Як усі жителі Варанасі стали вайшнавами

Далі наведено стислий огляд двадцять п'ятої глави. Один махараштрійський брахмана, що мешкав у Бенаресі, був великий відданий Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Повсякчасно слухати про славу Господа становило його єдину втіху, і саме він влаштував так, що всі санн'ясі Варанасі стали відданими Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Він запросив усіх санн'ясі до себе додому на зустріч із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, і цей випадок описано в сьомій главі Аді-ліли. Відтоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу прославився на все Варанасі, і багато визначних людей міста стали Його послідовниками. Один з учнів визначного санн'ясі Пракашананди Сарасваті поступово розвинув відданість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Цей відданий пояснив Пракашананді Сарасваті становище Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і обґрунтував Його вчення всілякими доказами.Якось Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов омитись у Панчанаді, а потім перед храмом Бінду Мадгави з гуртом Своїх відданих почав співати мантру Харе Крішна. Якраз тоді до Господа підійшов Пракашананда Сарасваті з усіма своїми послідовниками. Пракашананда Сарасваті кинувся до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і став гірко каятись у тому, що раніше неґативно ставився до Господа. Він запитав Господа, що про віддане служіння каже «Веданта-сутра», і Господь розповів йому про великих осіб, знавців «Веданта- сутри», що схвалюють віддане служіння. Шрі Чайтан'я Махапрабгу вказав, що справжній коментар до «Веданта- сутри» — це «Шрімад-Бгаґаватам». Після того Він пояснив чатух-шлокі (чотири шлоки) «Шрімад-Бгаґаватам», які містять у собі суть цього великого твору.Від того дня всі санн'ясі Варанасі стали відданими Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Перед тим, як вирушити до Джаґаннатга Пурі, де Господь постійно жив, Він порадив Санатані Ґосвамі піти до Вріндавани. По тому Господь пішов до Джаґаннатга Пурі. Далі Кавіраджа Ґосвамі дещо розповідає про Шрілу Рупу Ґосвамі, Санатану Ґосвамі і Субуддгі Раю. Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернувся до Джаґаннатга Пурі, пройшовши через хащі величезного лісу Джгарікганда в центральній Iндії. Наприкінці даної глави Кавіраджа Ґосвамі підсумовує події Мадг'я-ліли і радить кожній живій істоті читати цю піднесену книгу про ігри Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

Якби хто-небудь побачив якості та діяння Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, то неодмінно б упевнився, що Він Верховний Бог-Особа. Цей висновок логічно випливає для людини, яка йде за настановами шастр. Щирий аналіз особистості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу приводить до розуміння Його трансцендентної природи, і те саме дає щирий аналіз особистостей Його вповноважених відданих. У «Чайтан'я- чарітамріті» ясно сказано (Ант'я-ліла7.11):За цієї епохи Калі, істинна мета релігійної проповіді — спонукати людей повторювати маха-мантру Харе Крішна. Спонукати людей до цього на силі той, кого особливо вповноважив на це Крішна. Без особливої ласки Крішни це не до снаги нікому. Про це згадує Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура в «Анубгаш'ї», наводячи вірша з «Нараяна-самхіти»:«У Двапара-юґу віддані Господа Вішну і Крішни виконували віддане служіння за принципами Панчаратри. А за цієї епохи Калі Верховному Богові-Особі поклоняються просто повторюючи Його святі імена». Далі Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура зазначає: «Якщо Крішна не дасть Своєї особливої ласки і прямо не вповноважить людину, наділивши її Своєю особистою могутністю, щоб та виконала Його бажання, ніхто неспроможний стати духовним вчителем усього світу. Цього аж ніяк не досягнути умоглядними розумуваннями, що їх відданим та релігійним людям треба уникати. Тільки вповноважена від Крішни особа здатна поширювати святе ім'я Господа і схиляти всі пропащі душі до поклоніння Крішні. Поширюючи святе ім'я Господа, вона очищує серця найниціших людей і тим самим гасить палючий вогонь матеріального існування. Ба більше, вона ширить усім світом яскраве сяйво особи Крішни. Такого ачар'ю, духовного вчителя, слід вважати невідмінним від Крішни, тобто його слід вважати за втілення енерґії Господа Крішни. Така особистість є крішналінґіта-віґраха — вона завжди перебуває в обіймах Верховного Бога-Особи. Її становище здіймається понад рамками суспільного ладу варнашрами. Це ґуру, духовний вчитель, для всього світу, відданий найвищого рівня, маха-бгаґавата, а також парамахамса-тгакура — духовна особистість, яку випадає іменувати тільки парамахамсою чи тгакурою».Однак чимало є людей, які нічим не ліпші за сичів і які ніколи не розплющують очей, аби не бачити сонця. Ці люди- сичі, ниціші навіть за санн'ясі-майаваді, неспроможні уздріти осяйної ласки, яку Крішна дарував відданому маха-бгаґаваті. Вони не цураються засуджувати вірного послідовника Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що поширює святе ім'я всім світом і виконує бажання Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, проповідуючи свідомість Крішни в усіх його куточках.

Ми поширюємо рух санкіртани країнами Заходу, тож під час нашої нещодавної поїздки європейськими містами, як оце Рим, Женева, Париж та Франкфурт, на зустрічі з нами приходило багато християнських вчених, священиків, філософів та йоґів, і з Крішниної ласки вони погоджувались, що рух свідомості Крішни, вчення бгакті представляє найвищу істину. Ступаючи у слід Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, ми намагаємось переконувати всіх, що всі писання радять віддано служити Господу. Релігійна людина повинна визнати верховну владу Господа, стати Його відданим і розвивати любов до Нього. Це істинна підвалина релігії. Не важить, чи людина християнин, мусульманин, чи послідовник якої-небудь іншої релігії. Їй треба просто визнати піднесеність Верховного Бога-Особи і служити Йому. Це не залежить від того, чи вона сповідує християнство, мусульманство чи індуїзм. Людина повинна плекати чисту релігійність і звільнятись від матеріальних позначень. Тоді вона оволодіє мистецтвом відданого служіння. Такі міркування приваблюють усіх розумних людей, і завдяки тому рух свідомості Крішни розвивається по всьому світі. Завдяки стрункій логіці та науковому викладу пророцтво Шрі Чайтан'ї Махапрабгу про те, що свідомість Крішни пошириться всіма містами й селами, поступово втілюється в життя.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.14.4).

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.2.32).

