Прихід Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу

Тринадцята глава описує прихід Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Аді-ліла присвячена описові того періоду, коли Господь Чайтан'я Махапрабгу жив у сім'ї, а Ант'я-ліла присвячена описові Його життя після прийняття санн'яси. В межах Ант'я-ліли перші шість років санн'яси називають Мадг'я-ліла. Ці шість років Чайтан'я Махапрабгу подорожував південною Iндією, пішов до Вріндавани, повернувся з Вріндавани і проповідував рух санкіртани.Один вчений брахмана, Упендра Мішра, що жив у районі Шріхатти, став батьком Джаґаннатги Мішри. Джаґаннатга Мішра прийшов до Навадвіпи, щоб вчитись під керівництвом Ніламбари Чакраварті. Одружившись із Шачідеві, дочкою Ніламбари Чакраварті, він оселився в Навадвіпі. Шрі Шачідеві народила восьмеро дітей — восьмеро дочок, що одразу після народження помирали. Завагітнівши вдев'яте, Шрі Шачідеві народила сина, якого назвали Вішварупа. Після того, 1407 року епохи Шака (1486 р.), у вечір повні місяця пгалґуна, під сузір'ям сімха-лаґна, як син Шрі Шачідеві й Джаґаннатги Мішри з'явився на світ Господь Чайтан'я Махапрабгу. Почувши про народження Чайтан'ї Махапрабгу, побачити новонародженого прийшли мудрі брахмани та вчені, несучи багато подарунків. Ніламбара Чакраварті, що був великим астрологом, одразу ж склав гороскопа і за астрологічними обрахунками побачив, що народилась велика особистість. Ця глава описує ознаки цієї великої особистості.ПОЯСНЕННЯ: Щоб описувати Шрі Чайтан'ю Махапрабгу чи Господа Шрі Крішну, потрібні надприродні сили, що постають із ласки Господа. Без цієї ласки неможливо написати трансцендентного твору. Але з ласки Господа навіть людина, непридатна до літературної праці, на силі викладати прекрасні трансцендентні оповіді. Описувати Крішну може той, хто отримав на це повноваження. Кṛшṇа-ṣакті вінā нахе тāра правартана (Ч.-ч. Ант'я 7.11). Не отримавши милості Господа, неможливо проповідувати про Господнє ім'я, славу, якості, форму та все інше, що оточує Господа. Отже, з цього випливає, що написання «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» свідчить про особливу милість, даровану Крішнадасі Кавіраджі Ґосвамі, хоча сам він вважає себе за найбільш пропащого. Те, що він називає себе пропащим, не дає нам підстав вважати його за пропащого. Навпаки, кожен, кому до снаги написати такий трансцендентний твір, — наш шанований повелитель.

Можемо бачити, що місяць у цьому вірші окреслено словом чандра-ґаṇа, що вказує на множину. Це свідчить про те, що місяців багато. У «Бгаґавад-ґіті» (10.21) Господь каже: накшатрāṇāм ахаṃ ṣаṣī — «З-поміж зірок Я — Місяць». Усі зірки подібні до Місяця. Західні астрономи вважають зірки сонцями, але ведичні астрономи, спираючись на ведичні писання, вважають їх місяцями. Сонце здатне проливати яскраве світло, а місяці сяють відбитим сонячним світлом. У «Чайтан'я-чарітамріті» Крішну названо сонцем. Верховний володар сили — це Верховний Бог-Особа Шрі Крішна чи Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу, а Його віддані теж яскраво сяють і розсіюють темряву, відбиваючи світло верховного сонця. У «Чайтан'я-чарітамріті» (Ч.-ч. Мадг'я 22.31) сказано:«Крішна сяє наче сонце. Щойно це сонце з'являється, ніякої темряви чи невігластва залишитись не може». Даний вірш також проголошує, що сяйво усіх місяців, яке походить із світла сонця-Крішни, тобто милість усіх відданих Чайтан'ї Махапрабгу, освітить весь світ і розсіє пітьму Калі-юґи. Пітьму Калі-юґи, невігластво населення цієї епохи, розсіяти можуть тільки віддані Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Більше нікому це не до снаги. Отож ми бажаємо, щоб усі віддані руху свідомості Крішни віддзеркалювали світло верховного сонця і розсіювали темряву усього світу.

Шріла Джіва Ґосвамі уклав підручник граматики у двох частинах: «Лаґгу-харі-намамріта-в'якарана» і «Бріхад-дгарі-намамріта-в'якарана». Вивчивши ці два підручники з в'якарани, граматики, людина знає правила санскриту і разом з тим знає, як стати великим відданим Господа Крішни.«Чайтан'я-бгаґавата», Мадг'я-кганда, перша глава, розповідає про метод, за яким Господь Чайтан'я Махапрабгу навчав граматики. Господь Чайтан'я Махапрабгу пояснював, що правила граматики так само вічні, як святе ім'я Крішни. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (15.15), ведаіṣ ча сарваір ахам ева ведйаṭ — смисл пізнання всіх явлених писань полягає в тому, щоб зрозуміти Крішну. Тому той, хто пояснює що-небудь, відмінне від Крішни, просто марнує свій час на тяжку роботу, яка не приводить до мети життя. Якщо людина стає вчителем чи викладачем, але не розуміє Крішну, її слід визнати за найницішого представника людства, як зазначено в «Бгаґавад- ґіті» (7.15): нарāдгамāṭ мāйайāпахṛта-джñāнāṭ. Якщо хтось, не знаючи сутності всіх явлених писань, стає вчителем, його повчання подібні до дратівного реву осла.

Нинішня Навадвіпа-дгама являє собою лише частину всієї Навадвіпи. «Навадвіпа» означає «дев'ять островів». Ці дев'ять островів, що мають площу приблизно вісімдесят три квадратних кілометри, оточені різними рукавами Ґанґи. Кожен з цих островів Навадвіпи являє собою місце розвитку певного різновиду відданого служіння. У «Шрімад- Бгаґаватам» (7.5.23) сказано, що є нава-відга бгакті, дев'ять різновидів діяльності у відданому служінні:Для розвитку цих різновидів відданого служіння на терені Навадвіпи існують різні острови: 1) Антардвіпа, 2) Сімантадвіпа, 3) Ґодрумадвіпа, 4) Мадг'ядвіпа, 5) Коладвіпа, 6) Рітудвіпа, 7) Джахнудвіпа, 8) Модадрума-двіпа і 9) Рудрадвіпа. За картою місцевості наш осередок IСККОНу в Навадвіпі стоїть на острові Рудрадвіпа. На південь від Рудрадвіпи, в Антардвіпі, лежить Маяпур. Там жив Шрі Джаґаннатга Мішра, батько Чайтан'ї Махапрабгу. За Своєї юності Господь Чайтан'я Махапрабгу на всіх цих островах проводив санкіртану зі Своїми послідовниками. Так Він затопив усі околиці хвилями любові до Крішни.

