Велич Харідаси Тгакури

Шріла Бгактівінода Тгакура наводить стислий огляд третьої глави. Вродлива молодиця-брахмані в Джаґаннатга Пурі мала дуже гарного сина, і той щодня приходив до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Однак це не припало до смаку Дамодарі Пандіті, і він сказав Шрі Чайтан'ї Махапрабгу: «Якщо Ти виявлятимеш до цього хлопчака стільки ніжності, люди запідозрять Тебе в чомусь лихому». Коли Господь почув від Дамодари Пандіти таку мову, Він послав його до Навадвіпи, піклуватись господарством Своєї матері, Шачідеві. Посилаючи Дамодару Пандіту, Господь попрохав нагадати Його матері, як Він іноді приходив до неї додому й з'їдав її підношення. З наказу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу Дамодара Пандіта пішов до Навадвіпи з усіляким прасадом від Господа Джаґаннатги.Iншого разу Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав якось у Харідаси Тгакури, відомого як Брахма Харідаса про те, як за Калі-юґи звільняться явани, люди без ведичної культури. Харідаса Тгакура відповів, що вони мають змогу звільнитись голосно повторюючи мантру Харе Крішна. Голосні звуки мантри Харе Крішна допоможуть їм, якщо вони слухатимуть їх хоча б з невеликим розумінням.Переказавши цю бесіду, автор «Чайтан'я-чарітамріти» розповідає також про випробування, крізь яке Харідаса Тгакура пройшов у Бенаполі, селі поблизу Шантіпури. Чоловік на ім'я Рамачандра Кган позаздрив Харідасі Тгакурі і, щоб зганьбити його, підіслав до нього професійну повію. Але з милості Харідаси Тгакури вона отримала звільнення. А Рамачандра Кган внаслідок того, що образив чистого вайшнаву, згодом дістав на свою голову прокляття Ніт'янанди Прабгу, і все його життя полетіло шкереберть.З Бенаполи Харідаса Тгакура пішов до села Чандапура, де поселився в Баларами Ачар'ї. Якось Харідаса Тгакура гостював у двох братів Хіран'ї та Ґовардгани Маджумадарів, але під час одної бесіди в їхньому домі його образив кастовий брахмана Ґопала Чакраварті. За цю образу Ґопала Чакраварті дістав покарання — він захворів на проказу.Після того Харідаса Тгакура пішов з Чандапури до домівки Адвайти Ачар'ї. Там його випробувала Майадеві, уособлена зовнішня енерґія. Вона теж одержала його милість, і він благословив її посвятою в маха-мантру Харе Крішна.

Дамодара Пандіта був великий відданий Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Однак особа в такому становищі іноді стає зухвала під впливом зовнішньої енерґії та матеріальних міркувань. В такій омані відданий наважується засуджувати вчинки духовного вчителя або Верховного Бога- Особи. Кажуть: «Дружина Цезаря має бути поза підозрою». Відданий не повинен турбуватися вчинками духовного вчителя й братись його критикувати. Відданий повинен мати тверду певність у тому, що духовний вчитель не підлягає жодній критиці і його не можна рівняти до звичайної людини. Нехай навіть відданому з його недосконалим розумінням видається, що духовний вчитель у чомусь схибив, йому слід зберігати в собі тверду переконаність: навіть якщо духовний вчитель заходить до крамниці з горілкою, не слід думати, що він пияк, радше треба зрозуміти, що він має там якусь справу. Як сказано в одному бенґальському вірші:«Навіть якщо я побачу, як Господь Ніт'янанда заходить до горілчаної крамниці, це не похитне моєї певності у тому, що Ніт'янанда Рая — Верховний Бог-Особа».

Як простий і вірний відданий Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Дамодара Пандіта не міг стерпіти критики на адресу Господа, але, на жаль, сам критикував по-своєму Господа Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Господь розумів, що Дамодара Пандіта набрався зухвалості критикувати Його через свою простоту. Однак відданому так робити не годиться.

Матір Шачі гостро відчувала розлуку з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу і думала, що відвідини сина їй приснились. Однак Шрі Чайтан'я Махапрабгу хотів повідомити їй, що то був не сон. Він справді приходив й з'їдав усе, що мати підносила Йому. Такі взаємини піднесених відданих і Верховного Бога-Особи. У «Брахма-самхіті»(5.38) сказано:«Я поклоняюсь предвічному Господу, Ґовінді, що Його завжди бачить відданий, чиї очі зволожені бальзамом любові. У Своєму вічному образі Ш'ямасундари Господь постає перед зором відданого в його серці». Чисті віддані мають стосунки з Господом на трансцендентному рівні, але, перебуваючи ще в матеріальному світі, вважають ці взаємини за сон. Однак Господь розмовляє з піднесеним відданим, і такий відданий також бачить Його. Це все дійсність, це не сон.

З цих слів Шрі Чайтан'ї Махапрабгу ясно постає, що термін явана стосується не лише якоїсь окремої громади людей. Яванами називають усіх, чий спосіб життя розходиться з ведичними засадами. Жити явани можуть як в Iндії, так і поза її межами. Як тут сказано, явани відзначаються тим, що ріжуть корів і нищать брахманічну культуру. Молячись до Господа, ми кажемо: намо брахмаṇйа-девāйа ґо- брāхмаṇа-хітāйа ча. Це означає, що Господь піклується про брахманічну культуру. Господа найбільше хвилює добробут корів та брахманів. Коли суспільство йде проти брахманічної культури і дозволяє необмежений забій корів, слід розуміти, що люди цього суспільства вже не живуть за ведичними засадами і опустились до рівня яванів та млеччг. Відомо, що рух свідомості Крішни відіграватиме помітну роль у людському суспільстві протягом наступних десяти тисяч років, але по тому залишаться тільки млеччги та явани. Тому наприкінці юґи Крішна з'явиться як аватара Калкі і повбиває їх усіх.

