ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА: Оспівування пісні Господа Шіви

4.24.1
मैत्रेय उवाच
विजिताश्वोऽधिराजासीत्पृथुपुत्र: पृथुश्रवा: ।
यवीयोभ्योऽददात्काष्ठा भ्रातृभ्यो भ्रातृवत्सल: ॥ १ ॥
маітрейа ува̄ча
віджіта̄ш́во ’дгіра̄джа̄сіт
пр̣тгу-путрах̣ пр̣тгу-ш́рава̄х̣
йавійобгйо ’дада̄т ка̄шт̣га̄
бгра̄тр̣бгйо бгра̄тр̣-ватсалах̣
Послівний переклад: маітрейах̣ ува̄ча  —  Майтрея вів далі;віджіта̄ш́вах̣  —  на ім’я Віджіташва;адгіра̄джа̄  —  імператор;а̄сіт  —  став;пр̣тгу-путрах̣  —  син Махараджі Прітгу;пр̣тгу-ш́рава̄х̣  —  славетних діянь;йавійобгйах̣  —  молодшим братам;адада̄т  —  дарував;ка̄шт̣га̄х̣  —  різні сторони світу;бгра̄тр̣бгйах̣  —  братам;бгра̄тр̣-ватсалах̣  —  дуже приязний до братів.
Великий мудрець Майтрея вів далі: Віджіташва, старший син Махараджі Прітгу, уславлений так само, як його батько, став імператором світу, а своїм молодшим братам, яких він дуже любив, він дав владу над різними сторонами світу.
Пояснення

Описавши у попередній главі життя і якості Махараджі Прітгу, великий мудрець Майтрея став розповідати про синів та внуків, які продовжували рід Прітгу. Після смерті Махараджі Прітгу імператором світу став його старший син Віджіташва. Цар Віджіташва дуже любив своїх молодших братів і хотів, щоб кожен з них правив одною зі сторін світу. З непам’ятних часів заведено, що після смерті царя його старший син стає новим царем. Коли Землею правили Пандави, Махараджа Юдгіштгіра, старший син цар Панду, був імператором, а його молодші брати допомагали йому. Так само цар Віджіташва зробив своїх молодших братів правителями різних сторін світу.

4.24.2
हर्यक्षायादिशत्प्राचीं धूम्रकेशाय दक्षिणाम् ।
प्रतीचीं वृकसंज्ञाय तुर्यां द्रविणसे विभु: ॥ २ ॥
харйакша̄йа̄діш́ат пра̄чім̇
дгӯмракеш́а̄йа дакшін̣а̄м
пратічім̇ вр̣ка-сам̇джн̃а̄йа
турйа̄м̇ дравін̣асе вібгух̣
Послівний переклад: харйакша̄йа  —  Хар’якші;адіш́ат  —  дав;пра̄чім  —  схід;дгӯмракеш́а̄йа  —  Дгумракеші;дакшін̣а̄м  —  південь;пратічім  —  захід;вр̣ка-сам̇джн̃а̄йа  —  братові на ім’я Вріка;турйа̄м  —  північ;дравін̣асе  —  ще одному брату на ім’я Дравіна;вібгух̣  —  повелитель.
Східну частину світу Махараджа Віджіташва віддав під владу свого брата Хар’якші, південну    —    Дгумракеші, західну    —    Вріці, а північну    —    Дравіні.
4.24.3
अन्तर्धानगतिं शक्राल्लब्ध्वान्तर्धानसंज्ञित: ।
अपत्यत्रयमाधत्त शिखण्डिन्यां सुसम्मतम् ॥ ३ ॥
антардга̄на-ґатім̇ ш́акра̄л
лабдгва̄нтардга̄на-сам̇джн̃ітах̣
апатйа-трайам а̄дгатта
ш́ікган̣д̣інйа̄м̇ сусамматам
Послівний переклад: антардга̄на  —  зникнення;ґатім  —  досягнення;ш́акра̄т  —  від царя Індри;лабдгва̄  —  отримавши;антардга̄на  —  ім’я Антардгана;сам̇джн̃ітах̣  —  названий таким чином;апатйа  —  дітей;трайам  —  троє;а̄дгатта  —  зачав;ш́ікган̣д̣інйа̄м  —  у Шікгандіні, своїй дружині;су-самматам  —  яких усі хвалили.
Колись Махараджа Віджіташва задовольнив царя райських планет, Індру, і отримав від нього титул Антардгана. Дружина Махараджі Віджіташви, яку звали Шікгандіні, народила йому трьох чудових синів.
Пояснення

Махараджу Віджіташву називали Антардгана, що означає «зникнення». Він отримав це ім’я від Індри. Це ім’я нагадує про жертвопринесення Махараджі Прітгу, під час якого Індра вкрав жертовного коня. Коли Індра крав коня, ніхто його не міг побачити, але він не міг сховатися від зору сина Махараджі Прітгу, Віджіташви. Однак, навіть побачивши, що Індра краде батькового коня, Віджіташва не став нападати на нього. З цього видно, що Махараджа Віджіташва вмів шанувати тих, хто гідний шани. Хоча Індра намагався вкрасти коня в його батька, Віджіташва чудово розумів, що Індра    —    не звичайний злодій. Індра    —    це великий і могутній півбог, слуга Верховного Бога-Особи, і тому Віджіташва, усвідомлюючи це, з почуття глибокої поваги пробачив Індрі його неправедний вчинок. Побачивши це, Індра був дуже задоволений Віджіташвою. Півбоги посідають велику могутність і можуть з’являтися і зникати на своє бажання. Дуже задоволений Віджіташвою, Індра дарував йому теж цю містичну силу. Таким чином Віджіташва отримав ім’я Антардгана.

4.24.4
पावक: पवमानश्च शुचिरित्यग्नय: पुरा ।
वसिष्ठशापादुत्पन्ना: पुनर्योगगतिं गता: ॥ ४ ॥
па̄ваках̣ павама̄наш́ ча
ш́учір ітй аґнайах̣ пура̄
васішт̣га-ш́а̄па̄д утпанна̄х̣
пунар йоґа-ґатім̇ ґата̄х̣
Послівний переклад: па̄ваках̣  —  на ім’я Павака;павама̄нах̣  —  на ім’я Павамана;ча  —  і;ш́учіх̣  —  на ім’я Шучі;іті  —  так;аґнайах̣  —  боги вогню;пура̄  —  раніше;васішт̣га  —  великий мудрець Васіштга;ш́а̄па̄т  —  проклятий;утпанна̄х̣  —  народжений так;пунах̣  —  знову;йоґа-ґатім  —  мета практики містичної йоґи;ґата̄х̣  —  досягнено.
Своїх трьох синів Махараджа Антардгана назвав Павака, Павамана і Шучі. Раніше вони були трьома півбогами вогню, але через прокляття великого мудреця Васіштги вони стали синами Махараджі Антардгани. Вони були могутні, як боги вогню, і, досягнувши досконалості в практиці містичної йоґи, знову стали богами вогню.
Пояснення

У «Бгаґавад-ґіті» (6.41-43) сказано, що той, хто став на шлях йоґи, але потім впав, піднімається на райські планети, а тоді, насолодившись доступними там матеріальними можливостями, знову опускається на Землю і народжується в дуже багатій родині або в сім’ї праведних брахманів. Отже, коли півбоги падають, вони народжуються на Землі синами дуже багатих і праведних людей. Народившись у такій родині, жива істота отримує можливість розвинути свідомість Крішни і таким чином досягнути остаточної мети. Сини Махараджі Антардгани були в попередньому житті півбогами, які керували вогнем. Досягнувши успіху в містичній йозі, вони повернулися на райські планети і знову стали півбогами вогню.

4.24.5
अन्तर्धानो नभस्वत्यां हविर्धानमविन्दत ।
य इन्द्रमश्वहर्तारं विद्वानपि न जघ्निवान् ॥ ५ ॥
антардга̄но набгасватйа̄м̇
хавірдга̄нам авіндата
йа індрам аш́ва-харта̄рам̇
відва̄н апі на джаґгніва̄н
Послівний переклад: антардга̄нах̣  —  цар на ім’я Антардгана;набгасватйа̄м  —  в дружині на ім’я Набгасваті;хавірдга̄нам  —  на ім’я Хавірдгана;авіндата  —  отримав;йах̣  —  хто;індрам  —  царя Індру;аш́ва-харта̄рам  —  що крав батькового коня;відва̄н апі  —  хоча знав це;на джаґгніва̄н  —  не вбив.
Від другої дружини, яку звали Набгасваті, Махараджа Антардгана мав щастя отримати ще одного сина, на ім’я Хавірдгана. Махараджа Антардгана був дуже великодушним і тому вирішив не вбивати Індру, коли той крав батькового коня під час жертвопринесення.
Пояснення

З численних Пуран та інших писань ми дізнаємося, що цар райських планет, Індра, майстерний злодій і звабник. Він вміє красти щось чи зваблювати чужих жінок так, щоб ніхто не побачив його і не викрив його. Одного разу, використавши своє вміння ховати свій справжній вигляд, він оволодів дружиною Ґаутами Муні проти її волі, і так само, ставши невидимим, він вкрав коня Махараджі Прітгу. Хоча в людському суспільстві такі вчинки вважають за ганебні, але півбог Індра, як вважають, не був ними осквернений. Хоча Антардгана і зрозумів, що цар Індра краде коня в його батька, він не став убивати його, знаючи, що іноді ганебні вчинки могутньої особи не слід сприймати серйозно. У «Бгаґавад-ґіті» (9.30) ясно сказано:

У цьому вірші Господь каже, що навіть якщо відданий робить якийсь ганебний вчинок, його все одно слід вважати за садгу, праведну людину, беручи до уваги його непохитну відданість Господу. Віддані Господа ніколи не грішать навмисне, але іноді трапляється, що під тиском колишніх звичок вони роблять якийсь ганебний вчинок. Однак такі прогріхи не слід розцінювати як щось дуже серйозне, бо віддані Господа дуже могутні, чи вони живуть на райських планетах, чи на цій планеті. Якщо вони випадково роблять щось ганебне, на це не слід звертати уваги.

4.24.6
राज्ञां वृत्तिं करादानदण्डशुल्कादिदारुणाम् ।
मन्यमानो दीर्घसत्‍त्रव्याजेन विससर्ज ह ॥ ६ ॥
ра̄джн̃а̄м̇ вр̣ттім̇ кара̄да̄на-
дан̣д̣а-ш́улка̄ді-да̄рун̣а̄м
манйама̄но дірґга-саттра-
вйа̄джена вісасарджа ха
Послівний переклад: ра̄джн̃а̄м  —  царів;вр̣ттім  —  джерело засобів до існування;кара  —  податки;а̄да̄на  —  збір;дан̣д̣а  —  кару;ш́улка  —  штрафи;а̄ді  —  і т. д.;да̄рун̣а̄м  —  дуже суворі;манйама̄нах̣  —  вважаючи;дірґга  —  тривале;саттра  —  жертвопринесення;вйа̄джена  —  під претекстом;вісасарджа  —  залишив;ха  —  у минулому.
Коли Антардгані, верховному правителю, доводилося збирати податки, карати підданих чи стягувати з них суворі штрафи, йому дуже не подобалося робити це. Тому він склав із себе ці обов’язки і присвятив себе всіляким жертвопринесенням.
Пояснення

З цього вірша видно, що царю іноді доводиться виконувати обов’язки, які йому не дуже до вподоби. Арджуні теж зовсім не хотілося воювати, бо нікому не хочеться воювати зі своїми родичами і вбивати їх. Однак кшатря іноді доводиться виконувати такі обов’язки. Махараджі Антардгані не дуже подобалося стягати з підданих податки чи карати їх за їхні злочини, тому, сказавши, що він хоче присвятити себе жертвопринесенням, він ще в молодому віці зрікся царського трону.

4.24.7
तत्रापि हंसं पुरुषं परमात्मानमात्मद‍ृक् ।
यजंस्तल्लोकतामाप कुशलेन समाधिना ॥ ७ ॥
татра̄пі хам̇сам̇ пурушам̇
парама̄тма̄нам а̄тма-др̣к
йаджам̇с тал-локата̄м а̄па
куш́алена сама̄дгіна̄
Послівний переклад: татра апі  —  незважаючи на це;хам̇сам  —  тому, хто розвіює страждання своїх родичів;пурушам  —  Верховній Особі;парама-а̄тма̄нам  —  найдорожчій Наддуші;а̄тма-др̣к  —  наділений баченням чи свідомий своєї істинної природи;йаджан  —  поклоняючись;тат-локата̄м  —  досягнення тієї самої планети;а̄па  —  досягнув;куш́алена  —  легко;сама̄дгіна̄  —  завжди перебуваючи в екстазі.
Хоча Махараджа Антардгана присвятив себе жертвопринесенням, він усвідомив свою істинну природу і тому також з великим розумом виконував віддане служіння Господу, який розвіює всі страхи Своїх відданих. Поклоняючись Господу і завжди перебуваючи в екстазі, Махараджа Антардгана легко досягнув Господньої планети.
Пояснення

Жертвопринесення зазвичай виконують корисливі трудівники, і тому тут зазначено (татра̄пі), що, хоча зовні Махараджа Антардгана присвятив себе жертвопринесенням, насправді він вважав своїм головним заняттям віддане служіння    —    слухання і оспівування Господньої слави. Іншими словами, він виконував звичайні жертвопринесення за допомогою методу санкіртана-яґ’ї, що його рекомендує цей вірш:

Віддане служіння називають кіртана-яґ’єю. За допомогою санкіртана-яґ’ї людина дуже легко досягає планети, на якій живе Верховний Господь. Існує п’ять різновидів звільнення, і коли людина досягає тої самої планети, на якій живе Господь, це звільнення називається салок’я.

4.24.8
हविर्धानाद्धविर्धानी विदुरासूत षट्‌सुतान् ।
बर्हिषदं गयं शुक्लं कृष्णं सत्यं जितव्रतम् ॥ ८ ॥
хавірдга̄на̄д дгавірдга̄ні
відура̄сӯта шат̣ сута̄н
бархішадам̇ ґайам̇ ш́уклам̇
кр̣шн̣ам̇ сатйам̇ джітавратам
Послівний переклад: хавірдга̄на̄т  —  від Хавірдгани;хавірдга̄нӣ  —  ім’я дружини Хавірдгани;відура  —  Відуро;асӯта  —  народила;шат̣  —  шість;сута̄н  —  синів;бархішадам  —  на ім’я Бархішат;ґайам  —  на ім’я Ґая;ш́уклам  —  на ім’я Шукла;кр̣шн̣ам  —  на ім’я Крішна;сатйам  —  на ім’я Сат’я;джітавратам  —  на ім’я Джітаврата.
Хавірдгана, син Махараджі Антардгани мав жінку на ім’я Хавірдгані, яка народила йому шістьох синів на ім’я Бархішат, Ґая, Шукла, Крішна, Сат’я і Джітаврата.
4.24.9
बर्हिषत् सुमहाभागो हाविर्धानि: प्रजापति: ।
क्रियाकाण्डेषु निष्णातो योगेषु च कुरूद्वह ॥ ९ ॥
бархішат сумаха̄-бга̄ґо
ха̄вірдга̄ніх̣ праджа̄патіх̣
крійа̄-ка̄н̣д̣ешу нішн̣а̄то
йоґешу ча курӯдваха
Послівний переклад: бархішат  —  на ім’я Бархішат;су-маха̄-бга̄ґах̣  —  дуже щасливий;ха̄вірдга̄ніх̣  —  на ім’я Хавірдгані;праджа̄-патіх̣  —  пост Праджапаті;крійа̄-ка̄н̣д̣ешу  —  у справі корисливої діяльності;нішн̣а̄тах̣  —  занурений;йоґешу  —  в практиці містичної йоґи;ча  —  також;куру-удваха  —  о найліпший з Куру (Відуро).
Великий мудрець Майтрея вів далі: Дорогий Відуро, могутній син Хавірдгани на ім’я Бархішат був дуже вмілим у виконанні всіляких корисливих жертвопринесень і був дуже майстерним у практиці містичної йоґи. Його великі достоїнства заслужили йому славу Праджапаті.
Пояснення

На початку творення всесвіту в ньому було не дуже багато живих істот, і тому могутнім особам чи півбогам доручали обов’язки Праджапаті, щоб вони приводили на світ нащадків і заселяли всесвіт. У всесвіті є багато Праджапаті (Брахму, Дакшу і Ману також іноді називають Праджапаті), і Бархішат, син Хавірдгани, став одним із них.

4.24.10
यस्येदं देवयजनमनुयज्ञं वितन्वत: ।
प्राचीनाग्रै: कुशैरासीदास्तृतं वसुधातलम् ॥ १० ॥
йасйедам̇ дева-йаджанам
ануйаджн̃ам̇ вітанватах̣
пра̄чіна̄ґраіх̣ куш́аір а̄сід
а̄стр̣там̇ васудга̄-талам
Послівний переклад: йасйа  —  чиїми;ідам  —  це;дева-йаджанам  —  задовольняючи жертвопринесеннями півбогів;ануйаджн̃ам  —  постійно виконуючи жертвопринесення;вітанватах̣  —  проводячи;пра̄чіна-аґраіх̣  —  кладучи траву куша вістрям на схід;куш́аіх̣  —  травою куша;а̄сіт  —  залишалася;а̄стр̣там  —  розкидана;васудга̄-талам  —  по всій поверхні земної кулі.
Махараджа Бархішат проводив численні жертвопринесення по всьому світі, і всюди лежала звернена вістрям на схід трава куша.
Пояснення

Як сказано в попередньому вірші (крійа̄-ка̄н̣д̣ешу нішн̣а̄тах̣), Махараджа Бархішат глибоко занурився в корисливу діяльність, пов’язану з жертвопринесеннями. Іншими словами, щойно закінчивши яґ’ю в одному місці, він одразу ж починав іншу яґ’ю поряд. Нині потрібно так само проводити санкіртана-яґ’ю по всьому світі. Рух свідомості Крішни почав проводити санкіртана-яґ’ю в різних частинах світу, і, як ми бачимо, хоч би де ми проводили санкіртана-яґ’ю, навколо збираються тисячі людей і беруть у ній участь. Це непомітно дарує всім велике благо, і тому це треба робити далі по всьому світі. Члени руху свідомості Крішни повинні проводити санкіртана-яґ’ю одну за одною, щоб люди всього світу або жартома, або серйозно повторювали Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе і таким чином очищували серце. Святе ім’я Господа (харер на̄ма) має таку силу, що і той, хто повторює його жартома, і той, хто повторює його серйозно, так само отримує благо від цього трансцендентного звуку. Нині неможливо проводити так багато яґій, як це робив Махараджа Бархішат, але кожен з нас здатний на санкіртана-яґ’ю, яка не коштує нічого. Можна сісти де завгодно і повторювати Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе. Якщо весь світ затопить спів мантри Харе Крішна, всі люди світу будуть дуже щасливі.

4.24.11
सामुद्रीं देवदेवोक्तामुपयेमे शतद्रुतिम् ।
यां वीक्ष्य चारुसर्वाङ्गीं किशोरीं सुष्ठ्वलङ्कृताम् ।
परिक्रमन्तीमुद्वाहे चकमेऽग्नि: शुकीमिव ॥ ११ ॥
са̄мудрім̇ девадевокта̄м
упайеме ш́атадрутім
йа̄м̇ вікшйа ча̄ру-сарва̄н̇ґім̇
кіш́орім̇ сушт̣гв-алан̇кр̣та̄м
парікрамантім удва̄хе
чакаме ’ґніх̣ ш́укім іва
Послівний переклад: са̄мудрім  —  дочку океану;дева-дева-укта̄м  —  за порадою верховного півбога, Господа Брахми;упайеме  —  одружився;ш́атадрутім  —  на ім’я Шатадруті;йа̄м  —  кого;вікшйа —  побачивши;ча̄ру  —  дуже привабливу;сарва-ан̇ґім  —  вся зовнішність;кіш́орім  —  юну;сушт̣гу  —  щедро;алан̇кр̣та̄м  —  прикрашено оздобами;парікрамантім  —  обійшовши;удва̄хе  —  в церемонії одруження;чакаме  —  приваблився;аґніх̣  —  бог вогню;ш́укім  —  до Шукі;іва  —  як.
Верховний півбог, Господь Брахма, звелів Махараджу Бархішату, що прославився як Прачінабархі, одружитися на дочці океану, яку звали Шатадруті. Вона була надзвичайно вродлива і дуже юна. Коли, прекрасно вбрана, вона прийшла на весільну церемонію і почала обходити навколо нареченего, бог вогню Аґні так привабився до неї, що запрагнув близьких стосунків з нею, як він колись прагнув насолоджуватися з Шукі.
Пояснення

У цьому вірші заслуговує уваги слово сушт̣хв-алан̇кр̣та̄м. За ведичним звичаєм під час весілля дівчина вбирається в розкішні сарі і коштовні прикраси, і під час весільного обряду вона сім разів обходить навколо молодого. Після того наречений і наречена дивляться одне на одного і прив’язуються одне до одного на все життя. Коли наречений бачить вроду нареченої, між ними виникає міцна прив’язаність. Як сказано у «Шрімад-Бгаґаватам», чоловіки й жінки природно відчувають взаємний потяг, а коли вони поєднуються і укладають шлюб, ця прив’язаність стає дуже сильною. Під впливом цієї сильної прив’язаності чоловік намагається створити гарний дім і заволодіти хорошим ланом. Потім з’являються діти, друзі й багатство. Таким чином чоловік дедалі більше поринає в матеріалістну концепцію життя й починає думати: «Це моє», або «Це зробив я», від чого ілюзія матеріального існування стає ще глибшою.

Також тут заслуговують уваги слова ш́укім іва. Бог вогню Аґні привабився вродою Шатадруті, коли вона обходила навколо свого нареченого, Прачінабархі, так само, як він колись привабився вродою Шукі, дружини Саптарші. Колись давно бог вогню, присутній у зібранні Саптарші, привабився до вроди Шукі, коли вона так само обходила навколо нареченого. Тоді дружина Аґні, Свага, прибрала подоби Шукі й насолодилася сексом з Аґні. Не лише бог вогню Аґні, але й бог райських планет Індра чи навіть Господь Брахма та Господь Шіва    —    дуже піднесені півбоги    —    можуть стати жертвою статевого потягу в будь-яку мить. Статевий потяг має такий сильний вплив на живих істот, що являє собою єдину рушійну силу всього матеріального світу. Саме через статевий потяг істота залишається в матеріальному світі і змушена знову й знову народжуватися в різних тілах. Яку силу має прив’язаність до статевого життя, ще ліпше видно з наступного вірша.

4.24.12
विबुधासुरगन्धर्वमुनिसिद्धनरोरगा: ।
विजिता: सूर्यया दिक्षु क्‍वणयन्त्यैव नूपुरै: ॥ १२ ॥
вібудга̄сура-ґандгарва-
муні-сіддга-нарораґа̄х̣
віджіта̄х̣ сӯрйайа̄ дікшу
кван̣айантйаіва нӯпураіх̣
Послівний переклад: вібудга  —  вчений;асура  —  демони;ґандгарва  —  жителі Ґандгарвалоки;муні  —  великі мудреці;сіддга  —  жителі Сіддгалоки;нара  —  жителі планет земного рівня;ураґа̄х̣  —  жителі Наґалоки;віджіта̄х̣  —  зачаровані;сӯрйайа̄  —  нареченою;дікшу  —  в усіх напрямках;кван̣айантйа̄  —  дзвоном;ева  —  тільки;нӯпураіх̣  —  дзвіночками на її ногах.
Коли Шатадруті виходила заміж, сам лише дзенькіт дзвіночків на її стопах повністю зачарував усіх демонів, жителів Ґандгарвалоки, великих мудреців, жителів Сіддгалоки, земних планет і Наґалоки, хоча всі вони були дуже шляхетні особи.
Пояснення

Зазвичай жінка стає вродливішою після того, як, одружившись у юному віці, народить дитину. Народжувати дітей    —    природне призначення жінки, і тому, народжуючи дитину за дитиною, жінка стає чимраз красивішою. Однак Шатадруті була така вродлива, що привабила весь усесвіт уже на своїй весільній церемонії. Самим лише звуком дзвіночків на своїх стопах вона привабила навіть мудрих і шляхетних півбогів. Це означає, що всі півбоги запрагли повністю насолоджуватися її вродою, але не могли побачити все її тіло, вкрите одягом і прикрасами. Вони бачили тільки стопи Шатадруті і тому привабилися до її дзвіночків, які дзенькали з кожним її кроком. Іншими словами, вона зачарувала півбогів просто дзвоном своїх дзвіночків. Їм не треба було навіть бачити красу всього її тіла. Іноді чоловік відчуває хіть, просто почувши дзенькіт браслетів на руках жінки чи дзівночків у неї на ногах або побачивши її сарі. Це свідчить про те, що жінка являє собою досконале уособлення майі. Вішвамітра Муні сидів із заплющеними очима, занурений у йоґічний транс, але дзенькіт браслетів на руках у Менаки вивів його з трансцендентної медитації. Таким чином Вішвамітра Муні впав жертвою вроди Менаки і став батьком всесвітньо відомої Шакунтали. Отже, від жіночих чарів не може врятуватися ніхто, навіть шляхетні півбоги чи жителі вищих планет. Врятуватися від цієї спокуси може тільки відданий Господа, який розвинув прив’язаність до Крішни. Того, хто привабився до Крішни, вже не може привабити ілюзорна енерґія матеріального світу.

4.24.13
प्राचीनबर्हिष: पुत्रा: शतद्रुत्यां दशाभवन् ।
तुल्यनामव्रता: सर्वे धर्मस्‍नाता: प्रचेतस: ॥ १३ ॥
пра̄чінабархішах̣ путра̄х̣
ш́атадрутйа̄м̇ даш́а̄бгаван
тулйа-на̄ма-врата̄х̣ сарве
дгарма-сна̄та̄х̣ прачетасах̣
Послівний переклад: пра̄чінабархішах̣  —  царя Прачінабархі;путра̄х̣  —  сини;ш́атадрутйа̄м  —  в лоні Шатадруті;даш́а  —  десять;абгаван  —  з’явилися;тулйа  —  рівні;на̄ма  —  на ім’я;врата̄х̣  —  обітниці;сарве  —  всі;дгарма  —  у релігійність;сна̄та̄х̣  —  занурені;прачетасах̣  —  всі названі Прачетами.
Цар Прачінабархі зачав у лоні Шатдруті десятьох синів. Всі вони були однаково релігійні, і всі називалися Прачетами.
Пояснення

Дуже важливим у цьому вірші є слово дгарма-сна̄та̄х̣, бо всі десятеро синів були повністю занурені в релігійну діяльність. До того ж вони були наділені всіма хорошими якостями. Досконалим вважають того, хто досягнув досконалості в своїй релігійній діяльності, виконанні обітниць, поведінці і т. д. Усі Прачети перебували на одному рівні досконалості.

4.24.14
पित्रादिष्टा: प्रजासर्गे तपसेऽर्णवमाविशन् ।
दशवर्षसहस्राणि तपसार्चंस्तपस्पतिम् ॥ १४ ॥
пітра̄дішт̣а̄х̣ праджа̄-сарґе
тапасе ’рн̣авам а̄віш́ан
даш́а-варша-сахасра̄н̣і
тапаса̄рчам̇с тапас-патім
Послівний переклад: пітра̄  —  від батька;а̄дішт̣а̄х̣  —  отримавши наказ;праджа̄-сарґе  —  задля зачаття дітей;тапасе  —  в аскезу;арн̣авам  —  в океан;а̄віш́ан  —  увійшли;даш́а-варша  —  десять років;сахасра̄н̣і  —  тисячу;тапаса̄  —  своєю аскезою;а̄рчан  —  поклонялися;тапах̣  —  аскези;патім  —  повелителю.
Коли батько Прачетів наказав їм одружитися й привести на світ дітей, вони всі увійшли в океан і протягом десяти тисяч років виконували аскези. Таким чином вони поклонялися повелителю всіх аскез, Верховному Богові-Особі.
Пояснення

Іноді великі мудреці та аскети йдуть у Гімалаї, що усамітнитися в горах і сховатися від світської метушні. Однак Прачети, сини Прачінабархі, увійшли в глибини океану, усамітнившись там задля того, щоб виконувати аскези. Як видно з того, що вони виконували аскези протягом десяти тисяч років, ця історія відбувалася за Сат’я-юґи, коли люди звичайно жили по сто тисяч років. Також варто відзначити, що своєю аскезою вони поклонялися володарю всіх аскез, Шрі Крішні, Верховному Богові-Особі. Якщо хтось хоче досягнути своїми аскезами найвищої мети, йому треба здобути милість Верховного Бога-Особи. Якщо людина здобула милість Верховного Господа, це означає, що вона вже виконала всі молживі аскези і досягнула досконалості, до якої вони приводять. Натомість, якщо людина не досягає досконалості у відданому служінні, всі її аскези та покути марні, бо без милості Верховного Господа неможливо отримати найвищого результату такої діяльності. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (5.29), Господь Шрі Крішна    —    це володар усіх аскез та жертвопринесень (бгокта̄рам̇ йаджн̃а-тапаса̄м̇ сарва-лока-махеш́варам). Отже плоди аскез дає Господь Крішна.

У «Шрімад-Бгаґаватам» (3.33.7) сказано:

Навіть людина, яка народилася в родині чандалів, тобто отримала найнижче народження, яке буває в людському суспільстві, стає славетною, якщо повторює святі імена Господа, бо, коли відданий повторює святі імена, це доводить, що він виконав усі можливі аскези в попередньому житті. З милості Господа Чайтан’ї той, хто повторює маха-мантру (Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе), досягає найвищої досконалості, якої раніше досягали ті, хто занурювався океан, щоб протягом десяти тисяч років виконувати в ньому аскези. Якщо за нинішньої доби людина не користається з цієї великої поступки, дарованої занепалим людям Калі-юґи, і не повторює мантру Харе Крішна, це означає, що вона перебуває під дуже сильним впливом ілюзорної енерґії Господа.

4.24.15
यदुक्तं पथि द‍ृष्टेन गिरिशेन प्रसीदता ।
तद्ध्यायन्तो जपन्तश्च पूजयन्तश्च संयता: ॥ १५ ॥
йад уктам̇ патгі др̣шт̣ена
ґіріш́ена прасідата̄
тад дгйа̄йанто джапанташ́ ча
пӯджайанташ́ ча сам̇йата̄х̣
Послівний переклад: йат  —  що;уктам  —  сказано;патгі  —  по дорозі;др̣шт̣ена  —  зустрінутим;ґіріш́ена  —  Господом Шівою;прасідата̄  —  дуже задоволеним;тат  —  те;дгйа̄йантах̣  —  медитуючи;джапантах̣ ча  —  а також повторюючи;пӯджайантах̣ ча  —  а також поклоняючись;сам̇йата̄х̣  —  повністю володіючи собою.
Коли сини Прачінабархі пішли з дому виконувати аскези, вони зустріли Господа Шіву, що дуже милостиво дав їм настанови про Абсолютну Істину. Всі сини Прачінабархі благоговійно й зосереджено обдумували на ці настанови, повторювали їх і поклонялися їм.
Пояснення

Не викликає сумнівів, що виконувати аскези та покути чи будь-яку іншу форму відданого служіння треба під керівництвом духовного вчителя. Тут ясно сказано, що десятьом синам Махараджі Прачінабархі пощастило зустрітися з Господом Шівою, який зі своєї великої доброти дав їм настанови про те, як треба виконувати аскези. Господь Шіва став духовним вчителем десяти синів Прачінабархі, а вони стали його учнями і так серйозно поставилися до його слів, що, просто медитуючи на них (дгйа̄йантах̣), досягнули досконалості. В цьому полягає секрет успіху. Отримавши від духовного вчителя посвяту і настанови, учень повинен думати про те, як їх виконати. Він повинен відкинути всі сумніви і не піддаватися ніяким несприятливим впливам, які збивають його з цього шляху. Те саме каже і Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура. Пояснюючи вірш «Бгаґавад-ґіти» (вйаваса̄йа̄тміка̄ буддгір екеха куру-нандана, Б.-ґ. 2.41), каже, що виконання наказів духовного вчителя становить суть життя учня. Учень не повинен думати про те, чи він повернеться додому, до Бога, чи ні,    —    насамперед він повинен виконати наказ духовного вчителя. Тому учень повинен постійно думати про наказ духовного вчителя. Такі роздуми являють собою досконалість медитації. Він повинен не лише медитувати на цей наказ, але й шукати засобів, за допомогою яких він зможе повністю виконати наказ духовного вчителя, таким чином віддавши належну шану його словам.

