Сарвабгаума Бгаттачар'я частує Господа

Подальший короткий огляд цієї глави наводить Шріла Бгактівінода Тгакура у своїй «Амріта-праваха-бгаш'ї». Після свята Ратга-ятри Шрі Адвайта Ачар'я Прабгу провів поклоніння Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, підносячи Йому квіти й туласі. Шрі Чайтан'я Махапрабгу на відповідь провів поклоніння Адвайті Ачар'ї, підносячи Йому квіти й туласі, які залишились на таці з підношеннями, і промовляючи мантру: йо 'сі со 'сі намо 'сту те («Ти є той, хто Ти є, але Я схиляюсь перед Тобою»). Потім Адвайта Ачар'я Прабгу запросив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу на прасад.Коли Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу святкував із відданими церемонію Нандотсава, Він передягся у пастушка. Церемонія була дуже веселою. Потім Господь та Його віддані відзначали Віджая-дашамі, день, коли Господь Рамачандра завоював Ланку. Усі віддані зображали воїнів Господа Рамачандри, а Шрі Чайтан'я Махапрабгу всіляко проявляв трансцендентне блаженство в екстазі Ханумана. Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу та Його віддані святкували багато інших церемоній.Врешті-решт Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав усіх відданих повертатися до Бенґалії. Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу відрядив Ніт'янанду Прабгу до Бенґалії проповідувати, а на допомогу Йому послав також Рамадасу, Ґададгару дасу та кількох інших відданих. Через Шрівасу Тгакуру Шрі Чайтан'я Махапрабгу дуже смиренно передав Своїй матері трохи прасаду від Джаґаннатги разом з деяким вбранням, що було на Господеві Джаґаннатзі. Прощаючись із Раґгавою Пандітою, Вāсудевою Даттою, жителями Куліна-ґрами та іншими відданими, Господь підносив хвалу їхнім трансцендентним якостям. Рамананда Васу і Сат'яраджа Кган задали Господеві Шрі Чайтан'ї Махапрабгу деякі запитання, і Він напутив їх, кажучи, що всі сімейні віддані повинні служити вайшнавам, які цілковито присвятили себе оспівуванню святого імені Господа. Він дав настанови всім вайшнавам із Кганди, а також Сарвабгаумі Бгаттачар'ї та Від'я-вачаспаті, і прославив Мурарі Ґупту за його непохитну віру в лотосові стопи Господа Рамачандри. У відповідь на смиренну молитву Вāсудеви Датти Він проголосив, що Господь Шрі Крішна здатний звільнити всі зумовлені душі.Після того, коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу приймав прасад у домі Сарвабгауми Бгаттачар'ї, зять Сарвабгауми, Амоґга, стурбував родичів своїми критичними висловами. Наступного ранку він занеміг на хворобу вісучіка (холера). Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу змилостився над ним і врятував його від смерті, а також надихнув повторювати святе ім'я Господа Крішни.

Опівдні, коли в місці бгоґа-вардгана-кганда Господеві робили підношення упала-бгоґа, Шрі Чайтан'я Махапрабгу виходив із храму. Перш як вийти, Господь стояв під колоною Ґаруда-стамбга, підносячи молитви, і складав поклони. Після того Він ішов до Сіддга-бакули, де жив Харідаса Тгакура. Відвідавши Харідасу Тгакуру, Господь повертався до Своєї оселі в будинку Каші Мішри.

Свято Діпавалі відзначають в ніч молодика в місяці карттіка (жовтень-листопад). Раса-ятра, тобто Крішнин танець раса, відбувається в ніч повні того самого місяця. Уттгана-двадаші має місце наступного дня після екадаші убутної половини того самого місяця. Віддані Шрі Чайтан'ї Махапрабгу брали участь у всіх цих святах.

Це наказ Шрі Чайтан'ї Махапрабгу усім Його відданим. Крішна-бгакті, відданість Крішні, доступна всім, навіть людям низького класу, як оце чандали. Треба виконувати цей наказ учнівської послідовності, що сходить від Шрі Адвайти і Ніт'янанди Прабгу, і поширювати свідомість Крішни всім світом, не минаючи нікого.Є різні типи людей, починаючи від брахманів і закінчуючи найнижчими з людей, що відомі як чандали. Хоч би яке було становище людини, за цієї епохи Калі світлого знання свідомості Крішни потребують усі. Це найбільша потреба сьогодення. Всі жорстоко страждають від злигоднів матеріального існування. Навіть члени американського сенату відчувають труднощі матеріального існування до такої міри, що 30 квітня 1974 року було визначено як День молитви. Отже, всі відчувають удари Калі-юґи, які спадають на людство через те, що люди дозволяють собі пускатись у незаконний секс, їсти м'ясо, грати в азартні ігри та вживати дурманні речовини. Надійшов час, щоб члени Міжнародного товариства свідомості Крішни, виконуючи накази Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, всім світом поширили крішна-бгакті. Господь кожному наказав стати ґуру (Ч.-ч.Мадг'я7.128): āмāра āджñāйа ґуру хаñā тāра' еі деṣа. Всіх у кожному місті та селі треба просвітити вченням Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Свідомість Крішни слід поширювати всім, не минаючи нікого. Так весь світ досягне миру та щастя, і всі будуть прославляти Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, як Він бажає.Словом чандала називають собакоїдів, що їх вважають за найнижчих серед людей. З благословень Шрі Чайтан'ї Махапрабгу свідомості Крішни можна навчити навіть чандал. Крішна-бгакті не становить монополії окремої касти. Кожен гідний отримати велике благословення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Всі повинні отримати нагоду здобути це благословення і стати щасливими.Слово дāна, що означає «добродійний дар», також має важливе значення в цьому вірші. Кожен, хто поширює свідомість Крішни, виконує доброчинну діяльність. Є найманці, які живуть з того, що розповідають «Шрімад-Бгаґаватам» і обговорюють крішна-бгакті за гроші. Вони нездатні дарувати високі трансцендентні багатства всім людям. Тільки чисті віддані, яких не спонукає ніщо інше, окрім бажання служити Крішні, можуть щедро, наче добродійний дар давати такі трансцендентно цінні благословення.

