Автор отримує наказ від Крішни й ґуру

Шріла Бгактівінода Тгакура наводить стислий огляд восьмої глави «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» у своїй «Амріта- праваха-бгаш'ї». У цій главі описано велич Шрі Чайтан'ї Махапрабгу та Ніт'янанди, а також сказано, що коли людина повторює мантру Харе Крішна з обраŸзами, вона навіть через багато років не розвиває любові до Верховного Бога. У зв'язку з цим Шріла Бгактівінода Тгакура застерігає проти імітації тілесних ознак екстазу, що звуться ашта-саттвіка- вікара. Це також одна з образ. Треба щиро й наполегливо повторювати імена Панча-таттви: ṣрī-кṛшṇа-чаітанйа прабгу нітйāнанда ṣрī-адваіта ґадāдгара ṣрīвāсāді-ґаура-бгакта- вṛнда. Ці ачар'ї проллють на відданого свою безпричинну милість і поступово очистять його серце. I коли відданий дійсно очиститься, він само собою відчує екстаз, повторюючи маха-мантру Харе Крішна. До того, як з'явилась «Чайтан'я- чарітамріта», Шріла Вріндавана даса Тгакура написав «Шрі Чайтан'я-бгаґавату». Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі вибрав для опису в «Шрі Чайтан'я-чарітамріті» тільки те, чого не змалював Шрі Вріндавана даса Тгакура у своїй «Шрі Чайтан'я-бгаґаваті». У глибокій старості Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі вирушив до Вріндавани і там з наказу Шрі Мадана- моханаджі написав «Шрі Чайтан'я-чарітамріту». Завдяки цьому нині ми маємо змогу насолоджуватись трансцендентним блаженством, яке дарує цей твір.

Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі вчить нас передусім складати шану Панча-таттві — Шрі Крішні Чайтан'ї Махапрабгу, Ніт'янанді Прабгу, Адвайті Прабгу, Ґададгарі Прабгу та Шрівасі Прабгу з усіма іншими відданими. Ми повинні строго дотримуватись цієї засади і складати шану Панча-таттві, як виражено в мантрі ṣрī-кṛшṇа-чаітанйа прабгу нітйāнанда ṣрī-адваіта ґадāдгара ṣрīвāсāді-ґаура- бгакта-вṛнда. Перед кожним проповідницьким заходом, а насамперед перед повторенням Харе Крішна маха-мантри: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе/ Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе, — треба повторити імена Панча-таттви, віддаючи їм шану.

За вайшнавською філософією досконалості можна досягти трьома шляхами. Iснує садгана-сіддга (досконалість, яку здобувають реґламентованим відданим служінням), ніт'я-сіддга (вічна досконалість, яку здобувають ніколи не забуваючи Крішну) і кріпа-сіддга (досконалість, яку отримують з ласки духовного вчителя чи іншого вайшнави). Кавіраджа Ґосвамі прославляє тут кріпа-сіддгу, досконалість, яку отримують з ласки вищих осіб. Ця милість не залежить від якостей відданого. Завдяки такій милості навіть відданий-недоріка може заговорити чи почати писати, красномовно прославляючи Господа, навіть кульгавий зможе долати гори і навіть сліпий зможе бачити зорі в небі.

Під час дощового сезону квакання жаб розлягається на весь ліс, але внаслідку це квакання лише приваблює змій, що в пітьмі знаходять жаб і ковтають їх. Так звані вчені слова, що їх породжують язики університетських професорів, не обізнаних із духовною мудрістю, скидаються на таке жаб'яче квакання.

Серйозна людина, яка воліє діяти в свідомості Крішни, повинна бути готова дотримуватись правил та приписів, які дали ачар'ї, а також повинна розуміти їхні твердження. Шастра каже: дгармасйа таттваṃ ніхітаṃ ґухāйāṃ махā-джано йена ґатаṭ са пантгāṭ («Махабгарата», Вана- парва 313.117). Осягнути таїну свідомості Крішни непросто, але якщо людина розвивається в духовному житті, виконуючи настанови попередніх ачарій, і ступає в слід попередників у ланцюгу учнівської послідовності, вона досягне успіху. Iншим годі сподіватися успіху. Шріла Нароттама даса Тгакура каже щодо цього: чгāḍійā ваішṇава-севā ністāра пāйечге кебā — «Без служіння духовному вчителеві та ачар'ям неможливо звільнитися». В іншому місці він каже:«Я просто схиляюсь перед тим, хто йде стопами шістьох Ґосвамі, і пил з його лотосових стіп — моя їжа».

У цих віршах автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі, ще раз наголошує на тому, як важливо поклонятись Панча-таттві. Якщо людина стає відданим Ґаурасундари чи Шрі Крішни, але не віддає належної шани Панча-таттві (ṣрī-кṛшṇа-чаітанйа прабгу нітйāнанда ṣрī-адваіта ґадāдгара ṣрīвāсāді-ґаура-бгакта- вṛнда), її діяльність становить образу, або утпāта (порушення спокою), кажучи словами Шріли Рупи Ґосвамі. Тому людина має бути готова складати належну шану Панча-таттві, перш ніж вона зможе стати відданим Господа Ґаурасундари чи Крішни, Верховного Бога-Особи.

Колись жили царі, як Джарасандга, що строго додержували ведичних ритуалів, поводились як доброчинні, достойні кшатрії, посідали всі якості кшатріїв і навіть корились брахманічній культурі, але не визнавали Крішну за Верховного Бога-Особу. Джарасандга багато разів нападав на Крішну і, звісно, щоразу зазнавав поразки. Кожного, хто, як Джарасандга, виконує ведичні ритуали, але не визнає Крішну за Верховного Бога-Особу, треба вважати за асуру, чи демона. Так само той, хто не визнає Шрі Чайтан'ю Махапрабгу за Самого Крішну, теж демон. Такий присуд авторитетних писань. Тому так звана відданість Ґаурасундарі без відданого служіння Крішні і так зване крішна-бгакті без відданого служіння Ґаурасундарі — це діяльність невідданого. Щоб досягнути успіху на шляху свідомості Крішни, треба заповнити свою свідомість і особою Ґаурасундари, і особою Крішни. Знати особу Ґаурасундари означає знати усіх осіб, що згадані в цій мантрі: ṣрī-кṛшṇа-чаітанйа прабгу нітйāнанда ṣрī- адваіта ґадāдгара ṣрīвāсāді-ґаура-бгакта-вṛнда. Автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», вірний авторитетам, підкреслює цей принцип, без якого не досягнути досконалості в свідомості Крішни.

У «Шрімад-Бгаґаватам» (12.3.51) сказано: кīртанāд ева кṛшṇасйа мукта-саṅґаṭ параṃ враджет — «Той, хто просто повторює мантру Харе Крішна, ім'я Господа Крішни, здобуває звільнення й повертається додому до Верховного Бога». Цю свідомість Крішни можна отримати тільки з ласки Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Довершеності у свідомості Крішни не досягнути, якщо не прийняти Шрі Чайтан'ю Махапрабгу та Його супутників як єдину надію на успіх. Господь прийняв санн'ясу саме з цих міркувань, бо як санн'ясі люди складали б Йому шану і дуже швидко приходили на рівень свідомості Крішни. Рух свідомості Крішни започаткував Господь Чайтан'я Махапрабгу, що є Сам Крішна, тому без Його милості піднятись на трансцендентний рівень свідомості Крішни неможливо.

