ГЛАВА ЧЕТВЕРТА: Відура звертається за настановами до Майтреї
अथ ते तदनुज्ञाता भुक्त्वा पीत्वा च वारुणीम् ।
तया विभ्रंशितज्ञाना दुरुक्तैर्मर्म पस्पृश: ॥ १ ॥
атга те тад-ануджн̃а̄та̄
бгуктва̄ пітва̄ ча ва̄рун̣ім
тайа̄ вібгра̄м̇ш́іта-джн̃а̄на̄
дуруктаір марма паспр̣ш́ух̣
Коли хтось проводить урочисту церемонію і влаштовує щедре частування для брахманів та вайшнавів, він сам сідає до решток трапези, тільки отримавши дозвіл своїх гостей. Отже, нащадки Врішні та Бгоджі, як водиться, попрохали дозволу в брахманів, і лише тоді сіли їсти. За деяких обствин кшатріям дозволено пити, тому всі вони випили вина з рису. Від цього вина вони стратилися розуму і в безпам’ятстві, забувши свої кревні стосунки, стали ранити гострими словами серця одне одного. Алкоголь має такий згубний вплив, що навіть особи такого високошляхетного роду впадають від нього в безпам’ятство. Від нащадків Врішні та Бгоджі ніхто не міг сподіватися такої поведінки, однак з волі Господа вони сп’яніли і стали жорстоко ображати одне одного.
निम्लोचति रवावासीद्वेणूनामिव मर्दनम् ॥ २ ॥
вішамікр̣та-четаса̄м
німлочаті рава̄в а̄сід
вен̣ӯна̄м іива марданам
Коли треба, щоб у лісі спалахнула пожежа, з волі Господа вона займається сама собою від тертя стволів бамбука. Так само, коли Господь побажав, надащки Яду зникли з поверхні землі, самі себе знищивши. У лісових нетрях немає нікого, хто міг би їх підпалити, і так само у всьому світі не було такої сили, яка могла б знищити Ядавів, яких захищав Сам Господь. Господь побажав, щоб вони зникли з поверхні землі, і вони скорились Його наказові, на що і вказують слова тад-ануджн̃а̄та.
सरस्वतीमुपस्पृश्य वृक्षमूलमुपाविशत् ॥ ३ ॥
ґатім̇ та̄м авалокйа сах̣
сарасватім упаспр̣ш́йа
вр̣кша-мӯлам упа̄віш́ат
Всі описані вище події, які відбулися в династіях Яду та Бгоджа, влаштувала внутрішня енерґія Господа, тому що Господь, завершивши Свою місію, побажав, щоб вони всі повернулися до своїх обителей. Всі вони були Його сини та внуки і перебували під досконалим захистом батьківської любові Господа. Як могло статися так, що вони загинули в присутності Господа, пояснено словами цього вірша — все влаштував Сам Господь (сва̄тма-ма̄йа̄йа̄х̣). Члени Господньої родини були або втілення Його довершених поширень, або півбоги з райських планет, тому, перед тим як покинути Землю, Господь за допомогою Своєї енерґії розділив ці дві категорії супутників. Перш як відправити їх до своїх обителей, Господь послав їх до святої Прабгаси, де вони виконали праведні обряди і досхочу наїлися та напилися. А по тому Господь влаштував так, щоб вони перенеслися до своїх обителей і щоб усі побачили, що могутньої династії Яду більше немає на Землі. Особливо слід відзначити вжите в першому вірші слово ануджн̃а̄та. Воно дає зрозуміти, що всю низку подій влаштував Господь. Ці Господні розваги не є прояв Його зовнішньої енерґії, тобто матеріальної природи. Всі прояви внутрішньої енерґії мають вічну природу, тому не слід думати, що Яду та Бгоджі загинули, напившись, у звичайній бійці чи братовбивчій війні. Шрі Джіва Ґосвамі пояснює, що всі ці події схожі на маґічні дії чарівника.
बदरीं त्वं प्रयाहीति स्वकुलं संजिहीर्षुणा ॥ ४ ॥
прапанна̄рті-харен̣а ха
бадарім̇ твам̇ прайа̄хіті
сва-кулам̇ сан̃джіхіршун̣а̄
Коли вони ще були в Двараці, Господь, щоб захистити Уддгаву від страждань, яких би йому завдав відхід Господа і знищення династії Яду, порадив Уддгаві йти до Бадарікашраму. Господь скерував Уддгаву до Бадарікашраму, бо там він зміг би спілкуватися з відданими Нара-Нараяни і разом з ними виконувати віддане служіння. Завдяки їхньому товариству він міг би поглибити свій смак до оспівування та слухання оповідей про Господа і до розвитку знання та зреченості.
पृष्ठतोऽन्वगमं भर्तु: पादविश्लेषणाक्षम: ॥ ५ ॥
джа̄нанн ахам аріндама
пр̣шт̣гато ’нваґамам̇ бгартух̣
па̄да-віш́лешан̣а̄кшамах̣
श्रीनिकेतं सरस्वत्यां कृतकेतमकेतनम् ॥ ६ ॥
вічінван дайітам̇ патім
ш́рі-нікетам̇ сарасватйа̄м̇
кр̣та-кетам акетанам
Особи, які належать до зреченого стану життя, часто знаходять притулок під деревом. Уддгава побачив, що Господь також скористався таким притулком, як роблять безпритульні люди. Господь — володар усього, тому все становить притулок Йому і все знаходить притулок у Ньому. Він підтримує весь матеріальний і весь духовний космос, отож Він притулок усього сущого. Отже, немає нічого дивного в тому, що Він скористався тим самим притулком, яким користуються безпритульні зреченики.
दोर्भिश्चतुर्भिर्विदितं पीतकौशाम्बरेण च ॥ ७ ॥
праш́а̄нта̄рун̣а-лочанам
дорбгіш́ чатурбгір виідітам̇
піта-кауш́а̄мбарен̣а ча
अपाश्रितार्भकाश्वत्थमकृशं त्यक्तपिप्पलम् ॥ ८ ॥
дакшін̣а̄н̇ґгрі-сарорухам
апа̄ш́ріта̄рбгака̄ш́ваттгам
акр̣ш́ам̇ тйакта-піппалам
Те, що Господь сидів, прихилившись до молодого бан’янового деревця, як зазначає Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура, також має глибокий зміст. Бан’ян називають ашваттга через те, що він живе багато-багато років. Корені бан’яна, що живлять його життєдайними соками, — це матеріальні елементи, яких нараховують п’ять: земля, вода, вогонь, повітря і небо. Матеріальні енерґії, що їх уособлює бан’ян, породжені з зовнішньої енерґії Господа, і тому вони залишаються в Господа за спиною. А що цей всесвіт найменший з усіх, бан’янове дерево тут названо невеличким (дослівно «дитиною»). Слова тйакта-піппалам означають, що Господь уже завершив Свої розваги в цьому невеличкому всесвіті, але тому що Господь абсолютний і сповнений вічного блаженства, між Його діями немає різниці, чи Він щось приймає, чи залишає. Господь ладнався покинути цей всесвіт і перейти до іншого, так само як сонце на одній планеті сходить, а на іншій в той самий час заходить, хоча саме воно свого положення не міняє.
