Прибирання в храмі Ґундіча

В «Амріта-праваха-бгаш'ї» Шріла Бгактівінода Тгакура наводить стислий огляд цієї глави. Цар Орісси, Махараджа Пратапарудра, доклав усіх зусиль для того, щоб зустрітися з Господом Чайтан'єю Махапрабгу. Шріла Ніт'янанда Прабгу та інші віддані розповіли Господеві про бажання царя, але Шрі Чайтан'я Махапрабгу не погоджувався на зустріч із ним. Тоді Шрі Ніт'янанда Прабгу, щоб якось зарадити справі, послав цареві дещо з Господнього верхнього одягу. Наступного дня Рамананда Рая знову став прохати Шрі Чайтан'ю Махапрабгу зустрітися з царем, і Господь, відхиливши прохання Рамананди Раї, сказав, щоб він привів царевого сина. Царевич прийшов до Господа вдягнутий як вайшнава, тим самим нагадуючи про Крішну. Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу звільнив сина Махараджі Пратапарудри.Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу помив храм Ґундіча, підготувавши його до свята Ратга-ятри. Потім Він омився в озері Iндрад'юмна і прийняв прасад у саду неподалік. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу мив храм Ґундіча, один Ґаудія- вайшнава омив лотосові стопи Господа і випив цю воду. Це мало на відданого великий вплив, пробудивши в ньому екстатичну любов. Під час кіртану, який відбувався після миття храму Ґундіча, знепритомнів син Адвайти Прабгу на ім'я Ґопала, і, коли він ніяк не приходив до тями, Шрі Чайтан'я Махапрабгу проявив до нього ласку, пробудивши його. Під час прасаду між Ніт'янандою Прабгу та Адвайтою Прабгу відбулась жартівлива розмова. Адвайта Прабгу сказав, що Ніт'янанду Прабгу ніхто не знає і що брахмана-господар не повинен обідати з кимось, кого не знають у товаристві. У відповідь на цей жартівливий закид Шрі Ніт'янанда Прабгу відповів, що Адвайта Ачар'я — моніст і що невідомо, як може вплинути на розум обід з таким імперсоналістом. Розмова цих двох прабгу — Ніт'янанди Прабгу та Адвайти Прабгу — має глибокий зміст, який здатна вхопити тільки людина гострого розуму. Коли пообідали всі вайшнави, Сварупа Дамодара та інші поїли прасаду у кімнаті. Шрі Чайтан'я Махапрабгу відчув велику радість, коли побачив Божество Джаґаннатги після періоду Його відсутності. Разом з Господом Чайтан'єю Божество споглядали всі віддані, і всі були дуже щасливі.

В Iндії досі є різновид професійних старців, що дуже схожі на циган у західних країнах. Вони трохи знаються на маґії та містичних методах і живуть з того, що старцюють, ходячи від дому до дому й іноді просьбами, а іноді погрозами добуваючи милостиню. Таких старців називають інколи йоґами або ж канапгата йоґами. Слово канапгата означає, що людина проколола вухо і носить сережку зі слонової кістки. Махараджа Пратапарудра так журився тим, що не може зустрітися з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, що вирішив стати таким йоґом. Звичайні люди думають, що йоґ повинен носити в вусі сережку зі слонової кістки, але не це ознака справжнього йоґа. Махараджа Пратапарудра також думав, що, аби стати мандрівним йоґом, треба вдягнути таку сережку.

Шрі Чайтан'я Махапрабгу за природою — вмістище усієї доброти, і щойно Він почув цареві слова, Його серце відразу зм'якло. Тож Господь був готовий піти побачитися з царем навіть у Катаку. Він навіть не думав про те, що може дозволити цареві прийти на зустріч із Катаки до Джаґаннатга Пурі. Дуже прикметно, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу був готовий піти побачитися з царем у Катаці — таким було Його милосердя. Звісно, ніхто не мав на увазі, що цар хоче побачитися з Господом у своїй столиці, але, вдаючи суворість, Господь дав зрозуміти, що, якщо всі віддані бажають, Він піде зустрітися з царем до Катаки.

З огляду на духовне життя санн'ясі суворо заборонено бачитися з матеріалістичними людьми, а надто з царем, що постійно має справу з підрахунком грошей. Коли санн'ясі має якісь справи з царем, це викликає осуд. Санн'ясі завжди становить об'єкт для громадської критики, і щонайменшу його хибу люди розцінюють дуже серйозно. Люди очікують, щоб санн'ясі проповідував і не брав жодної участі в суспільних чи політичних справах. Якщо санн'ясі стає об'єктом громадської критики, його проповідь не матиме впливу. Шрі Чайтан'я Махапрабгу хотів уникнути такої критики, щоб Його проповіді ніщо не перешкоджало. Сталося так, що, коли Господь розмовляв зі Своїми учнями, там був відданий на ім'я Дамодара Пандіта. Дамодара Пандіта був дуже вірний відданий і мав непохитну любов до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Коли з'являлося що-небудь таке, що могло кинути тінь на особу Господа, Дамодара Пандіта відразу на це вказував, не зважаючи навіть на високе становище Господа. Iноді кажуть, що дурні сміливо йдуть туди, де ангели ходять навшпиньки, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу хотів вказати на нерозумність критики Дамодари Пандіти щодо Господа. Саме тому Господь проголосив, що піде зустрітися з царем, якщо Йому це дозволить Дамодара Пандіта. Його слова були серйозною пересторогою Дамодарі Пандіті, щоб той більше не насмілювався критикувати Господа. Це не відповідало його становищу відданого. Шрі Чайтан'я Махапрабгу був провідник і духовний вчитель усіх відданих, що з Ним жили. Дамодара Пандіта був один із них, і Господь виявив до нього особливу милість, застерігши від подальшої критики щодо Господа. Відданий чи учень не повинен ніколи й пробувати критикувати Господа чи Його представника, духовного вчителя.