Тим самим Шрі Чайтан'я Махапрабгу наказав Ніт'янанді Прабгу звільнити всіх бенґальців, привівши їх до відданого служіння. У «Бгаґавад-ґіті»(9.32) Господь каже:«О сину Прітги, всі, хто бере притулок у Мене, навіть люди нижчого походження, як-от жінки, вайш'ї [торговці] або шудри [робітники], можуть досягти найвищої мети». Кожен, хто береться до свідомості Крішни і дотримується реґулівних засад, може повернутись додому, до Верховного Бога.В «Анубгаш'ї» Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише: «Iснує клас так званих відданих, пракріта-сахаджії, які думають, що Ніт'янанда Прабгу — це звичайна людина. Вони поширюють ідею, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу наказав Ніт'янанді Прабгу повертатися з Орісси до Бенґалії тільки для того, щоб Він одружився і приводив на світ дітей. Це, безперечно, велика образа Ніт'янанди Прабгу».Така образа має назву пашанда-буддгі, тобто атеїстичне міркування. Блюзніри вважають Ніт'янанду Прабгу таким самим, як і вони: звичайною людиною. Вони не відають про тотожність Ніт'янанди Прабгу вішну-таттві. Зараховувати Ніт'янанду Прабгу до звичайних людей властиво умоглядним мислителям, яких називають кунапатма-ваді. Такі люди вважають матеріальне тіло, що являє собою просто мішок, створений із трьох матеріальних стихій (куṇапе трі-дгāтуке), за самих себе. Вони думають, що тіло Ніт'янанди Прабгу було просто матеріальним тілом, призначеним для чуттєвого задоволення. Кожен, хто так гадає, торує собі шлях до найтемніших місцин пекла. Ті, хто прагне жінок і грошей, чиї інтереси зосереджені на собі і в кого розум гендляра, безперечно, можуть своїми плодовитими мізками винайти багато чого і виступати проти авторитету явлених писань. Вони воліють заробляти на своїй діяльності гроші, обдурюючи несвідомих людей, і намагаються обґрунтувати свої користолюбні програми такими образливими висловами. Насправді Ніт'янанда Прабгу, як поширення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, — це найщедріше втілення. Ніхто не повинен вважати Його за звичайну людину чи за когось подібного до праджапаті, яким Брахма наказав породжувати нащадків. Ніт'янанду Прабгу не слід вважати знаряддям чиєїсь чуттєвої втіхи. Хоча «проповідники»-найманці пропаґують цю ідею, таких тверджень не знайти в жодному авторитетному явленому писанні. Насправді такі твердження сахаджій та інших найманих проповідників крішна-бгакті не мають під собою основи.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура зазначає, що Раґгава Пандіта не був просто хворим на манію чистоти. Він не належав до матеріального світу. Якщо хтось на низькому рівні свідомості визнає щось за духовне, коли насправді воно матеріальне, це називають бгаума іджйа-дгīṭ. Раґгава Пандіта — це вічний слуга Крішни, і він усе бачив у зв'язку зі служінням Господу. Він був постійно занурений у трансцендентні думки про те, як завжди і в усьому служити Крішні. Iноді неофіти, віддані на нижчому рівні, намагаються наслідувати Раґгаву Пандіту, залишаючись у царині матеріальної чистоти й нечистоти. Таке наслідування нікому не допоможе. Як пояснено в «Чайтан'я-чарітамріті»(Ант'я-ліла4.174), бгадрāбгадра-васту-джñāна нāхіка `прāкṛте' — на трансцендентному рівні немає вищого й нижчого, чистого й нечистого. На матеріальному рівні розрізняють хороше й погане, але на духовному рівні все має одну й ту саму природу.«Всі поняття про хороше й погане в матеріальному світі — це умоглядні вигадки. Тому казати: «Це добре, а це погано» — завжди помилка». (Ч.ч.Ант'я4.176).

Вāсудева Датта і Шівананда Сена жили в одній околиці, що нині зветься Кумарахатта чи Халісахара.

«Шрі Крішна-віджая» — це збірник віршів, який вважають за першу книжку поезій, написану на бенґалі. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура каже, що книжку почато 1395 року Шакабди (1473 р.н.е.) і завершено через сім років (1402 року Шакабди). Книжку написано простою мовою, і навіть напівосвіченим бенґальським чоловікам та жінкам читати її дуже легко. Навіть звичайні люди, що ледве знають абетку, можуть читати й розуміти цю книжку. Її мова не рясніє літературними оздобами, і поезія іноді дещо ріже вухо. За бенґальським сонетним розміром кожен рядок має містити чотирнадцять складів, але там в рядку іноді трапляється шістнадцять, дванадцять або тринадцять складів. Багато слів, вживаних у ті дні, зрозумілі тільки місцевим жителям, однак ця книжка донині має таку популярність, що без неї не обходиться жодна книгарня. Це дуже цінна книжка для тих, хто цікавиться розвитком свідомості Крішни.Шрі Ґунараджа Кган — це один із найпіднесеніших вайшнавів. Він переклав десяту й одинадцяту пісні «Шрімад-Бгаґаватам» зрозумілою для звичайних людей мовою. Книжка «Шрі Крішна-віджая» заслужила високої похвали Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і дуже цінна для всіх вайшнавів. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура подає генеалогічне дерево й родинну історію Ґунараджі Кгана. Коли бенґальський імператор Адішура прийшов з Кан'якубджі, тобто Кануджа, він привів з собою п'ятьох брахманів і п'ятьох каястг. Цар повинен мати свій почет, і тому царя супроводжували брахмани, щоб допомагати йому в духовних питаннях. Щоб виконувати інші послуги, його супроводжували також каястги. У північній Iндії каястг вважають за шудр, але в Бенґалії каястг зараховують до вищих каст. Насправді каястги прийшли до Бенґалії з північної Iндії, головно з Кан'якубджі, тобто Кануджа. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура каже, що каястги з Кан'якубджі належали до вищих щаблів суспільства. Серед них вирізнявся Дашаратга Васу, і серед його нащадків у тринадцятому коліні був Ґунараджа Кган.Його справжнє ім'я — Маладгара Васу, а титул Кган йому дав імператор Бенґалії. Відтак він став відомий як Ґунараджа Кган. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура подає таку генеалогію Ґунараджі Кгана: 1)Дашаратга Васу; 2)Кушала; 3)Шубгашанкара; 4)Хамса; 5)Шактірама (Баґанда), Муктірама (Майнаґара) та Аланкара (Банґаджа); 6)Дамодара; 7)Анантарама; 8)Ґунінаяка і Вінанаяка. У дванадцятому поколінні був Бгаґіратга, а в тринадцятому — Маладгара Васу, або Ґунараджа Кган. Шрі Ґунараджа Кган мав чотирнадцять синів, з яких другий, Лакшмінатга Васу, одержав титул Сат'яраджа Кган. Його сином був Шрі Рамананда Васу. Отже, Рамананда Васу належав до п'ятнадцятого покоління. Ґунараджа Кган був дуже відома й заможна людина. Донині збереглись його палац, фортеця і храми, і за ними можна впевнено зробити висновок, що Ґунараджа Кган був дуже визначна особистість. Шрі Ґунараджа Кган не звертав жодної уваги на штучні поняття про аристократичність, які запровадив Баллал Сена.

Весь вірш, про який тут ідеться, звучить так:«Зі складеними руками я підношу молитву Крішні, синові Нанди Махараджі, суті мого життя».

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура каже, що якщо людина хоча б раз просто повторила святе ім'я Крішни, вона відразу стає досконала і її слід шанувати як вайшнаву. Це підтверджує Шріла Рупа Ґосвамі в «Упадешамріті»(5): кṛшṇеті йасйа ґірі таṃ манасāдрійета. З такою вірою в святе ім'я можна почати життя в свідомості Крішни. Але звичайна людина не може повторити святе ім'я Крішни з такою вірою. Треба зрозуміти, що святе ім'я Крішни тотожне Верховному Богові-Особі, Самій Трансцендентності. «Падма Пурана» проголошує: «Святе ім'я Крішни тотожне Крішні і схоже на самоцвіт чінтамані, філософський камінь. Втілене в звуці, ім'я Крішни довершено трансцендентне і вічно вільне від матеріальної скверни». Отже, слід зрозуміти, що ім'я «Крішна» і Сам Крішна тотожні. З такою вірою треба повторювати святе ім'я далі.На рівні неофіта неможливо зрозуміти, що становить діяльність чистого, безкорисливого відданого. Однак, коли неофіт береться до відданого служіння, надто ж до поклоніння Божествам, і виконує накази авторитетного духовного вчителя, він — чистий відданий. Всі можуть отримати користь, слухаючи від такого відданого про свідомість Крішни і поступово очиститись. Iншими словами, кожен відданий, який вірить, що святе ім'я Господа тотожне з Господом, є чистим відданим, навіть якщо перебуває на рівні неофіта. Спілкуючись із ним, інші також можуть стати вайшнавами.Матеріалістичним відданим вважають того, хто просто з вірою поклоняється Божеству Харі, але не виявляє належної шани відданим та іншим людям. Це сказано у «Шрімад- Бгаґаватам»(11.2.47):Але навіть спілкуючись із таким відданим-неофітом, можна також стати відданим. Даючи настанови Санатані Ґосвамі, Господь Чайтан'я сказав:«Той, хто розвинув тверду віру, створив передумови для свого розвитку в свідомості Крішни. Залежно від, віри відданих поділяють на відданих першого класу, другого класу і неофітів. Той, хто має тільки початкову віру, зветься каніштга-адгікарі, неофіт. Однак неофіт може стати піднесеним відданим, якщо неухильно дотримується приписів, які встановлює духовний вчитель. Отже, судити про те, хто мадг'яма-адгікарі, а хто уттама-адгікарі, можна саме на підставі того, яку віру має відданий» (Ч.-ч.Мадг'я22.64,69,71).З цього випливає, що навіть відданий-неофіт вищий за кармі та ґ'яні, тому що має повну віру в повторення святого імені Господа. Кармі чи ґ'яні, низького рівня чи високого, не має віри в Господа Вішну, Його святе ім'я та віддане служіння Йому. Можна бути дуже релігійним і мати великий релігійний досвід, але без навичок відданого служіння ці досягнення дуже неістотні, якщо дивитись з трансцендентного рівня. Навіть неофіт-відданий, що поклоняється Божеству згідно з приписами, які встановлює духовний вчитель, перебуває у становищі вищому проти корисливого трудівника чи умоглядного філософа.

