Спроба Господа піти до Вріндавани

У своїй «Амріта-праваха-бгаш'ї» Шріла Бгактівінода Тгакура подає наведений далі огляд цієї глави. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу захотів піти до Вріндавани, Рамананда Рая і Сарвабгаума Бгаттачар'я непрямо висували численні заперечення проти цієї подорожі. Належного часу до Джаґаннатга Пурі прийшли всі віддані з Бенґалії, приходячи ось уже третій рік. Цього разу всі дружини вайшнавів принесли з собою всілякі страви, маючи намір в Джаґаннатга Пурі запрошувати Шрі Чайтан'ю Махапрабгу на гостину. Коли віддані прийшли, Чайтан'я Махапрабгу послав їм назустріч Свої благословення у вигляді ґірлянд. Цього року так само, як попередніх, очистили храм Ґундіча. Коли період чатурмас'ї закінчився, усі віддані повернулись додому в Бенґалію. Ніт'янанді Господь Чайтан'я Махапрабгу заборонив приходити до Нілачали щороку. На прохання жителів Куліна-ґрами Чайтан'я Махапрабгу знову описав ознаки вайшнави. Також до Джаґаннатга Пурі прийшов Від'янідгі і взяв участь у святі Одана-шаштгі. Коли віддані попрощалися з Господом, Господь вирішив піти до Вріндавани і в день Віджая-дашамі вирушив у дорогу.Махараджа Пратапарудра подбав про все можливе, щоб полегшити подорож Шрі Чайтан'ї Махапрабгу до Вріндавани. Коли Господь переправлявся через річку Чітротпала, з Ним вирушили Рамананда Рая, Мардараджа і Харічандана. Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав Ґададгару Пандіту повертатись до Нілачали, Джаґаннатга Пурі, але той не послухався Його наказу. В Катаці Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову попрохав Ґададгару Пандіту повертатись до Нілачали, а в Бгадраці попрощався з Раманандою Раєю. Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу перетнув кордон Орісси і човном доплив до Паніхаті. По тому Він зайшов до дому Раґгави Пандіти, звідти пішов до Кумарахатти, а потім до Кулії, де дарував прощення багатьом блюзнірам. Звідти Він пішов до Рамакелі, там він побачився з Шрі Рупою та Санатаною і прийняв їх як Своїх головних учнів. Повернувшись із Рамакелі, Він зустрівся з Раґгунатгою дасою і, давши йому настанови, відіслав додому. По тому Господь повернувся до Нілачали і став планувати, як Йому піти до Вріндавани без супутника.

Тут важливі слова махāпрабгура мукге, «з вуст Шрі Чайтан'ї Махапрабгу», тому що Шрі Чайтан'я Махапрабгу спочатку почув історію Мадгавендри Пурі від Свого духовного вчителя, Шріпади Iшвари Пурі (див. Мадг'я-ліла, глава четверта, вірш18). Після того, як Господь якийсь час пожив у Шантіпурі в оселі Шрі Адвайти Ачар'ї, Він розповів історію Мадгавендри Пурі Ніт'янанді Прабгу, Джаґадананді Прабгу, Дамодарі Пандіті та Мукунді дасі. Коли вони прийшли до Ремуни, до храму Ґопінатги, Господь розповів про те, як Мадгавендра Пурі встановив Божество Ґопали, і про те, як Ґопінатга вкрав згущене молоко. Через цей випадок Господь Ґопінатга прославився як Кшірачора, крадій згущеного молока.

Про ці діяння можна прочитати у Мадг'я- лілі, главі п'ятій, віршах 8–138.

Про Балаґанді можна прочитати в Мадг'я- лілі13.193.

«Чайтан'я-бгаґавата» (Ант'я-кганда, глава дев'ята) описує це наступним чином. Одного дня Шріла Адвайта Ачар'я, запросивши Чайтан'ю Махапрабгу, подумав, що зможе нагодувати Господа до повного вдоволення, якщо Господь прийде один. Так сталось, що, коли до Адвайти Ачар'ї пішло на обід кілька інших санн'ясі, здійнялась велика буря і їм не вдалось дійти до Його дому. Так на бажання Адвайти Ачар'ї Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов один і прийняв у Нього прасад.

Місія Шрі Чайтан'ї Махапрабгу полягає в тому, щоб поширювати єдині дієві ліки за цієї доби занепаду, епохи Калі — спів маха-мантри Харе Крішна. Виконуючи наказ матері, Шрі Чайтан'я Махапрабгу жив у Джаґаннатга Пурі, а віддані приходили туди побачити Його. Однак Господь вважав, що в Бенґалії потрібно старанно поширювати це послання, а за Його відсутності там не було нікого здатного на це. Тому Господь попрохав Ніт'янанду Прабгу залишатись там і поширювати послання свідомості Крішни. Схожі проповідницькі завдання Господь доручив також Рупі Ґосвамі та Санатані Ґосвамі. Ніт'янанду Прабгу Він попрохав не приходити до Джаґаннатга Пурі щороку, дарма що побачити Господа Джаґаннатгу — це для кожного велике благо. Чи означає це, що Господь позбавляв Ніт'янанду Прабгу цієї щасливої можливості? Ні. Вірний слуга Шрі Чайтан'ї Махапрабгу повинен виконувати Його наказ, навіть якщо для цього доводиться пожертвувати можливістю піти до Джаґаннатга Пурі й побачити там Господа Джаґаннатгу. Iншими словами, виконувати наказ Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — це більша удача, ніж задовольняти свої чуття спогляданням Господа Джаґаннатги.Проповідувати вчення Чайтан'ї Махапрабгу всім світом важливіше, ніж жити у Вріндавані чи Джаґаннатга Пурі для власного задоволення. Місія Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — це поширювати свідомість Крішни. Отже, Його щирі віддані повинні виконувати Його бажання.Віддані Господа Чайтан'ї повинні проповідувати свідомість Крішни в кожному селі і в кожному місті світу. Це задовольнить Господа. Аж ніяк не слід діяти самохіть для власного задоволення. Цей наказ сходить ланцюгом парампари, духовний вчитель дає учневі ці накази, щоб учень міг поширювати послання Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Обов'язок кожного учня — виконувати наказ авторитетного духовного вчителя і поширювати послання Господа Чайтан'ї всім світом.