Крішна дуже милостивий і тому завжди думає про те, як звільнити зумовлені душі з матеріального царства. Крішна втілюється саме з цієї причини, за що чітко сказано в «Бгаґавад-ґіті» (4.7):«Коли десь занепадає релігія і зростає безбожність, тоді, нащадку Бгарати, Я сходжу Сам». Крішна завжди захищає живі істоти багатьма способами: Він приходить Сам, посилає Своїх наближених відданих, після Свого відходу залишає шастри, як оце «Бгаґавад-ґіту». Навіщо? Для того, щоб люди могли скористатися з Його благословень і звільнитися з пазурів майі. Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийняв санн'ясу, щоб навіть нетямущі, вважаючи Його за звичайного санн'ясі, складали Йому шану, і таким чином позбувались матеріальних страждань і зрештою звільнялись із лабет матерії. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті з цього приводу вказує, що Шрі Крішна Чайтан'я Махапрабгу — це поєднана форма Шрі Радги та Крішни (махапрабгу ṣрī-чаітанйа, рāдгā-кṛшṇа — нахе анйа). Проте невігласи, вважаючи Шрі Чайтан'ю Махапрабгу за звичайну людину, обходилися з Ним нешанобливо. Тому милостивий Господь, щоб врятувати цих блюзнірів, прийняв санн'ясу. Тепер вони мали складати Йому шану як санн'ясі. Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийняв санн'ясу для того, щоб великодушно пролити Свою милість на широкий загал, що не міг розпізнати в Ньому Самих Радгу та Крішну.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Махараджа щодо цього каже: «О живі істоти, просто вдайтесь до свідомості Крішни. Таке послання Шрі Чайтан'ї Махапрабгу». Це вчення проповідував Господь Чайтан'я, пояснюючи філософію свідомості Крішни у восьми віршах Своєї «Шікшаштаки». Він сказав: іхā хаіте сарва-сіддгі хаібе томāра — «Повторюючи Харе Крішна мантру, людина досягне в житті повної досконалості». Тому людина, яка не віддає Господу Чайтан'ї шани чи, незважаючи на ці всі вияви милості, не може належно оцінити Господню доброту є асура, противник істинного служіння Господу Вішну, хай навіть вона обіймає у суспільстві дуже високе становище. Асурою називають того, хто налаштований проти відданого служіння Верховному Богові-Особі, Вішну. Слід зазначити, що раз людина не поклоняється Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, їй марно ставати відданим Крішни, і якщо людина не поклоняється Крішні, їй марно ставати відданим Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Віддане служіння такої людини являє собою витвір Калі-юґи. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура в зв'язку з цим зазначає, що атеїсти-смарти, які поклоняються п'яти різновидам півбогів, задля нікчемної втіхи матеріальним успіхом поклоняються і Господу Вішну, але Шрі Чайтан'ї Махапрабгу не вшановують. Вважаючи Його за одного з звичайних людей, вони розмежовують Ґаурасундару і Шрі Крішну. Такий погляд також демонічний і розходиться з судженням ачарій. Такі ідеї — витвір Калі-юґи.

Людина, що практикує крішна-бгакті, але не розуміє Шрі Крішну Чайтан'ю та Прабгу Ніт'янанду, просто марнуватиме свій час, і тому Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі прохає всіх почати поклонятися Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Ніт'янанді Прабгу та Панча-таттві. Він запевняє, що кожен, хто це зробить, досягне успіху в свідомості Крішни.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура з цього приводу пояснює, що хоча людський загал з його дріб'язковим світоглядом запроваджує багато різновидів доброчинності, доброчинність, яку запровадив Шрі Чайтан'я Махапрабгу, зовсім інша. Логіки, що нічого не виŸзнають без логічних доведень, переконані, що без логіки та міркування не може бути й мови за те, щоб осягнути Абсолютну Iстину. На жаль, коли такі логіки стають на цей шлях, не отримавши милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, їм несила піднятись вище за рівень логічних доведень і їхнє духовне життя не розвивається. Але якщо комусь вистачить розуму застосувати свої логічні міркування для пізнання витонченої духовної субстанції, яка лежить в основі всього сущого, він усвідомить, що куце знання, оперте на матеріальну логіку, не допоможе збагнути Абсолютну Iстину, недосяжну для нікчемних чуттів. Тому в «Махабгараті» (Бгішма-парва 5.22) сказано: ачінтйāṭ кгалу йе бгāвā на тāṃс таркеṇа йоджайет. Як проста логіка може охопити те, що недоступне уяві й чуттєвим ідеям матеріальних створінь? Логіка й розумування мають обмаль духовної сили і в пізнанні духу лишатимуться недосконалими. Надмірна пристрасть до земної логіки часто приводить до хибних висновків щодо Абсолютної Iстини, через що людина може впасти навіть до народження в тілі шакала.Незважаючи на це, ми радо вітаємо всіх, хто справді хоче зрозуміти філософію Шрі Чайтан'ї Махапрабгу за допомогою логіки й міркувань. Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі звертається до таких людей: «Будь ласка, ретельно проаналізуйте милість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і якщо ви справжній логік, то ви прийдете до правильного висновку: немає особи, милостивішої за Господа Чайтан'ю». Нехай логіки порівняють усі плоди будь-якої іншої доброчинності з плодами милосердя Господа Чайтан'ї. Якщо вони судитимуть неупереджено, вони зрозуміють, що жодна добродійність не перевершить добродійності Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.Якщо хтось і виявляє доброчинність, то вона скерована на тіло, але з «Бгаґавад-ґіти» (2.18) відомо: антаванта іме дехā нітйасйоктāṭ ṣарīріṇаṭ — «Матеріальне тіло зрештою загине, тимчасом як духовна душа вічна». Доброчинність Шрі Чайтан'ї Махапрабгу скерована на вічну душу. Як не дбай людина про тіло, воно загине і їй доведеться отримати інше, відповідно до своїх теперішніх вчинків. Отож якщо людина не розуміє науки переселення душі і натомість вважає, що крім тіла нічого немає, інтелект її не дуже розвинутий. Шрі Чайтан'я Махапрабгу, не забуваючи про потреби тіла, оздоровив стан людства, давши йому поштовх до духовного розвитку. Тому неупереджений логік неодмінно зробить висновок, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це махā-вадāнйāватāра, наймилостивіше втілення. Він милостивіший навіть за Самого Господа Крішну. Господь Крішна вимагав віддатись Йому, але не роздавав любові до Верховного Бога так великодушно, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Тому Шріла Рупа Ґосвамі складає Господеві Чайтан'ї шанобливі поклони, підносячи молитву намо махā-вадāнйāйа кṛшṇа-према-прадāйа те/ кṛшṇāйа кṛшṇа-чаітанйа-нāмне ґаура-твіше намаṭ. Господь Крішна просто дав «Бгаґавад-ґіту», завдяки якій можна зрозуміти Господа Крішну таким, як Він є, а от Шрі Чайтан'я Махапрабгу, що також є Сам Крішна, усім без розбору давав любов до Крішни.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура каже щодо цього: якщо людина не визнає Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, то навіть повторюючи маха-мантру Харе Крішна впродовж багатьох років, вона не зможе піднятись на рівень відданого служіння. Треба строго дотримуватись настанов Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, які Він дав у Своїй «Шікшаштаці» (3):«Святе ім'я Господа треба повторювати в смиренному настрої, маючи себе за нижчого від соломинки на дорозі. Слід бути терплячішим за дерево, вільним від марнолюбства й готовим якнайшанобливіше схилятися перед іншими. З таким настроєм можна повторювати святе ім'я Господа безперервно». Той, хто діє за цією радою, уникаючи десяти образ, досягає успіху в свідомості Крішни і зрештою піднімається на рівень любовного служіння Богові-Особі.Треба усвідомити, що святе ім'я Господа і Сам Верховний Бог-Особа тотожні. Цього висновку може дійти тільки той, хто повторює святе ім'я без образ. У царині матерії ми бачимо, що ім'я відмінне від свого носія. Однак у духовному світі Абсолют завжди абсолютний: ім'я, форма, якості та розваги Абсолюта невідмінні від Нього Самого. Отож того, хто має себе за вічного слугу святого імені і в такому настрої поширює святе ім'я по світі, вважають за вічного слугу Верховного Бога-Особи. Той, хто повторює святе ім'я в такому настрої і без образ, неодмінно піднімається до усвідомлення тотожності святого імені та Бога-Особи. Спілкуватися зі святим іменем і повторювати святе ім'я означає безпосередньо спілкуватися з Верховним Богом-Особою. У «Бгакті-расамріта-сіндгу» чітко сказано: севонмукге хі джіхвāдау свайам ева спгуратй адаṭ. Святе ім'я проявляє себе, коли йому служать. Це покірливе служіння починається з язика. Севонмукге хі джіхвāдау: треба залучити язик до служіння святому імені. Наш рух свідомості Крішни заснований саме на цій засаді. Ми намагаємось залучити всіх членів руху свідомості Крішни до служіння святому імені. Святе ім'я і Крішна невідмінні одне від одного, і тому члени руху свідомості Крішни не тільки повторюють без образ святе ім'я Крішни, а й не дозволяють своєму язикові їсти що-небудь, не запропоноване спочатку Верховному Богові-Особі. Верховний Господь проголошує:«Якщо хто з любов'ю та відданістю запропонує Мені листок, квітку, плід або воду, Я прийму це підношення» (Б.-ґ.9.26). Тому Міжнародний рух свідомості Крішни по всьому світі має багато храмів, в кожному з яких Господеві пропонують такі підношення. Відповідно до Господніх побажань віддані без образ повторюють святе ім'я Господа і їдять тільки лиш те, що спочатку було запропоноване Господеві. Язик у відданому служінні призначений повторювати маха-мантру Харе Крішна і їсти прасад, запропонований Господеві.

