ГЛАВА СІМНАДЦЯТА: Махараджа Прітгу гнівається на Землю
एवं स भगवान् वैन्य: ख्यापितो गुणकर्मभि: । छन्दयामास तान् कामै: प्रतिपूज्याभिनन्द्य च ॥ १ ॥
евам̇ са бгаґава̄н ваінйах̣
кгйа̄піто ґун̣а-кармабгіх̣
чгандайа̄м а̄са та̄н ка̄маіх̣
пратіпӯджйа̄бгінандйа ча
бгр̣тйа̄ма̄тйа-пуродгасах̣
паура̄н̃ джа̄на-пада̄н ш́рен̣іх̣
пракр̣тіх̣ самапӯджайат
कस्माद्दधार गोरूपं धरित्री बहुरूपिणी । यां दुदोह पृथुस्तत्र को वत्सो दोहनं च किम् ॥ ३ ॥
касма̄д дадга̄ра ґо-рӯпам̇
дгарітрі баху-рӯпін̣і
йа̄м̇ дудоха пр̣тгус татра
ко ватсо доханам̇ ча кім
кр̣та̄ тена сама̄ катгам
тасйа медгйам̇ хайам̇ девах̣
касйа хетор апа̄харат
брахман брахма-від-уттама̄т
лабдгва̄ джн̃а̄нам̇ са-віджн̃а̄нам̇
ра̄джаршіх̣ ка̄м̇ ґатім̇ ґатах̣
У вайшнавізмі існує чотири сампрадаї, чи ланцюги учнівської спадкоємності. Одна сампрадая бере початок від Господа Брахми, одна — від богині щастя, одна — від Кумар на чолі з Санат-кумарою, а одна — від Господа Шіви. Ці чотири лінії учнівської спадкоємності існують і нині. Як продемонстрував цар Прітгу, той, хто серйозно бажає здобути трансцендентне ведичне знання, повинен прийняти ґуру, духовного вчителя, який належить до однієї з цих чотирьох ліній. Писання проголошують, що так звана мантра, не отримана в одній з цих сампрадай, не матиме дії за Калі-юґи. Нині з’явилося багато сампрадай, які не спираються ні на який авторитет і які пантеличать людей, даючи їм неавторитетні мантри. Негідники, що складають ці так звані сампрадаї, не дотримуються ведичних засад та приписів. Хоча вони прив’язані до всілякої гріховної діяльності, вони дають людям свої мантри і заводять їх на манівці. Однак наділені розумом люди знають, що такі мантри не мають ніякої сили, і тому не підтримують такі неавторитетні духовні рухи. Люди повинні стерегтися таких фальшивих сампрадай. Нещасні люди цієї епохи, мріючи здобути якісь можливості для задоволення чуттів, йдуть за мантрами до цих так званих сампрадай. Однак Прітгу Махараджа показав своїм прикладом, що знання треба шукати в авторитетній сампрадаї. Тому Прітгу Махараджа прийняв своїм духовним вчителем Санат-кумару.
бгава̄н бгаґаватах̣ прабгох̣
ш́равах̣ суш́равасах̣ пун̣йам̇
пӯрва-деха-катга̄ш́райам
Господь Крішна відомий як авата̄рі, або «той, з кого походять усі втілення». У «Бгаґавад-ґіті» (10.8) Господь Крішна каже: ахам̇ сарвасйа прабгаво маттах̣ сарвам̇ правартате — «Я джерело всіх духовних і матеріальних світів. Все постає з Мене». Отже, Господь Крішна — це джерело кожної істоти. Що ж до матеріального світу, то і Господь Брахма, і Господь Вішну, і Господь Шіва постають із Крішни. Ці три втілення Крішни відомі як ґуна-аватари. Матеріальним світом керують три ґуниматеріальної природи, і Господь Вішну, Господь Брахма та Господь Шіва наглядають, відповідно, за ґуноюдобра, ґуною пристрасті та ґуною невігластва. Махараджа Прітгу — це теж втілення якостей Господа Крішни, а саме Його здатності правити зумовленими душами.
Дуже важливим у цьому вірші є слово адгокшаджа, яке означає «недосяжний для сприйняття матеріальних чуттів». Нікому не пізнати Верховного Бога-Особу за допомогою умоглядних роздумів. Людині з бідним запасом знань ніколи не зрозуміти Верховного Бога-Особу. За допомогою матеріальних чуттів можна прийти лише до безособистісних уявлень про Господа, і тому Його називають Адгокшаджею.
