Подорож Господа до Вріндавани

Шріла Бгактівінода Тгакура в «Амріта-праваха-бгаш'ї» наводить подальший огляд сімнадцятої глави. Відсвяткувавши Ратга-ятру Шрі Джаґаннатги, Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирішив піти до Вріндавани. Шрі Рамананда Рая та Сварупа Дамодара Ґосвамі вибрали брахману, якого звали Балабгадра Бгаттачар'я, щоб він особисто слугував Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Рано-вранці, до схід сонця, Господь вирушив до міста Катака. На північ від Катаки він увійшов у глухий ліс. Він натрапляв на тигрів та слонів і спонукав їх повторювати маха- мантру Харе Крішна. Коли Йому траплялось по дорозі село, Він збирав милостиню і добував трохи рису та овочів. Якщо села по дорозі не було, Він готував рис, який залишався, і збирав у лісі шпинат. Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже задоволений поведінкою Балабгадри Бгаттачар'ї.Так Господь минув джунґлі Джгарікганди і нарешті дістався Варанасі. Омившись у Манікарніка-ґгаті у Варанасі, Він зустрів Тапану Мішру, що відвів Господа до себе додому і шанобливо надав Господу зручні умови для життя. У Варанасі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу служив також Вайд'я Чандрашекгара, давній друг Господа. Побачивши поведінку Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, один махараштрійський брахмана розповів про це Пракашананді Сарасваті, лідеру санн'ясі-майаваді. Пракашананда висунув проти Господа всілякі звинувачення. Махараштрійський брахмана дуже засмутився цим і розповів про це Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, запитуючи, чому санн'ясі- майаваді не промовляють святого імені Крішни. Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів, що вони блюзніри, і з ними не слід спілкуватись. Так Господь дав брахмані Свої благословення.Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу минув Праяґу і прийшов до Матгури, де пообідав у домі санодія-брахмани, учня Мадгавендри Пурі. Господь благословив брахману, пообідавши в його оселі. По тому Господь відвідав дванадцять лісів Вріндавани, і Його наповнили почуття великої екстатичної любові. Обходячи вріндаванські ліси, Господь слухав щебетання папуг та інших птахів.

Раніше, коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до південної Iндії, з Ним пішов брахмана Кала Крішнадаса. Кала Крішнадаса впав жертвою жіночої спокуси, і Шрі Чайтан'ї Махапрабгу довелось рятувати його з рук циганів. Тому тут Господь каже, що хоче нову людину із вмиротвореним розумом. Того, чий розум не вмиротворений, збуджують всілякі потяги, насамперед статеве бажання, навіть якщо він буде в товаристві Чайтан'ї Махапрабгу. Така людина стане жертвою жінок і впаде навіть у товаристві Верховного Бога-Особи. Майа така сильна, що навіть Верховний Бог-Особа не може захистити того, хто не має твердої рішучості не падати. Верховний Господь і Його представник завжди хочуть захистити людину, але вона повинна скористатися з їхнього особистого товариства. Якщо людина вважає Верховного Бога-Особу чи Його представника за звичайну людину, вона неодмінно впаде. Тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу не хотів, щоб Його супроводжував хтось подібний до Кала Крішнадаси. Він хотів людину рішучих намірів, яка б мала вмиротворений розум і яку б не поривали сторонні бажання.

Шрі Чайтан'я Махапрабгу хотів якусь нову людину, не таку як Кала Крішнадаса, що міг понадитись на жінок. Тому Сварупа Дамодара відразу назвав нового брахману, якого звали Балабгадра Бгаттачар'я. Шрі Сварупа Дамодара Ґосвамі ретельно вивчив цю особу і побачив, що він має велику любов до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Він не тільки любив Господа, але був також добре освічений і чесний. Він не був двоєдушний і мав високий рівень свідомості Крішни. Як каже бенґальське прислів'я: аті бгакті чорера лакшаṇа — «Надмірна люб'язність — ознака злодія». Той, хто має себе за великого відданого, але в розумі думає про щось інше, — двоєдушний. Недвоєдушну людину називають садгу. Сварупа Дамодара відразу зазначив, що Балабгадра Бгаттачар'я цілком достойний супутник Господу, бо він обізнаний вчений, простосердий і великий відданий Шрі Крішни Чайтан'ї Махапрабгу. Також він мав високий рівень свідомості Крішни, отож його визнали гідним супроводжувати Господа в ролі особистого слуги.У чотирнадцятому і п'ятнадцятому віршах вжито слова сніґдга («дуже вмиротворений») і су-сніґдга («люблячий»), і такі самі слова можна знайти у «Шрімад-Бгаґаватам»(1.1.8): брūйуṭ сніґдгасйа ṣішйасйа ґураво ґухйам апй ута — «Учень, що має щиру любов до свого духовного вчителя, за його благословеннями здобуває все потаємне знання». Шріла Шрідгара Свамі в коментарі вказує, що слово сніґдгасйа означає према-ватаṭ. Слово према-ватаṭ означає «той, хто має велику любов до свого духовного вчителя».

Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це Верховний Бог-Особа, що грає роль дуже великого, піднесеного відданого. Відданий на рівні маха-бгаґавати не розрізняє між друзями та ворогами. На цьому рівні він усіх бачить як слуг Крішни. У «Бгаґавад-ґіті»(5.18) сказано:«Смиренний мудрець завдяки істинному знанню однаковими очима дивиться на вченого і скромного брахману, корову, слона, собаку та собакоїда (парію)».Маха-бгаґавата, маючи велике знання і високий рівень духовної свідомості, не бачить різниці між тигром, слоном і великим вченим. Доказом високого рівня духовної свідомості є безстрашність. Людина такого рівня ні на кого не тримає лихого і завжди служить Господеві. Вона кожну живу істоту бачить як вічну невід'ємну частку Господа, що служить відповідно до своїх можливостей, виконуючи волю Верховного Господа. Крішна підтверджує у «Бгаґавад-ґіті»(15.15):«Я перебуваю в серці кожного, і пам'ять, знання та забуття походять від Мене».Маха-бгаґавата знає, що Крішна — в серці кожного. Крішна диктує живій істоті, а вона виконує Його вказівки. Крішна в серці тигра, слона і кабана. Тому Крішна каже їм: «Це маха- бгаґавата. Будь ласка, не зачіпай його». Як же тут тварина проявить злобу до такої великої особи? Неофіти і навіть ті, хто досяг деякого рівня у відданому служінні, не повинні імітувати маха-бгаґавату — вони повинні тільки йти його стопами. Є два слова: анукара — «імітувати», і анусара — «намагатись іти услід». Ми не повинні намагатись копіювати дії маха-бгаґавати чи Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Всі свої зусилля треба докладати до того, щоб іти їхніми слідами відповідно до своїх можливостей. Серце маха-бгаґавати цілковито вільне від матеріального забруднення, тому він може стати дуже дорогим навіть хижим звірам, як оце тигри чи слони. Насправді маха-бгаґавата ставиться до них як до своїх близьких друзів. На цьому рівні немає й мови про злобу. Коли Господь ішов лісом, Він перебував в екстазі, вважаючи ліс за Вріндавану. Він просто шукав Крішну.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.21.11), який промовили ґопі Вріндавани.

Це слова із «Шрімад-Бгаґаватам» (10.13.60). Господь Брахма викрав друзів-пастушків та телят Шрі Крішни і, приспавши, заховав їх. За якусь мить Брахма повернувся, щоб побачити, що сталося з Крішною. Коли він побачив, що Крішна й далі занурений в розваги зі Своїми друзями-пастушками та телятами, ніби нічого й не сталося, Господь Брахма віддав належне трансцендентному багатству Вріндавани.