लोकाननुचरन् सिद्ध आससाद यदृच्छया ॥ ९ ॥
дваіпа̄йана-сухр̣т-сакга̄
лока̄н анучаран сіддга
а̄саса̄да йадр̣ччгайа̄
Майтрея — це один із учнів Махарші Парашари, батька В’ясадеви. Отож Майтрея і В’ясадева мали тісні приятельські стосунки. Щаслива доля привела Майтрею якраз туди, де відпочивав Господь Шрі Крішна. Зустрітися з Господом — подія далеко непересічна. Майтрея був великий мудрець і вчений філософ-мислитель, але він не був чистий відданий Господа. Тому його зустріч із Господом у цей день можна пояснити тільки його аґ’ята-сукріті, якимось неусвідомленим відданим служінням, яке він колись виконав. Чисті віддані всі свої дії присвячують чистому відданому служінню, тому, коли вони зустрічаються з Господом, це природно. Але коли з Господом зустрічаються люди не такого високого рівня відданості, це просто несподіваний дарунок щасливої долі, прихильність якої вони заслужили випадково виконавши якесь віддане служіння.
प्रमोदभावानतकन्धरस्य ।
आशृण्वतो मामनुरागहास-
समीक्षया विश्रमयन्नुवाच ॥ १० ॥
прамода-бга̄ва̄ната-кандгарасйа
а̄ш́р̣н̣вато ма̄м анура̄ґа-ха̄са-
самікшайа̄ віш́рамайанн ува̄ча
Хоча і Уддгава, і Майтрея були великі душі, Господь приділяв більше уваги Уддгаві, тому що Уддгава був бездоганно чистий відданий. Ґ’яна-бгакта, чия відданість змішана з моністичними поглядами, не є чистий відданий. Майтрея був відданий, однак його відданість містила певні домішки. Взаємини Господа й відданих засновані на почуттях трансцендентної любові, а не на філософському знанні чи корисливій діяльності. У трансцендентному любовному служінні Господеві немає місця для моністичної філософії чи розрахунку на плоди своєї праці. Вріндаванські ґопі не були ані високоосвічені філософи, ані йоґи-містики. Вони спонтанно кохали Господа, тому Він став їхнім серцем і душею, а вони стали Його серцем і душею. Господь Чайтан’я визнав стосунки ґопі з Крішною за найвищі стосунки, які можуть пов’язувати відданого з Господом. Як тут видно, до Уддгави Господь ставився тепліше, ніж до Майтреї Муні.
वेदाहमन्तर्मनसीप्सितं ते
ददामि यत्तद् दुरवापमन्यै: ।
सत्रे पुरा विश्वसृजां वसूनां
मत्सिद्धिकामेन वसो त्वयेष्ट: ॥ ११ ॥
веда̄хам антар манасіпсітам̇ те
дада̄мі йат тад дурава̄пам анйаих̣
сатре пура̄ віш́ва-ср̣джа̄м̇ васӯна̄м̇
мат-сіддгі-ка̄мена васо твайешт̣ах̣
Уддгава — це один із вічних супутників Господа. На світанку творіння довершена частка Уддгави стала одним із восьми Васу. Вісім Васу й інші півбоги на вищих планетних системах, що керують життєдіяльністю всесвіту, колись за сивої давнини влаштували жертвопринесення, прагнучи досягнути своїх життєвих цілей. В той час поширення Уддгави у ролі одного з Васу побажав стати супутником Господа. Господь присутній в серці кожної живої істоти як Параматма, Надсвідомість, і тому Він знав про це бажання. У серці кожної істоти присутній прояв Надсвідомості, що наділяє часткову свідомість живої істоти здібністю пам’ятати. Як часткова свідомість, жива істота забуває події свого минулого життя, але Надсвідомість нагадує їй, що вона пізнала в минулому і як діяти далі. «Бгаґавад-ґіта» підтверджує цей факт в різних місцях: йе йатга̄ ма̄м̇ прападйанте та̄м̇с татгаіва бгаджа̄мй ахам (Б.-ґ. 4.11), сарвасйа ча̄хам̇ хр̣ді саннівішт̣о маттах̣ смр̣тір джн̃а̄нам апоханам̇ ча (Б.-ґ. 15.15).
Кожна істота вільна у своїх бажаннях, але виконує ці бажання Верховний Господь. Кожен може думати й бажати так, як йому завгодно, не залежачи ні від кого, але виконання бажань людини залежить від верховної волі. Цей закон знаходить вираз у прислів’ї: «Людина гадає, а Бог робить, як Він знає». За давніх-давен, коли півбоги та Васу проводили жертвопринесення, Уддгава, як один із Васу, побажав увійти в Господнє товариство. Тим, хто захоплюється філософськими розумуваннями чи діяльністю задля плодів, досягнути цього вкрай важко. Такі люди майже нічого не знають про товариство Господа. Тільки чисті віддані з милості Господа розуміють, що спілкуватися з Господом — це найвища досконалість у житті. Господь запевнив Уддгаву, що виконає його бажання. Можна здогадатися, що коли Господь сказав це Уддгаві, великий мудрець Майтрея завдяки Його словам нарешті дійшов усю значущість спілкування з Господом.
मासादितस्ते मदनुग्रहो यत् ।
यन्मां नृलोकान् रह उत्सृजन्तं
दिष्टया ददृश्वान् विशदानुवृत्त्या ॥ १२ ॥
а̄са̄дітас те мад-ануґрахо йат
йан ма̄м̇ нр̣лока̄н раха утср̣джантам̇
дішт̣йа̄ дадр̣ш́ва̄н віш́ада̄нувр̣ттйа̄
Коли людина досконало пізнала Господа, наскільки може пізнати досконала жива істота у звільненому стані, вона отримує право увійти в духовне небо, на одну з планет Вайкунтги. Господь усамітнився і збирався зникнути з поля зору жителів цієї планети, але Уддгаві пощастило побачитися з Ним у цей час і одержати від Нього дозвіл увійти на Вайкунтгу. Господь перебуває всюди і завжди, і Його поява чи зникнення є не що інше, як враження жителів окремого всесвіту. Господь наче сонце. Сонце не з’являється в небі й не зникає. У людей лише складається враження, що вранці воно сходить, а ввечері заходить. Господь перебуває водночас на Вайкунтзі і всюди поза Вайкунтгою.
पद्मे निषण्णाय ममादिसर्गे ।
ज्ञानं परं मन्महिमावभासं
यत्सूरयो भागवतं वदन्ति ॥ १३ ॥
падме нішан̣н̣а̄йа мама̄ді-сарґе
джн̃а̄нам̇ парам̇ ман-махіма̄вабга̄сам̇
йат сӯрайо бга̄ґаватам̇ ваданті
Господь уже пояснив Брахмі природу Верховного Духу, як описано в Другій пісні цього великого твору, але цей вірш іще раз з’ясовує особистісність Верховного Духу. Господь каже, що Він стисло виклав Брахмі «Шрімад-Бгаґаватам», для того щоб пояснити Свою особистість. Це твердження повністю перекреслює всі безособистісні пояснення тих чотирьох первісних віршів «Шрімад-Бгаґаватам» у Другій пісні. Шріддгара Свамі також зазначає у своєму коментарі, що той стислий виклад «Бгаґаватам» мав на меті пролити світло на розваги Господа Крішни, але аж ніяк не підтримати імперсональні здогади.