З цього вірша видно мету появи Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Господь прийшов як патіта- павана, рятівник усіх пропащих душ. Шріла Нароттама даса Тгакура співає: патіта-пāвана-хету тава аватāара — «Господи, Ти з'явився для того, щоб врятувати всі пропащі душі». Мо-сама патіта прабгу нā пāібе āра — «I серед усіх пропащих душ я найнижчий». Шрі Крішна Чайтан'я Махапрабгу не переставав думати про порятунок пропащих душ, і це видно зі слів: е дуṭкга апāра («На Мій превеликий жаль»). Ці слова свідчать, що Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, а Він є Сам Верховний Бог-Особа Крішна, завжди дуже прикро бачити пропащі душі в матеріальному світі. Тому Він Сам приходить, такий, який є, або ж приходить як відданий, в подобі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, щоб особисто роздавати пропащим душам любов до Крішни. Намо махā-вадāнйāйа кṛшṇа-према-прадāйа те. Шрі Чайтан'я Махапрабгу такий милостивий, що не тільки дарує всім знання про Крішну, але й власним прикладом вчить, як любити Крішну (кṛшṇа-према-прадāйа те).Послідовники Шрі Чайтан'ї Махапрабгу повинні якнайсерйозніше взяти на себе місію Господа. За епохи Калі більшість людей поступово стають гірші за тварин. Однак, хоча вони поїдають плоть корів і вороже ставляться до брахманічної культури, Шрі Чайтан'я Махапрабгу обдумує, як їх врятувати від такого жахливого життя. Тому Він прохає всіх індійців узяти на себе Його місію:«Той, хто народився людиною на землі Iндії [Бгарата-варші], повинен увінчати своє життя успіхом, працюючи задля добра всіх інших людей» (Ч.-ч.Аді-ліла9.41). Тому обов'язок кожного вихованого й освіченого індійця — серйозно взятись до цієї місії. Усі індійці повинні якомога допомагати руху свідомості Крішни в його діяльності. Тоді їх можна буде визнати за справжніх послідовників Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. На жаль, навіть деякі так звані вайшнави через заздрість відмовляються від співпраці з цим рухом і замість того всіляко ганьблять його. Хоч як нам прикро це казати, але ці люди марно прискіпуються до нас, заздрячи нашому успіху, дарма що ми докладаємо всіх зусиль, щоб розгорнути рух свідомості Крішни безпосередньо в країнах яванів та млеччг. Ці явани та млеччги приходять до нас і стають чистими вайшнавами, що йдуть стопами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Той, хто відносить себе до послідовників Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, повинен поділяти почуття Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що сказав: іхā-сабāра кон мате ха-ібе ністāра — «Як же врятувати цих усіх яванів?». Шрі Чайтан'я Махапрабгу завжди прагнув порятунку пропащих душ, бо їхній занепад краяв Йому серце. Саме на цих засадах можна поширювати місію Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

Слова Харідаси Тгакури якнайбільше личать відданому, який присвятив життя й душу на служіння Господеві. Коли Господь засмучений становищем пропащих душ, відданий розраджує Господа, кажучи: «Господи, не хвилюйся». У цьому полягає служіння Господу. Всі повинні взяти на себе місію Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, щоб звільнити Його від неспокою. Це справжнє служіння Господеві. Той, хто намагається звільнити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу від неспокою за пропащі душі, безумовно, найдорожчий і найближчий відданий Господа. Ганити такого відданого, що докладає всіх зусиль, щоб поширювати вчення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, — величезна образа. Той, хто її чинить, за свою заздрість просто кличе собі на голову кару.

Коли дитина доторкається до вогню, він обпікає її так само, як і дорослого. Харідаса Тгакура звертає увагу на те, що як великий відданий Господа вигукує хā рāма, хā рāма, так само вигукують у перебігу свого буденного життя і явани, дарма що не розуміють трансцендентного смислу слів хā рāма, хā рāма. Для яванів слова хā рāма означають «цур йому!», натомість відданий вигукує слова хā рāма в любовному екстазі. Однак слова хā рāма являють собою суммум бонум духовного життя, і тому діють завжди, промовляють їх явани чи великі віддані, там само як вогонь обпікає завжди, і дорослого, і дитину. Iншими словами, святе ім'я Господа, хā рāма, діє завжди, навіть якщо його повторюють, не маючи на думці Верховного Господа. Явани промовляють святе ім'я з настроєм іншим, ніж у відданих, але святе ім'я хā рāма має таку духовну силу, що діє за будь-яких обставин, знає людина про це, чи ні. Це пояснено далі.

Тут ідеться за випадок, коли м'ясоїд, якого вдарив іклами вепр і який вмирав, знову й знову проказував хā рāма, хā рāма. Цього вірша процитовано з «Нрісімха Пурани», і це свідчить про те, що навіть за описаних у Пуранах часів жили млеччги та явани (м'ясоїди) і теж промовляли слова хā рāма в розумінні «цур йому!». Цим віршем Харідаса Тгакура наводить приклад того, що навіть м'ясоїд, який проклинає щось словами хā рāма, дістає користь від святого імені, яке відданий повторює в розумінні «О Господи Рамо!»

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура зазначає, що слово вйавахіта («неправильно вимовлені») не стосується до звичайного повторення літер абетки. Таке недбале повторення звуків для задоволення матеріальних чуттів не становить трансцендентного звуку. Повторювати святе ім'я, намагаючись задовольняти чуття, — це перешкода на шляху до екстатичної любові до Крішни. Але якщо святе ім'я, хоча б частково або неправильно, вимовляє людина, яка прагне віддано служити Господу, то завдяки її свободі від образ святе ім'я, тотожне з Верховним Богом-Особою, проявляє свою духовну могутність. Така людина звільняється від усіх шкідливих звичок і поступово відроджує свою приспану любов до Крішни.

