ГЛАВА ДВАНАДЦЯТА: Створення Кумар та інших істот
इति ते वर्णित: क्षत्त: कालाख्य: परमात्मन: ।
महिमा वेदगर्भोऽथ यथास्राक्षीन्निबोध मे ॥ १ ॥
іті те варн̣ітах̣ кшаттах̣
ка̄ла̄кгйах̣ парама̄тманах̣
махіма̄ веда-ґарбго ’тга
йатга̄сра̄кшін нібодга ме
महामोहं च मोहं च तमश्चाज्ञानवृत्तय: ॥ २ ॥
атга та̄місрам а̄ді-кр̣т
маха̄мохам̇ ча мохам̇ ча
тамаш́ ча̄джн̃а̄на-вр̣ттайах̣
Перш ніж творити самі живі істоти в різних видах життя, Брахма створив умови для їхнього існування в матеріальному світі. Якщо жива істота не забуде свою істинну сутність, вона не зможе існувати в умовах матеріального буття. Тому перша передумова матеріального існування — це забуття про власну справжню сутність. А якщо істота забуває про свою справжнє сутність, вона неодмінно буде боятися смерті, хоча чиста жива душа безсмертна і ненароджена. Через це оманне ототожнення з матеріальною природою людина хибно вважає себе власником речей, які насправді вона одержує в користування від вищої влади. Жива істота отримує всі матеріальні ресурси, для того щоб спокійно жити в матеріальному світі й виконувати свій обов’язок — пізнавати свою сутність. Але через оманне самоототожнення зумовлена душа потрапляє в пастку хибного почуття власності, вважаючи своїм те, що належить Верховному Господеві.
З цих віршів випливає, що Верховний Господь створив Брахму, а Брахма створив п’ять форм невігластва, що зумовлюють живих істот в матеріальному світі. Якщо взяти до уаги підпорядкованість зумовлених душ чарам Брахми, теорія про рівність живої істоти із Всевишнім виглядає просто сміховинною. П’ять згаданих тут форм невігластва визнає також Патанджалі.
भगवद्ध्यानपूतेन मनसान्यां ततोऽसृजत् ॥ ३ ॥
на̄тма̄нам̇ бахв аманйата
бгаґавад-дгйа̄на-пӯтена
манаса̄нйа̄м̇ тато ’ср̣джат
Створюючи різні форми невігластва, Господь Брахма не відчував радості, але мусив виконувати це невдячне завдання, тому що більшість зумовлених душ бажає перебувати в невігластві. У «Бгаґавад-ґіті» (15.15) Господь Крішна каже, що Він присутній у серці кожної істоти і дає їй пам’ять або забуття. Хтось може запитати, чому всемилостивий Господь одному дає пам’ять, а другому — забуття. Насправді, милостивий Господь не поділяє істот на друзів і ворогів. Жива істота, невід’ємна частка Господа, наділена частковою незалежністю, тому що певною мірою володіє крихтою всіх якостей Господа. Кожен, хто наділений якоюсь незалежністю, через брак знання може іноді використати її неправильно. Коли жива істота з власною волі зловживає своєю незалежністю і починає котитися до пекла, всемилостивий Господь спочатку докладає всіх зусиль, щоб врятувати її від цієї пастки. Але коли жива істота наполягає на своєму рішенні потрапити до пекла, Господь допомагає їй забути своє справжнє становище. Господь допомагає пропащій живій істоті опуститися до найнижчого рівня, даючи їй можливість переконатися, що зловживання незалежністю не приводить до щастя.
Майже всі зумовлені душі, що гибіють у матеріальному світі, зловживають своєю незалежністю, і тому потрапляють у сіті п’яти форм невігластва. Як покірний Господній слуга, Брахма творить їх, тому що в цьому є потреба, але задоволення від цього він не відчуває, адже відданий Господа природно волів би, щоб ніхто не падав зі свого істинного рівня. Люди, яких не цікавить шлях самоусвідомлення, отримують від Господа всі можливості для того, щоб найповнішою мірою задовольнити свої нахили, і Брахма старанно допомагає створити потрібні для цього умови.
सनत्कुमारं च मुनीन्निष्क्रियानूर्ध्वरेतस: ॥ ४ ॥
сана̄танам атга̄тмабгӯх̣
санат-кума̄рам̇ ча мунін
нішкрійа̄н ӯрдгва-ретасах̣
Хоча з огляду на потреби живих істот, яким згідно з волею Господа судилося жити в невігластві, Брахма створив принципи невігластва, ця невдячна робота не дала йому задоволення. Тому він створив чотири принципи знання: санкг’ю, або емпіричну філософію, яка аналітично досліджує природу матеріального світу, йоґу, або містичну практику, яка вивільняє чисту душу з рабства матерії, вайраґ’ю, або повне відречення від матеріальних насолод, яке дає змогу піднятися до вершин духовного знання, і тапас, або різні форми добровільної аскези, призначеної для духовного самовдосконалення. Брахма створив чотирьох великих мудреців: Санаку, Сананду, Санатану і Санату, — щоб довірити їм ці чотири принципи духовного розвитку. Ці мудреці заснували свою духовну школу, або сампрадаю, що стала відома як Кумара-сампрадая, чи, згодом, як Німбарка-сампрадая. Мета цієї сампрадаї — розвиток бгакті. Всі ці великі мудреці стали великими відданими, бо без відданого служіння Богові-Особі неможливо досягнути успіху в жодній формі духовної практики.