प्रतिक्षणानुग्रहभाजनोऽहम् ।
स्नेहोत्थरोमा स्खलिताक्षरस्तं
मुञ्चञ्छुच: प्राञ्जलिराबभाषे ॥ १४ ॥
пратікшан̣а̄нуґраха-бга̄джано ’хам
снехоттга-рома̄ скгаліта̄кшарас там̇
мун̃чан̃ чхучах̣ пра̄н̃джалір а̄бабга̄ше
सुदुर्लभोऽर्थेषु चतुर्ष्वपीह ।
तथापि नाहं प्रवृणोमि भूमन्
भवत्पदाम्भोजनिषेवणोत्सुक: ॥ १५ ॥
судурлабго ’ртгешу чатуршв апіха
татха̄пі на̄хам̇ правр̣н̣омі бгӯман
бгават-пада̄мбгоджа-нішеван̣отсуках̣
Супутники Господа на планетах Вайкунтги мають таку саму зовнішність, як і Господь, виглядаючи достоту, наче Господь Вішну. Таке звільнення маю назву саруп’я-мукті і становить один з п’яти різновидів звільнення. Віддані, що виконують трансцендентне любовне служіння Господу ніколи не приймають саюдж’я-мукті, чи злиття з Господнім сяйвом брахмаджйоті. Віддані можуть досягнути не лише звільнення, а й будь-якого успіху в царині релігійності, матеріального збагачення чи насолоди чуттів — для доступні навіть втіхи півбогів на райських планетах. Але такі чисті віддані, як Уддгава, відмовляються від усіх цих можливостей. Чистий відданий хоче одного — служити Господу, а особиста вигода їх не хвилює.
दुर्गाश्रयोऽथारिभयात्पलायनम् ।
कालात्मनो यत्प्रमदायुताश्रम:
स्वात्मन्रते: खिद्यति धीर्विदामिह ॥ १६ ॥
дурґа̄ш́райо ’тга̄рі-бгайа̄т пала̄йанам
ка̄ла̄тмано йат прамада̄-йута̄ш́рамах̣
сва̄тман-ратех̣ кгідйаті дгір віда̄м іха
Чистий відданих Господа не дуже цікавлять філософські роздуми, скеровані на пізнання трансцендентного становища Господа. До того ж, повністю пізнати Господа неможливо. Віддані задовольняються тим знанням про Господа, яке вони мають, тому що вони знаходять насолоду, просто слухаючи й повторюючи описи трансцендентних розваг Господа. Така діяльність дарує їм трансцендентне блаженство. Однак деякі з Господніх розваг видаються суперечливими навіть таким чистим відданим. Тому Уддгава запитує Господа про деякі суперечності в Його розвагах. Описи Господа проголошують, що Господь нічого не мусить робити Сам, і це справді так, тому що Господу не доводиться нічого робити навіть для того, щоб творити чи підтримувати матеріальний світ. Тому, коли ми чуємо, що Господь, захищаючи Своїх безкорисливих відданих, власноруч підняв пагорб Ґовардгана, це здається суперечністю. Господь — це Верховний Брахман, Абсолютна Істина, Бог-Особа в людській подобі, але Уддгави висловив сумнів щодо того, чи міг Він проявляти так багато трансцендентних діянь.
Між Богом-Особою і безособистісним Брахманом немає відмінності. Як же тоді Господь може проявляти таку різноманітну діяльність, тимчасом як Брахман описано вільним від будь-якої діяльності, матеріальної чи духовної? Якщо Господь вічно ненароджений, як Він міг народитися сином Васудеви та Девакі? Він навіює страх навіть на калу, найвищий страх, але боїться воювати з Джарасандгою і ховається за мурами фортеці. Як особа, довершена Сама в Собі, може насолоджуватися товариством жінок? Як Він може одружуватися і, мов звичайний сім’янин, знаходити втіху в товаристві родичів, дітей, батьків? Ці всі суперечливі, здавалося б, вчинки Господа пантеличать навіть найбільших мудреців. Збентежені, вони ніяк не можуть визначити, чи Господь справді діє, чи Він лише вдає, ніби діє, а Сам бездіяльний.
Відповідь полягає в тому, що Господь не має ніякого діла до будь-чого матеріального. Всі Його дії трансцендентні. Це виходить за межі розуміння світських мислителів. Їх це, звичайно, пантеличить, але для трансцендентних відданих у цьому немає нічого дивного. Концепція, що розглядає Абсолютну Істину як Брахман, звісно, заперечує присутність у Брахмані будь-якої матеріальної діяльності, але концепція, що розглядає Абсолютну Істину як Парабрахман, вказує на повноту трансцендентної діяльності в Ньому. Істинним трансценденталістом може називатися той, хто знає різницю між концепцією Брахмана і концепцією Верховного Брахмана. Розум таких трансценденталістів ніщо не може збентежити. Господь Сам каже в «Бгаґавад-ґіті» (10.2): «Навіть великі мудреці і півбоги навряд чи здатні якоюсь мірою пізнати Мої діяння і трансцендентні енерґії». Правильний погляд на Господні дії висловлює Дід Бгішмадева (Бгаґ. 1.9.16):
на хй асйа кархічід ра̄джан
пума̄н веда відгітсітам
йад-віджіджн̃а̄сайа̄ йукта̄
мухйанті кавайо ’пі хі
मकुण्ठिताखण्डसदात्मबोध: ।
पृच्छे: प्रभो मुग्ध इवाप्रमत्त-
स्तन्नो मनो मोहयतीव देव ॥ १७ ॥
акун̣т̣гіта̄кган̣д̣а-сада̄тма-бодгах̣
пр̣ччхех̣ прабго муґдга іва̄праматтас
тан но мано мохайатіва дева
Насправді Уддгава нічим не був спантеличений, але він має на увазі, що всі ці суперечності здаються незбагненними. Вся бесіда між Крішною та Уддгавою була призначена для Майтреї, що сидів поряд.
Господь нерідко кликав Уддгаву, щоб порадитися з ним. Господь покликав Уддгаву тоді, коли на Матгуру напав Джарасандга та інші недруги, і так само Він радився з Уддгавою, коли, владарюючи у Двараці проводив великі жертвопринесення, як годиться цареві. Для Господа не існує минулого, теперішнього й майбутнього, тому що вплив вічного часу над Ним не владний. Отож для Господа немає нічого невідомого. Він у всі віки самодостатній у Своєму знанні. Тому те, що Він кликав Уддгаву і просив у нього поради, безперечно, дивує. Всі ці вчинки Господа здаються суперечливими, хоча насправді в Його діяльності немає ніяких суперечностей. Найліпше сприймати Його дії такими, як вони, і не силкуватися витлумачити їх.
प्रोवाच कस्मै भगवान् समग्रम् ।
अपि क्षमं नो ग्रहणाय भर्त-
र्वदाञ्जसा यद् वृजिनं तरेम ॥ १८ ॥
прова̄ча касмаі бгаґава̄н самаґрам
апі кшамам̇ но ґрахан̣а̄йа бгартар
вада̄н̃джаса̄ йад вр̣джінам̇ тарема
Чистий відданий, як Уддгава, не відчуває матеріальних страждань, тому що він постійно занурений у трансцендентне любовне служіння Господеві. Відданий страждає тільки від розлуки з Господом. Відданий підтримує життя тим, що повсякчасно пам’ятає Господні діяння. Тому Уддгава попрохав Господа милостиво відкрити йому глибини мудрості «Шрімад-Бгаґаватам», як Господь раніше відкрив Брахмаджі.
