ГЛАВА ТРИНАДЦЯТА: З’явлення Господа Варахи
निशम्य वाचं वदतो मुने: पुण्यतमां नृप ।
भूय: पप्रच्छ कौरव्यो वासुदेवकथादृत: ॥ १ ॥
ніш́амйа ва̄чам̇ вадато
мунех̣ пун̣йатама̄м̇ нр̣па
бгӯйах̣ папраччга кауравйо
ва̄судева-катга̄др̣тах̣
Велике значення тут має слово а̄др̣тах̣. Воно свідчить, що Відура мав природний потяг до трансцендентного послання Верховного Бога-Особи і ніколи не міг вдосталь наслухатися розповідей про Господа. Він хотів слухати й слухати, щоб знову й знову поринати в потоки благословень, що їх проливають ці трансцендентні оповіді.
स वै स्वायम्भुव: सम्राट् प्रिय: पुत्र: स्वयम्भुव: ।
प्रतिलभ्य प्रियां पत्नीं किं चकार ततो मुने ॥ २ ॥
са ваі сва̄йамбгувах̣ самра̄т̣
прійах̣ путрах̣ свайамбгувах̣
пратілабгйа прійа̄м̇ патнім̇
кім̇ чака̄ра тато муне
ब्रूहि मे श्रद्दधानाय विष्वक्सेनाश्रयो ह्यसौ ॥ ३ ॥
а̄ді-ра̄джасйа саттама
брӯхі ме ш́раддадга̄на̄йа
вішваксена̄ш́райо хй асау
«Шрімад-Бгаґаватам» повен трансцендентних оповідей про Бога-Особу та Його чистих відданих. В абсолютному світі нема якісної відмінності між Верховним Господом і Його чистим відданим. Тому слухати про Господа і слухати про вдачу та дії чистого відданого — це одна й та сама діяльність, бо дає один результат — допомагає розвиватися у відданому служінні.
नन्वञ्जसा सूरिभिरीडितोऽर्थ: ।
तत्तद्गुणानुश्रवणं मुकुन्द-
पादारविन्द हृदयेषु येषाम् ॥ ४ ॥
нанв ан̃джаса̄ сӯрібгір ыд̣іто ’ртгах̣
тат-тад-ґун̣а̄нуш́раван̣ам̇ мукунда-
па̄да̄равіндам̇ хр̣дайешу йеша̄м
Шукачі трансцендентного знання присвячують себе суворим аскезам, йдучи в науку до істинного духовного вчителя і слухаючи від нього Веди. Вони повинні слухати не тільки про діяння Господа, а й про трансцендентні якості відданих, що в своїх серцях повсякчасно думають про лотосові стопи Господа. Чистий відданий Господа не може відірватися від лотосових стіп Господа навіть на мить. Немає сумніву, що Господь завжди перебуває в серці всіх живих істот, але вони, поринувши в ілюзію матеріальної енерґії, майже не здогадуються про це. Натомість віддані усвідомлюють присутність Господа і тому завше бачать у своєму серці Його лотосові стопи. Ці чисті віддані гідні такої самої шани, як Господь, мало того, Господь радить шанувати їх більше, ніж Його Самого. Поклоніння відданому криє в собі більшу силу, ніж поклоніння Господу. Тому учні трансцендентної науки повинні слухати про чистих відданих з вуст таких самих Господніх відданих, тому що ніхто не може пояснити діяння Господа чи Його відданих, якщо він сам не є чистий відданий.
इति ब्रुवाणं विदुरं विनीतं
सहस्रशीर्ष्णश्चरणोपधानम् ।
प्रहृष्टरोमा भगवत्कथायां
प्रणीयमानो मुनिरभ्यचष्ट ॥ ५ ॥
іті брува̄н̣ам̇ відурам̇ вінітам̇
сахасра-ш́іршн̣аш́ чаран̣опадга̄нам
прахр̣шт̣а-рома̄ бгаґават-катга̄йа̄м̇
пран̣ійама̄но мунір абгйачашт̣а
Варто відзначити в цьому вірші слова сахасра-ш́іршн̣ах̣. Словами сахасра-ш́іршн̣ах̣ іменують того, хто володіє різноманітними енерґіями, вершить численні подвиги і має дивовижний розум. Такими якостями володіє тільки Бог-Особа, Шрі Крішна, і ніхто інший. Бог-Особа часом з задоволенням обідав у Відури вдома, а після того, відпочиваючи, клав Свої лотосові стопи на коліна Відури. Сама думка про те, як дивовижно пощастило Відурі, надихала Майтрею. Його волосся стало дибки і він у великому захваті став розповідати про Бога-Особу.
यदा स्वभार्यया सार्धं जात: स्वायम्भुवो मनु: ।
प्राञ्जलि: प्रणतश्चेदं वेदगर्भमभाषत ॥ ६ ॥
йада̄ сва-бга̄рйайа̄ са̄рдгам̇
джа̄тах̣ сва̄йамбгуво манух̣
пра̄н̃джаліх̣ пран̣аташ́ чедам̇
веда-ґарбгам абга̄шата
तथापि न: प्रजानां ते शुश्रूषा केन वा भवेत् ॥ ७ ॥
джанма-кр̣д вр̣ттідах̣ піта̄
татга̄пі нах̣ праджа̄на̄м̇ те
ш́уш́рӯша̄ кена ва̄ бгавет
Синівський обов’язок — не тільки приймати батька як годувальника, який вдовольняє всі його потреби, але й служити йому, коли трохи вб’ється у силу. Це закон, який діє у творінні, починаючи з часів Брахми. Батьківський обов’язок — ростити сина, поки він вб’ється в силу, а коли син виріс, то вже його обов’язок — служити батькові.
यत्कृत्वेह यशो विष्वगमुत्र च भवेद्गति: ॥ ८ ॥
кармасв ід̣йа̄тма-ш́актішу
йат кр̣твеха йаш́о вішваґ
амутра ча бгавед ґатіх̣
Брахма отримав ведичне знання безпосередньо від Бога-Особи, і кожен, хто виконує доручені йому обов’язки в лінії учнівської спадкоємності, що бере початок від Брахми, неодмінно вкриє себе славою в цьому житті й досягне спасіння в наступному. Учнівська спадкоємність, яка починається від Брахми, має назву Брахма-сампрадая. Ось особи, через яких передавалося знання в цій спадкоємності: Брахма, Нарада, В’яса, Мадгва Муні (Пурнапраґ’я), Падманабга, Нріхарі, Мадгава, Акшобг’я, Джаятіртга, Ґ’янасіндгу, Даянідгі, Від’янідгі, Раджендра, Джаядгарма, Пурушоттама, Брахман’ятіртга, В’ясатітрга, Лакшміпаті, Мадгавендра Пурі, Ішвара Пурі, Шрі Чайтан’я Махапрабгу, Сварупа Дамодара разом із Шрі Рупою Ґосвамі та іншими, Шрі Раґгунатга даса Ґосвамі, Крішнадаса Ґосвамі, Нароттама даса Тгакура, Вішванатга Чакраватрі, Джаґаннатга даса Бабаджі, Бгактівінода Тгакура, Ґауракішора даса Бабаджі, Шрімад Бгактісіддганта Сарасваті, А.Ч. Бгактіведанта Свамі.