तन्नैच्छन्मोक्षधर्माणो वासुदेवपरायणा: ॥ ५ ॥
праджа̄х̣ ср̣джата путрака̄х̣
тан наіччган мокша-дгарма̄н̣о
ва̄судева-пара̄йан̣а̄х̣
Кумари, четверо синів Брахми, відмовилися від сімейного життя, хоча їх прохав про це сам Брахма, їхній славетний батько. Тим, хто серйозно прагне звільнитися від матеріального рабства, слід остерігатися пут ілюзорних сімейних стосунків. Хтось може запитати, як Кумари могли піти проти волі Брахми, свого батька і, крім того, творця всесвіту. Відповідь полягає в тому, що ва̄судева-пара̄йан̣а̄х̣, або людина, яка серйозно присвятила себе на служіння Богові-Особі, Ва̄судеві, вже не зв’язана жодними обов’язками. «Бгаґаватам» (11.5.41) проголошує:
деварші-бгӯта̄пта-нр̣н̣а̄м̇ пітР̣̄н̣а̄м̇
на кін̇каро на̄йам р̣н̣і ча ра̄джан
сарва̄тмана̄ йах̣ ш́аран̣ам̇ ш́аран̣йам̇
ґато мукундам̇ паріхр̣тйа картам
«Хто покинув усі матеріальні обов’язки і повністю віддався під захист лотосових стіп Господа, єдиного достойного притулку і дарителя спасіння, той уже не боржник і не слуга нікого з істот цього світу — ні півбогів, ні пращурів, ні мудреців, ні інших живих істот, ні родичів, ні людей». Отже, коли Кумари відмовилися виконати прохання свого славетного батька і заводити сім’ї, в цьому не було нічого поганого.
क्रोधं दुर्विषहं जातं नियन्तुमुपचक्रमे ॥ ६ ॥
пратйа̄кгйа̄та̄нуш́а̄санаіх̣
кродгам̇ дурвішахам̇ джа̄там̇
нійантум упачакраме
Брахма — це повелитель ґуни старсті в матеріальній природі. Тому для нього було цілком природно впасти в гнів, коли сини відмовилися коритися його волі. Хоча Кумари, відмовившись виконати його прохання, вчинили правильно, Брахма, надто занурений в ґуну пристрасті, не зміг стримати свого гніву. Однак він не дав виходу свому гніву, бо знав, що його сини досягли вершин духовної досконалості і перед ними не годиться виявляти свій гнів.
सद्योऽजायत तन्मन्यु: कुमारो नीललोहित: ॥ ७ ॥
бгрувор мадгйа̄т праджа̄патех̣
садйо ’джа̄йата тан-манйух̣
кума̄ро ніла-лохітах̣
Зовнішня подоба гніву завжди однакова, чи його викликає знання, чи невігластво. Хоч як Брахма намагався стримати свій гнів, йому це не вдалося, дарма що він найвища зі створених істот. Прибравши своєї справжньої подоби, гнів вирвався з-поміж Брахминих брів як Рудра в тілі синьо-червоного кольору, тому що гнів являє собою породження ґун невігластва (що її символізує синій колір) і страсті (що її символізує червоний колір).
नामानि कुरु मे धात: स्थानानि च जगद्गुरो ॥ ८ ॥
пӯрваджо бгаґава̄н бгавах̣
на̄ма̄ні куру ме дга̄тах̣
стга̄на̄ні ча джаґад-ґуро
अभ्यधाद्भद्रया वाचा मा रोदीस्तत्करोमि ते ॥ ९ ॥
бгаґава̄н паріпа̄лайан
абгйадга̄д бгадрайа̄ ва̄ча̄
ма̄ родіс тат каромі те
ततस्त्वामभिधास्यन्ति नाम्ना रुद्र इति प्रजा: ॥ १० ॥
содвеґа іва ба̄лаках̣
татас тва̄м абгідга̄сйанті
на̄мна̄ рудра іті праджа̄х̣
सूर्यश्चन्द्रस्तपश्चैव स्थानान्यग्रे कृतानि ते ॥ ११ ॥
ва̄йур аґнір джалам̇ махі
сӯрйаш́ чандрас тапаш́ чаіва
стга̄на̄нй аґре кр̣та̄ні те
Створення Рудри має глибокий смисл. Рудра з’явився на світ з-поміж брів Брахми, як втілення Брахминого гніву, породженого з ґуни пристрасті з домішкою невігластва. Принцип Рудри описано в «Бгаґавад-ґіті» (3.37). Кродгу (гнів) породжує кама (хіть), яку породжує ґуна пристрасті. Коли хіть і бажання не знаходять вдоволення, з’являється кродга, жахливий ворог зумовленої душі. Уособленням цієї найгріховнішої і найнебезпечнішої пристрасті є аханкара, ілюзія егоїзму, внаслідок якої жива істота вважає себе центром усесвіту. Такий егоцентризм зумовленої душі, цілковито підпорядкованої матеріальній природі, «Бгаґавад-ґіта» називає безглуздям. Цей егоцентризм — це прояв собою принципу Рудри в серці, де народжується кродга (гнів). Виникнувши в серці, гнів проявляється далі через органи чуття: очі, руки, ноги. У розгніваної людини наливаються кров’ю очі, іноді вона стискає кулаки і тупає ногами. Ці прояви принципу Рудри доводять його присутність у цих місцях. Коли людина гнівається, в неї частішає подих, і це показує, що Рудра присутній у також у життєвому повітрі, або диханні. Коли небо, затягнуте густими хмарами, гнівно гримить, і коли несамовито віє вітер, в цьому проявляється принцип Рудри. Коли від вітру на морі здіймається буря, це ще одна страхітлива подоба Рудри, якої так боїться звичайна людина. Присутність Рудри можна також побачити в розбурханому полум’ї і в водах потопу, який розливається на землі під час повені.
Існує багато земних створінь, які є постійним уособленням принципу Рудри. Змія, тигр і лев завжди є символами Рудри. Палюче сонце іноді спричинює тепловий удар, а від суворих морозів, які породжує місяць, іноді люди непритомніють і гинуть. В історії було багато мудреців, йоґів, філософів та зречеників, які аскезою здобували велику силу, але потім підпадали під вплив принципу Рудри і давали вихід гніву та пристрасті, демонструючи накопичену могутність. Великий йоґі Дурваса, підпавши під вплив принципу Рудри, полаявся з Махараджею Амбарішею, а хлопчик-брахмана проявив вплив принципу Рудри проклявши великого царя Парікшіта. Коли принцип Рудри проявляють ті, хто не виконує відданого служіння Верховному Богові-Особі, через свій гнів вони падають з досягнутого становища і втрачають здобуті заслуги. Це підтверджує вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»:
йе ’нйе ’равінда̄кша вімукта-ма̄нінас
твайй аста-бга̄ва̄д авіш́уддга-буддгайах̣
а̄рухйа кр̣ччгрен̣а парам̇ падам̇ татах̣
патантй адго ’на̄др̣та-йушмад-ан̇ґграйах̣
(Бгаґ. 10.2.32)
Імперсоналісти падають зі свого рівня і втрачають усе здобуте через те, що в своїй ілюзії безпідставно проголошують себе за рівних Усевишньому.