Дев'ять різновидів відданого служіння згадано у «Шрімад-Бгаґаватам»(7.5.23–24):«Складові цього методу такі: слухати святе ім'я, слухати про образ Господа, Його розваги, якості та оточення, прославляти й пам'ятати їх, виконувати служіння відповідно до часу, місця та особи виконавця, поклонятись Божеству, підносити молитви, завжди вважати себе за вічного слугу Крішни, встановлювати з Ним дружні стосунки і все Йому присвячувати. Ці дев'ять складових відданого служіння, присвячених безпосередньо Крішні, становлять найвище досягнення в житті. Такий присуд явлених писань».Що стосується до того, що можна звільнитись від усіх гріхів, повторивши святе ім'я Крішни один раз, це означає, що святе ім'я треба повторити без жодних образ. Тоді досить повторити ім'я Господа один раз і це звільнить живу істоту від наслідків усіх її гріхів. Той, хто повторює святе ім'я Господа без образ, посідає дуже високе становище і гідний поклоніння. Насправді досконалості всіх дев'яти методів відданого служіння, що починаються з шраванам і кіртанам, можна досягнути відразу, якщо просто без образ повторити святе ім'я Господа.З цього приводу Шріла Джіва Ґосвамі пише в своїй «Бгакті- сандарбзі»(173): йадйапі анйā бгактіṭ калау картавйā, тадā; кīртанāкгйа-бгакті-саṃйоґенаіва. Серед дев'яти методів відданого служіння кіртанам має особливу вагу. Тому Шріла Джіва Ґосвамі повчає, що треба практикувати й інші методи, як оце арчана, вандана, дас'я і сакг'я, але перед тим і після того, як до них вдаватися, треба співати святе ім'я. Таку систему ми й запровадили в усіх наших храмах. Перед усіма діями відданого служіння — арчаною, араті, підношенням бгоґи, вдяганням і прикрашанням Божеств — і після них віддані повторюють і співають святе ім'я Господа: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе.

Шріла Джіва Ґосвамі пояснює дікшу у своїй «Бгакті-сандарбзі»(283):«Дікша — це спосіб пробудити трансцендентне знання і знищити всі наслідки гріховної діяльності. Вчені дослідники явлених писань називають цей процес дікшею». Реґулівні приписи дікші пояснено у «Харі-бгакті-віласі»(2.3.4) та «Бгакті- сандарбзі»(283):«Навіть той, хто народився у родині брахманів, не може виконувати ведичних ритуалів, не отримавши посвяти і священного шнура. Навіть народившись у брахманській родині, людина стає брахманою тільки після посвяти і церемонії вручення священного шнура. Не отримавши брахманічної посвяти, людина не може як слід поклонятись святому імені».Згідно з вайшнавськими приписами, треба отримати брахманічну посвяту. «Харі-бгакті-віласа»(2.6) наводить таку настанову з «Вішну-ямали»:«Якщо людина не отримала від авторитетного духовного вчителя посвяти, все її віддане служіння марне. Той, хто не дістав належної посвяти, може знову опуститись до тваринних видів життя».Далі «Харі-бгакті-віласа»(2.10) наводить ще одну цитату:«Обов'язок кожної людини — віддатись авторитетному духовному вчителю. Віддавши йому все — тіло, розум та інтелект, треба отримати від нього вайшнавську посвяту».«Бгакті-сандарбга»(298) наводить таку цитату з «Таттва- саґари»:«В алхімічній реакції бронзу за допомогою ртуті можна перетворити на золото. Так само, коли людина належним чином дістає посвяту, вона може здобути якості брахмани».«Харі-бгакті-віласа»(17.11–12), обговорюючи процедури пурашчар'ї, наводить подальші вірші з «Аґаст'я-самхіти»:«Треба вранці, опівдні і ввечері поклонятись Божеству, повторювати мантру Харе Крішна, робити узливання, проводити вогняне жертвопринесення і годувати брахманів. Ці п'ять дій складають пурашчар'ю. Щоб, отримавши посвяту від духовного вчителя, досягнути повного успіху, треба спочатку пройти через ці методи пурашчар'ї».Слово пураṭ означає «перед», а чарйā означає «діяльність». Ці методи потрібно практикувати, і тому в Міжнародному товаристві свідомості Крішни ми не даємо учням посвяту відразу. Спочатку кандидат на посвяту повинен півроку відвідувати араті і лекції за шастрами, дотримуватись реґулівних засад і спілкуватися з іншими відданими. Коли людина успішно виконує пурашчар'я-відгі, вона отримує від президента місцевого храму рекомендацію на посвяту. Посвяту не може отримати випадкова людина, яка не відповідає певним вимогам. Коли людина піднімається на ще вищий рівень, щодня повторюючи шістнадцять кіл мантри Харе Крішна, дотримуючись реґулівних засад і відвідуючи лекції, через півроку вона отримує священний шнур (визнання брахманічного статусу).У «Харі-бгакті-віласі»(17.4–5,7) сказано:«Не виконавши пурашчар'ї, неможливо досягнути досконалості, навіть якщо повторювати мантру сотні років. Але той, хто пройшов через процес пурашчар'я-відгі, може досягнути успіху дуже легко. Щоб посвята була досконала, треба спочатку виконати пурашчар'ю. Метод пурашчар'ї — це життєва сила, яка дарує успіх у повторенні мантри. Без життєвої сили неможливо досягнути нічого, так само без життєвої сили пурашчар'я-відгі неможливо досягнути досконалості в повторенні якої завгодно мантри».У «Бгакті-сандарбзі»(283–84) Шріла Джіва Ґосвамі так говорить про важливість поклоніння Божеству і посвяти (дікші):«Згідно з «Шрімад-Бгаґаватам» поклонятись Божеству не конче потрібно, і так само не конче дотримуватись певних приписів «Панчаратри» та інших писань. «Бгаґаватам» проголошує, що, навіть не поклоняючись Божеству, можна увінчати людське життя довершеним успіхом за допомогою будь-якого іншого методу відданого служіння, наприклад, смиренно віддавши себе до стіп Господа під Його захист. Однак вайшнави, що йдуть шляхом Шрі Наради та його послідовників, намагаються встановити особисті стосунки з Господом, здобуваючи милість авторитетного духовного вчителя через посвяту, і після посвяти віддані в цій традиції зобов'язані почати поклонятись Божеству.Хоча поклоніння Божеству не є суттю відданого служіння, більшість кандидатів на віддане служіння так зумовлені матеріально, що їм потрібно вдатись до цієї діяльності. Взявши до уваги стан їхнього тіла та розуму, з'ясуємо, що характер їхній не бездоганний, а розум збуджений. Тому, для того щоб очистити їх від такої матеріальної зумовленості, великий мудрець Нарада та інші в різні часи рекомендували різні правила поклоніння Божеству».У «Рамарчана-чандріці» щодо цього сказано:«О найліпший з брахманів, навіть без посвяти, попереднього очищення чи прийняття зреченого ступеню можна досягнути досконалості відданого служіння, просто повторюючи святе ім'я Господа».Iншими словами, повторення маха-мантри Харе Крішна має таку велику силу, що не залежить від формальної посвяти, але якщо людина дістає посвяту і виконує панчаратра- відгі (поклоніння Божеству), то в неї дуже скоро пробудиться свідомість Крішни і її ототожненню з матеріальним світом прийде край. Чим більше людина звільняється від ототожнення себе з матерією, тим більше вона може усвідомити якісну єдність душі і Верховної Душі. Тоді, втвердившись на абсолютному рівні, можна зрозуміти, що святе ім'я Господа і Сам Господь тотожні. На цьому рівні розуміння людина ніколи не зрівняє святе ім'я Господа, мантру Харе Крішна, з жодним матеріальним звуком. Людина, яка вважає маха-мантру Харе Крішна за матеріальну звукову вібрацію, падає зі свого становища. Треба поклонятись святому імені Господа й повторювати його, вважаючи, що це Сам Господь. Тому треба як належить, згідно з приписами явлених писань і під проводом авторитетного духовного вчителя, отримати посвяту. Хоча повторювати святе ім'я корисно і для зумовленої душі, і для звільненої, особливо корисно це для душі зумовленої, бо це її звільнює. Коли людина, що повторює святе ім'я, звільняється, вона досягає найвищої досконалості, повертаючись додому, до Верховного Бога. Як сказано у «Шрі Чайтан'я- чарітамріті»(Аді7.73):«Просто повторюючи святе ім'я Крішни, можна визволитись із матеріального існування. Воістину, той, хто просто повторює маха-мантру Харе Крішна, дістане змогу побачити лотосові стопи Господа».Повторення святого імені без образ не залежить від посвяти. Хоча посвята може залежати від пурашчар'ї, чи пурашчарани, саме повторення святого імені не залежить від пурашчар'я-відгі, приписів. Якщо людина повторить святе ім'я хоча б один раз без жодної образи, вона досягне повного успіху. При повторенні святого імені, повинен працювати язик. Просто повторивши святе ім'я, людина відразу ж звільняється. Язик можна опанувати за допомогою служіння — севонмукга-джіхва. Той, хто використовує свій язик на те, щоб смакувати матеріальні речі, а також обговорювати їх, не може використати його для усвідомлення Абсолюту.«Грубими матеріальними чуттями неможливо збагнути трансцендентне святе ім'я Господа чи Його оŸбраз, діяння та розваги. Однак, коли людина по-справжньому береться до відданого служіння, використовуючи для цього свій язик, Господь являє Себе Сам». У «Чайтан'я-чарітамріті»(Мадг'я17.134) сказано:«Тупими матеріальними чуттями неможливо зрозуміти святе ім'я Крішни, Його тіло та Його розваги, бо їхній прояв не залежить ні від чого».