Прахлада Махараджа вчить:(Бгаґ.7.5.30)(Бгаґ. 7.5.32)Ці шлоки варті ретельного розгляду. Смисл їх полягає в тому, що крішна-бгакті, відданого служіння Господеві, не здобути виконуючи формальні ведичні обряди. Треба звернутись до чистого відданого. Нароттама даса Тгакура співає: чгāḍійā ваішṇава-севā ністāра пāйечге кебā — «Хіба хтось досягав вищого рівня, не виконуючи служіння чистому вайшнаві?» Прахлада Махараджа стверджує, що той, хто не зумів здобути благословення пилу з лотосових стіп чистого вайшнави, не зможе досягти рівня відданого служіння. Секрет саме в цьому. Наведена тантра-вачана, зацитована з «Бгакті- расамріта-сіндгу», становить для нас досконалу підказку в цьому питанні.

Цей уривок — цитата з «Шрімад-Бгаґаватам» (5.6.18). Описуючи якості Рішабгадеви, цим віршем Шукадева Ґосвамі показав різницю між бгакті-йоґою та звільненням. У стосунках з Яду та Пандавами Господь іноді діяв як їхній пан, іноді як їхній радник, іноді як їхній друг, іноді як голова їхньої родини, а іноді навіть як їхній слуга. Якось Крішні випало виконати наказ Юдгіштгіри — віднести Дурйодгані листа Юдгіштгіри щодо мирних переговорів. Так само Арджуні Він служив за колісничого. Ці приклади показують, які стосунки виникають у бгакті-йозі між Верховним Богом- Особою та відданим. Такі стосунки встановлюють у трансцендентних настроях, відомих як дас'я, сакг'я, ватсал'я та мадгур'я. Якщо відданий хоче просто звільнення, він його дістає від Верховного Бога-Особи дуже легко, як засвідчує Білваманґала Тгакура. Муктіṭ свайаṃ мукулітāñджалі севате 'смāн — для відданого мукті багато не важить, тому що мукті завжди стоїть біля його порогу, чекаючи нагоди якось йому послужити. Тому відданий повинен привабитись прикладом жителів Вріндавани, що мають із Крішною певні взаємини. Земля, вода, корови, дерева та квіти служать Крішні у шанта-расі. Слуги Крішни служать Крішні у дас'я-расі, а друзі-пастушкиŸ служать Йому у сакг'я-расі. Старші ґопі та ґопи служать Крішні як батьки, дядьки та інші родичі, а юні ґопі, пастуŸшки, служать Крішні в коханні.Виконуючи віддане служіння, треба розвинути природний потяг служити Крішні в якихось із цих трансцендентних стосунків. Це справжній успіх у житті. Відданому звільнитись не важко. Навіть особа, яка не зуміла зав'язати стосунків з Крішною, може звільнитись, злившись із сяйвом Брахмана. Таке звільнення називається саюдж'я-мукті. Вайшнави ніколи не приймають саюдж'я-мукті, хоча іноді приймають інші форми звільнення: саруп'я, салок'я, саміп'я та саршті. Щоправда, чистий відданий не приймає жодного різновиду мукті. Він прагне одного — служити Крішні у трансцендентних стосунках з Ним. Це рівень досконалості в духовному житті. Філософи-майаваді прагнуть злитися з буттям сяйва Брахмана, але віддані цей аспект звільнення повністю відкидають. Шріла Прабодгананда Сарасваті Тгакура, описуючи цей різновид мукті, званий кайвал'я (злиття зі Всевишнім воєдино), сказав: каівалйаṃ наракāйате — «Злитися з Усевишнім воєдино — це все одно, що піти до пекла». А тому ідеал філософії майаваді — злиття з Усевишнім — для відданого є чимось пекельним. Відданий цього ніколи не приймає. Філософи-майаваді не знають, що навіть злиття із сяйвом Всевишнього не дасть їм остаточного спокою. Iндивідуальна душа нездатна жити у сяйві Брахмана бездіяльно, за деякий час у неї неодмінно виникає бажання діяти. Проте, не знаючи свого зв'язку із Верховним Богом-Особою і через це не вміючи діяти на духовному рівні, вона змушена спускатись униз і далі діяти в матеріальному світі. Це підтверджено у «Шрімад- Бгаґаватам» (10.2.32):Філософи-майаваді нічого не відають про трансцендентне служіння Господеві і тому, навіть звільнившись від матеріальної діяльності і занурившись у сяйво Брахмана, змушені спускатися знов у цей матеріальний світ і відкривати лікарні чи школи або братись до ще якоїсь філантропічної діяльності.

