Господь навчає Санатану Ґосвамі

Наведений далі короткий огляд даної глави подає Бгактівінода Тгакура у своїй «Амріта-праваха-бгаш'ї». Шріла Санатана Ґосвамі, що його Наваб Хуссейн Шах вкинув до в'язниці, отримав від Рупи Ґосвамі звістку про подорож Шрі Чайтан'ї Махапрабгу до Матгури. Тоді Санатана Ґосвамі підкупив наглядача в'язниці солодкими словами, благаннями і хабарем. Давши тюремнику сім тисяч золотих монет, Санатана Ґосвамі вийшов на свободу. Він перебрався через Ґанґу і втік. З ним пішов один із його слуг, Iшана, взявши із собою вісім золотих монет. Дорогою до Бенареса Санатана Ґосвамі та його слуга зупинились на ніч у невеличкому заїзді. Корчмар знав, що Санатана Ґосвамі та його слуга мають вісім золотих монет, і вирішив їх убити, щоб забрати гроші. Маючи такий намір, корчмар привітав їх наче почесних гостей. Однак Санатана Ґосвамі запитав слугу про те, скільки вони мають грошей і віддав сім золотих монет корчмарю. Тоді той перевів їх через гори і вивів на шлях до Варанасі. Дорогою Санатана Ґосвамі зустрів у Хаджіпурі свояка Шріканту. Шріканта, почувши про всі поневіряння Санатани Ґосвамі, допоміг йому. Нарешті Санатана Ґосвамі прийшов до Варанасі і став перед дверима Чандрашекгари. Чайтан'я Махапрабгу покликав його і звелів переодягнутись, щоб він виглядав, як пристойна людина. Санатана Ґосвамі використав для вбрання старий одяг Тапани Мішри. Свою дорогу накидку він незабаром обміняв на подерту ковдру. Чайтан'я Махапрабгу був цим глибоко задоволений. Завдяки тому Шрі Санатана Ґосвамі отримав знання про Абсолютну Iстину від Самого Господа.Спочатку вони обговорили предвічне, природне становище живих істот, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу пояснив Санатані Ґосвамі, що жива істота — це одна з енерґій Господа Крішни. Далі Господь пояснив шлях відданого служіння. Описуючи Абсолютну Iстину, Шрі Крішну, Господь розглянув Брахман, Параматму і Бгаґавана, а також поширення Господа, що звуться сваям-рупа, тад-екатма та авеша і що їх поділяють на окремі форми вайбгава та прабгава. Так Господь описав численні форми Верховного Бога-Особи. Також Він описав втілення Бога у матеріальному світі, як-оце пуруша-аватари, манвантара-аватари, ґуна-аватари і шакт'явеша-аватари. Також Господь розповів про різні періоди віку Крішни, як оце бал'я та пауґанда, і про різні розваги, що відповідають цим періодам. Він пояснив, що, досягнувши юності, Крішна проявив Свій постійний образ. Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу пояснював і описував все Санатані Ґосвамі.

Шріла Бгактівінода Тгакура зазначає, що цей лист Рупи Ґосвамі до Санатани Ґосвамі згадує автор вступу до «Удбгата-чандріки». Шріла Рупа Ґосвамі написав Санатані Ґосвамі із Бакли. Його лист повідомляв, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу йде до Матгури, і там було сказано:«Де ділось Матгура-пурі, в якому жив Ядупаті? Де ділась північна Кошала, в якій жив Раґгупаті? Зміцни розум цими думками, міркуючи: «Цей всесвіт не вічний».

З цих слів видно, що Санатана Ґосвамі, колишній міністр Наваба, піддурював мусульманського тюремника. Тюремник мав щонайбільше звичайну освіту, якщо взагалі її мав, і, звісно, ніхто не вимагав від нього знання піднесених духовних істин. Але Санатана Ґосвамі, щоб йому догодити, хвалив його, як великого вченого, що досконало знався на писаннях. Тюремник був неспроможний заперечити і сказати, що він ніякий не вчений, бо, коли людину підносять до високого становища, вона вважає себе цілком достойною цього. Санатана Ґосвамі правильно описував наслідки духовної діяльності, а тюремник вирішив, що той говорить про своє звільнення з в'язниці.У матеріальному світі нидіють незліченні зумовлені душі, яких майа ув'язнила, полонивши чуттєвими насолодами. Жива істота настільки зачарована принадами майі, що навіть свиня задоволена своїм зумовленим життям. Майа проявляє дві форми енерґій, якими вона покриває живі істоти. Одна зветься пракшепатміка, а друга аваранатміка. Коли хтось вирішив вибратись із матеріального ув'язнення, пракшепатміка-шакті, та форма ілюзорної енерґії, що приваблює увагу живої істоти до якихось інших речей, спонукає її далі жити зумовленим життям і повністю задовольнятися чуттєвими насолодами. Через вплив іншої форми ілюзорної енерґії (аваранатміка) жива істота відчуває задоволення, навіть якщо нидіє в тілі свині чи хробака у випорожненнях. Звільнити зумовлену душу з матеріального рабства дуже важко — такий сильний вплив ілюзії — майі. Навіть коли Верховний Бог-Особа Сам сходить, щоб звільнити зумовлені душі, прохаючи їх віддатись Йому, вони не відгукуються на заклик Господа. Тому Шрі Санатана Ґосвамі сказав: «Якщо хтось так чи інакше допомагає іншому здобути свободу від пут майі, він одразу з завойовує прихильність Верховного Бога-Особи». Господь Крішна каже у «Бгаґавад-ґіті»(18.69):Найбільша служба, яку можна робити для Господа, — це намагатись вливати віддане служіння у серце зумовленої душі, щоб та звільнилась від зумовленості. Шріла Бгактівінода Тгакура сказав, що вайшнаву оцінюють за його проповіддю, тобто за тим, як він переконує зумовлену душу стосовно природи її вічного становища, названого тут ніджа-дгармою. Вічне становище живої істоти — це служити Господеві. Отож, допомогти комусь звільнитися від матеріального рабства означає пробудити в ньому приспане розуміння того, що він вічний слуга Крішни. Джīвера `сварūпа' хайа — кṛшṇера `нітйа-дāса'. Далі Господь Сам пояснюватиме це Санатані Ґосвамі.

Цей вірш промовив Махараджа Юдгіштгіра, звертаючись до Відури («Шрімад-Бгаґаватам»1.13.10). Відура повернувся додому з прощі по святих місцях, і так Махараджа Юдгіштгіра привітав свого святого дядька. По суті, Махараджа Юдгіштгіра сказав: «Дорогий повелителю, Відуро, ти сам — наче святе місце, тому що ти піднесений відданий. Такі люди, як ти, завжди носять Господа Вішну в серці. Ти здатний оживити всі святі місця, після того як їх осквернили своїми гріхами паломники».Грішник іде до святого місця, щоб очиститись. У святому місці багато святих людей і храмів Господа Вішну, однак його оскверняють гріхи численних відвідувачів. Коли до святого місця приходить піднесений відданий, він знешкоджує всі гріхи прочан. Через це Махараджа Юдгіштгіра вітає Відуру такими словами.Піднесений відданий носить Господа Вішну у своєму серці і тому схожий на ходячий храм чи ходячого Вішну. Піднесеному відданому немає потреби ходити до святих місць, бо кожне місце, в якому він перебуває, освячується. Щодо цього Нароттама даса Тгакура каже: тīртга-йāтрā паріṣрама, кевала манера бграма — відвідини святих місць — це просто ще один різновид ілюзії. Якщо піднесеному відданому немає потреби ходити до святого місця, чому ж він таки йде туди? Відповідь у тому, що він іде туди очистити це місце.

Цього вірша уміщено у «Харі-бгакті-віласі»(10.127), яку склав Санатана Ґосвамі.

Цього вірша промовляє Прахлада Махараджа в «Шрімад-Бгаґаватам»(7.9.10). Брахмана повинен мати дванадцять якостей. Як визначено у «Махабгараті»:«Брахмана повинен досконало дотримуватись релігійних засад. Він повинен бути правдивий і володіти своїми чуттями. Він повинен виконувати суворі аскези і бути безстороннім, скромним і терплячим. Він не повинен нікому заздрити, повинен вміти складати жертви і роздавати свої статки в пожертву. Він повинен бути непохитний у відданому служінні й обізнаний у Ведах. Такі дванадцять якостей брахмани».«Бгаґавад-ґіта»(18.42) так описує брахманічні якості:«Спокій, самовладання, аскетичність, чистота, терплячість, чесність, знання, мудрість та релігійність — ось якості, природні для діяльності брахманів».У «Муктапгала-тіці» сказано:«Врівноважений розум, приборкані чуття, аскетичність, чистота, терплячість, простота, відреченість, теоретичне і практичне знання, вдоволеність, правдивість і тверда віра у Веди — ось дванадцять якостей брахмани».

Це підтверджено в наведеному далі вірші з «Харі-бгакті-судгодаї»(13.2).

У «Бгаґавад-ґіті»(18.61) сказано: īṣвараṭ сарва-бгūтāнāṃ хṛд-деṣе 'рджуна тішṭгаті. Крішна перебуває в серці кожного, і Його дії мають дуже глибокий зміст. Нікому не до снаги збагнути Його діяння, але коли Господь бачить щирість відданого в служінні, то допомагає йому, хоча той може й не розуміти перебігу подій. Якщо відданий рішуче налаштований служити Господеві, Господь завжди готовий допомогти йому (дадāмі буддгі-йоґаṃ таṃ йена мāм упайāнті те). Шрі Чайтан'я Махапрабгу каже Санатані Ґосвамі, що Господь дуже милостивий. Санатана Ґосвамі був міністром на службі Наваба Хуссейна Шаха. Він постійно обертався в товаристві матеріалістичних людей, зокрема мусульман, м'ясоїдів. Хоча він близько спілкувався з ними, з милості Крішни він розчарувався в такому товаристві і покинув його. Шрініваса Ачар'я каже: тйактвā тūрṇам аṣеша-маṇḍала-паті- ṣреṇīṃ садā туччга-ват. Крішна дав Санатані Ґосвамі достатнє знання, щоб той зміг покинути високе становище міністра. Розцінюючи своє матеріальне становище як дуже низьке, Санатана був ладний стати жебраком. Склавши високу оцінку діям Санатани Ґосвамі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу похвалив його вчинок і подякував Крішні за Його милість до Санатани.

У цьому вірші слід відзначити слова бгадра карāñā. Зі своїм довгим волоссям, вусами та бородою Санатана Ґосвамі скидався на даравешу, чи на хіппі. Шрі Чайтан'ї Махапрабгу не припало до смаку, що Санатана Ґосвамі виглядає наче хіппі, і Він одразу ж попрохав Чандрашекгару влаштувати, щоб Санатана чисто поголився. Якщо хтось із довгим волоссям чи бородою хоче приєднатись до руху свідомості Крішни й жити з нами, йому теж слід поголитись. Послідовники Шрі Чайтан'ї Махапрабгу не схвалюють довгого волосся.Ласкою Чайтан'ї Махапрабгу Санатана Ґосвамі був врятований із пекельного становища (Махараурави). Махараурава — це пекло, до якого вкидають тих, хто вбиває тварин. Про це можна прочитати у «Шрімад-Бгаґаватам»(5.26.10–12).