Дехто може запитати, як це три світи були затоплені любов'ю до Крішни, якщо Чайтан'я Махапрабгу виконував кіртану тільки на терені Навадвіпи. Відповідь полягає в тому, що Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це Сам Крішна. Весь космічний прояв постає внаслідок поштовху, яким Господь приводить усе в рух. Так само, п'ятсот років тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу започаткував рух санкіртани, просто забажавши, щоб він розійшовся усім всесвітом. Внаслідок цього першого поштовху нині рух свідомості Крішни поширюється усім світом і поступово розійдеться усім всесвітом. Поширюючись, рух свідомості Крішни затопить усіх океаном любові до Крішни.

Особа на високому рівні свідомості Крішни завжди занурена в переживання розлуки з Крішною, тому що почуття розлуки гостріші за переживання зустрічі з Крішною. В останні дванадцять років Свого перебування в цьому світі, живучи в Джаґаннатга Пурі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу вчив людей усього світу, як можна за допомогою переживання розлуки пробудити свою приспану любов до Крішни. Почуття розлуки чи зустрічі становлять різні рівні розвитку любові до Верховного Бога. Ці почуття розвиваються за якийсь час, коли людина серйозно присвячує себе відданому служінню. Найвищий рівень відомий як према- бгакті, але цього рівня сягають виконуючи садгана-бгакті. Не слід намагатись штучно піднятись до рівня према-бгакті без серйозного дотримання реґулівних засад садгана-бгакті. Према-бгакті — це стадія насолоди, а садгана-бгакті — стадія зростання у відданому служінні. Шрі Чайтан'я Махапрабгу в усіх подробицях навчав, як розвивати віддане служіння, практично демонструючи це на прикладі Свого життя. Тому сказано: āпані āчарі' бгакті ṣікгāіму сабāре. Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це Сам Крішна, і Він, прийнявши роль крішна-бгакти, відданого Крішни, навчав увесь світ, як виконувати віддане служіння і таким чином належного часу повернутись додому, до Верховного Бога.

У зв'язку з цим треба згадати монолог Шріматі Радгарані у Вріндавані після Її зустрічі з Уддгавою. Шрі Чайтан'я Махапрабгу явив подібну картину екстатичної божевільної мови. Шріматі Радгарані, шаліючи від ревнощів через Крішнину байдужість, гостро картала джмеля і говорила, наче божевільна. В завершальний період Своїх розваг Шрі Чайтан'я Махапрабгу виявляв всі ознаки такого екстазу. Про це можна прочитати також у четвертій главі Аді-ліли, віршах 107 і 108.

Від'япаті — це славетний автор пісень про ігри Радги-Крішни. Він з'явився на світ у брахманічній родині і жив у Мітгілі. Як підраховано, він писав свої пісні за правління царя Шівасімхи та цариці Лачгімадеві, на початку чотирнадцятого століття ери Шака, майже за сто років до появи Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Нині ще існують нащадки Від'япаті в дванадцятому коліні. Пісні Від'япаті про ігри Господа Крішни виражають гострі почуття розлуки з Крішною, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу, перебуваючи в екстазі розлуки з Крішною, насолоджувався цими піснями.Джаядева народився в Бенґалії за царювання Махараджі Лакшмани Сени, в одинадцятому чи дванадцятому столітті ери Шака. Його батька звали Бгоджадева, а матір Вамадеві. Багато років Джаядева жив у Навадвіпі, тогочасній столиці Бенґалії. Народився він у селищі Кендубілва в районі Бірбгум. Однак, на думку деяких авторитетів, він народився в Оріссі, а ще інші запевняють, що він народився в південній Iндії. Останні дні свого життя він провів у Джаґаннатга Пурі. Одна з його славетних книжок — це «Ґіта-ґовінда», насичена трансцендентними почуттями розлуки з Крішною. Як згадано в «Шрімад-Бгаґаватам», перед танцем раса ґопі довелося зазнати розлуки з Крішною, і «Ґіта-ґовінда» передає ці почуття. До «Ґіта-ґовінди» вайшнави уклали чимало коментарів.Чандідаса народився в селі Наннура, що також лежить у Бенґалії, в районі Бірбгум. Він народився в брахманічній родині, за переказами, також на початку чотирнадцятого століття ери Шакабда. Припускають, що Чандідаса тісно дружив з Від'япаті, бо твори обох насичені трансцендентними почуттями розлуки. Почуття екстазу, який описали Чандідаса та Від'япаті, реально проявив Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Він насолоджувався усіма цими почуттями в ролі Шріматі Радгарані, і супутниками, що складали Йому товариство в цьому, були Шрі Рамананда Рая та Шрі Сварупа Дамодара Ґосвамі. Ці близькі супутники Господа Чайтан'ї Махапрабгу значною мірою допомагали Йому в розвагах, під час яких Він переживав почуття Радгарані.Шрі Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура щодо цього зауважує, що така насолода почуттями розлуки, якими втішався Господь Чайтан'я Махапрабгу, читаючи книги Від'япаті, Чандідаси та Джаядеви, призначена для осіб на рівні Шрі Рамананди Раї та Сварупи Дамодари. Вони мали дуже розвинуту духовну свідомість і тому були парамахамси, найдосконаліші особистості. Такі теми не повинні обговорювати звичайні люди, імітуючи діяльність Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Критикам, дослідникам світської поезії та літераторам, позбавленим свідомості Бога і охочим до тілесної чуттєвої втіхи, немає потреби читати трансцендентну літературу такого високого рівня. Особи, яких цікавить чуттєва насолода, не повинні імітувати відданого служіння на рівні раґануґи. Пісні Від'япаті, Чандідаси та Джаядеви змальовують трансцендентну діяльність Верховного Бога-Особи. Світські рецензенти цих пісень тільки штовхають широкі маси людей до розпусти. Це породжує в суспільстві численні скандали і поширює в світі атеїзм. Розваги Радги та Крішни не слід помилково вважати за спілкування земного хлопця та дівчини. Земне статеве життя молодих хлопців та дівчат — це найогидніша річ. Тому всім, чия свідомість перебуває на тілесному рівні і хто бажає задовольняти чуття, заборонено обговорювати трансцендентні розваги Шрі Радги та Крішни.