आदिदेशारविन्दाक्ष आत्मन: परमां स्थितिम् ॥ १९ ॥
махйам̇ са бгаґава̄н парах̣
а̄дідеш́а̄равінда̄кша
а̄тманах̣ парама̄м̇ стгітім
Варто відзначити в цьому вірші слова парама̄м̇ стгітім. Господь не описував Свого трансцендентного становища навіть тоді, коли повідав Брахмі чотири первісні вірші «Шрімад-Бгаґаватам» (2.9.33-36). Повний опис трансцендентного становища Господа повинен містити в собі також опис Його стосунків із відданими, які виконують трансцендентне любовне служіння Господу. Ці стосунки Господь проявляв у Двараці та Вріндавані. Коли Господь пояснював Уддгаві Своє особливе трансцендентне становище, Він звертався тільки до Уддгави, тому Уддгава тут каже махйам («мені»), хоча там сидів також великий мудрець Майтрея. Трансцендентне становище Господа навряд чи вдасться зрозуміти тому, чия відданість змішана з умоглядним філософствуванням чи з розрахунком на плоди своєї праці. Господь дуже рідко відкриває таємницю Своїх любовних стосунків зі Своїми супутнками загальній масі відданих, яких приваблює відданість із домішками філософствування і містицизму. Такі діяння Господа являють собою Його незбагненні розваги.
दधीततत्त्वात्मविबोधमार्ग:
प्रणम्य पादौ परिवृत्य देव-
मिहागतोऽहं विरहातुरात्मा ॥ २० ॥
адгіта-таттва̄тма-вібодга-ма̄рґах̣
пран̣амйа па̄дау парівр̣тйа девам
іха̄ґато ’хам̇ віраха̄тура̄тма̄
Життя Шрі Уддгави є практичним втіленням чатух-шлокі, первісних віршів «Бгаґаватам», які Бог-Особа повідав Брахмаджі. Умоглядні філософи-майаваді вихоплюють їх із контексту і витлумачують їх на свій лад, підбиваючи під своїх імперсональні погляди. Ці вірші служать належною відповіддю таким висмоктаним з пальця тлумаченням. Вірші викладають науку чистого теїзму, яку здатні зрозуміти лише ті дослідники, які вже пізнали «Бгаґавад-ґіту». Прихильники неавторитетних сухих розумувань ображають лотосові стопи Господа Шрі Крішни, тому вони спотворюють зміст «Бгаґавад-ґіти» й «Шрімад-Бгаґаватам», збиваючи з пуття звичайних людей і торуючи собі пряму дорогу до пекла Андгатамісра. Як зазначає« Бгаґавад-ґіта» (16.20), такі заздрісні теоретики перебувають у невігластві і їх чекає жалюгідна доля життя за життям. Вони лицемірно прикриваються авторитетом Шріпади Шанкарачар’ї, але він ніколи не йшов на такий відчайдушний крок, як образа лотосових стіп Господа Крішни. Як пояснює Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу, Шріпада Шанкарачар’я проповідував філософію майавади з конкретною метою. Ця філософія була потрібна для того, щоб витіснити філософію буддизму, що заперечує існування духовної душі. Однак філософія майавади зовсім не була призначена для того, щоб люди шанували її як вічну. Це був надзвичайний захід, до якого вдались у певний період часу. У своїх коментарях на «Бгаґавад-ґіту» Шанкарачар’я визнає Господь Крішну як Верховного Бога-Особу. Шанкарачар’я — великий відданий Господа Крішни, тому він не наважився писати коментар на «Шрімад-Бгаґаватам», щоб не припуститися образи лотосових стіп Господа. Однак пізніші умоглядні мислителі пишуть свої беззмістовні коментарі на чатух-шлокі «Бгаґаватам» під гаслом філософії майавади, не маючи щирого бажання пояснити істину.
Умоглядні послідовники філософії монізму не мають права тлумачити «Шрімад-Бгаґаватам», тому що їм забороняє це робити сам автор цього видатного ведичного твору. Людям, які прагнуть світської релігійності, матеріального збагачення, чуттєвої насолоди і, врешті-решт, звільнення, Шріла В’ясадева однозначно забороняє намагатися проникнути в смисл «Шрімад-Бгаґаватам», тому що «Шрімад-Бгаґаватам» призначений не для них (Бгаґ. 1.1.2). Шріпада Шрідгара Свамі, великий коментатор «Шрімад-Бгаґаватам», також виразно каже, що моністи й шукачі звільнення не мають права братися до «Шрімад-Бгаґаватам». Коли ж такі недостойні особи намагаються зрозуміти «Шрімад-Бгаґаватам», в них виникають спотворені поняття і вони тим самим ображають стопи Господа, хоча цього уникав навіть Шріпада Шанкарачар’я. Таким чином вони прирікають себе на нові й нові страждання. Тут особливо слід відзначити, що Уддгава почув пояснення чатух-шлокі «Бгаґаватам» від Самого Господа. Вперше Господь повідав ці вірші Брахмаджі, а в бесіді з Уддгавою Господь пояснив ще потаємніші істини щодо парамам стгітім, шляху самопізнання. Почувши цю науку самопізнання й любові, Уддгава глибоко засмутився від розлуки з Господом. Не досягнувши рівня Уддгави, що, як і Господь Чайтан’я, був повсякчасно занурений у почуття розлуки з Господом, відчуваючи трансцендентну любов до Нього, людина нездатна усвідомити справжній зміст чотирьох основних віршів «Шрімад-Бгаґаватам». Не слід наражати себе на гріх, зухвало даючи свої неавторитетні коментарі на «Шрімад-Бгаґаватам» і перекручуючи його смисл.
गमिष्ये दयितं तस्य बदर्याश्रममण्डलम् ॥ २१ ॥
війоґа̄рті-йутах̣ прабго
ґамішйе дайітам̇ тасйа
бадарйа̄ш́рама-ман̣д̣алам
Чистий відданий Господа такого рівня, як Уддгава, повсякчасно спілкується з Ним, одночасно відчуваючи біль розлуки і радість зустрічі з Ним. Чистий відданий ні на мить не припиняє трансцендентного служіння Господеві. Служити Господу — головне заняття чистого відданого. Розлука з Господом була для Уддгави нестерпною і він, згідно з вказівкою Господа, вирушив до Бадарікашраму, тому що наказ Господа тотожній з Самим Господом. Якщо людина виконує наказ Господа, вона перебуває в товаристві Господа.
