Віддане служіння Мадгавендри Пурі

Шріла Бгактівінода Тгакура подає в «Амріта-праваха- бгаш'ї» короткий переказ четвертої глави. Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу, ідучи дорогою через Чгатрабгоґу, дійшов до кордону Орісси. Дорогою Він минув селище Вріддгамантрешвара. Господь насолоджувався трансцендентним блаженством, співаючи святі імена і збираючи милостиню в різних селах. Так Він дійшов до знаменитого селища Ремуна, в якому стоїть Божество Ґопінатги. Там Він розповів історію про Мадгавендру Пурі, яку почув від Свого духовного вчителя, Iшвари Пурі. Iсторія ця така.Якось вночі, коли Мадгавендра Пурі спав біля Ґовардгани, йому приснилось Божество Ґопали, заховане в лісі. Наступного ранку він запросив усіх місцевих жителів, що приязно до нього ставились, і разом з ними видобув Божество, заховане в джунґлях. Після того з великою розкішшю й урочистістю він встановив Божество Шрі Ґопаладжі на пагорбі Ґовардгана. Разом із місцевими жителями він вшанував Ґопала належним поклонінням і влаштував свято Аннакута. Слава про свято розійшлась всією околицею, і з сусідніх сіл до свята приєдналось багато людей. Якось уночі Божество Ґопали знову прийшло уві сні до Мадгавендри Пурі й попрохало його піти до Джаґаннатга Пурі і дістати сандалової пасти, щоб намастити нею тіло Божества. Отримавши цей наказ, Мадгавендра Пурі зразу вирушив до Орісси. Проходячи Бенґалію, він дійшов селища Ремуна і там отримав горщик згущеного молока (кшіра), запропонованого Божеству Ґопінатгаджі. Ґопінатга Сам вкрав цей горщик згущеного молока і дав його Мадгавендрі Пурі. Відтоді це Божество Ґопінатги прославилось як Кшіра-чора-ґопінатга — Божество, яке вкрало горщик згущеного молока. Діставшись Джаґаннатга Пурі, Мадгавендра Пурі отримав від царя дозвіл узяти один маунд сандалу і двадцять толів камфори. За допомогою двох чоловік Мадгавендра Пурі дійшов з цим вантажем до Ремуни. Тут до нього знову прийшов уві сні Ґопала з Ґовардгани і забажав, щоб сандал стерли на пасту і, змішавши з камфорою, намастили цією пастою тіло Ґопінатгаджі. Розуміючи, що це задовольнить Божеств Ґопали на Ґовардгані, Мадгавендра Пурі виконав цей наказ і повернувся до Джаґаннатга Пурі.Шрі Чайтан'я Махапрабгу розповів цю історію Господу Ніт'янанді Прабгу та іншим відданим і підніс хвалу чистому відданому служінню Шріли Мадгавендри Пурі. Продекламувавши кілька віршів, які склав Мадгавендра Пурі, Господь поринув в екстаз, але побачивши, що довкола зібралось багато людей, Він стримав Себе і поїв трохи прасаду, солодкого рису. Він переночував у Ремуні, а наступного ранку знову вирушив до Джаґаннатга Пурі.ПОЯСНЕННЯ: Бгактівінода Тгакура зазначає, що це Божество Ґопали встановив уперше Ваджра, славетний онук Крішни. Мадгавендра Пурі віднайшов Ґопалу і встановив Його на пагорбі Ґовардгана. Це Божество Ґопали донині стоїть у Натгадварі, і про Нього піклуються нащадки Валлабгачар'ї. Божеству поклоняються там з великою розкішшю, і кожен може за невелику ціну придбати там всілякий прасад.

Iснує залізнична станція Балешвара, а вісім кілометрів на захід від неї лежить селище Ремуна. В цьому селищі донині стоїть храм Кшіра-чора-ґопінатги, а на храмовому подвір'ї і зараз можна побачити самадгі, гробницю, Расікананди Прабгу, головного учня Ш'ямананди Ґосвамі.

У «Харі-бгакті-віласі» (шоста віласа, вірш 30), сказано, що Божество треба омивати водою з йоґуртом і молоком під супровід звуків мушель, дзвонів та інших інструментів, співаючи мантру «оṃ бгаґавате вāсудевāйа намаṭ» і вірші «Брахма-самхіти», починаючи від чінтāмаṇі-пракара- садмасу калпа-вṛкша-лакшāвṛтешу сурабгīр абгіпāлайантам.

Складники панча-ґав'ї — це молоко, йоґурт, ґгі (очищене масло), коров'яча сеча і коров'ячий гній. Усі ці складники отримані від корови, тож можна уявити, якою важливою твариною є корова, якщо навіть її сеча й гній потрібні для омовіння Божества. До панчамріти входять п'ять різновидів нектару: йоґурт, молоко, пряжене масло, мед і цукор. Основна частина цих складників також походить від корови. Для смаку до неї додають цукор та мед.

Щодо цього Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура у своєму коментарі цитує «Харі-бгакті-віласу». Щіткою, зробленою з волосся із кінчика коров'ячого хвоста, тіло Божества натирають ячмінним борошном, пшеничним борошном, циноброю, борошном із урад-далу та ще одним борошном, що називається авата (його роблять, змішуючи бананове борошно і змелений рис). Це дає гарний полиск. Олія, що нею змащують тіло Божества, повинна бути ароматизована. Для маха-снани потрібно не менш як дві з половиною мани (близько 109 літрів) води, щоб лити на тіло Божества.

Під час цієї церемонії, що називається Аннакута, прасад з вареного рису насипають купою, щоб роздавати.

