Поширення Господа Ніт'янанди

У десятій главі були описані гілки та галузки Господа Чайтан'ї Махапрабгу, а в одинадцятій так само описані гілки та галузки Шрі Ніт'янанди Прабгу.

Книги чи нариси з трансцендентних тем не можна писати задля матеріального імені, слави чи зиску. Трансцендентну літературу слід писати за вказівкою вищих авторитетів, тому що вона призначена не для матеріальних цілей. Якщо відданий намагається писати під керівництвом вищих авторитетів, він очищується. Будь-яку діяльність у свідомості Крішни слід виконувати задля особистого очищення (āпанā ṣодгіте), а не задля матеріальних здобутків.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Вірабгадра Ґосані — це рідний син Шріли Ніт'янанди Прабгу і учень Джахнава-деві. Його мати — Васудга. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (67) сказано, що Він втілення Кшіродакашаї Вішну. Тому Вірабгадра Ґосані невідмінний від Шрі Крішни Чайтан'ї Махапрабгу. У селищі Джгаматапура в районі Хуґлі Вірабгадра Ґосані мав учня на ім'я Ядунатгачар'я, а той мав дві дочки — рідну дочку на ім'я Шріматі та названу дочку Нараяні. Обидві вони вийшли заміж, і за них згадує «Бгакті-ратнакара» (Тринадцята хвиля). Вірабгадра Ґосані мав трьох учнів, що відомі як його сини: Ґопіджана-валлабга, Рамакрішна та Рамачандра. Наймолодший, Рамачандра, належав до роду Шанділ'я і мав прізвище Ватав'яла. Він оселився з родиною в Кгададасі, і членів цієї родини називають Ґосвамі Кгададахи. Найстарший учень, Ґопіджана-валлабга, жив у селищі Лата поблизу залізничної станції Манакара в районі Бурдвана. Середній, Рамакрішна, жив поблизу Маладахи в селищі Ґаєшапура». Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура зазначає, що ці троє учнів належали до різних ґотр, родів, мали різні прізвища і жили в різних місцях, отож не могли всі бути рідними синами Вірабгадри Ґосані. Рамачандра мав четверо синів, найстаршим з яких був Радгамадгава. Третім сином Радгамадгави був Ядавендра, сином Ядавендри був Нандакішора, його сином був Нідгікрішна, сином Нідгікрішни був Чайтан'ячанда, його сином Крішнамохана, сином Крішнамохани був Джаґанмохана, його сином Враджанатга, а сином Враджанатги був Ш'ямалала Ґосвамі. Ось таке генеалогічне дерево нащадків Вірабгадри Ґосані наводить Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура.

Шрі Рамадаса, згодом відомий як Абгірама Тгакура, був один із дванадцяти ґопалів пастушків, друзів Шрі Ніт'янанди Прабгу. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (126) сказано, що Шрі Рамадаса раніше був Шрідамою. Шрілу Абгіраму Тгакуру описує «Бгакті-ратнакара» (Четверта хвиля). З наказу Шрі Ніт'янанди Прабгу Шрі Абгірама Тгакура став великим ачар'єю і проповідником вчення Господа Чайтан'ї, вчення відданого служіння. Він був дуже могутня особистість, і невіддані його дуже боялись. Вповноважений представник Шрі Ніт'янанди Прабгу, він завжди перебував в екстазі і виявляв надзвичайну доброту до всіх палих душ. Сказано, що коли він кланявся якомусь каменю, що не був шалаґрама-шілою, камінь одразу тріскався.Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «За шістнадцять кілометрів на південний захід від станції Чампаданґа на вузькоколійній залізничній лінії від Гаури в Калькутті до Амти, селища в районі Хуґлі, стоїть містечко Кганакула-крішнанаґара, і в ньому стоїть храм, де колись поклонявся Абгірама Тгакура. Під час дощового сезону, коли цю місцевість заливає повідь, добиратись туди треба іншою колією, яку нині називають Південно-східною залізницею. На цій лінії стоїть станція Колаґгата, від якої треба пароплавом доплисти до Ранічаки. Кганакула розміщена за дванадцять кілометрів на північ від Ранічаки. Храм Абгірами Тгакури стоїть у Крішнанаґарі, що розміщений поблизу кули (берега) Кгани (річки Дваракешвара). Тому це місце називають Кганакула-крішнанаґара. Поряд із храмом росте дерево бакула. Це місце називають Сіддга-бакула-кунджа. Розповідають, що коли Абгірама Тгакура приходив туди, він сидів під цим деревом. У Кганакула-крішнанаґарі щороку на крішна-саптамі, сьомий день убутного місяця, в чайтру [березень-квітень], проводять ярмарок. На цей ярмарок збираються сотні й тисячі людей. Храм Абгірами Тгакури має дуже давню історію. Божество в храмі має ім'я Ґопінатга. Поблизу храму живе багато родин севаїтів. Сказано, що Абгірама Тгакура мав нагайку, і кожен кого він нею торкався, одразу ставав піднесеним відданим Крішни. Серед його численних учнів найславетніший і найдорожчий йому був Шріман Шрініваса Ачар'я, однак є певні сумніви щодо того, чи він отримав посвяту від Абгірами Тгакури».

