Бесіди Господа і Рамананди Раї

Шріла Бгактівінода Тгакура наводить в «Амріта-праваха- бгаш'ї» стислий огляд восьмої глави. Шрі Чайтан'я Махапрабгу відвідав храм Джіяда-нрісімхи, а тоді пішов на берег річки Ґодаварі. Це місце називається Від'янаґара. Коли Шріла Рамананда Рая прийшов туди зробити омовіння, вони зустрілись. Представившись, Шрі Рамананда Рая попрохав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу на кілька днів залишитись у їхньому селищі. Чайтан'я Махапрабгу зважив на його прохання і залишився там, зупинившись у якихось ведичних брахманів. Шріла Рамананда Рая приходив щовечора побачитися з Ним. Рамананда Рая, одягнутий дуже просто, шанобливо кланявся Господеві. Першого вечора Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав Рамананду Раю про те, кому слід поклонятись і як, і попрохав навести щодо цього відповідні вірші з ведичних писань.Спочатку Шріла Рамананда Рая пояснив систему варнашрами. Він процитував різні вірші про кармарпану, проголошуючи, що треба все присвячувати Господеві. Далі він описав відречення від діяльності, змішане з відданим служінням знання і, нарешті, спонтанне любовне служіння Господеві. Вислухавши вірші, які цитував Шріла Рамананда Рая, Шрі Чайтан'я Махапрабгу погодився із принципом чистого відданого служіння, вільного від будь-яких умоглядних розумувань. Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав Рамананду Раю описати вищий рівень відданого служіння. Тоді Шріла Рамананда Рая пояснив бездомісне віддане служіння, любов до Верховного Бога і служіння Господеві у настрої чистого слугування, братерства і батьківської любові. Нарешті він розповів про служіння Господу з почуттями кохання. Далі він розповів про різні форми розвитку кохання. Це кохання досягає найвищої досконалості в любові Шріматі Радгарані, яку Вона відчуває до Крішни. Далі Шріла Рамананда Рая описав становище Шріматі Радгарані і трансцендентні смаки любові до Бога. Після того Шріла Рамананда Рая прочитав власного вірша про рівень екстатичного бачення, який називають терміном према-віласа-віварта. Також Шріла Рамананда Рая пояснив, що всіх рівнів кохання можна досягти з милості жителів Вріндавани, передусім з милості ґопі. Усі ці теми були докладно висвітлені. Поступово Рамананда Рая зрозумів становище Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і, коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу явив йому Свій істинний образ, Рамананда Рая знепритомнів. Кілька днів по тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав Рамананду Раю подати у відставку з урядової служби і прийти до Джаґаннатга Пурі. Ці описи зустрічей Рамананди Раї та Шрі Чайтан'ї Махапрабгу взято з записника Сварупи Дамодари Ґосвамі.

Храм Джіяда-нрісімхи стоїть на вершині пагорба десь за вісім кілометрів від Вісакгапатнам. На Південній Iндійській залізниці є станція Сімхачала. Храм за назвою Сімхачала — це найліпший храм в околиці Вісакгапатнам. Цей храм дуже заможний і являє собою типовий зразок місцевої архітектури. На кам'яній табличці в храмі сказано, що цариця колись покрила Божество позолотою. За це згадує часопис «Вісакгапатнам Ґазетіер». Навколо храму збудовано житло для служителів і відданих. Нині там багато кімнат для відданих-паломників. Первинне Божество сховано в надрах храму, але на вівтарі стоїть інше Божество, двійник, якого називають віджая-мурті. Це менше Божество можна виносити з храму на святкові процесії. За поклоніння Божеству дбають священики, більшість з яких належить до Рамануджа- сампрадаї.

Богиня процвітання завжди перебуває в обіймах Господа Нрісімхадеви. Це згадує у своєму коментарі до «Шрімад-Бгаґаватам» великий коментатор Шріла Шрідгара Свамі. Вірш, наведений далі, написав Шрідгара Свамі в своєму коментарі на Десяту пісню «Шрімад-Бгаґаватам» (10.87.1):«Господу Нрісімхадеві завжди служить Сарасваті, богиня мудрості, а до Своїх грудей Він завжди пригортає богиню процвітання. Господь завжди довершений у Своєму внутрішньому знанні. Складімо Нрісімхадеві поклони».Так само в коментарі до Першої пісні «Шрімад-Бгаґаватам»(1.1.1) Шрідгара Свамі описує Нрісімхадеву таким чином:«Я складаю поклони Господу Нрісімхадеві. Він завжди просвіщає Прахладу Махараджу з середини його серця і вбиває невігластво, яке нападає на відданих. Його милість розливається наче місячне сяйво, а Його обличчя схоже на левине. Знову й знову я складаю Йому поклони».

Цього вірша склав Шрідгара Свамі, даючи коментар до Сьомої пісні «Шрімад-Бгаґаватам»(7.9.1).

Шріла Рамананда Рая був втілення ґопі Вішакги. Шрі Чайтан'я Махапрабгу був Сам Господь Крішна, і тому між Вішакгою і Крішною пробудилась природна любов. Шрі Крішна Чайтан'я Махапрабгу — це поєднання Шріматі Радгарані і Крішни, а ґопі Вішакга — це основна ґопі серед помічниць Шріматі Радгарані. Тому між Раманандою Раєю і Шрі Чайтан'єю Махапрабгу пробудилась природна любов і вони обійнялись.

Рамананда Рая був тісно споріднений із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, тому його можна було вважати саджатією, особою з близького оточення Господа. Однак брахмани тримались ведичних ритуалів і не могли мати близького зв'язку із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу. Тому їх названо тут віджāтīйа-лока. Сказати інакше, вони не були чисті віддані. Людина може бути дуже високоосвіченим брахманою, але якщо вона не чистий відданий, то вона віджāтīйа, людина без касти чи без відданого служіння, тобто невідданий. Хоча Шрі Чайтан'я Махапрабгу і Рамананда Рая, обіймаючись, відчували екстаз, побачивши сторонніх брахманів, Господь стримав Свої трансцендентні почуття.

У «Бгаґавад-ґіті»(9.32) Господь каже:«О сину Прітги, всі, хто бере притулок у Мене, навіть люди нижчого походження, як-от жінки, вайш'ї [торговці] або шудри [робітники], можуть досягти найвищої мети».Слово пāпа-йонайаṭ означає «народжені від жінок низької касти». Вайш'ї — це торговці, а шудри — це робітники чи слуги. За ведичним устроєм вони належать до нижчого суспільного стану. Низьке життя означає життя без свідомості Крішни. Високе чи низьке становище людини в суспільстві визначали, беручи до уваги її свідомість Крішни. Становище брахмани вважають найвищим, тому що він знає Брахман, Абсолютну Iстину. Друга каста, кшатрії, також знають Брахман, але не так добре, як брахмани. Вайш'ї та шудри не мають чіткого розуміння свідомості Бога, але якщо з милості Крішни чи духовного вчителя вони звертаються до свідомості Крішни, то вони вже не належать до нижчих каст (пāпа- йонайаṭ). У цьому вірші з «Бгаґавад-ґіти» чітко сказано: те' пі йāнті парāṃ ґатім.Не піднявшись на найвищий рівень життя, неможливо повернутись додому до Верховного Бога. Людина може бути шудрою, вайш'єю чи жінкою, але якщо вона служить Господеві в свідомості Крішни, її не слід вважати стрі, шудрою, вайш'єю чи нижчим за шудру. Хоча людина може походити з низької родини, якщо вона служить Господеві, її не слід зараховувати до низьконароджених. «Падма Пурана» забороняє це: вīкшате джāті-сāмāнйāт са йāті наракаṃ-дгрувам — той, хто оцінює Господнього відданого з погляду його народження, простує в пекло. Хоча Шрі Рамананда Рая начебто народився в родині шудр, його не слід вважати за шудру, бо він великий відданий, що перебуває на дуже високому рівні духовного розвитку. Насправді, його становище трансцендентне. Тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу його обійняв. Шрі Рамананда Рая представився як шудра (рāджа-севī вішайī ṣūдрāдгама) через своє духовне смирення. Навіть якщо людина працює на урядовій службі чи має справу з бізнесом, заробляючи гроші, чи, сказати коротко, живе матеріалістичним життям, їй треба просто прийняти свідомість Крішни. Свідомість Крішни — це дуже простий шлях. Треба лише повторювати святі імена Господа і неухильно дотримуватись засад — заборон на гріховну діяльність. Того, хто став на цей шлях, уже не можна вважати за недоторканого, вішаї чи шудру. Той, хто сягнув висот у духовному житті, не повинен спілкуватися з невідданими, тобто з людьми, які перебувають на службі в уряді чи в інших людей, і з людьми, зануреними в матеріалістичну діяльність задля задоволення чуттів. Таких людей вважають за вішаї, матеріалістів. Щодо цього сказано:«Той, хто дуже серйозно взявся до відданого служіння, щоб перетнути океан невігластва, і хто цілковито відкинув усю матеріальну діяльність, ніколи не повинен дивитись на шудру, вайш'ю чи жінку» («Шрі Чайтан'я-чандродая-натака» 8.23).

Санн'ясі суворо заборонено дивитись на вішаї, матеріалістів. Але Шрі Чайтан'я Махапрабгу зі Своєї безмежної і безпричинної ласки міг пролити милість на будь- кого, незалежно від його народження і становища.

Шріла Нароттама даса Тгакура співає у «Прартгані»(39):«Дорогий Господи, будь ласка, змилуйся наді мною. Хто милостивіший за Твою Господню Милість у цих трьох світах? Ти приходиш як втілення тільки для того, щоб врятувати зумовлені, пропащі душі, але я запевняю Тебе, що Ти не знайдеш душі, більш пропащої, ніж оце я».Місія Шрі Чайтан'ї Махапрабгу полягає в тому, щоб звільняти пропащі душі. Звичайно, за цієї епохи Калі важко знайти когось, хто не пропащий згідно з ведичними нормами поведінки. У Своїх повчаннях Рупі Ґосвамі Шрі Чайтан'я Махапрабгу описав так званих послідовників ведичної релігії таким чином (Мадг'я19.146):Так звані послідовники ведичних засад приймають Веди лише формально і діють всупереч їхніх принципів. Це характерно для нинішньої епохи Калі. Люди претендують на приналежність до якоїсь релігії, формально кажучи: «Я індус», «Я мусульманин», «Я християнин», «Я се», «Я те», але насправді ніхто не дотримується засад, викладених у релігійних писаннях. Це хвороба теперішньої епохи. Через це милостивий Шрі Чайтан'я Махапрабгу просто радить нам повторювати маха- мантру Харе Крішна: харер нāма харер нāма харер нāмаіва кевалам. Господь може врятувати кого завгодно, навіть якщо той впав і порушив приписи явлених писань. Тому Його називають патіта-павана, рятівник пропащих душ.

Санн'ясі повинен збирати милостиню, йдучи від дверей до дверей. Він просить милостиню не тому, що просто голодний. Його справжня мета — просвіщати жителів кожної оселі, проповідуючи їм свідомість Крішни. Санн'ясі сходить зі свого високого становища і йде просити милостиню не задля самої милостині. Так само, сімейний чоловік може бути дуже високопоставленою особою, але, якщо схоче, теж може прийняти життя мандрівного монаха. Рупа Ґосвамі і Санатана Ґосвамі були міністрами, але добровільно стали жити як старці, щоб смиренно проповідувати послання Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Про них сказано: тйактвā тūрṇам аṣеша-маṇḍала-паті-ṣреṇīṃ садā туччга- ват бгūтвā дīна-ґаṇеṣакау каруṇайā каупīна-кантгāṣрітау. Хоча Ґосвамі були великими аристократами, з наказу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу вони стали старцями, щоб рятувати пропащі душі. Треба взяти до уваги також те, що місіонери руху свідомості Крішни діють під керівництвом Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Вони не жебраки — їхня справжня мета полягає в тому, щоб рятувати пропащі душі. Тому вони іноді ходять від дверей до дверей, пропонуючи книги про свідомість Крішни, аби люди могли їх прочитати і здобути духовне знання. Колись брахмачарі та санн'ясі завжди ходили від дому до дому, просячи милостиню. Нині, особливо в західних країнах, людину, яка від дому до дому збирає милостиню, можуть забрати в поліцію. Прохати милостиню там вважають злочином. Члени руху свідомості Крішни не потребують ніякої милостині. Вони сумлінно працюють, несучи людям літературу про свідомість Крішни, аби люди могли з користю для себе читати ці книжки. Але якщо хтось щось жертвує людині в свідомості Крішни, вона ніколи не відмовляється взяти пожертву.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.8.4).

Тіло Шрі Чайтан'ї Махапрабгу було незвичайне. Надзвичайні були навіть Його розміри. Обсяг Його грудей був рівний довжині Його рук. Таке співвідношення називається н'яґродга-парімандала. Що ж до Його вдачі, то Він був ласкавий до всіх. До всіх ласкавим може бути тільки одна особа — Верховний Господь. Тож Його і називають «Крішна» — «всепривабливий». Як сказано у «Бгаґавад- ґіті»(14.4), Крішна є милостивий батько кожного. Для всіх видів життя (сарва-йонішу) Він є первинний батько, що дає сім'я (біджа-прадаṭ пітā). Тож як Він може бути неласкавим до якоїсь живої істоти? Чи це людина, чи тварина, чи навіть дерево — Господь ласкавий до кожного. Це якість Бога. Він Сам каже у «Бгаґавад-ґіті»(9.29): само 'хаṃ сарва-бгūтешу — «Я однаково ласкавий до всіх». I Він радить усім: сарва-дгармāн парітйаджйа мāм екаṃ ṣараṇаṃ враджа — «Покинь усе інше і просто віддайся Мені». Ця настанова призначена не тільки Арджуні, а й усім живим істотам. Кожен, хто скористається з цієї пропозиції, одразу ж стає невразливим для гріхів і повертається додому, до Верховного Бога. Коли на цій планеті був Шрі Чайтан'я Махапрабгу, Він запропонував нам те саме.

Проповідником може бути тільки першокласний відданий. Зазвичай проповідник — це відданий найвищого рівня, але для того, щоб мати справу з людським загалом, він повинен розрізняти між відданими і невідданими. Поза тим піднесений відданий не робить такого поділу. Він усіх завжди бачить зануреними в служіння Господу. Коли він береться до проповідницької діяльності, йому доводиться розрізняти між різними типами людей і визначати, що деякі люди не виконують відданого служіння Господу. Тоді до таких несвідомих людей, що не знають, як поклонятись Господу, проповідник повинен проявити співчуття. У «Шрімад-Бгаґаватам»(11.2.45) якості відданого найвищого рівня описано так:«Піднесений відданий бачить усі живі істоти як невід'ємні частки Верховного Бога-Особи. Кожен перебуває в Крішні, і Крішна також перебуває в кожному. Таке бачення може мати тільки той, хто піднявся у відданому служінні на дуже високий рівень».

Шрі Чайтан'я Махапрабгу приймав запрошення від брахманів-вайшнавів. Якщо брахмана не відданий, не послідовник Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, навіть нехай він строго дотримується всіх приписів ведичної культури, його запрошень не слід приймати. Нині люди скотилися так низько, що не дотримуються навіть ведичних засад, а за вайшнавські засади годі й казати. Вони вживають у їжу все, що їм заманеться, і тому члени руху свідомості Крішни, приймаючи чиєсь запрошення, повинні бути дуже обережні.

Вайшнава, від якого сподіваються високого рівня духовного розуміння — чи він сімейний чоловік, чи санн'ясі — повинен омиватись тричі на день: уранці, ополудні і ввечері. Коли людина служить Божеству, вона й поготів мусить дотримуватись засад «Падма Пурани» і реґулярно омиватись. А після омовіння треба також прикрашати тіло дванадцятьма тілаками.

Тут важливе значення мають слова рахаṭ- стгāне — «у відлюдному місці». Теми щодо Крішни та Його розваг, особливо Його розваг у Вріндавані та Його стосунків із ґопі, дуже потаємні. Це не предмет для публічного обговорення, бо люди, несвідомі трансцендентної природи ігор Крішни, завжди припускаються тяжких образ, вважаючи Крішну за звичайну людину, а ґопі — за звичайних дівчат. Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу ніколи не обговорював стосунків Крішни та ґопі на людях, і віддані руху свідомості Крішни повинні йти Його стопами. Їм не слід публічно обговорювати розваги Господа Крішни у Вріндавані. Для широкого загалу найдієвіший метод пробуджувати свідомість Крішни — це санкіртана. Якщо можливо, треба обговорювати публічно засади, викладені в «Бгаґавад-ґіті». Шрі Чайтан'я Махапрабгу дотримувався цього дуже строго і обговорював філософію «Бгаґавад-ґіти» з видатними вченими, як оце Сарвабгаума Бгаттачар'я і Пракашананда Сарасваті. Однак Він пояснював принципи бгакті таким учням, як Санатана Ґосвамі і Рупа Ґосвамі, і обговорював найвищі взаємини відданості між Крішною та ґопі у розмовах із Шрі Раманандою Раєю. Для широкого загалу Він дуже активно проводив санкіртану. Ми, проповідуючи свідомість Крішни всім світом, також повинні дотримуватись цих засад.