Атеїсти нездатні зрозуміти, як Верховний Бог-Особа, що являє Себе в постаті Божества, може з'їдати всі підношення Своїх відданих. У «Бгаґавад-ґіті»(9.26) Крішна каже:«Якщо Мені з любов'ю та відданістю запропонують листок, квітку, плід або воду, Я прийму це підношення». Господь є пūрṇа, довершений, і тому Він їсть усе, що підносять Йому Його віддані. Однак завдяки доторку Його трансцендентної руки вся їжа залишається такою самою, як була до того. Змінюється її природа. До того, як їжу піднесли Господеві, вона була чимось іншим, але після піднесення вона стає трансцендентною. Господь є пūрṇа, і тому, навіть поївши, Він залишається такий самий. Пūрṇасйа пūрṇам āдāйа пūрṇам евāваṣішйате. Їжа, піднесена Крішні, має таку саму природу, як Сам Крішна. Крішна є авйайа, незнищенний, і так само їжа, яку з'їв Крішна, бувши тотожна з Ним, залишається такою самою, як до того.Крім того, Крішна може їсти будь-яким із Своїх трансцендентних чуттів. Він може їсти просто глянувши на їжу чи доторкнувшись до неї. Разом з тим не слід думати, що Крішна мусить їсти. Він не відчуває голоду, як звичайна людина, проте Він вдає голодного і тому на силі з'їсти скільки завгодно їжі. Осягнути філософський смисл того, як їсть Крішна, можна тільки трансцендентними чуттями. Коли в процесі постійного відданого служіння Господу наші чуття очистяться, ми зможемо збагнути діяння Крішни, Його імена, форми, якості, розваги та оточення.«Крішну неможливо пізнати грубими матеріальними чуттями. Однак, задоволений трансцендентним любовним служінням Своїх відданих, Він Сам їм Себе являє» («Бгакті- расамріта-сіндгу»1.2.234). Відданий пізнає Крішну через одкровення. Світський вчений не зможе пізнати Крішну та Його розваги силою дослідницької роботи — для цього треба піднятись до рівня відданості.

Рух свідомості Крішни поширився усім світом за дуже короткий час (п'ять років), і світських людей це дуже дивує. Однак з милості Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу ми можемо зрозуміти, що ласка Крішни на силі звершити що завгодно. Навіщо Крішні для цього п'ять років? Він може поширити Своє ім'я і славу по всьому світі за п'ять днів, як полум'я пожежі. Ті, хто має віру в Крішну й відданість Йому, розуміють, що це все відбувається так дивовижно з ласки Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Ми просто знаряддя. У запеклій битві на Курукшетрі Арджуна здобув перемогу за вісімнадцять днів, просто завдяки тому, що на його боці була милість Крішни.«Там, де є Крішна, повелитель усіх містиків, і Арджуна, неперевершений лучник, неодмінно буде багатство, перемога, надзвичайна могутність і праведність. Така моя думка» (Б.-ґ.18.78).Якщо проповідники нашого руху свідомості Крішни будуть щирими відданими Крішни, Він завжди буде з ними, тому що Він дуже милостивий до всіх Своїх відданих. Як Арджуна і Крішна здобули перемогу в битві на Курукшетрі, рух свідомості Крішни неодмінно здобуде перемогу, якщо ми просто залишатимемось щирими відданими Господа і служитимемо Господеві згідно з порадою попередників (шести Ґосвамі та інших відданих Господа). Нароттама даса Тгакура сказав: тāṅдера чараṇа севі бгакта-сане вāса, джанаме джанаме хайа еі абгілāша. Віддані, що розвивають свідомість Крішни, повинні прагнути завжди залишатись у товаристві відданих. Бгакта-сане вāса: їм не слід виходити із товариства чи руху свідомості Крішни. Ми повинні залишатись у цьому товаристві і намагатись служити попередникам, проповідуючи вчення Чайтан'ї Махапрабгу і поширюючи Його ім'я та славу всім світом. Якщо ми будемо серйозно докладати до того зусилля, залишаючись у цьому товаристві, то ми досягнемо успіху. Матеріальні міркування безсилі допомогти визначити, як це станеться, але, безсумнівно, з милості Крішни так і буде.

За системою варнашрами першими завжди вшановують брахманів. Тому на всіляких урочистостях насамперед рештки їжі Господа підносили брахманам, а вже тоді всім іншим (кшатріям, вайш'ям та шудрам). Так велося завжди, і в Iндії так ведеться навіть донині, хоча кастові брахмани й не мають потрібних якостей. Цей звичай зберігається як елемент приписів системи варнашрами.

Колись, наприкінці Двапара-юґи, вріндаванські пастухи налаштувались до церемонії поклоніння цареві Iндрі, але за порадою Крішни відмовились від свого наміру. Замість цього вони влаштували церемонію поклоніння коровам, брахманам та пагорбу Ґовардгані. Проявивши Своє поширення, Крішна тоді проголосив: «Я є пагорб Ґовардгана». Так Він прийняв усі дари й наїдки, піднесені пагорбу Ґовардгані. В «Шрімад-Бгаґаватам»(10.24.26,31–33) сказано:«ÀIз зерна та пряженого масла, зібраного для яґ'ї, приготуйте всілякі ласощі. Приготуйте рис, дал, халаву, пакори, пурі та всілякі молочні страви, як оце солодкий рис, солодкі кульки, сандеші, расаґули й ладдуÐ.Отож Верховний Бог-Особа, Крішна, порадив пастухам відмовитись од Iндра-яґ'ї і влаштувати Ґовардгана-пуджу, щоб провчити Iндру, який став дуже пишатись своїм становищем верховного повелителя райських планет. Чесні й прості пастухи на чолі з Нандою Махараджею пристали на пропозицію Крішни і зробили все точно так, як Він радив. Вони провели церемонію поклоніння Ґовардгані й обійшли пагорб довкола. За вказівкою Господа Крішни Нанда Махараджа й пастухи запросили вчених брахманів і почали поклонятись пагорбу Ґовардгані, декламуючи ведичні гімни й підносячи Ґовардгані прасад. Всі жителі Вріндавани зібрались разом, прикрасили своїх корів і нагодували їх травою. Пустивши корів попереду, вони почали обходити пагорб Ґовардгану».