Учнівська спадкоємність, яка починається від Брахми, духовна за своєю природою, тимчасом родовід, що починається від Ману, має матеріальну природу. Однак в обох призначення одне — привести людей до висот свідомості Крішни.
प्रीतस्तुभ्यमहं तात स्वस्ति स्ताद्वां क्षितीश्वर ।
यन्निर्व्यलीकेन हृदा शाधि मेत्यात्मनार्पितम् ॥ ९ ॥
прітас тубгйам ахам̇ та̄та
свасті ста̄д ва̄м̇ кшітіш́вара
йан нірвйалікена хр̣да̄
ш́а̄дгі метй а̄тмана̄рпітам
Батька й сина завжди пов’язують піднесені стосунки. Батько природно бажає синові всього добра і завжди готовий допомогти йому на життєвому шляху. Однак незважаючи на всі батькові добрі бажання, іноді син, зловживаючи своєю незалежністю, збивається на манівці. Кожна жива істота, від найменшої до найбільшої, володіє певною незалежністю і свободою вибору. Якщо син щиро воліє діяти за вказівками батька, це вдесять разів збільшує батькове бажання якнайліпше вчити й провадити сина. Стосунки, які демонструють Брахма і Ману, — це ідеал стосунків між батьком і сином. Як батько, так і син наділені всіма достоїнствами і показують гідний приклад, який повинні наслідувати всі люди. Ману, як син, щиро попрохав батька, Брахму, вчити його, а батько, сповнений ведичної мудрості, з великою радістю став його настановляти. Якщо люди будуть старанно наслідувати приклад прабатька всього людства, стосунки між батьками й синами стануть досконалі.
शक्त्याप्रमत्तैर्गृह्येत सादरं गतमत्सरै: ॥ १० ॥
ка̄рйа̄ хй апачітір ґурау
ш́актйа̄праматтаір ґр̣хйета
са̄дарам̇ ґата-матсараіх̣
Коли чотири попередні сини Брахми — мудреці Санака, Санатана, Санандана і Санат-кумара — відмовилися коритися своєму батькові, Брахмі було дуже прикро і його гнів проявився в образі Рудри. Брахма не забув цього випадку, і тому слухняність Ману Сваямбгуви дуже втішила його. Коли четверо мудреців не послухались батькових наказів, вони, на матеріальний погляд, вчинили дуже негарно, але за їхнім непослухом стояли вищі наміри, і це врятувало їх від наслідків такого вчинку. Однак усі, хто порушує батьківську волю з матеріальних міркувань, безперечно, муситимуть зазнати за це кари. Покора Ману батькові теж спиралася на матеріальні міркування, але вона свідчила про його свободу від заздрості. Отже, звичайні люди в матеріальному світі зобов’язані наслідувати приклад Ману.
उत्पाद्य शास धर्मेण गां यज्ञै: पुरुषं यज ॥ ११ ॥
садр̣ш́а̄нй а̄тмано ґун̣аіх̣
утпа̄дйа ш́а̄са дгармен̣а
ґа̄м̇ йаджн̃аіх̣ пурушам̇ йаджа
Тут ясно вказано, для якої мети Брахма призначив матеріальне творіння. Кожна людина повинна зачинати хороших дітей в лоні своєї дружини, здійснюючи це як жертвопринесення і акт поклоніння у відданому служінні Верховному Богові-Особі. У «Вішну Пурані» (3.8.9) сказано:
варн̣а̄ш́рама̄ча̄равата̄
пурушен̣а парах̣ пума̄н
вішн̣ур а̄ра̄дгйате пантга̄
на̄нйат тат-тоша-ка̄ран̣ам
«Верховному Богові-Особі, Вішну, поклоняються належно дотримуючись засад варни та ашрами. Жити згідно з засадами варнашрами — це єдиний спосіб вдовольнити Господа».
Кінцева мета людського життя полягає в тому, щоб поклонятися Вішну. Ті, хто вирішив скористатися поблажками щодо задоволення чуттів в одруженому житті, повинні також взяти на себе відповідальність за те, щоб задовольняти Верховного Бога-Особу, і перша сходинка на цьому шляху — це система варнашрама-дгарми. Варнашрама-дгарма являє собою гармонійну суспільну систему, призначену допомагти людям проґресувати в поклонінні Вішну. Проте якщо людина безпосередньо береться до відданого служіння Верховному Богові-Особі, приписи варнашрама-дгарми для неї можуть бути зайві. Інші сини Брахми, Кумари, безпосередньо взялися до відданого служіння, і тому не мали потреби дотримуватися засад варнашрама-дгарми.
उत्पाद्य शास धर्मेण गां यज्ञै: पुरुषं यज ॥ ११ ॥
сйа̄т праджа̄-ракшайа̄ нр̣па
бгаґава̄м̇с те праджа̄-бгартур
хр̣шікеш́о ’нутушйаті
Вся система управління суспільством влаштована таким чином, щоб вести людей назад додому, до Бога. Брахма — це представник Верховного Бога-Особи, а Ману — представник Брахми. А всі інші царі на різних планетах всесвіту — це представники Ману. Кодекс законів для цілого людства має назву «Ману-самхіта». Це писання скеровує людей присвячувати всі свої дії на трансцендентне служіння Господу. Тому кожен цар поивнен усвідомлювати, що до його адміністративних обов’язків входить не тільки збирати податки, але також особисто піклуватися про те, щоб усі піддані вчилися поклонятися Вішну. Всі піддані повинні навчитися поклонятися Вішну і виконувати віддане служіння владиці чуттів, Хрішікеші. Живі істоти призначені не для того, щоб задовольняти свої матеріальні чуття, а для того щоб задовольняти чуття Хрішікеші, Верховного Бога-Особи. І довершена адміністративна система призначена для тої самої мети. Той, хто знає цей секрет, який відкриває тут сам Брахма, є досконалим правителем. Натомість той, хто цього не знає, не гідний зватися правителем. Якщо правитель держави навчає підданих відданого служіння Господу, він виконує свій обов’язок і тим самим звільняє себе від відповідальності за них. Якщо ж він не виконує цього відповідального обов’язку, який на нього покладено, його карає найвища влада всесвіту. У виконанні адмінстративних обов’язків уникнути цієї відповідальності неможливо.