4.24.16
विदुर उवाच
प्रचेतसां गिरित्रेण यथासीत्पथि सङ्गम: ।
यदुताह हर: प्रीतस्तन्नो ब्रह्मन् वदार्थवत् ॥ १६ ॥
відура ува̄ча
прачетаса̄м̇ ґірітрен̣а
йатга̄сіт патгі сан̇ґамах̣
йад ута̄ха харах̣ прітас
тан но брахман вада̄ртгават
Послівний переклад: відурах̣ ува̄ча  —  Відура запитав;прачетаса̄м  —  усіх Прачетів;ґірітрен̣а  —  Господом Шівою;йатга̄  —  як;а̄сіт  —  було;патгі  —  по дорозі;сан̇ґамах̣  —  зустрівши;йат  —  що;ута а̄ха  —  сказав;харах̣  —  Господь Шіва;прітах̣  —  задоволений;тат  —  те;нах̣  —  нам;брахман  —  великий брахмано;вада  —  повідай;артга-ват  —  роз’яснивши суть.
Відура запитав Майтрею: Дорогий брахмано, як це сталося, що Прачети зустріли по дорозі Господа Шіву? Будь ласка, розкажи мені про цю зустріч і про те, чому Господь Шіва був задоволений ними і які настанови він дав їм. Такі бесіди мають велике значення, отож я прошу, щоб ти милостиво розповів мені про них.
Пояснення

Серйозні бесіди між відданим і Господом чи між піднесеними відданими становлять для нас предмет найбільшого інтересу. Коли Сута Ґосвамі переповідав «Шрімад-Бгаґаватам» усім великим мудрецям, що зібралися в Наймішаран’ї, вони теж розпитували його про бесіду між Махараджою Парікшітом і Шукадевою Ґосвамі, бо були певні, що розмови між Шукадевою Ґосвамі й Махараджею Парікшітом не менш важливі за розмову між Господом Крішною і Арджуною. До наших днів усі з великою цікавістю ставляться до «Бгаґавад-ґіти», прагнучи знайти в ній досконале знання, і так само Відура прагнув почути від великого мудреця Майтреї про бесіду між Господмо Шівою та Прачетами.

4.24.17
सङ्गम: खलु विप्रर्षे शिवेनेह शरीरिणाम् ।
दुर्लभो मुनयो दध्युरसङ्गाद्यमभीप्सितम् ॥ १७ ॥
сан̇ґамах̣ кгалу віпрарше
ш́івенеха ш́арірін̣а̄м
дурлабго мунайо дадгйур
асан̇ґа̄д йам абгіпсітам
Послівний переклад: сан̇ґамах̣  —  спілкування;кгалу  —  певно;віпра-р̣ше  —  о найліпший з брахманів;ш́івена  —  з Господом Шівою;іха  —  в цьому світі;ш́арірін̣а̄м  —  ув’язнених у матеріальних тілах;дурлабгах̣  —  велика рідкість;мунайах̣  —  великі мудреці;дадгйух̣  —  занурені в медитацію;асан̇ґа̄т  —  відкинувши всі прив’язаності;йам  —  кого;абгіпсітам  —  прагнуть.
Великий мудрець Відура вів далі: О найліпший з брахманів, живим істотам, ув’язненим у матеріальних тілах, украй важко особисто зустрітися з Господом Шівою. Навіть великим мудрецям, які позбулися всіх матеріальних прив’язаностей, дуже важко побачити його, хоча вони, дуже прагнучи цього, постійно перебувають у медитації.
Пояснення

Господь Шіва не сходить на Землю без якоїсь особливої причини, і тому звичайним людям дуже важко побачити його. Господь Шіва сходить на Землю в особливих випадках, виконуючи наказ Верховного Бога-Особи. У «Падма Пурані» про це сказано, що за епохи Калі Господь Шіва з’являється в образі брахмани, щоб проповідувати філософію майавади, яка являє собою різновид буддизму. У «Падма Пурані» сказано:

Розмовляючи з Парваті-деві, Господь Шіва провістив, що прийде поширювати філософію майавади в образі брахмани-санн’ясі, для того щоб викорінити філософію буддизму. Цим санн’ясі був Шріпада Шанкарачар’я. Для того, щоб подолати вплив буддизму і поширити філософію веданти, Шріпаді Шанкарачар’ї довелося піти на компроміс із філософією буддизму, і тому він проповідував філософію монізму, як цього вимагав той час. Інших причин для того, щоб проповідувати філософію майавади, він не мав. Нині поширювати філософію буддизму чи майавади немає потреби, і Господь Чайтан’ї відкинув обидві ці філософські системи. Рух свідомості Крішни поширює філософію Господа Чайтан’ї, спростовуючи вчення обох категорій майаваді. Строго кажучи, як філософія буддизму, так і вчення Шанкари являють собою просто різні відміни майавади, що має справу тільки зі сферою матеріального буття. Жодна з цих філософій не має духовної цінності. Духовне буття і духовні цінності можна збагнути тільки прийнявши філософію «Бгаґавад-ґіти», вершина якої полягає у впокоренні Верховному Богові-Особі. Переважно люди поклоняються Господу Шіві задля якоїсь матеріальної вигоди, і, хоча їм не вдається побачити його самого, вони отримують від поклоніння йому величизне матеріальне благо.

4.24.18
आत्मारामोऽपि यस्त्वस्य लोककल्पस्य राधसे ।
शक्त्या युक्तो विचरति घोरया भगवान् भव: ॥ १८ ॥
а̄тма̄ра̄мо ’пі йас тв асйа
лока-калпасйа ра̄дгасе
ш́актйа̄ йукто вічараті
ґгорайа̄ бгаґава̄н бгавах̣
Послівний переклад: а̄тма-а̄ра̄мах̣  —  задоволений сам у собі;апі  —  хоча він є;йах̣  —  хто є;ту  —  але;асйа  —  цього;лока  —  матеріального світу;калпасйа  —  коли він проявлений;ра̄дгасе  —  щоб підтримувати його існування;ш́актйа̄  —  енерґіями;йуктах̣  —  наділений;вічараті  —  діє;ґгорайа̄  —  дуже небезпечними;бгаґава̄н  —  Його Господня Милість;бгавах̣  —  Шіва.
Господь Шіва, наймогутніший з півбогів, що поступається тільки Господу Вішну, самодостатній. Хоча він нічого не бажає в матеріальному світі, задля добра його жителів він наполегливо трудиться у всіх сферах творіння і залишається в товаристві своїх небезпечних енерґій, як оце богиня Калі та богиня Дурґа.
Пояснення

Господь Шіва славиться як найбільший відданий Верховного Бога-Особи. Його знають як найліпшого з усіх вайшнавів (ваішн̣ава̄на̄м̇ йатга̄ ш́амбгух̣). Отож не диво, що Господь Шіва має свою вайшнавську сампрадаю, учнівську спадкоємність, яка називається Рудра-сампрадая. Як від Господа Брахми бере початок Брахма-сампрадая, так від Господа Шіви бере початок Рудра-сампрадая. Господь Шіва    —    це один з дванадцяти великих авторитетів, згаданих у «Шрімад-Бгаґаватам» (6.3.20):

Відомо дванадяцть великих авторитетів з науки свідомості Бога, перелічених у цьому вірші. Згадане тут ім’я Шамбгу    —    це одне з імен Господа Шіви. Його учнівська спадкоємність відома також як Вішнусвамі-сампрадая. Нині Вішнусвамі-сампрадая існує в формі Валлабга-сампрадаї. Брахма-сампрадая нині відома як Мадгва-Ґаудія-сампрадая. Хоча Господь Шіва прийшов проповідувати філософію майавади, під кінець своїх розваг у формі Шанкарачар’ї він проповідував вайшнавську філософію: бгаджа ґовіндам̇ бгаджа ґовіндам̇ бгаджа ховіндам̇ мӯд̣га-мате. У цьому вірші він тричі підкреслює важливість поклоніння Господу Крішні, чи Ґовінді, і застерігає своїх послідовників, що їм не вдасться досягнути мукті, чи звільнення, просто за допомогою гри словами та заплутаних граматичних загадок. Той, хто серйозно бажає досягнути мукті, повинен поклонятися Господу Крішні. Така остання настанова Шріпади Шанкарачар’ї.

Як згадано в цьому вірші, Господа Шіву завжди супроводжує матеріальна енерґія (ш́актйа̄ ґгорайа̄). Матеріальна енерґія    —    богиня Дурґа, чи богиня Калі,    —    завжди підвладна йому. Богиня Калі й Дурґа служать йому, вбиваючи всіх асурів, чи демонів. Іноді Калі впадає в таку лють, що починає винищувати всіх асурів підряд. На одному з популярних зображень богиня Калі вбрана в ґірлянд з голів асурів, у лівій руці тримає ще одну відрубану голову, а в правій    —    величезну кгадґу, меч, яким вона вбиває асурів. Великі війни   —    це символ діяльності богині Калі, що винищує асурів, і відбуваються насправді під її впливом.

(«Брахма-самхіта» 5.44)

Асури запобігають ласки Дурґи пишними обрядами поклоніння, але коли їхній вплив стає нестерпним, богиня Калі починає усіх їх винищувати, нікому не даючи пощади. Асурам невідома таємниця природи енерґій Господа Шіви, і тому вони воліють поклонятися богині Калі чи Дурзі, чи самому Господу Шіві задля матеріальної вигоди. Через свою демонічність вони не хочуть віддаватися Господу Крішні, як згадано в «Бгаґавад-ґіті» (7.15):

Господь Шіва виконує дуже небезпечні обов’язки, тому що йому доводиться керувати діяльністю богині Калі (чи Дурґи). Інший відомий малюнок зображає богиню Калі, що стоїть на простягнутому тілі Господа Шіви. Це означає що іноді Господу Шіві доводиться падати до стіп богині Калі, щоб утримати її від знищення асурів. Господь Шіва керує могутньою матеріальною енерґією (богинею Дурґою), і тому ті, хто поклоняється Господу Шіви, отримують величезні матеріальні багатства. З милості Господа Шіви його віддані досягають усіх форм матеріального процвітання. Натомість вайшнава, поклоняючись Господу Вішну, поступово дедалі біднішає з матеріального погляду, тому що Господь Вішну не дозволяє Своїм відданим потрапити в пастку матеріальних багатств. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (10.10), Господь Вішну із серця наділяє Свого відданого розумом:

«Тим, хто повсякчасно служить Мені з любов’ю і відданістю, Я даю розуміння, за допомогою якого вони можуть до Мене прийти».

Господь Вішну наділяє Свого відданого розумом, допомагаючи йому просуватися шляхом, який веде назад, додому, до Бога. Відданий не має справи з матеріальними багатствами, і тому на нього не поширюється влада богині Калі, чи богині Дурґи.

Господь Шіва також керує в матеріальному світі тамо-ґуною, ґуною невігластва. Його енерґія, богиня Дурґа, тримає всі живі істоти в темряві невігластва (йа̄ деві сарва-бгӯтешу нідра-рӯпам̇ сам̇стгіта̄). І Господь Брахма, і Господь Шіва    —    це втілення Господа Вішну, але Господь Брахма відповідає за творення матеріального всесвіту, а Господь Шіва    —    за його знищення, яке він здійснює за допомогою своєї матеріальної енерґії, богині Калі, чи богині Дурґи. Тому в цьому сказано, що Господа Шіву супроводжують дуже небезпечні енерґії (ш́актйа̄ ґгорайа̄). Таке істинне становище Господа Шіви.

4.24.19
मैत्रेय उवाच
प्रचेतस: पितुर्वाक्यं शिरसादाय साधव: ।
दिशं प्रतीचीं प्रययुस्तपस्याद‍ृतचेतस: ॥ १९ ॥
маітрейа ува̄ча
прачетасах̣ пітур ва̄кйам̇
ш́іраса̄да̄йа са̄дгавах̣
діш́ам̇ пратічім̇ прайайус
тапасй а̄др̣та-четасах̣
Послівний переклад: маітрейах̣ ува̄ча  —  великий мудрець Майтрея вів далі;прачетасах̣  —  всі сини царя Прачінабархі;пітух̣  —  батька;ва̄кйам  —  слова;ш́іраса̄  —  на голову;а̄да̄йа  —  прийнявши;са̄дгавах̣  —  праведні;діш́ам  —  напрямок;пратічім  —  західний;прайайух̣  —  пішли;тапасі  —  в аскези;а̄др̣та  —  серйозно взявши;четасах̣  —  серце.
Великий мудрець Майтрея вів далі: Дорогий Відуро, сини Прачінабархі були дуже праведні і тому дуже серйозно прийняли батькові слова, помістивши їх у своє серце. Шанобливо поклавши ці слова собі на голову, вони вирушили на захід, щоб виконати наказ батька.
Пояснення

Дуже важливим у цьому вірші є слово са̄дгавах̣ («праведні» або «чемні»), особливо за наших днів. Воно походить від слова са̄дгу. Досконалий садгу    —    це той, хто присвятив себе відданому служінню Верховному Богові-Особі. Синів Прачінабархі названо тут са̄дгавах̣, тому що вони беззастережно корилися своєму батькові. Батька, царя і духовного вчителя вважають за представників Верховного Бога-Особи, і тому їх треба шанувати так само, як ми шануємо Верховного Господа. Батько, цар і духовний вчитель зобов’язані керувати довіреними їхній опіці душами так, щоб вони врешті-решт стали повінстю безкорисливими відданими Верховного Господа. Це обов’язок усіх старших осіб, а обов’язок тих, хто перебуває під їхньою опікою, полягає в тому, щоб беззастережно і бездоганно виконувати їхні накази. Слово ш́іраса̄ («на голову») теж дуже важливе. Тут сказано, що Прачети поклали батькові слова собі на голову, тобто прийняли його наказ з усією покорою.

4.24.20
ससमुद्रमुप विस्तीर्णमपश्यन् सुमहत्सर: ।
महन्मन इव स्वच्छं प्रसन्नसलिलाशयम् ॥ २० ॥
са-самудрам упа вістірн̣ам
апаш́йан сумахат сарах̣
махан-мана іва сваччгам̇
прасанна-саліла̄ш́айам
Послівний переклад: са-самудрам  —  поряд з океаном;упа  —  більш-менш;вістірн̣ам  —  дуже широке;апаш́йан  —  побачили;су-махат  —  дуже велике;сарах̣  —  водоймище;махат  —  великої душі;манах̣  —  розум;іва  —  як;су-аччгам  —  чиста;прасанна  —  приємна;саліла  —  вода;а̄ш́айам  —  прийнявши притулок.
По дорозі Прачети побачили величезне водоймище, яке своїми розмірами скидалося на море. Водяне плесо цього озера було таке спокійне, що було подібним на розум великої душі, а водяні істоти, що знайшли притулок в його водах, здавалися дуже вмиротвореними і щасливими.
Пояснення

Слово са-самудра означає «неподалік від моря». Водоймище лежало так близько від моря, що здавалося затокою. Слово упа, яке означає «більш-менш», вживають у різних випадках. Наприклад, слово упапаті означає «чоловік або щось схоже на нього», тобто коханець, що діє, наче чоловік. Упа означає також «більший», «менший» або «ближчий». Це означає, що водоймище, як по дорозі побачили Прачети, було або затокою, або величезним озером. На відмінну від моря чи океану, чию поверхню завжди вкривають хвилі, це водоймище було дуже спокійним. Його води були такі чисті, що були схожими на розум великої душі. Є багато великих душ    —    великими душами називають і ґ’яні, і йоґів, і бгакт, чистих відданих,    —    але зустріти їх дуже важко. Серед йоґів та ґ’яні можна знайти багато великих душ, але справді велику душу, чистого відданого Господа, який повністю віддався Господу, дуже важко знайти (са маха̄тма̄ судурлабгах̣, Б.-ґ. 7.19). Розум відданого завжди спокійний, вмиротворений і вільний від бажань, тому що він завжди анйа̄бгіла̄шіта̄-ш́ӯнйам, тобто не бажає нічого іншого, крім однго    —    служити Крішні як Його слуга, друг, батько, мати чи кохана. Спілкуючись із Крішною, відданий завжди залишається спокійним. Також варто відзначити, що всі мешканці вод цього озера були так само спокійними і вмиротвореними. Учні відданого, віддавшись під захист великої душі, стають дуже спокійними і вмиротвореними. Їх не турбують хвилі матеріального світу.

Матеріальний світ часто називають океаном невігластва. В океані завжди вирують хвилі. Розум великого відданого також подібний до океану чи великого озера, але в ньому немає хвиль. Як сказано у «Бгаґавад-ґіті» (2.41), вйаваса̄йа̄тміка̄ буддгір екеха куру-нандана    —    відданих, зосереджених на служінні Господу, ніщо не турбує. Також у «Бгаґавад-ґіті» (6.22) сказано: йасмін стгіто на дух̣кгена ґурун̣а̄пі віча̄лйате    —    відданого залишається нестурбованим навіть посеред великих життєвих потрясінь. Тому кожен, хто віддається під опіку великої душі чи великого відданого, знаходить вмиротворення. У «Чайтан’я-чарітамріті» (Мадг’я 19.149) сказано: кр̣шн̣а-бгакта — нішка̄ма, атаева ‘ш́а̄нта’    —   відданий Господа Крішни завжди вмиротворений, тому що він нічого не бажає. Натомість йоґи, кармі та ґ’яні мають численні бажання, які вони прагнуть виконати. Хтось може сказати, що відданий теж має бажання, бо він хоче повернутися додому, до Бога, однак таке бажання не збуджує розуму. Хоча відданий бажає повернутися до Бога, він задоволений за будь-яких обставин. Тому в цьому вірші вжито слово махан-манах̣, яке вказує на те, що водоймище було таким спокійним, як розум великого відданого.

4.24.21
नीलरक्तोत्पलाम्भोजकह्लारेन्दीवराकरम् ।
हंससारसचक्राह्वकारण्डवनिकूजितम् ॥ २१ ॥
ніла-рактотпала̄мбгоджа-
кахла̄рендівара̄карам
хам̇са-са̄раса-чакра̄хва-
ка̄ран̣д̣ава-нікӯджітам
Послівний переклад: ніла  —  сині;ракта  —  червоні;утпала  —  лотоси;амбгах̣-джа  —  народжені з води;кахла̄ра  —  інший різновид лотосів;індівара  —  ще один різновид лотосів;а̄карам  —  родовище;хам̇са  —  лебедів;са̄раса  —  журавлів;чакра̄хва  —  качок, що так називаються;ка̄ран̣д̣ава  —  птахів з такою назвою;нікӯджітам  —  сповнене співом.
Величезне озеро було вкрите різноманітними лотосами. Деякі з них були сині, деякі    —    червоні. Деякі з них розпускалися вночі, деякі    —    вдень, а деякі, як оце лотос індівара,    —    увечері. Усі лотоси вкривали поверхню озера і робили його схожим на родовище лотосів. Тому навколо озера жило багато лебедів, чапель, чакравак, каранадав та іншого прекрасного водяного птаства.
Пояснення

У цьому вірші привертає увагу слово а̄карам («родовище»). Озеро здавалося родовищем, з якого добувають різноманітні лотоси. Деякі з цих лотосів розпускалися вдень, деякі    —    вночі, а деякі    —    ввечері, і тому вони мали різний колір і різні назви. Всі ці квіти вкривали спокійну поверхню озера, а навколо нього жило багато шляхетних птахів, як оце лебеді, чакраваки і краандави, сповнюючи повітря своїм співом і додаючи ще більшої краси цій чарівній місцині. Як люди поділяються на різні категорії, відповідно до того, в які з трьох ґун матеріальної природи вони занурені, так само існують різні категорії і серед птахів, звірів, дерев тощо. Все в цьому світі поділяється на різні категорії, які відповідають трьом ґунам матеріальної природи. Такі птахи, як лебеді та чаплі, що насолоджуються чистими водами і квітами лотоса, відрізняються від ворон, що насолоджуються смітниками. Так само деякі з людей перебувають під впливом ґун невігластва і пристрасті, а деякі    —    під впливом ґуни добра. Творіння сповнене такого розмаїття, що серед усіх істот можна знайти розмаїття типів і форм. На березі величезного вкритого лотосами озера, про яке тут ідеться, жили тільки шляхетні птахи, насолоджуючись атмосферою цього місця.

4.24.22
मत्तभ्रमरसौस्वर्यहृष्टरोमलताङ्‌घ्रिपम् ।
पद्मकोशरजो दिक्षु विक्षिपत्पवनोत्सवम् ॥ २२ ॥
матта-бграмара-саусварйа-
хр̣шт̣а-рома-лата̄н̇ґгріпам
падма-кош́а-раджо дікшу
вікшіпат-паванотсавам
Послівний переклад: матта  —  сп’янілі;бграмара  —  джмелі;сау-сварйа  —  з голосним дзижчанням;хр̣шт̣а  —  радісно;рома  —  волосся на тілі;лата̄  —  ліани;ан̇ґгріпам  —  дерева;падма  —  лотоса;кош́а  —  вінчик;раджах̣  —  шафран;дікшу  —  в усі сторони;вікшіпат  —  розсипаючи;павана  —  повітря;утсавам  —  свято.
Навколо озера росли різноманітні дерева та ліани, а між ними кружляли з голосним дзижчанням сп’янілі джмелі. Здавалося, що дерева дуже раді солодкому дзижчанню джмелів, а повітря було просякнуте шафрановим пилком лотосів. Це все створювало урочистий настрій великого свята.
Пояснення

Дерева й ліани    —    це теж різні живі істоти. Коли джмелі збирають з них мед, ці рослини дуже радіють цьому. Вітер також користається з нагоди, розсносячи шафрановий пилок з квітів лотоса. Це видовище доповнюють солодкі співи лебедів, які плавають спокійним плесом озера. Прачетам здалося, що вони потрапили на якесь вічне свято. З цих описів можна зробити висновок, що Прачети дісталися Шівалоки, яка розміщена поблизу Гімалаїв.

4.24.23
तत्र गान्धर्वमाकर्ण्य दिव्यमार्गमनोहरम् ।
विसिस्म्यू राजपुत्रास्ते मृदङ्गपणवाद्यनु ॥ २३ ॥
татра ґа̄ндгарвам а̄карн̣йа
дівйа-ма̄рґа-манохарам
вісісмйӯ ра̄джа-путра̄с те
мр̣дан̇ґа-пан̣ава̄дй ану
Послівний переклад: татра  —  там;ґа̄ндгарвам  —  звуки музики;а̄карн̣йа  —  почувши;дівйа  —  небесні;ма̄рґа  —  гармонійні;манах̣-харам  —  чарівні;вісісмйух̣  —  здивувавлися;ра̄джа-путра̄х̣  —  сини царя Бархішата;те  —  всі вони;мр̣дан̇ґа  —  барабани;пан̣ава  —  литаври;а̄ді  —  всі разом;ану  —  постійно.
Сини царя з великим подивом почули звуки барабанів та литавр, що поєднувалися з дуже приємною мелодійною музикою.
Пояснення

Озеро тішило не тільки своїми квітами та живими істотами, які жили навколо нього, але й прекрасною музикою, що лунала там. Позбавлена розмаїття порожнеча, до якої прагнуть імперсоналісти, порівняно з описаною тут атмосферою виглядає дуже непривабливо. Досконалість полягає в тому, щоб досягнути рівня сач-чід-ананди, вічності, знання і блаженства. Відкидаючи розмаїття Господнього творіння, імперсоналісти позбавляють себе можливості насолоджуватися справжнім трансцендентним блаженством. Місце, в яке прийшли Прачети, являє собою обитель Господа Шіви. Імперсоналіст переважно поклоняються Господу Шіві, але обитель Господа Шіви аж ніяк не позбавлена розмаїття. Куди жива істота не потрапить, чи це планета Господа Шіви, Господа Вішну чи Господа Брахми, той, хто здобув знання і блаженство, всюди може насолоджуватися розмаїттям.

4.24.24-25
तर्ह्येव सरसस्तस्मान्निष्क्रामन्तं सहानुगम् ।
उपगीयमानममरप्रवरं विबुधानुगै: ॥ २४ ॥
तप्तहेमनिकायाभं शितिकण्ठं त्रिलोचनम् ।
प्रसादसुमुखं वीक्ष्य प्रणेमुर्जातकौतुका: ॥ २५ ॥
тархй ева сарасас тасма̄н
нішкра̄мантам̇ саха̄нуґам
упаґійама̄нам амара-
праварам̇ вібудга̄нуґаіх̣
Послівний переклад: тархі  —  в ту мить;ева  —  певно;сарасах̣  —  з води;тасма̄т  —  звідти;нішкра̄мантам  —  вийшовши;саха-ануґам  —  в супроводі великих душ;упаґійама̄нам  —  якого уславлювали послідовники;амара-праварам  —  головний з півбогів;вібудга-ануґаіх̣  —  разом із супутниками;тапта-хема  —  розплавлене золото;ніка̄йа-а̄бгам  —  маючи тіло;ш́іті-кан̣т̣гам  —  синє горло;трі-лочанам  —  з трьома очима;праса̄да  —  милостивий;су-мукгам  —  прекрасне обличчя;вікшйа  —  побачивши;пран̣емух̣  —  поклонилися;джа̄та  —  пробуджений;каутука̄х̣  —  подив від побаченого.
Щасливі Прачети побачили, як з води виходить разом зі своїми послідовниками Господь Шіва, головний з півбогів. Його тіло сяяло, мов розплавлене золото, горло його було синім, а своїми трьома очима він милостиво дивився на своїх відданих. Його супроводжували численні музики, які співали йому славу. Побачивши Господа Шіву, Прачети були глибоко вражені й відразу кинулися в поклоні до лотосових стіп бога.
Пояснення

Слово вібудга̄нуґаіх̣ вказує на те, що Господа Шіву завджи супроводжують жителі вищих планет, ґандгарви та кіннари. Вміючи дуже майстерно грати і співати, вони постійно поклонялися Господу Шіві. Господа Шіву переважно зображають білим, але тут сказано, що його тіло не зовсім біле,    —    вона має колір розплавленого золота, тобто світло-жовтий колір. Господь Шіва дуже милостивий, і тому його називають Ашутоша. Порівняно з усіма іншими півбогами, Господа Шіву легко задовольнити навіть найнижчим з людей, яким досить поклонитися йому і запропонувати йому листя з дерева бел. Тому його називають Ашутошею, або тим, кого можна дуже швидко вдовольнити.

Люди, які прагнуть матеріальних багатств, переважно прохають благословень у Господа Шіви. Господь Шіва дуже милостивий і тому швидко дарує своїм відданим усі благословення, яких вони прохають. З цієї добродушності Господа Шіви іноді користаються демони, прохаючи в нього благословення, які становлять велику небезпеку для інших живих істот. Так, Врікасура попрохав у Господа Шіви благословення, яке дало б йому змогу вбивати кого-завгодно одним доторком до голови. Хоча Господь Шіва великодушно дарує своїм відданим усі ці благословення, лукаві демони, на лихо, іноді намагаються скористатися з цих благословень недостойним чином. Наприклад, Врікасура, отримавши це благословення, спробував доторкнутися до голови самого Господа Шіви. Однак віддані Господа Вішну ніколи не прагнуть таких благословень, і Господь Вішну не дає Своїм відданим таких благословень, які пішли на шкоду всьому світові.

4.24.26
स तान् प्रपन्नार्तिहरो भगवान्धर्मवत्सल: ।
धर्मज्ञान् शीलसम्पन्नान् प्रीत: प्रीतानुवाच ह ॥ २६ ॥
са та̄н прапанна̄рті-харо
бгаґава̄н дгарма-ватсалах̣
дгарма-джн̃а̄н ш́іла-сампанна̄н
прітах̣ пріта̄н ува̄ча ха
Послівний переклад: сах̣  —  Господь Шіва;та̄н  —  їм;прапанна-а̄рті-харах̣  —  хто усуває всі небезпеки;бгаґава̄н  —  бог;дгарма-ватсалах̣  —  великий прибічник релігії;дгарма-джн̃а̄н  —  з людей, які знають релігійні заповіді;ш́іла-сампанна̄н  —  що зразково поводяться;прітах̣  —  задоволений;пріта̄н  —  чемних;ува̄ча  —  сказав їм;ха  —  був.
Господь Шіва був дуже задоволений з Прачетів, бо він взагалі захищає праведних людей, які гідно поводяться. Дуже задоволений царевичами, він звернувся до них з такою мовою.
Пояснення

Верховного Бога-Особу, Вішну, чи Крішну, називають бгакта-ватсала, а Господа Шіву тут названо дгарма-ватсала. Загалом дгарма-ватсалою називають людину, яка живе за релігійними заповідями. Це звичайне значення цього словосполучення. Однак воно має також додаткове значення. Іноді Господу Шіві доводиться мати справу з людьми, які перебувають під впливом ґун пристрасті й невігластва. Такі люди не дуже релігійні, і їхня діяльність далека від ідеалів праведності, але, беручись до поклоніння Господу Шіві задля матеріальної вигоди, вони іноді дотримуються якихось релігійних приписів. Коли Господь Шіва бачить, що його віддані дотримуються релігійних засад, він одразу ж дарує їм благословення. Прачети, сини Прачінабархі, були від природи дуже праведні й шляхетні, і тому Господь Шіва, побачивши їх, був дуже задоволений. Господь Шіва зрозумів, що царевичі    —    вайшнави, і тому став підносити молитви Верховному Богові-Особі.

4.24.27
श्रीरुद्र उवाच
यूयं वेदिषद: पुत्रा विदितं वश्चिकीर्षितम् ।
अनुग्रहाय भद्रं व एवं मे दर्शनं
कृतम् ॥ २७ ॥
ш́рі-рудра ува̄ча
йӯйам̇ ведішадах̣ путра̄
відітам̇ ваш́ чікіршітам
ануґраха̄йа бгадрам̇ ва
евам̇ ме дарш́анам̇ кр̣там
Послівний переклад: ш́рі-рудрах̣ ува̄ча  —  Господь Шіва промовив;йӯйам  —  ви;ведішадах̣  —  царя Прачінабархі;путра̄х̣  —  сини;відітам  —  знаючи;вах̣  —  ваші;чікіршітам  —  бажання;ануґраха̄йа  —  щоб дарувати вам милість;бгадрам  —  щасти вам у всьому;вах̣  —  вам усім;евам  —  так;ме  —  мою;дарш́анам  —  зустріч;кр̣там  —  зроблено.
Господь Шіва сказав: О сини Прачінабархі, щасти вам у всьому. Я знаю ваші наміри і тому постав перед вами, щоб дарувати вам свою милість.
Пояснення

Господь Шіва каже, що йому відомо, що царевичі будуть робити. Вони збиралися своїми аскезами та покутами поклонятися Господу Вішну. Зрозумівши це, Господь Шіва був дуже задоволений, про що він каже в наступному вірші. З цього видно, що людина, яка ще не стала відданим Верховного Бога-Особи, але бажає служити Верховного Господа, отримує благословення півбогів на чолі з Господом Шівою, головним з усіх півбогів. Отже, відданому немає потреби окремо запобігати ласки півбогів. Відданий може задовольнити їх усіх просто поклоняючись Верховному Господу. Прохати в півбогів матеріальних благословень відданому теж не треба, бо півбоги, задоволені ним, самі дарують йому все, що він потребує. Півбоги    —    це слуги Господа, і тому вони завжди готові за будь-яких обставин допомогти відданому. Тому Шріла Білваманґала Тгакура каже, що людині, яка розвинула безкорисливу відданість Верховному Господу, готова служити сама богиня звільнення, не кажучи вже за богів матеріального процвітання. Насправді всі півбоги тільки й чекають нагоди послужити відданому. Відданому Крішни немає потреби докладати зусиль, для того щоб здобути матеріальне багатство чи звільнення. Досягнувши трансцендентного рівня відданого служіння, він отримує всі блага, пов’язані з дгармою, артгою, камою і мокшею.