У писаннях сказано: шаṭ-карма-ніпуṇо віпро мантра-тантра-віṣāрадаṭ. Достойний брахмана повинен добре вміти виконувати шість обов'язків брахмани. До його обов'язків зараховують шість різновидів брахманічної діяльності. Паṭгана — брахмана повинен добре знатися на ведичних писаннях. Також він повинен уміти залучити інших до вивчення ведичної літератури. Це називається пāṭгана. Також він повинен добре вміти поклонятись різним божествам і проводити ведичні ритуали (йаджана). Вміючи виконувати обов'язки йаджана, брахмана, як голова суспільства, проводить усі ведичні ритуали для кшатрій, вайшій та шудр. Це називається йāджана, допомога іншим у виконанні обрядів. Останні два обов'язки — це дāна і пратіґраха. Брахмана приймає всілякі дари (пратіґраха) від своїх послідовників (тобто від кшатріїв, вайш'ій та шудр). Але він не залишає всі гроші собі. Він залишає собі стільки, скільки потребує, а решту роздає в милостиню іншим (дāна).Щоб такий достойний брахмана мав право поклонятись Божеству, він повинен бути вайшнавою. Отже, становище вайшнави вище за становище брахмани. На прикладі Мадгавендри Пурі видно, що навіть якщо брахмана дуже вмілий, він не може стати священиком чи слугою вішну-мурті без посвяти у вайшнава-мантру. Встановивши Божество Ґопали, Мадгавендра Пурі посвятив усіх брахманів у вайшнавізм. Після того він доручив брахманам різні обов'язки в служінні Божеству. Для того щоб піклуватись про Божество від четвертої години ранку до десятої години вечора (від манґала-аратріки до шаяна-аратріки), потрібно принаймні п'ять-шість брахманів. У храмі проводять шість аратрік, часто підносять Божеству їжу і роздають прасад. Такий метод поклоніння Божеству визначають приписи, що їх встановили попередники. Наша сампрадая належить до учнівської послідовності Мадгавендри Пурі, що належав до Мадгва-сампрадаї. Ми члени учнівської послідовності Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що отримав посвяту від Шрі Iшвари Пурі, учня Мадгавендри Пурі. Тому наша сампрадая має назву Мадгва-Ґаудія-сампрадая. З огляду на це ми повинні старанно ступати в слід Шрі Мадгавендри Пурі і брати до уваги, як він встановлював Божество Ґопали на пагорбі Ґовардгана, як він лише за один день влаштував і провів церемонію Аннакута і таке інше. Свої Божества в Америці й багатих країнах Європи ми повинні встановлювати так, як встановлював Божество Ґопали Шрі Мадгавендра Пурі. Усі слуги Божеств неодмінно повинні бути достойні брахмани і, зокрема, повинні за вайшнавським звичаєм пропонувати якомога більше прасаду і роздавати його відданим, які приходять до храму побачити Господа.

Ці підношення називається вайкалі-бгоґа, підвечірок.

Анна, ґгṛіта, дадгі і дуґдга — це збіжжя, очищене масло, йоґурт і молоко. Це основа всієї їжі. Овочі та фрукти відіграють допоміжну роль. Iз зерна, овочів, очищеного масла, молока та йоґурту можна приготувати сотні й тисячі страв. Їжа, яку пропонували Ґопалі під час церемонії Аннакута, була зготована тільки з цих продуктів. Тільки демонічних людей вабить до іншої їжі, про яку ми тут навіть не згадуватимемо. Ми повинні зрозуміти, що для поживного харчування нам потрібно тільки зерно, очищене масло, йоґурт і молоко. Нічого іншого Божеству пропонувати не можна. Вайшнава, досконала людина, не вживає нічого такого, що не запропоновано Божеству. Люди часто обурюються продовольчою політикою держави, але з ведичних писань можна зрозуміти, що всі проблеми з продовольством будуть вирішені, якщо буде достатня кількість корів та зерна. Тому «Бгаґавад-ґіта» радить вайш'ям (людям, що живуть з сільського господарства й торгівлі) вирощувати зерно і піклуватися про корів. Корови — найважливіші тварини, тому що вони дають дивовижну їжу, молоко, з якого можна готувати очищене масло і йоґурт.Досконалість людської культури полягає в розвитку свідомості Крішни, один із елементів якої становить поклоніння Божеству. Божеству підносять страви з овочів, збіжжя, молока, пряженого масла та йоґурту, а тоді роздають їх. В цьому також можна помітити різницю між Сходом і Заходом. Люди, що приходили подивитись на Божество Ґопали, позносили всілякі страви, щоб запропонувати Божеству. Вони позносили всі продукти, які в них були, і до Божества йшли не тільки прийняти прасад, а й роздавати його іншим. Рух свідомості Крішни усіляко підтримує цей звичай готувати різні страви, підносити їх Божеству і роздавати всім людям. Цю традицію треба поширити всім світом, щоб покласти край гріховним звичкам у їді та іншим манерам, що пасують тільки демонам. За демонічної цивілізації в світі ніколи не буде миру. Їжа — це найперша потреба в людському суспільстві, і тому ті, хто вирішує справи виробництва й поширення їжі, повинні скористатися з повчального прикладу Мадгавендри Пурі і влаштовувати церемонії Аннакута. Коли люди почнуть харчуватись тільки запропонованим Божеству прасадом, усі демони перетворяться на вайшнавів. Коли народ матиме свідомість Крішни, то його уряд природно також матиме свідомість Крішни. Людина в свідомості Крішни завжди широкоглядна і всім бажає добра. Коли такі люди очолять уряд, народ обов'язково житиме без гріха. Вже ніхто не буде демоном і не турбуватиме інших. Ось тоді і тільки тоді в суспільстві може запанувати мир.