На початку «Чайтан'я-чарітамріти» сказано, що Господь Чайтан'я з'явився для того, щоб звідати, що відчуває Радгарані, коли бачить Крішну. Сам Крішна не міг збагнути трансцендентних почуттів Радгарані до Нього і тому забажав прийняти роль Радгарані, щоб у такий спосіб звідати смак цих почуттів. Господь Чайтан'я — це Крішна з почуттями Радгарані, тобто Він є поєднання Радги та Крішни. Тому сказано: ṣрī-кṛшṇа-чаітанйа рāдгā-кṛшṇа нахе анйа. Поклоняючись самому Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, можна насолодитись любовними стосунками Радги і Крішни разом. Отож треба пізнавати Радга-Крішну не безпосередньо, а через Шрі Чайтан'ю Махапрабгу і Його відданих. Шріла Нароттама даса Тгакура тому каже: рūпа-раґгунāтга-паде хаібе āкуті, кабе хāма буджгаба се йуґала-пīріті — «Коли я розвину свідомість слуги Шрі Рупи Ґосвамі, Санатани Ґосвамі, Раґгунатги даси Ґосвамі та інших відданих Господа Чайтан'ї і так дістану право зрозуміти розваги Шрі Радги і Крішни?»

У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (35) сказано, що Упендра Мішра був ґопала на ім'я Парджан'я. Раніше дід Господа Крішни, тепер він з'явився у Шріхатті як Упендра Мішра і народив сімох синів. Він жив у Дгака-дакшіна-ґрамі в районі Шріхатти. Багато жителів цієї частини країни ще й нині називають себе членами родини Мішри, до якої належав Шрі Чайтан'я Махапрабгу.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (104) згадано, що раніше Ніламбара Чакраварті був Ґарґа Муні. Нащадки родини Ніламбари Чакраварті донині живуть у селищі Маґдоба в районі Фарідпура в Банґладеш. Його племінником був Джаґаннатга Чакраварті, якого називають також Маму Тгакурою і який став учнем Пандіти Ґосвамі, залишившись у Джаґаннатга Пурі як пуджарі Тота-ґопінатги. Ніламбара Чакраварті жив у Навадвіпі поблизу Белапукурія. За це згадано в книжці «Према-віласа». Він жив неподалік од будинку казі, і тому казі також вважали за дядька Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Казі називав Ніламбару Чакраварті «дядько» (кāкā). Оселя казі невіддільна від Ваманапукури: там і нині стоїть гробниця казі. Раніше це місце називалось Белапукурія, а нині його називають Ваманапукура. Це підтверджують археологічні розкопки».

В цьому вірші слово рāḍга-деṣе стосується до селища Екачакра в районі Бірбгум поблизу Бурдвана. За станцією Бурдван тягнеться залізничне відгалуження, яке називають Петлею Східної залізниці. На цій гілці стоїть залізнична станція Малларапура. За тринадцять кілометрів на схід від цієї станції донині лежить селище Екачакра. Екачакра простягається десь на тринадцять кілометрів з півночі на південь. В околицях Екачакри лежать також інші селища, а саме Вірачандра-пура і Вірабгадра-пура. Ці селища названо Вірачандра-пура і Вірабгадра-пура за святим іменем Вірабгадри Ґосвамі.1331 року за бенґальським календарем (1924 р.) в храм Екачакра-ґрами вдарила блискавка, і тому нині храм стоїть напівзруйнований. До цього нічого схожого в цій околиці не траплялось. У храмі стоїть Божество Шрі Крішни, яке встановив Шрі Ніт'янанда Прабгу. Iм'я цього Божества Банкіма Рая чи Банка Рая. Справа від Банкіми Раї стоїть божество Джахнави, а зліва — Шріматі Радгарані. Священики цього храму розповідають, що Господь Ніт'янанда Прабгу увійшов у тіло Банкіми Раї і тому згодом справа од Банкіми Раї встановили божество Джахнава-мати. Пізніше в храмі встановлено багато інших Божеств. На іншому троні в цьому храмі стоять Божества Муралідгари і Радга-Мадгави. Ще на одному троні стоять Божества Маномохани, Вріндавана-чандри і Ґаура-Нітай. Однак первинне Божество, яке встановив Шрі Ніт'янанда Прабгу, — це Банкіма Рая.На схід від храму при березі Ямуни розміщена ґгата, яку називають Кадамба-кганді. Як розповідають, саме тут Господь Ніт'янанда Прабгу дістав із води Божество Банкіми Раї, що пливло за водою, і встановив Його в храмі. Пізніше десь за два кілометри на захід від цього місця в селищі Вірачандра- пура, в околиці, що зветься Бгаддапура, під деревом німа знайшли Шріматі Радгарані. Тому Радгарані, супутницю Банкіми Раї, називають Бгаддапурера Тгакурані — повелителька Бгаддапури. На іншому троні, справа од Банкіми Раї, стоїть Божество Йоґамайі.Нині храм і коридор храму стоять на високому цоколі, а на цементовому фундаменті перед храмом розташований зал для кіртанів. Також кажуть, що з північного боку храму стояло Божество Господа Шіви на ім'я Бгандішвара, якому поклонявся батько Ніт'янанди Прабгу, Хадай Пандіта. Нині, проте, Божества Бгандішвари немає, і на його місці встановлено Божество Джаґаннатги Свамі. Сам Господь Ніт'янанда Прабгу не будував ніяких храмів. Цей храм спорудили за часів Вірабгадри Прабгу. 1298 року за бенґальським літочисленням (1891р.н.е.) храм, що на той час був уже напівзруйнований, відремонтував брахмачарі на ім'я Шівананда Свамі.У храмі дбають про те, щоб щодня підносити Божеству страви з сімнадцяти шерів (близько сімнадцяти кілограмів) рису та потрібних овочів. Нинішнє священство храму належить до родини Ґопіджана-валлабгананди, одної з гілок Ніт'янанди Прабгу. За храмом записаний земельний наділ, прибуток з якого йде на витрати храму. Храмом опікуються три групи священиків-Ґосвамі, що змінюють одна одну. За кілька кроків від храму лежить Вішраматала, місце, в якому, за переказами, Ніт'янанда Прабгу в дитинстві розважався з товаришами, влаштовуючи вистави за раса-лілою та різними іншими вріндаванськими розвагами.Поблизу храму лежить Амалітала (Iмлітала), місце, назване так через велике тамариндове дерево, що там росте. Громада, що називає себе Недаді-сампрадая, стверджує, що велике озеро в цьому місці, зване Шветаґанґа, викопав Вірабгадра Прабгу за допомогою тисячі двохсот недів (буддійських монахів). За місцевим храмом стоять гробниці Ґосвамі і тече річечка Маудешвара, яку вважають водою з Ямуни. До місця народження Шрі Ніт'янанди Прабгу від цієї річечки менш як кілометр. Можна зрозуміти, що перед храмом стояв великий зал для кіртанів, але з часом він зруйнувався. Нині він поріс баньянами. Пізніше тут був споруджений храм, в якому досі стоять Божества Ґаура-Ніт'янанди. Храм збудував покійний Прасаннакумара Карапгарма. На його пам'ять 1323 року за бенґальським літочисленням (1916р.н.е.) в місяці вайшакга (квітень-травень) була встановлена меморіальна дошка.Місце народження Ніт'янанди Прабгу називають Ґарбгаваса. Для того, щоб підтримувати поклоніння в храмі, йому виділено близько сорока трьох біґгів (6,3 га) землі. Iз них двадцять біґгів (майже 3 га) землі пожертвував Махараджа Дінаджапури. Відомо, що поблизу Ґарбгаваси Хадай Пандіта тримав початкову школу. Ось список священиків цього храму, взятий із генеалогічної таблиці: 1) Шрі Раґгавачандра, 2) Джаґадананда даса, 3) Крішнадаса, 4) Ніт'янанда даса, 5) Рамадаса, 6) Враджамохана даса, 7) Канай даса, 8) Ґаурадаса, 9) Шівананда даса і 10) Харідаса. Крішнадаса належав до Чідія-кунджі у Вріндавані. Він пішов з цього світу на Крішна-джанмаштамі. Чідія-кунджою у Вріндавані нині опікуються Ґосвамі Шрінґара-ґгати. Вони відомі як члени родини Ніт'янанди, найімовірніше на підставі їхньої спорідненості з Крішнадасою.Поблизу Ґарбгаваси лежить також Бакулатала, місце, в якому Шрі Ніт'янанда Прабгу з товаришами бавився в гру, що зветься джгала-джгапета. Там росте дивовижне дерево бакула, всі великі та малі гілки якого скидаються на зміїні каптури. Гадають, що так на бажання Ніт'янанди Прабгу проявив Себе Анантадева. Це дерево дуже старе. Розповідають, що раніше воно мало два стовбури, але коли товаришам, з якими бавився Ніт'янанда Прабгу, стало незручно переплигувати з одного стовбура на інший, Ніт'янанда Прабгу зі Своєї ласки злив два стовбури в один.Також неподалік є місце, зване Хантуґада. Сказано, що Господь Ніт'янанда Прабгу прикликав туди всі святі місця. Тому люди з довколишніх селищ ходять омиватись туди, а не до Ґанґи. Місце називають Хантуґада, тому що Шріла Ніт'янанда Прабгу влаштовував там свято дадгі-чіда, роздаючи прасад із дробленого рису та йоґурту, і приймав прасад там, стоячи на колінах. Священне озеро в цьому місці цілий рік повне води. Під час Ґоштгаштамі, а також на день з'явлення Шрі Ніт'янанди Прабгу, тут проводять великий ярмарок. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (58–63) сказано, що Халаюдга, Баладева, Вішварупа і Санкаршана з'явились як Ніт'янанда Авадгута.