Щодо цього Шрі Рамануджачар'я каже у «Ведартга-санґрасі», що віддане служіння зі своєї природи дуже дороге живій істоті. Воістину, це мета життя. Віддане служіння, чи свідомість Крішни, — це найвище знання, і хто має його, зрікається всієї матеріальної діяльності. На трансцендентному рівні жива істота досконало усвідомлює вищість слугування Верховному Господеві. Тільки відданим служінням віддані досягають Верховного Господа. З таким розумінням людина береться виконувати свої суспільні обов'язки, і це називається бгакті-йоґа. Виконуючи бгакті-йоґу, можна піднятись до рівня чистого відданого служіння.Великий святий, батько Шріли В'ясадеви, Парашара Муні зазначив, що люди зможуть врешті осягнути концепцію відданого служіння, якщо виконуватимуть обов'язки, визначені їм системою варнашрами. Верховний Бог-Особа запровадив систему варнашрама-дгарми для того, щоб дати людям змогу повернутись додому, до Верховного Бога. Верховний Бог-Особа, Господь Шрі Крішна, названий у «Бгаґавад-ґіті» Пурушоттамою — найпіднесенішою з усіх особистостей, — власною особою прийшов і проголосив, що устрій варнашрама-дгарми заснував Він Сам. Як сказано у «Бгаґавад- ґіті»(4.13):В іншому місці у «Бгаґавад-ґіті»(18.45–46) Господь каже:Людське суспільство повинно бути розділеним на чотири частини: брахманів, кшатріїв, вайшій та шудр, — і кожен повинен виконувати свій суспільний обов'язок. Господь каже, що людина може досягнути досконалості, якщо просто поклонятиметься і служитиме Господу з любов'ю та відданістю, разом з тим виконуючи свій суспільний обов'язок. Насправді сучасний ідеал безкласового суспільства можна втілити в життя лише запровадивши скрізь засади свідомості Крішни. Нехай люди виконують свої суспільні обов'язки і присвячують свої надбання на службу Господу. Iншими словами, людина може досягнути досконалості життя, виконуючи свої суспільні обов'язки і використовуючи плоди своєї праці у служінні Господеві. Дієвість цього методу підтверджують такі великі особистості, як Бодгаяна, Танка, Драміда, Ґухадева, Капарді і Бгаручі. Це підтверджує також «Веданта-сутра».

Даний вірш являє собою цитату з «Вішну Пурани»(3.8.9). Шріла Бгактівінода Тгакура пояснює у своїй «Амріта-праваха-бгаш'ї»: «Смисл цього вірша полягає в тому, що людина може досягнути досконалості життя, просто задовольняючи Верховного Бога-Особу». Це підтверджує «Шрімад-Бгаґаватам»(1.2.13):«Отже, о найліпші серед двічінароджених, найвищою досконалістю, якої можна досягнути, виконуючи свої визначені обов'язки згідно з поділом на касти і стани життя, є задовольнити Бога-Особу».Кожна людина повинна виконувати свої суспільні обов'язки згідно зі своєю природною схильністю. Відповідно до своїх здібностей людина повинна зайняти якесь становище у системі варнашрами. Поділ на брахманів, кшатріїв, вайшій та шудр являє собою природний розподіл суспільства. Кожен має свій обов'язок, визначений їй системою варнашрама-дгарми. Ті, хто належно виконують свої визначені обов'язки, живуть мирним життям, і їм не завдають клопоту матеріальні обставини. Духовні ступені: брахмачар'я, ґріхастга, ванапрастга, і санн'яса, — називаються ашрами. Якщо людина виконує свій визначений обов'язок згідно зі своїм суспільним станом і духовним ступенем, то Верховний Бог-Особа задоволений з неї. Однак якщо людина нехтує своїми обов'язками, вона стає правопорушником і кандидатом на пекельні умови життя. Подивившись навколо, ми бачимо, що різні люди діють і працюють по-різному, отож суспільство потрібно поділяти відповідно до діяльності його членів. Але щоб досягнути досконалості, треба осереддям свого життя зробити віддане служіння і тоді за допомогою відповідної діяльності, належного спілкування та освіти вдасться пробудити свої природні схильності. Поділ на стани в системі варнашрами слід здійснювати за якостями людей, а не за їхнім походженням. Якщо не запровадити цієї системи, люди не зможуть впорядковано виконувати свою діяльність.Брахмани — це інтелектуали, що на силі пізнати Верховного Бога-Особу. Вони постійно поглиблюють своє знання. Народилась людина в Iндії чи за її межами — не має значення. Тих, хто від природи наділений героїчною вдачею і має схильність керувати іншими, називають кшатріями. Людей, схильних добувати продукти сільського господарства, піклуватись про корів та інших тварин і торгувати, називають вайш'ями. Тих, хто за браком інтелектуальних здібностей неспроможний бути брахманою, кшатрією чи вайш'єю, має служити якомусь господарю, і таких людей називають шудрами. Так кожен може використати себе в служінні Господу і пробудити свою природну свідомість Крішни. Якщо суспільство не живе за таким природним поділом, то всі суспільні стани занепадають. Отже, суспільство повинно прийняти логічну систему варнашрама-дгарми.

Господь сказав, що за цієї епохи Калі варнашрама-дгарми як слід не дотримуються, тому Він наказав Рамананді Раї розвинути цю тему далі. Рамананда відповів цим віршем з «Бгаґавад-ґіти»(9.27), який вчить, що можна, залишаючись у системі варнашрама-дгарми, підносити плоди своєї діяльності Господеві Шрі Крішні у любовному служінні. Природно, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитував Рамананду Раю про віддане служіння. Рамананда Рая, беручи до уваги матеріалістичних людей, спочатку виклав принцип варнашрама-дгарми. Однак ця концепція не трансцендентна. Доки істота живе в матеріальному світі, вона мусить дотримуватись принципів варнашрама-дгарми, але віддане служіння — трансцендентне. Система варнашрама-дгарми має справу з трьома ґунами матеріальної природи, але трансцендентне віддане служіння відбувається на абсолютному рівні.Шрі Чайтан'я Махапрабгу перебуває цілковито в духовному світі, і Його методи поширення руху санкіртани принесені з духовного світу. Шріла Нароттама даса Тгакура співає: ґолокера према-дгана, харі-нāма-саṇкīртана, раті на джанміла кене тāйа. Це означає, що рух санкіртани з матеріальним світом не має нічого спільного. Його принесено з духовного світу, Ґолоки Вріндавани. Нароттама даса Тгакура журиться над тим, що матеріалістичні люди не ставляться до цього руху серйозно. З уваги на трансцендентність відданого служіння та руху санкіртани Шрі Чайтан'я Махапрабгу назвав систему варнашрама-дгарми матеріальною, хоча її мета — піднімати на духовний рівень. Однак рух санкіртани може підняти на духовний рівень одразу. Тому тут сказано, що варнашрама-дгарма — це річ зовнішня, і Чайтан'я Махапрабгу попрохав Рамананду Раю пояснити тему глибше, торкнувшись уже духовного рівня.Iноді матеріалісти сприймають Господа Вішну як матеріальне поняття. Iмперсоналісти вважають, що над Господом Вішну існує безособистісний Брахман. Вони мають хибні погляди на поклоніння Господу Вішну: вони поклоняються Господу Вішну для того, щоб злитися з Його тілом. Щоб розвіяти хибні тлумачення цієї вішну-арадгани, Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав Шрі Рамананду Раю розгорнути тему далі і все це з'ясувати. Рамананда Рая навів вірша з «Бгаґавад- ґіти», проголошуючи, що плоди своє визначеної обов'язком діяльності слід присвячувати Господу Вішну чи Крішні. У «Шрімад-Бгаґаватам»(1.2.8) також сказано:«Якщо людина виконує суспільні обов'язки варнашрама-дгарми, але не розвиває свою приспану свідомість Крішни, її діяльність марна. Її праця тоді — просто безглуздий клопіт».

Брахмана може зректися сім'ї і прийняти санн'ясу. Iнші — кшатрії та вайш'ї — також можуть покинути сім'ю і присвятити себе свідомості Крішни. Таке зречення називається карма-т'яґа. Таке зречення задовольняє Верховного Бога-Особу.На противагу цьому відречення від плодів своєї діяльності і посвяту їх Крішні не вважають вільним від забруднення, бо, хоча цей метод і вимагає визнавати Крішну за Верховного Бога-Особу, він передбачає, що людина діє на матеріальному рівні. Така діяльність обмежена матеріальним всесвітом, і тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу назвав її зовнішньою. Усуваючи цю ваду, Рамананда Рая порадив прийняти зречений стан життя, щоб піднятись понад матеріальною діяльністю. Це підтверджує наведений далі вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(11.11.32).

Щодо цього Шріла Раґгунатга даса Ґосвамі вчить у своїй книжці «Манах-шікша»(2):Він вказує, що нам не слід братись до описаної в Ведах доброчесної чи недоброчесної діяльності. Найліпше для нас — постійно служити Господу Крішні та Радгарані. Це — досконалість життя. Так само Нарада Муні каже у «Шрімад- Бгаґаватам»(4.29.46):«Коли людина присвячує себе любовному служінню Верховному Богові-Особі, вона відкидає всі обов'язки матеріального світу, включно з обов'язками, визначеними у ведичних писаннях. Таким чином вона втверджується у служінні Господеві».

Віддане служіння, змішане з неведичним умоглядним знанням, — це аж ніяк не чисте віддане служіння. Тому Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура у своїй «Анубгаш'ї» проголошує, що самоусвідомлення, якого людина досягає після виконання ритуалів, становить перехідний рівень між зумовленим життям і звільненням. Це місце поза матеріальним світом, у річці Віраджа, де три ґуни матеріальної природи підкорені, чи врівноважені, і перебувають у непроявленому стані. Однак духовний світ — це прояв духовної енерґії і відомий як Вайкунтгалока, «місце, де немає турбот». Матеріальний світ, відомий як брахманда, є творінням зовнішньої енерґії. Між двома творіннями — матеріальним і духовним — пролягає річка за назвою Віраджа, а також сфера, відома як Брахмалока. Віраджа-наді і Брахмалока дають притулок живим істотам, які відчувають відразу до матеріального життя і мають нахил до безособистісного існування, заперечуючи матеріальне розмаїття. Ці місця не належать до Вайкунтгалок, чи духовного світу, і тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу проголошує їхнє досягнення річчю зовнішньою. На Брахмалоці чи у Віраджа-наді істоти зовсім не розуміють Вайкунтгалок. Брахмалоку і Віраджа-наді досягають також великими аскезами, але у цих сферах немає розуміння Верховного Бога-Особи і трансцендентного любовного служіння Йому. А без такого духовного знання просте відречення від матеріальних умов становить просто зворотній бік матеріального існування. З духовного погляду все це речі зовнішні. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу відкинув це твердження, Рамананда Рая сказав, що на вищому рівні стоїть віддане служіння, яке спирається на філософію та логіку. Тому він зацитував наведений далі вірш із «Бгаґавад-ґіти»(18.54).

У цьому вірші з «Бгаґавад-ґіти» сказано, що послідовник теорії монізму, завжди занурений в емпіричні філософські роздуми та бесіди про духовне життя, стає радісним і звільняється від усіх матеріальних смутків та прагнень. На цьому рівні людина стає врівноважена. Вона бачить, що всі живі істоти духовні. Піднявшись на цей високий рівень, істота може досягнути чистого відданого служіння. Висновок такий, що віддане служіння, змішане з ритуалістичною корисливою діяльністю, нижче від духовного служіння, заснованого на емпіричному філософському пошукові.

У своєму коментарі «Анубгаш'я» Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура каже, що згаданий перед цим рівень — віддане служіння, змішане з умоглядним знанням — також річ зовнішня, що перебуває поза сферою чистого відданого служіння, яке виконують на Вайкунтгалоці. Якщо є хоча б найменша матеріальна думка — позитивна чи неґативна, — то служіння вже не є духовним. Воно може бути вільним від матеріального забруднення, але через наявність умоглядних розумувань таке віддане служіння не чисте і не вільне від скверни матеріального життя. Жива істота, яка хоче бути цілковито чистою, повинна піднятись вище за цю матеріальну концепцію. Заперечувати матеріальне існування ще не означає жити духовним життям. Духовне буття, а саме сад-чід-ананда, може ще не проявитись, навіть після того як матеріальне існування вже відкинуте. В духовне життя можна ввійти тільки тоді, коли істота справді усвідомила свої вічні стосунки з Верховним Господом. Жити духовним життям означає стати неприв'язаним до матеріального життя і взятись до любовного служіння Господу. Тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав Рамананду Раю перейти до трансцендентних тем щодо змішаного зі спекулятивним знанням відданого служіння. Чистий відданий повністю впокорився лотосовим стопам Господа і своєю любов'ю підкоряє Крішну, якого не може підкорити ніхто. Крішна — завжди переможець. Його перемогти не може ніхто. Рівня чистої відданості можна досягти, просто повністю віддавшись Господеві. Це саме каже і наведений далі вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.14.3), в якому Господь Брахма, переможений енерґією Шрі Крішни, повністю віддається Господу.

У своїй «Амріта-праваха-бгаш'ї» Шріла Бгактівінода Тгакура проводить огляд розмови аж до цього місця, де Господь Чайтан'я Махапрабгу каже Рамананді Раї: ехо хайа, āґе каха āра: «Це метод, визнаний у відданому служінні, але є ще дещо, крім цього. Тому, будь ласка, поясни те, що вище за це». Просто виконувати обов'язки варн та ашрамів ще не дає такого блага, як посвята усіх плодів своєї діяльності Господеві. Коли людина покидає всяку корисливу діяльність і повністю віддається Господеві, вона піднімається на рівень сва-дгарма-т'яґи, на якому вона зрікається свого суспільного становища і живе як монах. Це, звичайно, ліпше. Однак ще ліпше, ніж зрікатись світу, розвивати знання змішане з відданим служінням. Але все це діяльність зовнішня щодо діяльності духовного світу. Такій діяльності бракує духу чистого відданого служіння. Чисте віддане служіння не здобути на шляху емпіричної філософії, і так само досконалості не досягнути просто за рахунок хорошого товариства. Віддане служіння в самоусвідомленні — це окремий предмет. Воно вільне від впливу корисливої діяльності, тому що такий відданий присвячує плоди діяльності Господеві, залишає визначені обов'язки і приймає зречений ступінь життя. Таке віддане служіння відбувається на рівні вищому порівняно з рівнем емпіричного спекулятивного філософствування з домішкою бгакті. Це засвідчує Шріла Рупа Ґосвамі у «Бгакті-расамріта- сіндгу»(1.1.11):«Треба служити Верховному Господеві Крішні з трансцендентною любов'ю, не прагнучи за допомогою корисливої діяльності чи умоглядної філософії отримати матеріальний зиск або вигоду. Це називається чисте віддане служіння».Щоправда, на рівні неофітів діяльність у відданому служінні іноді здається оскверненою. Однак на рівні зрілості ця діяльність повністю чиста, тобто вільна від діяльності матеріальної. Тому, почувши останні слова Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Рамананда Рая відповів: према-бгакті — сарва-сāдгйа- сāра. Шрі Чайтан'я Махапрабгу визнав попередній вірш (джñāне прайāсам) як основний принцип досконалості. Щоб розвиватись далі, треба жити за цим принципом. Тоді, піднявшись ще вище, людина приходить на рівень екстатичного любовного служіння Господу. Перший рівень на санскриті має назву садгана-бгакті, що означає «практика відданого служіння». Результат, до якого повинна привести садгана- бгакті, — це екстатична любов, прив'язаність до Верховного Бога-Особи. Це вже називається према-бгакті. Садгана- бгакті, що починається від рівня неофіта, включає в себе віру, спілкування з відданими та практику відданого служіння. Так людина звільняється від усього небажаного. Тоді вона втверджується у відданому служінні і відчуває дедалі сильніше бажання виконувати його. Так відданий прив'язується до Господа і відданого служіння Йому.

Цей і попередні два вірші наведені у «Пад'явалі»(13,14), антології, яку уклав Шріла Рупа Ґосвамі. Вірш 69 описує віддане служіння з вірою, а вірш 70 описує віддане служіння, яке виконують із жадібним прагненням. Перший тип відданого служіння виконують згідно з реґулівними засадами, а другий — це спонтанне любовне служіння Господеві, яке не потребує примусу і зусиль. З цього місця розмова між Шрі Чайтан'єю Махапрабгу та Раманандою Раєю буде спиратись на принцип спонтанного любовного служіння Господу. Реґулівні засади, які визначають шастри, потрібні доти, доки в людині спонтанно прокинеться її приспана первинна свідомість Крішни. Приклад спонтанної дії — це плин річок до океану. Цього плину ніщо не зупинить. Так само, коли прокидається приспана свідомість Крішни, вона спонтанно тече до лотосових стіп Крішни, незважаючи ні на які перешкоди. З цього місця Шрі Чайтан'я Махапрабгу схвалює все, що Рамананда Рая каже на основі принципу спонтанної любові, і Господь просить його розповідати про це ще і ще.

Спонтанним любовним служінням Господеві називають віддане служіння з почуттям інтимної прив'язаності між слугою і паном. Така інтимність називається мамата. Між слугою і паном виникає почуття єдності. Ця мамата починається із дас'я-преми, служіння, яке виконує своєму панові слуга. Поки не виникли такі стосунки, любовний зв'язок між Господом і Його відданим насправді ще не встановлений. Коли відданий вважає: «Господь мій пан», і служить Йому, в нього пробуджується свідомість Крішни. Ця втверджена свідомість становить рівень вищий, ніж просто розуміння любові до Верховного Бога.

Цей вірш зацитований із «Шрімад-Бгаґаватам»(9.5.16) і являє собою визнання великого мудреця Дурваси Муні. Дурваса Муні, кастовий брахмана і видатний йоґ, відчував неприязнь до Махараджі Амбаріші. Він вирішив провчити Махараджу Амбарішу за допомогою своїх йоґічних сил, але йому самому довелося втікати від Сударшана-чакри, зброї Верховного Бога-Особи. Коли все було залагоджено, він сказав: «Коли будь-яка людина чує святе ім'я Верховного Бога-Особи, вона одразу очищується. Верховний Господь — це пан відданих, і віддані, перебуваючи під Його захистом, природно володіють Його багатствами».

