Шістдесят одне пояснення вірша «атмарама»

Подальший огляд цієї глави дає Шріла Бгактівінода Тгакура у своїй «Амріта-праваха-бгаш'ї». На прохання Шрі Санатани Ґосвамі Шрі Чайтан'я Махапрабгу пояснив йому славетний вірш із «Шрімад-Бгаґаватам», що починається зі слів āтмāрāмāṣ ча мунайаṭ. Господь пояснив цей вірш на шістдесят один спосіб. Він пояснив усі слова вірша з усіма їхніми додатковими значеннями. Додаючи ще слова ча й апі, Господь показав усі різні значення цього вірша. Підводячи підсумок, Він сказав, що різні категорії трансценденталістів (ґ'яні, кармі, йоґи) використовують цей вірш на свій лад, але справжнє значення вірша вони могли б збагнути, якби покинули тлумачити його і віддались Крішні, як це радить сам вірш. У зв'язку з цим Шрі Чайтан'я Махапрабгу розповів історію про те, як великий мудрець Нарада перетворив на великого вайшнаву мисливця і як цим захоплювався друг Наради, Парвата Муні. Після того Санатана Ґосвамі підніс Шрі Чайтан'ї Махапрабгу молитви, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу пояснив славу «Шрімад- Бгаґаватам». По тому Господь дав Санатані Ґосвамі план «Харі-бгакті-віласи», що його згодом Санатана Ґосвамі розгорнув у книжку, якою керуються всі вайшнави.

Це славетний вірш атмарама із «Шрімад- Бгаґаватам»(1.7.10)

Одинадцять окремих слів — це 1)āтмāрāмāṭ, 2)ча, 3)мунайаṭ, 4)нірґрантгāṭ, 5)апі, 6)урукраме, 7)курванті, 8) ахаітукīм, 9) бгактім, 10) іттгам-бгūта-ґуṇаṭ і 11)харіṭ. Шрі Чайтан'я Махапрабгу пояснить різні відтінки та значення кожного з цих слів.

Це цитата зі словника «Вішва-пракаша».

Це ще одна цитата зі словника «Вішва- пракаша».

Уру означає «величезний», а крама означає «крок». Коли Господь Ваманадева отримав у пожертву три кроки землі, Він, ступивши тричі, покрив весь усесвіт. Від Його широчезного кроку здригнулись три світи, і тому Шрі Ваманадеву, втілення Господа Вішну, називають Урукрама.

Цей вірш процитовано з «Шрімад-Бгаґаватам»(2.7.40). У мантрах «Ріґ Веди» (1.2.154.1) сказано:Значення цього вірша цілком тотожне значенню вірша із «Шрімад-Бгаґаватам», наведеного вище.

У Своїй велетенській формі Господь Крішна охоплює в Собі все творіння. Він тримає всі планетні системи і живить їх Своїми незбагненними енерґіями. Так само енерґією кохання Він підтримує Свою особисту обитель, Ґолоку Вріндавану, а Своїми багатствами Він підтримує духовний світ з планетами Вайкунтгами.

Це цитата зі словника «Вішва-пракаша». Верховний Бог-Особа пронизує все. Своєю незбагненною енерґією Він не лише тримає три світи, а й живить їх. Силою кохання Він підтримує також Свою духовну планету, Ґолоку Вріндавану, а Своїми багатствами Він підтримує Вайкунтгалоки. Матеріальні всесвіти Він підтримує зовнішньою енерґією. Матеріальні всесвіти збудовані досконало тому, що їх створив Верховний Бог-Особа.

На санскриті дієслово «робити» має дві форми, які позначають термінами парасмай-пада і атмане-пада. Коли щось роблять для власного задоволення, вживають форму дієслова атмане-пада. У цьому розумінні слово «робити» звучало б на санскриті як курвате. А коли щось роблять задля інших, форма дієслова змінюється на курванті. Отже, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пояснив Санатані Ґосвамі, що у вірші атмарама дієслово курванті означає, що все треба робити тільки задля вдоволення Крішни. Це спирається на твердження теоретика граматики Паніні. Дієслово ставлять у форму атмане-пада тоді, коли робота призначена для власної вигоди, а коли роботу виконують для інших, вживають форми парасмай-пада. Тобто дієслово набуває різних форм залежно від того, чи дію виконують задля власного вдоволення чи задля вдоволення когось іншого.

Це цитата із сутр Паніні (1.3.72).

Дев'ять різновидів према-бгакті — це раті, према, снеха, мана, праная, раґа, анураґа, бгава та махабгава, тобто потяг, любов, прихильність, обурення, близькі почуття, прив'язаність, поглиблена прив'язаність, екстатична любов і піднесена екстатична любов. Слово садгана-бгакті має лише одне значення: «реґламентоване віддане служіння, що його виконують, керуючись приписами».

Це вірш із «Харі-бгакті-судгодаї»(14.36).

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(3.15.43). Пояснення до нього можна знайти у Мадг'я-лілі17.142.

Цей вірш процитовано з «Шрімад-Бгаґаватам»(2.1.9).

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(12.12.69).

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.29.39). Його промовили ґопі, коли прийшли до Крішни в ніч повного місяця, щоб танцювати з Ним танець раса. Ґопі були просто зачаровані Крішною і почали розповідали про те, як сталось, що вони прийшли до Крішни насолоджуватись танцем раса.

Цього вірша («Шрімад-Бгаґаватам»10.52.37) написала Рукмінідеві у листі до Крішни, прохаючи Його викрасти її. Шукадева Ґосвамі розповів про це Махараджі Парікшіту, коли той запитав, як Крішна викрав Рукміні. Рукміні почула від різних людей про якості Крішни і після того вирішила прийняти Крішну як свого чоловіка. Її вже готували до шлюбу з Шішупалою, і тому вона через брахману послала Крішні листа, запрошуючи Його, щоб Він викрав її.

Цей вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.16.36) промовили дружини змія Калії.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.29.40).

Чотири форми страждань спадають на людину внаслідок чотирьох гріхів: 1)патака, 2)уру-патака, 3)маха-патака та 4)аті-патака — початкового гріха, великого гріха, дуже великого гріха й найгіршого гріха. Однак Крішна запевняє відданого: ахаṃ твāṃ сарва-пāпебгйо мокшайішйāмі мā ṣучаṭ — «Я захищу тебе від усіх гріхів. Не бійся». Слово сарва-пāпебгйаṭ вказує на чотири типи гріхів. Коли відданий впокорюється лотосовим стопам Крішни, він неодмінно звільнюється від усіх гріхів та їхніх наслідків. Загалом, головні чотири гріхи — це незаконні статеві стосунки, вживання дурманних речовин, азартні ігри та м'ясоїдство.

Цього вірша із «Бгаґаватам»(11.14.19) промовляє Господь Крішна.

Чотири різновиди матеріального успіху — це 1)релігійна діяльність, 2)матеріальне збагачення, 3)задоволення чуттів і 4)звільнення, або злиття з безособистісним сяйвом Брахмана. Ці речі відданого не цікавлять.

Це цитата зі словника «Вішва-пракаша».

Це ще одна цитата з «Вішва-пракаші».

Цього вірша процитовано з «Вішну Пурани»(1.12.57).

Цей вірш — цитата з «Бгаґаватам»(1.2.11). Пояснення до нього можна знайти в Аді-лілі2.11.

Цього вірша з «Шрімад-Бгаґаватам»(2.9.33) промовив Господь Крішна. Пояснення можна знайти в Аді- лілі1.53.

Це цитата з «Бгавартга-діпіки», коментаря Шрідгари Свамі до «Шрімад-Бгаґаватам».

Цей вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.9.21) промовив Шріла Шукадева Ґосвамі. Докладніше про це — в Мадг'я-лілі8.227.

Цей вірш процитовано з «Шрімад-Бгаґаватам»(3.15.25). У ньому Господь Брахма звертається до всіх півбогів, що злякались двох асурів у лоні Діті. Господь Брахма розповів про те, як Кумари відвідали Вайкунтгу, а згодом це переповів Майтрея, друг В'ясадеви, коли повчав Відуру.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(2.3.10).

Без відданого служіння інші методи самоусвідомлення і духовного розвитку безсилі. Iнші методи ніколи не можуть привести до хороших результатів, і тому їх порівняно до сосків на шиї в кози. Ці соски не можуть дати молока, дарма що дуже схожі на молочні. Проте нетямуща людина не розуміє, що тільки віддане служіння може підняти її на трансцендентний рівень.

Це цитата з «Бгаґавад-ґіти»(7.16). У цьому вірші дуже важливе слово сукṛтінаṭ. Су означає «сприятливий», а кṛтī означає «похвальний» або «впорядкований». Життя людини, яка не дотримується реґулівних засад релігійності, нічим не ліпше за тваринне життя. Бути релігійним означає жити за засадами варни та ашраму. У «Вішну Пурані» сказано:Релігійне суспільство поділяється на чотири класи: брахмани, кшатрії, вайш'ї та шудри — і чотири духовні ступені: брахмачар'я, ґріхастга, ванапрастга і санн'яса. Щоб стати брахманою, кшатрією, вайш'єю чи шудрою, треба пройти певний вишкіл, так само як проходять певний вишкіл для того, щоб стати інженером, лікарем чи юристом. Тих, хто дістав відповідний вишкіл, можна вважати за людей, а той, хто не дістав вишколу ні в суспільному, ні в духовному житті, — тобто той, хто не має освіти і хто провадить невпорядковане життя, — існує на тваринному рівні. Про духовний розвиток серед тварин годі й казати. Щоб розпочати духовне життя, треба пройти належний вишкіл: або виконуючи приписи варни та ашраму, або виховуючись безпосередньо у школі бгакті методами ṣраваṇаṃ кīртанаṃ вішṇоṭ смараṇаṃ пāда- севанам/арчанаṃ ванданаṃ дāсйаṃ сакгйам āтма-ніведанам. Без відповідного вишколу неможливо стати сукṛтī, праведним чи щасливим. У цьому вірші Крішна каже, що до Нього звертаються в нещасті, у грошовій скруті або ж тоді, коли справді цікавляться Верховною Особою, первинним джерелом усього. Дехто звертається до Нього у пошуках знань про Абсолютну Iстину, а дехто — в нещасті, як оце відданий Ґаджендра. Дехто звертається до Нього з цікавості, як великі мудреці на чолі з Шаунакою, а дехто — потребуючи багатства, як Дгрува Махараджа. Шукадева Ґосвамі звернувся до Господа, шукаючи знання. Під впливом таких побудників ці всі великі особи взялись до відданого служіння Верховному Богові-Особі, Крішні.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(1.10.11). Коли Крішна після битви на Курукшетрі виїздив із Хастінапури, усі члени династії Куру віддавали Йому шану. Крішна вирушав до Свого царства, і всі члени династії Куру відчували великий жаль, розлучаючись із Ним. Цього вірша повідав Шукадева Ґосвамі, коли описував їхній стан.Чистий відданий, чуючи про велич Крішни, прив'язується до Господа. Слава Господа і Сам Господь невідмінні. Щоб усвідомити цю абсолютну істину, треба набути відповідних якостей, а для цього треба дістати нагоду спілкуватися з чистим відданим. Наш рух свідомості Крішни призначений саме для цього. Ми прагнемо виховати чистих відданих, щоб інші люди могли дістати користь від їхнього товариства. Тоді число чистих відданих буде зростати. Професійні проповідники не можуть виховати чистих відданих. Є багато професійних проповідників «Шрімад-Бгаґаватам», які читають цей твір для того, щоб заробити на життя. Однак вони нездатні навернути матеріалістичних людей до відданого служіння. Тільки чистий відданий може навернути інших до чистого відданого служіння. Тому для всіх проповідників у нашому русі свідомості Крішни дуже важливо насамперед стати чистими відданими і дотримуватись реґулівних засад, утримуючись від незаконних статевих стосунків, м'ясоїдства, азартних ігор та дурманних речовин. Вони повинні щодня повторювати на вервиці маха-мантру Харе Крішна, жити за вимогами методу відданого служіння, підніматись рано-вранці, відвідувати манґала-араті і щодня читати «Шрімад-Бгаґаватам» та «Бгаґавад-ґіту». Так можна очиститись і звільнитись від усієї матеріальної скверни.«Виконувати бгакті, чи віддане служіння, означає присвячувати всі свої чуття служінню Господеві, Верховному Богові-Особі, володарю всіх чуттів. Коли духовна душа служить Усевишньому, це породжує два побічні наслідки: душа звільняється від усіх матеріальних позначень і її чуття очищуються просто завдяки тому, що діють у служінні Господеві» («Нарада-панчаратра»).Показне віддане служіння не допоможе людині. Треба бути чистим відданим, що дотримується вимог методу відданого служіння, і тоді можна буде навернути до відданого служіння інших. Шрі Чайтан'я Махапрабгу практикував віддане служіння Сам і проповідував іншим (āпані āчарі' бгакті каріла прачāра). Якщо відданий належно поводиться у відданому служінні, він зможе навернути інших. Iнакше його проповідь наслідків не даватиме.