Слово мāдгукарī походить від слова мадгукара, яке позначає працю бджіл, збирачів меду, що літають від квітки до квітки. Мадгукарі — це свята особа чи мандрівний монах, що в жодній оселі не бере повного обіду, а просить від дверей до дверей, беручи потроху з кожного дому. Так він не переїдає і не завдає господарям зайвого клопоту. Особа на зреченому ступені життя може прохати пожертви, але не готувати. Жебри такої особи не повинні обтяжувати сімейних людей. Бабаджі, тобто особи на рівні парамахамс, повинні харчуватись суто методом мадгукарі. Це донині практикують у Вріндавані, де в багатьох місцях роздають милостиню. На жаль, у Вріндавані багато жебраків, які прийшли туди збирати милостиню, але не живуть за принципами Санатани Ґосвамі. Намагаючись наслідувати Санатану Ґосвамі, вони нічого не роблять і харчуються методом мадгукарі. Справді жити за прикладом Санатани Ґосвамі чи Рупи Ґосвамі майже неможливо. Ліпше харчуватись у храмі їжею, запропонованою Крішні, аніж силкуватись наслідувати Санатану Ґосвамі чи Рупу Ґосвамі.«Той, хто впорядкував свої звички щодо їди, сну, відпочинку та роботи, може полегшити всі матеріальні страждання, практикуючи йоґу» (Б.-ґ.6.17).Iдеальний санн'ясі ретельно дотримується засад, за якими жили Ґосвамі.

Насправді Шрі Санатана Ґосвамі належав до родини брахманів. Він належав до брахманів громади Сарасвата, а отже був добре вихований і освічений. Якось уже сталось, що він став міністром у мусульманському уряді, і через це йому доводилось спілкуватися з м'ясоїдами, пияками та грубими матеріалістами. Санатана Ґосвамі вважав себе пропащим, бо в товаристві таких людей він також став жертвою матеріальної насолоди. Провівши отак життя, він зараз вважав, що змарнував цінний час. Ці слова, що описують шлях падіння в матеріальному світі, належать найбільшому авторитету у Ґаудія-вайшнава-сампрадаї. Нині, насправді, до рівня ницої матеріалістичності існування скотився весь світ. Нині всі їдять м'ясо, п'ють, упадають за жінками, грають в азартні ігри і чого тільки не роблять. Люди намагаються насолоджуватись матеріальним життям, вдаючись до чотирьох основних гріхів. Вони впали дуже низько, але вони можуть врятуватися від наслідків гріха, якщо просто віддадуться лотосовим стопам Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

Троїсті матеріальні страждання — це страждання, що їх завдають тіло та розум, взаємини з іншими істотами і природні лиха. Iноді ми страждаємо тілесно, коли нас лихоманить, іноді, коли помирає хтось із близьких, ми страждаємо морально. Страждань завдають нам також інші істоти. Серед живих істот деякі народжуються з зародку, деякі з яєць, деякі з поту, а деякі з насіння. Страждання, яких завдають стихійні лиха, посилають вищі півбоги. Це такі нещастя, як суворі морози, чи блискавки, чи злі духи, що можуть переслідувати людину. Ці троїсті страждання супроводжують нас невідчепно і розставляють на нас небезпечні пастки. Падаṃ падаṃ йад віпадāм. Небезпека чигає на кожному кроці життя.

Цей вірш, зацитований із «Нарадія Пурани», міститься у «Бгакті-расамріта-сіндгу»(1.2.103).

Шріла Бгактівінода Тгакура пояснює ці вірші наступним чином. Шрі Санатана Ґосвамі запитав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу: «Хто я?» Господь відповів: «Ти чиста жива істота. Ти не є ані грубе матеріальне тіло, ані тонке тіло, що складене з розуму та інтелекту. Насправді ти духовна душа, що вічно являє собою невід'ємну частку Верховної Душі, Крішни. Отже, ти Його вічний слуга. Ти належиш до межової енерґії Крішни. Iснує два світи — духовний і матеріальний, і ти перебуваєш посередині між матеріальною та духовною енерґіями. Ти зв'язаний і з матеріальним, і з духовним світом, тому тебе називають межова енерґія. Твій зв'язок із Крішною полягає в тому, що ти одночасно єдиний з Ним і відмінний від Нього. Ти духовна душа, і тому якісно єдиний із Верховним Богом-Особою, але дуже крихітна часточка духу, і тому відмінний від Верховної Душі. Отже, за своїм становищем ти одночасно єдиний із Верховним Духом і відмінний від Нього. Це допомагають зрозуміти приклади сонця і корпускул сонячного світла або вогняного полум'я і крихітних часточок вогню». Пояснення цих віршів можна знайти також в Аді-лілі, другій главі, 96 вірші.

Це цитата із «Вішну Пурани»(1.22.53).

Це також цитата з «Вішну Пурани»(6.7.61). Докладніше пояснення цього вірша можна знайти в Аді-лілі, сьомій главі, 119 вірші.

Це також цитата з «Вішну Пурани»(1.3.2).

Цей і наступний вірші також узято з «Вішну Пурани»(6.7.62–63).

Це вірш із «Бгаґавад-ґіти»(7.5). Пояснення до нього можна знайти в Аді-лілі, сьомій главі, 118 вірші.

Щойно жива істота забуває своє природне становище вічного слуги Крішни, вона одразу ж потрапляє в пастку ілюзорної, зовнішньої енерґії. Споконвічно жива істота становить невід'ємну частку Крішни, і тому являє собою вищу енерґію Крішни. Вона наділена крихітною енерґією, по своїй суті незбагненною, і ця незбагненна енерґія рухає тілом. Однак жива істота забула своє становище і тому потрапила в царину матеріальної енерґії. Живу істоту називають межовою енерґією, бо, хоча вона за природою духовна, через забуття вона потрапила в царину матеріальної енерґії. Отже, вона має змогу жити або в матеріальній, або в духовній енерґії, і через це її називають межовою енерґією. Перебуваючи на межі двох енерґій, жива істота, буває, приваблюється до зовнішньої, ілюзорної енерґії, і так починається її матеріальне життя. Коли вона потрапляє до матеріальної енерґії, вона стає підвладна троїстому часовому поділу: минулому, теперішньому та майбутньому. Минуле, теперішнє та майбутнє — це явища суто матеріального світу, в духовному світі їх немає. Жива істота вічна, і вона існувала ще до творення матеріального світу. На жаль, вона забула свої стосунки з Крішною. Це забуття живої істоти окреслено тут як анāді, тобто як таке, що існує з непам'ятних часів. Треба зрозуміти, що жива істота приходить у матеріальне буття через бажання насолоджуватись особисто, як суперник Крішни.

У «Бріхад-аран'яка Упанішаді»(4.3.16) сказано: асаṅґо хй айаṃ пурушаṭ — жива істота завжди вільна від скверни матеріального світу. Той, хто не заражений скверною матерії і хто не забуває, що Крішна — його повелитель, відомий як ніт'я-мукта. Iншими словами, ніт'я-мукта — це той, хто вічно вільний від матеріального забруднення. Жива істота з розряду ніт'я-мукта з незапам'ятних часів завжди була відданим Крішни, і всі її зусилля скеровані на служіння Крішні. Отож вона ніколи не забуває свого вічного становища слуги Крішни. Всі живі істоти, які забувають свої вічні стосунки з Крішною, перебувають під впливом матеріальної зумовленості. Відірвана від трансцендентного любовного служіння Крішні, істота змушена пожинати плоди своєї корисливої діяльності. Коли завдяки світській доброчинності вона піднімається до вищих планетних систем, вона вважає, що досягла дуже вигідного становища, проте коли зазнає покарання, вважає своє становище несправедливим. Так матеріальна природа нагороджує й карає живу істоту. Коли жива істота матеріально процвітає, це винагорода від матеріальної природи, а коли вона зазнає матеріальних злигоднів, це — кара, яку їй визначила матеріальна природа.

Цей вірш являє собою цитату із «Шрімад- Бгаґаватам»(11.2.37). Це повчання, які давав Каві Ріші, один з дев'яти святих, званих дев'ятьма Йоґендрами. Коли якось у Двараці Васудева, Крішнин батько, запитав у Деварші Наради про віддане служіння, той відповів, що раніше про це повчали царя Німі, правителя Відехи, дев'ять Йоґендр. Роз'яснюючи бгаґавата-дгарму, віддане служіння, Шрі Нарада Муні вказав на те, що зумовлена душа може звільнитись за допомогою любовного трансцендентного служіння Господу. Господь — це Наддуша, духовний вчитель і святе Божество усіх зумовлених душ. Крішна не лише найсвятіше Божество для всіх живих істот, а й ґуру, або чайтт'я-ґуру, Наддуша, що завжди дає живій істоті хороші поради. На жаль, жива істота нехтує настановами Верховної Особи. Внаслідок цього вона ототожнює себе з матеріальною енерґією. Отож її охоплює страх, який виникає через те, що вона вважає себе за матеріальне тіло, а речі, пов'язані з матеріальним тілом, — за свою власність. Насправді причина всіх результатів корисливої діяльності — це сама духовна душа, але вона забула свій справжній обов'язок, і тому ці численні матеріальні наслідки, як оце страх чи прив'язаність, завдають їй прикрощів. Єдина рада на це — повернутись до служіння Господеві. Тільки так можна врятуватись від незваних злигоднів, яких завдає матеріальна природа.

Зумовленою є та душа, яка забула, що Крішна — її вічний повелитель. Зумовлена душа, вважаючи, що насолоджується матеріальним світом, зазнає троїстих страждань матеріального існування. Святі особи (садгу), вайшнави, чи віддані Господа, проповідують свідомість Крішни, спираючись на авторитет ведичних писань. Тільки з їхньої ласки в зумовленій душі прокидається свідомість Крішни. Iстота, яка пробудилась, уже не прагне насолоджуватись матеріалістичним життям. Замість того вона присвячує себе любовному трансцендентному служінню Господеві. У відданому служінні Господеві вона байдужіє до матеріальної насолоди:(Бгаґ.11.2.42)Це критерій, який дає змогу визначити ріст людини у відданому служінні. Треба бути байдужим до матеріальної насолоди. Така байдужість свідчить про те, що майа справді надала зумовленій душі свободу від оманних намог насолоджуватись. Коли людина сягнула високого рівня свідомості Крішни, вона не стане вважати себе рівною Крішні. Щойно істота подумає, що може насолоджуватись матеріальними вигодами, вона опиняється в путах тілесних поглядів на життя. Однак коли вона звільняється від тілесних поглядів на життя, вона може присвятити себе відданому служінню, що й становить її істинне становище свободи від лабет майі. Це все пояснено в наведеному далі вірші з «Бгаґавад-ґіти»(7.14).

Зумовлена душа перебуває під чаром ілюзорної енерґії (майі). Завдання майі — тримати зумовлену душу в забутті щодо її справжнього зв'язку з Крішною. Тому жива істота, забувши свою справжню сутність духовної душі, Брахмана, замість того, щоб пізнати своє справжнє становище, вважає себе за породження матеріальної енерґії. Згідно із «Шрімад-Бгаґаватам»(1.7.5):«Перебуваючи під впливом цієї зовнішньої енерґії, жива істота, хоча і трансцендентна щодо трьох ґун матеріальної природи, вважає себе за породження матерії і внаслідок того зазнає матеріальних страждань».Це опис того, як майа впливає на зумовлену душу. Вважаючи себе за породження матеріальної енерґії, зумовлена душа присвячує себе численним формам служіння матеріальній енерґії. Вона стає слугою хіті, гніву, жадності та заздрості. Ось так істота перетворюється повністю на раба ілюзорної енерґії. З часом спантеличена душа стає слугою умоглядних мудрувань, але в будь-якому разі вона залишається під покровом ілюзорної енерґії. Зі Своєї безпричинної милості та співчуття Крішна, втілившись як В'ясадева, уклав численні ведичні писання. В'ясадева — це шакт'явеша-аватара Господа Крішни. Він зі своєї великої милості дарував ці твори, щоб пробудити зумовлену душу й повернути її до тями. На жаль, нині зумовлені душі перебувають під проводом демонів, які нехтують ведичною літературою. Хоча ці писання являють собою величезну скарбницю знання, люди читають замість них усілякий непотріб, який аж ніяк не допоможе їм вибратись із лабет майі. Мету ведичної літератури пояснено в дальших віршах.