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Біля залізничної станції Аґрадвіпа й міста Патулі в районі Бурдвана лежить селище Даніхата, і там досі перебуває Божество Шрі Ґопінатгаджі. Це Божество прийняло Ґовінду Ґгошу як Свого батька. Донині це Божество щороку в день смерті Ґовінди Ґгоші виконує церемонію шраддга. Справами храму цього Божества порядкує рід раджа-вамша з Крішнанаґари, члени якого — нащадки Раджі Крішначандри. Щороку в місяць вайшакга, під час церемонії барадола, це Божество Ґопінатги забирають до Крішнанаґари. Разом з одинадцятьма іншими Божествами проводять церемонію, а тоді Шрі Ґопінатгаджі привозять назад до храму в Аґрадвіпі».

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Мурарі Чайтан'я даса народився в селищі Сар-вріндавана-пура, що лежить десь за три кілометри від станції Ґалаші на бурдванській залізниці. Прийшовши до Навадвіпи, Мурарі Чайтан'я даса оселився в селі Модадрума, чи Мамаґачгі-ґрама. Його стали тоді називати Сарнґа чи Саранґа Мурарі Чайтан'я даса. Його нащадки донині живуть у Сарер Паті. В «Чайтан'я-бгаґаваті», Ант'я-кганді, главі п'ятій, сказано: «Мурарі Чайтан'я даса не мав матеріальної тілесної форми — він був цілковито духовний. Через це він іноді доганяв у джунґлях тигрів і бавився з ними, як з кішками чи собаками. Iноді він ляпав тигра по морді, а іноді клав собі на коліна отруйну змію. Він не боявся про своє зовнішнє тіло, повністю про нього забуваючи. Він міг усі двадцять чотири години на добу повторювати маха-мантру Харе Крішна або проговорити про Господа Чайтан'ю та Ніт'янанду. Iноді він не виринав з води два-три дні, не відчуваючи ніякого фізичного дискомфорту. Тож він був витривалий, немов камінь чи дерево, але свою енерґію завжди використовував на повторення маха-мантри Харе Крішна. Якостей Мурарі Чайтан'ї даси не передати, бо де він ішов, там сама атмосфера, яку він створював, осявала всіх довкола свідомістю Крішни».

Джахнава-мата теж належить до послідовників Господа Ніт'янанди. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (66) сказано, що у Вріндавані вона була Ананґа-манджарі. Всіх відданих-послідовників Джахнава-мати зараховують до відданих Шрі Ніт'янанди Прабгу.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «У «Чайтан'я-бгаґаваті», Ант'я-кганді, главі п'ятій, сказано, що Сундарананда був океаном любові до Верховного Бога і головним супутником Шрі Ніт'янанди Прабгу. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (127) сказано, що в крішна-лілі він був Судама. Отож він був одним із дванадцятьох пастушків, що прийшли з Баларамою, втіленим як Шрі Ніт'янанда Прабгу. Святе місце, де жив Сундарананда, розміщене в селищі Махешапура десь за двадцять два кілометри на захід від станції Маджадія на Східній залізниці Калькутта — Бурдван. Це селище належить до району Джессор [нині в Банґладеш]. Від часів Сундарананди в цьому селищі збереглись тільки залишки його старої оселі. В кінці села живе один баула [псевдовайшнава]. I його житло, і храм біля нього, схоже, збудовані нещодавно. У Махешапурі поклоняються Божествам Шрі Радгаваллабги та Шрі Шрі Радгарамани. Поблизу храму протікає річечка Ветраваті.Сундарананда Прабгу був найштгіка-брахмачарі: все своє життя він прожив неодруженим. Тому в нього не було прямих нащадків, крім учнів, але нащадки його родичів і досі живуть у селі Манґаладіхі в районі Бірбгум. У цьому селищі стоїть храм Баларами, і Божеству в ньому щодня поклоняються. Первинне Божество Махешапури, Радгаваллабгу, забрали Сайдабад Ґосвамі з Берхампура, а про поклоніння нинішнім Божествам, відколи Вони встановлені, дбає родина заміндарів Махешапури. На день повні в місяці маґга (січень- лютий) щороку справляють річницю відходу Сундарананди, і на урочистість збираються люди з усіх сусідніх селищ».