Цього вірша з «Падма Пурани» наводить у «Харі-бгакті-віласі»(11.289) Санатана Ґосвамі. Шріла Санатана Ґосвамі супроводжує цього вірша таким поясненням:Це означає, що якщо людина так чи інакше чує, промовляє або згадує святе ім'я, чи якщо воно привертає до себе увагу розуму, доторкнувшись до слуху людини, це святе ім'я, нехай навіть воно пролунало розірване на окремі слова, все одно матиме вплив. Приклад повторення такого роз'єднаного святого імені наведено далі:йадвā, йадйапі 'халаṃ ріктам' ітй āдй-уктау хакāра-рікāрайор вṛттйā харīті- нāмāстй ева, татгā 'рāджа-махішī' ітй атра рāма-нāмāпі, евам анйад апй ūхйам, татгāпі тат-тан-нāма-мадгйе вйавадгāйакам акшарāнтарам астīтй етāдṛṣа-вйавадгāна-рахітам ітй артгаṭ; йадвā, вйавахітаṃ ча тад-рахітаṃ чāпі вā; татра вйавахітаṃ нāмнаṭ кіñчід уччāраṇāнантараṃ катгаñчід āпатітаṃ ṣабдāнтараṃ самāдгāйа паṣчāн нāмāваṣішṭāкшара-ґрахаṇам ітй еваṃ рūпаṃ, мадгйе ṣабдāнтареṇāнтарітам ітй артгаṭ, рахітаṃ паṣчāд аваṣішṭāкшара-ґрахаṇа-варджітаṃ, кеначід аṃṣена хīнам ітй артгаṭ, татгāпі тāрайатй ева.Скажімо, людина може сказати два слова: халаṃ ріктам. Склад ха у слові халам і склад рі у ріктам лунають окремо, але святе ім'я діятиме все одно, бо так чи інакше людина промовила слово харі. Так само у слові рāджа-махішī склади рā і ма звучать роз'єднано, у двох окремих словах, але через те, що вони так чи інакше опинились поряд, святе ім'я рāма матиме вплив, якщо не вчинено ніяких образ.сарвебгйаṭ пāпебгйо 'парāдгебгйаṣ ча саṃсāрāд апй уддгāрайатй еветі сатйам ева, кінту нāма-севанасйа мукгйаṃ йат пгалаṃ тан на садйаṭ сампадйате. татгā деха-бгараṇāдй-артгам апі нāма-севанена мукгйаṃ пгалам āṣу на сідгйатīтй āха, тач чед іті.Святе ім'я має таку велику духовну силу, що може звільнити людину від усіх гріхів і сітей матерії, але якщо його повторювати для того, щоб легше було грішити, то свій плід воно дасть не дуже скоро.тан нāма чед йаді дехāді-мадгйе нікшіптаṃ, деха-бгараṇāдй-артгам ева вінйастам, тадāпі пгала-джанакаṃ на бгаваті кім? апі ту бгаватй ева, кінту атра іха локе ṣīґграṃ на бгаваті, кінту віламбенаіва бгаватīтй артгаṭ.Святе ім'я таке могутнє, що діятиме на людину будь-що, але образи вповільнюють його дію й воно не дає результати відразу. Проте за сприятливих умов святі імена дають результат дуже швидко.

Цього вірша вміщено в «Бгакті-расамріта- сіндгу»(2.1.103).

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(6.2.49).

Під час проповіді вороже налаштовані люди іноді закидають: «Якби рух свідомості Крішни звільнив усі живі істоти, що б тоді стало? Всесвіт спорожнів би й лишився без живих істот». Ми можемо на відповідь сказати, що в тюрмі багато в'язнів, але помиляється той, хто гадає, що в'язниця спорожніє, якщо всі в'язні стануть добре поводитись. Навіть якщо всі в'язні вийдуть з тюрми на свободу, тюрму заново заповнять інші злочинці. В'язниця ніколи не стоятиме порожня, бо є багато потенційних злочинців, і вони заповнять усі тюремні камери, навіть якщо уряд випустить усіх нинішніх в'язнів. У «Бгаґавад-ґіті»(13.22) сказано: кāраṇаṃ ґуṇа-саṅґо 'сйа сад-асад-йоні-джанмасу — «Внаслідок зв'язку з матерією жива істота звідує добра і лиха, народжуючись у різних видах життя». Є багато непроявлених живих істот, покритих ґуною невігластва, які поступово піднімуться до ґуни страсті. Більшість із них через корисливість стануть у ході своєї діяльності злочинцями і заповнять в'язниці знову.

Це цитата з «Шрімад-Бгаґаватам»(10.29.16).

Це цитата з «Вішну Пурани»(4.15.17).

Це вірш із «Стотра-ратни»(13) Ямуначар'ї.

Село Бенапола розміщене в області Яшохара (Джессор), що нині належить до Банґладеш. Бенапола розміщена біля станції Банаґано, яка лежить на кордоні Банґладеш і до якої можна дістатись Східною залізницею з вокзалу Сілдах у Калькутті. Харідаса Тгакура — ачар'я в царині повторення маха-мантри Харе Крішна, і тому його іменують Намачар'я Харідаса Тгакура. З його прикладу можна зробити висновок, що повторювати мантру Харе Крішна й піднятись на високий рівень свідомості Крішни нескладно. Ніщо не заважає людині сісти де-небудь, найліпше на березі Ґанґи, Ямуни чи іншої святої річки, спорудити який-небудь сховок чи хатину, посадити кущ туласі і безтурботно повторювати перед туласі маха-мантру Харе Крішна.Харідаса Тгакура щодня повторював на чотках 300000 святих імен. Цілий день і цілу ніч він повторював шістнадцять імен маха-мантри Харе Крішна. Однак не слід імітувати Харідасу Тгакуру, бо нікому не до снаги повторювати щодня 300000 святих імен. Повторювати стільки святих імен до снаги мукта-пуруші, звільненій душі. Проте ми здатні діяти за його прикладом і щодня повторювати на вервиці шістнадцять кіл маха-мантри Харе Крішна, а також віддавати шану туласі. Це не становить великих труднощів ні для кого, а повторення згідно з обітницею маха-мантри Харе Крішна перед рослиною туласі має таку велику духовну могутність, що саме це вже наділяє відданого духовною силою. Отже, ми прохаємо членів руху Харе Крішна неухильно брати приклад з Харідаси Тгакури. Повторити шістнадцять кіл не потребує так багато часу, та й вшанувати туласі зовсім нескладно. Ця діяльність має незмірну духовну силу. Такої нагоди не можна втрачати.

За часів Харідаси Тгакури всі брахмани поклонялись Господу Нараяні в образі шалаґрама-шіли. Тому милостиня з дому брахмани являла собою крішна-прасад, їжу трансцендентну (нірґуна). Якщо ми беремо їжу з чужого дому, з дому кармі, то перебираємо якості людей, котрі дають милостиню. Тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу їв прасад у вайшнавів. Так завжди слід робити. Членам руху свідомості Крішни не варто брати їжу нізвідки, окрім оселі вайшнави чи брахмани, де поклоняються Божествам. Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: вішайīра анна кгāіле душṭа хайа мана — якщо відданий бере милостиню чи їжу з дому кармі, якого просто цікавлять гроші, то розум відданого забрудниться. Ми повинні завжди пам'ятати, що життя відданого — це вайраґ'я-від'я, тобто зреченість і знання. Тому всі віддані повинні пам'ятати, що їм не слід купатись у розкошах за рахунок інших. Особливо ґріхастги, які живуть на терені храму, повинні пильнувати, щоб не імітувати кармі, купуючи розкішне вбрання, їжу та машини. Цього треба якомога уникати. Мешканець храму, ґріхастга це, брахмачарі чи санн'ясі, повинен жити відречено, йдучи стопами Харідаси Тгакури та шести Ґосвамі. Iнакше під впливом майі, що має велику силу, можна будь-якої миті стати її жертвою і впасти з рівня духовного життя.