Забувши своє справжнє становище, зумовлена душа може скористатися допомогою шастри, ґуру та Наддуші в своєму серці. Крішна перебуває в серці кожного як Наддуша. В «Бгаґавад-ґіті»(18.61) сказано:«Верховний Господь перебуває в серці кожного, Арджуно, і керує блуканнями всіх живих істот, що наче сидять у машині, зробленій з матеріальної енерґії».Втілившись як шакт'явеша-аватара В'ясадева, Крішна вчить зумовлену душу через ведичні писання. Зовні Крішна проявляється як духовний вчитель і виховує зумовлену душу, сповнюючи її свідомістю Крішни. Коли в живої істоти прокидається її первинна свідомість Крішни, вона звільняється від пут матерії. Отже, Верховний Бог-Особа завжди допомагає зумовленій душі трьома способами: через писання, духовного вчителя і Наддушу в серці. Господь — рятівник зумовленої душі і Верховний Господь усіх живих істот. Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті»(18.66):«Покинь усі різновиди релігії і просто віддайся Мені. Я звільню тебе від усіх гріхів. Не бійся». Цю саму настанову можна знайти в усіх ведичних писаннях. Крішну завжди представляють садгу, шастра й ґуру, а зараз по всьому всесвіті шириться рух свідомості Крішни. Кожен, хто скористається з цієї нагоди, досягає звільнення.

Перебуваючи в омані під покровом зовнішньої, матеріальної енерґії, зумовлена душа повністю поринає в різні форми задоволення чуттів. Матеріалістична діяльність покриває первинну свідомість Крішни живої істоти. Однак Крішна, як верховний батько всіх живих істот, хоче, щоб Його діти повернулися додому, до Бога. Тому Він приходить особисто, щоб принести ведичні писання, як оце «Бгаґавад- ґіта». Він скеровує Своїх довірених слуг, що служать Йому як духовні вчителі і просвітителі зумовлених живих істот. Присутній в серці кожного, Господь дає живим істотам совість, яка допомагає їм визнати Веди й духовного вчителя. Так жива істота може зрозуміти своє природне становище і свої стосунки з Верховним Господом. Як проголошує Сам Господь у «Бгаґавад-ґіті»(15.15): ведаіṣ ча сарваір ахам ева ведйаṭ — вивчаючи веданту, можна повністю усвідомити свої стосунки з Верховним Господом і заснувати на цих стосунках свою діяльність. Так можна врешті-решт досягнути рівня відданого служіння Господеві. Пізнати Верховного Господа — це в найліпших інтересах живої істоти. На жаль, живі істоти забули, що це в їхніх найліпших інтересах, і тому «Шрімад-Бгаґаватам» каже: на те відуṭ свāртга-ґатіṃ хі вішṇум (Бгаґ.7.5.31).Всі хочуть досягнути найвищої мети життя, але, занурившись у матеріальну енерґію, ми гайнуємо свій час за чуттєвим задоволенням. Вивчаючи ведичну літературу, суттю якої є «Бгаґавад-ґіта», людина приходить до свідомості Крішни. Тоді вона береться до відданого служіння, що зветься абгідгея. Коли жива істота справді розвиває любов до Бога, вона досягає остаточної мети, прайоджани. Iншими словами, той, хто набув повної свідомості Крішни, досягнув досконалості життя.

Iноді, коли ми потрапляємо в скрутне становище або коли хочемо знати майбутнє, ми йдемо до астролога чи до хіроманта. В зумовленому житті жива істота завжди страждає від троїстих злигоднів матеріального буття. За таких обставин у неї виникає цікавість: яке її становище. Наприклад, Санатана Ґосвамі звернувся до Верховного Бога- Особи, Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, запитуючи про те, чому він страждає. Таке становище всіх зумовлених душ. Ми завжди страждаємо, і людина розумна природно починає цікавитись, чому це так. Така цікавість називається брахма-джіджñāсā. Атгāто брахма-джіджñāсā («Веданта-сутра»1.1.1). Слово брахма тут означає «ведична література». Людині слід звернутись до ведичної літератури, щоб дізнатися, чому зумовлена душа постійно страждає. Ведичні писання призначені для того, щоб звільнити зумовлену душу від злигоднів матеріального буття. Наведена в цій главі історія астролога Сарваґ'ї та злидаря дуже повчальна.

У «Бгаґавад-ґіті»(7.26) Шрі Крішна каже:«О Арджуно! Я є Верховний Бог-Особа, тож Мені відомо все, що відбувалося в минулому, все, що відбувається тепер, і все, що гряде. Я також знаю кожну живу істоту — Мене ж не знає ніхто».Отже, Крішна знає причину бідування зумовленої душі. Тому Він сходить зі Свого одвічного становища, аби навчати зумовлену душу й повідомити їй про те, що вона забула свої стосунки з Крішною. Крішна проявляє Себе у взаєминах з оточенням у Вріндавані і на битві при Курукшетрі, щоб люди привабились до Нього й повернулись додому, до Бога. Також Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті», що Він володар усіх всесвітів, той, кому належить уся насолода, і друг кожного. Бгоктāраṃ йаджñа-тапасāṃ сарва-лока-махеṣварам сухṛдаṃ сарва-бгутāнāṃ (Б.-ґ.5.29). Якщо ми відродимо свої споконвічні тісні стосунки з Крішною, це полегшить нашу скруту в матеріальному світі. Всі намагаються пристосуватись до скрутних умов матеріального буття, але основних проблем не вдасться розв'язати, якщо не встановити тісних стосунків із Крішною.

Ведичні писання, до яких входять і Пурани, стверджують, що для різних рівнів зумовлених душ існують різні методи: карма-канда, ґ'яна-канда, йоґічні методи і бгакті-йоґа. Карма-канду тут порівняно до ос та шершнів, що просто покусають людину, яка вдасться до них по притулок. Ґ'яна-канда, метод умоглядних розумувань, — достоту немов привид, що турбує розум. Йоґу, містичні вправи, порівнюють до чорної змії, що ковтає людей, коли вони розвивають безособистісну кайвал'ю. Однак, якщо людина береться до бгакті-йоґи, вона швидко досягає успіху. Iншими словами, завдяки бгакті-йозі руки людини доторкнуться до схованого скарбу без перешкод.Мета, до якої скеровують усі явлені писання і ведичні заповіді, — це Крішна, як Він каже Сам у «Бгаґавад-ґіті»(15.15): ведаіṣ ча сарваір ахам ева ведйаṭ. Веди спонукають знайти Крішну і віддатись під притулок Його лотосових стіп, а зробити це не дає змоги жоден ведичний метод, крім відданого служіння, тому потрібно вдатись саме до нього. За «Бгаґавад- ґітою»(18.55), тільки шлях бгакті приводить до остаточного успіху. Бгактйā мāм абгіджāнāті. Це висновок Вед, і тому той, хто серйозно шукає Крішну, Верховного Бога-Особу, повинен прийняти цей метод.Щодо цього Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура дає своє пояснення. Схід уособлює віддане служіння Господу Крішні. Південь уособлює метод корисливої діяльності (карма-канда), що веде до матеріальної вигоди. Захід уособлює ґ'яна-канду, метод умоглядних розумувань, іноді званий також сіддгі-канда. Північ уособлює метод поступового піднесення, який іноді називають системою містичної йоґи. Досягти справжньої мети життя дає змогу тільки схід, віддане служіння. З півднем пов'язана корислива діяльність, що внаслідок неї істота накликає на себе кару Ямараджі. Коли людина йде шляхом корисливої діяльності, провідну роль в її житті грають матеріальні бажання. Тому наслідки цього методу порівнюють до ос та шершнів. Живу істоту жалять оси та шершні корисливої діяльності, і так вона життя за життям страждає в матеріальному світі. Йдучи цим шляхом, неможливо звільнитись від матеріальних бажань. Потяг до матеріальної насолоди не наситити ніколи. Тому круговерть народжень та смертей триває без кінця, і духовна душа постійно страждає.Метод містичної йоґи порівнюють до чорної змії, що впорскує в живу істоту отруту і проковтує її. Остаточна мета системи йоґи — це стати єдиним із Абсолютом. Це означає припинити особисте існування. Але невід'ємна духовна часточка Верховного Бога-Особи має вічне індивідуальне буття. «Бгаґавад-ґіта» підтверджує, що індивідуальна душа існувала в минулому, існує тепер і існуватиме як індивідуальність у майбутньому. Неприродні спроби стати єдиним із Абсолютом являють собою самогубство. Неможливо знищити свою природу.Якша, охоронець багатств, не дозволить нікому забрати багатство для своєї насолоди. Цей демон всіляко перешкоджатиме. Iншими словами, відданий покладається не на свої матеріальні засоби, а на милість Верховного Бога-Особи, що один може надати справжнього захисту. Це називається ракшішйатīті віṣвāсаṭ, чи (за бенґальським віршем Бгактівіноди Тгакури в «Шаранаґаті») `аваṣйа ракшібе кṛшṇа' — віṣвāса пāлана. Віддана душа повинна визнати, що її істинний захисник — Крішна, а не її матеріальні надбання.З огляду на це істинною скарбницею живої істоти є віддане служіння Крішні. Коли істота приходить на рівень відданого служіння, вона завжди живе в розкошах у товаристві Верховного Бога-Особи. Того, хто відірваний од відданого служіння, ковтає чорна змія системи йоґи, кусають оси та шершні корисливої діяльності, і внаслідок цього він потерпає від матеріальних страждань. Iноді жива істота впадає в оману і намагається злитися воєдино з духовним буттям, вважаючи себе рівною з Верховним Богом-Особою. Це означає, що, коли вона підніметься до духовного рівня, вона не знайде спокою і знову повернеться до матеріального рівня. Згідно із «Шрімад- Бгаґаватам»(10.2.32):Такі люди можуть стати санн'ясі, але, якщо вони не віддадуться під притулок лотосових стіп Крішни, то повернуться на матеріальний рівень і візьмуться за доброчинність. На цьому їхнє духовне життя закінчується. Ось що слід розуміти під твердженням про те, що їх ковтає чорна змія.

Цей і наступний вірші зацитовано із «Шрімад-Бгаґаватам»(11.14.20–21). Пояснення до цього вірша дано в Аді-лілі 17.76.

У «Бгаґавад-ґіті» (18.55) Господь Крішна каже:«Пізнати Мене таким, як Я є, як Верховного Бога-Особу, можна тільки відданим служінням. I тільки повністю усвідомивши Мене за допомогою такої відданості, істота може ввійти у царство Бога».Мета життя полягає в тому, щоб позбутись матеріальної зумовленості і ввійти в духовне існування. Хоча шастри радять різним людям різні методи, Верховний Бог-Особа каже, що врешті-решт людина повинна стати на шлях відданого служіння, що забезпечує надійний духовний ріст. Віддане служіння Господеві — це єдиний метод, який схвалює Сам Господь. Сарва-дгармāн парітйаджйа мāм екаṃ ṣараṇаṃ враджа (Б.-ґ.18.66). Людині слід стати відданим, якщо вона бажає повернутись додому, до Верховного Бога і здобути вічне блаженство.

