ГЛАВА ОДИНАДЦЯТА: Сваямбгува Ману радить Дгруві Махараджі припинити бій

4.11.1
मैत्रेय उवाच
निशम्य गदतामेवमृषीणां धनुषि ध्रुव: ।
सन्दधेऽस्त्रमुपस्पृश्य यन्नारायणनिर्मितम् ॥ १ ॥
маітрейа ува̄ча
ніш́амйа ґадата̄м евам
р̣шін̣а̄м̇ дгануші дгрувах̣
сандадге ’страм упаспр̣ш́йа
йан на̄ра̄йан̣а-нірмітам
Послівний переклад: маітрейах̣ ува̄ча  —  мудрець Майтрея вів далі;ніш́амйа  —  почувши;ґадата̄м  —  слова;евам  —  так;р̣шін̣а̄м  —  мудреців;дгануші  —  на лук;дгрувах̣  —  Дгрува Махараджа;сандадге  —  поклав;астрам  —  стрілу;упаспр̣ш́йа  —  доторкнувшись до води;йат  —  яка;на̄ра̄йан̣а  —  від Нараяни;нірмітам  —  була зроблена.
Шрі Майтрея сказав: Дорогий Відуро, почувши підбадьорливі слова великих мудреців, Дгрува Махараджа доторкнувся до води, зробив ачаман і поклав на лук стрілу, яку зробив Господь Нараяна.
Пояснення

Дгрува Махараджа мав особливу стрілу, яку зробив Сам Господь Нараяна. Саме цю стрілу він поклав тепер на свій лук, щоб розвіяти ілюзію, яку створили якші. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (7.14) ма̄м ева йе прападйанте ма̄йа̄м ета̄м̇ таранті те. Без Нараяни, Верховного Бога-Особи, ніхто не може подолати вплив ілюзорної енерґії. За цієї епохи Шрі Чайтан’я Махапрабгу теж дав нам чудову зброю, про яку згадано у «Шрімад-Бгаґаватам»: са̄н̇ґопа̄н̇ґа̄стра. За цієї епохи нараянастра, тобто зброя, здатна розвіяти майу,    —    це мантра Харе Крішна, яку треба повторювати згідно з настановами й прикладом супутників Господа Чайтан’ї, як оце Адвайта Прабгу, Ніт’янанда, Ґададгара і Шріваса.

4.11.2
सन्धीयमान एतस्मिन्माया गुह्यकनिर्मिता: ।
क्षिप्रं विनेशुर्विदुर क्लेशा ज्ञानोदये यथा ॥ २ ॥
сандгійама̄на етасмін
ма̄йа̄ ґухйака-нірміта̄х̣
кшіпрам̇ вінеш́ур відура
клеш́а̄ джн̃а̄нодайе йатга̄
Послівний переклад: сандгійама̄не  —  коли він натягував свій лук;етасмін  —  ця нараянастра;ма̄йа̄х̣  —  ілюзорні чари;ґухйака-нірміта̄х̣  —  які створили якші;кшіпрам  —  швидко;вінеш́ух̣  —  були знищені;відура  —  Відуро;клеш́а̄х̣  —  ілюзорні страждання і насолоди;джн̃а̄на-удайе  —  коли сходить сонце знання;йатга̄  —  як.
Щойно Дгрува Махараджа поклав стрілу-нараянастру на тятиву свого лука, ілюзорні чари якшів одразу ж розвіялися, як розвіюються всі матеріальні страждання і насолоди, коли людина повністю пізнає свою істинну природу.
Пояснення

Крішна    —    немов сонце, а майа, чи ілюзорна енерґія Крішни,    —    мов пітьма. Пітьма    —    це брак світла, так само й майа    —    це брак свідомості Крішни. Свідомість Крішни і майа завжди існують поряд і йдуть рука об руку. Щойно людина пробуджує в собі свідомість Крішни, всі її ілюзорні страждання й насолоди в матеріальному житті розвіюються. (ма̄йа̄м ета̄м̇ таранті те). Постійно повторюючи маха-мантру, ми зможемо завжди залишатися вільними від впливу ілюзорної енерґії майі.

4.11.3
तस्यार्षास्त्रं धनुषि प्रयुञ्जत:
सुवर्णपुङ्खा: कलहंसवासस: ।
विनि:सृता आविविशुर्द्विषद्बलं
यथा वनं भीमरवा: शिखण्डिन: ॥ ३ ॥
тасйа̄рша̄страм̇ дгануші прайун̃джатах̣
суварн̣а-пун̇кга̄х̣ калахам̇са-ва̄сасах̣
вініх̣ср̣та̄ а̄вівіш́ур двішад-балам̇
йатга̄ ванам̇ бгіма-рава̄х̣ ш́ікган̣д̣інах̣
Послівний переклад: тасйа  —  коли Дгрува;а̄рша-астрам  —  отриману від Нараяни Ріші зброю;дгануші  —  на лук;прайун̃джатах̣  —  поклав;суварн̣а-пун̇кга̄х̣  —  золоті (стріли);калахам̇са-ва̄сасах̣  —  оперені, як лебедині крила;вініх̣ср̣та̄х̣  —  випущені;а̄вівіш́ух̣  —  увійшли;двішат-балам  —  ворожих воїнів;йатга̄  —  як;ванам  —  у ліс;бгіма-рава̄х̣  —  із оглушливим криком;ш́ікган̣д̣інах̣  —  павичі.
Дгрува Махараджа поклав на тятиву лука зброю, яку зробив Нараяна Ріші, і в ворожих воїнів зі свистом полетіли золоті стріли, оперені, як лебедині крила. Ці стріли скидалися на павичів, що з гучним криком входять у ліс.
4.11.4
तैस्तिग्मधारै: प्रधने शिलीमुखै-
रितस्तत: पुण्यजना उपद्रुता: ।
तमभ्यधावन् कुपिता उदायुधा:
सुपर्णमुन्नद्धफणा इवाहय: ॥ ४ ॥
таіс тіґма-дга̄раіх̣ прадгане ш́ілі-мукгаір
ітас татах̣ пун̣йа-джана̄ упадрута̄х̣
там абгйадга̄ван купіта̄ уда̄йудга̄х̣
супарн̣ам уннаддга-пган̣а̄ іва̄хайах̣
Послівний переклад: таіх̣  —  тими;тіґма-дга̄раіх̣  —  з гострими наконечниками;прадгане  —  на полі бою;ш́ілі-мукгаіх̣  —  стрілами;ітах̣ татах̣  —  тут і там;пун̣йа-джана̄х̣  —  якші;упадрута̄х̣  —  сильно стривожені;там  —  на Дгруву Махараджу;абгйадга̄ван  —  кинулися;купіта̄х̣  —  розлючені;уда̄йудга̄х̣  —  піднявши зброю;супарн̣ам  —  до Ґаруди;уннаддга-пган̣а̄х̣  —  з піднятими клобуками;іва  —  як;ахайах̣  —  змії.
Нажахані цими гострими стрілами, ворожі воїни не могли отямитися, але деякі якші, схопивши зброю, розлючено кинулися на Дгруву Махараджу. Як потривожені змії з піднятими клобуками кидаються на Ґаруду, так воїни-якші, піднявши зброю, побігли на Дгруву Махараджу.
4.11.5
स तान् पृषत्कैरभिधावतो मृधे
निकृत्तबाहूरुशिरोधरोदरान् ।
निनाय लोकं परमर्कमण्डलं
व्रजन्ति निर्भिद्य यमूर्ध्वरेतस: ॥ ५ ॥
са та̄н пр̣шаткаір абгідга̄вато мр̣дге
нікр̣тта-ба̄хӯру-ш́іродгародара̄н
ніна̄йа локам̇ парам арка-ман̣д̣алам̇
враджанті нірбгідйа йам ӯрдгва-ретасах̣
Послівний переклад: сах̣  —  він (Дгрува Махараджа);та̄н  —  усіх якшів;пр̣шаткаіх̣  —  своїми стрілами;абгідга̄ватах̣  —  що бігли до нього;мр̣дге  —  на бойовищі;нікр̣тта  —  відділяючи;ба̄ху  —  руки;ӯру  —  стегна;ш́ірах̣-дгара  —  шиї;удара̄н  —  й животи;ніна̄йа  —  відправляв;локам  —  на планету;парам  —  найвищу;арка-ман̣д̣алам  —  сонячну кулю;враджанті  —  йдуть;нірбгідйа  —  вирвавшись;йам  —  до якої;ӯрдгва-ретасах̣  —  ті, хто ніколи не вивергає сім’я.
Дгрува Махараджа, побачивши якшів, що бігли на нього, своїми стрілами став рубати їх на шматки. Відсікаючи якшам руки, ноги, голови й простромлюючи їм животи, він відправляв їх на планетну систему, що розміщена понад сонячною кулею і що її досягають тільки бездоганні брахмачарі, які ніколи не втрачали свого сімені.
Пояснення

Загинути від руки Господа чи Його відданих    —    велике щастя для невідданих. Дгрува Махараджа вбивав усіх якшів підряд, але всі вони піднімалися на планетну систему, якої досягають лише ті брахмачарі, котрі ніколи не втрачали сімені. Демони, яких убиває Господь, і ґ’яні-імперсоналісти досягають Брахмалоки, або Сат’ялоки. Так само піднімаються на Сат’ялоку й ті, кого вбиває відданий Господа. Щоб досягнути Сат’ялоки, про яку йдеться в цьому вірші, треба піднятися вище за сонячну кулю. Отже, вбивство не завжди є злом. Якщо живу істоту вбиває Верховний Бог-Особа або Його відданий, або якщо живу істоту вбивають у великому жертвопринесенні, це дає їй велике благо. Матеріалістичне «утримання від насильства» не може дати істоті й крихти того блага, яке вона отримує, коли гине від руки Верховного Бога-Особи чи Його відданого. Навіть коли цар чи представник державної влади вбиває злочинця, винуватого у вбивстві, це дарує вбивці велике благо, очищуючи його від наслідків тяжкого гріха.

Окремої уваги заслуговує вжите в цьому вірші слово ӯрдгва-ретасах̣, яке вказує на брахмачарі, котрі ніколи не втрачали сім’я. Целібат має таку велику вагу, що, навіть якщо людина не виконує ніяких аскез і ритуалів, визначених у Ведах, але просто залишається чистим брахмачарі, не втрачаючи свого сімені, після смерті вона піднімається на Сат’ялоку. Причина всіх страждань у матеріальному світі    —    це, переважно, секс. Ведична культура всіляко обмежує статеве життя. З усіх частин суспільства тільки ґріхастги мають дозвіл на обмежене статеве життя. Всі інші утримуються від сексу. Сучасні люди не знають про користь зберігання сімені. Через це вони в тій чи іншій формі залишаються рабами матеріальних якостей і провадять сповнене страждань життя, що являє собою невпинну боротьбу за існування. Насамперед слова ӯрдгва-ретасах̣ стосуються до санн’ясі-майаваді, що дотримуються дуже аскетичних засад. Але в «Бгаґавад-ґіті» (8.16) Господь каже, що навіть той, хто досягає Брахмалоки, повертається назад (а̄брахма-бгувана̄л лока̄х̣ пунар а̄вартіно ’рджуна). Отже, справжнє мукті, чи звільнення, можна отримати тільки завдяки відданому служінню, бо завдяки відданому служінню можна піднятися вище за Брахмалоку, до духовного світу, звідки істота вже ніколи не повертається. Санн’ясі-майаваді дуже пишаються тим, що вони досягають звільнення, але справжнього звільнення неможливо досягнути, не встановивши за допомогою відданого служіння зв’язок із Верховним Господом. Писання проголошують: харім̇ віна̄ на ср̣тім̇ таранті    —    без милості Крішни неможливо досягнути звільнення.