Цей вірш процитовано з «Шрімад-Бгаґаватам»(1.1.2). Пояснення можна знайти в Аді-лілі1.91.

Це цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(5.19.27).

Цей вірш говорить про спілкування з чистим відданим, милість Крішни і віддане служіння. Це все допомагає покинути зв'язок із невідданими і матеріальним багатством, яке дає зовнішня енерґія, майа. Чистий відданий ніколи не приваблюється до матеріального багатства, бо розуміє, що гайнувати час на матеріальні здобутки означає марнувати безцінний дар — людське життя. У «Шрімад- Бгаґаватам» сказано: ṣрама ева хі кевалам. Як на відданого, політики, суспільні діячі, доброчинці, філософи та гуманісти просто марнують час, бо їхня діяльність і просвіта не звільняють людей від коловороту народжень та смертей. Ці так звані доброчинці, політики та філософи не посідають ані крихти знання, бо не відають, що життя триває і після смерті. Якщо людина розуміє, що життя триває і після смерті, це знаменує початок духовного пізнання. Зрозуміти себе і свою природу можна зрозумівши вже найперші уроки «Бгаґавад- ґіти»(2.13):«Як у цьому тілі душа переходить з дитячого тіла в юнацьке, а тоді в старече, так і під час смерті вона переходить в інше тіло. Такі зміни не турбують того, хто пізнав свою духовну природу».Не знаючи справжньої науки про життя, нетямуща людина береться до тимчасової діяльності і через це ще більше заплутується в круговерті народжень і смертей. Вона постійно поривається до матеріальних багатств, які здобувають кармою, ґ'яною та йоґою. Але коли вона піднімається на рівень відданості, вони відкидає всі бажання. Це називають ан'ябгілашіта-шун'я. Тоді людина стає чистим відданим.

Шріла Бгактівінода Тгакура подає дальший перегляд віршів 107–111. Трансценденталістів на шляху філософських роздумів можна поділити на дві категорії: 1)чистих прихильників безособистісного Брахмана і 2) тих, що бажають злитися з буттям безособистісного Брахмана. Людину, яка повсякчасно думає про себе як про невідмінну від Верховної Абсолютної Iстини, називають прихильником безособистісного Брахмана. Прихильників безособистісного Брахмана можна знову розбити на три категорії: 1)садгаки, що наближаються до досконалості на шляху усвідомлення Брахмана; 2)ті, хто повністю заглиблений у медитацію на Брахман і 3)ті, хто перебуває на рівні браха-бгута і не має жодного зв'язку з матеріальним існуванням. Хоча прихильник безособистісного Брахмана може бути на дуже високому рівні, він неспроможний звільнитися без відданого служіння. Той, хто усвідомив себе як духовну душу, вже здатний взятись до відданого служіння. Це виголошує «Бгаґавад-ґіта»(18.54):«Той, хто піднімається на цей трансцендентний рівень, осягає Верховний Брахман і сповнюється радості. Він ні за чим не тужить і нічого не жадає. Він однаково ставиться до всіх живих істот. У такому стані він досягає чистого відданого служіння Мені».Щоб прийти на рівень чистого відданого служіння, треба набути духовної чистоти і піднятись на рівень брахма-бгута, вільний від матеріальної тривоги та від матеріальної двоїстості. Коли людина, пізнавши Брахман, стикається з чистим відданим служінням, воно приваблює її. Тоді, виконуючи віддане служіння, вона дістає духовне тіло з очищеними чуттями.Коли чуття чисті, людина може виконувати любовне віддане служіння Крішні. Чистий відданий не може не пам'ятати трансцендентних якостей Крішни. Згадуючи їх, він повністю присвячує себе на любовне служіння Господеві.

Iноді санн'ясі-майаваді, що перебувають на дуже високому рівні, поклоняються Божествам Радга-Крішни й обговорюють Господні розваги, але їхня мета полягає не в тому, щоб піднятись на Ґолоку Вріндавану. Вони прагнуть злитися з Господнім сяйвом. Дане твердження взято з коментаря Шанкарачар'ї до Упанішади за назвою «Нрісімха- тапані».

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(3.15.43).

Цього вірша процитовано з «Шрімад-Бгаґаватам»(1.7.11).

Це цитата з «Маха Упанішади».

Цього вірша процитовано з «Шрімад-Бгаґаватам»(1.2.26). Ті, хто справді прагнуть найвищої досконалості, поклоняються Господу Вішну в Його різних втіленнях. Ті, кого приваблює матеріалістичний спосіб життя і хто завжди сповнений турбот і тривоги, поклоняються півбогам, що мають лютий вигляд, як оце богиня Калі чи Кала-бгайрава (Рудра). Однак віддані Крішни не мають ніякого зла на півбогів чи їхніх прихильників, просто замість цього вони спокійно виконують віддане служіння втіленням Нараяни.

Четверо Кумар (Чатухсана), Шукадева Ґосвамі та дев'ять Йоґендр були занурені в усвідомлення Брахмана, і тут описано, як вони стали відданими. Є три типи імперсоналістів: мумукшу (які прагнуть звільнитись), джіван- мукти (звільнені вже за цього життя) і прапта-сварупи (занурені в усвідомлення Брахмана). Всі три типи ґ'яні називають мокшаканкші — тими, хто бажає звільнитись. Спілкуючись із відданими, такі люди сходять з засад мумукшу і беруться до відданого служіння. Справжня причина цієї зміни — товариство відданих. Рух свідомості Крішни покликаний привабити людей всіх типів, навіть тих, хто бажає чогось іншого, відмінного од відданого служіння Господу. Спілкуючись із відданими, вони поступово починають виконувати віддане служіння.

Це цитата з «Харі-бгакті-судгодаї».

Цього вірша вміщено у «Бгакті-расамріта- сіндгу»(3.1.34).

Цей вірш — цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.2.32).

Це цитата з «Бгаґавад-ґіти»(18.54).

Цього вірша написав Білваманґала Тгакура.

Цього вірша процитовано з «Шрімад-Бгаґаватам»(2.10.6).

Цей вірш являє собою цитату із «Шрімад- Бгаґаватам»(11.2.37).

Це цитата з «Бгаґавад-ґіти» (7.14).

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.14.4).

Цей вірш — цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.2.32).

Це теж цитата із «Бгаґаватам»(11.5.3).

Дане твердження взято з коментаря Шанкарачар'ї до «Нрісімха-тапані Упанішади».

Є шість різновидів атмарам: шукач-неофіт (садгака); занурений в усвідомлення Брахмана (брахма-майа); той, хто вже на рівні Брахмана (прапта-брахма-лая); хто прагне звільнитися (мумукшу); хто звільнений вже за цього життя (джіван-мукта) і свідомий своєї тотожності (прапта- сварупа).

Це цитата з Паніні сутр (1.2.64).

Слово саґарбга-йоґі стосується йоґа, який поклоняється Наддуші в образі Вішну. Ніґарбга-йоґі поклоняється Наддуші без форми. Подальші категорій саґарбга й ніґарбга йоґів такі: 1) саґарбга-йоґарурукшу, 2) ніґарбга- йоґарурукшу, 3) саґарбга-йоґарудга, 4) ніґарбга-йоґарудга, 5)саґарбга-прапта-сіддгі і 6)ніґарбга-прапта-сіддгі.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(2.2.8).

Це теж цитата з «Бгаґаватам»(3.28.34).

Вірші 159 та 160 взято із «Бгаґавад-ґіти» (6.3–4).

Тринадцять згаданих тут значень вірша атмарама спираються на такі значення слова āтмāрāма: 1)садгака, неофіт; 2)брахма-майа, занурений в думки про безособистісний Брахман; 3)прапта-брахма-лая, що досягнув справжньої досконалості в Брахмані; 4)мумукшу, що бажає звільнитись; 5)джіван-мукта, що звільнений уже за цього життя; 6)прапта-сварупа, що відродив своє первісне природне становище; 7)нірґрантга-муні, цілковито звільнений мудрець; 8)саґарбга-йоґарурукшу, йоґ, що медитує на чотирирукий образ Вішну і прагне досягнути йоґічної досконалості; 9)ніґарбга-йоґарурукшу, що намагається досягнути досконалості в безособистісній медитації; 10)саґарбга-йоґарудга, що піднявся на рівень йоґічної досконалості, медитуючи на образ Вішну; 11)ніґарбга-йоґарудга, йоґ-імперсоналіст на рівні досконалості; 12)саґарбга-прапта-сіддгі, що досягнув досконалого рівня, медитуючи на образ Вішну; 13)ніґарбга-прапта- сіддгі, що досягнув досконалості практикою безособистісної медитації.

Це цитата з «Шрімад-Бгаґаватам»(10.87.18).

Цього вірша промовляє Нарада Муні в «Шрімад-Бгаґаватам»(1.5.18). Нарада Муні звертається до В'ясадеви, що сумував навіть після того, як уклав усі ведичні писання. Дивлячись на стан Шріли В'ясадеви, Нарада Муні радить йому докладати зусиль тільки для того, щоб здобути віддане служіння, й ні для чого іншого.

Цей вірш зацитовано з «Нарадія Пурани».

У «Шрімад-Бгаґаватам»(5.6.18) сказано: муктіṃ дадāті кархічіт. Шріла Шукадева Ґосвамі сказав Махараджі Парікшіту, що Крішна швидко дарує звільнення, але не дуже швидко дарує досконалість у відданому служінні. Тобто Крішна хоче впевнитись, що відданий справді щирий та серйозний і не має прихованих мотивів. Якщо це так, то віддане служіння дуже легко приводить до успіху, а інакше отримати його від Верховного Бога-Особи дуже важко. Цього вірша наведено в «Бгакті-расамріта-сіндгу»(1.1.35).

Це цитата з «Бгаґавад-ґіти»(10.10). Пояснення можна знайти в Аді-лілі1.49.

Цей вірш є цитатою з «Шрімад-Бгаґаватам»(10.21.14). Його промовили ґопі, зажурені розлукою з Крішною, зауважуючи, що жителі Вріндавани насолоджуються життям святих.

Це цитата з «Шрімад-Бгаґаватам»(10.15.6). Крішна й Баларама обидва були на світанку отроцтва. Вони входили у вріндаванський ліс, і Крішна, щоб потішити Балараму, почав підносити Йому хвалу.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.35.11). Удень Крішна йшов до вріндаванського лісу, і ґопі тоді, сумуючи в розлуці з Ним, ведуть таку журливу мову.