У«Бгаґавад-ґіті» (4.11) сказано: йе йатгā мāṃ прападйанте тāṃс татгаіва бгаджāмй ахам. Верховний Господь Крішна і Його відданий співпрацюють і завжди відповідають одне одному взаємністю. Чим щиріше відданий любить Крішну, тим більшою взаємністю йому відповідає Крішна. Тому відданий на дуже високому рівні може навіть розмовляти з Крішною віч-на-віч. Крішна підтверджує це в «Бгаґавад- ґіті»(10.10):«Тим, хто повсякчасно служить Мені з любов'ю і відданістю, Я даю розуміння, за допомогою якого вони можуть прийти до Мене». Справжнє призначення людського життя полягає в тому, щоб пізнати Крішну і повернутись додому, до Верховного Бога. Той, хто щиро служить Господу з любов'ю та вірою, може розмовляти з Крішною і отримувати від Нього вказівки, що дадуть змогу швидко зробити це. Нині багато вчених людей виступають на захист релігії і мають якесь уявлення про Верховного Бога-Особу, але релігія без практичного досвіду спілкування з Верховним Богом-Особою — це навіть не релігія. «Шрімад-Бгаґаватам» називає це одним з різновидів обману. Релігія — це виконання наказів Крішни, Верховного Бога-Особи. Якщо людина негідна говорити з Ним і брати від Нього настанови, як вона зрозуміє релігійні засади? Тому без свідомості Крішни розмови про релігію чи релігійний досвід — це просто марнування часу.

Ось як слід встановлювати Божество, будувати храм і збільшувати храмові володіння. Кожен повинен палати бажанням зробити свій внесок у будівництво храму для Божества, і кожен повинен також давати свою частку їжі для роздачі прасаду. Віддані повинні проповідувати благовіст відданого служіння і залучати людей до практичного служіння Божеству. До такої діяльності можна схиляти й багатих людей. Так усі розвинуть схильність до духовної діяльності, і все суспільство прийме свідомість Крішни. Бажання задовольняти матеріальні чуття зменшиться само собою, і чуття очистяться настільки, що дадуть змогу виконувати бгакті (віддане служіння Господеві). Хṛшīкеṇа хṛшīкеṣа-севанаṃ бгактір учйате. Служіння Господеві поступово очищує чуття. Використання очищених чуттів у служінні Господу Хрішікеші називається бгакті. Коли схована в серці схильність до бгакті пробудилась, людина може пізнати Верховного Бога- Особу таким, як Він є. Бгактйā мāм абгіджāнāті йāвāн йаṣ чāсмі таттватаṭ(Б.-ґ.18.55). Ось шлях, який дасть людству шанс пробудити свідомість Крішни. Так люди зможуть досягнути досконалості в усьому.

Шість Ґосвамі та їхні послідовники заснували багато храмів, як оце храм Ґовінди, Ґопінатги, Мадана- мохани, Радга-Дамодари, Ш'ямасундари, Радга-рамани і Ґокулананди. Виконувати сева-пуджу (поклоніння Божествам) у цих храмах було доручено учням Ґосвамі. Ці учні зовсім не були родичами перших Ґосвамі. Усі Ґосвамі жили зречениками, а Джіва Ґосвамі зокрема був брахмачарі все своє життя. Нині севаїти титулують себе Ґосвамі на тій тільки підставі, що служать Божеству як севаїти. Севаїти успадкували своє заняття, але тепер проголошують себе власниками і храмів, а деякі з них ще й продають майно Божеств, наче воно належить їм самим. Однак спочатку храми севаїтам не належали.

Божество Ґопали залишалось у землі в джунґлях багато років, і хоча Його встановили й омили тисячами глеків води, Йому далі було дуже гаряче. Тому Він попрохав Мадгавендру Пурі принести з провінції Малая сандалового дерева. Сандал, який вирощують у Малаї, дуже славиться. Ця провінція лежить у західній ґгаті, а гору Нілаґірі іноді називають горою Малая. Словом малайа-джа позначають сандал, вирощений в провінції Малая. Iноді Малаєю називають також сучасну Малайзію. Раніше в цій країні також вирощували сандал, але нині вирішили, що їм вигідно вирощувати каучукові дерева. Хоча колись у Малайзії була поширена ведична культура, нині всі малайзійці мусульмани. Нині в Малайзії, Яві та Iндонезії ведична культура втрачена.