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (128) сказано, що Камалакара Піппалай був третім ґопалою. Раніше його звали Махабала. Божество Джаґаннатги в Махеші поблизу Шрі Рамапури встановив Камалакара Піппалай. Селище Махеші лежить за чотири кілометри від залізничної станції Шрі Рамапура. Генеалогію родини Камалакари Піппалая описують так: Камалакара Піппалай мав сина на ім'я Чатурбгуджа, в цього сина були двоє синів — Нараяна і Джаґаннатга. Нараяна мав одного сина, Джаґадананду, а сина Джаґадананди назвали Раджівалочана. За часів Раджівалочани на поклоніння Божеству Джаґаннатги бракувало грошей, і тому, як розповідають, 1060 року за бенґальським календарем [1653 р.] Наваб Дакки, що звався Шах Суджа, подарував 1185 біґгів землі [близько 160 гектарів]. Ця земля належить Божеству Джаґаннатги, і тому селище назвали Джаґаннатга-пура. За переказами, коли Камалакара Піппалай пішов з дому, його молодший брат Нідгіпаті Піппалай вирушив його шукати і знайшов його за якийсь час у селищі Махеша. Нідгіпаті Піппалай доклав усіх зусиль, щоб переконати старшого брата повернутись додому, але той не погоджувався. Врешті-решт Нідгіпаті Піппалай з усією своєю родиною теж переїхав до Махеші. Члени цього роду понині живуть в околиці селища Махеша. Їхнє прізвище Адгікарі, і належать вони до брахманського роду.Iсторія храму Джаґаннатги в Махеші така. Один відданий на ім'я Дгрувананда пішов до Джаґаннатга Пурі, щоб побачити Господа Джаґаннатгу, Балараму та Субгадру. Він хотів запропонувати Джаґаннатгаджі підношення, зготоване власними руками. У відповідь на це бажання якось уночі до нього вві сні прийшов Джаґаннатгаджі і попрохав його піти до Махеші на березі Ґанґи і там запровадити храмове поклоніння Йому. Отож Дгрувананда пішов до Махеші і там побачив три Божества — Джаґаннатгу, Балараму і Субгадру, які пливли Ґанґою. Він витяг з води ці Божества, встановив їх у невеликому будиночку і з великою радістю став поклонятись Господу Джаґаннатзі. Коли він постарів, він почав турбуватись про те, щоб передати поклоніння Божеству якійсь надійній людині. Уві сні Джаґаннатга Прабгу дозволив йому передати поклоніння людині, яку здибає наступного ранку. Наступного ранку він зустрів Камалакару Піппалая, що до того жив у селі Кгаліджулі серед бенґальських лісів Сундаравана і був чистий вайшнава, великий відданий Господа Джаґаннатги. Тож Дгрувананда одразу доручив йому поклонятись Божеству Джаґаннатги. Отак Камалакара Піппалай став служителем Господа Джаґаннатги. Відтоді членів його родини називають Адгікарі, що означає «уповноважений поклонятись Господеві». Ці Адгікарі належать до шанованого брахманського роду. Iснує п'ять шляхетних брахманських родів, що мають прізвище Піппалай».

У «Бгакті-ратнакарі» (дванадцята хвиля) сказано, що за кілька кілометрів від Навадвіпи лежить селище Шаліґрама, і в ньому жив Сур'ядаса Саракгела. Він працював як секретар у мусульманському уряді того часу і завдяки цьому нагромадив великі статки. Сур'ядаса мав чотирьох братів, і всі ці брати були чисті вайшнави. Васудга і Джахнава були дочки Сур'ядаси Саракгели.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Відомо, що Ґаурідасі Пандіті завжди протеґував цар Крішнадаса, син Харіходи. Ґаурідаса Пандіта жив у селищі Шаліґрама (що лежить за кілька кілометрів від залізничної станції Мудаґачга), а пізніше переселився до Амбіка- калани. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (128) сказано, що раніше він був Субалою, одним із пастушків, вріндаванських друзів Крішни й Баларами. Ґаурідаса Пандіта був молодшим братом Сур'ядаси Саракгели. З дозволу свого старшого брата він оселився на березі Ґанґи, у місті Амбіка-калана. Ось імена деяких нащадків Ґаурідаси Пандіти: 1)Шрі Нрісімха-чайтан'я, 2)Крішнадаса, 3)Вішнудаса, 4)Бада Баларама даса, 5) Ґовінда, 6) Раґгунатга, 7) Баду Ґанґадаса, 8)Аулія Ґанґарама, 9) Ядавачар'я, 10) Хрідая-чайтан'я, 11) Чанда Халадара, 12)Махеша Пандіта, 13)Мукута Рая, 14)Бгатуя Ґанґарама, 15)Аулія Чайтан'я, 16)Калія Крішнадаса, 17)Патуя Ґопала, 18)Бада Джаґаннатга, 19)Ніт'янанда, 20)Бгаві, 21)Джаґадіша, 22)Раія Крішнадаса і 22ê)Аннапурна. Старшого сина Ґаурідаси Пандіти звали Великий Баларама, а найменшого Раґгунатга. Синів Раґгунатги звали Махеша Пандіта і Ґовінда. Дочку Ґаурідаси Пандіти звали Аннапурна.Місто Амбіка-калана, що лежить на протилежному від Шантіпури березі Ґанґи, розміщене за три кілометри на схід від станції Калана-корта на Східній залізниці. В Амбіка- калані стоїть храм, що його спорудив заміндар Бурдвана. Перед храмом росте велике тамариндове дерево, під яким, за переказами, Ґаурідаса Пандіта зустрічався з Господом Чайтан'єю Махапрабгу. Місце, в якому стоїть храм, називають Амбіка, а що належить воно до району Калана, то містечко називають Амбіка-калана. Кажуть, що в цьому храмі досі зберігся примірник «Бгаґавад-ґіти», який переписав Шрі Чайтан'я Махапрабгу».