Цей вірш можна знайти у «Пад'явалі»(29), антології віршів, яку уклав Шріла Рупа Ґосвамі.

В «Упадешамріті» Шріла Рупа Ґосвамі каже: кṛшṇеті йасйа ґірі таṃ манасāдрійета дīкшāсті чет праṇатібгіṣ ча бгаджантам īṣам. Піднесений відданий повинен шанувати того, хто отримав посвяту від авторитетного духовного вчителя й перебуває на трансцендентному рівні, з вірою повторюючи святе ім'я і поклоняючись йому, а також виконуючи настанови духовного вчителя. Шріла Бгактівінода Тгакура зазначає, що настанова служити вайшнавам особливо важлива для сімейних людей. Дістав вайшнава посвяту чи ні, не повинно визначати ставлення до нього. Можна мати посвяту, але бути забрудненим філософією майавади, тоді як інша людина, що повторює святе ім'я Господа без образ, буде вільна від цієї скверни. Вайшнава, який отримав належним чином посвяту, може бути недосконалим, тоді як той, хто повторює святе ім'я без образ, в цьому досконалий. Хоча зовні він може виглядати неофітом, його треба вважати чистим, безкорисливим вайшнавою, і обов'язок сімейної людини — виявляти шану до такого чистого вайшнави. Така настанова Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

Якщо Шрі Чайтан'я Махапрабгу не відкриє істину, нікому не визначити, хто насправді великий відданий і слуга Господа. Тому в «Чайтан'я-чарітамріті»(Мадг'я23.39) сказано: тāṇра вāкйа, крійā, мудрā віджñеха нā буджгайа — навіть найдосконаліший і найобізнаніший вчений не може збагнути діяльності вайшнави. Вайшнава може служити в уряді чи мати якусь звичайну професію, і зовні його становища ніхто не знатиме. Однак усередині він може бути ніт'я-сіддга-вайшнава — вічно звільнений вайшнава. Зовні Мукунда даса був царський лікар, але всередині він був окрасою звільнених відданих-парамахамс. Шрі Чайтан'я Махапрабгу прекрасно знав це, але звичайні люди цього не розуміли, тому що дії та задуми вайшнави незбагненні для звичайної людини. Однак Шрі Чайтан'я Махапрабгу та Його представники досконало розуміють відданого, навіть якщо зовні відданий вдає звичайного сім'янина чи бізнесмена.

Трьом різним людям Шрі Чайтан'я Махапрабгу визначив три різних обов'язки. Мукунда повинен був заробляти гроші і дотримуватись релігійних засад, Нарахарі повинен був залишитися з Господніми відданими, а Раґгунандана повинен був служити Господеві в храмі. Так один поклоняється в храмі, інший заробляє гроші, чесно виконуючи свої професійні обов'язки, а ще інший проповідує свідомість Крішни разом із іншими відданими. Зовні ці три різновиди служіння виглядають відмінними, але насправді це не так. Коли осереддям діяльності є Крішна або Шрі Чайтан'я Махапрабгу, всі люди можуть виконувати кожен свою діяльність для служіння Господеві. Такий присуд Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

Веди проголошують: сарваṃ кгалв ідаṃ брахма — все є енерґія Верховного Бога-Особи, Верховного Брахмана, чи Парамбрахми. Парасйа брахмаṇаṭ ṣактіс татгедам акгілаṃ джаґат — все є прояв енерґії Верховного Брахмана. Енерґія і джерело енерґії тотожні, і тому насправді все є Крішна, Парамбрахма. У «Бгаґавад-ґіті»(9.4) Господь Крішна підтверджує це:«Мною, в Моїй непроявленій формі, пронизаний весь усесвіт. Всі істоти в Мені, але Я не в них».У Своїй безособистісній формі Крішна поширений у всьому всесвіті. Все являє собою прояв енерґії Господа, отож Господь може проявити Себе через будь-яку з енерґій. За цієї епохи Господь проявляється в дереві як Господь Джаґаннатга, і в воді як річка Ґанґа. Тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу наказав двом братам, Сарвабгаумі Бгаттачар'ї та Від'я-вічаспаті, поклонятись Господеві Джаґаннатзі і річці Ґанзі.