Щодо цього Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура відзначає, що Адвайта Ачар'я отримав посвяту від Мадгавендри Пурі, що був санн'ясі в учнівській послідовності Мадгва-сампрадаї. За словами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу:«Якщо хтось добре розуміється на науці про Крішну, то брахмана він, санн'ясі чи шудра, він може бути ґуру» (Ч.-ч.Мадг'я 8.128). Це твердження засвідчив Шрі Мадгавендра Пурі. За вказівками панчаратри давати посвяту може тільки брахмана-господар. Більше ніхто. Коли людина отримала посвяту, визнають, що вона стала брахманою. Не отримавши посвяти від істинного брахмани, стати брахманою неможливо. Iншими словами брахманою людину може зробити тільки інший брахмана. Ґріхастга-брахмана, діючи за приписами системи варнашрама-дгарми, здатний своєю чесною працею добути все потрібне для поклоніння Господу Вішну. Насправді люди просять посвяту в таких брахманів-господарів для того, щоб досягнути успіху в системі варнашрами або щоб звільнитися від матеріальних бажань. Тому духовний вчитель у ґріхастга-ашрамі повинен бути строгим вайшнавою. Духовний вчитель на ступені санн'яси не має багато можливостей проводити арчану, тобто поклонятись Божествам, але коли людина приймає духовного вчителя з-посеред трансцендентних санн'ясі, принцип поклоніння Божествам аж ніяк не залишається забутим. Щоб довести до всіх цей висновок, Шрі Чайтан'я Махапрабгу висловив Свою думку в цьому вірші: кібā віпра кібā нйāсī... Це свідчить про те, що Господь розумів слабкість суспільного устрою, в якому духовним вчителем може виступати лише ґріхастга-брахмана. Шрі Чайтан'я Махапрабгу вказав, що немає значення, чи духовний вчитель ґріхастга (сімейний чоловік), санн'ясі чи навіть шудра. Духовний вчитель повинен просто знатись на суті шастр. Він повинен розуміти Верховного Бога-Особу. Тільки тоді можна ставати духовним вчителем. Дікша — це, насправді, посвята учня в трансцендентне знання, завдяки якому він звільняється від усієї матеріальної скверни.

Це рівень парамахамси, найвищий рівень санн'ясі. Санн'ясі, щоб здобути собі їжу, має право жебрати від дому до дому, але парамахамса, що став на засади айāчіта- вṛтті або āджаґара-вṛтті, ні в кого їжі не прохає. Якщо хтось добровільно пропонує йому їжу, він їсть. Айāчіта-вṛтті означає «звичка уникати прохати про щось», а āджаґара- вṛтті — це поведінка того, хто скидається на пітона, велику змію, що не докладає зусиль, щоб добути собі їжу, а чекає, поки їжа сама прийде їй до рота. Iншими словами, парамахамса цілковито присвячує себе служінню Господеві, не дбаючи навіть про їжу чи сон. Про шістьох Ґосвамі сказано: нідрāхāра-віхāракāді-віджітау. На рівні парамахамси людина перемагає бажання спати, їсти і задовольняти чуття. Парамахамса завжди залишається смиренним, скромним мандрівним монахом, що день і ніч служить Господу. Мадгавендра Пурі досягнув такого рівня парамахамси.

Коли їжу, яку пропонують Божеству, несуть із кухні до вівтаря, її радять накривати. Тоді інші її не побачать. Той, хто не навчився дотримуватись високих засад відданого служіння, може забажати цю їжу, а це образа. Тому треба подбати, щоб ніхто не міг цю їжу навіть побачити. Однак, коли її принесено перед Божество, покрив треба зняти. Побачивши перед Божеством солодкий рис із знятим покривом, Мадгавендра Пурі забажав трошки скуштувати його, щоб потім такий самий приготувати для свого Ґопали. Однак Мадгавендра Пурі був такий строгий до себе, що розцінив це як образу перед Божеством. Через це він, нічого нікому не сказавши, вийшов із храму. Тому парамахамсу називають віджіта-шаḍ-ґуṇа. Він повинен приборкувати шість матеріальних якостей: каму, кродгу, лобгу, моху, матсар'ю та кшудга-трішну (хіть, жадність, гнів, ілюзію, заздрість і голод зі спрагою).

До їди і сну Мадгавендра Пурі був байдужий, але його інтерес до повторення маха-мантри був такий гострий, наче він був не парамахамса, а той, хто ще тільки прагне стати трансценденталістом. Це означає, що навіть на рівні парамахамси не можна припиняти повторювати святі імена. Харідаса Тгакура і всі Ґосвамі повторювали визначену кількість кіл на вервиці. З цього випливає, що повторювати на вервиці святі імена дуже важливо для кожного, навіть якщо хтось уже став парамахамсою. Повторювати святі імена можна всюди: і в храмі, і поза храмом. Мадгавендра Пурі сів повторювати мантру на безлюдному ринку. Шрініваса Ачар'я в своїх молитвах до Ґосвамі каже: нāма-ґāна-натібгіṭ. Відданий-парамахамса повсякчасно повторює святі імена і виконує любовне служіння Господеві. Повторення святих імен Господа невідмінне від служіння Йому. Як сказано в «Шрімад- Бгаґаватам»(7.5.23), є дев'ять різновидів відданого служіння: слухати (ṣраваṇам), повторювати (кīртанам), пам'ятати (вішṇоṭ смараṇам), служити (пāда-севанам), поклонятись Божеству (арчанам), молитись (ванданам), виконувати накази (дāсйам), служити Господеві в дружніх стосунках (сакгйам) і все присвячувати Господеві (āтма-ніведанам). Хоча кожен із цих методів здається чимось окремим, коли відданий перебуває на абсолютному рівні, він бачить, що вони між собою невідмінні. Тоді слухання про Господа тотожне оспівуванню Господа, а пам'ятування тотожне оспівуванню та слуханню. Відданому належить взятись до всіх дев'яти методів відданого служіння, але якщо відданий належно практикуватиме хоча б один із цих методів, він все одно може досягти найвищого рівня (парамахамси) і повернутись додому, до Верховного Бога.