Наш рух свідомості Крішни дотримується цієї засади. Ми не визнаємо жодного методу духовного усвідомлення, крім свідомості Крішни, відданого служіння. Iноді нас критикують громади послідовників ґ'яни, йоґи, тапасу чи дгарми, але, на щастя, у нас з ними не може бути ніяких угод. Ми просто стоїмо на засадах відданого служіння і проповідуємо ці засади по всьому світі.

Тільки на цих засадах може розвиватись рух свідомості Крішни. У нас немає іншої справи, крім одного: розмовляти про Крішну, поклонятись Крішні і повторювати маха-мантру Харе Крішна.

Справжньому відданому Господа Крішни завжди боляче дивитись на занепад людства. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура повторював: «У цьому світі нічого не бракує. Єдине, чого бракує в цьому світі, — це свідомість Крішни». Таке бачення всіх чистих відданих. Через брак свідомості Крішни у суспільстві, занурені в океан невігластва чуттєвих насолод, люди жахливо страждають. Відданому, що дивиться на це збоку, дуже прикро бачити такий стан речей у світі.

Як ув'язнений може вийти на свободу за умови, що отримає особливу милість керівника уряду, президента чи царя, так і пропащих людей Калі-юґи може врятувати тільки Сам Верховний Бог-Особа чи хтось, кого Він на це вповноважить. Шріла Адвайта Ачар'я Прабгу прагнув, щоб Верховний Бог-Особа зійшов Сам і звільнив пропащі душі цієї епохи.

Для того, щоб поклонятись Верховному Богові-Особі, вистачить навіть листя туласі і води Ґанґи (якщо є змога, то з невеликою кількістю сандалової пасти). Господь каже в «Бгаґавад-ґіті» (9.26):«Якщо Мені з любов'ю та відданістю запропонують листок, квітку, плід або воду, Я прийму це підношення». Діючи за цією засадою, Адвайта Прабгу задовольнив Верховного Бога- Особу листками туласі і водою Ґанґи.

Вішварупа був старший брат Ґаурахарі, Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Коли батьки почали лаштувати Його одруження, Він прийняв санн'ясу і покинув дім. Взявши санн'ясу, Він прийняв ім'я Шанкараран'я. 1431 року ери Шакабда (1509р.н.е.) Він покинув тіло в Пандарапурі, в районі Шолапури. Як втілення Санкаршани, Він постачальна і безпосередня причина творення цього матеріального світу. Він невідмінний від Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, тому що амша і амші, тобто частина і ціле, невідмінні. Як втілення Санкаршани, Вішварупа належить до четверного прояву чатур-в'юхи. У «Ґаура-чандродаї» сказано, що після Свого так званого відходу Вішварупа увійшов у тіло Шрі Ніт'янанди Прабгу і залишився з'єднаний з Ним.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам» (10.15.35).