4.24.28
य: परं रंहस:
साक्षात्‍त्रिरगुणाज्जीवसंज्ञितात् ।
भगवन्तं वासुदेवं प्रपन्न: स प्रियो हि
मे ॥ २८ ॥
йах̣ парам̇ рам̇хасах̣ са̄кша̄т
трі-ґун̣а̄дж джіва-сам̇джн̃іта̄т
бгаґавантам̇ ва̄судевам̇
прапаннах̣ са прійо хі ме
Послівний переклад: йах̣  —  хто;парам  —  трансцендентний;рам̇хасах̣  —  повелителя;са̄кша̄т  —  прямо;трі-ґун̣а̄т  —  від трьох ґун матеріальної природи;джіва-сам̇джн̃іта̄т  —  живих істот, відомих як джіви;бгаґавантам  —  Верховному Богові-Особі;ва̄судевам  —  Крішні;прапаннах̣  —  відданий;сах̣  —  він;прійах̣  —  дуже дорогий;хі  —  поза сумнівом;ме  —  мені.
Господь Шіва вів далі: Кожен, хто віддався Верховному Богові-Особі, Крішні, повелителю всього сущого, володарю як матеріальної природи, так і живої істоти, справді дуже дорогий мені.
Пояснення

Господь Шіва тут пояснює, чому він особисто постав перед царевичами. У «Бгаґавад-ґіті» (7.19) сказано:

«Той, хто після численних народжень і смертей здобув істинне знання, віддається Мені, зрозумівши, що Я причина всіх причин і все суще. Такі великі душі трапляються дуже рідко».

Звичайним людям дуже рідко вдається побачити Господа Шіву, і так само рідко можна побачити особу, яка повністю віддалася Ва̄судеві, Крішні, бо ті, хто повністю віддався Верховному Господу, трапляються дуже рідко (са маха̄тма̄ судурлабгах̣). Тому Господь Шіва з’явився сам, щоб побачити Прачеті, які повністю віддалися Верховному Богові-Особі, Ва̄судеві. Ва̄судеву згадано також у мантрі, наведеній на початку «Шрімад-Бгаґаватам»: ом̇ намо бгаґавате ва̄судева̄йа. Ва̄судева    —    це Верховна Істина, і тому Господь Шіва відкрито проголошує, що йому справді дуже дорогий відданий Господа Ва̄судеви, який повністю впокорився Господу Крішні. Господу Ва̄судеві, Крішні, поклоняються не лише звичайні живі істоти, але й півбоги, як оце Господь Шіва, Господь Брахма та інші. Йам̇ брахма̄-варун̣ендра-рудра-марутах̣ стуванті дівйаіх̣ ставаіх̣    —    Крішні поклоняються Господь Брахма, Господь Шіва, Варуна, Індра, Чандра та всі інші півбоги (Бгаґ. 12.13.1). Це стосується і відданих Крішни. Той, хто стає на шлях свідомості Крішни, відразу ж стає дуже дорогим всім, хто хоча б починає з’ясовувати для себе, що таке свідомість Крішни. Отож усі півбоги намагаються знайти тих, хто справді віддався Господу Ва̄судеві. Прачети віддалися Ва̄судеві, і тому Господь Шіва сам радо прийшов зустрітися з ними.

Господу Ва̄судеву, чи Крішну, названо в «Бгаґавад-ґіті» Пурушоттамою. Він і той, хто справді насолоджується всі сущим (пуруша), і Всевишній (уттама). Він насолоджується усім: як пракріті, так і пурушею. Перебуваючи під впливом трьох ґун матеріальної природи, жива істота намагається панувати над матеріальною природою, але насправді вона не пуруша, володар насолоди, а пракріті, про що й сказано в «Бгаґавад-ґіті» (7.5): апарейам ітас тв анйа̄м̇ пракр̣тім̇ віддгі ме пара̄м. Отже, джіва, жива істота,    —    це насправді пракріті, межова енерґія Верховного Господа. Занурившись у матеріальну енерґію, вона намагається панувати над матеріальною природою. Про це теж сказано в «Бгаґавад-ґіті» (15.7):

«Живі істоти в цьому зумовленому світі    —    Мої вічні невід’ємні частки. Через зумовленість свого життя вони тяжко борються з шістьма чуттями, одне з яких    —    розум».

Намагаючись панувати над матеріальною природою, жива істота просто тяжко бореться за існування. Тяжка боротьба за насолоду коштує живій істоті так багато енерґії, що вона навіть не може по-справжньому насолоджуватися матеріальними здобутками. Тому її іноді називають пракріті, або джівою, тим самим вказуючи на її приналежність до межової енерґії. Коли живу істоту покривають три ґуни матеріальної природи, її називають джіва-сам̇джн̃іта. Існує дві категорії живих істот, одні називаються кшара, другі називаються акшара. Кшара    —    це ті, хто впав у матеріальний світ і живе зумовленим життям, тоді як акшара    —    це незумовлені істоти. Переважна більшість живих істот живе в духовному світі і належить до категорії акшара. Вони перебувають на рівні Брахмана, чистого духовного існування, і відрізняються від тих, кого зумовлюють три ґуни матеріальної природи.

Господь Крішна, Ва̄судева, вищий і за тих живих істот, які належать до категорії кшара, і за тих, які належать до категорії акшара, і тому в «Бгаґавад-ґіті» (5.18) Його Пурушоттамою. Імперсоналісти можуть кажати, що Ва̄судева    —    це безособистісний Брахман, але насправді безособистісний Брахман підпорядкований Крішні, що теж підтверджено у «Бгаґавад-ґіті» (14.27): брахман̣о хі пратішт̣га̄хам. Крішна    —    це джерело безособистісного Брахмана, і це сказано також у «Брахма-самхіті» (5.40): йасйа прабга̄ прабгавато джаґадан̣д̣а-кот̣і. Безособистісне сяйво Брахмана    —    це не що інше, як проміння Крішниного тіла, в яких плавають незліченні всесвіти. Отже, з усіх поглядів, Ва̄судева, Крішна,    —    це Верховний Господь, і тому Господь Шіва дуже задоволений кожним, хто повністю віддається Крішні. Крішна хоче, щоб жива істота повністю віддалася Йому, що видно з Його слів в останній главі «Бгаґавад-ґіти» (18.66): сарва-дгарма̄н парітйаджйа ма̄м екам̇ ш́аран̣ам̇ враджа.

Варто відзначити в цьому вірші слово са̄кша̄т, «прямо». Багато людей називають себе відданими, тоді як насправді вони всього-навсього кармі чи ґ’яні, які не мають відданості безпосередньо Самому Господу Крішні. Іноді кармі присвячують плоди своєї праці Господу Ва̄судеві, і така посвята називається карма̄рпан̣ам. Таку діяльність все одно зараховують до корисливої, тому що кармі вважають Господа Вішну за одного з півбогів, як оце Господь Шіва чи Господь Брахма. Вважаючи, що Господь Вішну перебуває на одному рівні з півбогами, вони обстоюють теорію про те, що віддатися півбогам    —    це те саме, що віддатися Ва̄судеві. Цей вірш спростовую їхню теорію, бо, якби їхнє твердження було справедливим, Господь Шіва сказав би тут, що людина з однаковим успіхом може віддатися йому, Господу Ва̄судеві, Вішну або Брахмі. Однак Господь Шіва не каже цього, тому що він сам віддається Ва̄судеві і кожен, хто теж віддається Ва̄судеві, стає дуже й дуже дорогим йому. Він виразно проголошує це в даному вірші. З цього можна зробити висновок, що Господу Шіві не так дорогий його власний відданий, як йому дорогий відданий Господа Крішни.

4.24.29
स्वधर्मनिष्ठ: शतजन्मभि: पुमान्
विरिञ्चतामेति तत: परं हि माम् ।
अव्याकृतं भागवतोऽथ वैष्णवं
पदं यथाहं विबुधा: कलात्यये ॥ २९ ॥
сва-дгарма-нішт̣гах̣ ш́ата-джанмабгіх̣ пума̄н
вірін̃чата̄м еті татах̣ парам̇ хі ма̄м
авйа̄кр̣там̇ бга̄ґавато ’тга ваішн̣авам̇
падам̇ йатга̄хам̇ вібудга̄х̣ кала̄тйайе
Послівний переклад: сва-дгарма-нішт̣гах̣  —  той, хто утверджений у виконанні своєї дгарми, визначених обов’язків;ш́ата-джанмабгіх̣  —  протягом ста життів;пума̄н  —  жива істота;вірін̃чата̄м  —  пост Господа Брахми;еті  —  досягає;татах̣  —  тоді;парам  —  вище;хі  —  певно;ма̄м  —  досягає мене;авйа̄кр̣там  —  не відхиляючись;бга̄ґаватах̣  —  Верховному Богові-Особі;атга  —  тому;ваішн̣авам  —  чистий відданий Господа;падам  —  рівень;йатга̄  —  як;ахам  —  я;вібудга̄х̣  —  півбоги;кала̄-атйайе  —  після знищення матеріального світу.
Той, хто сумлінно виконує свої обов’язки протягом ста життів, здобуває право посісти пост Брахми, а коли піднімається ще вище, він може досягнути Господа Шіву. Однак той, хто прямо віддався Господу Крішні, чи Вішну, і служить Йому з безкорисливою відданістю, відразу ж піднімається на райські планети, яких Господь Шіва та інші півбоги досягають лише після знищення матеріального світу.
Пояснення

Цей вірш розповідає про найвищу досконалість розвитку живої істоти. Як пише вайшнавський поет Джаядева Ґосвамі, пралайа-пайодгі-джале дгр̣тава̄н асі ведам. Розгляньмо еволюцію живих істот, починаючи від всесвітньої заглади (пралаї), коли весь світ занурений у воду. На цій стадії існує багато риб та інших мешканців вод. Від водяних істот в ході еволюції з’являються рослини, як оце дерева і т. д. Від них у ході еволюції з’являються комахи й плазуни, від них    —    птахи, звірі і, врешті-решт, люди. Вінчає цей розвиток поява цивілізованих людей. Цивілізована людина стоїть на роздоріжжі, маючи змогу продовжити свій розвиток і розпочати духовне життя. Тут сказано (сва-дгарма-нішт̣гах̣), що, коли живі істоти досягають рівня цивілізованих форм життя, вони повинні прийняти сва-дгарму, суспільний поділ, заснований на типові діяльності людей та їхніх якостях. Про це йдеться і в «Бгаґавад-ґіті» (4.13):

«Відповідно до трьох ґун матеріальної природи й діяльності, пов’язаної з ними, Я створив чотири класи людського суспільства. Знай же, що хоча Я творець цієї системи, Я незмінний і тому перебуваю поза нею».

В цивілізованому людському суспільстві повинен існувати поділ на класи брахманів, кшатрій, вайшій та шудр, і кожен повинен сумлінно виконувати свої обов’язки, визначені згідно з цим поділом. Цей вірш вказує (сва-дгарма-нішт̣гах̣), що в кінцевому підсумку не має значення, належить людина до брахманів, кшатрій, вайшій чи шудр. Якщо вона вірно й сумлінно виконує визначені їй обов’язки, її вважають за цивілізовану людину. В іншому ж випадку вона нічим не ліпша за тварину. Також тут зазначено, що той, хто виконує свої визначені обов’язки (сва-дгарму) протягом ста життів (наприклад, якщо брахмана виконує обов’язки брахмани протягом ста життів), вона отримує право піднятися на Брахмалоку, планету Господа Брахми. Також існує планета, яку називають Шівалокою, або Садашівалокою, і яка розміщена на межі між духовним і матеріальним світами. Якщо, досягнувши Брахмалоки, жива істота розвивається далі, вона може піднятися на Садашівалоку. Якщо вона стає ще більш достойною, вона може досягнути якоїсь із Вайкунтгалок. Вайкунтгалоки    —    це мета всіх живих істот, навіть півбогів, і досягнути цих планет може тільки відданий, вільний від бажання матеріальної вигоди. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (8.16), від матеріальних страждань не врятуватися навіть на Брахмалоці (а̄брахма-бгувана̄л лока̄х̣ пунар а̄вартіно ’рджуна). Так само не до кінця надійне становище і в жителів Шівалоки, бо Шівалока    —    це планета, яка лежить на межі між духовним і матеріальним світами. Однак той, хто досягає Вайкунтгалоки, досягає найвищої досконалості, яка вінчає еволюціє живої істоти (ма̄м упетйа ту каунтейа пунар джанма на відйате). Іншими словами, цей вірш підтверджує, той, хто належить до цивілізованого людського суспільства і має розвинену свідомість, повинен взятися до практики свідомості Крішни, щоб піднятися на Вайкунтгалоку чи Крішналоку після того, як покине тіло    —    тйактва̄ дехам̇ пунар джанма наіті ма̄м еті со ’рджуна (Б.-ґ. 4.9). Відданий, який повністю розвинув свідомість Крішни і якого не приваблює жодна інша лока, чи планета, навіть Брахмалока й Шівалока, відразу переноситься на Крішналоку (ма̄м еті). Це найвища досконалість життя і вершина еволюційного розвитку.

4.24.30
अथ भागवता यूयं प्रिया: स्थ भगवान् यथा ।
न मद्भागवतानां च प्रेयानन्योऽस्ति कर्हिचित् ॥ ३० ॥
атга бга̄ґавата̄ йӯйам̇
прійа̄х̣ стга бгаґава̄н йатга̄
на мад бга̄ґавата̄на̄м̇ ча
прейа̄н анйо ’сті кархічіт
Послівний переклад: атга  —  тоді;бга̄ґавата̄х̣  —  віддані;йӯйам  —  ви;прійа̄х̣  —  дуже дорогі мені;стга  —  ви є;бгаґава̄н  —  Верховний Бог-Особа;йатга̄  —  як;на  —  ні;мат  —  від мене;бга̄ґавата̄на̄м  —  відданих;ча  —  також;прейа̄н  —  дорожчий;анйах̣  —  інші;асті  —  є;кархічіт  —  хоч коли.
Ви віддані Господа, і тому я вважаю вас гідними шани не менше, ніж Верховний Бог-Особа. Я знаю, що віддані так само шанують мене і що я так само дорогий їм. Для відданих немає нікого дорожчого за мене.
Пояснення

У писаннях сказано: ваішн̣ава̄на̄м̇ йатга̄ ш́амбгух̣    —    Господь Шіва є найліпшим з усіх відданих. Тому всі віддані Господа Крішни є одночасно відданими Господа Шіви. У Вріндавані є храм Господа Шіви, який називається Ґопішвара. Ґопі поклонялися не лише Господу Шіві, але й Кат’яяні, чи Дурзі, однак вони робили це задля того, щоб здобути милість Господа Крішни. Віддані Господа Крішни ніколи не виявляють неповаги до Господа Шіви. Вони поклоняються Господу Шіві як найпіднесенішому відданому Господа Крішни. Поклоняючись Господу Шіві, віддані просять у Господа Шіви допомогти їм здобути милість Крішни. Вони не просять у нього матеріальної вигоди. У «Бгаґавад-ґіті» (7.20) сказано, що звичайно півбогам поклоняються задля тих чи інших матеріальних здобутків    —    ка̄маіс таіс таір хр̣та-джн̃а̄на̄х̣. Люди поклоняються півбогам під впливом матеріальної хіті, але відданий ніколи цього не робить, тому що на нього не впливає матеріальна хіть. В цьому полягає різниця між поклонінням Господу Шіві, яке виконують віддані, і тим поклонінням, яке виконують асури. Асури поклоняються Господу Шіві, просять у нього якесь благословення, зловживають ним і врешті-решт гинуть від руки Верховного Бога-Особи, що дарує їм звільнення.

Господь Шіва    —    це великий відданий Верховного Бога-Особи, і тому він любить усіх відданих Верховного Господа. Господь Шіва сказав Прачетам, що він дуже дуже любить їх, тому що вони віддані Господа. Господь Шіва милостивий не лише до Прачетах    —    кожен, хто відданий Верховному Богові-Особі, дуже дорогий Господу Шіві. Віддані не лише дорогі Господу Шіві, він шанує їх так само, як Верховного Бога-Особу. Віддані Верховного Господа також поклоняються Господу Шіві як найдорожчому відданому Господа Крішни. Вони не поклоняються йому як окремому Богові-Особі. Як сказано в переліку нама-апарадг, той, хто вважає, що повторювати ім’я Хара (ім’я Шіви)    —    це те саме, що повторювати ім’я Харі, чинить образу. Відданий повинен завжди пам’ятати, що Господь Вішну    —    це Верховний Бог-Особа, а Господь Шіва    —    це Його відданий. Відданого треба шанувати так само, як Верховного Бога-Особу, а іноді навіть більше. Навіть Господь Рама, Сам Бог-Особа, іноді поклоняється Господу Шіві. Якщо Сам Господь поклоняється відданому, чому інші віддані не повинні поклонятися відданму так само, як Господу? З цього вірша випливає, що асурам Господь Шіва дає благословення тільки з почуття обов’язку, а любить він тих, хто віддався Верховному Богові-Особі.

4.24.31
इदं विविक्तं जप्तव्यं पवित्रं मङ्गलं परम् ।
नि:श्रेयसकरं चापि श्रूयतां तद्वदामि व: ॥ ३१ ॥
ідам̇ вівіктам̇ джаптавйам̇
павітрам̇ ман̇ґалам̇ парам
ніх̣ш́рейаса-карам̇ ча̄пі
ш́рӯйата̄м̇ тад вада̄мі вах̣
Послівний переклад: ідам  —  це;вівіктам  —  особливо;джаптавйам  —  слід повторювати;павітрам  —  дуже чисте;ман̇ґалам  —  благословенне;парам  —  трансцендентне;ніх̣ш́рейаса-карам  —  дуже сприятливе;ча  —  також;апі  —  певно;ш́рӯйата̄м  —  послухайте;тат  —  те;вада̄мі  —  кажу;вах̣  —  вам.
Зараз я прочитаю одну мантру, що не лише трансцендентна, чисті і всеблага, але й являє собою найліпше молитву для всіх, хто прагне досягнути найвищої мети життя. Я прочитаю цю мантру, а ви, будь ласка, уважно слухайте.
Пояснення

Слід звернути на вжите в цьому вірші слово вівіктам. Не слід думати, що молитви Господа Шіви    —    це молитви якоїсь секти. Молитви Господа Шіви дуже потаємні, і кожен, хто хоче досягнути найвищого блага чи остаточної мети життя, повинен скористатися з цих настанов Господа Шіви і, так само як Господь Шіва, молитися до Верховного Бога-Особи та прославляти Його.

4.24.32
मैत्रेय उवाच
इत्यनुक्रोशहृदयो भगवानाह ताञ्छिव: ।
बद्धाञ्जलीन् राजपुत्रान्नारायणपरो वच: ॥ ३२ ॥
маітрейа ува̄ча
ітй анукрош́а-хр̣дайо
бгаґава̄н а̄ха та̄н̃ чгівах̣
баддга̄н̃джалін ра̄джа-путра̄н
на̄ра̄йан̣а-паро вачах̣
Послівний переклад: маітрейах̣ ува̄ча  —  великий святий Майтрея вів далі;іті  —  так;анукрош́а-хр̣дайах̣  —  дуже милосердний;бгаґава̄н  —  бог;а̄ха  —  сказав;та̄н  —  Прачетам;ш́івах̣  —  Господь Шіва;баддга-ан̃джалін  —  що стояли зі складеними долонями;ра̄джа-путра̄н  —  синам царя;на̄ра̄йан̣а-парах̣  —  Господь Шіва, великий відданий Нараяни;вачах̣  —  слова.
Великий відданий Майтрея вів далі: Могутній Господь Шіва, великий відданий Господа Нараяни, зі своєї безпричинної милості сказав царевичам, що стояли перед з молитовно складеними долонями.
Пояснення

Господь Шіва самохіть прийшов благословити синів царя і зробити щось для них. Він сам прочитав для них цю мантру, щоб вона була ще могутнішою, і порадив царевичам (раджа-путрам) повторювати її. Коли мантру повторює великий відданий, вона стає ще могутнішою. Хоча маха-мантра Харе Крішна сама по собі посідає велику силу, під час посвяти учень чує її від духовного вчителя, бо, пролунавши з вуст духовного вчителя, мантра стає могутнішою. Господь Шіва сказав синам царя уважно слухати його, бо неуважне слухання мантри становить образу.

4.24.33
श्रीरुद्र उवाच
जितं त आत्मविद्वर्यस्वस्तये स्वस्तिरस्तु मे ।
भवताराधसा राद्धं सर्वस्मा आत्मने नम: ॥ ३३ ॥
ш́рі-рудра ува̄ча
джітам̇ та а̄тма-від-варйа-
свастайе свастір асту ме
бгавата̄ра̄дгаса̄ ра̄ддгам̇
сарвасма̄ а̄тмане намах̣
Послівний переклад: ш́рі-рудрах̣ ува̄ча  —  Господь Шіва промовив;джітам  —  хвала, хвала;те  —  Тобі;а̄тма-віт  —  тих, хто пізнав себе;варйа  —  найліпший;свастайе  —  благому;свастіх̣  —  благо;асту  —  нехай буде;ме  —  мені;бгавата̄  —  Тобою;а̄ра̄дгаса̄  —  вседосконалим;ра̄ддгам  —  поклоніння;сарвасмаі  —  Верховній Душі;а̄тмане  —  Верховній Душі;намах̣  —  поклони.
Господь Шіва підніс до Верховного Бога-Особи таку молитву: О Верховний Боже-Особо, хвала, хвала Тобі! Ти найпіднесеніший з усіх, хто пізнав себе. Ти бажаєш добра всім, хто усвідомив себе, отож я прохаю Тебе, будь милостивий до мене. Твої настанови вседосконалі, і тому всі повинні поклонятися Тобі. Ти Наддуша, і тому я схиляюся в поклоні перед Тобою як перед верховною живою істотою.
Пояснення

Коли відданий, отримавши від Господа натхнення, бажає піднести молтиву до Господа, він починає зі слів: «Хвала, хвала Тобі, о Господи!». Господа прославляють тому, що Він очолює всіх свідомих своєї істинної природи душ. У Ведах сказано («Катга Упанішада» 2.2.13): нітйо нітйа̄на̄м̇ четанаш́ четана̄на̄м    —    Верховна Істота, Бог-Особа, очолює всі живі істоти. Існують різні індивідуальні істоти: деякі живуть у матеріальному світі, а деякі    —    в духовному. Тих, хто живе в духовному світі, вважають за цілковито свідомих своєї істинної природи, бо живі істоти, які перебувають на духовному рівні, пам’ятають про своє становище слуги Верховного Господа. Тому в духовному світі всі віддані вічно утверджені у служінні Господу, розуміючи і становище Верховної Істоти, і свою індивідуальну природу. Тому Господа вважають за найдосконалішого з усіх, хто усвідомив свою істинну природу: нітйо нітйа̄на̄м̇ четанаш́ четана̄на̄м. Коли індивідуальна душа твердо усвідомлює, що Господь    —    це Верховна Істота, вона досягає найвищого добробуту. Господь Шіва молиться тут, щоб з Господньої милості цей добробут тривав вічно.

Верховний Господь вседосконалий, і завдяки Його настановам той, хто поклоняється Йому, теж стає досконалим. У «Бгаґавад-ґіті» (15.15) сказано: маттах̣ смр̣тір джн̃а̄нам апоханам̇ ча. Господь перебуває в серці кожного як Наддуша, але Своїм відданим Він милостиво дає настанови, які допомагають їм досягати дедалі вищих рівнів розвитку. Ті, хто отримує настанови від вседосконалої особи, ніколи не заблукають. Це сказано також і в «Бгаґавад-ґіті» (10.10): дада̄мі буддгі-йоґам̇ там̇ йена ма̄м упайа̄нті те. Господь завжди готовий давати настанови чистому відданому, щоб він досягав дедалі вищих рівнів у відданому служінні. Господь дає настанови як Наддуша, сарватма, і тому Господь Шіва віддає Йому шану, кажучи: сарвасма̄ а̄тмане намах̣. Індивідуальну душу називають атмою, а Верховного Господа називають також атмою або Параматмою. Господь перебуває в серці кожного, і тому Його вважають за верховну атму і виявляють Йому всіляку шану. У зв’язку з цим можна згадати молитви Кунті, наведені в Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (1.8.20):

Господь завжди готовий давати настанови парамахамсам, найбільш піднесеним відданим Господа, що цілковито звільнилися від усієї скверни матеріального світу. Господь завжди вчить таких піднесених відданих, пояснюючи їм, як завжди залишатися непохитними на шляху відданого служіння. Так само, вірш атмарама (Бгаґ. 1.7.10) проголошує:

Атмарамою називають того, хто байдужий до матеріального світу і просто намагається пізнати духовну природу. Такі свідомі своєї духовної суті особи поділяються загалом на дві категорії: імперсоналістів та персоналістів. Однак навіть імперсоналісти стають відданими, коли приваблюються трансцендентними якостями Господа. Отже, можна зробити висновок, що Господь Шіва хотів залишатися вірним відданим Верховного Бога-Особи, Ва̄судеви. Як видно з дальших віршів, Господь Шіва аж ніяк не бажає злитися з існуванням Верховного Господа, як прагнуть імперсоналісти. Навпаки, він вважає найбільшим щастям для себе й далі твердо усвідомлювати, що Господь    —    це Верховна Особа. Той, хто усвідомлює це, розуміє також, що всі живі істоти, включно з Господом Шівою, Господом Брахмою та іншими півбогами,    —    це слуги Верховного Господа.

4.24.34
नम: पङ्कजनाभाय भूतसूक्ष्मेन्द्रियात्मने ।
वासुदेवाय शान्ताय कूटस्थाय स्वरोचिषे ॥ ३४ ॥
намах̣ пан̇каджа-на̄бга̄йа
бгӯта-сӯкшмендрійа̄тмане
ва̄судева̄йа ш́а̄нта̄йа
кӯт̣а-стга̄йа сва-рочіше
Послівний переклад: намах̣  —  поклони Тобі;пан̇каджа-на̄бга̄йа  —  Верховному Богові-Особі, з чийого пупа виростає лотос;бгӯта-сӯкшма  —  об’єктів чуттів;індрійа  —  чуттів;а̄тмане  —  джерелу;ва̄судева̄йа  —  Господу Ва̄судеві;ш́а̄нта̄йа  —  завжди вмиротвореному;кӯт̣а-стга̄йа  —  незмінному;сва-рочіше  —  верховному світлу.
Господи, Ти джерело творіння, тому що воно постає з лотоса, який виростає з Твого пупа. Ти верховний владика чуттів і їхніх об’єктів, і Ти пронизуєш усе суще як Ва̄судева. Ти уособлене вмиротворення, і жодне з шести перетворень не може вплинути на Твоє самосяйне буття.
Пояснення

Господь у формі Ґарбгодакашаї Вішну лягає на води океану Ґарбгодака на дні всесвіту, і з Його пупа виростає лотос. На цьому лотосі з’являється Господь Брахма і починає творити матеріальний світ. Отже, Верховний Бог-Особа, Ґарбгодакшаї Вішну,    —    це джерело матеріальних чуттів та їхніх об’єктів. Господь Шіва вважає себе одним з творінь матеріального світу, а це означає, що його чуття підвладні верховному творцю. Верховний Господь відомий також як Хрішікеша, владика чуттів. Це означає, що наші чуття і об’єкти чуттів творить Верховний Господь. Отже, Він може приборкати наші чуття і милостиво залучити їх до служіння володарю чуттів. Перебуваючи в зумовленому стані, жива істота бореться за існування в матеріальному світі й за допомогою своїх чуттів намагається отримати матеріальну насолоду. Однак, якщо жива істота отримає милість Верховного Бога-Особи, ті самі чуття вона може використати на служіння Господу. Господь Шіва бажає ніколи не піддаватися впливу матеріальних чуттів і завжди служити Господу, не осквернюючись матерією. З милості всюдисущого Господа Ва̄судеви жива істота може за Його допомогою задіяти свої чуття у відданому служінні, залишаючись так само непохитною, як Господь у Своїх діях.

Дуже важливими тут є слова ш́а̄нта̄йа кӯт̣а-стга̄йа сва-рочіше. Хоча Господь перебуває в матеріальному світі, Його не турбують хвилі матеріального існування. Однак зумовлені душі зазнають впливу шести перетворень    —    їх турбує голод, спрага, смуток, ілюзія, старість і смерть. Під впливом цих обставин зумовлені душі легко впадають в ілюзію, але Верховного Бога-Особу, як Наддушу, Ва̄судеву, ніколи не турбують ці перетворення. Тому тут сказано, що Він завжди вмиротворений і вільний від турбот (кӯт̣а-стга̄йа), посідаючи велику могутність. Цю могутність тут названо сва-рочіше, і це означає, що завдяки Своєму трансцендентному становищу Він самосяйний. Індивідуальна душа, хоча й існує в променях сяйва Всевишнього, через свої крихітні розміри іноді падає з цього сяйва й опиняється на рівні матеріального, зумовленого життя. Отже, кожне зумовлена дшуа в матеріальному всесвіті може стати досконалою і вічно залишатися такою, якщо вона віддасться під захист Ва̄судеви і буде віддано служити Йому.

4.24.35
सङ्कर्षणाय सूक्ष्माय दुरन्तायान्तकाय च ।
नमो विश्वप्रबोधाय प्रद्युम्नायान्तरात्मने ॥ ३५ ॥
сан̇каршан̣а̄йа сӯкшма̄йа
дуранта̄йа̄нтака̄йа ча
намо віш́ва-прабодга̄йа
прадйумна̄йа̄нтар-а̄тмане
Послівний переклад: сан̇каршан̣а̄йа  —  повелителю єднальних сил;сӯкшма̄йа  —  тонким, непроявленим матеріальним елементам;дуранта̄йа  —  нездоланному;антака̄йа  —  повелителю сил розпаду;ча  —  також;намах̣  —  поклони;віш́ва-прабодга̄йа  —  тому, хто керує розвитком всесвіту;прадйумна̄йа  —  Господу Прад’юмні;антах̣-а̄тмане  —  Наддуші в кожному серці.
Дорогий Господи, Ти джерело тонких матеріальних елементів, Санкаршана, панівне Божество і повелитель усіх процесів єднання і розпаду. Також Ти Прад’юмна, володар всього інтелекту. Тому я схиляюся перед Тобою в шанобливому поклоні.
Пояснення

Весь усесвіт підтримують єднальні сили Верховного Господа, що в цьому аспекті відомий як Санкаршана. Матеріальні вчені відкрили закон всесвітнього тяжіння, під впливом якого об’єкти матеріальної енерґії притягують один до одного, але повелитель усіх єднальних сил може також зруйнувати все нищівним вогнем, що виривається з Його рота. Як це відбувається, описано в одинадцятій главі «Бгаґавад-ґіти», що змальовує всесвітню форму Господа. Повелитель єднальних сил одночасно посідає і руйнівну енерґію, якою Він розпорошує цей світ. Санкаршана    —    це повелитель єднання і розпаду, а Прад’юмна, інший аспект Господа Ва̄судеви, відповідає за розвиток всесвіту і його підтримання. Треба звернути увагу на вжите в цьому вірші слово сӯкшма̄йа. В грубому матеріальному тілі містяться також тонкі матеріальні тіла, які складаються з розуму, інтелекту й его. Господь у Своїх різних аспектах (як Ва̄судева, Аніруддга, Прад’юмна і Санкаршана) підтримує як грубі, так і тонкі матеріальні елементи цього світу. Як згадано в «Бгаґавад-ґіті», до грубих матеріальних елементів належать земля, вода, вогонь, повітря й ефір, а до тонких    —    розум, інтелект та его. Всі вони перебувають під владою Верховного Бога-Особи, що проявляється як Ва̄судева, Санкаршана, Прад’юмна й Аніруддга. Це докладніше пояснює наступний вірш.