Це згадка про один день розваг Господа Шрі Крішни, коли Він з пастушками випасав стада поблизу Матгури. Пастушки тоді, зголоднівши, просили їсти, і Господь попрохав їх піти до брахманів, що неподалік проводили яґ'ю, жертвопринесення, і взяти в них жертовної їжі. За велінням Господа всі пастушки пішли до брахманів і попрохали в них поїсти, але ті їм відмовили. Після того пастушки попрохали їсти в дружин тих брахманів. Усі ті жінки були дуже віддані Господеві Крішні і відчували до Нього спонтанну любов. Почувши прохання пастушків і зрозумівши, що Крішна хоче щось поїсти, вони відразу пішли з місця жертвопринесення. Їхні чоловіки за це їх сильно картали, але жінки ладні були померти для Крішни. Така природа чистого відданого — він приносить своє життя у жертву трансцендентному любовному служінню Господеві.

Шрі Ніт'янанда Прабгу дуже тактовно запропонував, щоб Шрі Чайтан'я Махапрабгу дав цареві щось із Свого старого одягу. Навіть якщо цареві не судилося зустрітися з Господом, діставши цей старий одяг, він би дещо заспокоївся. Цар палко прагнув побачитися з Господом, але Господь не міг із ним зустрічатися. Щоб зарадити справі, Ніт'янанда Прабгу запропонував, аби Господь послав царю щось із старого одягу. З цього цар зрозумів би, що Господь являє йому милість, і вже б не пускався на такі відчайдушні речі, як то накласти на себе руки чи піти старцювати.

Те саме визначають і Веди. Верховний Бог- Особа — це Абсолютна Iстина, і тому все, що з Ним пов'язане, перебуває на тому самому рівні, що й Він Сам. Цар відчував глибоку прив'язаність до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і, хоча не зустрічався з Господом, уже збагнув остаточну істину відданого служіння. Щойно цар дістав від Сарвабгауми Бгаттачар'ї одежу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, він почав поклонятися їй, визнаючи її невідмінною від Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Одяг Господа, Його ложе, взуття та всі інші предмети, що Йому звичайно потрібні, становлять перетворення Шеші, Вішну, поширення Шрі Баладеви. Отож одяг та все інше, пов'язане з Верховним Богом-Особою, — це просто інші форми Верховного Бога-Особи. Все пов'язане з Господом гідне поклоніння. Шрі Чайтан'я Махапрабгу вчить нас: як Крішні слід поклонятися, так само слід поклонятися і обителі Крішни, Вріндавані. I як Вріндавані слід поклонятися, так само слід поклонятися всьому, що складає Вріндавану: деревам, дорогам, річкам і всьому іншому. Тому чистий відданий співає: джайа джайа вṛндāвана-вāсī йата джана — «Хвала, хвала жителям Вріндавани». Якщо відданий має непохитну відданість, всі ці істини відкриються йому в серці.«Тільки тим великим душам, які непохитно вірять і в Господа, і в духовного вчителя, само собою відкривається весь смисл ведичного знання» («Шветашватара Упанішада6.23»).Отож, ступаючи слідами Махараджі Пратапарудри та інших відданих, ми повинні навчитись поклонятися всьому, що належить Верховному Богові-Особі. Господь Шіва називає це словом тадīйāнāṃ. У «Падма Пурані» сказано:«О Деві, найвище поклоніння — це поклоніння Господу Вішну. А ще вище за це — поклоніння всьому, що є тадīйа, тобто особистій власності Вішну». Шрі Вішну є сач-чід-ананада- віґраха. Найдовіреніший слуга Крішни, духовний вчитель, та всі віддані Вішну також є тадīйа. Сач-чід-ананада-віґраха, ґуру, вайшнави і речі, які вони використовують, слід вважати за тадīйа, і всі живі істоти, без сумніву, повинні їм поклонятися.

У матеріальному світі дипломати вміють будувати стосунки з людьми, насамперед у політичних справах. Дехто з великих відданих Господа — як оце Раґгунатга даса Ґосвамі, Санатана Ґосвамі й Рупа Ґосвамі — були в минулому урядовцями і тішились великими розкошами в сімейному житті. Тож вони знали, як поводитися з людьми. Часто ми бачимо, як Рупа Ґосвамі, Раґгунатга даса Ґосвамі і Рамананда Рая застосовують дипломатію для служіння Господеві. Коли батькові та дядькові Раґгунатги даси Ґосвамі загрожував арешт, Раґгунатга даса Ґосвамі сховав їх, зустрівся з урядовцями сам і залагодив справу за допомогою дипломатії. Це лише один приклад. Санатану Ґосвамі, після того як він відмовився від своєї посади міністра, вкинули до в'язниці, але він зумів підкупити тюремного наглядача і вирватися з пазурів Наваба, щоб жити разом із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу. Тут ми бачимо, як Рамананда Рая, найдовіреніший відданий Господа, за допомогою дипломатії пом'якшив серце Шрі Чайтан'ї Махапрабгу попри те, що Господь твердо вирішив не зустрічатися з царем. Дипломатія Рамананди Раї і вмовляння Сарвабгауми Бгаттачар'ї та всіх інших великих відданих досягли успіху. Висновок зі сказаного полягає в тому, що дипломатія, застосована в служінні Господеві, — це одна з форм відданого служіння.