उग्ररेता भव: कालो वामदेवो धृतव्रत: ॥ १२ ॥
маха̄н̃ чгіва р̣тадгваджах̣
уґрарета̄ бгавах̣ ка̄ло
ва̄мадево дгр̣тавратах̣
इरावती स्वधा दीक्षा रुद्राण्यो रुद्र ते स्त्रिय: ॥ १३ ॥
нійут сарпір іла̄мбіка̄
іра̄ваті свадга̄ дікша̄
рудра̄н̣йо рудра те стрійах̣
एभि: सृज प्रजा बह्वी: प्रजानामसि यत्पति: ॥ १४ ॥
стга̄на̄ні ча са-йошан̣ах̣
ебгіх̣ ср̣джа праджа̄ бахвіх̣
праджа̄на̄м асі йат патіх̣
Брахма, батько Рудри, обрав своєму синові дружин, місця для життя, а також імена. Син повинен прийняти дружину, яку вибрав йому батько, тому що це так само природно, як прийняти від батька ім’я чи маєток. Так зростає населення світу. Щоправда, Кумари відмовилися виконати батькове прохання, бо перебували на такому високому рівні, що зачинати численних нащадків було для них недостойним завданням. Як син задля вищої цілі може відмовитися виконувати батькову волю, так і батько задля вищої цілі може відмовитися утримувати синів, що просто породжують нащадків.
सत्त्वाकृतिस्वभावेन ससर्जात्मसमा: प्रजा: ॥ १५ ॥
бгаґава̄н ніла-лохітах̣
саттва̄кр̣ті-свабга̄вена
сасарджа̄тма-сама̄х̣ праджа̄х̣
निशाम्यासंख्यशो यूथान् प्रजापतिरशङ्कत ॥ १६ ॥
саманта̄д ґрасата̄м̇ джаґат
ніш́а̄мйа̄сан̇кгйаш́о йӯтга̄н
праджа̄патір аш́ан̇ката
Нащадки Рудри, втілення гніву, створили таку загрозу для існуванню всесвіту, що злякали навіть Брахму, прабатька всіх живих істот. Так звані віддані чи послідовники Рудри не менш небезпечні, як його нащадки. Іноді вони зазіхають на життя самого Рудри. Буває, що послідовники Рудри намагаються здобути Рудрині благословення, щоб за їхньою допомогою Його ж і вбити. Така природа поклонників Рудри.
मया सह दहन्तीभिर्दिशश्चक्षुर्भिरुल्बणै: ॥ १७ ॥
ідр̣ш́ібгіх̣ суроттама
майа̄ саха дахантібгір
діш́аш́ чакшурбгір улбан̣аіх̣
तपसैव यथापूर्व स्रष्टा विश्वमिदं भवान् ॥ १८ ॥
сарва-бгӯта-сукга̄вахам
тапасаіва йатга̄ пӯрвам̇
срашт̣а̄ віш́вам ідам̇ бгава̄н
За створення, підтримання і знищення проявленого космосу відповідають три божества: Брахма, Вішну і Махешвара, або Шіва. Брахма попрохав Рудру не руйнувати космос, поки триває період творення і підтримання всесвіту. Він попрохав Рудру присвятити себе аскезі, чекаючи, поки настане час знищення всесвіту і виникне потреба в його служінні.
सर्वभूतगुहावासमञ्जसा विन्दते पुमान् ॥ १९ ॥
бгаґавантам адгокшаджам
сарва-бгӯта-ґуха̄ва̄сам
ан̃джаса̄ віндате пума̄н
Брахма радить Рудрі присвятити себе аскезі й таким чином на своєму прикладі показати синам і послідовникам доконечність аскези для того, щоб здобути ласку Верховного Бога-Особи. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті», людський загал завжди йде слідом за тими, хто користується загальним авторитетом. Отож Брахма, неприємно вражений діями Рудриних нащадків і побоюючись, що розплодившись, вони поглинуть і його, попрохав Рудру більше не породжувати на світ таких небезпечних нащадків і віддати себе аскезі, присвяченій задоволенню Верховного Господа. Тому на численних зображеннях Рудру можна побачити зануреним у медитацію, присвяченій одній меті — здобути милість Господа. Ці слова Брахми являють собою непряму пораду всім синам і послідовникам Рудри припинити свою руйнівну діяльність, засновану на принципі Рудри, і дати йому можливість спокійно творити всесвіт.
एवमात्मभुवादिष्ट: परिक्रम्य गिरां पतिम् ।
बाढमित्यमुमामन्त्र्य विवेश तपसे वनम् ॥ २० ॥
евам а̄тмабгува̄дішт̣ах̣
парікрамйа ґіра̄м̇ патім
ба̄д̣гам ітй амум а̄мантрйа
вівеш́а тапасе ванам
भगवच्छक्तियुक्तस्य लोकसन्तानहेतव: ॥ २१ ॥
даш́а путра̄х̣ праджаджн̃іре
бгаґавач-чгакті-йуктасйа
лока-санта̄на-хетавах̣
भृगुर्वसिष्ठो दक्षश्च दशमस्तत्र नारद: ॥ २२ ॥
пуластйах̣ пулахах̣ кратух̣
бгр̣ґур васішт̣го дакшаш́ ча
даш́амас татра на̄радах̣
Творення, підтримання і знищення проявленого космосу призначено тільки задля одної мети — дати зумовленим душам можливість повернутися додому, до Бога. Брахма створив Рудру, щоб той допоміг йому творити всесвіт, однак Рудра з самого початку став пожирати творіння. Тому Брахмі довелося зупинити його руйнівну діяльність. Отже, Брахма привів на світ ще кілька хороших синів, які мали велику схильність до світської кармічної діяльності. Однак Брахма чудово розумів, що без відданого служіння Господу зумовлені душі не досягнуть у своєму житті нічого хорошого, і тому після всіх інших синів він створив достойного Нараду, великого духовного вчителя всіх трансценденталістів. Без відданого служіння Господу неможливо досягнути успіху в жодній сфері діяльності, тимчасом як сам шлях відданого служіння ніколи не залежить ні від чого матеріального. Тільки трансцендентне любовне служіння Господу може привести до істинної мети життя, і тому серед усіх синів Брахми Шріман Нарада Муні дає людству найцінніший дар.