4.24.36
नमो नमोऽनिरुद्धाय हृषीकेशेन्द्रियात्मने ।
नम: परमहंसाय पूर्णाय निभृतात्मने ॥ ३६ ॥
намо намо ’ніруддга̄йа
хр̣шікеш́ендрійа̄тмане
намах̣ парамахам̇са̄йа
пӯрн̣а̄йа нібгр̣та̄тмане
Послівний переклад: намах̣  —  поклони Тобі;намах̣  —  я знову й знову схиляюся в поклоні;аніруддга̄йа  —  Господу Аніруддзі;хр̣шікеш́а  —  володарю чуттів;індрійа-а̄тмане  —  повелителю чуттів;намах̣  —  поклони Тобі;парама-хам̇са̄йа  —  верховній досконалій істоті;пӯрн̣а̄йа  —  довершеному;нібгр̣та-а̄тмане  —  що існує поза матеріальним творінням.
Господи, як Аніруддга, верховне панівне Божество, Ти керуєш діяльністю чуттів та розуму. Тому я знову й знову схиляюся перед Тобою в поклоні. Тебе називають Анантою, а також Санкаршаною, тому що Ти здатний знищити вогнем, який виривається з Твого рота, знищити все творіння.
Пояснення

Хр̣шікеш́ендрійа̄тмане    —    чуттями керує розум, а розумом керує Аніруддга. Для того щоб виконувати віддане служіння, треба зосередити розум на лотосових стопах Крішни, тому Господь Шіва благає милості в повелителя розуму, Господа Аніруддги, щоб той допоміг йому зосередити розум на лотосових стопах Господа. У «Бгаґавад-ґіті» (9.34) сказано: ман-мана̄ бгава мад-бгакто мад-йа̄джі ма̄м̇ намаскуру. Щоб виконувати віддане служіння, розум треба залучити до медитації на лотосові стопи Господа. Також у «Бгаґавад-ґіті» (15.15) сказано: маттах̣ смр̣тір джн̃а̄нам апоханам̇ ча    —    пам’ять, знання і забуття походять від Господа. Тому, якщо Господь Аніруддга задоволений нами, Він може допомогти нам скерувати свій розум на служіння Господу. З цього вірша також видно, що в одному зі Своїх поширень Господь Аніруддга є богом Сонця. Панівне божество Сонця    —    це поширення Господа Аніруддги, і тому Господь Шіва в цьому вірші молиться також до бога Сонця.

У Своєму четвірному поширенні (як Ва̄судева, Санкаршана, Прад’юмна й Аніруддга) Господь Крішна керує всією психічною діяльністю, тобто мисленням, почуттями, бажаннями та вчинками. Господь Шіва молиться до Господа Аніруддги як до бога Сонця, панівного божества грубих матеріальних елементів, які утворюють зовнішнє матеріальне тіло. Як пояснює Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура, слово парамахам̇са    —    це одне з імен бога Сонця. Також бога Сонця згадано тут слово нібгр̣та̄тмане, яке вказує на те, що Сонце, керуючи дощами, підтримує життя на всіх планетах. Бог Сонця випаровує воду з морів та океанів, формує пару в хмари і поширює їх по всьому суходолу. Коли випадає достатньо дощів, земля родить збіжжя, яке підтримує живих істот на всіх планетах. Також бога Сонця названо тут словом пӯрн̣а, «довершений», тому що його проміння ніколи не вичерпується. Протягом мільйонів років від створення всесвіту бог Сонця постачає всім тепло і світло, але його енерґія не вичерпується.

Парамахамсами називають людей, які цілковито очистилися від будь-якої скверни. Коли людині не бракує сонячного світла, її розум стає чистим і спокійним, і таким чином бог Сонця піднімає розум живої істоти на рівень парамахамс. Отож Господь Шіва просить Аніруддгу дарувати йому милість і зробити його розум досконало чистим, щоб його можна було залучити до відданого служіння Господу. Як вогонь стерилізує всі нечистоти, бог Сонця також все очищує, і передусім він очищує від бруду розум, допомагаючи людині піднятися на рівень духовного знання.

4.24.37
स्वर्गापवर्गद्वाराय नित्यं शुचिषदे नम: ।
नमो हिरण्यवीर्याय चातुर्होत्राय तन्तवे ॥ ३७ ॥
сварґа̄паварґа-два̄ра̄йа
нітйам̇ ш́учі-шаде намах̣
намо хіран̣йа-вірйа̄йа
ча̄тур-хотра̄йа тантаве
Послівний переклад: сварґа  —  райських планет;апаварґа  —  шлях до звільнення;два̄ра̄йа  —  брамі;нітйам  —  вічно;ш́учі-саде  —  найчистішому;намах̣  —  поклони Тобі;намах̣  —  поклони;хіран̣йа  —  золотому;вірйа̄йа  —  сімені;ча̄тух̣-хотра̄йа  —  ведичні жертвопринесення, що мають цю назву;тантаве  —  тому, хто поширює.
Господи Аніруддго, Ти той владика, що відкриває перед живими істотами браму до вищих планетних систем і звільнення. Ти завжди перебуваєш у чистому серці живої істоти. Тому я схиляюся перед Тобою в поклоні. Твоє сім’я схоже на золото, і тому в образі вогню Ти підтримуєш ведичні жертвопринесення, починаючи з чатур-хотри. Отож я схиляюся перед Тобою в поклоні.
Пояснення

Слово сварґа означає досягнення вищих, чи райських планетних систем, а слово апаварґа означає «звільнення». Ті, хто прив’язався до описаної в Ведах діяльності категорії карма-канди, заплутуються в трьох ґунах матеріальної природи. Тому «Бгаґавад-ґіта» закликає піднятися понад сферою корисливої діяльності. Існують різні типи звільнення, чи мукті. Найліпше мукті    —    це віддане служіння Верховному Господу. Господь Аніруддга допомагає не лише корисливим трудівникам, даючи їм змогу піднятися на вищі планетні системи, але й відданим, які віддано служать Йому, підтримуючи їх за допомогою Своєї невичерпної енерґії. Як тепло є джерелом матеріальної енерґії, так натхнення, яке дарує Господь Аніруддга, являє собою енерґію, що дає змогу виконувати віддане служіння.

4.24.38
नम ऊर्ज इषे त्रय्या: पतये यज्ञरेतसे ।
तृप्तिदाय च जीवानां नम: सर्वरसात्मने ॥ ३८ ॥
нама ӯрджа іше траййа̄х̣
патайе йаджн̃а-ретасе
тр̣пті-да̄йа ча джіва̄на̄м̇
намах̣ сарва-раса̄тмане
Послівний переклад: намах̣  —  поклони Тобі;ӯрдже  —  тому, хто підтримує Пітрілоку;іше  —  тому, хто підтримує всіх півбогів;траййа̄х̣  —  трьох Вед;патайе  —  повелителю;йаджн̃а  —  жертвопринесення;ретасе  —  панівному божеству Місяця;тр̣пті-да̄йа  —  тому, хто дарує задоволення всім істотам;ча  —  також;джіва̄на̄м  —  живих істот;намах̣  —  поклони;сарва-раса-а̄тмане  —  всюдисущій Наддуші.
Господи, саме Ти підтримуєш Пітрілоку і всіх півбогів. Ти панівне божество Місяця й владика трьох Вед. Я шанобливо схиляюся перед Тобою, бо Ти джерело задоволення всіх живих істот.
Пояснення

Коли жива істота народжується в матеріальному світі, і особливо в тілі людини, вона стає зобов’язана півбогам, святим і всім живим істотам. У шастрах сказано: деварші-бгӯта̄пта-нр̣н̣а̄м̇ пітр̣н̣а̄м. Отже, кожен зобов’язаний своїм предкам, родоначальникам. Господь Шіва молить Господа Аніруддгу про силу, потрібну, щоб звільнитися від усіх зобов’язань пітам, півбогам, звичайним живим істотам та святим і повністю присвятити себе відданому служінню Господу. У «Шрімад-Бгаґаватам» сказано:

Той, хто повністю присвячує себе відданому служінню Господу, стає вільним від усіх зобов’язань перед півбогами, святими, пітами (предками) та всіма іншими живими істотами. Тому Господь Шіва просить Господа Аніруддгу дарувати йому силу, щоб він звільнився від цих зобов’язань і повністю віддав себе на служіння Господу.

Сома, панівне божество Місяця, дає живій істоті змогу насолоджуватися за допомогою язика смаком їжі. Господь Шіва просить у Господа Аніруддги дати йому змогу насолоджуватися тільки смаком Господнього прасаду. Шріла Бгактівінода Тгакура в одному з віршів пише, що серед усіх чуттів язик    —    найгрізніший ворог живої істоти. Той, хто приборкав язик, може легко приборкати всі інші чуття. Язик може приборкати лише той, хто харчується прасадом, офірованим Божеству. Саме про це Господь Шіва просить Господа Аніруддгу. Він просить Господа Аніруддгу допомогти йому задовольнятися тільки прасадом, офірованим Господу (тр̣пті-да̄йа).

4.24.39
सर्वसत्त्वात्मदेहाय विशेषाय
स्थवीयसे ।
नमस्त्रैलोक्यपालाय सह ओजोबलाय च ॥ ३९ ॥
сарва-саттва̄тма-деха̄йа
віш́еша̄йа стгавійасе
намас траілокйа-па̄ла̄йа
саха оджо-бала̄йа ча
Послівний переклад: сарва  —  всього;саттва  —  існування;а̄тма  —  душа;деха̄йа  —  тілові;віш́еша̄йа  —  розмаїттю;стгавійасе  —  матеріальному світу;намах̣  —  поклони;траі-локйа  —  трьох планетних систем;па̄ла̄йа  —  опікуну;саха  —  разом із;оджах̣  —  звитяжністю;бала̄йа  —  силі;ча  —  також.
Дорогий Господи, Ти велетенська всесвітня форма, яка вміщує в собі всі тіла індивідуальних живих істот. Ти опікун усіх трьох світів, отож саме Ти підтримуєш розум, чуття, тіло і життєве повітря всіх живих істот. З усією шанобою я схиляюся перед Тобою.
Пояснення

Як індивідуальне тіло живої істоти складається з мільйонів клітин та мікроорганізмів, так всесвітнє тіло Верховного Господа складається з індивідуальних тіл усіх живих істот. Господь Шіва кланяється всесвітньому тілу, яке містить у собі всі інші тіла, і прохає дати всім можливість повністю присвятити своє тіло відданому служінню. Індивідуальне тіло складається з окремих чуттів, і всі ці чуття треба залучити до відданого служіння. Наприклад, орган нюху, ніс, треба залучити до вдихання пахощів запропонованих лотосовим стопам Господа квітів, руки    —    до прибирання храму Господа і т. д. Господь    —    це життєве повітря кожної живої істоти, а отже всі три світи підтримує саме Він. Саме Він може і спонукати кожну живу істоту присвятити всі свої фізичні та психічні здібності на виконання свого справжнього обов’язку. Кожна жива істота повинна служити Верховному Богові-Особі своєю праною (життям), артгою (багатством), інтелектом і словами. У «Шрімад-Бгаґаватам» (10.22.35) сказано:

Навіть якщо хтось хоче віддати себе служінню Господу, без Господнього дозволу це не вдасться зробити. Господь Шіва підносить усі ці молитви для того, щоб показати живим істотам, як виконувати віддане служіння Господу.

4.24.40
अर्थलिङ्गाय नभसे नमोऽन्तर्बहिरात्मने ।
नम: पुण्याय लोकाय अमुष्मै भूरिवर्चसे ॥ ४० ॥
артга-лін̇ґа̄йа набгасе
намо ’нтар-бахір-а̄тмане
намах̣ пун̣йа̄йа лока̄йа
амушмаі бгӯрі-варчасе
Послівний переклад: артга  —  значення;лін̇ґа̄йа  —  відкриваючи;набгасе  —  небові;намах̣  —  поклони;антах̣  —  всередині;бахіх̣  —  і зовні;а̄тмане  —  єству;намах̣  —  поклони;пун̣йа̄йа  —  праведності;лока̄йа  —  для створення;амушмаі  —  поза смертю;бгӯрі-варчасе  —  верховному сяйву.
Дорогий Господи, поширюючи Себе в формі трансцендентних звуків, Ти відкриваєш істинне значення всіх речей. Ти всюдисуще небо, що перебуває всередині і зовні всього і всіх. Ти остаточна мета, якій присвячена вся праведна діяльність, яку виконують як у матеріальному світі, так і поза ним. Знову й знову я шанобливо схиляюся перед Тобою.
Пояснення

Веди називають шабда-брахмою. Існує багато речей, недоступних нашим недосконалим чуттям, однак звуки священних писань являють собою джерело істинного знання. Веди називають шабда-брахмою, тому що отримане з них знання являє собою вищу істину. Веди, шабда-брахма, являють собою вище знання, тому що відкривають нам Верховного Бога-Особу. Однак суть шабда-брахми    —    це мантра Харе Крішна. Тому, хто повторює ці трансцендентні звуки, відкривається суть усього матеріального і духовного. Звуки Харе Крішна невідмінні від Бога-Особи. Людина пізнає світ за допомогою звуків, які передаються через повітря. Звуки можуть бути як духовні, так і матеріальні, однак без звуку неможливо щось збагнути. У Ведах сказано: антар бахіш́ ча тат сарвам̇ вйа̄йа на̄ра̄йан̣ах̣ стгітах̣    —    «Нараяна пронизує все й існує як всередині всього, так і зовні». Це підтверджено також і в «Бгаґавад-ґіті» (13.34):

«О сину Бгарати, як Сонце саме освітлює весь усесвіт, так жива істота й Наддуша осявають усе тіло свідомістю».

Іншими словами, свідомість душі й Наддуші пронизують усе: обмежена свідомість живої істоти пронизує все матеріальне тіло, а верховна свідомість Господа пронизує весь усесвіт. Свідомість пронизує тіло завдяки присутності душі, і так само все у всесвіті функціонує належним чином завдяки присутності Верховної Душі, Крішни. Майа̄дгйакшен̣а пракр̣тіх̣ сӯйате са-чара̄чарам    —    «Матеріальна природа діє під Моїм керівництвом, сину Кунті, проявляючи всі рухомі й нерухомі істоти» (9.10).

Отже, Господь Шіва молиться до Бога-Особи, прохаючи дарувати нам милість і дати змогу просто за допомогою мантри Харе Крішна пізнати все суще в матеріальному і духовному світах. Варто відзначити вжите в цьому вірші слово амушмаі, що вказує на найліпшу мету, якої слід прагнути, досягнувши вищих планетних систем. Занурені в корисливу діяльність люди (кармі) за рахунок своїх вчинків досягають вищих планетних систем, ґ’яні, що прагнуть злитися воєдино з сяйвом Верховного Господа, досягають свого бажаного стану єдності з Господом, але віддані, які прагнуть особистого товариства Господа, піднімаються на Вайкунтгалоки чи на Ґолоку Вріндавану. Господь описаний у «Бгаґавад-ґіті» (10.12) словами павітрам̇ парам, «верховна чистота». Це підтверджено також і в цьому вірші. Шукадева Ґосвамі пояснює, що пастушки, які гралися з Господом Крішною, не були звичайними живими істотами. В попередніх життях вони робили дуже багато праведних вчинків, поки нарешті отримали змогу особисто спілкуватися з Верховним Богом-Особою. Досягнути Господа можуть тільки чисті істоти, і тому Його називають найчистішим з чистих.

4.24.41
प्रवृत्ताय निवृत्ताय पितृदेवाय कर्मणे ।
नमोऽधर्मविपाकाय मृत्यवे दु:खदाय च ॥ ४१ ॥
правр̣тта̄йа нівр̣тта̄йа
пітр̣-дева̄йа карман̣е
намо ’дгарма-віпа̄ка̄йа
мр̣тйаве дух̣кга-да̄йа ча
Послівний переклад: правр̣тта̄йа  —  нахилам;нівр̣тта̄йа  —  відразі;пітр̣-дева̄йа  —  повелителю Пітрілоки;карман̣е  —  плодам корисливої діяльності;намах̣  —  шанобливі поклони;адгарма  —  безбожності;віпа̄ка̄йа  —  наслідкам;мр̣тйаве  —  смерті;дух̣кга-да̄йа  —  причині всіх страждань;ча  —  також.
Дорогий Господи, під Твоїм наглядом жива істота отримує плоди своїх праведних вчинків. Ти нахил і відраза живих істот, а також наслідок, до якого призводять ці настрої. Ти причина страждань, які виникають через безбожність, а отже, Ти смерть. Я схиляюся перед Тобою в шанобливому поклоні.
Пояснення

Верховний Бог-Особа перебуває в кожному серці, всі нахили та антипатії живої істоти походять від Нього. Це підтверджено в «Бгаґавад-ґіті» (15.15):

«Я перебуваю в серці кожного, і пам’ять, знання й забуття походять від Мене».

Асурам Верховний Бог-Особа допомагає забути про Нього, а відданим Він допомагає пам’ятати про Нього. Антипатії живої істоти теж походять від Верховного Бога-Особи. Згідно з «Бгаґавад-ґітою» (16.7), правр̣ттім̇ ча нівр̣ттім̇ ча джана̄ на відур а̄сура̄х̣    —    асури не знають, до якої діяльності треба розвивати схильність, а до якої    —    відразу. Хоча асури налаштовані проти відданого служіння, треба розуміти, що ця антипатії до відданого служіння також походить від Верховного Бога-Особи. Асури не хочуть виконувати відданого служіння Господу, і тому Господь ізсередини вчить їх, як забути про Нього. Що ж до звичайних кармі, то вони бажають піднятися на Пітрілоку, про що згадано в «Бгаґавад-ґіті» (9.25): йа̄нті дева-врата̄ дева̄н пітР̣̄н йа̄нті пітр̣-врата̄х̣    —    «Ті, хто поклоняється півбогам, народяться серед півбогів, а ті, хто поклоняється предкам, відправляться до предків».

Особливої уваги в цьому вірші заслуговує слово дух̣кга-да̄йа. Невідданим доводиться знову й знову кружляти у круговерті народжень і смертей. Це пов’язано з великими стражданнями. Людина досягає у своєму житті того чи іншого становища внаслідок своїх власних дій, і тому асурам доводиться зазнавати жорстоких страждань.

4.24.42
नमस्त आशिषामीश मनवे कारणात्मने ।
नमो धर्माय बृहते कृष्णायाकुण्ठमेधसे ।
पुरुषाय पुराणाय साङ्ख्ययोगेश्वराय च ॥ ४२ ॥
намас та а̄ш́іша̄м іш́а
манаве ка̄ран̣а̄тмане
намо дгарма̄йа бр̣хате
кр̣шн̣а̄йа̄кун̣т̣га-медгасе
пуруша̄йа пура̄н̣а̄йа
са̄н̇кгйа-йоґеш́вара̄йа ча
Послівний переклад: намах̣  —  поклони;те  —  Тобі;а̄ш́іша̄м іш́а  —  о найвищий з усіх, хто дарує благословення;манаве  —  найвищому розуму чи верховному Ману;ка̄ран̣а-а̄тмане  —  верховній причині всіх причин;намах̣  —  поклони;дгарма̄йа  —  тому, хто володіє найліпшим розумінням релігії;бр̣хате  —  найбільшому;кр̣шн̣а̄йа  —  Крішні;акун̣т̣га-медгасе  —  тому, чия розумова діяльність ніколи не натикається на нездоланні перешкоди;пуруша̄йа  —  Верховній Особі;пура̄н̣а̄йа  —  настаршому зі старших;са̄н̇кгйа-йоґа-іш́вара̄йа  —  володарю принципів санкг’я-йоґи;ча  —  також.
Дорогий Господи, Ти найвищий з усіх, хто дарує благословення, найстарший і найвищий з усіх, хто насолоджується. Ти світоч метафізичної філософії усього світу, тому що Ти причина всіх причин. Господи Крішно, Ти найвищий релігійний принцип, Ти верховний розум, і Твоя розумова діяльність не знає ніяких перешкод. Тому я знову й знову шанобливо схиляюся перед Тобою.
Пояснення

Варто звернути увагу на слова кр̣шн̣а̄йа акун̣т̣га-медгасе, що лунають у цьому вірші. Сучасні вчені дійшли у своїй розумовій діяльності до нездоланної межі, відкривши принцип невизначеності. Насправді, жива істота не може не бути обмеженою у своїй розумовій діяльності рамками часу й простору. Жива істота    —    це ан̣у, крихітна частка Верховної Душі, і тому її мозок також крихітний і не може вмістити безмежного знання. Однак це не означає, що мозок Верховного Бога-Особи також обмежений. Він не може вмістити безмежного знання. У «Бгаґавад-ґіті» (7.26) Господь каже:

«О Арджуно! Я є Верховний Бог-Особа, тож Мені відомо все, що відбувалося в минулому, все, що відбувається тепер, і все, що гряде. Я також знаю кожну живу істоту, Мене ж не знає ніхто».

Крішна знає все, але ніхто не може пізнати Крішну, не отримавши Його милість. Отож для Крішни і для Його представника не існує принципу невизначеності. Твердження Крішни досконалі й цілком певні. Вони справедливі для минулого, теперішнього й майбутнього. Для того, хто знає точно, що саме каже Крішна, також немає ніякої невизначеності. Рух свідомості Крішни спирається на «Бгаґавад-ґіту», яка вона є і як її повідав Господь Крішна. Для тих, хто бере участь в цьому русі, немає ніякої невизначеності.

Звертаючись до Господа Крішни, Господь Шіва називає Його тут також а̄ш́іша̄м ӣш́а. Великі святі, мудреці й півбоги можуть дарувати благословення звичайним живим істотам, але самі вони отримують благословення від Верховного Бога-Особи. Без благословення Крішни ніхто не може давати благословення іншим. Слово манаве, що означає «верховному Ману», також привертає до себе увагу. Верховним Ману в ведичних писаннях називають Сваямбгуву Ману, що є втіленням Крішни. Всі Ману    —    це вповноважені втілення Крішни (манвантара-аватари). За один день Брахми з’являється чотирнадцять Ману, за один місяць    —    420, за рік    —    5 040, а за життя Брахми    —    504 000 Ману. Всі Ману виконують роль провідників людства, а Крішна    —    це найвищий провідник людства. Також слово манаве може означати «найвища досконалість в повторенні мантр». Мантра звільняє зумовлену душу від рабства. Просто повторюючи мантру Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе можна звільнитися від чого завгодно.

Ка̄ран̣а̄тмане    —    все має якусь причину. Цей вірш підважує теорію про те, що світ виник випадково. Все має якусь причину, і тому про випадковість тут не може бути й мови. Не знаходячи справжньої причини, так звані філософи та вчені безглуздо проголошують, що всім керує випадок. Як сказано в «Брахма-самхіті», Крішна    —    це причина всіх причин. Тому тут Його теж названо ка̄ран̣а̄тмане. Його особа    —    це першопричина всього сущого, корінь усього і сім’я всього. Як сказано у «Веданта-сутрі» (1.1.2), джанма̄дй асйа йатах̣    —    Абсолютна Істина являє собою найвищу причину всіх творінь.

Також важливі в цьому вірші слова са̄н̇кгйа-йоґеш́вара̄йа. У «Бгаґавад-ґіті» Крішну названо Йоґешварою, володарем усіх містичних сил. Той, хто не посідає незбагненних містичних сил, не може бути Богом. За епохи Калі багато людей, котрі посідають якусь дрібку містичних сил, проголошують себе Богом, але таких псевдо-богів можна визнати лише за дурнів, бо тільки Крішна є тою Верховною Особою, яка володіє всіма формами йоґічної та містичної досконалості. Засновником популярної нині санкг’я-йоґи був Капіла-атеїст, однак первісну філософію санкг’я-йоґи виклав інший Капіла, що був сином Девахуті і втіленням Крішни. Також санкг’я-йоґи вчив Даттатрея, ще одне втілення Крішни. Отже, Крішна    —    це джерело всіх систем санкг’я-йоґи та всіх містичних сил.

Окремо розглянути варто також слова пуруша̄йа пура̄н̣а̄йа. У «Брахма-самхіті» Крішну названо аді-пурушею, первинною особою або первинним володарем насолоди. У «Бгаґавад-ґіті» Крішна також описаний як пура̄н̣а-пуруша, найстаріша особа. Хоча Він найстаріший за всіх, Він одночасно й наймолодший з усіх, нава-йаувана. Також треба розглянути вжите в цьому вірші слово дгарма̄йа. Крішна    —    це основоположник усіх релігійних засад, і тому в «Бгаґаватам» сказано: дгармам̇ ту са̄кша̄д бгаґават-пран̣ітам (Бгаґ. 6.3.19). Запровадити нову релігію неможливо, тому що релігія вже існує    —    її засади встановив Господь Крішна. У «Бгаґавад-ґіті» Крішна пояснює нам суть предвічної дгарми і прохає облишити всі інші різновиди релігійних засад. Істинна дгарма полягає в тому, щоб віддатися Крішні. У «Махабгараті» (Вана-парва 88.221) також сказано:

Як пояснює цей вірш, ті, хто досконало пізнав Веди, хто став досконалим віпрою, чи знавцем Вед, хто знає суть духовного життя, називають Крішну, Верховну Особу, своєю санатана-дгармою. Тому Господь Шіва навчає нас засад санатана-дгарми.

4.24.43
शक्तित्रयसमेताय मीढुषेऽहङ्कृतात्मने ।
चेतआकूतिरूपाय नमो वाचो विभूतये ॥ ४३ ॥
ш́акті-трайа-самета̄йа
мід̣гуше ’хан̇кр̣та̄тмане
чета-а̄кӯті-рӯпа̄йа
намо ва̄чо вібгӯтайе
Послівний переклад: ш́акті-трайа  —  трьох енерґій;самета̄йа  —  вмістищу;мід̣гуше  —  Рудрі;ахан̇кр̣та-а̄тмане  —  джерелу его;четах̣  —  знання;а̄кӯті  —  завзяття до роботи;рӯпа̄йа  —  втіленню;намах̣  —  мої поклони;ва̄чах̣  —  звукові;вібгӯтайе  —  всім багатствам.
Дорогий Господи, Ти верховний володар діяча, чуттєвої діяльності та плодів діяльності чуттів [карми]. Отже, Ти владика тіла, розуму й чуттів. Також Ти верховний повелитель его, відомий як Рудра. Ти джерело знання і діяльності, заснованій на ведичних приписах.
Пояснення

Всі діють під впливом его. Тому Господь Шіва намагається очиститися від оманного его за допомогою милості Верховного Бога-Особи. Господь Шіва, чи Рудра, сам є владикою его, і тому він непрямо дає зрозуміти, що прагне з милості Господа очиститися, щоб у ньому пробудилося його істинне его. Звичайно, Господь Рудра завжди пробуджений у духовному розумінні, але для нашого добра він показує, як треба молитися. Імперсоналісти вважають, що чисте его    —    це розуміння ахам̇ брахма̄смі, тобто «Я не тіло, я духовна душа». Однак духовна душа, котра повернулася на своє істинне становище, виконує віддане служіння. Тому Господь Шіва молиться про те, щоб і його розум, і його дії були присвячені відданому служінню Верховному Господу згідно з приписами Вед. Саме так очищуються від оманного его. Слово четах̣ означає «знання». Без досконалого неможливо досконало діяти. Істинне джерело знання    —    це ва̄чах̣, або звук ведичних настанов. Слово ва̄чах̣, або «звук», у цьому вірші вказує на звук Вед. Все творіння постає зі звуку. Чистий і вільний від скверни звук породжує досконале знання і досконалу діяльність. Досягнути такої досконалості можна повторюючи маха-мантру: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе. Отже, Господь Шіва знову й знову молиться про те, щоб він зміг очистити тіло, розум і свої вчинки, за допомогою чистих приписів Вед піднявшись на рівень чистого знання й діяльності. Господь Шіва просить Верховного Бога-Особу зробити так, щоб його розум, чуття й слова були повністю зосереджені лише на відданому служінні.

4.24.44
दर्शनं नो दिद‍ृक्षूणां देहि भागवतार्चितम् ।
रूपं प्रियतमं स्वानां सर्वेन्द्रियगुणाञ्जनम् ॥ ४४ ॥
дарш́анам̇ но дідр̣кшӯн̣а̄м̇
дехі бга̄ґавата̄рчітам
рӯпам̇ прійатамам̇ сва̄на̄м̇
сарвендрійа-ґун̣а̄н̃джанам
Послівний переклад: дарш́анам  —  можливість побачити;нах̣  —  нам;дідр̣кшӯн̣а̄м  —  що прагнуть побачити;дехі  —  дай, будь ласка;бга̄ґавата  —  відданими;арчітам  —  вшановуваний;рӯпам  —  форму;прійа-тамам  —  найдорожчу;сва̄на̄м  —  Своїх відданих;сарва-індрійа  —  всі чуття;ґун̣а  —  якості;ан̃джанам  —  дуже приємну.
Дорогий Господи, я прагну побачити Тебе в тому образі, якому поклоняються дуже дорогі Тобі віддані. Ти маєш багато інших форм, але я хочу побачити саме ту форму, яку найбільше люблять віддані. Будь милостивий до мене і яви мені той образ, бо лише образ, якому поклоняються віддані, може повністю задовольнити всі бажання чуттів.
Пояснення

У шруті, у веда-мантрі, сказано, що Верховна Абсолютна Істина    —    це сарва-ка̄мах̣ сарва-ґандгах̣ сарва-расах̣, або расо ваі сах̣, тобто Він джерело всіх сповнених насолоди стосунків (рас). Ми маємо різні чуття: зір, смак, нюх, дотик тощо,    —    і всі ці бажання наших чуттів можна задовольнити тільки залучивши їх до служіння Господу. Хр̣шікен̣а хр̣шікеш́а-севанам̇ бгактір учйате    —    «Виконувати бгакті означає задіювати всі чуття в служінні володарю чуттів, Хрішікеші» («Нарада-панчаратра»). Однак матеріальні чуття неможливо залучити до служіння Господу, тому треба звільнитися від усіх матеріальних позначень. Сарвопа̄дгі-вінірмуктам̇ тат-паратвена нірмалам    —    треба очиститися, звільнившись від усіх позначень і оманного его. Якщо ми використовуємо чуття в служінні Господу, це дає змогу досконало задовольнити всі бажання й вимоги наших чуттів. Тому Господь Шіва прагне споглядати Господа в образі, який буддисти, послідовники філософії Будди, не можуть навіть уявити собі.