Так сказав великий відданий-святий Ямуначар'я у своїй «Стотра-ратні»(43).

Коли відданий виконує любовне служіння Господеві в стосунках слуги й пана, в нього залишається певний страх, бо слуга завжди боїться пана, незважаючи на інтимну зацікавленість в щасті пана. На цьому рівні слуга завжди боїться пана і вшановує Його. Коли відданий піднімається ще вище, він уже нічого не боїться. Він вважає, що Господь і він сам перебувають на одному рівні. Тоді відданий уже повністю переконаний, що Господь Крішна — його друг і що Він не може відчувати найменшого невдоволення, якщо відданий житиме з Ним на одному рівні. Така свідомість називається вішрамбга, тобто свобода від шанобливості. Коли відданий вибирає цей настрій, його відданість перетворюється на сакг'я-прему, любов до Верховного Бога в дружніх почуттях. На цьому рівні розвивається свідомість рівності Господа і відданого.

Ці слова промовив Шукадева Ґосвамі (Бгаґ. 10.12.11), захоплюючись щастям пастушків, що гралися з Крішною і обідали з Ним на березі Ямуни.

Рівень любовного служіння Господеві з почуттями батьківської прив'язаності — це вищий рівень розвитку любові в дружніх стосунках. У дружніх стосунках є почуття рівності, але коли це почуття рівності збагачується прив'язаністю, відданий досягає рівня батьківської любові. У зв'язку з цим наведено наступний вірш із «Шрімад- Бгаґаватам»(10.8.46), в якому Шукадева Ґосвамі висловлює своє захоплення палкою любов'ю, яку відчуває до Крішни Нанда Махараджа і матір Яшода.

Це твердження із «Бгаґаватам» (10.9.20). Коли мати Яшода намагалась зв'язати Крішну, але ніяк не могла цього зробити і вже ладна була відмовитись від свого наміру, Крішна погодився, щоб вона Його зв'язала. Це ще один вираз захоплення Шукадеви Ґосвамі, який пролунав у його розповіді про ігри Крішни перед Махараджею Парішкітом.

Зазвичай, у любові до Верховного Бога бракує інтимних почуттів спорідненості. У випадку любові в слугуванні бракує довір'я. В дружніх почуттях бракує глибшої прив'язаності, і навіть коли ця прив'язаність поглиблюється у батьківських почуттях, все одно бракує повної свободи. Однак, коли відданий стає закоханим у Крішну, все, чого бракує в інших стосунках, проявляється довершеним чином. На рівні подружнього кохання в любові до Верховного Бога не бракує нічого. Підсумок цього вірша такий, що батьківська любов до Верховного Бога, безперечно, вища за братерську любов, але подружнє кохання стоїть ще вище. Шрі Чайтан'я Махапрабгу прохав Рамананду Раю іти далі й далі, і тоді Рамананда Рая прийшов до опису рівня кохання, що являє собою рівень найвищої досконалості в трансцендентній любові.

Цього вірша (Бгаґ.10.47.60) промовив Уддгава, коли приїхав до Шрі Вріндавани, щоб передати ґопі листа від Крішни. Уддгава залишився у Вріндавані, щоб спостерігати за життям ґопі Вріндавани. Коли він побачив екстатичне кохання до Крішни в розлуці з Ним, яке проявляли ґопі, він був захоплений їхньою незрівнянною любов'ю і висловив свої почуття в цьому вірші. Він визнав, що щастя ґопі неможливо порівняти навіть до щастя самої богині щастя, не кажучи вже за вродливих дівчат на райських планетах.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам» (10.32.2). Коли почався танець раса, Крішна зненацька зник, і ґопі охопили такі гострі почуття розлуки з Ним і любові до Нього, що Крішна був змушений з'явитися знову.

Щодо цього Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пояснює, що цей вірш не підтримує нічиїх нововведень у виявах любові до Верховного Бога. Такі винаходи не можна вважати за досконалі. Як бачимо, наведені вірші не радять нічого вигадувати. Шріла Рупа Ґосвамі каже в «Бгакті- расамріта-сіндгу»(1.2.101):Він ясно вказує в цьому вірші, що потрібно засновувати свою діяльність на ведичних писаннях та іншій, додатковій літературі, і триматись висновків Вед. Вигадані настрої відданості лише порушують спокій трансцендентного царства. Якщо людина, надміру прив'язана до сімейного життя, звертається до «Шрімад-Бгаґаватам» чи свідомості Крішни, щоб заробити собі на життя, її діяльність, безперечно, образлива для Господа. Не слід ставати кастовим ґуру, який продає мантри на догоду світським покупцям, і не слід набирати учнів для того, щоб дістати засоби до існування. Це все образливо. Не слід заробляти на святому імені, зібравши професійну групу для співу святого імені, і не слід, виконуючи віддане служіння, зберігати прив'язаність до матеріального товариства, дружби й любові. Не слід також бути надто залежним від так званих суспільних звичаїв. Все це — умоглядні вигадки. Ніщо з цього не вдасться навіть і порівняти до безкорисливого відданого служіння. А безкорисливе віддане служіння, свідомість Крішни, не вдасться порівняти до матеріальної діяльності. Є багато неавторитетних угрупувань людей, які тільки вдають із себе послідовників учення Шрі Чайтан'ї, ось деякі із них: аула, баула, карттабгаджа, неда, даравеша, сані, сакгібгекі, смарта, джата-ґосані, атіваді, чудадгарі та ґауранґа-наґарі.Мало того, існують люди, які вважають погляди кастових ґосвамі з таких угрупувань за вірогідні і ставлять їх на один щабель з поглядами шести Ґосвамі на чолі з Шрі Рупою та Шрі Санатаною. Це не більш, як ще один різновид обману. Є також невіддані, що пишуть сумнівні пісні, відкривають храми, аби збирати гроші, поклоняються Божеству як наймані жерці за заробітну платню, вважають кастовий брахманізм за найвищу істину і не розуміють високого становища чистого вайшнави. Насправді кастові брахмани з громади смарта ідуть проти засад «Сатвата-панчаратри». Крім того, є багато майаваді і людей, надто прив'язаних до матеріальної чуттєвої насолоди. Нікого з цих людей не можна порівняти з тими, хто присвячує себе чистій проповіді свідомості Крішни. Кожен відданий у свідомості Крішни невтомно докладає зусиль, щоб використати в служінні Господеві всілякі трансцендентні засоби. Такий відданий зрікається усієї матеріальної насолоди і цілковито віддає себе служінню духовному вчителю і Господу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Він може повністю уникати статевих стосунків, може бути стриманим сім'янином, ванапрастгою, що живе за твердими правилами, чи тріданді-санн'ясі у зреченому стані. Це не має значення. Псевдотрансценденталістів неможливо порівнювати з чистими відданими. Також не має підстав заява про те, що можна вигадувати свій власний спосіб поклоніння.Зміст цього вірша вимагає пояснень щодо відносних рівнів трансцендентних смаків, як то шанта, дас'я, сакг'я, ватсал'я і мадгур'я. Усі ці раси, чи смаки, існують у трансцендентній сфері. Чисті віддані віддають себе одному з них і так проґресують у духовному житті. Віддатись таким духовним смакам можна тільки тоді, коли зникає найменше забруднення матеріальними прив'язаностями. Коли відданий цілковито вільний від прив'язаності до матерії, в його серці прокидається відчуття певного трансцендентного смаку. Це сварупа-сіддгі, або досконалий прояв вічних стосунків із Верховних Господом. Сварупа-сіддгі, вічні стосунки з Верховним Господом, можуть засновуватись на будь-якому з трансцендентних смаків. Кожний з них так само досконалий, як інші. Але якщо неупереджена особа вивчить їх у порівнянні, вона побачить, що смак слугування ліпший за смак нейтральності, смак дружніх почуттів ліпший за смак слугування, смак батьківських стосунків ліпший за смак дружби, а найвищий з усіх смаків — це смак кохання. Однак усі ці смаки належать до одного духовного рівня, тому що всі ці стосунки досконалої любові мають одне осереддя — Крішну.Ці смаки не можна рівняти до почуттів, які може мати шанувальник півбогів. Крішна один, а півбоги різні. Півбоги матеріальні. Любов до Крішни не можна рівняти з матеріальною любов'ю до хоч яких півбогів. Майаваді перебувають на матеріальному рівні, і тому вони радять поклонятись Шіві чи Дурзі і кажуть, що поклоніння Калі і поклоніння Крішні — це одне й те саме. Однак на духовному рівні немає поклоніння півбогам. Єдиний об'єкт поклоніння — це Крішна.Отже, хоча між відданими у шанта-расі і дас'я-расі, чи у ватсал'я-расі і мадгур'я-расі немає різниці, можна зробити порівняльний аналіз глибини любові в цих різних трансцендентних становищах. Наприклад, можна сказати, що дас'я- раса ліпша за шанта-расу, проте трансцендентна любов до Бога присутня в обох расах. Так само можна зробити висновок, що любов до Верховного Бога в дружніх стосунках ліпша за любов до Верховного Бога в стосунках нейтральності і слугування. Так само любов до Верховного Бога в батьківських стосунках ліпша за любов у дружніх стосунках. I, як уже сказано, любов до Бога в расі кохання вища за любов у батьківській расі.Цей аналіз різних типів любові до Верховного Бога провели досвідчені ачар'ї, що знають усе пов'язане з відданим служінням на трансцендентному рівні. На жаль, необізнані і ні від кого не вповноважені матеріалісти, не розуміючи трансцендентного становища чистої любові, вишукують у трансцендентному житті якісь матеріальні вади. З боку людей, які не мають духовного досвіду, це просто нахабство. Таке прискіпування властиве нещасним світським сперечальникам.

Це вірш із «Бгакті-расамріта-сіндгу»(2.5.38) Шріли Рупи Ґосвамі, і він наведений також в Аді-лілі, глава четверта, вірш 45.

Щоб пояснити найвищу природу кохання, Шріла Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі наводить приклад із матеріальними елементами: небом, повітрям, вогнем, водою і землею. У небі (просторі) наявна якість звуку. Відповідно, в повітрі наявні якості звуку й дотику. У вогні є три якості: звук, дотик і форма. У воді є чотири якості: звук, дотик, форма і смак. I, нарешті, у землі є всі п'ять якостей: звук, дотик, форма, смак, а також запах. Отож, можна побачити, що якість неба присутня в усьому — в повітрі, вогні, воді та землі. А в землі можна знайти усі якості матеріальної природи. Такий самий опис можна застосувати і до раси кохання, мадгур'я- раси. У коханні є якості нейтральності, слугування, дружби і батьківської любові, а також і самого кохання. З цього випливає, що кохання задовольняє Господа досконалим чином.Кохання (мадгур'я-раса) відоме також як шрінґара-раса. «Шрімад-Бгаґаватам» робить висновок, що в довершеному прояві любовного служіння Господу, а саме в коханні, Верховний Господь погоджується повністю віддати себе під владу відданого. Найвищу форму кохання уособлює Шріматі Радгарані, тому в розвагах Радги й Крішни бачимо, що Крішна завжди підкорюється впливу Шріматі Радгарані.

Цей вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.82.44) стисло описує шлях до досконалості людського життя. В ньому дуже важливі два слова: бгакті (віддане служіння) і амṛтатва (вічне життя). Мета людського життя полягає в тому, щоб досягнути природного становища вічного життя. Цього вічного життя можна досягнути тільки відданим служінням.

Iдея про те, що можна поклонятись Крішні в будь-якій формі чи будь-яким чином і все одно отримати найвищий результат, ласку Господа, — це цілковита помилка. Такий висновок роблять грубі матеріалісти. Зазвичай такі люди кажуть, що можна створити свій спосіб поклоніння Верховному Господу і що будь-якого поклоніння досить, щоб прийти до Верховного Бога-Особи. Звісно, існують різні засоби, які дають різні результати на шляхах корисливої діяльності, умоглядного пізнання, містичної йоґи і аскетизму. Тому вульґарні люди кажуть, що послідовник будь-якого з цих методів здобуває ласку Верховного Бога-Особи. Вони проголошують, що немає значення, до якого методу вдатись. Дуже часто вони приводять аналоґію: якщо ми хочемо кудись дістатись, то до даного місця веде багато шляхів і ми можемо піти будь-яким з них. Так само, кажуть ці грубі матеріалісти, є різні шляхи, які дозволяють здобути ласку Верховного Бога- Особи. Вони заявляють, що можна уявляти Верховного Бога- Особу як богиню Дурґу, богиню Калі, Господа Шіву, півбога Ґанешу, Господа Рамачандру, Крішну, безособистісний Брахман, будь-що інше і що можна повторювати ім'я Господа як завгодно і в будь-якій формі. Ці матеріалісти заявляють, що в кінцевому підсумку всі ці імена і форми суть одне, і тому результат також один. Вони також наводять аналогію з людиною, яка має різні імена і відгукнеться на будь-яке з них. Тому, запевняють вони, немає потреби повторювати мантру Харе Крішна. Якщо людина повторює ім'я Калі, Дурґи, Шіви, Ґанеші чи кого завгодно іншого, результат буде той самий.Такі заяви умоглядних філософів, поза сумнівом, дуже до серця умоглядним філософам, але ті, хто володіє справжнім знанням, не погоджуються з такими висновками, що суперечать авторитетові шастр. Iстинний ачар'я з такими висновками ніколи не погодиться. Крішна чітко з'ясовує в «Бгаґавад- ґіті»(9.25):«Ті, хто поклоняється півбогам, народяться серед півбогів; ті, хто поклоняється привидам і духам, народяться серед цих істот; ті, хто поклоняється предкам, відправляться до предків; а ті, хто поклоняється Мені, житимуть зі Мною».До царства Господа зможуть увійти тільки Його віддані — туди нема шляху шанувальникам півбогів, кармі, йоґам чи будь-кому іншому. Той, хто бажає піднятись на райські планети, поклоняється всіляким півбогам, і матеріальна природа зі своєї ласки тоді може дарувати таким відданим виконання їхніх бажань. Матеріальна природа наділяє істоту певною вдачею, яка допомагає істоті поглибити свою прив'язаність до всіляких півбогів. Однак «Бгаґавад-ґіта»(7.20) каже, що поклоніння півбогам призначене для людей, які втратили весь свій інтелект:«Ті, чий розум вкрали матеріальні бажання, віддаються півбогам і поклоняються їм за певними правилами, що відповідають їхній природі».Хоча людина може піднятись на райські планети, результати такого успіху обмежені.«Півбогам поклоняються люди невеликого розуму, і плоди, які вони отримують, обмежені і скороминущі. Ті, хто поклоняється півбогам, потрапляють на планети півбогів, але Мої віддані врешті-решт досягають Моєї верховної планети»(Б.-ґ.7.23).Піднятись на райські чи будь-які інші матеріальні планети не означає здобути вічне життя в знанні та блаженстві. З кінцем матеріального світу усім матеріальним досягненням також настане край. Знову ж таки, як каже Крішна в «Бгаґавад-ґіті»(18.55), до духовного світу будуть допущені тільки ті, хто з любов'ю віддано служить Йому, і тільки вони повернуться до Верховного Бога, більше ніхто:«Пізнати Мене таким, який Я є, тобто як Верховного Бога- Особу, можна тільки через віддане служіння. I тільки повністю усвідомивши Мене за допомогою такої відданості, можна ввійти у царство Бога».Iмперсоналісти не можуть зрозуміти Верховного Бога- Особу. Отож вони не мають змоги ввійти в духовне царство Бога і повернутись додому до Верховного Бога. Насправді різні шляхи ведуть до різних результатів. Різні досягнення аж ніяк не є щось одне. Ті, кого цікавлять чотири принципи: дгарма, артга, кама і мокша, — не витримують порівняння з тими, кого цікавить безкорисливе віддане служіння Господеві. Тому «Шрімад-Бгаґаватам»(1.1.2) каже:«Ця «Бгаґавата Пурана», відкидаючи будь-яку засновану на матеріальних мотивах релігійну діяльність, проголошує найвищу істину, що її здатні зрозуміти віддані, цілковито чисті серцем. Найвища істина є реальність, і, задля загального добра, вона відмежована від ілюзії. Ця істина викорінює троїсті страждання. Самого цього прекрасного «Бгаґаватам», що його уклав великий мудрець В'ясадева, достатньо, щоб осягнути Бога. Як тільки людина починає уважно і смиренно слухати послання «Бгаґаватам», вона приваблюється до Верховного Господа».Ті, хто прагне звільнитись, намагаються злитися з безособистісним Брахманом. Задля цього вони виконують релігійні ритуали та церемонії, але «Шрімад-Бгаґаватам» вважає це за обман. Насправді таким людям годі навіть мріяти про те, щоб повернутись додому, до Верховного Бога. Між цілями дгарми, артги, ками та мокші і ціллю відданого служіння пролягає величезна різниця.Богиня Дурґа — це наглядачка матеріального світу, складеного з матеріальних елементів. Півбоги — це просто управителі, що керують різними ділянками матеріальної діяльності, і вони перебувають під впливом цієї самої матеріальної енерґії. Однак внутрішні енерґії Крішни не мають нічого спільного з творенням цього матеріального космосу. Духовний світ і вся духовна діяльність перебувають під наглядом внутрішньої, духовної енерґії. Всю духовну діяльність виконує Йоґамайа, духовна енерґія. Йоґамайа — це духовна, чи внутрішня енерґія Верховного Бога-Особи. Зацікавлені в духовному світі і служінні Господеві досягають духовної досконалості під проводом Йоґамайі. Зацікавлені в матеріальному розвитку вдаються до ритуалістичних релігійних церемоній і намагаються поліпшувати своє економічне становище, щоб більше задовольняти чуття. Врешті-решт вони намагаються злитися з безособистісним існуванням Господа. Зазвичай такі люди стають імперсоналістами. Їх цікавить поклоніння Господу Шіві чи богині Дурзі, але їхні здобутки на сто відсотків матеріальні.Iноді віддані за прикладом ґопі поклоняються богині Кат'яяні, але вони розуміють Кат'яяні як втілення Йоґамайі. Ґопі поклонялись Кат'яяні, Йоґамайі, щоб дістати Крішну за чоловіка. Натомість у писанні «Сапта-шаті» згадано, що цар- кшатрія на ім'я Суратга і багатий вайш'я на ім'я Самадгі поклонялись матеріальній природі у формі богині Дурґи, щоб досягнути матеріальної досконалості. Якщо хтось намагається рівняти поклоніння Йоґамайі до поклоніння Махамайі, вважаючи їх рівноцінними, то це не свідчить про дуже високий розум. Iдея про те, що все єдине, — це нісенітниця, якою захоплюються люди з недостатньою кількістю мозкової речовини. Дурні та негідники кажуть, що поклоніння Йоґамайі і поклоніння Махамайі — це одне й те саме. Такий висновок являє собою плід умоглядних припущень і не має ніякої практичної сили. У матеріальному світі, буває, останню нікчему нагороджують високим титулом. У Бенґалії це називається «дати сліпій дитині ім'я Падмалочана, тобто «лотосоокий». Дурень може назвати сліпу дитину Падмалочана, але такі заяви не мають ніякого сенсу.У духовному світі Абсолютний Господь завжди тотожний Своєму імені, славі, образу, якостям та іграм. У матеріальному світі така тотожність неможлива, бо тут ім'я особи відмінне від самої особи. Верховний Господь має багато святих імен, як оце Параматма, Брахман і Творець, але той, хто поклоняється Господеві як творцю, нездатний зрозуміти ні стосунки між відданим та Господом у п'яти трансцендентних настроях, ні становище Крішни. Неможливо пізнати шість трансцендентних багатств Господа, просто пізнавши Верховного Бога-Особу як безособистісний Брахман.Iмперсональне усвідомлення Абсолютної Iстини, безперечно, трансцендентне, але це не означає, що той, хто досягнув такого усвідомлення, може зрозуміти Господню форму сач- чід-ананда. Так само, усвідомлення Параматми — довершеного поширення Абсолютної Iстини в серці кожної істоти — теж становить неповне розуміння Абсолютної Iстини. Навіть відданий Бога-Особи Нараяни неспроможний по-справжньому зрозуміти трансцендентно привабливий образ Крішни. Насправді, відданий Крішни, прив'язаний до витончених привабливих рис Господа, не вважає Нараяну дуже важливою особою. Коли ґопі доводилось бачити Крішну в образі Нараяни, Він їх не дуже приваблював. Ґопі ніколи не називали Крішну іменем Рукміні-рамана. Віддані Крішни у Вріндавані називають Його Радга-рамана, Нанда-нандана і Яшода-нандана, але не Васудева-нандана чи Девакі-нандана. Хоча з погляду матеріального світу Нараяна, Рукміні-рамана і Крішна — це одна особа, в духовному світі ім'я Рукміні-рамана чи Нараяна не можна вживати замість імені Крішна. Якщо хтось за браком знання це робить, у смакові його стосунків з Господом з'являються духовні вади. Це називається расабгаса — змішання трансцендентних смаків. Піднесений відданий, що справді усвідомив трансцендентні прояви Господа, не вчинить такої помилки і не призведе до расабгаси, вживши одне ім'я замість іншого. Через вплив Калі-юґи під гаслом неординарності та вільнодумства з'являється багато расабгаси. Такого фанатизму чисті віддані не схвалюють.