4.11.6
तान् हन्यमानानभिवीक्ष्य गुह्यका-
ननागसश्चित्ररथेन भूरिश: ।
औत्तानपादिं कृपया पितामहो
मनुर्जगादोपगत: सहर्षिभि: ॥ ६ ॥
та̄н ханйама̄на̄н абгівікшйа ґухйака̄н
ана̄ґасаш́ чітра-ратгена бгӯріш́ах̣
аутта̄напа̄дім̇ кр̣пайа̄ піта̄махо
манур джаґа̄допаґатах̣ сахаршібгіх̣
Послівний переклад: та̄н  —  ті якші;ханйама̄на̄н  —  вбиті;абгівікшйа  —  побачивши;ґухйака̄н  —  якшів;ана̄ґасах̣  —  невинних;чітра-ратгена  —  Дгрувою Махараджею, що мав прекрасну колісницю;бгӯріш́ах̣  —  великою мірою;аутта̄напа̄дім  —  до сина Уттанапади;кр̣пайа̄  —  зі співчуття;піта̄-махах̣  —  дід;манух̣  —  Сваямбгува Ману;джаґа̄да  —  дав настанови;упаґатах̣  —  прийшовши;саха-р̣шібгіх̣  —  разом з великими мудрецями.
Коли Сваямбгува Ману побачив, що його внук Дгрува Махараджа винищує невинних якшів, він співчуваючи якшам, разом з великими мудрецями вирушив до Дгруви, щоб напутити його.
Пояснення

Дгрува Махараджа напав на Алакапурі, місто якшів, тому що хтось із них убив його брата. Насправді у смерті його брата, Уттами, був винен тільки один з якшів, а решта були невинні. Коли якші вбили Дгрувиного брата, Дгрува Махараджа, звичайно, вжив дуже рішучих заходів. Він оголосив війну, і між ними зав’язалися битва. Це іноді трапляється й нині: з вини однієї людини оголошують війну цілій країні. Ману, батько й законодавець людства, не схвалює такого огульного знищення невинних людей. Тому він вирішив зупинити свого внука Дгруву, щоб він не вбивав якшів, котрі ні в чому не завинили.

4.11.7
मनुरुवाच
अलं वत्सातिरोषेण तमोद्वारेण पाप्मना ।
येन पुण्यजनानेतानवधीस्त्वमनागस: ॥ ७ ॥
манур ува̄ча
алам̇ ватса̄тірошен̣а
тамо-два̄рен̣а па̄пмана̄
йена пун̣йа-джана̄н ета̄н
авадгіс твам ана̄ґасах̣
Послівний переклад: манух̣ ува̄ча  —  Ману сказав;алам  —  досить;ватса  —  синку;атірошен̣а  —  з великим гнівом;тамах̣-два̄рен̣а  —  шляхом невігластва;па̄пмана̄  —  гріховним;йена  —  яким;пун̣йа-джана̄н  —  якшів;ета̄н  —  цих усіх;авадгіх̣  —  ти вбив;твам  —  ти;ана̄ґасах̣  —  безгрішних.
Господь Ману сказав: Дорогий синку, зупинися! Треба уникати надмірного гніву, бо це дорога до пекла. Вбиваючи невинних якшів, ти вже перебираєш міру.
Пояснення

Слово атірошен̣а, вжите в цьому вірші, означає «надмірним гнівом». Коли Дгрува Махараджа у своєму гніві вийшов за межі дозволеного, його дід, Сваямбгува Ману, відразу ж вирішив втримати його від дальшого гріха. З цього можна зрозуміти, що, хоча саме по собі вбивство інших живих істот не є злом, якщо вбивство невиправдане чи якщо вбивають невинну особу, то воно веде в пекло. Дгрува Махараджа був врятований від цього гріха, тому що він був великий відданий.

Кшатрії дозволено вбивати тільки для того, щоб захищати закон і підтримувати лад у державі. Він не має права вбивати або чинити насильство без достатніх підстав. Насильство, безперечно, веде до пекельного життя, але для підтримання закону й порядку в державі воно теж потрібне. Господь Ману заборонив Дгруві Махараджі, вбивати якшів, бо лише один з них заслужив кари, вбивши його брата Уттаму. Решта якшів не заслужили кари. Однак ми бачимо, що в сучасних війнах війська нападають на мирних жителів, які ні в чому не винні. Згідно з законами Ману, такі воєнні дії являють собою великий гріх. Окрім того, нині цивілізовані країни підтримують численні бойні, на яких вбивають невинних тварин. Тому, коли на одну країну нападає інша й тисячами винищує її жителів, це слід розцінювати як реакцію на їхні власні гріхи. Такий закон природи.

4.11.8
नास्मत्कुलोचितं तात कर्मैतत्सद्विगर्हितम् ।
वधो यदुपदेवानामारब्धस्तेऽकृतैनसाम् ॥ ८ ॥
на̄смат-кулочітам̇ та̄та
кармаітат сад-віґархітам
вадго йад упадева̄на̄м
а̄рабдгас те ’кр̣таінаса̄м
Послівний переклад: на  —  не;асмат-кула  —  нашої родини;учітам  —  гідна;та̄та  —  любий синку;карма  —  дія;етат  —  ця;сат  —  знавцями релігійних законів;віґархітам  —  заборонено;вадгах̣  —  вбивство;йат  —  яке;упадева̄на̄м  —  якшів;а̄рабдгах̣  —  розпочато;те  —  тобою;акр̣та-енаса̄м  —  ні в чому не винних.
Любий синку, винищення невинних якшів, до якого ти взявся, не знаходить підтримки в знавців релігійних законів. Ця дія не достойна нашого роду, члени якого славляться знаннням того, що відповідає законам релігії, а що ні.
4.11.9
नन्वेकस्यापराधेन प्रसङ्गाद् बहवो हता: ।
भ्रातुर्वधाभितप्तेन त्वयाङ्ग भ्रातृवत्सल ॥ ९ ॥
нанв екасйа̄пара̄дгена
прасан̇ґа̄д бахаво хата̄х̣
бгра̄тур вадга̄бгітаптена
твайа̄н̇ґа бгра̄тр̣-ватсала
Послівний переклад: нану  —  певно;екасйа  —  одного (якші);апара̄дгена  —  првоиною;прасан̇ґа̄т  —  через зв’язок;бахавах̣  —  багато;хата̄х̣  —  вбиті;бгра̄тух̣  —  твого брата;вадга  —  вбивством;абгітаптена  —  засмученого;твайа̄  —  тобою;ан̇ґа  —  синку;бгра̄тр̣-ватсала  —  приязного до свого брата.
Синку, ти вже довів свою любов до брата й показав, як тебе засмутила його смерть від руки якші, але зваж, що за гріх одного якші ти вбив багатьох інших, які нічим не завинили.
4.11.10
नायं मार्गो हि साधूनां हृषीकेशानुवर्तिनाम् ।
यदात्मानं पराग्गृह्य पशुवद्भूतवैशसम् ॥ १० ॥
на̄йам̇ ма̄рґо хі са̄дгӯна̄м̇
хр̣шікеш́а̄нувартіна̄м
йад а̄тма̄нам̇ пара̄ґ ґр̣хйа
паш́увад бгӯта-ваіш́асам
Послівний переклад: на  —  ніколи;айам  —  цей;ма̄рґах̣  —  шлях;хі  —  певно;са̄дгӯна̄м  —  чесних людей;хр̣шікеш́а  —  Верховного Бога-Особи;анувартіна̄м  —  що йдуть шляхом;йат  —  що;а̄тма̄нам  —  себе;пара̄к  —  тіло;ґр̣хйа  —  вважаючи;паш́у-ват  —  як тварини;бгӯта  —  живих істот;ваіш́асам  —  вбивство.
Не слід вважати себе за тіло і уподібнюватися тваринам, які вбивають тіла інших. І насамперед це заборонено святим людям, які стали на шлях відданого служіння Верховному Богові-Особі.
Пояснення

Слова са̄дгӯна̄м̇ хр̣шікеш́а̄нувартіна̄м в цьому вірші заслуговують окремої уваги. Садгу означає «свята особа». Але кого можна вважати за святу особу? Свята особа    —    це той, хто став на шлях служіння Верховному Богові-Особі, Хрішікеші. У «Нарада-панчаратрі» сказано: хр̣шікен̣а хр̣шікеш́а-севанам̇ бгактір учйате    —    відданим служінням, або бгакті, називається любовне служіння своїми чуттями Верховному Богові-Особі. Навіщо тому, хто вже присвятив себе на служіння Господу, намагатися задовольнити власні чуття? Господь Ману нагадує Дгруві Махараджі, що він чистий слуга Господа. Навіщо йому уподібнюватися тваринам і ототожнювати себе з тілом? Тварина думає, що тіло іншої тварини    —    це її їжа, і тому, перебуваючи на рівні тілесної концепції життя, нападає на іншу тварину. Людині, а тим більше відданому Господа, не годиться діяти таким чином. Садгу, святий відданий Господа, не повинен без доконечної потреби вбивати тварин.

4.11.11
सर्वभूतात्मभावेन भूतावासं हरिं भवान् ।
आराध्याप दुराराध्यं विष्णोस्तत्परमं पदम् ॥ ११ ॥
сарва-бгӯта̄тма-бга̄вена
бгӯта̄ва̄сам̇ харім̇ бгава̄н
а̄ра̄дгйа̄па дура̄ра̄дгйам̇
вішн̣ос тат парамам̇ падам
Послівний переклад: сарва-бгӯта  —  в усіх живих істотах;а̄тма  —  на Наддуші;бга̄вена  —  медитацією;бгӯта  —  всього сущого;а̄ва̄сам  —  обителі;харім  —  Господу Харі;бгава̄н  —  ти;а̄ра̄дгйа  —  поклоняючись;а̄па  —  досягнув;дура̄ра̄дгйам  —  того, кого важко задовольнити;вішн̣ох̣  —  Господа Вішну;тат  —  ту;парамам  —  найвищу;падам  —  обитель.
Духовної обителі Харі, планет Вайкунтги, дуже важко досягнути, але тобі настільки пощастило, що ти, поклоняючись Господу як найвищому пристановищу всіх живих істот, вже заслужив право потрапити туди.
Пояснення

Матеріальні тіла живих істот не можуть існувати без підтримки духовної душі і Наддуші. Духовна душа залежить від Наддуші, що присутня навіть в атомі. Все духовне і матеріальне цілковито залежить від Верховного Господа, і тому Сваямбгува Ману в цьому вірші називає Господа іменем бгӯта̄ва̄са. Дгрува Махараджа, як кшатрія, міг не погодитися зі своїм дідом Ману, коли той попрохав його припинити бій. Дгрува міг би сказати, що обов’язок кшатрії полягає в тому, щоб воювати з ворогом, але Ману звертає його увагу, що кожна жива істота, як обитель Верховного Господа, являє собою храм Господа, і тому без потреби не можна вбивати жодної істоти.