चोदितो विदुरेणैवं वासुदेवकथां प्रति । प्रशस्य तं प्रीतमना मैत्रेय: प्रत्यभाषत ॥ ८ ॥
чодіто відурен̣аівам̇
ва̄судева-катга̄м̇ праті
праш́асйа там̇ пріта-мана̄
маітрейах̣ пратйабга̄шата
Обговорення крішна-катги, тем, пов’язаних з Господом Крішною чи Його втіленнями, дарує таке духовне натхнення, що ні оповідач, ні слухач не відчувають втоми. Така природа духовних бесід. Ми самі бачили, що бесіди між Відурою та Майтреєю можна слухати і слухати, ніколи не втомлюючись. Відура і Майтрея — обидва віддані, і, чим більше Відура запитує, тим більше це надихає Майтрею розповідати. Духовні бесіди відзначаються тим, що ніхто з їхніх учасників не відчуває втоми. Отже, почувши запитання Відури, великий мудрець Майтрея не обурився, а, навпаки, відчув натхнення розповідати ще і ще.
यदाभिषिक्त: पृथुरङ्ग विप्रै-रामन्त्रितो जनतायाश्च पाल: । प्रजा निरन्ने क्षितिपृष्ठ एत्यक्षुत्क्षामदेहा: पतिमभ्यवोचन् ॥ ९ ॥
йада̄бгішіктах̣ пр̣тгур ан̇ґа віпраір
а̄мантріто джаната̄йа̄ш́ ча па̄лах̣
праджа̄ ніранне кшіті-пр̣шт̣га етйа
кшут-кша̄ма-деха̄х̣ патім абгйавочан
Цей вірш згадує про те, що царя обрали брахмани. Згідно з системою варнашрами брахманів вважають за голову суспільного тіла, і тому вони посідають найвище становище в суспільстві. Варнашрама-дгарма, система чотирьох варн та чотирьох ашрамів, спирається на глибоко наукову основу. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті», система варнашрама-дгарми не є людським творінням, її створив Бог. З цієї історії добре видно, що брахмани тримали царську владу під наглядом. Коли влада потрапляла до рук лихого царя, як оце Вена, брахмани вбивали його за допомогою своєї брахманічної сили й обирали гідного правителя, пересвідчившись, що він посідає потрібні якості. Іншими словами, брахмани, тобто інтеліґенція та великі мудреці, контролювали монархів. Цей вірш зазначає, що брахмани посадили царя Прітгу на трон, щоб він піклувався про підданих. Піддані, схудлі від голоду, прийшли до царя й сказали йому, що виникла потреба в якихось рішучих заходах. Система варнашрама-дгарма була так добре організована, що головою держави керували брахмани. Корячись брахманам, голова держави піклувався про підданих. Кшатрії дбали про весь народ, а вайш’ї, під опікою кшатріїв, дбали про корів, вирощували зерно й постачали ним всю країну. Шудри, робітничий клас, допомагали вищим трьом класам фізичною працею. Так збудоване ідеальне суспільство.
йатга̄ґніна̄ кот̣ара-стгена вр̣кша̄х̣
тва̄м адйа йа̄та̄х̣ ш́аран̣ам̇ ш́аран̣йам̇
йах̣ са̄дгіто вр̣тті-карах̣ патір нах̣
Цар мусить стежити за тим, щоб усі суспільні стани, тобто брахмани, кшатрії, вайш’ї та шудри, виконували свої обов’язки. Брахмани мусять обрати гідного царя, а цар мусить піклуватися про те, щоб усі варни — брахмани, кшатрії, вайш’ї та шудри — ретельно виконували визначені для них обов’язки. Тут зазначено, що хоча люди мали змогу виконувати свої обов’язки, вони все одно були безробітні. Ніхто не ледарював, однак все одно їм не вдавалося виростити достатню кількість продуктів, щоб вгамувати голод. За такого скрутного становища люди повинні звернутися до голови держави — президента чи царя, а він повинен відразу ж ужити заходів, щоб полегшити страждання народу.