प्राणाद्वसिष्ठ: सञ्जातो भृगुस्त्वचि करात्क्रतु: ॥ २३ ॥
дакшо ’н̇ґушт̣га̄т свайамбгувах̣
пра̄н̣а̄д васішт̣гах̣ сан̃джа̄то
бгр̣ґус твачі кара̄т кратух̣
Нарада народився з Брахминої розсудливості, тому що Нарада здатний дати Верховного Господа кожній істоті, якій побажає. Верховного Бога-Особу неможливо пізнати ніяким дослідженням Вед і жодними аскезами. Але чистий відданий Господа Нарада може дарувати Верховного Господа будь-кому, якщо тільки захоче. Саме ім’я Наради свідчить про те, що він може дарувати Верховного Господа. На̄ра означає «Верховний Господь», а да означає «той, хто може дати». Те, що Нарада може дарувати Верховного Господа, не означає, що Господь — це якийсь товар, який можна вручити кому завгодно. Це означає, що Нарада може будь-кому дарувати трансцендентне любовне служіння Господу в настрої слуги, друга, батька чи коханої — залежно від того, яке бажання виникає в істоти від трансцендентної любові до Господа. Іншими словами, серед усіх інших тільки Нарада здатний вивести людину на шлях бгакті-йоґи, найвищої містичної практики, яка дозволяє прийти до Верховного Господа.
अङ्गिरा मुखतोऽक्ष्णोऽत्रिर्मरीचिर्मनसोऽभवत् ॥ २४ ॥
пуластйах̣ карн̣айор р̣шіх̣
ан̇ґіра̄ мукгато ’кшн̣о ’трір
марічір манасо ’бгават
अधर्म पृष्ठतो यस्मान्मृत्युर्लोकभयङ्कर: ॥ २५ ॥
йатра на̄ра̄йан̣ах̣ свайам
адгармах̣ пр̣шт̣гато йасма̄н
мр̣тйур лока-бгайан̇карах̣
Те, що релігія з’явилася з грудей, де особисто перебуває Бог-Особа, дуже важливо, тому що, як підтверджує «Бгаґавад-ґіта» і «Шрімад-Бгаґаватам», смисл релігії полягає у відданому служінні Богові-Особі. Остання настанова «Бгаґавад-ґіти» закликає покинути всі інші форми релігійної діяльності і віддатися під притулок Бога-Особи. «Шрімад-Бгаґаватам» також каже, що найвища досконалість релігійної діяльності — це та практика, яка приводить до відданого служіння Господу, безкорисливого і незалежного від матеріальних перешкод. Релігія в її довершеному вияві — це віддане служіння Господу, а безбожність являє собою пряму протилежність до цього. Найважливіша частина тіла — серце, тоді як на спину звертають найменше уваги. Коли хтось нападає, люди насамперед старанно захищають груди, навіть якщо при тому вони підставляють ворогу спину. З Брахминої спини з’являються всілякі форми безбожності, тоді як істинна релігія, віддане служіння Господу, з’являється з грудей, обителі Нараяни. Будь-яка діяльність, котра не приводить до відданого служіння Господу, є безбожництвом, а все, що підводить до відданого служіння Господу, називають релігією.
आस्याद्वाक्सिन्धवो मेढ्रान्निऋर्ति: पायोरघाश्रय: ॥ २६ ॥
лобгаш́ ча̄дгара-даччгада̄т
а̄сйа̄д ва̄к сіндгаво мед̣гра̄н
нірр̣тіх̣ па̄йор аґга̄ш́райах̣
Зумовлена душа перебуває в полоні вигадок і мудрувань. Хоч би яких висот світської вченості вона досягла, їй не позбутися впливу різних психічних процесів. Тому людині так важко звільнитися від хіті й потягу до низької діяльності, якщо вона не стає на шлях відданого служіння Господу. Коли людині не вдається задовольнити свою хіть і низькі бажання, в її розумі виникає гнів, який потім проявляється між бровами. Тому звичайним людям радять зосереджувати розум на міжбрів’ї. Що ж до відданих, то вони вже оволоділи вмінням садовити Господа на престол свого розуму. Теорія, котра закликає позбутися всіх бажань, не витримує випробовування практикою, тому що розум неможливо звільнити від бажань. Справжній смисл цієї поради — позбутися бажань — полягає в тому, щоб позбутися бажань, шкідливих для духовного росту. Відданий завжди наповнює свій розум думками про Господа, і тому не має жодної потреби боротися з бажаннями, адже всі його бажання скеровані на служіння Господу.
Дар мови називають проявом Сарасваті, або богині вченості. Вона з’являється на світ із вуст Брахми. Навіть якщо хтось здобув прихильність богині вченості, серце його можуть переповнювати хіть та матеріальні бажання, а її брови може заламані в гніві. Навіть якщо людина дуже вчена з матеріального погляду, це зовсім не означає, що вона звільнилася від усіх ницих порухів хіті та гніву. Всі достоїнства можна знайти тільки в чистого відданого, що сповнений віри і завжди занурений в думки про Господа, або в самадгі.