Голосне повторення маха-мантри Харе Крішна таке могутнє, що може сягнути слуху дерев та ліан, що вже й казати за тварин та людей. Якось Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав Харідасу Тгакуру, як можуть досягнути звільнення дерева та інші рослини, і Харідаса Тгакура відповів, що голосне повторення маха-мантри Харе Крішна дає благо не лише деревам та іншим рослинам, але й дрібним комахам і всім іншим живим істотам. Тому не слід дратуватись, коли хтось голосно повторює Харе Крішна, бо це дає користь не лише тому, хто повторює, але й тому, кому випадає це чути.

Величезний ліс Джгарікганда покриває великий терен, що містить Атаґаду, Дгенканалу, Анґулу, Лахару, Кіянджгаду, Бамаду, Бонай, Ґанґапуру, Чгота Наґапуру, Яшапуру та Сараґуджу. Весь цей терен, покритий горами та джунґлями, називають Джгарікганда.

Тут пояснено трансцендентну могутність маха-мантри Харе Крішна. Спочатку святе ім'я промовляє Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Той, хто чує святе ім'я прямо від Нього, очищається. Хтось інший чує святе ім'я вже від цієї другої особи і так само очищається. I так очищення триває далі в ланцюгу чистих відданих. Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це Верховний Бог-Особа, і ніхто не може проголосити, що має таку саму могутність, як Господь. Однак якщо хтось став чистим відданим, то, чуючи його, можуть очиститись сотні й тисячі людей. Ця сила є в кожній живій істоті, їй треба тільки повторювати маха-мантру Харе Крішна без образ і без матеріальних мотивів. Коли людина почує чистого відданого, що повторює святе ім'я без образ, вона теж стане вайшнавою, а від неї з'явиться ще один вайшнава. Це система парампари.

Шріла Рупа Ґосвамі назвав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу махā-вадāнйа-аватāра, найвеликодушнішим втіленням. Хоч фізично Шрі Чайтан'я Махапрабгу не присутній нині, просто повторюючи Його святе ім'я (ṣрī-кṛшṇа-чаітанйа прабгу-нітйāнанда ṣрī-адваіта ґадāдгара ṣрīвāсāді-ґаура-бгакта-вṛнда), люди в усьому світі стають відданими. Це відбувається завдяки екстатичному повторенню святого імені Господа. Сказано, що чистий відданий може бачити Господа щомиті і тому черпає від Господа силу. Це засвідчує «Брахма- самхіта» (5.38): премāñджана-ччгуріта-бгакті-вілочанена сантаṭ садаіва хṛдайешу вілокайанті. Шрі Чайтан'я Махапрабгу з'явився п'ятсот років тому, але не можна сказати, що тепер сила маха-мантри Харе Крішна менша, ніж за Його присутності. Очиститись можна, чуючи Шрі Чайтан'ю Махапрабгу через систему парампари. Тому в цьому вірші сказано: татгāпі тāṅра дарṣана-ṣраваṇа-прабгāве. Не всі мають змогу бачити Крішну чи Шрі Крішну Чайтан'ю Махапрабгу на живі очі, але якщо людина слухатиме описи про Нього з таких книжок, як «Шрі Чайтан'я-чарітамріта» і від представників парампари, їй буде зовсім неважко стати чистим вайшнавою, вільним від земних бажань і особистих мотивів.

Слово бгілла у вірші стосується до народу бгілів. Бгіли схожі на чорних африканців і нижчі за шудр. Такі люди зазвичай живуть у джунґлях, і Шрі Чайтан'ї Махапрабгу довелося з ними зустрітися.

Як доказ милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу ми бачимо, що люди Африки приходять до свідомості Крішни, співаючи, танцюючи і приймаючи прасад, як інші вайшнави. Це все відбувається завдяки силі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Хто може зрозуміти, як Його сила діє в усьому світі?

Насправді санн'ясі чи брахмана не прийме запрошення від особи, народженої в низькій родині. Однак є багато відданих, що піднімаються до рівня брахмани завдяки посвяті. Таких людей називають шудра-махаджана. Це вказує на те, що особа народилась у небрахманічній родині, але отримала брахманічний статус із посвятою. Балабгадру Бгаттачар'ю запрошували такі віддані. Санн'ясі-майаваді прийме запрошення тільки від брахманічної сім'ї, але вайшнава не прийме запрошення від брахмани, якщо той не належить до вайшнавської школи. Однак, якщо хтось отримав вайшнавську посвяту, чи це брахмана, чи шудра-махаджана, — вайшнава прийме від нього запрошення. Шрі Чайтан'я Махапрабгу Сам приймав запрошення від шудра-махаджан, і це підтверджує, що кожного, хто отримав посвяту в вайшнавську мантру, можна вважати за брахману. Від такої особи можна приймати запрошення.

Це цитата із «Бгавартга-діпіки», коментаря Шрідгари Свамі до «Шрімад-Бгаґаватам»(1.1.1).

Каші — це одна з назв Варанасі (Бенареса). Це місто було місцем прощі з непам'ятних часів. Тут зливаються дві річки, Асіх та Варуна. Манікарніка відома тим, що, на думку великих особистостей, тут з вуха Господа Вішну впала сережка з самоцвітами. На думку деяких, вона впала з вуха Господа Шіви. Слово маṇі означає «самоцвіт», а карṇікā означає «з вуха». Дехто пояснює, що Господь Вішванатга — великий цілитель, що лікує від хвороби матеріального існування, рятуючи людину через вухо, в яке входить вібрація святого імені Господа Рами. На честь того це святе місце отримало назву Манікарніка. Сказано, що немає місця, ліпшого за те, де протікає Ґанґа, а місце для омовіння за назвою Манікарніка особливо святе, бо воно дуже дороге Господу Вішванатзі. У «Каші-кганді» сказано:Згідно з цим уривком із «Каші-кганди» той, хто покидає тіло в Манікарніці, досягає звільнення просто згадуючи ім'я Господа Шіви.

Храм Бінду Мадгава — це найстаріший храм Вішну в Варанасі. Нині цей храм відомий як Вені Мадгава. Він розміщений на березі Ґанґи. Раніше тут зливалось п'ять річок: Дгутапапа, Кірана, Сарасваті, Ґанґа та Ямуна. Тепер там видно лише Ґанґу. Старий храм Бінду Мадгави, який відвідував Шрі Чайтан'я Махапрабгу, згодом зруйнував могольський імператор Ауранґзеб, лютий ненависник індусів. На місці старого храму він збудував велику мечеть. Згодом поряд із мечеттю збудовано інший храм, і він існує донині. У храмі Бінду Мадгави стоять Божества чотирирукого Нараяни та богині Лакшмі. Перед цими Божествами стоїть колона Шрі Ґаруди, а з боків — Божества Господа Рами, Сіти, Лакшмани і Шрі Хануманджі.Провінція Махараштра містить у собі країну за назвою Сатара. Цар, що правив цією країною за часів Шріли Бгактісіддганти Сарасваті Тгакури, був послідовником вайшнавізму. Він був брахмана і тому піклувався про поклоніння Божеству в цьому храмі. Його звали Шріманта Баласахеб Пантга Махараджа. Витрати цього храму держава фінансує донині. Першим у цій династії про поклоніння в храмі став піклуватись цар Махараджа Джаґатджівана Рао Сахеб, близько двохсот років тому.

