Побажай-дерево відданого служіння

Шріла Бгактівінода Тгакура наводить стислий огляд дев'ятої глави у своїй «Амріта-праваха-бгаш'ї». У цій главі автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» створює метафоричний образ побажай-дерева бгакті. Господа Чайтан'ю Махапрабгу, що відомий як Вішвамбгара, — головного з тих, хто піклується про це дерево, — він називає садівником. Верховний, хто насолоджується, Він смакував плодами цього дерева Сам і роздавав їх іншим. Сім'я цього дерева було посаджене в Навадвіпі, місці народження Господа Чайтан'ї Махапрабгу, а тоді дерево було перенесене до Пурушоттама-кшетри (Джаґаннатга Пурі) і згодом до Вріндавани. Першим паростком цього сімені був Шріла Мадгавендра Пурі, а після нього — його учень Шрі Iшвара Пурі. У цій метафорі самим деревом і головним стовбуром дерева названо Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Парамананду Пурі та інших вісім великих санн'ясі порівняно до розлогих коренів цього дерева. Головний стовбур розгалужується на дві великі гілки: Адвайту Прабгу та Шрі Ніт'янанду Прабгу, а від цих гілок відходять інші гілки та галузки. Крона цього дерева огортає цілий світ, і плоди його треба роздати всім. Так дерево Господа Чайтан'ї Махапрабгу п'янить увесь світ. Слід зауважити, що це образне порівняння призначене пояснити місію Господа Чайтан'ї Махапрабгу.ПОЯСНЕННЯ: Iноді можна побачити, як пес відпливає від берега на кілька метрів, а тоді повертається назад. Тут, однак, сказано, що з благословення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу пес може переплисти океан. Автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі, каже, що він так само безпорадний і не має особисто ніякої сили, однак бажання Господа Чайтан'ї, виражене через вайшнавів та віґраху Мадана-мохани, дає йому змогу перетнути трансцендентний океан написання «Шрі Чайтан'я-чарітамріти».

Автор тут дотримується тих самих засад поклоніння Панча-таттві, які були змальовані в сьомій главі Аді-ліли.

Ось метод створення трансцендентної літератури. Сентименталіст, який не має вайшнавських якостей, нездатний написати трансцендентного твору. Є багато недалеких людей, які вважають крішна-лілу за один з мотивів у мистецтві і пишуть про ігри Господа Крішни з ґопі книжки чи картини, нерідко зображаючи ці ігри просто непристойно. Ці невігласи черпають насолоду в задоволенні матеріальних чуттів, але той, хто хоче проґресу в духовному житті, повинен ретельно уникати їхніх творів. Братись до створення трансцендентної літератури може тільки слуга Крішни та вайшнавів, як оце Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі, що віддає шану Господу Чайтан'ї, Його супутникам та Його учням і тим засвідчує своє становище слуги.

Така сама суть трансцендентної творчості. Треба бути вповноваженим вайшнавою, смиренним та чистим. Писати трансцендентні твори слід задля власного очищення, а не задля слави. Пишучи про ігри Господа, відданий безпосередньо спілкується з Ним. Не слід тішити себе марнославними думками: «Я стану видатним автором. Мене прославлятимуть як великого письменника». Це матеріальні бажання. Треба старатись писати задля власного очищення. Надрукують ці твори чи ні — не важить. Якщо відданий пише щиро, усі його прагнення будуть задоволені. А чи визнають його за великого письменника — річ побічна. До написання трансцендентних творів не слід братись задля матеріальних імені та слави.

Віддане служіння у багатьох місцях писань порівнюють до ліани. Сім'я ліани відданості, бгакті-лати, треба посадити в серці. Після того треба постійно слухати й оспівувати, і це сім'я пустить пагін і з часом виросте в зрілу рослину. Врешті-решт воно принесе плід відданого служіння, любов до Верховного Бога, яким садівник (мāлā-кāра) зможе тоді безперешкодно насолоджуватись.