Пандіта Пурандара зустрів Шрі Ніт'янанду Прабгу в Кгададасі. Прийшовши у це селище, Ніт'янанда Прабгу танцював дуже незвичайно, і Його танець зачарував Пурандару Пандіту. Пандіта сидів на верхівці дерева, а побачивши танець Ніт'янанди, зіскочив на землю і проголосив, що він Анґада, один з відданих, що належали до табору Ханумана в розвагах Господа Рамачандри.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «У ÀЧайтан'я-бгаґаватіÐ сказано, що Парамешвара даса, якого іноді називають Парамешварі даса, був серцем Шрі Ніт'янанди Прабгу. Тіло Парамешвари даси було обителлю розваг Господа Ніт'янанди. Парамешвара даса, що якийсь час жив у селищі Кгададаха, був завжди занурений в екстаз пастушка. Раніше він був Арджуна, друг Крішни й Баларами. Він був п'ятим з дванадцятьох ґопалів. Під час фестивалю в Кгетарі, який влаштувала Шріматі Джахнава-деві, він входив до її оточення. У «Бгакті-ратнакарі» сказано, що з наказу Шріматі Джахнава-мати він встановив Радга-Ґопінатгу в храмі Атапури, що належить до району Хуґлі. Станція Атапура стоїть на вузькоколійній залізничній лінії Гаурах — Амата. В Атапурі є ще один храм, що його заснувала родина Мітри, — храм Радга-Ґовінди. Перед храмом Радга-Ґопінатги в дуже мальовничому місці між двома деревами бакула і деревом кадамби стоїть усипальня Парамешварі Тгакури, а над нею вівтар з деревцем туласі. Кажуть, що це дерево кадамба розцвітає тільки одною квіткою на рік, і цю квітку пропонують Божеству.Парамешварі Тгакура належав, як кажуть, до родини вайдій. Нащадок його брата нині служитель у його храмі. Деякі з членів цієї родини живуть нині в районі Хуґлі, неподалік поштового відділення Чандітала. Нащадки Парамешварі Тгакури приймали багато учнів з брахманських родин, але з часом ці нащадки дедалі частіше ставали лікарями, і тому брахмани перестали йти до них в учні. Родинні титули нащадків Парамешвари — це Адгікарі і Ґупта. На жаль, члени його родини безпосередньо Божеству не поклоняються. Вони найняли для цього брахманів. У їхньому храмі на престолі стоять разом Баладева і Шрі Шрі Радга-Ґопінатга. Вважають, що Божество Баладеви встановлено пізніше, тому що за наукою трансцендентних стосунків Баладева, Крішна і Радга не можуть перебувати на одному вівтарі. В день повні місяця вайшакга [квітень-травень] у храмі відзначають відхід Парамешвари Тгакури».

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Описи Джаґадіші Пандіти можна знайти у «Чайтан'я-бгаґаваті», Аді-кганді, главі шостій, і «Чайтан'я- чарітамріті», Аді-лілі, главі чотирнадцятій. Він виріс у селі Яшада-ґрама в районі Надія поблизу залізничної станції Чакадаха. Його батька, сина Бгатти Нараяни, звали Камалакша. Його батько і мати були великі віддані Господа Вішну. Після їхньої смерті Джаґадіша зі своєю дружиною Духкгіні та братом Махешею залишили рідне село і перейшли до Шрі Маяпура, щоб жити в товаристві Джаґаннатги Мішри та інших вайшнавів. Господь Чайтан'я попрохав Джаґадішу піти до Джаґаннатга Пурі й проповідувати рух харі-нама-санкіртани. Повернувшись із Джаґаннатга Пурі, Джаґадіша з наказу Господа Джаґаннатги встановив у селі Яшада-ґрама Божества Джаґаннатги. Розповідають, що Джаґадіша Пандіта приніс важке Божество до Яшада-ґрами, прив'язавши його до палиці. Священики з храму і досі показують палку, на якій Джаґадіша Пандіта приніс Божество Джаґаннатги».

