Стовбур, гілки та галузки дерева Чайтан'ї

Ця глава описує гілки дерева, званого Шрі Чайтан'я Махапрабгу.ПОЯСНЕННЯ: Приклад із собакою наведено тут не випадково. Собака за природою ніколи не схильна ставати відданим, але трапляється, що собака відданого поступово також стає відданим. Ми бачили на власні очі, що пес не має поваги навіть до деревця туласі. Ба більше, йому найбільше подобається мочитись саме на туласі. Тож собака — це найбільший невідданий. Але рух санкіртани Шрі Чайтан'ї Махапрабгу такий могутній, що навіть схожий на собаку невідданий може поступово перетворитись на відданого, спілкуючись із відданими Господа Чайтан'ї. Якось до Шріли Шівананди Сени, великого відданого Господа Чайтан'ї Махапрабгу серед сімейних людей, прив'язався на вулиці пес, коли Шівананда Сена прямував до Джаґаннатга Пурі. Пес пішов за ним і кінець-кінцем побачив Чайтан'ю Махапрабгу та й досяг звільнення. Так само досягли звільнення коти й собаки в господі Шріваси Тгакури. Коти й собаки не з тих істот, від яких можна сподіватись, що вони стануть відданими, але в товаристві чистого відданого отримують звільнення і вони.

Шрі Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі показує, що треба кланятись усім проповідникам, відданим Господа Чайтан'ї, не розрізняючи, хто вищий, а хто нижчий. На жаль, нині є багато нетямущих «відданих» Господа Чайтан'ї, що ділять проповідників на різні класи. Наприклад, духовному вчителю дають титул «Прабгупада», особливо видатному духовному вчителю, як ось Шріла Рупа Ґосвамі Прабгупада, Шріла Джіва Ґосвамі Прабгупада чи Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Ґосвамі Прабгупада. Коли наші учні теж забажали звертатись до свого духовного вчителя за титулом «Прабгупада», деяких нетямущих людей взяли завидки. СамеŸ те, що учні стали називати свого духовного вчителя Прабгупадою, збудило в них таку заздрість, що вони, не беручи до уваги проповідницької діяльності, яку виконує рух Харе Крішна, утворили разом із іншими так само заздрими людьми цілу групу, яка намагається заплямувати рух свідомості Крішни. На докір таким недалеким людям Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі відверто каже: кеха карібāре нāре джйешṭга-лаґгу-крама. Iстинний проповідник учення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу повинен шанувати справжніх відданих Господа Чайтан'ї, не можна одного проповідника підносити до небес, а іншого зловорожо називати дуже низьким. Це матеріальний поділ, і на рівні духовної діяльності для нього немає місця. Тому Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі однаково вшановує всіх проповідників учення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, порівнюючи їх до гілок на дереві Чайтан'ї. IСККОН — це одна з таких гілок, і тому всі щирі віддані Господа Чайтан'ї Махапрабгу повинні шанувати це товариство.

У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (90) сказано, що Шріваса Пандіта (Шріваса Тгакура) — це втілення Наради Муні, а Шрі Рама Пандіта, його молодший брат, — це втілення Парвати Муні, великого друга Наради. Дружина Шріваси Пандіти, Маліні, відома як втілення Амбіки, няньки Господа Крішни, яка годувала Його своїм молоком. Як уже зазначено, племінниця Шріваси Тгакури — Нараяні, мати Тгакури Вріндавани даси, автора «Шрі Чайтан'я-бгаґавати», — у крішна- лілі була сестрою Амбіки. Зі слів «Шрі Чайтан'я-бгаґавати» ми знаємо також, що після того, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийняв санн'ясу, Шріваса Пандіта, ймовірно через біль розлуки, покинув Навадвіпу і оселився в Кумарахатті.

Шріла Нароттама даса Тгакура сказав анйа- девāṣрайа нāі, томāре кахіну бгāі, еі бгакті парама-кāраṇа — якщо хтось хоче стати чистим, непохитним відданим, йому не слід шукати захисту ні в яких півбогів чи півбогинь. Нетямущі майаваді запевняють, що поклонятись півбогам нічим не гірше, ніж поклонятись Верховному Богові-Особі, але це не так. Така філософія збиває людей з пуття і веде їх до атеїзму. Той, хто не має уявлення, який Бог насправді, гадає, що Богом може бути будь-яка форма, яка тільки спаде йому на думку, чи будь-який пройдисвіт, якого він визнає за Бога. Таке схиляння перед копійчаними богами і втіленнями насправді являє собою атеїзм. Тому всіх, хто поклоняється півбогам чи самозваним втіленням Бога, слід вважати за безбожників. Вони втратили знання, і це засвідчує «Бгаґавад-ґіта» (7.20): кāмаіс таіс таір хṛта-джñāнāṭ прападйанте 'нйа-деватāṭ — «Ті, чий розум скрутили матеріальні бажання, віддаються півбогам». На жаль, ті, хто не розвиває свідомості Крішни і не розуміє правильно ведичної мудрості, будь-якого негідника визнають за втілення Бога, і вони вважають, що, просто поклоняючись якомусь півбогові, можна зробитись втіленням. I оцей філософський вінеґрет іменують індуїзмом. Однак наш рух свідомості Крішни цього не схвалює і, навпаки, рішуче засуджує. Поклоніння півбогам і так званим втіленням Бога ні в якому разі не слід плутати з чистим рухом свідомості Крішни.

За присутності Шрі Чайтан'ї Махапрабгу віддані влаштовували вистави, але грали в них самі тільки чисті віддані, нікого чужого до цього не допускали. Члени IСККОНу повинні діяти так само. Якщо вони влаштовують виставу про життя Шрі Чайтан'ї Махапрабгу чи Господа Крішни, всі актори мають бути чисті віддані. Професійні актори і лицедії не розуміють відданого служіння, тому, хоч як артистично вони грають, життя в таких виставах немає. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура називав таких акторів йāтрā-дале нāрада, що означає «Нарада з лицедійства». Iноді в лицедійстві хтось грає роль Наради Муні, але сам не відданий і в особистому житті діє зовсім не так, як Нарада Муні. У виставах про життя Шрі Чайтан'ї Махапрабгу та Господа Крішни такі актори не потрібні.Шрі Чайтан'я Махапрабгу разом із Адвайтою Прабгу, Шрівасою Тгакурою та іншими відданими часто влаштовував вистави в домі Чандрашекгари. Місце, де стояв будинок Чандрашекгари, нині називається Враджапаттана. У цьому місці Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура заснував один із храмів Шрі Чайтан'я Матги. Після того, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирішив зректись світу, Шрі Ніт'янанда Прабгу повідомив про це Чандрашекгару Ачар'ю, і той був присутній у Катві, коли Господь Чайтан'я приймав санн'ясу від Кешави Бгараті. Новину про санн'ясу Господа Чайтан'ї у Навадвіпу приніс саме Чандрашекгара Ачар'я. Шрі Чандрашекгара був свідком багатьох важливих подій у розвагах Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Тому він являє собою другу гілку дерева Господа Чайтан'ї.

У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (54) сказано, що в крішна-лілі Шріла Пундаріка Від'янідгі — це батько Шріматі Радгарані. Тому Чайтан'я Махапрабгу ставився до нього, як до Свого батька. Батька Пундаріки Від'янідгі звали Банешвара чи, на думку інших авторитетів, Шукламбара Брахмачарі, а його матір — Ґанґадеві. Дехто вважає, що Банешвара був нащадком Шрі Шіварами Ґанґопадг'яї. Відначальний дім Пундаріки Від'янідгі стояв у східній Бенґалії (нині Банґладеш), у селищі за назвою Баґгія поблизу Дакки. Це селище належало брахманічним родам сім'ї Варендра. Iноді варендра-брахмани мали напружені стосунки з іншою групою брахманів, радгія- брахманами. Через це родину Пундаріки Від'янідгі за тих часів піддано остракізмові, і вони жили в опалі.Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Один із членів цієї родини нині живе у Вріндавані, його звати Сароджананда Ґосвамі. Одна особливість цієї родини полягає в тому, що всі її члени мають тільки одного сина або взагалі не мають синів. Тому ця родина не дуже велика. У східній Бенґалії, в області Чаттаґрама, стоїть містечко Хата-хаджарі, а неподалік від нього стоїть селище Мекгала-ґрама — саме тут жили батьки Пундаріки Від'янідгі. До Мекгала-ґрами можна дістатись із Чаттаґрами кіньми, воловою упряжкою або пароплавом. Пристань називається Аннапурнара-ґгата. Місце народження Пундаріки Від'янідгі лежить десь за три кілометри на південний захід од Аннапурнара-ґгати. Храм, що спорудив там Пундаріка Від'янідгі, тепер дуже старий і сильно потребує ремонту. Без ремонту він може скоро розсипатись. На цегляній стіні цього храму є два написи, але вони такі старі, що прочитати їх немає змоги. Щоправда, за 200 метрів на південь від цього храму стоїть ще один храм, і дехто з людей каже, що Пундаріка Від'янідгі спорудив колись саме його».Шрі Чайтан'я Махапрабгу називав Пундаріку Від'янідгі батьком і найменував його Преманідгі. Пундаріка Від'янідгі став пізніше духовним вчителем Ґададгари Пандіти і близьким другом Сварупи Дамодари. Спочатку Ґададгара Пандіта вирішив помилково, що Пундаріка Від'янідгі — це звичайний грошовитий матеріаліст, однак пізніше, отримавши настанови Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, він став учнем Пундаріки Від'янідгі. Відомо ще один випадок із життя Пундаріки Від'янідгі: якось він осудив жерця з храму Джаґаннатги, і Джаґаннатга Прабгу за це особисто покарав його, надававши ляпасів. Це описано у «Чайтан'я-бгаґаваті», Ант'я-кганді, главі десятій. Шрі Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура повідомляє, що за його часу ще жило двоє нащадків родини Пундаріки Від'янідгі: Шрі Харакумара Смрітітіртга і Шрі Крішнакінкара Від'яланкара. Вичерпнішу інформацію можна знайти у словнику «Вайшнава-манджуша».

У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (147–153) сказано: «Енерґія насолоди Шрі Крішни, раніше відома як Вріндаванешварі, в іграх Господа Чайтан'ї Махапрабгу втілилась в особі Шрі Ґададгари Пандіти». Шрі Сварупа Дамодара Ґосвамі вказує, що колись, в подобі Лакшмі, Крішниної енерґії насолоди, вона була дуже люба Господеві як Ш'ямасундара- валлабга. Та сама Ш'ямасундара-валлабга була присутня в іграх Господа Чайтан'ї як Ґададгара Пандіта. Як Лаліта-сакгі, вона завжди віддано служила Шріматі Радгарані. Отже, Ґададгара Пандіта — це одночасно втілення Шріматі Радгарані і Лаліта-сакгі. У дванадцятій главі цієї частини «Чайтан'я- чарітамріти» наведено опис нащадків, чи учнівської послідовності, від Ґададгари Пандіти.

У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (71) сказано, що Вакрешвара Пандіта був втіленням Аніруддги, одного з четверних поширень Вішну (до яких входять Вāсудева, Санкаршана, Аніруддга та Прад'юмна). Дивовижним чином він зміг протанцювати безупинно сімдесят дві години. Коли Господь Чайтан'я Махапрабгу грав у виставі в домі Шріваси Пандіти, Вакрешвара Пандіта був одним з головних танцюристів, і він безперервно танцював весь цей час. Шрі Ґовінда даса, орійський відданий Господа Чайтан'ї Махапрабгу, описав життя Вакрешвари Пандіти у книжці «Ґаура-крішнодая». В Оріссі є багато учнів і послідовників Вакрешвари Пандіти, і, хоча вони орійці, їх називають ґаудія-вайшнавами. До таких учнів належать Ґопала Ґуру та його учень Шрі Дг'яначандра Ґосвамі.

Ґандгарви, що живуть на Ґандгарвалоці, славляться як небесні співаки. Коли на райських планетах треба, щоб хтось співав, запрошують ґандгарвів. Ґандгарви здатні співати без перерви цілими днями, отож Вакрешвара Пандіта хотів, щоб вони співали йому до танцю.

Є багато історій про стосунки Джаґадананди Пандіти й Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Найважливіше те, що він був постійний супутник Господа і, зокрема, брав участь у всіх Господніх розвагах у домі Шріваси Пандіти й Чандрашекгари Ачар'ї.

Кара — це прізвище Макарадгваджі. Нині це прізвище найчастіше трапляється в громаді каястг. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (166) сказано:Раніше, за часів розваг Господа Крішни, Раґгава Пандіта був довіреною ґопі у Враджі, і його звали тоді Дганіштга. Ця ґопі, Дганіштга, готувала для Крішни їсти.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (167) сказано: ґуṇамāлā врадже йāсīд дамайантī ту тат-свасā — «Ґопі на ім'я Ґунамала з'явилась як Дамаянті, сестра Раґгави Пандіти». На Східно-Бенґальській залізниці, що починається від калькуттської станції Сілдах, неподалік від Калькутти є станція Содапура. За півтора кілометри від цієї станції на захід від Ґанґи лежить селище Паніхаті, що в ньому і досі існує оселя Раґгави Пандіти. Цементовану усипальню Раґгави Пандіти обвиває ліана. Також у напівзруйнованому храмі недалеко звідти стоїть Божество Мадана-мохани. Цим храмом урядує місцевий заміндар на ім'я Шрі Шівачандра Рая Чаудгурі. Макарадгваджа Кара жив також у Паніхаті».

Яскравий опис цих рāґгавера джгāлі наведений у десятій главі Ант'я-ліли «Шрі Чайтан'я-чарітамріти».

У «Чайтан'я-бгаґаваті» розказано, що коли Господь Чайтан'я Махапрабгу відвідував дім Раґгави Пандіти, він відвідував також і Пурандару Ачар'ю, щойно той запрошував Його. Пурандару Ачар'ю слід вважати за найщасливішу людину, тому що Господь, вітаючи його, називав його Своїм батьком і з великою любов'ю обіймав.

Дамодара Пандіта, що раніше, у Враджадгамі, називався Шайб'я, носив звістки від Господа Чайтан'ї до Шачімати, а під час свята Ратга-ятри — від Шачімати до Господа Чайтан'ї Махапрабгу.

У «Чайтан'я-бгаґаваті», Ант'я-кганді, главі дев'ятій, є згадка за те, що Садашіва Пандіта був чистий відданий і що Ніт'янанда Прабгу жив у нього вдома.