Поки Шрі Чайтан'я Махапрабгу був у Варанасі (Бенаресі), Він жив у Тапани Мішри. Біля дому Тапани Мішри було місце омовіння за назвою Панчанаді-ґгата. Шрі Чайтан'я Махапрабгу щодня омивався в цьому місці і відвідував храм Бінду Мадгави. Після того Він обідав у домі Тапани Мішри. Біля храму Бінду Мадгави росте великий баньян, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу, як переповідають, після обіду відпочивав під цим деревом. Цей баньян донині називають Чайтан'я-вата. Поступові зміни в мові переінакшили цю назву в Ятана-вата. Місцеві жителі досі так називають це місце.Нині біля цієї вулиці стоїть гробниця Валлабгачар'ї, але немає ніякого знаку, що тут колись жив Чайтан'я Махапрабгу. Валлабгачар'ю його учні також називали Махапрабгу. Шрі Чайтан'я Махапрабгу, ймовірно, жив поряд із Ятана- ватою, але ніяких слідів дому Чандрашекгари чи Тапани Мішри не збереглося, як не збереглося й слідів перебування санн'ясі-майаваді Пракашананди Сарасваті, з яким Шрі Чайтан'я Махапрабгу обговорював «Веданта-сутру». Неподалік від Ятана-вати стоїть храм Ґаура-Ніт'янанди, який відкрив Шашібгушана Нійоґі Махашая з Калькутти. За часів Шріли Бгактісіддганти Сарасваті Тгакури храмом керувала теща Шашібгушани і його шваґер Нараяна-чандра Ґгоша.

У цьому вірші слід виділити слово прāрабдге («колишні вчинки»). Чандрашекгара був відданий і тому завжди прагнув слухати про Крішну та Його трансцендентні розваги. Більшість жителів Бенареса, як раніше так і нині, — імперсоналісти, шанувальники Господа Шіви та прихильники методу панчопасана. Iмперсоналісти вигадують собі якусь форму безособистісного Брахмана і для легшої медитації зосереджуються на формах Вішну, Шіви, Ґанеші, Сур'ї та богині Дурґи. Насправді ці панчопасаки не віддані нікому. Як кажуть, бути слугою всіх, означає не служити нікому. Варанасі, чи Каші, — це головне святе місце паломництва для імперсоналістів, і для відданих зовсім не годиться. Вайшнави люблять жити у вішну-тіртгах, місцях, де є храми Господа Вішну. У Варанасі багато сотень і тисяч храмів Господа Шіви чи храмів для панчопасаків. Через це Чандрашекгара з великим жалем сказав Господу Чайтан'ї, що змушений жити в Бенаресі через колишні погані вчинки. У «Бгакті-расамріта- сіндгу» сказано: дурджāтй-āрамбгакаṃ пāпаṃ йат сйāт прāрабдгам ева тат — «Через погані вчинки в минулому істота народжується на нижчому рівні життя». Але в «Брахма-самхіті»(5.54) сказано: кармāṇі нірдахаті кінту ча бгакті-бгāджāм — «Якщо людина виконує віддане служіння, її колишні хороші й погані вчинки не тягнуть за собою ніякої карми». Відданий не підвладний карма-пгалі, наслідкам корисливої діяльності. Карма-пгала тяжіє тільки над кармі, але не над бгактами.Є три різновиди відданих: ті, які вічно перебувають на трансцендентному рівні (ніт'я-сіддги); ті, які піднялись на трансцендентний рівень завдяки відданому служінню (садгана-сіддги); а також неофіти, які просуваються до рівня досконалості (садгаки). Садгаки поступово звільняються від кармічних наслідків. «Бгакті-расамріта-сіндгу»(1.1.7) так описує якості бгакті-йоґи:Віддане служіння навіть для початківців є клеṣа-ґгнī. Це означає, що воно зменшує чи усуває всі страждання. Слово ṣубга-дā означає, що віддане служіння дарує повну удачу, а слово кṛшṇа-āкаршіṇī означає, що віддане служіння поступово приваблює до відданого Крішну. Тому над відданим не тяжіють наслідки жодних гріхів. У «Бгаґавад-ґіті»(18.66) Крішна каже:«Покинь усі різновиди релігії і просто віддайся Мені. Я звільню тебе від усіх гріхів. Не бійся».Отже, щирий відданий, що цілковито впокорився Крішні, відразу ж вивільняється від усіх наслідків гріховної діяльності. Є три ступені дозрівання гріха. На одному ступені відбувається сам гріх, але до того ще існує сім'я цього вчинку, а ще до того є невігластво, через яке людина грішить. Страждати людині доводиться на всіх трьох ступенях. Однак Крішна милостивий до Свого відданого, і тому одразу ж усуває всі три ступені: сам гріх, сім'я гріха і невігластво, що веде до гріха. «Падма Пурана» це засвідчує:Докладніше пояснення цього можна знайти у «Нектарі відданості».

Шість філософських вчень — це: 1)вайшешіка, якої навчав Канада Ріші, 2)н'яя, якої навчав Ґаутама Ріші, 3)йоґа, або містична практика, якої навчав Патанджалі Ріші, 4)філософія санкг'ї, якої навчав Капіла Ріші, 5)філософія карма-мімамси, якої навчав Джайміні Ріші і 6)брахма- мімамса, або веданта, остаточні висновки щодо Абсолютної Iстини (джанмāдй асйа йатаṭ), якої навчав Ведав'яса. Насправді філософія веданти призначена для відданих, тому що у «Бгаґавад-ґіті»(15.15) Господь Крішна каже: ведāнта-кṛд веда-від ева чāхам — «Я укладач «Веданти», і Я той, хто знає Веди». В'ясадева — це втілення Крішни, отже, філософію веданти уклав Крішна. Тому Крішна досконало знає смисл філософії веданти. Як сказано у «Бгаґавад-ґіті», кожен, хто слухає філософію веданти від Крішни, осягає її справжню суть. Майаваді називають себе ведантистами, але зовсім не розуміють смислу філософії веданти. Не дістаючи належної освіти, люди зазвичай думають, що веданта — це тлумачення шанкаритів.

Чандрашекгара — вічний слуга Господа, але смиренно представив себе як занепалу особу і попрохав Господа, щоб Він звільнив його і Тапану Мішру, двох Своїх слуг.

Санн'ясі-вайшнава ніколи не приймає запрошень від тих, хто ставить санн'ясі-майаваді і санн'ясі-вайшнавів на один рівень. Iншими словами санн'ясі-вайшнавам зовсім не до вподоби спілкуватися з санн'ясі-майаваді, що вже й казати за те, щоб із ними їсти. Усі санн'ясі руху свідомості Крішни повинні теж дотримуватись цієї засади. Це настанова Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, яку Він дав, показавши власний приклад.

