Велич Господа Ніт'янанди Баларами

Ця глава присвячена головно описові природи та величі Шрі Ніт'янанди Прабгу. Господь Шрі Крішна — це Абсолютний Бог-Особа, а перше Його поширення для розваг — це Шрі Баларама.Поза цим обмеженим матеріальним світом є духовне небо, паравйома, сповнене численних духовних планет, найвища з яких називається Крішналока. Крішналока, обитель Крішни, має три частини: Дварака, Матгура та Ґокула. У цьому царстві Бог-Особа поширюється в чотири довершені частки: це Крішна, Баларама, Прад'юмна (трансцендентний Купідон) та Аніруддга. Їх називають первісними четверними поширеннями.На Крішналоці є трансцендентна область, відома як Шветадвіпа або Вріндавана. Нижче від Крішналоки в духовному світі розміщені планети Вайкунтги. На кожній з планет Вайкунтг присутній чотирирукий Нараяна, поширення першого четверного прояву. Бог-Особа Шрі Баларама, що перебуває на Крішналоці, — це первинний Санкаршана (Божество, що притягує до Себе). Цей Санкаршана поширюється в іншого Санкаршану — Маха-Санкаршану, що перебуває на одній з планет Вайкунтг. Своєю внутрішньою енерґією Маха- Санкаршана підтримує трансцендентне буття усіх планет духовного неба, всі жителі яких — вічно звільнені душі. Духовне небо відзначається тим, що в ньому немає впливу матеріальної енерґії. На планетах Вайкунтгах перебуває друге четверне проявлення.Планети Вайкунтги оточує безособистісний прояв Шрі Крішни, відомий як Брахмалока. По другий бік Брахмалоки простягається духовний Причиновий океан — карана-самудра. Матеріальна енерґія починається по той бік Причинового океану, не торкаючись його. На Причиновому океані лежить Маха-Вішну, перше поширення пуруша, яке походить із Санкаршани. Маха-Вішну кидає погляд на матеріальну енерґію і відображенням Свого трансцендентного тіла входить у матеріальні елементи.Як джерело матеріальних елементів матеріальну енерґію називають прадгана, а як джерело проявів матеріальної енерґії її називають майа. Однак сама по собі матеріальна природа бездіяльна і не має сили робити щось незалежно. Силою проявляти космос її наснажує погляд Маха-Вішну. Отже, матеріальна енерґія не становить першопричини матеріального прояву. Космічний прояв породжує Маха-Вішну Своїм трансцендентним поглядом на матеріальну природу.Далі Маха-Вішну входить у кожний всесвіт як вмістище всіх живих істот, Ґарбгодакашаї Вішну. А Ґарбгодакашаї Вішну поширюється у Кшіродакашаї Вішну, Наддушу кожної живої істоти. Ґарбгодакашаї Вішну має в кожному всесвіті Свою планету Вайкунтгу, на якій Він живе як Наддуша або верховний повелитель всесвіту. Ґарбгодакашаї Вішну лягає на води посеред усесвіту і породжує перше живе створіння у всесвіті, Брахму. Уявна всесвітня форма — це частковий прояв Ґарбгодакашаї Вішну.На планеті Вайкунтзі в кожному всесвіті розкидається молочний океан, посеред океану лежить острів Шветадвіпа, і на ньому живе Господь Вішну. Отож ця глава описує дві Шветадвіпи — одну в обителі Крішни, а другу посеред молочного океану в кожному всесвіті. Шветадвіпа в обителі Крішни невідмінна від земної Вріндавана-дгами, що в ній Крішна Сам з'являється проявити Свої любовні розваги. На Шветадвіпі в кожному всесвіті перебуває Шеша — форма Верховного Бога, що служить Вішну як Його парасоль, капці, ложе, подушки, вбрання, оселя, священний шнур, трон і т.ін.Господь Баладева на Крішналоці — це Ніт'янанда Прабгу. Тому Ніт'янанда Прабгу — це первісний Санкаршана, а Маха-Санкаршана та Його поширення, всесвітні пуруші, — це довершені поширення Ніт'янанди Прабгу.У цій главі автор розповідає історію того, як він, покинувши домівку, вирушив на прощу до Вріндавани і там осягнув повний життєвий успіх. З цієї оповіді можна дізнатись, що родом автор із селища Джгаматапури (поблизу Найхаті в області Катви) і його рідна батьківська оселя стояла там. Якось брат Крішнадаси Кавіраджі запросив на гостину Шрі Мінакетану Рамадасу, великого відданого Господа Ніт'янанди. Однак жрець на ім'я Ґунарнава Мішра не вшанував гостя належним чином, і брат Крішнадаси Кавіраджі, не віддаючи належного Господу Ніт'янанді, пристав на бік жерця. Рамадасу це засмутило, він зламав флейту і пішов звідти. Для брата Крішнадаси Кавіраджі Ґосвамі це було великою бідою. Але тої самої ночі Господь Ніт'янанда Прабгу особисто дарував милість Крішнадасі Кавіраджі Ґосвамі, з'явившись до нього уві сні й наказавши наступного дня вирушити до Вріндавани.