Імперсоналісти й послідовники філософії порожнечі теж повинні споглядати образ Абсолюту. В буддійських храмах встановлені форми зануреного в медитацію Господа Будди, але їм не поклоняються так, як поклоняються храмовим формам Господа вайшнави. Вайшнави поклоняються Радга-Крішні, Сіта-Рамі чи Лакшмі-Нараяні. Члени різних вайшнавських сампрадай (шкіл) поклоняються або Радга-Крішні, або Лакшмі-Нараяні. Господь Шіва прагне насолодитися спогляданням того образу, який прагнуть споглядати всі віддані. Тут підкреслено: рӯпам̇ прійатамам̇ сва̄на̄м    —    Господь Шіва хоче бачити образ, який дуже дорогий відданим. Слово сва̄на̄м теж дуже важливе, бо воно вказує на те, що віддані дуже й дуже дорогі Верховному Богові-Особі. Ґ’яні, йоґи та кармі не так дорогі Господу, адже кармі хочуть бачити Верховного Бога-Особу як виконавця своїх вимог, ґ’яні хочуть бачити Його єдиним з собою, а йоґи хочуть бачити Його в частковому прояві Параматми, присутньої в їхньому серці. Однак бгакти, віддані, прагнуть бачити Його в усій Його досконалості. У «Брахма-самхіті» (5.30) сказано:

«Я поклоняюся Ґовінді, предвічному Господу, що майстерно грає на флейті. Його очі схожі на пелюстки розпущеного лотоса, голова Його прикрашена павичевими перами, прекрасне тіло кольором скидається на синю хмару, а Його неповторна врода зачаровує мільйони богів кохання». Господь Шіва прагне побачити Верховного Бога-Особу таким, яким Його змальовано в цьому вірші, тобто таким, яким Він являє Себе бгаватам, відданим. Господь Шіва хоче побачити Господа в усій Його досконалості, а не так, як Його бачать імперсоналісти чи послідовники філософії порожнечі. Хоча в усіх Своїх формах Господь залишається єдиним (адваітам ачйутам ана̄дім), все таки Його образ юного коханця ґопі та друга пастушків (кішора-мурті) найдосконаліший з усіх. Тому вайшнави вважають образ Господа, який Він проявляє у Своїх вріндаванських розвагах за головну Його форму.

4.24.45-46
स्‍निग्धप्रावृड्‌घनश्यामं सर्वसौन्दर्यसङ्ग्रहम् ।
चार्वायतचतुर्बाहु सुजातरुचिराननम् ॥ ४५ ॥
पद्मकोशपलाशाक्षं सुन्दरभ्रु सुनासिकम् ।
सुद्विजं सुकपोलास्यं समकर्णविभूषणम् ॥ ४६ ॥
сніґдга-пра̄вр̣д̣-ґгана-ш́йа̄мам̇
сарва-саундарйа-сан̇ґрахам
ча̄рв-а̄йата-чатур-ба̄ху
суджа̄та-ручіра̄нанам
Послівний переклад: сніґдга  —  блискуче;пра̄вр̣т̣  —  сезону дощів;ґгана-ш́йа̄мам  —  густо вкрите хмарами;сарва  —  всієї;саундарйа  —  краси;сан̇ґрахам  —  сукупність;ча̄ру  —  чарівна;а̄йата  —  зовнішність;чатух̣-ба̄ху  —  чотирирукому;су-джа̄та  —  надзвичайно вродливому;ручіра  —  дуже приємне;а̄нанам  —  обличчя;падма-кош́а  —  вінчик лотоса;пала̄ш́а  —  пелюстки;акшам  —  очі;сундара  —  красиві;бгру  —  брови;су-на̄сікам  —  орлиний ніс;су-двіджам  —  прекрасні зуби;су-капола  —  прекрасне чоло;а̄сйам  —  обличчя;сама-карн̣а  —  наділені однаковою красою вуха;вібгӯшан̣ам  —  досконало оздоблений.
Прекрасне тіло Господа схоже на темну хмару в сезон дощів і вилискує так само, як дощові потоки. Він являє собою сукупність усієї краси. В Господа чотири руки й неповторної краси обличчя з очима, схожими на лотосові пелюстки, прекрасним орлиним носом, чарівною усмішкою, красивим чолом і так само красивими вухами, які прикрашають досконалі оздоби.
Пояснення

Після нестерпної літньої спеки вигляд темних хмар у небі дуже тішить око. У «Брахма-самхіті» сказано: барха̄ватам̇сам асіта̄мбуда-сундара̄н̇ґам    —    волосся Господа прикрашає павичеве перо, а Його тіло скидається кольором на темну хмару. Слово сундара, як і сніґдга, означає «чарівне». Кандарпа-кот̣і-каманійа    —    врода Крішни так зачаровує, що з нею не може зрівнятися навіть краса мільйонів богів любові. Господь в образі Вішну прикрашений розкішними оздобами, і саме цей образ Нараяни, чи Вішну, володаря незрівнянниз багатств, хоче побачити Господь Шіва. Загалом поклоніння Господу починається з поклоніння Нараяні, чи Вішну, а поклоніння Господу Крішні та Радзі    —    це потаємніша форма поклоніння. Господу Нараяні поклоняються згідно з засадами панчаратріка-відгі, реґламентованого відданого служіння, тоді як Господу Крішні поклоняються згідно з засадами бгаґавата-відгі. Щоб поклонятися Господу згідно з засадами бгаґавата-відгі,спочатку треба пройти через очисний процес панчаратріка-відгі. Віддані-неофіти поклоняються Господу згідно з правилами панчаратріка-відгі, викладеними в «Нарада-панчаратрі». Віддані-неофіти не можуть наблизитися до Радга-Крішни, тому Божествам у храмі поклоняються згідно з правилами поклоніння Лакшмі-Нараяні. Хоча Божества можуть бути віґрахою, чи формою Радга-Крішни, поклоніння відданих-неофітів цим Божествам вважають за поклоніння Лакшмі-Нараяні. Поклоніння, засноване на правилах панчаратріка-відгі, називається відгі-марґа, а поклоніння, засноване на засадах бгаґавата-відгі, називається раґа-марґа. Засади раґа-марґи викладені лише для тих відданих, котрі піднялися на рівень відданого служіння жителів Вріндавани.

Жителі Вріндавани    —    ґопі, мати Яшода, Нанда Махараджа, пастушки, корови та всі інші    —    перебувають на рівні раґа-марґи, чи бгаґавата-марґи. Їх пов’язують із Крішною п’ять різновидів стосунків, чи рас    —    дас’я, сакг’я, ватсал’я, мадгур’я і шанта. Однак, хоча на шляху бгаґавата-марґи існують усі п’ять рас, цей шлях призначений передусім для відданих у настроях ватсал’ї та мадгур’ї, тобто стосунків батьківської любові та кохання. Щоправда, існує також віпраламбга-сакг’я, вища форма поклоніння Господу в братерських стосунках, якими насолоджуються пастушки. Хоча пастушки перебувають у дружніх стосунках із Крішною, ця дружба відрізняється від дружби в настрої айшвар’ї, що існує між Крішною та Арджуною. Коли Арджуна побачив вішва-рупу, велетенську всесвітню форму Господа, він злякався і став прохати пробачення в Крішни за те, що колись ставився до Крішни як до звичайного друга. Однак пастушки, вріндаванські друзі Крішни, іноді катаються в Нього на плечах. Вони ставляться до Крішни як до рівного собі і тому ніколи не бояться Його й ніколи не прохають у Нього пробачення. Отже, на шляху раґа-марґи, чи бгаґавата-марґи, існує вища форма дружби з Крішною, віпраламбга-сакг’я. Дружба, батьківська любов і кохання проявляються у Вріндавані на рівні раґа-марґи.

Безпринципні люди намагаються перескочити на рівень раґа-марґи відразу, не вдаючись відгі-марґи, реґламентованого служіння Крішні, заснованого на правилах панчаратріка-відгі. Таких людей називають сахаджіями. Є також демони, які з насолодою розповідають про Крішну та про Його розваги з ґопі, виправдовуючи Крішниним прикладом свою розпусність. Такі демони, друкуючи книжки й пишучи вірші, засновані на засадах раґа-марґи, поза сумнівом, прямують до пекла. На жаль, разом з собою вони ведуть у пекло також інших. Віддані, які намагаються розвивати свідомість Крішни, повинні пильнуватися таких демонів. Вони повинні строго дотримуватися засад відгі-марґи, які реґламентують поклоніння Лакшмі-Нараяні, хоча Господь присутній у храмі як Радга-Крішна. Радга-Крішна вміщують у собі Лакшмі-Нараяну, тому, коли відданий поклоняється Господу згідно з засадами реґламентованого служіння, Господь приймає це служіння в Своєму аспекті Лакшмі-Нараяни. У «Нектарі відданості» докладно пояснено, як треба поклонятися Радга-Крішні, чи Лакшмі-Нараяні, згідно з засадами відгі-марґи. У поклонінні, яке засновується на засадах відгі-марґи, треба стерегтися шістдесяти чотирьох типів образ, але в поклонінні раґа-марґи про ці образи немає мови, тому що віддані, які поклоняються Господу в дусі раґа-марґи, перебувають на такому високому рівні, що просто не можуть вчинити ніяких образ. Але якщо ми не будемо виконувати приписів відгі-марґи й не навчимо свої очі розпізнавати образи, ми не зможемо проґресувати в духовному житті.

Змальовуючи Крішнину вроду, Господь Шіва вживає слова ча̄рв-а̄йата-чатур-ба̄ху суджа̄та-ручіра̄нанам. Ці слова містять опис прекрасної чотирирукої форми Нараяни, чи Вішну. Ті, хто поклоняється Господу Крішні, називають Його суджа̄та-ручіра̄нанам. До вішну-таттви належать тисячі й мільйони різних форм Верховного Господа, але з усіх цих форм найпрекрасніша    —    це форма Крішни. Тому віддані, які поклоняються Крішні, описують Його словами суджа̄та-ручіра̄нанам.

Чотири руки Господа Вішну виконують різні функції. Руки, що тримають лотос і мушлю, призначені для відданих, а дві інші руки, які тримають диск і булаву, призначені для демонів. Насправді всі руки Господа являють собою джерело благословень    —    як ті, які тримають мушлю чи квіти, так і ті, які тримають диск чи булаву. Однак демони, які досягають духовного світу, потрапляють у сяйво безособистісного Брахмана, тоді як віддані здобувають доступ на планети Вайкунтги. Що ж до відданих Господа Крішни, то вони відразу ж переносяться на планету Ґолока Вріндавана.

Вроду Господа порівнюють до потоків дощу, бо чим більше йдуть дощі під час сезону дощів, тим більше люди радіють їм. Після нестерпної літньої спеки дощовий сезон дарує людям велику втіху. В селах люди виходять надвір і радісно підставляють себе під дощові потоки. Зовнішність Господа порівнюють до хмар, які вкривають небо під час сезону дощів. Господня краса дарує відданим велику насолоду, тому що вона являє собою поєднання всього прекрасного. Тому в вірші вроду Господа описано словами сарва-саундарйа-сан̇ґрахам. Ніхто не може знайти в тілі Господа якийсь ґандж чи якусь частину, яка б не була прекрасною. Тіло Господа    —    пурнам. В Бога все досконале: Його творіння, Його краса і Його тіло. Усе це таке досконале, що, просто споглядаючи Господню красу, можна повністю вдовольнити всі свої бажання. Слово сарва-саундарйа вказує на те, що в матеріальному й духовному світах існує багато проявів краси, але Господь вміщує в Собі всю цю красу. Красою Господа можуть насолоджуватися як матеріалісти, так і трансценденталісти. Верховний Господь приваблює всіх, як демонів, так і відданих, як матеріалістів, так і ідеалістів, і тому Його називають Крішна. Так само всіх приваблюють і Його віддані. Як зазначено в «Шад-ґосвамі-стотрі», дгіра̄дгіра-джана-прійау    —    Ґосвамі однаково дорогі як для дгір (відданих), так і для адгір (демонів). Коли Господь Крішна був присутній у Вріндавані, це не дуже тішило демонів, але присутність шести Ґосвамі у Вріндавані радувала навіть демонів. В цьому проявляється чарівність стосунків Господа з Його відданими: іноді Він влаштовує так, що Його відданих вшановують більше, ніж Його самого. Наприклад, під час битви на Курукшетрі Господь Крішна лише давав настанови, а вся слава переможця дісталася Арджуні. Німітта-ма̄трам̇ бгава савйаса̄чін    —    «Ти, о Сав’ясачі [Арджуна], можеш бути лише знаряддям у цій битві» (Б.-ґ. 11.33). Саме Господь влаштував усе так, щоб переміг Арджуна, але слава за перемогу пішла Арджуні. Так само, все в русі свідомості Крішни відбувається згідно з пророцтвом Господа Чайтан’ї, але слава за це йде щирим слугам Господа Чайтан’ї. Тому Господь Шіва називає тут Господа сарва-саундарйа-сан̇ґрахам.

4.24.47-48
प्रीतिप्रहसितापाङ्गमलकै रूपशोभितम् ।
लसत्पङ्कजकिञ्जल्कदुकूलं मृष्टकुण्डलम् ॥ ४७ ॥
स्फुरत्किरीटवलयहारनूपुरमेखलम् ।
शङ्खचक्रगदापद्ममालामण्युत्तमर्द्धिमत् ॥ ४८ ॥
пріті-прахасіта̄па̄н̇ґам
алакаі рӯпа-ш́обгітам
ласат-пан̇каджа-кін̃джалка-
дукӯлам̇ мр̣шт̣а-кун̣д̣алам
Послівний переклад: пріті  —  милостивий;прахасіта  —  усміх;апа̄н̇ґам  —  скісний погляд;алакаіх̣  —  кучерями;рӯпа  —  врода;ш́обгітам  —  збільшена;ласат  —  сюячи;пан̇каджа  —  лотоса;кін̃джалка  —  шафрановий пилок;дукӯлам  —  одяг;мр̣шт̣а  —  блискучі;кун̣д̣алам  —  сережки;спгурат  —  осяйна;кіріт̣а  —  діадема;валайа  —  браслети;ха̄ра  —  намисто;нӯпура  —  дзвіночки на ногах;мекгалам  —  пояс;ш́ан̇кга  —  мушля;чакра  —  диск;ґада̄  —  булава;падма  —  лотос;ма̄ла̄  —  ґірлянда;ман̣і  —  перлини;уттама  —  добірні;р̣ддгі-мат  —  ще прекрасніший від цього всього.
Господь неперевершено прекрасний завдяки Своїй щирій і ласкавій усмішці, а також Своїм скісним поглядам, які Він кидає на Своїх відданих. Його чорне волосся в’ється кучерями, а Його одяг, що має на вітрі, скидається на шафрановий пилок, який вітер підхоплює з лотосових квітів. Блискучі сережки Господа, Його осяйна діадема, браслети, ґірлянда, дзвіночки на ногах, пояс та інші оздоби разом з мушлею, диском, булавою та лотосом підкреслюють природну красу самоцвіта Каустубга на грудях Господа.
Пояснення

Слово прахасіта̄па̄н̇ґа, яким Господь Шіва описує усміх Крішни та Його скісні погляди, які Господь кидає на Своїх відданих, насамперед нагадує про стосунки Господа з ґопі. Поглиблюючи кохання в серцях ґопі, Крішна завжди жартує з ними. Мушля, булава, диск і лотос можуть бути або в руках Господа, або на Його долонях. Згідно з хіромантією, долоні великих осіб прикрашають знаки мушлі, булави, лотоса й диску, а насамперед ці знаки вирізняють Верховного Бога-Особу.

4.24.49
सिंहस्कन्धत्विषो बिभ्रत्सौभगग्रीवकौस्तुभम् ।
श्रियानपायिन्या क्षिप्तनिकषाश्मोरसोल्लसत् ॥ ४९ ॥
сім̇ха-скандга-твішо бібграт
саубгаґа-ґріва-каустубгам
ш́рійа̄напа̄йінйа̄ кшіпта-
нікаша̄ш́морасолласат
Послівний переклад: сім̇ха  —  лева;скандга  —  плечі;твішах̣  —  кучері;бібграт  —  тримаючи;саубгаґа  —  благословенна;ґріва  —  шия;каустубгам  —  самоцвіт, що має таку назву;ш́рійа̄  —  красою;анапа̄йінйа̄  —  ніколи не зменшуючись;кшіпта  —  перемагаючи;нікаша  —  камінь, на якому перевіряють золото;аш́ма  —  камінь;ураса̄  —  з грудьми;улласат  —  сяючи.
Плечі Господа скидаються на левові і прикрашені сяйливим намистом, ґірляндами та іншими оздобами. Крім того, око вбирає краса самоцвіта Каустубга-мані, а на темних грудях Господа виділяються золоті лінії Шріватси, що уособлюють богиню щастя. Своїм сяйвом ці золоті лінії затьмарюють золоті риски на пробірному камені, що не йде ні в яке порівняння з красою грудей Господа.
Пояснення

Кільця волосся на плечах у лева виглядають дуже красиво. Плечі Господа скидаються на левові, але завдяки ґірляндам та намистові, а також медальйону з Каустубгою перевершують красу левових плечей. Груди Господа відзнячають лінії Шріватса, знак богині щастя. Завдяки цьому груди Господа затьмарюють красу каменю, на якому перевіряють золото. Чорний крем’янистий камінь, об який труть золото, перевіряючи його цінність, вкритий золотими смужками і тому виглядає дуже гарно. Однак груди Господа своєю красою затьмарюють навіть такий камінь.

4.24.50
पूररेचकसंविग्नवलिवल्गुदलोदरम् ।
प्रतिसङ्‌क्रामयद्विश्वं नाभ्यावर्तगभीरया ॥ ५० ॥
пӯра-речака-сам̇віґна-
валі-валґу-далодарам
пратісан̇кра̄майад віш́вам̇
на̄бгйа̄варта-ґабгірайа̄
Послівний переклад: пӯра  —  вдихаючи;речака  —  видихаючи;сам̇віґна  —  здіймаючись;валі  —  складки на животі;валґу  —  прекрасні;дала  —  як баньяновий листок;ударам  —  живіт;пратісан̇кра̄майат  —  звиваючись, як спіраль;віш́вам  —  всесвіт;на̄бгйа̄  —  пуп;а̄варта  —  загортаючись;ґабгірайа̄  —  глибиною.
Живіт Господа прикрашають три чудові складки. Своєю круглою формою живіт Господа скидається на баньяновий листок, а коли Господь вдихає й видихає, складки на Його животі дуже гарно рухаються. Кільця Господнього пупа ховаються так глибоко, що здається, ніби з цих глибин постав весь усесвіт і тепер хоче повернутися назад.
Пояснення

Весь усесвіт постав зі стебла лотоса, який виріс із пупа Господа. Господь Брахма сидить на вершині цього лотоса і творить весь усесвіт. Пуп Господа такий глибокий і закручений, що здається, ніби всесвіт знову прагне згорнутися й увійти назад у нього, притягуючись Господньою красою. Пуп Господа і складки на Його животі підкреслюють красу Його тіла. Усі ці деталі зовнішності Господа доводять, що Абсолютна Істина    —    це Бог-Особа. Імперсоналісти не розуміють краси Господнього тіла, яке змальовує в цих молитвах Господь Шіва. Хоча імперсоналісти завжди поклоняються Господу Шіві, вони не розуміють молитв Господа Шіви, в яких змальовано зовнішність Господа Вішну. Господа Вішну називають ш́іва-вірін̃чі-нутам (Бгаґ. 11.5.33), тому що Йому завжди поклоняються Господь Брахма і Господь Шіва.

4.24.51
श्यामश्रोण्यधिरोचिष्णुदुकूलस्वर्णमेखलम् ।
समचार्वङ्‌घ्रिजङ्घोरुनिम्नजानुसुदर्शनम् ॥ ५१ ॥
ш́йа̄ма-ш́рон̣й-адгі-рочішн̣у-
дукӯла-сварн̣а-мекгалам
сама-ча̄рв-ан̇ґгрі-джан̇ґгору-
німна-джа̄ну-сударш́анам
Послівний переклад: ш́йа̄ма  —  темний;ш́рон̣і  —  стан;адгі  —  понад;рочішн̣у  —  приємний;дукӯла  —  шати;сварн̣а  —  золотий;мекгалам  —  пояс;сама  —  симетричні;ча̄ру  —  чарівні;ан̇ґгрі  —  лотосові стопи;джан̇ґга  —  литки;ӯру  —  стегна;німна  —  нижні;джа̄ну  —  коліна;су-дарш́анам  —  дуже гарні.
Стан Господа темний, і його обвивають жовті шати та оперізує виґаптуваний золотом пояс. Його симетрично збудовані лотосові стопи, литки, стегна й коліна надзвичайно прекрасні. Все тіло Господа збудоване бездоганно.
Пояснення

Господь Шіва    —    це один з дванадцяти згаданих у «Шрімад-Бгаґаватам» великих авторитетів (Бгаґ. 6.3.20). До них належать Сваямбгу, Нарада, Шамбгу, Кумара, Капіла, Ману, Прахлада, Джанака, Бгішма, Балі, Вайясакі, чи Шукадева Ґосвамі, і Ямараджа. Імперсоналісти, що переважно поклоняються Господу Шіві, повинні повчитися від нього і дізнатися про трансцендентну сач-чід-ананда-віґраху, форму Господа. Тут Господь Шіва милостиво докладно змальовує зовнішність Господа. Тому твердження імперсоналістів про те, що Господь не має ніякої форми, з усіх поглядів неприйнятне.

4.24.52
पदा शरत्पद्मपलाशरोचिषा
नखद्युभिर्नोऽन्तरघं विधुन्वता ।
प्रदर्शय स्वीयमपास्तसाध्वसं
पदं गुरो मार्गगुरुस्तमोजुषाम् ॥ ५२ ॥
пада̄ ш́арат-падма-пала̄ш́а-рочіша̄
накга-дйубгір но ’нтар-аґгам̇ відгунвата̄
прадарш́айа свійам апа̄ста-са̄дгвасам̇
падам̇ ґуро ма̄рґа-ґурус тамо-джуша̄м
Послівний переклад: пада̄  —  лотосовими стопами;ш́арат  —  осінь;падма  —  лотоса;пала̄ш́а  —  пелюстки;рочіша̄  —  дуже приємні;накга  —  нігтів;дйубгіх̣  —  сяйвом;нах̣  —  наш;антах̣-аґгам  —  бруд;відгунвата̄  —  що можуть очистити;прадарш́айа  —  покажи, будь ласка;свійам  —  Свої;апа̄ста  —  розсіюючи;са̄дгвасам  —  турботи матеріального світу;падам  —  лотосові стопи;ґуро  —  верховний духовний вчителю;ма̄рґа  —  шлях;ґурух̣  —  духовний вчитель;тамах̣-джуша̄м  —  усіх, хто страждає в невігластві.
Дорогий Господи, Твої лотосові стопи такі прекрасні, що здаються схожими на дві пелюстки розпущеного осіннього лотоса. Нігті Твоїх лотосових стіп випромінюють таке сяйво, що повністю розсіюють морок у серці зумовленої душі. Дорогий Господи, яви мені, будь ласка, Свій образ, який повністю розсіює темряву в серці відданого. Дорогий Господи, Ти верховний духовний вчитель усіх живих істот, і тому Ти можеш просвітити всіх зумовлених душ, покритих пітьмою невігластва.
Пояснення

Господь Шіва дав авторитетний опис Господньої зовнішності, а тепер хоче побачити лотосові стопи Господа. Коли відданий хоче побачити трансцендентний образ Господа, він починає свою медитацію на тіло Господа, звертаючи свій погляд на Його стопи. «Шрімад-Бгаґаватам» вважають за трансцендентне звукове втілення Господа, і дванадцять його Пісень пов’язують з різними частинами трансцендентного тіла Господа. Першу й Другу пісні «Шрімад-Бгаґаватам» вважають за лотосові стопи Господа. Отже, Господь Шіва радить спочатку звернути свій погляд на лотосові стопи Господа. Також це означає, що серйозний читач «Шрімад-Бгаґаватам» повинен починати з серйозного вивчення Першої й Другої пісень.

Прекрасні лотосові стопи Господа порівнюють до пелюсток лотосової квітки, яка розквітла осінньої пори. Згідно з законами природи, восени каламутні чи брудні води річок та озер стають чистими й прозорими. Лотоси, які розпускаються цієї пори, виглядають особливо яскравими й прекрасними. Лотос теж порівнюють до лотосових стіп Господа, а його пелюстки порівнюють до нігтів на Господніх стопах. Як засвідчує «Брахма-самхіта», нігті на Господніх стопах випромінюють яскраве сяйво. А̄нанда-чінмайа-сад-уджджвала-віґрахасйа    —    кожен з членів трансцендентного тіла Господа утворений з вічного сяйва, або а̄нанда-чінмайа-сад-уджджвала. Як сонячне світло розсіює темряву матеріального світу, так сяйво Господнього тіла відразу ж проганяє темряву з серця зумовленої душі. Іншими словами, кожен, хто серйозно бажає збагнути трансцендентну науку і побачити трансцендентний образ Господа, повинен передусім постаратися відкрити для себе лотосові стопи Господа, вивчивши Першу й Другу пісні «Шрімад-Бгаґаватам». Коли відданий бачить лотосові стопи Господа, всі сумніви й страхи в його серці повністю зникають.

Як сказано у «Бгаґавад-ґіті», для того щоб духовного розвиватися, треба стати безстрашним    —    абгайам̇ саттва-сам̇ш́уддгіх̣ (Б.-ґ. 16.1). Страх виникає через зв’язок з матерією. У «Шрімад-Бгаґаватам» (11.2.37) теж сказано: бгайам̇ двітійа̄бгінівеш́атах̣ сйа̄т    —    страх являє собою породження тілесної концепції життя. Доки людина думає, що вона матеріальне тіло, вона відчуває страх, а щойно вона звільняється від цієї матеріальної концепції, вона досягає рівня брахма-бгути, тобто усвідомлює свою істинну природу, і відразу ж стає безстрашною    —    брахма-бгӯтах̣ прасанна̄тма̄ (Б.-ґ. 18.54). Не звільнившись від страху, не можливо відчувати радість. Бгакти, чи віддані, вільні від страху і завжди сповнені радості, тому що вони постійно служать лотосовим стопам Господа. Також у «Шрімад-Бгаґаватам» сказано:

Практикуючи бгаґавад-бгакті-йоґу, людина стає безстрашною і радісною. Не ставши безстрашним і радісним, неможливо збагнути науку про Бога. Бгаґават-таттва-віджн̃а̄нам̇ мукта-сан̇ґасйа джа̄йате    —    це вірш описує тих, хто звільнився від усіх страхів матеріального світу. Коли людина досягає такої свободи, вона починає по-справжньому розуміти красу трансцендентного образу Господа. Тому Господь Шіва радить усім практикувати бгаґавад-бгакті-йоґу. Як буде видно з наступних віршів, ця практика дає змогу досягнути справжнього звільнення і насолоджуватися духовним блаженством.

Також у писаннях сказано:

Господь    —    це верховний духовний вчитель. Істинний представник Верховного Господа    —    це теж духовний вчитель. Господь просвіщає відданого сяйвом нігтів Своїх лотосових стіп ізсередени, а Його представник, духовний вчитель, просвіщає відданого ззовні. Тільки думаючи про лотосові стопи Господа і завжди звертаючись за порадою до духовного вчителя, можна проґресувати в духовному житті й оволодівати ведичним знанням.

Отож Веди («Шветашватара Упанішада» 6.23) проголошують, що тим, хто непохитно вірить і в лотосові стопи Господа, і в духовного вчителя, відкривається само собою весь смисл ведичного знання.

4.24.53
एतद्रूपमनुध्येयमात्मशुद्धिमभीप्सताम् ।
यद्भक्तियोगोऽभयद: स्वधर्ममनुतिष्ठताम् ॥ ५३ ॥
етад рӯпам анудгйейам
а̄тма-ш́уддгім абгіпсата̄м
йад-бгакті-йоґо ’бгайадах̣
сва-дгармам анутішт̣гата̄м
Послівний переклад: етат  —  ця;рӯпам  —  форма;анудгйейам  —  об’єкт, на який треба медитувати;а̄тма  —  єства;ш́уддгім  —  очищення;абгіпсата̄м  —  тих, хто бажає;йат  —  те, що;бгакті-йоґах̣  —  віддане служіння;абгайа-дах̣  —  справжня безстрашність;сва-дгармам  —  свої визначені обов’язки;анутішт̣гата̄м  —  виконуючи.
Дорогий Господи, ті, хто бажає очистити своє існування, повинні завжди медитувати на Твої лотосові стопи, які я щойно описав. Кожен, хто серйозно бажає виконувати свої визначені обов’язки і стати вільним від страху, повинен стати на цей шлях бгакті-йоґи.
Пояснення

Як зазначають писання, трансцендентне ім’я, форму, розваги й оточення Господа неможливо збагнути за допомогою грубих матеріальних чуттів. Спочатку треба присвятити себе відданому служінню    —    тільки тоді чуття очистяться і ми зможемо бачити Верховного Бога-Особу. Однак тут сказано, що ті, хто постійно медитує на лотосові стопи Господа, неодмінно очищують свої чуття від матеріальної скверни і отримують змогу бачити Верховного Господа віч-на-віч. Нині навіть звичайні люди дуже полюбляють слово «медитація», але їм невідоме його справжнє значення. З ведичних писань ми знаємо, що йоґи завжди занурені в медитацію на лотосові стопи Господа: дгйа̄на̄вастгіта-тад-ґатена манаса̄ паш́йанті йам̇ йоґінах̣ (Бгаґ. 12.13.1). Суть практики йоґи полягає саме в цьому    —    в зосередженні розуму на лотосових стопах Господа. Тому кожному, хто серйозно бажає очиститися, Господь Шіва радить присвятити себе цій форми медитації чи практики містичної йоґи, яка дозволить не лише постійно бачити Господа в серці, але й побачитися з Ним віч-на-віч і стати Його супутником на Вайкунтгалоці чи Ґолоці Вріндавані.

Слово сва-дгармам (сва-дгармам анутішт̣гата̄м) вказує на те, що система варнашрами    —    тобто досконала форма суспільного ладу, яка окремо визначає обов’язки для брахманів, кшатрій, вайшій та шудр,    —    повинна спиратися на практику бгакті-йоґи, якщо люди хочуть бути спокійними за своє майбутнє. Більшість людей гадає, що, просто виконуючи фахові обов’язки брахмани, кшатрії, вайш’ї чи шудри, а також визначені обов’язки брахмачарі, ґріхастги, ванапрастги чи санн’ясі, можна нічого не боятися і бути певним у своєму звільненні, але насправді, не доповнюючи виконання цих обов’язків практикою бгакті-йоґи, неможливо стати безстрашним. У «Бгаґавад-ґіті» описано практику карма-йоґи, ґ’яна-йоґи, бгакті-йоґи, дг’яна-йоґи і т. д., але якщо людина не піднімається на рівень бгакті-йоґи, жодна інша система йоґи не приведе її до найвищої досконалості. Іншими словами, бгакті-йоґа    —    це єдиний спосіб досягнути звільнення. Цей самий висновок звучить також і в «Чайтан’я-чарітамріті», у бесіді між Господом Чайтан’єю та Раманандою Раєю, в якій вони обговорювали те, як можна звільнитися з матеріального світу. У тій розмові Рамананда Рая спочатку став рекомендувати дотримання засад варнашрама-дгарми, але Господь Чайтан’я зазначив, що варнашрама-дгарма    —    це зовнішня діяльність (ехо ба̄хйа). Господь Чайтан’я дав Рамананді Раї зрозуміти, що тому, хто просто виконує обов’язки варнашрама-дгарми, не ґарантовано звільнення. Врешті-решт Рамананда Рая став прославляти бгакті-йоґу, сказавши: стга̄не стгіта̄х̣ ш́руті-ґата̄м̇ тану-ва̄н̇-манобгіх̣ (Бгаґ. 10.14.3)    —    незалежно від свого становища, кожен, хто практикує бгакті-йоґу, яка починається з слухання трансцендентного послання Господа (ш́руті-ґата̄м) в переказі відданих, поступово завойовує непереможного Бога.