Дар, який дав людству Шрі Чайтан'я Махапрабгу, відрізняється від дарів усіх інших тим, що так звані філантропи й доброчинці певною мірою розв'язують людські проблеми, пов'язані з тілом, а Шрі Чайтан'я Махапрабгу пропонує чудову можливість повернутись додому, до Верховного Бога, розвинувши любов до Нього. Серйозно дослідивши, чим схожі і чим відмінні ці два дари, кожен, хто має бодай дрібку розуму, великодушнішим визнає Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Саме з цією метою Кавіраджа Ґосвамі сказав:«Якщо вас насправді цікавлять логіка й докази, будь ласка, дослідіть за їхньою допомогою милість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Зробивши це, ви побачите, яка вона дивовижна» (Ч.-ч.Аді8.15).Шріла Нароттама даса Тгакура каже:Двоє братів, Джаґай і Мадгай, уособлюють найгріховніших людей епохи Калі. Не було більших порушників громадського спокою, бо вони їли м'ясо, пили вино, волочилися за жінками, шахраювали і крали. А проте Шрі Чайтан'я Махапрабгу дарував звільнення навіть їм, не кажучи вже за поміркованих, доброчесних, відданих Богу та сумлінних. «Бгаґавад-ґіта» також це підтверджує (кіṃ пунар брāхмаṇāṭ пуṇйā бгактā рāджаршайас татгā): не кажучи вже за відданих з брахманічними якостями та за раджарші, кожен, хто завдяки спілкуванню з чистим відданим приходить до свідомості Крішни, заслуговує повернутись додому, до Бога. У «Бгаґавад-ґіті» (9.32) Господь проголошує:«О сину Прітги, всі, хто бере притулок у Мені, навіть люди нижчого походження, як-от жінки, вайш'ї [торговці] або шудри [робітники], можуть досягти найвищої мети».Господь Чайтан'я Махапрабгу дарував звільнення двом пропащим братам — Джаґаю та Мадгаю, але нині світ переповнений такими джаґаями та мадгаями, тобто гульвісами, м'ясоїдами, азартними гравцями, злодіями та негідниками, що всіляко порушують лад у суспільстві. Спосіб життя таких людей нині став звичайною річчю. Коли хтось пиячить, волочиться за жінками, їсть м'ясо, краде чи шахраює, це вже не вважають за щось огидне, бо таких звичок навчилось уже все суспільство. Проте огидні якості таких людей аж ніяк не допоможуть звільнити людське суспільство від майі. Навпаки, через цих негідників людство чимдалі заплутується в сітях наслідків своєї діяльності, що їх відміряють суворі закони матеріальної природи. Уся діяльність зумовленої душі відбувається під впливом ґун матеріальної природи (пракṛтеṭ крійамāṇāні ґуṇаіṭ кармāṇі сарваṣаṭ). Нині люди віддаються ґуні невігластва (тамо-ґуні) та, якоюсь мірою, ґуні страсті (раджо-ґуні), повністю уникаючи добра (саттва-ґуни), і тому стають чимдалі жадібніші та хтивіші. Саме такий наслідок тісного зв'язку з цими ґунами. Тадā раджас-тамо-бгāвāṭ кāма-лобгāдайаṣ ча йе — «Стикаючись із двома нижчими якостями матеріальної природи, людина розвиває хіть та жадібність» (Бгаґ.1.2.19). У сучасному людському суспільстві всі жадібні і хтиві, тому єдиний порятунок для них — це рух санкіртани Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, який має силу підняти всіх джаґаїв та мадгаїв до найвищого рівня саттва-ґуни, тобто брахманічної культури.«Шрімад-Бгаґаватам» (1.2.18–19) зазначає:Якщо серед хаосу, в якому перебуває людство, хтось насправді хоче миру і спокою, йому треба присвятити себе рухові свідомості Крішни і завжди діяти на засадах бгаґавата-дгарми. Діяльність на засадах бгаґавата-дгарми повністю розвіює невігластво і страсть, а коли людина позбувається невігластва й страсті, вона звільняється від жадності й хіті. Звільнившись від жадності й хіті, особа набуває брахманічних якостей, а розвиваючись ще далі, людина з брахманічними якостями піднімається на рівень вайшнави. Тільки на цьому рівні вайшнави можна пробудити свою любов до Верховного Бога, і життя того, кому це вдалося зробити, досягає успіху.Нині людське суспільство плекає насамперед ґуну невігластва (тамо-ґуну), хоча ознаки страсті (раджо-ґуни) в його житті також присутні. Все населення світу сповнене ками та лобги, хіті та жадності, і складається головно з шудр та певної кількості вайшій, але поступово йде до того, що лишаться тільки шудри. Комунізм — це рух шудр, а капіталізм призначений для вайшій. У боротьбі між цими двома таборами, шудрами та вайш'ями, через суспільний занепад поступово гору братиме комунізм. I щойно комуністи переможуть, навіть рештки цивілізації підуть в небуття. Єдиний засіб, який на силі протистояти комуністичній тенденції, — це рух свідомості Крішни, що навіть комуністам може дати істинне уявлення про комуністичне суспільство. За доктриною комунізму власником усього повинна бути держава. А рух свідомості Крішни, розвиваючи цю ідею далі, за власника всього визнає Бога. Люди не розуміють цього тому, що не мають поняття про Бога, однак рух свідомості Крішни здатний допомогти їм збагнути Бога і збагнути, що все належить Богові. А що все власність Бога і всі живі істоти — не тільки люди, а й тварини, птахи, рослини і т.д. — є діти Бога, то кожне має право за рахунок Бога жити в свідомості Бога. В цьому сама суть руху свідомості Крішни.

Це благо, що його дає рух Господа Чайтан'ї. Якщо людина так чи інакше пов'язує себе з рухом Харе Крішна, то, будь вона шудра, вайш'я, Джаґай, Мадгай чи хтось іще нижчий, вона досягає високої духовної свідомості і швидко розвиває любов до Верховного Бога. Тепер ми самі бачимо, як у всьому світі цей рух прищеплює багатьом таким людям любов до Бога, просто навчаючи їх повторювати маха-мантру Харе Крішна. Насправді Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов як духовний вчитель усього світу. Він не вибирає, хто блюзнір, а хто невинний. Кṛшṇа-према-прадāйа те — Він великодушно роздає любов до Бога всім. У цьому можна пересвідчитись на власному досвіді, як вказує наступний вірш.