4.11.12
स त्वं हरेरनुध्यातस्तत्पुंसामपि सम्मत: ।
कथं त्ववद्यं कृतवाननुशिक्षन् सतां व्रतम् ॥ १२ ॥
са твам̇ харер анудгйа̄тас
тат-пум̇са̄м апі самматах̣
катгам̇ тв авадйам̇ кр̣тава̄н
ануш́ікшан сата̄м̇ вратам
Послівний переклад: сах̣  —  ця особа;твам  —  ти;харех̣  —  Верховним Господом;анудгйа̄тах̣  —  завжди спогадуваний;тат  —  Його;пум̇са̄м  —  відданими;апі  —  теж;самматах̣  —  вшановуваний;катгам  —  чому;ту  —  тоді;авадйам  —  жахливий (вчинок);кр̣тава̄н  —  взявся робити;ануш́ікшан  —  показуючи приклад;сата̄м  —  святих осіб;вратам  —  обітниця.
Ти чистий відданий Господа, і тому Господь завжди думає про тебе. Всі довірені слуги Господа теж шанують тебе. Твоє життя повинно становити взірець поведінки для всіх інших. Тому я дивуюся    —    чому ти задумав вчинити таку жахливу річ?
Пояснення

Дгрува Махараджа був чистий відданий і тому повсякчасно думав про Господа. Відповідаючи взаємністю, Господь теж завжди думає про чистих відданих, які двадцять чотири години на добу думають тільки про Нього. Як чистий відданий не знає нічого й нікого іншого, крім Господа, так і Господь не знає нічого й нікого іншого, крім Свого чистого відданого. Сваямбгува Ману нагадав про це Дгруві Махараджі, кажучи: «Ти не просто чистий відданий, ти відданий, якого поважають усі інші чисті віддані Господа. Ти повинен завжди діяти так, щоб інші могли брати приклад з тебе. Отож мене дуже дивує, що ти вбив так багато невинних якшів».

4.11.13
तितिक्षया करुणया मैत्र्या चाखिलजन्तुषु ।
समत्वेन च सर्वात्मा भगवान् सम्प्रसीदति ॥ १३ ॥
тітікшайа̄ карун̣айа̄
маітрйа̄ ча̄кгіла-джантушу
саматвена ча сарва̄тма̄
бгаґава̄н сампрасідаті
Послівний переклад: тітікшайа̄  —  терпінням;карун̣айа̄  —  милосердям;маітрйа̄  —  дружністю;ча  —  також;акгіла  —  загальною;джантушу  —  до живих істот;саматвена  —  однакове ставлення;ча  —  також;сарва-а̄тма̄  —  Наддуша;бгаґава̄н  —  Бог-Особа;сампрасідаті  —  дуже задоволений.
Господь дуже задоволений Своїм відданим, коли той проявляє в стосунках з іншими терплячість, милосердя, дружність і неупередженість.
Пояснення

Піднесений відданий, який піднявся на другий рівень досконалості у відданому служінні, повинен діяти згідно з цим віршем. У відданому служінні є три рівні розвитку. На найнижчому рівні відданий дбає тільки про храмове Божество, поклоняючись Йому з великою відданістю згідно з усіма приписами. На другому рівні відданий усвідомлює свої стосунки з Господом, з іншими відданими, з необізнаними людьми і з людьми, налаштованими вороже. Іноді вороже налаштовані люди кривдять відданих. Писання радять піднесеному відданому завжди залишатися терплячим, проявляючи милосердя до людей несвідомих і необізнаних. Відданий-проповідник повинен проливати милість на несвідомих людей, піднімаючи їх на рівень відданого служіння. За своєю природою всі є вічні слуги Бога. Обов’язок відданого полягає в тому, щоб пробуджувати свідомість Крішни в усіх людях. В цьому проявляється його милосердя. Що ж до інших відданих, які перебувають на такому самому рівні духовного розвитку, відданий повинен підтримувати з ними дружні стосунки. Загалом же він повинен бачити в кожній живій істоті частку Верховного Господа. Різні живі істоти мають на собі різне вбрання, але мудра людина, як пояснено в «Бгаґавад-ґіті», на всі живі істоти дивиться однаковим поглядом. Таке ставлення відданого до інших живих істот дуже до вподоби Верховному Господу. Отже, свята особа завжди зберігає терпіння, завжди залишається милостивою до інших, ставиться до всіх по-дружньому, нікого не вважає за ворога і завжди вмиротворена. Такі деякі з чеснот відданого.

4.11.14
सम्प्रसन्ने भगवति पुरुष: प्राकृतैर्गुणै: ।
विमुक्तो जीवनिर्मुक्तो ब्रह्म निर्वाणमृच्छति ॥ १४ ॥
сампрасанне бгаґаваті
пурушах̣ пра̄кр̣таір ґун̣аіх̣
вімукто джіва-нірмукто
брахма нірва̄н̣ам р̣ччгаті
Послівний переклад: сампрасанне  —  коли задоволений;бгаґаваті  —  Верховний Бог-Особа;пурушах̣  —  людина;пра̄кр̣таіх̣  —  від матеріальних;ґун̣аіх̣  —  ґун природи;вімуктах̣  —  звільнившись;джіва-нірмуктах̣  —  вільна також від тонкого тіла;брахма  —  безмежне;нірва̄н̣ам  —  духовне блаженство;р̣ччгаті  —  досягає.
Той, кому вдалося задовольнити Верховного Бога-Особу, ще за свого життя звільняється від грубої і тонкої матеріальної зумовленості. Звільнившись від усіх якостей матеріальної природи, він досягає безмежного духовного блаженства.
Пояснення

Попередній вірш пояснює, що в стосунках з усіма живими істотами треба бути терплячим, милосердним, дружнім і неупередженим. Така поведінка задовольняє Верховного Бога-Особу, а коли Він задоволений, відданий відразу ж звільняється від матеріальної зумовленості. Господь теж каже у «Бгаґавад-ґіті»: «Кожен, хто щиро й серйозно служить Мені, відразу ж піднімається на трансцендентний рівень й насолоджується безмежним духовним блаженством». В матеріальному світі всі тяжко борються за те, щоб досягнути щастя. На жаль, люди не знають, як це зробити. Атеїсти не вірять в Бога і своїми діями аж ніяк не дають Господу задоволення. Тут чітко сказано, що той, хто задовольнив Верховного Бога-Особу, відразу ж досягає духовного рівня й насолоджується безмежним блаженством. Звільнитися від матеріального існування означає звільнитися від впливу матеріальної природи.

Слово сампрасанне, вжите в цьому вірші, означає «коли задоволений». Людина повинна будувати свою діяльність так, щоб Господь був задоволений її діями. Мета полягає не в тому, щоб бути задоволеним самому. Звичайно, коли Господь задоволений, відданий само собою відчуває задоволення. В цьому криється таємниця методу бгакті-йоґи. Всі, хто не практикує бгакті-йоґи, намагаються задовольнити себе. Ніхто не намагається задовольнити Господа. Кармі намагаються задовольнити свої чуття, але навіть ті, хто піднявся на рівень знання, в тонкій формі шукають власного задоволення. Кармі намагаються задовольнити себе за рахунок задоволення чуттів, а ґ’яні намагаються задовольнити себе тонкою матеріальною діяльністю, будуючи філософські теорії і вважаючи себе за Бога. Йоґи теж намагаються задовольнити себе, мріючи про різні містичні сили. Але тільки віддані намагаються задовольнити Верховного Бога-Особу. Метод самоусвідомлення, який практикують віддані, цілковито відмінний від методів кармі, ґ’яні та йоґів. Всі інші намагаються задовольнити себе, тоді як відданий намагається задовольнити тільки Господа. Метод відданого служіння відрізняється від усіх інших. Діючи задля задоволення Господа й залучаючи свої чуття до любовного служіння Господу, відданий вдіразу піднімається на трансцендентний рівень і насолоджується безмежним блаженством.

4.11.15
भूतै: पञ्चभिरारब्धैर्योषित्पुरुष एव हि ।
तयोर्व्यवायात्सम्भूतिर्योषित्पुरुषयोरिह ॥ १५ ॥
бгӯтаіх̣ пан̃чабгір а̄рабдгаір
йошіт пуруша ева хі
тайор вйава̄йа̄т самбгӯтір
йошіт-пурушайор іха
Послівний переклад: бгӯтаіх̣  —  матеріальними елементами;пан̃чабгіх̣  —  п’ятьма;а̄рабдгаіх̣  —  розвиненими;йошіт  —  жінка;пурушах̣  —  чоловік;ева  —  так;хі  —  певно;тайох̣  —  їх;вйава̄йа̄т  —  статевим життям;самбгӯтіх̣  —  дальше творення;йошіт  —  жінок;пурушайох̣  —  і чоловіків;іха  —  у цьому матеріальному світі.
Творення матеріального світу починається з п’яти елементів, з яких потім утворюється все інше, включно з тілом чоловіка і жінки. Поєднуючись у статевих зносинах, чоловіки й жінки народжують нових чоловіків та жінок, які збільшують населення матеріального світу.
Пояснення

Побачивши, що Дгрува Махараджа розуміє вчення вайшнавізму, але все одно засмучений смертю брата, Сваямбгува Ману став пояснювати, як матеріальне тіло утворюється з п’яти елементів матеріальної природи. У «Бгаґавад-ґіті» теж сказано: пракр̣тех̣ крійама̄н̣а̄ні    —    все в цьому світі створюють, підтримуюють і знищують ґуни матеріальної природи. Звичайно, за всією діяльністю матеріальної природи стоїть воля Верховного Бога-Особи. Це теж підтверджено в дев’ятій главі «Бгаґавад-ґіти», де Крішна каже: «Матеріальна природи діє під Моїм наглядом» (майа̄дгйакшен̣а). Сваямбгува Ману хотів, щоб Дгрува Махараджа зрозумів, що в смерті матеріального тіла його брата винен не якша, а вплив матеріальної природи.

Верховний Бог-Особа посідає безмежне розмаїття енерґій, що діють на грубому й тонкому рівнях. Всесвіт творять ці могутні енерґії Господа, хоча зовні здається, що в ньому немає нічого більше, крім п’яти грубих елементів: землі, води, вогню, повітря й ефіру. Тіла всіх видів живих істот, як людей чи півбогів, так і звірів чи птахів, теж утворені з цих п’яти елементів, і за рахунок статевих зносин число живих істот далі зростає. Все в матеріальному світі проходить через стадії творення, підтримання і знищення. Ці хвилі на поверхні океану матеріальної природи не повинні турбувати нас. Сваямбгува Ману натякає Дгруві Махараджі, що йому не слід побиватися через братову смерть, тому що наші тілесні стосунки цілковито матеріальні. Справжнє «я», духовна душа, ніколи не вмирає й не може бути вбите.