मृदु तीव्रं तपो दीर्घं तेपाते लोकभावनौ ॥ २२ ॥
нараш́ ча бгаґава̄н р̣шіх̣
мр̣ду тіврам̇ тапо дірґгам̇
тепа̄те лока-бга̄ванау
Бадарікашрам, розташований у Гімалаях, обитель Нара-Нараяни, — велике святе місце, яке шанують усі індуси. Навіть нині сотні й тисячі побожних індусів ідуть туди віддати шану втіленню Бога в образі Нара-Нараяни. Можна побачити, що навіть п’ять тисяч років тому це святе місце відвідували такі святі, як Уддгава, і ще тоді це місце вважали дуже древнім. Для звичайної людини дуже важко дістатися до цього святого місця, тому що воно лежить високо в Гімалаях і дорога до нього майже цілий рік вкрита кригою. Туди можна дістатися лише протягом кількох літніх місяців коштом великих фізичних труднощів. На Землі існує чотири дгами, чи Господні царства, які представляють тут планети духовного неба. Духовне небо складається з брахмаджйоті і Вайкунтг. Ці чотири дгами на Землі — це Бадарікашрам, Рамешвара, Джаґаннатга Пурі і Дварака. Побожні індуси, ступаючи слідами таких відданих, як Уддгава, і нині відвідують ці всі святі місця, щоб досягнути досконалості на шляху пізнання духу.
इत्युद्धवादुपाकर्ण्य सुहृदां दु:सहं वधम् ।
ज्ञानेनाशमयत्क्षत्ता शोकमुत्पतितं बुध: ॥ २३ ॥
ітй уддгава̄д упа̄карн̣йа
сухр̣да̄м̇ дух̣сахам̇ вадгам
джн̃а̄нена̄ш́амайат кшатта̄
ш́окам утпатітам̇ будгах̣
Відура довідався, що внаслідку битви на Курукшетрі загинули всі його друзі й родичі, була знищена вся родина Яду, а Господь покниув планету. Від цих новин він на якийсь час поринув у глибокий смуток, але, володіючи дуже високим трансцендентним знанням, він зумів знайти розраду в духовній мудрості. Як пояснює «Бгаґавад-ґіта», відчувати скорботу, втративши друзів чи родичів, з якими нас протягом багатьох років єднали тісні стосунки, — цілком природно, але треба навчитися тамувати свою скорботу за допомогою вищого, трансцендентного знання. Уддгава з Відурою почали розмовляти про Крішну надвечір, а тепер, завдяки спілкуванню з Уддгавою, Відура поглибив своє знання.
विश्रम्भादभ्यधत्तेदं मुख्यं कृष्णपरिग्रहे ॥ २४ ॥
враджантам̇ каураваршабгах̣
віш́рамбга̄д абгйадгаттедам̇
мукгйам̇ кр̣шн̣а-паріґрахе
Відура був набагато старший за Уддгаву. З погляду родинних стосунків, Уддгава був братом і однолітком Крішни, а Відура за віком був ровесник Крішниного батька, Васудеви. Однак, хоча роками Уддгава був молодший, він досягнув великих висот у відданому служінні Господу, і тому тут його названо чільним серед Господніх відданих. Відура чудово це знав і тому звернувся до Уддгави, як до особи вищого рівня. Така ввічливість відзначає стосунки відданих.
ज्ञानं परं स्वात्मरह:प्रकाशं
यदाह योगेश्वर ईश्वरस्ते ।
वक्तुं भवान्नोऽर्हति यद्धि विष्णो-
र्भृत्या: स्वभृत्यार्थकृतश्चरन्ति ॥ २५ ॥
джн̃а̄нам̇ парам̇ сва̄тма-рахах̣-прака̄ш́ам̇
йад а̄ха йоґеш́вара іш́варас те
вактум̇ бгава̄н но ’рхаті йад дхі вішн̣ор
бгр̣тйа̄х̣ сва-бгр̣тйа̄ртга-кр̣таш́ чаранті
Господні слуги насправді служать суспільству. Живучи серед людей, вони не мають особистих інтересів, бажаючи тільки просвіщати суспільство трансцендентним знанням. Їхня єдина ціль — розкривати людям знання про стосунки живої істоти з Верховним Господом, про те, як треба діяти в цих трансцендентних стосунках, і про найвищу мету людського життя. Це істинне знання, яке може привести людство до справжнього добробуту, мети людських бажань. Знання про те, як задовольняти тілесні потреби в їді, сні, паруванні й самозахисті, навіть розвинуте в численні галузі науки, залишається тимчасовим. Жива істота — не матеріальне тіло, а вічна невід’ємна частка Верховної Істоти, тому для неї вкрай важливо відродити знання про своє «я». Не пізнавши себе, людина втрачає намарне ту нагоду, яку їй дає людське життя. Це відповідальне завдання просвіщати суспільство довірене слугам Господа, Вішну, і саме тому вони мандрують землею та всіма іншими планетами всесвіту. Отже, знання, яке Уддгава отримав від Самого Господа, заслуговує того, щоб його поширювати в людському суспільстві, особливо серед тих, хто, як Відура, досягнув високого рівня у відданому слжуінні Господу.
Істинне трансцендентне знання сходить ланцюгом учнівської послідовності вді Господа до Уддгави, від Уддгави до Відури і так далі. Це верховне трансцендентне знаня неможливо добути недосконалим методом умовиводів, як намагаються зробити охочі до суперечок світські «знавці». Відура прагнув отримати це потаємне знання від Уддгави. Це знання, що називається парамам стгітім, розкриває природу Господа, проявлену в Його трансцендентних розвагах. Хоча Відура був старший за Уддгаву, він прагнув стати слугою Уддгави на трансцендентному рівні. Цей принцип трансцендентної учнівської послідовності пояснював також Господь Чайтан’я. Господь Чайтан’я радить шукати трансцендентного знання від кожного, хто справді обізнаний в науці про Крішну, чи це брахмана, чи шудра, чи це сімейна людина, чи санн’ясі. Той, хто знає науку про Крішну, є істинний духовний вчитель.
ननु ते तत्त्वसंराध्य ऋषि: कौषारवोऽन्तिके ।
साक्षाद्भगवतादिष्टो मर्त्यलोकं जिहासता ॥ २६ ॥
нану те таттва-сам̇ра̄дгйа
р̣шіх̣ кауша̄раво ’нтіке
са̄кша̄д бгаґавата̄дішт̣о
мартйа-локам̇ джіха̄сата̄
Навіть якщо людина добре обізнана в науці про трансцендентне, вона повинна стерегтися образи мар’яда-в’ятікрама, тобто нескромної спроби перевершити особу вищого рівня. Писання попереджають, що треба дуже пильно старатися не порушити закон щодо мар’яда-в’ятікрами, бо таке порушення скорочує життя і позбавляє багатства, слави, релігійності і усіх благословень цього світу. Ґрунтовне розуміння трансцендентної науки вимагає уважності до всіх цих тонких практичних законів духовної науки. Уддгава, добре знаючи всі тонкощі трансцендентної науки, порадив Відурі звернутися за трансцендентним знанням до Майтреї Ріші. Відура хотів прийняти своїм духовним вчителем Уддгаву, але Уддгава не погодився на це, бо Відура годився Уддгаві в батьки і Уддгаві не личило брати його в учні, особливо коли поряд був Майтрея. Етикет вчить, що, навіть якщо людина володіє ґрунтовним знанням, їй не варто спішити з настановами, якщо поряд присутня особа вищого рівня. Уддгава вирішив, що ліпше скерувати літнього Відуру до Майтреї, також літньої людини. Майтрея теж володів глибоким знанням, тому що Його вчив безпосередньо Сам Господь, перед тим як покинути цей минущий світ. Як Уддгава, так і Майтрея отримали настанови безпосередньо від Господа, тому обидва мали право стати духовним вчителем Відури чи будь-кого іншого. Однак Майтрея був старший і це давало йому перевагу, коли йшлося про становище духовного вчителя, особливо в випадку такого учня, як Відура, що був набагато старший за Уддгаву. Не слід прагнути зробитися дешевим духовним вчителем задля вигоди й слави. Духовним вчителем треба ставати тільки задля того, щоб таким чином служити Господу. Господь не терпить зарозумілості мар’яда-в’ятікрами. Не можна дозволяти, щоб зацікавленість у власній вигоді й славі завадила вшанувати старшого духовного вчителя. Зарозумілість ставить під загрозу проґрес такого псевдо-вчителя на шляху духовного самоусвідомлення.