Шрі Мадгавендра Пурі, якого називають також Шрі Мадгава Пурі, належав до учнівської послідовності Мадгвачар'ї і був дуже відомий санн'ясі. Шрі Чайтан'я Махапрабгу належав до третього покоління учнів у послідовності від Шрі Мадгавендри Пурі. В учнівській послідовності від Мадгвачар'ї Господу поклонялись численними ритуальними відправами, але любові до Бога там майже не було. Шрі Мадгавендра Пурі був перший у цій учнівській послідовності, хто проявив ознаки любові до Бога: це він написав вірша айі дīна-дайāрдра-нāтга... — «О наймилостивіший Боже- Особо...». У цьому вірші лежало сім'я любові до Верховного Бога, яку плекав Чайтан'я Махапрабгу.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Шрі Iшвара Пурі жив у Кумара-хатті, де нині стоїть залізнична станція Камархатта. Поряд з нею стоїть також станція Східної Залізниці Халісахара. Ця залізнична лінія починається зі східної частини Калькутти».Iшвара Пурі з'явився у брахманічній родині і був улюблений учень Шріли Мадгавендри Пурі. Наприкінці «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» (Ант'я8.28–31) сказано:«На схилі життя Шрі Мадгавендра Пурі став зовсім немічним, аж не міг пересуватись, і Iшвара Пурі самовіддано служив йому, власноручно прибираючи його випорожнення і сечу. Повсякчасно повторюючи маха-мантру Харе Крішна і допомагаючи Шрі Мадгавендрі Пурі пам'ятати про ігри Господа Крішни, Iшвара Пурі серед усіх учнів найліпше служив духовному вчителю на схилі його життя. Глибоко задоволений ним, Мадгавендра Пурі благословив його, сказавши: «Синку, я можу тільки молити Крішну, щоб Він пролив на тебе милість». Отак Iшвара Пурі ласкою свого духовного вчителя, Шрі Мадгавендри Пурі, став великим відданим в океані любові до Верховного Бога». Шріла Вішванатга Чакраварті каже у своїй молитві «Ґурв-аштака»: йасйа прасāдāд бгаґават-прасāдо йасйāпрасāдāн на ґатіṭ куто 'пі — «Крішна дарує Свої благословення з милості духовного вчителя. Без милості духовного вчителя поступ неможливий». Досконалості досягають з милості духовного вчителя, що яскраво показує приклад Iшвари Пурі. Вайшнава завжди перебуває під захистом Верховного Бога-Особи, а якщо він здається немічним, то це лише нагода для учнів послужити йому. Iшвара Пурі своїм служінням задовольнив духовного вчителя і з його благословення став такою великою особистістю, що його прийняв за духовного вчителя Господь Чайтан'я Махапрабгу.Шріла Iшвара Пурі був духовний вчитель Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Ще до того, як дати Господу Чайтан'ї посвяту, він приходив до Навадвіпи і декілька місяців прожив у Ґопінатги Ачар'ї. Тоді Господь Чайтан'я познайомився з ним і відомо, що Iшвара Пурі служив Господеві, читаючи Йому свою книжку «Крішна-ліламріта». Це описано в «Шрі Чайтан'я-бгаґаваті», Аді-кганді, одинадцятій главі.Щоб показати всім приклад учнівської вірності духовному вчителю, Шрі Чайтан'я Махапрабгу, Верховний Бог-Особа, відвідав місце народження свого духовного вчителя в Кумара- хатті і набрав звідти дрібку землі. Він дуже дбайливо її зберігав і щодня потрошки їв її. За це сказано у «Шрі Чайтан'я- бгаґаваті», Аді-кганді, сімнадцятій главі. Нині серед відданих повелося за прикладом Шрі Чайтан'ї Махапрабгу їхати туди і брати звідти дрібку землі.