Шріпада Пракашананда Сарасваті був санн'ясі-майаваді, і його описано в «Чайтан'я-бгаґаваті» (Мадг'я- кганда, глава третя):У Мадг'я-кганді, главі двадцятій, там сказано:Пракашананда Сарасваті був імперсоналіст і тому пояснював, що Абсолютна Iстина не має рук, ніг, вуст чи очей. Тим самим він дурив людей, заперечуючи особистісну форму Господа. Таким нетямущим був Пракашананда Сарасваті, який одне що відтинав від Господа Його члени, намагаючись довести Його безособистісність. Хоча Господь має форму, Пракашананда Сарасваті намагався відтяти Йому руки й ноги. Це намоги демона. Веди проголошують, що люди, які не визнають Господньої форми, — негідники. Форма Господа реальна, тому що Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті»(15.15): ведаіṣ ча сарваір ахам ева ведйаṭ. Вживаючи слово ахам, Крішна каже: «Я є», а «Я» означає «особа». Він додає слово ева, яке вживають для остаточного запевнення. Отже, вивчаючи філософію веданти, треба пізнати Верховну Особу. Кожен, хто визначає об'єкт ведичного пізнання як щось безособистісне — демон. Людина увінчує життя успіхом, коли поклоняється формі Господа. Санн'ясі-майаваді заперечують форму Господа, яка звільняє всі пропащі душі. По суті, демонічні майаваді намагаються розітнути цю форму на шматки.Богові-Особі поклоняються піднесені півбоги, як Господь Брахма та Господь Шіва. Перший санн'ясі-майаваді, Шанкарачар'я, також погоджувався з тим, що форма Господа трансцендентна: нāрāйаṇаṭ паро 'вйактāт — «Нараяна, Верховний Бог-Особа, перебуває поза ав'яктою, непроявленою матеріальною енерґією». Авйактāд аṇḍа-самбгаваṭ — «Матеріальний світ — це творіння цієї непроявленої матеріальної енерґії». Однак Нараяна має вічну форму, якої не створила матеріальна енерґія. Просто поклоняючись формі Господа, людина очищується. Однак санн'ясі-майаваді тримаються імперсональної філософії і кажуть, що форма Господа — це майа, тобто, що вона оманна. Як можна очиститись, поклоняючись чомусь оманному? Філософи-майаваді не мають вагомих підстав для того, щоб триматись імперсональних поглядів. Вони сліпо дотримуються принципу, який неможливо довести за допомогою логіки чи здорового глузду. Так було і з Пракашанандою Сарасваті, головним санн'ясі-майаваді Бенареса. Він посідав становище наставника філософії веданти, але не визнавав форми Господа. Через це він захворів на проказу. Проте він все одно грішив далі, описуючи Абсолютну Iстину безособистісною. Абсолютна Iстина, Верховний Бог-Особа, завжди проявляє всілякі діяння та розваги, але санн'ясі-майаваді проголошують усі ці діяння оманними.Дехто висуває хибну думку, що згодом Пракашананда Сарасваті став відомий як Прабгодананда Сарасваті, але це не відповідає дійсності. Прабгодананда Сарасваті був дядько і духовний вчитель Ґопали Бгатти Ґосвамі. За життя ґріхастгою Прабгодананда Сарасваті жив у Шрі Ранґа-кшетрі і належав до вайшнавської Рамануджа-сампрадаї. Вважати Пракашананду Сарасваті та Прабгодананду Сарасваті за одну людину — помилково.

Шрі Чайтан'ю Махапрабгу названо бгāвука (сентиментальним), тому що Його постійно бачили в стані бгави. Iншими словами, Він постійно проявляв любов до Крішни. Однак нетямущі люди вважали Його сентиментальним. Iноді в матеріальному світі так звані віддані вдають ознаки екстазу. Екстатичну любов Чайтан'ї Махапрабгу не можна порівнювати до вдаваних емоційних проявів облудників. Такі вдавані прояви довго не тривають. Вони тимчасові. Ми можемо бачити, що деякі імітатори вдають ознаки певних емоцій, але відразу після того їх тягне курити й робити інші речі такого роду. Спочатку, почувши про дії Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Пракашананда Сарасваті вважав їх удаваними. Тому він назвав Господа лока-пратāрака, вдавальником. Майаваді не можуть зрозуміти трансцендентні ознаки, які проявляє відданий, тому, бачачи такі ознаки, майаваді рівняють їх із тимчасовими почуттями. Однак слова Пракашананди Сарасваті образливі, і тому його слід вважати атеїстом (пашанді). За визначенням Шріли Рупи Ґосвамі, санн'ясу Пракашананди Сарасваті, що не виконував відданого служіння Господеві, слід вважати за пгалґу-вайраґ'ю. Iншими словами, він не знав, як використовувати речі на служіння Господеві, і тому його відречення від світу було штучне.

У цьому вірші велике значення має слово уччгṛṅкгала — «вчинений за власною примхою». У «Бгаґавад-ґіті»(16.23) Господь Крішна Сам каже:«Якщо людина діє за власною примхою, не дотримуючись вказівок шастр, вона ніколи не досягне ні досконалості, ні щастя, ні духовного світу».

Пракашананда Сарасваті чорнив і ганив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Такі слова, як брахма, чаітанйа, āтмā, парамāтмā, джаґадīṣа, īṣвара, вірāṭ, вібгу, бгūмā, віṣварūпа та вйāпака, всі непрямо вказують на Крішну. Однак той, хто повторює ці імена, до Верховного Бога-Особи Крішни і до Його трансцендентних розваг насправді не приваблюється. Від цих імен можна отримати деяке просвітлення, але не вдасться зрозуміти, що святе ім'я Крішна тотожне з Господом. Святі імена Господа вважають матеріальними через обмаль знань. Філософи-майаваді і панчопасаки не можуть анінайменшою мірою зрозуміти буття духовного світу і сповненої блаженства різноманітності, яка йому притаманна. Вони не можуть зрозуміти Абсолютну Iстину і духовне розмаїття Абсолютної Iстини: ім'я, форму, якості та розваги. Через це вони вирішують, що трансцендентні діяння Крішни — це майа. Щоб уникнути цієї помилкової ідеї, треба розвивати безпосереднє знання про святе ім'я Господа. Філософи-майаваді цього не знають і тому роблять великі образи. Не слід навіть слухати про Крішну чи про віддане служіння з вуст імперсоналістів-майаваді.

Шрі Чайтан'я Махапрабгу тут пояснює брахмані, що філософи-майаваді нездатні зрозуміти: жива істота якісно рівна Верховному Богові-Особі. Не визнаючи цього, вони гадають, що жива істота під ілюзорним впливом майі відділилась від первісного Брахмана. Майаваді вважають, що в кінцевому підсумку Абсолютна Iстина безособистісна. Коли приходить втілення Бога чи Сам Бог, вони думають, що Його покриває майа. Iншими словами, імперсоналісти-майаваді думають, що форма Господа — також утвір цього матеріального світу. Через обмежений обсяг знань вони не можуть втямити, що Крішна не має тіла, яке було б відмінне від Нього. Його тіло і Він Сам — це одна й та сама Абсолютна Iстина. Не маючи досконалого знання про Крішну, такі імперсоналісти, безперечно, ображають Його лотосові стопи. Тому вони не промовляють імені «Крішна», первинного імені Абсолютної Iстини. Вони промовляють назву безособистісного Брахмана, духовної душі, вкладаючи в ці слова імперсональне розуміння. Iнакше кажучи, вони люблять непрямі позначення Абсолютної Iстини. Навіть якщо їм випадає промовити імена «Ґовінда», «Крішна» чи «Мадгава», вони все одно не розуміють, що ці імена нічим не поступаються особі Ґовінди, Крішни чи Мадгави. Основа їхнього розуміння імперсональна, і тому їхнє промовляння особистого імені Господа не має сили. Насправді вони не вірять у Крішну і вважають усі ці імена за матеріальну звукову вібрацію. Не маючи змоги оцінити святе ім'я Господа, вони просто промовляють непрямі імена, як то Брахман, атма і чайтан'я.Iстина, проте, полягає в тому, що і святе ім'я Крішни, і Сам Крішна однаково духовні. Все, пов'язане з Крішною, трансцендентне, дійсне і сповнене блаженства. Для зумовленої душі тіло відмінне від душі, і також відмінне від неї ім'я, яке дає батько. Самоототожнення зумовленої живої істоти з матеріальними об'єктами не дає їй досягнути свого справжнього становища. Хоча вона вічна слуга Крішни, вона діє навпаки. Сварупу, або істинну тотожність живої істоти, Шрі Чайтан'я Махапрабгу визначив так: джīвера сварūпа' хайа — кṛшṇера `нітйа-дāса'. Зумовлена душа забула істинну діяльність, притаманну її первинному становищу. Однак з Крішною такого не буває. Iм'я Крішни і Його особа тотожні. Такого явища, як Крішна, створений з майі, не існує, бо Крішна не породжений матеріальним творінням. Між тілом Крішни і Його душею немає відмінності. Крішна одночасно і душа, і тіло. Відмінність між тілом і душею існує серед зумовлених душ. Тіло зумовленої душі відмінне від неї самої, а її ім'я відмінне від її тіла. Когось можуть звати Iваном, але якщо просто промовляти це ім'я, сам Iван не проявиться. Однак, коли ми промовляємо святе ім'я Крішни, Крішна відразу ж з'являється на нашому язиці. У «Падма Пурані» Крішна каже: йатра ґāйанті мад-бгактā татра тішṭгāмі нāрада — «Нарадо, Я присутній там, де Мої віддані оспівують Мене». Коли віддані оспівують святе ім'я Крішни — Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе, — там відразу з'являється Господь Крішна.