За Прад'юмну Брахмачарі оповідає друга глава Ант'я-ліли «Шрі Чайтан'я-чарітамріти». Він був великий відданий Господа Чайтан'ї, і Господь перейменував його на Нрісімхананду. Коли Господь Чайтан'я Махапрабгу приходив додому до Раґгави Пандіти в Паніхаті, а тоді додому до Шівананди, Він проявився у серці Нрісімхананди Брахмачарі. На знак цього Нрісімхананда Брахмачарі вшанував підношеннями три Божества: Джаґаннатгу, Нрісімхадеву та Господа Чайтан'ю Махапрабгу. За це йдеться у «Чайтан'я- чарітамріті», Ант'я-лілі, другій главі, віршах від 48 по 78. Дізнавшись, що Господь Чайтан'я Махапрабгу йде із Кулії до Вріндавани, Нрісімхананда занурився в медитацію і в розумі почав будувати чудову дорогу від Кулії до Вріндавани. Але зненацька він перервав свою медитацію і повідомив інших відданих, що цього разу Господь Чайтан'я Махапрабгу не дійде до Вріндавани, а дійде лише до Канай Наташали. За це розповідає Мадг'я-ліла, глава перша, вірші з 155 по 162. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (74) сказано: āвеṣаṣ ча татгā джñейо міṣре прадйумна-саṃджñаке — Шрі Чайтан'я Махапрабгу перейменував Прад'юмну Мішру, чи Прад'юмну Брахмачарі, на Нрісімхананду Брахмачарі, тому що в серці його був проявлений Господь Нрісімхадева. Сказано, що Господь Нрісімхадева не раз особисто розмовляв з ним.

Нараяна Пандіта був один із супутників Шріваси Тгакури. У «Чайтан'я-бгаґаваті», Ант'я-кганді, дев'ятій главі, 36 вірші, сказано, що разом із братом Шріваси Тгакури, Шрі Рамою Пандітою, він ходив побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу до Джаґаннатга Пурі.

Шріман Пандіта належав до супутників Господа Чайтан'ї Махапрабгу, з якими Господь виконував санкіртану. Коли Господь Чайтан'я перевдягнувся на богиню Лакшмі і танцював вулицями Навадвіпи, Шріман Пандіта освітлював Йому дорогу смолоскипом.

Сказано, що Шукламбара Брахмачарі, житель Навадвіпи, був першим супутником Господа Чайтан'ї Махапрабгу в русі санкіртани. Коли Господь Чайтан'я повернувся після посвяти з Ґаї, Він жив із Шукламбарою Брахмачарі, тому що хотів слухати розповіді цього відданого про ігри Господа Крішни. Шукламбара Брахмачарі збирав серед жителів Навадвіпи пожертви рисом, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу з великою радістю їв той рис, що його готував Шукламбара Брахмачарі. Кажуть, що під час розваг Господа Крішни у Вріндавані Шукламбара Брахмачарі був одною з дружин яґ'їка-брахманів. Господь Крішна прохав поїсти в дружин яґ'їка-брахманів, і Господь Чайтан'я Махапрабгу так само розважався, прохаючи рису від Шукламбари Брахмачарі.

Нандана Ачар'я — це ще один супутник Господа Чайтан'ї Махапрабгу, що брав участь у Його навадвіпських кіртанах. Шріла Ніт'янанда Прабгу, як авадгута, обійшов у Своїх прощах багато святих місць, і коли Він прийшов до Шрі Навадвіпа-дгами, Він сховався в домі Нандани Ачар'ї. Саме там Він вперше зустрівся з усіма відданими Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Коли Господь Чайтан'я Махапрабгу явив Свою маха-пракашу, Він попрохав Рамая Пандіту покликати Адвайту Прабгу, що ховався в домі Нандани Ачар'ї, тому що Шрі Чайтан'я Махапрабгу знав, де той ховається. Також Господь Чайтан'я Сам іноді ховався в домі Нандани Ачар'ї. Про це можна прочитати в «Чайтан'я-бгаґаваті», Мадг'я-кганді, главах шостій та сімнадцятій.

Шрі Мукунда Датта народився в районі Чаттаґрама, в селищі Чгангара, яке нині підпорядковане поліційному відділку в Патії. Це селище лежить на відстані десяти крош (понад тридцяти кілометрів) від дому Пундаріки Від'янідгі. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (140) сказано:«У Враджі було двоє чудових співаків на ім'я Мадгукантга та Мадгуврата. У Чайтан'я-лілі вони з'явилися як Мукунда й Вāсудева Датта, співаки в почті Господа Чайтан'ї Махапрабгу». Коли Господь Чайтан'я вчився, Мукунда Датта був Його однокласник, і вони часто заводили між собою суперечки з логіки. Iноді Господь Чайтан'я Махапрабгу вдавався в суперечці з Мукундою Даттою до логічних хитрощів. Це описано у «Чайтан'я-бгаґаваті», Аді-кганді, главах сьомій та восьмій. Коли Господь Чайтан'я Махапрабгу повернувся з Ґаї, Мукунда Датта тішив Господа, читаючи з «Шрімад- Бгаґаватам» вірші про крішна-лілу. Завдяки його зусиллям Ґададгара Пандіта став учнем Пундаріки Від'янідгі, за що йдеться у «Чайтан'я-бгаґаваті», Мадг'я-кганді, главі сьомій. Махапрабгу танцював на подвір'ї Шріваси Прабгу під спів Мукунди Датти. А коли Господь Чайтан'я на двадцять одну годину поринув в екстатичний стан (сата-прахарія), розпочалося це зі співу Мукунди Датти.Якось Господь Чайтан'я Махапрабгу вилаяв Мукунду Датту, називаючи його кгаḍаджāṭгійā беṭā, за його часті відвідини зібрань всіляких невідданих. Про це розказано у «Чайтан'я-бгаґаваті», Мадг'я-кганді, главі десятій. Коли Господь Чайтан'я Махапрабгу перевдягнувся богинею процвітання, щоб танцювати в домі Чандрашекгари, першу пісню почав Мукунда Датта.Перед тим, як Господь Чайтан'я відкрив Своє бажання зректися світу, Він спочатку пішов до Мукунди Датти, але тоді Мукунда Датта попросив Його ще кілька днів проводити санкіртану, а вже потім прийняти санн'ясу. За це розказано у «Чайтан'я-бгаґаваті», Мадг'я-кганді, главі двадцять шостій. Ніт'янанда Прабгу повідомив Ґададгару Пандіту, Чандрашекгару Ачар'ю та Мукунду Датту, що Господь Чайтан'я зрікається світу, і вони всі разом вирушили до Катви, щоб влаштувати кіртан і підготувати Господу Чайтан'ї все потрібне для церемонії прийняття санн'яси. Після того, як Господь прийняв санн'ясу, всі вони пішли за Ним, насамперед Шрі Ніт'янанда Прабгу, Ґададгара Прабгу та Ґовінда, які супроводжували Його аж до Пурушоттама-кшетри. Опис цього можна знайти в «Шрі Чайтан'я-бгаґаваті», Ант'я-кганді, главі другій. У Джалешварі Ніт'янанда Прабгу зламав посох санн'яси, що належав Чайтан'ї Махапрабгу. Мукунда Датта був присутній при тому. Він щороку приходив з Бенґалії до Джаґаннатга Пурі побачитись із Господом Чайтан'єю.

Вāсудева Датта, брат Мукунди Датти, також жив у Чаттаґрамі. У «Чайтан'я-бгаґаваті» сказано: йāṇра стгāне кṛшṇа хайа āпане вікрайа — Вāсудева Датта був такий могутній відданий, що купив Самого Крішну. Вāсудева Датта жив у домі Шріваси Пандіти. Як сказано в «Чайтан'я- бгаґаваті», Господь Чайтан'я Махапрабгу був так задоволений Вāсудевою Даттою і так його любив, що не раз повторював: «Я просто належу Вāсудеві Датті. Моє тіло призначене тільки для задоволення Вāсудеви Датти, і він може продати Мене кому завгодно». Господь тричі присягнувся в цьому і запевнив, що це істина і що ніхто не повинен у цьому сумніватись. «Мої любі віддані, — сказав Він, — Я кажу вам правду: Моє тіло призначене передусім для Вāсудеви Датти». Вāсудева Датта дав посвяту Шрі Ядунандані Ачар'ї, духовному вчителю Раґгунатги даси, що згодом став відомий як Раґгунатга даса Ґосвамі. За це сказано в «Чайтан'я-чарітамріті», Ант'я-лілі, шостій главі, 161 вірші. Вāсудева Датта витрачав гроші надто щедро, тому Господь Чайтан'я попрохав Шівананду Сену стати його саракгелою, секретарем, щоб обмежувати його надмірні витрати. Вāсудева Датта так співчував живим істотам, що хотів взяти наслідки усіх їхніх гріхів на себе, щоб Господь Чайтан'я їх усіх звільнив. Це описано в п'ятнадцятій главі Мадг'я-ліли «Чайтан'я-чарітамріти», у віршах із 159 по 180.Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Біля залізничної станції Навадвіпа є станція Пурвастгалі, а за півтора кілометри від неї розкидається селище Мамаґачгі, в якому народився Вріндавана даса Тгакура. Там стоїть храм Мадана-ґопали, що його заснував Вāсудева Датта». Опіку над цим храмом взяли віддані Ґаудія Матги, і сева-пуджа там перебуває на хорошому рівні. Мамаґачгі щороку відвідують усі прочани, які роблять навадвіпа-парікраму. Відколи Шрі Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура започаткував щорічну навадвіпа-парікраму, храм гарно доглянутий.

Безперечно, повторювати 300000 святих імен Господа — це диво. Жодна звичайна людина не може повторювати святе ім'я стільки разів, тож імітувати поведінку Харідаси Тгакури не слід. Однак дуже важливо, щоб кожен виконував якусь свою обіцянку повторювати певне число мантр Харе Крішна. Тому в нашому Товаристві ми визначили, що всі наші учні повинні щодня повторювати на чотках щонайменше шістнадцять кіл мантри Харе Крішна. Щоб повторювати Харе Крішна на високому рівні, треба робити це без образ. Механічне повторення не таке могутнє, як повторення святого імені без образ. У «Чайтан'я-бгаґаваті», Аді- кганді, главі другій, сказано, що Харідаса Тгакура народився в селищі Будгана, проте за якийсь час оселився на березі Ґанґи у Пгулії, поблизу Шантіпури. Опис того, як його карав мусульманський правитель, наведений в шістнадцятій главі Аді-кганди в «Чайтан'я-бгаґаваті», дає можливість зрозуміти, який смиренний був Харідаса Тгакура і як він здобув безпричинну милість Господа. У виставах, які влаштовував Господь Чайтан'я Махапрабгу, Харідаса Тгакура грав роль начальника поліції. Коли він повторював маха-мантру Харе Крішна в Бенаполі, його випробовувала сама Майадеві. Відхід Харідаси Тгакури описано в одинадцятій главі Ант'я-ліли в «Чайтан'я- чарітамріті». Чи Харідаса Тгакура справді з'явився у селищі Будгана, що належить до району Кгулни, остаточної певності немає. Раніше це селище було в районі двадцяти чотирьох парґан у частині Сатакшіра.

Сат'яраджа Кган був сином Ґунараджі Кгана і батьком Рамананди Васу. Одної чатурмас'ї Харідаса Тгакура жив якийсь час у селищі Куліна-ґрама, повторюючи святе ім'я, маха-мантру Харе Крішна, і являв свою милість членам родини Васу. Сат'яраджі Кганові доручили постачати шовкові мотузки для Божества Джаґаннатги на фестиваль Ратга-ятра. Мадг'я-ліла, у главах п'ятнадцятій та шістнадцятій, розповідає про те, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповідав на його запитання щодо обов'язків сімейних відданих. Селище Куліна-ґрама лежить за три кілометри від станції Джауґрама на н'юкордській залізничній лінії Гаура-Бурдван. Господь Чайтан'я Махапрабгу прославляв жителів Куліна- ґрами і казав, що Йому дуже дорогий навіть пес Куліна-ґрами.

Шрі Мурарі Ґупта написав книгу «Шрі Чайтан'я-чаріта». Він походив із родини вайдій-лікарів у Шріхатті, рідного краю батька Господа Чайтан'ї, і пізніше оселився у Навадвіпі. Для Шрі Чайтан'ї Махапрабгу він належав до покоління старших осіб. У домі Мурарі Ґупти Господь Чайтан'я проявив Свою форму Варахи, за що розказано в «Чайтан'я-бгаґаваті», Мадг'я-кганді, третій главі. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу показував Свою форму маха-пракаша, перед Мурарі Ґуптою Він з'явився як Господь Рамачандра. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу і Ніт'янанда Прабгу сиділи разом у домі Шріваси Тгакури, Мурарі Ґупта спочатку склав поклони Господеві Чайтан'ї, а тоді Шрі Ніт'янанді Прабгу. Однак Ніт'янанда Прабгу був старший від Чайтан'ї Махапрабгу, і тому Господь Чайтан'я зауважив, що Мурарі Ґупта порушив правила етикету: спершу він повинен був скласти поклони Шрі Ніт'янанді Прабгу, а вже тоді Йому, Чайтан'ї. Так з ласки Шрі Чайтан'ї Махапрабгу Мурарі Ґупта дізнався про становище Шрі Ніт'янанди Прабгу, і наступного дня він спочатку поклонився Господеві Ніт'янанді, а тоді Господеві Чайтан'ї. Шрі Чайтан'я Махапрабгу давав Мурарі Ґупті пан, чи горіхи бетелю, який жував. Одного разу Шівананда Сена нагодував Господа Чайтан'ю стравами, в яких було забагато ґгі, пряженого масла, і наступного дня Господь, захворівши, пішов лікуватися до Мурарі Ґупти. Господь Чайтан'я напився з глека Мурарі Ґупти води і так вилікувався. Вода — природний засіб від нестравлення, і Мурарі Ґупта, як лікар, дав Господеві трохи води і вилікував Його.Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу з'явився у домі Шріваси Тгакури у Своєму Чатурбгуджа-мурті, Мурарі Ґупта став Його носієм у формі Ґаруди і в екстазі цих розваг Господь заліз йому на спину. Мурарі Ґупта прагнув покинути тіло до відходу Чайтан'ї Махапрабгу, але Господь заборонив йому. Це описано у «Чайтан'я-бгаґаваті», Мадг'я-кганді, главі двадцятій. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу якось увійшов в екстаз Вараха-мурті, Мурарі Ґупта підносив Йому молитви. Він був великий відданий Господа Рамачандри, і про його непохитну відданість розказано у «Чайтан'я-чарітамріті», Мадг'я-лілі, п'ятнадцятій главі, віршах від 137 по 157.