Господь Шрі Крішна, Абсолютний Бог-Особа, — це відначальний Господь, первинна форма Верховного Бога, а Його перше поширення — це Шрі Баларама. Бог- Особа може поширити Себе в безліч форм. Поширення з безмежною могутністю називають свамша, а поширення з обмеженою могутністю (живі істоти) називають вібгіннамша.

Баларама — це Господнє поширення свамша, тому на силі між Крішною та Баларамою різниці немає. Єдине, чим Вони відрізняються, — це будова тіла. Як перше поширення Верховного Бога, Баларама є головне Божество першого четверного прояву. Він головний помічник Шрі Крішни в Його трансцендентних діяннях.

Цього вірша вмістив у своєму щоденнику Шрі Сварупа Дамодара Ґосвамі, віддаючи шанобливі поклони Господеві Ніт'янанді Прабгу. Крім того, цей вірш являє собою сьомий з перших чотирнадцяти віршів «Шрі Чайтан'я- чарітамріти».

На думку знавців, Баларама, як головна постать у відначальному четверному прояві, — це ще й первинний Санкаршана. Баларама, перше поширення Крішни, поширюється у п'ять форм: 1) Маха-Санкаршана, 2) Каранабдгішаї, 3) Ґарбгодакашаї, 4) Кшіродакашаї та 5) Шеша. Ці п'ять довершених поширень відповідають за духовний та матеріальний космічні прояви. У цих п'яти постатях Господь Баларама допомагає Господу Крішні. Перші чотири з цих форм відповідають за проявлений космос, а Шеша — за особисте служіння Господеві. Шешу називають Ананта («безмежний»), тому що Він допомагає Господеві в Його незліченних поширеннях, виконуючи безмежне розмаїття послуг. Шрі Баларама — це Верховний Бог-Слуга, що слугує Господу Крішні в усіх сферах буття та знання. Господь Ніт'янанда Прабгу — а Він є той самий Верховний Бог-Слуга, Баларама, — так само слугує Господеві Ґауранзі, постійно перебуваючи поряд з Ним.

Це вірш із щоденника Шрі Сварупи Дамодари Ґосвамі. Він являє собою восьмий із перших чотирнадцяти віршів «Шрі Чайтан'я-чарітамріти».

За філософією санкг'ї матеріальний космос складається із двадцяти чотирьох елементів: п'яти грубих матеріальних елементів, трьох тонких, п'яти пізнавальних чуттів, п'яти діяльних чуттів, п'яти об'єктів чуттєвого задоволення та махат-таттви (сукупної матеріальної енерґії). Філософи-емпірики, нездатні сягнути далі за ці елементи, теоретизують, що поза ними немає нічого, крім ав'якти, неописанного. Але світ поза двадцятьма чотирма елементами не є неописанний, адже «Бгаґавад-ґіта» його описує як вічний (санатана). Поза проявленим і непроявленим буттям матеріальної природи (в'яктав'якта) існує природа санатана, яку іменують паравйома, духовне небо. Та природа за своїми якостями духовна, і тому в ній немає якісних відмінностей: там усе духовне, усе добре і все являє собою духовну форму Самого Шрі Крішни. Це духовне небо — прояв внутрішньої енерґії Шрі Крішни; воно відмінне від матеріального неба, яке проявляє зовнішня енерґія Шрі Крішни.У духовному світі, який сповнюють планети Вайкунтги, все пронизує Брахман, складений з безособистісних світлосяйних променів Шрі Крішни. Щоб скласти собі якесь уявлення про духовне небо, можна порівняти його з матеріальним небом: сонячне проміння в матеріальному небі можна порівняти до брахмаджйоті, світлосяйних променів Бога-Особи. У брахмаджйоті плавають незліченні планети Вайкунтги, духовні і тому самосяйні. Їхнє сяйво набагато перевершує сяйво Сонця. На всіх планетах Вайкунтги панує Бог-Особа Шрі Крішна, Його незліченні довершені частки або частки Його довершених часток. У найвищій частині духовного неба розміщена планета Крішналока, що має три області: Дварака, Матгура та Ґолока, або Ґокула.Для грубого матеріаліста царство Бога, Вайкунтга, — це, безперечно, диво. Але для невігласа диво все, тому що йому бракує знання. Царство Бога — не міф. Навіть матеріальні планети, мільйони й мільярди яких плаває в нас над головами, для невігласа є нерозгадане диво. Нині вчені-матеріалісти намагаються розкрити цю загадку, і, можливо, прийде такий день, коли люди Землі зможуть мандрувати космосом і на власні очі бачити розмаїття мільйонів цих планет. На кожній з планет панує таке саме розмаїття, яке ми бачимо на нашій планеті.Земля — крихітна часточка світобудови. Але невігласи, пишаючись оманливим науковим проґресом, напружують усі свої сили в гонитві за матеріальним збагаченням на цій планеті. Вони не знають багатих матеріальних можливостей, доступних на інших планетах. За даними сучасної астрономії на Місяці сила тяжіння відмінна від земної. Тож потрапивши на Місяць, можна буде піднімати величезні вантажі й плигати на величезну відстань. А в «Рамаяні» описано, як Хануман піднімав не просто вантажі, а цілі гори, і переплигнув через океан. Сучасні астрономи підтверджують, що це справді можливо.