Розваги «Беда-кіртана»

Шріла Бгактівінода Тгакура у своїй «Амріта-праваха-бгаш'ї» наводить стислий огляд одинадцятої глави. Сарвабгаума Бгаттачар'я доклав усіх зусиль, аби влаштувати зустріч між Шрі Чайтан'єю Махапрабгу та царем Пратапарудрою, але Господь відмовився навідріз. В той самий час із урядової служби повернувся Шрі Рамананда Рая, і в присутності Господа Чайтан'ї він дуже високо відгукнувся про царя Пратапарудру. Через це Господь дещо пом'якшав. Цар розповів Сарвабгауми Бгаттачар'ї про свої рішучі наміри, і Сарвабгаума Бгаттачар'я підказав цареві, як зустрітися з Господом. Під час Анавасари, коли Господь Джаґаннатга протягом п'ятнадцяти днів відпочивав, Шрі Чайтан'я Махапрабгу, не мавши змоги бачитися з Господом Джаґаннатгою, пішов до Алаланатги. Згодом, коли побачитися з Ним прийшли віддані з Бенґалії, Він повернувся до Джаґаннатга Пурі. Коли Адвайта Ачар'я та інші віддані входили до Джаґаннатга Пурі, всіх відданих вітали ґірляндами Сварупа Дамодара і Ґовінда, два особистих супутники Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що вийшли відданим назустріч. Цар Пратапарудра з даху свого палацу бачив усіх відданих, які прийшли. Поряд з царем на даху стояв Ґопінатга Ачар'я і за порадою Сарвабгауми Бгаттачар'ї представляв цареві кожного відданого. Цар, що розпитував Ґопінатгу Ачар'ю про відданих, вказав на те, що вони пішли їсти прасад, не виконавши приписів щодо паломництва. Вони пішли їсти прасад, не поголившись і не дотримавши посту в святому місці. Сарвабгаума Бгаттачар'я пояснив цареві, чому віддані начебто порушили вказівки писань, а після того цар забезпечив усіх відданих житлом та прасадом. Шрі Чайтан'я Махапрабгу з великою радістю розмовляв із Васудевою Даттою та іншими відданими. Харідаса Тгакура прийшов також, і з огляду на його смиренність та скромність Шрі Чайтан'я Махапрабгу дав йому гарну відлюдну оселю неподалік од храму. Потому Господь влаштував санкіртану, поділивши відданих на чотири гурти. Після санкіртани всі віддані пішли до своїх помешкань.

Це вірш із «Шрі Чайтан'я-чандродая-натаки» (8.23). Тут Шрі Чайтан'я Махапрабгу проголошує, яких засад повинен дотримуватись санн'ясі, що задля духовного розвитку зрікається матеріального світу. Духовний розвиток призначений не для того, щоб творити чудеса чи показувати фокуси, а для того, щоб подолати матеріальний світ і потрапити до духовного світу. Пāраṃ параṃ джіґамішоṭ означає «бажаючи переправитись на другий берег матеріального світу». Iснує ріка Вайтарані, з одного боку якої матеріальний світ, а з другого духовний. Ріку Вайтарані порівнюють із великим океаном і називають бгава-саґара, океан повторюваних народжень і смертей. Мета духовного життя — покласти край цьому повторенню народжень та смертей і ввійти в духовний світ, де можна жити вічно у знанні та блаженстві.На жаль, широкий загал нічого не знає про духовне життя чи про духовний світ. Духовний світ згадано у «Бгаґавад- ґіті»(8.20):«Проте існує інша непроявлена природа, вічна й трансцендентна щодо проявленої та непроявленої матерії. Ця природа — верховна й ніколи не знищується. Коли все в цьому світі знищується, та частина залишається така, як є».Отже, за межами цього матеріального світу існує духовна природа, і вона існує вічно. Духовний розвиток полягає в тому, щоб припинити матеріальну діяльність і взятись до діяльності духовної. Саме таким і є шлях бгакті-йоґи. У матеріальному світі головний засіб задовольняти чуття — це жінка. Тому, кого серйозно цікавить духовне життя, треба стерегтися жінок. Санн'ясі не повинен бачитися з яким-небудь чоловіком чи жінкою задля матеріальної вигоди. А розмови з матеріалістами, будь вони чоловіками чи жінками, ще небезпечніші і їх порівнюють до отрути. Шрі Чайтан'я Махапрабгу був щодо цього дуже строгий. Тому Він відмовився бачитись із царем Пратапарудрою, що, природно, був занурений у політичні та економічні справи. Господь відмовився бачитися з царем навіть незважаючи на прохання такої особи, як Сарвабгаума Бгаттачар'я, що був близьким другом Господа і Його відданим.

Шрі Чанак'я Пандіт проголошує в своїх моральних настановах: тйаджа дурджана-саṃсарґаṃ бгаджа сāдгу-самāґамам. Це означає, що треба покинути товариство матеріалістичних людей і спілкуватися з людьми, що перебувають на високому духовному рівні. Хоч би які добрі якості мав матеріаліст, він не ліпший за отруйну змію. Всі знають, що змія отруйна й небезпечна, і коли її каптур прикрашають самоцвіти, вона від того не стає менш отруйна чи небезпечна. Хоч би які добрі якості мав матеріаліст, він не ліпший за змію, прикрашену самоцвітами. Тому в стосунках із такими матеріалістами слід бути так само обережними, якими б ми були, маючи справу з прикрашеною самоцвітами змією.Навіть якщо жінка зроблена з дерева чи з каменю, прикраси роблять її привабливою. Навіть доторк до такої статуї статево збуджує. Тому не слід довіряти своєму розуму, що дуже мінливий і може піддатись ворогам будь-якої миті. Розум завжди супроводжують шість ворогів: кама, кродга, мада, моха, матсар'я та бгая, — тобто хіть, гнів, сп'яніння, ілюзія, заздрість та страх. Навіть якщо розум занурений в духовну свідомість, з ним треба завжди бути дуже обережному, так само, як обережно ставляться до змії. Ніколи не слід думати, що розум вишколений і вже можна робити що завгодно. Той, кого цікавить духовне життя, повинен залучати свій розум до служіння Господеві постійно, щоб подолати ворогів, які завжди його супроводжують. Якщо розум не задіяний в свідомості Крішни повсякчасно, є можливість, що він піддасться своїм ворогам. Так ми стаємо жертвами розуму.Повторювати мантру Харе Крішна означає постійно зв'язувати розум із лотосовими стопами Крішни, і тоді вороги розуму не мають нагоди завдати удару. Беручи приклад з Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, чиї дії описано в цих віршах, ми повинні бути дуже обережні з розумом і не потурати йому за жодних обставин. Один раз піддавшись розуму, ми можемо занапастити своє життя, навіть якщо досягли високого духовного рівня. Найбільше розум збуджує спілкування з матеріалістичними чоловіками та жінками. Тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу Своїм власним прикладом застерігає всіх уникати спілкуватися з матеріалістами.