तेषां श्रमो ह्यपार्थाय यदात्मा नादृत: स्वयम् ॥ १३ ॥
йаджн̃а-лін̇ґо джана̄рданах̣
теша̄м̇ ш́рамо хй апа̄ртга̄йа
йад а̄тма̄ на̄др̣тах̣ свайам
Брахму наділено повноваженннями верховного правителя усесвіту, але сам він теж вповноважує Ману та інших правителів виконувати обов’язки нагляду за матеріальним космосом. Проте весь космічний прояв призначений для задоволення Верховного Бога-Особи. Брахма знає, як задовольнити Господа, і так само це відомо послідовникам Брахми, які беруть участь у виконанні його задуму. Господа можна задовольнити відданим служінням, що має в собі дев’ять елементів: слухати про Господа, оспівувати Його славу і т .ін. Виконувати реґламентоване віддане служіння Господу — це найліпше, що людина може зробити для самої себе, а хто нехтує відданим служінням, той не дбає про свої власні інтереси. Кожен прагне задовольнити свої чуття, але над чуттями стоїть розум, над розумом — інтелект, над інтелектом — індивідуальна душа, а над індивідуальною душею — Наддуша. Проте вище навіть за Наддушу, стоїть Верховний Бог-Особа, вішну-таттва. Первинний Господь і причина всіх причин — це Шрі Крішна. Найдосконаліша форма діяльності живої істоти полягає в тому, щоб своїм служінням вдовольняти трансцендентні чуття Господа Крішни, що Його називають також Джанарданою.
आदेशेऽहं भगवतो वर्तेयामीवसूदन ।
स्थानं त्विहानुजानीहि प्रजानां मम च प्रभो ॥ १४ ॥
а̄деш́е ’хам̇ бгаґавато
вартейа̄міва-сӯдана
стга̄нам̇ тв іха̄нуджа̄ніхі
праджа̄на̄м̇ мама ча прабго
अस्या उद्धरणे यत्नो देव देव्या विधीयताम् ॥ १५ ॥
махі маґна̄ маха̄мбгасі
асйа̄ уддгаран̣е йатно
дева девйа̄ відгійата̄м
Згадані в цьому вірші глибокі води — це океан Ґарбгодака, що заповнює половину всесвіту.
परमेष्ठी त्वपां मध्ये तथा सन्नामवेक्ष्य गाम् ।
कथमेनां समुन्नेष्य इति दध्यौ धिया चिरम् ॥ १६ ॥
парамешт̣гі тв апа̄м̇ мадгйе
татга̄ санна̄м авекшйа ґа̄м
катгам ена̄м̇ самуннешйа
іті дадгйау дгійа̄ чірам
Як вважає Джіва Ґосвамі, описані тут події сталися за різних епох. Даний опис стосується епохи Швета-вараха, але також у цій главі будуть змальовані події епохи Чакшуша.
अथात्र किमनुष्ठेयमस्माभि: सर्गयोजितै: ।
यस्याहं हृदयादासं स ईशो विदधातु मे ॥ १७ ॥
пла̄вйама̄на̄ раса̄м̇ ґата̄
атга̄тра кім анушт̣гейам
асма̄бгіх̣ сарґа-йоджітаіх̣
йасйа̄хам̇ хр̣дайа̄д а̄сам̇
са іш́о відадга̄ту ме
Іноді віддані Господа, Його довірені слуги, виконуючи свої обов’язки, не можуть дібрати розуму, як їм діяти, але це ніколи не охолоджує їхнього завзяття. Вони повністю довіряються Господу, і Він усуває з їхнього шляху всі перешкоди, допомогаючи їм виконати свій обов’язок.
वराहतोको निरगादङ्गुष्ठपरिमाणक: ॥ १८ ॥
вівара̄т сахаса̄наґга
вара̄ха-токо ніраґа̄д
ан̇ґушт̣га-паріма̄н̣аках̣
गजमात्र: प्रववृधे तदद्भुतमभून्महत् ॥ १९ ॥
кшан̣ена кіла бга̄рата
ґаджа-ма̄трах̣ прававр̣дге
тад адбгутам абгӯн махат
हृष्ट्वा तत्सौकरं रूपं तर्कयामास चित्रधा ॥ २० ॥
кума̄раір мануна̄ саха
др̣шт̣ва̄ тат саукарам̇ рӯпам̇
таркайа̄м а̄са чітрадга̄
अहो बताश्चर्यमिदं नासाया मे विनि:सृतम् ॥ २१ ॥
саттвам̇ дівйам авастгітам
ахо бата̄ш́чарйам ідам̇
на̄са̄йа̄ ме вініх̣ср̣там
अपि स्विद्भगवानेष यज्ञो मे खेदयन्मन: ॥ २२ ॥
кшан̣а̄д ґан̣д̣а-ш́іла̄-самах̣
апі свід бгаґава̄н еша
йаджн̃о ме кгедайан манах̣
Брахма — найвища з усіх істот всесвіту, але й він ніколи не бачив такого створіння. Виходячи з цього, він міг зробити висновок, що дивовижний вепр — втілення Вішну. Якості втілення Бога такі надзвичайні, що можуть спантеличити навіть Брахму.
भगवान् यज्ञपुरुषो जगर्जागेन्द्रसन्निभ: ॥ २३ ॥
брахман̣ах̣ саха сӯнубгіх̣
бгаґава̄н йаджн̃а-пурушо
джаґарджа̄ґендра-саннібгах̣
Як можна зрозуміти з цих слів, пагорби та гори також мають голос, тому що вони також живі істоти. Гучність голосу істоти пропорційна розмірам її матеріального тіла. Поки Брахма роздумував, чи не Господь втілився в образі вепра, Господь підтвердив Брахмині здогади, оглушливо заревівши Своїм дивовижним голосом.