За Своєю первинною суттю Верховний Бог- Особа є Верховна Особа, а безособистісно Він поширюється Своїми енерґіями. Господь каже в «Бгаґавад-ґіті»(9.4):«Мною, в Моїй непроявленій формі, пронизаний весь усесвіт. Всі істоти в Мені, але Я не в них». Поширена скрізь енерґія Крішни безособистісна, як-от сонячне світло, що становить безособистісне поширення сонячної планети й бога Сонця. Якщо взяти до уваги лише одну сторону Верховного Бога-Особи — Його безособистісне сяйво, — то ця одна сторона не дає повної картини Абсолютної Iстини. Безособистісне розуміння Абсолютної Iстини однобоке й незавершене. Треба взяти до уваги також і другу сторону, особистісну — Бгаґавана. Брахметі парамāтметі бгаґавāн іті ṣабдйате. Не слід вдовольнятись, пізнавши просто один аспект Бога- Особи, Брахман. Треба пізнати також особистісний аспект Господа. Таке розуміння Абсолютної Iстини довершене.

Ведичні писання, до яких належать і Пурани, повністю описують духовну енерґію Крішни. Всі Господні розваги вічні, сповнені блаженства і знання, так само як вічний, сповнений блаженства і знання Сам Крішна (сач-чід- āнанда-віґраха). Нетямущі люди з бідним багажем знань рівняють свої тимчасові тіла до духовного тіла Крішни. Спираючись на цю безглузду ідею, вони вважають Крішну за таку саму людину, як і вони. Аваджāнанті мāṃ мūḍгā мāнушīṃ танум āṣрітам. «Бгаґавад-ґіта»(9.11) вказує, що люди, які вважають Крішну за таку саму людину, як і вони, нічого не тямлять. Не розуміючи природи Його духовної енерґії, вони просто беруть на глум особистісну форму Абсолютної Iстини, а разом з тим безглуздо мають себе за ґ'яні, що до кінця пізнали істину. Вони ніяк не втямлять, що так само, як матеріальна енерґія Господа, духовна енерґія теж сповнена розмаїття і діяльна. Вони прирівнюють діяльність у відданому служінні до діяльності, яку виконують з матеріальною свідомістю. В полоні таких оманних вражень вони часом дозволяють собі глузувати з духовної діяльності Господа і з відданого служіння Йому.

Одна з головних цілей руху Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — це розвінчувати теорію майаваді про імперсональність Абсолютної Iстини. Послідовники школи майавади не розуміють духовної форми Господа і тому помилково думають, що Господня форма також створена з матеріальної енерґії. Вони гадають, що Господь покритий матеріальним тілом так само, як інші живі істоти. Ці образливі думки не дають їм змоги зрозуміти, що форма Шрі Крішни трансцендентна, а не матеріальна. Їхні судження становлять кричущу образу лотосових стіп Господа. Як пояснює Шрі Чайтан'я Махапрабгу, Шрі Крішна має вічну форму, сповнену блаженства та знання, і це визнають усі вайшнавські ачар'ї. Таке правильне розуміння Абсолютної Iстини.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам» (3.9.3). Його промовив Господь Брахма, після тривалої медитації на Верховного Бога-Особу у водах океану Ґарбгодака досконало пізнавши Господа. Брахма усвідомив, що образ Господа цілковито духовний. Це, безперечно, глибше розуміння Абсолютної Iстини, ніж імперсоналізм.

Цього вірша з «Бгаґаватам»(10.46.43) промовив Уддгава, коли приїхав до Вріндавани розрадити вріндаванських жителів у розлуці з Крішною.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(3.9.4).

Це цитата з «Бгаґавад-ґіти»(9.11).

Це теж цитата з «Бгаґавад-ґіти»(16.19).

Пояснення цьому віршеві можна знайти в Аді-лілі, віршах 121–126.

Теорія Шріпади Шанкарачар'ї заперечувала атеїстичну філософію Будди. Намір Господа Будди полягав у тому, щоб зупинити атеїстів, які грішили, вбиваючи тварин. Атеїсти нездатні зрозуміти Бога, тому прийшов Господь Будда і поширив філософію ненасильства, аби втримати безбожників від забою тварин. Не очистившись від гріха вбивства тварин, стати на шлях релігії чи зрозуміти Бога не вдасться. Господь Будда, дарма що втілення Крішни, про Бога не говорив, тому що люди не могли цього зрозуміти. Він хотів просто покласти край убивству тварин. Шріпада Шанкарачар'я хотів довести вищість духовної суті істоти і тому намагався привернути атеїстів вигаданим тлумаченням ведичних писань. Такий був таємний задум ачарій. Iноді ачар'ї приховують істинний смисл Вед і дають їм невластиве тлумачення. Iноді вони висувають якусь свою теорію, для того щоб приборкати атеїстів. Тому тут сказано, що філософія Шанкари призначена для пашанд, атеїстів.