Місія Господа Чайтан'ї — це звільняти пропащі душі цієї епохи. За цієї епохи Калі майже сто відсотків людей пропащі. Шрі Чайтан'я Махапрабгу, безперечно, звільнив багато пропащих душ, але Його учні походили здебільшого з вищих прошарків населення. Наприклад, Він звільнив Шрілу Рупу Ґосвамі, Санатану Ґосвамі, Сарвабгауму Бгаттачар'ю та багатьох інших, що з соціального погляду перебували на дуже високому суспільному щаблі, але були пропащими як на духовний погляд. Шріла Рупа і Санатана Ґосвамі служили в уряді, а Сарвабгаума Бгаттачар'я був найвидатніший вчений Iндії. Так само Пракашананда Сарасваті був ватажок багатьох тисяч санн'ясі-майаваді. Натомість Шріла Ніт'янанда Прабгу звільнив таких осіб, як Джаґай та Мадгай. Тому Господь Чайтан'я каже: āмāра `душкара' карма, томā хаіте хайе. Джаґай і Мадгай були врятовані суто з ласки Ніт'янанди Прабгу. Коли вони поранили Ніт'янанду Прабгу, Господь Чайтан'я розгнівався і вирішив убити їх Своєю Сударшана-чакрою, але Ніт'янанда Прабгу врятував їх від Господнього гніву і дарував їм звільнення. У втіленні Ґаура-Нітай Господь не вважає за потрібне вбивати демонів, Він ставить Собі завдання лише рятувати їх, проповідуючи їм свідомість Крішни. Однак у випадку з Джаґаєм та Мадгаєм Шрі Чайтан'я Махапрабгу так розгнівався, що був готовий вбити їх на місці. Проте Ніт'янанда Прабгу був настільки милостивий, що не лише врятував їх від смерті, а й підняв до трансцендентного рівня. Отже, Ніт'янанда Прабгу зробив те, що було неможливе для Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.Так само, якщо відданий вірно служить Ґаура-Нітай в лінії учнівської спадкоємності, він може перевершити навіть служіння Ніт'янанди Прабгу. Так діє учнівська послідовність. Ніт'янанда Прабгу врятував Джаґая і Мадгая, а слуга Ніт'янанди Прабгу з Його милості може врятувати багато тисяч Джаґаїв та Мадгаїв. Це особливе благословення учнівської послідовності. Того, хто пов'язаний з учнівською послідовністю, можна визначити за плодами його діяльності. Цей критерій завжди справедливий щодо діяльності Господа і Його відданих. Тому Господь Шіва каже:«З усіх різновидів поклоніння найліпше — поклоніння Господу Вішну, а ще ліпше за поклоніння Господу Вішну — поклоніння Його відданому, вайшнаві» («Падма Пурана»).З милості Вішну вайшнава може досягти більшого, ніж Вішну. Це особливий привілей вайшнави. Насправді, Господь воліє, щоб Його слуги вершили діяння славетніші, аніж Він Сам. Наприклад, у битві на Курукшетрі Шрі Крішна спонукав Арджуну воювати, бо за планом Крішни всі воїни на полі бою мали загинути. Крішна не хотів брати славу за це Сам, Він хотів, щоб уся слава дісталася Арджуні. Тому Він попрохав його воювати й здобути славу:«Отож ставай до бою! Налаштуйся воювати і здобудь славу! Перемагай ворогів і втішайся квітучим царством. За Моїм задумом вони вже приречені на смерть, і ти, Сав'ясачі, можеш бути лише Моїм знаряддям у цій битві» (Б.-ґ.11.33).Так Верховний Бог-Особа віддає всі заслуги відданому, що досконало справляється з будь-яким важким завданням. Хануманджі, або Ваджранґаджі, слуга Господа Рамачандри — ще один приклад. Хануманджі одним стрибком перестрибнув через море і з берега Бгарата-варші дістався берега Ланки. Коли ж туди вирішив піти Господь Рамачандра, Він вимостив Собі дорогу з каменів, хоча з Його волі камені плавали в воді. Якщо ми просто будемо дотримуватись настанов Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і йти слідами Шрі Ніт'янанди Прабгу, цей рух свідомості Крішни розвиватиметься далі, і проповідники, що зберігають вірність служінню Господеві, зможуть звершити ще складніші речі.