इति सह विदुरेण विश्वमूर्ते-
र्गुणकथया सुधयाप्लावितोरुताप: ।
क्षणमिव पुलिने यमस्वसुस्तां
समुषित औपगविर्निशां ततोऽगात् ॥ २७ ॥
іті саха відурен̣а віш́ва-мӯртер
ґун̣а-катгайа̄ судгайа̄ пла̄віторута̄пах̣
кшан̣ам іва пуліне йамасвасус та̄м̇
самушіта аупаґавір ніш́а̄м̇ тато ’ґа̄т
Крішну в цьому вірші названо вішва-мурті. Як Уддгава, так і Відура були дуже засмучені відходом Господа Крішни, і чим більше вони розмовляли про трансцендентні імена, велич і якості Господа, тим більше для них скрізь і всюди проявлявся образ Господа. Таке споглядання трансцендентного образу Господа не є ані ілюзією, ані плодом уяви, це дійсний прояв Абсолютної Істини. Коли віддані бачать Господа як вішва-мурті, Він не втрачає Своєї особистісності чи трансцендентної вічної форми, навпаки вони бачать цей образ повсюди.
निधनमुपगतेषु वृष्णिभोजे-
ष्वधिरथयूथपयूथपेषु मुख्य: ।
स तु कथमवशिष्ट उद्धवो यद्धरि-
रपि तत्यज आकृतिं त्र्यधीश: ॥ २८ ॥
нідганам упаґатешу вр̣шн̣і-бгоджешв
адгіратга-йӯтгапа-йӯтгапешу мукгйах̣
са ту катгам аваш́ішт̣а уддгаво йад
дгарір апі татйаджа а̄кр̣тім̇ трйадгіш́ах̣
Згідно із Шрі Джівою Ґосвамі, нідганам означає «трансцендентна обитель Господа». Ні означає «найвище», а дганам — «багатство». Господня обитель — це найвищий прояв трансцендентного багатства, тому її називають нідганам. Доповнюючи цей граматичний аналіз, можна сказати, що, як вказує слово нідганам, всі члени династій Врішні та Бгоджа були супутники Самого Господа і, коли Його розваги завершились, вони повернулися на свої місця в трансцендентній обителі.
Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура з’ясовує, що слово а̄кр̣тім означає «розваги». А̄ означає «довершені», а кр̣тім — «трансцендентні розваги». Господь тотожній із Своїм трансцендентним тілом, тому немає й мови про те, щоб Він залишив чи змінив Своє тіло. Щоб не порушувати звичних законів матеріального світу, Господь вдає, ніби Він народжується і покидає тіло, однак чисті віддані Господа прекрасно знають, що відбувається насправді. Тому серйозний дослідник «Шрімад-Бгаґаватам» обов’язково повинен керуватися зауваженнями й коментарями великий ачарій: Джіви Ґосвамі, Вішванатги Чакраварті та інших. Тим, хто не має відданості Господу, коментарі та пояснення ачарій можуть видатися граматичним крутійством, але дослідники, які вивчають «Шрімад-Бгаґаватам» в авторитетному ланцюзі вчителів, бачать усю доречність пояснень великих ачарій.
Варто відзначити також слово упаґатешу. Усі нащадки Врішні та Бгоджі потрапили безпосередньо в обитель Господа. Інші віддані не йдуть до Господньої обителі прямо, але чистих відданих Господа не принаджує багатство жодної планети матеріального світу. Іноді віддані, які заслужили право піти до Господньої обителі, через цікавість приваблюються пишнотою матеріальних планет, вищих за Землю, і тому, на шляху до досконалості, можуть вирішити відвідати ці планети. Але Врішні та Бгоджі були перенесені безпосередньо до Господньої обителі, тому що їх не приваблювала жодна матеріальна планета. Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура також зазначає, що, згідно зі словником «Амара-коша», слово а̄кр̣ті означає також «знак». Господь Крішна знаком велів Уддгаві після Його відходу піти до Бадарікашраму. Уддгава, як чистий відданий Господа, був вірний Господньому наказові і, замість того щоб повернутися прямо до Бога, Господньої обителі, волів радше виконати Його волю. Саме тому він один зі всіх залишився на Землі навіть після того, як Господь залишив її поверхню.
ब्रह्मशापापदेशेन कालेनामोघवाञ्छित: ।
संहृत्य स्वकुलं स्फीतं त्यक्ष्यन्देहमचिन्तयत् ॥ २९ ॥
брахма-ш́а̄па̄падеш́ена
ка̄лена̄моґга-ва̄н̃чгітах̣
сам̇хр̣тйа сва-кулам̇ сгітам̇
тйакшйан дехам ачінтайат
У цьому вірші заслуговує окремого розгляду слово тйакшйан, яке вказує на те, що Шрі Крішна покинув тіло. Господь уособлює в Своєму образі вічне буття, знання і блаженство, тому Його тіло і Він Сам повністю тотожні. Як же могло статися, що Він покинув тіло і зникнув з поля зору людства? Серед невідданих та майаваді точаться суперечки щодо таємничого зникнення Господа, але Шріла Джіва Ґосвамі розвіює всі сумніви людей невеликого знання у своїй «Крішна-сандарбзі».
Як каже «Брахма-самхіта», Господь має багато форм. Там сказано, що Господь має безліч форм, а коли Він постає перед очима живих істот, як з’явився Господь Крішна, всі ці форми з’єднуються в Ньому. Окрім цих вищих, несхибних форм, Він має всесвітню форму, яку Він являв Арджуні перед битвою на полі Курукшетри. У цьому вірші також вжито слова спгітам, з якого випливає, що Він покинув Свою велетенську всесвітню форму, вірат-рупу, а не Свою первинну вічну форму, бо Свою форму сач-чід-ананда Він не змінює ніколи й ні за яких обставин. Віддані Господа відразу розуміють це просте пояснення, але невіддані, що практично не виконують ніякого відданого служіння Господеві, або не розуміють цієї простої істини, або шукають всіляких зачіпок, щоб заперечити вічність трансцендентного тіла Господа. Причина цього полягає в притаманній усім недосконалим живим істотам ваді — схильності обдурювати.