В «Амріта-праваха-бгаш'ї» Шріла Бгактівінода Тгакура подає наведений далі огляд шести філософських вчень. Пракашананда визнав, що Шріпада Шанкарачар'я прагнув висунути власну філософію монізму і, вдавшись до філософії веданти, витлумачив її на свій лад. Проте насправді, якщо визнати існування Бога, теорію монізму ніяк не довести. Через це Шанкарачар'я відкинув усі ведичні писання, які пояснюють верховне становище Бога-Особи. Шанкарачар'я вдався до всіляких засобів, намагаючись відкинути твердження ведичної літератури. У всьому світі дев'яносто дев'ять відсотків філософів, що йдуть стопами Шанкарачар'ї, відмовляються визнати Верховного Бога-Особу. Замість цього вони висувають власні теорії. Світським філософам дуже властиво намагатись довести свої погляди коштом чужих. Отже, далі йде пояснення п'яти філософій. 1)Послідовники міманси, що засновуються на засадах Джайміні, наголошують на важливості корисливої діяльності і кажуть, що якщо Бог є, Він мусить коритись законам корисливої діяльності. Iншими словами, якщо хтось дуже сумлінно виконує свої обов'язки в матеріальному світі, то Бог змушений дати йому бажаний результат. На думку цих філософів немає потреби ставати відданим Бога. Досить неухильно дотримуватись моральних засад, щоб прихилити Господа і дістати від Нього бажану винагороду. Такі філософи не визнають ведичної засади бгакті-йоґи. Замість того вони наголошують, що треба виконувати свої обов'язки. 2)Послідовники атеїстичної філософії санкг'я, як-от Капіла, якнайретельніше аналізують матеріальні елементи і приходять до висновку, що причина всього — це матеріальна природа. Вони не визнають Верховного Бога-Особу за причину всіх причин. 3)Послідовники філософії н'яя, як-от Ґаутама і Канада, вважають за першопричину світобудови поєднання атомів. 4)Філософи- майаваді кажуть, що все ілюзія. Ці філософи на чолі з Аштавакрою намагаються довести, що причина всього криється в безособистісному сяйві Брахмана. 5)Філософи, які дотримуються вчення Патанджалі, практикують раджа-йоґу. Вони вважають, що можна уявити собі багато форм Абсолютної Iстини. Такий шлях їхнього самоусвідомлення.Послідовники всіх цих п'яти філософій цілковито заперечують верховне становище Верховного Бога-Особи і силкуються довести свої власні теорії. На противагу до них Шріла В'ясадева написав «Веданта-сутру» і, витягнувши суть із усієї ведичної літератури, довів верховне становище Верховного Бога-Особи. Послідовники всіх згаданих п'яти філософій вважають, що безособистісний Брахман не має жодних якостей, а коли з'являється Бог-Особа, Він осквернюється і покривається матеріальними якостями. На санскриті це називається саґуна. Вони вирізняють саґуна Брахман і нірґуна Брахман. Нірґуна Брахман означає для них «безособистісна Абсолютна Iстина, що не має жодних матеріальних якостей», а саґуна Брахман — «Абсолютна Iстина, що бере на Себе скверну матеріальних якостей». Такі й подібні до цих філософські міркування називають філософією майавади. Однак правда полягає в тому, що Абсолютна Iстина ніколи не має нічого спільного з матеріальними якостями, бо є трансцендентна. Абсолютна Iстина завжди сповнена всіх духовних якостей. П'ять згаданих філософських шкіл не визнають Господа Вішну за Верховного Бога-Особу і запекло спростовують теорії одне одного. Всього в Iндії шість основних філософських вчень. До ведичних авторитетів належить В'ясадева, і тому його знають як Ведав'ясу. Віддані тримаються його філософського вчення, викладеного у «Веданта-сутрі». Адже Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті»(15.15):«Я перебуваю в серці кожного, і пам'ять, знання і забуття походять від Мене. Всі Веди призначені для того, щоб пізнати Мене. Воістину, Я — укладач «Веданти», і Я — той, хто знає Веди».Кінцева мета, задля якої вивчають ведичні писання, полягає в тому, щоб визнати Крішну як Верховного Бога-Особу. Рух свідомості Крішни поширює філософські висновки Шріли В'ясадеви і спирається на повчання також інших великих ачарій, як оце Рамануджачар'я, Мадгавачар'я, Вішну Свамі, Німбарка та Сам Шрі Чайтан'я Махапрабгу.

Це вірш, який промовив Юдгіштгіра Махараджа у «Махабгараті», Вана-парва(313.117).

Це ще один спосіб співати маха-мантру Харе Крішна. Значення цих слів таке: «Я шанобливо схиляюсь перед Верховним Богом-Особою, Крішною. Він нащадок родини Яду. Мої шанобливі поклони Ґопалі, Ґовінді, Рамі та Шрі Мадгусудані».

Санн'ясі-майаваді зазвичай називають себе джаґад-ґуру, духовними вчителями всього світу. Багато з них вважають, що їм всі повинні поклонятись, дарма що вони ніколи не бували за межами Iндії чи своєї області. Шрі Чайтан'я Махапрабгу зі Своєї незрівнянної великодушності і смирення поставив Себе на місце покірного учня Пракашананди Сарасваті.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.34.9). Якось жителі Вріндавани на чолі з Нандою Махараджею прийшли до берегів Сарасваті на прощу. Нанда Махараджа постив цілий день і ліг на спочинок у лісі. Аж тут з'явився змій, що його колись прокляв Анґіраса Ріші. Раніше цього змія звали Сударшана, і він жив на планеті Ґандгарва-лока. Однак за свої глузи над ріші був проклятий і перевтілився у великого змія. Коли той змій кинувся на Махараджу Нанду, Махараджа Нанда заволав: «Крішно! Рятуй!» Крішна підскочив до змія і вдарив його Своєю лотосовою стопою. Від доторку лотосових стіп Господа змій відразу ж очистився від усіх гріхів. Очистившись, він знову прибрав своєї первинної подоби Сударшани, ґандгарви.

Хоча Шрі Чайтан'я Махапрабгу був Вішну, Верховний Бог-Особа, для науки нам Він заперечив Свою приналежність до категорії Вішну. На жаль, за цієї епохи Калі дуже багато так званих втілень Вішну. Люди не розуміють, що видавати себе за втілення — це найбільший гріх. Також не слід вважати якусь звичайну людину за втілення Бога, бо це теж величезний гріх.

Цей вірш — цитата з «Бгаґаватам»(6.14.5).

Ці слова («Шрімад-Бгаґаватам»10.4.46) промовив Шукадева Ґосвамі в бесіді з Махараджею Парікшітом.

Цей вірш наведено у «Шрімад-Бгаґаватам»(7.5.32). Пояснення до нього можна знайти в Мадг'я- лілі22.53.

Пракашананда Сарасваті сказав, що вже збагнув пряме значення «Брахма-сутри», коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу пояснював його, однак попрохав Господа дати короткий коментар до «Брахма-сутри», чи «Веданта-сутри».

Звичайна жива істота нездатна збагнути справжнє значення «Веданта-сутри». Її смисл можна осягнути почувши авторитетне пояснення самого В'ясадеви. Задля цього В'ясадева склав коментар до «Брахма-сутри» у формі «Шрімад-Бгаґаватам». Зробити це сказав йому його духовний вчитель, Нарада. Зрозуміло, що Шанкарачар'я мав певні приховані мотиви і тому спотворив зміст «Брахма-сутри». Він хотів поширити ведичне знання, щоб витіснити атеїстичні ідеї, які запровадив Господь Будда. Різні час і обставини висувають різні вимоги. Ні Господа Будду, ні Шанкарачар'ю не можна в чомусь звинувачувати. Час вимагав саме таких вчень, щоб їх могли зрозуміти всілякі атеїсти. Отже, слід зрозуміти, що без «Шрімад-Бгаґаватам» і відданого служіння збагнути смисл «Веданта-сутри» не вдасться. Чайтан'я Махапрабгу пояснює це докладніше в подальших віршах.