У «Шрімад-Бгаґаватам»(10.78.36) сказано: āтмā ваі путра утпанна іті ведāнуṣāсанам — Веди проголошують, що людина народжується в своєму сині. Син невідмінний від батька, і це визнають усі явлені писання. Християнські теологи вважають, що Христос, син Божий, — також Бог, чи, іншими словами, проголошують їхню тотожність.

В «Анубгаш'ї» Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише, що матеріаліст помилково вважає тіло й розум за джерело матеріальної насолоди. Iншими словами, матеріаліст сприймає життя на тілесному рівні. Шрі Чайтан'я Махапрабгу не ставився до сина Махараджі Пратапарудри, як до матеріаліста, беручи до уваги, що він син матеріаліста. Про Свою насолоду Він також не думав. Філософи- майаваді роблять велику помилку, вважаючи, що сач-чід- ананда-віґраха, трансцендентна форма Господа, подібна до матеріального тіла. В трансцендентному немає ніякого матеріального забруднення, а матерії неможливо приписати вигадану духовність. Матерію не можна вважати за дух. Матеріалісти-майаваді, припускаючись помилки, яку позначають спеціальним терміном бгаума іджйа-дгіṭ (Бгаґ.10.84.13), уявляють форму Бога в матерії, хоча, згідно з їхніми вигадками, Бог в найвищому розумінні безформний. Це просто умоглядна вигадка. Шрі Чайтан'я Махапрабгу — Верховний Бог- Особа, але Він став на місце ґопі. Він привітав царевого сина, наче той був Сам син Махараджі Нанди, Враджендра-нандана Харі. Це досконале бачення, що узгоджується з ведичними приписами, серед яких, наприклад, слова «Шрімад Бгаґавад- ґіти»: паṇḍітāṭ сама-дарṣінаṭ. Як пізнають Абсолютну Iстину послідовники вайшнавської філософії, пояснено в «Мундака Упанішаді»(3.2.3) та «Катга Упанішаді»(1.2.23):«Верховного Господа не досягнути ні даючи вмілі пояснення, ні розвиваючи великий інтелект, ні навіть багато слухаючи. Досягнути Його може тільки той, кого Він Сам вибере. Такій особі Він являє Свій образ».Жива істота ув'язнена в матеріальному бутті внаслідок того, що їй бракує такого духовного бачення. Шріла Бгактівінода Тгакура співає в «Кал'яна-калпатару»: саṃсāре āсійā пракṛті бгаджійā `пуруша' абгімāне марі. Коли жива істота приходить до матеріального світу, вона вважає себе тим, хто насолоджується, і так заплутується дедалі більше.

Шріла Прабодгананда Сарасваті щодо цього пише: йат-кāруṇйа-каṭāкша-ваібгава-ватāм — якщо Шрі Чайтан'я Махапрабгу просто побіжно скидав на когось оком, ця особа відразу ставала одним із найдовіреніших відданих Господа. Царевич вперше прийшов побачитися з Господом, але з Господньої милості він одразу став найпіднесенішим відданим. Це було не теоретичне перетворення, а практичне. Тут не підходить формула наґна-матріка-н'яя. Цей вислів означає: «Раз матір ходила голою в дитинстві, вона повинна й далі ходити голою, дарма що стала матір'ю кількох дітей». Якщо людина справді отримала милість Господа, вона може відразу стати найпіднесенішим відданим Господа. За логікою наґна- матріка, якщо людина не була піднесеною якогось дня, вона не може зразу стати такою наступного. Даний випадок служить прикладом, що спростовує цю теорію. Напередодні дня юнак був звичайнісіньким царевичем, а наступного дня він був зарахований до найпіднесеніших відданих Господа. Господь всемогутній, всесильний, всевладний, і Він вільний діяти, як Йому до вподоби.

Храм Ґундіча стоїть за три кілометри на північний схід од храму Джаґаннатги. Під час свята Ратга-ятри Господь Джаґаннатга зі Свого власного храму переїздить до храму Ґундіча і залишається там на тиждень. Через тиждень Він повертається до Свого храму. За переказами дружину Iндрад'юмни, царя, що заснував храм Джаґаннатги, звали Ґундіча. Iм'я Ґундіча згадано також в авторитетному писанні. Площа храму Ґундіча становить 288 ліктів на 215 (один лікоть має приблизно 45см). Головний храмовий зал має розміри 36 ліктів на 30 ліктів, а зал для кіртану — 32 лікті на 30.