Це цитата із «Шрі Чайтан'я-чандродая-натаки»(8.24).

Можна зрозуміти, що Махараджа Пратапарудра жив зазвичай у Катаці, що була його столицею. Пізніше він переніс свою столицю до Кгурди, що лежить за кілька кілометрів від Джаґаннатга Пурі. Нині там є залізнична станція за назвою Кгурда Роуд.

Усі індійські царі отримують титули. Iноді їх називають Чгатрапаті, іноді Нарапаті, іноді Ашвапаті й так далі. Царя Орісси називають Ґаджапаті.

Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав Рамананду Раю залишити свою посаду губернатора, і Рамананда Рая згідно з волею Господа звернувся з цим проханням до царя. Цар з радістю відпустив його, і Рамананда Рая таким чином пішов у відставку, отримавши від уряду пенсію.

Цар Пратапарудра через Бгаттачар'ю попрохав зустрічі з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, і Бгаттачар'я, як належало, передав його прохання. Однак Господь одразу ж відмовився зустрічатися з царем. Тепер, коли Рамананда Рая розповів Господеві, як палко цар прагне побачити Його, Господь змилостивився. Шрі Чайтан'я Махапрабгу просив Рамананду Раю залишити свою посаду в уряді й прийти до Пурушоттама-кшетри (Джаґаннатга Пурі) жити разом із Ним. Коли Рамананда Рая звернувся з цим проханням до царя Пратапарудри, той відразу погодився і до того ще заохотив Рамананду Раю, виділивши йому повну пенсію. Господь високо оцінив це, і з цього можна ще раз пересвідчитись, що Господеві більше до вподоби, коли служать Його слузі. Між людьми побутує вираз: «Любиш мене, люби й мого собаку». Щоб наблизитись до Верховного Бога-Особи, треба звертатися через Його довіреного слугу. В цьому полягає метод. Шрі Чайтан'я Махапрабгу виразно каже: «Раз цар любить тебе, Раманандо Рає, йому дуже пощастило. За його любов до тебе Крішна неодмінно прийме його».

Шрі Чайтан'я Махапрабгу цитує цього вірша з «Аді Пурани». Цей вірш також вміщено до «Лаґгу- бгаґаватамріти»(2.6).

Ці два вірші взято із «Шрімад-Бгаґаватам» (11.19.21–22). Їх промовив Верховний Бог-Особа, Господь Крішна, відповідаючи на Уддгавине запитання про віддане служіння.

Веди поділяють на три частини: карма-канда, ґ'яна-канда і упасана-канда. Ці частини мають справу з корисливою діяльністю, емпіричним філософствуванням та поклонінням. Веди містять поради щодо поклоніння різним півбогам, а також Господу Вішну. У цьому вірші, зацитованому з «Падма Пурани», Господь Шіва дає відповідь на запитання богині Дурґи. Цей вірш уміщено також до «Лаґгу-бгаґаватамріти»(2.4) Шріли Рупи Ґосвамі. Слова вішṇор āрāдганам стосуються поклоніння Господу Вішну, або Крішні. Отже, найвища форма поклоніння — це задовольняти Верховного Бога-Особу, Шрі Крішну. А остаточний висновок полягає в тому, що в поклонінні Господу Вішну ще ліпше служіння — це поклонятись відданому Господа Крішни. Є різні віддані: у шанта-расі, у дас'я-расі, сакг'я-расі, ватсал'я-расі та мадгур'я-расі. Хоча всі раси належать до трансцендентної сфери, найвищий трансцендентний смак — це мадгур'я-раса. А з цього випливає, що найвища духовна діяльність полягає в поклонінні відданим, які служать Господеві в мадгур'я- расі. Шрі Чайтан'я Махапрабгу та Його послідовники поклоняються Господу Крішні головно в мадгур'я-расі. Тимчасом інші вайшнавські ачар'ї рекомендують різні форми поклоніння тільки до рівня ватсал'я-раси. Тому Шріла Рупа Ґосвамі у «Відаґдга-мадгаві»(1.2) називає вчення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу найвищим з усіх:Шрі Чайтан'я Махапрабгу з'явився за цієї епохи Калі, щоб показати незрівнянність мадгур'я-раси, тим самим даруючи дар, якого не давав жоден ачар'я і жодне втілення. Через це Шрі Чайтан'ю Махапрабгу визнають за найщедріше втілення. Тільки Він поширював любов до Крішни, показуючи незрівнянну досконалість цієї любові в расі кохання.

Цей вірш являє собою цитату з «Шрімад- Бгаґаватам»(3.7.20). Його промовив Відура в бесіді з Майтреєю Ріші, великим відданим Господа.

Чотири духовні вчителі, згадані в цьому вірші, — це Парамананда Пурі, Брахмананда Бгараті, Сварупа Дамодара і Господь Ніт'янанда.