Пракріта-сахаджії, що співають нітāі ґаура рāдге ṣйāма, дуже мало знаються на вченні бгаґавати і майже не дотримуються вайшнавських правил та приписів. А проте, повторення цих святих імен бгаджа нітāі-ґаура одразу викликає сльози та інші ознаки екстазу. Вони не знають засад вайшнавської філософії і не дуже освічені, однак багато людей приваблюються їхнім екстазом і стають їхніми послідовниками. Ці екстатичні сльози, безперечно, допоможуть їм колись у майбутньому, бо, коли вони зустрінуть чистого відданого, їхнє життя вивершить успіх. Але навіть на початку, повторюючи святі імена нітāі-ґаура, вони швидко просуваються вперед на шляху любові до Верховного Бога, і це добре видно.

Перед тим, як повторювати маха-мантру Харе Крішна, дуже сприятливо повторити імена ṣрī-кṛшṇа- чаітанйа прабгу нітйāнанда, тому що, повторюючи ці два святих імені — ṣрī-кṛшṇа-чаітанйа прабгу нітйāнанда, — людина одразу відчуває екстаз і, повторюючи після цього маха-мантру Харе Крішна, звільняється від образ.Iснує десять образ, що їх треба уникати, повторюючи маха- мантру Харе Крішна. Перша образа — це ганити великих осіб, які поширюють святе ім'я Господа. В шастрах сказано (Ч.-ч.Ант'я7.11): кṛшṇа-ṣакті вінā нахе тāра правартана — поширювати святі імена маха-мантри Харе Крішна можуть тільки ті, кого уповноважив на це Верховний Бог- Особа. Тому не можна критикувати чи ганити відданого, що робить це служіння.У «Шрі Падма Пурані» сказано:Ганити великих святих осіб, що проповідують славу маха- мантри Харе Крішна, — це найгірша образа лотосових стіп святого імені Господа. Не можна критикувати того, хто проповідує велич маха-мантри Харе Крішна. Той, хто робить це, — блюзнір. Нама-прабгу, що тотожний з Крішною, не попустить такого блюзнірства навіть людині, яку вважають за великого відданого.Друга намапарадга описана так:Святе ім'я Вішну — джерело всього добра для матеріального світу. Iм'я, форма, якості та розваги Вішну являють собою трансцендентне, абсолютне знання. Тому, якщо людина намагається відокремити Абсолютного Бога-Особу від Його святого імені чи Його трансцендентної форми, якостей та розваг, вважаючи їх за матеріальні, вона чинить образу. Так само ставити імена півбогів, як-от Господа Шіви, на один рівень з іменем Господа Вішну, тобто вважати, що Господь Шіва та інші півбоги являють собою форми Бога і тому рівні Вішну, — це також образа. Це друга образа лотосових стіп святого імені Господа.Третя образа лотосових стіп святого імені, що її називають ґурор-аваджñā, — це вважати духовного вчителя матеріальною особистістю і через це заздрити на його високе становище. Четверта образа (ṣруті-ṣāстра-нінданам) — це ганити ведичні писання, як оце чотири Веди й Пурани. П'ята образа (татгāртга-вāдаṭ) — це вважати славу святого імені за перебільшення. Шоста образа (харі-нāмні калпанам) — це вважати святе ім'я Господа за плід уяви.Сьому образу описано так:Якщо людина, розуміючи, що маха-мантра Харе Крішна має силу усувати наслідки всіх гріхів, вважає, що може грішити собі далі і рятуватись від кари маха-мантрою Харе Крішна, вона чинить найтяжчу образу лотосових стіп харі-нами.Про восьму образу сказано так:Вважати повторення маха-мантри Харе Крішна за релігійний ритуал — це образа. Релігійні обряди, дотримування обітниць, відречення та складання жертв — це матеріалістична сприятлива діяльність. Повторення маха-мантри Харе Крішна не можна порівнювати з такою матеріалістичною побожністю. Це образа лотосових стіп святого імені Господа.Дев'яту образу описано так:Проповідувати славу святого імені тим, хто не має розуму або віри, — це образа. Таким людям треба давати змогу почути маха-мантру Харе Крішна, але на початку їм не можна розкривати велич або духовне значення святого імені. Якщо такі люди знову й знову будуть чути святе ім'я, серця їхні очистяться і вони зможуть зрозуміти трансцендентне становище святого імені.Десята образа така:Якщо людина вже почула про велич трансцендентного святого імені Господа, однак і далі тримається матеріалістичного світогляду, думаючи: «Я є тіло, і все, що належить цьому тілу, — моє [ахаṃ маметі]», і не виказує шани й любові до маха-мантри Харе Крішна, це образа.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура, коментуючи цей вірш, взятий із «Шрімад-Бгаґаватам» (2.3.24), зазначає, що іноді маха-бгаґавата, відданий дуже високого рівня, не виявляє таких трансцендентних ознак, як оце сльози в очах, а тимчасом каніштга-адгікарі, відданий-неофіт, іноді навмисне виявляє ознаки такого екстазу. Це не означає, що неофіт вищий за маха-бгаґавату. Справжній доказ переміни в серці, що відбулась завдяки маха-мантрі Харе Крішна, це байдужість до матеріальних насолод. Це істинне мірило переміни серця. Бгактіṭ пареṣāнубгаво вірактір анйатра сйāт (Бгаґ.11.2.42). Якщо людина справді робить поступ у духовному житті, вона повинна великою мірою збайдужіти до матеріальних насолод. Трапляється, що каніштга- адгікарі, відданий-неофіт, повторюючи маха-мантру Харе Крішна, проливає підробні сльози і разом з тим надзвичайно прив'язаний до матеріальних речей. Це означає, що насправді його серце не змінилось. Зміна повинна відбиватись у діях людини.

Втвердитись у відданому служінні Господеві можна тільки звільнившись від гріховного життя. Це підтверджує «Бгаґавад-ґіта» (7.28):«Особи, які діяли доброчесно за попереднього життя й за цього і цілковито очистились від гріховної діяльності, звільнюються від оманливої двоїстості і беруться рішуче служити Мені». Той, хто вже очистився від усіх нашарувань гріховного життя, без відхилень і двоїстості присвячує себе трансцендентному любовному служінню Господеві. За цієї епохи, незважаючи на велику гріховність, люди можуть звільнитись од наслідків своїх гріхів, просто повторюючи маха- мантру Харе Крішна. Ека кṛшṇа-нāме — це можливо тільки завдяки повторенню імені Крішни. Те саме каже і «Шрімад- Бгаґаватам» (12.3.51): кīртанāд ева кṛшṇасйа мукта-санґаṭ. Чайтан'я Махапрабгу також вчив нас цього. Мандруючи, Він часто повторював:Якщо людина завжди повторює святе ім'я Крішни, вона поступово звільняється від усіх наслідків свого гріховного життя — за умови, що вона повторює святе ім'я без образ і більше не грішить з думкою очиститись силою мантри Харе Крішна. Так вона очищується, і віддане служіння пробуджує в ній приспану любов до Бога. Якщо людина просто повторює маха-мантру Харе Крішна, не грішить і не чинить образ, її життя очищується і вона приходить на п'ятий рівень досконалості — до любовного служіння Господеві (премā пум- артго махāн).