На початку «Шрімад-Бгаґаватам» сказано: тене брахма хṛдā йа āді-кавайе. Господь Брахма — це перша жива істота у всесвіті, і він також творець цього всесвіту. Як це можливо? Хоча Господь Брахма — перша жива істота, він не належить до категорії вішну-таттви. Він належить до джіва-таттви. Однак з милості Господа, що дав Господу Брахмі настанови з серця (тене брахма хṛдā), він зумів створити величезний всесвіт. Справжні чисті віддані дістають настанови від Господа через серце, де завжди перебуває Господь. Īṣвараṭ сарва-бгūтāнāṃ хṛд-деṣе 'рджуна тішṭгаті (Б.-ґ.18.61). Якщо жива істота виконує настанови Верховного Бога-Особи, вона, дарма що незначне створіння, з милості Господа може вершити найскладніші подвиги. Господь Крішна підтверджує це в «Бгаґавад-ґіті»(10.10):«Тим, хто повсякчасно служить Мені з любов'ю і відданістю, Я даю розуміння, за допомогою якого вони можуть прийти до Мене».Чистий відданий може все, бо він діє під вказівками Верховного Бога-Особи. За допомогою незбагненної енерґії Господа чистий відданий може вершити речі, які вважають дуже й дуже складними. Він може здійснити речі, які ще не вершив навіть Сам Господь. Тому Ніт'янанда Прабгу сказав Шрі Чайтан'ї Махапрабгу: йе карāха, сеі карі, нāхіка нійама — «Не знаю, згідно з якими засадами Я виконую цю дивовижну діяльність, але Я знаю напевно, що зроблю все, чого Ти бажаєш». Хоча Господь хоче всю заслугу віддати відданому, відданий ніколи не приписує заслугу собі, тому що діє під проводом Господа. Отже, вся заслуга належить Господеві. Така природа стосунків між Господом та Його відданим. Господь хоче всю славу віддати відданому, але відданий не приписує собі нічого, бо знає, що все здійснює Господь.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура каже, що якщо який-небудь вайшнава постійно повторює святе ім'я Господа, то слід вважати, що він став вайшнавою другого рівня. Такий відданий вищий за вайшнаву-неофіта, який щойно навчився повторювати святе ім'я Господа. Відданий- неофіт лише намагається повторювати святе ім'я, натомість піднесений відданий звик його повторювати і насолоджується цим. Такого піднесеного відданого називають мадг'яма-бгаґавата, і це вказує на те, що він досягнув проміжного ступеня між ступенями неофіта і досконалого відданого. Зазвичай відданий на проміжному ступені стає проповідником. Відданий- неофіт чи звичайна людина повинні поклонятись мадг'яма- бгаґаваті, що виступає для них за посередника.В «Упадешамріті» (5) Шріла Рупа Ґосвамі каже: праṇатібгіṣ ча бгаджантам īṣам. Це означає, що віддані мадг'яма-адгікарі повинні кланятись одне одному.Велике значення в цьому вірші має слово нірантара, що означає «безперервно, постійно». Слово антара означає «перерва». Якщо людина має якісь бажання, відмінні від бажання віддано служити, іншими словами, якщо людина іноді виконує віддане служіння, а іноді прагне задовольняти чуття, її служіння буде перериватись. Тому чистий відданий не повинен мати жодного іншого бажання, крім бажання служити Крішні. Він повинен бути вищим від корисливої діяльності і умоглядного розумування. В «Бгакті-расамріта- сіндгу»(1.1.11) Шріла Рупа Ґосвамі каже:Це рівень чистого відданого служіння. Не слід керуватись бажанням корисливої діяльності чи умоглядного розумування — треба просто служити Крішні з наміром задовольнити Його. Це відданість найвищого рівня.Iнше значення слова антара — це «тіло». Тіло становить перешкоду на шляху самоусвідомлення, бо завжди шукає чуттєвої втіхи. Крім того, антара означає ще «гроші». Якщо використовувати гроші не на служіння Крішні, вони також становлять перешкоду. Також антара означає джанатā — «людський загал». Спілкування із звичайними людьми може завдати шкоди дотриманню засад відданого служіння. Також антара означає «жадібність» — жадність, яка штовхає здобувати більше грошей чи більше чуттєвої насолоди. Нарешті, слово антара може також означати «атеїстичні ідеї», як оце думки про те, що Божество у храмі зроблене з каменю, дерева чи золота. Все це перешкоди. Божество у храмі не матеріальне — це Сам Верховний Бог-Особа. Такою самою перешкодою є думка про те, що духовний вчитель — це звичайна людина (ґурушу нара-матіṭ). Також не слід вважати вайшнаву членом якоїсь окремої касти чи нації. Не слід вважати вайшнаву і за якусь матеріальну істоту. Не слід вважати чаранамріту звичайною водою, а святе ім'я не слід вважати звичайною звуковою вібрацією. Також не слід мати Господа Крішну за звичайну людину, бо Він джерело всіх вішну- таттв, і так само не слід вважати Верховного Господа за півбога. Якщо людина плутає духовне з матеріальним, вона трансцендентне бачитиме як матеріальне, а матеріальне — як духовне. Причина цього всього — обмеженість її знань. Не слід вважати, що Господь Вішну відмінний від того, що з Ним пов'язане. Всі такі думки образливі.У «Бгакті-сандарбзі»(265) Шріла Джіва Ґосвамі пише: нāмаікаṃ йасйа вāчі смараṇā-патга-ґатам ітй-āдау деха- дравіṇāді-німіттака-`пāшаṇḍа'-ṣабдена ча даṣа апарāдгā лакшйанте, пāшаṇḍа-майатвāт — «У вірші, що починається зі слів нāмаікаṃ йасйа, бачимо слово пāшаṇḍа [«безбожність»]. В буквальному розумінні це слово означає «неправильно вживати своє тіло та статки», але в даному вірші воно стосується до десяти образ проти святого імені Господа, бо кожна з цих образ приводить до такої безбожної поведінки».Через обмеженість знання майаваді їхні погляди на Вішну та вайшнавів недосконалі. Такі погляди гідні осуду. У «Шрімад-Бгаґаватам»(11.2.46) вайшнава на проміжному ступені описаний таким чином:«Вайшнава на перехідному рівні любить Бога, дружить із відданими, повчає несвідомих і цурається заздрісних». Такі чотири типи стосунків складають діяльність вайшнави на перехідному рівні. У «Чайтан'я-чарітамріті»(Мадг'я22.64) Шрі Санатана Ґосвамі отримує від Господа такі настанови:«Iстинним кандидатом на віддане служіння є той, хто має віру. Ступінь віри у віддане служіння визначає рівень вайшнави: перший рівень, другий і рівень неофіта».«На перехідний рівень піднявся той, хто не дуже добре знається на шастрах, але твердо вірить у Господа. Перебувати на такому рівні — велике щастя» (Ч.-ч.Мадг'я22.67).«Остаточна мета відданого служіння — це прив'язаність і любов до Бога. Відповідно до рівня прив'язаності та любові визначають різні рівні відданості: рівень неофіта, перехідний рівень і рівень досконалості» (Ч.-ч.Мадг'я22.71). Відданого на перехідному рівні дуже приваблює повторювати святе ім'я, і, повторюючи його, він піднімається на рівень любові. Якщо людина повторює святе ім'я Господа з великою прив'язаністю, вона може збагнути своє становище вічного слуги духовного вчителя, інших вайшнавів та Самого Крішни. Тому вайшнава на перехідному рівні вважає себе за крішна-дасу, слугу Крішни. Отож він проповідує свідомість Крішни несвідомим неофітам і підкреслює важливість повторення маха-мантри Харе Крішна. Відданий на перехідному рівні здатний визначити, хто невідданий, а хто відданий з якимись сторонніми мотивами. Відданий зі сторонніми мотивами чи невідданий перебувають на матеріальному рівні, і їх називають пракріта. Відданий на перехідному рівні не спілкується з такими матеріалістичними особами. Однак він розуміє, що Верховний Бог-Особа і все з Ним пов'язане перебувають на одному й тому самому трансцендентному рівні, де немає нічого матеріального.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура каже, що якщо, дивлячись на певного вайшнаву, людина відразу ж згадує про Крішну, то цього вайшнаву слід вважати за маха-бгаґавату, відданого найвищого рівня. Такий вайшнава завжди пам'ятає про свій обов'язок у свідомості Крішни і володіє знанням самоусвідомлення. Він завжди відчуває любов до Верховного Бога-Особи, Крішни, і до цієї любові нічого не домішується. Завдяки своїй любові він завжди перебуває у повній свідомості пошуку трансцендентного розуміння. Він знає, що основа знання та діяльності — це свідомість Крішни, і тому все бачить пов'язаним із Крішною. Така особа може повторювати святе ім'я Крішни досконало. Такий вайшнава маха-бгаґавата має трансцендентні очі, здатні бачити, хто спить під покровом майі, і він намагається будити занурені в сон зумовлені душі, поширюючи знання свідомості Крішни. Він відкриває людям очі, які закрило забуття про Крішну. Так жива істота звільняється від мертвотності й бездумності матеріального життя і повністю занурюється в служіння Господеві. Мадг'яма-адгікарі вайшнава може пробуджувати в інших свідомість Крішни і залучати їх до виконання їхніх обов'язків так, щоб вони проґресували. Тому в «Чайтан'я- чарітамріті»(Мадг'я-ліла, глава шоста, вірш 279) сказано:«Цінність філософського каменя не зрозуміти доти, доки він не перетворить залізо на золото». Треба судити за діями, а не за обіцянками. Маха-бгаґавата може привести живу істоту від жахливого матеріального життя до служіння Господеві. Це критерій, за яким можна визначити маха-бгаґавату. Хоча проповідь не призначена для маха-бгаґавати, він може спуститись на рівень мадг'яма-бгаґавати, щоб навертати інших на шлях вайшнавізму. Насправді маха-бгаґавата здатний поширювати свідомість Крішни, але він не розрізняє, де свідомість Крішни слід поширювати, а де ні. Він вважає, що кожен спроможний прийняти свідомість Крішни, якщо йому дати нагоду. Неофіт і відданий перехідного рівня завжди повинні прагнути слухати маха-бгаґавату і всіляко йому служити. Неофіти і віддані перехідного рівня можуть поступово піднятись до рівня уттама-адгікарі і стати відданими першого класу. Ознаки відданого першого класу наведено у «Шрімад- Бгаґаватам»(11.2.45):«Найпіднесеніший відданий у всьому бачить душу всіх душ, Верховного Бога-Особу, Шрі Крішну. Тому він все бачить у зв'язку з Верховним Господом і розуміє, що все суще вічно перебуває у Господі».Повчаючи Санатану Ґосвамі, Господь далі сказав:«Хто добре знається на ведичній літературі і має повну віру у Верховного Господа, той є уттама-адгікарі, вайшнава першого класу, вайшнава найвищого рівня, що може звільнити весь світ і всіх привести до свідомості Крішни» (Ч.-ч.Мадг'я22.65). Маха-бгаґавата з великою любов'ю бачить Верховного Бога-Особу, віддане служіння і відданого. Він не бачить нічого поза Крішною, свідомістю Крішни і відданими Крішни. Маха-бгаґавата знає, що всі по-різному служать Господеві. Тому він сходить на середній рівень, щоб піднімати людей на рівень свідомості Крішни.