Хвороба сучасної освіченої людини полягає в тому, що вона не йме віри жодному слову явлених писань. Невірні безбожники не можуть поглибити свого розуміння духу, тому що не розуміють духовної енерґії. Невеликий плід баньяна містить сотні насінин, кожна з яких заховує силу породити ще один баньян, здатний принести ще мільйони таких плодів. Цей закон природи діє просто перед нашими очима, але як це можливо, для нас незбагненно. Це лише незначний приклад діяльності енерґії Верховного Бога, а є дуже багато таких явищ, яких не до снаги пояснити жодному вченому.Насправді, незбагненне все, адже істина відкривається тільки гідному її. Хоча існує безліч різних особистостей, від Брахми до крихітної мурахи, і хоча всі вони живі істоти, в кожного свій об'єм знання. Отож треба взяти знання з належного джерела. Насправді, єдине джерело, з якого ми можемо отримати знання, — це Веди. Чотири Веди, їхні додатки Пурани, «Махабгарата», «Рамаяна» та пов'язана з ними література (смріті) — це достовірні джерела знання. Якщо ми взагалі маємо намір здобути знання, ми повинні без вагань черпати його з цих джерел.Спочатку знання з явлених писань може здаватись неймовірним через наше нелогічне бажання в усьому перепевнитись за допомогою свого крихітного мозку. Але спекулятивний шлях пізнання в усьому недосконалий. Досконале знання, відкрите в явлених писаннях, засвідчують у своїх об'ємних коментарях великі ачар'ї. Жоден з них не піддавав сумніву шастри. Той, хто не вірить у шастри, — безбожник, а з безбожником радитись не слід, хоч який він видатний. Щоб набути істинного знання, слід звернутись до того, хто непохитно вірить у шастри в усьому їхньому розмаїтті. Спочатку таке знання може видаватись незбагненним, але коли його викладає справжній авторитет, смисл його відкривається і всі сумніви зникають.

Шріла Джіва Ґосвамі, великий авторитет та філософ в учнівській послідовності від Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, обговорює обитель Крішни у своїй «Крішна-сандарбзі». У «Бгаґавад-ґіті» Господь каже: «Моя обитель». Шріла Джіва Ґосвамі, аналізуючи природу обителі Крішни, посилається на «Сканда Пурану», у якій сказано:«Обителі Бога в матеріальному світі, як оце Дварака, Матгура та Ґокула, — це точні копії обителей Верховного Бога у Вайкунтга-дгамі, Божому царстві». Безмежна духовна атмосфера цієї Вайкунтга-дгами набагато вища за матеріальний космос і простягається за його межами. Це підтверджено у «Сваямбгува-тантрі», у розмові між Господом Шівою та Парваті про силу повторення мантри з чотирнадцяти складів. Там сказано:«Повторюючи цю мантру, треба постійно пам'ятати духовний світ, безмежно просторий і сповнений дерев бажання, які дарують усе, що в них попросять. Нижче за цю область Вайкунтги розміщена матеріальна енерґія в потенційному стані, причина матеріального прояву». Місця розваг Господа Крішни, як оце Дварака, Матгура та Вріндавана, вічно й незалежно існують на Крішналоці. Це істинні обителі Господа Крішни, і немає сумніву, що вони здіймаються понад матеріальним космічним проявом.Обитель, відому як Вріндавана чи Ґокула, називають також Ґолока. «Брахма-самхіта» повідомляє, що Ґокула, найвища область Божого царства, схожа на тисячопелюстковий лотос. Зовнішню частину цієї планети-лотоса утворює квадратна Шветадвіпа. У внутрішній частині Ґокули все досконало влаштовано для перебування Шрі Крішни та Його вічних супутників, як оце Нанда і Яшода. Ця трансцендентна обитель існує завдяки енерґії Шрі Баладеви, відначального довершеного Шеші, або Ананти. Цей опис підпирають також тантри, де сказано, що царством Бога називають обитель Шрі Анантадеви, довершеної частки Баладеви. Вріндавана-дгама — це сама серцевина чотирикутного царства Шветадвіпи, яке оточує Ґокулу Вріндавану зовні.За Джівою Ґосвамі Вайкунтга має також назву Брахмалока. «Нарада-панчаратра», описуючи таємницю Віджаї, повідомляє:«Повелитель ґопі, Ґовінда, головне Божество Ґокули, завжди насолоджується в обителі за назвою Ґолока, у найвищій частині духовного неба».На підставі авторитетних свідчень, які наводить Джіва Ґосвамі, можна зробити висновок, що Крішналока — це найвища планета духовного неба, яке простягається далеко за межами матеріального космосу. Задля розмаїття трансцендентної втіхи ігри Господа Крішни поділяються на три різновиди, які проходять у трьох обителях: Двараці, Матгурі та Ґокулі. Коли Крішна сходить у цей всесвіт, Він розважається в містах, що мають ту саму назву. Ці місця на землі невідмінні од первинних святих обителей у трансцендентному світі, достоту їх відтворюючи. Вони нічим не поступаються Самому Шрі Крішні і гідні такої самої шани, як і Він. Господь Чайтан'я проголосив, що треба поклонятись Господу Крішні, який називає Себе сином царя Враджі, і що так само треба поклонятись Вріндавана-дгамі.