Це властиво для атеїстичних людей, але навіть серед так званих вірних, садгу, монахів, санн'ясі та брахмачарі трапляється чимало ворогів руху свідомості Крішни, які знай вишукують у ньому хиби. Вони не беруть до уваги того, що цей рух поширюється сам, з милості Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, адже Господь хотів, щоб Його рух поширився усім світом і дійшов до кожного села та міста. Ми намагаємось виконувати бажання Господа, і наші зусилля увінчались певним успіхом, але вороги цього руху без потреби прискіпуються до нього. Так робив колись негідник Рамачандра Кган, намагаючись дозолити Харідасі Тгакурі.

Віддане служіння — це шлях вайраґ'я-від'ї (зреченості й знання). Харідаса Тгакура йшов цим шляхом, але Рамачандра Кган обдумував спосіб примусити його зламати свою обітницю. Зреченість означає відмову від чуттєвих насолод, і насамперед від насолоди сексом. Тому брахмачарі, санн'ясі чи ванапрастгам суворо заборонено вступати в стосунки з жінками. Харідаса Тгакура провадив життя повної зреченості, і тому Рамачандра Кган закликав повій. Адже повії вміють жіночими чарами спокусити чоловіка, щоб він зламав свою обітницю відмови від статевого життя, і так осквернити зреченика або відданого. Жодну порядну жінку Рамачандрі Кгану не вдалось би намовити спокусити Харідасу Тгакуру, отож він закликав повій. В Iндії ніколи не дозволяли вільних взаємин з жінками, але для охочих спілкуватись з повіями були спеціальні райони, де їх можна було знайти. У людському суспільстві повії були навіть за часів Господа Крішни, бо є описи того, як у Двараці куртизанки виходили разом з усіма вітати приїзд Господа до міста. Хоч і повії, вони були віддані Крішни.

Тут ми бачимо яскравий приклад того, як вайшнава, вдавшись до трансцендентних хитрощів, рятує пропащу душу. Повія прийшла втягнути Харідасу Тгакуру в гріх, але він перейнявся її спасінням. Як тут ясно показано, врятувати пропащу душу дуже просто. Повія з вірою та повагою спілкувалась із Харідасою Тгакурою, а він особисто лікував її хворобу матеріалізму, повторюючи маха-мантру Харе Крішна. Хоча повія мала інші мотиви, так чи інакше вона отримала змогу спілкуватись із вайшнавою і задовольнила його, часом повторюючи за ним: «Господи Харі, Господи Харі». Висновок з того такий, що товариство вайшнави, святе ім'я Господа і поклони туласі чи вайшнаві піднімають людину на трансцендентний рівень відданого, цілковито очищеного від матеріальної скверни.

Якщо протягом місяця щодня повторювати 333333 святих імен, а тоді повторити ще десять імен, то загалом вийде десять мільйонів імен. Так відданий поклоняється Верховному Богові-Особі. Таке поклоніння називають яґ'єю. Йаджñаіṭ саṅкīртана-прāйаір йаджанті хі су-медгасаṭ — люди блискучого інтелекту вдаються до цієї харі-нама- яґ'ї, тобто яґ'ї повторення святого імені Господа. Такою яґ'єю відданий задовольняє Верховного Бога-Особу і досягає досконалості в духовному житті. На поверховий погляд Харідаса Тгакура походив з мусульманської родини. Однак, присвятивши себе яґ'ї повторення маха-мантри Харе Крішна, він став повноправним посвяченим брахманою. У «Шрімад-Бгаґаватам»(3.33.6) сказано:Нехай відданий походить навіть із родини собакоїдів, якщо він віддається Богові-Особі, то відразу стає повноправним брахманою, достойним проводити яґ'ї. Натомість народжений у родині брахманів мусить чекати, поки пройде всі очисні обряди, перш як його можна звати самскрітою, очищеним. Також у «Шрімад-Бгаґаватам»(12.1.40) сказано:«За епохи Калі урядові посади посядуть млеччги, низьконароджені, що не пройшли очисних самскар, не знають, як їх проводити і яких покривають ґуни страсті й невігластва. Безбожно поводячись, вони живцем їстимуть своїх підданих». Того, хто не став очищений методом самскар, називають асамскріта, але той, хто навіть уже очистившись завдяки посвяті, залишається крія-хіна, тобто не впроваджує засади чистоти у своє життя, залишається неочищеним млеччгою чи яваною. Натомість, ми бачимо, що Харідаса Тгакура, дарма що народився у родині млеччг чи яванів, став Намачар'я Харідаса Тгакура, бо щодня повторював щонайменше 300000 імен.З цих віршів видно, що Харідаса Тгакура неухильно дотримувався своєї реґулівної засади повторювати щодня 300000 імен. Отож, коли повія занепокоїлась, він пояснив їй, що насамперед мусить закінчити свої кола, а вже після того зможе задовольнити її. Харідаса Тгакура повторював святе ім'я Господа три ночі поспіль, даючи дівчині нагоду слухати його. Завдяки цьому вона очистилась, як ми побачимо в подальших віршах.

Харідаса Тгакура зовсім не хотів насолоджуватись повією, але обхитрив її, щоб спасти, давши змогу слухати святе ім'я Господа зі своїх вуст. Коли чисті віддані повторюють мантру Харе Крішна, просто чуючи ці імена з вуст очищеної трансцендентної особи, людина очищується від усіх гріхів, хоч би яка низьконароджена чи пропаща вона була. Очистившись так від усіх гріхів, людина дістає право на віддане служіння Господеві. Такий шлях пропащої душі до відданого служіння. Господь Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті»(7.28):«Ті, хто діяв доброчесно за попереднього життя й за цього і цілковито очистився від гріховної діяльності, звільнюються від оманливої двоїстості і беруться рішуче служити Мені».