Слід зазначити, що ґріхастга (сімейна людина) не повинен жити з милостині. Кожен сім'янин з вищих каст повинен виконувати свої визначені обов'язки як брахмана, кшатрія чи вайш'я, але він не може служити іншим, тому що це обов'язок шудри. Треба задовольнятись тим, що зароблено власним фахом. Заняття брахмани — це йаджана, йāджана, паṭгана, пāṭгана, дāна і пратіґраха. Брахмана повинен поклонятись Вішну і вчити цього інших. Кшатрія може стати землевласником і заробляти собі на життя, збираючи податки чи беручи оренду. Вайш'я може трудитись рільництвом чи торгівлею. Мурарі Ґупта народився в родині лікарів (вайд'я-вамша) і тому лікарював, а сім'ю утримував на те, що заробляв своєю працею. У «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що кожен повинен намагатись задовольнити Верховного Бога-Особу, виконуючи свої визначені обов'язки. Це досконалість життя. Таку систему називають дайві- варнашрама. Мурарі Ґупта був взірцевий ґріхастга, тому що був великий відданий Господа Рамачандри і Чайтан'ї Махапрабгу. Лікарюючи, він підтримував сім'ю і водночас задовольняв Господа Чайтан'ю відповідно до своїх можливостей. Це ідеал життя сімейної людини.

Мурарі Ґупта вмів лікувати і тілесні, і духовні хвороби, тому що за фахом він був лікар, а за духовним розвитком великий відданий Господа. Ось як треба служити людству. Кожен повинен зрозуміти, що люди хворіють на хвороби двох родів. Один із них, що зветься адг'ятміка, — це хвороби тіла, однак головна хвороба духовна. Жива істота вічна, але так чи інакше, через свій зв'язок з матеріальною енерґією, мусить знову й знову народжуватись, хворіти, старіти й вмирати. Сучасним лікарям треба повчитися в Мурарі Ґупти. Хоча сучасні філантропи будують велетенські лікарні, лікарень, в яких лікували б матеріальну хворобу духовної душі, немає. Рух свідомості Крішни взяв на себе місію лікувати від цієї хвороби, однак люди це не дуже цінують, не знаючи, в чому, власне, полягає ця хвороба. Хворий потребує відповідних ліків і відповідної дієти. Тому Рух свідомості Крішни дає людям, хворим на матеріальну хворобу, ліки повторення святого імені, маха-мантри Харе Крішна, і дієтичну їжу — прасад. Iснує багато лікарень і медичних клінік, в яких лікують хвороби тіла, але немає лікарень, у яких лікують матеріальну хворобу духовної душі. Центри руху свідомості Крішни — єдині чинні лікарні, що можуть вилікувати людину від народження, смерті, старості й хворіб.

Шріман Сена був одним із жителів Навадвіпи і постійних супутників Господа Чайтан'ї Махапрабгу.

Десь за п'ятнадцять кілометрів від Калькутти над Ґанґою стоїть село Ендіядаха-ґрама. Відомо, що Шріла Ґададгара даса жив у цьому селі (еṇḍійāдаха-вāсī ґадāдгара дāса). «Бгакті-ратнакара» (Сьома хвиля) повідомляє, що після відходу Господа Чайтан'ї Махапрабгу Ґададгара даса пішов із Навадвіпи до Катви. Після того він пішов до Ендіядахи і оселився там. Відомо, що він — сяйво тіла Шріматі Радгарані (як оце Шріла Ґададгара Пандіта Ґосвамі є втілення Самої Шріматі Радгарані). Про Чайтан'ю Махапрабгу іноді кажуть, що Він рāдгā-бгāва-дйуті-саваліта, тобто має емоції та сяйво тіла Шріматі Радгарані. Ґададгара даса і є оце дйуті, сяйво. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (154) сказано, що він поширення енерґії Шріматі Радгарані. Його зараховують і до супутників Шріли Ґаурахарі, і до супутників Ніт'янанди Прабгу. Як відданого Чайтан'ї Махапрабгу його вважають за одну із коханих супутниць Господа Крішни, а як відданого Господа Ніт'янанди його вважають за одного з друзів Крішни у чистому відданому служінні. Хоча він був супутник Господа Ніт'янанди Прабгу, він не належить до пастушків — він перебуває у трансцендентному настрої кохання. У Катві Ґададгара даса заснував храм Ґаурасундари.У 1434 році Шакабди(1534 р.н.е.), коли Господь Чайтан'я доручив Господу Ніт'янанді Прабгу проповідувати рух санкіртани у Бенґалії, Шрі Ґададгара даса був одним із головних помічників Господа Ніт'янанди. Він проповідував рух санкіртани, прохаючи кожного повторювати маха-мантру Харе Крішна. Цей простий метод проповіді Шріли Ґададгари даси може використовувати кожен, хоч би яке становище в суспільстві він обіймав. Треба просто бути щирим і серйозним слугою Ніт'янанди Прабгу і, йдучи від дверей до дверей, проповідувати це вчення.Коли Шріла Ґададгара даса Прабгу проповідував рух харі- кіртани, один правитель поставився до цього вкрай вороже. Iдучи стопами Господа Чайтан'ї Махапрабгу, Шріла Ґададгара даса якось увечері прийшов до цього казі і попрохав його повторити Харе Крішна. Казі відповів: «Добре, я повторю Харе Крішна завтра». Почувши це, Шріла Ґададгара даса затанцювавав і вигукнув: «Чому завтра? Ти вже повторив Харе Крішна! Тепер просто повторюй далі».У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (154–155) сказано:Вважають, що Шріла Ґададгара даса — це поєднання Чандраканті, що є сяйвом Шріматі Радгарані, і Пурнананди, найголовнішої з коханих подружок Господа Баларами. Отож Шріла Ґададгара даса Прабгу — супутник і Чайтан'ї Махапрабгу, і Ніт'янанди Прабгу.Якось, коли Шріла Ґададгара даса з Ніт'янандою Прабгу повертався з Джаґаннатга Пурі до Бенґалії, він забувся і став вигукувати, неначе юна торговка йоґурту з Враджабгумі, привернувши увагу Шріли Ніт'янанди Прабгу. Iншим разом, занурившись в екстаз ґопі, він ніс на голові глек з водою Ґанґи, немов продаючи молоко. Коли Господь Чайтан'я Махапрабгу, йдучи до Вріндавани, з'явився в домі Раґгави Пандіти, Ґададгара даса прийшов з Ним побачитися. Шрі Чайтан'я Махапрабгу був такий радий, що поставив йому на голову Свою стопу. Коли Ґададгара даса Прабгу перебував в Ендіядасі, він встановив там для поклоніння мурті Бали Ґопали. Шрі Мадгава Ґгоша влаштував виставу «Дана-кганда» за допомогою Шрі Ніт'янанди Прабгу і Шрі Ґададгари даси. Це розповідає «Чайтан'я-бгаґавата» (Ант'я5.318–394).За усипальню Ґададгари даси Прабгу, що у селищі Ендіядаха, дбали самйоґі-вайшнави, а пізніше — Сіддга Бгаґаван даса Бабаджі з Кални. З його наказу в 1256 році за бенґальським календарем (1849р.н.е.) Шрі Мадгусудана Маллік, один з членів аристократичної родини Маллік з Нарікеладанґи в Калькутті, заснував там патаваті (монастир). Він також влаштував все потрібне для поклоніння Божеству Шрі Радгаканта. У 1312 році за бенґальським календарем (1905 р.н.е.) його син Балайчанда Маллік встановив там Божества Ґаура- Нітай. Отож на престолі цього храму стоять Божества і Ґаура-Ніт'янанди, і Радга-Крішни. Під престолом є табличка з написом на санскриті. В цьому храмі стоїть ще маленьке Божество Господа Шіви — Ґопешвара. Все це написано на камені обіч вхідних дверей.

Сакшат, аспект милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, — це Його особиста присутність. Авеша стосується до могутності, якою Він когось наділяє, як оце могутність Накули Брахмачарі. Авірбгава — це прояв Господа, за якого Він особисто не присутній, але якимось чином з'являється. Наприклад, коли Шрі Шачімата пропонувала їжу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що був далеко в Джаґаннатга Пурі, то, запропонувавши підношення і відкривши очі, вона бачила, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу насправді з'їв усі страви. Так само, коли Шріваса Тгакура виконував санкіртану, всі відчували присутність Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, хоча Він був далеко звідти. Це ще один приклад авірбгави.

У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (73–74) сказано, що Накула Брахмачарі проявляв могутність (авеша), а Прад'юмна Брахмачарі проявляв присутність (авірбгава) Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Iснують сотні й тисячі відданих Господа Чайтан'ї, які не проявляли ніяких особливих ознак, але коли відданий Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу виявляє особливу силу, це ознака авеші. Шрі Чайтан'я Махапрабгу особисто поширював рух санкіртани і радив усім жителям Бгарата- варші пристати до Його руху і проповідувати це вчення всім світом. Ознаки, що їх видно в тілах відданих, які виконують цю настанову, називають авеша. Шріла Шівананда Сена бачив такі ознаки авеші в Накулі Брахмачарі, що діяв наче Шрі Чайтан'я Махапрабгу. «Чайтан'я-чарітамріта» каже, що за епохи Калі єдиний духовний метод — це поширювати святе ім'я Господа, однак робити це може тільки той, хто справді вповноважений від Господа Крішни. Коли відданий отримує такі повноваження, це явище називають авеша, або іноді шактй-авеша.Прад'юмна Брахмачарі колись був жителем селища Піяріґанджа в Калні. Про нього розповідає «Чайтан'я-чарітамріта», Ант'я-ліла, друга глава, а також «Чайтан'я-бгаґавата», Ант'я-кганда, глави третя і дев'ята.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Махараджа описав Шрілу Шівананду Сену так: «Шріла Шівананда Сена був жителем Кумарахатти, званої також Халісахара, і був великий відданий Господа. Дещо більш як за два кілометри від Кумарахатти лежить інше село, Канчадапада, і в ньому є Божества Ґаура-Ґопала, що їх встановив Шівананда Сена. Також він заснував храм Крішна Рая, що існує понині. Шівананда Сена був батьком Парамананди Сени, відомого також як Пурі даса чи Каві-карнапура. Парамананда Сена написав у своїй «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (176), що його батьком, об'єднавшись, стали дві ґопі Вріндавани, яких звали Віра та Дуті. Шріла Шівананда Сена водив усіх відданих Господа Чайтан'ї з Бенґалії до Джаґаннатга Пурі і особисто оплачував усі їхні подорожні витрати. За це розказано в «Чайтан'я- чарітамріті», Мадг'я-лілі, главі шістнадцятій, віршах з 19 по 27. Шріла Шівананда Сена мав трьох синів: Чайтан'я дасу, Рамадасу й Парамананду. Як щойно сказано, цей останній син став згодом Каві-карнапурою і написав «Ґаура-ґаноддеша- діпіку». Його духовним вчителем був Шрінатга Пандіта, священик Шівананди Сени. Шівананді Сені доручили стежити за витратами Вāсудеви Датти, що витрачав гроші з надмірною щедрістю».Шрі Шівананда Сена особисто пізнав усі прояви Шрі Чайтан'ї Махапрабгу: сакшат, авеша та авірбгава. Якось дорогою до Джаґаннатга Пурі він підібрав собаку, і, як розказано в першій главі Ант'я-ліли, згодом цей собака звільнився завдяки спілкуванню із Шрі Шіванандою Сеною. Коли Шріла Раґгунатга даса, що згодом став Раґгунатгою дасою Ґосвамі, втік з-під батьківського даху, щоб приєднатися до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, його батько написав листа до Шівананди Сени і попрохав довідатись про свого сина. Шівананда Сена надіслав йому вичерпну інформацію, і пізніше батько Раґгунатги даси Ґосвамі прислав Шівананді Сені кілька слуг та гроші, щоб той подбав за Раґгунатгу дасу Ґосвамі. Одного разу Шрі Шівананда Сена запросив до себе додому Господа Чайтан'ю Махапрабгу і нагодував Його так щедро, що Господь не міг перетравити всього і дещо занедужав. Довідавшись за це, Чайтан'я даса, старший син Шівананди Сени, дав Господеві страви, що поліпшують травлення, і Господь Чайтан'я Махапрабгу був дуже задоволений. Це описано в Ант'я-лілі, десятій главі, віршах із 124 по 151.Одного разу, коли віддані йшли до Джаґаннатга Пурі, їм випало ночувати не в хаті, і навіть не в повітці, а просто під деревом, не маючи над головою ніякого даху. Тоді Ніт'янанда Прабгу дуже розгнівався, вдаючи, що Йому дуже дошкулив голод, і прокляв синів Шівананди, щоб ті померли. Це прокляття сильно засмутило дружину Шівананди Сени, і вона заридала. Вона була певна, що через прокляття Ніт'янанди Прабгу її сини неодмінно помруть. Коли Шівананда Сена повернувся і побачив заплакану дружину, він запитав: «Чому ти плачеш? Нехай ми всі помремо, якщо того бажає Шріла Ніт'янанда Прабгу». Побачивши Шівананду Сену, що повернувся, Шріла Ніт'янанда Прабгу сильно його копнув. Господь поскаржився на сильний голод і запитав, чому Шівананда Сена не подбав про обід для Нього. Такі ігри Господа з Його відданими. Шріла Ніт'янанда Прабгу поводився, немов звичайна голодна людина, ніби Він цілковито залежав від опіки Шівананди Сени.На знак незгоди з прокляттям, яке наклав Ніт'янанда Прабгу, племінник Шівананди Сени, Шріканта, залишив гурт відданих і вирушив прямо до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу в Джаґаннатга Пурі. Там Господь Чайтан'я заспокоїв його. Саме тоді Господь Чайтан'я Махапрабгу дозволив Пурі дасі, що тоді був ще дитиною, посмоктати палець на Своїй нозі. Завдяки волі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу ця дитина набула здібність експромтом складати санскритські вірші. Після цього непорозуміння з Шіванандою Шрі Чайтан'я Махапрабгу наказав Своєму слузі, Ґовінді, давати всій родині Шівананди рештки Його їжі. Це згадано в Ант'я-лілі, главі дванадцятій, вірші 53.

Чайтан'я даса, старший син Шівананди Сени, написав коментар до «Крішна-карнамріти», який пізніше переклав Шріла Бгактівінода Тгакура у своєму часописі «Садджана-тошані». На думку знавців, Чайтан'я даса був автором книги «Чайтан'я-чаріта» (відомої також як «Чайтан'я-чарітамріта»), написаної на санскриті. Її автор, всупереч поширеній думці, не Каві-карнапура. Так вважає Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура. Шрі Рамадаса був другий син Шівананди Сени. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (145) сказано, що старшими братами Каві-карнапури (Чайтан'єю дасою та Рамадасою) стали двоє славетних папуг у крішна- лілі — Дакша та Вічакшана. Карнапура, третій син, що його звали також Парамананда даса чи Пурі даса, отримав посвяту від Шрінатги Пандіти, учня Шрі Адвайти Прабгу. Карнапура написав багато книжок, що стали важливими вайшнавськими писаннями, а саме «Ананда-вріндавана-чампу», «Аланкара-каустубга», «Ґаура-ґаноддеша-діпіка» і великий епос «Чайтан'я-чандродая-натака». Він народився в 1448 році ери Шакабда (1526р.н.е.). Книжки він писав, не відриваючись, впродовж десятьох років, від 1488 до 1498.