Парамананда Пурі. Парамананда Пурі належав до родини брахманів з області Тріхут в Уттара Прадеші. Його духовним вчителем був Мадгавендра Пурі. Своєю спорідненістю з Мадгавендрою Пурі Парамананда Пурі був дуже любий Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. У «Чайтан'я-бгаґаваті», Ант'я-кганді, сказано:«Серед своїх учнів-санн'ясі Мадгавендра Пурі найдужче любив Iшвару Пурі та Парамананду Пурі. Тому Парамананда Пурі, так само як інший санн'ясі, Сварупа Дамодара, був дуже дорогий Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і завжди Його супроводжував. Коли Господь Чайтан'я зрікся світу, данду Йому вручив Парамананда Пурі. Парамананда Пурі був завжди занурений у медитацію, а Шрі Сварупа завжди повторював маха-мантру Харе Крішна. Шрі Чайтан'я Махапрабгу шанував Парамананду Пурі та Сварупу Дамодару так само, як Він шанував Свого духовного вчителя, Iшвару Пурі». У «Чайтан'я-бгаґаваті» (Ант'я-кганда, глава третя) сказано, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу, вперше побачивши Парамананду Пурі, промовив:«Тепер Мої очі, Мій розум, Моя релігійна діяльність і санн'яса, зречення, досягли досконалості, бо сьогодні Мадгавендра Пурі постав переді Мною в образі Парамананди Пурі». Далі в «Чайтан'я-бгаґаваті» сказано:«Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу і дорогий Його серцю Парамананда Пурі поклонились одне одному». Парамананда Пурі заснував невеликий монастир із західного боку храму Джаґаннатги. На подвір'ї цього монастиря викопали криницю, але вода в ній була гірка і непридатна до пиття, аж поки Шрі Чайтан'я Махапрабгу помолився Господу Джаґаннатзі. Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав Господа Джаґаннатгу, щоб до криниці ввійшла прісна вода Ґанґи. Господь Джаґаннатга задовольнив це прохання, і Господь Чайтан'я сказав усім відданим, що від того дня воду в криниці Парамананди Пурі слід вважати за воду Ґанґи. Будь-який відданий, напившись із неї чи омившись нею, отримає таке саме благо, яке він отримає від води Ґанґи. Цей відданий неодмінно розвине чисту любов до Верховного Бога. У «Чайтан'я-бгаґаваті» (Ант'я3.255) сказано:«Шрі Чайтан'я Махапрабгу нерідко повторював: «Я живу в цьому світі лише з огляду на досконалу поведінку Парамананди Пурі». В «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (118) сказано: ṣрī-парамāнандо йа āсīд уддгаваṭ пурā — «Парамананда Пурі є не хто інший, як Уддгава». Уддгава був друг і двоюрідний брат Господа Крішни, а в чайтан'я-лілі той самий Уддгава став другом Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і Його дядьком, якщо брати до уваги їхній зв'язок в учнівській послідовності.Кешава Бгараті. Сарасваті, Бгараті та Пурі сампрадаї належать до Шрінґері-матги у Південній Iндії. Шрі Кешава Бгараті, що на той час жив у монастирі в Катві, належав до Бгараті-сампрадаї. Деякі авторитети вважають, що, хоча Кешава Бгараті належав до Шанкара-сампрадаї, раніше він отримав посвяту від вайшнави. Вважають, що він був вайшнава, тому що отримав посвяту від Мадгавендри Пурі (дехто каже, що він отримав від Мадгавендри Пурі санн'ясу). Храм, який заснував Кешава Бгараті, існує подосі у селищі Кгатунді, що нині належить до поштового відділення Кандари в районі Бурдвана. У цьому храмі понині поклоняються Божествам, які встановив Кешава Бгараті. За словами управителів цього матгу, священики в ньому походять із роду Кешави Бгараті. Дехто каже, що цим Божествам поклоняються нащадки синів Кешави Бгараті. За сімейного життя Кешава Бгараті мав двох синів: Нішапаті та Ушапаті. Коли цей храм відвідав Шрі Бгактісіддганта Сарасваті, головним священиком у ньому був брахмана Шрі Накадічандра Від'яратна, що належав до роду Нішапаті. На думку інших, священики цього храму походять із роду брата Кешави Бгараті. А ще інші вважають, що вони походять від Мадгави Бгараті, одного з учнів Кешави Бгараті. Учень Мадгави Бгараті, Балабгадра, що пізніше також став санн'ясі у Бгараті-сампрадаї, за сімейного життя мав двох синів на ім'я Мадана та Ґопала. Мадана, прізвище якого було Бгараті, жив у селищі Аурія, а Ґопала, прізвище якого було Брахмачарі, жив у селищі Дендуда. Обидві родини мають багато представників, які живуть у наші дні.У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (52) сказано:«Сандіпані Муні, що колись дав священний шнур Крішні й Баларамі, згодом став Кешавою Бгараті». Саме він дав санн'ясу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (117) є також інше твердження про Кешаву Бгараті: іті кечіт прабгāшанте 'крūраṭ кеṣава-бгāратī — «Деякі авторитети вважають, що Кешава Бгараті є втілення Акрури». Кешава Бгараті посвятив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу у санн'ясі 1432 року Шакабди (1510 р.н.е.) у Катві. За це сказано у «Вайшнава-манджуші», частині другій.Брахмананда Пурі. Шрі Брахмананда Пурі був одним із супутників Шрі Чайтан'ї Махапрабгу у навадвіпських кіртанах, а згодом приєднався до Господа Чайтан'ї у Джаґаннатга Пурі. У зв'язку з цим можемо зазначити, що ім'я «Брахмананда» приймають не тільки санн'ясі-майаваді, а й санн'ясі-вайшнави. Один із наших нетямущих духовних братів критикував нашого санн'ясі Брахмананду Свамі, кажучи, що це ім'я майаваді. Ця нетямуща людина не знала, що Брахмананда не завжди стосується до безособистісного Брахмана. Парабрахман, Верховний Брахман, — це Крішна. Отож відданого Крішни також можна називати Брахмананда. Це очевидно випливає з того, що одним із головних санн'ясі в оточенні Господа Чайтан'ї Махапрабгу був Брахмананда Пурі.Брахмананда Бгараті. Брахмананда Бгараті прийшов до Джаґаннатга-дгами, щоб побачити Шрі Крішну Чайтан'ю Махапрабгу. В той час він носив на тілі тільки оленячу шкуру, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу непрямо дав йому зрозуміти, що такий одяг Йому не подобається. Тому Брахмананда Бгараті перестав носити оленячу шкуру і став одягати шафранову пов'язку, яку носять санн'ясі-вайшнави. Якийсь час він жив із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу в Джаґаннатга Пурі.

Наше Міжнародне товариство свідомості Крішни — це одна з гілок дерева Чайтан'ї.

Дерево відданого служіння не належить до матеріального світу. Воно росте в духовному світі, а там немає різниці між однією частиною тіла та іншою. Це схоже на цукрову тростину, в якої будь-яка частина солодка на смак. Дерево бгакті має різні гілки, листя та плоди, але всі вони призначені служити Верховному Богові-Особі. Iснує дев'ять методів відданого служіння (ṣраваṇаṃ кīртанаṃ вішṇоṭ смараṇаṃ пāда-севанам арчанаṃ ванданаṃ дāсйаṃ сакгйам āтма- ніведанам), однак всі вони призначені тільки на служіння Верховному Господеві. Тому чи людина слухає, чи оспівує, пам'ятає або поклоняється, усі ці дії дадуть той самий результат. Який з цих методів найбільше пасує окремому відданому, залежить від його особистих смаків.

Це сама суть руху санкіртани Господа Чайтан'ї. Тут не розрізняють між гідними слухати санкіртану і брати в ній участь, і не гідними цього. Цей рух треба ширити, не минаючи нікого. Єдина мета, яку повинні ставити перед собою проповідники руху санкіртани, — це далі проповідувати якомога ширше без ніяких обмежень. Саме так почав поширювати у світі рух санкіртани Шрі Чайтан'я Махапрабгу.

У цьому світі, як ми бачимо, дерева стоять на одному місці, але в духовному світі дерево може пересуватись. Тому все, що стосується духовного світу, називається алаукіка — надзвичайне або трансцендентне. Ще одна особливість цього дерева полягає в тому, що всі його частини можуть виконувати діяльність усіх інших. У матеріальному світі тільки корені вростають у землю в пошуках їжі, але в духовному світі роботу коренів можуть виконувати галузки, гілки та листя крони.