Варто уваги, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Сварупі Дамодарі Ґосвамі «твій Ґаудія-вайшнава». Це означає, що всі Ґаудія-вайшнави, послідовники вчення Чайтан'ї, підпорядковані Сварупі Дамодарі Ґосвамі. Ґаудія-вайшнави дуже твердо додержуються системи парампари. Сварупа Дамодара Ґосвамі був особистий секретар Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Віддані, що йдуть за ним — це шість Ґосвамі, а за ними йде Кавіраджа Ґосвамі. Послідовники вчення Чайтан'ї повинні дотримуватися системи парампари.Iснує багато образ, які можна вчинити, служачи Господеві. Вони описані в «Бгакті-расамріта-сіндгу», «Харі-бгакті-віласі» та інших книжках. Згідно з приписами ніхто не має права приймати поклони в Господньому храмі перед Божеством. Відданим не слід перед Божеством кланятись духовному вчителеві і доторкатися до його стіп. Це вважають за образу. Шрі Чайтан'я Махапрабгу Сам був Верховний Бог-Особа, тому омивати Його лотосові стопи в храмі не було образою. Однак, граючи роль ачар'ї, Господь вважав Себе звичайною людиною. До того ж Він хотів дати настанову звичайним людям. Суть Його настанови полягає в тому, що, навіть якщо хтось перебуває на становищі духовного вчителя, йому не слід приймати поклонів чи дозволяти учневі мити йому стопи перед Божеством. Це справа етикету.