Названі дгами з усемогутньої волі Господа Крішни можуть пересуватись у просторі. Коли Шрі Крішна сходить на поверхню Землі, Він на силі взяти з Собою також і Свої дгами, не змінюючи їхньої природної будови. Не слід проводити різницю між дгамами на Землі і в духовному небі, вважаючи відначальні дгами за духовні, а обителі на Землі — за матеріальні. Вони всі духовні. Тільки задля нас — неспроможних бачити у своєму теперішньому зумовленому стані розуміти нічого, крім матерії, — дгами і Сам Господь в образі арча являють себе перед нами у подібних до матерії формах, щоб дати нам змогу побачити дух матеріальними очима. Спочатку, можливо, неофітові це важко зрозуміти, але з часом, з його ростом у відданому служінні, це стане зрозумілішим, і він починає відчувати Господню присутність у цих видимих формах.

З милості Господа всі Його дгами і Він Сам можуть проявлятись одночасно в різних місцях, не втрачаючи своєї відначальної могутності. Бачити ці дгами в їхньому первісному вигляді може тільки той, хто вже розвинув цілковиту прив'язаність і любов до Верховного Бога.Шріла Нароттама даса Тгакура, великий ачар'я у послідовності вчителів від Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, задля нашого добра вказав, що досконало бачити дгами людина зможе тільки тоді, коли цілковито відмовиться від наміру панувати над матеріальною природою. Чим більше людина відмовляється від ницих непотрібних бажань насолоджуватись матерією, тим більше розвивається її духовне бачення. Недужий, який захворів через якусь шкідливу звичку, повинен бути готовий, слухаючись рекомендацій лікаря, відмовитись від того, що спричинило хворобу. Якщо пацієнт далі віддається шкідливій звичці, він не повинен сподіватись, що лікар його вилікує. Однак сучасна матеріалістична цивілізація підтримує хворобливу атмосферу. Жива істота являє собою духовну іскру, так само духовну, як і Господь. Єдина різниця між ними полягає в тому, що Господь великий, а жива істота мала. Якісно вони однакові, але кількісно відмінні. Отже, за своєю природою жива істота духовна, і тому може бути щаслива тільки в духовному небі, яке заповнюють незліченні духовні сфери, Вайкунтги. Тож духовна істота, зумовлена матеріальним тілом, повинна старатись одужати, а не нарощувати те, що спричинило хворобу.Невігласи, що з головою поринули в свої матеріальні надбання, безглуздо пишаються своїм становищем вождів і нехтують духовним призначенням людини. Хоча ці оманені вожді розробляють багатолітні плани, вони не здужають зробити щасливим людство, яке матеріальна природа зв'язала умовами троїстих нещасть. Законів природи не подолати жодними зусиллями. Врешті-решт таки доведеться скоритись смерті, найвищому законові природи. Смерть, народження, старість та недуги — це симптоми хвороби живої істоти. Тому найвища мета, яку повинна ставити собі людина, — це звільнитися від цих нещасть і повернутись додому, до Бога.