На початку зими проводять церемонію за назвою Одана-шаштгі. Цей обряд вказує на те, що з цього дня Господеві Джаґаннатзі слід давати зимову накидку. Цю накидку купують прямо від ткача. Згідно з приписами арчана-марґи одяг спочатку треба випрати, щоб вимити з нього весь крохмаль, а тоді вже його можна надягати на Господа. Пундаріка Від'янідгі помітив, що священик не виправ накидку перед тим, як надягнути на Господа Джаґаннатгу. Через бажання побачити вади він обурився на цих відданих.

Через Бгаваніпуру йдуть до відомого міста Джанкадей-пура, чи Джанакідеві-пура.

Коли людина приймає кшетра-санн'ясу, вона залишає сімейне життя і йде до святого місця, присвяченого Господу Вішну. До таких місць належить Пурушоттама (Джаґаннатга Пурі), Навадвіпа-дгама і Матгура-дгама. Кшетра-санн'ясі живе в цих місцях сам або з сім'єю. Шріла Бгактівінода Тгакура вважає, що за цієї епохи Калі кшетра- санн'яса являє собою найліпше становище для ванапрастги. Так жив Сарвабгаума Бгаттачар'я, і його називали кшетра- санн'ясі, тобто санн'ясі, що живе у Джаґаннатга Пурі.

Задля товариства Шрі Чайтан'ї Махапрабгу Ґададгара Пандіта облишив обітницю свого життя — обітницю служити Ґопінатзі. Таку любовну прив'язаність можуть збагнути тільки дуже довірені віддані. Звичайній людині не зрозуміти смислу цього вчинку.

Господь Крішна пообіцяв у битві на Курукшетрі не воювати і навіть не торкатися зброї. Але коли Бгішма пообіцяв, що змусить Господа зламати Свою обіцянку, Господь зійшов з колісниці і, справджуючи обіцянку Бгішми, підхопив колісничне колесо та кинувся на нього, щоб убити. Цей вірш являє собою цитату із «Шрімад-Бгаґаватам»(1.9.37).

Місто Яджапура дуже відоме в Оріссі. Це район області Катака, що стоїть на південному березі річки Вайтарані. Раніше на північному березі Вайтарані великі мудреці складали жертви, і тому це місце назвали Яджапура — «місце, де складають жертви». Дехто каже, що це була одна зі столиць царя Яяті і що назва Яджапура походить від назви Яяті-наґара. У «Махабгараті»(Вана-парва, глава 114) сказано:Згідно з «Махабгаратою», раніше великі мудреці приносили жертви в цьому місці. Там донині багато храмів півбогів та втілень, а також там є Божество Шрі Варахадеви. Це дуже важливе Божество, і до Нього приходить багато прочан. Ті, хто поклоняється енерґії Верховного Господа, поклоняються тут Варахі, Вайшнаві та Iндрані, а також багатьом іншим подібним до цих формам Деві, внутрішньої енерґії. Там багато божеств Господа Шіви, а також багато святих місць понад річкою, і їх називають Дашашвамедга-ґгата. Iноді Яджапуру також називають Набгі-ґая або Віраджа-кшетра.

У першій главі Мадг'я-ліли, у вірші 149, сказано, що Господь попрощався з Раманандою Раєю в Бгадраці. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура каже, що в ті дні місцевість, яку звали Ремуна, містила в собі й Бгадраку.

За старих часів Пічгалада належала до Тамалуки та Бенґалії. Пічгалада розміщена десь за двадцять два кілометри на південь від Тамалуки. У Тамалуці тече відома річка Рупа-нараяна, і Пічгалада стоїть на березі Рупа- нараяни.

З цієї оповіді можна зрозуміти, що мусульманський правитель був пияком (мад'япа) і за звичайних обставин годі було сподіватися, що він переміниться. Але Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу міг скерувати до свідомості Крішни розум будь-якої людини. Від матеріального існування можна звільнитись просто згадуючи святе ім'я Шрі Чайтан'ї Махапрабгу або відвідуючи Його. Цей рух свідомості Крішни поширюється усім світом, але жодний явана чи млеччга, прив'язаний до алкоголю, не зміг би перемінитись і прийняти свідомість Крішни, якби не милість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Люди часто дивуються, коли бачать, як багато тисяч західних людей навертаються до вайшнавізму. Більшість західних людей прив'язані до м'ясоїдства, вживання алкоголю, азартних ігор та незаконного сексу, тому те, що вони приймають свідомість Крішни, дивовижно. Найбільше це дивує людей в Iндії. Однак тут це пояснено: дарṣана-смараṇе йāṅра джаґат тāріла. Ця зміна можлива просто завдяки згадці про Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Західні віддані дуже щиро повторюють святі імена Шрі Чайтан'ї Махапрабгу та Його супутників: ṣрī-кṛшṇа-чаітанйа прабгу-нітйāнанда ṣрī-адваіта ґадāдгара ṣрīвāсāді-ґаура-бгакта-вṛнда. З милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу та Його супутників люди очищуються, і їхня свідомість переорієнтовується з майі на Крішну.Слово віṣвāса стосується до секретаря. Найчастіше цей титул можна зустріти в громаді індусів серед тих, хто належить до касти каястг. У Бенґалії титул віṣвāса вживають каястги. Слово віṣвāса означає «вірний», а віṣвāсī — це людина, на яку можна покластись. Шрі Бгактівінода Тгакура вказує, що під час мусульманського правління у Бенґалії існував секретаріат за назвою віṣвāса-кгāнā. Мати посаду в уряді віṣвāса-кгāнā означало мати посаду секретаря, яку довіряли тільки найнадійнішим людям. Їх вибирали з-посеред громади каястг, що й донині вміють майстерно провадити бізнес і урядові справи. Секретар, чи віṣвāса-кгāнā, — це, зазвичай, дуже надійний і вірний службовець. Коли треба було виконати якесь дуже конфіденційне завдання, його доручали таким урядовцям.