स्वगर्जितेन ककुभ: प्रतिस्वनयता विभु: ॥ २४ ॥
харіс та̄м̇ш́ ча двіджоттама̄н
сва-ґарджітена какубгах̣
пратісванайата̄ вібгух̣
Брахма та інші мудрі брахмани, що пізнали Верховного Бога-Особу, радіють, коли Господь з’являється в будь-якому зі Своїх численних втілень. Поява дивовижного і велетенського, наче гора, втілення Вішну в образі вепра не злякало їх, хоча громове ревіння Господа розлунювало всіма сторонами всесвіту, як відкрита погроза всім демонам, що кидають виклик Його вищій владі над усім сущим.
क्षयिष्णु मायामयसूकरस्य ।
जनस्तप:सत्यनिवासिनस्ते
त्रिभि: पवित्रैर्मुनयोऽगृणन् स्म ॥ २५ ॥
кшайішн̣у ма̄йа̄майа-сӯкарасйа
джанас-тапах̣-сатйа-ніва̄сінас те
трібгіх̣ павітраір мунайо ’ґр̣н̣ан сма
Велике значення має в цьому вірші слово ма̄йа̄майа. Ма̄йа̄ означає «милість», «особливе знання», а також «ілюзія». Отже, Господь Вепр вміщує в Собі все: Він милостивий, сповнений всього знання, і разом з тим Він вводить в ілюзію. На ревіння Господа, втіленого в образі вепра, великі мудреці на планетах Джаналока, Таполока і Сат’ялока відгукнулися ведичними гімнами. На тих планетах живуть найінтелектуальніші і найправедніші живі істоти, отож, коли вони почули надзвичайний голос вепра, вони зрозуміли, що він може належати тільки Господу, і нікому іншому. Тому вони відгукнулися ведичними гімнами, підносячи до Господа молитви. Земля була ще занурена в океанські глибини, але коли жителі вищих планет почули Господній рик, вони зраділи, зрозумівши, що Господь прийшов врятувати Землю. Дуже втішені, Брахма та всі інші мудреці, як то Бгріґу, інші Брахмині сини та вчені брахмани, всі разом стали прославляти Господа трансцендентними звуками ведичних гімнів. Найважливіший з усіх гімнів — цей вірш із «Бріхан-нарадія Пурани»: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе / Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе.
र्ब्रह्मावधार्यात्मगुणानुवादम् ।
विनद्य भूयो विबुधोदयाय
गजेन्द्रलीलो जलमाविवेश ॥ २६ ॥
брахма̄вадга̄рйа̄тма-ґун̣а̄нува̄дам
вінадйа бгӯйо вібудгодайа̄йа
ґаджендра-ліло джалам а̄вівеш́а
Господь у будь-якому образі трансцендентний і сповнений знання та милосердя. Господь усуває всю матеріальну скверну, тому що в Його образі втілене все ведичне знання. Всі Веди поклоняються трансцендентному образу Господа. Серед ведичних мантр є молитви, в яких віддані прохають Господа усунути сліпуче сяйво, що прикриває істинне лице Господа. Про це йдеться в «Ішопанішаді». Господь не має матеріальної форми, але Веди дають змогу пізнати Його справжню форму. Веди називають Господнім подихом, який вдихнув Брахма, перший учень ведичної науки. Господь Вепр з’явився з Брахминої ніздрі з його подихом, і тому це Господнє втілення являє Собою уособлення Вед. Прославляючи втілення Господа в образі вепра, мудреці на вищих планетах співали первісні ведичні гімни. Правильно читає ведичні мантри той, хто оспівує славу Господа. Задоволений цим співом ведичних мантр, Господь заревів іще раз, щоб втішити Своїх чистих відданих, і ввійшов у воду, маючи намір врятувати занурену в воду Землю.
सटा विधुन्वन् खररोमशत्वक् ।
खुराहताभ्र: सितदंष्ट्र ईक्षा-
ज्योतिर्बभासे भगवान्महीध्र: ॥ २७ ॥
сат̣а̄ відгунван кгара-ромаш́а-твак
кгура̄хата̄бграх̣ сіта-дам̇шт̣ра ікша̄-
джйотір бабга̄се бгаґава̄н махідграх̣
Підносячи до Господа молитви, віддані прославляють Його трансцендентні діяння. У цьому вірші змальовано деякі з трансцендентних ознак Господа Вепра. З цих віршів можна зробити висновок, що, коли жителі трьох вищих планетних систем підносили Господу молитви, Його тіло збільшилося й закрило все небо аж до найвищої планети, Брахмалоки, чи Сат’ялоки. У «Брахма-самхіті» сказано, що очі Господа — це сонце й місяць, тому не дивно, що навіть погляд Господа осявав небо, наче сонце чи місяць. Господа названо тут махідграх̣, тобто «велика гора» або «опора землі». Іншими словами, Господнє тіло було таке саме велике й туге, як Гімалаї, бо інакше як би Він зміг втримати на Своїх білих іклах цілу Землю? Поет Джаядева, великий відданий Господа, оспівав це звершення у своїх молитвах до різних втілень Господа:
васаті даш́ана-ш́ікгаре дгаран̣і тава лаґна̄
ш́аш́іні калан̇ка-калева німаґна̄
кеш́ава дгр̣та-ш́ӯкара-рӯпа джайа джаґадіш́а харе
«Хвала, хвала Господу Кешаві [Крішні], що з’явився в образі вепра! Він підняв Землю Своїми іклами, схожими на плями на місяці».
क्रोडापदेश: स्वयमध्वराङ्ग: ।
करालदंष्ट्रोऽप्यकरालदृग्भ्या-
मुद्वीक्ष्य विप्रान् गृणतोऽविशत्कम् ॥ २८ ॥
крод̣а̄падеш́ах̣ свайам адгвара̄н̇ґах̣
кара̄ла-дам̇шт̣ро ’пй акара̄ла-др̣ґбгйа̄м
удвікшйа віпра̄н ґр̣н̣ато ’віш́ат кам
Ми повинні завжди пам’ятати, що, хоча тіло кабана матеріальне, Господня форма кабана була вільна від матеріальної скверни. Звичайний кабан неспроможний прибрати велетенської форми, що закриває собою все небо аж до Сат’ялоки. Його тіло завжди й за будь-яких обставин трансцендентне, тому прибираючи образу вепра Він просто розважається. Його тіло — уособлення всіх Вед і тому трансцендентне. Однак через те що Він прибрав подобу вепра, Він став шукати Землю нюхом, як звичайний кабан. Господь може досконало зіграти роль будь-якої живої істоти. Велетенська подоба вепра наганяла великий жах на всіх невідданих, але чистих відданих Господа вона зовсім не лякала. Навпаки, Господь Вепр так ласкаво поглядав на Своїх відданих, що всі вони відчували трансцендентне щастя.