В Iндії поширене прислів'я: в біді всі кидаються поклонятись Верховному Богові-Особі, а розбагатівши, забувають Бога. У «Бгаґавад-ґіті» (7.16) теж про це сказано:«Відданим служінням зацікавлюються, маючи запас колишніх доброчесних вчинків, чотири типи людей: ті, хто в скруті, хто шукає грошей, хто прагне знання, і допитливі». Подружжя, Джаґаннатга Мішра та Шачімата, через смерть восьми дочок дуже журились. Тепер, коли в них народився син, Вішварупа, зрозуміло, вони були дуже щасливі. Вони знали, що це щастя й процвітання прийшло до них з милості Господа. Тому, замість забути Господа, вони почали служити лотосовим стопам Ґовінди ще ревніше. Коли звичайна людина багатіє, вона забуває про Бога, але чим більше з милості Господа багатіє відданий, тим більше він прив'язується до служіння Господеві.

Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу народився 1407 року епохи Шака, в місяці пгалґуна. Однак з цього вірша ми дізнаємося, що Він увійшов у тіла Своїх батьків 1406 року в місяці маґга. Отож Господь увійшов в тіла Своїх батьків за 13 повних місяців до Свого народження. Звичайна дитина перебуває в лоні своєї матері десять місяців за місячним календарем. Однак з цього вірша ми дізнаємося, що Господь перебував у тілі Своєї матері тринадцять місяців.

Брахмана ніколи не йде ні до кого на службу. Служити комусь іншому — це справа шудри. Брахмана завжди незалежний, тому що він наставник, духовний вчитель і радник усього суспільства. Члени суспільства постачають йому все потрібне для життя. У «Бгаґавад-ґіті» Господь каже, що Він розділив суспільство на чотири частини: брахманів, кшатріїв, вайшій та шудр. Без цього наукового розподілу нормальна життєдіяльність суспільства неможлива. Брахмана повинен давати всім членам суспільства добрі поради, кшатрія повинен керувати суспільством, підтримуючи в ньому закон та порядок, вайш'ї повинні задовольняти всі потреби суспільства у харчових та інших товарах, влаштовуючи їхнє виробництво і торгуючи ними, а шудри повинні служити вищим частинам суспільства (брахманам, кшатріям та вайш'ям).Джаґаннатга Мішра був брахмана, і через це його постачали всім потрібним для підтримання тіла — грошима, одягом, зерном і таким іншим. Коли в лоні Шачімати з'явився Господь Чайтан'я, Джаґаннатга Мішра одержував усе потрібне для життя, навіть ні в кого нічого не прохаючи. Через присутність Господа в його родині всі віддавали йому належну брахмані шану. Iншими словами, якщо брахмана чи вайшнава міцно втвердився у становищі вічного слуги Господа і виконує Господню волю, ні про які труднощі з підтриманням свого життя чи своєї сім'ї для нього не може бути й мови.

Джаґаннатгу Мішру оточували шаною на землі і постачали йому все потрібне. Так само мати Шачі бачила численних півбогів у космічному просторі, що підносили до неї молитви, тому що в її лоні перебував Господь Чайтан'я Махапрабгу.

В домі брахмани обов'язково мусить бути шалаґрама-шіла, якому поклоняється родина брахмани. Цього звичаю дотримуються і нині. Ті, хто народився в брахманічній сім'ї і хто належить до касти брахманів, повинні поклонятись шалаґрама-шілі. На жаль, з розвитком Калі-юґи так звані брахмани, що пишаються народженням у брахманічній сім'ї, перестали поклонятись шалаґрама-шілі. Але насправді з непам'ятних часів заведено, щоб людина, яка народилась у брахманічній сім'ї, за будь-яких обставин поклонялась шалаґрама-шілі. Деякі члени нашого руху свідомості Крішни прагнуть запровадити поклоніння шалаґрама-шілі, але ми свідомо утримуємось від цього, тому що члени руху свідомості Крішни здебільшого не походять із сімей брахманічної касти. Через якийсь час, переконавшись, що вони строго дотримуються засад брахманічної поведінки, ми запровадимо поклоніння шалаґрама-шілі.За цієї епохи поклонятись шалаґрама-шілі не так важливо, як повторювати святе ім'я Господа. Такий присуд шастр: харер нāма харер нāма харер нāмаіва кевалаṃ/калау нāстй ева нāстй ева нāстй ева ґатір анатгā. Шріла Джіва Ґосвамі вважає, що без образ повторюючи святе ім'я, людина досягає повної досконалості. Однак для того, щоб оздоровити стан розуму, треба також поклонятись Божеству у храмі. А коли людина розвине духовну свідомість, досконало втвердиться на духовному рівні, вона вже може почати поклонятись шалаґрама-шілі.Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пояснює, як Господь перейшов із серця Джаґаннатги Мішри в серце Шачімати: «Треба розуміти, що Джаґаннатга Мішра і Шачімата — ніт'я-сіддги, вічно чисті супутники Господа. Їхні серця завжди вільні від скверни, і тому вони ніколи не забувають Верховного Бога-Особу. Серце звичайної людини в матеріальному світі осквернене. Щоб піднятись на трансцендентний рівень, їй треба спочатку очистити серце. Але Джаґаннатга Мішра і Шачімата не були звичайними чоловіком і жінкою з оскверненими серцями. Коли серце вільне від скверни, його буття називають буттям на рівні Васудеви. Васудева може зачати Вāсудеву, тобто Крішну, чиє становище трансцендентне».Слід розуміти, що Шачідеві не завагітніла так, як вагітніють звичайні жінки, віддаючись чуттєвій насолоді. Не слід вважати вагітність Шачімати вагітністю звичайної жінки, бо така думка гріховна. Зрозуміти вагітність Шачімати може тільки той, хто досягнув високого рівня духовної свідомості і повністю присвятив себе на віддане служіння Господеві.У «Шрімад-Бгаґаватам» (10.2.16) сказано:Цей вірш пояснює, як народився Господь Крішна. Втілення Господа увійшло в розум Васудеви і тоді було перенесене в розум Девакі. Шріла Шрідгара Свамі щодо цього відзначає: 'мана āвівеṣа' манасй āвірбгабгūва; джīвāнāм іва на дгāту- самбандга ітй артгаṭ — немає навіть мови за те, щоб Господь був зачатий внаслідок випорскування сімені, без якого не може народитись звичайна людина. Шріла Рупа Ґосвамі також щодо цього зауважує, що Господь Крішна спочатку з'явився в розумі Анакадундубгі, Васудеви, а тоді був перенесений в розум Девакі-деві. Після цього духовне блаженство в розумі Девакі-деві дедалі зростало, як оце зростає ніч у ніч місяць, аж доки стане повним. Під час народження Господь Крішна вийшов з розуму Девакі і з'явився у в'язниці Камси поряд із ліжком Девакі. Під впливом йоґамайі Девакі тоді подумала, що в неї народилась дитина. Поява Господа пантеличила навіть півбогів небесного царства. Про це сказано: муṭйанті йат сūрайаṭ (Бгаґ. 1.1.1). Вони прийшли, щоб піднести Девакі молитви, гадаючи, що Верховний Господь перебував в її лоні. Зі свого небесного царства півбоги прийшли до Матгури, і це вказує на те, що Матгура важливіша навіть за райське царство вищої планетної системи.Господь Крішна, як вічний син Яшодамайі, завжди присутній у Вріндавані. Iгри Господа Крішни йдуть безупинно і в матеріальному світі, і в духовному. У цих іграх Господь завжди вважає Себе за вічного сина матері Яшоди й батька Нанди Махараджі. У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам», главі шостій, вірші 43, сказано: «Коли великодушний, шляхетний Нанда Махараджа повернувся з дороги, він одразу взяв свого сина Крішну на коліна і, вдихнувши запах Його волосся, поринув у трансцендентне блаженство». Схожий опис є у Десятій пісні, дев'ятій главі, 21 вірші: «Цей Бог-Особа, що з'являється як син пастушки, для відданих дуже доступний і зрозумілий, натомість людям із тілесним світоглядом, хоч би якого високого рівня аскез вони досягли і хоч би які великі філософи вони були, Його не зрозуміти».Далі Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура цитує Шріпаду Баладеву Від'ябгушану, що, посилаючись на молитви півбогів до Господа Крішни в лоні Девакі, підводить підсумок описам народження Крішни так: «Як місяць, сходячи, заливає світлом східний обрій, так Девакі, що завжди перебувала на трансцендентному рівні, отримавши від Васудеви, сина Шурасени, посвяту в Крішна-мантру, помістила Крішну в своє серце». З цих слів «Шрімад-Бгаґаватам» (10.2.18) зрозуміло, що Верховний Бог-Особа, перенесений із серця Анакадундубгі, тобто Васудеви, проявився у серці Девакі. Згідно з Шрілою Баладевою Від'ябгушаною «серце Девакі» означає «лоно Девакі», тому що у «Шрімад-Бгаґаватам» (10.2.41) півбоги кажуть: дішṭйāмба те кукші-ґатаṭ параṭ пумāн — «Мати Девакі, Господь уже в твоєму лоні». Отож перенесення Господа з серця Васудеви у серце Девакі означає, що Він був перенесений в лоно Девакі.Що ж до появи Господа Чайтан'ї Махапрабгу, опис «Чайтан'я-чарітамріти» віṣеше севана каре ґовінда-чараṇа («вони почали ревно поклонятись лотосовим стопам Ґовінди») вказує на те, що так само, як Крішна з'явився в серці Девакі через серце Васудеви, так і Господь Чайтан'я з'явився в серці Шачідеві через серце Джаґаннатги Мішри. В цьому полягає таємниця з'явлення Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Отож не треба думати, що Господь Чайтан'я з'явився, як звичайна людина чи яка інша істота. Зрозуміти цей предмет не так легко, але якщо стати відданим Господа, то усвідомити слова Крішнадаси Кавіраджі Ґосвамі зовсім не важко.