Звукова вібрація омкари становить корінь ведичного знання. Омкару називають також маха-вак'я, або найвищий з усіх звуків. Закладений в омкарі зміст розгорнуто ширше в мантрі ґаятрі. А ще докладніше той самий зміст пояснено у «Шрімад-Бгаґаватам», в чотирьох шлоках, що відомі як чатух-шлокі і які починаються зі слів ахаṃ евāсам евāґре. Господь каже там: «До творення існував тільки Я». Це твердження розгортається в чотири шлоки, які називають чатух-шлокі. Закладене в чатух-шлоках знання відкрив Господу Брахмі Сам Верховний Бог-Особа. Господь Брахма пояснив його далі Нараді Муні, а Нарада Муні пояснив його Шрілі В'ясадеві. Це система парампари, учнівської послідовності. Тобто «Шрімад-Бгаґаватам» пояснює смисл ведичного знання, первинне слово пранаву. Отже, «Шрімад-Бгаґаватам» містить пояснення «Брахма-сутри».

Цей вірш походить із «Шрімад-Бгаґаватам»(8.1.10). Комуністи й соціалісти намагаються пропаґувати ідеї загальнонародної або ж державної власності на все. Ці ідеї недосконалі. Розвинувши цю ідею далі, ми з'ясовуємо, що все належить Богові. Ця філософія становить досконалість комуністичної ідеї. У цьому вірші добре пояснено суть «Шрімад-Бгаґаватам». Кожен з нас повинен задовольнятись тим, що приділив нам Верховний Бог-Особа. Ми не повинні зазіхати на чуже. Цю просту ідею можна втілити в нашому щоденному житті. Уряд повинен приділити кожному земельну ділянку, і в кожного повинно бути кілька корів. Обробляючи землю та доглядаючи корів, слід добувати собі свій насущний хліб. А фабричну продукцію слід вважати за власність Верховного Бога-Особи, тому що всі матеріали належать Верховному Господу. Насправді штучно щось фабрикувати немає потреби, але якщо таку продукцію випускають, її слід вважати за власність Верховного Господа. Духовний комунізм визнає вище право власності Верховного Господа. Господь Крішна пояснює в «Бгаґавад-ґіті»(5.29):«Якщо людина повністю усвідомила Мене і знає, що Я Верховний, хто насолоджується всіма жертвопринесеннями й аскезами, що Я Всевишній Господь усіх планет та півбогів і що Я благодійник та доброзичливець усіх живих істот, — то вона досягає вмиротворення і звільняється від матеріальних страждань».«Шрімад-Бгаґаватам» пояснює, що ніхто не має права проголошувати будь-що своєю власністю. Те, що ми проголошуємо своєю власністю, насправді належить Крішні. Треба задовольнятись тим, що приділяє Верховний Господь, і не треба зазіхати ні на що чуже. Це приведе до миру в усьому світі.

Духовне знання полягає в повному розумінні Абсолютної Iстини в трьох аспектах: безособистісного Брахмана, локалізованої Параматми і всемогутнього Верховного Бога-Особи. Коли врешті-решт людина віддається під захист лотосових стіп Верховного Бога-Особи і береться служити Господу, знання, яке вона тоді отримує, називають віґ'яна, особливе знання, або застосоване на практиці духовне знання. Щоб досягнути мети життя, прайоджани, потрібно взятись до відданого служіння Господу. Практику відданого служіння, що провадить до цієї мети, називають абгідгея.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(2.9.31). Пояснення до нього можна знайти в Аді-лілі, першій главі, 51 вірші.

Це цитата з «Шрімад-Бгаґаватам»(2.9.32). Пояснення до нього можна знайти в Аді-лілі, першій главі, 52 вірші.

Цього вірша зацитовано з «Шрімад-Бгаґаватам»(2.9.33). Це перший вірш чатух-шлокі. Пояснення до нього можна знайти в Аді-лілі, першій главі, 53 вірші.

Iстинне духовне знання треба шукати в явлених писаннях. Осягнувши це знання, можна відчути свою справжню духовну природу. Будь-яке знання, здобуте умовиводами, недосконале. Знання потрібно брати тільки від ґуру в системі парампари, бо будь-який інший метод заведе в оману й врешті-решт приведе до імперсоналізму. Дуже ретельно обміркувавши істинне духовне знання, можна прийти до висновку щодо особистісної природи Абсолютної Iстини. Верховний Бог-Особа завжди трансцендентний до матеріального творіння. Нāрāйаṇаṭ паро 'вйактāт — «Нараяна, Верховний Бог-Особа, завжди трансцендентний». Він не є творіння матеріального світу. Не збагнувши дух, неможливо зрозуміти, як це трансцендентна форма Господа завжди існує поза твірною енерґією. Господь ілюструє це прикладом сонця та сонячного проміння. Сонячне проміння — це не сонце, однак його не відділити від сонця. Той, хто повністю огорнутий впливом зовнішньої енерґії, неспроможний зрозуміти філософію ачінт'я-бгедабгеда-таттви (одночасної єдності й відмінності). Це означає, що особа, яка перебуває під впливом матеріальної енерґії, нездатна зрозуміти природу й форму Особи Абсолютної Iстини.

Цього вірша процитовано з «Шрімад-Бгаґаватам»(2.9.3). Це другий вірш чатух-шлокі. Пояснення до цього вірша можна знайти в Аді-лілі, першій главі, 54 вірші.

Вчення бгаґавата-дгарми можна поширювати за всіх обставин, серед усіх людей і в усіх країнах. Багато заздрісників закидають рухові свідомості Крішни, що він, мовляв, забруднює чистоту так званого індуїзму. Це розходиться з правдою. Шрі Чайтан'я Махапрабгу засвідчує, що віддане служіння Господу, — вчення бгаґавата-дгарми, що його нині поширює рух Харе Крішна, — можна поширювати в усіх країнах, усім істотам, за будь-яких життєвих умов і за всіх обставин. Бгаґавата-дгарма не забороняє, щоб чистим відданим став хто-небудь з-поза громади індусів. Чистий відданий вищий за брахману, тому немає жодних підстав не давати священний шнур відданим в Європі, Америці, Австралії, Японії, Канаді та інших країнах. Iноді цих чистих відданих, що їх прийняв до Свого товариства Шрі Чайтан'я Махапрабгу, не пускають у певні храми в Iндії. Також деякі брахмани і ґосвамі з високих каст відмовляються їсти прасад у храмах Міжнародного товариства свідомості Крішни. Насправді це суперечить повчанням Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Віддані можуть походити з будь-якої країни і належати до будь-якого віросповідання чи народу. Якщо брати до уваги цей вірш, то справжні віддані та послідовники Шрі Чайтан'ї Махапрабгу повинні визнавати за чистих вайшнавів відданих з усіх частин світу. Їх належить природно, а не вдавано, поважати. Треба дивитись на їхній рівень у свідомості Крішни і на те, як вони поклоняються Божествам, проводять санкіртану і влаштовують Ратга-ятру. Заздрісники повинні взяти це до уваги і надалі утримуватись од своєї підступної злоби.