मनसो देहतश्चेदं जज्ञे विश्वकृतो जगत् ॥ २७ ॥
девахӯтйа̄х̣ патіх̣ прабгух̣
манасо дехаташ́ чедам̇
джаджн̃е віш́ва-кр̣то джаґат
Хоча домінує завжди якась одна ґуна матеріальної природи, вони ніколи не проявляються в чистому вигляді, незмішані з іншими. Навіть у найбільш разючих проявах нижчих двох якостей, ґун страсті й невігластва, іноді прозирає проблиск ґуни добра. Тому, хоча сини, що з’явилися з Брахминого тіла чи розуму, перебували під впливом ґун страсті та невігластва, але деякі з них, як оце Кардама, народилися під впливом ґуни добра. Нарада з’явився на світ із трансцендентного стану Брахминого розуму.
अकामां चकमे क्षत्त: सकाम इति न: श्रुतम् ॥ २८ ॥
свайамбгӯр харатім̇ манах̣
ака̄ма̄м̇ чакаме кшаттах̣
са-ка̄ма іті нах̣ ш́рутам
Балава̄н індрійа-ґра̄мо відва̄м̇сам апі каршаті (Бгаґ. 9.19.17). В писаннях сказано, що чуття настільки могутні й несамовиті, що можуть затьмарити розум навіть найпоміркованішої і найосвіченішої людини. Тому писання радять не перебувати насамоті навіть зі своєю матір’ю, сестрою чи дочкою. Відва̄м̇сам апі каршаті — навіть наймудріша людина може впасти жертвою пристрасті, що охоплює чуття. Майтрея не був певний, чи згадувати про дивну поведінку Брахми, який загорівся хіттю до власної дочки, однак згадав про цей випадок. Однак він вирішив згадати про це, тому що іноді такі речі трапляються, і живий приклад тому — сам Брахма, дарма що він перша істота у всесвіті й наділений найбільшим знанням. Якщо Брахма впав жертвою статевого потягу, що вже тоді казати за інших людей, яких переповнюють численні матеріальні прив’язаності і слабкості? Як відомо з переказів, Брахма справді порушив таким чином усі моральні норми в якусь із калп, але це було не тої калпи, коли Брахма отримав безпосередньо від Господа настанови і пояснення чотирьох основних віршів «Шрімад-Бгаґаватам». Господь, передавши Брахмі науку «Бгаґаватам», благословив його, сказавши, що жодної з наступних калп розум Брахми не затьмариться. З цього можна зробити висновок, що Брахма впав жертвою чуттєвої пристрасті до того, як почув «Шрімад-Бгаґаватам», а почувши його безпосередньо від Господа, він уже був надійно захищений від таких гріхів.
Однак цей випадок повинен послужити для всіх серйозною пересторогою. Людина — це суспільна тварина, і необмежене спілкування з прекрасною статтю приводить чоловіка до падіння. Свобода в спілкуванні чоловіків та жінок, і передусім серед молоді, — це, безперечно, велика перешкода на шляху духовного розвитку. Сексуальна прив’язаність — це єдина причина матеріального рабства, і тому необмежене спілкування чоловіка й жінки великою мірою перешкоджає на шляху до звільнення. Майтрея згадує цей випадок із Брахмою для того, щоб цим прикладом застерегти нас від цієї великої небезпеки.
मरीचिमुख्या मुनयो विश्रम्भात्प्रत्यबोधयन् ॥ २९ ॥
вілокйа пітарам̇ сута̄х̣
марічі-мукгйа̄ мунайо
віш́рамбга̄т пратйабодгайан
Мудреці на чолі з Марічі були бездоганними в своїх діях, коли заперечували проти поведінки свого славетного батька. Вони чудово знали, що, навіть коли їхній батько зовні чинить неправильно, за цим криється якийсь вищий задум, бо інакше така піднесена особа не дозволила б собі такого прогріху. Брахма міг зробити це для того, щоб показати своїм підлеглим, наскільки небезпечні людські слабості, що проявляються в спілкуванні з жінками. Спілкування з протилежною статтю завжди чаїть у собі велику небезпеку для тих, хто йде шляхом самопізнання. Отже, ніколи не слід зневажати великих особистостей, як оце Брахма, навіть коли вони чинять неправильно, і тому великі мудреці на чолі з Марічі не виявили до нього неповаги за поведінку, що суперечила всім нормам.
यस्त्वं दुहितरं गच्छेरनिगृह्याङ्गजं प्रभु: ॥ ३० ॥
на карішйанті ча̄паре
йас твам̇ духітарам̇ ґаччгер
аніґр̣хйа̄н̇ґаджам̇ прабгух̣
Пост Брахми — найвищий у всесвіті. Цілком зрозуміло, що окрім всесвіту, в якому ми перебуваємо, існує багато інших всесвітів і багато інших Брахм. Особа, яка обіймає цей пост, повинна служити за взірець поведінки, тому що Брахма показує приклад усім живим істотам. Брахмі, найправеднішій і найбільш духовно розвиненій істоті, довірено пост, що лиш на ступінь нижчий за становище Бога-Особи.
यद्वृत्तमनुतिष्ठन् वै लोक: क्षेमाय कल्पते ॥ ३१ ॥
на суш́локйам̇ джаґад-ґуро
йад-вр̣ттам анутішт̣ган ваі
локах̣ кшема̄йа калпате
Сказано, що наділена вищою могутністю істота може робити що їй завгодно і при тому не бути зв’язаною наслідками своїх дій. Наприклад, сонце, наймогутніша вогнена планета цього світу, спроможне випарувати воду з будь-якого місця і залишитися так само могутнім. Сонце випаровує воду з найбрудніших місць, але цей бруд його зовсім не осквернює. Так само Брахма за будь-яких обставин залишається чистим. Однак він духовний вчитель усіх живих істот, і тому його поведінка і вдача мають бути такими ідеальними, щоб, наслідуючи його піднесені дії, люди отримували найбільше духовне благо. З огляду на це йому не слід було діяти так, як він діяв.