Це вірш із «Брахма-самхіти» (5.29). Цей опис обителі Крішни дає нам точні відомості про це трансцендентне місце, що відзначається не лише вічним, сповненим блаженства та знання життям, але й багатою рослинністю, безміром молока, величезною кількістю самоцвітів, прекрасних осель та садів, що за ними доглядають чарівні дівчата, кожна з яких — богиня щастя. Крішналока — це найвища планета духовного світу, під якою існує безліч сфер Вайкунтг, опис яких наведено в «Шрімад-Бгаґаватам». Коли Господь Брахма став на шлях самоусвідомлення, з милості Нараяни він отримав трансцендентний зір, яким зміг побачити сфери Вайкунтги. Згодом, з ласки Крішни, Брахминим очам відкрилась Крішналока. Цей трансцендентний зір скидається на телебачення, що дає змогу технічними засобами отримувати модульовані хвилі навіть з Місяця, тільки цей зір розвивають аскезою і медитативним самозаглибленням.«Шрімад-Бгаґаватам» (Друга пісня) проголошує, що Вайкунтгалока вільна від впливу матеріальних ґун природи, тобто якостей добра, страсті й невігластва. У матеріальному світі найвищу якість представляє добро, яке проявляється в правдивості, психічній врівноваженості, чистоті, владі над чуттями, простоті, знанні важливих істин, вірі в Бога, науковому розумінні і т.ін. Однак ці всі якості повні вад і змішані зі страстю. Натомість усі якості на Вайкунтзі являють собою внутрішню енерґію Бога, і тому вони цілковито духовні й трансцендентні, вільні від найменшого сліду матеріальної скверни. Жодній матеріальній планеті, навіть Сат'ялоці, не зрівнятися з духовними планетами, що на них нема й сліду п'яти якостей, притаманних матеріальному світові: невігластва, страждання, егоїзму, гніву та заздрості.У матеріальному світі все створене. Все, з чим ми стикаємось і про що можемо подумати, навіть самі наші тіло та розум, колись були створені. Це творення почалося з народженням Брахми, і творче начало якістю страсті пронизує весь матеріальний всесвіт. А що планети Вайкунтги відзначаються свободою від страсті, там ніщо не є створене. Усе там існує вічно. А що там немає і ґуни невігластва, то й не може бути мови, щоб там щось зникало чи руйнувалось. У матеріальному світі людина може намагатись досягти в усьому постійності, розвиваючи згадані вище якості добра, але добро в цьому світі змішане зі страстю та невіглаством, і тому ніщо тут не може бути постійним, попри всі добрі плани найліпших учених голів. Отож у матеріальному світі ми не знаємо, що таке вічність, блаженство і повнота знання. Але в духовному світі, що цілковито вільний від якостей ґун, все вічне, свідоме і сповнене блаженства. Там усе може говорити, все може пересуватись, все може чути, все може бачити, живучи найблагословеннішим вічним життям. За таких обставин там, природно, відсутній вплив простору і часу, проявленого як минуле, теперішнє й майбутнє. У духовному небі немає змін, тому що над ним час не владний. Отже, майа, сукупна зовнішня енерґія, що забирає пам'ять про наші стосунки з Богом і робить нас дедалі матеріалістичнішими, також не владна там.Як духовні іскорки променів трансцендентного тіла Господа, ми всі нерозривно з Ним пов'язані й рівні Йому за якостями. Матеріальна енерґія покриває духовну душу, але живі істоти на Вайкунтгалоці, де цих матеріальних покровів немає, ніколи не забувають про те, хто вони такі. Вони вічно свідомі своїх стосунків з Богом у природному становищі трансцендентного любовного служіння Господеві. Вони повсякчасно занурені в трансцендентне служіння Господеві, а з цього природно випливає, що їхні чуття також трансцендентні, адже Господеві неможливо служити матеріальними чуттями. Жителі Вайкунтгалоки не мають матеріальних чуттів, що їх використовують для підкорення матеріальної природи.Люди обмеженого розуміння висувають думку, що середовище без матеріальних якостей мусить бути якоюсь безформною порожнечею. Насправді духовний світ повен якостей, але вони відмінні від матеріальних, тому що там усе вічне, безмежне і чисте. Там усе просотує самосвітне сяйво, тож там не потрібно сонця, місяця, вогню, електрики і т.ін. Той, хто досягнув тієї обителі, вже не повертається до матеріального світу в матеріальному тілі. На планетах Вайкунтги немає розмежування на безбожників та вірних, тому що всі, хто оселяється там, звільнюються від матеріальних якостей, отож як сури, так і асури робляться однаково слухняними люблячими слугами Господа.Жителі Вайкунтги мають світлосяйні темні тіла, куди чарівніші й привабливіші за безрадісну білизну й чорноту тіл у матеріальному світі. Їхні тіла духовні, і тому не мають рівних у матеріальному світі. Краса осяяної блискавкою хмари дає лише слабке уявлення про їхню красу. Зазвичай жителі Вайкунтги вбираються у жовтий одяг. Їхні тіла дуже ніжні і гарної будови, а очі схожі на лотосові пелюстки. Як і Господь Вішну, жителі Вайкунтги мають по чотири руки, в яких красуються мушля, диск, булава та лотос. У них гарні, широкі груди, вкриті намистами з променистого, подібного до діаманта, металу, оздобленого коштовними самоцвітами, небаченими в матеріальному світі. Жителі Вайкунтги завжди осяйні і сповнені сили. Дехто з них має тіло кольору рожевого коралу, дехто — мов хризоберил, а дехто — мов лотос, і кожен має сережки з самоцвітами. Їхні голови заквітчані барвистими вінками.