Тут Шрі Чайтан'я Махапрабгу вказує на те, що маха-мантру Харе Крішна треба поширювати об'єднаними зусиллями. Хоча Він Верховний Бог-Особа, Він скрушно вигукує: «Як Мені Самому вдасться це зробити? Як Я зможу Сам зібрати плоди і дати їх усьому світові?» Це вказує на те, що віддані всіх рівнів повинні об'єднатись, щоб, не зважаючи на час, місце та обставини, поширювати маха-мантру Харе Крішна.

Щодо цього є пісня, яку написав Шріла Бгактівінода Тгакура:Господь Чайтан'я Махапрабгу започаткував рух санкіртани для того, щоб розвіяти ілюзію майі, під впливом якої кожен у матеріальному світі вважає себе за витвір матерії і бере на себе численні обов'язки, пов'язані з тілом. Насправді жива істота не є матеріальне тіло — вона духовна душа. Вона має духовну потребу в вічному блаженстві та повному знанні, але, на жаль, ототожнює себе з тілом: то людини, то тварини, то дерева, то риби, то півбога, а то ще когось. Змінюючи тіло, жива істота щоразу розвиває відповідний тип свідомості і виконує відповідну діяльність. Тим самим вона заплутується в матеріальному бутті дедалі більше і без упину переселяється з одного тіла в інше. Під впливом ілюзії вона не дбає про минуле чи майбутнє і задовольняється просто короткотривалим життям, яке вона має тепер. Щоб усунути цю ілюзію, Шрі Чайтан'я Махапрабгу приніс рух санкіртани. Він просить кожного пристати до цього руху й ширити його всім світом. Iстинний послідовник Шрі Бгактівіноди Тгакури повинен негайно відгукнутись на прохання Господа Чайтан'ї Махапрабгу і, шанобливо простершись перед Його лотосовими стопами, благати в Нього маха-мантру Харе Крішна. Той, кому пощастило випрохати в Господа цю маха-мантру Харе Крішна, досягнув досконалості життя.

Господь Чайтан'я Махапрабгу виростив стільки плодів відданого служіння, що їх треба роздати всьому світові. Адже як Він зможе Сам скуштувати й розсмакувати кожен плід? Первісна мета, задля якої Господь Шрі Крішна зійшов у подобі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, полягала в тому, щоб пізнати любов Шріматі Радгарані до Крішни і насолодитись нею. Дерево відданого служіння вродило безліч плодів, і тому Господь Чайтан'я Махапрабгу захотів роздати їх усім без винятку. Через це Шріла Рупа Ґосвамі пише:До Шрі Чайтан'ї Махапрабгу приходило багато втілень Верховного Бога-Особи, але жодне з Них не виявило такої щедрості, доброти й великодушності, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу, тому що Він поширював найсокровенніший аспект відданого служіння — кохання Радги та Крішни. Тому Шрі Рупа Ґосвамі Прабгупада бажає, щоб Шрі Чайтан'я Махапрабгу вічно жив у серцях усіх відданих, бо завдяки цьому вони зможуть зрозуміти й звідати смак кохання Шріматі Радгарані та Крішни.

Бог безмежний, і Його бажання також безмежні. Цей приклад — із деревом, яке дає безліч плодів, — слушний навіть за матеріальних умов, бо з доброї волі Верховного Бога-Особи люди можуть мати стільки плодів, зерна та інших продуктів, що того не з'їсти всьому населенню світу, навіть якби вони їли вдесятеро більше. У матеріальному світі, насправді, нічого не бракує, окрім свідомості Крішни. Якщо люди розвинуть свідомість Крішни, з трансцендентної волі Верховного Бога-Особи земля родитиме стільки їжі, що люди ніколи не знатимуть економічної скрути. Зрозуміти це зовсім не складно. Урожай плодів чи цвітіння рослин залежить не від нашої волі, а від верховної волі Бога-Особи. Якщо Він задоволений, Він на силі дати достатню кількість плодів, квітів та всього іншого, але якщо люди тримаються атеїстичних, безбожних поглядів та звичок, тоді природа з Його волі постачає менше їжі. Наприклад, у кількох провінціях Iндії, а найбільше в Махараштрі, Уттар Прадеші та сусідніх штатах, через посуху іноді виникає велика нестача харчів. Так звані вчені та економісти не можуть цьому нічим зарадити. Тож для того, щоб вирішити всі проблеми, треба шукати прихильності Верховного Бога-Особи, розвиваючи свідомість Крішни і реґулярно поклоняючись Йому у відданому служінні.

Рух свідомості Крішни, що його розпочав Господь Чайтан'я, — це рух першорядної важливості, бо кожен, хто приєднується до нього, стає вічний, звільняючись од народження, старості і смерті. Люди не розуміють, що справжнє лихо в їхньому житті — це чотири принципи матеріального буття: народження, смерть, старість та хвороби. Їхній інтелект до того слабкий, що вони бездумно скоряються цим чотирьом нещастям. Їм невідомо про трансцендентну цілющу силу маха-мантри Харе Крішна. Просто повторюючи маха-мантру Харе Крішна, можна звільнитись од усіх нещасть, але, зачаровані ілюзорною енерґією, люди не ставляться до цього руху серйозно. Тому істинні слуги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу повинні з усією серйозністю поширювати цей рух усім світом, щоб зробити людству найбільше добро. Звичайно, тварини та інші істоти нижчих видів життя неспроможні збагнути суті цього руху, але якщо до нього серйозно поставиться хоча б невелике число людей, завдяки їхньому голосному оспівуванню святих імен користь отримає усе живе, навіть дерева, тварини та інші нижчі види життя. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав Харідасу Тгакуру, як допомогти живим істотам в нижчих за людську формах життя, Шріла Харідаса Тгакура відповів, що маха-мантра Харе Крішна має таку силу, що голосне її оспівування дарує добро всім, навіть істотам у нижчих формах життя.