Iнтимність взаємин між Крішною та Його відданими сягає досконалості в стосунках кохання. В інших смаках Господь і віддані не насолоджуються трансцендентним блаженством так довершено. Дальший вірш («Шрімад- Бгаґаватам»10.33.6) ілюструє цей момент.

Це вірш із «Падма Пурани», і Шріла Рупа Ґосвамі вмістив його також у «Лаґгу-бгаґаватамріті»(2.1.45). Його подибуємо також у Аді-лілі, четвертій главі, як вірш 215, а тоді знов у Мадг'я-лілі, вісімнадцятій главі, як вірш 8.

Iм'я Радга походить із цього вірша (Бгаґ. 10.30.28), зі слів анайāрāдгітаṭ, що означають «Нею Господь вшанований». Iноді критики «Шрімад-Бгаґаватам» не можуть знайти святе ім'я Радгарані в цій книзі, але цю таємницю розкрито тут словом āрāдгіта, від якого походить ім'я Радга. Звичайно, ім'я Радгарані згадано в інших Пуранах і прямо. Поклоніння цієї ґопі Крішні найвище, і тому Її ім'я Радга, тобто «найвища шанувальниця».

З остраху перед іншими ґопі Господь Крішна забрав Шріматі Радгарані до відлюдного місця. Щодо цього буде зацитований вірш каṃсāрір апі із «Ґіта-ґовінди» Джаядеви Ґосвамі (як вірш 106 у цій главі).

Ці два вірші взято з «Ґіта-ґовінди»(3.1–2), яку написав Джаядева Ґосвамі.

Під час танцю раса між кожними двома ґопі було по одній формі Крішни. Але Шріматі Радгарані насолоджувалась товариством Крішни одна. Незважаючи навіть на це, Шріматі Радгарані все одно проявила невдоволення Крішною. Це вірш із «Уджджвала-ніламані» («Шрінґара- бгеда-катгана»102), яку написав Шріла Рупа Ґосвамі.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура зазначає: світська людина, володіючи земними багатствами, повинна завжди розуміти, що трансцендентні багатства піднесених відданих набагато важливіші за матеріальні багатства таких осіб, як вона. Матеріаліст, що володіє матеріальними статками, не повинен дуже пишатись чи заноситись перед трансцендентним відданим. Якщо хтось намагається наблизитись до трансцендентного відданого, покладаючись на силу земного родоводу, багатства, освіти чи вроди, і не шанує піднесеного відданого Господа, то відданий-вайшнава може виявити офіційну пошану до такого пихатого матеріаліста, але при тому не дати йому трансцендентного знання. В очах відданого він виглядатиме не-брахманою, тобто шудрою. Такі гордовиті люди неспроможні зрозуміти науку про Крішну. Пихата людина сама себе обдурює, позбавляючи себе нагоди жити трансцендентним життям, і тому, дарма що здобула людську форму, знову скотиться до пекельних умов життя. Своїм власним прикладом Шрі Чайтан'я Махапрабгу показує, з яким смиренням і покірливістю треба держатись перед вайшнавою, навіть перебуваючи на високому рівні. Таке вчення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що його Він звістує як ачар'я світу, найвищий духовний вчитель і наставник.

Цей вірш має дуже велике значення для руху свідомості Крішни. У своїй «Амріта-праваха-бгаш'ї» Шріла Бгактівінода Тгакура пояснює: не слід думати, що раз Шрі Чайтан'я Махапрабгу народився як брахмана і належав до найвищого духовного ступеню, санн'ясі, Йому не годилося отримувати настанови від Шріли Рамананди Раї, що належав до касти шудр. Щоб з'ясувати це питання, Шрі Чайтан'я Махапрабгу повідомив Рамананді Раї, що знання свідомості Крішни важливіше за кастову приналежність. У системі варнашрама-дгарми для брахманів, кшатрій, вайшій та шудр визначено різні обов'язки. Брахмана повинен бути духовним вчителем усіх інших варн, чи класів, але коли справа стосується свідомості Крішни, то духовним вчителем може стати кожен, бо знання свідомості Крішни відповідає рівню духовної душі. Не має значення, хто людина — брахмана, кшатрія, вайш'я, шудра, санн'ясі, ґріхастга чи хто завгодно інший. Якщо людина просто розуміє цю науку, вона може стати духовним вчителем.У «Харі-бгакті-віласі» сказано, що не слід приймати посвяту від людини небрахманічного походження, якщо є достойна особа з роду брахманів. Ця настанова призначена для тих, хто надмірно покладається на світський суспільний устрій, і дуже підходить тим, хто хоче жити далі світським життям. Той, хто розуміє істинну природу свідомості Крішни і серйозно бажає здобути трансцендентне знання, яке приведе його до досконалості в житті, може прийняти духовного вчителя з будь- якого суспільного стану за умови, що духовний вчитель цілковито обізнаний в науці про Крішну. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура також стверджує, що, хоча людина може посідати становище брахмани, кшатрії, вайш'ї, шудри, брахмачарі, ванапрастги, ґріхастги чи санн'ясі, якщо вона знає науку про Крішну, то може стати духовним вчителем як вартма-прадаршака-ґуру, дікша-ґуру чи шікша-ґуру. Духовного вчителя, який перший дає інформацію про духовне життя, називають вартма-прадаршака-ґуру, духовного вчителя, який згідно з приписами шастр дає посвяту, називають дікша-ґуру, а духовного вчителя, який дає настанови, щоб підняти учня на вищий рівень, називають шікша-ґуру. Про якості духовного вчителя судять за тим, наскільки він знає науку про Крішну. Не важить, чи він брахмана, кшатрія, вайш'я чи шудра. Це повчання Шрі Чайтан'ї Махапрабгу зовсім не суперечить настановам шастр. У «Падма Пурані» сказано:Той, хто справді досягнув висот у духовному знанні про Крішну, зовсім не є шудра, навіть якщо він народився в родині шудр. Однак навіть віпра, брахмана, який дуже вміло виконує шість брахманічних обов'язків (паṭгана, пāṭгана, йаджана, йāджана, дāна, пратіґраха) і до того ж добре знається на ведичних гімнах, все таки не може стати духовним вчителем, якщо він не вайшнава. Натомість навіть якщо людина з'явилась на світ у родині чандал, але добре розуміється на свідомості Крішни, вона може стати ґуру. Це все настанови шастр, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу, строго дотримуючись цих настанов, як ґріхастга на ім'я Шрі Вішвамбгара, отримав посвяту від ґуру-санн'ясі, Iшвари Пурі. Так само Шрі Ніт'янанда Прабгу отримав посвяту від Мадгавендри Пурі, санн'ясі. Щоправда, існує також думка, що Він отримав посвяту від Лакшміпаті Тіртги. Адвайта Ачар'я, дарма що ґріхастга, отримав посвяту від Мадгавендри Пурі, а Шрі Расікананда, дарма що народився в родині брахманів, отримав посвяту від Шрі Ш'ямананди Прабгу, що походив з касти не-брахманів. Є багато прикладів того, як природжені брахмани отримували посвяту від людини, народженої в сім'ї не-брахманів. Щодо ознак брахмани у «Шрімад-Бгаґаватам»(7.11.35) сказано:Якщо людина народилась у родині шудр, але має усі якості духовного вчителя, її слід вважати не лише за брахману, а й за достойного духовного вчителя. Цього самого навчав і Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Тому Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура у згоді з приписами запровадив церемонію вручення священного шнура для всіх вайшнавів.Деякі вайшнави, що живуть як бгаджанананді, не проходять савітра-самскари (посвяту священним шнуром), але це не означає, що священний шнур не слід використовувати в проповідницькій діяльності. Є два типи вайшнавів — бгаджанананді і ґоштгй-ананді. Бгаджанананді не цікавиться проповіддю, але ґоштгй-ананді прагне поширювати свідомість Крішни, щоб дарувати благо людям і збільшувати число вайшнавів. Становище вайшнави вище за становище брахмани. Діючи як проповідник, вайшнава повинен бути визнаний як брахмана, інакше його становище можуть не зрозуміти. Проте вайшнаву-брахману визначають не за народженням, а за його якостями. На жаль, ті, хто не мають розуму, не усвідомлюють різниці між брахманою і вайшнавою. Таким недалеким людям здається, що духовним вчителем може бути тільки брахмана. Тільки з огляду на це Шрі Чайтан'я Махапрабгу в цьому вірші проголошує:Якщо хтось стає ґуру, то вже цим самим він став брахманою. Iноді кастові ґуру кажуть, що йе кṛшṇа-таттва-веттā, сеі ґуру хайа означає, що не-брахмана може стати шікша-ґуру або вартма-прадаршака-ґуру, але не ґуру, який дає посвяту. Ці кастові ґуру запевняють, що народження і родинні зв'язки — це найголовніше. Однак для вайшнавів така теорія спадковості неприйнятна. Слово ґуру однаково стосується і вартма-прадаршака-ґуру, і шікша-ґуру, і дікша-ґуру. Якщо ми не приймемо принцип, який проголосив Шрі Чайтан'я Махапрабгу, цей рух свідомості Крішни не зможе поширюватись усім світом. Згідно з задумом Шрі Чайтан'ї Махапрабгу пṛтгівīте āчге йата наґарāді-ґрāма сарватра прачāра хаібе мора нāма — вчення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу треба проповідувати по всьому світі. Це не означає, що люди повинні, прийнявши Його вчення, залишатись шудрами або чандалами. Коли з людини виховано чистого вайшнаву, її слід визнати за істинного брахману. Це суть повчання Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, висловленого в цьому вірші.

Досконалий відданий завжди діє згідно з бажаннями Верховного Бога-Особи. Натомість матеріаліст пливе за хвилями матеріальної енерґії. Шріла Бгактівінода Тгакура сказав: мāйāра ваṣе, йāччга бгесе, кгāччга хāбуḍубу, бгāі — людину, що перебуває в пазурах матеріальної енерґії, носять хвилі цієї ілюзорної енерґії. Iншими словами, той, хто перебуває в матеріальному світі, є слуга майі. Однак той, хто перебуває в духовній енерґії, є слуга Верховного Бога-Особи. Хоча Рамананда Рая знав, що не існує нічого невідомого Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, він таки став пояснювати цю тему далі, тому що цього бажав Господь.

Це вірш із «Брахма-самхіти»(5.1).

Вріндавану змальовано в «Брахма-самхіті» (5.56) так:Духовне царство Вріндавани завжди має духовну природу. Там завжди присутні богині процвітання й ґопі. Вони кохані Крішни, тому всі вони так само духовні, як і Крішна. У Вріндавані Крішна — Верховна Особа і чоловік усіх ґопі та богинь процвітання. Дерева у Вріндавані виконують усі бажання. Земля зроблена з філософського каменю, а вода — нектар. Слова там — музика, а всі рухи — танець. Нерозлучний супутник Господа там — флейта. Планета Ґолока Вріндавана самосяйна, як Сонце, і сповнена духовного блаженства. Досконалість життя полягає в тому, щоб смакувати це духовне буття. Тому всім варто розвивати це знання. У Вріндавані духовні корови дають духовне молоко. Жодна мить там не минає марно, іншими словами, там немає минулого, теперішнього чи майбутнього. Не зникає марно навіть найдрібніша часточка часу. Віддані, що перебувають у матеріальному всесвіті, поклоняються тій трансцендентній обителі, що називається Ґолока Вріндавана. Господь Брахма сам каже: «Я поклоняюсь цій духовній країні, де присутній Крішна». Цю трансцендентну Вріндавану не можуть оцінити невіддані і душі, що не усвідомили себе, тому що Вріндавана-дгама цілковито духовна. Iгри Господа, що там проходять, також духовні. Там немає нічого матеріального. У молитві Шріли Нароттами даси Тгакури («Прартгана»1) сказано:«Коли Господь Ніт'янанда зглянеться на мене і я збагну марноту матеріальних насолод?»«Коли мій розум очиститься від усього матеріального бруду і я зможу відчути присутність духовної Вріндавани?»«Коли мене будуть вабити повчання Ґосвамі і я зрозумію, хто такі Радга й Крішна і що таке Вріндавана?»Ці вірші свідчать про те, що якщо людина хоче збагнути Вріндавану, то їй спочатку треба очиститись від усіх матеріальних бажань і потягу до корисливої діяльності та умоглядного пізнання.Що стосується слів апрāкṛта навīна мадана, то апрāкṛта позначає те, що прямо протилежне матеріальним уявленням. Майаваді вважають це за нуль чи за безособистісність, але істина інакша. В матеріальному світі все тьмяне, але в духовному світі все живе. Бажання насолоджуватись є і в Крішні, і в Його невід'ємних часточках, живих істотах. Бажання жителів духовного світу також духовні. Ніхто не повинен помилково гадати, що бажання духовного світу матеріальні. В матеріальному світі, якщо людина відчуває статевий потяг і насолоджується статевим життям, її насолода тимчасова. Ця насолода минає за кілька хвилин. В духовному світі може бути присутня ця сама насолода, однак там вона ніколи не минає. Там ця насолода триває без кінця. Така статева насолода в духовному світі здається істоті дедалі приємнішою і збагачується щораз новими аспектами. Тоді як у матеріальному світі статева насолода завжди минає і вже за кілька хвилин викликає відразу. Крішна здається дуже схильним до статевого життя, і тому Його називають юним Купідоном духовного світу. Однак Його бажання позбавлене матеріального сп'яніння.Ґāйантаṃ трāйате йасмāд ґāйатрī тваṃ татаṭ смṛтā: той, хто повторює мантру ґаятрі, поступово звільняється від матеріальних лабет. Iнакше кажучи, те, що звільняє від матеріального ув'язнення, називається ґаятрі. Пояснення ґаятрі- мантри можна знайти у Мадг'я-лілі, двадцять другій главі, 125 вірші:Кама-ґаятрі-мантра скидається на ведичний гімн, однак це Сам Верховний Бог-Особа. Між Кама-ґаятрі і Крішною немає різниці. Обоє складені з двадцяти чотирьох з половиною трансцендентних складів (див. Мадг'я 21.125–129). Ця відображена у літерах мантра — також Крішна. Ця мантра сходить, наче місяць. Через це серед людей і серед усіляких інших живих істот виникає відображене бажання, але вже у перекрученому вигляді. В мантрі клīṃ кāма-девāйа відмахе пушпа- бāṇāйа дгīмахі тан но 'наṅґаṭ прачодайāт Крішну названо Кама-дева, Пушпа-бана і Ананґа. Кама-дева — це Мадана- мохана, Божество, яке встановлює наші стосунки з Крішною. Пушпа-бана («Той, хто тримає лук із квітів») — це Ґовінда, Бог-Особа, що приймає наше віддане служіння. Нарешті, Ананґа — це Ґопіджана-валлабга, що дарує втіху ґопі і є найвища мета життя. Ця Кама-ґаятрі (клīṃ кāма-девāйа відмахе пушпа-бāṇāйа дгīмахі тан но 'наṅґаṭ прачодайāт) просто не належить до матеріального світу. Коли істота досягає високого духовного розуміння, вона може поклонятись Верховному Богові-Особі своїми духовно очищеними чуттями і виконувати бажання Господа.«Завжди думай про Мене і стань Моїм відданим. Складай Мені поклони і поклоняйся Мені. Так ти неодмінно прийдеш до Мене. Я обіцяю це тобі, бо ти Мій дуже дорогий друг» (Б.-ґ.18.65).У «Брахма-самхіті»(5.27–28) сказано:«Тоді Ґаятрі, матір Вед, проявлена божественним звуком флейти Шрі Крішни, увійшла в лотосові уста самоявленого Брахми через вісім його вушних отворів. Так народжений на лотосі Брахма отримав мантру ґаятрі, що з'явилася із пісні Шрі Крішниної флейти. Відтак він посів статус двічінародженого, отримавши посвяту від верховного, предвічного наставника, Самого Бога. Повторюючи подумки цю ґаятрі, що втілює в собі три Веди, Брахма досяг просвітлення і пізнав весь обшир океану істини. Тоді він підніс гімн у шану Шрі Крішні, суті всіх Вед».Вібрація флейти Господа Крішни — це джерело ведичних гімнів. Господь Брахма, сидячи на лотосі, почув звук Крішниної флейти і так отримав посвяту в мантру ґаятрі.