У «Бгаґавад-ґіті» (18.61) Господь Крішна пояснює:«Верховний Господь перебуває в серці кожного, Арджуно, і керує блуканнями всіх живих істот, що наче сидять у машині, зробленій з матеріальної енерґії».Так жива істота мандрує всесвітом в колісниці (тілі), яке дає матеріальна природа. Схоже пояснення наводить «Катга Упанішада»(1.3.3–4):Тут сказано, що жива істота — це подорожній, що їде на колісниці тіла, яку дає матеріальна природа. Iнтелект — це візничий, розум — це віжки для керування кіньми, а чуття — це коні. Так жива істота в омані насолоджується матеріальним світом.Той, хто сягнув висот свідомості Крішни, здатний володіти розумом та інтелектом і таким чином загнуздувати коней, чуття, навіть якщо вони дуже сильні. Той, хто вміє приборкувати чуття розумом та інтелектом, може легко наблизитись до Верховного Бога-Особи, тобто Вішну, а це є найвища мета життя. Тад вішṇоṭ парамаṃ падаṃ садā паṣйанті сūрайаṭ. Справді піднесені душі приходять до Господа Вішну, своєї остаточної мети. Таких людей ніколи не зачаровує зовнішня енерґія Господа Вішну, матеріальний світ.

Місію Шрі Чайтан'ї Махапрабгу пояснює Нароттама даса Тгакура: патіта-пāвана-хету тава аватāра/мо-сама патіта прабгу нā пāібе āра. Якщо Шрі Чайтан'я Махапрабгу зійшов для того, щоб рятувати грішників, то найбільший грішник найнижчого походження має найперше право на увагу Господа. Махараджа Пратапарудра вважав себе за найбільш пропащу душу, бо йому доводилося постійно мати справу з матеріальними речами і насолоджуватися матеріальними вигодами. Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов для того, щоб рятувати найбільш пропащих. Тому як Він міг знехтувати царя? Чим більш людина впала, тим більше вона має право на порятунок від Господа — звісно, за умови, що вона віддається Господеві. Махараджа Пратапарудра був цілковито віддана душа, і тому Господь не міг йому відмовити на тій підставі, що той — занурений у грошові справи мирянин.

Цей вірш узято із «Шрі Чайтан'я-чандродая- натаки»(8.28).

Відданий з такою рішучістю, яку проявив Махараджа Пратапарудра, неодмінно матиме успіх, розвиваючи свідомість Крішни. Шрі Крішна підтверджує це в «Бгаґавад-ґіті»(9.14):«Завжди оспівуючи Мою славу, спрямовуючи свої зусилля з великою рішучістю, схиляючись переді Мною, ці великі душі постійно з відданістю поклоняються Мені».Це ознаки махатми, що у повній свідомості Крішни служить Господу. Отже, рішучість Махараджі Пратапарудри — дуже піднесене почуття, що називається дрідга-врата. Завдяки цій рішучості він зумів врешті-решт отримати милість безпосередньо від Господа Чайтан'ї.

Це прекрасний приклад дрідга-врати, рішучості. Якщо людина не дістає милості Верховного Бога-Особи, її життя спливає намарне. У «Шрімад-Бгаґаватам» (5.5.5) сказано: парāбгавас тāвад абодга-джāто йāван на джіджñāсата āтма-таттвам. Якщо людина не допитується про духовне життя, вся її діяльність марна. Без духовної допитливості наша праця і наші досягнення — це просто згайнований час.

Сарвабгаума Бгаттачар'я був вражений, бо на таку рішучість неспроможна людина світська, прив'язана до матеріальної насолоди. Цар, безумовно, мав величезні можливості для матеріальних утіх, але вважав, що і його царство, і все інше нічого не варте, якщо йому не вдасться побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Цього вже задосить для подиву. У «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що бгакті, віддане служіння, повинно бути безумовне. Розвитку відданого служіння насправді не можуть зупинити жодні матеріальні перешкоди, чи його виконує звичайна людина, чи цар. Віддане служіння Господеві за будь-яких обставин довершене, незважаючи на матеріальне становище відданого. Віддане служіння — це така піднесена діяльність, що його може виконувати хто завгодно в якому завгодно становищі. Треба лише бути дрідга-врата, рішуче налаштованим.

З огляду на тверду рішучість царя Пратапарудри Бгаттачар'я провістив, що цар неодмінно отримає милість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. В іншому місці «Чайтан'я- чарітамріти» (Мадг'я19.151) також сказано: ґуру-кṛшṇа-прасāде пāйа бгакті-латā-бīджа — «З милості духовного вчителя та Крішни істота дістає насінину відданого служіння». Бгаттачар'я був духовний вчитель царя Пратапарудри, і він благословив царя, сказав що Господь проллє на того Свою милість. Милість духовного вчителя, поєднуючись із милістю Крішни, дарують успіх відданому, що діє в свідомості Крішни. Це підтверджують Веди:«Тільки тим великим душам, які непохитно вірять і в Господа, і в духовного вчителя, само собою відкривається весь смисл ведичного знання» («Шветашватара Упанішада»6.23).Махараджа Пратапарудра твердо вірив у Бгаттачар'ю, що проголосив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу Верховним Богом- Особою. Твердо вірячи в Бгаттачар'ю як у свого духовного вчителя, цар Пратапарудра відразу визнав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу за Верховного Господа. Так він розумом почав поклонятись Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Такий шлях відданого служіння. Господь Крішна каже у «Бгаґавад-ґіті»(9.34):«Присвяти свої думки Мені, стань Моїм відданим, складай Мені поклони і вшановуй Мене. Цілковито заглибившись у Мене, ти неодмінно прийдеш до Мене».Це дуже простий метод. Треба лише отримати від духовного вчителя тверду переконаність у тому, що Крішна — це Верховний Бог-Особа. Якщо людина приходить до такого висновку, вона може розвиватись далі, думаючи про Крішну, оспівуючи Крішну і прославляючи Його. Тоді немає жодного сумніву, що такий повністю впокорений Крішні відданий отримає благословення Господа Крішни. Шріла Сарвабгаума Бгаттачар'я далі це пояснює.