Цей вірш являє собою цитату з «Шрімад-Бгаґаватам»(3.33.6). Згідно зі сказаним в ньому, не має значення, яке становище посідає людина. Людина може бути найнижчою з низьких — чандалою, собакоїдом, — але якщо вона береться повторювати і слухати святе ім'я Господа, вона відразу ж стає гідна проводити ведичні жертвопринесення. Це особливо справедливо за цієї епохи Калі.(«Бріхан-нарадія Пурана»38.126)«За цієї епохи чвар та лицемірства єдиний спосіб звільнитися — це оспівувати святі імена Господа. Немає іншого шляху, немає іншого шляху, немає іншого шляху». Той, хто народився у брахманській сім'ї, не може проводити ведичні жертвопринесення, аж доки очиститься належно і отримає під час посвяти священний шнур. Однак згідно з цим віршем «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» (зацитованим із «Шрімад-Бгаґаватам»), навіть низьконароджений відразу стає придатний для того, щоб приносити жертви, якщо він щиро повторює і слухає святе ім'я Господа. Iноді заздрісні люди запитують, як європейці та американці, котрі приєднуються до руху свідомості Крішни, можуть стати брахманами і проводити жертвопринесення. Вони не знають, що ці європейці та американці вже очистились, повторюючи святе ім'я Господа: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе. Це доказ. Ṡвāдо 'пі садйаṭ саванāйа калпате. Людина може народитись у родині собакоїдів, але вона буде гідна проводити жертвопринесення, якщо просто повторюватиме маха-мантру.Тим, хто прискіпується до західних вайшнавів, слід взяти до уваги це твердження «Шрімад-Бгаґаватам» і коментар Шріли Джіви Ґосвамі до цього вірша. Шріла Джіва Ґосвамі щодо цього сказав: щоб стати брахманою, людина повинна чекати, поки очиститься і пройде церемонію вручення священного шнура, однак той, хто повторює святе ім'я, не мусить чекати на церемонію вручення священного шнура. Ми не дозволяємо відданим приносити жертви, аж доки вони належно пройдуть церемонію посвяти священним шнуром. Проте за цим віршем той, хто без образ повторює святе ім'я, вже гідний проводити вогняне жертвопринесення, навіть якщо він не отримав другої посвяти і не пройшов церемонії вручення священного шнура. Такий присуд Девахуті, матері Господа Капіладеви, який вона дала, коли Він навчав її чистої філософії санкг'ї.

Радячи всім, навіть чандалам, млеччгам та яванам, повторювати святе ім'я Господа, Шрі Чайтан'я Махапрабгу являє Свою милість. Сказати інакше, той, хто взявся повторювати святі імена «Крішна» та «Харі», вже дістав милість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Рух свідомості Крішни нині доносить прохання Господа повторювати святе ім'я Крішни до всіх жителів світу. Кожен, хто виконає вказівку Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, неодмінно очиститься, а той, хто без образ щиро повторює святе ім'я, перевершив брахману. На жаль, в Iндії є багато обмежених та негідних людей, які не пускають західних вайшнавів у деякі храми. Такі негідники не мають ясного розуміння Вед. Як сказано вище, йан-нāмадгейа-ṣраваṇāнукīртанāд саванāйа калпате.

Якщо людина очистилась, виконуючи накази Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, тобто повторюючи святе ім'я Крішни, вона неодмінно повинна відчути прагнення служити Господеві. Це критерій для оцінки відданого. Якщо він з ентузіазмом береться служити Господеві, слід розуміти, що він пожинає плоди повторення імен Крішни та Харі.

Повторюючи святі імена Крішни та Харі, людина неодмінно звільняється від наслідків таких гріхів, як забій корів чи зневага брахманів та вайшнавів. Немає гріха більшого, як вбивати корів і кривдити брахманів та вайшнавів. Карма, яку тягнуть за собою такі дії, дуже велика, але її можна цілком скинути з рахунку, якщо віддатись Господу Крішні і повторювати Його святе ім'я. Звільнившись від гріхів (карми), людина запалюється бажанням служити Господеві. Це служить показником розвитку людини. Мусульманський правитель відразу ж очистився у присутності Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і тому зміг промовити імена Крішни та Харі. Через це він відчув прагнення служити Господеві, і Господь, прагнучи задовольнити його бажання, через відданого Мукунду Датту відразу ж повідомив правителя, яке служіння він може виконати.

Широчезне гирло Ґанґи поблизу нинішньої Діамантової затоки називали Мантрешвара. Пливучи Ґанґою, човен увійшов у гирло річки Рупа-нараяна і доплив до селища Пічгалда. Пічгалда і Мантрешвара лежать зовсім поряд. Минувши Мантрешвару, мусульманський правитель супроводив Господа аж до Пічгалди.

Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрощався з мусульманським правителем у Пічгалді. Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі тут пише, що, розлучаючись із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, правитель проявив ознаки екстатичної любові. Ці ознаки, визнає Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі, неможливо описати.

Селище Паніхаті стоїть на березі Ґанґи поблизу Кгададахи.

Нині Кумарахатта відома як Халісахара. Після того, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийняв санн'ясу, Шріваса Тгакура через почуття розлуки з Ним залишив Навадвіпу і переселився до Халісахари.З Кумарахатти Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Канчанапаллі (що також відомий як Канчадапада), де жив Шівананда Сена. Поживши два дні у Шівананди, Господь пішов до оселі Вāсудеви Датти. Звідти Він пішов у західну частину Навадвіпи, до селища Від'янаґара. З Від'янаґари Він пішов до Кулія-ґрами і оселився в домівці Мадгави даси. Він прожив там один тиждень і вибачив образи Девананди та інших. Через те, що Кавіраджа Ґосвамі згадує ім'я Шантіпурачар'ї, дехто думає, що Кулія — це село біля Канчадапади. Така думка неправильна, але під впливом цієї хибної ідеї вони вигадали ще одне село — новий Куліяра Пат. Насправді такого села немає. Залишивши оселю Вāсудеви Датти, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до оселі Адвайти Ачар'ї. Звідти Він пішов у західну частину Навадвіпи, у Від'янаґару, і зупинився в оселі Від'я-вачаспаті. Це описано у «Чайтан'я- бгаґаваті», «Чайтан'я-манґалі», «Чайтан'я-чандродая-натаці» та «Чайтан'я-чаріта-кав'ї». Шріла Кавіраджа Ґосвамі не дає докладного опису цієї подорожі, тому на підставі «Чайтан'я- чарітамріти» деякі безпринципні люди вигадали нове село Куліяра Пат біля Канчадапади.