Це цитата з «Падма Пурани».

Трансцендентне тіло Крішни, Його ім'я, образ, якості, розваги та оточення — це все Абсолютна Iстина і тому нічим не поступаються Самому Крішні (сач-чід- āнананда-віґраха). Доки живу істоту зумовлюють три ґуни матеріальної природи (добро, страсть і невігластво), об'єкти матеріальних чуттів — матеріальна форма, смак, запах, звук і дотик — не допоможуть їй пізнати духовне знання і блаженство. Це проявляється тільки чистому відданому. Матеріальне ім'я, форма і якості, безперечно, відмінні між собою. У матеріальному світі немає поняття про абсолют, однак, коли ми приходимо до свідомості Крішни, ми виявляємо, що між тілом Крішни і Його іменами, діяннями та оточенням немає матеріальної відмінності.

Цей вірш вміщений у «Бгакті-расамріта- сіндгу»(1.2.234).

Коли істота розуміє, що належить не до матеріального світу, а до духовного, її називають звільненою. Перебувати в духовному світі, звісно, приємно, але ті, хто пізнав трансцендентне ім'я, образ, якості та розваги Господа Крішни, насолоджуються блаженством, у багато разів більшим за блаженство істоти, яка просто усвідомила свою духовну природу. Коли людина перебуває на рівні самоусвідомлення, їй, звичайно, легко привабитись до Крішни і стати Господнім слугою. Це пояснено в «Бгаґавад-ґіті»(18.54):«Той, хто піднімається на цей трансцендентний рівень, осягає Верховний Брахман і сповнюється радості. Він ні за чим не тужить і нічого не жадає. Він однаково ставиться до всіх живих істот. У такому стані він досягає чистого відданого служіння Мені».Коли людина пізнає дух (брахма-бгūта), вона стає щаслива (прасаннāтмā), тому що звільняється від матеріальних понять. Того, хто піднявся на цей рівень, не турбують матеріальні дії та їхні наслідки. Він усіх бачить однаково, як духовні душі (паṇḍітāṭ сама-дарṣінаṭ). Коли людина досягає повного духовного усвідомлення, вона може піднятись на рівень чистого відданого служіння (мад-бгактіṃ лабгате парāм). Коли хтось приходить на рівень бгакті, відданого служіння, він само собою усвідомлює, хто такий Крішна. Господь каже в «Бгаґавад-ґіті»(18.55):«Пізнати Мене таким, яким Я є, як Верховного Бога-Особу, можна тільки відданим служінням. I тільки повністю усвідомивши Мене за допомогою такої відданості, істота може ввійти у царство Бога».Тільки на рівні бгакті можна пізнати Верховного Бога- Особу Крішну та Його трансцендентне ім'я, образ, розваги та оточення. Набувши таких духовних якостей, істота дістає право увійти в духовне царство Бога і повертається додому, до Верховного Бога (віṣате тад-анантарам).

Цей вірш промовив Сута Ґосвамі у «Шрімад- Бгаґаватам»(12.12.69).

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(3.15.43). Відура та Майтрея говорили про те, як завагітніла Діті. Її вагітність вселила в півбогів великий страх, і вони пішли до Господа Брахми. Господь Брахма розповів їм про першопричину, той випадок, коли Чатухсана Кумари прокляли Джаю та Віджаю. Якось Чатухсана Кумари прийшли на Вайкунтги, щоб відвідати Нараяну, Верховного Бога-Особу, але біля сьомої брами їх зупинили двоє брамників на ім'я Джая та Віджая. Через свою заздрість Джая та Віджая не пропускали Кумар, і Кумари, розгнівавшись, прокляли Джаю та Віджаю, щоб ті народились у матеріальному світі в родині асурів. Бог- Особа знає все, — Він відразу ж зрозумів, що сталось, і прийшов туди разом зі Своєю вічною супутницею, богинею щастя. Чатухсана Кумари зразу поклонились Господеві. Просто побачивши Господа і відчувши пахощі від змішаних із шафраном туласі на Його лотосових стопах, Кумари стали відданими і покинули свій старанно виплеканий імперсоналізм. Так четверо Кумар, просто відчувши запах туласі та шафрану, стали вайшнавами. Ті, хто справді перебуває на рівні усвідомлення Брахмана і не вчинив образ проти лотосових стіп Крішни, можуть відразу ж стати вайшнавами, просто відчувши аромат, який розливають лотосові стопи Господа. Однак блюзнірів та демонів ніколи не приваблюють особисті якості Господа, навіть якщо вони відвідували храм Господа багато разів. У Вріндавані ми бачили багатьох санн'ясі-майаваді, що навіть не заходять до храмів Ґовіндаджі, Ґопінатги чи Мадана- мохани, бо вважають такі храми майею. Тому їх називають майаваді. I через це Шрі Крішна Чайтан'я Махапрабгу сказав, що майаваді — найбільші блюзніри.

Філософи-майаваді постійно ганять Верховного Бога-Особу, кажучи, що Він не має ні голови, ні рук, ні ніг, і тому протягом багатьох і багатьох життів зостаються блюзнірами, навіть якщо частково осягнули Брахман. Однак якщо імперсоналіст не чинить образ проти лотосових стіп Господа, в товаристві відданого він одразу стає відданим. Iншими словами, якщо імперсоналіст не блюзнір, він може стати відданим, якщо йому випаде нагода спілкуватися з іншими відданими. Якщо він блюзнір, його не перемінить навіть товариство Верховного Бога-Особи. Шрі Крішна Чайтан'я Махапрабгу дуже остерігався таких блюзнірів-майаваді і через те сказав такі слова:

Шрі Чайтан'я Махапрабгу продавав трансцендентне святе ім'я Господа. Але Каші — це місто майаваді (імперсоналістів), а такі люди ніколи не повторюватимуть святі імена маха-мантри Харе Крішна. Тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу був розчарований. Як Йому пояснити майаваді важливість повторення маха-мантри Харе Крішна? Смак до святого імені Господа — це виняткова власність чистих відданих, а в Каші знайти чистих відданих було неможливо. Проте товар Шрі Чайтан'ї Махапрабгу був дуже важкий. Тому Господь запропонував, що попри брак чистих відданих у Каші, якби хтось мав хоча б невелику схильність повторювати маха-мантру Харе Крішна, Він би віддав цей великий вантаж навіть без належної плати.Ми самі здобули схожий досвід, коли приїхали проповідувати рух Харе Крішна на Захід. Коли ми в 1965році приїхали до Нью-Йорка, ми навіть не сподівались, що в цій країні приймуть маха-мантру Харе Крішна. Попри те ми запрошували людей до нашого центру, колишньої крамниці, щоб вони співали мантру Харе Крішна разом з нами. I святе ім'я Господа таке привабливе, що молодим людям, які просто приходили до нашої Нью-Йоркської крамнички, пощастило розвинути свідомість Крішни. Хоча ця місія була започаткована з дуже незначними коштами, нині вона добре розвивається. Маха-мантра Харе Крішна успішно поширилась на Заході тому, що ці молоді люди не були блюзніри. Юнаки, які приєднались до цього руху, не мали високого рівня в тому, що стосується чистоти, не були вони й добре обізнані в ведичній науці, але вони не були блюзніри і тому були здатні визнати важливість руху Харе Крішна. Нині ми дуже щасливі бачити, що цей рух розвивається в західних країнах дедалі більше. Ми робимо з цього висновок, що так звані млеччги та явани західних країн чистіші за блюзнірів майаваді та безбожних імперсоналістів.