Це пророцтво Господа Чайтан'ї Махапрабгу нині втілюється в життя. Рух свідомості Крішни поширюється всім світом через спів святого імені Господа, маха-мантри Харе Крішна, і люди, які жили раніше в суцільному сум'ятті та хаосі, відчувають тепер трансцендентне щастя. Вони знаходять у санкіртані вмиротворення і визнають, що цей рух дарує найвище добро. Таке благословення Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Його пророцтво нині збувається, і всі розсудливі та свідомі люди дуже високо оцінюють це рух.

У цьому дуже важливому вірші виражена великодушність Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Хоча Він з'явився на світ у Бенґалії і бенґальці зобов'язані Йому найбільше, Шрі Чайтан'я Махапрабгу звертається не тільки до них, а до всіх жителів Iндії. Саме на землі Iндії можна збудувати істинну людську цивілізацію.Людське життя призначене передусім на те, щоб пізнати Бога, що сказано і в «Веданта-сутрі»: атгāто брахма- джіджñāсā. Перевага, яка вирізняє всіх народжених на землі Iндії (Бгарата-варші), полягає в тому, що вони можуть скористатися з мудрості й повчань ведичної культури. Вони вбирають основні істини духовного життя з молоком матері: 99,9% індійців, навіть прості селяни й неосвічені, нехитромудрі люди, вірять у переселення душі, вірять у минуле й майбутнє життя, вірять у Бога і від природи схильні поклонятись Верховному Богові-Особі чи Його представникові. Ці переконання становлять природний спадок людини, що народилась в Iндії. Iндія багата на святі місця, як-от Ґая, Бенарес, Матгура, Праяґ, Вріндавана, Харідвар, Рамешварам та Джаґаннатга Пурі, і до них понині ходять на прощу сотні й тисячі людей. Хоча нинішні вожді Iндії спонукають людей не вірити в Бога, не вірити в майбутнє життя і не вірити в перевагу праведного життя над неправедним, а також учать людей пити вино, їсти м'ясо і прилучатись до так званої культури, люди все одно бояться чотирьох основ гріховного життя — недозволеного сексу, м'ясоїдства, вживання дурманних речовин та азартних ігор, а коли проходить яке-небудь релігійне свято, на нього збираються тисячі людей. Ми пересвідчились у цьому самі. Щоразу, коли рух свідомості Крішни проводить фестиваль санкіртани в якому-небудь великому місті, як-от Калькутта, Бомбей, Мадрас, Ахмедабад чи Гайдарабад, послухати сходяться тисячі людей. Iноді ми даємо лекції англійською, але, хоча більшість англійської не розуміє, люди все одно приходять і слухають. Навіть коли з промовами виступають псевдовтілення Бога, збираються тисячі людей, тому що всі, хто народився в Iндії, від природи мають потяг до духовного і навчені основних істин духовного життя. Єдине, чого їм бракує, — це дещо ґрунтовніша ведична освіта. Тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу каже в цьому вірші: джанма сāртгака карі' кара пара-упакāра — якщо індійця навчити ведичних засад, він буде здатний робити найпотрібнішу для цілого світу доброчинну діяльність.Нині через брак свідомості Крішни, чи свідомості Бога, весь світ перебуває в темряві, спутаний чотирма принципами гріховного життя, — м'ясоїдством, незаконним сексом, азартними іграми і вживанням дурманних речовин. З огляду на це потрібно енерґійно проповідувати і навчати людей утримуватись од гріховної діяльності. Це приведе до миру й процвітання. Кількість негідників, злодіїв, пияків та розпусників природно зменшиться, і все суспільство пам'ятатиме про Бога.Практичний результат поширення нашого руху свідомості Крішни всім світом полягає в тому, що тепер останні розпусники перетворюються в найпіднесеніших святих. I це смиренне служіння світові з боку лише одного індійця. Якби до цієї справи взялись усі індійці, як радив Господь Чайтан'я Махапрабгу, Iндія дала б світові незрівнянний дар і вкрила б себе славою. Однак нині Iндія відома як дуже бідна країна, і приїжджим з Америки чи іншої багатої країни в Iндії впадає в очі велике число людей, що лежать при дорогах і що не можуть здобутись навіть на те, щоб поїсти двічі на день. Є заклади, які по всьому світі збирають кошти в ім'я доброчинної допомоги нужденним, але використовують їх на задоволення власних чуттів. Тепер з наказу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу започатковано рух свідомості Крішни, і люди по-справжньому отримують від нього благо. Тому обов'язок нинішніх керівників Iндії — взявши до уваги важливість цього руху, готувати побільше індійців, щоб вони могли їхати за межі Iндії і проповідувати це вчення. Люди приймуть його, народи Iндії та інших частин світу об'єднаються в спільній праці і тоді місія Шрі Чайтан'ї Махапрабгу буде виконана. Шрі Чайтан'ю Махапрабгу тоді прославлятиме весь світ, і люди природним чином заживуть у щасті, мирі й процвітанні, не лише за цього життя, але й за наступного. Адже, як сказано в «Бгаґавад- ґіті», кожен, хто зрозуміє Крішну, Верховного Бога-Особу, дуже легко здобуде звільнення, свободу від безнастанних народжень та смертей, і повернеться додому, до Верховного Бога. Тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу прохає кожного індійця стати проповідником Його вчення, щоб врятувати світ од руйнівного сум'яття.Це обов'язок не тільки індійців, а й усіх інших, і ми дуже щасливі, що хлопці та дівчата з Америки та Європи серйозно співпрацюють із цим рухом. Немає ніякого сумніву, що найліпша добродійність для всього людства — це пробуджувати в людях свідомість Бога, свідомість Крішни. Тому цьому великому рухові повинні допомагати всі. За це йдеться також і в «Шрімад-Бгаґаватам», Десятій пісні, двадцять другій главі, 35 вірші, що його зацитовано в наступному вірші «Чайтан'я- чарітамріти».