विशीर्णकुक्षि: स्तनयन्नुदन्वान् ।
उत्सृष्टदीर्घोर्मिभुजैरिवार्त-
श्चुक्रोश यज्ञेश्वर पाहि मेति ॥ २९ ॥
віш́ірн̣а-кукшіх̣ станайанн уданва̄н
утср̣шт̣а-дірґгормі-бгуджаір іва̄рташ́
чукрош́а йаджн̃еш́вара па̄хі меті
Навіть велетенський океан був стурбований, коли в нього впало схоже на гору тіло трансцендентного вепра. Здавалось, що океан злякався так, немовби над ним нависла смерть.
उत्पारपारं त्रिपरू रसायाम् ।
ददर्श गां तत्र सुषुप्सुरग्रे
यां जीवधानीं स्वयमभ्यधत्त ॥ ३० ॥
утпа̄ра-па̄рам̇ трі-парӯ раса̄йа̄м
дадарш́а ґа̄м̇ татра сушупсур аґре
йа̄м̇ джіва-дга̄нім̇ свайам абгйадгатта
Іноді слово раса̄йа̄м тлумачать як назву найнижчої планетної системи, Расатали, але тут, на думку Вішванатги Чакраварті Тгакури, це слово має інше значення. Земля на сім рівнів вища за інші планетні системи, як оце Тала, Атала, Талатала, Вітала, Расатала і Патала. Тому Земля не може перебувати в області планетної системи Расатала. У «Вішну-дгармі» сказано:
па̄та̄ла-мӯлеш́вара-бгоґа-сам̇хатау
вінйасйа па̄дау пр̣тгівім̇ ча бібгратах̣
йасйопама̄но на бабгӯва со ’чйуто
мама̄сту ма̄н̇ґалйа-вівр̣ддгайе харіх̣
Отже, Господь знайшов Землю на дні океану Ґарбгодака, де планети спочивають після руйнації світу вкінці Брахминого дня.
स उत्थित: संरुरुचे रसाया: ।
तत्रापि दैत्यं गदयापतन्तं
सुनाभसन्दीपिततीव्रमन्यु: ॥ ३१ ॥
са уттгітах̣ сам̇руруче раса̄йа̄х̣
татра̄пі даітйам̇ ґадайа̄патантам̇
суна̄бга-сандіпіта-тівра-манйух̣
Згідно з Шрілою Джівою Ґосвамі, у ведичних писаннях ідеться про два втілення Господа Варахи (Вепра): після потопу в епоху Чакшуша і після потопу в епоху Сваямбгува. Це втілення вепра, за яке йдеться тут, сходило після всесвітнього знищення в епоху Сваямбгуви, коли всі планети, за винятком найвищих (Джана, Махар та Сат’я), занурилися в води потопу. Прихід цього втілення вепра могли спостерігати жителя згаданих вище планет. Шріла Вішванатга Чакраварті вважає, що мудрець Майтрея об’єднав у своїй розповіді події з обох епох, за яких Господь приходив у подобі вепра, і описав Відурі два втілення відразу.
स लीलयेभं मृगराडिवाम्भसि ।
तद्रक्तपङ्काङ्कितगण्डतुण्डो
यथा गजेन्द्रो जगतीं विभिन्दन् ॥ ३२ ॥
са лілайебгам̇ мр̣ґара̄д̣ іва̄мбгасі
тад-ракта-пан̇ка̄н̇кіта-ґан̣д̣а-тун̣д̣о
йатга̄ ґаджендро джаґатім̇ вібгіндан
क्ष्मामुत्क्षिपन्तं गजलीलयाङ्ग ।
प्रज्ञाय बद्धाञ्जलयोऽनुवाकै-
र्विरिञ्चिमुख्या उपतस्थुरीशम् ॥ ३३ ॥
кшма̄м уткшіпантам̇ ґаджа-лілайа̄н̇ґа
праджн̃а̄йа баддга̄н̃джалайо ’нува̄каір
вірін̃чі-мукгйа̄ упатастгур іш́ам
जितं जितं तेऽजित यज्ञभावन
त्रयीं तनुं स्वां परिधुन्वते नम: ।
यद्रोमगर्ेषु निलिल्युरद्धय-
स्तस्मै नम: कारणसूकराय ते ॥ ३४ ॥
джітам̇ джітам̇ те ’джіта йаджн̃а-бга̄вана
трайім̇ танум̇ сва̄м̇ парідгунвате намах̣
йад-рома-ґартешу нілілйур аддгайас
тасмаі намах̣ ка̄ран̣а-сӯкара̄йа те
Господь на Своє бажання може з’явитися в будь-якій подобі, але Він завжди й за будь-яких обставин залишається причиною всіх причин. Його тіло трансцендентне, і тому Він завжди Верховний Бог-Особа, невідмінний від Маха-Вішну, що лежить у Причиновому океані. Із пор волосся на Його тілі народжуються незліченні всесвіти, і тому Його трансцендентне тіло уособлює всі Веди. Він насолоджується плодами всіх жертвопринесень. Він непереможний Верховний Бог-Особа. Якщо Він прибрав подобу вепра, щоб підняти Землю, це аж ніяк не означає, що Він перестав бути Верховним Господом. Таке переконання мудреців та інших великих особистостей, як оце Брахми і решти жителів вищих планетних систем.
दुर्दर्शनं देव यदध्वरात्मकम् ।
छन्दांसि यस्य त्वचि बर्हिरोम-
स्वाज्यं दृशि त्वङ्घ्रि षु चातुर्होत्रम् ॥ ३५ ॥
дурдарш́анам̇ дева йад адгвара̄тмакам
чганда̄м̇сі йасйа твачі бархі-ромасв
а̄джйам̇ др̣ш́і тв ан̇ґгрішу ча̄тур-хотрам
Серед лиходіїв є категорія грішникав, яких «Бгаґавад-ґіта» називає веда-ваді. Це так звані вірні послідовники Вед. Вони не вірять у Господні втілення взагалі, не кажучи вже про Його втілення в образі божественного вепра. Поклоніння різним формам чи втіленням Господа вони характеризують як антропоморфізм. «Шрімад-Бгаґаватам» зараховує таких людей до грішників, а «Бгаґавад-ґіта» (7.15) їх називає не лише грішниками, але також дурнями і найницішими з людей. Згідно з «Бгаґавад-ґітою», через їхню атеїстичну природу ілюзія відібрала в них знання. Такі пропащі душі неспроможні побачити втілення Господа в образі велетенського вепра. Так звані вірні послідовники Вед, котрі кепкують із вічних форм Господа, повинні звернути увагу на слова «Шрімад-Бгаґаватам», де сказано, що ці втілення суть уособлені Веди. І шкіра Господа Вепра, і Його очі, і пори волосся на Його тілі описано тут як різні частини Вед. Отже, Господь — це уособлення ведичних гімнів, і насамперед мантри Ґаятрі.