Практика також показує, що, до наших днів, трансцендентному образу Господа поклоняються в численних храмах і всі віддані на ділі пересвідчуються, що форма Божества у храмі невідмінна від форми Господа. Цей незбагненний прояв дії внутрішьної енерґії Господа описано в «Бгаґавад-ґіті» (7.25): на̄хам̇ прака̄ш́ах̣ сарвасйа йоґа-ма̄йа̄-сама̄вр̣тах̣. Господь застерігає за Собою право не відкриватися всім і кожному. У «Падма Пурані» сказано: атах̣ ш́рі-кр̣шн̣а-на̄ма̄ді на бгавед ґра̄хйам індрійаіх̣ — ім’я і образ Господа неможливо сприйняти матеріальними чуттями, але коли Він постає перед очима світських людей, Він прибирає форму вірат-рупа. Це додатковий матеріальний прояв форми Господа, пов’язаний з Господом так само, як означення пов’язане з підметом. Якщо з речення забрати означення, означуваний підмет від цього не змінюється. Так само, коли Господь покидає Свою вірат-рупу, Його вічна форма від цього не змінюється. Разом з тим між Господом і Його незліченними формами немає матеріальної відмінності. У П’ятій пісні буде розказано про те, як на різних планетах і нині поклоняються Господу в Його різних формах і як Йому поклоняються в різних храмах на Землі.
Шріла Джіва Ґосвамі і Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура у своїх коментарях докладно пояснюють відхід Господа, наводячи відповідні цитати з багатьох авторитетних ведичних джерел. Ми свідомо не наводимо тут ці всі свідчення, щоб без потреби не нарощувати об’єм книжки. Цей предмет пояснено в «Бгаґавад-ґіті», як уже згадано вище: Господь залишає за Собою право не відкриватися всім і кожному. Він завжди залишається недоступний зорові невідданих, що не мають відданості й любові. Тим самим вони віддаляються від Нього ще більше. Господь з’явився на Землі у відповідь на молитви Брахми, які той підніс до Кшіродакашаї Вішну. Отже, коли Господь прийшов, у Ньому злилися всі форми Вішну, а коли Він виконав Свою місію, всі ці форми природним чином відділилися й повернулсия на Свої місця.
अर्हत्युद्धव एवाद्धा सम्प्रत्यात्मवतां वर: ॥ ३० ॥
майіи джн̃а̄нам̇ мад-а̄ш́райам
архатй уддгава ева̄ддга̄
сампратй а̄тмавата̄м̇ варах̣
Дуже важливі в цьому вірші слова джн̃а̄нам̇ мад-а̄ш́райам. Трансцендентне знання має три аспекти: знання безособистісного Брахмана, знання всепронизуючої Наддуші і знання Бога-Особи. З цих трьох складових трансцендентного знання найбільше значення має знання Бога-Особи, знане як бгаґават-таттва-віґ’яна — «точне знання про Бога-Особу». Це точне знання здобувають тільки чистим відданим служінням, інших засобів для цього не існує. Це підтверджує «Бгаґавад-ґіта» (18.55): бгактйа̄ ма̄м абгіджа̄на̄ті йа̄ва̄н йаш́ ча̄смі таттватах̣ — «Трансцендентне становище Господа здатні пізнати тільки ті, хто виконує віддане служіння». Уддгаву вважали за найліпшого відданого тих часів, тому Господь зі Своєї ласки безпосередньо дав йому настанови, щоб після того, як Господь зникне з-перед очей жителів цього світу, вони могли скористатися з Уддгавиного знання. Це одна з цілей, з якою Господь попрохав Уддгаву піти до Бадарікашраму, де Він особисто проявлений у Божестві Нара-Нараяна. Відданий високого трансцендентного рівня може отримувати настанови й натхнення безпосередньо від Божества в храмі. Тому відданий Господа завжди старається жити під захистом визнаного храму Господа, щоб мати змогу з Господньої ласки відчутно поглиблювати трансцендентне знання.
अतो मद्वयुनं लोकं ग्राहयन्निह तिष्ठतु ॥ ३१ ॥
йад ґун̣аір на̄рдітах̣ прабгух̣
ато мад-вайунам̇ локам̇
гра̄хайанн іха тішт̣гату
Кваліфікація, потрібна для того, щоб представляти Господа, полягає в непідвладності впливу ґун матеріальної природи. Найвище становище, якого може досягнути людина в матеріальному світі, — це набути якостей брахмани. Однак брахмана перебуває в ґуні добра, і тому для того, щоб стати Господнім представником, бути брахманою ще не досить. Треба піднятися також над ґуною добра і втвердитися у бездомісному добрі, не змішаному ні з якими якостями матеріальної природи. Цей трансцендентний рівень називається шуддга-саттва, або васудева, і тільки набувши якостей цього рівня, можна пізнати науку про Бога. Як Господь непідвладний ґунам матеріальної природи, так і чистий відданий Господа не підлягає їхньому впливу. Це найперша вимога до тих, хто хоче ввійти в товариство Господа. Людину, яка зуміла набути цих трансцендентних якостей, називають джіван-муктою, звільненою істотою, навіть якщо зовні виглядає, ніби вона й далі живе в полоні матеріальних обставин. Такого звільнення досягає той, хто постійно занурений у трансцендентне любовне служіння Господу. У «Бгакті-расамріта-сіндгу» (1.2.187) сказано:
іха̄ йасйа харер да̄сйе
карман̣а̄ манаса̄ ґіра̄
нікгіла̄св апй авастга̄су
джіван-муктах̣ са учйате
«Той, хто присвячує всі свої дії, думки і слова на трансцендентне любовне служіння Господу, — безперечно, звільнена душа, навіть якщо здається, що він живе в путах матеріальних умов». Уддгава перебував саме в такому трансцендентному становищі, і тому був обраний представляти Господа тоді, коли тіло Господа буде недоступне для зору людей цього світу. Такий відданий Господа завжди вищий за матеріальну силу, матеріальний розум чи навіть відреченість. Такий відданий може витримати будь-які підступи матеріальної природи, і тому його називають ґосвамі. Тільки такі ґосвамі здатні проникнути в таємницю трансцендентних любовних стосунків Господа з Його відданими.
बदर्याश्रममासाद्य हरिमीजे समाधिना ॥ ३२ ॥
сандішт̣ах̣ ш́абда-йоніна̄
бадарйа̄ш́рамам а̄са̄дйа
харім ідже сама̄дхгіна̄
Господь Шрі Крішна — це духовний вчитель трьох світів і первісне джерело всього ведичного знання. Однак збагнути особистісний аспект Абсолютної Істини дуже важко, навіть за допомогою Вед. Щоб зрозуміти Бога-Особу як Верховну Абсолютну Істину потрібні Його особисті настанови. Суть цього трансцендентного знання представлена, зокрема, у «Бгаґавад-ґіті». Верховного Господа неможливо пізнати, якщо не отримати Його милість. Коли Господь Крішна був у цьому світі, Він дарував таку милість Арджуні і Уддгаві. На полі битви Курукшетра, закликаючи Арджуну до бою, Господь Крішна повідав «Бгаґавад-ґіту», але, щоб довершити трансцендентну науку «Бгаґавад-ґіти», Господь дав також настанови Уддгаві. Господь хотів, щоб Уддгава взяв на себе Його місію й поширив те знання, яке Він не відкрив навіть у «Бгаґавад-ґіті».