Вагоме значення має те, що Харідаса Тгакура велів повії роздати все своє майно брахманам. Харідаса Тгакура не порадив їй роздати милостиню так званим дарідра-нараянам («бідним Нараянам») чи ще кому-небудь такому. Згідно з ведичною культурою, пожертви слід давати тільки достойним брахманам. У «Бгаґавад-ґіті»(18.42) сказано:Брахманічні якості — це правдивість, влада над чуттями й розумом, терплячість, простота, знання, вміння практично застосовувати трансцендентне знання у своєму житті і повна віра у Верховного Бога-Особу. Люди, які присвятили себе на пошук духовної істини, не мають часу заробляти на прожиток. Вони повністю покладаються на милість Господа, а Господь каже в «Бгаґавад-ґіті»(9.22), що Він особисто приносить їм усе потрібне (йоґа-кшемаṃ вахāмй ахам).Ведичні звичаї вчать давати пожертви брахманам і санн'ясі, але не так званим дарідра-нараянам. Нараяна не може бути дарідра, а дарідра не може бути Нараяною, бо це взаємовиключні поняття. Атеїсти вигадують такі нісенітниці й проповідують це невігласам, але насправді пожертви слід давати брахманам та санн'ясі, бо всі гроші вони використовують для служіння Крішні. Вся милостиня, яку дають брахмані, йде Крішні, а Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті»(9.27):«О сину Кунті, хоч би що ти робив, хоч би що їв, хоч би що офірував і віддавав, а також хоч би які аскези виконував, — роби це все як підношення Мені». Насправді все належить Крішні, але так звані цивілізовані люди гадають, на жаль, що все належить їм. В цьому полягає помилка матеріалістичної цивілізації. Проститутка (веш'я) заробила гроші сумнівними способами, і тому Харідаса Тгакура порадив їй роздати брахманам усе, що має. Коли Шріла Рупа Ґосвамі відійшов від сімейного життя, він роздав п'ятдесят відсотків свого майна брахманам і вайшнавам. Брахмана знає, що таке Абсолютна Iстина, а вайшнава не тільки знає Абсолютну Iстину, а й свої дії присвячує Абсолютній Iстині, Верховному Богові- Особі. Більшість людей заробляє гроші сумнівними способами. Тому раніше чи пізніше їм треба відійти від матеріалістичного життя й роздати всі свої статки брахманам і вайшнавам, які виконують віддане служіння, проповідуючи славу Верховного Бога-Особи.

Ще п'ять тисяч років тому Господь Шрі Крішна висловив бажання, щоб усі віддались Йому (сарва- дгармāн парітйаджйа мāм екаṃ ṣараṇаṃ враджа). Чому ж люди не можуть цього зробити? Крішна запевняє: ахаṃ твāṃ сарва-пāпебгйо мокшайішйāмі мā ṣучаṭ — «Я звільню тебе від усіх гріхів. Не бійся». Кожен страждає від наслідків своїх гріхів, але Крішна каже, що якщо людина віддається Йому, то Він її захищає від гріхів. Однак сучасне людство не цікавить ані Крішна, ані свобода від гріхів. Тому люди страждають. «Віддайся!» — така остання настанова «Бгаґавад-ґіти», але якщо хтось не може віддатись лотосовим стопам Крішни, йому ліпше постійно повторювати мантру Харе Крішна згідно з настановою Харідаси Тгакури.У нашому русі свідомості Крішни ми вчимо послідовників постійно читати на вервиці мантру Харе Крішна. Навіть якщо хтось не звик до цього, йому варто повторювати на вервиці хоча б шістнадцять кіл, щоб привчитись повторювати Харе Крішна постійно. Загалом, Шрі Чайтан'я Махапрабгу радив:«Святе Господнє ім'я треба повторювати в смиренному настрої, маючи себе за нижчого від соломинки на дорозі. Слід бути терплячішим за дерево, вільним від марнолюбства й готовим якнайшанобливіше схилятися перед іншими. З таким настроєм можна повторювати святе ім'я Господа безперервно». Садā означає «завжди». Харідаса Тгакура каже: нірантара нāма лао — «Повторюй мантру Харе Крішна безперервно».Крішна хоче, щоб усі віддались Його лотосовим стопам, але через свої гріхи люди на це нездатні. На мāṃ душкṛтіно мūḍгāṭ прападйанте нарāдгамāṭ — негідники й дурні, найниціші з людей, що поринули в гріховну діяльність, неспроможні відразу ж віддатися лотосовим стопам Крішни. Однак, якщо вони почнуть повторювати мантру Харе Крішна і служити туласі, вони скоро зможуть віддатися Господу. Справжній обов'язок живої істоти — віддатися лотосовим стопам Крішни, але якщо хтось неспроможний це зробити, йому слід вдатись до цього методу, що його запровадив Шрі Чайтан'я Махапрабгу та Його найдовіреніший слуга, Намачар'я Шріла Харідаса Тгакура. Це шлях до успіху в свідомості Крішни.

Iноді замість ґṛха-вітта пишуть ґṛха-вṛітті. Вṛтті означає «фах». Ґṛха-вṛітті повії полягало в тому, що вона спокушала нетямущих людей і схиляла їх до статевих зносин. Однак тут слово ґṛха-вṛітті не підходить. Тут має бути слово ґṛха-вітта, що означає «все домашнє майно, яке вона мала». Все майно дівчини було зароблене проституцією, а отже було плодом гріховного життя. Коли такі статки дають брахманам та вайшнавам, що перебувають на високому рівні духовного життя й тому використовують їх на служіння Господу, це непрямо допомагає жертводавцеві, бо він звільняється від наслідків гріха. Крішна обіцяє: ахаṃ твāṃ сарва-пāпебгйо мокшайішйāмі — «Я звільню тебе від усіх гріхів». Коли наші віддані в русі свідомості Крішни виходять збирати пожертви чи членські внески, гроші, які надходять таким чином до руху, йдуть суто на поширення світом свідомості Крішни. Віддані руху свідомості Крішни збирають гроші серед людей для служіння Крішні, а самі вдовольняються прасадом Крішни і тим, що Він їм призначає. Вони не прагнуть матеріальних вигод. Однак вони беруть на себе великий труд залучати статки повій, чи людей, які не дуже від них відрізняються, на служіння Господеві, звільняючи їх таким чином від гріхів. Ґуру-вайшнава приймає гроші чи інші пожертви, але використовує їх не для чуттєвого задоволення. Чистий вайшнава не вважає себе спроможним звільнити від гріхів навіть одну людину, але залучає її тяжкозароблені гроші на служіння Господу і таким чином звільняє її від наслідків гріховного життя. Ґуру-вайшнава ніколи не залежить від пожертв учнів. Діючи за повчаннями Харідаси Тгакури, чистий вайшнава для себе не бере ні від кого жодної пайси, але спонукає своїх послідовників витрачати всі свої кошти на служіння Господу.