पृथु: प्रजानां करुणं निशम्य परिदेवितम् । दीर्घं दध्यौ कुरुश्रेष्ठ निमित्तं सोऽन्वपद्यत ॥ १२ ॥
пр̣тгух̣ праджа̄на̄м̇ карун̣ам̇
ніш́амйа парідевітам
дірґгам̇ дадгйау куруш́решт̣га
німіттам̇ со ’нвападйата
праґр̣хіта-ш́ара̄санах̣
сандадге віш́ікгам̇ бгӯмех̣
круддгас тріпура-ха̄ йатга̄
Цар Прітгу зрозумів, чому не вистачає збіжжя. Він прийшов до висновку, що люди тут не винні, бо вони виконують свої обов’язки без лінощів. Причина полягала в тому, що Земля не давала достатніх урожаїв. Це означає, що, коли все влаштовано належним чином, Земля може родити достатню кількість продуктів, але іноді, з тих чи інших причин, Земля відмовляється родити. Теорія про те, що із збільшенням людства продовольства починає не вистачати, не має під собою серйозних підстав. Існують інші причини, через які Земля може або давати дуже щедрі урожаї, або перестати родити зовсім. Цар Прітгу з’ясував справжню причину і відразу ж вдався до відповідних заходів.
ніш́а̄мйода̄йудгам̇ ча там
ґаух̣ сатй апа̄дравад бгіта̄
мр̣ґіва мр̣ґайу-друта̄
Як мати приводить на світ різних дітей, і чоловічої, і жіночої статі, так із утроби матері-Землі з’являються на світ різні живі істоти в різних формах. Отже, мати-Земля може прибирати різні подоби. В цьому випадку, щоб врятуватися від гніву царя Прітгу, вона прибрала подобу корови. Корову не можна вбивати, й тому мати-Земля зміркувала, що їй вдасться врятуватися від стріл царя Прітгу, прибравши подобу корови. Однак цар Прітгу зрозумів це і не перестав гнатися за Землею в подобі корови.
купіто ’тйарун̣екшан̣ах̣
ш́арам̇ дгануші сандга̄йа
йатра йатра пала̄йате
родасі ча̄нтарам̇ тайох̣
дга̄ванті татра татраінам̇
дадарш́а̄нӯдйата̄йудгам
ваінйа̄н мр̣тйор іва праджа̄х̣
траста̄ тада̄ нівавр̣те
хр̣дайена відӯйата̄
дгарма-джн̃а̄панна-ватсала
тра̄хі ма̄м апі бгӯта̄на̄м̇
па̄лане ’вастгіто бгава̄н
Земля в подобі корови назвала царя Прітгу дгарма-джн̃а, тобто тим, хто знається на релігійних засадах. Релігійні заповіді вчать царя та всіх інших піклуватися про жінок, корів, дітей, брахманів та старих людей. Саме через те мати-Земля прибрала подобу корови. Крім того, вона була жінка. Тому вона звернулася до царя як до людини, обізнаної з релігійними засадами. Релігійні засади також забороняють вбивати того, хто просить пощади. Вона також нагадала царю Прітгу, що він не лише втілення Бога, але й цар Землі, і тому його обов’язок — пробачити їй.
діна̄м акр̣та-кілбіша̄м
аханішйат катгам̇ йоша̄м̇
дгарма-джн̃а іті йо матах̣
Звертаючись до царевого сумління, Земля вжила два арґументи. По-перше, цар, який знається на релігійних засадах, ніколи не повинен страчувати того, хто нічим не завинив. А по-друге, жінку не можна вбивати, навіть якщо вона скоїла якийсь гріх. Земля нічим не завинила і була, до того ж, жінкою, тому цар не мав права вбивати її.
кр̣та̄ґах̣св апі джантавах̣
кім ута твад-відга̄ ра̄джан
карун̣а̄ діна-ватсала̄х̣
йатра віш́вам̇ пратішт̣гітам
а̄тма̄нам̇ ча праджа̄ш́ чема̄х̣
катгам амбгасі дга̄сйасі
Внизу, під всіма планетними системами, простягаються води океану Ґарбга. Господь Вішну лягає на води океану Ґарбга, і з Його пупа виростає лотос, що своїм стеблом підтримує в повітрі всі планети всесвіту. Якщо знищити планету, її уламки падають в океан Ґарбга. Тому Земля попереджає царя Прітгу, що він нічого не виграє, знищивши її. Справді, як він сам і його піддані втримаються на поверхні океану Ґарбга? Іншими словами, космічний простір можна порівняти до океану повітря, і всі планети плавають у ньому, як човен чи острів тримається на поверхні океану. Іноді планети називають двіпами, тобто островами, а іноді — човнами. Отже, Земля в образі корови описує деякі деталі будови проявленого космосу.