Люди, прив’язані до слів Вед, довідуються з цього вірша, що Господь — джерело всього ведичного знання. Той, хто не зміг пізнати Верховного Бога-Особу на сторінках ведичних писань, може прийняти притулок у когось із Господніх відданих, як оце Уддгава, щоб поглибити своє знання про Верховного Бога-Особу. Як зазначає «Брахма-самхіта», Верховного Бога-Особу дуже важко пізнати просто за допомогою Вед, але Його дуже легко можна пізнати за допомогою чистого відданого, як-от Уддгава. Даруючи милість великим мудрецям Бадарікашраму, Господь вповноважив Уддгаву викласти їм трансцендентну науку від Його імені. Не отримавши від Господа таких повноважень, неможливо ні збагнути, ні поширювати науку відданого служіння.
Коли Господь був присутній на Землі, Він звершив багато незвичайних подвигів — Він навіть здійснив кілька космічних подорожей, щоб принести з небесних планет квітку паріджата повернути синів Свого вчителя (Сандіпані Муні) з царства смерті. Уддгава, звичайно, був ознайомлений з умовами життя на інших планетах, і всім мудрецям було дуже цікаво дізнатись про це від нього, так само як і нам цікаво дізнатись про інші планети в космосі. Господь послав Уддгаву до Бадарікашраму з посланням не лише до мудреців того святого місця, а й до Божеств Нара-Нараяни. Як можна зрозуміти, це послання було потаємніше за всі таїни Вед.
Господь, поза сумнівом, — джерело всього знання, а Його послання Нара-Нараяні та іншим мудрецям, переказані через Уддгаву, також становили частину ведичної науки, але були ще потаємніші і тому зрозуміти чи передати їх міг тільки такий чистий відданий, як Уддгава. Це потаємне знання було відоме лише Господу і Уддгаві, тому сказано, що Уддгава майже нічим не поступався Самому Господу. Кожна жива істота також може стати, як і Уддгава, довіреним посланцем Господа і перебувати на одному рівні з Господом. Для цього їй тільки треба стати гідною довіри, виконуючи любовне віддане служіння. Як видно і з «Бгаґавад-ґіти», Господь довіряє таке потаємне знання лише чистим відданим, як то Уддгава чи Арджуна, і проникнути в його таємниц можна лише через них, і ніяк інакше. Без допомоги таких довірених відданих Господа неможливо збагнути «Бгаґавад-ґіту» чи «Шрімад-Бгаґаватам». Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура пише в своєму коментарі, у конфіденційному посланні Господа, як можна зрозуміти, йшлося про таємницю Його відходу і знищення Його династії після того, як закінчилисьь сто років Його перебування у матеріальному світі. Всіх дуже хвилювала таємниця загибелі династії Яду, і Господь, пояснивши це Уддгаві, послав його до Бадарікашраму, щоб він пояснив це Нара-Нараяні та іншим чистим відданим Господа.
क्रीडयोपात्तदेहस्य कर्माणि श्लाघितानि च ॥ ३३ ॥
кр̣шн̣асйа парама̄тманах̣
крід̣айопа̄тта-дехасйа
карма̄н̣і ш́ла̄ґггіта̄ні ча
З’явлення і зникнення Наддуші, Господа Шрі Крішни, — це таємнича тема навіть для великих мудреців. Слід відзначити вжите в цьому вірші слово парама̄тманах̣. Звичайну живу істоту загалом називають атмою, але Господь Крішна відмінний від звичайних живих істот, тому що Він параматма, тобто Наддуша. Однак Він з’являється в цьому минущому світі, наче один з людей, а тоді так само зникає, і це становить для наполегливих дослідників предмет глибокої наукової розвідки. Чим глибше шукач занурюється в цей предмет, тим цікавішим цей предмет стає, тому що дослідник повинен знайти трансцендентну обитель Господа, куди Він входить після Своїх розваг у минущому світі. Проте навіть великим мудрецям невідомо, що поза матеріальним небом існує небо духовне, де Шрі Крішна перебуває вічно, разом зі Своїми супутниками, хоча в той самий час Він проявляє Свої розваги у всіх всесвітах, одному за одним, тимчасового світу. Цю істину підтверджує «Брахма-самхіта» (5.37): ґолока ева нівасатй акгіла̄тма-бгӯтах̣ — «Господь живе у Своїй вічній обителі, Ґолоці, але в той самий час за допомогою Своєї незбагненної енерґії Він Своїми численними проявами пронизує все духовне і матеріальне небо». Тому Його поява і зникнення відбуваються одночасно, і ніхто не може точно сказати, що з них становить початок, а що кінець. Його вічні розваги не мають ні початку, ні кінця. Пізнавати їх треба за допомогою чистих відданих, не марнуючи свій цінний час на самостійні так звані дослідження.
अन्येषां दुष्करतरं पशूनां विक्लवात्मनाम् ॥ ३४ ॥
дгіра̄н̣а̄м̇ дгаірйа-вардганам
анйеша̄м̇ душкаратарам̇
пуш́ӯна̄м̇ віклава̄тмана̄м
Трансцендентні форми і розваги Господа, описані у «Бгаґавад-ґіті», дуже важко зрозуміти тим, хто не є відданим. Господь ніколи не відкриває себе тим, хто належить до категорії ґ’яні чи йоґів. Є ще й ті, хто з глибини серця заздрить Господу й ненавидить Його, і кого через це зараховують до тварин. Розум таких заздрісних тварин теми, пов’язані з Господньою появою та зникненням, просто непокоять і турбують. Як каже «Бгаґавад-ґіта» (7.15), лиходії, яких цікавлять лише матеріальні насолоди і які гарують, мов в’ючні тварини, навряд чи хоч коли-небудь зрозуміють Бога-Особу, тому їм заважає асуріка-бгава, дух бунту проти Верховного Господа.
Поширення трансцендентного тіла Господа, які Господь проявляв задля Своїх розваг у цьому смертному світі, а також поява і зникнення цих трансцендентних поширень, — це важкі для розуміння теми. Тим, хто не є відданим Господа, радять не обговорювати появу Господа і Його зникнення, щоб вони не чинили додаткових образ лотосових стіп Господа. Чим більше вони будуть обговорювати трансцендентну появу і зникнення Господа у демонічном дусі асурів, тим більше вони будуть падати в найтемніші місцини пекла, як пояснює «Бгаґавад-ґіта» (16.20). Кожен, хто налаштований проти трансцендентного любовного служіння Господу, більшою чи меншою мірою являє собою тварину, і даний вірш «Шрімад-Бгаґаватам» це засвідчує.
ध्यायन् गते भागवते रुरोद प्रेमविह्वल: ॥ ३५ ॥
кр̣шн̣ена манасекшітам
дгйа̄йан ґате бга̄ґавате
рурода према-віхвалах̣
Коли Відура зрозумів, що Господь Крішна, Верховний Бог-Особа, думав про нього в останню мить, його охопив екстаз. Хоча він вважав себе нікчемною істотою, Господь з безпричинної милості згадав про нього. Вважаючи це величезною ласкою, Відура заплакав. Такий плач — це вінець на шляху відданого служіння. Той, хто від любові до Господа, може плакати, пориваючись до Нього, безперечно, досягнув успіху у відданому служінні.
प्रापद्यत स्व:सरितं यत्र मित्रासुतो मुनि: ॥ ३६ ॥
ахобгір бгаратаршабга
пра̄падйата свах̣-сарітам̇
йатра мітра̄-суто муніх̣
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрімад-Бгаґаватам», Третьої пісні, четвертої глави, яка має назву «Відура звертається за настановами до Майтреї».