Шріла Бгактівінода Тгакура у своїй «Амріта-праваха-бгаш'ї» наводить ось такий гороскоп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу:Шака 1407/10/22/28/45*дінам7 11 815 54 3840 37 4013 6 23Згідно з поясненням Бгактівіноди Тгакури щодо цього гороскопа, під час народження Господа Чайтан'ї Махапрабгу планети були розміщені так: Шукра (Венера) був у Меша-раші (Овен), у накшатрі (місячному домі) Ашвіні; Кету (дев'ята планета) був у Сімха-раші (Лев), в Уттарапгалґуні; Чандра (Місяць) був у Пурвапгалґуні (одинадцятому місячному домі); Шані (Сатурн) був у Врішчіка-раші (Скорпіон), у Дж'єштзі; Бріхаспаті (Юпітер) був у Дгану-раші (Стрілець), у Пурвашадзі; Манґала (Марс) був у Макара-раші (Козерог), у Шравані; Раві (Сонце) був у Кумбга-раші (Водолій) і Пурвабгадрападі; Раху був у Пурвабгадрападі; а Будга (Меркурій) був у Міна-раші (Риби) і Уттарабгадрападі. Лаґна (час народження) була Сімха.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура, що раніше був великим астрологом, так пояснює цей вірш: шад-варґа (шість підрозділів) мають назву кшетра, хора, дреккана, навамша, двадашамша і трімшамша. За астрологією «Джйотір-веди», встановивши зв'язок між планетами й повелителями цих шести підрозділів, можна вирахувати сприятливість моменту народження. В таких книжках, як оце «Бріхадж-джатака», наведено вказівки щодо того, як тлумачити рух зірок і планет. Той, хто вміє обраховувати ашта- варґу (тобто розділяти астрологічну таблицю на вісім похідних), здатний передбачати хороші й погані події. На цій науці розуміються хора-шастра-віт, знавці астрологічних писань. Спираючись на астрологічні обрахунки, зроблені на підставі хора-шастр, Ніламбара Чакраварті, дід Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, визначив сприятливу мить, в яку мав з'явитися Шрі Чайтан'я Махапрабгу.

В «Джйотір-веді» сказано, що затемнення Місяця відбувається тоді, коли перед повним місяцем проходить планета Раху. В Iндії заведено, щоб під час місячного чи сонячного затемнення послідовники ведичних писань омивались у Ґанзі чи в морі. Усі вірні послідовники ведичної релігії упродовж затемнення стоять у воді і повторюють маха- мантру Харе Крішна. Під час народження Господа Чайтан'ї Махапрабгу відбулося затемнення місяця і, природно, всі стояли у воді і повторювали Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе.

Хоча мусульмани, тобто неіндуси, байдужі до святого імені Господа, маха-мантри Харе Крішна, навадвіпські мусульмани імітували індусів, що повторювали Харе Крішна під час місячного затемнення. Отож, коли з'явився Шрі Чайтан'я Махапрабгу, індуси і мусульмани об'єдналися в повторенні святого імені Господа.

Відомо, що на той час Адвайта Ачар'я жив у батьківському домі в Шантіпурі. Харідаса Тгакура часто з Ним зустрічався. За збігом обставин він також був там, і в мить народження Шрі Чайтан'ї Махапрабгу вони обоє пустились танцювати. Але ніхто в Шантіпурі не міг зрозуміти, чому танцюють ці двоє святих.