Це цитата з «Шрімад-Бгаґаватам»(2.4.18). Цього вірша промовив Шукадева Ґосвамі, коли Парікшіт Махараджа попрохав його описати творення світу. Віддаючи шану Верховному Богові-Особі, Шукадева Ґосвамі описав безмежну могутність Господа Вішну, що на силі очистити згаданих тут створінь низького походження.

Цього вірша наведено в «Бгакті-расамріта- сіндгу»(2.4.144).

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(9.4.67).

Це вірш із «Бгаґавад-ґіти»(10.8).

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(2.7.46). Господь Брахма сказав його, пояснюючи своєму учневі Нараді чудові якості Господа Вішну. Просто прославляючи Господа Вішну, можна подолати океан невігластва навіть тоŸму, хто отримав низьке народження.

Це цитата з «Бгаґавад-ґіти»(10.10).

Цього вірша наведено у «Бгакті-расамріта- сіндгу»(1.2.238).

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(2.3.10).

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(5.19.27).

Тут згадано, що кожна жива істота є атмарама. Тимчасово покрита впливом майі, жива істота служить своїм чуттям, що їх представляють кāма-кродга-лобга-моха- мада-мāтсарйа — хіть, гнів, жадність, ілюзія, божевілля та заздрість. В матеріальних умовах всі живі істоти намагаються задовольняти чуття, але коли вони спілкуються з відданими, які дотримуються реґулівних засад, вони очищаються і в них прокидається їхня первісна свідомість. Тоді вони стараються задовольняти чуття Господа Крішни і беруться до відданого служіння Йому.

Це підтверджено у «Бгаґавад-ґіті»(9.32), де Господь Крішна каже:«О сину Прітги, всі, хто бере притулок у Мене, навіть люди нижчого походження, як-от жінки, вайш'ї [торговці] або шудри [робітники], можуть досягти найвищої мети».Кожен має право стати відданим Крішни. Треба лише пройти виховання за авторитетною методологією. В цьому й полягає завдання довірених відданих Крішни — всіх перетворювати на Крішна-бгакт. Якщо довірені віддані не візьмуться до завдання вивищувати всіх до свідомості Крішни, то хто це зробить? Тих, хто називає себе відданим, але не служить Крішні, намагаючись підняти всі живі істоти на рівень свідомості Крішни, слід вважати за каніштга-адгікарі (людей на найнижчому рівні відданого служіння). Коли людина підіймається на другий рівень відданого служіння, вона відчуває обов'язок поширювати свідомість Крішни всім світом. Всі, хто бере участь у русі свідомості Крішни, повинні не залишатись на рівні неофітів, а підійматись на рівень проповідників, тобто на другий рівень відданого служіння. Віддане служіння таке привабливе, що навіть віддані найвищого рівня (уттама-адгікарі) сходять на другий рівень, щоб проповідувати і служити Господу на благо всього світу.

Цього вірша з «Шрімад-Бгаґаватам»(10.15.8) промовив Господь Крішна до Шрі Баларами.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.21.19). Коли Крішна разом із Баладевою мандрував лісом, обоє майстерно виграючи на своїх флейтах, це надзвичайно приваблювало усіх ґопі. Вони підносили діянням Господа хвалу, описуючи, як Він надихає всі рослини, пагорби, воду, птахів — усе.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.35.9). Пояснення до нього можна знайти в Мадг'я-лілі8.276.

Шість нових значень вірша засновані та таких значеннях слова āтмāрāма: 1)умоглядні мислителі (див. вірш 165); 2)ті, хто докладає всіляких зусиль (див. вірш 168); 3)терплячі та стійкі (див. вірш 174); 4)вчені та мудрі люди (див. вірш 187); 5)ті, що мають інтелект, але неписьменні та нетямущі (див. вірш 187) і 6)свідомі свого вічного становища слуги Крішни (див. вірш 201).

Чотири подальші значення слова деха («тіло») такі: 1)аупадіка-брахма-деха, матеріальне тіло, яке мають за Брахман, покритий позначеннями (див. вірш 212); 2)карма-ніштга яґ'їкера карма-деха, тіло, залучене до визначених у Ведах ритуалів (див. вірш 214); 3)тапо-деха, тіло, використане для аскез (див. вірш 216) і 4)сарва-кама-деха, тіло, використане для задоволення всіляких матеріальних бажань (див. вірш 218).

Це цитата з «Шрімад-Бгаґаватам»(10.87.18).

Цим віршем у «Шрімад-Бгаґаватам»(1.18.12) звернулись до Сути Ґосвамі в зібранні великих мудреців у Наймішаран'ї. Великих мудреців очолював Шаунака, а Сута Ґосвамі розповідав у їхньому зібранні про славетні діяння Верховного Бога-Особи. Всі ріші тоді знехтували завершенням ритуалу, тому що не мали жодної певності в позитивних результатах. Усі жерці були вкриті шаром попелу від густого диму, що йшов від вогнища.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(4.21.31).

Це вірш із «Харі-бгакті-судгодаї»(7.28).

Ще три значення вірша виникають, коли 1)слово ча розуміти в сенсі «належного часу», 2)слово ча розуміти в сенсі ева, а слово апі розуміти в обмежувальному сенсі і 3)слово нірґрантга розуміти в сенсі «злиденний, без грошей».

Якщо сказати, що як Рама, так і Крішна насолоджуються прогулянкою в лісі, це означає, що Вони насолоджуються обидва.

В значенні анвачає слово ча вказує на те, що серед двох слів, зв'язаних словом ча, одному надано більше ваги, а друге визнано за підпорядковане. Наприклад: «Гей, брахмачарі, ідіть-но збирати пожертви, а також заразом приведіть корів». У цьому твердженні збір пожертв за важливістю стоїть на першому місці, а завдання привести корів відіграє другорядну роль. Аналогічно, до числа тих, хто завжди занурений в роздуми про Крішну, належать головно віддані Крішни, що служать Йому. Натомість інші атмарами порівняно з тими, хто виконує віддане служіння, відіграють другорядну роль.

Свобода великого святого Наради така велика, що він може піти на планети Вайкунтги побачитися з Нараяною, а після того відразу ж піти в матеріальний світ на цю планету, щоб у Праязі омитись у місці злиття трьох річок. Трі-вені означає «злиття трьох річок». Це місце донині відвідує багато сотень тисяч людей, що приходять туди омиватись, особливо під час Маґга-мели, що проходить у січні. Звільненій особі, що не має матеріального тіла, вільно піти куди завгодно. Тому живу істоту називають сарва-ґа, що вказує на її здатність йти куди завгодно. Нині вчені намагаються дістатись інших планет, але, обмежені своїми матеріальними тілами, не мають змоги пересуватись у просторі на своє бажання. Тимчасом як особа у своєму первинному духовному тілі здатна пересуватись скрізь, де забажає, без жодних труднощів. У матеріальному світі є планета за назвою Сіддгалока, і її жителі можуть пересуватися з планети на планету без допомоги жодних механізмів чи космічних ракет. Кожна планета в матеріальному світі має свої окремі переваги (вібгуті- бгінна). В духовному світі, натомість, все — і планети, і їхні жителі — є утворами духовної енерґії. В духовному світі немає жодних матеріальних перешкод, тому й сказано, що там усе єдине.

Це достовірне твердження найвищого авторитета, Наради Муні. Якщо хтось без потреби завдає іншій живій істоті болю, закони природи неодмінно покарають його таким самим болем. Хоча мисливець Мріґарі був нецивілізованою людиною, йому все одно довелося б страждати за свої гріхи. Однак якщо цивілізована людина щодня забиває на бойні тварин, щоб підтримувати свою так звану цивілізацію, застосовуючи для забою тварин наукові досягнення й автоматику, то муки, які на неї чекають, важко навіть виміряти. Так звані цивілізовані люди вважають себе за високо освічених, але навіть не розуміють, як діють жорсткі закони природи. Закони природи вимагають за життя платити життям. Страждання, приготовані для тих, хто підтримує існування боєнь, важко навіть уявити. Страждання спадають на нього не лише за цього життя, а й за наступного. Прислів'я каже, що мисливцю, вбивці чи м'яснику не варто ні жити, ні вмирати. Якщо він живе, то накопичує ще більше гріхів, що потягнуть за собою ще більші страждання у наступному житті. А вмирати йому не варто, бо смерть відразу ж кладе початок його заслуженим мукам. Отож йому не радять ні жити, ні вмирати.Як послідовники ведичних засад, ми визнаємо твердження Наради Муні з цього приводу. Наш обов'язок — дбати про те, щоб ніхто не страждав, розплачуючись за свої гріхи. У «Бгаґавад-ґіті» нетямущих негідників описано словами мāйайāпахṛта-джñāнāṭ, які вказують на те, що попри їхню видиму освіченість майа відібрала в них розуміння дійсності. Нині суспільством керують саме такі люди. У «Шрімад-Бгаґаватам» про них сказано: андгā йатгāндгаір упанīйамāнāṭ. Ці негідники сліпі самі, проте ведуть за собою інших сліпих. Людям, що йдуть за такими провідниками, у майбутньому доведеться зазнати незмірних страждань. Це все відбувається незважаючи на так званий проґрес. Хто в безпечному становищі? Хто щасливий? Хто вільний від тривоги?

Це ще одна добра настанова для вбивць тварин. У суспільстві завжди є вбивці тварин і поїдачі тварин, тому що менш цивілізовані люди звикли їсти м'ясо. Ведична культура радить м'ясоїдам убивати тварину тільки задля богині Калі чи іншого подібного півбога. Ця вказівка призначена для того, щоб люди не завдавали тваринам зайвих мук, як це відбувається на бойнях. Приписи балі-дани, жертвопринесення півбогу, наказують перерізати тварині горло одним рухом. Це слід робити у ніч нового місяця, так, щоб болісних криків зарізаної тварини ніхто не чув. Також є багато інших обмежень. Зарізати тварину дозволено тільки раз на місяць, і вбивця тварини буде змушений зазнати таких самих мук у наступному житті. Нині так звані цивілізовані люди не приносять тварин у жертву божеству згідно з релігійними чи ритуальними приписами. Вони щодня відкрито вбивають тварин тисячами без жодної цілі, просто для того, щоб потішити язик. Через це весь світ зазнає численних страждань. Політики без достатніх на те підстав оголошують війни, і між націями, згідно з суворими законами природи, зчиняється масова різня.«Введена в оману духовна душа під впливом трьох ґун матеріальної природи вважає, що діє вона сама, тоді як насправді діє природа» (Б.-ґ.3.27). Закони пракріті (природи) дуже суворі. Ніхто не повинен думати, що йому вдасться вбивати тварин, а потім уникнути кари за це. Тому, хто це робить, ніŸчого сподіватись. Нарада Муні тут каже, що вбивати тварин — це гріх, а надто коли тварини зазнають зайвої муки. М'ясоїдам і вбивцям тварин не варто купувати м'ясо з бойні. Вони можуть поклонятись Калі, раз на місяць убиваючи і з'їдаючи яку-небудь незначну тварину. Хоча навіть так людина бере на себе гріх.