Коли Господь Ніт'янанда Прабгу дорогою до Пурі висварив Шівананду Сену, ці двоє племінників Шівананди на знак протесту залишили товариство і вирушили попереду всіх до Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу в Джаґаннатга Пурі. Господь зрозумів почуття юнаків і попрохав Свого особистого слугу, Ґовінду, годувати їх прасадом до приходу Шіванандиної громади. Під час фестивалю санкіртани на Ратга-ятрі ці двоє братів входили до гурту на чолі з Мукундою. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (174) сказано, що в образі Шріканти Сени з'явилась ґопі на ім'я Кат'яяні.

Ґовінда Датта з'явився в селищі Сукгачара біля Кгададахи.

Раніше не було ані друкарських верстатів, ані друкованих книжок. Усі книжки писали від руки. Рукописи цінних книжок зберігали у храмах або інших важливих місцях, і кожен, кого цікавила якась із цих книжок, мав від руки її переписати. Віджая даса був професійний писар. Він переписав багато манускриптів і подарував Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

Акінчана означає «той, хто нічого не має в матеріальному світі».

Шрідгара був бідний брахмана, що жив з продажу кори бананових дерев, з якої роблять посуд. Найімовірніше, він мав банановий сад і збирав з бананових дерев листя, кору та волокнистий м'якуш, щоб продавати щодня на базарі. Половину прибутку він витрачав на поклоніння Ґанзі, а решту використовував на підтримання свого життя. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу підняв рух громадської непокори проти казі, Шрідгара в захваті танцював. Господь іноді пив воду з його дзбана. Перед тим, як Господь Чайтан'я прийняв санн'ясу, Шрідгара дав Шачідеві гарбуза, щоб вона приготувала його для Господа Чайтан'ї. Щороку він ходив побачитись із Господом Чайтан'єю Махапрабгу до Джаґаннатга Пурі. За свідченням Каві-карнапури у Вріндавані Шрідгара був пастушком на ім'я Кусумасава. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (133) сказано:«Пастушок Кусумасава у крішна-лілі пізніше, під час ліли Чайтан'ї Махапрабгу в Навадвіпі, став Кголавечою Шрідгарою».

Раніше, в крішна-лілі, Джаґадіша Пандіта був великим танцюристом і його звали Чандрахаса. Що ж до Хіран'ї Пандіти, відомо, що коли Господь Ніт'янанда, прикрашений коштовними самоцвітами, жив у нього вдома, один затятий злодій поклав цілу ніч на те, щоб пограбувати Господа, але йому нічого не вдалося. Пізніше цей злодій прийшов до Ніт'янанди Прабгу і віддався Йому.

Настанова постити на екадаші призначена передусім для відданих. На страви, які пропонують на екадаші Господеві, обмежень немає. Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу приймав їжу, приготовану для Господа Вішну, в екстазі вішну-таттви.

Ці двоє студентів жили у Навадвіпі і були першими учасниками Господнього руху санкіртани. У «Чайтан'я-бгаґаваті» сказано, що Пурушоттама Санджая був син Мукунди Санджаї, але автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» з'ясовує, що Пурушоттама і Санджая — це не одна, а дві людини.

Ванамалі Пандіта побачив Господа Чайтан'ю в екстазі Баларами. Яскравий опис цього дано в «Чайтан'я-бгаґаваті», Ант'я-кганді, главі дев'ятій.

Шрі Буддгіманта Кган був одним із жителів Навадвіпи. Він був дуже багатий і влаштував весілля Господа Чайтан'ї з Вішнупрією, дочкою Санатани Мішри, що був священик місцевого заміндара. Він особисто покрив усі витрати на весільну церемонію. Коли Господь Чайтан'я Махапрабгу захворів на ваю-в'ядгі (розлад кругообігу життєвих потоків в тілі), Буддгіманта Кган заплатив за всі потрібні ліки і догляд для Господа. Він був постійний супутник Господа в русі кіртани. Він зібрав прикраси для Господа, коли той грав роль богині процвітання в домі Чандрашекгари Ачар'ї. Коли Господь оселився у Джаґаннатга Пурі, він також ходив туди побачитись із Господом Чайтан'єю Махапрабгу.

Ґаруду Пандіту якось вжалила отруйна змія, однак отрута нічого не заподіяла Ґаруді Пандіті, тому що він повторював маха-мантру Харе Крішна.

Насправді він і був Акрурою, за що сказано у 117 вірші «Ґаура-ґаноддеша-діпіки».

У «Чайтан'я-бгаґаваті», Мадг'я-кганді, главі двадцять першій, сказано, що Девананда Пандіта жив у тому самому селі, в якому жив батько Сарвабгауми Бгаттачар'ї, Вішарада. Девананда Пандіта був професійний оповідач «Шрімад-Бгаґаватам», однак Господеві Чайтан'ї Махапрабгу не подобалось, як він тлумачить «Бгаґаватам». В нинішньому місті Навадвіпі, яке колись називалось Кулія, Господь Чайтан'я пролив на нього таку ласку, що Девананда Пандіта відмовився від трактування «Шрімад-Бгаґаватам» в дусі майавади і навчився пояснювати «Шрімад-Бгаґаватам» на засадах бгакті. Раніше, коли Девананда поширював пояснення в дусі майавади, на його зібранні був присутній Шріваса Тгакура. Коли Шріваса Тгакура заплакав, учні Девананди прогнали його геть. Через кілька днів цією дорогою йшов Чайтан'я Махапрабгу, і коли Він зустрів Девананду, Він суворо йому вичитав за тлумачення «Шрімад-Бгаґаватам» в дусі майавади. Тоді Девананда слабко вірив у те, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це втілення Господа Крішни. Однак згодом, одного вечора в Девананди гостив Вакрешвара Пандіта, і коли він пояснив науку про Крішну, Девананда упевнився, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу — Сам Господь. Після цього він пояснював «Шрімад-Бгаґаватам» у світлі вайшнавського розуміння. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (106) сказано, що раніше він був Бгаґурі Муні — сабга-пандіта, що читав ведичні писання в домі Нанди Махараджі.

Шрі Мукунда даса був син Нараяни даси і старший брат Нарахарі Саракари. Ще одного його брата звали Мадгава даса, а його сина звали Раґгунандана даса. Нащадки Раґгунандани даси досі живуть за шість кілометрів від Катви в селищі Шрікганда, де жив Раґгунандана даса. Раґгунандана даса мав одного сина на ім'я Канай, а Канай мав двох синів — Мадану Раю, що став учнем Нарахарі Тгакури, та Вамшівадану. У цьому роді нараховують загалом щонайменше чотириста нащадків. Усі їхні імена записані у селищі Шрікганда. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (175) сказано: ґопі на ім'я Вріндадеві стала Мукундою дасою, що жив у селищі Шрікганда і був дуже дорогий Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Його дивовижну відданість і любов до Крішни описано в «Чайтан'я-чарітамріті», Мадг'я-лілі, главі п'ятнадцятій. У «Бгакті-ратнакарі» (восьмій хвилі) сказано, що Раґгунандана служив Божеству Господа Чайтан'ї Махапрабгу.Нарахарі даса Саракара був дуже відомий відданий. Його учнем був Лочана даса Тгакура, славетний автор «Чайтан'я- манґали». У «Чайтан'я-манґалі» сказано, що Шрі Ґададгара даса і Нарахарі Саракара були надзвичайно дорогі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, однак жителі селища Шрікганди там не перелічені.Чіранджіва та Сулочана обидва жили в селищі Шрікганда, і там понині живуть їхні нащадки. З двох синів Чіранджіви старший, Рамачандра Кавіраджа, був учень Шрініваси Ачар'ї та близький супутник Нароттами даси Тгакури. Молодшого сина звали Ґовінда даса Кавіраджа, і він став відомим вайшнавським поетом. Дружину Чіранджіви звали Сунанда, а його свекра — Дамодара Сена Кавіраджа. Чіранджіва жив колись на березі Ґанґи в селі Кумаранаґара. У «Ґаура- ґаноддеша-діпіці» (207) сказано, що раніше, у Вріндавані, він був Чандріка.