Серед індусів заведено під час місячного чи сонячного затемнення роздавати бідним якомога більше милостині. Тому Адвайта Ачар'я з нагоди затемнення роздав брахманам багато різної милостині. У «Шрімад-Бгаґаватам» (10.3.11) сказано, що коли народився Крішна, Васудева з цієї нагоди відразу роздав брахманам десять тисяч корів. За звичаєм індуси після народження дитини, особливо сина, з великою радістю роздають щедру милостиню. Адвайта Ачар'я, насправді, хотів роздати милостиню з приводу народження Господа Чайтан'ї під час місячного затемнення. Але люди не розуміли, чому Адвайта Ачар'я так щедро роздає всіляку милостиню. Причиною милості Шрі Адвайти Ачар'ї було не місячне затемнення, а народження Господа. Він роздавав милостиню так само, як її роздавав Васудева після з'явлення Господа Крішни.

Новонародженого Господа Чайтан'ю Махапрабгу відвідували численні сусідки, більшість із яких були дружинами шановних брахманів. Перебравшись за дружин брахманів, побачити новонародженого прийшли також жінки з райських планет, як-от дружина Господа Брахми і дружина Господа Шіви. Звичайним людям вони здавалися шановними сусідками з брахманічних сімей, однак насправді то було жіноцтво з райського царства.

На райських планетах є професійні співаки, танцюристи і декламатори молитв. В Iндії так само ще є професійні танцюристи, дарителі благословень і співаки. Всі вони сходяться на всілякі домашні церемонії, і насамперед на весілля та дні народження. Люди цих професій заробляють собі на життя, збираючи милостиню у домах індусів під час таких церемоній. З таких церемоній користаються і євнухи, збираючи милостиню. Так вони заробляють собі на життя. Такі люди ніколи не йдуть у найми, не беруться ні до рільництва, ні до торгівлі, вони просто збирають милостиню в приязних сусідів і так мирно здобувають собі прожиток. Бгати — це клас брахманів, які відвідують такі церемонії, щоб давати благословення, складаючи вірші на основі ведичних писань.

Під час таких церемоній дарують на щастя такі підношення, як цинобра, кга-і (розпущений рис), банани, кокоси і змішану з олією куркуму. З рису роблять не тільки дутий рис, а й ще одну страву, що зветься кга-і, розпущений рис, що вважають разом з бананами за дуже хороший подарунок на щастя. Також пастою із змішаної з олією куркуми та цинобри змащують тіло новонароджених і наречених. Це все обряди, що приносять щастя в сімейному житті. Можна побачити, що п'ятсот років тому, коли народився Господь Чайтан'я Махапрабгу, дотримувались усіх цих обрядів, однак нині важко знайти когось, хто б їх виконував. Зазвичай вагітну матір відвозять до пологового будинку, а коли маля з'являється на світ, його омивають антисептичним розчином і тим усе закінчується.

Можна зрозуміти, що Адвайта Ачар'я мав два будинки — один у Шантіпурі, а другий у Навадвіпі. Коли народився Господь Чайтан'я Махапрабгу, Адвайта Ачар'я жив не у навадвіпській домівці, а в шантіпурській. Тому, як згадано раніше (вірш 99), зі старого батьківського дому Адвайти в Шантіпурі (ніджāлайа) Сіта пішла до Навадвіпи з дарунками для новонародженого Чайтан'ї Махапрабгу.

З переліку подарунків Сіти Тгакурані, дружини Адвайти Ачар'ї, зрозуміло, що Адвайта Ачар'я був на той час дуже багата людина. Хоча брахмани не належать до верстви багатіїв, Адвайта Ачар'я очолював брахманів Шантіпури і був досить заможний. Тому Він подарував новонародженому Господеві Чайтан'ї Махапрабгу багато прикрас. Але те, що Камалаканта Вішваса попрохав у Махараджі Пратапарудри, царя Джаґаннатга Пурі, триста рупій на виплату боргу Адвайти Ачар'ї, свідчить, що навіть такій заможній людині, здатній дарувати багато коштовних оздоб, сарі й такого іншого, було важко сплатити триста рупій. Отож за тих часів рупія коштувала в тисячі разів більше, ніж нині. В наш час сплатити борг у триста рупій не становить великих труднощів ні для кого, а от зібрати стільки коштовних прикрас на подарунок синові приятеля звичайній людині не до снаги. Ймовірно, тоді триста рупій були такою сумою, як нині тридцять тисяч рупій.

У цьому вірші привертають увагу слова вастра-ґупта долā. Навіть п'ятдесят-шістдесят років тому в Калькутті всі шановні пані околицею пересувались тільки на паланкіні, який несло четверо чоловік. Паланкін був завішений м'якою бавовняною тканиною, і на дорозі, серед людей, шановну пані годі було побачити. Пані, насамперед з шанованих родин, не показувались на очі звичайним людям. У віддалених місцях Iндії цей звичай зберігся й донині. У санскриті є слово асūрйа-паṣйā, яке вказує на те, що шановної пані не бачило навіть сонце. У культурі Сходу цей звичай був широко поширений, і його строго дотримувались як індуски, так і мусульманки з шановних родин. Ми на власні очі бачили в дитинстві, що наша мати не ходила в гості пішки навіть до найближчої сусідки: вона їхала або в повозі, або на паланкіні, який несли чотири чоловіки. Цього звичаю строго дотримувались також п'ятсот років тому, і дружина Адвайти Ачар'ї, належачи до дуже шановної родини, додержувала традицій свого суспільного оточення.

Петарі — це великі кошики, які носять, підвісивши на двох кінцях палки, покладеної на плечі. Носіїв таких вантажів називають бгарі. В Iндії та інших країнах Сходу понині так носять вантажі й багаж, і такий самий спосіб перенесення вантажів ми бачили навіть у нинішні часи в Джакарті, в Iндонезії.

Дакіні і Шанкгіні — це два супутники Господа Шіви та його дружини, яких вважають дуже зловісними представниками роду привидів. За повір'ям ці зловісні живі істоти не можуть наблизитись до дерева німа. Медицина також визнає, що дерево німа має принаймні сильні антисептичні властивості. Отож раніше було заведено садити перед будинком дерево німа. В Iндії великі дороги, насамперед в Уттар Прадеші, обсаджені сотнями й тисячами дерев німа. Дерево німа має такі сильні антисептичні властивості, що наука «Аюр-веди» його використовує, щоб лікувати проказу. Вчені- медики виділили з дерева німа хімічну сполуку, названу марґозовою кислотою. Дерево німа використовують для багатьох цілей, найбільше для того, щоб чистити зуби. В індійських селах дев'яносто відсотків людей чистять зуби галузками з дерева німа. З огляду на всі очисні властивості дерева німа і з огляду на те, що Господь Чайтан'я народився під деревом німа, Сіта Тгакурані назвала Господа Німаєм. Пізніше, ставши юнаком, Він прославився як Німай Пандіт. Саме так Його називали у довколишніх селах, хоча Його справжнє ім'я було Вішвамбгара.