Як в матеріальному світі є численні небесні тіла, які називають зірками та планетами, та у духовному світі є багато духовних планет, які називають Вайкунтгалоками. Однак духовний всесвіт простягається дуже, дуже далеко за межами скупчення матеріальних всесвітів. Вчені-матеріалісти неспроможні навіть оцінити число планет і зірок у цьому всесвіті. Вони також неспроможні дістатись космічними кораблями до інших зірок. Згідно з «Бгаґавад-ґітою»(8.20), існує також духовний світ:«Проте існує інша непроявлена природа, вічна й трансцендентна щодо проявленої та непроявленої матерії. Ця природа — верховна й ніколи не знищується. Коли все в цьому світі знищується, та частина залишається така, як є».Отже, є інша природа, вища проти матеріальної. Слова бгāва і свабгāва означають «природа». Духовна природа вічна, і навіть коли гинуть у вогні заглади всі матеріальні всесвіти, планети в духовному світі залишаються незаймані. Вони залишаються, так само як після знищення матеріального тіла залишається духовна душа. Духовний світ називають світом апракріта (антиматеріальним). Найвища планетна система у цьому трансцендентному, духовному світі, відома як Ґолока Вріндавана. Це обитель Самого Господа Крішни, що також цілковито духовний. Крішну називають там Апракріта-мадана. Iм'я Мадана стосується до Купідона, але Крішна — це духовний Мадана. Його тіло не матеріальне, як оце тіло Купідона в матеріальному всесвіті. Тіло Крішни цілковито духовне — сач-чід-ананда-віґраха. Тому Його називають Апракріта-мадана. Його також називають Манматга-мадана, і це означає, що Він приваблює навіть Купідона. Iноді діянням Крішни і Його привабливому образу вульґарні матеріалісти дають хибне тлумачення, звинувачуючи Його в аморальності, через те що Він танцював із ґопі. Але такі закиди викликані нерозумінням того, що Крішна не належить до цього матеріального світу. Його тіло — сач-чід-ананда-віґраха, цілковито духовне. В Його тілі немає ніякої матеріальної скверни, Його тіло не слід вважати купою м'яса та кісток. Філософи- майаваді вважають тіло Крішни за матеріальне, але то відразлива, грубо матеріалістична концепція. Крішна цілковито духовний, і так само цілковито духовні ґопі, що і підтверджує «Брахма-самхіта»(5.37):«Я поклоняюсь Ґовінді, предвічному Господеві. Він живе у Своєму царстві, на Ґолоці, разом із Радгою — втіленням енерґії екстазу (хладіні), схожою на Його власну духовну постать. Їх оточують повірниці Радги — поширення Її тіла, наснажені вічнорадісною духовною расою».Ґопі мають ту саму духовну природу (ніджа-рūпатайā), тому що вони — поширення Крішниної енерґії насолоди. Ні Крішна, ні ґопі не мають нічого спільного з матеріальною плоттю чи з матеріальним зачаттям. У матеріальному світі жива істота ув'язнена в клітці матеріального тіла і через невігластво вважає себе за тіло. Тому насолода від задоволення хтивих бажань між чоловіками й жінками тут цілковито матеріальна. Хіть матеріалістичної людини не йде ні в яке порівняння з трансцендентною хіттю Крішни. Зрозуміти хтиві бажання Крішни та ґопі може тільки той, хто сягнув високого рівня в духовній науці. В «Чайтан'я-чарітамріті» хтиві бажання ґопі порівняно з золотом. Натомість хтиві бажання матеріалістичної людини порівняно з залізом. Залізо й золото аж ніяк не одне й те саме. Живі істоти, рухомі й нерухомі, — це невід'ємні частки Крішни, тому одвічно вони мають такі самі хтиві бажання, що й Крішна. Але коли такі хтиві бажання виявлені за посередництвом матерії, вони викликають відразу. В істинному світлі зрозуміти Крішну жива істота може лише якщо досягає високого духовного рівня і звільнюється від матеріального рабства, як про те сказано в «Бгаґавад- ґіті»(4.9):«Той, хто знає трансцендентну природу Мого з'явлення і діяльності, покинувши тіло, о Арджуно, не народжується знову в матеріальному світі, а досягає Моєї вічної обителі».Коли людина пізнає, чим є тіло Крішни, а також природу хтивих бажань Господа, вона одразу ж звільнюється. Зумовлена душа, ув'язнена в клітці матеріального тіла, зрозуміти Крішну неспроможна. В «Бгаґавад-ґіті»(7.3) сказано:«З багатьох тисяч людей, можливо, один намагається досягнути досконалості, а з тих, хто досягнув досконалості, навряд чи бодай один справді знає Мене».Слово сіддгайе означає звільнення. Тільки звільнившись від матеріальної зумовленості можна пізнати Крішну. Коли людина пізнає Крішну, як Він є (таттватаṭ), вона насправді живе вже в духовному світі, хоча зовні здається, що вона живе в матеріальному тілі. Цю глибоку науку можна зрозуміти, якщо досягнуто високий духовний рівень.У «Бгакті-расамріта-сіндгу» (1.2.187) Шріла Рупа Ґосвамі каже:Коли людина в матеріальному світі бажає з любов'ю та відданістю служити Крішні, і більш нічого, вона вже звільнена, хоча й діє в матеріальному світі. «Бгаґавад-ґіта»(14.26) засвідчує це:«Той, хто повністю присвятив себе відданому служінню і не відходить від нього за жодних обставин, одразу підіймається над ґунами матеріальної природи й досягає рівня Брахмана».Звільнення можна досягнути, просто виконуючи любовне служіння Господеві. В «Бгаґавад-ґіті»(18.54) сказано: брахма- бгūтаṭ прасаннāтмā на ṣочаті на кāṅкшаті — той, хто сягнув висот духовного знання і піднявся на рівень брахма-бгута, не журиться і не прагне нічого матеріального. Це рівень усвідомлення духу.Шріла Бгактівінода Тгакура на рівні брахма-бгута виділяє два ступені — сварупа-ґата і васту-ґата. Якщо людина істинно збагнула Крішну, але зберігає ще певний зв'язок із матерією, вважають, що вона перебуває у своїй сварупі, предвічній свідомості. Коли ця предвічна свідомість повністю одухотворюється, її називають свідомість Крішни. Той, хто має таку свідомість, живе насправді у Вріндавані. Він може жити де завгодно, матеріальне місце перебування такої особи не має значення. Коли з милості Крішни людина піднімається на такий високий рівень, вона цілковито звільняється від скверни матеріального тіла та розуму і насправді живе вже у Вріндавані. Цей рівень називають васту-ґата.Треба виконувати свою діяльність, піднявши свою свідомість на рівень сварупа-ґата. При тому слід повторювати чін- майі ґаятрі, духовні мантри: оṃ намо бгаґавате вāсудевāйа, клīṃ кṛшṇāйа ґовіндāйа ґопīджана-валлабгāйа свāхā і клīṃ кāма-девāйа відмахе пушпа-бāṇāйа дгīмахі тан но 'наṅґаṭ прачодайāт. Це мантри Кама-ґаятрі або кама-біджа. Треба дістати посвяту від істинного духовного вчителя і поклонятись Крішні цими трансцендентними мантрами.У цьому вірші і в попередньому Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі пояснює:Той, хто пройшов належне очищення і отримав посвяту від духовного вчителя, поклоняється Верховному Богові-Особі, Крішні, повторюючи цю мантру, Кама-ґаятрі з кама-біджею. Як підтверджує «Бгаґавад-ґіта»(18.65), треба присвятити себе трансцендентному поклонінню, щоб стати гідним того, щоб Крішна, всепривабливий, нас привабив:«Завжди думай про Мене і стань Моїм відданим. Складай Мені поклони і поклоняйся Мені. Так ти неодмінно прийдеш до Мене. Я обіцяю це тобі, бо ти Мій дуже дорогий друг».Кожна жива істота являє собою невід'ємну частку Крішни, і тому Крішна природно привабливий для всіх істот. Потяг до Крішни притлумлений матеріальним покриттям. У матеріальному світі більшість істот не мають справжнього потягу до Крішни, але, звільнившись від матеріальної зумовленості, вони природно приваблюються до Нього. Тому в цьому вірші сказано: сарва-чіттāкаршака — «Кожного природно вабить до Крішни». Цей потяг вже є в серці кожного, і коли серце очищується, цей потяг проявляється (чето-дарпаṇа- мāрджанаṃ бгава-махā-дāвāґні-нірвапаṇам).

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.32.2).

Кожен має певний трансцендентний настрій, в якому любить Крішну і служить Йому. Крішна — найпривабливіша особа для всіх відданих. Тому Його називають акгіла-расāмṛта-мūрті — трансцендентним втіленням принадності для всіх відданих: і відданих у шанта-расі, і відданих у дас'я-расі, і в сакг'я-расі, і в ватсал'я-расі, і в мадгур'я-расі.Це найперший вірш «Бгакті-расамріта-сіндгу», яким Шріла Рупа Ґосвамі починає цю книгу.

Це вірш із «Ґіта-ґовінди»(1.11).

Це цитата з «Бгаґаватам»(10.89.58). Цей вірш наведено в описі того, як Крішна взяв Арджуну за межі матеріального всесвіту, коли Арджуна шукав синів брахмани.Господь Маха-Вішну, що перебуває поза матеріальним світом, також привабився до зовнішності Крішни. Маха-Вішну навіть вкрав синів брахмани у Двараці, щоб Його відвідали Крішна з Арджуною. Цей вірш наведено для того, щоб показати: Крішна такий привабливий, що приваблює навіть Маха-Вішну.

Цей вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.16.36) повідали дружини змія Калії.

Це вірш із «Лаліта-мадгави»(8.34) Шріли Рупи Ґосвамі.

Це цитата з «Вішну Пурани»(6.7.61).

Це цитата з «Вішну Пурани»(1.12.69).

Цей вірш узято з «Удджвала-ніламані»(4.3) Шріли Рупи Ґосвамі.

Даний вірш — цитата з «Брахма-самхіти» (5.37).

Суґандгі удвартана — це паста, яку роблять, змішуючи різні парфуми та ароматичні олії. Нею масажують тіло і таким чином очищують його від бруду й поту. Тіло Шріматі Радгарані пахне саме собою, але від масажу ароматичною пастою любові Крішни все Її тіло стає вдвічі запашнішим і набуває осяйного блиску. Це початок опису трансцендентного тіла Шріматі Радгарані, який наводить Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі. Цей опис (наведений у віршах 165–181) спирається на книжку Шріли Раґгунатги даси Ґосвамі за назвою «Премамбгоджа-маранда». Шріла Бгактівінода Тгакура перекладає санскритський ориґінал так:«Любов ґопі до Крішни повна трансцендентного екстазу і схожа на осяйний самоцвіт. Тіло Радгарані, осяяне променями цього трансцендентного самоцвіту, ще більше запашнішає, і його прикрашають кункумою. Вранці Її тіло омиває нектар співчуття, опівдні — нектар юності, а ввечері — нектар сяйва. Так Її тіло омивається, і від того воно починає сяяти, як самоцвіт чінтамані. Вона вдягнена в різні шовкові шати, однією з яких є Її природна сором'язливість.Її врода, прикрашена червоною кункумою самої краси і чорним мускусом кохання, стає ще виразніша. Так тіло Шріматі Радгарані прикрашають різними кольорами. Її оздоби уособлюють природні ознаки екстазу: дрож, сльози, захват, заціпеніння, піт, переривання голосу, почервоніння, шал і безтямність. Дев'ять цих різних коштовностей прикрашають усе Її тіло. Окрім цього, вроду Її тіла підкреслюють Її трансцендентні якості, що сплетені в ґірлянду на Ній. Екстаз любові до Крішни визначають як дгіра і адгіра — врівноважений і нестриманий. Цей екстаз становить накидку на тілі Шріматі Радгарані, напахчену камфорою. Її трансцендентний гнів на Крішну втілений як зачіска на Її голові, а на Її прекрасному чолі сяє тілака Її великого щастя. Сережки Шріматі Радгарані — це святі імена Крішни, а також розповіді про Його ім'я та славу. Її вуста завжди червонуваті від бетелю екстатичної прив'язаності до Крішни. Чорна фарба, якою підведені Її очі, — це Її лукаві витівки з Крішною, викликані любов'ю. Її жарти з Крішною і ласкаві усмішки становлять камфору, якою Вона напахчена. Вона спить у Своєму покої, в якому повітря пронизане ароматом гордості, і коли кладеться на ложе, трансцендентне розмаїття Її любовних екстазів схоже на діамантовий медальйон у Її намисті розлуки. Її трансцендентні груди покриті сарі у формі прив'язаності до Крішни й гніву на Нього. Вона має струнний інструмент качгапі-віну, яким є Її слава й успіх, що висушує лиця й груди інших ґопі. Вона завжди кладе руки на плечі Своєї подружки-ґопі, яка уособлює Її юну вроду, і хоча Вона сповнена стількох духовних багатств, Її завоював Купідон, якого звуть Крішна. Він підкорив Її. Шріла Раґгунатга даса Ґосвамі складає шанобливі поклони Шріматі Радгарані, затиснувши між зубами соломинку. Він молиться до Неї: «О Ґандгарвіко, Шріматі Радгарані, як Господь Крішна ніколи не відкидає віддану Йому душу, так і Ти, будь ласка, не відкидай мене». Це загальний переклад «Премамбгоджа-маранди», на яку посилається Кавіраджа Ґосвамі.

Спочатку Шріматі Радгарані намащує Своє тіло пастою Крішниної прив'язаності до Неї. Далі Вона омивається водою милосердя. Минувши вік пауґанда (від п'яти до десяти), Шріматі Радгарані спочатку постає як милість. Друге омовіння Вона робить опівдні в воді тāруṇйāмṛта, нектару юності. Це, насправді, прояв Її юності, яка щойно прийшла.

Після інших омовінь надвечір Радгарані омивається в нектарі довершеної краси. Цей нектар представляє особисті якості краси й осяйності. Отже, всього Шріматі Радгарані робить три омовіння в різних водах. Після того Радгарані надягає вбрання — на верхню частину тіла й на нижню. Верхнє вбрання рожеве і являє собою Її любов і потяг до Крішни, а нижнє вбрання, чорне шовкове сарі, — це Її сором'язливість.

Двадцять різних проявів настрою екстазу, починаючи з кіла-кінчіти, описані так: перше, з тілом пов'язані бгава (екстаз), хава (жести) і хела (зневага); з особою пов'язані шобга (врода), канті (сяйво), діпті (блиск), мадгур'я (чарівність), праґалбгата (зухвалість), аудар'я (великодушність) і дгайр'я (терплячість); а з природою пов'язані ліла (розваги), віласа (втіхи), віччгіті (розрив стосунків) і вібграма (спантеличення). Щоб перекласти з санскриту слова кіла-кінчіта, моттайіта і куттаміта, немає еквівалентів.Ґірлянда Шріматі Радгарані сплетена з Її якостей і поділяється на розумову, мовну і тілесну частини. Розумова частина — це Її милосердя і вміння вибачати. Мовна частина — це Її розмови, які дуже тішать слух. Тілесні якості — це вік, краса, сяйво і ґрація.