Ці зміни в тілі самі собою проявляються в того, хто досягнув любові до Верховного Бога. Їх не слід удавати. Наша хвороба — це жага до матеріального. Навіть ідучи шляхом духовного розвитку, ми прагнемо матеріального визнання. Від цієї хвороби треба звільнитися. Чиста відданість має бути анйāбгілāṣітā-ṣūнйам, вільна від будь-якого матеріального прагнення. Піднесені віддані проявляють багато змін у тілі, що є ознаками екстазу, однак не слід імітувати ці зміни задля дешевого поклоніння публіки. Коли людина справді досягне піднесеного рівня, екстатичні ознаки з'являться самі собою, імітувати їх немає сенсу.

Той, хто повторює маха-мантру Харе Крішна з обраŸзами, не отримує бажаного результату. Тож треба ретельно уникати образ, які вже описано в поясненні до вірша 24.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура зазначає щодо цього: якщо людина приймає притулок Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу та Шрі Ніт'янанди і дотримується Їхніх настанов — стати терпеливішим за дерево і смиреннішим за травинку — і в такому настрої повторює святе ім'я Господа, вона дуже швидко досягає рівня трансцендентного любовного служіння Господеві і в очах у неї з'являються сльози. Повторюючи маха-мантру Харе Крішна, треба стерегтись певних образ, однак щодо імен Ґаура-Ніт'янанди таких засторог немає. Якщо людина повторює маха-мантру Харе Крішна, але життя її повне гріхів, їй буде вкрай важко досягти любовного служіння Господеві. Але навіть блюзнір, повторюючи святі імена Ґаура-Ніт'янанди, дуже швидко звільняється від наслідків своїх образ. Тому насамперед слід звертатись до Господа Чайтан'ї і Ніт'янанди, чи поклонятися Ґуру-Ґауранзі, і лише тоді переходити на рівень поклоніння Радга-Крішні. У нашому русі свідомості Крішни ми радимо спочатку поклонятись Ґуру-Ґауранзі, а тоді, коли учні піднімаються на певний рівень, ми встановлюємо Божества Радга- Крішни і залучаємо учнів до поклоніння Господеві.Щоб зрештою досягти Радга-Крішни, треба спочатку прийняти притулок Ґаура-Ніт'янанди. Шріла Нароттама даса Тгакура співає:Спочатку треба реґулярно повторювати святе ім'я Шрі Ґаурасундари, а тоді повторювати святе ім'я Господа Ніт'янанди. Завдяки цьому серце людини очиститься від бруду бажань матеріальної насолоди. Тоді можна наблизитись до Вріндавана-дгами, щоб поклонятись Господу Крішні. Не отримавши милості Господа Чайтан'ї і Ніт'янанди, немає потреби йти до Вріндавани, бо з неочищеним розумом Вріндавану побачити неможливо, навіть якщо туди потрапити. Щоб насправді потрапити до Вріндавани, треба прийняти притулок шести Ґосвамі, читаючи «Бгакті-расамріта-сіндгу», «Відаґдга-мадгаву», «Лаліта-мадгаву» та інші книги, які вони дали. Так можна збагнути трансцендентні любовні стосунки між Радгою та Крішною. Кабе хāма буджгаба се йуґала-пірīті. Кохання Радги та Крішни — це не звичайні людські стосунки, воно повністю трансцендентне. Щоб зрозуміти Радгу та Крішну, поклонятись Їм і виконувати любовне служіння Їм, треба мати провід Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Шрі Ніт'янанди Прабгу та шести Ґосвамі, прямих учнів Господа Чайтан'ї.Звичайній людині поклонятися Шрі Чайтан'ї та Ніт'янанді Прабгу чи Панча-таттві легше, ніж поклонятися Радзі та Крішні. Людей, за винятком рідкісних щасливців, не слід спонукати поклонятись Радга-Крішні безпосередньо. Учень-початківець, який не отримав достатньої підготовки чи освіти, не повинен безоглядно братись до поклоніння Шрі Радзі та Крішні чи до повторення мантри Харе Крішна. Якщо комусь і стане на це духу, він не отримає бажаного результату. Тому слід повторювати імена Нітай-Ґаура і без оманних амбіцій поклонятись Їм. У матеріальному світі кожного більшою чи меншою мірою забруднює гріховна діяльність, і тому на початку він обов'язково мусить поклонятись Ґуру-Ґауранзі і благати в Них ласки. Так, незважаючи на всі свої вади, людина дуже швидко набуде якостей, потрібних, щоб поклонятись Радга-Крішна віґрасі.Щодо цього треба зазначити, що святі імена і Господа Крішни, і Ґаурасундари тотожні з Верховним Богом-Особою. Тому не можна вважати одне ім'я могутнішим за інше. Однак з огляду на стан людей цієї епохи повторювати ім'я Шрі Чайтан'ї Махапрабгу важливіше, ніж повторювати маха- мантру Харе Крішна, тому що Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це найщедріше втілення і здобути Його милість дуже легко. Тому насамперед слід прийняти притулок Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, повторюючи ṣрī-кṛшṇа-чаітанйа прабгу нітйāнанда ṣрī-адваіта ґадāдгара ṣрīвāсāді-ґаура-бгакта-вṛнда. Служіння Ґаура-Ніт'янанді звільняє від пут матеріального існування і так наділяє всіма якостями, потрібними, щоб поклонятись Божеству Радга-Крішни.

Шрі Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура зауважує тут, що, поклоняючись Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, не можна відмовлятися від поклоніння Радга-Крішні. Якщо поклонятись тільки Радга-Крішні або тільки Господу Чайтан'ї, годі сподіватися поступу в духовному житті. Не треба переступати через настанови шести Ґосвамі, бо вони ачар'ї і дуже дорогі Господу Чайтан'ї. Отож Нароттама даса Тгакура співає:Слід бути смиренним учнем шести Ґосвамі, від Шріли Рупи Ґосвамі до Раґгунатги даси Ґосвамі. Не дотримуватись їхніх настанов і самому вигадувати, як треба поклонятися Шрі Ґаурасундарі та Шрі Шрі Радга-Крішні, — це велика образа, яка провадить до пекла. Так званий «відданий» Радга-Крішни, що нехтує настановами шістьох Ґосвамі, просто плямує істинних відданих Радга-Крішни. Через свої вигадки він вважає Ґаурасундару за звичайного відданого і тому не може рости у відданому служінні Верховному Богові-Особі, Радга-Крішні.

Книга Шрі Вріндавани даси Тгакури, «Шрі Чайтан'я-бгаґавата», спочатку мала назву «Шрі Чайтан'я- манґала», але пізніше, коли Шріла Лочана даса Тгакура написав ще одну книгу за назвою «Шрі Чайтан'я-манґала», Шріла Вріндавана даса Тгакура змінив назву своєї книги, і тепер вона відома як «Шрі Чайтан'я-бгаґавата». «Чайтан'я- бгаґавата» у великих подробицях описує життя Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі вже повідомляв, що у своїй «Шрі Чайтан'я-чарітамріті» описує тільки те, за що не згадав Шріла Вріндавана даса Тгакура. Повага Крішнадаси Кавіраджі Ґосвамі до «Шрі Чайтан'я-бгаґавати» свідчить про його повагу до учнівської послідовності. Творець трансцендентних писань ніколи не намагається перевершити попередніх ачарій.