Місто Праяґа лежить за кілька кілометрів від міста Аллахабад. Назву Праяґа йому дано в честь успішних жертвопринесень, проведених у цьому місці. Сказано: пракṛшṭо йāґо йāґа-пгалаṃ йасмāт — якщо людина складає жертву у Праязі, наслідки неодмінно приходять до неї одразу ж і без ускладнень. Праяґу називають також Тіртгараджа, цар усіх місць прощі. Це святе місце лежить біля злиття Ґанґи та Ямуни. Щороку там відбувається фестиваль Маґга-мела, а щодванадцять років — Кумбга-мела. Але незалежно від того щороку туди приходить омитись багато людей. На Маґга- мелу зазвичай збираються люди з навколишніх районів, а на Кумбга-мелу люди сходяться з усієї Iндії, щоб пожити там і омитись у Ґанзі та Ямуні. Кожен, хто туди потрапляє, відразу відчуває духовний вплив цього місця. Там розміщена фортеця, яку збудував близько п'ятисот років тому імператор Акбар, а поблизу фортеці є місце, яке називають Трівені. Навпроти Праяґи лежить старе місто Пратіштгана-пура, яке також часто називають Джгунсі. Там живе багато святих людей, і тому воно дуже цікаве з духовного погляду.

За давніх часів Шрі Чайтан'я Махапрабгу, мандруючи південною та західною Iндією, навертав до вайшнавізму багатьох людей. А тепер рух Харе Крішна рятує людей західного світу всюди, де віддані співають святі імена. Все це відбувається завдяки милості Господа. Шрі Чайтан'я Махапрабгу провістив, що Він звільнить людей кожного міста і кожного села у всьому світі, давши їм нагоду повторювати маха-мантру Харе Крішна.

Нині храм Кешаваджі значно розбудовано. Колись Кешаваджі-мандіра зазнав нападу військ імператора Ауранґзеба, який збудував на цьому місці таку велику мечеть, що храм Кешаваджі поряд з нею здавався зовсім незначним. Але за допомогою багатьох заможних Мадварі храм значно розбудовано. Нині там дуже великий храм, поряд з яким мечеть тепер виглядає значно меншою. Там зроблено багато археологічних знахідок, і багато людей з інших країн починають визнавати це місце як місце народження Крішни. Рух свідомості Крішни приваблює до храму Кешаваджі численних іноземців, а тепер їх буде приваблювати ще й храм Крішна-Баларами у Вріндавані.

Це вірш із «Бгаґавад-ґіти»(3.21).

На північному заході Iндії вайшій поділяють на різні групи. Шріла Бгактівінода Тгакура вказує, що їх поділяють на громади Аґарвала, Калавара і Санвада. Серед них Аґарвалів вважають першокласними вайш'ями, а Калаварів та Санвадів з огляду на їхнє заняття вважають нижчими. Калавари зазвичай вживають вино та інші дурманні речовини. Хоча вони вайш'ї, їх зараховують до нижчого класу. Священиків, які провадять громаду Калаварів та Санвадів називають брахманами Санодія. Шріла Бгактівінода Тгакура вказує, що в Бенґалії слово сāнойāḍа вказує на громаду суварна-ванік. В Бенґалії є священики, що провадять громаду суварна-ванік, і їх теж зараховують до нижчого класу. Між Санвадами та суварна-ванік є певна відмінність. Зазвичай члени громади суварна-ванік — це банкіри, що торгують золотом та сріблом. У західній Iндії Аґарвали також належать до банкірів. Це споконвічне заняття громади суварна- ванік чи Аґарвала. З історичного погляду, Аґарвали прийшли з північної країни Айодг'ї, так само звідти прийшли суварна- ванік. З цього випливає, що суварна-ванік і Аґарвали належать до одної громади. Санодія-брахмани були священиками Калаварів та Санвадів. Тому їх вважали за брахманів нижчого класу, і санн'ясі не дозволено брати від них милостиню чи їжу. Однак Шрі Чайтан'я Махапрабгу їв обід, який приготував Санодія-брахмана з тої простої причини, що він належав до громади послідовників Мадгавендри Пурі. Шріла Мадгавендра Пурі був духовний вчитель Iшвари Пурі, а той був духовний вчитель Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Отже, на духовному рівні виникають духовні стосунки, що не залежать від високого чи низького матеріального становища.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура зазначає, що, хоча брахмана не належав до громади вищого рівня, він перебував на рівні чистого відданого служіння і тому безстрашно засудив так званих кастових брахманів. Є люди, які виступають проти того, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу приймає вайшнавів з нижчих каст. Такі люди не вважають маха-прасад трансцендентним, і тому їх названо муркгами (позбавленими розуму) та душтами (негідними). Чистий відданий здатний кинути виклик таким людям з вищих прошарків, і його сміливі твердження не слід вважати проявом пихи чи гордості. Радше це слід визнати за чесність. Такий відданий не любить влещувати брахманів, що належать до високого класу, але, проте, не є вайшнави.