Це ще одне авторитетне твердження великого мудреця Наради. Ті, хто вбиває тварин і без потреби їх мучить, як оце люди на бойнях, будуть так само вбиті в наступному житті і в багатьох життях після того. За такий гріх прощення немає. Якщо хтось обрав професію вбивати тисячі тварин, щоб інші купували м'ясо та їли його, йому слід готуватись до того, що його вб'ють так само в наступному житті, а тоді вбиватимуть життя за життям. Є багато негідників, що порушують свої ж релігійні заповіді. В юдео- християнських писаннях чітко сказано: «Не вбивай». Проте, прикриваючись найрізноманітнішими виправданнями, навіть голови цих релігій дозволяють собі забивати тварин, та ще й видають себе за святих. Цей глум і лицемірство серед людей тягнуть за собою нескінченні біди. Через це від часу до часу спалахують великі війни. Такі люди тоді беруть у руки зброю і масово вбивають одне одного. Нині винайшли атомну бомбу, що просто чекає, поки її використають для масового знищення людей. Якщо люди хочуть врятуватися від насильної смерті, що їм судилась життя за життям, їм слід взятись до свідомості Крішни і перестати грішити. Міжнародне товариство свідомості Крішни усім радить покласти край м'ясоїдству, незаконним статевим стосункам, самозадурманенню і азартним іграм. Коли людина облишає цю гріховну діяльність, вона стає спроможна збагнути Крішну і пристати до руху свідомості Крішни. Отже, ми всіх прохаємо припинити гріховну діяльність і повторювати мантру Харе Крішна. Так люди можуть врятуватись від повторних народжень та смертей і від тваринної смерті на бойнях.

Такий вплив товариства чистого відданого. Наші проповідники, що проповідують усім світом свідомість Крішни, повинні йти стопами Наради Муні. Вони повинні очищуватись, дотримуючись чотирьох реґулівних засад і повторюючи маха-мантру Харе Крішна. Це дасть їм змогу стати вайшнавами. Тоді, коли вони пояснюватимуть гріховним людям вчення руху свідомості Крішни, це впливатиме на людей і вони прислухатимуться. Ми отримуємо повчання щодо відданого служіння через учнівську послідовність. Нарада Муні — це наш первинний ґуру, тому що він духовний вчитель В'ясадеви. В'ясадева — це духовний вчитель нашої учнівської послідовності, тому ми повинні йти слідами Наради Муні і ставати чистими вайшнавами. Чистий вайшнава — це той, хто не має ніяких сторонніх мотивів. Він повністю присвятив себе на служіння Господеві. Він не має матеріальних бажань, і його не ваблять так звані освіта і добродійність. Так звані вчені й філантропи — це, щонайбільше, кармі та ґ'яні, тоді як деякі з них — справжні скнари, занурені в гріховну діяльність. Всі вони пропащі люди, тому що не мають відданості Господу Крішні.Кожен має змогу очиститись, підтримуючи зв'язок із рухом свідомості Крішни і неухильно дотримуючись приписів. Повторюючи маха-мантру Харе Крішна, можна очиститись від усього забруднення, а зокрема від забруднення убивством тварин. Сам Господь Крішна прохає:«Покинь усі різновиди релігії і просто віддайся Мені. Я звільню тебе від усіх гріхів. Не бійся» (Б.-ґ.18.66).Треба прислухатись до цієї настанови Крішни і йти стопами Наради Муні в учнівській послідовності. Якщо ми просто віддаємось лотосовим стопам Крішни і серйозно беремо участь у русі свідомості Крішни, то ми дістаємо змогу звільнитися від карми, нагромадженої за рахунок скоєних гріхів. Якщо нам вистачає розуму, ми візьмемось до любовного служіння Господеві. Тоді наше життя увінчає успіх, і нам не доведеться життя за життям страждати, як судилось мисливцеві. Вбиваючи тварин, ми не тільки втратимо людську форму життя, але й муситимемо, потрапивши в тваринну форму життя, так чи інакше загинути від тої самої тварини, яку вбили. Це закон природи. Слово м'ясо на санскриті звучить як «мāṃса». Це означає: мāṃ саṭ кгадаті іті мāṃсаṭ, — «Зараз я їм плоть тварини, яка колись у майбутньому їстиме мою плоть».

Така сповідь дуже корисна, якщо тільки людина не грішить знову. Обман і лицемірство нестерпні для вищої влади. Якщо людина розуміє, що таке гріх, вона повинна чесно припинити ці дії і з каяттям віддатись лотосовим стопам Верховного Бога-Особи через Його представника, чистого відданого. Ось так можна врятуватись від наслідків гріха і розвиватись у відданому служінні. Проте якщо після покути людина грішить далі, їй не врятуватись. У шастрах таку покуту порівняно з омовінням слона. Слон дуже ретельно миється і вичищає своє тіло, але вийшовши з води, він одразу бере на березі пил і посипає ним усе тіло. Можна якнайліпше відпокутувати гріх, але якщо людина грішить далі, це їй ні на що не придасться. Тому мисливець спочатку зізнався у своїх гріхах перед святим Нарадою, а тоді запитав у нього, як врятуватись.

З ласки Наради Муні мисливець схаменувся і відразу ж віддався лотосовим стопам святого. Діяти треба саме так. Спілкуючись із святою особою, можна зрозуміти, які наслідки тягне за собою гріховне життя. А коли людина самохіть віддається святій особі, представникові Крішни, і виконує її настанови, то вона звільняється від наслідків гріха. Крішна вимагає, щоб грішник віддався Йому, і того самого вчить представник Крішни. Представник Крішни ніколи не каже учневі: «Віддайся мені». Він каже: «Віддайся Крішні». Якщо учень прийме цю засаду і віддасться Крішні через Його представника, то він врятований.

Ґаурāṅґера бгакта-ґаṇе джане джане ṣакті дгаре. У цій пісні йдеться про те, що всі віддані Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу дуже могутні і кожен з них на силі звільнити весь світ. Що ж тоді казати за Нараду Муні? Той, хто виконує настанови Наради Муні, здатний звільнитись від будь- якої кількості гріхів. Для цього є відповідний метод. Учень мусить виконувати повчання духовного вчителя, і тоді він неодмінно звільниться від наслідків усіх своїх гріхів. У цьому полягає таємниця успіху. Йасйа деве парā бгактір йатгā деве татгā ґурау. Якщо людина непохитно вірить у Крішну й духовного вчителя, результатом буде: тасйаіте катгітā хй артгāṭ пракāṣанте махāтманаṭ — такій людині відкриються всі істини богоявлених писань. Чистий відданий Крішни може вимагати того самого, чого вимагає Нарада Муні. Він каже: «Якщо ти виконуватимеш мої настанови, я візьму на себе відповідальність за те, щоб звільнити тебе». Чистий відданий, як оце Нарада, може запевнити в цьому будь-якого грішника, тому що з ласки Господа такий відданий має силу звільнити навіть найбільшого грішника, якщо той буде додержувати визначених йому засад.

Це процес посвяти. Учень повинен скласти обітницю, що він більше не чинитиме гріха: не вдаватиметься до незаконних статевих стосунків, м'ясоїдства, азартних ігор та самоодурманення. Він обіцяє виконувати накази духовного вчителя. Тоді духовний вчитель бере його під свою опіку і веде до вершин духовної свободи.

Ми живемо насправді не за рахунок наших прибутків. Життя кожної живої істоти — від великого Брахми до незначного мурахи — підтримує Верховний Бог-Особа. Еко бахūнāṃ йо відадгāті кāмāн. Єдина Верховна Особа, Крішна, підтримує всіх. Наше так зване джерело прибутків — не що інше, як прояв нашого вибору. Якщо я волію полювати, видаватиметься, ніби я живу з мисливства. Якщо я стаю брахманою й живу, цілковито покладаючись на Крішну, я не проваджу ніякого бізнесу, однак Крішна мене всім забезпечує. Мисливець боявся зламати лук, бо хвилювався про джерело своїх прибутків. Нарада Муні заспокоїв мисливця тому, що знав: його утримує не лук, а Крішна. Як представник Крішни, Нарада Муні чудово знав, що мисливець не постраждає, зламавши лука. Не було жодних сумнівів щодо того, що Крішна забезпечить його їжею.

Це процес посвяти. Учень повинен віддатись духовному вчителю, представнику Крішни. Духовний вчитель, належачи до учнівської послідовності, яка бере початок від Наради Муні, належить до тої самої категорії, що й Нарада Муні. Той, хто віддається лотосовим стопам справжнього представника Наради Муні, може звільнитися від своїх гріхів. Після того, як мисливець впокорився, Нарада Муні почав учити його.

Так відбувається відречення на рівні ванапрастги. Якийсь час понасолоджувавшись сімейним життям, чоловік і дружина повинні роздати свої статки брахманам та вайшнавам і піти з дому. З дружиною можна не розлучатися, щоб вона допомагала виконувати обов'язки ступеню ванапрастги. Дружина покликана допомагати чоловікові в духовному розвитку. Тому Нарада Муні порадив мисливцю прийняти ступінь ванапрастги і покинути дім. Ґріхастга не повинен жити вдома аж до самої смерті. Ванапрастга передує санн'ясі. У русі свідомості Крішни багато молодих пар, що служать Господеві. З часом їм слід буде прийняти ванапрастгу, а після ванапрастги чоловік може взяти санн'ясу, щоб проповідувати. Тоді дружина може залишитись сама і служити Божеству чи брати участь в якій-небудь іншій діяльності руху свідомості Крішни.

Це початок духовного життя. Відійшовши від сімейного життя, можна піти до святого місця, як-от берег Ґанґи чи Ямуни, і збудувати там хатинку. Хатинку можна збудувати без жодних витрат. Кожен може взяти з лісу чотири жердини і зробити з них чотири підпори. Дах можна покрити листям, а всередині можна просто почистити. Так можна жити дуже спокійним життям. Хто завгодно за будь- яких умов може жити у такій хатині, посадити туласі, поливати її щоранку, підносити їй молитви і постійно повторювати маха-мантру Харе Крішна. Так можна дуже швидко духовно розвиватись. У цьому немає нічого важкого. Треба просто неухильно виконувати настанови духовного вчителя. Тоді належного часу в усьому прийде успіх. Що ж стосується їжі, це не проблема. Якщо Крішна, Верховний Бог-Особа, забезпечує їжею всіх, чому б Він не мав годувати Свого відданого? Iноді відданий навіть не завдає собі труду будувати хатину. Він просто йде жити до гірської печери. Можна жити у печері, в хатині над річкою, в палаці чи в великому місті, як оце Нью-Йорк або Лондон. У будь-якому разі відданий має змогу дотримуватись наказів духовного вчителя і виконувати віддане служіння, поливаючи туласі і повторюючи маха-мантру Харе Крішна. Діючи за порадою Шрі Чайтан'ї Махапрабгу й нашого духовного вчителя, Бгактісіддганти Сарасваті Ґосвамі Махараджі, можна податись до будь-якої частини світу і вчити людей, як стати відданими Господа: живучи за реґулівними засадами, поклоняючись туласі і постійно повторюючи маха-мантру Харе Крішна.

Коли людина береться до свідомості Крішни, їй нічого турбуватись про матеріальні потреби. Крішна каже: йоґа-кшемаṃ вахāмй ахам — «Я особисто приношу Своїм відданим усе потрібне». Навіщо хвилюватись про насущні потреби? Треба покласти собі за принцип не бажати більше, ніж абсолютно потрібно. Нарада Муні радить мисливцеві не брати більше, ніж йому й дружині потрібно. Відданий повинен завжди пильнувати, щоб брати не більше, ніж йому конче потрібно, й не створювати зайвих потреб.

Щоб духовно розвиватись, конче потрібно мати істинного духовного вчителя і виконувати його настанови. Це неодмінно забезпечить духовний ріст.

Коли людина йде до святої особи, вайшнави чи брахмани, вона обов'язоково повинна дати якийсь подарунок. Кожен вайшнава покладається на Крішну, і Крішна готовий забезпечити його всім потрібним для життя, за умови, що вайшнава дотримується приписів духовного вчителя. У русі свідомості Крішни, звісно, багато сімейних людей. Вони приєднуються до руху й живуть в осередках товариства, але якщо вони користаються з цього й не працюють, а живуть коштом руху — їдять прасад і просто сплять, — вони ставлять себе в дуже небезпечне становище. Тому рекомендовано, щоб ґріхастги у храмі не жили. Вони повинні жити поза храмом і утримувати себе самі. Звичайно, якщо ґріхастги повністю присвячують себе служінню Господеві згідно з вказівками керівників, вони можуть жити в храмі, у цьому немає нічого поганого. Та в будь-якому разі храм не повинен бути місцем для їди і сну. Керівник храму повинен пильно за цим стежити.