आत्मस्थं व्यञ्जयामास स धर्मं पातुमर्हति ॥ ३२ ॥
йа ідам̇ свена рочіша̄
а̄тма-стгам̇ вйан̃джайа̄м а̄са
са дгармам̇ па̄тум архаті
Похіть до статевих зносин має таку силу, що Брахма, схоже, не зміг відмовитися від свого наміру, незважаючи прохання своїх славетних синів на чолі з Марічі. Тому його славетні сини стали молитися до Верховного Господа, прохаючи повернути Брахмі розум. Тільки з милості Верховного Господа можна врятуватися від матеріальних спокус та похоті. Господь особисто захищає відданих, які постійно занурені у трансцендентне любовне служіння Йому, а якщо відданий випадково падає, Господь зі Своєї безпричинної милості вибачає його. Отож мудреці на чолі з Марічі стали благати в Господа милості, і Господь прийняв їхні молитви.
प्रजापतिपतिस्तन्वं तत्याज व्रीडितस्तदा ।
तां दिशो जगृहुर्घोरां नीहारं यद्विदुस्तम: ॥ ३३ ॥
пуро др̣шт̣ва̄ праджа̄патін
праджа̄паті-патіс танвам̇
татйа̄джа врід̣ітас тада̄
та̄м̇ діш́о джаґр̣хур ґгора̄м̇
ніха̄рам̇ йад відус тамах̣
Найліпший спосіб спокутувати свої гріхи — це відразу ж покинути своє тіло, і Брахма, лідер усіх живих істот, показав це на своєму власному прикладі. Життя Брахми триває казково довго, але через свій тяжкий гріх він мусив покинути тіло, дарма що тільки задумав цей гріх у розумі, так і не вчинивши його.
Це урок для всіх живих істот, який показує, наскільки гріховним є необмежене статеве життя. Навіть думати про недозволені статеві стосунки — це гріх, який можна спокутувати тільки ціною свого життя. Іншими словами, гріхи скорочують життя людини і позбавляють її благословень, достатку та всього іншого, а найнебезпечніший гріх — це необмежене статеве життя.
Невігластво породжує гріхи, а гріхи покривають свідомість ще грубшим невіглаством. Одна з властивостей невігластва — це занурювати в пітьму або затуманювати. Пітьма чи затуманеність і досі вкриває весь усесвіт, і тільки Сонце її розсіює. Той, хто віддається під захист Господа, невичерпного джерела світла, може не боятися зникнути в темряві туману невігластва.
कथं स्रक्ष्याम्यहं लोकान् समवेतान् यथा पुरा ॥ ३४ ॥
веда̄ а̄сам̇ш́ чатур-мукга̄т
катгам̇ сракшйа̄мй ахам̇ лока̄н
самавета̄н йатга̄ пура̄
Як вогонь може поглинути що завгодно і залишитися при тому чистим, так, з милості Господа, вогонь Брахминої величі поглинув його бажання вступити в гріховний статевий акт зі своєю дочкою. Веди — це джерело всього знання, яке з милості Верховного Бога-Особи відкрилося Брахмі, коли той обмірковував, як йому знову творити матеріальний світ. Брахма набув своєї могутності завдяки своєму відданому служінню Господу, і Господь завжди готовий вибачити Своєму відданому, якщо він випадково падає з рівня шляхетної діяльності відданого служіння. «Шрімад-Бгаґаватам» (11.5.42) підтверджує це в такому вірші:
сва-па̄да-мӯлам̇ бгаджатах̣ прійасйа
тйактва̄нйа-бга̄васйа харіх̣ пареш́ах̣
вікарма йач чотпатітам̇ катган̃чід
дгуноті сарвам̇ хр̣ді саннівішт̣ах̣
«Кожен, хто без решти присвятив себе на трансцендентне любовне служіння Господу біля Його лотосових стіп, дуже дорогий Богові-Особі Харі, і Господь, перебуваючи в серці Свого відданого, вибачає йому всі випадково вчинені гріхи». Ніхто б не сподівався, що така піднесена особистість, як Брахма, може коли-небудь подумати про статеві зносини зі своєю дочкою. Своїми діями Брахма лише довів: матеріальна природа настільки сильна, що може підкорити будь-кого, навіть Брахму. Господь врятував Брахму, визначивши йому лише незначну кару. З Господньої милості він не втратив своє добре ім’я славетного Брахми.
धर्मस्य पादाश्चत्वारस्तथैवाश्रमवृत्तय: ॥ ३५ ॥
упаведа-найаіх̣ саха
дгармасйа па̄да̄ш́ чатва̄рас
татгаіва̄ш́рама-вр̣ттайах̣
Їда, сон, самозахист і парування — це чотири основні тілесні потреби, спільні як для людей, так і для тварин. Від тварин людське суспільство відрізняється тільки релігійною діяльністю в рамках чотирьох соціальних станів і чотирьох етапів життя. Ці релігійні обов’язки чітко викладені в ведичній літературі. Коли з чотирьох ротів Брахми вийшли чотири Веди, ці обов’язки проявилися також. Ці обов’язки, визначені відповідно до чотирьох соціальних та духовних станів, встановлено для всього людства, і їх повинна дотримуватися кожна цивілізована людина. Тих, чиї традиції засновані на цих засадах, називають ар’янами, або розвиненими людьми.