На рівні матеріальному є різні релігії: індуїзм, християнство, іслам, буддизм та інші. Їх запроваджено для якогось певного часу, для якоїсь певної країни чи для якихось певних людей. Через це вони відрізняються між собою. Християнські заповіді відрізняються від індуїстських, а індуїстські відрізняються від мусульманських та буддійських. Це все відіграє певну роль на матеріальному рівні, однак якщо піднятись на трансцендентний рівень відданого служіння, то всі ці відмінності втрачають будь-яку вагу. Трансцендентне служіння Господеві (садгана-бгакті) вище за такі заповіді. Світ прагне мати єдину релігію, і спільною основою для всіх може бути трансцендентне віддане служіння. Це судження Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Коли людина підіймається до рівня вайшнави, вона стає трансцендентна до всіх тих вузьких мірок. Це підтверджує Господь Крішна у «Бгаґавад- ґіта»(14.26):«Той, хто повністю присвятив себе відданому служінню і не відходить від нього за жодних обставин, одразу підіймається над ґунами матеріальної природи й досягає рівня Брахмана».Присвячена відданому служінню діяльність руху свідомості Крішни цілковито трансцендентна до матеріальних мірок. Що ж до різних віросповідань, то релігії можуть відрізнятись, але на духовному рівні всі мають однакове право на віддане служіння. Це основа для справжньої єдності та безкласового суспільства. У своїй «Амріта-праваха-бгаш'ї» Шріла Бгактівінода Тгакура пише, що треба отримати від істинного духовного вчителя знання про те, як дотримуватись релігійних засад, як поліпшувати своє матеріальне становище, як задовольняти чуття і як врешті-решт досягнути звільнення. Це чотири засади впорядкованого життя, але вони належать до матеріальної сфери. На духовному рівні теж є чотири засади: ґ'яна, віґ'яна, тад-анґа і тад-рахас'я. Правила, приписи та обмеження призначені для матеріального рівня, а на духовному рівні потрібне трансцендентне знання, що стоїть вище за ритуальні засади релігії. Матеріалістична релігійна діяльність має назву смарта-віддгі, а трансцендентне віддане служіння називають ґосвамі-віддгі. На жаль, багато так званих ґосвамі залишаються на рівні смарта-віддгі, вдаючи з себе послідовників ґосвамі-віддгі і так дурячи людей. Ґосвамі-віддгі дуже чітко пояснено в «Харі-бгакті-віласі» Санатани Ґосвамі:«Алхімічними реакціями за допомогою ртуті бронзу можна перетворити на золото. Так само, коли людина належним чином дістає посвяту, вона може здобути якості брахмани».З цього всього випливає, що віддане служіння відкрите для всіх, незалежно від касти, віросповідання, часу та країни. Діяльність руху свідомості Крішни спирається на цю засаду.

Це цитата з «Шрімад-Бгаґаватам»(2.9.36). Це четвертий вірш чатух-шлокі. Пояснення до нього можна знайти в Аді-лілі, першій главі, 56 вірші.

Чистий відданий знає, що він одвічний слуга Крішни. Він знає, що все можна використати в служінні Господу.

Це цитата з «Шрімад-Бгаґаватам»(2.9.35). А також це третій вірш чатух-шлокі. Пояснення до нього можна знайти в Аді-лілі, першій главі, 55 вірші.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(11.2.55).

Це цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(11.2.45).

Цього вірша взято з «Шрімад-Бгаґаватам»(10.30.4). Коли Крішна раптово зник з місця танцю раса, ґопі ледь не збожеволіли. Повністю поринувши в думки про Крішну, вони почали наслідувати Його різні характерні рухи та розваги. Розлука з Ним їх невимовно засмутила. Про це розповідає Махараджі Парікшіту Шукадева Ґосвамі.

Це цитата з «Бгаґаватам» (1.2.11). Пояснення до неї можна знайти в Аді-лілі, другій главі, 11 вірші.

Цього вірша процитовано з «Шрімад-Бгаґаватам»(3.5.23).

Це цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(1.3.28). Пояснення до цього вірша можна знайти в Аді-лілі, другій главі, 67 вірші.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(11.14.21).

Цього вірша зацитовано із «Шрімад-Бгаґаватам»(11.14.20). Пояснення до нього дано в Аді-лілі, сімнадцятій главі, 76 вірші.

Цей вірш являє собою цитату із «Шрімад- Бгаґаватам»(11.2.37).

Це цитата з «Шрімад-Бгаґаватам»(11.3.31).

Цей вірш являє собою цитату із «Шрімад- Бгаґаватам»(11.2.40).

Це цитата з «Ґаруда Пурани».

«Шрімад-Бгаґаватам» уклав В'ясадева, втілення Бога, а по тому «Шрімад-Бгаґаватам» передано синові В'ясадеви, Шукадеві Ґосвамі. Даний вірш зацитовано з «Шрімад-Бгаґаватам»(1.3.41).

Це цитата з «Шрімад-Бгаґаватам»(12.13.15).

Це молитовний вступ до «Шрімад-Бгаґаватам»(1.1.1).

Це цитата з «Шрімад-Бгаґаватам»(1.1.2). Дивіться також Аді-лілу, першу главу, 91 вірш.

Це цитата з «Шрімад-Бгаґаватам»(1.1.3).

Це цитата з «Шрімад-Бгаґаватам»(1.1.19).

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура вказує, що не вивчаючи «Шрімад-Бгаґаватам» не вдасться зрозуміти смисл «Брахма-сутри» («Веданта-сутри») чи Упанішад. Той, хто намагатиметься зрозуміти філософію веданти й Упанішад, не вивчаючи «Шрімад-Бгаґаватам», впаде в оману і, домислюючи власні тлумачення, поступово перетвориться на атеїста або на імперсоналіста.

Це вірш із «Бгаґавад-ґіти»(18.54).

Дане твердження взято з коментаря Шанкарачар'ї до «Нрісімха-тапані Упанішади».

Цей вірш процитовано з «Шрімад-Бгаґаватам»(2.1.9).

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(3.15.43). Пояснення до нього можна знайти в Мадг'я-лілі17.142.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(1.7.10). Пояснення до нього дано в Мадг'я-лілі, 24 главі.