Вісім супутниць Радгарані (ашта-сакгі) — це різні втіхи, пов'язані з іграми Крішни. Крім цих розваг Шрі Крішни є також інша діяльність, яку уособлюють помічниці ґопі.

Даний вірш становить цитату з «Шрі Ґовінда- ліламріти»(11.122) Крішнадаси Кавіраджі Ґосвамі. Цей вірш збудовано в формі запитань і відповідей, що описують славу Шріматі Радгарані.

Ми повинні завжди пам'ятати, що чуттєву насолоду Крішни ніколи не можна ставити на один рівень із чуттєвою насолодою матеріального світу. Як ми вже пояснювали, чуттєва насолода Крішни — наче золото. Спотворене відображення цієї чуттєвої насолоди в матеріальному світі — наче залізо. Смисл даних описів у тому, що Крішна не безособистісний. Він має всі бажання, які у спотвореному відображенні проявлені в цьому матеріальному світі. Однак природа цих бажань різна: одні духовні, а інші матеріальні. Як відрізняється життя від смерті, так відрізняється духовна чуттєва насолода від матеріальної.

Цей вірш узято з «Бгакті-расамріта-сіндгу» (2.1.230).

Дану цитату взято також із «Бгакті-расамріта-сіндгу»(2.1.119).

Ці застереження, як пише Шріла Бгактівінода Тгакура у своїй «Амріта-праваха-бгаш'ї», призначені для нас. По суті, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Рамананді Раї: «Дорогий Раманандо, пояснення, які ти дав щодо мети життя і розваг Шріматі Радгарані та Крішни, — це, безперечно, істина. Хоча це все правда, будь ласка, розповідай далі, якщо можна сказати щось іще». У відповідь Рамананда Рая сказав: «Я не думаю, що можу сказати щось іще, але є ще одна тема, према-віласа-віварта, яку я можу Тобі викласти. Я не знаю, втішить вона Тебе чи ні».

Тем, які збираються обговорювати Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу і Рамананда Рая, не збагнути поетам-матеріалістам. Цього не збагнути ні інтелектом, ні матеріальним сприйняттям. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура стверджує, що пізнати духовний смак людина може, лише коли підніметься над матеріальною ґуною добра і перебуватиме на трансцендентному рівні. Цей рівень називається вішуддга-саттва (саттваṃ віṣуддгаṃ васудева-ṣабдітам). Сфера вішуддга-саттви простягається поза блідим світом матерії і неприступна ні для тілесних органів чуття, ні для умоглядного розумування. Наше ототожнення з грубою матерією тіла і з тонкою матерією розуму відмінне від духовного розуміння. Iнтелект і розум матеріальні, а тому любовні стосунки Шрі Радги й Крішни неприступні для їхнього сприйняття. Сарвопāдгі-вінірмуктаṃ тат-паратвена нірмалам: лише коли ми звільнимось від усіх матеріальних позначень і наші чуття повністю очистяться в процесі бгакті, тоді ми зможемо зрозуміти діяльність чуттів Абсолютної Iстини (хṛшīкеṇа хṛшīкеṣа-севанаṃ бгактір учйате).Духовні чуття вищі за матеріальні. Матеріаліст може сягнути розумом тільки до заперечення матеріального розмаїття, але йому не збагнути духовного розмаїття. Він думає, що духовне розмаїття — це просто заперечення матеріального розмаїття, а отже є порожнечею. Але такі уявлення не сягають навіть перших ступенів усвідомлення духу. Гідна подиву діяльність грубого тіла й тонкого розуму завжди недосконала. Ця діяльність ефемерна й нижча за духовне розуміння. Духовний смак — це вічне диво, і його визначають як пурна, шуддга, ніт'я-мукта — довершений, досконало чистий і вічно вільний від усіх матеріальних понять. Коли ми не можемо виконати свої матеріальні бажання, ми неодмінно відчуваємо жаль і замішання. Це можна окреслити терміном віварта. Але в духовному житті не буває жалю, сп'яніння чи недосконалості. Шріла Рамананда Рая був досвідчений знавець духовної діяльності Шріматі Радгарані і Крішни, і тепер він виніс свій духовний досвід на суд Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і запитав, чи схвалює Господь його розуміння духовної істини.Щодо цього найбільш відомі три книги. Одну написав Бгакта даса Баула, її назва «Віварта-віласа». Другу склав Джаґадананда Пандіта, і вона називається «Према-віварта». Книга Шрі Рамананди Раї називається «Према-віласа-віварта». «Віварта-віласа» Бгакти даси Баули докорінно відрізняється від двох інших. Iноді ці трансцендентні твори пробують вивчати університетські студенти чи професори, намагаючись критично проаналізувати їх зі світського погляду, аби здобути вчений ступінь доктора наук абощо. Таке розуміння цих тем, безперечно, відрізняється від розуміння Рамананди Раї. Той, хто хоче отримати справжній вчений ступінь доктора наук від Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, затверджений авторитетом Рамананди Раї, повинен спочатку звільнитись від усіх матеріальних позначень (сарвопāдгі-вінірмуктаṃ тат-паратвена нірмалам). Особа, яка ототожнює себе з матеріальним тілом, неспроможна збагнути цих бесід між Шрі Раманандою Раєю та Шрі Чайтан'єю Махапрабгу. Створені людським розумом релігійні писання і трансцендентні філософські розмови не мають із цими темами нічого спільного. По правді, між тим і тим пролягає прірва. Даний предмет дуже ретельно висвітлив Шріман Мадгавачар'я. Філософи-матеріалісти мають матеріальний світогляд і тому нездатні осягнути духовної према- віласа-віварти. Їм не вдасться помістити на тарілці слона. Тож світським спекулятивним мислителям не вдасться увібгати духовного слона у свої обмежені концепції. Це скидається на зусилля жаби виміряти Атлантичний океан, уявляючи, у скільки разів він більший за її колодязь. Філософи-матеріалісти і сахаджії нездатні зрозуміти бесід між Раманандою Раєю і Шрі Чайтан'єю Махапрабгу про ігри Шрі Радги й Крішни. В імперсоналістів чи пракріта-сахаджій одна тенденція — кидатись у імперсоналізм. Вони не можуть осягнути духовного розмаїття. З огляду на це все, коли Рамананда Рая спробував проспівати свої вірші, Шрі Чайтан'я Махапрабгу зупинив його, рукою закривши йому рота.

Ці вірші написав і співав сам Рамананда Рая. Шріла Бгактівінода Тгакура зазначає, що під час любовних утіх прив'язаність можна порівняти до самого Купідона. Однак під час розлуки Купідон стає посланцем високого кохання. Це називається према-віласа-віварта. Коли настає розлука, сама любовна втіха грає роль посланця, і до цього посланця Шріматі Радгарані зверталась як до подруги. Суть цих розмов у тому, що трансцендентні любовні взаємини під час розлуки дають таку саму насолоду, як і під час любовної втіхи. Коли Шріматі Радгарані була повністю занурена в почуття любові до Крішни, Вона переплутала дерево тамала з Крішною і обійняла його. Такі помилки мають назву према- віласа-віварта.

Цей вірш, який зацитував Рамананда Рая, вміщено в «Удджвала-ніламані»(14.155) Шріли Рупи Ґосвамі.

Шріла Санатана Ґосвамі радить нам слухати про Крішну від вайшнави. Слухати авайшнаву він забороняє.Посилаючись на цю цитату з «Падма Пурани», Шріла Санатана Ґосвамі попереджає нас, що не можна слухати про Крішну від авайшнави, хоч би який вчений він був зі світського погляду. Молоко, якого доторкнулись губи змії, має отруйну дію, і так само розмови про Крішну в вустах авайшнави також отруйні. Вайшнава натомість відданий Верховному Богові-Особі, і тому його бесіди мають духовну силу. У «Бгаґавад-ґіті»(10.10) Верховний Господь каже:«Тим, хто повсякчасно служить Мені з любов'ю і відданістю, Я даю розуміння, за допомогою якого вони можуть прийти до Мене». Коли говорить чистий вайшнава, його слова досконалі. Як це можливо? Його мовою керує Сам Крішна з середини його серця. Шріла Рамананда Рая має це благословення від Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і тому визнає, що всі його пояснення походять не з його власного інтелекту, а від Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Згідно з «Бгаґавад-ґітою»(15.15):«Я перебуваю в серці кожного, і пам'ять, знання і забуття походять від Мене. Всі Веди призначені для того, щоб пізнати Мене. Воістину, Я — укладач «Веданти», і Я — той, хто знає Веди».Весь інтелект походить від Верховного Бога-Особи, Наддуші у серці кожного. Невіддані хочуть від Верховного Господа чуттєвої насолоди і тому потрапляють під вплив майі, ілюзорної енерґії. Натомість віддані діють під проводом Верховного Бога-Особи і тому перебувають під впливом йоґамайі. З огляду на це, між висловами відданих і висловами невідданих величезна різниця.

Спосіб, який дає змогу повернутись додому, до Верховного Бога — це віддане служіння, але кожного у відданому служінні вабить певний смак. Хтось схильний служити Господеві у настрої слуги (дас'я-раса), хтось у настрої дружби (сакг'я-раса), ще хтось — у настрої батьківської любові (ватсал'я-раса), але жоден з цих настроїв не дає доступу до служіння Господеві в стосунках кохання. Щоб здобути таке служіння, треба йти слідами ґопі в екстазі сакгі-бгави. Тільки тоді можна зрозуміти трансцендентний смак стосунків кохання.Шріла Рупа Ґосвамі в «Удджвала-ніламані» радить:Ту, хто вдосконалює і збагачує любовні стосунки Крішни та Його втіхи з ґопі, називають сакгі. Вона є довіреною ґопі у стосунках кохання. Такі помічниці — наче самоцвіти в образі Крішниних повірниць. Самі заняття сакгі описано в «Удджвала-ніламані» так:В любовних розвагах Крішни, Він є герой (наяка), а Радгіка — героїня (наїка). Перше заняття ґопі — це оспівувати славу героя та героїні. Друге їхнє заняття — це створювати поступово ситуацію, в якій герой привабиться до героїні і навпаки. Третє їхнє заняття — спонукати Їх обох до зближення. Їхнє четверте заняття — впокорятися Крішні, п'яте — створювати радісну атмосферу, шостий — додавати Радзі й Крішні певності в Їхніх розвагах, сьоме — вдягати і прикрашати героя і героїню, восьме — майстерно вміти висловлювати Їхні бажання, дев'яте — приховувати прогріхи героїні, десяте — ошукувати своїх чоловіків та родичів, одинадцяте — повчати, дванадцяте — допомагати герою та героїні зустрічатись у домовлений час, тринадцяте — омахувати героя та героїню віялом, чотирнадцяте — іноді картати героя та героїню, п'ятнадцяте — заводити розмову, і шістнадцяте — всіляко захищати героїню.Деякі сахаджії-матеріалісти, що насправді нездатні зрозуміти розваг Радги й Крішни, нехтуючи авторитетною думкою, вигадують собі якийсь свій спосіб життя. Такі сахаджії називаються сакгі-бгекі, або ще іноді ґаура-наґарі. Вони вважають, що матеріальне тіло, гідне тільки на їжу для шакалів та собак, може бути для Крішни предметом насолоди. Тому вони штучно прикрашають матеріальне тіло, щоб привабити Крішну, вважаючи, що вони сакгі. Але Крішну штучне прикрашання матеріального тіла аж ніяк не приваблює. Що ж стосується до Шріматі Радгарані та Її ґопі, то їхні тіла, оселі, вбрання, прикраси, старання та вчинки цілковито духовні. Все це присвячене задоволенню духовних чуттів Крішни. Насправді, вони дають Крішні таку радість і насолоду, що Він віддає Себе під владу Шріматі Радгарані та Її подруг. Вони не мають нічого спільного ні з чим на чотирнадцяти планетних системах усесвіту. Хоча Крішна приваблює всіх, Він Сам приваблюється до ґопі та Шріматі Радгарані.Не слід піддаватись омані умоглядних вигадок, вважаючи своє матеріальне тіло досконалим і себе вважаючи сакгі. Це схоже на аханґрахопасану, тобто практику майаваді, що поклоняються своєму тілові як Всевишньому. Шріла Джіва Ґосвамі застерігає світських людей, щоб вони утримувались від таких уявлень. Також він попереджає, що вважати себе за одну з супутниць Всевишнього, не ступаючи слідами ґопі, — так само образливо, як і вважати себе за Всевишнього. Такі думки являють собою апарадгу. Треба привчати себе до життя у Вріндавані, слухаючи про бесіди ґопі з Крішною, однак не слід вважати себе за ґопі, тому що це образливо.

Цей вірш узято з «Ґовінда-ліламріти»(10.17).

У своїй «Амріта-праваха-бгаш'ї» Шріла Бгактівінода Тгакура пише: «Шріматі Радгарані — це ліана любові до Верховного Бога, а ґопі — наче галузки, квіти й листки. Коли ліану окроплює вода, галузки, квіти й листки непрямо отримують усю ту користь, яку має сама ліана. Але якщо воду лити прямо на галузки, квіти й листки, це не дає такої користі, як поливання кореня ліани. Ґопі не відчувають від прямого спілкування з Крішною такого щастя, яке вони відчувають, своїм служінням сполучаючи Шріматі Радгарані й Крішну. Трансцендентне задоволення ґопі полягає у єднанні Шрі Радги й Крішни».

Цей вірш також узятий із «Ґовінда-ліламріти»(10.16).

Шріматі Радгарані й ґопі не цікавляться власною насолодою від спілкування з Крішною. Їм приємніше бачити, як з Крішною спілкуються їхні подруги. Так любов до Верховного Бога поглиблює їхні взаємини, і бачити це Крішні дуже втішно.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура каже, що матеріальну хіть ні в якому разі не можна приписувати Крішні, що сповнений трансцендентного знання. Матеріальну хіть неможливо залучити до служіння Господеві, тому що хіть цікавить матеріалістів, але не Крішну. Для задоволення Крішни може послужити тільки према, любов до Верховного Бога. Према — це довершене служіння Господеві. Хтиві вчинки ґопі насправді являють собою найвищу любов до Верховного Бога, тому що ґопі ніколи не діють задля власного задоволення. Вони задоволені просто тим, що залучають до служіння Господеві інших ґопі. Ґопі відчувають більше трансцендентне задоволення, коли як посередниці залучають до служіння Крішні інших ґопі, ніж тоді, коли слугують Йому самі. У цьому полягає відмінність між матеріальною хіттю і любов'ю до Верховного Бога. Хіть належить до матеріального світу, а любов до Верховного Бога належить тільки Крішні.

Цей вірш становить цитату з «Бгакті-расамріта-сіндгу»(1.2.285).

Цей вірш — цитата із «Шрімад-Бгаґаватам» (10.31.19).

Загалом перелічено шістдесят чотири елементи служіння Крішні. Це і є реґулівні засади, які приписують шастри і дає духовний вчитель. Треба служити Крішні за цими реґулівними засадами, але якщо людина розвиває спонтанну любов до Крішни, яку проявляють у своїй діяльності жителі Вріндавани, то вона досягає рівня раґануґа- бгакті. Той, хто розвинув таку спонтанну любов, гідний піднятись на рівень існування, яким насолоджуються жителі Враджабгумі. У Враджабгумі немає якихось визначених засад, які керують служінням Крішні. Там усе роблять із спонтанної, природної любові до Крішни. Там немає мови про виконання засад ведичної культури. Таких засад дотримуються в матеріальному світі, і доки істота перебуває на матеріальному рівні, доти вона повинна їх дотримуватись. Однак спонтанна любов до Крішни трансцендентна. Може здаватись, що в ній іноді порушені реґулівні засади, але віддані, які відчувають спонтанну любов до Крішни, перебувають на трансцендентному рівні. Таке служіння називається ґунатіта, або нірґуна, тому що його не забруднюють три ґуни матеріальної природи.

На планеті Ґолока Вріндавана слуг Крішни очолюють Рактака і Патрака. Крішниних друзів очолюють Шрідама, Субала та інші. Також там є старші ґопі й пастухи, що їх очолюють Нанда Махараджа, матір Яшода та інші. Всі ці особи вічно виконують любовне служіння Господеві відповідно до своїх особистих прив'язаностей до Крішни. Той, хто хоче повернутись додому і служити Господеві прямо, може привабитись до Крішни як слуга, друг, батько чи матір. Якщо відданий постійно служить Крішні, протягом свого життя перебуваючи в якомусь одному екстазі, то, покинувши матеріальне тіло, він отримає відповідне духовне тіло, щоб служити Крішні згідно зі своєю прив'язаністю. Можна служити Крішні як слуга, друг, батько чи матір. Так само той, хто хоче служити Крішні в настрої кохання, може дістати відповідне тіло, діючи під проводом ґопі. Найяскравіший приклад у зв'язку з цим являють собою святі, яких називають шруті і які уособлюють Упанішади. Шруті зрозуміли, що, якщо вони не служитимуть Крішні і не йтимуть слідами ґопі, їм ніколи не вдасться ввійти у царство Бога і служити Крішні в настрої кохання. Тому вони стали на шлях спонтанного любовного служіння Крішні і йшли слідами ґопі.

Даний вірш являє собою цитату з «Шрімад-Бгаґаватам»(10.87.23), і його промовили шруті, уособлені Веди.