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Пандіта Дгананджая жив у селі Шітала в районі Катви. Він був одним з дванадцяти ґопалів. Раніше, як каже «Ґаура-ґаноддеша-діпіка» (127), його звали Васудама. Шітала-ґрама лежить неподалік поліційного відділку Манґалакота і поштового відділення Кайчара в області Бурдвана. На вузькоколійній залізничній лінії Бурдван — Катва за менш як за п'ятнадцять кілометрів від Катви стоїть станція Кайчара. Щоб знайти Шіталу, треба пройти півтора кілометри на північний схід від цієї станції. За храм тут править солом'яна мазанка. Колись Малліки, заміндари Баджаравани Кабаші, спорудили під храм великий будинок, однак останні шістдесят п'ять років храм стоїть, покинутий, у руїнах. Нині ще видно фундамент старого храму. Поблизу храму стоїть стовп із туласі, і в храмі щороку під час карттіки [жовтня-листопада] справляють день відходу Дгананджаї. Відомо, що якийсь час Пандіта Дгананджая брав участь у санкіртані під проводом Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, а тоді вирушив до Вріндавани. Перед тим, як піти до Вріндавани, він трохи пожив у селі Санчада-панчада, що лежить майже за десять кілометрів на південь від залізничної станції Мемарі. Iноді це село називають також «оселею Дгананджаї» (Дгананджаєра Пата). Проживши тут якийсь час, він полишив обов'язки поклоніння Божеству на свого учня і пішов до Вріндавани. Повернувшись із Вріндавани до Шітала-ґрами, він встановив там у храмі Божество Ґаурасундари. У Шітала- ґрамі й нині живуть нащадки Пандіти Дгананджаї і опікуються храмовим поклонінням».

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Село Махеші Пандіти, Палапада, лежить у Надійському лісі за півтора кілометри на південь від залізничної станції Чакадаха. Неподалік від цього місця тече Ґанґа. Кажуть, що раніше Махеша Пандіта жив на східному боці Джірат у селищі Масіпура, чи Яшіпура, а коли Масіпуру затопила Ґанґа, сільських Божеств принесли до Палапади, що лежить посеред інших сіл, як оце Беледанґа, Беріґрама, Сукгасаґара, Чандуде та Манасапота (у цьому місці зовсім поряд лежить десь чотирнадцять сіл, що їх разом називають Панчанаґара Параґана). Відомо, що Махеша Пандіта брав участь у святі, яке влаштував Шрі Ніт'янанда Прабгу в Паніхаті. На святі був також Нароттама даса Тгакура, і Махеша Пандіта там зустрівся з ним. У храмі Махеші Пандіти стоять Божества Ґаура-Ніт'янанди, Шрі Ґопінатги, Шрі Мадана-мохани і Радга-Ґовінди, а також шалаґрама-шіла».

У «Чайтан'я-бгаґаваті» сказано, що Пурушоттама Пандіта народився у Навадвіпі і був великий відданий Господа Ніт'янанди Прабгу. Як один із дванадцяти ґопалів він раніше звався Стокакрішна.

У «Чайтан'я-бгаґаваті», Мадг'я-кганді, главі першій, сказано, що з батьком Шрі Чайтан'ї Махапрабгу дружив добродій на ім'я Ратнаґарбга Ачар'я. Вони були родом з одного села. Ратнаґарбга Ачар'я мав трьох синів: Крішнананду, Джіву і Ядунатгу Кавічандру.

Слово рāḍге в цьому вірші стосується до Радгадеші, тої частини Бенґалії, в якій не тече Ґанґа.ПОЯСНЕННЯ: У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (132) сказано, що Кала Крішнадаса, відомий також як Калія Крішнадаса, раніше був ґопа (пастушок) на ім'я Лаванґа. Він був одним з дванадцяти головних пастушків.Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Головна оселя Кали Крішнадаси була в селі Акайхата, що належить до району Бурдвана і підпорядковане поштовому та поліційному відділенням у Катві. Воно лежить при дорозі до Навадвіпи. Щоб дістатись Акайхати, треба, зробивши пересадку на станції Б'яндел, доїхати до залізничної станції Катва, а тоді ще пройти близько трьох кілометрів. Або можна зійти на станції Даніхата і звідтіля пройти півтора кілометри. Село Акайхата дуже маленьке. У місяці чайтра на день Варуні там відзначають день відходу Кали Крішнадаси».