Слово прабгу, чи повелитель, означає, що відданий повинен постійно служити Господеві. Первинний прабгу — це Господь, Шрі Крішна. Однак є багато відданих, які прив'язані до Господа Рамачандри, і Мурарі Ґупта — це яскравий приклад такої щирої відданості. Він так і не погодився покинути поклонятись Господу Рамачандрі, навіть коли його попрохав про це Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Така вірність відданого служіння, як сказано в Ант'я-лілі «Шрі Чайтан'я- чарітамріти»(4.46–47):У нерозривних стосунках із Господом відданий не припиняє служити Господеві за жодних обставин. Що ж до Самого Господа, якщо відданий надумав залишити Господа, Господь приводить його назад, тягнучи його за волосся.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура дає наступний коментар до цього вірша. Християни в країнах Заходу вірять у те, що Iсус Христос, їхній духовний вчитель, з'явився для того, щоб забрати всі гріхи своїх учнів. Задля цього Господь Iсус Христос з'явився і відійшов. Але тут ми бачимо, що Шрі Вāсудева Датта Тгакура і Шріла Харідаса Тгакура в мільйони разів піднесеніші навіть за Господа Iсуса Христа. Iсус Христос звільнив від усіх гріхів тільки своїх послідовників, натомість Вāсудева Датта, як ми тут бачимо, готовий взяти гріхи всіх істот у всесвіті. Отож порівняно з Господом Iсусом Христом становище Вāсудеви Датти в мільйони разів піднесеніше. Вайшнава такий великодушний, що готовий ризикувати всім, аби врятувати звільнені душі від матеріального існування. Шріла Вāсудева Датта Тгакура — це уособлена всесвітня любов, тому що він був готовий пожертвувати всім і повністю віддати себе на служіння Верховному Господеві.Шріла Вāсудева Датта добре знав, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це первинний Бог-Особа, Сама Трансцендентність, вища за матеріальні поняття ілюзії та майі. Господь Iсус Христос, безперечно, зі своєї милості забрав наслідки гріхів своїх послідовників, але це не означає, що він цілковито звільнив їх від лабет матеріального існування. Людина може звільнитись від гріхів один раз, але серед християн ведеться, висповідавшись у гріхах, чинити їх знову. Звільняючись від гріхів, а тоді роблячи їх знову, не вдасться здобути свободу від лабет матеріального існування. Звернувшись до лікаря, хворий виліковується, але через свої нечисті звички, коли виходить з лікарні, може заразитись знову. Так триває матеріальне існування. Шріла Вāсудева Датта хотів повністю звільнити зумовлені душі від матеріального існування, щоб вони не мали іншої нагоди грішити. Це значна відмінність між Шрілою Вāсудевою Даттою і Господом Iсусом Христом. Отримати прощення за гріхи, а тоді робити ці самі гріхи знову — це велика образа. Така образа небезпечніша навіть за сам гріх. Вāсудева Датта був такий великодушний, що попрохав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу перенести всі образи й гріхи на нього, щоб зумовлені душі могли очиститись і повернутись додому, до Верховного Бога. Його молитва, безперечно, була вільна від лицемірства.Приклад Вāсудеви Датти унікальний не лише на землі, а й у цілому всесвіті. Він виходить за межі розуміння корисливих трудівників чи розумувань світських філософів. Перебуваючи під впливом ілюзії зовнішньої енерґії і через обмаль знань люди схильні заздрити одне одному і злитись одне на одного. Через це вони заплутуються в корисливій діяльності, а тоді намагаються вирватись із її пут умоглядними розумуваннями. В наслідку не очищуються ні кармі, ні ґ'яні. За висловом Шріли Бгактісіддганти Тгакури вони кукармі і куґ'яні — кепські корисливі трудівники і кепські мислителі. Отож майаваді і кармі слід звернути увагу на великодушного Вāсудеву Датту, що задля інших прагнув страждати в пекельних умовах. Не можна вважати Вāсудеву Датту світським філантропом чи доброчинцем. Не цікавило його і злиття з сяйвом Брахмана чи матеріальна честь і слава. Він набагато, набагато вищий за філантропів, філософів та корисливих трудівників. Він був найпіднесеніша особистість, яка коли-небудь проливала милість на зумовлені душі. Це не перебільшення його трансцендентних якостей. Це досконала істина. Насправді з Вāсудевою Даттою не зрівнятись нікому. Як досконалий вайшнава, він завжди був пара-дуṭкга-дуṭкгī, дуже засмучений стражданнями інших. Сама поява такого великого відданого очищує весь світ. Насправді, його трансцендентна присутність вінчає славою весь світ, а також усі зумовлені душі. Як засвідчує Нароттама даса Тгакура, Вāсудева Датта — це ідеальний відданий Шрі Чайтан'ї Махапрабгу:ґаурāṅґера саṅґі-ґаṇе, нітйа-сіддга карі' мāне,се йāйа враджендрасута-пāṣаТого, хто виконує місію Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, слід вважати вічно звільненим. Він трансцендентна особа і не належить до матеріального світу. Такий відданий, що намагається рятувати всіх істот, так само великодушний, як Сам Шрі Чайтан'я Махапрабгу.Така особа — справжній представник Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, тому що її серце завжди сповнює співчуття до всіх зумовлених душ.

Тут Шрі Чайтан'я Махапрабгу повідомив Вāсудеву Датту, що Крішна всемогутній, а тому здатний відразу ж звільнити від матеріального існування всі зумовлені душі. По суті, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Ти бажаєш звільнення усіх живих істот без винятку. Ти палко зичиш їм добра, і Я кажу, що досить просто твоєї молитви, щоб усі живі істоти у всесвіті звільнились. Тобі не треба навіть брати на себе тягар їхніх гріхів. Тобі не треба страждати за їхнє гріховне життя. Кожен, на кого проливається твоя ласка, відразу стає вайшнавою, а Крішна звільняє всіх вайшнавів від наслідків їхніх колишніх гріхів». Крішна також обіцяє у «Бгаґавад- ґіті»(18.66):«Покинь усі різновиди релігії і просто віддайся Мені. Я звільню тебе від усіх гріхів. Не бійся».Коли людина повністю віддається Крішні, вона стає вайшнавою. У цьому вірші з «Бгаґавад-ґіти» Крішна обіцяє звільнити Свого відданого від усіх наслідків гріховного життя. Повністю відданий вайшнава справді перебуває поза впливом матеріальної скверни. Це означає, що він не страждає від наслідків своїх попередніх праведних і неправедних дій. Не звільнившись від гріховного життя, неможливо стати вайшнавою. Iншими словами, якщо людина стала вайшнавою, то її гріховне життя, поза сумнівом, уже закінчилось. Згідно з «Падма Пураною»:«У гріховному житті можна виділити різні стадії пробудження наслідків вчинених гріхів. Наслідки гріхів можуть бути готові ось-ось проявитись [пгалонмукга], можуть бути далекими від пробудження [кūṭа], а можуть бути в стані сімені [бīджа]. В будь-якому разі, всі наслідки скоєних гріхів один по одному знищуються, коли людина береться до відданого служіння Господу Вішну».

Це цитата з «Брахма-самхіти»(5.54).

Віраджа — це річка, що відділяє матеріальний світ од духовного. По той бік Віраджі простягається сяйво Брахмалоки і розкидаються незліченні планети Вайкунтги, а по цей бік розміщений матеріальний світ. Слід розуміти, що цей бік річки Віраджа сповнений матеріальних планет, що плавають у Причиновому океані. Назва Віраджа вказує на межове становище між духовним та матеріальним світами, але сама річка Віраджа не підлягає матеріальній енерґії. Це означає, що вона вільна від трьох ґун.