«Шрімад-Бгаґаватам» — це авторитетний довідник з відданого служіння, але тому що він дуже ґрунтовний і складний, зрозуміти його здатні лише лічені люди. «Шрімад- Бгаґаватам» — це природний коментар на «Веданта-сутру». «Веданта-сутру» називають н'яя-прастгана, і написано її, щоб пояснити природу Абсолютної Iстини за допомогою бездоганних логічних міркувань. Тому природний коментар на неї, «Шрімад-Бгаґаватам», дуже складний. Наймані читці створили серед людей враження, що «Шрімад-Бгаґаватам» розглядає тільки раса-лілу Крішни, хоча раса-лілу описано тільки в п'яти главах Десятої пісні (29–33 глави). Через таких професійних декламаторів і люди західного світу дістали враження, ніби Крішна — це великий гульвіса, і нам іноді доводиться під час проповіді стикатися з такими хибними уявленнями. Правильно зрозуміти «Шрімад-Бгаґаватам» заважає також те, що професійні читці запровадили бгаґавата-саптаху, тобто семиденне читання «Шрімад-Бгаґаватам». Вони хочуть покінчити з «Шрімад-Бгаґаватам» за тиждень, хоча він настільки вишуканий, що навіть один його вірш, якщо його пояснювати належно, не розглянути за три місяці. За таких обставин «Чайтан'я-бгаґавата» Шріли Вріндавани даси Тгакури — це велике добро для звичайних людей, бо, читаючи її, вони зможуть правильно зрозуміти віддане служіння Крішні, Господу Чайтан'ї і Ніт'янанді. Шріла Рупа Ґосвамі сказав:«Віддане служіння Господеві, яке нехтує авторитетні ведичні писання — Упанішади, Пурани, «Нарада-панчаратру» тощо, — просто турбує суспільство і більш нічого». Неправильно розуміючи «Шрімад-Бгаґаватам», люди помиляються щодо науки про Крішну. Однак читаючи книгу Шріли Вріндавани даси Тгакури, цю науку можна зрозуміти дуже легко.

Шріла Санатана Ґосвамі пише у «Харі-бгакті- віласі»:«Ніколи не треба слухати про Крішну від не-вайшнави. Молоко, до якого торкнулися губи змії, отруйне, і так само отруйні розмови про Крішну, що сходять із вуст не-вайшнавів».Трансцендентний твір, який не відхиляється від ведичних засад і висновків Пуран та панчаратріка-віддгі, може написати тільки чистий відданий. Звичайній людині не до снаги писати про бгакті, бо її твори не матимуть сили. Можна бути великим ученим і досвідченим майстром красного письменства, проте це анітрохи не допомагає зрозуміти трансцендентну літературу. Навіть коли трансцендентний твір написано недосконалою мовою, його шанують, якщо його написав відданий. А тимчасом так звані трансцендентні твори світського вченого, навіть подані у вишуканій літературній формі, ні до чого не придатні. Секрет успіху письменника-відданого криється в тому, що писати про ігри Господа йому допомагає Господь, він не пише самотужки. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (10.10): дадāмі буддгі-йоґаṃ таṃ йена мāм упайāнті те. Літературна праця відданого присвячена служінню Господеві, і тому Господь зсередини дає йому стільки розуму, що відданий просто сидить поруч з Господом і пише нові й нові книжки. Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі підтверджує, що твори Вріндавани даси Тгакури насправді промовив Господь Чайтан'я Махапрабгу, а Вріндавана даса Тгакура просто повторив це. Те саме стосується і «Шрі Чайтан'я-чарітамріти». Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі написав «Шрі Чайтан'я- чарітамріту» уже бувши старою, немічною людиною, але він створив таку вишукану книгу, що Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Ґосвамі Махараджа часто повторював: «Надійде час, коли люди всього світу вчитимуть бенґалі, аби читати «Шрі Чайтан'я-чарітамріту». Ми намагаємось викласти «Шрі Чайтан'я-чарітамріту» англійською мовою, але не знаємо, наскільки нам це вдасться. Але хто читатиме первісну «Чайтан'я-чарітамріту» на бенґалі, насолоджуватиметься чимдалі більшим екстазом відданого служіння.

У 43 вірші «Ґаура-ґаноддеша-діпіки», книжки Каві-карнапури, яка описує всіх супутників Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і розкриває їхню колишню тотожність, за Нараяні сказано так:Коли Господь Крішна був немовлям, Його годувала жінка на ім'я Амбіка, що мала молодшу сестру на ім'я Кілімбіка. Коли втілився Господь Чайтан'я, та сама Кілімбіка не раз доїдала рештки їжі Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Ця Кілімбіка стала Нараяні, племінницею Шріваси Тгакури. Згодом, коли Нараяні виросла і вийшла заміж, у неї народився Шріла Вріндавана даса Тгакура. Славу відданого Господа Шрі Крішни складає віддане служіння, яке він зробив для Господа. Отож ми знаємо, що Шріла Вріндавана даса Тгакура — це син Нараяні. Як зазначає щодо цього Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура, за предків Вріндавани даси Тгакури з батьківської сторони згадки немає, тому що це не має значення.

Шрі Харідаса Пандіта був учень Шрі Ананти Ачар'ї, що сам був учень Ґададгари Пандіти.

У «Бгакті-расамріта-сіндгу» перелічено трансцендентні якості Шрі Крішні. Серед цих якостей п'ятдесят вважають за головні (айаṃ нетā сурамйāṇґаṭ...), і до певної міри всі вони були присутні в тілі Шрі Харідаси Пандіти. Кожна жива істота є частка Верховного Бога-Особи, і тому п'ятдесят цих добрих якостей Шрі Крішни незначною мірою первісно присутні в кожній живій істоті. Через зв'язок з матеріальною природою зумовлена душа ці якості не проявляє, але коли хтось стає чистим відданим, всі вони проявляються самі. За це сказано у «Шрімад-Бгаґаватам» (5.8.12), вірш з якого наведений далі.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Шрі Ананта Ачар'я — один з вічних супутників Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Раніше, коли приходив Господь Шрі Крішна, Ананта Ачар'я був Судеві, одна з восьми головних ґопі. Це сказано в «Ґаура-ґаноддеша- діпіці» (165): анантāчāрйа-ґосвāмī йā судевī пурā врадже — «Ананта Ачар'я Ґосвамі раніше був Судеві-ґопі у Враджі [Вріндавані]». У Джаґаннатга Пурі, чи Пурушоттама-кшетрі, є монастир Ґанґа-мата Матга, що його заснував Ананта Ачар'я. В учнівській послідовності Ґанґа-мата Матги він відомий як Вінода-манджарі. Одним з його учнів був Харідаса Пандіта Ґосвамі, якого знають також як Шрі Раґгу Ґопала та Шрі Раса-манджарі. Його учениця Лакшміпрія була тіткою Ґанґа-мати з боку матері. Ґанґа-мата була царівна, дочка царя Путії. Ґанґа-мата привезла з Джайпура від Крішна Мішри Божество на ім'я Шрі Расіка-рая і встановила Його в домі Сарвабгауми в Джаґаннатга Пурі. Учень у п'ятому коліні після Шрі Ананти Ачар'ї був Шрі Ванамалі; в шостому коліні — Шрі Бгаґаван даса, бенґалець; у сьомому — Мадгусудана даса, житель Орісси; у восьмому — Ніламбара даса; в дев'ятому — Шрі Нароттама даса; в десятому — Пітамбара даса і в одинадцятому — Шрі Мадгава даса. Учень Ананти Ачар'ї в дванадцятому коліні опікується монастирем Ґанґа-мати нині».