У коментарі до опису очищення храму Ґундіча Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура каже, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу, як вождь усього світу, особисто вчив, як зустрічати Господа Крішну, Верховного Бога-Особу, у своєму очищеному та вмиротвореному серці. Якщо людина хоче побачити в своєму серці Крішну, вона повинна спочатку очистити серце, як вчить Шрі Чайтан'я Махапрабгу у Своїй «Шікшаштаці»: чето-дарпаṇа-мāрджанам. За цієї епохи серця у всіх особливо нечисті, що підтверджує «Шрімад- Бгаґаватам»: хṛдй антаṭ-стго хй абгадрāṇі. Щоб вимити з серця весь зібраний там бруд, Шрі Чайтан'я Махапрабгу радить усім повторювати мантру Харе Крішна. Першим наслідком цього буде чистота серця (чето-дарпаṇа-мāрджанам). Те саме засвідчує «Шрімад-Бгаґаватам»(1.2.17):«Шрі Крішна, Бог-Особа, — Параматма [Наддуша] в кожному серці і благодійник щирого відданого — очищує від бажання матеріальної насолоди серце відданого, який розвинув потяг слухати Його послання, що благотворні самі по собі, якщо їх належно слухати і переповідати».Якщо відданий взагалі бажає очистити своє серце, він мусить слухати й переповідати опис слави Господа, Шрі Крішни (ṣṛṇватāṃ сва-катгāṭ кṛшṇаṭ). Це простий метод. Крішна Сам допоможе очистити серце, тому що Він уже там перебуває. Господь Крішна хоче далі залишатися в серці, і Він хоче давати нам вказівки, але треба тримати своє серце в такій самій чистоті, в якій Господь Чайтан'я Махапрабгу тримав храм Ґундіча. Тому відданий повинен очищувати серце, як Господь очищував храм Ґундіча. Так можна здобути вмиротворення разом із іншими багатствами відданого служіння. Якщо серце наповнене соломою, піском, бур'яном та пилом (або, іншими словами, анйāбгілāша-пūрṇа), у ньому неможливо звести на трон Верховного Бога-Особу. Серце треба очистити від усіх матеріальних мотивів, породжених корисливою діяльністю, умоглядними розумуваннями, практикою містичної системи йоґи та всілякими іншими формами так званої медитації. Серце повинно бути чисте від усіх сторонніх мотивів. Шріла Рупа Ґосвамі каже: анйāбгілāшітā-ṣūнйаṃ джñāна-кармāдй-анавṛтам. Iнакше сказати, не повинно бути ніяких сторонніх мотивів. Не слід удаватися до спроб поліпшити своє матеріальне становище чи пізнати Всевишнього умоглядними розумуваннями, до корисливої діяльності, суворих аскез і такого іншого. Уся ця діяльність перешкоджає природному ростові спонтанної любові до Верховного Бога. Якщо в серці є ці речі, воно нечисте і тому недостойне служити за обитель Крішні. Не очистивши серце, ми не зможемо побачити Господа в нашому серці.Матеріальне бажання пояснюють як бажання якнайповніше насолоджуватись матеріальним світом. У сучасній мові це набуло назву «економічний розвиток». Непомірне бажання матеріального збагачення вважають за солому й пісок у серці. Якщо людина надмірно занурена в матеріальну діяльність, її серце завжди охоплене неспокоєм. Як каже Нароттама даса Тгакура:саṃсāра вішāнале, дівā-ніṣі хійā джвале,джуḍāіте нā каіну упāйаОтже, зусилля здобути матеріальні багатства суперечать засадам відданого служіння. Матеріальна насолода включає в себе великі жертовні обряди задля процвітання, добродійність, аскезу, піднесення на вищі планетні системи і навіть просто щасливе життя у матеріальному світі.Сучасні матеріальні блага схожі на пил матеріальної скверни. Коли вихор корисливої діяльності збурює цей пил, він підіймається і заповнює серце. Так цей пил покриває дзеркало серця. Люди мають багато бажань до сприятливої і несприятливої діяльності, але не розуміють, що тим самим вони життя за життям залишають свої серця брудними. Якщо людина неспроможна позбутися бажання діяти задля насолоди плодами своєї праці, це означає, що її серце покрите пилом матеріальної скверни. Більшість кармі вважає, що від наслідків корисливої діяльності можна врятуватися за допомогою іншої карми, чи корисливих вчинків. Це, безперечно, помилка. Той, хто перебуває в полоні таких помилкових уявлень, своєю діяльністю сам заводить себе на манівці. Таку діяльність порівнюють до омовіння слона. Слон іноді дуже ретельно вимивається, але, щойно вийшовши з річки, він одразу набирає піску і обтрушує ним усе своє тіло. Якщо людина страждає через свої колишні корисливі вчинки, їй не вдасться уникнути страждань, просто вдаючись до сприятливої діяльності. Стражданням людства неможливо запобігти за допомогою матеріальних планів. Єдиний засіб потамувати ці страждання — це свідомість Крішни. Коли людина береться до свідомості Крішни і відданого служіння Господу, насамперед слухаючи і переповідаючи славу Господа, вона очищує серце. Коли серце очищене, можна ясно побачити в ньому Господа, якого ніщо не турбує. У «Шрімад-Бгаґаватам»(9.4.68) Господь теж каже, що перебуває в серці чистого відданого: сāдгаво хṛдайаṃ махйаṃ сāдгūнāṃ хṛдайаṃ тв ахам.Iмперсональні розумування, монізм (злиття з існуванням Всевишнього), умоглядні спроби пізнання, містичну йоґу і медитацію порівнюють із піском. Вони тільки подразнюють серце. Такою діяльністю ми ніколи не задовольнимо Верховного Бога-Особу і не дамо Йому змоги спокійно перебувати в нашому серці. Це все просто заважає Господеві. Iноді йоґи та ґ'яні беруться повторювати маха-мантру Харе Крішна, вважаючи це за підготовку до своєї практики. Але коли вони приходять до оманної думки, що досягли свободи від рабства у матеріальному існуванні, вони перестають повторювати святі імена. Вони не припускають думки, що саме форма Господа чи ім'я Господа і є остаточною метою духовної практики. Такі нещасні створіння ніколи не здобувають прихильності Верховного Бога-Особи, тому що не знають про віддане служіння. Господь Крішна так каже про них у «Бгаґавад-ґіті»:«Їх, заздрісних та лихих, найниціших з-поміж людей, Я знов і знов жбурляю до океану матеріального існування в різні демонічні види життя» (Б.-ґ.16.19).Своїм власним прикладом Шрі Чайтан'я Махапрабгу показав нам, що слід ретельно зібрати всі піщинки і викинути їх геть. Шрі Чайтан'я Махапрабгу очистив також територію довкола храму, побоюючись, щоб пісок знову не потрапив досередини. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура з цього приводу зазначає, що, навіть якщо людина звільнилась від бажань діяти задля насолоди плодами своєї діяльності, іноді в її серці знову з'являються тонкі бажання корисливої діяльності. Нерідко віддані думають про те, щоб вдатися до якогось бізнесу, гадаючи, що це допоможе їхньому відданому служінню. Але забруднення має таку силу, що згодом може розвинутись у такі збочення, як куті-наті (вишукування вад у інших), пратіштгаша (бажання здобути ім'я, славу та високе становище), джіва-хімса (заздрість чи злість до інших живих істот), нішіддгачара (вчинки, заборонені у шастрах), кама (бажання матеріальної вигоди) і пуджа (бажання шани). Слово куті-наті означає «лицемірство». За приклад пратіштгаші можуть служити спроби наслідувати Шрілу Харідасу Тгакуру, усамітнюючись на відлюдді. Справжнім мотивом таких спроб може бути бажання імені та слави — тобто людина гадає, що нетямущі люди шануватимуть її так само, як Харідасу Тгакуру, просто за те, що вона живе на відлюдді. Такі бажання цілковито матеріальні. Відданий-неофіт не зможе уникнути й навали інших бажань: бажань мати жінок та гроші. Так серце його знову наповнюється брудом і дедалі твердішає, наче серце матеріаліста. Поступово в нього з'являється бажання зажити слави великого відданого чи аватари (втілення).Слова джіва-хімса (заздрість чи злість до інших живих істот) насправді вказують на припинення проповіді свідомості Крішни. Проповідь називають паропакарою, тобто добродійністю на користь інших. Потрібно просвіщати людей, які не відають про благо відданого служіння. Якщо відданий перестає проповідувати і просто усамітнюється, він діє на матеріальному рівні. Той, хто хоче знайти компроміс із майаваді, також діє на матеріальному рівні. Відданий ніколи не повинен іти на компроміс із невідданими. Граючи роль професійного ґуру, йоґа-містика або чудотворця, можна надурити звичайних людей і зажити слави дивовижного містика, але це все вважають за пил, солому та пісок у серці. I також потрібно дотримуватися реґулівних засад і уникати бажань незаконного сексу, азартних ігор, дурманних речовин та м'яса.Навчаючи нас Своїми діями, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу вичистив храм двічі. Друге очищення храму було ретельнішим. Мета цього — усунути всі перепони на шляху відданого служіння. Господь прибирав храм дуже рішуче, як видно з того, що Він використовував для миття навіть Свій одяг. Шрі Чайтан'я Махапрабгу особисто піклувався про те, щоб ніщо в храмі не порушувало бездоганної чистоти мармуру. Від чистого мармуру віє прохолодою. Віддане служіння дарує спокій, звільняючи від усіх турбот, яких завдає матеріальна скверна. Iншими словами, віддане служіння — це метод, який дозволяє остудити розум. Розум стає вмиротворений і бездоганно чистий, коли не бажає більше нічого іншого поза відданим служінням.Навіть якщо розум очистити від усього бруду, іноді в ньому залишаються тонкі бажання, потяги до імперсоналізму, монізму, успіху та чотирьох засад релігійної діяльності (дгарми, артги, ками та мокші). Всі ці бажання подібні до плям на чистій тканині. Шрі Чайтан'я Махапрабгу хотів вимести й вимити також їх.Своїми діями Шрі Чайтан'я Махапрабгу на практиці показав нам, як очищати серце. Ми повинні очистити серце, запросити в нього Господа Шрі Крішну і влаштувати свято з роздачею прасаду і співом маха-мантри Харе Крішна. Шрі Чайтан'я Махапрабгу вчив усіх відданих Своєю власною поведінкою. На кожного, хто поширює вчення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, також лягає така відповідальність. Господь особисто картав і хвалив усіх, хто мив храм, і так само віддані на становищі ачарій повинні навчитися від Шрі Чайтан'ї Махапрабгу виховувати інших своїм прикладом. Господь був дуже задоволений тими, хто прибирав храм, очищаючи його від нагромадженого там непотребу. Це зветься анартга-ніврітті, очищення серця від усього небажаного. Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу влаштував очищення Ґундіча-мандіри, показуючи нам, як очищувати й умиротворювати серце, щоб прийняти в ньому Господа Шрі Крішну і щоб Господа ніщо у ньому не турбувало.