Цей вірш взято із «Бгаґаватам» (10.9.21). Його промовив Шріла Шукадева Ґосвамі. Він лунає, коли той прославляє матір Яшоду й інших відданих Крішни, описуючи, як вони можуть підкорити Крішну своєю любов'ю.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура зауважує, що слово сіддга-деха («досконале духовне тіло») стосується до тіла, вищого за матеріальне грубе тіло, складене з п'яти елементів, і тонкого астрального тіла, складеного з розуму, інтелекту й оманного его. Iншими словами, відданий здобуває цілковито духовне тіло, що підходить для служіння трансцендентній парі, Радзі й Крішні: сарвопāдгі-вінірмуктаṃ тат-паратвена нірмалам.Служити Радзі й Крішні відданий гідний тоді, коли перебуває в своєму духовному тілі, вищому за грубе й тонке матеріальні тіла. Це тіло називається сіддга-деха. Жива істота отримує те чи інше грубе тіло відповідно до своїх минулих вчинків і розумового стану. За цього життя розумовий стан істоти зазнає різних змін, і в наступному житті та сама істота відповідно до своїх бажань отримує вже інше тіло. Розум, інтелект і оманне его безперервно намагаються панувати над матеріальною природою. Залежно від цього тонкого астрального тіла жива істота отримує грубе тіло, щоб насолоджуватись об'єктами своїх бажань. Своєю діяльністю в цьому тілі істота готує інше тонке тіло. I відповідно до форми тонкого тіла істота отримує інше грубе тіло. Такий хід матеріального існування. Однак, коли істота досягає духовного становища і не бажає ні грубого, ні тонкого тіла, вона отримує своє предвічне духовне тіло. Це засвідчено в «Бгаґавад-ґіті»(4.9): тйактвā дехаṃ пунар джанма наіті мāм еті со 'рджуна.В духовному тілі істота піднімається до духовного світу і там живе або на Ґолоці Вріндавані, або на іншій планеті Вайкунтги. У духовному тілі вже немає матеріальних бажань, і відданий цілковито задоволений, служачи Верховному Богові-Особі, Радзі й Крішні. Це рівень бгакті (хṛшīкеṇа хṛшīкеṣа-севанаṃ бгактір учйате). Коли духовне тіло, розум і чуття повністю очистились, відданий може слугувати Верховному Богові-Особі та Його супутниці. На Вайкунтгах супутниця Господа — Лакшмі, а на Ґолоці Вріндавані — Шріматі Радгарані. В духовному світі, звільнившись від матеріальної скверни, можна слугувати Радга-Крішні та Лакшмі-Нараяні. Коли істота перебуває в такому духовному становищі, вона більше не думає про власне чуттєве задоволення. Таке духовне тіло називається сіддга-деха — тіло, в якому можна виконувати трансцендентне служіння Радзі й Крішні. Життєдіяльність на цьому рівні полягає в тому, щоб залучати трансцендентні чуття до любовного відданого служіння. Цей вірш конкретно зазначає: сакгī-бгāве пāйа рāдгā-кṛшṇера чарана — тільки трансцендентні піднесені особи в настрої ґопі можуть слугувати лотосовим стопам Радги й Крішни.

Методами віддгі-марґи — реґламентованого поклоніння Господеві згідно з приписами шастри й духовного вчителя — можна поклонятись Лакшмі-Нараяні. Але Верховному Богові-Особі, Радга-Крішні, цим методом прямо поклонятись неможливо. Взаємини Радги та Крішни і ґопі вільні від пишнот Лакшмі-Нараяни. Метод віддгі-марґи, виконання приписів, застосовують у поклонінні Лакшмі-Нараяні, однак метод спонтанного служіння, за якого відданий іде слідами ґопі, жителів Вріндавани, відбувається на значно вищому трансцендентному рівні і являє собою єдиний метод, яким поклоняються Радзі й Крішні. Цього високого становища не вдасться досягнути, якщо поклонятись Господеві в проявах Його пишнот. Ті, кого приваблює кохання Радги та Крішни, повинні йти слідами ґопі. Лише тоді вони отримають доступ до служіння Господу на Ґолоці Вріндавані і зможуть прямо спілкуватися з Радгою та Крішною.

Це цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.47.60).

Шрі Чайтан'я Махапрабгу визнав Рамананду Раю за найбільший авторитет у трансцендентному знанні про любовні стосунки між Радгою та Крішною. У цьому вірші Господь дослівно каже, що Рамананда Рая сягнув найвищої межі у цьому знанні.

Вірші з 245 по 257 — це все запитання й відповіді, якими обмінювались Шрі Чайтан'я Махапрабгу і Рамананда Рая. У цій бесіді вони старались виявити різницю між матеріальним і духовним буттям. Освіта в свідомості Крішни завжди трансцендентна і являє собою найліпшу з усіх різновидів освіти. Матеріальна освіта має метою нарощувати матеріальну чуттєву насолоду. Вище за матеріальну чуттєву насолоду стоїть інша, неґативна форма знання, що її називають брахма-від'я, або імперсональне трансцендентне знання. Але вище за цю брахма-від'ю, чи знання безособистісного Брахмана, стоїть знання про віддане служіння Верховному Господу, Вішну. Це знання вищого рівня. А ще вище за це — віддане служіння Господу Крішні, що являє собою найвищий різновид освіти. Згідно із «Шрімад-Бгаґаватам»(4.29.49): тат карма харі-тошаṃ йат сā відйā тан-матір йайā — «Найліпша діяльність — це діяльність задля вдоволення Верховного Господа, а найліпша освіта — це освіта, яка розвиває свідомість Крішни».Також, згідно із «Шрімад-Бгаґаватам»(7.5.23–24):Це слова Прахлади Махараджі, якими він відповів на запитання свого батька. Прахлада Махараджа сказав: «Слухати про Господа Вішну, прославляти Його, пам'ятати про Нього, служити Його лотосовим стопам, поклонятись Йому, підносити Йому молитви, бути Його слугою і Його другом, все присвячувати на служіння Йому — ось різні форми відданого служіння. Якщо людина вдається до такої діяльності, її освіту слід вважати взірцем найвищої досконалості».

Найбільша слава, яку може мати жива істота, — це бути відданим Крішни і діяти в свідомості Крішни. У матеріальному світі всі намагаються прославитись, нагромадивши великий рахунок у банку чи матеріальне багатство. Між кармі точиться невпинне змагання за вищий рівень багатства у суспільстві. Весь світ рухається під впливом цього духу змагання. Але здобуті в такий спосіб ім'я та слава тимчасові і тривають лише доти, доки існує тимчасове матеріальне тіло. Можна прославитись як брахма-ґ'яні, вчений-імперсоналіст, або можна стати матеріально заможною людиною. В обох випадках ця слава нижча за славу відданого Крішни. У «Ґаруда Пурані» сказано:«За цієї епохи Калі мати славу великого відданого — велика рідкість. Однак становище такої людини вище за становище великих півбогів, як то Брахма і Махадева. Така думка всіх духовних вчителів».В «Iтіхаса-самуччаї» Нарада каже Пундаріці:«Коли після багатьох, багатьох народжень особа усвідомлює, що вона вічний слуга Вāсудеви, вона може звільнити всі світи».В «Аді Пурані», в розмові Крішни й Арджуни, сказано: бгактāнāм ануґаччганті муктайаṭ ṣрутібгіṭ саха — «Найвищий рівень звільнення дарує людині ведичне знання. Всі ідуть стопами такого відданого». Аналогічно, у «Бріхан-нарадія Пурані» теж сказано: адйāпі ча муні-ṣрешṭгā брахмāдйā апі деватāṭ — «Донині навіть великі півбоги, як оце Брахма і Господь Шіва, не знали могутності відданого». «Ґаруда Пурана» містить схожий вислів:«Iз тисяч брахманів один гідний проводити жертвопринесення, а з тисяч таких гідних брахманів, які вміють складати жертви, можливо один брахмана піднявся над усім ведичним знанням. Його вважають за найліпшого з усіх цих брахманів. Проте серед тисяч таких брахманів, які піднялись над ведичним знанням, трапиться, може, один вішну-бгакта, і його слава найвища. З багатьох тисяч таких вайшнавів, найславетніший той, хто цілковито утвердився у служінні Господеві Крішні. Воістину, той, хто цілковито віддався служінню Господеві, неодмінно повертається додому, до Верховного Бога».Також у «Шрімад-Бгаґаватам»(3.13.4) є такі слова:«Після тривалої важкої праці, той, хто добре вивчив ведичну літературу, безперечно, заживає великої слави. Однак той, хто повсякчасно слухає і оспівує славу лотосових стіп Мукунди, що перебуває в його серці, безперечно, вищий».У «Нараяна-в'юха-ставі» сказано:«Я не бажаю народитись навіть Брахмою, якщо цей Брахма не буде відданим Господа. Я буду задоволений, народившись просто комахою, якщо Я матиму нагоду жити в оселі відданого».У «Шрімад-Бгаґаватам» є багато схожих віршів, особливо 3.25.38, 4.24.29, 4.31.22, 7.9.24 і 10.14.30.Не хто інший, як Господь Шіва сказав: «Я не знаю істини про Крішну, але відданий Господа Крішни знає всю істину. З усіх відданих Господа Крішни найбільший Прахлада».Вищими за Прахладу вважають Пандавів. Вищими за Пандавів вважають членів роду Яду, чий рівень ще піднесеніший. Вище за всіх у роді Яду перебуває Уддгава, а вищі за Уддгаву — дівчата Враджа-дгами, ґопі.У «Бріхад-вамана Пурані» Господь Брахма каже Бгріґу:«Я віддавався медитації та аскезам шістдесят тисяч років, аби тільки осягнути, чим то є пил з лотосових стіп ґопі. I однаково я не зміг це осягнути. Не кажучи вже за мене, навіть Господь Шіва, Господь Шеша і богиня процвітання, Лакшмі, не змогли цього осягнути».В «Аді Пурані» Верховний Бог-Особа Сам каже:«Господь Брахма, Господь Шіва, богиня процвітання і навіть Я Сам Собі не дорогий так, як дорогі Мені ґопі». З усіх ґопі найвища Шріматі Радгарані. Найпіднесеніші слуги Шріматі Радгарані і Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — це Рупа Ґосвамі і Санатана Ґосвамі. Тих, хто вірно їм служить, називають відданими-рупануґами. «Чайтан'я-чарітамріта»(26) так згадує Шрілу Рупу Ґосвамі:Якості того, хто служить Господеві Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, — як, наприклад, слава, аскетичність і знання — не зрівняти з хорошими якостями будь-кого іншого. Така досконалість відданого, завжди зануреного у служіння Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

У матеріальному світі всі намагаються забагатіти, щоб задовольняти чуття. По суті, нікого не цікавить ніщо інше, як тільки здобувати матеріальне багатство і зберігати його. Багатіїв зазвичай вважають за найважливіших осіб у матеріальному світі, але коли ми порівняємо матеріального багатія з тим, хто багатий на віддане служіння Радзі й Крішні, то з'ясується, що відданий — найбільший багатій. Згідно з «Шрімад-Бгаґаватам»(10.39.2):«Що є важким для відданого Господа Крішни, — Господа, який являє Собою притулок богині процвітання? Хоча віддані можуть здобути що завгодно, вони, о царю, нічого не бажають».

Щодо цього в ведичних писаннях Господь каже:«Того, хто не поклоняється Мені, хто непомірно прив'язаний до сім'ї і хто не присвячує себе відданому служінню, слід вважати найнещаснішою людиною. Так само той, хто не спілкується з вайшнавами чи не служить старшим, теж найнещасніший».У «Бріхад-бгаґаватамріті»(1.5.44) є такі слова:«Серед усіх бажаних речей, які зустрічає в своєму житті жива істота, найбажаніша — це спілкування з відданими Господа. Коли ми розлучаємось із відданим хоча б на мить, ми не можемо тішитись щастям».

У «Шрімад-Бгаґаватам»(6.14.5) сказано:«О великий мудрецю, серед численних мільйонів звільнених осіб і з мільйонів осіб, які досягнули досконалості, відданий Господа Нараяни — величезна рідкість. Воістину, він найдосконаліша й найумиротвореніша особистість».

У «Шрімад-Бгаґаватам»(10.33.36) сказано:«Господь Крішна сходить у вигляді людини і проявляє Свої трансцендентні розваги у Вріндавані для того, щоб привабити зумовлену душу до оповідей про Його трансцендентні діяння». Невідданим суворо заборонено брати участь у співі пісень, які прославляють любовні взаємини Радги та Крішни. Якщо хтось не відданий, йому дуже небезпечно слухати пісні про ігри Радги й Крішни, які написали Джаядева Ґосвамі, Чандідаса та інші піднесені віддані. Господь Шіва випив океан отрути, але цього не слід наслідувати. Спочатку треба стати чистим відданим Господа Крішни. Тільки тоді можна насолоджуватись, слухаючи пісні Джаядеви, і тоді людина відчуватиме трансцендентне блаженство. Той, хто просто наслідує діяння Господа Шіви і п'є отруту, викличе свою смерть.Розмови Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і Рамананди Раї призначені тільки для піднесених відданих. Люди, які перебувають на світському рівні і вивчають ці розмови, щоб написати докторську дисертацію, не зможуть їх зрозуміти. Навпаки, вони отруяться цими бесідами.

Згідно з «Шрімад-Бгаґаватам»(11.2.30):«Ми прохаємо тебе розповісти нам про те, що є найдосконалішою добродійністю. Я гадаю, що в матеріальному світі спілкування з відданими, навіть одну мить, — це найбільша скарбниця для всього людства».

«Шрімад-Бгаґаватам»(2.2.36) проголошує:Шукадева Ґосвамі підводить підсумок: «Завдання живої істоти — завжди, за будь-яких обставин, пам'ятати Верховного Бога-Особу. Всі люди повинні слухати про Господа, прославляти Його і пам'ятати про Нього».

«Шрімад-Бгаґаватам»(1.2.14) визначає:Це відповідь Сути Ґосвамі мудрецям на чолі з Шаунакою: «Кожен повинен дуже уважно слухати про ігри Верховного Бога- Особи. Треба прославляти Його діяння і реґулярно медитувати на Нього».

Згідно із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.47.61):Уддгава сказав: «Нехай я стану якоюсь із вріндаванських рослин, травинкою, на яку наступають ґопі, що зреклися всіх зв'язків з родиною та друзями і вирішили поклонятись лотосовим стопам Мукунди. Лотосові стопи Мукунди шукають усі великі святі, що досконало опанували ведичні писання».

Згідно із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.33.39):«Той, хто з вірою слухає про взаємини Господа Крішни і ґопі в танці раса і хто розповідає про ці діяння, досягає досконалості у відданому служінні і водночас втрачає матеріальні, хтиві бажання».Звільнена особа, яка слухає про любовні стосунки Радги й Крішни, уникає хтивих бажань. Один негідник-матеріаліст якось сказав, що, коли вайшнави повторюють ім'я «Радга, Радга», він просто згадує дружину перукаря, яку звуть Радга. Це наочний приклад. Якщо особа не звільнена, їй не слід пробувати слухати про любовні стосунки Радги й Крішни. Якщо людина не досягла звільнення і слухає про танець раса, їй можуть прийти на пам'ять її власні світські вчинки і незаконні стосунки з якоюсь жінкою, в якої теж може бути ім'я Радга. У зумовленому стані не слід навіть намагатись пам'ятати про такі речі, як любовні ігри Радги й Крішни. Треба, дотримуючись реґулівних принципів, піднятись до рівня спонтанного потягу до Крішни. Тоді і тільки тоді слід слухати про радга- крішна-лілу. Хоча слухати про ці стосунки може бути дуже приємно як звільненим душам, так і зумовленим, зумовленій душі не слід пробувати слухати про них. Бесіда між Раманандою Раєю і Шрі Чайтан'єю Махапрабгу відбувається на рівні звільнення.

Згідно із «Шрімад-Бгаґаватам»(6.3.22):«Єдине, що слід зробити живій істоті в цьому матеріальному світі, — це ступити на шлях бгакті-йоґи і повторювати святе ім'я Господа».

Ті, хто бажає звільнитися, злившись із буттям Бога, не бажають задовольняти чуття в матеріальному світі. Але, з іншого боку, вони не знають про служіння лотосовим стопам Господа. Через це вони приречені стояти як дерева багато тисяч років. Хоча дерева — живі істоти, вони нерухомі. Звільнена душа, що зливається з буттям Господа, нічим не ліпша за дерево. Дерева також стоять, злиті з буттям Господа, адже матеріальна енерґія — це та сама енерґія Господа. Так само сяйво Брахмана є енерґія Верховного Господа. Немає різниці, перебувати в сяйві Брахмана чи в матеріальній енерґії, бо ні там, ні там немає духовної діяльності. Ліпше становище мають ті, хто бажає задовольняти чуття і хоче потрапити на райські планети. Такі люди хочуть насолоджуватись як небожителі в райських садах. Аби тішитись життям, вони принаймні зберігають індивідуальність. Однак імперсоналісти, що намагаються позбутись індивідуальності, разом з тим позбуваються і матеріальної, і духовної насолоди. Остаточне досягнення філософів-буддистів — стати подібними до каменів, що не рухаються і не виконують ні матеріальної, ні духовної діяльності. Що ж стосується кармі, що трудяться в поті чола, то «Шрімад-Бгаґаватам»(11.10.23) зауважує:«Виконавши всілякі жертовні ритуали для піднесення на райські планети, кармі піднімаються на ці планети і насолоджуються там з півбогами настільки, наскільки заслужили своїми доброчесними вчинками».У «Бгаґавад-ґіті»(9.20–21) Господь Крішна пояснює:«Ті, хто вивчає Веди і п'є сік сома, прагнучи піднятись на райські планети, поклоняються Мені посередньо. Очистившись від наслідків гріхів, вони народжуються на праведній небесній планеті Iндри, де втішаються божественними насолодами. Коли вони так потішили чуття вишуканими райськими насолодами і результати їхньої доброчесної діяльності вичерпались, вони знову повертаються на цю планету смерті. Отже, ті, хто згідно з засадами трьох Вед шукає чуттєвої насолоди, здобувають лише повторні народження і смерть».Тому, вичерпавши результати праведної діяльності, кармі повертаються на цю планету у вигляді дощу і починають жити як трава чи інші рослини в еволюційному процесі.