Одна з якостей вайшнавів — це адоша-дарші, вони ніколи не бачать вад інших осіб. Безперечно, кожна людина має і добрі якості, і вади. Тому сказано: садж-джанā ґуṇам іччганті дошам іччганті пāмарāṭ — кожен поєднує в собі і вади, і велич, однак вайшнава розсудливо визнає тільки чесноти людини, а не її хиби. Так мухи шукають гною, а бджоли — меду. Харідаса Пандіта ніколи не шукав хиб у вайшнавів і дивився тільки на їхні добрі якості.

Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в «Анубгаш'ї»: «Кашішвара Ґосані був одним із сучасників Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що жив разом із Господом у Джаґаннатга Пурі. Відомий також як Кашішвара Пандіта, він був учнем Iшвари Пурі і сином Вāсудеви Бгаттачар'ї, що належав до династії Канджілала Кану. Його прізвище було Чаудгурі. Його племінник, син його сестри, на ім'я Рудра Пандіта, був першим священиком Валлабгапурі, що лежить десь за півтора кілометри від залізничної станції Шрірамапури у селищі Чатара. Там встановлені Божества Радга- Ґовінди та Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Кашішвара Ґосані посідав велику фізичну силу, і тому, коли Господь Чайтан'я відвідував храм Джаґаннатги, він зазвичай захищав Господа від натовпу. Ще одним його обов'язком було роздавати відданим прасад після кіртану».Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура також відвідав цей храм у Валлабгапурі. Тоді храмом опікувався шіваїт Шрі Шівачандра Чаудгурі, нащадок брата Кашішвари Ґосані. У Валлабгапурі було заведено щодня готувати для Божеств дев'ять кілограмів рису, овочів та інших страв, і поблизу селища була значна ділянка землі, що належала Божеству і на якій вирощували цей рис. На жаль, нащадки брата Кашішвари Ґосані продали більшу частину цієї землі, і нині поклоніння Божеству опустилось на нижчий рівень.У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (137) сказано, що слуга Крішни у Вріндавані на ім'я Бгрінґара під час розваг Господа Чайтан'ї Махапрабгу зійшов як Кашішвара Ґосані. Ще сімейною людиною ми також іноді відвідували храм у Валлабгапурі і обідали там прасадом від Божеств. Божества цього храму, Шрі Шрі Радга-Ґовінда та Ґауранґа віґраха, надзвичайно красиві. Поблизу Валлабгапури стоїть чудовий храм Джаґаннатги. У храмі Джаґаннатги ми теж іноді приймали прасад. Ці два храми стоять на відстані півтора кілометри від станції Шрірамапури поблизу Калькутти.

Писати про трансцендентні розваги Верховного Бога-Особи — це завдання незвичайне. Не отримавши повноважень від старших осіб, піднесених відданих, писати трансцендентні твори неможливо, тому що така література повинна бути поза критикою, тобто вільна від усіх вад, що притаманні зумовленій душі: від помилок, ілюзії, обману та недосконалого чуттєвого сприйняття. Слова Крішни та учнівської послідовності, що передає накази Крішни, сповнені справжнього авторитету. Бути вповноваженим творити трансцендентну літературу — це привілей, яким письменник може надзвичайно пишатись. Але Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі, як смиренний вайшнава, отримавши такі повноваження, дуже ніяковів від того, що розповідати про ігри Господа Чайтан'ї Махапрабгу випало саме йому.

Вайшнава завжди діє з наказу ґуру та Крішни. Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі написав «Шрі Чайтан'я- чарітамріту» з їхньої милості. Усіх згаданих відданих Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі визнав за своїх ґуру-наставників, духовних вчителів, а Мадана-ґопала (Шрі Мадана-мохана віґраха) — це Сам Крішна. Отож він попрохав дозволу і у вайшнавів, і в Крішни. Отримавши милість і ґуру, і Крішни, він зумів написати цей видатний твір, «Шрі Чайтан'я-чарітамріту». Треба діяти за його прикладом. Кожен, хто пробує писати про Крішну, повинен спочатку спитати дозволу в духовного вчителя та Крішни. Крішна перебуває в кожнім серці, а духовний вчитель — це Його безпосередній зовнішній представник. Так Крішна перебуває антар-бахіṭ, всередині і зовні. Спочатку треба стати чистим відданим, неухильно дотримуючи реґулівних засад і щоденно повторюючи на чотках по шістнадцять кіл маха-мантри Харе Крішна. А коли людина відчує, що вже перебуває на рівні вайшнави, їй треба спитатись дозволу в духовного вчителя. Крішна повинен підтвердити цей дозвіл із серця. Тоді, якщо відданий дуже щирий і чистий, він може писати трансцендентні твори, або в прозі, або у віршах.

Таким має бути настрій кожного відданого. Коли Верховний Бог-Особа визнає певного відданого, Він дає йому розум і диктує йому, як повернутися додому, до Бога. Це засвідчує «Шрімад Бгаґавад-ґіта» (10.10):«Тим, хто повсякчасно служить Мені з любов'ю і відданістю, Я даю розуміння, за допомогою якого вони можуть прийти до Мене». Трансцендентне любовне служіння Господеві доступне для всіх, тому що кожна жива істота з природи слуга Господа. Служити Господеві — це природне заняття живої істоти, але під покровом майі, матеріальної природи, вона вважає, що це дуже важко. Однак досить їй віддати себе під керівництво духовного вчителя і щиро взятись до служіння, як Господь, що перебуває в кожному серці, починає казати, як Йому служити (дадāмі буддгі-йоґаṃ там). Господь дає ці вказівки, і життя відданого стає досконалим. Все, що робить чистий відданий, він робить за вказівкою Верховного Господа. Отож автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» підтверджує: все, що він написав, написане за вказівкою Божества Шрі Мадана-мохани.

Таке становище чистого відданого. Не треба брати відповідальність на себе самого — треба бути душею, відданою Верховному Богові-Особі, і тоді Господь даватиме Свої вказівки як чайтт'я-ґуру, духовний вчитель у серці. Верховний Бог-Особа з радістю готовий провадити відданого зсередини і ззовні. Зсередини Він дає вказівки як Наддуша, а ззовні — як духовний вчитель.

Шріла Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі запитав дозволу не тільки у вайшнавів і Мадана-мохани, а й у Вріндавани даси Тгакури, що його вважають за В'ясу в іграх Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Аді-ліли, восьмої глави, що описує те, як автор отримав наказ авторитетів — Крішни та ґуру.