Всі знають, що Бога неможливо перемогти, але той, хто смиренно слухає слова свідомих своєї істинної природи душ, завойовує непереможного. Отже, висновок полягає в тому, що кожен, хто серйозно прагне звільнення, повинен не лише виконувати свої визначені згідно з варнашрама-дгармою обов’язки, але й присвятити себе бгакті-йозі, почавши слухати наділену знанням душу. Так відданий зможе завойовувати нездоланного Верховного Бога-Особу і стати Його супутником після того, як покине матеріальне тіло.

4.24.54
भवान् भक्तिमता लभ्यो दुर्लभ: सर्वदेहिनाम् ।
स्वाराज्यस्याप्यभिमत एकान्तेनात्मविद्गति: ॥ ५४ ॥
бгава̄н бгактімата̄ лабгйо
дурлабгах̣ сарва-дехіна̄м
сва̄ра̄джйасйа̄пй абгімата
ека̄нтена̄тма-від-ґатіх̣
Послівний переклад: бгава̄н  —  Твоя Милість;бгакті-мата̄  —  відданим;лабгйах̣  —  доступне;дурлабгах̣  —  важкодосяжне;сарва-дехіна̄м  —  всіх інших живих істот;сва̄ра̄джйасйа  —  царя райських планет;апі  —  навіть;абгіматах̣  —  найвища мета;ека̄нтена  —  єдністю;а̄тма-віт  —  тих, хто усвідомив свою істинну природу;ґатіх̣  —  найвище призначення.
Дорогий Господи, правитель райського царства теж прагне досягнути найвищої мети життя    —    відданого служіння. Ти найвища мета також тих, хто ототожнює себе з Тобою [ахам̇ брахма̄смі]. Однак їм дуже важко досягнути Тебе, тоді як відданий досягає Тебе дуже легко.
Пояснення

У «Брахма-самхіті» сказано: ведешу дурлабгам адурлабгам а̄тма-бгактау. Це означає, що досягнути найвищої мети життя й потрапити на Вайкунтгалоку чи на Ґолоку Вріндавану, просто вивчаючи філософію веданти чи ведичні писання. Однак віддані досягають цієї найвищої досконалості дуже легко. В цьому суть слів ведешу дурлабгам адурлабгам а̄тма-бгактау. Те саме підтверджує в цьому вірші Господь Шіва. Карма-йоґам, ґ’яна-йоґам та дг’яна-йоґам дуже важко досягнути Господа. Однак для бгакті-йоґів це не становить жодних труднощів. Свар у слові сва̄ра̄джйасйа вказує на Сварґалоку, райську планету, а сва̄ра̄джйа стосується до правителя райських планет, Індри. Більшість кармі прагнуть піднятися на райські планети, однак цар Індра прагне стати досконалим у бгакті-йозі. Ті, хто ототожнює себе з Господом, повторюючи: ахам̇ брахма̄смі («Я Верховний Брахман, я єдиний з Абсолютною Істиною»), теж хочуть у кінцевому підсумку досягнути досконалого звільнення на планетах Вайкунтгах чи на Ґолоці Вріндавані. У «Бгаґавад-ґіті» (18.55) сказано:

«Пізнати Мене таким, яким Я є, як Верховного Бога-Особу, можна тільки відданим служінням. І тільки повністю усвідомивши Мене за допомогою такої відданості, істота може ввійти у царство Бога».

Той, хто прагне потрапити в духовний світ, повинен постаратися за допомогою практики бгакті-йоґи пізнати Верховного Бога-Особу. Просто практикуючи бгакті-йоґу, можна пізнати Верховного Господа таким, яким Він є, але без такого знання неможливо увійти в духовне царство. Хтось може піднятися на райські планети чи усвідомити себе як Брахман (ахам̇ брахма̄смі), але це ще не вершина самоусвідомлення. Треба за допомогою бгакті-йоґи пізнати Верховного Бога-Особу, і тільки тоді можна сказати, що людина досягнула справжньої досконалості.

4.24.55
तं दुराराध्यमाराध्य सतामपि दुरापया ।
एकान्तभक्त्या को वाञ्छेत्पादमूलं विना बहि: ॥ ५५ ॥
там̇ дура̄ра̄дгйам а̄ра̄дгйа
сата̄м апі дура̄пайа̄
ека̄нта-бгактйа̄ ко ва̄н̃чгет
па̄да-мӯлам̇ віна̄ бахіх̣
Послівний переклад: там  —  Тобі;дура̄ра̄дгйам  —  дуже важко поклонятися;а̄ра̄дгйа  —  кому поклоняються;сата̄м апі  —  найпіднесеніші особи;дура̄пайа̄  —  важко досягнути;ека̄нта  —  чистим;бгактйа̄  —  відданим служінням;ках̣  —  яка людина;ва̄н̃чгет  —  захоче;па̄да-мӯлам  —  лотосові стопи;віна̄  —  без;бахіх̣  —  сторонні.
Дорогий Господи, чисте віддане служіння важко виконувати навіть для звільнених осіб, але Тебе може задовольнити тільки віддане служіння. Хто, серйозно бажаючи досягнути досконалості, може шукати інших методів самоусвідомлення?
Пояснення

Слово сата̄м стосується до трансценденталістів. Існує три категорії трансценденталістів: ґ’яні, йоґи та бгакти. Серед них бгакту вважають за найбільш достойного для того, щоб прийти до Верховного Бога-Особи. Тут наголошено, що тільки людина, чужа для відданого служіня, не буде намагатися знайти лотосові стопи Господа. Нерозумні люди іноді проголошують, що Бога можна досягнути будь-яким шляхом: карма-йоґою, ґ’яна-йоґою, дг’яна-йоґою і т. д.,    —    але тут ясно сказано, що неможливо здобути милість Господа без допомоги бгакті-йоґи. Слово дура̄ра̄дгйа особливо підкреслює це. Дуже важко досягнути лотосові стопи Господа будь-яким іншим методом, крім бгакті-йоґи.

4.24.56
यत्र निर्विष्टमरणं कृतान्तो नाभिमन्यते ।
विश्वं विध्वंसयन् वीर्यशौर्यविस्फूर्जितभ्रुवा ॥ ५६ ॥
йатра нірвішт̣ам аран̣ам̇
кр̣та̄нто на̄бгіманйате
віш́вам̇ відгвам̇сайан вірйа-
ш́аурйа-віспгӯрджіта-бгрува̄
Послівний переклад: йатра  —  де;нірвішт̣ам аран̣ам  —  повністю віддана душа;кр̣та-антах̣  —  непереможний час;на абгіманйате  —  не нападе;віш́вам  —  весь усесвіт;відгвам̇сайан  —  перемігши;вірйа  —  звитяжністю;ш́аурйа  —  могутністю;віспгӯрджіта  —  порухом;бгрува̄  —  брів.
Просто порухом брів непереможне уособлення часу може знищити весь усесвіт. Однак гріхний час навіть не наближається до відданого, який повністю віддався Твоїм лотосовим стопам.
Пояснення

У «Бгаґавад-ґіті» (10.34) сказано, що Господь в образі смерті забирає всі володіння людини. Мр̣тйух̣ сарва-хараш́ ча̄хам    —    «Я всепоглинаюча смерть». Господь в образі смерті знищує всі творіння зумовленої душі. Всьому сущому в матеріальному світі судилося раніше чи пізніше бути знищеному. Однак незважаючи на всю свою могутність час не може стати на перешкоді діяльності відданого, тому що відданий повністю віддається під захист лотосових стіп Господа. Тому тільки відданий може бути вільним від впливу грізного часу. Всі плоди діяльності кармі та ґ’яні, ніяк не пов’язаної з відданим служінням, з часом ідуть у небуття. Матеріальним досягненням кармі неодмінно прийде кінець, і так само з часом ґ’яні втрачають усвідомлення безособистісного духу.

Про кармі шкода й мови, бо навіть ґ’яні, які виконують суворі аскези, для того щоб досягнути безособистісного брахмаджйоті, не знайшовши лотосові стопи Господа, знову падають у матеріальний світ. Навіть ті, хто досягнув райських планет чи безособистісного сяйва Брахмана, не можуть мати ніякої певності в тому, що їм забезпечено вічне звільнення, поки вони не утвердяться в чистому відданому служінні Господу. Однак час не може знищити досягнення відданого. Навіть якщо відданий не може довести своє віддане служіння до повної досконалості, в наступному житті він починає з того рівня, на якому закінчив. Ні кармі, ні ґ’яні не мають такої можливості, бо всі їхні досягнення ідуть прахом. Досягнення бгакти незнищенні, бо віддане служіння триває вічно, досконале воно чи ні. Це проголошують усі ведичні писання. Ш́учіна̄м̇ ш́рімата̄м̇ ґехе йоґа-бграшт̣о ’бгіджа̄йате    —    якщо комусь не вдалося досягнути кінцевої мети бгакті-йоґи, у наступному житті він отримує можливість народитися в родині праведних відданих або ж багатих людей. Народившись у такій родині, людина має всі умови для подальшого розвитку у відданому служінні.

Коли Ямараджа, бог смерті, давав настанови своїм прислужникам, він наказав їм навіть не підходити до відданих. «Відданих треба шанувати,    —    сказав він,    —    але близько до них не підходьте». Отже віддані Господа не підпорядковані владі Ямараджі. Ямараджа    —    це представник Верховного Бога-Особи, що визначає, коли і як помирає кожна жива істота. Однак, коли йдеться про відданих, він нічого не вирішує. Просто кліпнувши очима, уособлений час може знищити весь проявлений космос, але на відданих він ніяк не впливає. Іншими словами, час не має влади над відданим служінням, яке відданий виконує протягом свого життя. Ці духовні здобутки залишаються з відданим назавжди, не зазнаючи впливу часу.

4.24.57
क्षणार्धेनापि तुलये न स्वर्गं नापुनर्भवम् ।
भगवत्सङ्गिसङ्गस्य मर्त्यानां किमुताशिष: ॥ ५७ ॥
кшан̣а̄рдгена̄пі тулайе
на сварґам̇ на̄пунар-бгавам
бгаґават-сан̇ґі-сан̇ґасйа
мартйа̄на̄м̇ кім ута̄ш́ішах̣
Послівний переклад: кшан̣а-ардгена  —  півмиті;апі  —  навіть;тулайе  —  у порівнянні;на  —  ніколи;сварґам  —  райські планети;на  —  ні;апунах̣-бгавам  —  злиття зі Всевишнім;бгаґават  —  Верховного Бога-Особи;сан̇ґі  —  спілкування;сан̇ґасйа  —  того, хто користається з можливості спілкуватися;мартйа̄на̄м  —  зумовленої душі;кім ута  —  що й казати;а̄ш́ішах̣  —  благословення.
Того, кому пощастило хоча б півмиті поспілкуватися з відданим, більше не можуть привабити плоди карми та ґ’яни. Тому як його можуть зацікавити благословення півбогів, підвладних законам народження і смерті?
Пояснення

Цей вірш показує, що з трьох категорій людей    —    кармі, ґ’яні та бгакт    —    найпіднесенішими є бгакти. Шріла Прабодгананда Сарасваті пише у своїй пісні: каівалйам̇ нарака̄йате трідаш́а-пӯр а̄ка̄ш́а-пушпа̄йате («Чайтан’я-чандрамріта»). Слово каівалйам означає тут злиття з сяйвом Верховного Бога-Особи, а слово трідаш́а-пӯр вказує на райські планети, на яких живуть півбоги. Відданому каівалйа-сукга, злиття з Господнім існуванням, здається нічим не ліпшим за пекло, бо втрату індивідуальності і злиття з сяйвом Брахмана за самогубство. Бгакта прагне завжди зберігати свою індивідуальність, для того щоб служити Господу. Що ж до піднесення на вищі планетні системи, він вважає це за фантасмагорію. Тимчасове матеріальне щастя не має для відданого жодної цінності. Відданий перебуває на такому високому рівні, що його не цікавить ні карма, ні ґ’яна. Плоди карми та ґ’яни здаються відданому, який досягнув трансцендентного рівня, такими нікчемними, що він не виявляє жодної цікавості до них. Бгакті-йоґа може дарувати бгакти цілковите щастя, і тому робить будь-яку іншу діяльність зайвою. Як сказано у «Шрімад-Бгаґаватам» (1.2.6), йайа̄тма̄ супрасідаті    —    просто виконуючи віддане служіння, можна здобути цілковите вдоволення. Такий результат спілкування з відданим. Не отримавши благословень чистого відданого, неможливо ні стати повністю задоволеним, ні збагнути трансцендентне становище Верховного Бога-Особи.

4.24.58
अथानघाङ्‌घ्रेस्तव कीर्तितीर्थयो-
रन्तर्बहि:स्‍नानविधूतपाप्मनाम् ।
भूतेष्वनुक्रोशसुसत्त्वशीलिनां
स्यात्सङ्गमोऽनुग्रह एष नस्तव ॥ ५८ ॥
атга̄наґга̄н̇ґгрес тава кірті-тіртгайор
антар-бахіх̣-сна̄на-відгӯта-па̄пмана̄м
бгӯтешв анукрош́а-сусаттва-ш́іліна̄м̇
сйа̄т сан̇ґамо ’нуґраха еша нас тава
Послівний переклад: атга  —  тому;анаґга-ан̇ґгрех̣  —  Господа, чиї лотосові стопи розсіюють усе зло;тава  —  Твоє;кірті  —  уславлення;тіртгайох̣  —  святої води Ґанґи;антах̣  —  всередині;бахіх̣  —  і зовні;сна̄на  —  омовіння;відгӯта  —  омивши;па̄пмана̄м  —  скверну, що забруднює розум;бгӯтешу  —  звичайним живим істотам;анукрош́а  —  благословення і милість;су-саттва  —  повністю перебуваючи в ґуні добра;ш́іліна̄м  —  тих, хто посідають такі якості;сйа̄т  —  нехай буде;сан̇ґамах̣  —  спілкування;ануґрахах̣  —  милість;ешах̣  —  ця;нах̣  —  нам;тава  —  Твоя.
Дорогий Господи, Твої лотосові стопи дарують усі благословення і усувають скверну гріха. Тому я благаю Твою Господню Милість, благослови мене, дарувавши мені спілкування з Твоїми відданими, які повністю очистилися завдяки поклонінню Твоїм лотосовим стопам і які дуже милостиво ставляться до зумовлених душ. Я вважаю, що товарство таких відданих було б для мене найбільшим благословенням з Твого боку.
Пояснення

Води Ґанґи славляться своєю здатністю повністю очищувати від усіх гріхів. Іншими словами, коли людина омивається в Ґанзі, вона звільняється від усієї скверни світу. Води Ґанґи стали такими святими тому, що стікають з лотосових стіп Верховного Бога-Особи. Так само особи, які тісно зв’язали себе з лотосовими стопами Верховного Бога-Особи і захоплено прославляють Його, звільняються від усієї матеріальної скверни. Такі безкорисливі віддані здатні пролити милість на звичайні зумовлені душі. Як каже Шріла Вріндавана даса Тгакура у своїй пісні, віддані Господа Чайтан’ї наділені такою могутністю, що кожен з них спроможний звільнити цілий всесвіт. Отже, завдання відданих полягає в тому, щоб проповідувати славу Господа і рятувати всі зумовлені дшуі, піднімаючи їх до рівня шуддга-саттви, чистого добра. Слово су-саттва у цьому вірші означає шуддга-саттва, вказуючи на трансцендентний рівень, вищий за матеріальне добро. Своїми ідеальними молитвами Господь Шіва вчить нас, що для нас найліпше обрати своїм притулком Господа Вішну та Його відданих, вайшнавів.

4.24.59
न यस्य चित्तं बहिरर्थविभ्रमं
तमोगुहायां च विशुद्धमाविशत् ।
यद्भक्तियोगानुगृहीतमञ्जसा
मुनिर्विचष्टे ननु तत्र ते गतिम् ॥ ५९ ॥
на йасйа чіттам̇ бахір-артга-вібграмам̇
тамо-ґуха̄йа̄м̇ ча віш́уддгам а̄віш́ат
йад-бгакті-йоґа̄нуґр̣хітам ан̃джаса̄
мунір вічашт̣е нану татра те ґатім
Послівний переклад: на  —  ніколи;йасйа  —  чиє;чіттам  —  серце;бахіх̣  —  зовнішній;артга  —  інтерес;вібграмам  —  введене в оману;тамах̣  —  темряви;ґуха̄йа̄м  —  в діру;ча  —  також;віш́уддгам  —  очищений;а̄віш́ат  —  увійшов;йат  —  що;бгакті-йоґа  —  віддане служіння;ануґр̣хітам  —  отримавши милість;ан̃джаса̄  —  радісно;муніх̣  —  вдумливий;вічашт̣е  —  бачить;нану  —  однак;татра  —  там;те  —  Твої;ґатім  —  діяння.
Відданого, серце якого повністю очистилося завдяки відданому служінню і який отримав милість Бгакті-деві, не може ввести в оману зовнішня енерґія, схожа на темний колодязь. Очистившись від усієї матеріальної скверни, відданий радісно пізнає Твоє ім’я, славу, форму, діяння і т. д.
Пояснення

У «Шрімад-Бгаґаватам» (3.25.25) сказано:

Просто спілкуючись із чистими відданими, можна пізнати трансцендентне ім’я, славу, якості та діяння Верховного Бога-Особи. Шрі Чайтан’я Махапрабгу знову й знову повторював:

Просто спілкуючись із чистим відданим, людина досягає дивовижних успіхів у свідомості Крішни. Практикувати садгу-санґу, тобто спілкуватися з відданим, означає постійно бути зануреним у свідомість Крішни, повторюючи мантру Харе Крішна і працюючи для Крішни. Найбільше очищує людину повторення мантри Харе Крішна, і тому Шрі Чайтан’я Махапрабгу усіх закликав повторювати цю мантру. Чето-дарпан̣а-ма̄рджанам    —    коли відданий повторює імена Крішни, це очищує дзеркало його розуму і він стає байдужим до всього зовнішнього. Коли істота перебуває під впливом зовнішньої енерґії Господа, її серце нечисте. Коли серце людини нечисте, вона нездатна побачити, як усі речі пов’язані з Верховним Богом-Особою. Ідам̇ хі віш́вам̇ бгаґава̄н іветарах̣ (Бгаґ. 1.5.20)    —    людина, чиє серце стало чистим, бачить весь усесвіт як Верховного Бога-Особу і як ніщо інше, але той, чиє серце осквернене, бачить усе інакше. Тому людині потрібна сат-санґа, спілкування з відданими, завдяки чому її серце стає бездоганно чистим.

Той, хто має чисте серце, ніколи не приваблюється до зовнішньої енерґії, яка спонукає індивідуальну душу спробувати панувати над матеріальною природою. Чисте серце відданого не знає турбот, коли він виконує віддане служіння, слухаючи про Господа, оспівуючи Його славу, пам’ятаючи про Нього і т. д. Загалом віддане служіння містить у собі дев’ять основних форм діяльності. Відданий із чистим серцем ніколи не турбується, хоч би що він робив. Практикуючи бгакті-йоґу, треба уникати десяти образ, які можуть оскверняти повторення маха-мантри, і шістдесяти чотирьох образ, які можуть оскверняти поклоніння Божеству. Коли відданий ретельно дотримується усіх приписів, Бгакті-деві дуже задоволена з нього, і тоді його вже ніщо зовнішнє не може стурбувати його. Відданого теж називають муні. Слово муні означає «вдумливий». Наскільки невідданий схильний до умоглядних здогадів, настільки відданий схильний до вдумливості. Здогади невідданих нечисті, тоді як думки відданого завжди чисті. Господа Капілу і Шукадеву Ґосвамі також називають муні, а В’ясадеву називають Махамуні. Відданого називають муні, тобто вдумливим, коли він повністю пізнає Верховного Бога-Особу. Отже, коли людина спілкується з відданими і уникає образ у повторенні святих імен і поклоніння Божеству, Господь відкриває їй Своє трансцендентне ім’я, образ і діяння.

4.24.60
यत्रेदं व्यज्यते विश्वं विश्वस्मिन्नवभाति यत् ।
तत् त्वं ब्रह्म परं ज्योतिराकाशमिव विस्तृतम् ॥ ६० ॥
йатредам̇ вйаджйате віш́вам̇
віш́васмінн авабга̄ті йат
тат твам̇ брахма парам̇ джйотір
а̄ка̄ш́ам іва вістр̣там
Послівний переклад: йатра  —  де;ідам  —  цей;вйаджйате  —  проявляється;віш́вам  —  всесвіт;віш́васмін  —  у проявленому космосі;авабга̄ті  —  проявляється;йат  —  що;тат  —  те;твам  —  Ти;брахма  —  безособистісний Брахман;парам  —  трансцендентний;джйотіх̣  —  сяйво;а̄ка̄ш́ам  —  небо;іва  —  як;вістр̣там  —  поширене.
Дорогий Господи, безособистісний Брахман пронизує все, як сонячне світло чи небесний простір. Цей безособистісний Брахман, який пронизує весь усесвіт і в якому проявляється весь усесвіт,    —    це Ти.
Пояснення

У ведичних писаннях сказано, що все суще    —    це Брахман і тільки Брахман. Весь проявлений космос спочиває на сяйві Брахмана. Однак імперсоналісти не можуть зрозуміти, як велетенський космічний прояв може спочивати на одній особі. Імперсоналісти не розуміють цієї незбагненної могутності Верховного Бога-Особи, і тому їх завжди пантеличить особистісна природа Абсолютної Істини, яку вони намагаються заперечувати. Господь Шіва особисто розвінчує помилковість цих ідей, кажучи, що безособистісний Брахман, який пронизує всесвіт,    —    це не що інше, як Сам Верховний Господь. Тут ясно сказано, що Господь у Своєму аспекті Брахмана пронизує все суще, наче сонячне проміння. Це дуже наочний приклад. Всі планетні системи спочивають на сонячному промінні, однак саме сонячне проміння і його джерело існують незалежно від проявлених планет. Так само небо чи повітря існують скрізь. Повітря існує також всередині глечиків і однаково торкається як брудних, так і освячених місць. Повітря та ефір за будь-яких обставин залишаються чистими. Сонячне світло також доторкається як до брудних, так і до чистих місць, які, власне, від Сонця й постають, але за будь-яких обставин Сонце залишається чистим від всякої скверни. Господь так само існує скрізь. Все в цьому світі відносять до категорій або праведності, або неправедності, проте шастри пояснюють, що праведність    —    це груди Верховного Господа, а неправедність    —    це Його спина. У «Бгаґавад-ґіті» (9.4) Господь ясно каже:

«Мною, в Моїй непроявленій формі, пронизаний весь усесвіт. Всі істоти в Мені, але Я не в них».

Цей вірш «Бгаґавад-ґіти» пояснює, що Господь пронизує все у Своєму аспекті Брахмана. Все існує в Ньому, однак Сам Він існує окремо. Отже, без бгакті-йоґи, без відданого служіння Господу, навіть імперсоналіст не може зрозуміти брахма-таттву, аспект Брахмана. У «Веданта-сутрі» сказано: атга̄то брахма-джіджн̃а̄са̄. Це означає, що ми повинні пізнати Брахман    —    Параматму чи Парабрахман. «Шрімад-Бгаґаватам» теж каже, що Абсолютна Істина єдина і недвоїста, але відкриває Себе в трьох аспектах: як безособистісний Брахман, як локалізована Параматма і як Верховний Бог-Особа. Верховний Бог-Особа    —    це найвищий з усіх аспектів, і в цьому вірші Господь Шіва підтверджує, що в кінцевому підсумку Абсолютна Істина    —    особа. Він ясно каже: тат твам̇ брахма-парам̇ джйотір а̄ка̄ш́ам іва вістр̣там. Це пояснюють на звичайному прикладі: успішний бізнесмен може мати багато заводів і офісів, у яких все відбувається згідно з його наказами. Коли кажуть, що на комусь тримається весь бізнес, це не означає, що ця людина тримає всі заводи й офіси в себе на голові. Це означає, що справи йдуть як слід завдяки її кмітливості чи енерґії. Так само всі духовні й матеріальні світи існують завдяки кмітилвості й енерґії Верховного Бога-Особи. Філософія монізму, чітко пояснена в цьому вірші, узгоджується з тим, що верховне джерело всіх енерґій    —    це Верховний Бог-Особа, Крішна. Це дуже ясно тут сказано. У «Бгаґавад-ґіті» пояснено також, як зрозуміти безособистісний аспект Крішни:

«О сину Кунті [Арджуно], Я смак води, світло сонця й місяця, склад ом̇ у ведичних мантрах. Я звук в ефірі й талант у людині» (Б.-ґ. 7.8).

Таким чином можна зрозуміти, що Крішна    —    це містична сила, яка криється в усьому сущому.

4.24.61
यो माययेदं पुरुरूपयासृजद्
बिभर्ति भूय: क्षपयत्यविक्रिय: ।
यद्भेदबुद्धि: सदिवात्मदु:स्थया
त्वमात्मतन्त्रं भगवन् प्रतीमहि ॥ ६१ ॥
йо ма̄йайедам̇ пуру-рӯпайа̄ср̣джад
бібгарті бгӯйах̣ кшапайатй авікрійах̣
йад-бгеда-буддгіх̣ сад іва̄тма-дух̣стгайа̄
твам а̄тма-тантрам̇ бгаґаван пратімахі
Послівний переклад: йах̣  —  той, хто;ма̄йайа̄  —  Своєю енерґією;ідам  —  це;пуру  —  розмаїте;рӯпайа̄  —  проявлення;аср̣джат  —  створив;бібгарті  —  підтримує;бгӯйах̣  —  знову;кшапайаті  —  знищує;авікрійах̣  —  не змінюючись;йат  —  що;бгеда-буддгіх̣  —  почуття окремості;сат  —  вічний;іва  —  як;а̄тма-дух̣стгайа̄  —  завдаючи собі турботи;твам  —  Тебе;а̄тма-тантрам  —  повністю незалежного;бгаґаван  —  Господи, Верховний Боже-Особо;пратімахі  —  розумію.
Дорогий Господи, Ти посідаєш численні енерґії, які проявляються в різноманітних формах. Цими енерґіями Ти створив проявлений космос, і, хоча Ти підтримуєш його так, що він здається вічним, врешті-решт Ти ж його знищуєш. Усі ці зміни не турбують Тебе, але живим істотам вони завдають великих турбот, і через це живі істоти вважають проявлений космос відмінним чи відокремленим від Тебе. Дорогий Господи, Ти завжди залишаєшся незалежним, і я це ясно бачу.
Пояснення

Писання пояснюють, що Господь Крішна має багато різних енерґій, які можна згрупувати в три основні категорії: зовнішня енерґія, внутрішня енерґія і межова енерґія. Також існують різні всесвіти    —    духовний і матеріальний    —    і різні типи живих істот. Одні живі істоти зумовлені, а другі вічно звільнені. Вічно звільнені живі істоти називаються ніт’я-мукта, тому що вони ніколи не стикаються з матеріальною енерґією. Однак деякі живі істоти живуть у матеріальному рабстві і тому вважають себе відокремленими від Верховного Господа. Через те, що вони занурюються в матеріальну енерґію, їхнє існування завжди сповнене турбот. Завжди страждаючи, зумовлена душа вважає, що виною цьому    —    матеріальна енерґія. Вайшнавський поет, каві, пише про це:

Коли жива істота забуває Верховного Господа і хоче насолоджуватися окремо, імітуючи Господа, вона потрапляє в полон оманних уявлень про себе як про відокремленого від Верховного Господа володаря насолоди. Тому ця матеріальна енерґія завдає величезних турбот духовній енерґії, живій істоті, хоча вона ніколи не турбує Верховного Господа. Насправді, для Верховного Господа матеріальна й духовна енерґії суть одне. У цьому вірші Господь Шіва пояснює, що матеріальна енерґія ніколи не завдає турбот для Верховного Господа. Верховний Господь завжди незалежний, тоді як живі істоти, бажаючи насолоджуватися незалежно, втрачають свою незалежність і зазнають численних страждань у царстві матеріальної енерґії. Таким чином матеріальна енерґія породжує двоїстість.

Філософи-майаваді не розуміють того, і тому прагнуть звільнитися від матеріальної енерґії. Однак філософ-вайшнава володіє повним знанням про Верховного Бога-Особу і тому матеріальна енерґія не турбує його. Він залишається нестурбованим, тому що знає, як використовувати матеріальну енерґію в служінні Господу. Звичайні громадяни в державі можуть вважати, що департамент боротьби зі злочинністю і департамент цивільних справ    —    це цілком різні речі, однак для уряду різниці між ними немає. Департамент боротьби зі злочинністю переслідує тільки злочинців, але добропорядних громадян не турбує. Так само матеріальна енерґія завдає турбот тільки зумовленій душі, але не має ніякого діла до звільнених душ, які служать Господу.

Весь проявлений космос створив Верховний Бог-Особа в образі пуруша-аватари Маха-Вішну. Просто видихаючи з себе всесвіти, Господь Вішну творить їх і підтримує, а тоді Санкаршана знищує весь проявлений космос. Однак, хоча Господь творить, підтримує і знищує космос, це ніяк на Нього не впливає. Крихітним живим істотам ця діяльність Господа завдає величезних турбот, однак Господь безмежно великий, і тому на Ньому Самому ця діяльність ніяк не відбивається. Господь Шіва та будь-який інший чистий відданий ясно це бачить, тому що його не засліплює бгеда-буддгі    —    двоїсте бачення, чи почуття відокремленості від Господа. Відданий знає, що Господь    —    це Верховна Душа. Господь володією вищою могутністю, і тому Його енерґії також духовні. Для відданого не існує нічого матеріального, бо матеріальне існування    —    це просто забуття про Верховного Бога-Особу.

4.24.62
क्रियाकलापैरिदमेव योगिन:
श्रद्धान्विता: साधु यजन्ति सिद्धये ।
भूतेन्द्रियान्त:करणोपलक्षितं
वेदे च तन्त्रे च त एव कोविदा: ॥ ६२ ॥
крійа̄-кала̄паір ідам ева йоґінах̣
ш́раддга̄нвіта̄х̣ са̄дгу йаджанті сіддгайе
бгӯтендрійа̄нтах̣-каран̣опалакшітам̇
веде ча тантре ча та ева ковіда̄х̣
Послівний переклад: крійа̄  —  діяльність;кала̄паіх̣  —  процесами;ідам  —  це;ева  —  певно;йоґінах̣  —  трансценденталісти;ш́раддга̄-анвіта̄х̣  —  з вірою й переконаністю;са̄дгу  —  належно;йаджанті  —  поклоняються;сіддгайе  —  задля досконалості;бгӯта  —  матеріальна енерґія;індрійа  —  чуття;антах̣-каран̣а  —  серце;упалакшітам  —  що має ознаки;веде  —  у Ведах;ча  —  також;тантре  —  у супутній ведичній літературі;ча  —  також;те  —  Твоїй Господній Милості;ева  —  певно;ковіда̄х̣  —  знавці.
Дорогий Господи, Твоя всесвітня форма складається з п’яти елементів, чуттів, розуму, інтелекту, оманного (матеріального) его, а також Параматми, Твого часткового поширення, що керує всім сущим. Всі йоґи, відмінні від відданих, тобто карма-йоґи чи ґ’яна-йоґи, поклоняються Тобі своїми діями згідно зі своїм становищем. І в Ведах, і в додаткових ведичних шастрах, і взагалі скрізь сказано, що поклонятися треба Тобі й тільки Тобі. Це висновок усіх, хто пізнав суть Вед.
Пояснення

У попередньому вірші Господь Шіва висловив бажання побачити образ Господа, який завжди прагнуть бачити віддані. Існує також багато інших форм Господа, які проявляються в матеріальному світі, як оце Брахма та інші півбоги. Цим іншим формам поклоняються матеріалісти. У третій главі Другої пісні «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що людям, які прагнуть матеріальних благословень, рекомендують поклонятися різним півбогам, але в кінці «Бгаґаватам» закликає:

І віддані, і ґ’яні, яких називають мокша-кама, і кармі, яких називають сарва-кама, повинні поклонятися Верховному Богові-Особі, Вішну. Як тут зазначено (крійа̄-кала̄паіх̣), навіть той, хто проводить жертвопринесення, повинен завжди пам’ятати, що півбоги    —    це лише представник Верховного Господа. Справжній об’єкт поклоніння    —    це Вішну, Яґ’єшвара. Тому навіть ведичні чи тантричні жертвопринесення, якими поклоняються півбогам, призначені насправді для задоволення Господа Вішну. У «Бгаґавад-ґіті» (9.23) сказано:

«Все, що людина приносить у жертву іншим богам, о сину Кунті, насправді призначене тільки для Моєї насолоди, але ті, хто виконує такі жертвопринесення, не мають істинного знання».