Храм Нрісімхи — це гарний храм поряд із храмом Ґундіча. На Нрісімха-чатурдаші в цьому храмі влаштовують велике свято. Храм Нрісімхи є також у Навадвіпі, і там теж відзначають це свято, як розповідає Мурарі Ґупта у своїй книжці «Чайтан'я-чаріта».

Це правило етикету. Якщо хтось із попередніх ачарій уже написав про щось, немає потреби повторювати це задля задоволення своїх чуттів чи задля того, щоб перевершити попереднього ачар'ю. Якщо нема якогось значного поліпшення, не слід заново розповідати те саме.

Лапгра-в'янджана — це суміш кількох зелених овочів. Цю страву часто змішують з рисом і дають біднякам. Амріта-ґутіка — це страва з товстих пурі, змішаних із згущеним молоком. Її також називають амріта-расавалі.

Раніше Сарвабгаума Бгаттачар'я був смарта-брахманою, тим, хто твердо додержує ведичних засад на матеріальному рівні. Людина на матеріальному рівні нездатна повірити, що прасад трансцендентний, що Ґовінда — це первинна форма Верховного Бога-Особи чи що вайшнава — звільнена особистість. Ці трансцендентні поняття вищі за розуміння звичайного знавця Вед. Більшість ведичних вчених називають ведантистами. Ці так звані послідовники філософії веданти вважають, що Абсолютна Iстина безособистісна. Вони також вважають, що, народившись у певній касті, людина нездатна її змінити, поки не помре і не народиться знову. Також смарта-брахмани заперечують ту істину, що маха-прасад (їжа, піднесена Божеству) трансцендентний і вільний від матеріальної скверни. Спочатку Сарвабгаума Бгаттачар'я також додержував усіх ведичних засад і приписів на матеріальному рівні. Тепер же Ґопінатга Ачар'я звернув увагу на те, як з безпричинної милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу Сарвабгаума Бгаттачар'я перемінився. Прийнявши вчення Господа Чайтан'ї Махапрабгу, Сарвабгаума Бгаттачар'я разом із вайшнавами їв прасад. Йому навіть випало сидіти поряд із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.