रिडोदरे चमसा: कर्णरन्ध्रे ।
प्राशित्रमास्ये ग्रसने ग्रहास्तु ते
यच्चर्वणं ते भगवन्नग्निहोत्रम् ॥ ३६ ॥
ід̣одаре чамаса̄х̣ карн̣а-рандгре
пра̄ш́ітрам а̄сйе ґрасане ґраха̄с ту те
йач чарван̣ам̇ те бгаґаванн аґні-хотрам
Веда-ваді обстоюють, що немає нічого вищого за Веди і за згадані там жертвопринесення. Нещодавно у своїй громаді вони запровадили закон, згідно з яким вони повинні щодня відправляти жертвопринесення. Задля цього вони просто запалюють невеличке багаття і приносять йому в жертву все, що їм спаде на думку, не дбаючи про визначені у Ведах суворі правила жертвопринесення. Як видно з ведичних приписів, для жертвопринесення потрібен цілий ряд різних таць, як оце срак, срува, бархіс, чатур-хотра, іда, чамаса, прашітра, ґраха та аґні-хотра. Неможливо отримати плоди жертвопринесення, якщо не дотримуватися ретельно всіх його правил. За цієї епохи практично немає умов для того, щоб виконувати жертвопринесення згідно з усіма приписами. Тому писання не рекомендують за епохи Калі таких жертвопринесення, чітко зазначаючи, що за цієї епохи треба виконувати тільки санкіртана-яґ’ю, і ніякі інші яґ’ї. Втілення Верховного Господа називають Яґ’єшварою, тому людина, яка не шанує Господні втілення, не може досконало виконувати жертвопринесення. Іншими словами, суть усіх жертвопринесень полягає в тому, щоб віддатися під притулок Господа і служити Йому. Це стає цілком зрозумілим із цих віршів. Різні жертовні таці відповідають різним частинам Господнього тіла. В Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» виразно сказано, що люди повинні виконувати санкіртана-яґ’ю для задовольнення Господа, який за цієї епохи втілився як Шрі Чайтан’я Махапрабгу. Це обов’язкова умова для того, щоб досягнути результату яґ’ї.
त्वं प्रायणीयोदयनीयदंष्ट्र: ।
जिह्वा प्रवर्ग्यस्तव शीर्षकं क्रतो:
सत्यावसथ्यं चितयोऽसवो हि ते ॥ ३७ ॥
твам̇ пра̄йан̣ійодайанійа-дам̇шт̣рах̣
джіхва̄ праварґйас тава ш́іршакам̇ кратох̣
сатйа̄васатгйам̇ чітайо ’саво хі те
संस्थाविभेदास्तव देव धातव: ।
सत्राणि सर्वाणि शरीरसन्धि-
स्त्वं सर्वयज्ञक्रतुरिष्टिबन्धन: ॥ ३८ ॥
сам̇стга̄-вібгеда̄с тава дева дга̄тавах̣
сатра̄н̣і сарва̄н̣і ш́аріра-сандгіс
твам̇ сарва-йаджн̃а-кратур ішт̣і-бандганах̣
Існує сім традиційних яґій які виконують усі послідовники ведичного канону. Це аґніштома, ат’яґніштома, уктга, шодаші, ваджапея, атіратра і аптор’яма. Кожен, хто реґулярно виконує ці яґ’ї, як вважають, перебуває в товаристві Господа. Але кожен, хто встановив стосунки з Господом за допомогою відданого служіння, уже виконав усі різновиди яґій.
द्रव्याय सर्वक्रतवे क्रियात्मने ।
वैराग्यभक्त्यात्मजयानुभावित-
ज्ञानाय विद्यागुरवे नमो नम: ॥ ३९ ॥
дравйа̄йа сарва-кратаве крійа̄тмане
ваіра̄ґйа-бгактйа̄тмаджайа̄нубга̄віта-
джн̃а̄на̄йа відйа̄-ґураве намо намах̣
Для того, щоб іти шляхом бгакті, чи відданого служіння Господу, відданий повинен звільнитися від усіх матеріальних бажань і очиститися від усієї матеріальної скверни. Цю свободу від матеріальних бажань називають вайраґ’єю, або відреченістю. Той, хто виконує віддане служіння Господу згідно з реґулівними засадами, само собою звільняється від матеріальних бажань. В такому очищеному стані розуму людина спроможна збагнути Бога-Особу. Бог-Особа, перебуваючи в серці кожного, навчає відданого науки чистого відданого служіння, допомагаючи йому врешті-решт досягнути Господнього товариства. Це підтверджує також «Бгаґавад-ґіта» (10.10):
теша̄м̇ сатата-йукта̄на̄м̇
бгаджата̄м̇ пріті-пӯрвакам
дада̄мі буддгі-йоґам̇ там̇
йена ма̄м упайа̄нті те
«Тим, хто з вірою та любов’ю повсякчасно виконує віддане служіння Господу, Господь неодмінно дає розум, за допомогою якого вони можуть врешті-решт прийти до Нього».
Людина повинна приборкати свій розум, а для цього треба виконувати ведичні ритуали та різноманітні жертвопринесення. Остаточна мета усіх цих обрядів — досягнути бгакті, відданого служіння Господу. Без бгакті неможливо пізнати Верховного Бога-Особу. Всі ведичні ритуали та жертвопринесення призначені для того, щоб за їхньою допомогою поклонятися первинному Богові-Особі чи Його незліченним поширенням, Вішну.
विराजते भूधर भू: सभूधरा ।
यथा वनान्नि:सरतो दता धृता
मतङ्गजेन्द्रस्य सपत्रपद्मिनी ॥ ४० ॥
віра̄джате бгӯдгара бгӯх̣ са-бгӯдгара̄
йатга̄ вана̄н ніх̣сарато дата̄ дгр̣та̄
матан̇-ґаджендрасйа са-патра-падміні
Цей вірш прославляє Землю, якій настільки пощастило, що її особисто підняв Сам Господь. Мудреці захоплюються красою Землі, порівнюючи її до лотосової квітки в хоботі слона. Як обрамлений листям лотос вбирає око своєю красою, так і Земля з її прекрасними горами зачаровувала погляд, спочиваючи на іклах Господа Вепра.