Дім Від'я-вачаспаті стояв у Від'янаґарі, поблизу Коладвіпи, чи Кулії. В Кулії жив Девананда Пандіта. Iнформацію про це можна знайти у «Чайтан'я-бгаґаваті» (Мадг'я-кганда, глава двадцять перша). У «Чайтан'я-чандродая-натаці» про Кулію сказано ось що: татаṭ кумāрахаṭṭе ṣрīвāса-паṇḍіта-вāṭйāм абгйāйайау — «Звідти Господь пішов до оселі Шріваси Пандіти в Кумарахатті»; тато 'дваіта-вāṭīм абгйетйа харідāсенāбгівандітас татгаіва тараṇī-вартманā навадвīпасйа пāре кулійā-нāма-ґрāме мāдгава- дāса-вāṭйāм уттīрṇавāн. еваṃ сапта-дінāні татра стгітвā пунас таṭа-вартманā ева чалітавāн — «З дому Шріваси Ачар'ї Господь пішов до дому Адвайти Ачар'ї, де Йому поклонився Харідаса Тгакура. Далі Господь переправився човном на другий берег Навадвіпи, до селища Кулія, де прожив сім днів у домі Мадгави даси. Після того Він пішов далі вздовж Ґанґи».У «Шрі Чайтан'я-чаріта-маха-кав'ї» сказано: анйе-дйуṭ са ṣрī-навадвīпа-бгūмеṭ пāре ґаṅґāṃ паṣчіме квāпі деṣе, ṣрīмāн сарва-прāṇінāṃ тат-тад-аṇґаір нетрāнандаṃ самйаґ āґатйа тене: «У Навадвіпі Господь перебрався на західний берег Ґанґи, і всі були щасливі бачити прихід Господа».У «Чайтан'я-бгаґаваті» (Ант'я-кганда, глава третя) сказано: сарва-пāрішада-саṅґе ṣрі-ґаурасундара/āчамбіте āсі' уттарілā тāṅра ґгара — «Господь несподівано для всіх прийшов з усім гуртом до Від'янаґари і зупинився в оселі Від'я- вачаспаті»; навадвīпāді сарва-діке хаіла дгвані — «Звістка про прихід Господа розлетілась усією Навадвіпою»; вāчаспаті- ґгаре āілā нйāсі-чūḍāмаṇі — «Так окраса всіх санн'ясі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу прибув до оселі Від'я-вачаспаті». Далі сказано:«Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу жив у Від'я-вачаспаті, побачити Його приходили сотні тисяч людей, і всі вигукували святе ім'я Харі. Людей було так багато, що не можна було протовпитися, тому люди прокладали собі дороги через джунґлі навколо села. Само собою виникло багато доріг. Багато людей, щоб побачити Господа, припливало також човнами. Йшло стільки людей, що перевізники не встигали їх переправляти через річку. Від'я-вачаспаті швидко пішов і влаштував, щоб човнів було більше, але люди на них не чекали. Тим чи іншим способом вони перебирались через річку і спішили до оселі Від'я-вачаспаті. Через наплив такого величезного натовпу Шрі Чайтан'я Махапрабгу потай пішов до Кулія-наґари. Однак коли Господь ішов з Від'янаґари, люди почули, що Він іде звідти. Тоді разом із Вачаспаті всі пішли до Кулія-наґари. Звістка про прихід Господа розліталась миттєво, і тому привітати Господа збирались величезні юрми щасливих людей. Насправді, коли натовп ішов побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, дорогою людей ставало вдесятеро більше. Ніхто не міг визначити, скільки людей переправилось через річку, щоб Його побачити, але в Ґанзі зчинилась велика веремія через сотні тисяч людей, які перебирались через річку. Перебравшись через річку, всі обіймались, чуючи добру новину про прихід Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу звільнив і прославив усіх жителів Кулії, і грішних, і посередніх, і духовно піднесених».Як сказано в «Чайтан'я-бгаґаваті» (Ант'я-кганда, глава шоста):«Шрі Чайтан'я Махапрабгу минув Кгандайоду, Бадаґачгі та Доґачгію, переправився через Ґанґу і прийшов до Кулії».У «Чайтан'я-манґалі» сказано:«Шрі Чайтан'я Махапрабгу пройшов Радга-дешу і поступово дійшов до Ґанґи. Омившись у річці, Він перетнув її і прийшов у Кулію. Колись Він пообіцяв матері, що повернеться до Навадвіпи, і тому тепер Він пішов до Варакона-ґгати поблизу її оселі».У коментарі Премадаси сказано:«Всі знають, що посеред Надії розміщене селище Кулія- пахадапура».Шрі Нарахарі Чакраварті, або Ґганаш'яма даса, пише у «Бгакті-ратнакарі»:«Він сказав: «Поглянь, Шрінівасе, ось місто Кулія-пахадапура, що раніше звалось Коладвіпа».У книжці «Навадвіпа-парікрама», яку написав також Ґганаш'яма даса, сказано: кулійā-пāхāḍапура ґрāма пūрве коладвīпа-парватāкгйāнанда нāма — «Раніше місто Кулія- пахадапура мало назву Коладвіпа-парватакг'янанда».Отже, можна зробити висновок, що нинішнє місто Навадвіпа і селища Бахірдвіпа, Колера Ґанджа, Кола-амада, Колера Даха, Ґадакгалі та інші раніше мали назву Кулія, а так званий Куліяра Пат не є первинна Кулія.

Особу Мадгави даси описують наступним чином. У родині Шрікари Чаттопадг'яї народився Юдгіштгіра Чаттопадг'яя. Раніше він зі своєю сім'єю жив у Білваґрамі і Патулі. Звідти він переселився до Кулії-пахадапури, що раніше звалась Падапура. Старшого сина Юдгіштгіри Чаттопадг'яї звали Мадгава даса, середнього — Харідаса, а молодшого — Крішна-сампатті Чаттопадг'яя. Прізвиська трьох братів були Чгакаді, Тінакаді й Дукаді. Внука Мадгави даси звали Вамшівадана, і за часів Шріли Бгактісіддганти Сарасваті Тгакури у Ваґгнападі, чи Вайнчі, ще жив його внук Рамачандра та інші нащадки Мадгави.

Цю інформацію дано в Аді-лілі 10.35 і Мадг'я-лілі 1.155–162 та 175–226.

Хіран'я і Ґовардгана були жителі Саптаґрами, що в районі Хуґлі. Насправді вони жили не в Саптаґрамі, а в сусідньому селі Крішнапура. Вони народились у великій родині каястг, і хоча титул їхньої родини точно не визначено, відомо, що вони походили з аристократичного роду. Старшого брата звали Хіран'я Маджумадара, а молодшого — Ґовардгана Маджумадара. Шрі Раґгунатга даса був син Ґовардгани Маджумадари. Їхнім родинним священиком був Баларама Ачар'я, улюбленець Харідаси Тгакури, а духовним вчителем родини був Ядунандана Ачар'я, улюбленець Вāсудеви Датти.Селище Саптаґрама розміщене на східній залізниці Калькутта-Бурдван, і нині станція поряд із селищем називається Трішабіґга. У ті дні там текла велика річка, яку називали Сарасваті, і нинішня Трішабіґга — це великий порт. У 1592 році селище захопили патгани, а в 1632 році через велику повінь на Сарасваті порт був частково зруйнований. Відомо, що у сімнадцятому та вісімнадцятому століттях сюди припливали своїми кораблями португальські купці. У ті дні Саптаґрама, розміщена в південній Бенґалії, була дуже багатим і відомим містом. Купців, що складали основну частину населення, звали саптаґрамськими купцями суварна-ванік. Там жило багато заможних людей. Хіран'я Маджумадара та Ґовардгана Маджумадара належали до громади каястг. Вони також були дуже багаті, у цьому вірші навіть зазначено, що їхній щорічний прибуток як землевласників становив 1200000 рупій. Деяку іншу інформацію щодо цього можна знайти в Аді-лілі (глава одинадцята, вірш 41), де описано Уддгарану Датту, що також належав до саптаґрамської громади суварна-ванік.

Хоча за часів Шрі Чайтан'ї Махапрабгу Навадвіпа була дуже багата і густонаселена, чи не всі брахмани жили на пожертви Хіран'ї та Ґовардгани. Брати високо шанували брахманів, і тому щедрою рукою давали їм гроші.