Результати відданого служіння — це, звичайно, не матеріальні вигоди й не звільнення від матеріального рабства. Мета відданого служіння — це вічно бути зануреним у любовне служіння Господеві і насолоджуватись духовним блаженством цього служіння. Вважають, що людина живе в злиднях тоді, коли вона забуває Верховного Бога-Особу. Треба покласти край таким злидням, і тоді само собою настане кінець сповненому страждань матеріальному буттю. Коли істота відчуває смак служіння Крішні, вона сама собою звільняється від лабет матеріальної насолоди. Немає потреби докладати якихось окремих зусиль для того, щоб прийшов достаток. Достаток і розкіш самі собою приходять до чистого відданого, навіть якщо він не бажає матеріального щастя.

Це вірш із «Падма Пурани».

Ці два вірші взято із «Шрімад-Бгаґаватам»(11.21.42–43). Коли Уддгава запитав Крішну про ціль ведичних міркувань, Господь пояснив йому процес пізнання ведичної літератури. Веди складені з карма-канди, ґ'яна-канди і упасана-канди. Той, хто проаналізує мету Вед, зрозуміє, що наслідок, до якого приводить карма-канда, жертовна діяльність, — це ґ'яна-канда, умоглядне знання, а наслідок, до якого приводить умоглядне пізнання, — це усвідомлення того, що остаточна мета полягає в поклонінні Верховному Богові-Особі. Коли людина приходить до цього висновку, вона повністю вдовольняється.

Це цитата з «Бгавартга-діпіки», коментаря Шрідгари Свамі до «Шрімад-Бгаґаватам»(10.1.1). У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» міститься опис ашрая-таттви, Шрі Крішни. Iснує дві таттви — ашрая-таттва і ашріта- таттва. Ашрая-таттва — об'єктивна істина, тоді як ашріта-таттва — суб'єктивна. Лотосові стопи Господа Шрі Крішни — це притулок усіх відданих, і тому Шрі Крішну тут названо параṃ дгāма. У «Бгаґавад-ґіті»(10.12) сказано: параṃ брахма параṃ дгāма павітраṃ парамаṃ бгавāн. Все перебуває під захистом лотосових стіп Крішни. У «Шрімад-Бгаґаватам»(10.14.58) сказано:Вся махат-таттва існує під захистом лотосових стіп Шрі Крішни. Все перебуває під захистом Шрі Крішни, і тому Шрі Крішну називають ашрая-таттва. Все решта називається ашріта-таттва. Матеріальне творіння також називається ашріта-таттва. Свобода від матеріального рабства і духовний рівень буття — це також ашріта-таттва. Єдина ашрая-таттва — Крішна. На початку творення є Маха- Вішну, Ґарбгодакашаї Вішну і Кшіродакашаї Вішну. Вони також ашрая-таттва. Крішна являє Собою причину всіх причин (сарва-кāраṇа-кāраṇам). Щоб досконало збагнути Крішну, треба аналітично розглянути ашрая-таттву і ашріта-таттву.

Крішна — це джерело всіх вішну-таттв, включно із Маха-Вішну, Ґарбгодакашаї Вішну і Кшіродакашаї Вішну. Він найвища мета вайшнавської філософії. Все походить із Нього. Його тіло цілковито духовне і є джерелом усього духовного буття. Хоча Він джерело всього, Йому Самому джерела немає. Адваітам ачйутам анāдім ананта- рūпам/āдйаṃ пурāṇа-пурушаṃ нава-йауванаṃ ча. Хоча Він первинне джерело кожного, Він завжди залишається квітучим юнаком.

Це перший вірш п'ятої глави «Брахма-самхіти».

Це цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(1.3.28). Дивіться також Аді-лілу, другу главу, 67 вірш.

Це цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(1.2.11).Ті, кого цікавить безособистісне сяйво Брахмана, невідмінне від Верховного Бога-Особи, можуть досягнути цієї мети умоглядним філософствуванням. Ті, кого приваблює практика містичної йоґи, можуть досягнути локалізованого аспекту Параматми. У «Бгаґавад-ґіті»(18.61) сказано: īṣвараṭ сарва- бгūтāнāṃ хṛід-деṣе 'рджуна тішṭгаті — Верховний Бог- Особа перебуває в серці як Параматма. Він як свідок споглядає дії живих істот і дає їм дозвіл на їхні вчинки.Докладніше пояснення можна знайти в Аді-лілі, другій главі, 11 вірші.

Це вірш із «Брахма-самхіти»(5.40). Пояснення можна знайти в Аді-лілі, другій главі, 14 вірші.

Цього вірша узято із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.14.55). Парікшіт Махараджа запитав Шукадеву Ґосвамі про те, чому Крішна був такий любий жителям Вріндавани, що любили Його над своїх власних дітей і навіть над життя. Шукадева Ґосвамі відповів на це, що кожен дуже й дуже любить свою атму, душу, а надто ті живі істоти, які отримали матеріальні тіла. Однак ця атма, духовна душа, являє собою невід'ємну частку Крішни. Тому Крішна дуже дорогий кожній живій істоті. Кожному дуже дороге його тіло, кожен всіляко захищає тіло, тому що в тілі живе душа. Через тісний зв'язок душі й тіла тіло для кожного має велике значення і кожному дороге. Так само всім живим істотам дуже й дуже дорога душа, тому що вона невід'ємна частка Крішни, Верховного Господа. На жаль, душа забуває своє природне становище і вважає себе просто тілом (деха-āтма-буддгі). Через це душа потрапляє під владу законів матеріальної природи. Коли жива істота за допомогою інтелекту знову пробуджує в собі потяг до Крішни, вона розуміє, що вона не тіло, а невід'ємна частка Крішни. Сповнившись цього знання, вона вже не діє під впливом прив'язаності до тіла і всього з ним пов'язаного. Джанасйа мохо 'йам ахаṃ маметі. Матеріальне існування, в якому істота думає: «Я тіло, і ось це належить мені», — також ілюзія. Свою прив'язаність слід скерувати знову на Крішну. «Шрімад-Бгаґаватам»(1.2.7) проголошує:«До кожного, хто починає віддано служити Богові-Особі, Шрі Крішні, самі собою, безпричинно, приходять знання й неприв'язаність до світу».

Цей вірш — цитата з «Бгаґавад-ґіти»(10.42).

Шріла Рупа Ґосвамі описав сваям-рупу в «Лаґгу-бгаґаватамріті», «Пурва-кганді», 12 вірші: ананйāпекші йад рūпаṃ свайаṃ-рūпаṭ са учйате — «Форма Верховного Бога-Особи, що не залежить від інших форм, називається сваям-рупа, одвічна форма». Цю форму описано також у «Шрімад-Бгаґаватам»(1.3.28): кṛшṇас ту бгаґавāн свайам — «Крішна є первинна форма Верховного Бога-Особи». Крішна в образі пастушка у Вріндавані являє Собою споконвічну форму Бога-Особи (сваям-рупа), що підтверджує «Брахма- самхіта»(5.1):Немає нічого вищого за Ґовінду. Він найвище джерело всього і причина всіх причин. Те саме сказано і в «Бгаґавад- ґіті»(7.7), де Господь проголошує: маттаṭ паратараṃ нāнйат — «Немає істини, вищої за Мене».Форми тад-екатма-рупа також описані в «Лаґгу-бгаґаватамріті» («Пурва-кганда», вірш 14):«Форми тад-екатма-рупа існують одночасно з формою сваям-рупа і невідмінні від неї. Водночас їхня зовнішність і конкретні дії здаються інакші». Форми тад-екатма-рупа поділяють на дві категорії: свамша та віласа.Крішнині форми авеша також пояснено в «Лаґгу-бгаґаватамріті» (Пурва18):«Живу істоту, яку Господь наділяє особливим знанням чи силою, називають авеша-рупа». Як сказано у «Чайтан'я- чарітамріті»(Ант'я7.11), кṛшṇа-ṣакті вінā нахе тāра правартана — не отримавши особливої могутності від Господа, відданий не може проповідувати святе ім'я Господа всім світом. Такий зміст терміна авеша-рупа.

Цей вірш промовив Нарада Муні в «Шрімад- Бгаґаватам»(10.69.2).

Цей вірш зацитовано із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.40.7). У Ведах сказано, що один стає багатьма (еко баху сйāм). Верховний Бог-Особа поширюється в різні форми: вішну-таттва, джіва-таттва і шакті-таттва.Ведичні писання визначають різні правила для того, щоб поклонятись цим різним формам. Якщо людина користається з ведичних писань і очищується, додержуючи їхніх приписів, вона, в вищому розумінні, поклоняється Верховному Богові- Особі, Крішні. Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті»(4.11): мама вартмāнувартанте манушйāṭ пāртга сарваṣаṭ. Поклонятись півбогам — це, в певному сенсі, поклонятись Верховному Богові-Особі, але таке поклоніння названо авідгі-пурвакам, неправильним. Насправді поклоніння півбогам призначене для не вельми розумних. Людина розумна бере до уваги слова Верховного Бога-Особи: сарва дгармāн парітйаджйа мāм екаṃ ṣараṇаṃ враджа. Той, хто поклоняється півбогам, непрямо поклоняється Верховному Господеві, але, згідно з явленими писаннями, нема потреби поклонятись Йому непрямо. Можна поклонятись Йому безпосередньо.

Роз'яснюючи різницю між сваям-рупою, тад- екатма-рупою, авешею, прабгавою та вайбгавою, Шріла Бгактівінода Тгакура наводить подальший опис. Спочатку Крішна має три типи тілесних рис: 1)сваям-рупа, пастушок у Вріндавані, 2)тад-екатма-рупа, що поділяється на свамшака та віласа, і 3)авеша-рупа. Свамшака, тобто поширення особистої могутності, — це 1)Каранодакашаї, Ґарбгодакашаї, Кшіродакашаї і 2)такі втілення, як риба, черепаха, вепр та Нрісімха. Поширення віласа-рупа мають підрозділ прабгава, до якого входять Вāсудева, Санкаршана, Прад'юмна та Аніруддга. Крім того, віласа-рупа має підрозділ вайбгава, куди входить двадцять чотири форми, включно з другими Вāсудевою, Санкаршаною, Прад'юмною та Аніруддгою. Кожна з цих форм має по три поширення, разом дванадцять. Ці дванадцять форм дають назву дванадцяти місяцям року і дванадцяти знакам тілаки на тілі. Також кожна з цих чотирьох осіб Бога поширюється ще в дві форми, і тому існують ще вісім форм, як оце Пурушоттама, Ач'юта іт.д. Разом ці чотири форми (Вāсудева іт.д.), дванадцять форм (Кешава іт.д.) і вісім форм (Пурушоттама іт.д.) утворюють двадцять чотири форми. Ці форми мають різні імена, відповідно до розміщення зброї, яку Вони тримають у руках.

Коли Господь Крішна народився, Він з'явився поза лоном як чотирирукий Вішну. Тоді Девакі та Васудева піднесли Йому молитви і попрохали Його прибрати дворукої форми. Господь відразу ж прибрав дворукої форми і наказав перенести Його до Ґокули, на протилежний берег Ямуни.

Цей вірш можна знайти в «Лаліта-мадгаві»(4.19). Його промовляє Вāсудева у Двараці.