भूमण्डलेनाथ दता धृतेन ते ।
चकास्ति शृङ्गोढघनेन भूयसा
कुलाचलेन्द्रस्य यथैव विभ्रम: ॥ ४१ ॥
бгӯ-ман̣д̣алена̄тга дата̄ дгр̣тена те
чака̄сті ш́р̣н̇ґод̣га-ґганена бгӯйаса̄
кула̄чалендрасйа йатгаіва вібграмах̣
Тут варто відзначити слово вібграмах̣. Вібграмах̣ означає «ілюзія», а також «краса». Коли вершину великої гори огортають хмари, вони немовби спираються на неї і виглядають дуже привабливо. Так само й Господь не мав потреби підтримувати Землю на Своїх іклах, але коли Він тримає Землю, стає красивішою вона і стає прекраснішим Господь завдяки присутності Своїх чистих відданих на Землі. Хоча Господь — це трансцендентне втілення ведичних гімнів, коли Він неначе тримає Землю, Він стає ще прекрасніший.
लोकाय पत्नीमसि मातरं पिता ।
विधेम चास्यै नमसा सह त्वया
यस्यां स्वतेजोऽग्निमिवारणावधा: ॥ ४२ ॥
лока̄йа патнім асі ма̄тарам̇ піта̄
відгема ча̄сйаі намаса̄ саха твайа̄
йасйа̄м̇ сва-теджо ’ґнім іва̄ран̣а̄в адга̄х̣
Так званий закон всесвітнього тяжіння, який підтримує планети в космосі, визначено тут як енерґію Господа. Господь вкладає цю енерґію в Землю так само, як досвідчений жрець-брахмана силою ведичних мантр розводить вогонь у дощечках арані. Завдяки цьому світ стає придатним для життя, даючи притулок рухомим і нерухомим створінням. Зумовлені душі, які населяють матеріальний світ, потрапляють у лоно матері Землі так само, як сім’я, що криє в собі зародок майбутньої дитини, потрапляє в материнську утробу. Про те, що живих істот зачинає Господь, як батько, в утробі матері Землі, йдеться в «Бгаґавад-ґіті» (14.4). Зумовлені душі дуже прив’язуються до своєї рідної землі, де вони з’явилися на світ, але не знають, хто їхній батько. Мати неспроможна привести на світ дитину сама, без батька. Так само матеріальна природа неспроможна породити живі створіння, без дотику верховного батька, Верховного Бога-Особи. «Шрімад-Бгаґаватам» вчить нас схилятися не лише перед матір’ю, але й перед Батьком, Верховним Господом, тому що тільки Батько запліднює матір всіма енерґіями, потрібними, щоб підтримувати життя всіх рухомих і нерухомих живих істот.
रसां गताया भुव उद्विबर्हणम् ।
न विस्मयोऽसौ त्वयि विश्वविस्मये
यो माययेदं ससृजेऽतिविस्मयम् ॥ ४३ ॥
раса̄м̇ ґата̄йа̄ бгува удвібархан̣ам
на вісмайо ’сау твайі віш́ва-вісмайе
йо ма̄йайедам̇ саср̣дже ’тівісмайам
Коли вчені роблять якийсь винахід, що вражає уяву загальної маси неосвічених людей, пересічна людина, нічтоже сумняшеся, називає це наукове досягнення чудом. Але обізнану людину не здивувати жодними науковими відкриттями. Вона знає, що всі заслуги належать особі, яка створила чудовий мозок науковця. Дивовижна діяльність матеріальної природи також вражає людей, і вони з усією шаною схиляються перед проявленим космосом. Однак людина, яка розвинула свідомість Крішни і має глибше знання, чудово розуміє, що за проявленим космосом стоїть інтелект Крішни. Те саме сказано в «Бгаґавад-ґіті» (9.10): майа̄дгйакшен̣а пракр̣тіх̣ сӯйате са-чара̄чарам. Якщо Крішна здатний орудувати дивовижним космічним проявом, то немає нічого дивного в тому, що Він може прибрати подоби велетенського вепра і врятувати Землю з-під водяної товщі. Тому відданого не пантеличить поява Господа в образі дивовижного вепра. Відданий знає, що Своїми енерґіями, незбагненними для найвидатніших учених, Господь здатний вершити куди більші чудеса.
र्जनस्तप:सत्यनिवासिनो वयम् ।
सटाशिखोद्धूतशिवाम्बुबिन्दुभि-
र्विमृज्यमाना भृशमीश पाविता: ॥ ४४ ॥
джанас-тапах̣-сатйа-ніва̄сіно вайам
сат̣а̄-ш́ікгоддгӯта-ш́іва̄мбу-біндубгір
вімр̣джйама̄на̄ бгр̣ш́ам іш́а па̄віта̄х̣
Тіло кабана вважають нечистим, але не слід думати, що втілення в образі кабана, в якому з’явився Господь, також нечисте. Ця форма Господа втілює в собі всі Веди і є цілковито трансцендентна. Жителі Джана-, Тапо- і Сат’ялоки — найбільш праведні істоти в матеріальному світі, але ці планети перебувають усе ще в матеріальному світі, і тому там також багато проявів матеріальної скверни. Тому, коли краплини води з Господнього загривку оббризкали жителів цих вищих планет, вони відчули, як очистилися. Вода Ґанґи чиста тому, що стікає з Господніх стіп, але вода, яка стікає зі стіп Господа, не відрізняється від води, яка стікає з волосся на загривку Господа Вепра. І одна, і друга вода абсолютна і трансцендентна.
य: कर्मणां पारमपारकर्मण: ।
यद्योगमायागुणयोगमोहितं
विश्वं समस्तं भगवन् विधेहि शम् ॥ ४५ ॥
йах̣ карман̣а̄м̇ па̄рам апа̄ра-карман̣ах̣
йад-йоґама̄йа̄-ґун̣а-йоґа-мохітам̇
віш́вам̇ самастам̇ бгаґаван відгехі ш́ам
Умоглядні мислителі, які хочуть пізнати межі Безмежного, явно не при повному розумі. Усіх їх засліплює блиск зовнішніх енерґій Господа. Найліпше, що вони можуть зробити, — це впокоритися Господу, визнавши Його незбагненність. Завдяки цьому вони можуть здобути безпричинну милість Господа. Ці молитви підносять жителі вищих планет, а саме Джана-, Тапо- і Сат’ялоки, а вони володіють куди розвиненішим інтелектом і більшою могутністю, ніж люди.