Як Навадвіпа, так і Варанасі мали славу великих освітніх осередків. Донині в цих містах живуть великі вчені та знавці писань, але в Варанасі зосереджуються насамперед великі вчені серед санн'ясі-майаваді. На відміну від Навадвіпи, у Варанасі важко знайти відданих. Тому «Шрімад- Бгаґаватам» у Варанасі обговорювали дуже рідко. У Навадвіпі обговорювати «Шрімад-Бгаґаватам» було цілком звичною справою. Після того, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу відвідав Варанасі і перетворив Пракашананду Сарасваті та його учнів у вайшнавів, Варанасі стало подібним до Навадвіпи, бо численні віддані у Варанасі стали обговорювати «Шрімад-Бгаґаватам». Навіть донині на берегах Ґанґи можна почути багато бесід на теми «Шрімад-Бгаґаватам». Там збирається багато вчених і санн'ясі, щоб послухати «Шрімад-Бгаґаватам» і взяти участь у санкіртані.

Коли ми почали поширювати послання Шрі Чайтан'ї Махапрабгу в західних країнах, сталось щось подібне. Спочатку ми були дуже розчаровані, бо близько року ніхто не підтримував цього руху. Але в 1966 році з милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу до руху приєдналось кілька молодих людей. Звісно ж, ми поширювали послання Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, маха-мантру Харе Крішна, не торгуючись і не правлячи жодної ціни. В наслідку, за допомогою юнаків та дівчат з Європи та Америки, рух поширився цілим світом. Тому ми молимо Шрі Чайтан'ю Махапрабгу дарувати всі Свої благословення всім відданим у західному світі, які поширюють цей рух.

Йдучи стопами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, ми збудували храми і у Вріндавані, і в Майапурі, Навадвіпі, щоб створити умови для чужоземних відданих, які приїздять із Європи та Америки. Відколи почав розвиватись рух Харе Крішна, до Вріндавани приїздить багато європейців та американців, але жоден ашрам чи храм не дбав про них належним чином. Мета Міжнародного товариства свідомості Крішни полягає в тому, щоб піклуватись про них і виховувати їх у відданому служінні. Багато туристів охоче їдуть до Iндії, прагнучи зрозуміти її духовну мудрість, і віддані в наших храмах, у Вріндавані та Навадвіпі, повинні намагатись якомога ліпше про них піклуватись.

П'ятсот років тому в Iндії громада індусів дотримувалась таких суворих правил, що якби хтось із мусульман побризкав індуса водою зі свого глека, то цього індуса негайно б вилучили з індуської громади. Не так давно, у 1947 році, під час розділення Iндії, між індусами та мусульманами зав'язались гострі сутички, особливо в Бенґалії. Iндусів силою примушували їсти коров'ячу плоть, і вони плакали, гадаючи, що стали мусульманами. Насправді індійські мусульмани не були вихідцями з якоїсь іншої, мусульманської, країни — індуси запровадили звичай, що той, хто якимось чином тісно зійшовся з мусульманином, і собі ставав мусульманином. Рупа й Санатана Ґосвамі походили з брахманської родини високого ранґу, але через те, що вони пішли служити до мусульманського уряду, їх стали вважати за мусульман. Субуддгі Раю побризкали водою з глечика, який належав мусульманину, і через це його визнали мусульманином. Згодом Ауранґзеб, імператор-мусульманин, запровадив податок, який мусили платити індуси. Зазнаючи утисків через належність до індуської громади, багато індусів з найнижчих каст вирішило стати мусульманами. Так збільшувалось мусульманське населення. Пізніше британський уряд вдався до політики поділу індусів та мусульман, сіючи між ними ворожнечу. Внаслідок цієї політики Iндія була розділена на Пакистан та Iндостан.З давніх історичних хронік можна зробити висновок, що всю землю колись об'єднувала одна, ведична, цивілізація, яка поступово через релігійний та культурний поділ, розпалась на багато окремих політичних формацій. Нині земля розбита на багато країн, релігій та політичних угруповань. Незважаючи на цей політичний та релігійний поділ, ми закликаємо всіх об'єднатися під егідою одної культури — свідомості Крішни. Людям слід визнати одного Бога — Крішну, одне писання — «Бгаґавад-ґіту», одну діяльність — віддане служіння Господеві. Так люди можуть щасливо жити на землі й спільними зусиллями вирощувати достатньо їжі. У такому суспільстві не буде й мови про нестатки, голод чи культурний або релігійний занепад. Так звана кастова система і національне розмежування штучно розділяють суспільство. За нашою, вайшнавською, філософією, це все зовнішні, тілесні позначення. Рух свідомості Крішни ґрунтується не на тілесних позначеннях. Це рух трансцендентний, і його діяльність протікає на рівні духовного розуміння. Якби люди всього світу зрозуміли, що основою життя є духовна особистість, вони б зрозуміли, що духовна душа має служити Верховному Духу, Крішні. Господь Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті»: мамаівāṃṣо джīва-локе джīва-бгūтаṭ санāтанаṭ — «Живі істоти в цьому зумовленому світі — Мої вічні невід'ємні частки». Усі живі істоти в усіх видах життя — діти Крішни. Тому всі вони покликані служити Крішні, предвічному верховному батькові. Якщо світ стане на засади цієї філософії, то величний рух свідомості Крішни об'єднає всі народи світу, виконавши всі завдання, з якими не впоралась Організація Об'єднаних Націй. Нещодавно ми в Австралії бесідували з тамтешніми провідними християнськими діячами, зокрема з католицьким єпископом Мельбурна, і всі вони були задоволені нашою філософією єднання на основі релігійної свідомості.

Можна зрозуміти, що Субуддгі Рая був великий землевласник і дуже поважна, відповідальна людина. Однак він не міг нічого вдіяти з поширеним у суспільстві помилковим переконанням у тому, що побризканий водою з глека мусульманина стає мусульманином. Насправді він мав намір відійти від матеріалістичного життя й покинути родину. Культура індуїзму радить ділити життя на чотири ступені: брахмачар'я, ґріхастга, ванапрастга і санн'яса. Субуддгі Рая обмірковував, як йому прийняти санн'ясу, і з милості Крішни отримав для цього нагоду. Отож він покинув родину й пішов до Варанасі. Система варнашрама-дгарми являє собою дуже логічну організацію суспільства. Людина, яка живе за принципами варнашрами, на схилі літ природно думає про те, щоб відійти від родинного життя. Отже, в п'ятдесят років санн'яса обов'язкова.