Шрі Анупама був батьком Шріли Джіви Ґосвамі й молодшим братом Шрі Санатани Ґосвамі та Шрі Рупи Ґосвамі. Раніше його звали Валлабга, однак, зустрівшись із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, він отримав од Господа ім'я Анупама. Ці троє братів працювали у мусульманському уряді і тому отримали титул Маллік. Наша родина пов'язана з Малліками з Махатма Ґанді Роуд в Калькутті, і ми часто відвідували їхній храм Радга-Ґовінди. Вони належали до тої самої родини, що й ми. Ґотра нашої родини, тобто первинна генеалогічна лінія, — це ґаутама-ґотра, тобто лінія учнівської послідовності від Ґаутами Муні, а наше прізвище — Де. Однак через те, що наші предки прийняли посади заміндарів у мусульманському уряді, вони отримали титул Маллік. Рупа, Санатана і Валлабга так само отримали титул Маллік. Маллік означає «лорд». Як англійський уряд дає заможним і шановним особам титул лорда, так і мусульмани надають заможним, шановним родинам, що тісно пов'язані з урядом, титул Маллік. Отож титул Маллік трапляється не тільки серед мусульман, але й серед індуської аристократії. Цей титул не належить якійсь окремій родині, його дають різним родинам та кастам. Щоб отримати цей титул, потрібні багатство і високе становище.Санатана Ґосвамі і Рупа Ґосвамі належали до бгарадваджа- ґотри. З цього знати, що вони належали або до роду, або до учнівської послідовності Бгарадваджі Муні. Як члени руху свідомості Крішни, ми належимо до роду чи учнівської послідовності Сарасваті Ґосвамі, і тому називаємось сарасватами. Наші учні, складаючи поклони духовному вчителеві, звертаються до нього як до сарасвата-деви, члена роду Сарасвата (намас те сāрасвате деве), чия місія — поширювати вчення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу (ґаура-вāṇі-прачāріṇе) і боротися з імперсоналістами й послідовниками філософії порожнечі (нірвіṣеша-ṣūнйавāді-пāṣчāтйа-деṣа-тāріṇе). Таке завдання ставили перед собою також і Санатана Ґосвамі, Рупа Ґосвамі та Анупама Ґосвамі.Генеалогічне дерево Санатани Ґосвамі, Рупи Ґосвамі та Валлабги Ґосвамі можна простежити аж до дванадцятого сторіччя Шакабди, до пана на ім'я Сарваґ'я, що з'явився в дуже багатій родині брахманів у провінції Карната. Він мав двох синів на ім'я Аніруддгера Рупешвара та Харіхара. В них відібрали їхнє царство, і їм довелось жити в горах. Син Рупешвари на ім'я Падманабга переїхав до Найхаті, що стоїть на березі Ґанґи у Бенґалії. Там він мав п'ятеро синів, наймолодший з яких, Мукунда, мав дуже ґречного сина Кумарадеву, що став батьком Рупи, Санатани і Валлабги. Кумарадева жив у Пгатеябаді, що розкидається поряд із Баклачандрадвіпою у Східній Бенґалії (нині Банґладеш). Багато хто каже, що дім Кумарадеви стояв у нинішньому селищі Прембаґ, що лежить поблизу Рамшари в районі Джессор у Банґладеші. З багатьох його синів на шлях вайшнавізму стали троє. Згодом Шрі Валлабга і його старші брати Шрі Рупа та Санатана переселились із Чандрадвіпи до селища Рамакелі в районі Малдах у Бенґалії. Саме в цьому селищі народився Шріла Джіва Ґосвамі, прийнявши за батька Валлабгу. Всі троє братів служили в мусульманському уряді і тому отримали титул Маллік. Коли в селище Рамакелі прийшов Господь Чайтан'я, Він зустрівся там з Валлабгою. Шрі Рупа Ґосвамі, зустрівшись зі Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, за якийсь час пішов у відставку і в супроводі Валлабги вирушив до Вріндавани, щоб побачитись там із Господом Чайтан'єю. Як Рупа Ґосвамі та Валлабга зустрілись з Чайтан'єю Махапрабгу в Аллахабаді, описано в дев'ятнадцятій главі Мадг'я-ліли.Зі слів Санатани Ґосвамі зрозуміло, що Шрі Рупа Ґосвамі і Валлабга вирушили до Вріндавани з наказу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Спочатку вони пішли до Матгури, де зустрілися з паном на ім'я Субуддгі Рая, що жив з продажу дров. Він був дуже радий приймати в себе Шрі Рупу Ґосвамі й Анупаму і показав їм дванадцять лісів Вріндавани. Так вони прожили у Вріндавані один місяць, а тоді вирушили далі шукати Санатану Ґосвамі. Iдучи за течією Ґанґи, вони прийшли в Аллахабад, Праяґа-тіртгу, але Санатана Ґосвамі проходив там іншою дорогою, і тому вони з ним розминулися. А коли Санатана Ґосвамі прийшов до Матгури, Субуддгі Рая повідомив йому, що Рупа Ґосвамі та Анупама вже тут були. Коли Рупа Ґосвамі і Анупама зустрілися з Чайтан'єю Махапрабгу в Бенаресі, вони почули від Нього про подорож Санатани Ґосвамі. Після того вони повернулись у Бенґалію, владнали свої справи з урядом, і за наказом Шрі Чайтан'ї Махапрабгу вирушили до Джаґаннатга Пурі побачитись із Ним.1436 року Шакабди (1514р.н.е.) наймолодший брат Анупама помер і повернувся додому, до Бога. Він пішов до тої обителі в духовному небі, де перебуває Шрі Рамачандра. У Джаґаннатга Пурі Шрі Рупа Ґосвамі повідомив про це Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Шрі Валлабга був великий відданий Шрі Рамачандри, тому він не міг серйозно присвятити себе поклонінню Радга-Ґовінді, як учив Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Проте він визнавав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу за втілення Самого Верховного Бога-Особи Рамачандри. У «Бгакті-ратнакарі» сказано про нього: «Валлабга отримав від Шрі Ґаурасундари ім'я Анупама, однак завжди був занурений у віддане служіння Господеві Рамачандрі. Він не знав нікого, крім Господа Рамачандри, але розумів, що Чайтан'я Ґосані — це той самий Господь Рамачандра».У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (180) сказано, що Шрі Рупа Ґосвамі — це ґопі на ім'я Шрі Рупа-манджарі. Книжки, які написав Шрі Рупа Ґосвамі, перелічено в «Бгакті-ратнакарі». З усіх цих книг велику популярність серед вайшнавів мають ці шістнадцять: 1) «Хамсадута», 2) «Уддгава-сандеша», 3) «Крішна-джанма-тітгі-відгі», 4 і 5) «Радга-крішна-ґаноддеша-діпіка» — «Бріхат» (більша) і «Лаґгу» (менша), 6) «Става-мала», 7) «Відаґдга-мадгава», 8) «Лаліта-мадгава», 9) «Дана-келі-каумуді», 10) «Бгакті-расамріта-сіндгу» (це найвідоміша книга Шрі Рупи Ґосвамі), 11) «Удджвала-ніламані», 12) «Акг'ята-чандріка», 13) «Матгура-махіма», 14) «Пад'явалі», 15) «Натака-чандріка» та 16) «Лаґгу-бгаґаватамріта». Шрі Рупа Ґосвамі порвав усі зв'язки з родиною, прийняв стан зреченності, а свої гроші розділив: п'ятдесят відсотків віддав брахманам і вайшнавам, двадцять п'ять — своїй кутумбі (членам родини) і двадцять п'ять відсотків залишив собі на випадок потреби. У Джаґаннатга Пурі він зустрів Господа Чайтан'ю, а також Харідасу Тгакуру та інших супутників Господа. Шрі Чайтан'я Махапрабгу часто хвалив почерк Рупи Ґосвамі. Шріла Рупа Ґосвамі вмів складати вірші відповідно до бажань Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. З наказу Господа він написав дві книжки — «Лаліта-мадгаву» та «Відаґдга-мадгаву». Господь Чайтан'я хотів, щоб ці двоє братів, Санатана Ґосвамі і Рупа Ґосвамі, видали багато книжок, що складали б основу релігії вайшнавізму. Коли Санатана Ґосвамі зустрівся зі Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, Господь порадив йому також піти до Вріндавани.Шрі Санатану Ґосвамі описано в «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (181). Раніше він був відомий як Раті-манджарі, хоча дехто його називав Лаванґа-манджарі. У «Бгакті-ратнакарі» сказано, що часами в селищі Рамакелі жив його духовний вчитель, Від'я-вачаспаті, і Санатана Ґосвамі вивчав від нього всі ведичні писання. Його відданість духовному вчителеві була така велика, що її неможливо описати. За законами ведичного суспільства, якщо людина бачить мусульманина, вона повинна спокутувати це певними ритуалами. Санатана Ґосвамі постійно спілкувався з мусульманськими царями. Не пильнуючи усіх ведичних приписів, він часто відвідував царів-мусульман, і тому вважав, що сам уже став мусульманином. З огляду на це він завжди тримався дуже смиренно і скромно. Представляючись Господеві Чайтан'ї Махапрабгу, Санатана Ґосвамі сказав: «Я завжди спілкуюся з людьми нижчого класу, і тому мій спосіб життя огидний». Насправді він належав до шановної брахманської родини, однак вважав свою поведінку огидною і тому не зараховував себе до громади брахманів, завжди тримаючись серед людей нижчих каст. Він написав «Харі-бгакті-віласу» та «Вайшнава-тошані», коментар на Десяту пісню «Шрімад-Бгаґаватам». 1476 року Шакабди (1554р.н.е.) він завершив «Бріхад-вайшнава-тошані», коментар на «Шрімад-Бгаґаватам». 1504 року Шакабди (1582р.н.е.) він закінчив «Лаґгу-тошані».Шрі Чайтан'я Махапрабгу звістував Своє вчення через чотирьох Своїх головних послідовників. Серед них виняткове становище обіймає Рамананда Рая, тому що на його прикладі Господь вчив, як відданий може цілковито подолати могутній вплив Купідона. Під впливом Купідона, коли чоловік бачить вродливу жінку, його підкорює її врода. Однак Шрі Рамананда Рая збив з Купідона пиху. Під час репетицій «Джаґаннатга- валлабга-натаки» він особисто вчив надзвичайно вродливих молодих дівчат танцювати, але їхня юна врода не впливала на нього. Шрі Рамананда Рая особисто купав цих дівчат, торкався до них, власноручно мив їхні тіла, проте зберігав повний спокій і незворушність, як і личить великому відданому. Господь Чайтан'я Махапрабгу підтвердив, що на таке здатний тільки Рамананда Рая. Iнший з цих чотирьох відданих, Дамодара Пандіта славився своєю об'єктивністю критика. Він не шкодував критики навіть для Чайтан'ї Махапрабгу. Цього також не може імітувати ніхто. Харідаса Тгакура вирізнявся своїм винятковим терпінням: його били кийками на двадцяти двох базарах, але він усе терпляче зніс. Що ж до Шрі Санатани Ґосвамі, він, хоча й належав до найшанованішої брахманської родини, вирізнявся своїм винятковим смиренням та скромністю.У Мадг'я-лілі, дев'ятнадцятій главі, описано, якими хитрощами Санатані Ґосвамі вдалося звільнитись від служби в уряді. Він повідомив Навабу, мусульманському правителю, що захворів, тоді як сам з брахманами у себе вдома вивчав «Шрімад-Бгаґаватам». За допомогою царського лікаря Наваб довідався про хитрощі Санатани Ґосвамі і негайно пішов до нього сам, щоб з'ясувати його наміри. Наваб попрохав Санатану супроводжувати його під час нападу на Оріссу, але коли Санатана Ґосвамі відмовився, Наваб наказав кинути його до в'язниці. Коли Рупа Ґосвамі йшов з дому, він передав Санатані Ґосвамі записку, повідомляючи, що він залишив у місцевого торговця овочами певну суму грошей. Санатана Ґосвамі використав ці гроші на хабар для наглядача в'язниці і так вирвався на свободу. Він одразу ж пішов до Бенареса, щоб зустрітися там із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу. Iз собою він узяв лише одного слугу на ім'я Iшана. Дорогою вони зупинилися в заїжджому дворі. Власник заїзду довідався, що Iшана має кілька золотих монет, і склав план повбивати Санатану Ґосвамі та Iшану і забрати гроші. Санатана Ґосвамі зауважив, що трактирник надто вже піклується про них, хоча їх до того не знав. З цього він зробив висновок, що Iшана без його відома взяв з собою якісь гроші і трактирник, дізнавшись про це, вирішив їх убити й поживитись. Коли Санатана Ґосвамі запитав про це Iшану, той зізнався, що справді має з собою гроші. Санатана Ґосвамі негайно забрав їх у нього і віддав трактирникові, прохаючи провести через джунґлі. Так, за допомогою трактирника, що також верховодив злодіями на цьому терені, Санатана Ґосвамі перебрався через гори Хазіпур, які нині називають Хазарібаґ. Через якийсь час він зустрівся зі своїм шваґром Шрікантою, і той попросив його залишитися в нього. Санатана Ґосвамі відмовився, але перед тим, як розстатися, Шріканта подарував йому дорогу ковдру.Нарешті Санатана Ґосвамі якось дістався Варанасі і зустрівся в домі Чандрашекгари з Господом Чайтан'єю Махапрабгу. З наказу Господа Санатана Ґосвамі чисто поголив голову і змінив свої шати на одяг старця-бабаджі. Він перевдягнувся у старий одяг Тапани Мішри і поїв прасаду в домі брахмани з Махараштри. Після того Санатана Ґосвамі багато бесідував з Господом Чайтан'єю Махапрабгу, і Господь Сам пояснив йому всю науку відданого служіння. Він порадив Санатані Ґосвамі писати книжки з відданого служіння, написавши серед усього іншого збірник правил життя вайшнавів, а також наказав йому розкопати забуті святі місця у Вріндавані. Господь Чайтан'я Махапрабгу благословив його на всю цю працю і з шістдесят одного погляду пояснив Санатані Ґосвамі вірш атмарама.Санатана Ґосвамі пішов до Вріндавани битим шляхом. Прийшовши до Матгури, він зустрів там Субуддгі Раю. Після того він повернувся до Джаґаннатга Пурі, йдучи через Джгарікганду, джунґлі Мадг'я Прадешу. В Джаґаннатга Пурі він вирішив накласти на себе руки — кинутись під колесо ратги (колісниці Джаґаннатги), однак Чайтан'я Махапрабгу врятував його. Трохи пізніше Санатана Ґосвамі зустрів Харідасу Тгакуру і почув від нього про відхід Анупами. Згодом Санатана Ґосвамі прославив велич Харідаси Тгакури. З поваги до храму Джаґаннатги Санатана ходив на зустріч із Господом Чайтан'єю берегом моря, хоча під сонцем пісок сильно розпікався. Він попрохав у Джаґадананди Пандіти дозволу повернутись до Вріндавани. Господь Чайтан'я Махапрабгу прославляв якості Санатани Ґосвамі і, визнаючи його тіло за духовне, обіймав його. Санатана Ґосвамі отримав від Шрі Чайтан'ї Махапрабгу наказ прожити рік в Джаґаннатга Пурі. Коли через рік він повернувся до Вріндавани, то знову пристав до товариства Рупи Ґосвамі. Обидва брати жили у Вріндавані, виконуючи накази Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.Місце, в якому колись жили Шрі Рупа та Санатана Ґосвамі, нині стало місцем прощі. Його називають зазвичай Ґупта Вріндавана, чи прихована Вріндавана. Воно розміщене десь на тринадцять кілометрів південніше од Iнґліш Базара. Прочани відвідують там такі місця: 1) храм Божества Шрі Мадана-мохани, 2) дерево Келі-кадамба, під яким Шрі Чайтан'я Махапрабгу зустрічався вночі з Санатаною Ґосвамі, і 3) Рупасаґара, великий став, який створив Шрі Рупа Ґосвамі. У 1924 році було засноване товариство «Рамакелі-самскара- саміті», що поставило собі за мету відремонтувати храм і відновити став.

У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (195) сказано, що раніше Шріла Джіва Ґосвамі був ґопі Віласа-манджарі. Ще з дитинства Джіву Ґосвамі захоплював «Шрімад-Бгаґаватам». Підрісши, він пішов до Навадвіпи вивчати санскрит і там, ідучи стопами Шрі Ніт'янанди Прабгу, обійшов усю Навадвіпа-дгаму. Побувавши у Навадвіпа-дгамі, він пішов до Бенареса вивчати санскрит у Мадгусудани Вачаспаті. Коли він закінчив свої студії в Бенаресі, то пішов до Вріндавани і там прийняв притулок своїх дядьків Шрі Рупи й Санатани. Про це розповідає «Бгакті-ратнакара». Беручи до уваги те, що нам відомо, Шріла Джіва Ґосвамі уклав і відредаґував щонайменше двадцять п'ять книжок. Вони усі дуже відомі, ось їхній перелік: 1)«Харі-намамріта-в'якарана», 2)«Сутра- маліка», 3)«Дгату-санґраха», 4)«Крішнарча-діпіка», 5)«Ґопала-вірудавалі», 6)«Расамріта-шеша», 7)«Шрі Мадгава-махотсава» 8)«Шрі Санкалпа-калпаврікша», 9)«Бгавартга-сучака- чампу», 10)«Ґопала-тапані-тіка», 11)коментар на «Брахма- самхіту», 12)коментар на «Бгакті-расамріта-сіндгу», 13)коментар на «Удджвала-ніламані», 14)коментар на «Йоґасара- ставу», 15)коментар на опис ґаятрі-мантри в «Аґні Пурані», 16)опис лотосових стіп Господа, взятий з «Падма Пурани», 17)опис лотосових стіп Шріматі Радгарані, 18)«Ґопала-чампу» (у двох частинах) і 19–25)сім сандарбг: «Крама», «Таттва», «Бгаґават», «Параматма», «Крішна», «Бгакті» і «Пріті- сандарбга». Після того, як Шріла Рупа Ґосвамі і Санатана Ґосвамі у Вріндавані покинули цей світ, Шріла Джіва Ґосвамі став ачар'я всіх вайшнавів у Бенґалії, Оріссі та решті світу. Він вів у відданому служінні всіх вайшнавів. У Вріндавані він заснував храм Радги-Дамодари, де ми мали можливість жити, відійшовши від справ, з 1962 до 1965 року, аж доки ми вирішили поїхати до Сполучених Штатів Америки. Шріла Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі писав свою славетну «Чайтан'я-чарітамріту» ще за життя Шріли Джіви Ґосвамі. Згодом Шріла Джіва Ґосвамі надихнув Шрінівасу Ачар'ю, Нароттаму дасу Тгакуру і Духкгі Крішнадасу проповідувати свідомість Крішни в Бенґалії. Джіві Ґосвамі повідомили, що всі рукописи, зібрані у Вріндавані і послані до Бенґалії для проповіді, вкрадено біля Вішнупури, але за якийсь час до нього дійшли відомості, що книги врятовано. Шрі Джіва Ґосвамі дав титул «Кавіраджа» Рамачандрі Сені, учневі Шрініваси Ачар'ї та його молодшому братові Ґовінді. Ще за життя Джіви Ґосвамі Вріндавану відвідала з кількома відданими Шріматі Джахнавідеві, енерґія насолоди Шрі Ніт'янанди Прабгу. Шріла Джіва Ґосвамі був дуже прихильний до Ґаудія-вайшнавів, вайшнавів з Бенґалії. Коли хтось із них приходив до Вріндавани, він сам дбав про житло і прасад для нього. Список усіх книг шести Ґосвамі наводить у своєму щоденникові Крішнадаса Адгікарі, учень Джіви Ґосвамі.Сахаджії висувають проти Шріли Джіви Ґосвамі три звинувачення. Це, безперечно, не сприяє їхньому росту у відданому служінні. Перше звинувачення пов'язане з певним матеріалістом, який дуже пишався славою знавця санскриту і викликав Шрі Рупу та Санатану на диспут з явлених писань. Шріла Рупа Ґосвамі і Санатана Ґосвамі, не бажаючи марнувати час, дали йому розписку в тому, що програли йому в цьому диспуті. З цією розпискою знавець писань пішов до Джіви Ґосвамі, щоб той дав таку саму, але Джіва Ґосвамі на це не погодився. Навпаки, він став з ним до суперечки щодо писань і завдав поразки. Немає сумніву, що Джіва Ґосвамі вчинив правильно, зупинивши цього безчесного вченого, котрий скрізь нахвалявся, що буцімто завдав поразки Шрілі Рупі Ґосвамі та Санатані Ґосвамі. Однак за своєю неосвіченістю сахаджії, посилаючись на цей випадок, звинувачують Джіву Ґосвамі в порушенні засади смиренності. Проте їм невтямки, що смиренність і покірливість до місця там, де ображають нашу честь, але коли ганять Господа Вішну чи ачарій, смирення не до місця — тут треба діяти. Треба діяти за прикладом Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Господь Чайтан'я каже у Своїй «Шікшаштаці» (3):«Святе Господнє ім'я треба повторювати в смиренному настрої, маючи себе за нижчого від соломинки на дорозі. Слід бути терплячішим за дерево, вільним від марнолюбства й готовим якнайшанобливіше схилятися перед іншими. З таким настроєм можна повторювати святе ім'я Господа безперервно». Однак, коли Господь дізнався про те, що Джаґай і Мадгай поранили Господа Ніт'янанду, Він кинувся туди, лютий, як вогонь, бажаючи вбити святотатців. Так Господь Чайтан'я власною поведінкою показав, як розуміти цей Його вірш. Образи проти самого себе треба терпіти, але коли ображають когось старшого, наприклад, інших вайшнавів, смирення й покірливість неприпустимі. Таке блюзнірство треба відповідним чином зупинити. Це обов'язок слуги ґуру та вайшнавів. Кожен, хто розуміє принцип вічного служіння ґуру та вайшнавам, належно оцінить те, як повівся Шрі Джіва Ґосвамі зі знавцем писань, що хвалився так званою перемогою над його ґуру, Шрілою Рупою та Шрілою Санатаною Ґосвамі.В іншій історії, вигаданій для того, щоб знеславити Шрілу Джіву Ґосвамі, йдеться про те, що нібито Шріла Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі показав рукопис щойно написаної «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» Джіві Ґосвамі, а той, побоявшись втратити репутацію великого вченого, викинув рукопис у колодязь. Шріла Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі був приголомшений і відразу помер. На щастя, копія рукопису «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» збереглася в одного чоловіка на ім'я Мукунда, і тому згодом книга змогла побачити світ. Ця історія — ще один бридкий приклад блюзнірства проти ґуру і вайшнави. Такі історії в жодному разі не можна сприймати як авторитетні.Ще одне звинувачення полягає в тому, що Шріла Джіва Ґосвамі начебто не схвалював засад паракія-раси у Враджадгамі і підтримував свакія-расу, що зображає Радгу й Крішну вічно одружених. Справді, коли жив Шріла Джіва Ґосвамі, дехто з його послідовників погано ставився до паракія-раси ґопі. Задля їхнього духовного блага Шріла Джіва Ґосвамі підніс славу свакія-расі, розуміючи, що сахаджії будуть експлуатувати вчення про паракія-расу, як вони нині й роблять. На жаль, у Вріндавані і Навадвіпі серед розпусників-сахаджій стало популярно брати собі партнерку для позашлюбного сексу і співжити з нею, виконуючи «віддане служіння в паракія-расі». Передбачаючи це, Шріла Джіва Ґосвамі підносив хвалу свакія- расі, і згодом це схвалили всі вайшнавські ачар'ї. Шріла Джіва Ґосвамі ніколи не виступав проти трансцендентної паракія- раси, і її не відкидав жоден вайшнава. Шріла Джіва Ґосвамі й на крок не відходив від повчань попередніх ґуру і вайшнавів, Шріли Рупи Ґосвамі й Санатани Ґосвамі, і Шріла Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі прийняв його за одного з своїх ґуру-наставників.