Тут розкрито різницю між Iстиною Абсолютною і відносною. Господь Ґопінатга відкрито проголошує, що Він злодій. Він украв горщик солодкого рису і не приховував це, тому що Його крадіжка була джерелом великого трансцендентного блаженства. У матеріальному світі крадіжка підлягає карі, але в духовному світі Господнє злодійство — це джерело трансцендентного блаженства. Світські негідники, що не можуть збагнути абсолютної природи Бога-Особи, іноді звинувачують Господа Шрі Крішну в аморальності, але не знають, що Його на перший погляд аморальні дії, яких Він не приховує, дарують відданим радість. Не розуміючи трансцендентної поведінки Верховного Бога-Особи, ці негідники намагаються очорнити Господа і таким чином одразу потрапляють до розряду лиходіїв (негідників, найниціших із людей, демонів та тих, чиє знання вкрала ілюзорна енерґія). Крішна пояснює в «Бгаґавад-ґіті»(7.15):«Лиходії, що занурені в цілковите невігластво, найниціші з-поміж людей, ті, чиє знання вкрала ілюзія, і ті, кому властива безбожна природа демонів, не віддаються Мені».Матеріалістичні негідники неспроможні збагнути, що будь- яка дія Крішни має абсолютну природу і тому є з усіх поглядів благом. Цю якість Господа пояснено в «Шрімад- Бгаґаватам»(10.33.29). Якісь дії великої, могутньої особи на звичайний погляд можуть здаватись розбіжними з моральними вимогами, але насправді такими не є. Наприклад, сонце витягує воду з земної поверхні, але бере її не тільки з моря. Воно витягує її також з відразливих каналізаційних збірників, де збирається сеча та інші нечистоти. Витягуючи таку воду, сонце не забруднюється. Навпаки, воно очищує брудне місце. Якщо відданий звертається до Верховного Бога-Особи з аморальною чи негідною метою, він все одно очищується. Господь від того не забруднюється. У «Шрімад- Бгаґаватам»(10.29.15) сказано, що навіть якщо людина звертається до Верховного Господа з почуттями хіті, гніву чи страху (кāмаṃ кродгаṃ бгайам), вона очищується. Ґопі були юні дівчата, і Крішна їх приваблював як прекрасний юнак. На поверховий погляд вони звертались до Господа через хіть. Господь опівночі танцював з ними, і з світського погляду це здається аморальним, бо одружена чи неодружена молода дівчина не повинна йти з дому, щоб розважатися й танцювати з молодим хлопцем. Хоча на світський погляд дії ґопі аморальні, їх вважають за найвищу форму поклоніння, тому що з цими хтивими бажаннями ґопі пішли глухої ночі не до кого, а до Господа Крішни.Але невіддані цих речей збагнути нездатні. Крішну треба зрозуміти таким, яким Він є насправді (таттватаṭ). Треба тверезо поміркувати і задати собі логічне запитання: якщо людина очищується, просто повторюючи святе ім'я Крішни, як може бути аморальним Сам Крішна? На жаль, за лідерів освіти визнають невігласів-матеріалістів. Їм дають високі посади, щоб вони навчали людський загал засад безбожжя. Це описано в «Шрімад-Бгаґаватам»(7.5.31): андгā йатгāндгаір упанīйамāнāṭ, — сліпі намагаються вести сліпих. Такі негідники через нерозвиненість своїх понять не можуть зрозуміти розваг Крішни з ґопі. Отже, звичайним людям цих розваг не слід обговорювати. Невідданим не слід обговорювати навіть те, як Він украв для Свого відданого солодкий рис. Невідданим небезпечно про це навіть думати. Крішна — найчистіший з чистих, але матеріалісти, думаючи про ігри Крішни, сприймають їх як щось аморальне, і тому забруднюються самі. Тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу ніколи не обговорював стосунки Крішни та ґопі на людях. Ці стосунки Він обговорював лише з трьома довіреним друзями. Він ніколи не обговорював раса-лілу привселюдно, як це роблять наймані читці, дарма що вони не розуміють ні Крішни, ні якостей слухачів. Натомість Шрі Чайтан'я Махапрабгу заохочував привселюдне оспівування святого імені, в якнайширших масштабах і скільки завгодно часу.

Ось приклад особи, якій аморальний вчинок Ґопінатги приніс щастя. Коли Ґопінатга краде щось для Свого відданого, цей відданий стає найщасливішим у трьох світах. Отже, навіть злочинні дії Господа приносять відданому щастя. Як матеріалістичному негіднику зрозуміти ігри Крішни і визначити Його моральність чи аморальність? Крішна — це Абсолютна Iстина, і тому для Нього не існує такого матеріального поділу, як поділ на моральне й аморальне. Все, що Він робить, — добро. Таке істинне значення слів: «Бог — це добро». Він — добро за будь-яких обставин, тому що Він трансцендентний і непідвладний законам матеріального світу. Тому збагнути Крішну можуть тільки ті, хто живе вже в духовному світі. Це підтверджено в «Бгаґавад-ґіті»(14.26):«Той, хто повністю присвятив себе відданому служінню і не відходить від нього за жодних обставин, одразу підіймається над ґунами матеріальної природи й досягає рівня Брахмана».Той, хто виконує безкорисливе віддане служіння Господеві, вже перебуває в духовному світі (брахма-бгūйāйа калпате). Його діяльність і взаємини з Крішною за будь-яких обставин трансцендентні і тому незбагненні для світських моралістів. Тому таку діяльність ліпше не обговорювати серед світських людей. Їм ліпше дати маха-мантру Харе Крішна, щоб вони поступово очистились і наблизились до розуміння трансцендентної діяльності Крішни.