Непохитних вайшнавів, що перебувають на високому рівні відданості, не цікавлять повії, але коли повія чи якась інша пропаща душа стає вайшнавою, піднесеним вайшнавам цікаво подивитись на неї. Кожен може стати вайшнавою, якщо буде дотримуватись вайшнавських засад. Відданий, який живе за цими засадами, вже не перебуває на матеріальному рівні. Тому до уваги слід завжди брати вірність відданого засадам, а не країну, де він народився. До нашого руху приєднується багато відданих з Європи та Америки, але їх не слід вважати за європейських чи американських вайшнавів. Вайшнава — завжди вайшнава, тож йому слід віддавати шану, належну вайшнаві.

Кажуть, кожного визнають за плодами його зусиль — пгалена парічīйате. Є різні вайшнави у вайшнавській громаді. Декого з них називають ґосвамі, декого свамі, кого прабгу, а кого і прабгупада. Однак самі ці титули ще нічого не значать. Духовного вчителя визнають як справжнього ґуру тільки тоді, коли він може змінити природу своїх учнів. Харідаса Тгакура справді змінив вдачу професійної повії, і люди високо оцінили це. Тому всі вони схилялися перед Харідасою Тгакурою й прославляли його.

Рамачандра Кган був великий блюзнір, що запекло ображав лотосові стопи вайшнавів та Вішну. Колись Равану, хоча він і народився від батька-брахмани, Вішвашрави, називали асурою чи ракшасою, тому що він грішив проти Господа Рамачандри (Вішну) та Ханумана (вайшнави), і таким самим асурою став Рамачандра Кган через свої гріхи проти Харідаси Тгакури та багатьох інших.

У «Бгаґавад-ґіті»(4.8) сказано:Господь Крішна приходить щоепохи з двома цілями: врятувати відданих і повбивати невідданих. Його віддані також мають дві, схожі на Господні, цілі: проповідувати вчення свідомості Крішни, бгакті, і громити всіляких атеїстів та демонічних безбожників. Саме так Ніт'янанда Прабгу виконував наказ Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і всі вірні послідовники Ніт'янанди Прабгу діють так само. Є дві категорії відданих. Одних називають ґоштг'янанді, а інших — бгаджанананді. Відданого, який не проповідує, але повсякчасно занурений у віддане служіння, називають бгаджанананді, тимчасом як відданого, який не тільки вміє майстерно виконувати віддане служіння, а й проповідує вчення бгакті та громить усіляких атеїстів, називають ґоштг'янанді.

Заможні індійці будували собі оселю з Дурґа-мандапом, вівтарем для поклоніння богині Дурзі. На цьому вівтарі зазвичай щороку в місяці ашвіна (вересень-жовтень) поклоняються богині Дурзі. У Рамачандри Кгана вдома був такий Дурґа-мандап.

За тих днів, та й нині теж, хороми шановних бенґальців, особливо по селах, розділяли на дві частини. Внутрішні покої були відведені для сім'ї, і там жили жінки, не з'являючись перед чоловіками. Цю частину звали бгітара-баді, або внутрішній дім. У зовнішніх покоях, бахір- баді, шановні бенґальці вітали гостей і влаштовували робочий кабінет. Дурґа-мандап становив частину зовнішніх покоїв. Отже, коли Господь Ніт'янанда зайшов у зовнішні покої, Рамачандра Кган був у внутрішніх разом з родиною. Коли Ніт'янанда Прабгу прийшов, Рамачандра Кган не вийшов особисто привітати Господа, а послав слугу, щоб натяком випровадити Господа.

Село Чандапура лежить біля Саптаґрами, місця злиття Ґанґи та Ямуни, в районі Хуґлі. Чандапура розміщений трохи східніше від домівки братів Ґовардгани та Хіран'ї, батька й дядька Раґгунатги даси Ґосвамі. У Чандапурі жили Баларама Ачар'я та Ядунандана Ачар'я, священики тих двох видатних людей, і коли туди прийшов Харідаса Тгакура, він у них зупинився. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура вказує, що згодом село названо Крішнапура.

Маджумадара — це скарбник, що веде запис сплати податків.

Пояснення до цього вірша (Бгаґ.11.2.40) наведено в 94 вірші сьомої глави Аді-ліли.

Цього вірша наведено в «Пад'явалі»(16), антології віршів, яку склав Шріла Рупа Ґосвамі.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(6.2.49).

Цього вірша промовляє в «Шрімад-Бгаґаватам»(3.29.13) Господь Капіла, аватара Верховного Бога- Особи.

Проголошуючи, що навіть перші, найслабші проблиски чистого повторення святого імені на силі звільнити особу, вайшнави ні на йоту не відхиляються від слова шастр. Філософам-майаваді ці слова шастр про таке легке звільнення нестерпні, бо, як сказано у «Бгаґавад-ґіті»(12.5), клеṣо 'дгікаратас тешāм авйактāсакта-четасāм — імперсоналістам доводиться тяжко працювати життя за життям, аж поки їм, можливо, вдається звільнитись. Вайшнави знають, що, просто без образ повторюючи святе ім'я Господа, можна, як побічний наслідок, отримати звільнення. Отже, немає потреби докладати якихось окремих зусиль задля того, щоб звільнитись. Шріла Білваманґала Тгакура сказав: муктіṭ свайаṃ мукулітāñджалі севате 'смāн — під поріг чистого відданого, який непохитно вірить у Господа й поклоняється Йому, звільнення приходить саме і стоїть, готове зробити будь-яку послугу. Майаваді нестерпно це чути. Тому āріндā прадгāна, головний збирач податків, дарма що був дуже вчений, вродливий та молодий, не міг стерпіти слів Харідаси Тгакури.

Це вірш із «Харі-бгакті-судгодаї»(14.36).

Філософію майаваді називають філософією ґгаṭа-паṭійā («горщик та глина»). За їхньою філософією все єдине. Ці філософи не бачать різниці між горщиком, зробленим із глини, та глиною, міркуючи, що все зроблене з глини, як-от всілякі горщики, — це та сама глина. Ґопала Чакраварті був логік ґгаṭа-паṭійā, примітивний матеріаліст, тож що він міг втямити у трансцендентному відданому служінні Господеві?

Зі слів Харідаси Тгакури видно, що чистий вайшнава ніколи не ображається ні на чию зневагу. Саме цього навчає Шрі Чайтан'я Махапрабгу:«Святе Господнє ім'я треба повторювати в смиренному настрої, маючи себе за нижчого від соломинки на дорозі. Слід бути терплячішим за дерево, вільним від марнолюбства й готовим якнайшанобливіше схилятися перед іншими. З таким настроєм можна повторювати святе ім'я Господа безперервно». Вайшнава все терпляче зносить і завжди покірливий, як дерева і трава. Він терпить, коли його ображають, тому що його цікавить одне — вмиротворено повторювати святе ім'я Господа.