Спекулятивний метод емпіричної філософії гіркий, як плід дерева німба. Такими плодами смакують ворони. Сказати інакше, до філософського методу пізнання Абсолютної Iстини вдаються люди, схожі на ворон. Але схожі на зозуль віддані мають мелодійний голос, яким вони виспівують святе ім'я Господа, насолоджуючись солодким плодом манґо з дерева любові до Верховного Бога. Ці віддані насолоджуються солодким смаком стосунків з Господом.

У серце Брахми вклав знання Верховний Бог-Особа. Це розкривають Веди і зокрема «Шветашватара Упанішада»(6.18):«Я прагну звільнення, і тому віддаюсь Верховному Богові- Особі, що вперше просвітив Господа Брахму, вклавши ведичне знання в його серце. Господь — первинне джерело усього знання і духовного росту». Щодо цього можна також знайти інформацію у «Шрімад-Бгаґаватам»2.9.30–35, 11.14.3, 12.4.40 та 12.13.19.

Тут Шрі Рамананда Рая визнає Шрі Чайтан'ю Махапрабгу за Наддушу. Наддуша надихає відданого, отож саме Наддуша — джерело мантри ґаятрі, в якій сказано: оṃ бгūр бгуваṭ сваṭ тат савітур вареṇйаṃ бгарґо девасйа дгīмахі дгійо йо наṭ прачодайāт. Савіта — це первинне джерело всього інтелекту. Цей Савіта — Господь Чайтан'я Махапрабгу. Це підтверджує «Шрімад-Бгаґаватам»(2.4.22):«Нехай Господь, що на початку творення дарував Брахмі із серця знання щодо творення та щодо Себе Самого, збільшивши його пізнавальну здатність, і що, здавалося, з'явився з уст Брахми, буде задоволений мною». Цей вірш промовив Шукадева Ґосвамі, прикликаючи благословення Верховного Бога-Особи перед тим, як викладати Махараджі Парішкіту «Шрімад-Бгаґаватам».

Цей вірш становить звернення, яким відкривається «Шрімад-Бгаґаватам»(1.1.1).

Ш'ямасундара має темний колір шкіри, але тут Рамананда Рая каже, що бачить Шрі Чайтан'ю Махапрабгу золотим. Осяйне тіло Шрі Чайтан'ї Махапрабгу було покрите тілесним блиском Шріматі Радгарані.

Через свою глибоку екстатичну любов до Крішни маха-бгаґавата скрізь бачить Крішну і нічого іншого. Це засвідчує «Брахма-самхіта»(5.38): премāñджана-ччгуріта-бгакті-вілочанена сантаṭ садаіва хṛдайешу вілокайанті.Коли відданий щось бачить, чи це якась рухома істота, чи нерухомий об'єкт, він одразу згадує Крішну. Піднесений відданий перебуває на високому рівні знання. Знання — це дуже природна якість відданого, який уже прочитав у «Бгаґавад- ґіті» про те, як пробудити в собі свідомість Крішни. За словами Господа Крішни в «Бгаґавад-ґіті»(7.8):«О сину Кунті [Арджуно], Я смак води, світло сонця й місяця, склад оṃ у ведичних мантрах. Я звук в ефірі й талант у людині».Отож, коли відданий п'є воду чи якусь іншу рідину, він одразу спогадує Крішну. Відданому не важко залишатись у пробудженій свідомості Крішни цілодобово. Через це Чайтан'я Махапрабгу тут каже:Свята особа, піднесений відданий, цілодобово бачить Крішну і нічого іншого. Що стосується до рухомих і нерухомих речей, відданий усі їх бачить як перетворення енерґії Крішни. В «Бгаґавад-ґіті»(7.4) Господь Крішна повідомляє:«Земля, вода, вогонь, повітря, ефір, розум, інтелект та оманне его — усі ці вісім елементів разом становлять Мої відокремлені матеріальні енерґії».Насправді немає нічого окремого від Крішни. Коли відданий бачить дерево, він знає, що дерево становить поєднання двох енерґій — матеріальної та духовної. Нижча енерґія, матеріальна, формує тіло дерева, однак всередині в дереві є жива істота, духовна іскра, що являє собою невід'ємну частку Крішни. Це вища енерґія Крішни в цьому світі. Всяке життя, яке тільки ми бачимо — це просто поєднання цих двох енерґій. Коли піднесений відданий думає про ці енерґії, він одразу усвідомлює, що вони становлять прояв Верховного Господа. Коли ми бачимо вранці, що сонце зійшло, ми встаємо і беремося до своїх ранкових обов'язків. Так само, коли відданий бачить енерґію Господа, він одразу згадує Господа Шрі Крішну. Це й пояснено в цьому вірші: сарватра хайа ніджа ішṭа-дева-спгūрті.Відданий, який відданим служінням очистив своє існування, на кожнім кроці життя бачить тільки Крішну. Це пояснено також і в наступному вірші, який узято із «Шрімад- Бгаґаватам»(11.2.45).

Цей вірш (Бгаґ.10.35.9) являє собою одну з пісень, які співали ґопі в розлуці з Крішною. За Крішниної відсутності ґопі завжди були занурені в думки про Нього. I так само маха-бгаґавата, піднесений відданий, у всьому бачить потенційну здатність служити Господеві. Шріла Рупа Ґосвамі стверджує:(«Бгакті-расамріта-сіндгу», 1.2.126)Піднесений відданий нічого не бачить не пов'язаним із Крішною. На відміну від філософів-майаваді відданий не бачить матеріальний світ як оману, бо знає, що все в матеріальному світі пов'язане з Крішною. Відданий знає, як усе використати на служіння Господеві, і це одна з рис, властивих маха-бгаґаваті. Бачачи кущі, ліани й лісові дерева, обважнілі від плодів та квітів, ґопі бачили, що вони готові служити Крішні. Так ґопі відразу згадували своє Божество, Господа Шрі Крішну. Вони не бачили просто кущі, ліани й дерева, як їх бачить людина, що належить до матеріального світу.

Це описано в словах: рāдгā-бгāва-дйуті-сувалітаṃ наумі кṛшṇа-сварūпам. Господь Шрі Крішна занурився в образ Шріматі Радгарані. Це відкрилось Рамананді Раї, коли він побачив Господа Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Піднесений відданий на силі зрозуміти, що ṣрī-кṛшṇа-чаітанйа, рāдгā- кṛшṇа нахе анйа. Шрі Чайтан'я Махапрабгу, як поєднання Крішни й Радги, невідмінний і від Радги, і від Крішни разом. Це пояснює Сварупа Дамодара Ґосвамі:(Ч.-ч., Аді 1.5)Радга-Крішна суть одне. Радга-Крішна — це Крішна разом із енерґією насолоди Крішни. Коли Крішна проявляє Свою енерґію насолоди, Він постає немов у двох постатях — як Радга і Крішна. А інакше Радга і Крішна суть одне. Цю єдність можуть побачити піднесені віддані, отримавши милість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Цього досягнув Рамананда Рая. Можна прагнути піднятись до такого рівня, але імітувати маха-бгаґавату не варто.

У «Бгаґавад-ґіті» (7.25) Господь Крішна вказує:«Я ніколи не являю Себе дурням та нерозсудливим. Від них Мене приховує Моя внутрішня енерґія [йоґамайа], і вони не знають Мене, ненародженого і несхибного».Господь завжди залишає за Собою право відкриватись не всім. Однак віддані завжди занурені в служіння Господеві. Вони слугують Господеві язиком, повторюючи мантру Харе Крішна і куштуючи маха-прасад. З часом щирий відданий вдовольняє Верховного Бога-Особу, і Верховний Господь являє Себе. Побачити Верховного Господа за рахунок власних зусиль неможливо. Лише коли Господь задоволений служінням відданого, Він являє Себе Сам.

Тут Ґаурасундара пояснив Шрі Рамананді Раї: «Дорогий Раманандо Рає, ти бачив окрему особу з тілом світлого кольору. Насправді Я не такий світлий. Як Шрі Крішна, син Нанди Махараджі, Я чорнуватого кольору, але, стикаючись із Шріматі Радгарані, Я прибираю зовні світлий колір тіла. Шріматі Радгарані не торкається ні до кого, крім Крішни. Перебравши колір Шріматі Радгарані, Я насолоджуюсь Своїми трансцендентними рисами. Крім Шріматі Радгарані, більше ніхто не здатний насолодитись трансцендентним смаком кохання Крішни». У зв'язку з цим Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура робить зауваження щодо пракріта- сахаджія-сампрадаї, що вважає тіла Крішни і Господа Чайтан'ї різними. Вони хибно витлумачують слова ґаура аṅґа нахе мора у вірші 287. З того вірша, як і з даного, можна зрозуміти, що Господь Чайтан'я Махапрабгу невідмінний від Крішни. Обидва суть той самий Верховний Бог-Особа. В образі Крішни Господь насолоджується духовним блаженством і дає притулок усім відданим, як вішая-віґраха. А в образі Ґауранґи Крішна насолоджується розлукою із Крішною в екстазі Шріматі Радгарані. Ця форма екстазу — це Шрі Крішна Чайтан'я. Шрі Крішна завжди є трансцендентне вмістище усієї радості, і до Нього застосовують термін дгіра-лаліта. Шріматі Радгарані — це втілення духовної енерґії, уособленої як екстатична любов до Крішни. Тому лише Крішна може торкатись до Неї. Аспект дгіра-лаліта не побачити в жодній іншій формі Господа, включно з Вішну і Нараяною. Отож Шріматі Радгарані іменують Ґовінда-нандіні і Ґовінда-мохіні, бо Вона являє Собою єдине джерело трансцендентного задоволення для Шрі Крішни і єдину особу, що на силі причарувати Його розум.

Звичайній людині, що не є відданим, усі ці розмови між Раманандою Раєю та Шрі Чайтан'єю Махапрабгу здаються сміховинними. Світ переповнють матеріальні уявлення про життя, і тому люди, зумовлені світською філософією, нездатні зрозуміти цих розмов. Той, хто надто прив'язаний до матеріальної діяльності, не зможе зрозуміти екстатичних розмов між Раманандою Раєю та Чайтан'єю Махапрабгу. З огляду на це Господь попросив Рамананду Раю тримати ці всі розмови в таємниці й не розголошувати їх серед звичайних людей. Якщо людина досягнула справді високого рівня свідомості Крішни, вона зможе збагнути ці потаємні бесіди, інакше вони здадуться божевіллям. Отож Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Рамананді Раї, що вони обидва скидаються на безумців і тому перебувають на одному рівні. «Бгаґавад-ґіта»(2.69) теж каже:«Те, що для всіх істот ніч, — час пробудження для того, хто володіє собою, а те, що для всіх істот час пробудження, — ніч для самозаглибленого мудреця».Iноді світським людям свідомість Крішни здається чимось схожим на божевілля, так само як люди в свідомості Крішни вважають божевіллям діяльність матеріалістів.

Шріла Бгактівінода Тгакура наводить подальший огляд розмов між Раманандою Раєю та Шрі Чайтан'єю Махапрабгу. Рамананда Рая відповів на п'ять запитань Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і ці запитання з відповідями на них записано у віршах 57–67. Першу відповідь порівнюють із міддю, другу — з бронзою, третю — з іще ліпшим металом, сріблом, а четверту — з найліпшим серед усіх металів, золотом. Що ж до п'ятої відповіді, то її порівнюють з найбільшою коштовністю, філософським каменем, тому що вона запроваджує безкорисливу відданість, остаточну мету життя у відданому служінні, і проливає світло на попередні чотири підпорядковані відповіді.Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура зазначає, що у Враджабгумі тече річка Ямуна з піщаними берегами. Також у Вріндавані є дерева кадамба, корови, Крішнина палиця, з якою Він пасе корови, і Крішнина флейта. Все це належить до шанта-раси, нейтрального смаку відданого служіння. Також там є безпосередні слуги Крішни, як оце Чітрака, Партака і Рактака, — вони уособлюють служіння в настрої слугування. Також там є Крішнині друзі, як-от Шрідама та Судама, що уособлюють служіння в дружніх стосунках. Нанда Махараджа і матір Яшода уособлюють батьківську любов. А вище за них усіх — Шріматі Радгарані та Її прислужниці, ґопі Лаліта, Вішакга та інші, що уособлюють кохання. Отак у Враджабгумі вічно існують усі п'ять смаків: шанта, дас'я, сакг'я, ватсал'я і мадгур'я. Їх також порівнюють послідовно до міді, бронзи, срібла, золота і філософського каменю, начала всіх металів. Отже, Шріла Кавіраджа Ґосвамі має на увазі родовище, яке вічно існує у Вріндавані, Враджабгумі.

Майже у всіх містах і селах Iндії стоять храми Хануманджі, вічного слуги Господа Рамачандри. Храм Ханумана стоїть навіть поряд із храмом Ґовіндаджі у Вріндавані. Раніше прямо навпроти цього храму був храм Ґопаладжі, але згодом Божество Ґопаладжі пішло до Орісси і залишилось там як Сакші-ґопала. Хануманджі — вічний слуга Господа Рамачандри, отож йому шанобливо поклоняються сотні й тисячі років. Тут навіть Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу дає приклад, показуючи, як слід вшановувати Хануманджі.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура каже, що Крішна доступний для людей, що мають віру, але для тих, хто звик сперечатись, Крішна дуже, дуже далеко. Так само ці розмови між Раманандою Раєю та Шрі Чайтан'єю Махапрабгу може зрозуміти людина, яка має тверду віру. Асаута-пантгі, ті, хто не належать до учнівської послідовності, не можуть повірити в ці розмови. Вони завжди сумніваються і вигадують усілякі умоглядні теорії. Такі люди, що діють і міркують за власними примхами, нездатні зрозуміти ці бесіди. Трансцендентні теми залишаються дуже, дуже далекими від світських сперечальників. Щодо цього ведичні мантри у «Катга Упанішаді»(1.2.9) проголошують: наішā таркеṇа матір āпанейā проктāнйенаіва су-джñāнāйа прешṭга. Згідно з «Мундака Упанішадою»(3.2.3):А згідно з «Брахма-сутрою»(2.1.11): таркāпратішṭгāнāт.Усі ведичні писання проголошують, що трансцендентні предмети не зрозуміти просто силою розумувань чи логіки. Духовні речі існують на рівні, далеко вищому від рівня експериментального пізнання. Той, хто цікавиться трансцендентними любовними стосунками Крішни, може зрозуміти їх тільки з Його милості. Якщо хтось намагається зрозуміти ці трансцендентні теми просто силою своєї матеріальної мозкової речовини, його зусилля підуть намарне. Чи це буде пракріта-сахаджія, чи пристосуванець-матеріаліст, чи вчений — їхні зусилля збагнути ці теми матеріальним способом зазнають поразки. Тому треба облишити будь-які матеріальні спроби і постаратись стати чистим відданим Господа Вішну. Коли відданий дотримується реґулівних засад, йому відкривається істинний смисл цих бесід. Це підтверджує «Бгакті- расамріта-сіндгу»(1.2.234):Неможливо зрозуміти святе ім'я Господа, Його розваги, образ, якості чи оточення своїми тупими матеріальними чуттями. Однак, коли чуття очищені постійним служінням, духовна істина розваг Радги й Крішни відкривається відданому. Як вказує «Мундака Упанішада»: йам еваіша вṛṇуте тена лабгйас. Тільки той, хто заслужив прихильність Верховного Бога-Особи, може зрозуміти трансцендентні атрибути Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

Наприкінці кожної глави автор визнає цінність учнівської послідовності. Він ніколи не заявляє, що написав цей трансцендентний твір завдяки своїм дослідженням. Він просто визнає, що зобов'язаний Сварупі Дамодарі, Раґгунатзі дасі Ґосвамі та іншим авторитетним особами за їхні записи. Ось як пишуть трансцендентні твори, що зовсім не призначені для так званих вчених та дослідників. Шлях такий: махā-джано йена хатаṭ са пантгāṭ, — треба йти слід у слід за великими особами та ачар'ями. Āчāрйа-вāн пурушо веда — той, хто має милість ачар'ї, знає все. Слова Кавіраджі Ґосвамі в цьому вірші мають велику цінність для всіх чистих відданих. Iноді пракріта-сахаджії заявляють, що почули істину від свого ґуру. Але трансцендентного знання не здобути, просто слухаючи ґуру, що не гідний довіри. Ґуру повинен бути істинним, і він повинен був слухати свого істинного ґуру. Тільки тоді його послання визнають за істинне. Господь Крішна підтверджує це у «Бгаґавад-ґіті»(4.1):«Верховний Господь сказав: ÀЯ передав цю нетлінну науку йоґи богові Сонця, Вівасвану, Вівасван передав її Ману, батькові людства, а Ману своєю чергою передав її Iкшвакул.Так послання переходить ланцюгом істинної духовної учнівської послідовності від істинного духовного вчителя до істинного учня. Тому Шріла Кавіраджа Ґосвамі за своїм звичаєм завершує цю главу, знову засвідчуючи свою віру в лотосові стопи шести Ґосвамі. Завдяки цьому він здатний творити це трансцендентне писання, «Шрі Чайтан'я-чарітамріту».

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Мадг'я-ліли, восьмої глави, що описує бесіди Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і Рамананди Раї.