На Вайкунтгах є літаки, але вони не здіймають гуркоту. Матеріальними літаками літати небезпечно: вони можуть будь-коли впасти й розбитися, бо матерія з усякого погляду недосконала. Однак у духовному світі літаки теж духовні, і вони розливають навколо сліпуче духовне сяйво. Ці літаки не возять бізнесменів, політиків чи членів планувальних комісій, не возять вони й вантажів чи поштових мішків, тому що нічого такого там не буває. Ці літаки призначені суто для розважальних подорожей, і в них літають жителі Вайкунтги зі своїми казкової вроди небесними дружинами. Отож ці літаки з численними жителями та жительками Вайкунтги додають краси духовному небу. Нам навіть не уявити краси цих жителів, яку можна порівняти хіба до краси захмареного неба, помережаного срібними нитками блискавок. Духовне небо Вайкунтгалоки такою красою пишається завжди.Вайкунтгалоки завжди вщерть наповнені довершеним багатством внутрішньої енерґії Верховного Бога. Лотосовим стопам Бога-Особи там з дедалі палкішою любов'ю служать богині щастя. Ці богині щастя зі своїми подружками створюють постійний святковий настрій трансцендентних веселощів. Ні на мить не вгаваючи, вони завше оспівують славу Господа.У духовному світі безліч планет Вайкунтг, і порівняно з матеріальними планетами матеріального неба їх утричі більше. Отож усі політичні реформи нещасного заклопотаного матеріаліста обмежуються найнезначнішим куточком Божого творіння. Уже й не кажучи за цю планету, Землю, весь усесвіт з незліченними планетами усіх його галактик схожий на одне- єдине гірчичне зернятко в лантусі гірчиці. Але нещасний матеріаліст розробляє плани, як йому влаштуватись тут найвигідніше, і тим самим марнує свою цінну людську енерґію на те, що приречене на гірку поразку. Замість гайнувати час на спекуляцію та бізнес, людині ліпше було б прагнути простого життя і піднесеного духовного мислення. Так вона уникнула б нескінченних клопотів матеріалістичного життя.Навіть якщо вже матеріаліст прагне насолоджуватись досконалими матеріальними вигодами, він може дістатись планет, на яких є можливість зажити набагато більших матеріальних втіх, ніж на Землі. Найліпше з усього — це підготуватись так, щоб, покинувши тіло, повернутись до духовного неба. Однак якщо людина постановила собі насолоджуватись матеріальними речами, вона може, вдавшись до йоґічної сили, піднятись на інші планети в матеріальному небі. Iграшкові ракети космонавтів — це, щонайбільше, дитячі забави, що не допоможуть дістатися цих вищих планет. Система аштанґа- йоґи — це матеріальне мистецтво керувати життєвим повітрям, піднімаючи його з живота до пупа, від пупа до серця, від серця до ключиці, звідти до очей, звідти до маківки, а звідти на будь-яку планету за своїм бажанням. Вчені-матеріалісти вираховують швидкість, з якою можна пересуватись за допомогою повітря чи світла, але вони нічого не знають про швидкість, з якою можна пересуватись за допомогою розуму та інтелекту. Якоюсь невеликою мірою ми знайомі з швидкістю розуму, який ми на силі в одну мить перенести кудись за сотні тисяч кілометрів. А інтелект ще тонший за розум. Душа ще тонша за інтелект, вона, на противагу розуму та інтелекту, не матеріальна, а духовна, тобто антиматеріальна. Душа в сотні тисяч разів тонша і могутніша за інтелект. Отож можемо собі уявити швидкість, з якою душа пересувається з планети на планету. Немає потреби зайвий раз доводити, що душа подорожує власною силою, без допомоги жодних матеріальних засобів пересування.Під впливом тваринної цивілізації, яка вчить їсти, спати, боятись і втішати чуття, сучасна людина забула, наскільки могутня в неї душа. Як ми вже говорили, душа — це духовна іскра, у багато, багато разів осяйніша й могутніша за Сонце, Місяць чи електричний струм. Якщо людина не усвідомлює, що насправді вона душа, все її людське життя спливає намарне. Господь Чайтан'я прийшов з Господом Ніт'янандою, щоб врятувати людей від такої заблукалої цивілізації.«Шрімад-Бгаґаватам» також описує здатність йоґів діставатись до будь-яких планет всесвіту. Коли життєва сила піднімається до мозочку, виникає велика небезпека, що вона вибурхне через очі, ніс, вуха абощо, тобто через місця, які відносять до сьомого кола життєвої сили. Але йоґи вміють, повністю затримуючи обіг повітря, перекривати ці отвори. Після того вони врівноважують і зосереджують життєву силу між бровами. Досягнувши цього стану, йоґ спрямовує свою думку на планету, до якої прагне дістатись після виходу з тіла. Тепер він може вирішувати, куди йому йти — до обителі Крішни, на трансцендентні Вайкунтги, звідки він уже не муситиме опускатись до матеріального світу, чи на вищі планети матеріального всесвіту. Досконалий йоґ вільний у своєму виборі.