वसुधे त्वां वधिष्यामि मच्छासनपराङ्मुखीम् । भागं बर्हिषि या वृङ्क्ते न तनोति च नो वसु ॥ २२ ॥
васудге тва̄м̇ вадгішйа̄мі
мач-чга̄сана-пара̄н̇-мукгім
бга̄ґам̇ бархіші йа̄ вр̣н̇кте
на таноті ча но васу
Земна планета в подобі корови запевняла, що вона не лише жінка, але до того ж ні в чому не завинила й не згрішила, і тому, доводила вона, цар не має права вбивати її. Крім того, вона нагадала цареві, що, як релігійна й праведна людина, він не може порушити заповіді, яка забороняє вбивати жінок. У відповідь Махараджа Прітгу сказав, що вона не кориться його наказам. Це був її перший гріх. По-друге, він звинуватив її в тому, що вона приймає свою частку дарів у яґ’ях (жертвопринесеннях), але не родить за ці дари достатньо зерна.
наіва доґдгй аудгасам̇ пайах̣
тасйа̄м евам̇ хі душт̣а̄йа̄м̇
дан̣д̣о на̄тра на ш́асйате
Корова їсть зелену траву на пасовищі, і її вим’я наповнюється молоком, яке пастухи можуть доїти. Люди виконують яґ’ї (жертвопринесення) для того, щоб в небі було достатньо хмар і щоб з них на землю проливалося достатньо води. Слово пайах̣ може стосуватися як молока, так і води. Належачи до числа півбогів, Земля приймала свою частку дарів у яґ’ях — тобто їла зелену траву, але у відповідь не давала достатніх урожаїв зерна — тобто не наповнювала своє вим’я молоком. Тому Прітгу Махараджа справедливо погрожував покарати її за цю провину.
пра̄к ср̣шт̣а̄ні свайамбгува̄
на мун̃часй а̄тма-руддга̄ні
ма̄м аваджн̃а̄йа манда-дгіх̣
Коли Господь Брахма творив усі планети всесвіту, він створив також всілякі злаки, трави, дерева та інші рослини. Коли хмари проливають достатні дощі, насіння проростає й приносить плоди, зерно, овочі й таке інше. Своїм прикладом Прітгу Махараджа показує, що, коли бракує продовольства, голова уряду повинен вжити заходів і з’ясувати, чому в його країні не вирощують достатньої кількості продуктів і як можна виправити становище.
а̄рта̄на̄м̇ парідевітам
ш́амайішйа̄мі мад-ба̄н̣аір
бгінна̄йа̄с тава медаса̄
Цей вірш дає зрозуміти, за яких обставин уряд може дозволити їсти яловичину. Тут вказано, що коли виникає надзвичайне становище і в людей немає зерна, уряд може дозволити їсти м’ясо. Проте, коли людям вистачає продуктів, уряд не повинен дозволяти людям їсти яловичину просто для задоволення забаганок язика. Іншими словами, м’ясоїдство в країні можна дозволяти за тих рідкісних обставин, коли народ страждає від браку збіжжя, але не інакше. Уряд ніколи не повинен дозволяти невиправданого вбивства тварин. Держава не повинна підтримувати бойні тільки тому, що люди хочуть ласувати м’ясом.
Як зазначено в одному з попередніх віршів, корови й інші тварини повинні мати достатньо паші. Якщо, незважаючи на достатнє харчування, корова не дає молока, а люди відчувають гостру нестачу продовольства, таку корову можна зарізати, щоб її м’ясом нагодувати голодних. Ніколи не слід переступати межу того, що потрібно: спочатку люди повинні постаратися виростити збіжжя та овочі, а якщо їм це не вдається, тоді їм дозволено їсти м’ясо, але ніяк інакше. Нинішнє суспільство здатне вирощувати достатню кількість зерна по всьому світі. Тому ніщо не виправдовує створення боєнь. В деяких країнах вирощують так багато зерна, що його надлишки іноді висипають в море, а уряд навіть обмежує вирощування зерна. Отже, Земля дає досить зерна для того, щоб нагодувати все людство, але справедливому розподілу цього зерна перешкоджають митні обмеження і людське бажання наживи. Тому в одних місцях не вистачає збіжжя, а в інших утворюються його надлишки. Якби на всій Землі був один уряд, який би дбав про розподіл збіжжя, про його нестачу не було б і мови, як не було б потреби відкривати бойні і вигадувати брехливі теорії про перенаселення планети.