Хоча спілкування з мусульманами зіпсувало людей не тільки у західній Iндії, таки справді: що ближче до західних кордонів Iндії, то нижче опустилось населення, відійшовши од ведичної культури. П'ять тисяч років тому і раніше, аж до часу, коли ціла планета була під владою Махараджі Парікшіта, ведичну культуру підтримували скрізь. Але з часом люди зазнали впливу неведичної культури і втратили розуміння того, як слід пов'язувати своє життя й діяльність із відданим служінням. Шріла Рупа Ґосвамі й Санатана Ґосвамі милостиво проповідували вчення бгакті у західній Iндії. Iдучи їхніми стопами, проповідники вчення Чайтан'ї в західних країнах, поширюючи рух санкіртани і навчаючи засад вайшнавської поведінки, очищують і перевиховують багатьох людей, які раніше жили за звичаями культури млеччг та яванів. Усі наші віддані в західних країнах залишають старі звички вступати в недозволені статеві стосунки, вживати дурманні речовини, їсти м'ясо та грати в азартні ігри. Звичайно, п'ятсот років тому в Iндії, принаймні у східній, люди такого не знали. Але нині, на жаль, уся Iндія стала жертвою цих неведичних звичок, і іноді цим звичкам сприяє навіть уряд.

Нинішнє місце Шрі Радга-кунди за часів Чайтан'ї Махапрабгу було рисовим полем. На її місці була невеличка водойма, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу, омившись у ній, вказав, що первісна Радга-кунда розміщена саме тут. За Його вказівками Шріла Рупа Ґосвамі і Шріла Санатана Ґосвамі відновили Радга-кунду. Це один з яскравих прикладів того, як Ґосвамі розкопували забуті святі місця. Так само зусиллями Ґосвамі були засновані усі важливі храми Вріндавани. Спочатку з'явилось у Вріндавані сім важливих храмів Ґаудія- вайшнавів, а саме храм Мадана-мохани, Ґовінди, Ґопінатги, Шрі Радга-рамани, Радга-Ш'ямасундари, Радга-Дамодари і Ґокулананди.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Шріла Раґгунатга даса Ґосвамі народився, найімовірніше, 1416 року ери Шакабди (1494 р.) у родині каястг. Його батьком був Ґовардгана Маджумадара, молодший брат тодішнього заміндара Хіран'ї Маджумадари. Селище, в якому він народився, зветься Шрі Крішнапура. На залізничній лінії Калькутта-Бурдван є станція Трішабаґга [нині Аді-саптаґрама], а за два з половиною кілометри від неї розміщене селище Шрі Крішнапура, в якому стояв батьківський дім Шрі Раґгунатги даси Ґосвамі. Там донині стоїть храм Шрі Шрі Радга-Ґовінди. Перед храмом лежить велике подвір'я, але немає великого залу для зібрань. Недавно цей храм відремонтував один багатий пан з Калькутти на ім'я Харічарана Ґгоша, що жив у районі Сімла. Вся територія храму обведена муром, а обіч храму є кімнатка з невеликим підвищенням, на якому Раґгунатга даса Ґосвамі поклонявся Божеству. За храмом лежить пересохле русло Сарасваті».У роді Шріли Раґгунатги даси Ґосвамі всі були вайшнавами і дуже багатими людьми. Його домашній духовний вчитель був Ядунандана Ачар'я. Раґгунатга даса мав сім'ю, але не був прив'язаний до свого маєтку та дружини. Побачивши, що він схильний піти з дому, його батько та дядько найняли охоронців, що мали його пильнувати. Проте йому вдалось приспати їхню пильність і втекти до Джаґаннатга Пурі, щоб пристати до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Це сталося року 1439 року ери Шакабда (1517 р.). Раґгунатга даса Ґосвамі написав три книжки: «Става-малу» (чи «Става-валі»), «Дана-чаріту» і «Мукта- чаріту». Він прожив довге життя, більшу частину якого провів над Радга-кундою. Біля Радга-кунди досі стоїть хижа, в якій Раґгунатга даса Ґосвамі виконував своє служіння. Він майже перестав їсти і тому був дуже худим і мав слабке здоров'я. Він дбав тільки про те, як повторювати святе ім'я Господа. Він поступово дедалі скорочував час на сон, аж поки став обходитись майже без сну. Сказано, що його очі завжди були повні сліз. Коли до Раґгунатги даси Ґосвамі прийшов Шрініваса Ачар'я, Ґосвамі благословив його своїми обіймами. Шрініваса Ачар'я попрохав благословити його на проповідь у Бенґалії, і Шріла Раґгунатга даса Ґосвамі дав йому свої благословення. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (186) сказано, що раніше Шріла Раґгунатга даса Ґосвамі був ґопі на ім'я Раса- манджарі. Дехто каже, що він був Раті-манджарі.

Це близьке служіння полягало в тому, що вони дбали про Самого Господа. Сварупа Дамодара, як секретар Господа, піклувався про омовіння Господа, Його їжу, відпочинок та масаж, а Раґгунатга даса Ґосвамі йому допомагав. Отже, Раґгунатга даса Ґосвамі був Господеві за помічника-секретаря.

Стрибок з вершини пагорба Ґовардгани — це самогубство, до якого вдаються насамперед святі особистості. Після зникнення Господа Чайтан'ї та Сварупи Дамодари Раґгунатга даса Ґосвамі так гірко сумував за цими двома видатними особистостями, що вирішив накласти на себе руки, стрибнувши з пагорба Ґовардгана, що у Вріндавані. Однак перед тим, як зробити це, він хотів побачити лотосові стопи Шріли Рупи Ґосвамі і Санатани Ґосвамі.

У прикладі Раґгунатги даси Ґосвамі для нас є багато повчального щодо бгаджани, поклоніння Господеві. У таку трансцендентну діяльність були занурені всі Ґосвамі, як описує у своїй поемі про них Шрініваса Ачар'я (кṛшṇоткīртана-ґāна-нартана-парау премāмṛтāмбго-нідгī). Iдучи стопами Раґгунатги даси Ґосвамі, Шріли Рупи Ґосвамі й Санатани Ґосвамі, треба бути дуже сумлінним у відданому служінні, і насамперед у повторенні святого імені Господа.

Шріла Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі приймав Раґгунатгу дасу Ґосвамі як свого провідника. Тому наприкінці кожної глави він каже ṣрī-рūпа-раґгунāтга-паде йāра āṣа чаітанйа-чарітāмṛта кахе кṛшṇадāса. Дехто помилково гадає, що словом раґгунāтга він хотів скласти шанобливі поклони Раґгунатзі Бгатті Ґосвамі, бо іноді кажуть, що Раґгунатга Бгатта Ґосвамі дав йому посвяту як духовний вчитель. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті не підтримує цього твердження. Він не погоджується, що Раґгунатга Бгатта Ґосвамі був духовний вчитель Шріли Крішнадаси Кавіраджі Ґосвамі.

Шрі Ґопала Бгатта Ґосвамі був сином Венкати Бгатти, жителя Шрі Ранґама. Раніше Ґопала Бгатта належав до учнівської послідовності Рамануджачар'ї, однак згодом влився у Ґаудія-сампрадаю. 1433 року Шакабди (1511 р.), коли Господь Чайтан'я Махапрабгу подорожував південною Iндією, Він впродовж чотирьох місяців чатурмас'ї жив у Венкати Бгатти, і той мав змогу натішити своє серце служінням Господеві. Ґопала Бгатта тоді теж отримав нагоду послужити Господеві. Згодом Шрі Ґопала Бгатта Ґосвамі отримав посвяту від свого дядька, великого санн'ясі Прабодгананди Сарасваті. I батькові, і матері Ґопали Бгатти Ґосвамі дуже пощастило, тому що вони все своє життя присвятили на служіння Господеві Чайтан'ї Махапрабгу. Вони дозволили Ґопалі Бгатті Ґосвамі піти до Вріндавани і покинули тіло, думаючи про Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Коли Господеві Чайтан'ї сказали, що Ґопала Бгатта Ґосвамі пішов до Вріндавани і приєднався до Шрі Рупи і Шрі Санатани Ґосвамі, Господь був дуже задоволений і порадив Шрі Рупі й Санатані ставитись до Ґопали Бгатти Ґосвамі, як до молодшого брата, і піклуватись про нього. Шрі Санатана Ґосвамі ніжно любив Ґопалу Бгатту Ґосвамі і, написавши вайшнава-смріті «Харі-бгакті- віласа», видав цю книжку під його іменем. За вказівкою Шріли Рупи й Санатани Шріла Ґопала Бгатта Ґосвамі встановив одне з семи головних Божеств Вріндавани — Божество Радга- рамани. Севаїти, священики храму Радга-рамани, належать до Ґаудія-сампрадаї.Коли Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі перед написанням «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» просив дозволу в усіх вайшнавів, Ґопала Бгатта Ґосвамі також благословив його, але попрохав не згадувати в цій книзі його ім'я. Тому Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі згадує ім'я Ґопали Бгатти Ґосвамі дуже обачно, лише в одному чи двох місцях «Чайтан'я-чарітамріти». Шріла Джіва Ґосвамі пише на початку «Таттва-сандарбги»: «Один відданий з південної Iндії, що народився в родині брахманів і близько дружить із Шрілою Рупою Ґосвамі й Санатаною Ґосвамі, написав книгу, не враховуючи хронологічного порядку подій. Тому я, крихітна жива істота, що зветься джіва, намагаюсь хронологічно впорядкувати описані в цій книзі події, питаючись ради у великих особистостей, як оце Мадгвачар'я, Шрідгара Свамі, Рамануджачар'я та інші старші вайшнави в учнівській послідовності». На початку «Бгаґават-сандарбги» Шріла Джіва Ґосвамі пише дещо схоже на це. Шріла Ґопала Бгатта Ґосвамі написав книгу «Сат-крія-сара-діпіка», відредаґував «Харі-бгакті-віласу», написав передмову до «Шат- сандарбги» і коментар на «Крішна-карнамріту» і встановив у Вріндавані Божество Радга-рамани. У «Ґаура-ґаноддеша- діпіці» (184) згадано, що в розвагах Господа Крішни його звали Ананґа-манджарі. Iноді також кажуть, що він був втілення Ґуна-манджарі. Серед його учнів були Шрініваса Ачар'я та Ґопінатга Пуджарі.

Кажуть, що Шанкараран'єю назвали Шрілу Вішварупу, коли Він прийняв санн'ясу. Шріла Вішварупа був старшим братом Вішвамбгари (як з самого початку назвали Шрі Чайтан'ю Махапрабгу). Шанкараран'я покинув тіло 1432 року Шакабди (1510) в Шолапурі, де стоїть місце прощі Пандарапура. За це згадано в Мадг'я-лілі, главі дев'ятій, віршах 299 і 300.Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Господь Чайтан'я Махапрабгу відкрив початкову школу в домі Мукунди (Мукунди Санджаї), а син Мукунди на ім'я Пурушоттама став учнем Господа. Кашінатга влаштував весілля Господа Чайтан'ї, коли Він ще був у попередньому ашрамі і мав ім'я Вішвамбгара. З намови Кашінатги урядовий пандіта, Санатана, запропонував Вішвамбгарі свою дочку. У 50 вірші «Ґаура-ґаноддеша-діпіки» сказано, що Кашінатга був втілення брахмани Кулаки, якого Сатраджіт послав домовитись про одруження Крішни і Сат'ябгами, а у вірші 135 сказано, що Рудра, чи Шрі Рудрарама Пандіта, колись був другом Господа Крішни на ім'я Варутгапа. Шрі Рудрарама Пандіта спорудив для Божеств Радга-Валлабга великий храм у Валлабгапурі, за півтора кілометри на північ від Махеші. Нащадки його брата Ядунандани Вандйопадг'яї, що їх називають Чакраварті Тгакурами, дбають про підтримання цього храму як севаїти. Раніше під час свята Ратга-ятри з Махеші до храму Радга-Валлабги приходило Божество Джаґаннатги. Однак 1262 року за бенґальським літочисленням (1855 р.) через непорозуміння між священиками двох храмів Божество Джаґаннатги перестало приходити до храму Радга-Валлабги».