Цей вірш, який промовив Вāсудева у Двараці, також записав Шріла Рупа Ґосвамі у «Лаліта-мадгаві»(8.34).

Господні поширення віласа описано в подальшому вірші з «Лаґгу-бгаґаватамріти»(1.15):«Коли Господь Своєю незбагненною енерґією проявляє численні форми з відмінною зовнішністю, такі форми відомі як віласа-віґраха».Господні поширення свамша також описано в «Лаґгу- бгаґаватамріті»(1.17):Коли певна форма Крішни невідмінна од первинної, але має менше значення і проявляє меншу могутність, вона зветься свамша. Приклади таких поширень свамша можна бачити в четверних формах Господа, що перебувають у своїх обителях, починаючи з Санкаршани, Вāсудеви, Прад'юмни та Аніруддги, а також у пуруша-аватарах, ліла-аватарах, манвантара-аватарах і юґа-аватарах.

У вершині паравйоми, духовного неба, розміщена Ґолока Вріндавана, яку поділяють на три частини. Дві частини, Матгура і Дварака, — це обитель Крішни, проявленого як прабгава-віласа. Баларама, вайбгава-пракаша Господа Крішни, вічно перебуває в Ґокулі. З четверної прабгава-віласи поширюються двадцять чотири форми вайбгава-віласа. Кожна з цих форм має чотири руки, в яких по-різному тримає зброю. Найвища планета духовного світу — це Ґолока Вріндавана, і під цією планетою простягається духовне небо. У цьому духовному небі Сам Крішна має чотири руки і перебуває в формі Нараяни.

Ставлячи на тіло тілаку, треба повторювати наведену далі мантру, що складається з дванадцяти імен Господа Вішну:«Ставлячи знак тілаки на чоло, треба згадувати Кешаву. Ставлячи знак тілаки на низ живота, треба згадувати Нараяну. Ставлячи знак тілаки на груди, треба згадувати Мадгаву, а ставлячи знак тілаки на шийну впадину, треба згадувати Ґовінду. Ставлячи знак тілаки на правий бік живота, треба згадувати Господа Вішну, а ставлячи знак тілаки на праву руку, треба згадувати Мадгусудану. Ставлячи знак тілаки на праве плече, треба згадувати Трівікраму, а ставлячи знак тілаки на лівий бік живота, треба згадувати Ваману. Ставлячи знак тілаки на ліву руку, треба згадувати Шрідгару, а ставлячи знак тілаки на ліве плече, треба згадувати Хрішікешу. Ставлячи знак тілаки на спину, треба згадувати Падманабгу й Дамодару».

Усі ці форми — це мурті, і Їм поклоняються в храмах. Їхні імена — це Кешава в Матгурі, Пурушоттама чи Джаґаннатга в Нілачалі, Шрі Бінду Мадгава в Праязі, Мадгусудана в Мандарі і Вāсудева, Падманабга та Джанардана в Анандаран'ї, що лежить у Кералі (південна Iндія). У Вішну-канчі є Господь Варада-раджа, а Господь Харі перебуває в Маяпурі, місці народження Господа Чайтан'ї. Отже, в різних місцях по всьому всесвіті в храмах стоять різні Божества, даруючи відданим Свою безпричинну милість. Ці всі форми Божеств невідмінні від мурті в духовному світі Вайкунтг. Хоча арча-мурті, форма Божества Господа для поклоніння, здається зробленою з матеріальних елементів, вона нічим не поступається духовним формам, які перебувають на духовних Вайкунтгалоках. Однак Божество у храмі видимо постає перед матеріальними очима відданого. Для зумовленої особи, що живе матеріальним життям, неможливо побачити духовну форму Господа. Щоб дарувати нам безпричинну милість, Господь являється як арча-мурті і дає нам змогу бачити Себе. Заборонено вважати арча-мурті зробленим із каменю чи дерева. У «Падма Пурані» сказано:Ніхто не повинен вважати Божество в храмі зробленим із каменю чи дерева, і ніхто не повинен вважати духовного вчителя за звичайну людину. Не слід гадати, що вайшнава належить до якої-небудь окремої касти чи якого-небудь окремого вірування, і не слід вважати чаранамріту чи воду Ґанґи за звичайну воду. I ніхто не повинен вважати маха-мантру Харе Крішна за матеріальну звукову вібрацію. Ці всі поширення Крішни в матеріальному світі — це просто прояви Господньої милості і Його готовності йти назустріч Своїм відданим, що виконують віддане служіння Йому в матеріальному світі.

Сім островів згадані в «Сіддганта-шіромані»:Сім островів (двіп) відомі як: 1)Джамбу, 2)Шака, 3)Шалмалі, 4)Куша, 5)Краунча, 6)Ґомеда, чи Плакша, і 7)Пушкара. Планети називаються двіпами. Космос подібний до океану повітря. Так само як у водному океані є острови, ці планети в космічному океані також називають двіпами, чи космічними островами. Є дев'ять кганд, відомих як: 1)Бгарата, 2)Кіннара, 3)Харі, 4)Куру, 5)Хіранмая, 6)Рам'яка, 7)Iлавріта, 8)Бгадрашва і 9)Кету-мала. Це різні частини Джамбудвіпи. Кгандою чи варшею зветься долина між двома горами.

Господь перебуває в матеріальному світі в різних храмових арча-мурті (Божествах) лише для того, щоб зменшити матеріальну діяльність зумовленої душі і збільшити її духовну діяльність. Особливо в Iндії по всій країні дуже багато храмів. Віддані можуть скористатися з цього й піти побачити Господа в Джаґаннатга Пурі, Вріндавані, Праязі, Матгурі, Хардварі та Вішну-канчі. Коли віддані їдуть до цих місць і бачать Господа, це додає їм щастя у відданому служінні.

Двадцять чотири форми — це 1)Вāсудева, 2) Санкаршана, 3) Прад'юмна, 4) Аніруддга, 5) Кешава, 6)Нараяна, 7)Мадгава, 8)Ґовінда, 9)Вішну, 10)Мадгусудана, 11)Трівікрама, 12)Вамана, 13)Шрідгара, 14)Хрішікеша, 15)Падманабга, 16)Дамодара, 17)Пурушоттама, 18)Ач'юта, 19)Нрісімха, 20)Джанардана, 21)Харі, 22)Крішна, 23)Адгокшаджа та 24)Упендра.

Шістнадцять осіб — це 1) Вāсудева, 2) Санкаршана, 3) Прад'юмна, 4) Аніруддга, 5) Кешава, 6) Нараяна, 7) Мадгава, 8) Ґовінда, 9) Вішну, 10) Мадгусудана, 11) Трівікрама, 12) Вамана, 13) Шрідгара, 14) Хрішікеша, 15) Падманабга та 16) Дамодара.

Цього вірша уміщено в «Лаґгу-бгаґаватамріті»(1.451). Згаданий тут Брахма не належить до живих істот. Iноді, коли бракує живих істот, гідних заступити на посаду Брахми, в Господа Брахму поширює Себе Сам Маха- Вішну. Цього Брахму не вважають за живу істоту, Він поширення Вішну.

Пуруша-аватари — це повелителі світобудови. Це Каранодакашаї Вішну, Ґарбгодакашаї Вішну та Кшіродакашаї Вішну. Також є ще ліла-аватари, і до них входять: 1) Чатухсана, тобто четверо Кумар, 2) Нарада, 3) Вараха, 4) Матс'я, 5) Яґ'я, 6) Нара-Нараяна, 7) Кардамі Капіла, 8) Даттатрея, 9) Хаяшірша, 10) Хамса, 11) Дгрувапрія, чи Прішніґарбга, 12) Рішабга, 13) Прітгу, 14) Нрісімха, 15) Курма, 16) Дганвантарі, 17) Мохіні, 18) Вамана, 19) Бгарґава Парашурама, 20) Раґгавендра, 21) В'яса, 22) Праламбарі Баларама, 23) Крішна, 24) Буддга та 25) Калкі.Ці двадцять п'ять Осіб Бога відомі як ліла-аватари. Вони з'являються кожного дня Брахми, тобто кожної калпи (епохи), і тому їх іноді називають калпа-аватари. Серед цих втілень Хамса та Мохіні не постійні й не дуже широко відомі, але Їх зараховують до прабгава-аватар. Становище Капіли, Даттатреї, Рішабги, Дганвантарі та В'яси вічне, і вони дуже широко відомі. Їх також зараховують до втілень прабгав. Курму, Матс'ю, Нараяну, Вараху, Хаяґріву, Прішніґарбгу та Баладеву, нищителя демона Праламбасури, зараховують до вайбгава-аватар.

Ґуна-аватар є три — Господь Брахма, Господь Шіва та Господь Вішну (Бгаґ.10.88.3). Аватари, які з'являються за правління кожного з Ману і називаються манвантара-аватари, перелічені у «Шрімад-Бгаґаватам» (Восьма пісня, глави 1, 5 та 13): 1)Яґ'я, 2)Вібгу, 3)Сат'ясена, 4)Харі, 5)Вайкунтга, 6)Аджіта, 7)Вамана, 8)Сарвабгаума, 9) Рішабга, 10) Вішваксена, 11) Дгармасету, 12) Судгама, 13)Йоґешвара та 14)Бріхадбгану. Всього їх чотирнадцять, а серед Них Яґ'ю та Ваману зараховують також до ліла-аватар. Ці всі втілення манвантара називають іноді вайбгава- аватари.Чотири юґа-аватари — це 1) шукла (біле) за Сат'я-юґи (Бгаґ. 11.5.21), 2) ракта (червоне) за Трета-юґи (Бгаґ. 11.5.24), 3) ш'яма (темно-синє) за Двапара-юґи (Бгаґ. 11.5.27) і 4) зазвичай крішна (чорне), але в окремих випадках піта (жовте), як Чайтан'я Махапрабгу, за Калі-юґи (Бгаґ. 11.5.32 і 10.8.13).Шакт'явеша-аватари поділяють на 1) занурені в божественність форми (бгаґавад-авеша), як оце Капіладева чи Рішабгадева, і 2)наділені божественністю форми (шакт'явеша), найголовніші з яких сім: 1)Шеша Наґа у світі Вайкунтги, вповноважений на особисте служіння Верховному Господеві (сва-севана-шакті), 2)Анантадева, вповноважений тримати всі планети у всесвіті (бгу-дгарана-шакті), 3) Господь Брахма, наділений могутністю творити космічний прояв (срішті- шакті), 4)Чатухсана, чи Кумари, окремо вповноважені поширювати трансцендентне знання (ґ'яна-шакті), 5)Нарада Муні, вповноважений поширювати віддане служіння (бгакті- шакті), 6) Махараджа Прітгу, окремо вповноважений правити й підтримувати живі істоти (палана-шакті) і 7)Парашурама, окремо вповноважений винищувати негідників та демонів (душта-дамана-шакті).

Хоча здається, що місяць тримається на гілках дерева, насправді він дуже далеко від дерева. Так само жодна з аватар, чи втілень, Господа Крішни не перебуває в матеріальному світі, але з безпричинної милості Господа їх можна побачити. Як каже Господь Крішна у «Бгаґавад- ґіті»(9.11):«Дурні глузують з Мене, коли Я сходжу в людській подобі. Вони не знають Моєї трансцендентної природи й верховної влади над усім сущим».Аватари сходять із власної волі, і хоча вони можуть діяти, наче звичайні люди, вони не належать до матеріального світу. Зрозуміти Господа Крішну та Його аватари можна тільки з ласки Господа.(«Катга Упанішада»1.2.23)«Верховного Господа не досягнути ні даючи вмілі пояснення, ні розвиваючи великий інтелект, ні навіть багато слухаючи. Досягнути Його може тільки той, кого Він Сам вибере. Такій особі Він являє Свій образ».(Бгаґ. 10.14.29)«Мій Господи, той, хто отримав хоча б крихту милості Твоїх лотосових стіп, може пізнати велич Твоєї особистості. Але ті, хто намагається пізнати Верховного Бога-Особу розумуванням, нездатні Тебе пізнати, навіть якщо вивчають Веди роки за роками».