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Садашіва Кавіраджа та Наґара Пурушоттама, що були батьком та сином, у «Чайтан'я-бгаґаваті» названі маха-бгаґ'яван, надзвичайно щасливі. Вони належали до лікарської касти вайдій. У 156 вірші «Ґаура-ґаноддеша-діпіки» сказано, що Чандравалі, найулюбленіша ґопі Крішни, згодом народилась як Садашіва Кавіраджа. У віршах 194 та 200 там сказано, що Камсарі Сена, батько Садашіви Кавіраджі, раніше, у розвагах Крішни, був ґопі на ім'я Ратнавалі. Усі члени родини Садашіви Кавіраджі були великі віддані Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Пурушоттама даса Тгакура іноді жив у Сукгасаґарі поблизу залізничних станцій Чакадаха й Шімуралі. Усі Божества, які встановив Пурушоттама Тгакура, спочатку перебували у Беледанґа-ґрамі, але після зруйнування храму Божества перенесли до Сукгасаґари. Коли і той храм опинився на дні Ґанґи, Божества разом з Божеством Джахнава-мати перенесли до Сахебаданґи Бедіґрами. Це село також зникло, і тому всі Божества нині перебувають у селі Чандуде-ґрама, що лежить за півтора кілометри від Палапади, як описано вище».

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Щоб дістатись оселі Кану Тгакури, треба від пристані Джгікараґачга-ґгата човном доплисти до річки Капотакша. Також Бодгакгану, оселю Кану Тгакури, можна побачити, пройшовши три-чотири кілометри від пристані Джгікараґачга-ґгата пішки. Сином Садашіви був Пурушоттама Тгакура, а його сином був Кану Тгакура. Нащадки Кану Тгакури знають його як Наґару Пурушоттаму. Під час крішна-ліли він був пастушком на ім'я Дама. Відомо, що одразу після народження Кану Тгакури його мати, Джахнава, померла. Коли йому було дванадцять днів, Шрі Ніт'янанда Прабгу забрав його до Себе додому в Кгададаху. Встановлено, що Кану Тгакура народився 942 року за бенґальським календарем [1535 р.]. Відомо, що він народився в день Ратга- ятри. Від самого народження він був великий відданий Господа Крішни, і тому Шрі Ніт'янанда Прабгу назвав його Шішу Крішнадаса. Коли йому було п'ять років, Кану Тгакура разом з Джахнава-матою пішов до Вріндавани і Ґосвамі, побачивши ознаки екстазу, які він виявляв, назвали його Канай Тгакура.У родині Кану Тгакури поклонялись Божеству Радга-Крішни, що звалось Пранаваллабга. Відомо, що в його родині поклонялись цьому Божеству задовго до появи Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Під час махараштрійської навали на Бенґалію родина Кану Тгакури була розпорошена, а після навали до Бодгакгани, до рідної домівки повернувся Харікрішна Ґосвамі, що належав до цієї родини, і знову встановив Божество Пранаваллабги. Нащадки цього роду й нині служать Пранаваллабзі. Кану Тгакура брав участь у Кгетарі-утсаві, на якій були присутні Джахнава-деві і Вірабгадра Ґосвамі. Один із родичів Кану Тгакури, Мадгавачар'я, одружився на дочці Шрі Ніт'янанди Прабгу, яку звали Ґанґадеві. Як Пурушоттама Тгакура, так і Кану Тгакура мали багато учнів з брахманських родин. Більшість членів учнівської послідовності від Кану Тгакури живуть нині в селі Ґадабета, над річкою Шілаваті в області Міднапура».