Така рішучість становить головну якість відданого. Рупа Ґосвамі підтверджує («Упадешамріта»3): утсāхāн ніṣайāд дгаірйāт — треба мати тверду рішучість, тверду віру. Коли людина береться до відданого служіння, вона повинна зберігати цю тверду рішучість. Тоді Крішна буде задоволений її служінням. Духовний вчитель може показати шлях відданого служіння. Якщо учень строго дотримується засад, не відхиляючись ні на крок, він неодмінно здобуде милість Крішни. Це проголошують шастри.

Вайшнава завжди готовий допомагати іншим вайшнавам проґресувати в пізнанні Абсолютної Iстини. Сарвабгаума Бгаттачар'я зрозумів, що цар — чистий вайшнава. Цар завжди думав про Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, і Бгаттачар'я захотів допомогти йому наблизитись до Господа. Вайшнава завжди співчутливий, тим більше, коли бачить, що кандидат на віддане служіння налаштований дуже рішуче (дрідга-врата). Отож Бгаттачар'я був готовий допомогти цареві.

Спочатку Господь не бажав бачитися з царем, але завдяки щирим зусиллям Бгаттачар'ї та Рамананди Раї ставлення Господа змінилось. Господь уже проголосив, що за цареве служіння відданим Крішна проллє на нього милість. Ось метод, яким можна розвинути свідомість Крішни. Спочатку повинна бути милість відданого, тоді зійде й милість Крішни. Йасйа прасāдāд бгаґават-прасāдо/йасйāпрасāдāн на ґатіṭ куто 'пі. Отже, наш найперший обов'язок полягає в тому, щоб вдовольнити духовного вчителя, а він може забезпечити нам милість Господа. Насамперед звичайна людина повинна почати служити духовному вчителю, тобто відданому. Тоді, з милості відданого, буде задоволений Господь. Не отримавши пил з лотосових стіп відданого, розвиватись неможливо. Це саме стверджує також і Прахлада Махараджа у «Шрімад-Бгаґаватам»(7.5.32):Не звернувшись до чистого відданого, неможливо зрозуміти Верховного Бога-Особу. Махараджа Пратапарудра вшанував і Рамананду Раю, і Сарвабгауму Бгаттачар'ю. Отож він доторкнувся до лотосових стіп чистих відданих і завдяки тому зміг наблизитись до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

Після церемонії омовіння Шрі Джаґаннатги, що відбувається рівно за два тижні до свята Ратга-ятри, тіло Божества Господа Джаґаннатги покривають новою фарбою, і на це йде якраз близько двох тижнів. Цей проміжок часу називають Анавасара. Є багато людей, які приходять до храму побачити Господа Джаґаннатгу реґулярно, щодня, і для них Його зникнення після церемонії омовіння нестерпне. Шрі Чайтан'я Махапрабгу дуже потерпав від відсутності Господа Джаґаннатги в храмі.

Нарендра — це невелике озеро, що є в Джаґаннатга Пурі й нині, там відбувається свято Чандана-ятра. Дотепер всі бенґальські віддані, що приходять до храму Джаґаннатги, спочатку омиваються в цьому озері. Тут вони омивають руки й стопи, перш як увійти до храму.

Ґовінда Ґгоша належав до роду каястг області Уттара-радгія. Його називали Ґгоша Тгакура. В місті Аґрадвіпа поблизу Катви донині відбувається ярмарок, названий на честь Ґгоші Тгакури. Що ж до Вāсудеви Ґгоші, то він склав багато чудових пісень про Господа Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Всі ці пісні так само авторитетні, як пісні Нароттами даси Тгакури, Бгактівіноди Тгакури, Лочани даси Тгакури, Ґовінди даси Тгакури та інших великих вайшнавів.

Нароттама даса Тгакура, віддаючи шану особистим супутникам Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, співає («Прартгана»13):ґаурāṅґера саṅґі-ґаṇе нітйа-сіддга карі' мāнесе йāйа враджендра-сута-пāṣаНаділена розумом людина розуміє, що всі особисті супутники та віддані Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — вічно звільнені душі. Це означає, що вони, завжди занурені у віддане служіння Господеві, не належать до цього матеріального світу. Того, хто занурений у віддане служіння Господеві двадцять чотири години на добу і ніколи не забуває Господа, називають ніт'я-сіддгою. Шріла Рупа Ґосвамі підтверджує це:«Хто тілом, розумом, інтелектом і словами служить Крішні, той звільнена особа, навіть хоча може перебувати у матеріальному світі і виконувати всіляку так звану матеріальну діяльність» («Бгакті-расамріта-сіндгу»1.2.187).Відданий завжди думає про те, як ліпше служити Господу Крішні, Верховному Богові-Особі, і як поширити Його ім'я, славу та знання про Його якості всім світом. Той, хто є ніт'я- сіддга, не має іншого діла, крім як відповідно до своїх можливостей поширювати всім світом славу Господа. Такі люди вже перебувають в товаристві Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Тому Нароттама даса Тгакура каже: нітйа-сіддга карі' мāне. Не слід думати, що раз особисто Шрі Чайтан'я Махапрабгу був присутній п'ятсот років тому, то звільненими були тільки Його супутники. Ні, Шріла Нароттама даса Тгакура каже, що ніт'я-сіддгою є кожен, хто діє задля Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, поширюючи славу святого імені Господа. Відданих, що проповідують славу Господа, ми повинні поважати як ніт'я-сіддг, не думаючи, що вони зумовлені.(Б.-ґ. 14.26)Якщо істота піднялась понад матеріальними ґунами природи, вважають, що вона перебуває на рівні Брахмана. Це і є рівень ніт'я-сіддги. Ніт'я-сіддга не лише перебуває на рівні Брахмана, але й діє на цьому рівні. Просто визнавши супутників Господа Чайтан'ї Махапрабгу за ніт'я-сіддг, можна дуже легко повернутись додому, до Верховного Бога.