4.11.16
एवं प्रवर्तते सर्ग: स्थिति: संयम एव च ।
गुणव्यतिकराद्राजन्मायया परमात्मन: ॥ १६ ॥
евам̇ правартате сарґах̣
стгітіх̣ сам̇йама ева ча
ґун̣а-вйатікара̄д ра̄джан
ма̄йайа̄ парама̄тманах̣
Послівний переклад: евам  —  так;правартате  —  стається;сарґах̣  —  творення;стгітіх̣  —  підтримання;сам̇йамах̣  —  знищення;ева  —  певно;ча  —  і;ґун̣а  —  ґун;вйатікара̄т  —  взаємодією;ра̄джан  —  царю;ма̄йайа̄  —  ілюзорною енерґією;парама-а̄тманах̣  —  Верховного Бога-Особи.
Ману вів далі: Дорогий царю Дгруво, творення, підтримання і знищення всього сущого в матеріальному світі відбувається тільки під впливом ілюзорної, матеріальної енерґії Верховного Бога-Особи і взаємодії трьох ґун матеріальної природи.
Пояснення

Спочатку п’ять елементів матеріальної природи утворюють матеріальні об’єкти, а тоді взаємодія ґун матеріальної природи їх підтримує. Коли на світ народжується дитина, батьки відразу ж дбають про неї і підтримують її. Схильність піклуватися про нащадків властива не лише для людей, але й для тварин. Навіть тигри піклуються про своїх дитинчат, хоча інших тварин вони пожирають. Завдяки взаємодії ґун матеріальної природи творення, підтримання і знищення всіх створінь відбувається само собою. Але разом з тим треба пам’ятати, що це все відбувається під наглядом Верховного Бога-Особи. Це стосується до всього. Творення    —    це прояв раджо-ґуни, ґуни пристрасті, підтримання    —    це прояв дії саттва-ґуни, ґуни добра, а знищення    —    це прояв дії тамо-ґуни, ґуни невігластва. Можна бачити, що ті, хто перебуває під впливом саттва-ґуни, живуть довше за тих, хто перебуває під впливом тамо-ґуни й раджо-ґуни. Це означає, що людина, яка піднялася до рівня саттва-ґуни, потраплює на вищі планетні системи, де тирвалість життя дуже велика. Ӯрдгвам̇ ґаччганті саттва-стга̄х̣    —    великі ріші, мудреці й санн’ясі, які завжди плекають у собі саттва-ґуну, тобто якість матеріального добра, пдінімаються на вищі планетні системи. Ті, хто став трансцендентним до всіх ґун матеріальної природи, перебувають на рівні чистого добра. Вони досягають вічного життя у духовному світі.

4.11.17
निमित्तमात्रं तत्रासीन्निर्गुण: पुरुषर्षभ: ।
व्यक्ताव्यक्तमिदं विश्वं यत्र भ्रमति लोहवत् ॥ १७ ॥
німітта-ма̄трам̇ татра̄сін
нірґун̣ах̣ пурушаршабгах̣
вйакта̄вйактам ідам̇ віш́вам̇
йатра бграматі лохават
Послівний переклад: німітта-ма̄трам  —  віддалена причина;татра  —  тоді;а̄сіт  —  був;нірґун̣ах̣  —  неосквернений;пуруша-р̣шабгах̣  —  Верховний Бог-Особа;вйакта  —  проявлений;авйактам  —  непроявлений;ідам  —  цей;віш́вам  —  світ;йатра  —  де;бграматі  —  рухається;лоха-ват  —  як залізо.
Дорогий Дгруво, Верховний Бог-Особа вільний від скверни ґун матеріальної природи. Він    —    віддалена причина творення проявленого матеріального космосу. Поштовх, який походить від Нього, породжує всі інші причини й наслідки. Таким чином він рухає весь світ, що схожий на залізо, яке рухається під впливом магніту.
Пояснення

Цей вірш пояснює, як діє в матеріальному свті зовнішня енерґія Верховного Бога-Особи. Все відбувається під впливом енерґії Верховного Господа. Філософи-атеїсти, що не хочуть визнавати Верховного Бога-Особу як першопричину всього творіння, гадають, що матеріальна природа діє під впливом взаємодії різних матеріальних елементів. Простим прикладом взаємодії елементів може служити дослід, під час якого змішують соду й кислоту, внаслідок чого починає бурхливо утворюватися бульбашки газу. Але просто змішуючи хімічні елементи неможливо створити життя. Існує 8 400 000 видів життя, і для кожної з цих форм властиві свої бажання й поведінка. Як діє матеріальна енерґія, неможливо пояснити просто на прикладі хімічної реакції. Набагато ліпше це ілюструє приклад із гончаром і гончарним кругом. Гончар обертає свій круг і виліплює різні глиняні горщики. Горщики можуть мати багато різних причин, але первісна причина    —    це гончар, який своєю силою обертає гончарний круг. Ця дія відбувається під його наглядом. Ту саму ідею пояснено в «Бгаґавад-ґіті»: за всіма матеріальними діями й реакціями стоїть Крішна, Верховний Бог-Особа. Крішна каже, що все залежить від Його енерґії, однак Сам Він не присутній у всьому. Горщик утворюється завдяки певним діям гончаря та їхнім наслідкам, але самого гончаря в горщику немає. Так само, Господь приводить у рух творення матеріального світу, але Сам Він залишається осторонь. Як сказано у Ведах, Він просто кинув погляд на матерію, і вона відразу ж пробудилася до життя й почала діяти.

У «Бгаґавад-ґіті» теж сказано, що Господь запліднює матеріальну енерґію своїми невід’ємними частками, джівами, і після того в матеріальному світі з’являються різні створіння й починається різноманітна діяльність. Через різноманітні бажання й кармічні дії душі-джіви, з’являються різні типи тіл у різних видах життя. Теорія Дарвіна не бере до уваги того, що жива істота    —    це жива душа, і тому його пояснення еволюції недосконале. Під прямим і непрямим впливом трьох ґун матеріальної природи у всесвіті відбувається найрізноманітніші явища, але первинний творець, чи причина, всього сущого    —    це Верховний Бог-Особа, що Його тут названо словом німітта-ма̄трам, «віддалена причина». Він просто обертає круг силою Своєї енерґії. Згідно з філософами-майаваді, Верховний Брахман Сам перетворюється в різноманітні форми, але це не відповідає істині. Він завжди трансцендентний до всіх дій матеріальних ґун та їхніх наслідків, хоча Він причина всіх причин. Тому Господь Брахма каже в «Брахма-самхіті» (5.1):

Існує багато причин та наслідків, але первинна причина    —    це Шрі Крішна.

4.11.18
स खल्विदं भगवान् कालशक्त्या
गुणप्रवाहेण विभक्तवीर्य: ।
करोत्यकर्तैव निहन्त्यहन्ता
चेष्टा विभूम्न: खलु दुर्विभाव्या ॥ १८ ॥
са кгалв ідам̇ бгаґава̄н ка̄ла-ш́актйа̄
ґун̣а-права̄хен̣а вібгакта-вірйах̣
каротй акартаіва ніхантй аханта̄
чешт̣а̄ вібгӯмнах̣ кгалу дурвібга̄вйа̄
Послівний переклад: сах̣  —  Він;кгалу  —  однак;ідам  —  цей (всесвіт);бгаґава̄н  —  Верховний Бог-Особа;ка̄ла  —  часу;ш́актйа̄  —  силою;ґун̣а-права̄хен̣а  —  взаємодією ґун матеріальної природи;вібгакта  —  розділені;вірйах̣  —  (чиї) енерґії;кароті  —  діє;акарта̄  —  бездіяльний;ева  —  хоча;ніханті  —  вбиває;аханта̄  —  не вбивця;чешт̣а̄  —  енерґія;вібгӯмнах̣  —  Господа;кгалу  —  певно;дурвібга̄вйа̄  —  незбагненна.
Верховний Бог-Особа Своєю незбагненною й неперевершеною енерґією в формі часу спричинює взаємодію трьох ґун матеріальної природи, і внаслідок цього проявляється велике розмаїття енерґій. Здається, що Господь діє, але насправді Він бездіяльний. Він вбиває, але Він не вбивця. Все відбувається тільки під впливом Його незбагненних енерґій.
Пояснення

Слово дурвібга̄вйа̄ означає «незбагненні для наших крихітних мізків», слово вібгакта-вірйах̣ означає «розділені на різні енерґії». Це точне пояснення діяльності твірних енерґій у матеріальному світі. Милість Бога легше зрозуміти за допомогою прикладу: державна влада повинна бути милостива, але іноді, щоб підтримувати закон і порядок, вона змушена вдаватися до сил поліції, караючи громадян, які порушують спокій суспільства. Так само, Верховний Бог-Особа завжди милосердний і сповнений трансцендентних якостей, але деякі індивідуальні душі забувають свої стосунки з Крішною і намагаються панувати над матеріальною природою. Внаслідок цього вони заплутуються в тенетах матеріальних причин та наслідків. Однак було б помилкою стверджувати, що Верховний Бог-Особа, як джерело всієї енерґії, відповідальний за всі дії. Вжите в попередньому вірші слово німітта-ма̄трам вказує на те, що Верховний Господь зовсім непричетний до всією діяльності, яка протікає в матеріальному світі, та її наслідків. Як же все відбувається? У цьому вірші вжито слово «незбагненне». Діяльність Господніх енерґій неможливо охопити своїм крихітним мозком. Не визнавши існування незбагненних енерґій та сил Господа, неможливо розвиватися в духовному житті. Безперечно, всі енерґії приводить в рух Верховний Бог-Особа, але Сам Він завжди стоїть осторонь від їхньої діяльності та її наслідків. Різноманітні енерґії, породжені із взаємодії трьох ґун матеріальної природи, породжують все розмаїття видів життів і властиві для них насолоди та страждання.

Як діє Господь, чудово пояснює приклад з «Вішну Пурани»: вогонь залишається в одному місці, але його тепло і світло розливаються навколо нього і можуть виконувати найрізноманітнішу роботу. Інший приклад, що пояснює природу дій Господа,    —    це приклад із електростанцією, яка залишається в одному місці, але своєю енерґією рухає численні механізми. Творіння завжди відрізняється від першоджерела енерґії, але першоджерело енерґії, як первісна причина, одночасно єдине зі своїми творінням і відмінне від нього. Отже, філософія Господа Чайтан’ї, ачінт’я-бгедабгеда-таттва, досконало пояснює природу всього сущого і його зв’язок із Господом. Господь втілюється в матеріальному світі у трьох формах: як Брахма, Вішну та Шіва,    —    і в цих формах Він керує трьома ґунами матеріальної природи. Втілюючись як Брахма, Він творить, втілюючись як Вішну, Він підтримує, а втілюючись як Шіва, Він знищує всесвіт. Але первинне джерело Брахми, Вішну та Шіви    —    Ґарбгодакашаї Вішну    —    завжди залишається непричетним до діяльності матеріальної природи та її наслідків.