Варто відзначити в цьому вірші слова віш́вам̇ самастам. Існує світ матеріальний і світ духовний. Мудреці в своїй молтивах кажуть: «Обидва світи зачаровані Твоїми різноманітними енерґіями. Жителі духовного світу занурені в любовне служіння Тобі, забуваючи, хто вони і навіть хто Ти, а жителі матеріального світу занурені в гонитву за матеріальними чуттєвими насолодами і тому забувають про Тебе. Ніхто не здатний пізнати Тебе, тому що Ти безмежний. Розумніше буде навіть не пробувати пізнати Тебе за допомогою надмірних умоглядних мудрувань. Ліпше милостиво благослови нас, щоб ми змогли поклонятися й служити Тобі з безкорисливою відданістю».
इत्युपस्थीयमानोऽसौ मुनिभिर्ब्रह्मवादिभि: ।
सलिले स्वखुराक्रान्त उपाधत्तावितावनिम् ॥ ४६ ॥
ітй упастгійама̄но ’сау
мунібгір брахма-ва̄дібгіх̣
саліле сва-кгура̄кра̄нта
упа̄дгатта̄віта̄ванім
Завдяки незбагненній енерґії Господа Земля стала триматися на поверхні води. Господь всемогутній і тому здатний підтримувати велетенські планети і на воді, і в повітрі, як тільки забажає. Крихітний людський мозок неспроможний збагнути, як діють Господні енерґії. Людина може давати туманні пояснення про закони, які лежать в основі таких явищ, але крихітний людський мозок нездатний справді проникнути в суть Господніх діянь. Тому Господні дії називають несповідимими. Та однак послідовники схильної до філософії жаби намагаються якось тлумачити їх, користаючись своєю уявою.
रसाया लीलयोन्नीतामप्सु न्यस्य ययौ हरि: ॥ ४७ ॥
вішваксенах̣ праджа̄патіх̣
раса̄йа̄ лілайонніта̄м
апсу нйасйа йайау харіх̣
Бог-Особа Господь Вішну у Своїх незліченних втіленнях сходить на матеріальні планети тільки з власної волі, щоб досягнути Своїх певних цілей, а після того повертається до Своєї обителі. Коли Господь сходить, Його називають аватара, бо слово авата̄ра означає «той, хто сходить». Ні Господь, ні Його супутники-віддані, що сходять на Землю, не належать до числа звичайних живих істот, як оце ми.
कथां सुभद्रां कथनीयमायिन: ।
शृण्वीत भक्त्या श्रवयेत वोशतीं
जनार्दनोऽस्याशु हृदि प्रसीदति ॥ ४८ ॥
катга̄м̇ субгадра̄м̇ катганійа-ма̄йінах̣
ш́р̣н̣віта бгактйа̄ ш́равайета вош́атім̇
джана̄рдано ’сйа̄ш́у хр̣ді прасідаті
З’являючись у Своїх різноманітних втіленнях, Господь вершить Свої діяння і залишає після Себе перекази, що так само трансцендентні, як і Він Сам. Нам усім подобається слухати цікаві історії, але більшість з них або не дарують слухачеві ніякого блага, або взагалі не варті того, щоб їх слухати, з огляду на їхню нижчу матеріальну природу. Всі живі істоти — духовні душі і належать до вищої природи, тому жодні матеріальні речі не можуть дарувати їм якого-небудь блага. Отож людина розумна повинна сама слухати описи Господніх діянь і розповідати про них іншим, бо такі оповіді звільняють від страждань матеріального життя. Провляючи безпричинну милість, Господь приходить на Землю і залишає після Себе оповіді про Свої сповнені милості діяння, щоб віддані отримали від них трансцендентне благо.
किं दुर्लभं ताभिरलं लवात्मभि: ।
अनन्यदृष्टया भजतां गुहाशय:
स्वयं विधत्ते स्वगतिं पर: पराम् ॥ ४९ ॥
кім̇ дурлабгам̇ та̄бгір алам̇ лава̄тмабгіх̣
ананйа-др̣шт̣йа̄ бгаджата̄м̇ ґуха̄ш́айах̣
свайам̇ відгатте сва-ґатім̇ парах̣ пара̄м
Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (10.10), чистим відданим Господь дарує розум, за допомогою якого вони можуть досягнути найвищої досконалості. Тут підтверджено, що чистий відданий, який повсякчасо занурений у любовне служіння Господу, отримує все знання, потрібне для того, щоб прийти до Верховного Бога-Особи. Такий відданий не бачить жодної іншої вагомої мети, крім служіння Господу. Якщо людина вірно служить Господу, вона ніколи не знатиме розчарування, тому що Господь особисто піклується про духовний ріст Свого відданого. Господь перебуває в серці кожної істоти і, знаючи мотиви відданого, влаштовує все потрібне для його розвитку. Іншими словами, псевдовідданий, який прагне матеріальних здобутків, не може досягнути найвищої досконалості, бо Господь знає сховані в його серці мотиви. Треба лише стати щирим у своїх намірах, і тоді Господь надасть усієї можливої допомоги.
पुराकथानां भगवत्कथासुधाम् ।
आपीय कर्णाञ्जलिभिर्भवापहा-
महो विरज्येत विना नरेतरम् ॥ ५० ॥
пура̄-катга̄на̄м̇ бгаґават-катга̄-судга̄м
а̄пійа карн̣а̄н̃джалібгір бгава̄паха̄м
ахо віраджйета віна̄ наретарам
Розповіді про діяння Бога-Особи — немов невпинний потік нектару. Ніхто не може відмовитися пити цей нектар, за винятком істот, нижчих за людей. Віддане служіння Господу — це найвища мета життя кожної людини, а починається воно з того, що людина слухає про трансцендентні діяння Бога-Особи. Тільки тварина, або людина, яка живе не ліпше за тварину, може залишитися байдужою до трансцендентного послання Господа. У світі є сила-силенна всіляких романів та історичних повістей, але, на відміну від повістей і оповідей про Бога-Особу, жодна з цих книжок нездатна зменшити тягар матеріальних страждань. Тому кожен, хто має серйозний намір піднятися над матеріальним буттям, повинен оспівувати трансцендентні діяння Бога-Особи і слухати про них. Без цього істота не гідна зватися людиною.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрімад-Бгаґаватам», Третьої пісні, тринадцятої глави, яка має назву «З’явлення Господа Варахи».