Є два різновиди діяльності: шреяс, або діяльність, що приємна чи корисна в кінцевому підсумку, і преяс, або діяльність, що приємна чи корисна даної миті. Наприклад, діти дуже люблять бавитись. Їм не хочеться ходити в школу і вчитись, і вони гадають, що бавитись день і ніч і розважатися з товаришами — це суть життя. Навіть у трансцендентному житті Господа Крішни ми бачимо, що в дитячому віці Він дуже любив гратися з товаришами-однолітками, пастушкаŸми. Він навіть не приходив додому обідати, і матері Яшоді доводилось виходити й силою відводити його додому. Отож для дитини природно день і ніч бавитись, не дбаючи навіть про здоров'я та інші важливі речі. Це приклад преясу, діяльності, що приємна чи корисна цеї миті. Але існує також шреяс, діяльність, що приємна чи корисна в кінцевому підсумку. Ведична культура вимагає, щоб людина усвідомила Бога. Вона повинна зрозуміти, що таке Бог, що таке цей матеріальний світ, хто вона сама і який їхній взаємозв'язок. Така діяльність називається шреяс, тобто діяльність, що приємна чи корисна в кінцевому підсумку.У цьому вірші із «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що треба дбати про шреяс. Щоб досягнути остаточної мети шреясу, тобто доброї долі, треба використовувати все, разом зі своїм життям, статками та мовою, не лише для себе, а й для інших. Однак той, хто не дбає про шреяс у своєму житті, нездатний проповідувати шреяс для добра інших.Цей вірш, якого зацитував Шрі Чайтан'я Махапрабгу, звернений до людей, а не до тварин. Як вказують слова манушйа-джанма в попередньому вірші, ці вказівки призначені для людей. На жаль, люди, хоча й мають людські тіла, поводяться гірше за тварин. Це хиба сучасної освіти. Сучасні просвітителі не знають мети людського життя, їх цікавить одне: як підняти рівень економіки в своїй країні чи в людському суспільстві загалом. Це також потрібно, ведична культура враховує всі сторони людського життя: і дгарму (релігію), і артгу (економічний розвиток), і каму (задоволення чуттів), і мокшу (звільнення). Однак перш за все людство повинно дбати про релігію. Релігійна людина повинна жити за настановами Бога, але, на жаль, люди цієї епохи відкинули релігію і заходились розвивати економіку. Тому заради грошей вони не погребують нічим. Економічне процвітання не означає, що треба добувати гроші правдами й неправдами, людині треба грошей тільки на те, щоб підтримувати тіло й дух. Однак через те, що сучасний економічний розвиток не спирається на релігію, люди стають хтиві, жадібні і шаліють за грошима. Вони просто розвивають якості раджасу (страсті) й тамасу (невігластва), забуваючи іншу якість природи — саттву (добро) і брахманічні якості. Через це суспільство перебуває в хаосі.«Бгаґаватам» каже, що обов'язок цивілізованої людини — своєю діяльністю допомагати людству наближатись до найвищої мети життя. Схожий вірш є і у «Вішну Пурані», частина третя, глава дванадцята, вірш 45. «Чайтан'я-чарітамріта» наводить його як наступний вірш.

На жаль, більшості людей невідомо, що трапиться з ними наступного життя. Готуватись до наступного життя вимагає просто здоровий глузд, і на цій засаді заснована вся ведична культура, але нині люди світу не вірять у наступне життя. Навіть впливові професори та інші просвітителі кажуть, що з кінцем життя цього тіла закінчується все. Ця безбожна філософія руйнує людську цивілізацію. Не відчуваючи ніякої відповідальності, люди чинять найрізноманітніші гріхи і внаслідок «освітньої пропаґанди» так званих лідерів втрачають привілей людського життя. Насправді це життя призначене для підготовки до наступного. Поки жива істота дійшла до людської форми, вона еволюціонувала через численні види чи форми життя, і тепер вона отримала змогу забезпечити собі ліпше життя. Це пояснено в «Бгаґавад-ґіті» (9.25):«Ті, хто поклоняється півбогам, народяться серед півбогів; ті, хто поклоняється привидам і духам, народяться серед цих істот; ті, хто поклоняється предкам, відправляться до предків; а ті, хто поклоняється Мені, житимуть зі Мною». Отже, людина може забезпечити собі народження на вищих планетних системах, на яких живуть півбоги, може піднятись на Пітрілоку, може залишитись на Землі, а може повернутись додому, до Верховного Бога. Це підтверджує інший вірш «Бгаґавад- ґіти» (4.9): тйактвā дехаṃ пунар джанма наіті мāм еті со 'рджуна. Коли тіло залишає людина, що воістину пізнала Крішну, вона вже не повертається до цього світу, щоб входити в матеріальне тіло, а повертається додому, до Верховного Бога. Це знання міститься в шастрах, і людям треба дати нагоду збагнути його. Навіть якщо людині не вдасться повернутись до Верховного Бога в цьому житті, завдяки ведичній культурі вона має змогу піднятись принаймні на вищі планетні системи, де живуть півбоги, і не впасти знову до тваринного життя. Нині люди цього не розуміють, хоча це найважливіша наука. Річ у тім, що їх не навчено і не виховано ставитись до цього поважно. В такому жахливому стані перебуває сучасне людське суспільство. З огляду на такий стан речей рух свідомості Крішни втілює в собі єдину надію на те, що увагу розумних людей вдасться скерувати до вищого блага в житті.