4.11.19
सोऽनन्तोऽन्तकर: कालोऽनादिरादिकृदव्यय: ।
जनं जनेन जनयन्मारयन्मृत्युनान्तकम् ॥ १९ ॥
со ’нанто ’нта-карах̣ ка̄ло
’на̄дір а̄ді-кр̣д авйайах̣
джанам̇ джанена джанайан
ма̄райан мр̣тйуна̄нтакам
Послівний переклад: сах̣  —  Він;анантах̣  —  безмежний;анта-карах̣  —  нищитель;ка̄лах̣  —  час;ана̄діх̣  —  без початку;а̄ді-кр̣т  —  початок усього сущого;авйайах̣  —  без занепаду;джанам  —  живих істот;джанена  —  живими істотами;джанайан  —  породжуючи;ма̄райан  —  вбиваючи;мр̣тйуна̄  —  смертю;антакам  —  вбивців.
Дорогий Дгруво, Верховний Бог-Особа існує вічно, але в образі часу Він усе знищує. Він не має початку, хоча Сам Він початок усього сущого, і Він не має кінця, хоча все суще належного часу знаходить свій кінець. Живі істоти народжуються завдяки батькові і вмирають, коли до них приходить смерть, але Він завжди вільний від народження і смерті.
Пояснення

Цей вірш докладно пояснює вищу владу і незбагненну могутність Верховного Бога-Особи. Він не обмежений нічим. Це означає, що Його ніколи не створено і що Йому ніколи не настане кінець. Однак Сам Він є смерть (в образі часу), про що згадано і в «Бгаґавад-ґіті». Крішна каже: «Я смерть. В кінці життя живої істоти Я забираю в неї все». Вічний час теж не має початку, але творить усі створіння. Його порівнюють до філософського каменю, який своїм доторком породжує багато самоцвітів та коштовних каменів, але сам при тому не втрачає своєї могутності. Так само, Верховний Господь творить усесвіт багато разів, підтримує його і за якийсь час знищує, але Сам Він, первинний творець всесвіту, залишається незмінним і Його могутність не зменшується. Вторинним творцем всесвіту є Господь Брахма, але Брахму творить Верховний Бог-Особа. Господь Шіва знищує все творіння, але в кінці його теж знищує Вішну. У ведичних гімнах сказано, що на початку був тільки Вішну, і в кінці теж залишається тільки Він один.

Незбагненну могутність Верховного Господа можна пояснити на прикладах. Не так давно Верховний Бог-Особа створив Гітлера, а перед ним Наполеона Бонапарта, які увійшли в історію світових воєн, убивши під час війни численних живих істот. Але в кінці і Бонапарт, і Гітлера теж загинули. Людей досі з великою цікавістю пишуть і читають книжки про те, як Гітлер і Бонапарт знищили масу людей. Щороку виходять нові книжки про те, як Гітлер знищив у концтаборах тисячі євреїв. Але ніхто не намагається з’ясувати, хто вбив Гітлера чи хто створив вбивцю такої величезної кількості людей. Відданих Господа не вельми цікавлять мерехтливі події світової історії. Їх цікавить тільки первинний творець, опора і нищитель усього сущого. Дати людям знання про Нього і становить завдання руху свідомості Крішни.

4.11.20
न वै स्वपक्षोऽस्य विपक्ष एव वा
परस्य मृत्योर्विशत: समं प्रजा: ।
तं धावमानमनुधावन्त्यनीशा
यथा रजांस्यनिलं भूतसङ्घा: ॥ २० ॥
на ваі сва-пакшо ’сйа віпакша ева ва̄
парасйа мр̣тйор віш́атах̣ самам̇ праджа̄х̣
там̇ дга̄вама̄нам анудга̄вантй аніш́а̄
йатга̄ раджа̄м̇сй анілам̇ бгӯта-сан̇ґга̄х̣
Послівний переклад: на  —  не;ваі  —  однак;сва-пакшах̣  —  спільник;асйа  —  Верховного Бога-Особи;віпакшах̣  —  ворог;ева  —  певно;ва̄  —  чи;парасйа  —  Всевишнього;мр̣тйох̣  —  у формі часу;віш́атах̣  —  входячи;самам  —  однаково;праджа̄х̣  —  у всіх живих істот;там  —  Його;дга̄вама̄нам  —  рухаючись;анудга̄ванті  —  ідуть слідом;аніш́а̄х̣  —  залежні живі істоти;йатга̄  —  як;раджа̄м̇сі  —  порошинки;анілам  —  вітер;бгӯта-сан̇ґга̄х̣  —  інші матеріальні елементи.
Верховний Бог-Особа присутній в матеріальному світів образі вічного часу, залишаючись безстороннім і до всього нейтральним. Ніхто не є Йому спільником, і ніхто не є Йому ворогом. Під впливом чинника часу всі насолоджуються чи страждають через свою власну карму, чи корисливу діяльність. Як під подувом вітру здіймається хмара куряви, так під впливом власної карми жива істота в матеріальному світі страждає чи насолоджується.
Пояснення

Хоча Верховний Бог-Особа    —    це первинна причина всіх причин, Він не відповідає ні за чиї матеріальні страждання чи насолоди. Верховний Господь залишається безстороннім. Люди меншого розуму звинувачують Верховного Господа в упередженості і що тільки через неї один в матеріальному світі насолоджується, а інший страждає. Але цей вірш конкретно каже, що Верховний Господь ні до кого не упереджений. Разом з тим, живі істоти ніколи не мають повної незалежності. Щойно вони проголошують себе незалежними від верховного повелителя, як вони одразу ж опиняються в матеріальному світі і отримують нагоду досхочу намагатися знайти щастя. Матеріальний світ створено для таких заблудлих живих істот, а вони в ньому творять свою власну карму, корисливу діяльність. Користуючись можливостями, які їм дає чинник часу, вони творять власне щастя і нещастя. Кожну істоту колись створюють, якийсь час підтримують і вкінці вбивають. Що стосується трьох цих речей, то Господь безсторонньо посилає їх кожному. Істота страждає чи насолоджується згідно з власною кармою. Власна карма живої істоти визначає, опиниться вона у вищому становищі чи нижчому, буде страждати чи насолоджуватися. Через це живу істоту названо в цьому вірші аніш́ах̣, що означає «залежна від власної карми». Становище живої істоти можна пояснити за допомогою прикладу: уряд дає всім громадянам однакові можливості для діяльності, але людина може власним вибором поставити себе у зовсім інше становище, де закон обмежуватиме її волю. Цей вірш порівнює час, що приносить людям наслідки їхніх колишніх дій, із вітром, що своїм подувом підіймає пил з землі в повітря. Під час сезону дощів розові хмари однаково проливають потоки води на всі лісові рослини, створюючи сприятливі умови для їхнього росту, але одні рослини приносять солодкі плоди, а інші    —    гіркі. Так само, Бог дуже милостивий    —    Він дає однакові можливості всім живим істотам, але вони своїми діями створюють свою карму і внаслідок цього або страждають, або насолоджуються в матеріальному світі.

4.11.21
आयुषोऽपचयं जन्तोस्तथैवोपचयं विभु: ।
उभाभ्यां रहित: स्वस्थो दु:स्थस्य विदधात्यसौ ॥ २१ ॥
а̄йушо ’пачайам̇ джантос
татгаівопачайам̇ вібгух̣
убга̄бгйа̄м̇ рахітах̣ сва-стго
дух̣стгасйа відадга̄тй асау
Послівний переклад: а̄йушах̣  —  тривалості життя;апачайам  —  зменшення;джантох̣  —  живих істот;татга̄  —  так само;ева  —  також;упачайам  —  збільшення;вібгух̣  —  Верховний Бог-Особа;убга̄бгйа̄м  —  від цих обох;рахітах̣  —  вільний;сва-стгах̣  —  завжди перебуваючи у Своєму трансцендентному становищі;дух̣стгасйа  —  живих істот, що зв’язані законом карми;відадга̄ті  —  винагороджує;асау  —  Він.
Верховний Бог-Особа, Вішну, всемогутній. Він дає всім живим істотам наслідки їхнім корисливих дій. Одні живі істоти живуть дуже мало, а інші    —    дуже довго, але Господь завжди залишається у Своєму трансцендентному становищі, і Його життя не може ні зменшуватися, ні збільшуватися.
Пояснення

І комар, і Господь Брахма належать до числа живих істот матеріального світу, обоє являють собою крихітні духовні іскри і невід’ємні частки Верховного Господа. Відповідно до своєї карми комар отримує від Верховного Бога-Особи своє коротке життя, а Господь Брахма    —    своє довге життя. Але в «Брахма-самхіті» сказано: карма̄н̣і нірдахаті    —    для Своїх відданих Господь зменшує або знищує наслідки їхньої карми. Те саме пояснено в «Бгаґавад-ґіті»: йаджн̃а̄ртга̄т карман̣о ’нйатра    —    всю карму людина повинна виконувати тільки для задоволення Верховного Господа, бо інакше плоди й наслідки цієї карми зв’яжуть її. Корячись закону карми і владі вічного часу, жива істота блукає цілим всесвітом, стаючи іноді комарем, а іноді Господом Брахмою. Наділена розумом людина не бачить в цьому сенсу. «Бгаґавад-ґіта» (9.25) попереджає живих істот: йа̄нті дева-врата̄ дева̄н    —    ті, хто поклоняється півбогам, ідуть на планети півбогів, ті, хто поклоняється пітам, предкам, ідуть до пітів. Люди, схильні до матеріальної діяльності, залишаються в царстві матерії. Але ті, хто присвячує себе відданому служінню, досягають обителі Верховного Бога-Особи, де немає ні народження, ні смерті, і де не діє закон карми, що зумовлює розмаїття видів життя в матеріальному світі. Найліпше, що жива істота може зробити,    —    це присвятити себе відданому служінню й повернутися додому, до Бога. Шріла Бгактівінода Тгакура радить: «Друже, тебе затягнуло в океан матеріальної природи, і тебе жбурляють хвилі часу. Зрозумій, будь ласка, що ти вічний слуга Господа. Коли ти це зрозумієш, твоїм злигодням настане кінець і досягнеш вічного щастя».

4.11.22
केचित्कर्म वदन्त्येनं स्वभावमपरे नृप ।
एके कालं परे दैवं पुंस: काममुतापरे ॥ २२ ॥
кечіт карма вадантй енам̇
свабга̄вам апаре нр̣па
еке ка̄лам̇ паре даівам̇
пум̇сах̣ ка̄мам ута̄паре
Послівний переклад: кечіт  —  деякі;карма  —  корисливі дії;ваданті  —  пояснюють;енам  —  це;свабга̄вам  —  природа;апаре  —  інші;нр̣па  —  дорогий царю Дгруво;еке  —  одні;ка̄лам  —  час;паре  —  інші;даівам  —  доля;пум̇сах̣  —  живої істоти;ка̄мам  —  бажання;ута  —  також;апаре  —  інші.
Деякі пояснюють розмаїття видів живих істот і причину їхнього страждання та насолод наслідками їхньої карми. Інші кажуть називають причиною всього природу, ще інші    —    час, ще інші    —    долю, а ще інші    —    бажання.
Пояснення

У світі існує багато різних філософій: мімансаки, атеїсти, космологи, сексологи та численні інші спекулятивні мислителі. Істина полягає в тому, що тільки наші власні дії тримають нас у рабстві матеріального світу в різних видах життя. Як з’являються різні види життя, пояснюють Веди: причина їхньої появи криється в бажанні живої істоти. Жива істота    —    це не мертвий камінь, вона відчуває всілякі бажання, тобто каму. Веди кажуть: ка̄мо ’ка̄ршіт. Первісно живі істоти являють собою частки Господа, як іскри являють собою частки вогню, але піддавшись бажанню панувати над матеріальною природою, вони впали в матеріальний світ. Це факт. Кожна жива істота докладає всіх зусиль, щоб панувати над матеріальними багатствами.