Поки люди не прийшли до Абсолютної Iстини, єдності бути не може. Нāсāв ṛшір йасйа матаṃ на бгіннам — сказано, що вченого чи мудреця не визнають за великого, якщо він не розходиться в поглядах із іншими вченими чи мудрецями. На матеріальному рівні не може бути згоди, тому виникають різні релігійні системи. Але Абсолютна Iстина одна, і коли люди втверджені в Абсолютній Iстині, між ними немає розходжень. Ті, хто перебувають на цьому абсолютному рівні, поклоняються Верховному Богові-Особі. Як сказано у «Бгаґавад-ґіті»(18.55): бгактйā мāм абгіджāнāті йāвāн йаṣ чāсмі таттватаṭ. На абсолютному рівні Божество одне, і метод поклоніння також один. Цей метод — бгакті.У світі існує багато різних релігій, і причина цьому одна: не всі ці релігії провадять своїх адептів до абсолютного рівня відданого служіння. Як підтверджує «Бгаґавад-ґіта» (18.66): сарва-дгармāн парітйаджйа мāм екаṃ ṣараṇаṃ враджа. Слово екам означає «один», Крішна. На цьому рівні немає різних релігійних систем. Згідно з «Шрімад-Бгаґаватам»(1.1.2) дгармаṭ проджджгіта-каітаво 'тра. На матеріальному рівні між релігійними системами існують відмінності. «Шрімад- Бгаґаватам» починає з того, що називає їх дгармаṭ каітаваṭ — облудні релігії. Жодна з цих релігій не є справжньою. Справжня релігійна система та, яка дає змогу полюбити Верховного Бога-Особу. В «Шрімад-Бгаґаватам» (1.2.6) сказано так:«Діяльністю [дгармою] найвищого рівня для всього людства є діяльність, яка здатна привести людину до любовного відданого служіння трансцендентному Господеві. Це віддане служіння має бути безкорисливе й неперервне, і тоді воно цілковито задовольнить душу».На цьому рівні не існує нічого іншого, крім відданого служіння Господеві. Коли людина не має сторонніх мотивів, вона неодмінно досягає цілісності та злагоди. Люди мають різні тіла та склад розуму, і тому потрібні різні релігії. Але на духовному рівні тілесних чи розумових відмінностей не існує. Отже, на абсолютному рівні релігія одна.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура супроводжує це місце наступним коментарем. Садгу, або праведну людину, іменують махаджаною чи махатмою. У «Бгаґавад-ґіті»(9.13) Господь Крішна описує махатму так:«Сину Прітги! Великі душі, вільні від омани, перебувають під захистом божественної природи. Вони цілковито присвячують себе на віддане служіння Мені, бо знають, що Я — Верховний Бог-Особа, первинний і невичерпний».У матеріальному світі послідовники різних релігій розуміють слово махатма по-різному. Світські люди висувають щодо цього також різні погляди. Для зумовленої душі, що всі сили скеровує на задоволення чуттів, махаджана — це той, хто дає їй більше чуттєвих насолод. Чим більше він дає чуттєвих насолод, тим більший він махаджана. Наприклад, бізнесмен може вважати за махаджану якогось банкіра. Кармі, що прагнуть матеріальних насолод, можуть визнати за махаджану таких філософів, як Джайміні. Є багато йоґі, що намагаються приборкати чуття, і для них махаджана — Патанджалі Ріші. Для ґ'яні махаджани — це атеїстичний Капіла, Васіштга, Дурваса, Даттатрея та інші філософи-імперсоналісти. Демони визнають за махаджан Хіран'якшу, Хіран'якашіпу, Равану, сина Равани Меґганаду, Джарасандгу та інших. Матеріалістичні антропологи, що теоретизують про еволюцію тіла, вважають за махаджану таких осіб, як Дарвін. Вчені, введені в оману зовнішньою енерґією Крішни, не мають з Верховним Богом-Особою ніякого зв'язку, але дехто вважає їх за махаджан. Так само за махаджан іноді визнають інших філософів, істориків, письменників, ораторів, суспільних та політичних лідерів. Таких махаджан поважає певний розряд людей, описаних у «Шрімад-Бгаґаватам»(2.3.19):«Люди, подібні до собак, свиней, верблюдів та віслюків, здіймають хвалу тим, хто ніколи не слухав про трансцендентні ігри Господа Шрі Крішни, визволителя від нещасть».Отже, на матеріальному рівні тварини поклоняються твариноподібним лідерам. Буває, що лікарі, психологи чи суспільні діячі намагаються поменшити тілесні страждання, горе та страх інших людей, але не мають знання про духовну природу істоти і не мають зв'язку з Богом. А проте введені в оману люди вважають їх за махаджан. Дехто приймає за провідника чи духовного вчителя представника офіційного священства, просто корячись заведеним звичаям матеріального життя і дурячи самого себе. Такі офіційні священики їх просто ошукують. Iноді люди визнають за махаджан тих, кого Шріла Вріндавана даса Тгакура назвав дганґа-віпрами (брахманами-самозванцями). Такі самозванці намагаються наслідувати Шрілу Харідасу Тгакуру і заздрять йому, справжньому махаджані. Вони докладають великих зусиль, штучно рекламуючи себе як великих відданих Господа чи як містиків- гіпнотизерів, обізнаних на чаклунстві, гіпнозі та чудотворстві. Деякі люди вважають за махаджан таких демонів, як Путана, Трінаварта, Ватса, Бака, Аґгасура, Дгенука, Калія та Праламба. Дехто схиляється перед імітаторами та противниками Верховного Бога-Особи, як оце Паундракою, Шріґалою Вāсудевою, духовним вчителем демонів (Шукрачар'єю) чи атеїстами, як оце Чарвакою, царем Веною, Суґатою та Архатом. Ті, хто вважає за махаджан таких імітаторів, не вірять у Шрі Чайтан'ю Махапрабгу як у Верховного Бога-Особу. Вони скоріше ладні схилитися перед атеїстичними дурисвітами, що видають себе за втілення Бога і ошукують нетямущих людей матеріального світу своїм словоблуддям. Отак за махаджан визнають усіляких негідників.Людей із земними мотивами помилково називають махаджанами тільки ті, хто далекий од відданого служіння. Єдиний мотив, який скеровує поведінку махаджани, — це крішна-бгакті, віддане служіння Господеві. Iноді махаджанами вважають корисливих трудівників, відірваних від життя філософів, невідданих, йоґів-містиків та людей, ласих на матеріальні розкоші, жінок та гроші. Але «Шрімад-Бгаґаватам»(6.3.25) щодо таких несправжніх махаджан каже так:Кармі (корисливих трудівників) вважають за махаджан нерозумні люди, які не знають ваги відданого служіння. Світський інтелект і спекулятивні методи пізнання таких нетямущих людей підпорядковані трьом ґунам матеріальної природи. Тому вони не можуть зрозуміти безкорисливого відданого служіння. Їх приваблює матеріальна діяльність, і вони стають поклонниками матеріальної природи. Їх називають корисливими трудівниками. Вони заплутуються в матеріальній діяльності, навіть якщо маскують її під духовну. У «Бгаґавад-ґіті» таких людей названо веда-вāда-ратāṭ, уявними послідовниками Вед. Вони не розуміють істинної мети Вед, але вважають себе за авторитетів з ведичної науки. Обізнані у ведичній науці люди повинні знати, що Крішна — це Верховний Бог- Особа. Ведаіṣ ча сарваір ахам ева ведйаṭ (Б.-ґ.15.15).У матеріальному світі хтось заживає слави як карма-віра — успішний корисливий трудівник, хтось досягає успіху в виконанні релігійних обов'язків, хтось стає героєм розумових дебатів (ґ'яна-віра), а хтось набуває великої слави як зреченик. У будь-якому разі думка «Шрімад-Бгаґаватам»(3.23.56) щодо цього така:«Якщо робота людини не має на меті розвитку релігійності, якщо релігійні відправи людини не розвивають у ній зреченості і якщо зреченість людини не веде її до відданого служіння Верховному Богові-Особі, таку людину, дарма що вона дихає, слід вважати за мерця».З цього випливає, що будь-яка праведна діяльність, корислива праця, релігійна діяльність і зреченість повинні в кінцевому підсумку вести до відданого служіння. Служіння може бути різне. Можна служити країні, людям, суспільству, ладові варнашрама-дгарми, хворим, бідним, багатим, жінкам, півбогам тощо. Усе це служіння підходить під визначення задоволення чуттів, або спроб насолоджуватись у матеріальному світі. Дуже шкода, що людей тою чи іншою мірою приваблює така матеріальна діяльність і що лідерів у такій діяльності вважають за махаджан, великих світочів. Насправді вони лише напускають ману, однак звичайна людина зовсім не усвідомлює, що її зводять на манівці.Нароттама даса Тгакура каже: сāдгу-ṣāстра-ґуру-вāкйа, чіттете карійā аікйа — «Треба керуватись словами садгу, шастр і ґуру». Садгу — це великі особи, як оце Шрі Чайтан'я Махапрабгу, шастри — це вказівки явлених писань, а ґуру, духовний вчитель, — це той, хто своєю поведінкою засвідчує вказівки писань. Щоб належно проґресувати, треба керуватись цими трьома джерелами знання. Це і є махāджано йена ґатаṭ са пантгāṭ. Той, кого покриває ілюзія, не може зрозуміти істинного шляху, тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу каже: дгарма-стгāпана-хету сāдгура вйавахāра — «Поведінка відданого — це мірило всіх норм поведінки». Шрі Чайтан'я Махапрабгу Сам жив за принципами відданості і вчив усіх жити так само. Пурī-ґосāñіра йе āчараṇа, сеі дгарма сāра. Шрі Чайтан'я Махапрабгу Сам діяв за прикладом Мадгавендри Пурі і радив іншим діяти за цими засадами. На жаль, з незапам'ятних часів люди сильно прив'язані до матеріального тіла.«Людину, яка своє складене з трьох елементів тіло ототожнює з собою, яка вважає побічні породження свого тіла за своїх родичів, яка вважає землю свого народження гідною поклоніння і яка приходить до святого місця просто для того, щоб там омитися, а не для того, щоб зустрітися там з людьми трансцендентної мудрості, слід вважати нічим не ліпшою за віслюка чи корову» (Бгаґ.10.84.13). Люди, які керуються логікою ґаддаліка-праваха і йдуть слідом за псевдо-махаджанами, губляться в хвилях майі. Тому Бгактівінода Тгакура застерігає:мічге мāйāра ваṣе, йāччга бгесе',кгāччга хāбуḍубу, бгāіджīва кṛшṇа-дāса, е віṣвāса,ка'рле та' āра дуṭкга нāі«Не віддавайся хвилям майі. Просто віддайся лотосовим стопам Крішни, і всім нещастям настане край». Люди, які думають тільки про суспільні звичаї та норми, забувають шлях, що його накреслили махаджани. Таким чином вони чинять образи стопам махаджан. Iноді вони кажуть, що махаджани надто консервативні, а іноді вигадують своїх власних махаджан. Тим самим вони зневажають засади системи парампари. Це приносить усім багато лиха. Якщо людина не йде стопами справжніх махаджан, її плани досягнути щастя зазнають поразки. Це докладно пояснено далі в Мадг'я-лілі (глава двадцять п'ята, вірші 55,56 і 58). Там сказано:Люди такі злощасні, що не погоджуються з настановами Верховного Бога-Особи. Замість того вони бажають знаходити опору у словах так званих махаджан, чи авторитетів. Тāте чгайа дарṣана хаіте `таттва' нāхі джāні — неможливо знайти істину, йдучи за умоглядними філософами. Треба йти стопами махаджан, що належать до учнівської послідовності. Тоді наші зусилля увінчає успіх. Ṡрī-кṛшṇа-чаітанйа-вāṇī — амṛтера дгāра — «Все, що сказав Шрі Чайтан'я Махапрабгу, — це безперервний потік нектару». Кожен, хто визнає слова Шрі Чайтан'ї Махапрабгу як реальність, може зрозуміти суть Абсолютної Iстини.Неможливо визначити Абсолютну Iстину за допомогою філософії санкг'ї чи системи йоґи Патанджалі, бо ні послідовники санкг'ї, ні йоґи, послідовники Патанджалі, не визнають Господа Вішну як Верховного Бога-Особу (на те відуṭ свāртга-ґатіṃ хі вішṇум). Прагнення таких людей ніколи не знаходять вдоволення, і тому вони приваблюються до зовнішньої енерґії. Навіть якщо умоглядних мислителів славить як великих авторитетів весь світ, насправді вони ніякі не авторитети. Такі лідери самі є консерватори, і їм сильно бракує широти думки. Однак, коли ми проповідуємо цю філософію, люди вважають вайшнавів великими сектантами. Шріла Мадгавендра Пурі був істинний махаджана, але введені в оману люди не можуть відрізнити істинне від оманного. Однак, якщо людина пробуджує в собі свідомість Крішни, вона може зрозуміти істинний шлях релігії, яким його накреслили Господь і Його чисті віддані. Шрі Мадгавендра Пурі був істинний махаджана, тому що він належно розумів Абсолютну Iстину і все життя поводився як чистий відданий. Шрі Чайтан'я Махапрабгу схвалив шлях Шрі Мадгавендри Пурі. Тому, хоча з матеріального погляду Санодія-брахмана перебував на нижчому рівні, Шрі Чайтан'я Махапрабгу вважав, що він перебував на найвищому рівні духовного розуміння.«Шрімад-Бгаґаватам»(6.3.20) проголошує, що є дванадцять махаджан: Брахма, Нарада, Шамбгу, четверо Кумар, Капіла, Ману, Прахлада, Джанака, Бгішма, Балі, Шукадева і Ямараджа.Щоб визначити махаджан у нашій Ґаудія-сампрадаї, ми повинні йти стопами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу та Його представників. Його найближчий представник — Шрі Сварупа Дамодара Ґосвамі, далі йдуть шість Ґосвамі — Шрі Рупа, Шрі Санатана, Бгатта Раґгунатга, Шрі Джіва, Ґопала Бгатта і Даса Раґгунатга. Найвідоміший коментатор «Шрімад-Бгаґаватам», Шрідгара Свамі, що був послідовником Вішну Свамі, також махаджана. Так само були махаджанами Чандідаса, Від'япаті і Джаядева. Той, хто намагається імітувати махаджан, щоб стати підробним духовним вчителем, безперечно, аж ніяк не йде слідами махаджан. Iноді люди не можуть зрозуміти, як махаджана йде слідами інших махаджан, і, роблячи образи, падають з рівня відданого служіння.