Як пояснює Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура, слово бахір-мукга стосується до тих, хто повністю віддався гонитві за матеріальною насолодою. Така особа вдає, що має право насолоджуватись зовнішньою енерґією Верховного Бога-Особи. Тягнучись до зовнішнього багатства, невідданий завжди перебуває в забутті своїх тісних стосунків із Крішною. Такій людині не до смаку думка про розвиток свідомості Крішни. Це пояснює Шріла Прахлада Махараджа у «Шрімад-Бгаґаватам»(7.5.30–31):Матеріалісти, що надмірно прив'язані до матеріального тіла, матеріального всесвіту та матеріальних насолод і не можуть володіти своїми матеріальними чуттями, скочуються до найтемніших місцин матеріального світу. Такі люди не можуть набути свідомості Крішни, ні поодинці, ні спільними зусиллями. Вони не розуміють, що мета людського життя — пізнати Верховного Бога-Особу, Вішну. Людське життя призначене насамперед для цього, і тому людина повинна проходити через усілякі аскези, приборкуючи схильність до чуттєвої насолоди. Матеріалісти завжди залишаються сліпцями, тому що йдуть за сліпими провідниками-шахраями. Матеріаліст вважає, що він вільний діяти, як йому заманеться. Він не знає, що його міцно тримають суворі закони природи, і не розуміє, що йому доведеться переселятися з одного тіла в інше і постійно гнити в матеріальному світі. Такі негідники і дурні приваблюються молитвами про чуттєву насолоду, які їм дають їхні безтямні лідери, і не можуть зрозуміти, що означає свідомість Крішни. Матеріальний світ існує за межами духовного неба, а нетямущий матеріаліст нездатний оцінити навіть величину матеріального неба. Що вже тоді він може зрозуміти про духовне? Матеріалісти просто вірять у свої недосконалі чуття і не визнають настанов явлених писань. Ведична культура вимагає дивитися на все через призму авторитетних явлених писань. Ṡастра-чакшуṭ — треба все бачити очима ведичної літератури. Так можна побачити різницю між духовним світом і матеріальним. Той, хто нехтує цими вказівками, не зможе набути певності щодо існування духовного світу. Забувши свою духовну сутність, такі матеріалісти вважають цей матеріальний світ за остаточний прояв буття. Тому їх називають бахір-мукга.

Обговорення цього можна знайти в бесіді між Капіладевою та Девахуті щодо відданого служіння. Ця бесіда записана в «Шрімад-Бгаґаватам», у Третій пісні.

Моніст-імперсоналіст не визнає, що Бог — це єдиний об'єкт поклоніння і що живі істоти — Його вічні слуги. На думку моністів Бог і відданий можуть бути окремими істотами на матеріальному рівні, але коли відданий досягає духовного рівня, то різниця між ним і Богом зникає. Це називається адвайта-сіддганта, теорія монізму. Моністи вважають віддане служіння Господеві за матеріальну діяльність і тому зараховують діяльність відданого до карми, тобто корисливої діяльності. Такі хибні моністичні уявлення становлять велику перешкоду на шляху відданого служіння.Насправді ця суперечка між Адвайтою Ачар'єю та Ніт'янандою була жартівливою, але містила важливі настанови для всіх відданих. Шрі Ніт'янанда Прабгу хотів показати, що Адвайта Ачар'я, чистий відданий, не погоджується з моністичними судженнями. Висновок відданого служіння такий:«Вчені трансценденталісти, що знають Абсолютну Iстину, називають цю недвоїсту субстанцію Брахман, Параматма і Бгаґаван» (Бгаґ.1.2.11).Абсолютне знання охоплює Брахман, Параматму і Бгаґавана. Цей висновок відмінний від висновку моністів. Шріла Адвайта Ачар'я отримав титул ачар'я тому, що поширював вчення бгакті, а не тому, що поширював філософію монізму. Iстинний висновок адвайта-сіддганти, висловлений на самому початку «Чайтан'я-чарітамріти»(Аді-ліла1.3), не збігається з філософією моністів. Тут адвайта-сіддганта означає адвайта-ґ'яна, тобто єдність у розмаїтті. Насправді під приводом дружньої жартівливої сварки Шріла Ніт'янанда Прабгу підносив хвалу Шрілі Адвайті Ачар'ї. Він виголошував остаточну істину вайшнавізму, висловлену в підсумку «Бгаґаватам»: ваданті тат таттва-відаṭ. Такий самий остаточний смисл мантри з «Чгандоґ'я Упанішади»: екам евāдвітīйам.Відданий знає, що існує єдність у розмаїтті. Мантри із шастр не підтримують моністичних суджень імперсоналістів, і вайшнавська філософія не визнає імперсоналізму без розмаїття. Брахман більший за все і охоплює все, в цьому й полягає єдність. Крішна каже у «Бгаґавад-ґіті»(7.7): маттаṭ паратараṃ нāнйат — немає нікого, хто був би вищий за Самого Крішну. Він є первинна субстанція, бо всі категорії походять із Нього. Отже, Він одночасно єдиний з усіма категоріями і відмінний від них. Господь завжди занурений у різноманітну духовну діяльність, але моніст нездатний збагнути духовного розмаїття. Висновок полягає в тому, що повелитель енерґії і сама енерґія єдині, але в енерґії існує розмаїття. У цьому розмаїтті є відмінності між різними частинами самої істоти, між різними елементами одної категорії, а також між різними елементами різних категорій. Отже, серед категорій завжди є розмаїття, яке розуміють як поділ на знання, знавця і пізнаване. Знання, знавець і пізнаване існують вічно, і тому віддані за будь-яких обставин знають про вічне існування форми, імені, якостей, розваг та оточення Верховного Бога-Особи. Віддані ніколи не погоджуються з теорією єдності, котру проповідують моністи. Не визнавши понять знавця, пізнаваного та знання, неможливо зрозуміти духовне розмаїття і неможливо звідати трансцендентне блаженство духовного розмаїття.Філософія монізму — це перероблена буддійська філософія порожнечі. У жартівливій суперечці зі Шрі Адвайтою Ачар'єю Шрі Ніт'янанда Прабгу спростовував цю моністичну філософію. Безперечно, вайшнави визнають Господа Шрі Крішну за найвище «єдине», а те, що поза Крішною називають майею, тобто тим, що не має існування. Зовні майа має два прояви: джіва-майа — живі істоти, і ґуна-майа — матеріальний світ. У матеріальному світі є пракріті (матеріальна природа) і прадгана (складники матеріальної природи). Однак для того, хто розвинув свідомість Крішни, відмінності між матеріальним і духовним розмаїттям зникають. Піднесений відданий, як-от Прахлада Махараджа, все бачить як одне — Крішну. У «Шрімад-Бгаґаватам»(7.4.37) сказано: кṛшṇа-ґраха-ґṛхīтāтмā на веда джаґад īдṛṣам — той, хто перебуває в повній свідомості Крішни, не поділяє речі на матеріальні та духовні, він усе вважає пов'язаним із Крішною і тому духовним. За допомогою адвая-ґ'яна-даршани Шріла Адвайта Ачар'я прославив чисте віддане служіння. Шріла Ніт'янанда Прабгу тут саркастично засуджує філософію імперсоналістів-моністів і складає хвалу філософії Шрі Адвайти Прабгу, яка правильно пояснює єдність.