स वै विश्वसृजामीशो वेदादीन् मुखतोऽसृजत् ।
यद् यद् येनासृजद् देवस्तन्मे ब्रूहि तपोधन ॥ ३६ ॥
са ваі віш́ва-ср̣джа̄м іш́о
веда̄дін мукгато ’ср̣джат
йад йад йена̄ср̣джад девас
тан ме брӯхі тапо-дгана
ऋग्यजु:सामाथर्वाख्यान् वेदान् पूर्वादिभिर्मुखै: ।
शास्त्रमिज्यां स्तुतिस्तोमं प्रायश्चित्तं व्यधात्क्रमात् ॥ ३७ ॥
р̣ґ-йаджух̣-са̄ма̄тгарва̄кгйа̄н
веда̄н пӯрва̄дібгір мукгаіх̣
ш́а̄страм іджйа̄м̇ стуті-стомам̇
пра̄йаш́чіттам̇ вйадга̄т крама̄т
स्थापत्यं चासृजद् वेदं क्रमात्पूर्वादिभिर्मुखै: ॥ ३८ ॥
ґа̄ндгарвам̇ ведам а̄тманах̣
стга̄патйам̇ ча̄ср̣джад ведам̇
крама̄т пӯрва̄дібгір мукгаіх̣
Веди являють собою досконалу науку, що містить у собі всі галузі знання, потрібні в людському суспільстві, не лише на цій планеті, але й на інших. Можна зрозуміти, що для підтримання ладу в суспільстві воєнне мистецтво також потрібне, як потрібна людям і музика. Усі ці підрозділи знання називають Упапуранами, або додатками до Вед. Головний предмет Вед — це духовне знання, але, щоб допомогти людині на її шляху духовного пізнання, Веди містять підрозділи з усією іншою цінною інформацією, згаданою вище.
सर्वेभ्य एव वक्त्रेभ्य: ससृजे सर्वदर्शन: ॥ ३९ ॥
пан̃чамам̇ ведам іш́варах̣
сарвебгйа ева вактребгйах̣
саср̣дже сарва-дарш́анах̣
Існують твори, що викладають історію окремих країн та націй світу, але Пурани викладають історію цілого всесвіту, не лише протягом якоїсь одної епохи, але протягом багатьох калп. Брахмі відомі всі історичні факти, тому Пурани достовірно викладають історію всесвіту. Їхній первісний творець — Брахма, тому вони входять до складу Вед і їх називають п’ятою Ведою.
आप्तोर्यामातिरात्रौ च वाजपेयं सगोसवम् ॥ ४० ॥
пурішй-аґнішт̣ута̄в атга
а̄пторйа̄ма̄тіра̄трау ча
ва̄джапейам̇ саґосавам
आश्रमांश्च यथासंख्यमसृजत्सह वृत्तिभि: ॥ ४१ ॥
дгармасйеті пада̄ні ча
а̄ш́рама̄м̇ш́ ча йатга̄-сан̇кгйам
аср̣джат саха вр̣ттібгіх̣
Чотири уклади життя в суспільстві: брахмачар’я, чи учнівство, ґріхастга, або сімейне господарське життя, ванапрастга, або відхід від суспільного життя задля практики аскез, і санн’яса, або зречене життя, присвячене проповіді істини, — являють собою чотири ноги, на які спирається релігія. Згідно з фаховими обов’язками суспільство поділяють брахманів, або інтелектуальний клас, кшатріїв, або адміністративний клас, вайшій, або клас торговців та рільників, і шудр, або робітників, які не мають якоїсь особливої кваліфікації. Весь цей поділ ретельно спланував і створив Брахма, щоб допомогти людям систематично проґресувати на шляху самопізнання. Учнівство покликане дати людині якнайліпшу освіту. Сімейне господарське життя призначене задовольнити чуття людини, за тої умови що вона розвиває в собі щедрість і роздає милостиню. Відхід від господарського життя призначений для аскези, присвяченої духовному розвитку. А зреченість призначена для того, щоб проповідувати Абсолютну Істину людському загалу. Об’єднані зусилля всіх членів суспільства створюють умови, які дуже сприятливі для досягнення високої мети людського життя. Основою такого суспільного ладу є освіта, що покликана очистити людину від тваринних схильностей. Наймогутніший очисний метод — це пізнання Верховного Бога-Особи, найчистішого з чистих.
वार्तासञ्चयशालीनशिलोञ्छ इति वै गृहे ॥ ४२ ॥
бра̄хмам̇ ча̄тга бр̣хат татга̄
ва̄рта̄ сан̃чайа-ш́а̄ліна-
ш́ілон̃чга іті ваі ґр̣хе
Під учнівства брахмачарі отримував усі потрібні настанови про значення людської форми життя. Основна освіта була збудована так, щоб заохотити учня не зв’язувати себе сімейними обов’язками. Тільки учням, неспроможним дотирмуватися цієї обітниці протягом усього життя, вільно було повернутися додому і взяти собі гідну дружину. Інакше ж учень залишався довічним брахмачарі, цілковито утримуючись від сексу протягом усього життя. Все визначає рівень підготовки, яку учень отримує. Нам випала нагода зустрітися з непохитним довічним брахмачарі в особі нашого духовного вчителя, Ом Вішнупада Шрі Шрімад Бгактісіддганти Ґосвамі Махараджі. Таку велику душу називають наіштгіка-брахмачарі.
न्यासे कुटीचक: पूर्वं बह्वोदो हंसनिष्क्रियौ ॥ ४३ ॥
думбара̄х̣ пгенапа̄ ване
нйа̄се кут̣ічаках̣ пӯрвам̇
бахводо хам̇са-нішкрійау
Варнашрама-дгарма, система чотирьох суспільних станів і чотирьох укладів духовного життя, не є сучасною вигадкою, всупереч припущенням менш розумних людей. Це лад, який запровадив сам Брахма ще на початку творення. Те саме випливає і з «Бгаґавад-ґіти» (4.13): ча̄тур-варн̣йам̇ майа̄ ср̣шт̣ам.