Шріла Бгактівінода Тгакура, роз'яснюючи вірші 171–179, каже, що зміст цих віршів дуже простий, але їхній смисл збагнути не так легко. Зазвичай зумовлені душі, коли їх зваблює матеріальна, зовнішня енерґія, забувають Крішну. Тому їх називають кṛшṇа-бахірмукга — тими, хто втратив свої стосунки з Крішною. Коли така жива істота потрапляє до сфери матеріальної енерґії, її посилають до якогось із безлічі матеріальних всесвітів, які матеріальна енерґія створює для того, щоб дати зумовленій душі можливість виконати свої бажання в матеріальному світі. Дуже прагнучи насолоджуватись плодами своєї діяльності, зумовлені душі заплутуються в своїх матеріальних діях та наслідках цих дій. В наслідку зумовлені душі пожинають плоди карми у вигляді насолод і страждань. Однак якщо зумовлена душа розвиває свідомість Крішни, це повністю знищує карму її праведних і неправедних дій. Просто ставши відданим, людина звільняється від усіх наслідків карми. Так само зумовлена душа може досягнути звільнення і піднятись понад наслідками карми просто за бажанням відданого. Так можуть отримати звільнення всі, і з цього випливає, що матеріальний світ існує або не існує залежно від того, чого забажає відданий. Однак у кінцевому підсумку все залежить не від того, чого забажає відданий, а від волі Верховного Бога-Особи, що на Своє бажання може повністю знищити матеріальне творіння. Для Нього втрати немає. Власник мільйонів корів не зважає на втрату одної кози. Аналогічно, Господь Крішна — це власник як матеріального, так і духовного всесвітів. Матеріальний світ становить лише одну четверту Його твірної енерґії. Якщо Господь на бажання відданого повністю знищить творіння, за Своїм незмірним багатством Він навіть не зауважить втрати.

Цього вірша узято із «Бгаґаватам» (10.87.14). Він походить із молитв шруті-ґан, уособлених Вед, що прославляють Господа.Всемогутній Бог-Особа має три енерґії: внутрішню, зовнішню та межову. Зумовлені душі, які забувають Господа, падають зі свого становища. Коли зовнішня енерґія творить матеріальний світ, їх віддають під її владу. Три ґуни матеріальної природи постійно тримають живу істоту в страхові (бгайаṃ двітīйāбгінівеṣатаṭ). Через свою підпорядкованість зовнішній енерґії зумовлена душа завжди сповнена страху. Тому зумовлена душа повинна постійно молитись до всемогутнього Господа, щоб Він підкорив зовнішню енерґію (майу) і щоб вона більше не проявляла своїх впливів, які зв'язують усіх живих істот, рухомих і нерухомих. Молячись таким чином, можна здобути право постійно залишатись у товаристві Господа. Так людина досягає своєї мети і повертається додому, до Верховного Бога.

Ямешвара розміщений на південний захід від храму Джаґаннатги. Там жив Ґададгара Пандіта, а також там є садок і піщаний пляж, Ямешвара-тота.

Санн'ясі не повинен готувати сам для себе чи приймати запрошення їсти в якогось відданого вдома багато днів підряд. Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже добрий і ласкавий до Своїх відданих, але Він не прийняв запрошення Сарвабгауми приходити до нього тривалий час. З любові до Сарвабгауми Бгаттачар'ї Він погодився обідати в того тільки п'ять днів у місяць. Десять санн'ясі, які жили з Господом, це: 1)Парамананда Пурі, 2)Сварупа Дамодара, 3)Брахмананда Пурі, 4)Брахмананда Бгараті, 5)Вішну Пурі, 6)Кешава Пурі, 7)Крішнананда Пурі, 8)Нрісімха Тіртга, 9)Сукгананда Пурі і 10)Сат'янанда Бгараті.

Протягом місяця, що складається з тридцяти днів, п'ять днів до Сарвабгауми Бгаттачар'ї мав приходити Шрі Чайтан'я Махапрабгу, п'ять днів мав приходити Парамананда Пурі Ґосвамі, чотири дні — Сварупа Дамодара, і по два дні — решта вісім санн'ясі. Так були розписані всі тридцять днів місяця.

Послідовники ведичної культури поклоняються шалаґрама-шілі, віґрасі Нараяни в формі кулястого каменя. В Iндії донині кожен брахмана поклоняється в себе вдома шалаґрама-шілі. Вайш'ї та кшатрії також можуть поклонятись шалаґрама-шілі, але в домі брахмани таке поклоніння обов'язкове.

Це початок опису страв, приготованих для Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Цей опис подає Кавіраджа Ґосвамі, що, як можна зрозуміти, був досвідчений кухар і знав як їжу готувати і як подавати.

Бгаттачар'я приніс також рештки їжі від Джаґаннатги, але поклав їх окремо від страв, приготованих у нього вдома. Iноді прасад змішують із великою кількістю їжі, а тоді роздають, але тут ми бачимо, що Сарвабгаума Бгаттачар'я тримав джаґаннатга-прасад окремо. Він поклав його окремо навмисне для задоволення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

За етикетом речами, якими користувався Крішна, не повинен користуватись ніхто інший. Так само і речами духовного вчителя не може користуватись ніхто інший. Це етикет. Все, чим користується Крішна чи духовний вчитель, — святе. Зокрема підстилкою, на якій вони сидять чи їдять, не повинен користуватись більше ніхто. Відданий повинен дуже пильно цього дотримуватись.

Це цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(11.6.46). У русі Харе Крішна надзвичайно важливо повторювати чи співати маха-мантру Харе Крішна, в екстазі танцювати і їсти рештки їжі, піднесеної Господеві. Людина може бути неписьменною чи нездатною зрозуміти філософію, але якщо вона вдається до цих трьох речей, вона неодмінно звільниться найближчим часом.Цього вірша сказав Уддгава Господеві Крішні. Він промовив цього вірша, коли Господь Крішна розповідав «Уддгава-ґіту». Тоді виникли деякі проблеми у Двараці, і Господь Крішна вирішив залишити матеріальний світ, пішовши до духовного. Уддгава розумів, що відбувається, і тому прийшов поговорити з Верховним Богом-Особою. Зацитований тут вірш становить уривок з їхньої розмови. Розваги Шрі Крішни в матеріальному світі називають праката-ліла (проявлені розваги), а Його розваги в духовному світі називають апраката-ліла (непроявлені розваги). «Непроявлені розваги» означає, що вони закриті від наших очей. Розваги Господа Крішни не йдуть у небуття. Вони тривають далі, так само як Сонце світить постійно, але коли Сонце з'являється перед нашими очима, ми це називаємо днем (проявленим світлом Сонця), а коли Сонця немає перед нашими очима, ми це називаємо ніччю (непроявленим світлом Сонця). Ті, хто перебувають понад царством ночі, завжди живуть у духовному світі, де Господні розваги перед ними проявлені постійно. Про це каже і «Брахма- самхіта»(5.37–38):«Я поклоняюсь Ґовінді, первинному Господеві. Він живе у Своєму царстві, на Ґолоці, разом із Радгою — втіленням енерґії екстазу (хладіні), схожою на Його власну духовну постать. Їх оточують повірниці Радги — поширення Її тіла, наснажені вічнорадісною духовною расою. Я поклоняюсь первинному Господеві, Ґовінді, Ш'ямасундарі, Самому Крішні, з Його незліченними незбагненними якостями, що Його в найглибшому куточку свого серця завжди бачить чистий відданий, чиї очі відданості зволожені бальзамом любові».

У Двараці Господь Крішна мав вісімнадцять матерів: Девакі, Рохіні та інших. Окрім них Він мав названу матір у Вріндавані, Яшоду. Також Господь Крішна мав багато дядьків. Як вказує Шріла Рупа Ґосвамі у своїй «Бріхат Шрі Шрі Радга-крішна-ґаноддеша-діпіці»(32): упанандо 'бгінандаṣ ча пітṛвйау пūрва-джау пітуṭ — «Старшими братами Нанди Махараджі були Упананда і Абгінанда». Той самий вірш наводить імена молодших братів Нанди Махараджі: пітṛвйау ту канīйāṃсау сйāтāм саннанда-нанданау — «Саннанда і Нандана [звані також Сунанда і Пандава] були молодші брати Крішниного батька, Нанди Махараджі». Також у цій книжці вказано дядьків Шрі Крішни з боку матері (у вірші46): йаṣодгара-йаṣодева-судевāдйāс ту мāтулāṭ — «Яшодгара, Яшодева і Судева були дядьки Крішни з материнського боку». Також у «Радга-крішна-ґаноддеша-діпіці»(38) згадано дядьків Крішни, що були чоловіками сестер Нанди Махараджі: махāнīлаṭ сунīлаṣ ча рамаṇāв етайоṭ крамāт — «Маханіла та Суніла — це чоловіки Крішниних тіток».