Цього вірша узято із «Шрімад-Бгаґаватам»(1.3.26).

Аж до цього вірша були описані всілякі поширення Господа. Далі йде опис різних енерґій Господа.

Цей вірш наведено у «Лаґгу-бгаґаватамріті» (Пурва-кганда 2.9). Він являє собою цитату з «Сатвата- тантри».

Цей вірш узято з «Брахма-самхіти»(5.2).

Цього вірша взято із «Бгаґаватам»(10.46.31).

Цього вірша взято із «Шрімад-Бгаґаватам»(1.3.1). Пояснення можна знайти в Аді-лілі, п'ятій главі, 84 вірші.

Цей вірш — цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(2.6.42). Пояснення можна знайти в Аді-лілі, п'ятій главі, 83 вірші.

Цей вірш у «Шрімад-Бгаґаватам» (2.9.10) промовив Шріла Шукадева Ґосвамі. Він відповідав на запитання Парікшіта Махараджі, що запитав, як жива істота падає в матеріальний світ. Шукадева Ґосвамі виклав вершки «Шрімад- Бгаґаватам» в чотирьох віршах, що були пояснені Господу Брахмі в кінці суворих аскез, яким він віддавався протягом тисячі небесних років. Брахмі тоді був показаний духовний світ та його трансцендентна природа.

Докладніше пояснення можна знайти в Аді- лілі, п'ятій главі, 58 вірші.

У «Бгаґавад-ґіті»(7.10) Крішна каже: бīджаṃ мāṃ сарва-бгūтāнāм — «Я первинне сім'я всього сущого». Це підтверджено також в іншому вірші «Бгаґавад-ґіти»(14.4):«Треба знати, що всі види життя з'являються на світ, народжуючись із матеріальної природи, о сину Кунті, а Я — батько, що дає сім'я».Докладніше пояснення можна знайти в «Брахма-самхіті»(Глава п'ята,10–13). Також «Брахма-самхіта»(5.51) проголошує:Усі матеріальні елементи, а також духовні іскри (індивідуальні душі) походять із Верховного Бога-Особи. Це підтверджує «Веданта-сутра»(1.1): джанмāдй асйа йатаṭ — «Абсолютна Iстина — це той, з кого все походить». Він є Верховна Iстина: сатйаṃ параṃ дгīмахі (Бгаґ.1.1.1). Абсолютна Верховна Iстина — це Крішна. Оṃ намо бгаґавате вāсудевāйа, джанмāдй асйа йато 'нвайāд ітаратаṣ чāртгешв абгіджñāṭ сва-рāṭ — «Абсолютна Iстина — це особа, що знає, прямо чи непрямо, весь космічний прояв» (Бгаґ. 1.1.1).Абсолютна Iстина, Верховний Бог-Особа, із серця дав знання Господу Брахмі (Бгаґ.1.1.1): тене брахма хṛдā йа āді- кавайе. Отже, Абсолютна Iстина не може бути інертною матерією, Абсолютна Iстина мусить бути Верховною Особою. Сеі пуруша мāйā-пāне каре авадгāна — самим тільки Його поглядом матеріальна природа була запліднена всіма живими істотами. Залежно від своєї карми, плодів корисливої діяльності, вони з'являються в різних тілах. Ось пояснення, яке наводить «Бгаґавад-ґіта»(2.13):«Як у цьому тілі душа переходить з дитячого тіла в юнацьке, а тоді в старече, так і під час смерті вона переходить в інше тіло. Такі зміни не турбують того, хто пізнав свою духовну природу»

Господь Крішна каже у «Бгаґавад-ґіті» (15.7):«Живі істоти в цьому зумовленому світі — Мої вічні невід'ємні частки. Через зумовленість свого життя вони тяжко борються з шістьма чуттями, одне з яких — розум»«Чайтан'я-чарітамріта» пояснює слово пракṛті-спарṣана, щоб з'ясувати те, як живі істоти стикаються з інертною матерією. Погляд кидає Маха-Вішну: са аікшата локāн ну сṛджā іті («Айтарея Упанішада»1.1.1). У зумовленому стані ми здатні запліднювати тільки згідно з тілесними поняттями, тобто під час статевого акту, однак Верховному Господеві не потрібен статевий акт для того, щоб запліднити. Він на силі запліднити самим лише Своїм поглядом. Це пояснює також «Брахма-самхіта»(5.32):Ґовінда може запліднити просто Своїм поглядом. Iншими словами, Його очі здатні виконувати функцію Його дітородного органа. Для того, щоб зачати дитину, Він не потребує ґеніталій. Насправді, Крішна може зачати будь-яку з живих істот будь-якою з частин Свого тіла.Слова свāṅґа-віṣешāбгāса-рūпе, які вказують на форму, якою Господь зачинає живих істот у матеріальному світі, пояснюють наступним чином. Ця форма — Господь Шіва. У «Брахма-самхіті» сказано, що Господь Шіва являє собою іншу форму Маха-Вішну і що це пояснює приклад із йоґуртом. Йоґурт — це не що інше, як молоко, але це вже не молоко. Господа Шіву вважають за батька цього всесвіту, а матеріальну природу вважають за матір. Батько й матір відомі як Господь Шіва та богиня Дурґа. Ґеніталії Господа Шіви та вагіну богині Дурґи разом вшановують як шіва-лінґу. Вони являють собою джерело матеріального творіння. Отже, становище Господа Шіви проміжне між становищем живої істоти і Верховного Господа. Iншими словами, Господь Шіва не є ні Верховний Бог-Особа, ні жива істота. Це та форма, через яку Верховний Господь зачинає живих істот у матеріальному світі. Як йоґурт виникає, коли молоко змішують із спеціальною культурою, так само форма Господа Шіви постає, коли Верховний Бог-Особа стикається з матеріальною природою. Те, як батько, Господь Шіва, запліднює матеріальну природу, дивовижно, тому що за один раз він зачинає безліч живих істот. Бгāґо джīваṭ са віджñейаṭ са чāнантйāйа калпате («Шветашватара Упанішада» 5.9). Ці живі істоти дуже й дуже крихітні:«Якщо розділити кінчик волосинки на сто частин, тоді взяти одну з цих частин і розділити ще на сто частин, то ця крихітна часточка матиме розмір однієї з незліченних живих істот. Усі вони чіт-кана, часточки духу, а не матерії».З пор на шкірі трансцендентного тіла Господа виходять незліченні брахманди, чи всесвіти, і також незліченні живі істоти. Так відбувається матеріальне творення. Без живих істот матеріальна природа не має жодної цінності. I матеріальна природа, і живі істоти виходять із пор на шкірі трансцендентного тіла Господа Маха-Вішну. Це дві окремі енерґії. Господь Крішна так описує матеріальну природу в «Бгаґавад- ґіті»(7.4):«Земля, вода, вогонь, повітря, ефір, розум, інтелект та оманне его — усі ці вісім елементів разом становлять Мої відокремлені матеріальні енерґії». Отже, матеріальні елементи також походять із тіла Верховного Бога-Особи, але являють собою іншу енерґію, відмінну від живих істот. Хоча живі істоти також походять із тіла Господа, їх вважають за вищу енерґію.«Поза цими нижчими енерґіями, о міцнорукий Арджуно, існує також Моя інша, вища енерґія. Вона складається з усіх живих істот, що використовують можливості матеріальної, нижчої природи» (Б.-ґ.7.5). Нижча енерґія, матерія, не може діяти без вищої енерґії. Це все дуже чітко пояснено у Ведах. Матеріалістична теорія, яка обстоює, що життя розвивається з матерії, неправильна. Життя і матерія походять від верховної живої істоти. Отож, як джерело і життя, й матерії, цю верховну живу істоту, Крішну, у «Веданта-сутрі» описано словами: джанмāдй асйа йатаṭ(В.-с. 1.1), — первинне джерело всього, сарва-кāраṇа-кāраṇам. Це ще чіткіше з'ясовує подальший вірш.

Це цитата із «Шрімад-Бгаґаватам» (3.26.19). Господь Капіла тут пояснює Своїй матері стосунки між Верховним Богом-Особою та матеріальною природою. Він розповідає про те, що Верховний Бог-Особа є первинна причина живих істот, зумовлених матеріальною природою. Вище за всі двадцять вісім елементів матеріального творіння перебуває Верховний Бог-Особа, причина всіх причин. Життя походить не з матерії, а з самого життя. У Ведах пояснено: нітйо нітйāнāṃ четанаṣ четанāнāм («Катга Упанішада»2.2.13). Верховний Господь — першоджерело життя.

Даний вірш являє собою цитату із «Шрімад- Бгаґаватам»(3.5.26). Цей вірш розповідає про те, як живі істоти приходять у матеріальну природу. Як жінка не може зачати дитину, не з'єднавшись із чоловіком, так і матеріальна природа не може зачати живі істоти, не з'єднавшись із Верховним Богом-Особою. Iснує опис того, як Абсолютний Господь стає батьком усіх живих істот. У кожному релігійному вченні визнано, що Бог — це верховний батько всіх живих істот. За вченням християн, Бог, верховний батько, забезпечує живі істоти всім потрібним для життя. Тому вони моляться: «Дай нам хліб наш насущний». Будь-яка релігія, що не визнає Верховного Господа за абсолютного батька, називається кайтава-дгарма, облудною релігією. Такі релігійні системи відкинуто у «Шрімад-Бгаґаватам»(1.1.2): дгармаṭ проджджгіта-каітаво 'тра. Тільки атеїст не визнає всемогутнього верховного батька. Той, хто визнає всемогутнього верховного батька, дотримується Його наказів і стає релігійною особою.

Три типи еготизму (аханкара) називаються на санскриті вайкаріка, тайджаса і тамаса. Махат-таттва міститься у серці (чітта), а панівне Божество махат- таттви — це Господь Вāсудева (Бгаґ.3.26.21). Махат-таттва перетворюється в три окремі форми: 1)вайкаріка, еготизм у добрі (саттвіка-аханкара), що з нього проявляється одинадцятий орган чуття, розум, і що його панівне Божество — Аніруддга (Бгаґ.3.26.27–28); 2)тайджаса, або еготизм у страсті (раджаса-аханкара), що з нього проявляються чуття дії та пізнання разом з інтелектом і що його панівне Божество — Господь Прад'юмна (Бгаґ3.26.29–31); і 3)тамаса, або еготизм у невігластві, що з нього постає звукова вібрація (шабда-танматра). Iз звукової вібрації проявляється небо (акаша), а тоді й чуття, починаючи з вух (Бгаґ.3.26.32). Панівне Божество цього третього типу еготизму — Господь Санкаршана. У філософському трактаті «Санкг'я-каріка» сказано: сāттвіка екāдаṣакаṭ правартате ваікṛтāд ахаṅкāрāт — бгūтāдес тан-мāтраṃ тāмаса-таіджасāдй-убгайам.

Це цитата з «Брахма-самхіти»(5.48). Пояснення можна знайти в Аді-лілі, п'ятій главі, 71 вірші.