а̄тма-самбга̄вано ’дгамах̣
бгӯтешу ніранукрош́о
нр̣па̄н̣а̄м̇ тад-вадго ’вадгах̣
Земна планета від природи жіночої статі, і тому цар повинен захищати її. Однак Прітгу Махараджа заперечує це, кажучи, що якщо якийсь підданий — чи це чоловік, жінка, чи євнух, — не виявляє співчуття до своїх ближніх, то цар може вбити його чи її, і це не вважатимуть навіть за вбивство. У духовному житті теж самозадоволеного відданого, який не проповідує славу Крішну, не вважають за відданого найвищого рівня. Відданий, який співчуває невинним людям, позбавленим знання про Крішну, й намагається проповідувати їм, перебуває на вищому рівні. У своїх молитвах до Господа Прахлада Махараджа каже, що його не цікавить особисте звільнення з матеріального світу, навпаки, він не хоче звільнення з матеріального оточення доти, доки не досягнуть звільнення всі палі душі. Навіть у сфері матеріальної діяльності на людині, яка не дбає про добро інших людей, лежить осуд Бога-Особи чи Його втілень, як оце Прітгу Махараджа.
आत्मयोगबलेनेमा धारयिष्याम्यहं प्रजा: ॥ २७ ॥
ма̄йа̄-ґа̄м̇ тілаш́ах̣ ш́араіх̣
а̄тма-йоґа-баленема̄
дга̄райішйа̄мй ахам̇ праджа̄х̣
Земля сказала царю Прітгу, що, якщо він знищить її, і він сам, і його піддані впадуть у води океану Ґарбга. Тут цар Прітгу спростовує її арґумент. Хоча за допомогою своєю містичної сили Земля прибрала подобу корови, щоб врятуватися від царя, однак цар зрозумів це і збирався без вагань посікти її на шматки в макове зерня. Що ж до небезпеки впасти в океан, Махараджа Прітгу запевнив її, що він зможе підтримувати всіх своєю власною містичною силою. Він не потребував для цього допомоги Землі. Як втілення Господа Вішну, Прітгу Махараджа посідав могутність Санкаршани, тобто владу над тим, що вчені називають силою тяжіння. Верховний Бог-Особа підтримує в космосі без будь-якої опори мільйони планет, і так само Прітгу Махараджа міг завиграшки підтримувати себе й своїх підданих в просторі без допомоги Землі. Господа називають Йоґешварою, володарем усіх містичних сил. Отже, цар повідомив Землю, що вона може не турбуватися про те, на чому він стоятиме без неї.
प्रणता प्राञ्जलि: प्राह मही सञ्जातवेपथु: ॥ २८ ॥
кр̣та̄нтам іва бібгратам
пран̣ата̄ пра̄н̃джаліх̣ пра̄ха
махі сан̃джа̄та-вепатгух̣
Лиходіям Верховний Бог-Особа являється як уособлена смерть, а відданим — як найдорожчий Господь. У «Бгаґавад-ґіті» (10.34) Господь каже: мр̣йух̣ сарва-хараш́ ча̄хам — «Я всепоглинаюча смерть». Скептичні атеїсти, що заперечують існування Бога, зможуть врятуватися тоді, коли Верховний Бог-Особа постане перед ними в образі смерті. Хіран’якашіпу теж кидав виклик владі Верховного Бога-Особи, а поки Господь постав перед ним в образі Нрісімхадеви й роздер його. Так само Земля побачила Махараджу Прітгу як втілену смерть і уособлений гнів. Побачивши Махараджу Прітгу в такому настрої, вона стала тремтіти. Ні за яких обставин не слід кидати виклик владі Верховного Бога-Особи. Ліпше віддатися Йому і за всіх обставин залишатися під Його захистом.