Це ще один приклад індійських звичаїв. Один брахмана поблажливо скаже, що який-небудь переступ не є великий гріх, натомість інший засудить той самий вчинок дуже суворо. Так зазвичай буває серед лікарів та юристів, що дають то одну, то цілком протилежну пораду. Розбіжні погляди брахманів тільки заплутали Субуддгі Раю. Він не знав, що треба робити, а чого ні.

Це рада на всі гріхи. За епохи Калі кожен перебуває у складному становищі, зазнаючи численних турбот: у сфері соціальній, політичній та релігійній. Тому, природно, ніхто не відчуває щастя. Через забруднення, притаманне цій епосі, люди живуть дуже мало. Iснує багато дурнів та негідників, які радять людям стати на той чи інший шлях, але справжня свобода від життєвих турбот полягає в готовості до наступного життя. Татгā дехāнтара-прāптір дгīрас татра на мухйаті. Треба втвердитись у своїй істинній духовній сутності й повернутись додому, до Верховного Бога. Найпростіший засіб для цього радить тут Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Ми повинні постійно повторювати святе ім'я Господа, маха-мантру Харе Крішна. Ступаючи слідами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, рух свідомості Крішни радить цей засіб усьому світові. Ми кажемо: «Повторюйте маха-мантру Харе Крішна, виплутайтесь із усіх життєвих ускладнень і пізнайте Крішну, Верховного Бога-Особу. Візьміться до відданого служіння Йому і зробіть своє життя досконалим, щоб ви змогли повернутись додому, до Бога».

Слід пильно уникати десяти різновидів образ святого імені. На початку, коли людина отримала посвяту в повторення маха-мантри Харе Крішна, вона, природно, чинить багато образ. Тому відданий повинен пильно уникати цих образ і повторювати святе ім'я чисто. Це не означає, що іноді маха-мантра Харе Крішна чиста, а іноді нечиста. Нечистий той, хто через матеріальне забруднення нечисто її повторює. Йому слід очиститись, і тоді святі імена проявлять свій вплив довершеною мірою. Повторюючи святе ім'я Господа без образ, людина відразу приходить під захист лотосових стіп Крішни. Тобто чисте повторення святих імен відразу ж підносить людину до трансцендентного рівня. Однак, слід зазначити, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу радить нам повторювати мантру Харе Крішна, не чекаючи, аж поки ми очистимось. Хоч би яке було наше становище, ми повинні негайно починати повторювати святі імена. Сила мантри Харе Крішна поступово очистить нас від усієї матеріальної скверни і приведе під притулок лотосових стіп Крішни, до найвищої мети життя.

За тих днів не було банківської системи, як оце в західних країнах. Коли хтось заощаджував гроші, то віддавав їх на зберігання якому-небудь крамарю, найчастіше бакалійнику. Така була банківська система. Субуддгі Рая зберігав свої заощадження в торговця, а коли виникала потреба, брав і використовував. Людині, яка перебуває на відреченому ступені життя, не радять мати заощадження. Однак якщо гроші призначені на служіння Господу або вайшнаві, можна заощаджувати. Так діяв Субуддгі Рая, один із найдовіреніших відданих Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Тої самої засади дотримувався Шріла Рупа Ґосвамі, приділивши п'ятдесят відсотків своїх грошей на те, щоб для вдоволення Крішни слугувати брахманам та вайшнавам. Двадцять п'ять відсотків своїх заощаджень він віддав рідні, а ще двадцять п'ять відсотків дав зберігати крамареві. Це авторитетний спосіб розподілу своїх статків, схвалений в «Чайтан'я-чарітамріті». Кожен вайшнава, чи він на ступені зречення, чи на ступені ґріхастги, повинен діяти за цими засадами, що їх встановили попередні ачар'ї.

Тут окремо зазначено, що Субуддгі Рая піклувався про бенґальских вайшнавів. Ґаудія-вайшнава — це бенґальский вайшнава. Більшість відданих Господа Чайтан'ї тоді були ґаудії та орії, жителі Бенґалії та Орісси. У Бенґалії та Оріссі донині є сотні тисяч послідовників Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Основна їжа, що входить до раціону бенґальців, — варений рис. Коли вони приходили до Матгури в північній Iндії, то виявлялось, що там їдять головно пшеничні чапаті та роті. У бенґальців, призвичаєних до вареного рису, така їжа не перетравлювалась. Тому Субуддгі Рая, коли бачив у Матгурі вайшнаву, прибульця з Бенґалії, старався годувати його вареним рисом. Також бенґальці призвичаєні до масажу з гірчичною олією. Субуддгі Рая намагався в усьому слугувати вайшнавам відповідно до їхніх потреб. Отож він давав їм йоґурт, щоб у них легше перетравлювалась матгурська їжа, зокрема пшеничні чапаті та роті.

Шріла Рупа Ґосвамі був міністром в уряді Хуссейн Шаха, і Субуддгі Рая також був знайомий з Хуссейн Шахом, бо в юності Шах був слугою Субуддгі Раї. З цього можна зробити висновок, що Субуддгі Рая був старший за Рупу Ґосвамі. Однак, живучи в Матгурі, він показав Рупі Ґосвамі дванадцять лісів Вріндавани.

Варто відзначити, що, йдучи з Бенґалії до Бенареса, Санатана Ґосвамі не простував битим шляхом з огляду на своє становище колишнього міністра і нинішнього втікача. Однак коли він зустрівся із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу в Бенаресі, Господь сказав йому йти до Вріндавани матгурським битим шляхом. Iншими словами, Господь порадив йому не перейматись своїм становищем.