Матеріальна енерґія не впливає на Господа Вішну, як вона впливає на Господа Брахму чи Господа Шіву. Тому сказано, що Господь Вішну трансцендентний до матеріальних якостей. Втілення матеріальних якостей — Господь Шіва та Господь Брахма — перебувають у сфері впливу зовнішньої енерґії. Проте Господь Вішну відрізняється від них. У мантрах «Ріґ Веди» сказано: оṃ тад вішṇоṭ парамаṃ падам («Ріґ Веда-самхіта»(1.22.20)). Слова парамаṃ падам вказують на те, що Він трансцендентний щодо матеріальних якостей. Господь Вішну перебуває поза сферою матеріальних якостей і тому завжди вищий від живих істот, підвладних матеріальній енерґії. Це одна з відмінностей між Верховним Господом і живими істотами. Господь Брахма — це дуже могутня жива істота, а Господь Шіва навіть могутніший за Господа Брахму. Тому Господа Шіву не вважають за одну з живих істот, однак водночас його не вважають і рівним Господу Вішну.

Це цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.2.40).

Ґарбгодакашаї Вішну, пуруша-аватара Господа Вішну, використовує матеріальні якості: саттва-ґуну, раджо-ґуну і тамо-ґуну, — і втілюється як Господь Вішну, Брахма та Шіва. Це втілення матеріальних якостей. Ґарбгодакашаї Вішну зі своєї вищої волі наділяє ґуною страсті одну з численних вищих живих істот, яка особливо відзначилась добродійністю та відданим служінням і яку починають звати Господом Брахмою. Так Господь Брахма стає втіленням твірної енерґії Господа.

Це цитата з «Брахма-самхіти»(5.49).

Один день Брахми складається з чотирьох юґ, помножених на тисячу, тобто, в перерахунку, 4320000000 сонячних років, і стільки само триває його ніч. Один рік Брахми складається з 360 таких днів та ночей, а Брахма живе сто таких років. Ось що таке життя Брахми.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.68.37). Коли Каурави, лестощами намагаючись зробити з Баладеви Свого союзника, почали чорнити Шрі Крішну, Господь Баладева дуже розсердився і промовив цей вірш.

Це опис форми Рудри, ще одного поширення Крішни. Тільки вішну-мурті є поширеннями особистих і довершених часток Крішни. Маха-Вішну, що лежить у Причиновому океані, — поширення Санкаршани. Коли Ґарбгодакашаї Вішну використовує ґуни матеріальної природи, щоб згортати космічний прояв, цю Його форму називають Рудра. Як уже пояснено, Господь Вішну — це повелитель майі. Отож як Він може стикатися з майею? Остаточний висновок полягає в тому, що втілення Господа Шіви чи Господа Брахми відзначає відсутність найвищої могутності Вішну. Коли особа не володіє найвищою могутністю, вона може стикатися з майею, зовнішньою енерґією. Господа Брахму і Господа Шіву слід вважати за утвори майі.

Рудра одночасно єдиний із вішну-таттвою і відмінний від неї. Через зв'язок із майею він відмінний від вішну-таттви, але водночас він є поширення тіла Крішни. Таке становище називається бгедабгеда-таттва, або ачінт'я-бгедабгеда-таттва, одночасна єдність і відмінність.

Одне з трьох божеств, що наглядають за творенням, підтриманням та згортанням всесвіту, Господь Вішну, ніколи не буває відокремлений од первинного Вішну. Натомість Господь Шіва та Брахма, через свій зв'язок із майею, відмінні від Вішну. Вішну ніколи не перетворюється в жодну з форм матеріальної енерґії. Коли йдеться про будь-який зв'язок із майею, то особа, що входить у цей зв'язок, завжди відмінна від Господа Вішну. Господа Шіву та Господа Брахму називають ґуна-аватарами, тому що вони мають зв'язок із матеріальними якостями. З цього випливає висновок, що Рудра — це не цілком Господь Вішну, Він — перетворення Вішну. Тому він не належить до категорії вішну-таттв. Отже, він незбагненно єдиний з Вішну і відмінний від Нього. Приклад, наведений у цьому вірші, дуже зрозумілий. Молоко порівнюють із Вішну. Коли молоко стикається з чимось кислим, воно перетворюється на йоґурт, і це Господь Шіва. Хоча за складом йоґурт — це молоко, його не вийде використати замість молока.

Це цитата з «Брахма-самхіти»(5.45).

Вішну перебуває за межами матеріального прояву і непідвладний матеріальній енерґії. Він верховний незалежний Бог-Особа. Це визнає навіть Шанкарачар'я: нāрāйаṇаṭ паро 'вйактāт («Ґіта-бгаш'я»). За своєю природою Шіва — маха-бгаґавата, найвищий відданий Господа, але він приймає товариство майі, особливо товариство якості невігластва, і тому він не вільний від впливу майі. Такого тісного зв'язку з матеріальною енерґією зовсім немає у Верховному Богові-Особі, Вішну. Господь Шіва приймає майу, а в присутності Господа Вішну майі не існує. Отже, Господа Шіву слід визнати за утвір майі. Коли Господь Шіва вільний від впливу майі, він являє собою маха-бгаґавату, найвищого відданого Господа Вішну. Ваішṇавāнāṃ йатгā ṣамбгуṭ.

Даний вірш — цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.88.3).

Це також цитата із «Бгаґаватам»(10.88.5).

Хоча Господь Брахма є втілення матеріальної енерґії, він, однак, є володар матеріальної якості страсті. Аналогічно, Господь Шіва єдиний із Господом Крішною, та одночасно й відмінний від Нього і втілює якість невігластва. Однак Господь Вішну — це особове поширення Крішни. Тому Він скеровує якість добра, і Його становище завжди трансцендентне, недосяжне для ґун матеріальної природи. Господь Вішну — це первинне особове поширення Крішни, а Крішна — це первинне джерело усіх втілень. Що ж до Їхньої могутності, то Господь Вішну рівний могутністю Господеві Крішні, тому що володіє всіма багатствами.

Це цитата із «Брахма-самхіти»(5.46).

Цей вірш — цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(2.6.32). Господь Брахма повідомив про це Деварші Нараду, коли вчив його про Верховного Бога-Особу, Параматму. Описавши всесвітню форму Господа, Господь Брахма пояснив, що сам він і Господь Шіва за своїм становищем підвладні Господу Вішну.

За цим віршем можна підрахувати, що одного місяця (за 30 днів) життя Брахми приходить 420 манвантара-аватар, а одного року (за 360 днів) його життя приходить 5040 втілень манвантара. Отже, всього за сто років життя Брахми приходить 504000 манвантара-аватар. Крім того, самих Ману також вважають за часткові втілення Верховного Бога-Особи.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура в своїй «Анубгаш'ї» наводить перелік Ману та імена їхніх батьків: 1)Сваямбгува Ману, син Господа Брахми; 2)Сварочіша, син Сварочіса, чи Аґні, панівного божества вогню; 3)Уттама, син царя Пріяврати; 4)Тамаса, брат Уттами; 5)Райвата, близнюк Тамаси; 6)Чакшуша, син півбога Чакшуса; 7)Вайвасвата, син Вівасвана, бога Сонця (що його ім'я згадано в «Бгаґавад-ґіті»[4.1]); 8)Саварні, син бога Сонця та його дружини Чгаї; 9)Дакша-саварні, син півбога Варуни; 10)Брахма-саварні, син Упашлоки; 11–14)Рудра-саварні, Дгарма-саварні, Дева-саварні та Iндра-саварні, сини, відповідно, Рудри, Ручі, Сат'ясахи та Бгуті.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.8.13), його промовив Ґарґа Муні, проводячи для Крішни в домі Нанди Махараджі церемонію наречення іменем. Наступні два вірші також узяті з «Шрімад-Бгаґаватам»(11.5.21,24).

Кардама Муні був один із праджапаті. Він одружився з Девахуті, дочкою Ману, і їхнім сином був Капіладева. Верховний Господь був дуже задоволений аскезою Кардами Муні і з'явився перед Кардамою Муні в білому тілі. Це сталося за епохи Сат'я-юґа, коли люди зазвичай вправлялися в медитації.

Цей вірш зацитовано із «Шрімад-Бгаґаватам»(11.5.27). Колір ш'яма — це не зовсім чорний колір. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура порівнює цей колір до барви квіток атасі. Сам Господь Крішна з'являється в тілі темного кольору не за кожної Двапара-юґи. За інших Двапара-юґ, до появи Господа Крішни, Верховний Господь, поширивши Свою особу, приходив у тілі зеленуватого кольору. Це згадано у «Вішну Пурані», «Харі-вамші» та «Махабгараті».

Це молитва з «Шрімад-Бгаґаватам» (11.5.29), яку промовив Карабгаджана Муні у відповідь на запитання Махараджі Німі, царя Відехи, щодо втілень за різних юґ та методів поклоніння їм. Карабгаджана Муні — це один із дев'яти Йоґендр. Він зустрівся з царем і розповів йому про майбутні втілення.

У «Шрімад-Бгаґаватам»(12.3.51) сказано:«Дорогий царю, хоча Калі-юґа сповнена вад, в ній є одна хороша якість. Ця якість полягає в тому, що просто повторюючи маха-мантру Харе Крішна можна звільнитись від матеріального рабства і піднятись до трансцендентного царства». Отже, за Калі-юґи Господу Крішні поклоняються повторюючи Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе/ Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе. Щоб поширити цей рух, Господь Крішна особисто з'явився як Господь Чайтан'я Махапрабгу. Це описано в наступному вірші.

Цей вірш — цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(11.5.32). Дивіться також Аді-лілу, третю главу, 52 вірш.

Як уже зазначено вище, це вірш із «Шрімад- Бгаґаватам»(12.3.51).

Цього вірша узято із «Шрімад-Бгаґаватам»(12.3.52). Тепер, за Калі-юґи, є багато лжепослідовників практики медитації, які уявляють собі яку-небудь вигадану форму і намагаються медитувати на неї. Медитувати стало модно, але люди нічого не відають про правдивий об'єкт медитації. Цей об'єкт вказаний тут. Йад дгйāйато вішṇум. Треба медитувати на Господа Вішну чи на Господа Крішну. Так звані медитатори, не звертаючись до шастр, спрямовують свою увагу на безособистісні об'єкти. Господь Крішна засудив їх у «Бгаґавад-ґіті»(12.5):«Для тих, чий розум тяжіє до непроявленого, безособистісного аспекту Всевишнього, поступ дуже ускладнений. Втіленим істотам завжди важко досягнути успіху на цьому шляху». Не розуміючи, як слід медитувати, люди просто страждають, і їхня духовна діяльність не дає їм жодної користі.Цю саму ідею, яку висловлює даний вірш із «Шрімад-Бгаґаватам», можна знайти і в наведеному далі вірші з «Вішну Пурани»(6.2.17), «Падма Пурани» (Уттара-кганда72.25) та «Бріхан-нарадія Пурани»(38.97).

Це вірш, зацитований із «Шрімад-Бгаґаватам»(11.5.36). Його промовляє великий мудрець Карабгаджана Ріші, один із дев'яти Йоґендр. Мудрець учив Махараджу Німі, що обов'язок людини — поклонятись Верховному Богові-Особі, як того вимагає визначений для кожної окремої юґи метод.