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Ґаура-ґаноддеша-діпіка» (129) з'ясовує, що раніше Уддгарана Датта Тгакура був вріндаванським пастушком на ім'я Субаху. Уддгарана Датта Тгакура, або, як його звали раніше, Шрі Уддгарана Датта, був жителем Саптаґрами, що розкидається на березі Сарасваті неподалік залізничної станції Трішабіґга в окрузі Хуґлі. За часів Уддгарани Тгакури Саптаґрама була великим містом, в яке входило багато інших містечок, як оце Вāсудева-пура, Баншабедія, Крішнапура, Ніт'янанда-пура, Шівапура, Шанкганаґара і Саптаґрама».Калькутта була розбудована за британського панування завдяки зусиллям заможної купецької громади, передусім громади суварна-ванік, представники якої прийшли з Саптаґрами і розселились по всій Калькутті, розгорнувши тут свою торгівлю. Їх знали як калькуттську громаду купців-саптаґрамі. Більшість із них належали до родів Маллік та Сіл. До цієї громади входило більше як пів-Калькутти, і Шріла Уддгарана Датта теж належав до неї. Наша батьківська родина походить з того самого району і теж належить до цієї громади. Калькуттські Малліки поділяються на два роди: рід Сіл та рід Де. Всі Малліки родини Де споконвіку належать до одного роду й ґотри. Ми також раніше належали до одного з відгалужень родини Де, члени якої, мавши тісні зв'язки з мусульманськими правителями, отримали титул Маллік.У «Чайтан'я-бгаґаваті», Ант'я-кганді, главі п'ятій, сказано, що Уддгарана Датта був вайшнава надзвичайно високого рівня і широкого серця. Він мав природжене право поклонятись Ніт'янанді Прабгу. Відомо також, що Ніт'янанда Прабгу, якийсь час поживши у Кгададасі, прийшов до Саптаґрами і зупинився в Уддгарани Датти. Громада суварна-ванік, до якої належав Уддгарана Датта, була громадою вайшнавів. Вона складалася з банкірів і торговців золотом (суварṇа означає «золото», а ваṇік — «торговець»). За давніх-давен між громадою суварна-ванік та царем Баллал Сеною постала незгода, що до неї спричинився заможний банкір Ґаурі Сена. Баллал Сена позичав у Ґаурі Сени гроші і нестримно їх розтринькував. Через це Ґаурі Сена перестав йому давати в борг. Прагнучи помститись, Баллал Сена влаштував заколот, щоб проголосити громаду суварна-ванік паріями. З того часу вони вилучені з вищих каст, тобто з-посеред брахманів, кшатрій та вайшій. Однак з милості Шрі Ніт'янанди Прабгу громада суварна-ванік знову піднялася. У «Чайтан'я-бгаґаваті» сказано: йатека ваṇік-кула уддгāраṇа хаіте павітра ха-іла двідгā нāхіка іхāте — немає сумніву в тому, що всі члени громади суварна-ванік завдяки Шрі Ніт'янанді Прабгу знову очистилися.У Саптаґрамі донині стоїть храм із шестируким Божеством Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, якому особисто поклонявся Шріла Уддгарана Датта Тгакура. Справа від Шрі Чайтан'ї Махапрабгу стоїть Божество Шрі Ніт'янанди Прабгу, а зліва — Ґададгари Прабгу. Там стоїть також мурті Радга-Ґовінди і шалаґрама-шіла, а знизу перед вівтарем є зображення Уддгарани Датти Тгакури. Перед храмом нині стоїть великий зал, а перед ним росте Мадгаві-лата. Храм розташований у дуже тінявому, прохолодному і затишному місці. Коли в 1967 році ми повернулися з Америки, члени правління цього храму запросили нас до себе, і ми з кількома учнями-американцями мали нагоду побувати в цьому храмі. Колись у дитинстві ми відвідували цей храм з нашими батьками, тому що всі члени громади суварна-ванік виявляють до храму Уддгарани Датти Тгакури палкий інтерес.Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише далі в «Анубгаш'ї»: «1283 року за бенґальським календарем [1876 р.] завдяки одному бабаджі на ім'я Нітай даса храм, в якому поклонявся Уддгарана Датта Тгакура, отримав у пожертву дванадцять біґгів землі [близько 1,6 га]. З часом урядування храмом стало занепадати, але 1306 року [1899 р.] за допомоги відомого Баларами Малліка з Хуґлі, який був помічником судді, і багатьох заможних членів громади суварна-ванік справи храму пішли значно ліпше. Не більш як п'ятдесят років тому один із членів родини Уддгарани Датти Тгакури на ім'я Джаґамохана Датта встановив у храмі дерев'яне мурті [статую] Уддгарани Датти Тгакури, але нині цього мурті там немає, і натомість у храмі поклоняються зображенню Уддгарана Датти. Щоправда, відомо, що це дерев'яне мурті Уддгарани Датти Тгакури забрав Шрі Мадана-мохана Датта, і нині йому та шалаґрама-шілі з храму поклоняється Шрінатга Датта.Уддгарана Датта Тгакура правив маєтком великого заміндара в Найхаті, що лежить десь за два кілометри на північ від Катви. Поблизу станції Даінхата досі видно рештки будівель, у яких жила царська родина. Через те що маєтком урядував Уддгарана Датта Тгакура, селище також називали Уддгарана- пура. Уддгарана Датта Тгакура встановив Божества Нітай- Ґаура, і пізніше їх перенесли до дому заміндара, що звався Ванаоярібада. Шріла Уддгарана Датта Тгакура все життя прожив як сімейна людина. Його батька звали Шрікара Датта, його матір — Бгадраваті, а сина — Шрініваса Датта».

У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (97) сказано, що Раґгунатга Пурі раніше був дуже могутній у вісьмох містичних силах. Він був втіленням однієї з цих сил.

Троє братів: Вішнудаса, Нандана і Ґанґадаса, — були жителями Навадвіпи і належали до брахманської родини Бгаттачар'я. Вішнудаса і Ґанґадаса якийсь час жили з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу у Джаґаннатга Пурі, і в «Чайтан'я-бгаґаваті» сказано, що колись у них вдома жив Ніт'янанда Прабгу.