एवं व्याहृतयश्वासन् प्रणवो ह्यस्य दहृत: ॥ ४४ ॥
дан̣д̣а-нітіс татгаіва ча
евам̇ вйа̄хр̣тайаш́ ча̄сан
пран̣аво хй асйа дахратах̣
त्रिष्टुम्मांसात्स्नुतोऽनुष्टुब्जगत्यस्थ्न: प्रजापते: ॥ ४५ ॥
ґа̄йатрі ча твачо вібгох̣
трішт̣ум ма̄м̇са̄т снуто ’нушт̣уб
джаґатй астгнах̣ праджа̄патех̣
бр̣хаті пра̄н̣ато ’бгават
ऊष्माणमिन्द्रियाण्याहुरन्त:स्था बलमात्मन: ।
स्वरा: सप्त विहारेण भवन्ति स्म प्रजापते: ॥ ४७ ॥
сваро деха уда̄хр̣та
ӯшма̄н̣ам індрійа̄н̣й а̄хур
антах̣-стга̄ балам а̄тманах̣
свара̄х̣ сапта віха̄рен̣а
бгаванті сма праджа̄патех̣
Санскрит налічує тринадцять голосних і тридцять п’ять приголосних. Голосні — це а, а̄, і, і, у, ӯ, р̣, Р̣̄, л̣, е, аі, о, ау, а приголосні — це ка, кга, ґа, ґга і т. д. Серед приголосних, перші двадцять п’ять літер називають спаршами. Окрім них є також літери анта-стга. До літер ушма належать три с, які називають, відповідно, талав’я, мурдган’я і дант’я. Сім музичних нот — це ша, р̣, ґа̄, ма, па, дга і ні. Усі ці звукові вібрації первісно належать до категорії шабда-брахма, або духовного звуку. Тому писання кажуть, що Брахма був створений в Маха-калпу яку втілення духовного звуку. Веди являють собою духовний звук, і тому немає потреби давати якісь матеріальні тлумачення духовним звукам ведичних писань. Звуки Вед треба повторювати так, як вони є, дарма що ці звуки відображено літерами, що відомі нам з матеріального алфавіту. З найвищого погляду в світі немає нічого матеріального, бо все бере початок у духовному світі. Тому матеріальний прояв називають ілюзорним у прямому смислі цього слова. Для душ, які пізнали свою істинну природу, у світі не існує нічого, окрім духу.
ब्रह्मावभाति विततो नानाशक्त्युपबृंहित: ॥ ४८ ॥
вйакта̄вйакта̄тманах̣ парах̣
брахма̄вабга̄ті вітато
на̄на̄-ш́актй-упабр̣м̇хітах̣
Пост Брахми — це найвідповідальніший пост у всесвіті, який довіряють найдосконалішій істоті всесвіту. Іноді Верховному Богові-Особі доводиться самому ставати Брахмою, коли не вдається знайти гідного кандидата на цей пост. Брахма — досконалий представник Верховного Бога-Особи в матеріальному світі, а також джерело трансцендентного звуку, пранави. Він наділений найрізноманітнішими енерґіями, з яких проявляються всі півбоги, як оце Індра, Чандра чи Варуна. Його трансцендентне становище ніколи не слід недооцінювати, дарма що він виявив бажання насолодитися власною дочкою. За цим вчинком Брахми криється певний задум, і його не слід судити, як звичайну живу істоту.
са сарґа̄йа мано дадге
В попередньому тілі Брахмі було не вільно вступати в статеві зносини, бо це тіло було трансцендентне. Отож, Брахмі довелося прийняти інше тіло, в якому він мав право на статеве життя. Після того він знову зосередився на творенні світу. Його попереднє тіло, як уже сказано, перетворилося на туман.
ज्ञात्वा तद्धृदये भूयश्चिन्तयामास कौरव ॥ ५० ॥
апі сарґам авістр̣там
джн̃а̄тва̄ тад дгр̣дайе бгӯйаш́
чінтайа̄м а̄са каурава
न ह्येधन्ते प्रजा नूनं दैवमत्र विघातकम् ॥ ५१ ॥
вйа̄пр̣тасйа̄пі нітйада̄
на хй едганте праджа̄ нӯнам̇
даівам атра віґга̄такам
कस्य रूपमभूद् द्वेधा यत्कायमभिचक्षते ॥ ५२ ॥
даівам̇ ча̄векшатас тада̄
касйа рӯпам абгӯд дведга̄
йат ка̄йам абгічакшате
З тіла Брахми з’явилося двоє інших тіл. Одне мало вуса, а друге — випнуті груди. Ніхто не може пояснити, звідки вони взялися, і тому й нині їх називають ка̄йам, або тілом Брахми, не вважаючи їх за його сина й дочку.
мітгунам̇ самападйата
स्त्री याऽसीच्छतरूपाख्या महिष्यस्य महात्मन: ॥ ५४ ॥
манух̣ сва̄йамбгувах̣ свара̄т̣
стрі йа̄січ чгатарӯпа̄кгйа̄
махішй асйа маха̄тманах̣
праджа̄ хй едга̄м бабгӯвіре
प्रियव्रतोत्तानपादौ तिस्र: कन्याश्च भारत ।
आकूतिर्देवहूतिश्च प्रसूतिरिति सत्तम ॥ ५६ ॥
пан̃ча̄патйа̄нй аджіджанат
прійавратотта̄напа̄дау
тісрах̣ канйа̄ш́ ча бга̄рата
а̄кӯтір девахӯтіш́ ча
прасӯтір іті саттама
दक्षायादात्प्रसूतिं च यत आपूरितं जगत् ॥ ५७ ॥
кардама̄йа ту мадгйама̄м
дакша̄йа̄да̄т прасӯтім̇ ча
йата а̄пӯрітам̇ джаґат
Тут описано історію заселення всесвіту. Брахма — це перша жива істота у всесвіті, і від нього з’явилися Ману Сваямбгува і його дружина Шатарупа. В Ману народилося два сини і три дочки, і всі жителі, що й нині живуть на різних планетах, — це їхні нащадки. Тому Брахму називають прабатьком усіх живих істот у всесвіті, а Бога-Особу, батька Брахми, називають прадідом усіх живих істот. Це підтверджує також «Бгаґавад-ґіта» (11.39), де сказано:
ва̄йур йамо ’ґнір варун̣ах̣ ш́аш́а̄н̇ках̣
праджа̄патіс твам̇ прапіта̄махаш́ ча
намо намас те ’сту сахасра-кр̣твах̣
пунаш́ ча бгӯйо ’пі намо намас те
«Ти — Господь повітря, найвищий суддя Яма, вогонь і владика дощів. Ти місяць, а також Ти прадід усіх істот. Тому шанобливо кланяюся тобі знову і знову».
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрімад-Бгаґаватам», Третьої пісні, дванадцятої глави, яка має назву «Створення Кумар та інших істот».