Слово даṇḍа означає «палка», а ват — «як». Кланяючись духовному вчителяю, слід падати на землю, як падає долі палка. Таке значення слова даṇḍават.

Слово сāдгу-варйа у цьому вірші означає «найліпший із достойних людей». Нині багато так званих достойних людей, що відточують вміння вбивати тварин і птахів. Разом з тим ці так звані достойні люди зараховують себе до релігії, яка суворо забороняє вбивати. Згідно з Нарадою Муні і ведичною культурою, вбивці тварин не є навіть достойні люди, а релігійними їх не назвати й поготів. Релігійна людина, віддана Господу, повинна утримуватись від насильства. Така природа релігійних людей. Чинити насильство й водночас називати себе релігійним суперечливо. Нарада Муні й учнівська послідовність не схвалюють такого лицемірства.

Це цитата зі «Сканда Пурани».

Ось як слід зустрічати духовного вчителя чи особу, що перебуває на рівні духовного вчителя. Коли духовний вчитель приходить до оселі учнів, ті повинні діяти за прикладом колишнього мисливця. Не важить, ким людина була до посвяти. Після посвяти вона повинна навчитись описаних тут звичаїв.

Коли філософський камінь доторкається до заліза, те перетворюється на золото. Парвата Муні назвав Нараду Муні філософським каменем, тому що, доторкнувшись до нього, мисливець, що був найницішим з людей, став піднесеним і досконалим вайшнавою. Шріла Бгактівінода Тгакура казав, що рівень вайшнави можна визначити за тим, який сильний він філософський камінь, тобто за тим, скільки людей він за своє життя перетворив на вайшнавів. Вайшнава повинен бути філософським каменем, щоб своєю проповіддю навертати до вайшнавізму інших, навіть якщо вони так само пропащі, як мисливець. Є багато так званих піднесених відданих, які сидять насамоті, дбаючи про своє власне добро. Вони не йдуть проповідувати й перетворювати на вайшнавів інших, тому їх ніяк не випадає назвати спарша-мані, піднесеними відданими. Віддані каніштга-адгікарі не можуть перетворити інших на вайшнавів, але це може зробити силою своєї проповіді мадг'яма-адгікарі. Шрі Чайтан'я Махапрабгу вчив Своїх послідовників збільшувати число вайшнавів:(Ч.-ч.Мадг'я7.128)Шрі Чайтан'я Махапрабгу воліє, щоб кожен став вайшнавою та ґуру. Діючи за вказівками Шрі Чайтан'ї Махапрабгу та Його учнівської послідовності, можна стати духовним вчителем, і цей шлях дуже легкий. Можна скрізь іти й проповідувати повчання Крішни. Повчання Крішни — це «Бгаґавад- ґіта», тому обов'язок кожного вайшнави полягає в тому, щоб подорожувати й проповідувати «Бгаґавад-ґіту», або в рідній країні, або деінде. З цього знати спарша-мані, послідовника Наради Муні.

Чистий вайшнава вірить у слова шастр. Цей вірш зацитовано зі «Сканда Пурани».

Це підтверджує слова «Бгаґавад-ґіти»(9.22) про те, що Господь забезпечує Свого відданого-вайшнаву всім потрібним. Нарада Муні запитав колишнього мисливця, з чого він живе, і той відповів, що всі, хто до нього приходить, що-небудь приносять йому. Крішна, що перебуває в серці кожного, каже: «Я особисто приношу вайшнаві все потрібне». Він може наказати кожному зробити це. Кожен готовий зробити щось для вайшнави, і якщо вайшнава цілковито присвячує себе на віддане служіння, йому ніŸчого хвилюватись про те, з чого він житиме.

Колишній мисливець хотів харчів не більше, ніж потрібно двом людям. Вайшнаві не потрібно запасатись їжею на наступний день. Йому слід брати зерна лише стільки, скільки він потребує на один день. Наступного дня він повинен знову покладатись на милість Господа. Це вказівка Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Коли Його особистий слуга Ґовінда зібрав якось запас харітакі (плодів горіхової пальми), Шрі Чайтан'я Махапрабгу насварив його, сказавши: «Навіщо ти запасаєшся на завтра?» Шріла Рупа Ґосвамі та інші вайшнави щодня збирали милостиню, ходячи від дверей до дверей, і з того жили. Вони ніколи не запасались у своєму ашрамі їжею на наступний день. Не слід мислити матеріалістично: «Ліпше запастись продуктами на тиждень. Навіщо завдавати Господу клопоту, змушуючи приносити їжу щодня?» Треба мати певність, що Господь щоденно дбатиме про нас. На наступний день запасатись не потрібно.

Шрі Чайтан'я Махапрабгу підкреслив, що навіть мисливець, останній з людей, може стати піднесеним вайшнавою, просто спілкуючись із Нарадою Муні або відданим в учнівській послідовності, що йде від нього.

Два загальні значення стосуються до реґламентованого відданого служіння і спонтанного відданого служіння. Крім того, є ще тридцять два відтінки. В категорії реґламентованого відданого служіння є шістнадцять значень, які виникають, якщо розуміти слово āтмāрāма в сенсі: 1)Господній слуга, що є особистим супутником Господа; 2)особистий друг Господа; 3)батьки Господа чи інші старші супутники; 4)кохана Господа; 5)слуга, що піднявся до цього рівня духовною практикою; 6)друг, що піднявся до цього рівня духовною практикою; 7)батьки чи інші віддані в ролі старших Крішни, що піднялись до цього рівня практикою відданого служіння; 8)кохана дружина чи подруга, що піднялась до цього рівня практикою відданого служіння; 9)відданий із зрілими почуттями слуги; 10)відданий із зрілими почуттями друга; 11)віддані із зрілими почуттями батьків чи старших; 12)віддана із зрілими почуттями дружини чи коханки; 13)відданий із незрілими почуттями слуги; 14)відданий із незрілими почуттями друга; 15)віддані з незрілими почуттями батьків чи старших; 16)віддана з незрілими почуттями коханої. Аналогічно, такі самі шістнадцять типів відданих є в категорії спонтанної відданості. Тому загальне число відданих у категоріях реґламентованої і спонтанної відданості дорівнює тридцяти двом.

Слово āтмā охоплює всіх, кого називають Бгаґаван, Верховний Бог-Особа. Сказати інакше, Крішна має безліч поширень. Про це каже «Брахма-самхіта»(5.46):Поширення Крішни тут порівняно до свічок, запалених од першої свічки. Усі запалені згодом свічки мають таку саму силу, однак перша свічка — це та, від якої запалено всі інші. Крішна — первинний Верховний Бог-Особа, і Він поширюється як Баларама, Санкаршана, Аніруддга, Прад'юмна та Вāсудева. Отже, є безліч втілень та поширень, кожне з яких теж називають Бгаґаван, Верховний Бог-Особа.Щодо розмаїття осіб, яких називають Бгаґаван, Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура каже, що Бог-Особа, відомий як Крішна, — це Верховний Бог-Особа, але кожне з Його поширень також називають Бог-Особа. Iншими словами, Крішна, Верховний Бог-Особа, являє Собою джерело всіх інших форм Бога-Особи. Умоглядні філософи та йоґи- містики також медитують на певний образ Крішни, але це не образ первинного Верховного Бога-Особи. Такий Бгаґаван лише частково представляє повноту Господньої могутності. Втім Його теж слід визнати за Верховного Бога-Особу. Щоб з'ясувати для себе це питання, треба просто зрозуміти, що первинний Верховний Бог-Особа — це Крішна, син Нанди Махараджі у Вріндавані, друг пастушків і коханий ґопі. До Нього приводить спонтанна любов. Хоча кожне з Його поширень також називають Верховний Бог-Особа, до Них приводить просто реґламентоване віддане служіння.

Це цитата з Паніні сутр (1.2.64).

Тут заслуговує окремої уваги слово сарва- самуччайе. Воно охоплює всі класи людей: атмарам, муні і ніґрантг. Кожен повинен взятись до служіння Господеві. Якщо слово апі брати у стверджувальному сенсі, то виходить загалом шістдесят різних значень.

Цей вірш становить цитату з «Вішну Пурани». Його пояснення можна знайти в Аді-лілі7.119.

Це цитата зі Сварґа-варґи (7) словника «Амара-коша».

Слово āтмā стосується до живої істоти. Усіх від Господа Брахми й до крихітної мурахи зараховують до живих істот. Живі істоти вважають за частку межової енерґії Господа. Усі вони кшетра-ґ'я, тобто свідомі свого тіла. Коли вони стають нірґантга, тобто вільними, святими особистостями, вони беруться служити Господу Крішні. Це шістдесят перше значення вірша.

До відданого служіння входить дев'ять методів, починаючи з слухання про дії Господа Вішну, їхнє оспівування та пам'ятання. Тільки той, хто став на шлях відданого служіння, здатний зрозуміти «Шрімад-Бгаґаватам», бездоганну Пурану, призначену для трансценденталіста (парамахамси). Так звані коментарі в цьому не допоможуть. Веди проголошують: йасйа деве парā бгактір йатгā деве татгā ґурау. Ведичні писання доводять, що «Шрімад-Бгаґаватам» слід вивчати від особи бгаґавати і що для того, щоб його збагнути, слід виконувати чисте віддане служіння. «Шрімад- Бгаґаватам» не зрозуміти так званим ерудованим вченим чи знавцям граматики. Зрозуміти «Шрімад-Бгаґаватам» може той, хто служінням чистому відданому, духовному вчителю, розвинув чисту свідомість Крішни. Ніхто інший збагнути його не зможе.

Йдучи за цим твердженням Шріли Санатани Ґосвамі, ми написали відповідний вступ до «Шрімад-Бгаґаватам» (Перша пісня, сторінки 1–46).

Цей вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(1.1.23) являє собою запитання мудреців, що їх очолював Шаунака. Це запитання, поставлене перед Сутою Ґосвамі, становить найголовніше з шістьох їхніх запитань. Відповідь на нього дано у наведеному далі вірші, що теж взятий із «Шрімад- Бгаґаватам»(1.3.43).

Шрі Чайтан'я Махапрабгу відверто каже, що збагнути «Шрімад-Бгаґаватам» не зможе людина матеріалістична. Для цього треба збожеволіти так само, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Шрі Чайтан'я Махапрабгу — не лише Верховний Бог-Особа, а й ачар'я, що проявляв шалену любов до Бога. Шрі Чайтан'я Махапрабгу склав вірша йуґāйітаṃ німешеṇа, де каже, що для Нього одна мить тягнеться, немов тисяча років. Чакшушā прāвṛшāйітам — «Сльози струмують у Мене з очей дощовими потоками». Ṡūнйāйітаṃ джаґат сарвам — «Весь світ для Мене пустка». Чому? Ґовінда-вірахеṇа ме — «Через розлуку з Ґовіндою, Крішною».Зрозуміти «Шрімад-Бгаґаватам» може тільки той, хто ступає слідами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що втрачав за Крішною розум. Звичайно, наслідувати Шрі Чайтан'ю Махапрабгу ми не можемо. Це не вдасться. Проте без серйозного наміру збагнути Крішну «Шрімад-Бгаґаватам» не зрозуміти. «Шрімад-Бгаґаватам» подає довершений опис трансцендентних діянь Крішни. Перші дев'ять пісень пояснюють, хто такий Крішна, а Десята пісня розповідає про народження Господа і Його діяння. У «Бгаґавад-ґіті» сказано: джанма карма ча ме дівйам. Поява й відхід Крішни трансцендентні, нематеріальні. Людина, яка досконало збагнула Крішну і Його появу та відхід, здобуває право повернутись додому, до Бога. Це засвідчує Сам Крішна в «Бгаґавад-ґіті»(4.9): тйактвā дехаṃ пунар джанма наіті мāм еті со 'рджуна.Отже, з усього випливає висновок, що знання про Крішну треба шукати в «Шрімад-Бгаґаватам» та «Бгаґавад-ґіті» і що треба йти стопами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Ті, хто не йдуть стопами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, нездатні зрозуміти «Бгаґавад-ґіту» й «Шрімад-Бгаґаватам».