У «Шрімад-Бгаґаватам» (10.14.58) сказано:Цей матеріальний світ — наче великий океан. Він починається від Брахмалоки і простягається аж до Паталалоки, і в цьому океані сила планет, чи островів. Не знаючи про віддане служіння, жива істота блукає цим океаном, наче людина, що намагається доплисти до берега. Наша боротьба за існування нічим не ліпша від намагань такого плавця. Всі намагаються вибратись із океану матеріального існування. До берега не вдасться дістатись в одну мить, але той, хто докладає зусиль, може подолати цей океан з милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Людина може згорати від бажання перетнути цей океан, але божевільні дії не допоможуть досягти успіху. Треба плисти через океан спокійно і розумно, згідно з вказівками Шрі Чайтан'ї Махапрабгу чи Його представника. Тоді, одного прекрасного дня, вона досягне протилежного берега і повернеться додому, до Верховного Бога.

Важливе місце в даному вірші посідають слова маркаṭа-ваірāґйа, що вказують на оманне зречення. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура, коментуючи цей вірш, зазначає, що мавпи хизуються показною зреченістю, не користуючись одягом і живучи голими в лісі. Вони мають себе за зречеників, але насправді щосили насолоджують чуття з десятками самок. Таке зречення називають маркаṭа- ваірāґйа — зречення мавпи. Справжня зреченість не може з'явитися доти, доки людина відчує відразу до матеріальної діяльності і визнає її за перепону для духовного розвитку. Зречення не повинно бути пгалґу, тимчасове, — воно повинно тривати протягом усього життя. Тимчасове зречення, або мавп'яче зречення, схоже на зреченість, яку відчувають на цвинтарі. Коли людина відносить мертве тіло до крематорію, іноді в неї спливають думки: «Ось такий кінець чекає на моє тіло. Навіщо я так тяжко працюю вдень і вночі?» Такі почуття природно зринають подеколи у будь-якої людини, що приходить до ґгати, де спалюють тіла мертвих. Однак, щойно людина повертається з крематорію, вона знову віддається матеріальній діяльності задля чуттєвої насолоди. Це називають шмашана-вайраґ'я або марката-вайраґ'я.Для служіння Господеві можна використовувати все потрібне. Живучи так, можна розвинути справжню зреченість. У «Бгакті-расамріта-сіндгу»(1.2.108) сказано:«Слід приймати те, що становить насущні потреби життя, але не варто штучно нарощувати свої потреби. Також не слід їх і зменшувати без потреби. Треба просто брати те, що допоможе духовно розвиватись».У «Дурґама-санґамані» Шрі Джіва Ґосвамі зазначає, що слово сва-нірвāхаṭ означає насправді сва-сва-бгакті-нірвāхаṭ. Досвідчений відданий прийматиме тільки ті матеріальні речі, які допоможуть йому служити Господеві. У «Бгакті-расамріта-сіндгу»(1.2.256) марката-вайраґ'ю чи пгалґу-вайраґ'ю пояснено так:«Коли шукачі звільнення зрікаються речей, пов'язаних із Верховним Богом-Особою, вважаючи їх за матеріальні, їхнє зречення називають неповним». Все, що сприяє служінню Господеві, слід приймати, а не відкидати як річ матеріальну. Юкта-вайраґ'ю, чи правильне зречення, пояснено так:«Все треба використовувати для служіння Господеві, а не задля власного чуттєвого задоволення. Якщо людина використовує річ без прив'язаності й тільки з огляду на зв'язок цієї речі з Крішною, зреченість такої людини зветься юкта- вайраґ'я». Крішна — це Абсолютна Iстина, і все, що відданий використовує для служіння Йому, також є Абсолютна Iстина.Слова марката-вайраґ'я, які вживає Шрі Чайтан'я Махапрабгу, вказують на так званих вайшнавів, що вдягають пов'язку на стегна, намагаючись мавпувати Шрілу Рупу Ґосвамі. Такі люди носять торбинку з чотками і повторюють святі імена, але в серці вони завжди думають про те, як знайти жінок та гроші. Потай від інших ці марката-вайраґі утримують жінок, але про людське око видають себе за зречеників. Шрі Чайтан'я Махапрабгу різко виступав проти цих марката-вайраґі, чи псевдо-вайшнавів.

Хоча Шріла Раґгунатга даса палко прагнув приєднатись до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Господь порадив йому зачекати, поки Господь Крішна проллє на нього милість. Він порадив, щоб Раґгунатга даса надійно оберігав свою свідомість Крішни у своєму серці, а зовні тимчасом поводився, наче звичайна людина. Це хитрість, яку можуть використовувати всі віддані на високому рівні свідомості Крішни. Можна жити в суспільстві, наче звичайна людина, і водночас особиста мета людини повинна полягати в тому, щоб задовольнити Крішну і поширити Його славу. Людина в свідомості Крішни не повинна занурюватись у матеріальні речі, бо єдине її завдання — віддано служити Господеві. Якщо людина діє таким чином, Крішна неодмінно дарує їй Свою милість. Шрі Чайтан'я Махапрабгу порадив Раґгунатзі дасі: йатгā-йоґйа вішайа бгуñджа, анāсакта хаñā. Те саме повторено знову: антаре нішṭгā кара, бāхйе лока-вйавахāра. Це означає, що в серці не слід мати жодного іншого бажання, крім бажання служити Крішні. На підмурівку такої віри можна розвивати свідомість Крішни. Це підтверджено у «Бгакті-расамріта- сіндгу»(1.2.200):Відданий може діяти або як звичайна людина, або як вірний послідовник ведичних вказівок. У будь-якому разі всі його дії сприяють ростові у відданому служінні, тому що він перебуває у свідомості Крішни.

Коли батько й матір Раґгунатги даси побачили, що він уже не втрачає розум і відповідально виконує свої сімейні обов'язки, вони були дуже щасливі. Одинадцятеро людей — п'ять сторожів, чотири особистих слуги та два брахмани, — що стерегли його, втратили пильність. Коли Раґгунатга даса по-справжньому взявся за домашні справи, його батьки зменшили кількість вартових.

Такі якості має чистий відданий. Людина може бути матеріально дуже багата, досвідчена, сильна і освічена, але якщо незважаючи на це все вона вважає себе нижчою за солому на вулиці, вона привертає увагу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу чи Господа Крішни. Хоча Махараджа Пратапарудра був цар, він узяв мітлу і став підмітати дорогу перед ратгою (колісницею) Господа Джаґаннатги. Цим смиренним служінням цар глибоко задовольнив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, і тому Господь обійняв його. Шрі Чайтан'я Махапрабгу вчить, щоб відданий ніколи не пишався матеріальною силою. Відданий повинен розуміти, що матеріальна сила — це результат колишніх хороших вчинків (карми), а через те минуща. Все матеріальне багатство людини може зникнути будь-якої миті, тому відданий ніколи не гордиться таким багатством. Він завжди смиренний та скромний і вважає себе нижчим за соломинку. Цим відданий здобуває право повернутись додому, до Верховного Бога.