Отже, всі, хто поклоняється півбогам, теж поклоняються Верховному Господу, але роблять це всупереч правилам. Усі правила покликані допомогти людині задовольнити Господа Вішну. У «Вішну Пурані» (3.8.9) це підтверджено:

У цьому вірші Господь Шіва каже, що і кармі, і ґ’яні, і йоґи,    —    практично всі поклоняються Господу Вішну, якщо справді знаються на Ведах і Тантрах. Слово ковіда̄х̣ у цьому вірші заслуговує особливої уваги, тому що вказує на відданих Господа. Тільки віддані досконало розуміють, що Верховний Бог-Особа, Вішну, пронизує все суще. В матеріальній енерґії Він проявляється як п’ять матеріальних елементів, а також розум, інтелект і его. Разом з тим Він проявляється як живі істоти, ще одна енерґія. Усе, що існує в духовному й матеріальному світах,    —    це не що інше, як прояв різних енерґій Господа. Отже, висновок полягає в тому, що Господь один, але Він поширює Себе в усе суще. Саме проголошує ведичне твердження: сарвам̇ кгалв ідам̇ брахма. Той, хто знає це, зосереджує всі свої сили на поклонінні Господу Вішну.

4.24.63
त्वमेक आद्य: पुरुष: सुप्तशक्ति-
स्तया रज:सत्त्वतमो विभिद्यते ।
महानहं खं मरुदग्निवार्धरा:
सुरर्षयो भूतगणा इदं यत: ॥ ६३ ॥
твам ека а̄дйах̣ пурушах̣ супта-ш́актіс
тайа̄ раджах̣-саттва-тамо вібгідйате
маха̄н ахам̇ кгам̇ маруд аґні-ва̄р-дгара̄х̣
сураршайо бгӯта-ґан̣а̄ ідам̇ йатах̣
Послівний переклад: твам  —  Твоя Господня Милість;еках̣  —  єдина;а̄дйах̣  —  первинна;пурушах̣  —  особа;супта  —  що дрімає;ш́актіх̣  —  енерґія;тайа̄  —  якою;раджах̣  —  енерґія пристрасті;саттва  —  добро;тамах̣  —  невігластво;вібгідйате  —  поділяється;маха̄н  —  сукупна матеріальна енерґія;ахам  —  егоїзм;кгам  —  небо;марут  —  повітря;аґні  —  вогнь;ва̄х̣  —  вода;дгара̄х̣  —  земля;сура-р̣шайах̣  —  півбоги та великі мудреці;бгӯта-ґан̣а̄х̣  —  живі істоти;ідам  —  це все;йатах̣  —  з кого.
Дорогий Господи, Ти    —    єдина Верховна Особа, причина всіх причин. До створення матеріального світу Твоя матеріальна енерґія дрімає без дії, а коли Ти її будиш, починають діяти три якості    —    добро, пристрасть і невігластво,    —    і тоді проявляється сукупна матерія: его, ефір, повітря, вогонь, вода, земля та всі півбоги і святі мудреці. Так виникає матеріальний світ.
Пояснення

Якщо все творіння    —    це одна сутність, тобто Верховний Господь, Вішну, й ніщо інше, чому тоді знавці трансцендентної науки визначають усі ці категорії, перелічені в цьому вірші? Чому мудреці та вчені розрізняють між матерією та духом? Відповідаючи на це запитання, Господь Шіва каже, що дух і матерія не є творінням філософів, а проявляються з Господа Вішну, як сказано в цьому вірші: твам ека а̄дйах̣ пурушах̣. Духовні й матеріальні категорії існують завдяки Верховному Богові-Особі, але для тих, хто вічно служить Господу, не існує поділу на дух і матерію. Тимчасом для живих істот, які хочуть імітувати Господа й насолоджуватися, існує тільки матеріальний світ. Насправді, матеріальний світ    —    це не що інше, як забуття про Верховного Бога-Особу, первинного творця всього сущого. Відміннісь між матерією та духом створює занурена в сон енерґія Господа, коли Він хоче дати певну свободу дій тим живим істотам, які прагнуть імітувати Господа в Його насолодах. Тільки для них занурена в сон енерґія Господа створює матеріальний світ. Буває, що діти дуже хочуть наслідувати свою матір, готуючи щось на кухні. Тоді мати дає їм іграшковий посуд, щоб вони могли імітувати її. Так само, коли якісь живі істоти бажають наслідувати Господа, Господь створює для них матеріальний космос. За допомогою Своєї матеріальної енерґії Господь проявляє матеріальне творіння. Матеріальну енерґію приводить у дію погляд Господа. Тоді приходять у рух три матеріальні якості, і матеріальна енерґія проявляється спочатку в формі махат-таттви, потім его, ефіру, повітря, вогню, води й землі. Після творення проявленого космосу Господь запліднює його живими істотами, і вони проявляються в ньому спочатку як Господь Брахма та сім великих ріші, а тоді як усілякі півбоги. Від півбогів походять люди, звірі, дерева, птахи та всі інші види життя. Однак первісна причина    —    це Верховний Бог-Особа, і це засвідчують слова Господа Шіви: твам ека а̄дйах̣ пурушах̣. Те саме сказано і в «Брахма-самхіті» (5.1):

Покриті матеріальною енерґією істоти не можуть зрозуміти, що джерело всього сущого    —    це Верховний Бог-Особа, Крішна. Однак саме це проголошує афоризм «Веданта-сутри»: джанма̄дй асйа йатах̣ («Веданта-сутра» 1.1.2). Крішна також підтверджує це в «Бгаґавад-ґіті» (10.8):

«Я    —    джерело всіх духовних і матеріальних світів. Усе постає з Мене. Мудрі, що досконало це знають, присвячують себе відданому служінню Мені й поклоняються Мені всім серцем».

Коли Крішна каже, що Він джерело всього сущого (ахам̇ сарвасйа прабгавах̣), Він має на увазі, що Він джерело навіть Господа Брахми, Господа Шіви, пуруша-аватар, матеріального прояву та всіх живих істот у матеріальному світі. Строго кажучи, слово прабгава («творення») застосовне тільки тоді, коли йдеться про матеріальний світ, бо духовний світ існує вічно і про його створення не може бути й мови. У чатух-шлокі «Шрімад-Бгаґаватам» Господь каже: ахам ева̄сам ева̄ґре    —    «Спочатку, ще до творення, існував Я». (Бгаґ. 2.9.33). У Ведах теж сказано: еко на̄ра̄йан̣а а̄сіт    —    «До творення існував тільки Нараяна». Це підтверджує і Шанкарачар’я: на̄ра̄йан̣ах̣ паро ’вйакта̄т    —    «Нараяна трансцендентний щодо творіння» («Ґіта-бгаш’я»). Вся діяльність Нараяни духовна, і тому, коли Нараяна сказав: «Нехай постане творіння»,    —    цей акт і його результат був цілковито духовним. «Матеріальне» існує тільки в розумінні тих, хто забув про те, що первісна причина всього сущого    —    це Нараяна.

4.24.64
सृष्टं स्वशक्त्येदमनुप्रविष्ट-
श्चचतुर्विधं पुरमात्मांशकेन ।
अथो विदुस्तं पुरुषं सन्तमन्त-
र्भुङ्क्ते हृषीकैर्मधु सारघं य: ॥ ६४ ॥
ср̣шт̣ам̇ сва-ш́актйедам ануправішт̣аш́
чатур-відгам̇ пурам а̄тма̄м̇ш́акена
атго відус там̇ пурушам̇ сантам антар
бгун̇кте хр̣шікаір мадгу са̄ра-ґгам̇ йах̣
Послівний переклад: ср̣шт̣ам  —  у творіння;сва-ш́актйа̄  —  Своєю енерґією;ідам  —  цей проявлений космос;ануправішт̣ах̣  —  увійшовши згодом;чатух̣-відгам  —  чотири типи;пурам  —  тіл;а̄тма-ам̇ш́акена  —  Своєю часткою;атго  —  тому;відух̣  —  знають;там  —  його;пурушам  —  той, хто насолоджується;сантам  —  існує;антах̣  —  всередині;бгун̇кте  —  насолоджується;хр̣шікаіх̣  —  чуттями;мадгу  —  солодкий смак;са̄ра-ґгам  —  мед;йах̣  —  той, хто.
Дорогий Господи, створивши Своїми енерґіями все суще, Ти входиш у Своє творіння в чотирьох формах. Перебуваючи в серці живих істот, Ти знаєш їх самих і те, як вони насолоджуються чуттями. Так зване щастя в матеріальному світі нічим не відрізняється від втіхи бджіл, які насолоджуються зібраним у щільники медом.
Пояснення

Матеріальний космос    —    це прояв зовнішньої енерґії Верховного Бога-Особи. Одна інертна матерія не може діяти самостійно, і тому Господь Сам входить у матеріальне творіння в образі Свого часткового поширення (Параматми). Також Він входить у матеріальне творіння Своїми невід’ємними частками    —    живими істотами. Іншими словами, життєдіяльність матеріального світу починається тільки тоді, коли в нього входить Верховний Бог-Особа і живі істоти. У «Бгаґавад-ґіті» (7.5) сказано:

«Поза цими нижчими енерґіями, о міцнорукий Арджуно, існує також Моя інша, вища енерґія. Вона складається з усіх живих істот, що борються з матеріальною природою і підтримують всесвіт».

Матеріальний світ не може функціонувати самостійно, і тому в нього входять живі істоти, з’являючись у тілах чотирьох типів. Варто звернути увагу на слово чатур-відгам, вжите в цьому вірші. В матеріальному світі народжуються чотири типи живих істот: одні народжуються із зародка (джараю-джа), другі    —    з яєць (анда-джа), треті    —    з поту (сведа-джа), а четверті    —    з насіння (удбгідж-джа). Незалежно від того, як живі істоти з’являються на світ, всі вони занурюються в гонитву за чуттєвою насолодою.

Цей вірш спростовує твердження матеріалістичних вчених про те, що крім людей, ніхто з живих істот не має душі. Всі живі істоти у 8 400 000 форм    —    народилися вони з зародка, яйця, поту чи насіння    —    це невід’ємні частки Верховного Бога-Особи, і тому кожна з них є індивідуальною духовною іскрою, тобто душею. Верховний Бог-Особа теж перебуває в серці кожної живої істоти    —    народилася вона у формі людини, тварини, дерева, бактерії чи мікроба. Господь існує в серці кожного, а що всі живі істоти приходять у матеріальний світ для через бажання чуттєвої насолоди, Господь підказує їм, як задовольняти чуття. Отже, Параматма, Верховний Бог-Особа, знає бажання всіх істот. У «Бгаґавад-ґіті» (15.15) Господь Крішна каже:

«Я перебуваю в серці кожного, і пам’ять, знання й забуття походять від Мене».

Залишаючись у серці всіх живих істот, Господь наділяє їх пам’яттю, яка дає їм змогу насолоджуватися тими чи іншими речами. Таким чином живі істоти створюють свої медові щільники насолоди, а тоді насолоджуються ними. Приклад із бджолами дуже промовистий: коли бджоли намагаються насолоджуватися зібраним медом, їм доводиться терпіти укуси інших бджіл. Намагаючись насолоджуватися медом, бджоли кусають одна одну, і таким чином не можуть насолоджуватися лише солодким смаком, бо до цього смаку домішуються страждання. Іншими словами, живі істоти, шукаючи матеріальної насолоди, відчувають і страждання, і втіху, тоді як Верховний Бог-Особа, знаючи всі їхні бажання чуттєвого задоволення, залишається стояти осторонь. Упанішади у зв’язку з цим наводять приклад із двома птахами, що сидять на одному дереві. Один птах (джіва, жива істота), насолоджується плодами дерева, а друга (Параматма) просто спостерігає. У «Бгаґавад-ґіті» (13.23) Верховного Бога-Особу в аспекті Параматми названо упадраштою (тим, хто спостерігає) і анумантою (тим, хто дає дозвіл).

Господь просто спостерігає за живою істотою, як свідок, і дає їй дозвіл на задоволення чуттів. Саме від Параматми бджоли отримують інтелект, за допомогою якого вони будують вулик, збирають з квітів мед, запасаються і потім насолоджуються ним. Хоча Господь, Параматма, стоїть осторонь від живих істот, Йому відомі їхні наміри, і Він дає їм змогу насолоджуватися плодами своїх дій або страждати від них. Людське суспільство не відрізняється від вулика: як бджоли добувають мед із усіляких квітів, так люди добувають з усіляких джерел гроші, створюючи великі імперії для спільної насолоди. Однак утвореним імперіям доводиться терпіти укуси інших держав. Іноді окремі країни проголошують одна одній війну, і тоді людські вулики стають джерелом страждань. Хоча люди будують свої вулики з наміром насолоджуватися солодким смаком задоволення чуттів, їм доводиться разом з тим страждати від укусів інших людей чи держав. Верховний Бог-Особа в образі Параматми просто спостерігає за всією цією діяльністю. Отже, в матеріальний світ входять і Верховний Бог-Особа, і джіви. Однак Параматма, Верховний Бог-Особа,    —    це об’єкт поклоніння, тому що тільки Він дарує щастя живим істотам у матеріальному світі. Однак, перебуваючи в матеріальному світі, ніхто не може насолоджуватися щастям без домішки страждань. Матеріальні насолоди нерозривно пов’язані з стражданнями, і лише духовні насолоди являють собою чисту втіху живої істоти, що перебуває під захистом Верховного Бога-Особи.

4.24.65
स एष लोकानतिचण्डवेगो
विकर्षसि त्वं खलु कालयान: ।
भूतानि भूतैरनुमेयतत्त्वो
घनावलीर्वायुरिवाविषह्य: ॥ ६५ ॥
са еша лока̄н атічан̣д̣а-веґо
вікаршасі твам̇ кгалу ка̄ла-йа̄нах̣
бгӯта̄ні бгӯтаір анумейа-таттво
ґгана̄валір ва̄йур іва̄вішахйах̣
Послівний переклад: сах̣  —  те;ешах̣  —  це;лока̄н  —  всі планетні системи;аті  —  дуже;чан̣д̣а-веґах̣  —  велика сила;вікаршасі  —  знищує;твам  —  Твоя Господня Милість;кгалу  —  однак;ка̄ла-йа̄нах̣  —  належного часу;бгӯта̄ні  —  всі живі істоти;бгӯтаіх̣  —  іншими живими істотами;анумейа-таттвах̣  —  Абсолютна Істина, про яку можна здогадатися;ґгана-а̄валіх̣  —  хмари;ва̄йух̣  —  повітря;іва  —  як;авішахйах̣  —  незносне.
Дорогий Господи, Твою абсолютну владу неможливо побачити прямо, але про її існування можна здогадатися, спостерігаючи за тим, що відбувається в світі. Можна побачити, що з часом усьому тут настає край. Час надзвичайно могутній. Він знищує всіх істот, використовуючи для цього інших,    —    наприклад, одна тварина поїдає іншу. Час розпорошує все, так само як вітер розвіює хмари в небі.
Пояснення

Дія законів природи знищує все. Ніщо в матеріальному світі не може існувати вічно, хоча вчені, філософи, робітники і всі інші намагаються створити щось незнищенне. Один недоумкувати вчений нещодавно проголосив, що врешті-решт наука доб’ється того, щоб люди ніколи не вмирали. Деякі так звані вчені намагаються навіть створити живих істот у лабораторії. Отже, всі так чи інакше намагаються заперечити існування Верховного Бога-Особи і відкидають Його верховну владу. Однак Господь настільки могутній, що в образі смерті знищує все. У «Бгаґавад-ґіті» (10.34) Крішна каже: мр̣тйух̣ сарва-хараш́ ча̄хам    —    «Я всепоглинаюча смерть». До атеїстів Господь з’являється в подобі смерті і забирає в них усе, що вони накопичили в матеріальному світі. Хіран’якашіпу, батько Прахлади, завжди заперечував існування Господа і намагався вбити свого п’ятирічного сина за те, що той твердо вірив у Бога. Однак належного часу Господь постав перед Хіран’якашіпу в образі Нрісімхадеви й вбив його в присутності сина.

Як сказано у «Шрімад-Бгаґаватам» (1.13.47), природа цього світу така, що всі істоти вбивають інших. Джіво джівасйа джіванам    —    «Одна тварина становить їжу для іншої». Змія поїдає жаб, манґуста поїдає змій, інші звірі поїдають манґуст. Таким чином з верховної волі Господа гинуть усі і все. Хоча ми не бачимо безпосередньо руки Господа, ми можемо відчути її, спостерігаючи за тим, як вона знищує всіх і все. Ми не бачимо вітру і його руху, але ми бачимо, як він розкидає по небу хмари. І так само, хоча ми й не бачимо безпосередньо Верховного Бога-Особу, ми бачимо, що Він керує знищенням усього матеріального. Смерть люто знищує все, корячись волі Господа, але атеїсти не бачать цього.

4.24.66
प्रमत्तमुच्चैरिति कृत्यचिन्तया
प्रवृद्धलोभं विषयेषु लालसम् ।
त्वमप्रमत्त: सहसाभिपद्यसे
क्षुल्लेलिहानोऽहिरिवाखुमन्तक: ॥ ६६ ॥
праматтам уччаір іті кр̣тйа-чінтайа̄
правр̣ддга-лобгам̇ вішайешу ла̄ласам
твам апраматтах̣ сахаса̄бгіпадйасе
кшул-леліха̄но ’хір іва̄кгум антаках̣
Послівний переклад: праматтам  —  божевільні;уччаіх̣  —  голосно;іті  —  так;кр̣тйа  —  те, що слід зробити;чінтайа̄  —  таким бажанням;правр̣ддга  —  дуже сильним;лобгам  —  жадібність;вішайешу  —  до матеріальної насолоди;ла̄ласам  —  таке прагнення;твам  —  Твоя Господня Милість;апраматтах̣  —  повністю трансцендентний;сахаса̄  —  раптом;абгіпадйасе  —  хапає їх;кшут  —  голод;леліха̄нах̣  —  жадним язиком;ахіх̣  —  змія;іва  —  як;а̄кгум  —  мишу;антаках̣  —  загибель.
Дорогий Господи, всі живі істоти в матеріальному світі божевільно будують плани і завжди пориваються до тої чи іншої діяльності. Ними рухає жадібність. Жага матеріальної насолоди ніколи не покидає живих істот, але Твоя Господня Милість пильно стежиш за ними і у визначений час атакуєш їх, нача змія, що хапає мишу й вмить проковтує її.
Пояснення

Всіма в матеріальному світі рухає жадність, і всі тут обдумують плани матеріальної насолоди. Жагу матеріальної насолоди, якою охоплена жива істота, називають божевіллям. У «Бгаґавад-ґіті» (3.27) сказано:

«Введена в оману духовна душа під впливом трьох ґун матеріальної природи вважає, що діє вона сама, тоді як насправді діє природа».

Все в цьому світі здійснюють закони природи, що діють під наглядом Верховного Бога-Особи. Атеїсти, чи нетямущі люди, не розуміють цього. Вони завзято будують свої плани, а великі держави завзято поширюють свої імперії. Однак ми знаємо, що вже було багато імперій, але з часом усі вони розсипалися. Божевільні люди засновували чимало аристократичних родів, але ми бачимо, з плином часу всі ці роди та імперії ідуть у небуття. Незважаючи на це, нетямущі атеїсти не визнають верховної влади Господа. Такі недоумкуваті люди самі вигадують собі всілякі обов’язки, не беручи до уваги верховної волі Господа. Так звані політичні лідери заклопотано розробляють плани збільшення матеріального добробуту своєї країни, але насправді цих лідерів цікавить лише висока посада. Через жадобу матеріальної влади, вони видають себе за лідерів і закликають виборців голосувати за них, хоча самі вони повністю підпорядковані законам матеріальної природи. Такі деякі з вад сучасної цивілізації. Не розиваючи свідомості Бога і не визнаючи Господньої влади, живі істоти врешті-решт заходять у безвихідь, а всі їхні плани йдуть прахом. Їхні суперечні з вказівками писань плани економічного розвитку призводять до того, що всі ціни у світі ростуть із дня в день, і це окошується на бідних людях, чиє життя стає дедалі важчим. Люди не мають свідомості Крішни і тому дозволяють себе обдурювати так званим лідерам і авторам планів економічного розвитку. В результаті цього страждання людей дедалі загострюються. Згдіно з законим природи, які діють згідно з волею Господа, ніщо в матеріальному світі не може існувати вічно. Тому всім потрібно дати можливість знайти притулок в Абсолюті й таким чином здобути спасіння. Господь Крішна каже щодо цього в «Бгаґавад-ґіті» (5.29):

«Мудреці, знаючи Мене як найвищу мету всіх жертвопринесень та аскез, Верховного Господа всіх планет і півбогів, а також як друга й доброзичливця всіх живих істот, досягають вмиротворення і звільняються від матеріальних страждань».

Якщо люди хочуть спокою розуму й миру в суспільстві, вони повинні визнати, що по-справжньому насолоджуватися світом може тільки Верховний Бог-Особа. Господь    —    це владика всього сущого у всесвіті, і разом з тим Він найліпший друг усіх живих істот. Зрозумівши це, кожен окремо і всі люди загалом можуть здобути щастя і вмиротворення.

4.24.67
कस्त्वत्पदाब्जं विजहाति पण्डितो
यस्तेऽवमानव्ययमानकेतन: ।
विशङ्कयास्मद्गुरुरर्चति स्म यद्
विनोपपत्तिं मनवश्चतुर्दश ॥ ६७ ॥
кас тват-пада̄бджам̇ віджаха̄ті пан̣д̣іто
йас те ’вама̄на-вйайама̄на-кетанах̣
віш́ан̇кайа̄смад-ґурур арчаті сма йад
вінопапаттім̇ манаваш́ чатурдаш́а
Послівний переклад: ках̣  —  хто;тват  —  Твої;пада-абджам  —  лотосові стопи;віджаха̄ті  —  уникає;пан̣д̣ітах̣  —  вчений;йах̣  —  хто;те  —  Тебе;авама̄на  —  висміює;вйайама̄на  —  зменшуючи;кетанах̣  —  тіло;віш́ан̇кайа̄  —  без сумнівів;асмат  —  наш;ґурух̣  —  духовний вчитель;арчаті  —  поклоняється;сма  —  в минулому;йат  —  що;віна̄  —  без;упапаттім  —  збудження;манавах̣  —  Ману;чатух̣-даш́а  —  чотирнадцять.
Дорогий Господи, кожна вчена людина розуміє, що життя того, хто не поклоняється Тобі, минає марно. Хто, знаючи це, може відмовитися поклонятися Твоїм лотосовим стопам? Навіть наш батько й духовний вчитель, Господь Брахма, без жодних вагань поклонявся Тобі, і чотирнадцять Ману пішли його стопами.
Пояснення

Слово пан̣д̣ітах̣ означає «мудра людина». Кого можна вважати за справді мудру людину? У «Бгаґавад-ґіті» (7.19) мудру людину описано так:

«Той, хто після численних народжень і смертей здобув істинне знання, віддається Мені, зрозумівши, що Я причина всіх причин і все суще. Такі великі душі трапляються дуже рідко».

Отже, після багатьох життів і самостійних спроб досягнути самоусвідомлення мудрець справді стає мудрим і віддається Верховному Богові-Особі, Крішні. Такий махатма, тобто наділена знанням людина, знає, що Крішна, Ва̄судева    —    це все суще (ва̄судевах̣ сарвам іті). Наділені знанням люди розуміють, що без поклоніння й відданості Крішні життя стає марним. Шріла Рупа Ґосвамі теж каже, що відданий, який досягає високого рівня, розуміє, що треба бути стриманим і терплячим (кша̄нтіх̣) і що треба служити Господу, не марнуючи ні хвилини (авйартга-ка̄латвам). Такий відданий повинен бути вільним від усіх матеріальних прив’язаностей (вірактіх̣) і не прагнути ніякої шани за свою діяльність (ма̄на-ш́ӯнйата̄). Він повинен бути переконаним у тому, що Крішна дарує йому Свою милість (а̄ш́а̄-бандгах̣), і завжди щиро й завзято намагатися служити Господу (самуткан̣т̣га̄). Мудра людина завжди прагне прославляти Господа, оспівуючи й слухаючи Його імена (на̄ма-ґа̄н̣е сада̄ ручіх̣), а також завжди бажає розповідати про трансцендентні якості Господа (а̄сактіс тад-ґун̣а̄кгйа̄не). Також така людина повинна відчувати прив’язаність до місць, де Господь проводив Свої розваги (прітіс тад-васаті-стгале). За такими ознаками можна розпізнати піднесеного відданого.

Піднесений відданий, чи досконала людина, що справді посідає знання і мудрість, не може відмовитися від служіння лотосовим стопам Господа. Хоча Господь Брахма живе дуже довго (дванадцять годин у дні Брахми дорівнюють 4 320 000 000 наших років), він теж боїться смерті і тому виконує віддане служіння Господу. Так само, всі Ману, які з’являються й зникають за один день Брахми, теж віддано служать Господу. Перший Ману    —    це Сваямбгува Ману. Кожен Ману живе протягом сімдесят одної юґи, кожна з яких триває близько 4 320 000 років. Хоча Ману мають таке довге життя, вони все одно готують себе до наступного життя, виконуючи віддане служіння Господу. За наших днів люди живуть тільки шістдесят чи вісімдесят років, та й ця невелика тривалість життя постійно зменшується. Тому люди тим більше мусять поклонятися лотосовим стопам Господа, постійно повторюючи мантру Харе Крішна, як вчить Господь Чайтан’я Махапрабгу:

«Треба безперервно повторювати святе ім’я Господа, вважаючи себе за нижчого від соломинки на дорозі і залишаючись терплячішим за дерево, вільним від марнолюбства й готовим якнайшанобливіше схилятися перед іншими».

Того, хто виконує віддане служіння, нерідко оточують заздрісні люди. Часто вороже налаштовані особи намагаються зупинити відданого чи знищити його. В цьому немає нічого нового, тому що вже за сивої давнини Прахладі Махараджі, виконуючи віддане служіння, доводилося терпіти знущання свого демонічного батька, Хіран’якашіпу. Атеїсти завжди намагаються переслідувати відданих, тому Чайтан’я Махапрабгу радить бути дуже терплячим з такими людьми. Незважаючи ні на що, треба далі повторювати мантру Харе Крішна і вчити цього інших, бо повторення цієї мантри і проповідь    —    це досконалість життя. Треба оспівувати Харе Крішна і пояснювати всім, наскільки важливо зробити своє життя повністю досконалим. Таким чином треба виконувати віддане служіння Господу і йти стопами попередніх ачарій, починаючи з Господа Брахми та інших.

4.24.68
अथ त्वमसि नो ब्रह्मन् परमात्मन् विपश्चिताम् ।
विश्वं रुद्रभयध्वस्तमकुतश्चिद्भया गति: ॥ ६८ ॥
атга твам асі но брахман
парама̄тман віпаш́чіта̄м
віш́вам̇ рудра-бгайа-дгвастам
акуташ́чід-бгайа̄ ґатіх̣
Послівний переклад: атга  —  тому;твам  —  Ти, Господи;асі  —  є;нах̣  —  наш;брахман  —  о Верховний Брахман;парама-а̄тман  —  Наддуше;віпаш́чіта̄м  —  для мудрих і наділених знанням;віш́вам  —  всесвіт;рудра-бгайа  —  боячись Рудри;дгвастам  —  знищений;акуташ́чіт-бгайа̄  —  повністю безстрашне;ґатіх̣  —  призначення.
Дорогий Господи, всі, хто володіє справжнім знанням, знають, що Ти Верховний Брахман і Наддуша. Хоча весь усесвіт боїться Господа Рудри, що кінець кінцем знищує все, наділені знанням віддані вільні від страху, обравши Тебе своєю метою.
Пояснення

За творення, підтримання і знищення проявленого космосу відповідають три бога: Брахма, Вішну та Шіва (Махешвара). Під час знищення всесвіту усім матеріальним тілам настає кінець. Як тіло всесвіту, так і крихітне тіло індивідуальної живої істоти в кінцевому підсумку підлягають знищенню. Однак віддані не бояться смерті тіла, бо переконані в тому, що після смерті повернуться додому, до Бога (тйактва̄ дехам̇ пунар джанма наіті ма̄м еті со ’рджуна).

Той, хто старанно практикує віддане служіння, може не боятися смерті, бо йому судилося повернутися додому, до Бога. Невіддані бояться смерті, тому що не знають, куди їм доведеться потрапити в наступному житті. Слово рудра-бгайа, вжите в цьому вірші, заслуговує особливої уваги, тому що тут сам Рудра, Господь Шіва, говорить про «страх перед Рудрою». Це означає, що існує багато Рудр    —    загалом одинадцять Рудр    —    і що Рудра (Господь Шіва), який підносить цю молитву доВерховного Бога-Особи, відмінний від інших Рудр, хоча наділений такою самою могутністю, як і вони. Отже, один Рудра боїться іншог оРудри, бо всі вони знищують проявлений космос. За винятком відданих, усі інші бояться Рудри    —    навіть сам Рудра. Відданий ніколи не боїться Рудри, бо завжди перебуває під надійним захистом лотосових стіп Господа. Шрі Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті» (9.31): каунтейа пратіджа̄ніхі на ме бгактах̣ пран̣аш́йаті    —    «Дорогий Арджуно, проголошуй усім, що Мій чистий відданих не загине ні за яких обставин».