Насправді Санатана Ґосвамі належав до дуже шановної родини брахманів. Однак він видавав себе за пропащу й низьконароджену людину, тому що служив до того в мусульманському уряді. Брахмана ніколи не повинен йти ні до кого на службу. Жити зі служіння іншим (парічарйāтмакаṃ карма) — це справа шудр. Брахмана завжди незалежний, він присвячує себе вивченню шастри і проповідує шастру підпорядкованим членам суспільства, як оце кшатрії та вайш'ї. Санатана Ґосвамі почував себе недостойним писати вайшнава-смріті щодо вайшнавської поведінки, тому що зійшов з брахманічного рівня. Тим самим Санатана Ґосвамі очевидно визнає, що брахманічна культура повинна відповідати певним критеріям. Нині в Iндії майже всі брахмани мають якусь світську роботу і не розуміють змісту ведичних шастр. Однак вони видають себе за брахманів на підставі самого лише народження. Санатана Ґосвамі щодо цього проголошує, що брахмана не повинен ні до кого йти на службу, якщо хоче грати провідну роль у суспільстві. У «Шрімад- Бгаґаватам» Нарада Муні каже, що навіть якщо брахмана в скрутному становищі, йому не слід братись до професії шудри. Це означає, що він не повинен ні до кого іти на службу, бо це заняття собак. З огляду на це Санатана Ґосвамі почував себе пропащим, тому що погодився піти служити до мусульманського уряду. Висновок з цього такий, що не слід називати себе брахманою, просто народившись у брахманській сім'ї, разом з тим комусь слугуючи.

Укладати вайшнавську літературу — це не заняття звичайних людей. Книги вайшнавів не є плодом творчої уяви. Вайшнавські книжки — це авторитетні твори, покликані вказувати шлях майбутнім вайшнавам. У цій царині думка звичайної людини нічого не вартує. Ця думка повинна завжди узгоджуватись із висновками Вед. Тільки той, хто проявляє у своїй поведінці всі якості вайшнави і хто наділений повноваженнями від вищого авторитета (Верховного Бога-Особи), здатний писати вайшнавські твори і коментарі до «Шрімад-Бгаґаватам» або «Бгаґавад-ґіти».

Санатана Ґосвамі був чистий відданий Крішни. Чистий відданий не має іншої мети, крім служити Крішні, і тому Крішна завжди готовий допомогти йому. Шрі Чайтан'я Махапрабгу благословив Санатану Ґосвамі, вповноваженого написати вайшнава-смріті. Санатана Ґосвамі був чистий відданий Господа і завдяки благословенням Шрі Чайтан'ї Махапрабгу зумів написати досконалу книжку.

Ознаки ґуру, істинного духовного вчителя, описано в «Падма Пурані»:Ґуру повинен перебувати на найвищому рівні відданого служіння. Є три рівні відданих, і за ґуру слід брати відданого найвищого з цих рівнів. Відданий найвищого рівня може бути духовним вчителем для всіх людей. Тут сказано: ґурур нṛṇāм. Слово нṛṇāм означає «всіх людей». Ґуру може брати учнів не лише з якоїсь окремої громади. В «Упадешамріті» Рупи Ґосвамі сказано, що ґуру є ґосвамі, тобто він панує над чуттями та розумом. Такий ґуру може брати учнів зі всього світу. Пṛтгівīṃ са ṣішйāт. Так можна визначити ґуру.В Iндії багато так званих ґуру, але вони обмежують свою діяльність межами якоїсь одної області чи провінції. Вони не мандрують навіть по Iндії, проте проголошують себе джаґад- ґуру, тобто ґуру всього світу. Таких ошуканців не слід приймати своїм ґуру. Iстинний духовний вчитель бере учнів зі всього світу, і кожен може бачити це. Ґуру володіє всіма брахманічними якостями і, як брахмана, знає Брахман і Парабрахман. Тому він присвячує життя на служіння Парабрахману. Iстинний духовний вчитель приймає учнів з усього світу, і йому поклоняються теж по всьому світі, бачачи його якості. Локāнāм асау пūджйо йатгā харіṭ — люди світу поклоняються йому, як поклоняються Верховному Богові-Особі. Таку честь йому складають через те, що він неухильно дотримується брахманічних засад і вчить цього і своїх учнів. Таку особу називають ачар'я, бо він знає засади відданого служіння, живе за ними сам і вчить своїх учнів йти його стопами. Тому він ачар'я і джаґад-ґуру. Того, хто не вайшнава, хай навіть він народився у брахманічній родині й дуже майстерно вміє проводити жертовні церемонії, за ґуру визнати не можна. За своїми якостями ґуру — це брахмана, і інших він також може перетворювати на брахманів, які мають брахманічні якості і задовольняють вимогам шастр. Брахманізм не передається у спадщину. В «Шрімад-Бгаґаватам»(7.11.35) Шрі Нарада Муні з'ясовує Махараджі Юдгіштгірі, хто такий брахмана. Він каже, що, якщо брахманічні якості проявляє кшатрія, вайш'я чи шудра, то його слід вважати за брахману. Шріла Шрідгара Свамі щодо цього пише у коментарі: ṣамāдібгір ева брāхмаṇāді-вйавахāро мукгйаṭ, на джāті- мāтрāдīтй āха — йасйеті, йад йаді анйатра варṇāнтаре 'пі дṛṣйета, тад-варṇāнтараṃ тенаіва лакшаṇа-німіттенаіва варṇена вінірдіṣет, на ту джāті-німіттенетй артгаṭ — «Найголовніший критерій, за яким слід визначати, ставитись до людини як до брахмани чи як до члена іншої варни, — це наявність або брак самовладання та інших таких брахманічних якостей. Не слід судити за зовнішніми ознаками, як оце походження. Ось про що каже вірш, який починається зі слова йасйа [Бгаґ.7.11.36]. Якщо в людини, яка народилась в одній варні, проявлені властиві якості іншої варни, того слід віднести до тої варни, якості якої вона має, а не до тої, в якій народилася».Те саме пише Нілакантга, коментатор «Махабгарати»: ṣūдро 'пі ṣамāдй-упето брāхмаṇа ева брāхмаṇо 'пі кāмāдй-упетаṭ ṣūдра ева — «Якщо людина посідає брахманічні якості, починаючи з шами [вміння панувати над розумом], то, нехай навіть вона з'явилась на світ у родині шудр, її слід вважати за брахману. Якщо людина посідає такі якості, як кама [хіть], то, нехай навіть вона з'явилась на світ у родині брахманів, її слід вважати за шудру». Ніхто не має права проголошувати себе брахманою на підставі тільки того, що народився у брахманській родині. Він повинен посідати брахманічні якості, згадані у шастрах, зокрема в «Бгаґавад-ґіті»(18.42):«Спокій, самовладання, аскетичність, чистота, терплячість, чесність, знання, мудрість та релігійність — ось якості, природні для діяльності брахманів».Того, хто не наділений цими всіма рисами, не можна вважати за брахману. Народження у брахманській сім'ї нічого не вирішує. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура щодо цього зазначає, що Нароттама даса Тгакура і Ш'ямананда Ґосвамі народились не в брахманських родинах, але їх вважають за істинних духовних вчителів, тому що вони були брахмани за своїми якостями. Нароттаму дасу Тгакуру і Ш'ямананду Ґосвамі обрали своїм духовним вчителем такі особи, як Шрі Ґанґа-нараяна, Рамакрішна й багато інших народжених у брахманських родинах.Маха-бгаґавата — це той, хто прикрашає тіло тілакою і чиє ім'я містить слово даса, яке вказує на його становище слуги Крішни. Крім того, він отримав посвяту від істинного духовного вчителя і вміє поклонятись Божествам, правильно рецитувати мантри, проводити жертвопринесення, підносити Господу молитви і виконувати санкіртану. Він знає, як служити Верховному Богові-Особі і як віддавати шану вайшнавам. Коли відданий стає маха-бгаґаватою найвищого рівня, слід визнавати його за ґуру і поклонятись йому, наче Харі, Богові-Особі. Тільки така особистість гідна становища ґуру. Натомість того, хто має дуже піднесені якості, однак не є вайшнава, не слід вважати за ґуру. За брахману можна визнати тільки вайшнаву. Якщо людина вайшнава, то вона вже само собою брахмана. Якщо ґуру має всі якості вайшнави, його слід вважати за брахману, нехай навіть він народився не в брахманській родині. Кастова система, яка визначає брахману за народженням, незастосовна до істинного духовного вчителя. Духовний вчитель — це брахмана й ачар'я, наділений всіма потрібними якостями. Той, хто не має якостей брахмани, не вміє робити висновки на основі ведичних писань. Нāнā-ṣāстра-вічāраṇаіка-ніпуṇау. Кожен вайшнава — це духовний вчитель, а духовному вчителю неодмінно притаманна поведінка брахмани. Також він знається на ведичних шастрах.Аналогічно, духовний вчитель повинен, перш як брати учня, визначити його якості. У нашому русі свідомості Крішни ми вимагаємо від учня, щоб він був готовий відмовитись від чотирьох стовпів гріховного життя: незаконного сексу, м'ясоїдства, самозадурманення і азартних ігор. Передусім, особливо в західних країнах, ми перевіряємо, чи готовий майбутній учень дотримуватись цих реґулівних засад. Після того він отримує вайшнавське ім'я слуги Крішни і посвяту в повторення маха-мантри Харе Крішна, що її він повинен щодня повторювати принаймні шістнадцять кіл на вервиці. Тоді учень виконує віддане служіння під керівництвом духовного вчителя або його представника протягом півроку чи року. По тому його рекомендують до другої посвяти, під час якої учень отримує священний шнур і стає визнаним брахманою. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура запровадив традицію давати істинним вайшнавам священний шнур, і ми йдемо в цьому його слідами. Якості достойного учня описано в «Шрімад-Бгаґаватам»(11.10.6):Учень повинен посідати перелічені далі якості. Він повинен облишити інтерес до матеріальної діяльності на рівні тілесної концепції життя. Він повинен зректися матеріальної хіті, гніву, жадібності, ілюзії, безумства та заздрості. Він повинен цікавитись тільки пізнанням науки про Бога і бути готовим до всебічного аналізу всіх її нюансів. Він не повинен більше думати: «Я це тіло» або: «Ця річ належить мені». Він повинен мати непохитну віру в духовного вчителя й любити його, а також бути дуже постійним і стійким. Справжній учень повинен розпитуватись про трансцендентне. Він не повинен вишукувати вади серед хороших якостей, і повинен позбутись потягу до матеріальних розмов. Його повинен цікавити тільки Крішна, Верховний Бог-Особа.Духовний вчитель і учень повинні випробувати одне одного. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура щодо цього вказує, що справжній учень повинен мати сильну цікавість до пізнання трансцендентного. У «Шрімад-Бгаґаватам»(11.3.21) сказано:«Той, кого цікавить пізнати найвищу мету життя і найвище благо, повинен звернутись до духовного вчителя і віддатись йому». Серйозний учень повинен обирати духовного вчителя дуже обачно, щоб вибрати справжнього. Треба пересвідчитись у тому, що духовний вчитель здатний задовольнити всі трансцендентні потреби. Духовний вчитель повинен визначити, наскільки сильна зацікавленість учня і наскільки він прагне пізнати науку про трансцендентне. Духовний вчитель повинен вивчати інтереси учня не менш як півроку, ба й рік. Духовний вчитель не повинен брати учня поспіхом з огляду на його матеріальні достоїнства. Iноді в духовного вчителя просить посвяту заможний бізнесмен або землевласник. Зацікавлених у матеріальному людей називають вішаї (кармі), і це вказує на їхню прив'язаність до задоволення чуттів. Iноді такі вішаї, йдучи за віянням моди, звертаються до відомого ґуру й прохають взяти їх в учні. Iноді вішаї видають себе за учнів славетного духовного вчителя, аби тільки приховати свою справжню діяльність і зажити слави духовно розвинутих. Iншими словами, вони прагнуть матеріального успіху. Духовний вчитель повинен дуже стерегтися таких людей, адже таке показне учнівство поширене по всьому світі. Духовний вчитель не бере наділеного матеріальними багатствами й достоїнствами учня, щоб зажити собі хвали. Він знає, що спілкуючись із такими учнями-вішаї, він ризикує пасти зі свого рівня. Вчитель, який бере учнів-вішаї, не істинний, а якщо й істинний, то спілкування з лицемірними вішаї може стягнути його донизу. Якщо так званий духовний вчитель бере учня задля власної вигоди чи матеріального зиску, стосунки між духовним вчителем і учнем перетворюються на матеріалістичну угоду і духовний вчитель уподібнюється смарта-ґуру. Є багато кастових ґосвамі, що зробили з цього професію і посвячують учнів, яким байдуже до них чи до їхніх настанов. Такі духовні вчителі задовольняються просто тим, що дістають від учнів якусь матеріальну вигоду. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура засудив такі стосунки, назвавши духовних вчителів та учнів такого типу громадою дурисвітів та обдурених. Також їх називають баула чи пракріта-сахаджія. Вони намагаються перетворити зв'язок між духовним вчителем і учнем у щось дуже дешеве. Їм бракує серйозного бажання пізнавати духовне життя.У цьому вірші «Чайтан'я-чарітамріти» треба звернути увагу на слова севйа бгаґавāн. Бгаґаваном називають Верховного Бога-Особу, Господа Вішну. Поклонятись треба тільки Господу Вішну. Немає потреби поклонятись півбогам. За це йде мова в «Бгаґавад-ґіті»(7.20):«Ті, чий розум вкрали матеріальні бажання, віддаються півбогам і поклоняються їм за певними правилами, що відповідають їхній природі».У «Сканда Пурані» також сказано:«Той, хто перестає поклонятись Господу Вāсудеві й поклоняється півбогам, схожий на людину, яка відкидає материнську турботу і здається на ласку відьми».Господь Крішна також каже в «Бгаґавад-ґіті»(9.23):«Сину Кунті, ті, хто віддаються іншим богам і з вірою поклоняються їм, насправді поклоняються лише Мені, але роблять це не так, як слід».Півбоги — це живі істоти, невід'ємні частки Крішни. Тому той, хто поклоняється півбогам, поклоняється, в якомусь сенсі, Крішні, але не так, як це треба робити. Поливати дерево треба правильно: під корінь. Той же, хто замість цього намагається поливати листя й гілки, просто марнує свій час. Якщо людина, замість поклонятись Господу Вішну, поклоняється півбогам, вона дістане тільки матеріальні плоди. Те саме каже й Крішна в «Бгаґавад-ґіті»(7.23):«Півбогам поклоняються люди, що вбогі на розум, і плоди, які вони отримують за своє поклоніння, обмежені і скороминущі. Ті, хто поклоняється півбогам, потрапляють на планети півбогів, але Мої віддані врешті-решт досягають Моєї верховної планети».Поклоніння півбогам призначене для нетямущих, бо користь від цього суто матеріальна, тимчасова й ненадійна. Крім того, у «Падма Пурані» сказано:«Кожен, хто вважає Господа Вішну та півбогів істотами одного рівня, належить, з духовного погляду, до розряду негідників».У матеріальному світі діють три природні якості, але коли людина досягає духовного рівня, вона, дарма що живе в матеріальному світі, піднімається понад матеріальними ґунами. Господь Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті»(14.26):«Той, хто повністю присвятив себе відданому служінню і не відходить від нього за жодних обставин, одразу підіймається над ґунами матеріальної природи й досягає рівня Брахмана». Однак на рівні матеріальної свідомості навіть особи в ґуні добра піддаються забрудненню ґунами страсті й невігластва. Коли ґуна добра змішана з ґуною страсті, людина поклоняється богові Сонця, Вівасвану. Коли ґуна добра змішана з ґуною невігластва, людина поклоняється Ґанапаті, або Ґанеші. Коли ґуна страсті змішана з ґуною невігластва, людина поклоняється Дурзі, або Калі, зовнішній енерґії Бога. Коли людина перебуває просто в невігластві, вона поклоняється Господу Шіві, бо Господь Шіва — це панівне божество ґуни невігластва в матеріальному світі. Однак коли людина вільна від впливу всіх ґун матеріальної природи, вона піднімається на рівень відданості і стає чистим вайшнавою. Шріла Рупа Ґосвамі пише в «Бгакті-расамріта-сіндгу»(1.1.11):«Треба служити Верховному Господеві Крішні з трансцендентною любов'ю, не прагнучи за допомогою корисливої діяльності чи умоглядної філософії отримати матеріальний зиск або вигоду. Це називається чисте віддане служіння».Рівень вішуддга-саттви являє собою бездомісне добро. На цьому рівні особа вже здатна збагнути: āрāдгйо бгаґавāн враджеṣа-танайас тад-дгāма вṛндāванам — «Треба поклонятись Верховному Богові-Особі, синові Нанди Махараджі, а також Його трансцендентній обителі, Вріндавані».Слова сарва-мантра-вічāраṇа в цьому вірші «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» означають «беручи до уваги всі різновиди мантр». Для різних відданих є різні мантри. Є мантра за назвою двадашакшара мантра, складена з дванадцяти складів, а є мантра з вісімнадцяти складів. Також є Нарасімха-мантра, Рама-мантра, Ґопала-мантра та інші. Кожна мантра має своє духовне значення. Духовний вчитель повинен вибрати учневі таку мантру, яка відповідає його здібностям.