Це вірш, який промовив Юдгіштгіра Махараджа у «Махабгараті», Вана-парва(313.117).

Двадцять чотири ґгати (місця для омовіння) на Ямуні — це: 1) Авімукта, 2) Адгірудга, 3) Ґух'я-тіртга, 4) Праяґа-тіртга, 5) Канакгала-тіртга, 6) Тіндука, 7) Сур'я- тіртга, 8) Вата-свамі, 9) Дгрува-ґгата, 10) Ріші-тіртга, 11)Мокша-тіртга, 12)Бодга-тіртга, 13)Ґокарна, 14)Крішна- ґанґа, 15)Вайкунтга, 16)Асі-кунда, 17)Чатуṭ-самудріка-купа, 18)Акрура-тіртга, 19)Яґ'їка-віпра-стгана, 20)Кубджа-купа, 21)Ранґа-стгала, 22)Манча-стгала, 23)Маллаюддга-стгана і 24)Дашашвамедга.

Слово вана означає «ліс». Вріндавана — це назва лісу, в якому рясно росте Шріматі Вріндадеві (Туласідеві). Насправді це не зовсім такий ліс, який ми зазвичай називаємо лісом, — це терен, густо вкритий зеленню. Таких ван у Вріндавані дванадцять. Деякі розкинулися на західному березі Ямуни, а деякі на східному. На східному березі ростуть Бгадравана, Білвавана, Лаухавана, Бгандіравана і Махавана. На західному березі розміщені Мадгувана, Талавана, Кумудавана, Бахулавана, Кам'явана, Кгадіравана і Вріндавана. Це дванадцять лісів, які охоплює територія Вріндавани.

Цей вірш можна знайти у «Ґовінда-ліламріті»(13.29).

Цей вірш також можна знайти у «Ґовінда- ліламріті»(13.30).

Цей вірш також можна знайти у «Ґовінда- ліламріті»(13.31).

Це ще один вірш із «Ґовінда-ліламріти»(13.32).

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Мадг'я-ліли, сімнадцятої глави, що описує подорож Господа до Вріндавани.