Це дуже важливі вірші, що проливають світло на втілення Бога. Нині у світі, а надто в Iндії, як ніколи багато негідників, що проголошують себе втіленнями Бога чи богинь. Так вони дурять і ошукують несвідомих людей. Виступаючи від імені широкого загалу, Санатана Ґосвамі представився несвідомою, низьконародженою людиною поганих звичок, дарма що він був найпіднесеніший з людей. Люди низького рівня не можуть визнати істинного Бога, але вони дуже радо визнають підробних богів, що вміють лише дурити несвідомих людей. Такі явища відзначають цю епоху Калі. Щоб навчити цих несвідомих людей, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів на це запитання, як наведено далі.

Так, за словами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, слід розпізнавати втілення. Шріла Нароттама даса Тгакура каже: сāдгу-ṣастра-ґуру-вāкйа, чіттете карійā аікйа. Iстинність тої чи іншої речі слід визначати на підставі слів святих осіб, духовного вчителя і шастри. Справжнє осереддя для такої оцінки — це шастра, явлене писання. Якщо духовний вчитель каже не те, що кажуть явлені писання, його не слід визнавати за вчителя. Так само, якщо свята особа каже не те, що каже шастра, це не свята особа. Шастра — це стержень усього. На жаль, нині люди не звертаються до шастр. Через те вони визнають за втілення негідників, і через це вони зробили втілення чимось дуже дешевим. Розумні люди, які тримаються настанов Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і настанов ачар'ї, істинного духовного вчителя, не визнають дурисвіта за Боже втілення. За Калі-юґи єдине втілення — це Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Лжевтілення намагаються скористатися з приходу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Господь з'явився п'ятсот років тому, граючи роль сина брахмани з Надії, і поклав початок руху санкіртани. Наслідуючи Шрі Чайтан'ю Махапрабгу і нехтуючи шастру, негідники видають себе за втілення, а свої облудні вигадки проголошують релігією. Як ми вже казали багато разів, релігію може дати тільки Верховний Бог-Особа. З бесід, викладених у «Чайтан'я-чарітамріті», можна зрозуміти, що за різних епох Верховний Господь запроваджує різні методи і різні релігійні обов'язки. За цієї епохи Калі єдине втілення Крішни — це Шрі Чайтан'я Махапрабгу, і Він запровадив релігійний обов'язок Калі-юґи, повторення маха-мантри Харе Крішна: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе.

Люди, яким бракує розуму, намагаються вимудрувати якесь знання, вигадуючи щось своїми мізками. Це не приведе, насправді, до знання. Знання — це шабда-прамана, свідчення ведичних писань. Шрілу В'ясадеву називають Махамуні. Також його називають Ведав'яса, тому що він уклав численні шастри. Він розділив Веди на чотири частини: Сама, Ріґ, Яджур та Атгарву. Також він розгорнув Веди у вісімнадцять Пуран і підсумував ведичне знання у «Веданта- сутрі». Крім того, він створив «Махабгарату», яку визнають за п'яту Веду. «Бгаґавад-ґіта» являє собою частину «Махабгарати». Отож «Бгаґавад-ґіта» — також ведичне писання (смріті). Деякі ведичні писання називаються шруті, а деякі — смріті. Шріла Рупа Ґосвамі радить у «Бгакті-расамріта- сіндгу»(1.2.101):Якщо людина не засновується на шастрі (шруті, смріті і пуранаді), то її духовна діяльність просто турбує суспільство. Нині немає такого царя чи уряду, який міг би правильно спрямовувати людей, і через це в суспільстві запанував повний хаос в усьому, що стосується духовного життя. Користаючись із цього хаотичного стану, з'явилось багато дурисвітів, які проголошують себе втіленнями Бога. Внаслідок цього всього все суспільство не стримуючись віддається гріховній діяльності, як оце незаконний секс, вживання дурманних речовин, азартні ігри та м'ясоїдство. З-посеред загалу грішників виходить багато так званих втілень Бога. Таке становище гідне щонайбільшого жалю, і насамперед, коли це стосується Iндії.

У цьому вірші чітко сказано, що справжнє втілення Бога ніколи не проголошує Себе справжнім втіленням. Розпізнати, хто аватара, а хто ні, можна за ознаками, записаними в шастрі.

Це цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.10.34).

Цей вірш, зацитований із «Шрімад-Бгаґаватам»(1.1.1), словами джанмāдй асйа йатаṭ пов'язує «Шрімад-Бгаґаватам» із «Веданта-сутрою». Тут стверджено, що Верховний Бог-Особа, Вāсудева, — це Абсолютна Iстина, що перебуває поза матеріальним творінням. Це визнають усі ачар'ї. Навіть Шанкарачар'я, найпіднесеніший з імперсоналістів, каже на початку свого коментаря до «Бгаґавад-ґіти»: нāрāйаṇаṭ паро 'вйактāт. Коли матеріальне творіння ще не проявилося з махат-таттви, його називають ав'якта, а коли воно виходить із цієї сукупної енерґії на яв, його називають в'якта. Нараяна, Верховний Бог-Особа, поза цією в'якта-ав'яктою, проявленою і непроявленою матеріальною природою. Це головна якість Верховного Бога-Особи, коли Він сходить у тому чи іншому втіленні. Крішна каже Арджуні, що, хоча вони обидва народжувались багато разів до того, Крішна все пам'ятає про Свої попередні з'явлення, тимчасом як Арджуна — ні. Крішна поза космічним творінням, і тому в силу Свого високого становища здатний пам'ятати все минуле. Все в матеріальному творінні має матеріальне тіло, але Крішна, що перебуває поза матеріальним створеним космосом, має вічне й незмінне духовне тіло. Він вклав ведичне знання у серце Брахми. Хоча Брахма — найважливіша і найвища особа у всесвіті, він не міг пригадати, що робив у попередньому житті. Крішні довелось нагадувати йому про це із серця. Коли Господь Крішна в такий спосіб надихнув Господа Брахму, той зміг створити цілий всесвіт. Пам'ять Господа про всі події минулого і те, як Він надихнув Господа Брахму творити, служать яскравими прикладами якостей, що називаються сварупа-лакшана і татастга- лакшана.

Санатана Ґосвамі хотів упевнитись у тому, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу — втілення Крішни за цієї епохи. Згідно з шастрами, за Калі-юґи Господь з'являється в тілі золотого, чи жовтого, кольору і поширює любов до Крішни та рух санкіртани. У повній відповідності зі словами шастр та святих, Шрі Чайтан'я Махапрабгу яскраво проявляв ці якості. Тому було очевидно, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це втілення Крішни. Його якості засвідчували шастри і визнавали святі особи. Шрі Чайтан'я Махапрабгу не міг спростувати арґументи Санатани Ґосвамі і тому відповів на це запитання мовчанкою, непрямо підтверджуючи слова Санатани. З цього ясно видно, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу був безпосереднє втілення Господа Крішни.

Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті»(4.8): парітрāṇāйа сāдгūнāṃ вінāṣāйа ча душкṛтāм. Iноді Господь наділяє якого-небудь царя, як оце Прітгу, Своєю силою правити і дає такому царю здатність вбивати негідників та лиходіїв. Такою самою силою Він наділяє такі втілення, як-от Парашурама.

Цей вірш вміщено в «Лаґгу-бгаґаватамріті»(1.18).

Як поширені окремі сили майі пояснено в «Шрімад-Бгаґаватам»(2.7.39).

Це слова Крішни в «Бгаґавад-ґіті»(10.41).

Це також слова Крішни в «Бгаґавад- ґіті»(10.42).

Цей вірш уміщено в «Бгакті-расамріта-сіндгу»(2.1.63).

Наведене тут порівняння цих вікових категорій дуже цікаве. Крішна не росте, як звичайна людина, дарма що проявляє розваги дитинства, отроцтва та ранньої юності. Коли Він досягає віку ранньої юності, кайшора, Він далі не росте й не старіє. Він просто залишається у віці кайшора. Тому в «Брахма-самхіті»(5.33) Його названо нава- йаувана:Ця нава-йаувана, рання юність, становить вічну трансцендентну форму Крішни. Крішна ніколи не росте далі за нава- йаувану.

Це складне пояснення розваг Крішни висвітлює Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура. Розваги Крішни завжди відбуваються в матеріальному світі, в якомусь із численних всесвітів. Ці розваги проявляються у всіх всесвітах по черзі, як, відзначаючи час, небом рухається сонце. В якусь мить прихід Крішни може проявлятись в одному всесвіті, а вже наступної миті розвага Його народження проявляється в наступному всесвіті. Після того, як вбивство Путани проявилось у цьому всесвіті, воно проявляється далі в іншому. Так усі розваги Крішни вічно існують і на предвічній планеті Ґолока Вріндавана, і в матеріальних всесвітах. 125 років, що за відліком нашої сонячної системи становлять тривалість життя Крішни, дорівнюють для Нього одній миті. Одної миті ці розваги проявляються в одному всесвіті, а наступної миті вони проявляються в наступному всесвіті. Всесвітів безліч, і Крішнині розваги мить за миттю проявляються у всіх цих всесвітах. Як це відбувається, вдало пояснено на прикладі із рухом сонця по небі. Як сонце протягом дня з'являється і зникає, так Крішна з'являється і зникає в незліченних всесвітах. Хоча здається, що сонце сходить і заходить, воно завше де-небудь сяє над землею. Так само, хоча здається, що Крішнині розваги з'являються і зникають, вони постійно існують, як не в одній брахманді (всесвіті), то в іншій. Отак усі ліли Крішни одночасно присутні в незліченних всесвітах. Ми своїми обмеженими чуттями не здатні це побачити, тому вічні розваги Крішни нам дуже важко зрозуміти. Щоб зрозуміти, як вони відбуваються, треба зрозуміти цю аналогію з сонцем. Хоча Господь постійно проявляється в матеріальних всесвітах, Його розваги вічно відбуваються і на предвічній Ґолоці Вріндавані. Тому ці розваги названо ніт'я-ліла (вічно присутні розваги). Ми не бачимо, що відбувається в інших всесвітах, і тому нам трохи важко зрозуміти, як Крішна проявляє Свої розваги вічно. За один день Брахми існує чотирнадцять Ману, і така сама міра часу існує в інших всесвітах. Крішнині розваги проявляються один раз протягом часу, за який змінюються чотирнадцять Ману. Хоча зрозуміти вічні розваги Крішни таким чином дещо важко, ми повинні погодитись із судженням ведичних писань.Iснує два розряди відданих: садгака, що вдосконалюється, і сіддга, що вже досконалий. Що стосується до тих, що вже досконалі, то Господь Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті»(4.9): тйактвā дехаṃ пунар джанма наіті мāм еті со 'рджуна — «Покинувши це матеріальне тіло, такий відданий іде до Мене». Покинувши матеріальне тіло, досконалий відданий народжується на світ з лона ґопі на планеті, де проходять розваги Крішни. Це може бути або в цьому всесвіті, або в іншому. Про це написано в «Удджвала-ніламані», до якої написав коментар Вішванатга Чакраварті Тгакура. Коли відданий досягає досконалості, він потрапляє до всесвіту, в якому проходять розваги Крішни. Вічні супутники Крішни йдуть за Ним всюди, де Крішна проявляє Свої розваги. Як сказано раніше, спочатку з'являються батько й матір Крішни, а тоді й інші Його супутники. Покинувши матеріальне тіло, досконалий відданий також йде спілкуватись із Крішною та іншими Його відданими.

Це підтверджує наведений далі вірш із «Бгакті-расамріта-сіндгу» (2.1.221–223).

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Мадг'я-ліли, двадцятої глави, що описує, як Санатана Ґосвамі зустрівся з Господом у Варанасі і отримав від Нього знання про Абсолютну Iстину.