Шрі Парамананда Упадг'яя був відданий високого рівня. Його ім'я згадано в «Чайтан'я-бгаґаваті», і там само згадано, що Шрі Джіва Пандіта був другий син Ратнаґарбги Ачар'ї і шкільний друг Хадай Оджги, батька Ніт'янанди Прабгу. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (169) сказано, що раніше Шрі Джіва Пандіта був ґопі на ім'я Iндіра.

Парамананда Ґупта склав молитву до Господа Крішни, відому як «Крішна-стававалі». У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (194 і 199) сказано, що раніше він був ґопі на ім'я Манджумедга.

Крішнадаса Хода жив у Бадаґачгі, на території нинішньої Банґладеш.

Шрідгара був дванадцятим ґопалою.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Схоже на те, що Навані Хода — це не хто інший, як Хода Крішнадаса, син царя Бадаґачгі. Його батька звали Харі Хода. До Бадаґачгі можна дістатися залізничною гілкою Лалаґола-ґгата. Раніше повз Бадаґачгі текла Ґанґа, але нині вона перетворилась на канал, що його називають Калшіра Кгала. Поблизу станції Мудаґачга лежить село Шаліґрама, в якому цар Крішнадаса влаштував весілля Шрі Ніт'янанди Прабгу, за що розповідає «Бгакті-ратнакара» (Дванадцята хвиля). Iноді кажуть, що Навані Хода був син Раджі Крішнадаси. Його нащадки досі живуть у Рукунапурі, селищі поблизу Бахіраґачгі. Вони належать до громади дакшіна-радгія-каястг, однак, пройшовши очисні обряди брахманічної посвяти, вони донині дають посвяту людям усіх класів».

Шрі Рамачандра Кавіраджа, син Кгандавасі Чіранджіви та Сунанди, був учнем Шрініваси Ачар'ї і найближчим другом Нароттами даси Тгакури, що в багатьох молитвах просить його товариства. Його найменшим братом був Ґовінда Кавіраджа. Шріла Джіва Ґосвамі дуже високо цінував палку відданість Рамачандри Кавіраджі Господу Крішні і тому нагородив його титулом Кавіраджа. Шрі Рамачандра Кавіраджа, якого ніколи не цікавило сімейне життя, багато допомагав Шрінівасі Ачар'ї та Нароттамі дасі Тгакурі в їхній проповідницькій діяльності. Він жив спочатку у Шрікганді, а пізніше у селищі Кумара-наґара на березі Ґанґи.Ґовінда Кавіраджа був брат Рамачандри Кавіраджі і молодший син Чіранджіви зі Шрікганди. Спочатку він був шакта, тобто поклонявся богині Дурзі, але згодом отримав посвяту від Шрініваси Ачар'ї Прабгу. Ґовінда Кавіраджа також жив спочатку в Шрікганді, а тоді в Кумара-наґарі. Однак пізніше він переїхав до селища Телія Будгарі на південному березі річки Падми. Ґовінда Кавіраджа, автор двох книжок, «Санґіта-мадгава» та «Ґітамріта», був великий вайшнавський каві, поет, і тому Шріла Джіва Ґосвамі нагородив його титулом Кавіраджа. Про нього розповідає «Бгакті-ратнакара» (Дев'ята хвиля).Камсарі Сена раніше, у Враджі, був Ратнавалі, за що сказано в «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (194 та 200).

У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (68) сказано, що Мінакетана Рамадаса був втілення Санкаршани.

Шріла Вріндавана даса Тгакура був втілення Ведав'яси, а також пастушка на ім'я Кусумапіда, друга Крішни в крішна-лілі. Iншими словами, автор «Шрі Чайтан'я- бгаґавати», Шріла Вріндавана даса Тгакура, син племінниці Шріваси Тгакури на ім'я Нараяні, був поєднаним втіленням Ведав'яси і пастушка Кусумапіди. У коментарі Шріли Бгактісіддганти Сарасваті Тгакури до «Шрі Чайтан'я-бгаґавати» наведений опис життя Вріндавани даси Тгакури з біографічними подробицями.

Шріла Бгактівінода Тгакура співав: кṛшṇа се томāра, кṛшṇа діте пāра, томāра ṣакаті āчге. У цій пісні Бгактівінода Тгакура пояснює, що чистий вайшнава, бувши власником Крішни та любові до Крішни, здатний дати Крішну і любов до Крішни, кому захоче. Тому для того, щоб дістати Крішну і любов до Крішни, треба запобігати ласки чистих відданих. Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура також каже: йасйа прасāдāд бгаґават-прасāдо йасйāпрасāдāн на ґатіṭ куто 'пі — «З милості духовного вчителя дарує Свої благословення Крішна. Без милості духовного вчителя поступ неможливий». З милості вайшнави чи істинного духовного вчителя можна здобути і любов до Верховного Бога, Крішни, і Самого Крішну.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Аді-ліли, одинадцятої глави, що описує поширення Господа Ніт'янанди.