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «За два з гаком кілометри від Кумарахатти, чи Камархатті, що лежить за кілька кілометрів від Калькутти, розміщене селище Канчадапада, з якого походить Шрі Шівананда Сена. Там він збудував храм Шрі Ґаура- Ґопали. Iнший храм, з мурті Радга-Крішни, заснував там Шрінатга Пандіта. Божество цього храму зветься Шрі Крішна Рая. Храм Крішни Раї спорудив 1708 року Шакабди (1786 р.) відомий заміндар Німай Маллік з Патгурія-ґгати в Калькутті. Це дуже великий храм. Перед ним лежить велике подвір'я, і в ньому зроблені кімнати для гостей і зручні кухні для приготування прасаду. Весь двір обнесений дуже високим муром, а сам храм майже такий високий, як храм Махеші. В храмі є табличка з іменами Шрінатги Пандіти, його батька та діда і датою спорудження храму. Шрінатга Пандіта, один із учнів Адвайти Прабгу, був духовний вчитель третього сина Шівананди Сени, відомого як Парамананда Каві-карнапура. Сказано, що Божество Крішна Рая було встановлене за часів Каві-карнапури. За переказами, Вірабгадра Прабгу, син Ніт'янанди Прабгу, із Муршідабада привіз великий камінь, з якого вирізьбили три Божества: віґраху Радга-Валлабги з Валлабгапури, віґраху Ш'ямасундари з Кгададахи та віґраху Шрі Крішни Раї з Канчадапади. Будинок Шівананди Сени стояв понад Ґанґою поблизу напівзруйнованого храму. Кажуть, що цей самий Німай Маллік з Калькутти, коли йшов до Бенареса, побачив цей зруйнований храм Крішни Раї, і тому він спорудив там нинішній храм».

У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (111) сказано, що Джаґаннатга Ачар'я був раніше Дурвасою з Нідгувани.

У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (171) згадано, що Шрінатга Мішра був Чітранґі, а Кавічандра був Манохара-ґопі.

Шубгананда, що раніше, у Вріндавані, жив як Малаті, був одним з тих, хто співав кіртан і танцював перед колісницею Ратга-ятри під час свята Джаґаннатги. Сказано, що він їв піну, яка йшла з рота Господа, коли Він танцював перед колісницею Ратга-ятри. Iшана був особистий слуга Шріматі Шачідеві, і вона проливала на нього велику милість. Господеві Чайтан'ї Махапрабгу він теж був дуже дорогий.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Субуддгі Мішра, що раніше, у Вріндавані, був Ґуначудою, встановив Божества Ґаура-Ніт'янанди у храмі селища Белаґан, що лежить за п'ять кілометрів від Шрікганди. Його нащадка, що живе й нині, звуть Ґовіндачандра Ґосвамі».

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Iснують розбіжні думки щодо того, чи був Двіджа Харідаса автором «Аштоттара-шата-нами». Він мав двох синів на ім'я Шрідама та Ґокулананда, що стали учнями Шрініваси Ачар'ї. Їхнє селище Канчана-ґад'я лежить за вісім кілометрів від станції Баджарасау, п'ятої станції від Аджімаґанджі в напрямку Муршідабада [в Західній Бенґалії]».

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (203) сказано: «Бгаґавата Ачар'я написав книгу «Крішна-према-таранґіні» і був улюбленим відданим Господа Чайтан'ї Махапрабгу». Коли Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу був у Вараханаґарі (нині це передмістя Калькутти), Він зупинився в найщасливішого брахмани, що дуже добре знався на літературі з філософії бгаґавати. Зустрівшись із Господом Чайтан'єю Махапрабгу, цей брахмана почав читати «Шрімад-Бгаґаватам». Коли Махапрабгу почув його пояснення, яке розкривало важливість бгакті-йоґи, Він в екстазі знепритомнів. Пізніше Господь Чайтан'я сказав: «Я ще ніколи не чув такого чудового пояснення «Шрімад-Бгаґаватам». Тому я даю тобі титул Бгаґавата Ачар'я. Твій єдиний обов'язок — читати «Шрімад-Бгаґаватам». Це Моя вказівка». Його справжнє ім'я було Раґгунатга. Його монастир досі стоїть на березі Ґанґи у Вараханаґарі за п'ять кілометрів на північ від Калькутти, і його справами урядують посвячені учні покійного Шрі Рамадаси Бабаджі. Проте нині справи монастиря ідуть не так добре, як за життя Бабаджі Махараджа.Тгакуру Саранґу дасу називали також Шарнґа Тгакура. Iноді його також називали Шарнґапані або Шарнґадгара. Він жив у Навадвіпі у районі Модадрума-двіпа і поклонявся Господеві в відлюдному місці на березі Ґанґи. Він не приймав учнів, однак Верховний Бог-Особа з серця знову й знову надихав його на це. Отож одного ранку він вирішив: «Першого, кого я побачу, прийму в учні». Коли він прийшов до Ґанґи омиватись, йому випадково трапилось мертве тіло, що плило за водою. Коли він доторкнувся ногою до цього тіла, воно враз ожило, і Тгакура Саранґа даса прийняв його своїм учнем. Згодом цей учень став відомим як Тгакура Мурарі, і його ім'я завжди пов'язують з ім'ям Шрі Саранґи. Учні з ланцюга, що бере початок від нього, досі живуть у селі Шар. В селищі Мамаґачгі стоїть храм, який, як вважають, заснував Саранґа Тгакура. Нещодавно перед деревом бакула там збудували новий храмовий будинок, і нині храмом опікуються члени Ґаудія Матги. Кажуть, що тепер справи цього храму йдуть набагато ліпше, як раніше. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (172) сказано, що раніше Саранґа Тгакура був ґопі на ім'я Нандімукгі. Деякі віддані кажуть, що раніше він був Прахлада Махараджа, однак Шрі Каві-карнапура зазначає, що його батько, Шівананда Сена, з цим незгідний».

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Джаґаннатга Тіртга був одним з дев'ятьох головних санн'ясі в оточенні Господа Чайтан'ї. Джаґаннатга Тіртга жив у Чампахаті, селищі в районі Бурдвана поблизу міста Навадвіпи. Неподалік розміщений поліційний відділок Пурвастгалі і поштове відділення Самудраґади. Храм у цьому місці був дуже занедбаний, але 1328 року за бенґальським календарем [1921 р.] його відновив Шрі Парамананда Брахмачарі [один з учнів Шріли Бгактісіддганти Сарасваті Тгакури]. Він заново налагодив сева-пуджу [поклоніння в храмі] і помістив храм під керівництво Шрі Чайтан'я Матги в Шрі Маяпурі. В нинішньому храмі строго за вказівками явлених писань поклоняються Божествам Шрі Ґаура-Ґададгари. Чампахаті лежить за три кілометри від Самудраґади і станції Навадвіпа на східній залізниці».

Ці троє братів: Ґовінда, Мадгава та Вāсудева Ґгоша, — належали до родини каястг. Ґовінда заснував у Аґрадвіпі, де він жив, храм Ґопінатги. Мадгава Ґгоша вмів майстерно вести кіртан. Ніхто в цьому світі не міг з ним змагатись. Його називали вріндаванським співаком, і Шрі Ніт'янанда Прабгу дуже його любив. Сказано, що коли ці троє братів починали санкіртану, Господь Чайтан'я і Ніт'янанда в екстазі пускались танцювати. За «Ґаура-ґаноддеша-діпікою» (188), раніше ці троє братів були Калаваті, Расолласою та Ґунатунґою і співали пісні, що їх складала Шрі Вішакга-ґопі. Коли Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу був на святі Ратга-ятри в Джаґаннатга Пурі, ці троє братів також належали до одного з сімох гуртів, що виконували кіртан. В їхньому гурті головним танцівником був Вакрешвара Пандіта. Це яскраво описано в Мадг'я-лілі, віршах 42 й 43.

Абгірама був житель Кганакула-крішна-наґари.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Шрі Мадгавачар'я був чоловік дочки Господа Ніт'янанди, Ґанґадеві. Він отримав посвяту від Пурушоттами, одної з гілок на дереві Ніт'янанди Прабгу. Сказано, що коли дочка Ніт'янанди Прабгу виходила за Мадгавачар'ю, на посаг з нею Господь дав Мадгавачар'ї селище Панджінаґара. Храм Мадгавачар'ї стоїть поблизу станції Джірат східної залізниці. За «Ґаура-ґаноддеша- діпікою» (169), Шрі Мадгавачар'я раніше був ґопі на ім'я Мадгаві. Камалаканта належав до гілки Шрі Адвайти Прабгу. Його повне ім'я було Камалаканта Вішваса».

У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (115) сказано, що раніше два брати, Джаґай і Мадгай, були брамниками на ім'я Джая і Віджая. Пізніше вони стали Хіран'якшою та Хіран'якашіпу. Джаґай і Мадгай народились у шановних брахманських родинах, однак взялись до ремесла злодіїв та розбійників і зав'язли у найрізноманітнішій негожій діяльності, головно вганяючи за жінками, п'ючи вино і граючи в азартні ігри. Згодом з милості Господа Чайтан'ї Махапрабгу і Шрі Ніт'янанди Прабгу вони отримали посвяту і дістали нагоду повторювати маха-мантру Харе Крішна. Внаслідок повторення Харе Крішна обоє братів стали піднесеними відданими Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Нащадки Мадгая живуть і нині. Усі вони шановані брахмани. Усипальниці двох братів, Джаґая і Мадгая, стоять у Ґгошахаті, чи Мадгайтала-ґрамі, що розміщене за півтора кілометри на південь від Катви. За переказами, десь 250 років тому Шрі Ґопічарана даса Бабаджі заснував тут храм Нітай-Ґаури.

Більшість відданих Господа Чайтан'ї жили у Бенґалії та Оріссі. Тому їх називали орії та ґаудії. Нині, однак, з милості Господа Чайтан'ї Махапрабгу Його вчення поширюється по всьому світі, і, найімовірніше, в подальшій історії руху Господа Чайтан'ї європейці, американці, канадці, австралійці, південні американці, азіати — люди всього світу будуть відомі як віддані Господа Чайтан'ї. Міжнародне товариство свідомості Крішни вже спорудило великий храм у Маяпурі (Навадвіпа) і нині, як і провіщав Господь Чайтан'я Махапрабгу і передбачав Шрі Бгактівінода Тгакура, цей храм відвідують віддані з усіх частин світу.

«Чайтан'я-бгаґавата», Ант'я-кганда, глава п'ята, розповідає, що Раґгунатга Вайд'я прийшов побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, коли Господь був у Паніхаті. Він був великий відданий і посідав усі чесноти. У «Чайтан'я-бгаґаваті» сказано, що раніше він був Реваті, дружиною Баларами. Кожен, на кого він скидав оком, одразу набував свідомості Крішни. Він жив на березі моря в Джаґаннатга Пурі. Він написав книгу «Стгана-нірупана».

Відначальне ім'я Сарвабгауми Бгаттачар'ї було Вāсудева Бгаттачар'я. Селище, в якому він народився, Від'янаґара, лежить за чотири кілометри від залізничної станції Навадвіпа, або Чампахаті. Його батька, дуже відому людину, звали Махешвара Вішарада. Сарвабгауму Бгаттачар'ю називають найвизначнішим логіком Iндії тих часів. У Мітгілі (Біхар) він став учнем великого логіка Пакшадгари Мішри, що нікому з учнів не дозволяв записувати його пояснення. Однак Сарвабгаума Бгаттачар'я був такий обдарований, що всі його пояснення запам'ятовував. Коли він повернувся до Навадвіпи і відкрив школу логіки, він затьмарив славу Мітгіли. До Навадвіпи й понині йдуть з усієї Iндії вивчати логіку. На думку авторитетів, відомий логік Раґгунатга Шіромані також був учнем Сарвабгауми Бгаттачар'ї. По суті, Сарвабгаума Бгаттачар'я очолював усіх знавців логіки. Хоча він був ґріхастга (сімейна людина), він вчив логіки навіть багатьох санн'ясі.У Джаґаннатга Пурі він відкрив школу філософії веданти, великим знавцем якої він був. Коли Сарвабгаума Бгаттачар'я зустрівся із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, він порадив Господеві повчитись філософії веданти від нього, але згодом, щоб збагнути істинний смисл веданти, сам став учнем Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Сарвабгаумі Бгаттачар'ї пощастило побачити шестируку форму Господа Чайтан'ї, що відома як Шадбгуджа. В храмі Джаґаннатги, в одному місці донині стоїть Божество Шадбгуджа. У цій частині храму щодня виконують санкіртану. Зустріч Сарвабгауми Бгаттачар'ї з Господом Чайтан'єю Махапрабгу яскраво описана в Мадг'я- лілі, главі шостій. Сарвабгаума Бгаттачар'я написав книжку «Чайтан'я-шатака» або «Сушлока-шатака», що містить сто віршів. Iз цих ста віршів два, що починаються зі слів ваірāґйа-відйā-ніджа-бгакті-йоґа і кāлāн нашṭаṃ бгакті-йоґаṃ ніджаṃ йаṭ, широко відомі серед Ґаудія-вайшнавів. «Ґаура- ґаноддеша-діпіка» (119) пояснює, що Сарвабгаума Бгаттачар'я був утіленням Бріхаспаті, великого вченого з райських планет.Ґопінатга Ачар'я, що належав до шанованої брахманської родини, був також жителем Навадвіпи і вічним супутником Господа. Він був чоловік сестри Сарвабгауми Бгаттачар'ї. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (178) сказано, що раніше він був ґопі на ім'я Ратнавалі. На думку інших, він був утілення Брахми.

У Джаґаннатга Пурі Господь Чайтан'я жив у будинку Каші Мішри, що був священиком царя. Згодом цей будинок перейшов у спадок Вакрешварі Пандіті, а тоді його учневі Ґопала-ґуру Ґосвамі, що встановив там Божество Радгаканта. «Ґаура-ґаноддеша-діпіка» (193) вказує, що раніше Каші Мішра був Кубджею в Матгурі. Прад'юмна Мішра, житель Орісси, був великим відданим Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Прад'юмна Мішра народився у брахманській родині, а Рамананда Рая не в брахманській, проте Господь Чайтан'я Махапрабгу порадив Прад'юмні Мішрі звернутись за настановами до Рамананди Раї. За це розказано в Ант'я-лілі, главі п'ятій.Бгавананда Рая був батько Шрі Рамананди Раї. Він жив у Алаланатзі (Брахмаґірі), що лежить дев'ятнадцять кілометрів на захід од Джаґаннатга Пурі. За своєю кастою він належав до громади карана в Оріссі, членів якої іноді вважають за каястг, а іноді за шудр. Однак він був губернатором Мадраса, що перебував під владою царя Джаґаннатга Пурі, Пратапарудри.