Щодо мантра-адгікарі, якостей, потрібних для того, щоб отримати мантру, в «Харі-бгакті-віласі»(1.194) сказано так:«Шудри й вірні, цнотливі жінки, які щиро прагнуть пізнати Абсолютну Iстину, мають право отримати посвяту в панчаратріка-мантри». Це каже також і Господь Крішна в «Бгаґавад-ґіті»(9.32):«О сину Прітги, всі, хто бере притулок у Мені, навіть люди нижчого походження, як-от жінки, вайш'ї [торговці] або шудри [робітники], можуть досягти найвищої мети».Якщо людина справді хоче служити Крішні, не важить, хто вона: шудра, вайш'я чи навіть жінка. Той, хто щиро прагне повторювати мантру Харе Крішна або дікша-мантру, гідний дістати посвяту за методом панчаратріка. Щоправда, за ведичним методом посвяту може отримати лише брахмана, що діє строго відповідно до визначених йому обов'язків. Шудр і жінок до посвяти вайдіка не допускають. Отримати мантру і за методом вайдіка-відгі, і за методом панчаратріка-відгі має право лише той, кого визнав достойним духовний вчитель. Коли людина гідна отримати мантру, вона дістає посвяту або за методом панчаратріка-відгі, або за методом вайдіка-відгі. В кожному разі результат той самий.Що ж до мантра-сіддгй-аді-шодгана, сили мантри, Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура говорить про шістнадцять її рівнів, які згадано також і в «Харі-бгакті-віласі» (1.204):Ці шістнадцять рівнів постають з чотирьох основних категорій: 1)сіддга, 2)садг'я, 3)сусіддга та 4)арі. Ці чотири категорії поділяють на такі рівні: 1)сіддга-сіддга, 2)сіддга-садг'я, 3) сіддга-сусіддга, 4) сіддга-арі, 5) садг'я-сіддга, 6) садг'я- садг'я, 7)садг'я-сусіддга, 8)садг'я-арі, 9)сусіддга-сіддга, 10)сусіддга-садг'я, 11)сусіддга-сусіддга, 12)сусіддга-арі, 13)арі-сіддга, 14)арі-садг'я, 15)арі-сусіддга та 16)арі-арі.Тим, кого посвячено в вісімнадцятискладову мантру, немає потреби брати до уваги перелічені шістнадцять рівнів. «Харі- бгакті-віласа»(1.215,219,220) виголошує:У повторенні мантр існує шодгана, або очищення мантри, але це не стосується до Крішна-мантр. Балівāт кṛшṇа-мантрāṇāм саṃскāрāпекшаṇаṃ на хі — «Крішна-мантра має таку силу, що для неї немає шодгани» («Харі-бгакті- віласа»1.235).Що ж до дікші, то про це слід читати в Мадг'я-лілі15.108. Загалом, коли особа дістала посвяту за панчаратріка-відгі, вона вже піднялась на рівень брахмани. Це каже «Харі-бгакті- віласа»(2.12):«Певними реакціями за допомогою ртуті бронзу можна перетворити на золото. Так само, коли людина належним чином дістає посвяту, вона піднімається на рівень брахмани».Що ж до часу дікші (посвяти), все залежить від ґуру. Коли людина знайшла ґуру — випадково чи завдяки цілеспрямованим зусиллям, — їй треба одразу ж скористатися з цього і взяти від нього посвяту. В книжці «Таттва-саґара» сказано:«Якщо людина знаходить сад-ґуру, то не важить, де вона — в храмі, чи в лісі. Якщо сад-ґуру, істинний духовний вчитель, згідний, вона може дістати посвяту негайно, не чекаючи на сприятливий час і не шукаючи сприятливого місця».Що стосується до пратах-смріті, зосередження думок на Господі в ранковий час, то приписи вимагають встати рано- вранці (в час брахма-мухурти) і відразу ж повторити мантру Харе Крішна або хоча б «Крішна, Крішна, Крішна». В такий спосіб слід згадати про Крішну. Треба повторити також відповідні шлоки чи молитви. Тим самим людина освячує себе і робиться трансцендентна до скверни матеріальних якостей. Насправді слід оспівувати Господа Крішну й пам'ятати про Нього цілодобово, або ж якомога більше:«Крішна — джерело Господа Вішну. Його слід завжди пам'ятати і не можна ніколи забувати. Усі правила та приписи в шастрах покликані служити цим двом засадам». Даний вірш — цитата з «Падма Пурани», з розділу «Бріхат-сахасра- нама-стотра».Слова прāтаṭ-кṛтйа в цьому вірші «Чайтан'я-чарітамріти» вказують, що треба щодня випорожнятись рано-вранці, а тоді повністю помитись, щоб очиститись. Треба сполоскати рота (ачаман) і почистити зуби (данта-дгавана). Зуби чистять або гілочкою дерева, або зубною щіткою — що доступніше. Це очищення рота. Після того треба повністю помитись. Ґріхастги й ванапрастги повинні митись двічі на день (прāтар-мадгйāхнайоṭ снāнаṃ вāнапрастга-ґṛхастгайоṭ). Санн'ясі повинні митись тричі на день, а брахмачарі можуть митись тільки один раз на день. Коли помитись водою немає змоги, можна омитись звуками мантри Харе Крішна. Також відданий повинен виконувати те, що тут названо сандгйāді- вандана, — тричі на день (удосвіта, опівдні та надвечір) повторювати мантру ґаятрі.