Знищити цю каму, чи бажання, неможливо. Деякі філософи проголошують, що той, хто відмовляється від усіх бажань, знову звільняється. Але повністю відмовитися від бажань неможливо, тому що бажання    —    це ознака живої істоти. Якби жива істота не мала бажань, вона була б мертвим каменем. Тому Шріла Нароттама даса Тгакура радить скерувати свої бажання на служіння Верховного Бога-Особу. Тоді бажання стає чистим. А коли бажання очищуються, істота цілковито звільняється від матеріальної скверни. Отже, різні філософські теорії, що намагаються з’ясувати причину появи різних видів життя і їхніх насолод та страждань, не дають досконалого пояснення. Істина полягає в тому, що ми всі вічні слуги Бога, але забувши про свої стосунки з Ним, ми падаємо в матеріальний світ, де своїми діями створюємо різні плоди, які приносять нам страждання чи насолоди. В матеріальний світ нас затягує бажання, але те саме бажання треба очистити і скерувати на віддане служіння Господу. Тоді настане кінець нашій хворобі, яка примушує нас блукати всесвітом, потрапляючи в різні тіла та умови.

4.11.23
अव्यक्तस्याप्रमेयस्य नानाशक्त्युदयस्य च ।
न वै चिकीर्षितं तात को वेदाथ स्वसम्भवम् ॥ २३ ॥
авйактасйа̄прамейасйа
на̄на̄-ш́актй-удайасйа ча
на ваі чікіршітам̇ та̄та
ко веда̄тга сва-самбгавам
Послівний переклад: авйактасйа  —  непроявленої;апрамейасйа  —  Трансцендентності;на̄на̄  —  різні;ш́акті  —  енерґії;удайасйа  —  того, хто породжує;ча  —  також;на  —  ніколи;ваі  —  певно;чікіршітам  —  задум;та̄та  —  дорогий хлопчику;ках̣  —  хто;веда  —  знає;атга  —  тому;сва  —  своє;самбгавам  —  джерело.
Абсолютну Істину, Трансцендентність, ніколи не пізнати силою недосконалих чуттів. Він недоступний для прямого сприйняття. Він повелитель різноманітних енерґій, одною з яких є сукупна матеріальна енерґія, і ніхто не може зрозуміти Його задумів та дій. Отже, хоча Він первинна причина всіх причин, ніхто не може збагнути Його за допомогою умоглядних роздумів.
Пояснення

Може виникнути запитання: «Якщо існує так багато різних філософій і теорій, яка ж із них справедлива?» Відповідь полягає в тому, що Абсолютна Істина, Трансцендентність, завжди вища за пряме сприйняття чи умоглядні роздуми. Умоглядних мислителів, які намагаються осягнути своїми зусиллями Абсолютну Істину, можна порівняти з жабою, яка жила в невеличкій криниці, але на підставі свого знання намагалася скласти уявлення про ширину Атлантичного океану. Таке завдання перевершує можливості вченої жаби. Осягнути Абсолютну Істину за допомогою умоглядних теорій не під силу жодному вченому, професору чи великому академіку, тому що його чуття залишаються обмеженими. Причину всіх причин, Абсолютну Істину, може пізнати тільки той, кому Абсолютна Істина сама відкриває себе, а для наших висхідних методів вона недосяжна. Коли настає ніч, і сонце ховається від наших очей, чи коли його закривають хмари, побачити його не допоможуть ні фізична сила, ні гострий розум, ні наукові прилади, хоча саме сонце завжди залишається на небесному склепінні. Безглуздо намагатися винайти такий прожектор, щоб, вийшовши на дах і скерувавши його на нічне небо, можна було побачити сонце. Такого прожектора не існує і не може існувати.

Вжите в цьому вірші слово авйакта, «непроявлений», означає, що Абсолютну Істину неможливо осягнути ніякими науковими «відкриттями». Трансцендентність недоступна для безпосереднього сприйняття. Абсолютну Істину можна пізнати тільки таким самим способом, яким можна побачити сховане хмарами чи нічною темрявою сонце. Лише коли сонце саме сходить вранці наступного дня, кожен може побачити сонце, світ навколо і самого себе. Знання, що його дарує самоусвідомлення, називається атма-таттва. Якщо людина не досягає знання атма-таттви, вона залишається в тій самій темряві, в якій народилася. Отже, збагнути задуми Верховного Бога-Особи не може ніхто. Як сказано у ведичних писаннях, Господь володіє різноманітними енерґіями (пара̄сйа ш́актір вівідгаіва ш́рӯйате). Він володіє енерґією вічного часу. Йому належить не лише матеріальна енерґія, яку ми бачимо й відчуваємо, але також численні прихованих енерґій, які Він може проявити належного часу, коли виникає потреба. Вчені-матеріалісти можуть вивчати лише частку численних енерґій Господа. Вони можуть досліджувати ту чи інші Господню енерґію, спираючись на своє обмежене знання, але Абсолютну Істину за допомогою матеріальної науки їм не збагнути. Жоден вчений-матеріаліст не може передбачити майбутнього. Однак метод бгакті-йоґи цілковито відрізняється від так званих наукових методів пізнання. Відданий просто віддається Всевишньому, і Господь зі Своєї безпричинної милості являє Себе. Як Господь каже в «Бгаґавад-ґіті»: дада̄мі буддгі-йоґам̇ там    —    «Я даю йому інтелект». Що це за інтелект? Йена ма̄м упайа̄нті те    —    Господь дає людині інтелект, за допомогою якого вона може подолати океан невігластва й повернутися додому, до Бога. Висновок полягає в тому, що причину всіх причин, Абсолютну Істина, Верховний Брахман, неможливо пізнати за допомогою філософських роздумів    —    тільки Він Сам може явити Себе відданому, коли той повністю віддається Його лотосовим стопам. «Бгаґавад-ґіта»    —    це богоявлене писання, яке повідав Сам Господь, Абсолютна Істина, коли Він приходив на цю планету. Кожна розумна людина, яка бажає зрозуміти, хто такий Бог, повинна вивчати це трансцендентне писання під керівництвом істинного духовного вчителя. Тоді дуже легко зрозуміти Крішну таким, як Він є.

4.11.24
न चैते पुत्रक भ्रातुर्हन्तारो धनदानुगा: । विसर्गादानयोस्तात पुंसो दैवं हि कारणम् ॥ २४ ॥
на чаіте путрака бгра̄тур
ханта̄ро дганада̄нуґа̄х̣
вісарґа̄да̄найос та̄та
пум̇со даівам̇ хі ка̄ран̣ам
Послівний переклад: на  —  аж ніяк;ча  —  теж;ете  —  ці;путрака  —  дорогий синку;бгра̄тух̣  —  твого брата;ханта̄рах̣  —  вбивці;дганада  —  Кувери;ануґа̄х̣  —  послідовники;вісарґа  —  народження;а̄да̄найох̣  —  смерті;та̄та  —  любий синку;пум̇сах̣  —  живої істоти;даівам  —  Всевишній;хі  —  певно;ка̄ран̣ам  —  причина.
Дорогий синку, ці якші, послідовники Кувери, не винні в смерті твого брата. Причина і народження, і смерті кожної живої істоти    —    це Всевишній, причина всіх причин.
4.11.25
स एव विश्वं सृजति स एवावति हन्ति च ।
अथापि ह्यनहङ्कारान्नाज्यते गुणकर्मभि: ॥ २५ ॥
са ева віш́вам̇ ср̣джаті
са ева̄ваті ханті ча
атга̄пі хй анахан̇ка̄ра̄н
на̄джйате ґун̣а-кармабгіх̣
Послівний переклад: сах̣  —  Він;ева  —  певно;віш́вам  —  всесвіт;ср̣джаті  —  створює;сах̣  —  Він;ева  —  пвено;аваті  —  підтримує;ханті  —  знищує;ча  —  також;атга апі  —  більше того;хі  —  певно;анахан̇ка̄ра̄т  —  не маючи его;на  —  не;аджйате  —  заплутується;ґун̣а  —  ґун матеріальної природи;кармабгіх̣  —  діями.
Верховний Бог-Особа створює матеріальний світ, Він підтримує його і Він належного часу знищує його, але, залишаючись трансцендентним до цієї діяльності, Він ніколи не підпадає під вплив его чи ґун матеріальної природи.
Пояснення

Слово анахан̇ка̄ра, вжите в цьому вірші, означає «без его». Зумовлена душа посідає оманне его і за рахунок своєї карми отримує різні тіла в матеріальному світі. Іноді вона отримує тіло півбога і вважає, що це тіло і є вона. Так само, коли вона отримує тіло собаки, вона ототожнює себе і з цим тілом. Але між тілом Верховного Бога-Особи і Його душею немає такої відмінності. Тому «Бгаґавад-ґіта» проголошує кожного, хто вважає Крішну за звичайну людину, великим дурнем, позбавленим знання про трансцендентну природу Господа. Господь каже: на ма̄м̇ карма̄н̣і лімпанті    —    жодні з Його дій не впливають на Нього, тому що Він ніколи не осквернюється ґунами матеріальної природи. Те, що ми маємо тіло, доводить нашу оскверненість трьома ґунами матеріальної природи. Господь каже Арджуні: «Ти і Я народжувалися вже багато разів, але Я пам’ятаю це все, а ти    —    ні». В цьому полягає різниця між живою істотою, зумовленою душею, і Верховною Душею. Наддуша, Верховний Бог-Особа, не має матеріального тіла і тому ніякі дії Його не зв’язують. Є багато філософів-майаваді, які вважають тіло Крішни породженим із насиченої ґуни матеріального добра і вбачають відмінність між душею Крішни і Його тілом. Однак істина полягає в тому, що тіло зумовленої душі, навіть якщо воно великою мірою сповнене якості матеріального добра, матеріальне, тоді тіло Крішни зовсім не матеріальне, воно трансцендентне. Крішна не має оманного его, тому що Він не ототожнює Себе з ілюзорним і тимчасовим тілом. Він сходить у цей світ у Своєму предвічному, духовному тілі. «Бгаґавад-ґіта» описує тіло Крішни словами парам̇ бга̄вам. Терміни парам̇ бга̄вам̇ і дівйам дуже важливі для розуміння особи Крішни.