Брахмана ні перед ким не має простягатись у поклоні, тому що брахману вважають членом найвищої касти. Однак коли брахмана бачить відданого, він простягається в дандаваті. Брахмана-священик не запитував у Мадгавендри Пурі, чи той брахмана, але коли побачив, що Мадгавендра Пурі такий щирий відданий, що Крішна для нього навіть краде, він одразу усвідомив рівень цього святого. Як сказав Шрі Чайтан'я Махапрабгу: кібā віпра, кібā нйāсī, шūдра кене найа/ йеі кṛшṇа-таттва-веттā, сеі `ґуру' хайа(Ч.-ч.Мадг'я 8.128). Якби брахмана-священик був звичайний брахмана, Ґопінатга не розмовляв би з ним уві сні. З того, що Божество розмовляло уві сні і з Мадгавендрою Пурі, і з цим брахманою-священиком, випливає, що вони були, по суті, на одному рівні. Однак Мадгавендра Пурі був старший вайшнава-санн'ясі, парамахамса, і тому священик одразу простерся перед ним у поклоні.

Відданий може повністю підкорити Крішну собі. Це пояснено в «Шрімад-Бгаґаватам»(10.14.3): аджіта джіто 'пй асі таіс трі-локйāм. Крішну не може підкорити ніхто й ніколи, але відданий підкорює Його відданим служінням. Як сказано у «Брахма-самхіті»(5.33): ведешу дурлабгам адурлабгам āтма-бгактау. Крішну не збагнути, просто читаючи ведичну літературу. Хоча вся ведична література призначена привести до розуміння Крішни, зрозуміти Крішну не вдасться, якщо Його не полюбити. Тому одночасно із вивченням ведичної літератури (свадг'яя) треба з відданістю поклонятись Божеству (арчана-відгі). Сукупно ці два методи поглиблять трансцендентне розуміння відданого служіння. Ṡраваṇāді ṣуддга-чітте карайе удайа(Ч.-ч.Мадг'я 22.107). Любов до Верховного Бога дрімає в серці кожного, і, якщо людина просто вдається до визначеного методу відданого служіння, ця любов пробуджується. Але недалекі матеріалістичні люди, що просто читають про Крішну, помилково вважають Його вчинки аморальними чи злочинними.

Майже всі зумовлені душі в матеріальному світі заздрять іншим. Зазвичай заздрісні люди налаштовані проти того, хто без зусиль заживає слави. Така природа заздрісних людей. Отже, коли відданий своєю діяльністю здобуває славу серед людей, багато хто починає йому заздрити. Це цілком природно. Коли хтось розвинув смирення і не бажає слави, зазвичай люди відзначають його смирення і тому всіляко виказують йому шану. Насправді вайшнава не прагне слави чи великої шани. Мадгавендра Пурі, цар серед вайшнавів, був дуже славетний, але прагнув уникнути уваги широкого загалу. Він прагнув приховати те, що він був великий відданий Господа, але коли люди бачили екстаз любові до Верховного Бога, який його переповнював, вони природно віддавали йому шану. Насправді Мадгавендра Пурі був достойний найгучнішої слави, тому що він був найдовіреніший відданий Господа. Iноді сахаджії видають себе за людей, вільних бажання шани (пратіштги), для того щоб зажити слави смиренних. Але їм не вдається досягнути рівня славетних вайшнавів.

Можна зрозуміти, що малаяджа-чандану (сандалову пасту) використовували для Божества Джаґаннатги. Камфору використовували під час аратріки, сандалом намащували Його тіло. Обидва товари були під особливим контролем уряду, і тому віддані мали зустрічатися з урядовими службовцями. Повідомивши їм усі подробиці, віддані отримали дозвіл винести сандал та камфору за межі Джаґаннатга Пурі.

Ґопала був у Вріндавані, що лежав дуже далеко від Ремуни. В ті дні дорогою до Вріндавани доводилось проходити через області, якими правили мусульмани, і ті іноді завдавали подорожнім клопоту. Взявши до уваги, яких труднощів доведеться зазнати Його відданому, Господь Ґопала, найбільший доброзичливець Своїх відданих, наказав Мадгавендрі Пурі намастити сандалову пасту на тіло Ґопінатги, що невідмінне від тіла Ґопали. Отак Господь позбавив Мадгавендру Пурі турбот і труднощів.

Період чатурмас'ї починається в місяці ашадга (червень-липень) в день екадаші за назвою Шаяна- екадаші, під час двох тижнів прибутного місяця. Закінчується цей період в місяць карттіка (жовтень-листопад) на день екадаші за назвою Уттгана-екадаші, під час двох тижнів прибутного місяця. Цей чотирьохмісячний період називають чатурмас'я. Деякі вайшнави також дотримуються його від дня повного місяця в ашадгу до дня повного місяця в карттіку. Це також проміжок у чотири місяці. Цей період, що його рахують за місячним календарем, називається чатурмас'я, але дехто дотримується чатурмас'ї за сонячними місяцями, від шравани до карттіки. Весь цей проміжок, чи за місяцем, чи за сонцем, припадає на сезон дощів. Чатурмас'ю повинні тримати всі верстви населення. Не має значення, належить людина до ґріхастг чи до санн'ясі. Тримати чатурмас'ю повинні всі ашрами. Справжня мета, яка лежить в основі складених під час цих місяців обітниць, — зменшити обсяг чуттєвих насолод. Це не дуже важко. В місяць шравана треба не їсти шпинату, в місяць бгадра — не пити йоґурту, в місяць ашвіна — не пити молока. Під час місяця карттіка не слід їсти риби чи інших невеґетаріанських продуктів. «Невеґетаріанське харчування» означає «риба та м'ясо». Разом з тим до невеґетаріанських продуктів зараховують масура-дал і урад-дал. Ці два дали містять велику кількість білка, а багату на білок їжу вважають невеґетаріанською. Загалом, під час чотирьох місяців чатурмас'ї треба утримуватись від усієї їжі, призначеної для чуттєвого задоволення.