Згадані в цьому вірші якості вайшнави та якості Господа заслуговують окремої уваги. У «Шікшаштаці» (3) Шрі Чайтан'я Махапрабгу вчить, які якості має вайшнава:Вайшнава твердо тримається принципу бути смиреннішим за солому й терплячішим за дерево, не сподіваючись ні від кого поваги, але вшановуючи всіх. Вайшнаву цікавить одне — прославляти Верховного Бога-Особу. Харідаса Тгакура уособлював у собі цей ідеал вайшнави.Однак Крішна не може стерпіти жодних образ чи блюзнірства проти вайшнави. Так, Прахладу Махараджу всіляко кривдив його батько, Хіран'якашіпу, і Прахлада терпів це, однак Крішна цього не стерпів. Господь прийшов в образі Нрісімхадеви і вбив Хіран'якашіпу. Так само, хоча Шріла Харідаса Тгакура стерпів образу Ґопали Чакраварті, Крішна цього не стерпів. Господь негайно покарав Ґопалу Чакраварті муками прокази. Навчаючи Шрілу Рупу Ґосвамі щодо всіляких правил та приписів, що їх треба дотримуватись вайшнавам, Шрі Чайтан'я Махапрабгу яскраво змалював наслідки, до яких призводять образи лотосових стіп вайшнави. Йаді ваішṇава-апарāдга уṭге хāтī мāтā (Мадг'я 19.156). Образу вайшнаві Господь назвав найбільшою образою і порівняв до скаженого слона. Коли в сад вривається скажений слон, він трощить усі квіти, дерева й ліани. Так само, якщо відданий, що належно виконував віддане служіння, ображає лотосові стопи духовного вчителя чи іншого вайшнави, то все його віддане служіння сходить нанівець.

Коли Харідаса Тгакура жив під опікою Адвайти Ачар'ї, його брав острах перед осудом громадськості в Шантіпурі й Навадвіпі, де мешкало дуже багато високородних брахманів, кшатрій та вайшій. Харідаса Тгакура походив з мусульманської родини, і, хоча з часом його визнали за великого вайшнаву, брахмани все одно ставились до нього дуже осудливо. Отож Харідаса Тгакура побоювався, що Адвайта Ачар'я через Свої близькі стосунки із ним потрапить у скруту. Шрі Адвайта Ачар'я ставився до Харідаси Тгакури, як до найпіднесенішого вайшнави, але інші, як оце Рамачандра Кган, заздрили Харідасі Тгакурі. Немає сумніву, ми повинні діяти за прикладом Адвайти Ачар'ї, не беручи до уваги таких людей, як Рамачандра Кган. Нині до нашого руху свідомості Крішни пристають багато вайшнавів з-посеред європейців та американців, і всіх їх треба шанувати, як вайшнавів, незважаючи на подібних до Рамачандри Кгана людей, що завжди заздрять таким вайшнавам. Ці американці та європейці не перебувають на такому високому рівні, як Харідаса Тгакура, але вони стали на засади вайшнавської філософії та поведінки, і тому їх у жодному разі не можна вилучати з товариства вайшнавів.

Шріла Адвайта Ачар'я не боявся прискіпливого брахманічного ока й громадської думки. Як сказано у шастрах, а вони становлять непохибний доказ істини, до Бога може повернутись кожен, навіть людина низького роду. Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті»(9.32):«О сину Прітги, всі, хто бере притулок у Мені, навіть люди нижчого походження, як-от жінки, вайш'ї [торговці] або шудри [робітники], можуть досягти найвищої мети». Якщо людина походить з низького роду, але визнає Крішну за Верховного Бога-Особу, вона цілком достойна повернутись додому, до Бога. А того, хто гідний повернутись до Бога, не слід вважати за низькородного чи чандалу. Це вказівка шастр. У «Шрімад-Бгаґаватам»(2.4.18) сказано:З милості відданого Господа Крішни очиститись (ṣудгйанті) мають змогу не лише явани, кгаси тощо, а й навіть народжені у ще нижчих умовах, тому що Крішна наділяє Своїх відданих силою очищувати всіх. Адвайта Ачар'я спирався на свідчення шастр і не звертав уваги на суспільні звичаї. Отже, рух свідомості Крішни являє собою культурний рух, що не хвилюється про місцеві звичаї. Діючи за прикладом Шрі Чайтан'ї Махапрабгу та Адвайти Ачар'ї, ми можемо визнати за брахману відданого з будь-якої частини світу, як тільки він доведе свою спроможність поводитись у згоді із вайшнавськими засадами.

Шраддга — це прасад, який підносять пращурам певного дня року чи місяця. Після того шраддга-патру, тацю з підношенням, пропонують найліпшому з брахманів. Адвайта Ачар'я, замість піднести шраддга-патру кому-небудь із брахманів, підніс її Харідасі Тгакурі, вважаючи його вищим за найвидатніших брахманів. Цей вчинок Шрі Адвайти Ачар'ї доводить, що Харідаса Тгакура завжди перебував на трансцендентному рівні й тому завжди був вищий за найвидатнішого брахману. Становище Харідаси Тгакури було вищим за ґуну добра в матеріальному світі. Посилаючись на «Бгакті- сандарбгу»177, Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура наводить щодо цього таку цитату з «Ґаруда Пурани»:«Брахмана, достойний проводити жертвопринесення, ліпший за звичайного брахману, а ще ліпший за нього той, хто вивчив усі ведичні писання. Серед багатьох таких брахманів найліпший той, хто відданий Господу Вішну, а серед багатьох таких вайшнавів найліпший той, хто цілковито присвятив себе на служіння Господу».«Є багато різних відданих, але навіть вайшнаву з родини млеччг або яванів слід вважати за досконало обізнаного вченого, якщо він знає вайшнавську філософію. Йому слід давати пожертви, бо такий вайшнава гідний, щоб йому поклонялись так само, як Верховному Богові-Особі».Господь Крішна каже: «Навіть якщо якийсь невідданий походить з брахманської родини і добре розуміється на Ведах, він не дуже любий Мені, тимчасом як щирий відданий дуже дорогий Мені, навіть якщо він походить з низького роду м'ясоїдів. Такому щирому відданому слід давати пожертви, бо він гідний такої самої шани, як Я».