У Своїй доброчинності на благо людського суспільства Шрі Чайтан'я Махапрабгу прибирає постави не дуже багатої особи, даючи тим зрозуміти, що робити людству добро людина може не маючи ні статків, ні багатства. Iноді багатії дуже пишаються з того, що на противагу іншим можуть виконувати доброчинну діяльність для людського суспільства. Практичний приклад такої гордості видно в Iндії під час посухи, коли не вистачає харчів: представники багатших класів роздають тоді їжу з великою гординею, влаштовуючи за допомогою уряду гучний розголос, немов щастя людей залежить тільки від них. А уявімо, що зерна б не стало. Звідки б тоді багатії взяли його, щоб роздавати? Врожай зерна цілковито залежить від Бога. Якби не було дощу, не було б і зерна, і так звані багатії не могли б роздавати його людям.Отже, справжня мета життя — це задовольнити Верховного Бога-Особу. Шріла Рупа Ґосвамі пише в «Бгакті- расамріта-сіндгу»: віддане служіння таке піднесене, що дає користь кожному. Шрі Чайтан'я Махапрабгу також проголосив, що поширювати вчення бгакті, відданого служіння, в людському суспільстві можна й без великого багатства. Кожен, хто опанує це мистецтво, здатний до цього і може цим принести людству найбільшу користь. Господь Чайтан'я Махапрабгу взяв на Себе роль садівника, тому що садівник зазвичай не посідає великого багатства, але має трохи садовини й квітів. Кожен на силі зібрати трохи плодів та квітів, щоб задовольнити Верховного Бога-Особу відданим служінням, йдучи за радою Господа у «Бгаґавад-ґіті» (9.26):Задовольнити Верховного Господа своїми статками, багатствами чи високим становищем неможливо, і, з іншого боку, хто завгодно може зібрати якихось плодів чи квітів і піднести їх Господеві. Господь каже, що підношення, зроблене з відданістю, Він бере і з'їдає. Коли Крішна їсть щось, задоволення відчуває весь світ. У «Махабгараті» є історія про те, як завдяки тому, що поїв Крішна, наситилось шістдесят тисяч учнів Дурваси Муні. Отож, воістину, якщо нам вдасться задовольнити своїм життям (прāṇаіṭ), статками (артгаіṭ), інтелектом (дгійā) і мовою (вāчā) Верховного Бога-Особу, природним чином щасливим буде весь світ. Тож наш головний обов'язок — це своїми діями, грошима та мовою задовольняти Верховного Бога. Це дуже просто. Навіть той, хто не має грошей, може проповідувати всім мантру Харе Крішна. Він може ходити всюди, від дому до дому, і просити всіх повторювати мантру Харе Крішна. Так у всьому світі запанує щастя й мир.

Шрі Чайтан'я Махапрабгу — найдобріша особистість посеред людського суспільства, бо єдине Його бажання — зробити всіх щасливими. Головна мета його руху санкіртани полягає в тому, щоб дати людям щастя. Він хотів Сам стати деревом, бо дерева називають найдобрішими істотами. У наступному вірші, що його взято із «Шрімад-Бгаґаватам» (10.22.33), Крішна Сам прославляє життя дерева.

У ведичній культурі великими особистостями вважають кшатріїв, бо хто не прийде до кшатрії, прохаючи якоїсь милостині, цар ніколи не відмовить. Дерева порівнюють до таких шляхетних кшатрій, бо всі отримують від них найрізноманітніші дари: хтось плоди, хтось квіти, хтось листя, хтось гілля, а хтось зрубує навіть саме дерево, але дерево без вагань усім усе дає.Нерозважливий вируб дерев без великої на те потреби — це ще один приклад неподобства, якого припускаються люди. Паперова промисловість вирубує для своїх фабрик сотні й тисячі дерев, і потім на цьому папері друкують гори літературного сміття на догоду людським забаганкам. Хоча завдяки високому рівню промисловості за цього життя підприємці живуть щасливо, вони, на жаль, не розуміють, що за вбивство живих істот у формі дерев будуть відповідати.Цей вірш, записаний у «Шрімад-Бгаґаватам», промовив Господь Крішна до Своїх друзів, відпочиваючи під деревом після того, як задля розваги вкрав одяг ґопі (ця гра відома як вастра-харана-ліла). Цим віршем із «Шрімад-Бгаґаватам» Чайтан'я Махапрабгу вчить нас, що ми повинні бути терплячі й добродійні, як дерева, що все віддають людям, які приходять до них із якоюсь нуждою. Нужденна людина може отримати багато користі від дерев і також від всіляких тварин, але люди сучасного суспільства стали такі невдячні, що експлуатують дерева й тварини, а тоді вбивають. Це один з гріхів сучасного суспільства.