नम: परस्मै पुरुषाय मायया
विन्यस्तनानातनवे गुणात्मने ।
नम: स्वरूपानुभवेन निर्धुत
द्रव्यक्रियाकारकविभ्रमोर्मये ॥ २९ ॥
намах̣ парасмаі пуруша̄йа ма̄йайа̄
вінйаста-на̄на̄-танаве ґун̣а̄тмане
намах̣ сварӯпа̄нубгавена нірдгута-
дравйа-крійа̄-ка̄рака-вібграмормайе
Із царських розпоряджень Махараджі Прітгу Земля в образі корови зрозуміла, що цар — безпосередньо вповноважене втілення Верховного Бога-Особи. Це означало, що цар знає все — минуле, теперішнє і майбутнє і обдурити його неможливо. Цар Прітгу звинуватив Землю в тому, що вона ховає насіння всіх трав та злаків, і тому вона зібралася пояснити, як зробити, щоб це насіння знову проросло. Земля знала, що цар дуже гнівається на неї, і розуміла, що перед тим, як цар заспокоїться, їй не вдасться пояснити йому, що треба робити. Тому вона починає свою мову з того, що смиренно визнає себе за невід’ємну частку тіла Верховного Бога-Особи. Вона визнає, що різні форми тіл, які існують у матеріальному світі, — це лише різні частки велетенського тіла Всевишнього. Писання пояснюють, що нижчі планетні системи являють собою частину Його ніг, а вищі планетні системи являють собою частину Його голови. Господь творить матеріальний світ Своєю зовнішньою енерґією, що в певному розумінні невідмінна від Нього. Разом з тим, Господь не проявляється безпосередньо в зовнішній енерґії — Він завжди перебуває в духовній енерґії. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (9.10), майа̄дгйакшен̣а пракр̣тіх̣ — матеріальна природа діє під наглядом Господа.
Отже, Господь не прив’язаний до зовнішньої енерґії. В цьому вірші Земля називає Його ґуна-а̄тма̄,«джерело трьох ґун матеріальної природи». Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (13.15), нірґун̣ам̇ ґун̣а-бгоктр̣ ча — хоча Господь не прив’язаний до зовнішньої енерґії, Він її повелитель. Це дуже легко зрозуміти за допомогою філософії Господа Чайтан’ї, яка проголошує Господа єдиним з Його творінням і одночасно відмінним (ачінт’я-бгедабгеда-таттва). Земля пояснює, що, хоча Господь зв’язаний з зовнішньою енерґією, Він залишається нірдгута — цілковито вільний від впливу її життєдіяльності.
Господь завжди перебуває у Своїй внутрішній енерґії, і тому в цьому вірші сказано: сварӯпа-анубгавена. Господь цілковито занурений у Свою внутрішню енерґію, однак знає все, що відбувається не тільки у внутрішній, але й у зовнішній енерґії. Так само відданий Господа, занурюючись у віддане служіння й не прив’язуючись до матеріального тіла, завжди перебуває в трансцендентному становищі. Шріла Рупа Ґосвамі каже, що відданий, повсякчасно заглиблений у віддане служіння Господу, завжди звільнений, незважаючи на матеріальне становище, в якому він перебуває. Якщо навіть відданий Господа може залишатися в трансцендентним, то Верховний Бог-Особа й поготів може залишатися зануреним у Свою внутрішню енерґію, не прив’язуючись до зовнішньої енерґії. Зрозуміти це зовсім неважко: як відданого не вводить в оману те, що відбувається з його матеріальним тілом, так і Господа ніколи не вводить в оману зовнішня енерґія матеріального світу. Матеріальне тіло не турбує відданого й не заважає йому служити Господу, хоча воно функціонує згідно з матеріальними умовами навколо нього і хоча в ньому циркулює п’ять різновидів повітря й виконують різноманітну діяльність численні органи: руки, ноги, язик, ґеніталії, анус тощо. Духовна душа, жива істота, яка повністю усвідомила своє становище, завжди повторює Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе / Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе і не переймається життєдіяльністю тіла. Хоча Господь зв’язаний з матеріальним світом, Він завжди занурений у Свою духовну енерґію і завжди непричетний до життєдіяльності матеріального світу.
Матеріальне тіло підвладне шістьом «хвилям буття», або явищам, притаманним матеріальному існуванню: голоду, спразі, смуткові, ілюзії, старості і смерті. Звільнена душа ніколи не переймається цими шістьма явищами, що супроводжують життя тіла. Верховний Бог-Особа, всемогутній владика всіх енерґій, має певний зв’язок із зовнішньою енерґією, але Він завжди вільний від впливу її діяльності в матеріальному світі.