Для досконалого йоґа, який навчився свідомо покидати своє тіло, перейти з однієї планети до іншої не важче, ніж звичайній людині прогулятись до продуктової крамниці. Як уже сказано, матеріальне тіло — це лише покриття духовної душі. Розум та інтелект — наче білизна, а грубе тіло, що складається із землі, води, повітря й такого іншого — це верхній одяг душі. Кожна піднесена душа, яка за допомогою йоґи усвідомила себе і розуміє зв'язок матерії з духом, може, коли захоче, без ускладнень скинути з себе це грубе вбрання. З Божої ласки ми вільні в своєму виборі. Ми маємо змогу жити і в духовному небі, і в матеріальному, на будь-якій планеті, яку оберемо, — Господь дуже добрий до нас. Однак, неправильно використавши цю свободу вибору, істота падає в матеріальний світ і зазнає троїстих страждань зумовленого життя. Матеріальне животіння, що його самохіть обрала для себе духовна душа, прекрасно відобразив Мільтон у «Втраченому раї». Однак душа на силі, якщо схоче, знову віднайти свій рай і повернутись додому, до Бога.У вирішальну мить смерті людина може зосередити життєву силу у міжбрів'ї і вирішити, куди їй іти. Якщо їй огидло залишатись зв'язаною в матеріальному світі, вона спроможна менш як за секунду дістатись трансцендентної обителі Вайкунтги, поставши там у духовному тілі, придатному для життя в духовній атмосфері. Їй досить забажати покинути матеріальний світ як у його тонкій, так і в грубій формах, тоді підняти життєву силу до тімені і вийти з тіла через отвір у черепі, який називають брахма-рандгра. Для досконалого йоґа це не важко.Звісно, людина наділена свободою волі, і якщо вона не прагне звільнитись від матеріального світу, вона може насолодитись життям брахма-пада (обійняти посаду Брахми), або відвідати Сіддгалоку, планети матеріально досконалих істот, здатних панувати над ґравітацією, простором, часом тощо. Для того щоб потрапити на ці вищі планети матеріального всесвіту, немає потреби залишати тонку матерію — розум та інтелект, досить скинути грубшу матерію — матеріальне тіло.Кожна планета має свою особливу атмосферу, і якщо хтось бажає відвідати ту чи іншу планету матеріального всесвіту, він мусить пристосувати своє матеріальне тіло до кліматичних умов цієї планети. Наприклад, якщо людина бажає переїхати з Iндії до Європи, де клімат інакший, їй слід подбати про інакший одяг. Подібно до цього, щоб досягти трансцендентних планет Вайкунтги, треба отримати зовсім інакше тіло. Але якщо хтось бажає піти на вищі матеріальні планети, він може залишити собі тонкий одяг: розум, інтелект та оманне его, — але мусить покинути своє грубе вбрання — тіло з землі, води, вогню і такого іншого.Вирушаючи на трансцендентні планети, треба змінити як грубе, так і тонке тіло, бо досягти духовного неба можна тільки в цілковито духовному тілі. Це «перевдягання» відбудеться саме собою під час смерті, якщо ми того забажаємо.«Бгаґавад-ґіта» підтверджує, що істота отримує наступне матеріальне тіло відповідно до своїх бажань під час виходу з тіла. Бажання, яке живе у її розумі, переносить її до відповідного середовища, як оце вітер переносить запахи. На жаль, тих, хто не практикує йоґи, грубих матеріалістів, що все життя намагаються задовольняти чуття, цілковито приголомшує розлад тілесних та розумових функцій під час смерті. Ці слуги грубих чуттів, обтяжені «важливими» задумами, бажаннями та зв'язками, які їх хвилювали за життя, прагнуть речей, що розходяться з їхніми інтересами, і тому безглуздо народжуються в нових тілах, які тільки помножують їхні матеріальні страждання.Отже, вкрай потрібно виховувати розум та інтелект, щоб під час смерті можна було свідомо забажати гідного тіла на цій чи на якійсь іншій матеріальній, або й на трансцендентній планеті. Цивілізація, яка не дбає про поступ безсмертної душі, просто створює умови для тваринного життя в невігластві.Велике безглуздя думати, що всі душі, залишивши тіло, потрапляють до одного місця. Після смерті душа потрапляє або туди, куди бажала потрапити вмираючи, або туди, куди її змушують піти з огляду на її вчинки в прожитому житті. Різниця між матеріалістом і йоґом полягає в тому, що матеріаліст неспроможний визначити собі наступного тіла, тимчасом як йоґ здатний свідомо обрати собі підхоже тіло, в якому можна насолоджуватись на вищих планетах. Протягом життя грубий матеріаліст, що тільки й думає, як потішити чуття, цілий день заробляє на прожиток своїй сім'ї, а вночі або марнує енерґію на статеву втіху, або лягає спати, обмірковуючи все зроблене за день. Так і триває одноманітне життя матеріаліста. Хоча звуться матеріалісти по-різному: бізнесмени, адвокати, політики, професори, судді, вантажники, злодюжки, робітники і т.д., — всі вони одне що їдять, сплять, бояться та задовольняють чуття, більше нічого. Так вони гайнують цінне життя на гонитву за розкішшю і нехтують нагодою, пізнавши дух, досягти досконалості.