П'ять елементів, якими поклоняються Божествам — це 1)вишукані парфуми, 2)запашні квіти, 3)ароматичні куріння, 4)світильник і 5)їжа. Що ж до шодашопачари, поклоніння, що складається з шістнадцяти елементів, то треба 1)подати Крішні підстилку для сидіння (асану), 2)попрохати Крішну сісти, 3)запропонувати арґг'ю, 4)подати воду омивати стопи, 5)прополоскати рота, 6)піднести мадгу-парку, 7)дати воду прополоскати рота, 8)омити Господа, 9) подати одяг, 10) прикрасити Господнє тіло оздобами, 11)піднести запашні парфуми, 12)піднести запашні квіти, як оце троянда або чампака, 13)запалити ароматичне куріння, 14)піднести світильник, 15)піднести смачну їжу і 16)піднести молитви.У «Харі-бгакті-віласі» (одинадцята віласа, вірші 127–140) докладно описано, що потрібне для того, щоб поклонятись Божествам. Там згадано шістдесят чотири елементи. Поклоніння Божествам у храмі має бути таке розкішне, щоб для задоволення Бога-Особи були наявні всі шістдесят чотири елементи. Iноді не всі шістдесят чотири пункти вдається дотримати, отож ми радимо, щоб принаймні у перший день встановлення Божеств Їх вшанували усіма шістдесят чотирма елементами поклоніння. Якщо є змога, треба поклонятись Господеві цими шістдесятма чотирма елементами і після встановлення. Ось ці шістдесят чотири елементи: 1)Перед храмовим приміщенням повинен висіти дзвін, в який може подзвонити кожен, хто заходить. Цей елемент має назву прабодгана, або впокорення Господеві. Це перший елемент. 2)Дзвонячи, відвідувач повинен повинен повторити «Джая Радга-Ґовінда!» або «Джая Шрі Радга-Мадгава!». Треба вимовити джая, а тоді імена Божеств. 3)Треба відразу поклонитись Господеві, впавши, наче палка. 4)Щоранку, за півтори години до сходу сонця, у храмі повинна проходити манґала-араті. 5)Перед вівтарем повинна стояти асана (сидіння). Це асана для духовного вчителя. Учень приносить духовному вчителю все потрібне, і той пропонує це Верховному Богові-Особі. 6)Після манґала-араті Божество має почистити гілочкою зуби, тому Йому треба цю гілочку піднести. 7)Треба подати воду, щоб омити стопи Божества. 8)Треба піднести арґг'ю. 9)Треба піднести води для ачамани. 10)Треба піднести мадгу-парку, посудину з мадгу (куди входить мед, трохи очищеного масла, трохи води, трохи цукру, йоґурту і молока). Це має назву мадгу- парка-ачамана. 11)Треба поставити перед Господом дерев'яні сандалі. 12)Треба помасажувати тіло Господа. 13)Треба помасажувати тіло Господа з олією. 14)М'якою, вогкою губкою треба зняти з Господнього тіла всю олію. 15)Треба омити Господа водою, в якій протягом певного часу вимочували запашні квіти. 16)Омивши тіло Господа водою, треба омити Його молоком. 17)Далі треба омити Його йоґуртом. 18)Тоді треба омити Його пряженим маслом. 19)Тоді треба омити Його медом. 20)Тоді треба омити Його водою з розчиненим у ній цукром. 21)Після того треба омити Божество водою, повторюючи цю мантру:22)Треба витерти все тіло Господа рушником. 23)Треба вдягнути на Господа нові шати. 24)Треба надягнути на Його тіло священний шнур. 25)Треба піднести Господу води полоскати рота (ачамана). 26)Треба намастити тіло Господа ароматичною олією або ж рідкою сандаловою пастою. 27)Треба прикрасити Господа всілякими оздобами і короною. 28)Після того треба піднести Господу ґірлянди і заквітчати Його. 29)Треба запалити куріння. 30)Треба піднести світильники. 31)Треба вжити засобів, щоб тілові Господа не могли завдати жодної шкоди безбожники й демони. 32)Треба піднести Господу страви і поставити перед Ним. 33)Треба подати Господу спеції, які жують після їди. 34)Треба піднести горіхи бетелю. 35)Належного часу треба все підготувати для того, щоб Господь міг відпочити у ліжку. 36)Треба розчесати й прикрасити Господу волосся. 37)Треба піднести вбрання найліпшого ґатунку. 38)Треба піднести найліпшу діадему. 39)Вбрання треба напахтити. 40)Треба піднести коштовний камінь Каустубгу та інші оздоби. 41)Треба піднести різноманітні квіти. 42)Треба провести ще одну манґала-араті. 43)Треба подати дзеркало. 44)На гарному паланкіні Господа треба принести на вівтар. 45)Треба посадити Господа на троні. 46)Треба знову подати воду, щоб омити Йому стопи. 47)Треба знову піднести які-небудь страви. 48)Треба провести вечірню араті. 49)Треба омахувати Господа віялом- чамарою, а над Його головою повинен стояти парасоль. 50)Треба співати маха-мантру Харе Крішна та інші авторитетні співи. 51)Треба грати для Господа на музичних інструментах. 52)Треба танцювати перед Божеством. 53)Треба обійти навколо Божества. 54)Треба знову поклонитись Господеві. 55)Треба підносити до лотосових стіп Господа всілякі молитви та гімни. 56)Треба доторкнутись головою до лотосових стіп Господа. Це можливо не для всіх, але принаймні пуджарі має це робити. 57)Треба прикласти собі до голови квіти, піднесені Господеві напередодні. 58)Треба поїсти рештки запропонованих Господу страв. 59)Треба сісти перед Господом і думати, що масуєш Господу ноги. 60)Треба заквітчати постіль Господа перед тим, як Господь піде на спочинок. 61)Треба подати Господу руку. 62)Треба перемістити Божество до постелі. 63)Треба омити Господу стопи й посадовити Його на ліжку. 64)Треба вкласти Господа в ліжко й помасажувати Йому стопи.Араті для Божеств треба проводити п'ять разів на день: рано вдосвіта, пізніше вранці, опівдні, надвечір і ввечері. Це означає, що треба проводити обряд поклоніння Господеві, перевдягати Його і міняти квіти. Що стосується страв для Господа, то все повинно бути найвищого ґатунку. Повинен бути рис найліпшого сорту, суп-дал, фрукти, солодкий рис, овочі і найрізноманітніші страви, які смокчуть, п'ють або жують. Усе, що пропонують Божествам, повинно бути якнайвишуканіше. В Європі та Америці нині грошей не бракує. Люди не бідують, а якщо вони дотримуватимуться оцих засад поклоніння Божествам, то вони розвиватимуться духовно.Що стосується до того, що Божество треба вкладати в ліжко, якщо Божество велике й важке, Його неможливо щодня переносити. Ліпше вкладати маленьке Божество, якому поклоняються одночасно з великим. При тому треба повторювати цю мантру: āґаччга ṣайана-стгāнаṃ прійāбгіṭ саха кеṣава — «Кешаво, будь ласка, разом із Шріматі Радгарані прийди до ліжка» («Харі-бгакті-віласа»11.40).Божество разом із Шріматі Радгарані треба вкласти в ліжко, і на знак цього треба принести до ліжка дерев'яні сандалі з вівтаря. Поклавши Божество, треба помасажувати Йому ноги. Перед тим, як вкладати Божество, Йому треба піднести дзбан молока з цукром. Попивши цього густого молока, Божество має лягати, і тоді йому треба подати горіхи бетелю та спеції, які жують після їди.

Відданий повинен дуже пильно стерегтись десяти образ у повторенні мантри Харе Крішна. Якщо відданий дуже ретельно дотримується засад поклоніння Божествам, він природно й швидко стане чистим вайшнавою. Чистий вайшнава непохитно вірить у Господа і ні на йоту не відхиляється від шляху відданості. Він присвячує весь час на те, щоб бездоганно поклонятись Божествам.Треба взяти до уваги прогріхи, які трапляються в поклонінні Божествам. Їхній перелік, який зробив сам В'ясадева, згадано у «Сканда Пурані» (Аванті-кганда). Всіх цих прогріхів требаШалаґрама-шілі треба поклонятись листками та квітками туласі, якщо їх є достатня кількість. Поклоніння шалаґрама- шілі слід запровадити у всіх храмах Міжнародного товариства свідомості Крішни. Шалаґрама-шіла — це прояв Господньої милості. Поклонятись Божествам, дотримуючи всіх згаданих шістдесяти чотирьох засад може бути нелегко, але Господь прибрав таких маленьких розмірів, що будь-хто в будь-якому храмі спроможний впоратись із поклонінням Божествам, просто старанно поклоняючись шалаґрама-шілі згідно з тими самими засадами.Iснує тридцять дві образи, або прогріхи, яких слід уникати, поклоняючись Божествам. 1)Не слід в'їжджати до храму на якому-небудь засобі пересування. Перед тим, як увійти до храму, треба зняти взуття. 2)Побачивши Божество, треба відразу поклонитись Йому. 3)До храму треба входити лише після омовіння. Iншими словами, треба бути дуже чистим. 4)Не можна кланятись Господу, спираючись лише на одну руку. 5)Не можна перед Божествами ходити навколо півбогів. 6)Не слід витягати перед Божествами ноги. 7)Не можна сидіти перед Божествами зі схрещеними ногами і не можна доторкатись до ніг руками. 8)Не можна лежати перед Божествами. 9)Не можна їсти перед Божествами. 10)Не можна брехати перед Божествами. 11)Не можна дуже голосно розмовляти перед Божествами. 12)Не можна говорити перед Божествами нісенітниць. 13)Не можна плакати перед Божествами. 14)Не можна влаштовувати власні справи з іншими перед Божествами. 15)Не можна промовляти грубих або різких слів перед Божествами. 16)Не можна накриватись ковдрою перед Божествами. 17)Не слід говорити лихе про інших перед Божествами. 18)Не слід вихваляти інших перед Божествами. 19)Не слід вживати жарґонних слів перед Божествами. 20)Не слід випускати гази перед Божествами. 21)Не слід нехтувати якимись із шістдесяти чотирьох елементів поклоніння Божествам. 22)Не можна їсти нічого такого, що не запропоновано Божествам. 23)Не слід забувати підносити Божествам фрукти відповідно до пори року, щойно вони з'являються. 24)Ніколи не можна пропонувати Божествам старі чи зіпсовані фрукти. 25)Не можна сидіти спиною до Божеств. 26)Не слід кланятись перед Божествами нікому іншому. 27)Не слід сідати поряд з Божествами без дозволу духовного вчителя. 28)Не можна пишатись, чуючи хвалу на свою адресу перед Божествами. 29)Не слід ганити півбогів. 30)Не можна ні до кого виявляти жорстокість перед Божествами. 31)Не слід пропускати жодних свят у храмі. 32)Не можна битись чи сваритись перед Божествами.

Це все з'ясовано в «Харі-бгакті-віласі». Найбільше такі аспекти поклоніння висвітлено у восьмій віласі.

Щодо вайшнава-нінди можна прочитати в Мадг'я-лілі15.261.

Неможливо писати на духовні теми без благословення Крішни та учнівської послідовності ґуру. Благословення старших наділяють людину силою та повноваженнями. Без таких повноважень не слід братись писати що- небудь про вайшнавську поведінку чи обов'язки. Так само каже й «Бгаґавад-ґіта»(4.2): еваṃ парампарā-прāптам імаṃ рāджаршайо відуṭ.

Цей і наступні два вірші походять із «Чайтан'я-чандродая-натаки»(9.34,35,38).

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Мадг'я-ліли, двадцять четвертої глави, що описує вірш «атмарама» і милість, яку Господь дарував Санатані Ґосвамі.