На п'ятий день після народження дитини, а також на дев'ятий день, мати омивається в Ґанзі або в іншому священному місці. Це називається нішкрамана, церемонія виходу з материнських покоїв. Нині за материнські покої править лікарня, але раніше в кожному шляхетному домі одну кімнату відводили на материнський покій, і діти народжувались у цій кімнаті. На дев'ятий день після народження дитини мати переходила в звичайні покої, і цю церемонію називають нішкрамана. Нішкрамана являє собою один з десяти очисних методів. Раніше, і насамперед в Бенґалії, вищі касти після народження дитини дотримувались чотиримісячного карантину. Наприкінці четвертого місяця мати вперше виходила, щоб побачити схід сонця. Згодом вищі касти, а саме брахмани, кшатрії і вайш'ї, стали дотримуватись тритижневого карантину, а шудри — тридцятиденного. У громадах картабгаджа і сатіма мати очищувалась після карантину в санкіртані, під час якої розкидали харі-нути, шматочки солодощів. Сіта Тгакурані шанобливо привітала Шачідеві й Джаґаннатгу Мішру з новонародженою дитиною, а Шачідеві і Джаґаннатга Мішра вшанували її, коли вона збиралась повертатись додому. Так було заведено у шляхетних родинах Бенґалії.

Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це Верховний Бог-Особа. Тому всі віддавали Йому шану. Навіть жителі небес приходили, перебрані за звичайних людей, щоб вшанувати Господа. Його батько й мати, Джаґаннатга Мішра й Шачідеві, бачачи, як шанують їхнього трансцендентного сина, також відчували в серці глибоке задоволення.

Шрімат Прабодгананда Сарасваті щодо цього склав у «Чайтан'я-чандрамріті» такі вірші (37, 36, 34):«Цей матеріальний світ не має свідомості Крішни. Господь Чайтан'я Махапрабгу — це уособлена свідомість Крішни. Тому будь-який вчений чи обізнаний дослідник, що не розуміє Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, марно блукає цим світом».«Хто не користається з нектару відданого служіння, який розливає навкруги вчення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, той, безперечно, найнещасніший з нещасних».«Прихід Господа Чайтан'ї Махапрабгу подібний до океану нектару, що розливається дедалі ширше. Хто не збирає коштовних самоцвітів у цьому океані, той, безперечно, найнещасніший з нещасних».Також «Шрімад-Бгаґаватам» (2.3.19, 20, 23) стверджує:«Людина, далека від свідомості Крішни, може бути великою особистістю в так званому людському суспільстві, але насправді вона нічим не ліпша за велику тварину. Таких великих тварин зазвичай вихваляють інші тварини, подібні до собак, свиней, верблюдів та віслюків. Якщо особа не завдає собі труду слухати про Верховного Бога-Особу, її вуха треба вважати просто норами. Хоча вона має язик, це язик жаб'ячий, що своїм кваканням порушує спокій і припрошує до себе змію смерті. А якщо особа ніколи не користає з пилу на лотосових стопах великих відданих і не вдихає аромату листків туласі, запропонованих лотосовим стопам Господа, її треба вважати за мертву, дарма що вона вдає якусь життєдіяльність».Також у «Шрімад-Бгаґаватам» 10.1.4 сказано:«Хто, крім убивці тварин чи убивці душі, залишиться байдужим до уславлення Верховного Бога-Особи і не слухатиме оповідей про Нього? Уславленням Господа насолоджуються особи, звільнені від скверни матеріального світу».Так само в «Шрімад-Бгаґаватам» 3.23.56 сказано: на тīртга-пада-севāйаі джīванн апі мṛто хі саṭ — «Хоча людина може здаватись живою, якщо вона не служить лотосовим стопам великих відданих, її слід вважати за мерця».

Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі вшановує всіх: Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, Ніт'янанду, Адвайту Прабгу, Сварупу Дамодару, Рупу Ґосвамі, Раґгунатгу дасу Ґосвамі та їхніх послідовників. Кожен, хто йде стопами Кавіраджі Ґосвамі, також приймає лотосові стопи згаданих повелителів як своє багатство. Матеріальні статки й багатства — це просто ілюзія матеріаліста. Насправді це не багатства, а пута, бо, насолоджуючись матеріальним світом, зумовлена душа через свої теперішні втіхи залізає в борги і чимдалі сильніше заплутується. На жаль, зумовлена душа вважає взяте в борг багатство своїм і примножує його, не покладаючи рук. Натомість відданий вважає такі статки не статками, а путами, які прив'язують його до матеріального світу. Якщо Господь Крішна дуже задоволений Своїм відданим, Він забирає його матеріальні статки, як Він каже в «Шрімад-Бгаґаватам»(10.88.8): йасйāхам ануґṛхṇāмі харішйе тад-дганаṃ ṣанаіṭ — «Проявляючи особливу милість до відданого, Я забираю в нього всі його матеріальні статки». Нароттама даса Тгакура каже так само:дгана мора нітйāнанда, рāдгāкṛшṇа-ṣрīчараṇасеі мора прāṇадгана«Моє справжнє багатство — це Ніт'янанда Прабгу і лотосові стопи Шрі Радги й Крішни». Далі він молиться: «Господи, будь ласка, дай мені це багатство. Я не хочу ніяких інших статків, крім Твоїх лотосових стіп». Шріла Нароттама даса Тгакура у багатьох піснях співав, що його справжнє багатство — це лотосові стопи Радги й Крішни. На жаль, нас цікавить несправжнє багатство і ми нехтуємо своїм справжнім багатством (адгане йатана карі' дгана тейāґіну).Iноді смарти називають Раґгунатгу дасу Ґосвамі шудрою. Однак Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі тут чітко зазначає: сварūпа-рūпа-раґгунāтга-дāса. Отож кожен, хто вважає лотосові стопи Раґгунатги даси трансцендентними щодо всіх поділів кастової системи, насолоджується багатствами справжнього духовного блаженства.Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Аді-ліли, тринадцятої глави, що описує прихід Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.