Санн'ясі повинен брати від кожної сімейної людини лише трішки їжі. Це означає, що треба брати стільки, скільки потрібно, щоб прохарчуватись. Ця система називається мадгукарі. Слово мадгукарі походить від слова мадгукара і означає «бджола, що збирає мед». Бджоли беруть з кожної квітки по-трішки меду, але вкупі ці невеличкі взятки складають вміст вулика. Санн'ясі повинні брати від кожного сімейного чоловіка лише потрохи і їсти лише те, що потрібно для підтримання тіла. Як санн'ясі, Господь Чайтан'я Махапрабгу міг взяти з дому Сарвабгауми Бгаттачар'ї лише трішки їжі, і Бгаттачар'я просив саме про це. Порівняно з тим, що Господь їсть за інших обставин, бенкет Бгаттачар'ї не становив навіть жменьки. Саме на це вказував Господу Бгаттачар'я.

«Харі-бгакті-віласа» наводить наступну цитату зі «Сканда Пурани» щодо образи проти вайшнави:В розмові між Маркандеєю та Бгаґіратгою сказано: «Дорогий царю, той, хто глузує з піднесеного відданого, втрачає плоди своїх доброчесних дій, свої статки, репутацію та синів. Усі вайшнави — великі душі. Кожен, хто їх ганить, потрапляє до пекла, що зветься Махараурава, і за ним ідуть його предки. Якщо хтось вбиває чи ганить вайшнаву, якщо хтось заздрить вайшнаві чи сердиться на нього, якщо хтось не кланяється йому чи не радіє, побачивши його, то він неодмінно скотиться до пекельних умов».Також «Харі-бгакті-віласа»(10.314) наводить дальшу цитату з «Дварака-махатм'ї»:У розмові між Прахладою Махараджею та Балі Махараджею було сказано: «Грішників, що ганять вайшнавів, великих душ, дуже жорстоко карає Ямараджа».У «Бгакті-сандарбзі»(313) Джіва Ґосвамі наводить такі слова щодо блюзнірства на Господа Вішну:«Той, хто критикує Господа Вішну та Його відданих, втрачає все хороше, нагромаджене впродовж сотні праведних життів. Така особа гниє в пеклі Кумбгіпака, і її кусають хробаки доти, доки існує Сонце й місяць. Тому не слід навіть дивитись на обличчя того, хто ганить Господа Вішну та Його відданих. Ніколи навіть не пробуйте спілкуватися з такими особами».У «Бгакті-сандарбзі»(265) Джіва Ґосвамі наводить також такі цитати з «Шрімад-Бгаґаватам»(10.74.40):«Якщо, чуючи блюзнірство на Господа чи на Господнього відданого, людина відразу ж не піде з того місця, вона падає з рівня відданого служіння». Так само дружина Господа Шіви, Саті, каже у «Шрімад-Бгаґаватам»(4.4.17):«Коли хтось чує, як безвідповідальна людина ганить повелителя релігії, він, якщо не може покарати блюзніра, повинен затулити вуха і піти геть з того місця. Але якщо він може вбити блюзніра, він повинен силоміць відрізати йому язик і вбити його, а після того накласти руки на себе».

Шріла Сарвабгаума Бгаттачар'я дійшов висновку, що, якщо Амоґгу вбити, на вбивцю впаде гріх за вбивство тіла брахмани. З цієї самої причини годі було погодитись на те, щоб Бгаттачар'я наклав руки на себе, тому що він також був брахмана. Жодна з цих можливостей не була прийнятна, і тому Бгаттачар'я вирішив розірвати з Амоґгою стосунки і ніколи більше не бачити його лиця.Що стосується вбивства тіла брахмани, «Шрімад-Бгаґаватам» (1.7.53) дає дальшу вказівку щодо брахма-бандгу, людини, яка народилась від батька-брахмани, але не має брахманічних якостей:«Бог-Особа Шрі Крішна мовив: «Брахма-бандгу вбивати не можна, але якщо він нападає, то його слід убити. Всі ці приписи дані в писаннях, і ти повинен вчинити у згоді з ними».Цитуючи смріті, Шріла Шрідгара Свамі коментує цей вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»:«Нападник, що має намір вбити, може бути дуже вчена особа і великий знавець Веданти, але його слід убити, тому що він у злобі намагається вбити інших. У такому випадку вбити брахману не гріх».Також у «Шрімад-Бгаґаватам»(1.7.57) сказано:«Поголити голову, відібрати маєток і вигнати з оселі — такі покарання визначено для брахма-бандгу. Ніде не сказано, що слід вбити його фізично».Що ж до Шатгі, дочки Сарвабгауми Бгаттачар'ї, то їй він порадив розірвати свої стосунки з чоловіком. Щодо цього «Шрімад-Бгаґаватам»(5.5.18) каже: на патіṣ ча са сйāн на мочайед йаṭ самупета-мṛтйум — «Чоловіком не може бути той, хто залежних від нього не може звільнити від невідворотної смерті». Якщо чоловік не має свідомості Крішни і духовної сили, він не може захистити дружину на шляху нескінченних народжень та смертей. Тому таку людину не слід визнавати за чоловіка. Дружина повинна присвятити всю себе і своє життя Крішні, щоб розвиватись далі у свідомості Крішни. Якщо її чоловік залишає свідомість Крішни і вона розриває з ним стосунки, вона йде слідами двіджа-патні, дружин тих брахманів, які були занурені в жертвопринесення. Жінку не слід засуджувати за розрив таких стосунків. У «Шрімад-Бгаґаватам»(10.23.31–32) Шрі Крішна запевняє двіджа-патні:«Дорогі двіджа-патні, будьте певні, ваші чоловіки не зневажать вас, коли ви повернетесь, і ваші брати, сини та батьки не відмовляться вас привітати. Ви Мої чисті віддані, і тому не тільки ваші родичі, а й усі інші люди, так само як і півбоги, будуть вами задоволені. Трансцендентна любов до Мене не залежить від тілесних зв'язків. Разом з тим кожен, чий розум завжди занурений в Мене, неодмінно дуже скоро прийде до Мене і буде вічно в Моєму товаристві».

Це цитата із смріті-шастри. Як сказано у «Шрімад-Бгаґаватам»(7.11.28):«Жінка, яка задоволена, не жадібна, вміла й обізнана в релігійних засадах, яка говорить слова приємні та правдиві, вільна від омани, завжди чиста і ніжна, повинна бути глибоко віддана своєму чоловікові, якщо він не палий».

Це цитата з «Махабгарати» (Вана-парва 241.15).Ці слова сказав Бгімасена, коли всі Пандави жили на вигнанні в лісі. Тоді зав'язався бій між ґандгарвами та Кауравами. Вояками Кауравів командував Карна, але за допомогою вищої воєнної сили полководцеві ґандгарвів вдалося захопити всіх Кауравів. Тоді міністри і полководці Дурйодгани попрохали в Махараджі Юдгіштгіри допомоги. Почувши їхню просьбу, Бгімасена промовив наведений тут вірш, згадуючи підлість Дурйодгани і його попередні підступи проти них. Бгімасена вважав це дуже справедливим, що Дурйодгана та його прибічники були взяті в полон. Пандави могли це зробити тільки з великими зусиллями.