Так виглядають чисті віддані, коли співають святі імена. Усі чисті віддані променіють, наче сонце. Їхні тіла поширюють яскраве сяйво. Крім того їхній спів, санкіртану, не зрівняти ні з чим. Є багато професійних співаків, що вміють співати хором, використовуючи різні інструменти, і їхній спів дуже музикальний та майстерний. Але, попри це, він не може так привабити, як приваблює спільний спів чистих відданих. Якщо відданий строго дотримується засад вайшнавської поведінки, блиск його тіла природно стане привабливим і його спів святих імен Господа буде впливати на слухачів. Люди без вагань віддадуть належне такому кіртану. Навіть у виставах про ігри Господа Чайтан'ї чи Шрі Крішни повинні грати віддані. Такі вистави відразу викликатимуть зацікавлення у глядачів і матимуть велику силу. Вихованці Міжнародного товариства свідомості Крішни повинні взяти ці дві речі до уваги і, поширюючи славу Господа, старатись застосовувати ці засади.

В Джаґаннатга Пурі стоїть храм Господа Джаґаннатги, отож туди приходило багато відданих з усіх частин світу прославляти Господа санкіртаною. Усіх тих відданих Махараджа Пратапарудра, безумовно, бачив і чув, але тут він визнає, що кіртан, який проводили супутники Господа, був унікальний. Він ніколи ще не чув такої санкіртани і не бачив таких привабливих відданих. Члени Міжнародного товариства свідомості Крішни повинні приїздити до Iндії на свято дня народження Господа Чайтан'ї Махапрабгу в Майапурі і спільно влаштовувати там санкіртану. Це приверне увагу всіх важливих осіб у Iндії, так само як краса, сяйво тіл та спів санкіртани супутників Шрі Чайтан'ї Махапрабгу привернув увагу Махараджі Пратапарудри. Під час присутності Шрі Чайтан'ї Махапрабгу на цій планеті Його супутникам не було числа, втім кожного, хто провадить чисте життя і віддає себе місії Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, слід вважати за ніт'я-сіддгу, супутника Господа.

Негідники висувають теорію, що кожен може винайти свій власний релігійний метод, але тут такі погляди засуджено. Якщо хтось справді хоче стати релігійною людиною, йому слід узятись до повторення маха-мантри Харе Крішна. Iстинне значення релігії визначено в «Шрімад-Бгаґаватам»(6.3.19–22):Смисл цих віршів полягає в тому, що дгарму, чи релігію, не створити жодній людині. Релігія — це закон чи заповідь Господа. Це означає, що релігію не можуть створити навіть великі святі, півбоги чи сіддга-мукг'ї, а за асурів, людей, від'ядгар, чаран та інших годі й казати. Принципи дгарми сходять до нас через систему парампари, що починається з дванадцятьох осіб: Господа Брахми, великого святого Наради, Господа Шіви, чотирьох Кумар, сина Девахуті Капіли, Сваямбгуви Ману, Прахлади Махараджі, царя Джанаки, діда Бгішми, Балі Махараджі, Шукадеви Ґосвамі та Ямараджі. Релігійні засади відомі цим дванадцятьом особам. Дгарма означає релігійні засади, за допомогою яких можна зрозуміти Верховного Бога-Особу. Дгарма — це дуже потаємна, не забруднена жодними матеріальними впливами наука, яку звичайним людям збагнути дуже важко. Однак якщо хтось справді зрозуміє дгарму, він одразу звільниться і підніметься до царства Бога. Бгаґавата-дгарма, чи релігійні засади, яких навчають у системі парампари, — це найвищі релігійні засади. Iншими словами, дгарму становить наука бгакті-йоґи, що починається для неофіта з повторення святого імені Господа (тан-нāма- ґрахаṇāдібгіṭ).Тому тут «Чайтан'я-чарітамріта»(вірш98) для епохи Калі рекомендує: калі-кāле дгарма — кṛшṇа-нāма-саṇкīртана — схвалений в усіх ведичних писаннях релігійний шлях полягає в повторенні святого імені Господа. У дальшому вірші «Чайтан'я-чарітамріти», що являє собою цитату з «Шрімад- Бгаґаватам»(11.5.32), це підкреслено ще раз.

Пояснення до цього вірша наведено в Аді- лілі, главі третій, вірші 52.

Рух санкіртани може поширювати той, хто отримав особливу милість Господа Крішни (кṛшṇа-ṣакті вінā нахе тāра правартана). Не отримавши милості Господа Крішни, неможливо поширювати святе ім'я Господа. Того, хто може поширювати ім'я Господа, називають лабдга-чайтан'я за виразом Бгактісіддганти Сарасваті. Лабдга-чайтан'я — це той, хто пробудив свою первинну свідомість, свідомість Крішни. Чисті віддані в свідомості Крішни мають такий вплив, що можуть відразу пробудити в інших свідомість Крішни і бажання віддатись трансцендентному любовному служінню Крішні. Так число послідовників чистих відданих зростає, і Господеві Чайтан'ї Махапрабгу дуже приємно бачити ріст числа Його відданих. Слово су-медгасаṭ означає «наділений гострим розумом». Коли відданий має гострий інтелект, він може збуджувати інтерес звичайних людей до любовних стосунків із Чайтан'єю Махапрабгу, а через Нього — і з Радга-Крішною. Без серйозного бажання зрозуміти Шрі Чайтан'ю Махапрабгу професійний спів і танець за гроші, незважаючи на весь артистизм, являє собою просто матеріальну діяльність. Той, хто не має повної віри в Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, не може належним чином співати і танцювати в русі санкіртани. Можна вдавано співати й танцювати під впливом сентиментів або чуттєвого збудження, але це не допоможе розвиватись у свідомості Крішни.