4.11.26
एष भूतानि भूतात्मा भूतेशो भूतभावन: ।
स्वशक्त्या मायया युक्त: सृजत्यत्ति च पाति च ॥ २६ ॥
еша бгӯта̄ні бгӯта̄тма̄
бгӯтеш́о бгӯта-бга̄ванах̣
сва-ш́актйа̄ ма̄йайа̄ йуктах̣
ср̣джатй атті ча па̄ті ча
Послівний переклад: ешах̣  —  це;бгӯта̄ні  —  всі створені істоти;бгӯта-а̄тма̄  —  Наддуша всіх живих істот;бгӯта-іш́ах̣  —  повелитель кожного;бгӯта-бга̄ванах̣  —  опора кожного;сва-ш́актйа̄  —  Своєю енерґією;ма̄йайа̄  —  зовнішньою енерґією;йуктах̣  —  орудуючи;ср̣джаті  —  творить;атті  —  знищує;ча  —  і;па̄ті  —  підтримує;ча  —  і.
Верховний Бог-Особа    —    це Наддуша всіх живих істот. Він владика і опікун кожного. За посередництвом Своєї зовнішньої енерґії Він усіх творить, підтримує і знищує.
Пояснення

Існує два типи творінь, підпорядкованих двом різним енерґіям. Цей матеріальний світ Господь створює за посередництвом Своєї зовнішньої, матеріальної енерґії, а духовний світ    —    це прояв Його внутрішньої енерґії. Із внутрішньою енерґією Господь ніколи не розлучається, але від матеріальної енерґії Він завжди тримається осторонь. Тому в «Бгаґавад-ґіті» (9.4) Господь каже: мат-стга̄ні сарва-бгӯта̄ні на ча̄хам̇ тешв авастгітах̣    —    «Усі живі істоти живуть у Мені й перебувають у Моїй енерґії, але Я Сам не присутній у всьому сущому». Господь особисто завжди залишається в духовному світі. Коли Верховний Господь приходить у матеріальний світ, місце, де Він присутній, теж перетворюється на духовний світ. Наприклад, чисті віддані поклоняються в храмі. Тому храм вважають невідмінним від духовного світу.

4.11.27
तमेव मृत्युममृतं तात दैवं
सर्वात्मनोपेहि जगत्परायणम् ।
यस्मै बलिं विश्वसृजो हरन्ति
गावो यथा वै नसि दामयन्त्रिता: ॥ २७ ॥
там ева мр̣тйум амр̣там̇ та̄та даівам̇
сарва̄тманопехі джаґат-пара̄йан̣ам
йасмаі балім̇ віш́ва-ср̣джо харанті
ґа̄во йатга̄ ваі насі да̄ма-йантріта̄х̣
Послівний переклад: там  —  Йому;ева  —  певно;мр̣тйум  —  смерть;амр̣там  —  безсмертя;та̄та  —  любий синку;даівам  —  Всевишньому;сарва-а̄тмана̄  —  у всіх відношеннях;упехі  —  віддайся;джаґат  —  світу;пара̄йан̣ам  —  найвища мета;йасмаі  —  кому;балім  —  підношення;віш́ва-ср̣джах̣  —  всі півбоги, як оце Брахма;харанті  —  приносять;ґа̄вах̣  —  бики;йатга̄  —  як;ваі  —  неодмінно;насі  —  в носі;да̄ма  —  мотузкою;йантріта̄х̣  —  керовані.
Любий Дгруво, будь ласка, віддайся Верховному Богові-Особі, найвищій меті всього світу. Кожен, навіть півбоги на чолі з Господом Брахмою, коряться Йому, як бик кориться господарю, що тягне його за простромлену йому через ніс мотузку.
Пояснення

Хвороба матеріалізму полягає в тому, що ми проголошуємо себе незалежними від верховного володаря. Насправді наше матеріальне існування починається тоді, коли ми забуваємо верховного володаря і бажаємо самі панувати над матеріальною природою. Кожен в матеріальному світі докалдає всіх зусиль, щоб стати верховним володарем,    —    якщо не особисто, то в складі своєї нації, громади чи ще якось. Сваямбгува Ману порадив Дгруві Махараджі припинити бій, тому що хвилювався, щоб Дгрува Махараджа із марнолюбства не винищив весь рід якшів. Однак у цьому вірші Сваямбгува Ману намагається позбавити Дгруву Махараджу від останніх слідів марнолюбства, пояснюючи йому становище верховного володаря. Варто відзначити тут слова мр̣тйум амр̣там, «смерть і безсмертя». У «Бгаґавад-ґіті» Господь каже: «Я смерть, що в кінцевому підсумку забирає в демонів усе, що в них є». Демони тільки й знають, що боротися за існування, намагаючись панувати над матеріальною природою. Їм доводиться знову й знову вмирати після того, як вони своїми діями створюють тенета, які тримають їх в полоні матеріального світу. Для демонів Господь    —    це смерть, але для відданих Він амріта, вічне життя. Віддані, які постійно служать Господу, вже досягнули безсмертя, бо все, що вони роблять за цього життя, вони робитимуть і в наступному житті. Вони лише змінять матеріальні тіла на духовні. На відміну від демонів, їм більше не доводеться змінювати одне за одним матеріальні тіла. Отож Господь одночасно і смерть, і безсмертя. Для демонів Він смерть, а для відданих Він безсмертя. Він остаточна мета для всіх істот, тому що Він причина всіх причин. Сваямбгува Ману радить Дгруві Махараджі у всьому віддатися Господу, звільнившись від усякого марнолюбства. Хтось може запитати: «Чому люди поклоняються півбогам?» Цей вірш відповідає на це запитання, пояснюючи, що півбогам поклоняються люди меншого розуму. Півбоги приймають жертвопринесення тільки для того, щоб в кінцевому підсумку задовольнити Верховного Бога-Особу.

4.11.28
य: पञ्चवर्षो जननीं त्वं विहाय
मातु: सपत्‍न्या वचसा भिन्नमर्मा ।
वनं गतस्तपसा प्रत्यगक्ष-
माराध्य लेभे मूर्ध्नि पदं त्रिलोक्या: ॥ २८ ॥
йах̣ пан̃ча-варшо джананім̇ твам̇ віха̄йа
ма̄тух̣ сапатнйа̄ вачаса̄ бгінна-марма̄
ванам̇ ґатас тапаса̄ пратйаґ-акшам
а̄ра̄дгйа лебге мӯрдгні падам̇ трі-локйа̄х̣
Послівний переклад: йах̣  —  той, хто;пан̃ча-варшах̣  —  п’ятирічний;джананім  —  мати;твам  —  ти;віха̄йа  —  залишивши;ма̄тух̣  —  матері;са-патнйа̄х̣  —  другої дружини;вачаса̄  —  словами;бгінна-марма̄  —  зачеплений за живе;ванам  —  в ліс;ґатах̣  —  пішов;тапаса̄  —  аскезою;пратйак-акшам  —  Верховного Господа;а̄ра̄дгйа  —  поклоняючись;лебге  —  досягнув;мӯрдгні  —  вгорі;падам  —  обитель;трі-локйа̄х̣  —  трьох світів.
Дорогий Дгруво, коли тобі було тільки п’ять років, тебе глибоко образили слова твоєї мачухи, і ти відважно залишив захист своєї матері й пішов у ліс, щоб присвятити себе йозі й доясгнути Верховного Бога-Особу. Завдяки цьому ти вже досягнув найвищої обителі в трьох світах.
Пояснення

Ману дуже пишався тим, що Дгрува Махараджа був його нащадком, бо, коли Дгруві було тільки п’ять років, він уже почав медитувати на Верховного Бога-Особу й за півроку зумів побачити Верховного Господа віч-на-віч. Дгрува Махараджа    —    це, справді, гордість династії Ману і всього людського роду. Людський рід бере початок від Ману. На санскриті людину називають манушйа, що означає «нащадок Ману». Отже, Дгрува Махараджа    —    це слава не лише роду Сваямбгуви Ману, але й усього людства. Дгрува Махараджа вже колись віддався Верховному Богові-Особі, і тому Сваямбгува Ману прохав його утриматися від дій, які не личать відданій Господу душі.

4.11.29
तमेनमङ्गात्मनि मुक्तविग्रहे
व्यपाश्रितं निर्गुणमेकमक्षरम् ।
आत्मानमन्विच्छ विमुक्तमात्मद‍ृग्
यस्मिन्निदं भेदमसत्प्रतीयते ॥ २९ ॥
там енам ан̇ґа̄тмані мукта-віґрахе
вйапа̄ш́рітам̇ нірґун̣ам екам акшарам
а̄тма̄нам анвіччга вімуктам а̄тма-др̣ґ
йасмінн ідам̇ бгедам асат пратійате
Послівний переклад: там  —  Його;енам  —  того;ан̇ґа  —  дорогий Дгруво;а̄тмані  —  в розумі;мукта-віґрахе  —  вільному від гніву;вйапа̄ш́рітам  —  що перебуває;нірґун̣ам  —  трансцендентного;екам  —  єдиного;акшарам  —  несхибний Брахман;а̄тма̄нам  —  душу;анвіччга  —  знайди;вімуктам  —  неоскверненого;а̄тма-др̣к  —  звернувши обличчя до Наддуші;йасмін  —  в якому;ідам  —  цей;бгедам  —  поділ;асат  —  недійсний;пратійате  —  виглядає.
Отож, дорогий Дгруво, зверни свій погляд до Верховної Особи, несхибного Брахмана. Повернувшись до свого природного становища, зверни обличчя до Верховного Бога-Особи і тоді, пізнавши себе, ти побачиш, що матеріальні відмінності    —    це просто міраж.
Пояснення

Залежно від глибини самоусвідомлення живі істоти можуть посідати три типи бачення. Жива істота, яка перебуває на рівні тілесної концепції життя, розрізняє інших істот відповідно до їхніх матеріальних форм. Жива істота проходить через багато різних матеріальних форм, але незважаючи на ці тілесні зміни сама вона вічна. Отож, з погляду людини, яка перебуває на рівні тілесної концепції життя, одна жива істота здається відмінною від іншої. Господь Ману хотів змінити бачення Дгруви Махараджі, який вважав якшів за відмінних від себе й за своїх ворогів. Насправді ніхто нікому не ворог і не друг. Згідно з законом кармии всі проходять через різні тіла, але коли істота пізнає свою духовну тотожність, вона перестає бачити відмінності між істотами, які виникають через вплив закону карми. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (18.54):

Відданий, який вже досягнув звільнення, не помічає відмінностей, заснованих на зовнішній оболонці, чи на тілі, він бачить усі живі істоти як духовні душі, вічних слуг Господа. Господь Ману вчить Дгруву Махараджу, що дивитися на всіх істот саме так. Ману порадив йому це тому, що він великий відданий і не повинен дивитися на інших живих істот очима звичайної людини. Ману непрямо вказує Дгруві Махараджі, що він через матеріальну прив’язаність вважав свого брата за родича, а якшів за своїх ворогів. Коли людина утверджується у своєму первинному становищі вічного слуги Господа, вона перестає ділити таким чином живих істот на своїх і чужих.