4.24.69
इदं जपत भद्रं वो विशुद्धा नृपनन्दना: ।
स्वधर्ममनुतिष्ठन्तो भगवत्यर्पिताशया: ॥ ६९ ॥
ідам̇ джапата бгадрам̇ во
віш́уддга̄ нр̣па-нандана̄х̣
сва-дгармам анутішт̣ганто
бгаґаватй арпіта̄ш́айа̄х̣
Послівний переклад: ідам  —  це;джапата  —  повторюючи;бгадрам  —  все щастя;вах̣  —  вам;віш́уддга̄х̣  —  чисті;нр̣па-нандана̄х̣  —  сини царя;сва-дгармам  —  свої визначені обов’язки;анутішт̣гантах̣  —  виконуючи;бгаґаваті  —  Верховному Богові-Особі;арпіта  —  офіровані;а̄ш́айа̄х̣  —  всі сподівання.
Дорогі сини царя, просто виконуйте свої царські обов’язки з чистим серцем. Повторюйте цю молитву, зосередивши розум на лотосових стопах Господа. Тоді вам у всьому буде щастити, тому що Господь буде дуже задоволений вами.
Пояснення

Молитви Господа Шіви сповнені глибокого змісту і достовірної інформації. Просто підносячи молитви до Верховного Господа, можна стати досконалим, навіть виконуючи свої фахові обов’язки. Справжня мета життя полягає в тому, щоб стати відданим Господа. Становище людини значення не має. Брахмани, кшатрії, вайш’ї, шудри, американці, англійці, індійці тощо    —    всі можуть виконувати віддане служіння в будь-якому місці матеріального світу, просто підносячи молитви до Верховного Бога-Особи. Маха-мантра Харе Крішна    —    це теж молитва, тому що відданий у молитві звертається до Верховного Бога-Особи, промовляючи Господнє ім’я, і прохає, щоб Господь благословив його, дозволивши виконувати віддане служіння. Повторюючи маха-мантру Харе Крішна, ми теж кажемо: «Дорогий Господи Крішно, дорогий Господи Рамо, о Господня енерґіє, Харе, будь ласка, дозвольте мені служити Вам». Навіть якщо людина перебуває в дуже низькому становищі, це не має значення, бо виконувати віддане служіння можна за будь-яких обставин. У писаннях сказано: ахаітукй апратіхата̄    —    «Відданому служінню не можуть стати на заваді жодні матеріальні обставини» (Бгаґ. 1.2.6). Господь Чайтан’я Махапрабгу теж рекомендує цей шлях:

Людина може далі залишатися на своєму місці й далі виконувати свої фахові обов’язки, але разом з тим слухати Господнє послання від свідомих своєї істинної природи душ. Рух свідомості Крішни засновано саме на цій засаді, і ми відкриваємо осередки по всьому світі, щоб кожному дати можливість слухати послання Господа Крішни і завдяки цьому повернутися додому, до Бога.

4.24.70
तमेवात्मानमात्मस्थं सर्वभूतेष्ववस्थितम् ।
पूजयध्वं गृणन्तश्च ध्यायन्तश्चासकृद्धरिम् ॥ ७० ॥
там ева̄тма̄нам а̄тма-стгам̇
сарва-бгӯтешв авастгітам
пӯджайадгвам̇ ґр̣н̣анташ́ ча
дгйа̄йанташ́ ча̄сакр̣д дгарім
Послівний переклад: там  —  Йому;ева  —  певно;а̄тма̄нам  —  Верховній Душі;а̄тма-стгам  —  у своїх серцях;сарва  —  усіх;бгӯтешу  —  у всіх живих істотах;авастгітам  —  що перебуває;пӯджайадгвам  —  поклоняйтеся;ґр̣н̣антах̣ ча  —  завжди оспівуючи;дгйа̄йантах̣ ча  —  завжди медитуючи;асакр̣т  —  постійно;харім  —  Верховного Бога-Особу.
Отже, царевичі, Верховний Бог-Особа, Харі, перебуває в кожному серці. Він перебуває також і ваших серцях. Тому оспівуйте Його славу і повсякчасно медитуйте на Нього.
Пояснення

Слово асакр̣т заслуговує особливої уваги в цьому вірші. Воно означає, що медитувати на Господа треба не кілька хвилин, а постійно. Саме цього вчить у «Шікшаштаці» Господь Чайтан’я Махапрабгу: кіртанійах̣ сада̄ харіх̣    —    «Святе ім’я Господа треба повторювати цілодобово». Тому в цьому русі свідомості Крішни ми прохаємо відданих щодня повторювати на вервиці хоча б шістнадцять кіл Харе Крішна. Насправді повторювати Харе Крішна треба цілодобово, як це робив Тгакура Харідаса, що повторював триста тисяч святих імен кожен день. По суті, він не робив більше нічого іншого. Деякі Ґосвамі, як оце Раґгунатга даса Ґосвамі, теж повторювали строго визначену кількість святих імен і складали не строго визначену кількість поклонів. Шрінівасачар’я пише у своїй молитві до шести Ґосвамі: сан̇кгйа̄-пӯрвака-на̄ма-ґа̄на-натібгіх̣ ка̄ла̄васа̄ні-кр̣тау («Шад-ґосвамй-аштака»). Слово сан̇кгйа̄-пӯрвака означає «роблячи визначену кількість». Раґгунатга даса Ґосвамі не лише повторював багато святих імен Господа, але й складав так само багато поклонів.

Царевичі збиралися присвятити себе суворій аскезі для задоволення Господа, і тому Господь Шіва порадив їм постійно оспівувати славу Верховного Бога-Особи й медитувати на Нього. Важливо зазначити, що Господь Шіва сам повторив цю молитву до Верховного Бога-Особи так само, як його навчив батько, Господь Брахма. Царевичів він вчив теж за цим принципом парампари. Треба не лише самому виконувати настанови духовного вчителя, але й передавати це знання своїм учням.

Дуже важливі в цьому вірші також слова а̄тма̄нам а̄тма-стгам̇ сарва-бгӯтешв авастгітам. Верховний Бог-Особа    —    це джерело всіх живих істот. Живі істоти являють собою невід’ємні частки Господа, а тому Він батько для них усіх. Верховного Господа дуже легко можна знайти у своєму серці, бо Він перебуває в серці кожної живої істоти. Цей вірш вчить дуже простого й довершеного способу поклоніння Господу, бо кожен, незалежно від своїх життєвих обставин, може сісти де завгодно і просто повторювати святі імена Господа. Повторювати святі імена і слухати їх    —    це само по собі медитація.

4.24.71
योगादेशमुपासाद्य धारयन्तो मुनिव्रता: ।
समाहितधिय: सर्व एतदभ्यसताद‍ृता: ॥ ७१ ॥
йоґа̄деш́ам упа̄са̄дйа
дга̄райанто муні-врата̄х̣
сама̄хіта-дгійах̣ сарва
етад абгйасата̄др̣та̄х̣
Послівний переклад: йоґа-а̄деш́ам  —  це вчення бгакті-йоґи;упа̄са̄дйа  —  постійно читаючи;дга̄райантах̣  —  і беручи до серця;муні-врата̄х̣  —  складіть обітницю великих мудреців, обітницю мовчання;сама̄хіта  —  із постійно зосередженим розумом;дгійах̣  —  з інтелектом;сарве  —  усі ви;етат  —  це;абгйасата  —  практикуйте;а̄др̣та̄х̣  —  шанобливо.
Дорогі царевичі, у цій молитві я виклав вам йоґічну практику повторення святого імені. Закарбуйте цю важливу стотру у своєму розумі і складіть обітницю берегти її, щоб стати великими мудрецями. Практикуйте цей метод з великою зосередженістю й шаною, завжди зберігаючи мовчання, як великі мудреці.
Пояснення

У системі хатга-йоґи треба практикувати фізичні вправи, медитацію, тобто дг’яну, дгарану, асани і т. д. Також треба сидіти на одному місці в певній позі, зосередивши погляд на кінчику носа. У хатга-йозі так багто правил і приписів, що її майже неможливо практикувати за цієї епохи. Альтернативна система, бгакті-йоґа, дуже проста не лише для сучасних людей, але й для людей попередніх епох, бо її рекомендував ще Господь Шіва, даючи настанови царевичам, синам Махараджі Прачінабархішата. Система бгакті-йоґи    —    це не якийсь новітній винахід, бо ще п’ять тисяч років тому Господь Крішна називав бгакті-йоґу найвищою з усіх йоґ. У «Бгаґавад-ґіті» (6.47) Крішна каже Арджуні:

«З усіх йоґів той, хто з великою вірою завжди перебуває в Мені, думає про Мене в своєму серці і служить Мені з трансцендентною любов’ю, найтісніше поєднаний зі Мною в йозі і перевершує всіх».

Найвищий з усіх йоґів    —    це той, хто постійно думає про Крішну у своєму серці й завжди прославляє Господа. Іншими словами, система бгакті-йоґи існує з непам’ятних часів, і нині її практикують члени цього руху свідомості Крішни.

Слово муні-врата̄х̣ дуже важливе в цьому вірші. Воно вказує на те, що люди, які цікавляться духовним розвитком, повинні бути мовчазними. Зберігати мовчання означає розмовляти тільки на теми крішна-катги. Саме таке мовчання зберігав Махараджа Амбаріша:

«Цар Амбаріша завжди зосереджував свій розум на лотосових стопах Господа і розмовляв тільки про Нього» (Бгаґ. 9.4.19). Ми теж повинні скористатися з можливості розвинути якості великого святого, уникаючи зайвих розмов з небажаними людьми. Ми повинні або розмовляти про Крішну, або безперервно повторювати Харе Крішна. Така обітниця називається муні-врата. Свій інтелект треба зробити дуже гострим (сама̄хіта-дгійах̣) і завжди використовувати у свідомості Крішни. Слова етад абгйасата̄др̣та̄х̣ вказують на те, що для людини, яка шанобливо (а̄др̣та) приймає ці настанови від духовного вчителя і втілює їх у життя, практика бгакті-йоґи буде дуже легкою.

4.24.72
इदमाह पुरास्माकं भगवान् विश्वसृक्पति: ।
भृग्वादीनामात्मजानां सिसृक्षु: संसिसृक्षताम् ॥ ७२ ॥
ідам а̄ха пура̄сма̄кам̇
бгаґава̄н віш́васр̣к-патіх̣
бгр̣ґв-а̄діна̄м а̄тмаджа̄на̄м̇
сіср̣кшух̣ сам̇сіср̣кшата̄м
Послівний переклад: ідам  —  це;а̄ха  —  сказав;пура̄  —  раніше;асма̄кам  —  нам;бгаґава̄н  —  волдоар;віш́ва-ср̣к  —  творців усесвіту;патіх̣  —  повелитель;бгр̣ґу-а̄дӣна̄м  —  великих мудреців на чолі з Бгріґу;а̄тмаджа̄на̄м  —  своїх синів;сіср̣кшух̣  —  бажаючи творити;сам̇сіср̣кшата̄м  —  що відповідають за творення.
Цієї молитви колись навчив нас Господь Брахма, повелитель усіх творців. Коли творці всесвіту, на чолі з Бгріґу, хотіли розпочати свою діяльність, Господь Брахма дав їм ці настанови.
Пояснення

Господь Вішну створив Господа Брахму, а той створив Господа Шіву та інших великих мудреців, на чолі з Бгріґу. До числа великих мудреців належать Бгріґу, Марічі, Атрея, Васіштга й інші. Цим великим мудрецям було покладено за обов’язок залюднити всесвіт. На початку існування всесвіту в ньому було дуже мало живих істот, і тому Вішну доручив Брахмі створити їх. Брахма своєю чергою створив сотні й тисячі півбогів та великих мудреців, щоб вони творили всесвіт далі. Разом з тим Господь Брахма почав з того, що навчив своїх синів та учнів цієї молитви, яку Господь Шіва щойно повторив. Творити матеріальний світ означає виконувати матеріальну діяльність, але вплив матерії можна нейтралізувати, якщо постійно пам’ятати про свої стосунки з Господом, описані в цих молитвах Господа Шіви. Так ми завжди можемо підтримувати зв’язок із Верховним Богом-Особою і не відхилимося від шляху свідомості Крішни, незважаючи на свою участь у творенні всесвіту. Саме для цього й призначений рух свідомості Крішни. У матеріальному світі всі виконують якісь фахові обов’язки, визначені за варнашрама-дгармою. Брахмани, кшатрії, вайш’ї, шудри та всі інші виконують свої обов’язки, але щоб досягнути цілковитого успіху, треба пам’ятати про свій головний обов’язок: постійно підтримувати зв’язок із Верховним Богом-Особою. Якщо людина просто виконує приписи варнашрама-дгарми, які визначають діяльність брахмани, кшатрії, вайш’ї чи шудри, напружено трудячись, але при тому не пам’ятаючи про своїх вічні стосунки з Господом, її праця й виконання фахових обов’язків будуть марною витратою часу. Це підтверджено у Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (1.2.8):

Отже, навіть старанне виконання своїх фахових обов’язків не повинно ставати на заваді розвитку свідомості Крішни. Людині треба просто виконувати віддане служіння у формі шраванам кіртанам    —    слухати про Господа, оспівувати Його імена та славу і пам’ятати про Нього. У «Бгаґавад-ґіті» (18.46) сказано:

«Той, хто, виконуючи свої обов’язки, поклоняється всюдисущому Господу, джерелу всіх живих істот, досягає досконалості».

Отже, людина може далі виконувати свої фахові обов’язки і разом з тим поклонятися Верховному Богові-Особі, як вчить тут Господь Шіва, і тоді вона досягне досконалості життя. Сванушт̣гітасйа дгармасйа сам̇сіддгір харі-тошан̣ам (Бгаґ. 1.2.13). Ми повинні й далі виконувати свої обов’язки, але якщо ми разом з тим будемо намагатися задовольнити своєю працею Верховного Бога-Особу, наше життя стане досконалим.

4.24.73
ते वयं नोदिता: सर्वे प्रजासर्गे प्रजेश्वरा: ।
अनेन ध्वस्ततमस: सिसृक्ष्मो विविधा: प्रजा: ॥ ७३ ॥
те вайам̇ нодіта̄х̣ сарве
праджа̄-сарґе праджеш́вара̄х̣
анена дгваста-тамасах̣
сіср̣кшмо вівідга̄х̣ праджа̄х̣
Послівний переклад: те  —  ним;вайам  —  нас усіх;нодіта̄х̣  —  наказано;сарве  —  всі;праджа̄-сарґе  —  під час створення живих істот, які населяють світ;праджа̄-іш́вара̄х̣  —  повелителі всіх живих істот;анена  —  цим;дгваста-тамасах̣  —  звільнившись від будь-якого невігластва;сіср̣кшмах̣  —  ми творили;вівідга̄х̣  —  різних;праджа̄х̣  —  живих істот.
Коли Господь Брахма наказав усім Праджапаті творити, ми стали прославляти цими молитвами Верховного Бога-Особу і завдяки тому повністю звільнилися від невігластва. Таким чином ми дістали силу і здатність творити всілякі живі істоти.
Пояснення

З цього вірша видно, що різні види живих істот були створені одночасно на початку творення всесвіту. Безглузда теорія Дарвіна не знаходить у цих віршах ніякої підтримки. Не слід думати, що мільйони років тому не існувало наділених розумом людей. Навпаки, як видно з писань, насамперед була створена найрозумніша істота, Господь Брахма. Далі Господь Брахма створив інших святих мудреців, як оце Марічі, Бгріґу, Атрея, Васіштга й Господь Шіва. Вони своєю чергою створили різні типи тіли для живих істот з різною кармою. У «Шрімад-Бгаґаватам» Господь Капіладева каже Своїй матері, що жива істота отримує те чи інше тіло згідно зі своїми діями і що це відбувається згідно з рішенням представників Господньої влади. Представники Господньої влади, яких наділяє повноваженнями Сам Верховний Бог-Особа,    —    це Господь Брахма та всі інші Праджапаті і Ману. Отже, найперша істота, яка з’явилася на самому початку творення всесвіту, посідає найбільший інтелект. Сучасна так звана розумна людина з’явилася не в наслідку поступової еволюції. Як сказано у «Брахма-вайварта Пурані», жива істота проходить через поступову еволюцію, але розвивається не тіло, а свідомість. Всі типи тіл уже існують. Саме духовна істота, іскра духу в тілі, під наглядом представників вищих сил піднімається на дедалі вищі ступені розвитку, корячись законам природи. З цього вірша випливає, що різні типи живих істот існують уже з самого початку творення всесвіту. Не слід гадати, що якісь види життя повимирали. Всі види існують і далі, лише через обмеженість свого знання ми не бачимо справжнього стану речей.

Дуже важливими в цьому вірші є слова дгваста-тамасах̣, бо, не звільнившись від невігластва, неможливо керувати появою живих істот. Як сказано у «Шрімад-Бгаґаватам» (3.31.1), даіва-нетрен̣а    —    живі істоти отримують свої тіла під наглядом вищих сил. Як ці вищі сили могли би керувати еволюційним розвитком живих істот, якби самі не були вільними від вад? Послідовники ведичної науки не можуть погодитися з еволюційною теорією Дарвіна, тому що вона хибує на серйозні вади.

4.24.74
अथेदं नित्यदा युक्तो जपन्नवहित: पुमान् ।
अचिराच्छ्रेय आप्नोति वासुदेवपरायण: ॥ ७४ ॥
атгедам̇ нітйада̄ йукто
джапанн авахітах̣ пума̄н
ачіра̄ч чгрейа а̄пноті
ва̄судева-пара̄йан̣ах̣
Послівний переклад: атга  —  так;ідам  —  це;нітйада̄  —  реґулярно;йуктах̣  —  з великою увагою;джапан  —  неголосно повторюючи;авахітах̣  —  якнайпильніше;пума̄н  —  людина;ачіра̄т  —  відразу ж;ш́рейах̣  —  благо;а̄пноті  —  отримує;ва̄судева-пара̄йан̣ах̣  —  відданий Господа Крішни.
Відданий Господа Крішни, розум якого завжди занурений у Господа і який з великою увагою та благоговінням повторює цю стотру [молитву], дуже швидко досягне найвищої досконалості.
Пояснення

Досягнути досконалості означає стати відданим Господа Крішни. У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (1.2.28) сказано: ва̄судева-пара̄ веда̄ ва̄судева-пара̄ макга̄х̣    —    найвище мета життя полягає в тому, щоб досягнути Ва̄судеву, чи Крішну. Кожен відданий Господа Крішни може досягнути повної досконалості, матеріального добробуту і звільнення, просто підносячи молитви до Господа. Існує багато молитв, які підносять до Господа Крішни великі мудреці та великі особи, як оце Господь Брахма та Господь Шіва. Господа Крішну називають ш́іва-вірін̃чі-нутам (Бгаґ. 11.5.33). Слово ш́іва у цьому словосполученні вказує на Господа Шіву, а вірін̃чі    —    на Господа Брахму. Обидва ці півбоги моляться до Господа Ва̄судеви, Крішни. Якщо ми будемо йти слідами таких великих осіб, ставши відданими Господа Крішни, наше життя також увінчається успіхом. На жаль, люди не знають цієї таємниці. На те відух̣ сва̄ртга-ґатім̇ хі вішн̣ум    —    «Вони не знають, що їхній справжній інтерес і найвища досконалість життя полягає в тому, щоб поклонятися Господу Вішну [Крішні]» (Бгаґ. 7.5.31). Намагаючись маніпулювати зовнішньою енерґією, неможливо знайти задоволення. Не ставши відданим Господа Крішни, людина тільки знову й знову наражатиметься на поразки і перебуватиме в замішанні. Щоб врятувати живих істот з цього жалюгідного становища, Господь Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті» (7.19):

«Той, хто після численних народжень і смертей здобув істинне знання, віддається Мені, зрозумівши, що Я причина всіх причин і все суще. Такі великі душі трапляються дуже рідко».

Ми можемо отримати всі благословення, яких ми тільки бажаємо, просто ставши відданими Ва̄судеви.

4.24.75
श्रेयसामिह सर्वेषां ज्ञानं नि:श्रेयसं परम् ।
सुखं तरति दुष्पारं ज्ञाननौर्व्यसनार्णवम् ॥ ७५ ॥
ш́рейаса̄м іха сарвеша̄м̇
джн̃а̄нам̇ ніх̣ш́рейасам̇ парам
сукгам̇ тараті душпа̄рам̇
джн̃а̄на-наур вйасана̄рн̣авам
Послівний переклад: ш́рейаса̄м  —  усіх благословень;іха  —  у цьому світі;сарвеша̄м  —  усіх людей;джн̃а̄нам  —  знання;ніх̣ш́рейасам  —  найвище благо;парам  —  трансцендентне;сукгам  —  щастя;тараті  —  долає;душпа̄рам  —  нездоланне;джн̃а̄на  —  знання;наух̣  —  човен;вйасана  —  небезпек;арн̣авам  —  океан.
У матеріальному світі існує багато різних цілей, але найвищим з усіх досягнень вважають знання, бо тільки на кораблі знання можна перетнути океан невігластва. Інакше подолати цей океан неможливо.
Пояснення

Насправді всі в матеріальному світі страждають через своє невігластво. Щодня ми бачимо, як хтось, позбавлений знання, чинить той чи інший злочин, і незабаром його арештовують і карають, навіть якщо він згрішив несвідомо. Невігластво покриває весь світ. Люди не задумуючись, готові ризикувати життям задля того, щоб насолодитися незаконним сексом, задовольнити язик м’ясом убитих тварин, задурманити собі голову алкоголем чи наркотиками і пограти в азартні ігри. дуже шкода, що світові лідери не розуміють згубних наслідків цієї гріховної діяльності. Замість того, що запобігати цій гріховній діяльності, вони, навпаки, ще й допомагають людям грішити і таким чином роблять океан невігластва дедалі ширшим.

Довершене знання, на відміну від такого невігластва, являє собою найбільше досягнення в матеріальному світі. Ми можемо побачити, що достатнє знання рятує людину від багатьох небезпек. У «Бгаґавад-ґіті» (7.19) сказано: бахӯна̄м̇ джанмана̄м анте джн̃а̄нава̄н ма̄м̇ прападйате    —    «Той, хто став справді мудрим, віддається Верховному Богові-Особі». Ва̄судевах̣ сарвам іті са маха̄тма̄ судурлабгах̣    —    «Знайти таку велику душу дуже нелегко».

Рух свідомості Крішни ставить собі за мету відкрити очі так званим лідерам, які перебувають у глибокому невігластві, і таким чином врятувати їх від численних небезпек, що чигають на них. Найбільша небезпека    —    це можливість отримати тіло, нижче від людського. Тільки з великими труднощами нам вдалося отримати людську форму життя, яка дає нагоду відродити свої стосунки з Верховним Богом-Особою, Ґовіндою. Господь Шіва пояснює, що той, хто буде повторювати його молитви, дуже скоро стане відданим Господа Ва̄судеви і зможе подолати океан невігластва, досягнувши досконалості життя.

4.24.76
य इमं श्रद्धया युक्तो मद्गीतं भगवत्स्तवम् ।
अधीयानो दुराराध्यं हरिमाराधयत्यसौ ॥ ७६ ॥
йа імам̇ ш́раддгайа̄ йукто
мад-ґітам̇ бгаґават-ставам
адгійа̄но дура̄ра̄дгйам̇
харім а̄ра̄дгайатй асау
Послівний переклад: йах̣  —  кожен;імам  —  це;ш́раддгайа̄  —  з великою вірою;йуктах̣  —  з відданістю;мат-ґітам  —  пісню, яку я склав чи проспівав;бгаґават-ставам  —  молитву до Верховного Бога-Особи;адгійа̄нах̣  —  реґулярно вивчаючи;дура̄ра̄дгйам  —  тому, кому дуже важко поклонятися;харім  —  Верховному Богові-Особі;а̄ра̄дгайаті  —  незважаючи на це, може поклонятися;асау  —  така людина.
Хоча виконувати віддане служіння Верховному Богові-Особі й поклонятися Йому дуже важко, той, хто просто повторює або читає цю стотру [молитву], яку я склав і проспівав, зможе легко здобути милість Верховного Бога-Особи.
Пояснення

Дуже важливо відзначити, що Господь Шіва    —    це чистий відданий Господа Ва̄судеви. Ваішн̣ава̄на̄м̇ йатга̄ ш́амбгух̣    —    «Найбільшим з усіх вайшнавів є Господь Шіва». Не диво, що Господь Шіва має свою сампрадаю, вайшнавську учнівську спадкоємність, яка називається Рудра-сампрадая. Учнівська спадкоємність вайшнавів, яку нині представляє Вішнусвамі-сампрадая, бере початок від Рудри, Господа Шіви. Стати Господа Крішни, Ва̄судеви, дуже й дуже важко. Саме на це вказує вжите тут слово дура̄ра̄дгйам̇. Поклонятися півбогам не дуже важко, але стати відданим Господа Ва̄судеви, Крішни, дуже нелегко. Однак той, хто дотримується засад відданого служіння і йде стопами вищих авторитетів, як радить Господь Шіва, можуть легко стати відданими Господа Ва̄судеви. Це підтверджує Прахлада Махараджа. Віддане служіння не може практикувати умоглядний теоретик. Віддане служіння    —    це особливе досягнення, яке дається лише тим, хто віддався чистому відданому. Прахлада Махараджа засвідчує: махійаса̄м̇ па̄да-раджо-’бгішекам̇ нішкін̃чана̄на̄м̇ на вр̣н̣іта йа̄ват    —    «Той, хто не посипає собі голову пилом з лотосових стіп чистого відданого, вільного від усієї матеріальної скверни, не може досягнути рівня відданого служіння Господу» (Бгаґ. 7.5.32).

4.24.77
विन्दते पुरुषोऽमुष्माद्यद्यदिच्छत्यसत्वरम् ।
मद्गीतगीतात्सुप्रीताच्छ्रेयसामेकवल्लभात् ॥ ७७ ॥
віндате пурушо ’мушма̄д
йад йад іччгатй асатварам
мад-ґіта-ґіта̄т супріта̄ч
чгрейаса̄м ека-валлабга̄т
Послівний переклад: віндате  —  отримує;пурушах̣  —  відданий;амушма̄т  —  від Бога-Особи;йат йат  —  все, що;іччгаті  —  бажає;асатварам  —  бувши утверджений;мат-ґіта  —  яку проспівав я;ґіта̄т  —  піснею;су-пріта̄т  —  від глибоко задоволеного Господа;ш́рейаса̄м  —  всіх благословень;ека  —  одного;валлабга̄т  —  від найдорожчого.
Верховний Бог-Особа    —    це найдорожче серцю людини джерело всіх благословень. Співаючи цю пісню, яку проспівав я, людина може задовольнити Верховного Бога-Особу. Такий відданий, утвердившись у відданому служінні Господу, може отримати від Верховного Господа все, чого бажає.
Пояснення

У «Бгаґавад-ґіті» (6.22) сказано: йам̇ лабдгва̄ ча̄парам̇ ла̄бгам̇ манйате на̄дгікам̇ татах̣    —    той, здобув милість Верховного Бога-Особи, більше не прагне нічого іншого й не шукає іншого блага. Коли Дгрува Махараджа за допомогою своєї аскези досягнув досконалості і віч-на-віч побачив Верховного Бога-Особу, Господь запропонував йому попрохати в Нього будь-яких благословень. Однак Дгрува відповів, що нічого не бажає і цілковито задоволений благословенням, яке уже отримав, тобто можливістю бачити Господа. За винятком служіння Верховному Господу, все інше, чого ми можемо бажати, називається ілюзією, майею. Шрі Чайтан’я Махапрабгу сказав: джівера ‘сварӯпа’ хайа — кр̣шн̣ера ‘нітйа-да̄са’ (Ч.-ч. Мадг’я 20.108). Кожна жива істота є вічним слугою Господа, тому той, хто служить Господу, досягає найвищої досконалості. Вірний слуга з милості пана може виконати всі свої бажання, і тому, хто присвятив себе трансцендентному любовному служінню Господу, немає потреби докладати окремих зусиль для того, щоб щось здобути. Всі його бажання виконуються просто завдяки тому, що він повсякчасно з любов’ю служить Господу. Господь Шіва пояснює нам, що будь-який відданий може досягнути успіху, просто повторюючи ці молитви.

4.24.78
इदं य: कल्य उत्थाय प्राञ्जलि: श्रद्धयान्वित: ।
श‍ृणुयाच्छ्रावयेन्मर्त्यो मुच्यते कर्मबन्धनै: ॥ ७८ ॥
ідам̇ йах̣ калйа уттга̄йа
пра̄н̃джаліх̣ ш́раддгайа̄нвітах̣
ш́р̣н̣уйа̄ч чгра̄вайен мартйо
мучйате карма-бандганаіх̣
Послівний переклад: ідам  —  цю молитву;йах̣  —  відданий, який;калйе  —  рано-вранці;уттга̄йа  —  піднявшись з постілі;пра̄н̃джаліх̣  —  зі складеними долонями;ш́раддгайа̄  —  з вірою та відданістю;анвітах̣  —  занурений;ш́р̣н̣уйа̄т  —  сам повторює або слухає;ш́ра̄вайет  —  дає змогу слухати іншим;мартйах̣  —  така людина;мучйате  —  звільняється;карма-бандганаіх̣  —  від усієї корисливої діяльності та її наслідків.
Відданий, який встає рано-вранці і зі складеними долонями повторює ці молитви Господа Шіви, даючи змогу іншим також слухати їх, неодмінно звільняється від пут корисливої діяльності.
Пояснення

Досягнути мукті, чи звільнення, означає стати вільним від наслідків корисливої діяльності. У «Шрімад-Бгаґаватам» (2.10.6) сказано: муктір хітва̄нйатга̄-рӯпам    —    отримати мукті означає облишити всяку сторонню діяльність і утвердитися у своєму природному становищі (сварупен̣а вйавастгітіх̣). У зумовленому стані ми зв’язані путами корисливих дій, що витікають одна з одної. Карма-бандгана означає «пута корисливої діяльності». Доки розум людини занурений у корисливу діяльність, вона не перестає будувати плани, розраховуючи за їхньою допомогою стати щасливим. Практика бгакті-йоґи сильно відрізняється від цього, тому що виконувати бгакті-йоґу означає діяти згідно з наказом вищого авторитета. Коли ми діємо під керівництвом вищого авторитета, нас не зв’язують пута корисливої діяльності. Наприклад, Арджуна воював тільки тому, що цього хотів Верховний Бог-Особа. Через це він не відповідав за наслідки битви. У відданому служінні слухання та оспівування має таку саму вагу як фізична, розумова діяльність чи діяльність чуттів. Насправді, коли людина слухає про Господа чи оспівує Його славу, вона теж використовує чуття. Коли людина використовує чуття задля того, щоб отримати чуттєву насолоду, це затягує її в тенета карми, а коли вона використовує їх задля того, щоб задовольнити Господа, вони допомагають їй утвердитися в бгакті.

4.24.79
गीतं मयेदं नरदेवनन्दना:
परस्य पुंस: परमात्मन: स्तवम् ।
जपन्त एकाग्रधियस्तपो महत्
चरध्वमन्ते तत आप्स्यथेप्सितम् ॥ ७९ ॥
ґітам̇ майедам̇ нарадева-нандана̄х̣
парасйа пум̇сах̣ парама̄тманах̣ ставам
джапанта ека̄ґра-дгійас тапо махат
чарадгвам анте тата а̄псйатгепсітам
Послівний переклад: ґітам  —  проспівану;майа̄  —  мною;ідам  —  цю;нарадева-нандана̄х̣  —  о сини царя;парасйа  —  Всевишнього;пум̇сах̣  —  Бога-Особи;парама-а̄тманах̣  —  Наддуші кожної істоти;ставам  —  молитву;джапантах̣  —  повторюючи;ека-аґра  —  повністю зосередивши;дгійах̣  —  інтелект;тапах̣  —  аскези;махат  —  великі;чарадгвам  —  практикуйте;анте  —  в кінці;татах̣  —  тоді;а̄псйатга  —  досягнете;іпсітам  —  бажаного результату.
Дорогі царевичі, молитви, які я проспівав для вас, покликані задовольнити Верховного Бога-Особу, Наддушу. Я раджу вам повторювати ці молитви, що мають не меншу силу, ніж суворі аскези. Завдяки тому, коли ваша практика стане зрілою, а ваше життя    —    досконалим, ви неодмінне досягнете всього, чого забажаєте.
Пояснення

Якщо ми будемо наполегливо виконувати віддане служіння, з часом будуть виконані всі наші бажання.