Те саме стосується і демонічних людей, навіть якщо вони належать до сампрадаї Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Не отримавши від Господа особливої сили, не вдасться проповідувати Його славу по всьому світі. Навіть якщо хтось пишається славою вченого послідовника Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і пробує проповідувати святе ім'я Господа по всьому світі, без ласки Шрі Чайтан'ї Махапрабгу він вишукуватиме вади в чистого відданого і не зможе зрозуміти, що проповідник отримує силу від Господа Чайтан'ї. Коли людина критикує рух свідомості Крішни, який нині поширюється всім світом, чи вишукує вади в цьому русі або в керівника цього руху, це вказує на те, що вона не має милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

Цей вірш становить цитату із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.14.29). Його пояснено у Мадг'я-лілі, шостій главі, 84 вірші.

За ведичними приписами перед тим, як прийти до святого місця, треба утримуватись від статевого життя. Більшість людей дуже прив'язані до чуттєвого задоволення і не можуть заснути вночі, не мавши статевих зносин. Тому приписи наказують звичайній людині перед тим, як іти до святого місця прощі, повністю утримуватись від сексу. Коли людина приходить до святого місця, вона повинна в цей день поститися. Начисто поголивши голову, вона повинна омитися у річці чи озері поблизу святого місця. Усі ці дії призначені для того, щоб людина позбулася наслідків своїх гріхів. Відвідини святого місця прощі означають знешкодження наслідків гріховного життя. Прочани, що приходять до святих місць, насправді скидають там вантаж наслідків свого гріховного життя, і від того святі місця переповнюються гріхами їхніх відвідувачів.Коли таке святе місце відвідує свята особа або чистий відданий, вона забирає гріхи, які залишили звичайні люди, і знову очищує святе місце. Тīртī-курванті тīртгāні (Бгаґ. 1.13.10). Тож, коли до святого місця приходить звичайна людина, і коли туди приходить піднесена свята особа, — це різні речі. Звичайна особа залишає в святому місці свої гріхи, а свята особа чи відданий знешкоджує ці гріхи самою своєю присутністю. Віддані Господа Чайтан'ї Махапрабгу — не звичайні люди і тому не підлягали правилам відвідин святого місця. Замість того вони проявляли спонтанну любов до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Щойно прийшовши до святого місця, вони побігли побачити Господа Чайтан'ю і з Його наказу поїли маха-прасаду, не дотримуючись приписів щодо відвідин святих місць.

Цього також вчить Господь Крішна у «Бгаґавад-ґіті»(18.66):«Відкинь усі різновиди релігії і просто віддайся Мені. Я звільню тебе від усіх гріхів. Не бійся». Така тверда віра у Верховного Бога-Особу можлива тільки з милості Господа. Господь перебуває в серці кожного і, коли Він особисто надихає відданого, той не тримається за ведичні засади чи за суспільні звичаї, а натомість віддає себе трансцендентному любовному служінню Господеві. Це саме проголошує подальший вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(4.29.46).

Цю настанову (Бгаґ.4.29.46) дав Нарада Ґосвамі царю Прачінабархі, розповідаючи йому історію Пуранджани. Тут Нарада вказує на те, що без милості Верховного Бога-Особи неможливо виплутатися з корисливої діяльності, визначеної в Ведах. У віршах (Бгаґ.4.29.42–44), що передують цьому, Нарада визнає, що навіть такі особи, як Господь Брахма, Господь Шіва, Ману, Праджапаті (на чолі з Дакшею), четверо Кумар, Марічі, Атрі, Анґіра, Пуласт'я, Пулаха, Крату, Бгріґу, Васіштга і навіть сам Нарада не змогли повною мірою здобути безпричинну милість Господа.

Вāсудева Датта був старший брат Мукунди Датти, дитячого друга Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Бачити друга, природно, дуже приємно, але Шрі Чайтан'я Махапрабгу зізнався Вāсудеві Датті, що, хоча Йому дуже приємно бачити Свого друга, Його радість зростала ще більше, коли Він бачив старшого брата Свого друга.

Тут Господь звертається до Дамодари Пандіти, а не до Сварупи Дамодари. Дамодара Пандіта — це старший брат Шанкари. Господь повідомив Дамодару, що Його прив'язаність до нього заснована на шані й трепеті. Однак прив'язаність Господа до його молодшого брата, Шанкари, була заснована на чистій любові.

Це вірш 21 із «Стотра-ратни», яку написав Алабандару Ямуначар'я. Наші стосунки з Верховним Богом- Особою можна відродити, навіть якщо ми впали в океан невігластва — океан матеріального існування, в якому через одне те, що ми прийняли матеріальне тіло, ми знову й знову народжуємось, вмираємо, старіємо та хворіємо. У матеріальному світі є 8400000 видів життя, але в людському тілі істота отримує нагоду вирватися з круговерті народжень та смертей. Коли людина стає відданим Господа, вона рятується з цього небезпечного океану народження та смерті. Господь завжди готовий пролити Свою милість на пропащу душу, що бореться з важкими умовами злиденного матеріального існування. У «Бгаґавад-ґіті»(15.7) Господь Крішна каже:«Живі істоти в цьому зумовленому світі — Мої вічні невід'ємні частки. Через зумовленість свого життя вони тяжко борються з шістьма чуттями, одне з яких — розум».В матеріальній природі жива істота тяжко бореться за існування. Насправді жива істота — це невід'ємна частка Верховного Господа, і коли вона віддається Верховному Богові- Особі, вона отримує порятунок з океану народження та смерті. Господь дуже ласкавий до впалих душ і завжди турбується про те, щоб визволити живу істоту з океану невігластва. Якщо жива істота зрозуміє своє становище і віддасться Господеві, її життя увінчає успіх.

Хоча Харідаса Тгакура був такий піднесений відданий, що його називали Харідаса Ґосвамі, він не хотів турбувати людський загал і порушувати звичай. Харідаса Тгакура був на такому високому рівні, що його іменували тгакура та ґосані, титулами, якими нагороджують найпіднесеніших вайшнавів. Ґосані зазвичай називають духовного вчителя, тгакурою називають парамахамс, осіб найвищого духовного рівня. Та попри все Харідаса Тгакура не хотів підходити до храму, дарма що його кликав туди Сам Шрі Чайтан'я Махапрабгу. У храм Джаґаннатги й нині пускають тільки тих індусів, котрі належать до системи варнашрами. Iнші касти, а надто неіндусів до храму не пускають. Це давнє правило, і тому Харідаса Тгакура, хоча, безперечно, мав повне право заходити до храму, не хотів до нього навіть наближатись. Таким є вайшнавське смирення.