Шріла Адвайта Ачар'я показує, яким повинен бути ачар'я. Ачар'я повинен завжди турбуватись про порятунок пропащих душ. Людину, яка відкриває храм чи матгу, щоб, граючи на людських почуттях, жити з їхніх пожертв на поклоніння Божеству, не випадає назвати ґосвамі чи ачар'єю. Ачар'я — це той, хто знає висновки шастр, йде стопами своїх попередників і намагається проповідувати вчення бгакті всім світом. Роль ачар'ї полягає не в тому, щоб жити з прибутків храму. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура не раз повторював, що той, хто заробляє на прожиток, показуючи Божество у храмі, — не ачар'я і не ґосвамі. Такій людині ліпше було б стати двірником, бо це чесніший спосіб заробляти на життя.

У «Бгаґавад-ґіті» (7.14) Господь Крішна каже:«Подолати цю Мою божественну енерґію, що складається з трьох ґун матеріальної природи, дуже важко. Але хто віддався Мені, здужає легко вийти з-під її впливу». Це довів своїм прикладом Харідаса Тгакура. Майа полонить своїми чарами весь світ. Зачаровані спокусливим блиском матеріального світу, люди забувають про найвищу мету життя. Але цей спокусливий блиск, а зокрема знадлива краса жінки, діє на тих, хто не віддався Верховному Богові-Особі. Господь каже: мāм ева йе прападйанте мāйāм етāṃ таранті те — «Над тим, хто віддався Мені, ілюзорна енерґія не владна». Iлюзорна енерґія особисто прийшла випробувати Харідасу Тгакуру, але тут, не змігши привабити його, вона визнає свою поразку. Як це можливо? Це вдалось Харідасі Тгакурі тому, що він повністю віддався лотосовим стопам Крішни і був завше занурений у думки про Крішну, згідно зі своєю обіцянкою неодмінно щодня повторюючи святі імена Господа 300000 разів.

Починаючи від Брахми і закінчуючи крихітною мурахою, всі без винятку приваблюються до ілюзорної енерґії Верховного Бога-Особи. Півбоги, люди, звірі, птахи, інші тварини й рослини — всі зачаровані статевим бажанням. Такий ілюзорний вплив майі. Кожен, чи то чоловік, чи жінка, вважає, що має право насолоджуватись ілюзорною енерґією. Ця думка всіх зачаровує і штовхає до матеріальної діяльності. Однак Харідаса Тгакура завжди думав про Верховного Бога- Особу і присвячував усі сили на задоволення чуттів Господа, і тільки це врятувало його від полону майі. Це практичний доказ сили відданого служіння. Завдяки своїй повній посвяті служінню Господеві Харідаса Тгакура не піддавався на спокусу насолодитись майею. Шастри проголошують, що чистий вайшнава, відданий Господа, ніколи не думає про насолоду матеріальним світом, найсильнішим виявом якої є статеве життя. Він ніколи не вважає, що має право насолоджуватись, навпаки, він завжди прагне давати насолоду Верховному Богові-Особі. Це свідчить, що Верховний Бог-Особа вічний, трансцендентний, вищий за чуттєву насолоду і не має матеріальних якостей. Тільки відмовившись від оманного поняття про тіло як про себе і постійно думаючи про себе як про вічного слугу Крішни та вайшнавів, жива істота здатна подолати вплив майі (мāм ева йе прападйанте мāйāм етāṃ таранті те). Чистій живій істоті, що досягає в такий спосіб анартга-ніврітті, звільнення від усього небажаного, немає чим насолоджуватись у матеріальному світі. Цього рівня досягають тільки сумлінним відданим служінням. Шріла Рупа Ґосвамі написав:«Спочатку має бути зачаткове бажання усвідомити себе. Воно приведе до спроб спілкуватися з людьми високого духовного рівня. На ще вищому рівні людина дістає від піднесеного духовного вчителя посвяту і, вже як відданий-неофіт, починає під його керівництвом віддане служіння. Виконуючи під проводом духовного вчителя віддане служіння, людина звільняється від усіх матеріальних прив'язаностей, набуває непохитності на шляху самопізнання і розвиває смак до тем, пов'язаних із Абсолютним Богом-Особою, Шрі Крішною» («Бгакті-расамріта-сіндгу»(1.4.5). Коли людина справді виконує віддане служіння, анартги, небажані прояви потягу до матеріальної насолоди, зникатимуть самі собою.

Що таке калпа, пояснено в «Бгаґавад- ґіті»(8.17): сахасра-йуґа-парйантам ахар йад брахмаṇо відуṭ. Калпою називають один день Брахми. Одна юґа, чи маха-юґа, триває 4320000 років, а тисяча таких маха-юґ становить одну калпу. Автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» каже, що тому, хто не скористався з руху свідомості Крішни, руху Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, не бачити порятунку мільйони таких калп.

Цей вірш непрямо пояснює маха-мантру Харе Крішна. Маха-мантра Харе Крішна — Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе — містить у собі і святе ім'я Господа Крішни, і святе ім'я Господа Рами. Господь Рама дає людині змогу звільнитись, але саме по собі звільнення ще не дає повного духовного блага. Iноді той, хто звільнився з матеріального світу, але не має притулку біля лотосових стіп Крішни, падає в матеріальний світ знову. Звільнення являє собою стадію одужання, коли гарячка спала, але повного здоров'я ще немає. Навіть на стадії одужання через необачність хвороба знову може загостритись. Аналогічно, звільнення не ґарантує такої безпеки, як притулок лотосових стіп Крішни. У шастрі сказано:«Господи, інтелект усіх, хто вважає себе за звільненого, але не має відданості Тобі, нечистий. Незважаючи на те, що завдяки суворим аскезам вони піднімаються до найвищого рівня, до рівня звільнення, вони неодмінно падають у матеріальне буття знову, бо не вдаються по притулок до Твоїх лотосових стіп» («Шрімад-Бгаґаватам»10.2.32). Йушмад-аṅґграйаṭ тут вказує на лотосові стопи Крішни. Якщо істота не віддається під притулок лотосових стіп Крішни, вона падає вниз (патантй адгаṭ) навіть з рівня звільнення. Однак маха-мантра Харе Крішна не лише дає звільнення, а й дарує притулок біля лотосових стіп Крішни. Якщо істота після звільнення віддається під притулок лотосових стіп Крішни, вона розвиває свою приспану любов до Крішни. Це найвища досконалість життя.

Навіть Майа захотіла милості Харідаси Тгакури. Тому він провів обряд посвяти, попрохавши її повторювати маха-мантру Харе Крішна.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Ант'я-ліли, третьої глави, що описує велич Шріли Харідаси Тгакури.