Шрі Чайтан'я Махапрабгу Сам подорожував різними областями Iндії, по всій країні поширюючи бгакті. Разом з тим Він Сам насолоджувався трансцендентною діяльністю. Своєю поведінкою Він показав відданим приклад того, як і що треба робити. I ця діяльність полягає в тому, що треба поширювати вчення відданого служіння. Зокрема Він сказав Своїм відданим закликати всіх індійців, щоб вони поширювали Його послання всім світом, бо Сам Господь тоді не міг подорожувати до інших частин світу. Щодо цього Він залишив дві настанови:Усі індійці повинні серйозно стати на шлях відданого служіння, який вказує Шрі Чайтан'я Махапрабгу, і зробити досконалим своє життя. Зробивши своє життя досконалим, вони повинні задля добра цілого людства поширювати це послання всім світом [пара-упакāра]» (Ч.-ч. Аді-ліла 9.41). Вайшнаву насамперед цікавить пара-упакāра — робити добро іншим. Це хвилювало Прахладу Махараджу. Він не хотів звільнення тільки для себе, він хотів звільнити всі пропащі душі, що не відають про бгакті і марнують свій інтелект на пошук тимчасових вигод для матеріального тіла. Шрі Чайтан'я Махапрабгу хотів, щоб Його місія поширилась усім світом.«У кожнім місті та селі буде лунати Моє ім'я» («Чайтан'я- бгаґавата», Ант'я4.126)Ступаючи слідами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, ми намагаємось поширювати Його послання всім світом. З Його милості люди якнайсерйозніше ставляться до цього руху. В західних країнах, особливо в Америці та Європі, наші книжки розходяться дуже широко. Навіть священство в тих країнах складає належну оцінку рухові свідомості Крішни і готове об'єднатись задля найвищого загальнолюдського добра. Тож нехай послідовники Шрі Чайтан'ї Махапрабгу серйозно присвячують себе цьому рухові й поширюють його всім світом, несучи його послання від села до села, від міста до міста, як це робив Сам Шрі Чайтан'я Махапрабгу.

Шрі Чайтан'я Махапрабгу, як ідеальний вчитель, або ачар'я, Сам дуже докладно пояснював «Шрімад- Бгаґаватам». Подеколи Він також вповноважував говорити Своїх відданих, а Сам слухав. Ось як ачар'я має виховувати учнів. Він має не лише сам роз'яснювати вчення філософії бгаґавата, а й вчити учнів, як розкривати ці піднесені теми.

Господь Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті»(7.3):«З багатьох тисяч людей, можливо, один намагається досягнути досконалості, а з тих, хто досягнув досконалості, навряд чи хоч один справді знає Мене».Збагнути Крішну дуже складно, але хто намагається збагнути «Шрімад-Бгаґаватам» за допомогою вчення бгакті, яке викладав Чайтан'я Махапрабгу, той збагне Крішну дуже легко, щодо цього немає сумніву. А Крішна каже в «Бгаґавад- ґіті»(4.9):«Той, хто знає трансцендентну природу Мого з'явлення і діяльності, покинувши тіло, о Арджуно, не народжується знову в матеріальному світі, а досягає Моєї вічної обителі».

Суть духовного знання міститься в розвагах Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що тотожні розвагам Господа Крішни. Вони суть знання. Якщо чиєсь знання не містить розуміння особи й діяльності Шрі Чайтан'ї Махапрабгу та Крішни, це знання поверхове. З ласки Шрі Чайтан'ї Махапрабгу нектар ігор Господа Шрі Крішни розтікається сотнями й тисячами річок на всі сторони світу. Не слід гадати, що розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу відмінні від Крішниних. В писаннях сказано: ṣрī-кṛшṇа-чаітанйа, рāдгā-кṛшṇа нахе анйа — «Господь Чайтан'я Махапрабгу є поєднання Радги й Крішни». Отже, не зрозумівши розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, не вдасться зрозуміти Радгу й Крішну. Тому Шріла Нароттама даса Тгакура співає: рūпа-раґгунāтга-паде хаібе āкуті/кабе хāма буджгаба се йуґала пірīті — «Коли я палатиму бажанням вивчати книжки шістьох Ґосвамі? Тільки тоді я зможу зрозуміти любовні розваги Радги й Крішни». Чайтан'я Махапрабгу особисто вповноважив Шрілу Рупу Ґосвамі й Шрілу Санатану Ґосвамі. Iнші Ґосвамі збагнули Шрі Чайтан'ю Махапрабгу та Його місію йдучи їхніми стопами. Треба пізнати Шрі Крішну Чайтан'ю і Господа Шрі Крішну, отримуючи знання системою парампари від шести Ґосвамі. Рух свідомості Крішни якомога сумлінніше ступає в слід Ґосвамі. Нароттама даса Тгакура каже: еі чгайа ґосāñні йāṅра, муі тāṅра дāса — «Я слуга шести Ґосвамі». Філософія свідомості Крішни вчить, що треба стати слугою слуги слуги Господа. Кожен, хто хоче осягнути непростий предмет крішна-катги, мусить приєднатись до учнівської послідовності. Якщо людині так чи інакше вдалося зрозуміти Крішну, її життя увінчалось успіхом. Тйактвā дехаṃ пунар джанма наіті мāм еті со 'рджуна. Завдяки учнівській послідовності досконалий відданий здатний пізнати Крішну, а тоді, поза сумнівом, перед ним відкривається вхід до Божого царства. Коли людина пізнала Крішну, їй не важко перенестись до духовного царства.

Усі віддані, що мають якийсь зв'язок із рухом свідомості Крішни, повинні читати всі перекладені книжки («Чайтан'я-чарітамріту», «Шрімад-Бгаґаватам», «Бгаґавад-ґіту» та інші). Iнакше за якийсь час вони будуть просто їсти й спати, а тоді впадуть зі свого рівня. Тоді вони втратять нагоду здобути вічне, радісне, сповнене трансцендентної втіхи, життя.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Мадг'я-ліли, двадцять п'ятої глави, що описує, як жителі Варанасі стали вайшнавами.Заувага:Автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Шріла Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі, засудив усіх своїх противників, порівнявши їх до заздрісних кнурів та свиней. Щирі люди складають високу оцінку рухові свідомості Крішни, який поширюється всім світом, дарма що раніше ніколи не чули про Шрі Чайтан'ю Махапрабгу та розваги Крішни. Тепер уже навіть вищі кола, священство, складають рухові високу оцінку. Вони дійшли висновку, що це дуже корисний рух і що їм є чого повчитись від нього. Однак в Iндії можна натрапити на людей, які проголошують себе послідовниками цього самого вчення, але дуже заздрять ачар'ї. Вони всіляко намагались перешкодити нам у нашій діяльності, але що до нас, то ми йдемо стопами Крішнадаси Кавіраджі Ґосвамі, ставлячись до них, як до заздрісних кнурів та свиней. Ми прагнемо просто якнайліпше представити розваги Господа Крішни та Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, щоб люди, справді, чесні мали змогу очистити своє серце. Ми надіємось, що вони будуть насолоджуватись цією книгою й дарувати нам свої благословення. Можна побачити, що навіть такій великій особистості, як Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі траплялись перешкоди, які створювали заздрісники. Що ж тоді казати за нас — звичайних незначних створінь цього всесвіту. Ми просто, як можемо, намагаємось виконувати накази свого духовного вчителя.КIНЕЦЬ МАДГ'Я-ЛIЛИ