Ці слова Шрі Чайтан'ї Махапрабгу дуже важливі. Нібгṛте васійā тāхāṅ каріба смараṇа — «Я сидітиму там на самоті й пам'ятатиму лотосові стопи Господа». Учням-неофітам не слід імітувати цього: усамітнюватись, щоб пам'ятувати про лотосові стопи Господа, повторюючи маха- мантру Харе Крішна. Ми повинні завжди пам'ятати, що про таке місце прохав не хто інший, як Сам Шрі Чайтан'я Махапрабгу для Себе чи для Харідаси Тгакури. Ніхто неспроможний відразу піднятися на рівень Харідаси Тгакури, щоб сидіти на самоті й повторювати маха-мантру Харе Крішна, пам'ятаючи лотосові стопи Господа. До такої практики може вдатися тільки піднесена особистість, як оце Харідаса Тгакура чи Шрі Чайтан'я Махапрабгу, що показує приклад ідеальної поведінки ачар'ї.Нині ми бачимо, що деякі члени Міжнародного товариства свідомості Крішни схильні покинути проповідь і усамітнитись. Це не вельми добрий знак. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура засудив неофітів, що вдаються до цієї практики. Він навіть сказав у пісні: пратішṭгāра таре, нірджанера ґгаре, тава харі-нāма кевала каітава — «Сидіти насамоті, намагаючись повторювати маха-мантру Харе Крішна — це обман». Неофітам ця практика аж ніяк не до снаги. Відданий- неофіт повинен не покладаючи рук працювати під проводом духовного вчителя, проповідуючи вчення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Тільки тоді, коли він досягне зрілості у відданому служінні, він може сісти у безлюдному місці й повторювати маха- мантру Харе Крішна, як це робив Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Хоча Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це Сам Верховний Бог- Особа, аби показати нам приклад, Він шість років постійно мандрував по всій Iндії і тільки по тому осів у Джаґаннатга Пурі. Навіть у Джаґаннатга Пурі Господь співав маха-мантру Харе Крішна перед великими громадами людей у храмі Джаґаннатги. Суть у тім, що не варто наслідувати Харідасу Тгакуру на початку свого трансцендентного життя. Спочатку треба досягнути зрілості у відданому служінні і отримати схвалення від Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Тільки тоді можна вмиротворено сісти на самоті і повторювати маха- мантру Харе Крішна, пам'ятаючи лотосові стопи Господа. Чуття дуже сильні, і якщо відданий-неофіт імітуватиме Харідасу Тгакуру, йому дошкулятимуть його вороги (кама, кродга, лобга, моха, мада та матсар'я). Замість того, щоб повторювати маха-мантру Харе Крішна, неофіт просто непробудно спатиме. Піднесені віддані повинні проповідувати, а коли вони сягають ще вищого рівня у відданому служінні, вони можуть усамітнитись і наодинці повторювати мантру Харе Крішна. Однак, якщо людина просто імітує високий рівень духовного життя, вона впаде, як оце сахаджії у Вріндавані.

Філософи-майаваді кажуть, що жива істота і Верховний Господь невідмінні, і тому ставлять знак рівності між почуттями живої істоти і почуттями Господа. Iншими словами, майаваді кажуть, що коли задоволена жива істота, тоді задоволений і Господь, а коли жива істота невдоволена, Господь також невдоволений. Жонґлюючи такими словами, майаваді намагаються довести, що між живою істотою і Господом немає ніякої різниці. Однак це не відповідає істині. У цьому вірші Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі пояснює: прабгу- ґуṇе бгṛтйа вікала, прабгу бгṛтйа-ґуṇе. Господь і жива істота не рівні між собою, тому що Господь — завжди пан, а жива істота — завжди слуга. Їх зворушують трансцендентні якості, і тому мовиться, що Господній слуга — це серце Господа, а Господь — серце слуги. Це пояснює також Господь Крішна у «Бгаґавад-ґіті»(4.11):«Як хто Мені віддається, так Я всіх винагороджую. Кожен у всьому йде Моїм шляхом, о сину Прітги».Господь завжди прагне привітати слугу, зворушений його трансцендентними якостями. Своїм служінням слуга намагається задовольнити Господа, а Господь відповідає слузі взаємністю і також глибоко його задовольняє, слугуючи йому ще більше.

Це приклад взаємних почуттів пана і слуги. Слуга думає про себе, що він найнечистіший з нечистих і що пан не повинен до нього доторкатись, а пан думає, що, занечистившись спілкуванням з такою кількістю нечистих живих істот, Він повинен для очищення доторкнутись до чистого відданого, як оце Харідаса Тгакура. Насправді, і слуга, і пан чисті, бо ні той, ні другий не стикаються з брудом матеріального існування. Вони вже однакові якісно, бо обидва найчистіші з чистих. Однак з погляду обсягу між ними є різниця, бо пан безмежний, а слуга обмежений. Отож слуга завжди залишається підлеглим панові, і ці стосунки вічні й непорушні. Щойно слузі хочеться стати паном, він падає в майу. Під вплив майі істота потрапляє через те, що зловжила своєю свободою волі.Філософи-майаваді тлумачать рівність пана і слуги як рівність кількісну, але не можуть пояснити чому тоді слуга, якщо вже він рівний панові, падає жертвою майі. Вони запевняють, що як тільки слуга, жива істота, вивільниться з лабет майі, він одразу знову стане так званим паном. Таке пояснення аж ніяк не можна визнати задовільним. Пан необмежений і тому не може стати жертвою майі, бо тоді Його необмеженість була б неповноцінна й обмежена. Отже, пояснення майаваді хибне. Iстина полягає в тому, що пан є завжди пан і завжди необмежений, а слуга обмежений і тому іноді потрапляє в лещата майі. Майа — це теж енерґія пана і теж необмежена. Тож обмежений слуга, чи обмежена жива істота, змушений залишатись під впливом енерґії пана, майі. Звільнившись від впливу майі, можна знову стати чистим слугою і якісно рівним Господеві. Стосунки пана і слуги тривають, тому що один безмежний, а другий обмежений.