Саṇґāт саñджāйате кāмаṭ (Б.-ґ.2.62) — з ким істота спілкується, таку вона розвиває свідомість. Шріла Ніт'янанда Прабгу визнає, що відданий повинен бути дуже пильний, коли спілкується з невідданими. Коли один відданий-сім'янин запитав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, як треба поводитись відданому, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відразу ж відповів:(Ч.-ч. Мадг'я22.87)Вайшнава, відданий, повинен просто відкинути тісне спілкування з невідданими. Шріла Рупа Ґосвамі в «Упадешамріті» описав прояви тісних стосунків так:Слова бгуṅкте бгоджайате вказують, що їсти слід разом із відданими. Треба старанно уникати їжі, яку пропонують невіддані. Відданий повинен бути дуже серйозним та рішучим щодо цього і не брати їжі від невідданих, особливо їжі, яку подають у ресторанах, готелях чи літаках. Своїми словами Шріла Ніт'янанда Прабгу тут підкреслює, що не слід їсти з майаваді та прихованими майаваді, як оце вайшнава-сахаджії, що перебувають під впливом матерії.

Після церемонії омовіння Господа Джаґаннатги Його тіло потрібно пофарбувати заново, і це роблять під час двох тижнів перед святом Ратга-ятри. Це називається анґа-раґа. Свято Нетротсава, що його пишно відзначають рано-вранці в день Нава-яувана, становить суть життя для відданих.

Каранґа — це різновид глека, який носять насамперед санн'ясі-майаваді, а також більшість інших санн'ясі.

В поклонінні Божеству існує багато приписів. Наприклад, не можна заходити в приміщення, де Господеві Джаґаннатзі підносять їжу. Але цього разу люди, палко прагнучи побачити Господа, якого не бачили п'ятнадцять днів, переступили через приписи і зайшли до цього приміщення.

Зазвичай Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу дивився на Господа Джаґаннатгу звіддалік, стоячи за колоною Ґаруди. Але, не бачивши Господа Джаґаннатги п'ятнадцять днів, Чайтан'я Махапрабгу гостро відчував розлуку з Ним. Охоплений палким прагненням, Чайтан'я Махапрабгу перейшов через храмовий зал і зайшов до приміщення, де пропонували їжу, щоб побачити обличчя Господа Джаґаннатги. У вірші210 цей вчинок названо мар'яда-ланґгана, порушенням приписів. Це вказує, що до вищих за себе не слід надмірно наближатись. I на Господню форму Божества, і на духовного вчителя слід дивитися з відстані. Це називається мар'яда. Iнакше, як кажуть, чим ближче з кимось спілкуєшся, тим менше його цінуєш. Так само іноді надмірна близькість до Божества чи духовного вчителя приводить відданого-неофіта до занепаду. Тому особисті слуги Божества і духовного вчителя повинні завжди бути дуже обережні, щоб у своєму служінні не розвинути зневажливого ставлення.Очі Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу тут порівняно зі спраглими бджолами, а очі Шрі Джаґаннатги — з розквітлими лотосовими квітами. За допомогою цих порівнянь автор описує стан Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, коли Він був занурений в екстаз любові до Господа Джаґаннатги.

У «Лаґгу-бгаґаватамріті»(1.5.538) Шріла Рупа Ґосвамі так описує Господню красу:«Вроду сина Махараджі Нанди не зрівняти ні з чим. Немає нічого, що перевершує Його красу, і нічого, що рівне їй. Його врода — наче хвилі в океані нектару. Ця врода приваблює як рухомі, так і нерухомі істоти».У тантра-шастрі також є опис Господньої краси:«Я розповім про найвищу форму медитації на Господа Шрі Крішну, сина Махараджі Нанди. Кінчики пальців Його лотосових стіп сяють красою незліченних мільйонів Купідонів, а Його тіло випромінює сяйво, якого ще ніхто ніде не бачив і про яке ще ніхто ніде навіть не чув».Про це можна також прочитати в «Шрімад-Бгаґаватам» 10.29.14.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Мадг'я-ліли, дванадцятої глави, що описує, як Господь прибирав та мив храм Ґундіча.