Господь Чайтан'я Махапрабгу бажав, щоб добродійність руху санкіртани, розпочатого п'ятсот років тому у Навадвіпі, поширилась цілим світом для добра всіх людей. На жаль, є багато послідовників Чайтан'ї Махапрабгу, які задовольняються, просто збудувавши храм, виставивши в ньому Божества, збираючи якісь пожертви і використовуючи їх на те, щоб їсти і спати. Проповідувати вчення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу в усьому світі — для них річ немислима. Та хоча їм це не до снаги, коли це робить хтось інший, їх бере заздрість. У такому стані перебувають сучасні послідовники Чайтан'ї Махапрабгу. Епоха Калі настільки сильна, що її вплив відчувають навіть ті, хто називає себе послідовниками Господа Чайтан'ї. Принаймні послідовники Чайтан'ї Махапрабгу повинні йти за межі Iндії і проповідувати Його вчення по всьому світі, тому що в цьому полягає місія Господа Чайтан'ї. Послідовники Господа Чайтан'ї все своє серце повинні віддати Його місії і виконувати Його волю терплячіше за дерево і смиренніше за траву на дорозі.

Ось опис дивовижних плодів любові до Верховного Бога, що їх роздає Господь Чайтан'я Махапрабгу. Ми на власні очі бачимо, як кожен, хто бере цей плід і з щирим серцем куштує, тут же захоплюється ним і покидає всі свої погані звички, сп'янівши від дару Чайтан'ї Махапрабгу — маха-мантри Харе Крішна. Твердження «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» настільки практичні, що кожен може сам пересвідчитись у їхній правдивості. Що ж до нас, то ми найвищою мірою переконані, що досягнемо успіху, поширюючи незрівнянні плоди любові до Верховного Бога у формі оспівування маха-мантри — Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе.

Ці почуття Шрі Чайтан'ї Махапрабгу мають велике значення для всіх членів руху Харе Крішна, руху свідомості Крішни. Ми подбали про те, щоб у кожному осередку нашого товариства, IСККОНу, щонеділі влаштовували бенкет любові, і коли ми бачимо, як люди приходять до наших осередків, співають, танцюють, їдять прасад, веселяться і купують книжки, ми достеменно знаємо, що в такій трансцендентній діяльності завжди присутній Шрі Чайтан'я Махапрабгу і Він цим усім дуже задоволений і втішений. Тому члени IСККОНу повинні розгортати цей рух чимдалі ширше, дотримуючись тих засад, яких ми стараємось додержувати зараз. Шрі Чайтан'я Махапрабгу, задоволений цим, подивиться на них із усміхом, даруючи Свою ласку, і цей рух здобуде успіх.

Місія Шрі Чайтан'ї Махапрабгу полягає в тому, щоб давати приклад Самому і вчити людей. Він каже: āпані āчарі' бгакті каріла прачāра (Ч.-ч.Аді4.41). Треба спочатку самому діяти відповідним чином, а тоді вчити інших. Так повинен робити справжній вчитель. Якщо людина сама не розуміє філософії, яку викладає, наука не матиме сили. Тому треба не тільки вивчати філософію Шрі Чайтан'ї, а й втілювати її практично в своєму житті.Оспівуючи маха-мантру Харе Крішна, Шрі Чайтан'я Махапрабгу іноді непритомнів і не приходив до тями багато годин. У «Шікшаштаці» (7) Він молиться:«О Ґовіндо! В розлуці з Тобою одна мить для Мене тягнеться довше, як десять років. Сльози дощовими потоками струмують Мені з очей, і без Тебе весь світ для Мене пустка». Це рівень досконалості в повторенні мантри Харе Крішна і споживанні плоду любові до Верховного Бога, і його явив Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Цей рівень не треба імітувати, але той, хто серйозно й щиро дотримується реґулівних засад і повторює мантру Харе Крішна, належного часу природно проявить ці ознаки. Його очі набіжать слізьми, він не зможе виразно повторювати маха-мантру рівним голосом, а серце в екстазі буде скидатись. Шрі Чайтан'я Махапрабгу каже, що цього не слід імітувати, але відданий повинен прагнути, щоб надійшов день, коли в його тілі самі собою проявляться такі ознаки екстазу.

Коли Господь Чайтан'я Махапрабгу починав рух санкіртани, навіть Його безпідставно критикували майаваді, атеїсти й невігласи. Такі люди критикують, звісно, і нас. Такі люди завжди будуть і завжди критикуватимуть усе справді корисне для людського суспільства. Але проповідники руху санкіртани не повинні перейматися цією критикою. Наш підхід до такої критики — поступово навертати цих невігласів, запрошуючи їх прийти, скуштувати прасад, поспівати й потанцювати з нами. Така має бути наша політика. Звичайно, кожен, хто приєднується до нас, повинен бути щирим і серйозним щодо духовного розвитку. Така особа, приєднавшись до нас, співаючи разом із нами, танцюючи з нами і вживаючи з нами прасад, із часом теж скаже, що цей рух чудовий. Але той, хто приєднується з якимись прихованими цілями, щоб отримати матеріальну вигоду чи догодити собі, ніколи не зможе збагнути філософію цього руху.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Аді-ліли, дев'ятої глави, що описує побажай-дерево відданого служіння.