Слово ар'ян (арій) означає «розвинутий». Той, хто не розвинутий духовно, не може зватися арієм. Саме духовний розвиток становить різницю між арієм та не-арієм. Не-арії — це ті, хто не розвинуті духовно. Живучи за правилами ведичної культури, складаючи великі жертви і неухильно виконуючи приписи Вед, можна стати брахманою, санн'ясі та арієм. Неможливо стати брахманою, санн'ясі чи арієм, не набувши відповідних якостей. Бгаґавата-дгарма в жодному разі не схвалює виникнення дешевих брахманів, санн'ясі чи аріїв. Наведений тут опис якостей узято з «Шрімад- Бгаґаватам»(3.33.7). Цей вірш промовила Девахуті, матір Капіладеви, коли зрозуміла силу відданого служіння (бгакті- йоґи). Цим віршем Девахуті прославляє відданого, вказуючи на його велич у всьому.

Шріла Харідаса Тгакура походив з мусульманської родини і через суворі порядки храму Джаґаннатги не міг до нього заходити. Однак Шрі Чайтан'я Махапрабгу визнав Харідасу Тгакуру за Намачар'ю. Сам Харідаса Тгакура, щоправда, вважав себе недостойним заходити до храму Джаґаннатги. Якби Шрі Чайтан'я Махапрабгу забажав, Він міг би особисто завести Харідасу Тгакуру до храму Джаґаннатги, але Господь не хотів йти наперекір суспільним звичаям. З огляду на це Господь попрохав Свого слугу просто дивитися на колесо Вішну, що вінчає верхівку храму, і віддавати поклони (намаскара). З цього випливає, що якщо когось не пускають до храму чи якщо він вважає себе недостойним заходити до храму, він може знадвору дивитися на це колесо, і це буде все одно, що бачити Божество в храмі.Шрі Чайтан'я Махапрабгу пообіцяв щодня приходити зустрічатися зі Шрілою Харідасою Тгакурою. Це показує, на якому високому рівні духовного життя перебував Шріла Харідаса Тгакура: хоча його вважали негідним входити до храму, його щодня особисто відвідував Господь. I йому не було потреби виходити з дому і добувати собі їжу. Шрі Чайтан'я Махапрабгу запевнив Харідасу Тгакуру, що йому приноситимуть рештки їжі Господа. Господь каже у «Бгаґавад-ґіті»(9.22): йоґа-кшемаṃ вахāмй ахам — «Я забезпечую Своїх відданих усім потрібним для життя».Тут потрібно зробити зауваження для тих, хто поривається штучно наслідувати поведінку Тгакури Харідаси. Перш як прийняти такий спосіб життя, треба отримати наказ Шрі Чайтан'ї Махапрабгу чи Його представника. Обов'язок чистого відданого чи слуги Господа полягає в тому, щоб виконувати накази Господа. Ніт'янанду Прабгу Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав іти до Бенґалії проповідувати, Ґосвамі Рупу й Санатану Він попрохав іти до Вріндавани розшукувати забуті святі місця. А в цьому випадку Господь попрохав Харідасу Тгакуру жити в Джаґаннатга Пурі і постійно повторювати святі імена Господа. Отже, різним особам Шрі Чайтан'я Махапрабгу давав різні накази, і тому без наказу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу чи Його представника не треба наслідувати поведінку Харідаси Тгакури. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура засуджує таке наслідування в цьому вірші:душṭа мана! тумі кісера ваішṇава?пратішṭгāра таре, нірджанера ґгаре,тава харі-нāма кевала каітава«Дорогий розуме, ти намагаєшся наслідувати Харідасу Тгакуру і повторювати мантру Харе Крішна у відлюдному місці, але ти не гідний називатись вайшнавою, бо ти хочеш насправді не якостей Харідаси Тгакури, а дешевої слави. Якщо ти намагатимешся наслідувати його, то занапастиш себе, бо твоя природа неофіта примусить тебе думати про жінок і про гроші. Твоє так зване повторення святих імен на відлюдді приведе тебе до падіння, і ти потрапиш у лабети майі».

Серед вайшнавів заведено, приймаючи прасад, час від часу вигукувати святе ім'я Господа Харі, а також співати всілякі пісні, як оце ṣарīра авідйā-джāла. Вшановуючи прасад, тобто приймаючи рештки їжі, піднесеної Божеству, слід завжди пам'ятати, що прасад — це не звичайна їжа. Прасад трансцендентний. Про це нам і нагадує вірш:Люди, які не мають доброчестя, не можуть зрозуміти цінність маха-прасаду чи святого імені Господа. I прасад, і святе ім'я Господа перебувають на рівні Брахмана, тобто на духовному рівні. Ніколи не слід вважати прасад за звичайну їжу з їдальні. Разом з тим не слід торкатися жодної їжі, не піднесеної Божеству. Кожен вайшнава строго тримається цієї засади і не прийме ніякої їжі, якщо це не прасад. Прасад треба їсти з великою вірою. Так само повторювати святе ім'я Господа і поклонятися Божеству в храмі слід завжди пам'ятаючи, що Божество, маха-прасад і святе ім'я не належать до матеріальної сфери. Поклоняючись Божеству, харчуючись прасадом і повторюючи маха-мантру Харе Крішна можна завжди залишатись на духовному рівні (брахма-бгūйāйа калпате).

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Мадг'я-ліли, одинадцятої глави, що описує одну з розваг Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — «Беда- кіртана».