Шрі Чайтан'я Махапрабгу не мусив іти до Вріндавани, бо кожне місце, в якому Він був, відразу ж перетворювалось на Вріндавану. I там також була річка Ґанґа, річка Ямуна та всі інші святі місця. Це казав також Сам Шрі Чайтан'я Махапрабгу, коли Він танцював на Ратга-ятрі. Тоді Він сказав, що сам Його розум — це Вріндавана (мора-мана — вṛндāвана). Його розум — це Вріндавана, і тому всі розваги Радги й Крішни проходили в Ньому Самому. Однак, щоб дати людям приклад, Він відвідав бгаума-вріндавану, Вріндавана- дгаму, проявлену в матеріальному світі. Тим самим Господь усіх вчить, що треба відвідати Вріндавана-дгаму, місце великої святості.Матеріалісти вважають Вріндавана-дгаму брудним містом, тому що там живе багато мавп та собак, а береги Ямуни засипані сміттям. Колись один матеріаліст запитав мене: «Чому ви живете у Вріндавані? Чому, відійшовши від справ, ви обрали таке брудне місце для життя?» Така людина нездатна зрозуміти, що земна Вріндавана-дгама завжди є втіленням первинної Вріндавана-дгами. Тому Вріндавана-дгама гідна такого самого поклоніння, як і Господь Крішна. Āрāдгйо бгаґавāн враджеṣа-танайас тад-дгāма вṛндāванам — згідно з філософією Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Господь Шрі Крішна і Його обитель, Вріндавана, гідні однакового поклоніння. Iноді матеріалістичні люди, що не мають ніякого духовного розуміння, приїжджають до Вріндавани як туристи. Той, хто відвідує Вріндавану з таким матеріалістичним баченням, не може здобути від цього жодного духовного блага. Така людина не вірить, що Крішна і Вріндавана тотожні. А внаслідок своєї тотожності Господу Крішні Вріндавана гідна такого самого поклоніння, як і Крішна. Бачення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу (мора-мана — вṛндāвана) відмінне від бачення звичайного матеріаліста. Під час свята Ратга-ятра Шрі Чайтан'я Махапрабгу в екстазі Шріматі Радгарані тягнув Господа Крішну назад до Вріндавана-дгами. Шрі Чайтан'я Махапрабгу говорить про це у вірші, що починається зі слів āхуṣ ча те (Мадг'я13.136).У «Шрімад-Бгаґаватам»(10.84.13) сказано:«Людину, яка своє складене з трьох елементів тіло ототожнює з собою, яка вважає побічні породження свого тіла за своїх родичів, яка вважає землю свого народження гідною поклоніння і яка приходить до святого місця просто щоб там омитися, а не для того, щоб зустрітися там з людьми трансцендентної мудрості, слід вважати нічим не ліпшою за віслюка чи корову».Шрі Чайтан'я Махапрабгу особисто відроджував Вріндавана-дгаму і дав вказівку Своїм головним учням, Рупі та Санатані, розвивати її як духовний центр і відкривати світові її визначні місця, приваблюючи духовний зір широкого загалу. Нині у Вріндавані близько п'яти тисяч храмів, але наше товариство, Міжнародне товариство свідомості Крішни, будує там ще один великий, чудовий храм для поклоніння Господеві Крішні та Господеві Баларамі, а також Радга-Крішні та Ґуру- Ґауранзі. У Вріндавані ще немає значного храму Крішна-Баларами, і тому ми намагаємось побудувати такий храм, щоб привабити людей до Крішна-Баларами, чи Нітай-Ґаурачандри. Враджендра-нандана йеі, ṣачі сута хаіла сеі. Нароттама даса Тгакура каже, що Баларама і син Махараджі Нанди прийшли як Ґаура-Нітай. Звістуючи світові цю засадничу істину, ми відкриваємо храм Крішна-Баларами, щоб усім показати: поклонятись Ґаура-Нітай — це те саме, що поклонятись Крішна-Баларамі.Хоча ввійти в ігри Радга-Крішни дуже важко, більшість відданих Вріндавани приваблює саме радга-крішна-ліла. Нітай-Ґаурачандра — це безпосереднє втілення Баларами та Крішни, отож ми можемо встановити безпосередні стосунки з Господом Баларамою та Господом Крішною через Шрі Чайтан'ю Махапрабгу та Ніт'янанду Прабгу. Віддані, які досягнули висот свідомості Крішни, з милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу можуть увійти у розваги Радга-Крішни. Сказано, що: ṣрī-кṛшṇа-чаітанйа рāдгā-кṛшṇа нахе анйа — «Шрі Крішна Чайтан'я Махапрабгу — це поєднання Радги й Крішни».Iноді матеріалісти, забувши про ігри Радга-Крішни та Крішна-Баларами, ідуть до Вріндавани і використовують духовні багатства цієї землі для того, щоб зануритись у матеріальну діяльність. Це суперечить повчанням Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Пракріта-сахаджії проголошують себе враджа- васі чи дгама-васі, але головно насолоджують там свої чуття. Тим самим вони дедалі більше втягуються у матеріалістичне життя. Чисті віддані в свідомості Крішни засуджують їхні дії. Дехто з вічних враджа-васі, як ось Сварупа Дамодара, навіть не бували у Вріндавана-дгамі. Шрі Пундаріка Від'янідгі, Шрі Харідаса Тгакура, Шріваса Пандіта, Шівананда Сена, Шрі Рамананда Рая, Шрі Шікгі Махіті, Шрі Мадгавідеві та Шрі Ґададгара Пандіта Ґосвамі ніколи навіть не приходили до Вріндавана-дгами. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура вказує, що ми не маємо достовірних свідчень того, що ці піднесені особистості колись відвідували Вріндавану. Однак ми бачимо численних невідданих, санн'ясі-майаваді, пракріта-сахаджій, корисливих трудівників, умоглядних мислителів та багатьох інших, що з матеріалістичних міркувань оселяються у Вріндавані. Багато з цих людей іде туди, щоб вирішити свої матеріальні проблеми, ставши жебраками. Хоча кожен, хто живе у Вріндавані, так чи інакше отримує користь, істинну Вріндавану може побачити тільки чистий відданий. Як сказано у «Брахма-самхіті», премāñджана-ччгуріта-бгакті-вілочанена. Коли відданий очистив свої очі, він може побачити, що Шрі Вріндавана і відначальна планета Ґолока Вріндавана у духовному світі тотожні.Шріла Нароттама даса Тгакура, Шрініваса Ачар'я, Шрі Джаґаннатга даса Бабаджі Махараджа, Шрі Бгаґаван даса Бабаджі Махараджа і Шріла Ґауракішора даса Бабаджі Махараджа, а згодом Шрі Бгактівінода Тгакура з Калькутти, завжди були занурені у нама-бгаджану і, безперечно, жили тільки у Вріндавані й ніде інше. Нині члени руху Харе Крішна довкола світу живуть у багатих з матеріального погляду містах, як оце Лондон, Нью-Йорк, Лос Анджелес, Париж, Москва, Цюріх чи Стокгольм. Але ми задоволені тим, що йдемо слідами Шріли Бгактівіноди Тгакури та інших ачарій. Ми живемо у храмах Радга-Крішни і постійно проводимо харі-нама- санкіртану, спів та повторення Харе Крішна, а тому живемо у Вріндавані й ніде інше. Також ми йдемо слідами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, намагаючись збудувати храм у Вріндавані, до якого могли б приїжджати наші вихованці з усього світу.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Мадг'я-ліли, шістнадцятої глави, що описує спробу Господа Чайтан'ї піти до Вріндавани.