Ці слова («Шрімад-Бгаґаватам»10.4.46) промовив Шукадева Ґосвамі в бесіді з Махараджею Парікшітом. Дана цитата походить із опису замаху на життя Крішниної сестри (Йоґамаї), що з'явилась перед народженням Крішни як дочка Яшоди. Йоґамая і Крішна народились в один час. Васудева пішов і поклав замість Йоґамаї Крішну, а Йоґамаю забрав з собою. Коли Васудева приніс Йоґамаю до Матгури і Камса спробував її вбити, вона вислизнула з його рук. Він не зміг її вбити. Вона повідомила Камсі про народження його ворога, Крішни, і Камса в замішанні пішов до своїх прибічників по раду. Описуючи цю велику змову, Шукадева Ґосвамі промовив цього вірша. Він вказує, що демон через свою підлу діяльність може втратити все.У цьому вірші мають велике навантаження слова махад- атікрама, що означають «лихе ставлення до Господа Вішну та Його відданих». Слово махат вказує на велику особу, відданого або Самого Верховного Бога-Особу. Завжди занурені в служіння Господу, віддані так само піднесені, як і Верховний Бог-Особа. Слово махат пояснює також Господь Крішна в «Бгаґавад-ґіті»(9.13):«Сину Прітги! Великі душі, вільні від омани, перебувають під захистом божественної природи. Вони цілковито присвячують себе на віддане служіння, бо знають, що Я — Верховний Бог-Особа, предвічний і невичерпний».Заздрість Господу і Його відданим не дає демону нічого доброго. Через цю заздрість і злість демон втрачає все, що цінують люди.

Є три рівні пізнання Абсолютної Iстини: безособистісний Брахман, Параматма і Верховний Бог-Особа, Бгаґаван. Усі ці три прояви суть одна й та сама істина, але Брахман, Параматма і Бгаґаван — це її три різні аспекти. Хто розуміє Брахман, того називають брахманою, а коли брахмана береться віддано служити Господеві, його називають вайшнавою. Якщо людина не усвідомила Верховного Бога- Особу, її пізнання безособистісного Брахмана недосконале. Брахмана може повторювати мантру Харе Крішна на рівні намабгаси, але не на рівні чистої вібрації. Коли брахмана береться служити Господеві, повністю розуміючи свої вічні стосунки з Господом, його віддане служіння зветься абгідгея. Коли людина досягає цього рівня, її називають бгаґаватою або вайшнавою. Це вказує на те, що вона вільна від скверни і прив'язаності до матерії. Господь Крішна підтверджує це в «Бгаґавад-ґіті»(7.28):«Особи, які діяли доброчесно за попереднього життя й за цього і цілковито очистились від гріховної діяльності, звільнюються від оманливої двоїстості і беруться рішуче служити Мені».Брахмана може бути дуже великим вченим, але це не означає, що він вільний від матеріальної скверни. Щоправда, забруднення брахмани належить до ґуни добра. У матеріальному світі є три ґуни: добро, страсть і невігластво, — і всі вони являють собою просто різні рівні забруднення. Брахману, який не піднявся над цією скверною і не прийшов на рівень безкорисливого відданого служіння, не можна визнати за вайшнаву. Iмперсоналіст може усвідомлювати Брахман, безособистісний аспект Абсолютної Iстини, але його діяльність обмежена безособистісним рівнем. Iноді імперсоналіст уявляє собі форму Господа (саґуна-упасана), але такі спроби ніколи не допоможуть йому досягти повного духовного розуміння. Iмперсоналіст може мати себе за брахману і перебувати в ґуні добра, але все таки він зумовлений однією з ґун матеріальної природи. Це означає, що він ще не звільнений, бо звільнення може досягнути тільки повністю вільний від впливу ґун. В будь-якому разі, філософія майавади тримає людину зумовленою. Якщо людина належним чином отримує посвяту і так стає вайшнавою, вона само собою стає і брахманою. Щодо цього немає ніяких сумнівів. Це підтверджує «Ґаруда Пурана»:«З багатьох тисяч брахманів може один стає достойним проводити яґ'ю. З багатьох тисяч таких достойних брахманів може один повністю усвідомлює філософію веданти. З багатьох мільйонів вчених знавців веданти може один є вішну- бгакта, відданий Господа Вішну. Він найвищий з усіх».Не ставши брахманою, повністю наділеним всіма потрібними якостями, неможливо проґресувати в пізнанні духовної науки. Справжній брахмана ніколи не заздрить вайшнавам. Якщо він заздрить, його вважають недосконалим неофітом. Брахмани-імперсоналісти завжди виступають проти засад вайшнавізму. Вони заздрять вайшнавам, тому що не знають мети життя. На те відуṭ свāртга-ґатіṃ хі вішṇум. Однак, коли брахмана стає вайшнавою, двоїстість зникає. Якщо брахмана не стає вайшнавою, він, безперечно, падає з рівня брахмани. Це сказано також і в «Шрімад-Бгаґаватам»(11.5.3): на бгаджантй аваджāнанті стгāнāд бграшṭāṭ патантй адгаṭ.Ми можемо на власні очі побачити, що за цієї епохи Калі багато так званих брахманів заздрять вайшнавам. Осквернені епохою Калі брахмани вважають поклоніння Божествам за виплід уяви: арчйе вішṇау ṣілā-дгīр ґурушу нара-матір ваішṇаве джāті-буддгіṭ. Такі осквернені брахмани можуть напоказ уявляти форму Господа, але насправді вважати Божество у храмі зробленим із каменю чи дерева. Крім цього такий осквернений брахмана вважає ґуру за звичайну людину і заперечує проти того, щоб рух свідомості Крішни виховував вайшнавів. Багато так званих брахманів пробують боротися з нами, кажучи: «Як ви можете робити брахманів з європейців чи американців? Брахмана може народитись тільки у родині брахмани». Вони не зважають на те, що такого не сказано ніде у явлених писаннях. Господь Крішна виразно зазначає у «Бгаґавад-ґіті»(4.13): чāтур-варṇйаṃ майā сṛшṭаṃ ґуṇа-карма-вібгāґаṣаṭ — «Відповідно до трьох ґун матеріальної природи й діяльності, пов'язаної з ними, Я створив чотири класи людського суспільства». Отже, брахмана — це не породження кастової системи. Він стає брахманою тільки за рахунок своїх якостей. Так само вайшнава не належить до якоїсь окремої касти — його статус визначають за його відданим служінням.

Як сказано у «Шакга-нірнаямріті»:«Я кланяюсь Амоґзі Пандіті, що його взяв у Своє товариство Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Внаслідок того він був завжди занурений в екстатичну любов і проявляв екстатичні ознаки, як-от дрож у голосі та надиблення волосся на тілі».

Амоґга був блюзнір, бо ганив Господа. Через це він захворів на холеру і був уже на порозі смерті. Амоґга, захворівши, не мав нагоди звільнитись від своїх образ, але Господеві були дуже дорогі Сарвабгаума Бгаттачар'я та його дружина. З огляду на родинний зв'язок Амоґги з ними, Шрі Чайтан'я Махапрабгу вибачив йому. Замість того, щоб покарати Амоґгу, Господь зі Своєї милості врятував його. Все це сталось завдяки непохитній любові Сарвабгауми Бгаттачар'ї до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Зовні Амоґга був зять Сарвабгауми Бгаттачар'ї, і Сарвабгаума його утримував. Тому, якби Амоґга не дістав прощення, кара прямо зачепила б і Сарвабгауму. Посередньо смерть Амоґги призвела б до смерті Сарвабгауми Бгаттачар'ї.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Мадг'я-ліли, п'ятнадцятої глави, що розповідає про те, як Господь їв у домі Сарвабгауми Бгаттачар'ї.