4.11.30
त्वं प्रत्यगात्मनि तदा भगवत्यनन्त
आनन्दमात्र उपपन्नसमस्तशक्तौ ।
भक्तिं विधाय परमां शनकैरविद्या-
ग्रन्थिं विभेत्स्यसि ममाहमिति प्ररूढम् ॥ ३० ॥
твам̇ пратйаґ-а̄тмані тада̄ бгаґаватй ананта
а̄нанда-ма̄тра упапанна-самаста-ш́актау
бгактім̇ відга̄йа парама̄м̇ ш́анакаір авідйа̄-
ґрантгім̇ вібгетсйасі мама̄хам іті прарӯд̣гам
Послівний переклад: твам  —  ти;пратйак-а̄тмані  —  Наддуші;тада̄  —  тоді;бгаґаваті  —  Верховному Богові-Особі;ананте  —  безмежному;а̄нанда-ма̄тре  —  вмістищі всієї насолоди;упапанна  —  володарю;самаста  —  всіх;ш́актау  —  енерґій;бгактім  —  віддане служіння;відга̄йа  —  виконуючи;парама̄м  —  найвищому;ш́анакаіх̣  —  скоро;авідйа̄  —  невігластва;ґрантгім  —  вузол;вібгетсйасі  —  розв’яжеш;мама  —  моє;ахам  —  я;іті  —  так;прарӯд̣гам  —  міцно утверджений.
Повернувшись у своє природне становище і служачи Верховному Господу, всемогутньому вмістищу всієї насолоди, що перебуває в кожній живій істоті як Наддуша, ти дуже швидко забудеш ці оманні поняття «я» і «моє».
Пояснення

Дгрува Махараджа уже був звільнена душа, бо в віці п’яти років він уже побачив Верховного Бога-Особу. Але незважаючи на те, що він був звільнений, на якийсь час він піддався ілюзії майі, під впливом тілесної концепції життя вважаючи себе за брата Уттами. Весь матеріальний світ рухається під впливом цих уявлень «я» і «моє». Вони являють собою корінь прив’язаності до матеріального світу. Тому, хто перебуває під впливом цих корінних ілюзорних понять    —    «я» і «моє»,    —    доведеться залишатися в матеріальному світі, народжуючись іноді у шляхетних, а іноді в огидних тілах. З милості Господа Крішни, мудреці й Господь Ману нагадали Дгруві Махараджі, що він не повинен триматися за матеріальні поняття «я» і «моє». Він міг легко викорінити цю ілюзію, просто виконуючи віддане служіння Господу.

4.11.31
संयच्छ रोषं भद्रं ते प्रतीपं श्रेयसां परम् ।
श्रुतेन भूयसा राजन्नगदेन यथामयम् ॥ ३१ ॥
сам̇йаччга рошам̇ бгадрам̇ те
пратіпам̇ ш́рейаса̄м̇ парам
ш́рутена бгӯйаса̄ ра̄джанн
аґадена йатга̄майам
Послівний переклад: сам̇йаччга  —  приборкай;рошам  —  гнів;бгадрам  —  все щастя;те  —  тобі;пратіпам  —  ворога;ш́рейаса̄м  —  всього добра;парам  —  найбільшого;ш́рутена  —  слухаючи;бгӯйаса̄  —  постійно;ра̄джан  —  дорогий царю;аґадена  —  лікуванням;йатга̄  —  як;а̄майам  —  хворобу.
Дорогий царю, зваж усе, що я сказав тобі, і мої слова допоможуть тобі, як цілющі ліки допомагають недужому. Вгамуй свій гнів, бо гнів    —    це найбільший ворог на шляху духовного самоусвідомлення. Щасти тобі у всьому. Прислухайся до моїх настанов.
Пояснення

Дгрува Махараджа був звільнена душа і насправді не відчував гніву ні на кого. Але, як правитель, він був зобов’язаний на якийсь час проявляти гнів, щоб підтримувати в державі закон і порядок. Його брата Уттаму несправедливо вбив хтось із якшів, і обов’язок Дгруви Махараджі, як царя, полягав у тому, щоб убити злочинця (життя за життя). Відповідаючи на кинутий йому виклик, Дгрува Махараджа відважно кинувся в бій і належно покарав якшів. Але гнів має таку природу, що, коли його не стримувати, він зростає до безмежності. Щоб царський гнів Дгруви Махараджі не вийшов за межі дозволеного, Ману милостиво вгамував свого внука. Дгрува Махараджа зрозумів наміри свого діда і відразу ж перестав воювати. У цьому вірші велике значення мають слова ш́рутена бгӯйаса̄, «постійно слухаючи». Постійно слухаючи про віддане служіння, людина може приборкати гнів, що становить перешкоду на шляху відданого служіння. Шріла Парікшіт Махараджа сказав, що постійне слухання оповідей про ігри Господа    —    це панацея від усіх матеріальних хвороб. Тому кожен повинен постійно слухати про Верховного Бога-Особу. Слухаючи про Господа, ми можемо завжди зберігати врівноваженість, і тоді ніщо не перешкоджатиме нашому розвитку в духовному житті.

Гнів Дгруві Махараджі на лиходіїв цілком справедливий. Це підтверджує історія змії, що завдяки настановам Наради Муні стала відданою. Нарада сказав їй більше нікого не кусати. Звичайна змія своїм укусом вбиває інших живих істот, тому, коли ця змія стала відданою, Нарада Муні заборонив їй жалити інших істот. На жаль, люди стали зловживати небажанням змії чинити насильство, і насамперед діти, що стали кидати в неї каміння. Однак вона, слухняно виконуючи наказ духовного вчителя, нікого не кусала. Коли вона за якийсь час зустріла свого духовного вчителя, Нараду, вона поскаржилася йому: «Я позбулася лихої звички жалити невинних істот, але вони зловживають цим і кидають в мене камінням». Почувши це, Нарада Муні порадив їй: «Нікого не кусай, але не забувай надимати свій каптур, ніби ти збираєшся вкусити, і тоді тебе ніхто не чіпатиме». Так само, відданий, наділений всіма хорошими якостями, завжди уникає насильства. Але він живе в цьому світі разом з іншими людьми, які можуть чинити йому зло, і тому він не повинен забувати проявляти гнів, хоча б на якийсь час, щоб вгамувати лиходіїв.

4.11.32
येनोपसृष्टात्पुरुषाल्लोक उद्विजते भृशम् ।
न बुधस्तद्वशं गच्छेदिच्छन्नभयमात्मन: ॥ ३२ ॥
йенопаср̣шт̣а̄т пуруша̄л
лока удвіджате бгр̣ш́ам
на будгас тад-ваш́ам̇ ґаччгед
іччганн абгайам а̄тманах̣
Послівний переклад: йена  —  чим;упаср̣шт̣а̄т  —  охопленої;пуруша̄т  —  людини;локах̣  —  всі;удвіджате  —  лякаються;бгр̣ш́ам  —  великою мірою;на  —  ніколи;будгах̣  —  наділена знанням людина;тат  —  гніву;ваш́ам  —  під вплив;ґаччгет  —  повинна підпадати;іччган  —  бажаючи;абгайам  —  безстрашність і звільнення;а̄тманах̣  —  себе.
Той, хто бажає звільнитися від матеріального світу, не повинен піддаватися гніву, бо охоплена гнівом людина навіює страх на всіх істот, які оточують її.
Пояснення

Відданий, свята особа, не повинен навіювати страх на інших і не повинен відчувати страх перед іншими. Якщо людина ні з ким не ворогує, ніхто не буде ворогувати з нею. Щоправда, є такі приклади, як Ісус Христос, що теж мав ворогів, які його розіп’яли. Завжди існують демонічні особи, що знайдуть ваду навіть у святого. Але святий ніколи не гнівається, навіть коли для цього є всі підстави.

4.11.33
हेलनं गिरिशभ्रातुर्धनदस्य त्वया कृतम् ।
यज्जघ्निवान् पुण्यजनान् भ्रातृघ्नानित्यमर्षित: ॥ ३३ ॥
хеланам̇ ґіріш́а-бгра̄тур
дганадасйа твайа̄ кр̣там
йадж джаґгніва̄н пун̣йа-джана̄н
бгра̄тр̣-ґгна̄н ітй амаршітах̣
Послівний переклад: хеланам  —  зневага;ґіріш́а  —  Господа Шіви;бгра̄тух̣  —  брата;дганадасйа  —  Кувери;твайа̄  —  тобою;кр̣там  —  вчинена;йат  —  бо;джаґгніва̄н  —  ти вбив;пун̣йа-джана̄н  —  якшів;бгра̄тр̣  —  твого брата;ґгна̄н  —  вбивць;іті  —  так (думаючи);амаршітах̣  —  розгніваний.
Дорогий Дгруво, ти повбивав величезну кількість якшів, вважаючи їх за вбивць твого брата, але своїми діями ти стурбував брата Господи Шіви, Куверу, скарбничого півбогів. Зрозумій, що своїми діями ти образив Куверу і Господа Шіву.
Пояснення

Господь Ману каже, що Дгрува Махараджа образив Господа Шіву і його брата Куверу, тому що якші належать до родичів Кувери. Якші    —    це не звичайні люди. Їх названо тут словом пун̣йа-джана̄н, що означає «праведні люди». Так чи інакше, Дгрува Махараджа потурбував Куверу, і тому Сваямбгува Ману порадив Дгруві якось заспокоїти його.

4.11.34
तं प्रसादय वत्साशु सन्नत्या प्रश्रयोक्तिभि: ।
न यावन्महतां तेज: कुलं नोऽभिभविष्यति ॥ ३४ ॥
там̇ праса̄дайа ватса̄ш́у
саннатйа̄ праш́райоктібгіх̣
на йа̄ван махата̄м̇ теджах̣
кулам̇ но ’бгібгавішйаті
Послівний переклад: там  —  його;праса̄дайа  —  задовольни;ватса  —  синку;а̄ш́у  —  негайно;саннатйа̄  —  поклонами;праш́райа̄  —  шанобливістю;уктібгіх̣  —  люб’язними словами;на йа̄ват  —  доки;махата̄м  —  великих осіб;теджах̣  —  гнів;кулам  —  рід;нах̣  —  наш;абгібгавішйаті  —  зачепить.
Отож, синку, негайно постарайся вмилостивити Куверу чемними словами й молитвами, щоб його гнів не впав на наш рід.
Пояснення

У своєму повсякденному житті ми повинні підтримувати дружні стосунки зі всіма, а тим більше з такими піднесеними півбогами, як Кувера. Ми повинні поводитися таким чином, щоб ніхто не гнівавася на нас і не намагався завдати шкоди нам самим, нашим родинам чи громадам.

4.11.35
एवं स्वायम्भुव: पौत्रमनुशास्य मनुर्ध्रुवम् ।
तेनाभिवन्दित: साकमृषिभि: स्वपुरं ययौ ॥ ३५ ॥
евам̇ сва̄йамбгувах̣ паутрам
ануш́а̄сйа манур дгрувам
тена̄бгівандітах̣ са̄кам
р̣шібгіх̣ сва-пурам̇ йайау
Послівний переклад: евам  —  так;сва̄йамбгувах̣  —  Господь Сваямбгува Ману;паутрам  —  внука;ануш́а̄сйа  —  настановивши;манух̣  —  Господь Ману;дгрувам  —  Дгруві Махараджі;тена  —  ним;абгівандітах̣  —  вшанований поклонами;са̄кам  —  разом із;р̣шібгіх̣  —  мудрецями;сва-пурам  —  до своєї обителі;йайау  —  пішов.
Так Сваямбгува Ману настановив свого внука, Дгруву Махараджу, і після того той шанобливо поклонився йому. По тому Господь Ману разом і великі мудреці вирушили до своїх обителей.