Коли жива істота відчуває духовну розлуку з Крішною (крішна-віраху) — вона досягла найбільшого успіху в житті. Коли людина втрачає інтерес до матеріальних речей, вона просто пізнає зворотній бік прив'язаності до матеріального. Однак відчувати розлуку з Господом Крішною і служити Йому, виконуючи Його місію, — це найліпший прояв любові до Крішни. Шрі Чайтан'я Махапрабгу хотів привернути увагу до такої палкої любові, яку проявляв до Крішни Шріла Мадгавендра Пурі. Згодом усі віддані Чайтан'ї Махапрабгу ступали в слід Мадгавендри Пурі, служачи Господеві без особистих інтересів.

Для тих, хто розвинув палку любов до Крішни, цілком природно не звертати уваги на особисті труднощі й перешкоди. Такі віддані просто рішуче налаштовані виконувати наказ Верховного Бога-Особи чи Його представника, духовного вчителя. Ні за яких обставин, навіть серед найбільших небезпек, вони ні на йоту не відхиляються від свого шляху, йдучи ним з усією рішучістю. Це незаперечний доказ палкої любові слуги. Як сказано в «Шрімад-Бгаґаватам»(10.14.8): тат те 'нукампāṃ су-самīкшамāṇаṭ — ті, хто по-справжньому бажає звільнитись від лабет матеріального існування, хто розвинув палку любов до Крішни, справді достойні повернутись додому, до Верховного Бога. Той, хто палко любить Крішну, не звертає уваги ні на які матеріальні труднощі, злигодні, перешкоди чи скруту. Сказано, що будь-які злигодні чи нещастя, які збоку можна побачити в житті досконалого вайшнави, насправді зовсім не є для нього нещастям — для нього це, навпаки, трансцендентне блаженство. У «Шікшаштаці»(8) Шрі Чайтан'я Махапрабгу також дає настанову: āṣлішйа вā пāда-ратāṃ пінашṭу мāм. Той, хто палко любить Крішну, ніколи не відхиляється від свого служіння, незважаючи на всі труднощі й перешкоди, що постають перед ним.

Це означає, що збагнути смисл цього вірша на силі тільки Шріматі Радгарані, Мадгавендра Пурі і Чайтан'я Махапрабгу.

Вільних від забруднень відданих, що в усьому спираються на філософію веданти, поділяють на чотири сампрадаї. Серед цих чотирьох сампрадай Мадгавендра Пурі обрав Шрі Мадгвачар'я-сампрадаю. Він прийняв санн'ясу згідно з засадами парампари, учнівської послідовності. Починаючи від Мадгвачар'ї і закінчуючи духовним вчителем-ачар'єю на ім'я Лакшміпаті, ніхто не знав відданого служіння в коханні. Шрі Мадгавендра Пурі вперше запровадив у Мадгвачар'я-сампрадаї поняття подружнього кохання. Шрі Чайтан'я Махапрабгу відкрив цей висновок Мадгвачар'я-сампрадаї, коли під час Своєї мандрівки південною Iндією зустрівся з таттваваді, що називають себе членами Мадгвачар'я-сампрадаї.Коли Шрі Крішна залишив Вріндавану і зійшов на трон Матгурського царства, Шріматі Радгарані, охоплена екстатичними почуттями розлуки, висловила, як можна любити Крішну в розлуці. Отже, осереддя цього вірша — це віддане служіння в розлуці. Ґаудія-Мадгва-сампрадая вважає поклоніння в розлуці за найвищий рівень відданого служіння. У такому настрої відданий вважає себе дуже нещасним і думає, що Господь про нього забув. Тому він називає Господа дīна- дайāрдра нāтга, як до Нього звертається Мадгавендра Пурі. Таке екстатичне почуття — це найвища форма відданого служіння. Переїзд Крішни до Матгури дуже глибоко вразив Шріматі Радгарані, і Вона висловила це так: «Любий Господи, через розлуку з Тобою Мій розум надто стурбований. Скажи Мені, що Мені тепер робити? Я дуже нещасна, а Ти дуже милостивий, тому, будь ласка, зглянься наді Мною і скажи Мені, коли Я побачу Тебе». Шрі Чайтан'я Махапрабгу завжди виражав екстатичні почуття Шріматі Радгарані, які Вона проявляла, коли побачила Уддгаву у Вріндавані. Такі самі почуття, що переповнювали Мадгавендру Пурі, висловлено в цьому вірші. Тому вайшнави у Ґаудія-Мадгва-сампрадаї кажуть, що екстатичні почуття, які відчував Шрі Чайтан'я Махапрабгу, беруть початок від Шрі Мадгавендри Пурі і сходять через Iшвару Пурі. Цю засаду відданого служіння в розлуці визнають усі віддані в послідовності Ґаудія-Мадгва-сампрадаї.

У «Бгакті-расамріта-сіндгу» пояснено, що джāḍйа — це втрата пам'яті через велике потрясіння, яке викликала розлука з коханим. У такому стані розуму людина повністю байдужіє до втрат і набутків, до того, що бачить і чує, і до всього іншого. Це відзначає початок стану ілюзії.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», «Мадг'я-ліли», четвертої глави, що описує віддане служіння Шрі Мадгавендри Пурі.