धात्रा यतोऽयं गुणसर्गसङ्ग्रह: ।
स एव मां हन्तुमुदायुध: स्वरा-
डुपस्थितोऽन्यं शरणं कमाश्रये ॥ ३० ॥
дга̄тра̄ йато ’йам̇ ґун̣а-сарґа-сан̇ґрахах̣
са ева ма̄м̇ хантум уда̄йудгах̣ свара̄д̣
упастгіто ’нйам̇ ш́аран̣ам̇ кам а̄ш́райе
В цьому Земля виявляє свою цілковиту покору волі Господа. Відомо, що ніхто не може захистити того, кого Крішна вирішив убити, і ніхто не може вбити того, кого Крішна захищає. Якщо Господь вирішив убити Землю, ніхто не може захистити її. Ми всі перебуваємо під захистом Господа, і тому кожному з нас належить повністю віддатися Йому. У «Бгаґавад-ґіті» (18.66) Господь вчить:
«Покинь усі різновиди релігії і просто віддайся Мені. Я звільню тебе від усіх гріхів. Не бійся».
Шріла Бгактівінода Тгакура каже в одній зі своїх пісень: «Дорогий Господи, все, що я маю, — мій розум, осереддя всіх моїх матеріальних потреб, тобто мій дім, моє тіло і все пов’язане з цим тілом, — я віддаю Тобі. Ти можеш тепер робити зі мною все, що забажаєш. Хочеш — убий мене, а хочеш — врятуй. У будь-якому разі я Твій вічний слуга, і Ти маєш право робити зі мною все, що захочеш».
स्वमाययात्माश्रययावितर्क्यया ।
तयैव सोऽयं किल गोप्तुमुद्यत:
कथं नु मां धर्मपरो जिघांसति ॥ ३१ ॥
сва-ма̄йайа̄тма̄ш́райайа̄вітаркйайа̄
тайаіва со ’йам̇ кіла ґоптум удйатах̣
катгам̇ ну ма̄м̇ дгарма-паро джіґга̄м̇саті
В цьому вірші Земля визнає незаперечне право творця знищити своє творіння, коли йому цього захочеться. Однак вона запитує, чому Господь, готовий захищати всіх інших, збирається вбити її. Врешті-решт, Земля дає опору всім інших живим істотам і родить для них зерно.
स्तन्मायया दुर्जययाकृतात्मभि: ।
न लक्ष्यते यस्त्वकरोदकारयद्
योऽनेक एक: परतश्च ईश्वर: ॥ ३२ ॥
тан-ма̄йайа̄ дурджайайа̄кр̣та̄тмабгіх̣
на лакшйате йас тв акарод ака̄райад
йо ’нека еках̣ параташ́ ча іш́варах̣
Бог один, але Він поширює Себе в численні енерґії: в матеріальну енерґію, в духовну енерґію, в межову енерґію і т. д. Не отримавши Його особливої ласки, неможливо збагнути, як Верховний Бог-Особа діє за допомогою Своїх численних енерґій. Живі істоти теж складають межову енерґію Верховного Бога-Особи. Брахма також належить до числа цих живих істот, але Верховний Бог-Особа наділив його особливою могутністю. Хоча вважають, що цей всесвіт творить Брахма, насправді, в кінцевому підсумку, його творить Верховний Бог-Особа. В цьому вірші привертає увагу слово ма̄йайа̄. Ма̄йа означає «енерґія». Господь Брахма — це не володар енерґії, а один з проявів межової енерґії Господа. Іншими словами, Господь Брахма лише виконує роль знаряддя в руках Господа. Хоча події цього світу іноді здаються суперечливими, за всім, що відбувається, стоїть один чіткий задум. Людина, яка володіє великим духовним досвідом і отримала Господню ласку, розуміє, що все відбувається згідно з вищим задумом Господа.
र्द्रव्यक्रियाकारकचेतनात्मभि: ।
तस्मै समुन्नद्धनिरुद्धशक्तये
नम: परस्मै पुरुषाय वेधसे ॥ ३३ ॥
дравйа-крійа̄-ка̄рака-четана̄тмабгіх̣
тасмаі самуннаддга-ніруддга-ш́актайе
намах̣ парасмаі пуруша̄йа ведгасе
Вся матеріальна діяльність починається зі створення сукупної матеріальної енерґії, махат-таттви. Далі, коли махат-таттва збуджується й приходять в дію три ґуни матеріальної природи, виникають грубі фізичні елементи, а також розум, его та панівні божества чуттів. Це все створює по порядку незбагненна енерґія Господа. Сучасне електронне обладнання дає змогу операторові одним натиском кнопки розпочати цілий ряд операцій, що відбуваються одна за одною. Так само, Верховний Бог-Особа натискає на кнопку, яка кладе початок творенню світу, і тоді різні енерґії створюють матеріальні елементи і їхніх панівних божеств, які починають взаємодіяти між собою згідно з незбагненним задумом Верховного Бога-Особи.