«Ґаура-ґаноддеша-діпіка» (120–124) пояснює, що Рамананда Рая раніше був Арджуна. Також вважають, що він був утілення ґопі Лаліти, хоча на думку інших він був втілення Вішакгадеві. Рамананда Рая був найдовіреніший відданий Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Хоча Я санн'ясі, коли Я бачу якусь жінку, Мій розум іноді турбується. Але Рамананда Рая вищий за Мене, тому що не турбується ніколи, навіть коли доторкається до жінок». Такою здатністю торкатися до жінки й залишатись незворушним був наділений тільки Рамананда Рая. Iмітувати його не повинен ніхто. На жаль, деякі негідники наслідують дії Рамананди Раї. Що з цього виходить, пояснювати зайво.Під час останньої частини ігор Господа Чайтан'ї Махапрабгу Рамананда Рая і Сварупа Дамодара часто тамували Господній екстаз розлуки з Крішною, читаючи відповідні вірші з «Шрімад-Бгаґаватам». Коли Господь Чайтан'я вирушав до південної Iндії, Сарвабгаума Бгаттачар'я порадив Йому зустрітися з Раманандою Раєю, проголосивши, що немає іншого відданого, який би так глибоко розумівся на коханні Крішни й ґопі. Подорожуючи південною Iндією, Господь Чайтан'я зустрівся з Раманандою Раєю на березі Ґодаварі. В їхніх довгих бесідах Господь держався як учень, а Рамананда Рая Його вчив. Під кінець їхніх бесід Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Любий Раманандо Рає, і ти, і Я божевільні, тому за своєю подібністю ми так близько зійшлися». Господь Чайтан'я порадив Рамананді Раї залишити свою посаду в уряді і піти до Джаґаннатга Пурі, щоб жити з Ним. Хоча Шрі Чайтан'я Махапрабгу відмовився зустрітися з Махараджею Пратапарудрою, тому що той був царем, Рамананда Рая, вдавшись до вайшнавських хитрощів, влаштував їхню зустріч. Це описано в Мадг'я-лілі, главі дванадцятій, віршах із 41 по 57. Шрі Рамананда Рая був присутній під час веселих розваг Господа на воді після свята Ратга-ятри.Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу вважав Шрі Рамананду Раю так само відреченим, як Шрі Санатана Ґосвамі, бо, хоча Шрі Рамананда Рая був ґріхастгою на урядовій службі, а Шрі Санатана Ґосвамі мав сан цілковитої зреченості від світу, обоє вони були слугами Верховного Бога-Особи і мали Крішну за осереддя всіх свої дій. Шрі Рамананда Рая був одним з трьох із половиною особистостей, з якими Шрі Чайтан'я Махапрабгу обговорював найпотаємніші теми свідомості Крішни. Господь Чайтан'я Махапрабгу порадив Прад'юмні Мішрі вивчати науку свідомості Крішни від Рамананди Раї. Як Субала в крішна-лілі завжди допомагав Крішні в Його стосунках із Радгарані, так само Рамананда Рая допомагав Господеві Чайтан'ї Махапрабгу в Його почуттях розлуки з Крішною. Шрі Рамананда Рая був автором «Джаґаннатга- валлабга-натаки».

Пратапарудра Махараджа, що належав до царської династії Ґанґа і мав столицю в Каттаці, був імператор Орісси і великий відданий Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Рамананда Рая і Сарвабгаума Бгаттачар'я влаштували так, що він отримав змогу послужити Господеві Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (118) сказано, що цар Iндрад'юмна, який заснував храм Джаґаннатги тисячі років перед тим, народився знову у своїй династії за часів Шрі Чайтан'ї Махапрабгу як Махараджа Пратапарудра. Махараджа Пратапарудра був могутній, наче цар Iндра. Драму «Чайтан'я-чандродая» написано на його прохання.У «Чайтан'я-бгаґаваті», Ант'я-кганді, главі п'ятій, про Парамананду Махапатру сказано ось що: «Парамананда Махапатра був з відданих, які народилися в Оріссі і прийняли Шрі Чайтан'ю Махапрабгу як своє єдине надбання. В екстазі кохання він завжди думав про Чайтан'ю Махапрабгу».Бгаґаван Ачар'я, видатний вчений, раніше жив у Халісахарі, але все покинув, щоб жити з Чайтан'єю Махапрабгу у Джаґаннатга Пурі. До Чайтан'ї Махапрабгу він ставився по-дружньому, як пастушки ставляться до Крішни. Він завжди дружньо ставився до Сварупи Ґосані, але разом з тим мав непохитну відданість лотосовим стопам Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Iноді він запрошував Чайтан'ю Махапрабгу до себе додому. Бгаґаван Ачар'я був дуже ліберальний і простодушний. Його батько, Шатананда Кган, був затятий матеріаліст, а молодший брат, Ґопала Бгаттачар'я, був завзятий майаваді, що глибоко вивчав філософію. Коли молодший брат Бгаґавана Ачар'ї прийшов до Джаґаннатга Пурі, Бгаґаван Ачар'я захотів послухати його виклад філософії майавади, однак Сварупа Дамодара заборонив йому, і цим усе й обмежилось. Якось приятель Бгаґавана Ачар'ї, родом з Бенґалії, хотів прочитати власну п'єсу, що не узгоджувалась із засадами відданого служіння. Хоча Бгаґаван Ачар'я хотів прочитати цю драму перед Господом Чайтан'єю Махапрабгу, Сварупа Дамодара, секретар Господа, не дозволив йому цього. Пізніше Сварупа Дамодара вказав численні помилки в п'єсі та розходження з філософією відданого служіння. Усвідомивши хиби свого твору, його автор віддався Сварупі Дамодарі і попрохав його милості. Це описано в Ант'я-лілі, главі п'ятій, віршах 91–158.У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (189) сказано, що Шікгі Махіті був помічницею Шріматі Радгарані на ім'я Раґалекга. Його сестра Мадгаві також була помічницею Шріматі Радгарані, і її звали Калакелі. Шікгі Махіті, Мадгаві, а також їхній брат Мурарі Махіті були безкорисливі віддані Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і не могли забути його ні на хвилю. На орісській мові є книжка «Чайтан'я-чаріта-махакав'я», в якій наведено багато історій про Шікгі Махіті. Одна історія розповідає про екстатичний сон, який він побачив. Шікгі Махіті подумки завжди служив Господеві. Одного вечора під час такого служіння він заснув. На той час прийшли його брат з сестрою і почали його будити, але він перебував у повному екстазі, бо йому снився чудовий сон: Господь Чайтан'я, прийшовши до храму Джаґаннатги і дивлячись на Божество Джаґаннатги, входив у тіло Джаґаннатги і знов виходив з нього. Отож прокинувшись, Шікгі Махіті обійняв брата й сестру і повідомив їм: «Любий брате й сестро, я бачив дивовижний сон. Зараз я вам розповім. Діяння Господа Чайтан'ї Махапрабгу, сина матері Шачі, безперечно найдивовижніші. Я побачив уві сні, що Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу, прийшовши до храму Джаґаннатги, входить у тіло Джаґаннатги і знову виходить з нього. Я й досі бачу цей самий сон. Ви думаєте, я зсунувся з глузду? Я й досі бачу цей самий сон! А найдивовижніше те, що коли я підійшов до Чайтан'ї Махапрабгу, Він обійняв мене Своїми довгими руками». Коли Шікгі Махіті розповідав про це своїм братові й сестрі, голос його дрижав і в очах бриніли сльози. Обидва брати й сестра пішли до храму Джаґаннатги і побачили там, що Господь Чайтан'я стоїть у Джаґамохані, залі для кіртанів, і милується на Господа Джаґаннатгу, точно як уві сні Шікгі Махіті. Зі Своєї великодушності Господь одразу обійняв Шікгі Махіті і вигукнув: «Ти старший брат Мурарі!» В обіймах Господа Шікгі Махіті відчув екстатичне трансцендентне блаженство. Так він з братом і сестрою повсякчасно служили Господеві. Мурарі Махіті, молодший брат Шікгі Махіті, згаданий у Мадг'я-лілі, главі десятій, вірші 44.

Мадгавідеві описано в Ант'я-лілі «Чайтан'я- чарітамріти», главі другій, віршах 104-106. Шрі Чайтан'я Махапрабгу вважав її за одну з служниць Шріматі Радгарані. У цьому світі Шрі Чайтан'я Махапрабгу мав трьох з половиною дуже довірених відданих. Три з них — це Сварупа Ґосані, Шрі Рамананда Рая і Шікгі Махіті, і ще за половину, як жінку, вважали сестру Шікгі Махіті — Мадгавідеві. Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу мав три з половиною довірених відданих.

Ґовінда був особистим слугою Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (137) сказано, що слуги, яких раніше, у Вріндавані, звали Бгрінґара та Бганґура, в розвагах Чайтан'ї Махапрабгу стали Кашішварою і Ґовіндою. Ґовінда завжди віддавав себе служінню Господеві, навіть ціною великого ризику.

У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (139) сказано, що двоє слуг, які раніше приносили Господеві Крішні молоко та воду, в розвагах Чайтан'ї Махапрабгу стали Рамаєм та Нандаєм.

За Крішнадасу розповідає Мадг'я-ліла, глави сьома та дев'ята. Він пішов зі Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, щоб нести Його глек. У штаті Малабар послідовники культу бгаттахарі спробували заманити Крішнадасу до своїх лав, спокусивши його жінкою. Шрі Чайтан'я Махапрабгу врятував його від лиха, але, повернувшись до Джаґаннатга Пурі, відлучив Крішнадасу від Свого товариства. Господь ніколи не схвалював, коли Його супутник приваблювався до жінки. Так Крішнадаса втратив можливість особисто спілкуватися з Господом Чайтан'єю Махапрабгу.

Балабгадра Бгаттачар'я виконував роль брахмачарі, особистого помічника санн'ясі. Санн'ясі не повинен готувати їжі. Звичайно санн'ясі приймає прасад в домі ґріхастги, а брахмачарі допомагає це влаштувати. Санн'ясі посідає місце духовного вчителя, а брахмачарі — його учня. Балабгадра Бгаттачар'я служив Господеві Чайтан'ї Махапрабгу як брахмачарі, коли Господь подорожував Матгурою та Вріндаваною.

Згодом Господь Чайтан'я Махапрабгу вилучив Чготу Харідасу зі Свого товариства, про що розповідає друга глава Ант'я-ліли.

Про Ач'ютананду згадано в Аді-лілі, дванадцятій главі, вірші 13.

Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу був у Східній Бенґалії, Тапана Мішра звернувся до Нього з питаннями про духовний розвиток. Господь Чайтан'я Махапрабгу дарував йому Свою ласку і дав йому посвяту в харі-наму. Після того, з наказу Господа, Тапана Мішра оселився у Варанасі, і коли Господь Чайтан'я Махапрабгу прийшов у Варанасі, Він гостював у домі Тапани Мішри.

Раґгунатга Бгаттачар'я, інакше Раґгунатга Бгатта Ґосвамі, один з шести Ґосвамі, був сином Тапани Мішри. Він народився приблизно 1425 року Шакабди (1503р.н.е). Він умів майстерно читати «Шрімад-Бгаґаватам», а в Ант'я- лілі, тринадцятій главі, сказано, що він також був неперевершений кухар — все, що він готував, смакувало мов нектар. Шрі Чайтан'я Махапрабгу з радістю приймав страви, які готував Раґгунатга Бгатта, і Раґгунатга Бгатта зазвичай їв рештки їжі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Раґгунатга Бгаттачар'я прожив вісім місяців у Джаґаннатга Пурі, а тоді Господь Чайтан'я наказав йому піти до Вріндавани і приєднатися до Шріли Рупи Ґосвамі. Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав Раґгунатгу Бгаттачар'ю не одружуватися і залишатись брахмачарі, а також наказав йому постійно читати «Шрімад-Бгаґаватам». Отож Раґгунатга Бгаттачар'я вирушив до Вріндавани і там читав «Шрімад-Бгаґаватам» Шрілі Рупі Ґосвамі. Він так гарно вмів читати «Шрімад-Бгаґаватам», що будь-який вірш міг милозвучно продекламувати на три різні мелодії. Коли Раґгунатга Бгатта Ґосвамі жив із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, Господь, як кажуть, благословив його, подарувавши йому горіхи бетелю, запропоновані Божеству Джаґаннатги, а також ґірлянду з туласі завдовжки в чотирнадцять ліктів. З наказу Раґгунатги Бгатти Ґосвамі один з його учнів збудував храм Ґовінди. Усі прикраси Божеству Ґовінди постачав Раґгунатга Бгатта Ґосвамі. Він ніколи не говорив на нікчемні або світські теми, а натомість цілодобово слухав про Крішну. Він ніколи не слухав огуди вайшнавів. Навіть коли когось було за що критикувати, він повторював, що всі вайшнави служать Господеві, тому до їхніх вад йому байдуже. З часом Раґгунатга Бгатта Ґосвамі оселився при Радга-кунді у невеликій хатині. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (185) сказано, що Раґгунатга Бгатта Ґосвамі раніше був ґопі на ім'я Раґа-манджарі.

Господь Чайтан'я Махапрабгу хотів, щоб Його вчення розійшлося всім світом. Для цього треба, щоб було дуже багато гілок-учнів учнівської послідовності Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Його вчення потрібно поширити не лише в кількох селищах, не лише в Бенґалії, не лише в Iндії, а по всьому світі. Дуже шкода, що деякі самозадоволені «віддані» критикують членів Міжнародного товариства свідомості Крішни за те, що вони приймають санн'ясу і поширюють вчення Господа Чайтан'ї по всьому світі. Ми не ставимо собі за мету когось засуджувати, але такі «віддані» вишукують вади в цьому русі, і тому доводиться сказати про них правду. Шрі Чайтан'я Махапрабгу хотів, щоб віддані були скрізь довкола світу. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура і Шріла Бгактівінода Тгакура також це підтвердили. Рух IСККОН поширюється всім світом саме завдяки їхньому бажанню. Щирі віддані Господа Чайтан'ї Махапрабгу повинні пишатись цим поширенням руху свідомості Крішни, а не злостиво критикувати просвітницьку діяльність цього руху.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Аді-ліли, десятої глави, що описує головний стовбур дерева Чайтан'ї і його гілки та галузки.