भूतेन्द्रियान्त:करणात्मकं विभो ।
संस्थापयिष्यन्नज मां रसातला-
दभ्युज्जहाराम्भस आदिसूकर: ॥ ३४ ॥
бгӯтендрійа̄нтах̣-каран̣а̄тмакам̇ вібго
сам̇стга̄пайішйанн аджа ма̄м̇ раса̄тала̄д
абгйуджджаха̄ра̄мбгаса а̄ді-сӯкарах̣
Тут ідеться про появу Господа Крішни в образі первинного вепра, Варахи, що врятував Землю, діставши її з води. Асура Хіран’якша змістив Землю з її орбіти і скинув її у води океану Ґарбгодака. Тоді Господь, прибравши подобу первинного вепра, врятував Землю.
प्रजा भवानद्य रिरक्षिषु: किल ।
स वीरमूर्ति: समभूद्धराधरो
यो मां पयस्युग्रशरो जिघांससि ॥ ३५ ॥
праджа̄ бгава̄н адйа ріракшішух̣ кіла
са віра-мӯртіх̣ самабгӯд дгара̄-дгаро
йо ма̄м̇ пайасй уґра-ш́аро джіґга̄м̇сасі
Господа називають Дгарадгарою, і це ім’я означає «той, хто, втілившись як вепр, підтримує Землю на Своїх іклах». Іншими словами, Земля в образі корови звертає увагу на суперечливість Господніх дій. Хоча колись Він врятував Землю, тепер Він зібрався знищити її, незважаючи на те, що вона подібна до човна. Ніхто не може збагнути діяння Господа. Тільки за браком розуміння люди іноді вважають Господні дії суперечливими.
मस्मद्विधैस्तद्गुणसर्गमायया ।
न ज्ञायते मोहितचित्तवर्त्मभि-
स्तेभ्यो नमो वीरयशस्करेभ्य: ॥ ३६ ॥
асмад-відгаіс тад-ґун̣а-сарґа-ма̄йайа̄
на джн̃а̄йате мохіта-чітта-вартмабгіс
тебгйо намо віра-йаш́ас-каребгйах̣
Діяння Верховного Бога-Особи, які Він вершить у Своїх різних формах та втіленнях, завжди незвичайні і дивовижні. Крихітній людині не осягнути мету і задум цих діянь. Тому Шріла Джіва Ґосвамі каже, що діяння Господа неможливо пояснити, якщо не визнати їхню незбагненність. Господь вічно існує в образі Крішни, Верховного Бога-Особи, на Ґолоці Вріндавані. Разом з тим Він одночасно поширює Себе в численні інші форми, починаючи з форм Господа Рами, Господа Нрісімхи, Господа Варахи та всіх втілень, які постають із Санкаршани. Санкаршана — це поширення Баладеви, а Баладева — це перший прояв Крішни. Тому всі ці втілення називають калами (поширеннями).
Слово іш́вара̄н̣а̄м стосується до всіх форм Бога-Особи, що про них згадано і в «Брахма-самхіті» (5.39): ра̄ма̄ді-мӯртішу кала̄-нійамена тішт̣ган. «Шрімад-Бгаґаватам» підтверджує, що всі втілення — це часткові поширення, або кали, Верховного Бога-Особи. Однак Крішна — це первинний Верховний Бог-Особа. Множина слова іш́вара̄н̣а̄м не означає, що є багато Богів. Істина полягає в тому, що Бог один, але Він існує вічно й поширює Себе в безліч форм, в яких вершить різноманітні діяння. Іноді це пантеличить звичайну людину і здається їй суперечливим, проте в діях Господа немає нічого суперечливого. За всіма діями Господа криється великий задум.
Щоб нам було легше зрозуміти Господні дії, іноді пояснюють, що Господь перебуває і в серці злодія, і в серці господаря, але злодію Господь в його серці підказує: «Іди і пограбуй цей дім», — а господарю Наддуша в той самий час каже: «Стережися злодіїв!». Ці настанови здаються суперечливими, але ми повинні зрозуміти, що Наддуша, Верховний Бог-Особа, має певний план, і тому в Його діях не слід шукати суперечності. Найліпше, що ми можемо зробити, — це всім серцем віддатися Верховному Богові-Особі й досягнути вмиротворення під Його захистом.