Однак йоґи намагаються зробити своє життя досконалим, і тому «Бгаґавад-ґіта» радить кожному стати йоґом. Йоґа — це метод, що дає змогу зв'язати душу з Господом у служінні Йому. Щоб практикувати цю йоґу, немає потреби змінювати своє суспільне становище, але що конче потрібно — це прийняти керівництво наставника. Як уже описано, йоґ здатний без жодних механічних засобів подорожувати де завгодно. Це вдається йому через те, що він вміє зливати розум та інтелект із життєвим повітрям, що циркулює в тілі, і оволодів мистецтвом керувати диханням. Завдяки цьому він вміє змішувати це життєве повітря з потоками повітря, що кружляють всесвітом, поза його тілом. Користаючись потоками цього всесвітнього повітря, йоґ може дістатися будь-якої планети, де він отримує придатне для життя в атмосфері даної планети тіло. Цей процес можна пояснити на прикладі трансляції радіопередач. Звукові хвилі, вийшовши з радіопередавача якоїсь певної станції, можуть за якісь долі секунди досягти другого кінця землі. Але звукова вібрація виникає в небі-ефірі, тоді як розум тонший за небо-ефір, як уже пояснено, а інтелект тонший за розум. Дух ще тонший за інтелект і має природу, цілковито відмінну від матерії. Тому нам важко навіть уявити швидкість, з якою духовна душа може пересуватись у всесвітньому просторі.Щоб досягнути влади над тонкими стихіями, як оце розум, інтелект та дух, потрібне відповідне виховання, відповідний спосіб життя і відповідне спілкування. Це виховання складають щирі молитви, віддане служіння, досягнення містичної досконалості і повна зануреність у діяльність душі та Наддуші. Грубому матеріалістові, хоч би він був філософ-емпірик, вчений, психолог чи хто завгодно, несила досягти в цьому успіху сліпими зусиллями та велемовністю.Матеріалісти, які здійснюють яґ'ї, великі жертвопринесення, порівняно ліпші за грубших матеріалістів, які не знають нічого вищого за лабораторії та пробірки. Проґресивні матеріалісти, що приносять жертви, можуть досягти вогненної планети Вайшванара, схожої на Сонце. На цій планеті, що розміщена на шляху до Брахмалоки, найвищої планети всесвіту, такий проґресивний матеріаліст має змогу звільнитись від залишків гріховної скверни. Очистившись, такий матеріаліст може піднятись до орбіти Полярної зірки (Дгрувалоки). Всередині її орбіти, що зветься Шішумара-чакра, розміщені Адіт'я-локи і планета Вайкунтга цього всесвіту.Очистившись, матеріаліст, який приніс багато жертв, пройшов суворі аскези і роздав у милостиню більшу частину своїх статків, може досягти таких планет, як Дгрувалока. Якщо він стане там ще праведнішим, він може піднятись вище і, пройшовши пуповиною всесвіту, досягти планети Махарлока, де живуть такі мудреці, як Бгріґу Муні. На Махарлоці можна пережити навіть часткове знищення всесвіту. Воно починається, коли Анантадева, що лежить в найнижчій частині всесвіту, створює велетенський вогонь. Жар його полум'я сягає навіть Махарлоки, і тоді її жителі перебираються на Брахмалоку. Брахмалока існує протягом двох парардг.Жителі Брахмалоки літають літаками, кількість яких не влягає підрахункам і механізм дії яких спирається не на янтри (машинну техніку), а на мантри (психічну силу). Жителі Брахмалоки мають розум та інтелект, і тому відчувають щастя й смуток, але там нікого не турбує старість, смерть, страх чи горе. Однак вони співчувають стражданням живих істот, що горять у вогні всесвітньої заглади. Жителі Брахмалоки не мають грубих матеріальних тіл, які треба залишати під час смерті, — вони трансформують свої тонкі тіла в духовні і входять у духовне небо. Жителі Брахмалоки можуть досягти досконалості трьома способами. Праведники, що досягли Брахмалоки завдяки добродійності, стають після відродження Брахми правителями всіляких планет; ті, хто поклонявся Ґарбгодакашаї Вішну, звільнюються разом із Брахмою; а чисті віддані Бога-Особи одразу ж протинають всесвітню оболонку і входять у духовне небо.Незліченні всесвіти скупчені в пінні згустки, тому лише деякі з них омиває вода Причинового океану. Збуджена поглядом Каранодакашаї Вішну, матеріальна природа породжує стихії елементів, яких загалом вісім і які розвиваються з тоншого до грубшого. Частина матерії розвивається в его, частина его розвивається в небо, його частина — в повітря, його частина — у вогонь, його частина — у воду, а її частина — у землю. Так створюється об'єм усесвіту, діаметр якого понад шість мільйонів кілометрів. Йоґ, який бажає крок за кроком прийти до звільнення, повинен прорватись крізь усі всесвітні оболонки, включно з оболонками тонкої матерії у формі трьох якісних станів. Той, кому це вдалося, уже ніколи не мусить повертатись до цього смертного світу.Як вказує Шукадева Ґосвамі, наведений опис матеріального та духовного небес не є ні уявний, ні утопічний. Ведичні гімни викладають дійсні факти, і ці гімни Господь Вāсудева відкрив Господу Брахмі, коли той Його задовольнив. Досконалості у своєму житті може досягти лише той, хто отримав чітке розуміння Вайкунтги і Верховного Бога. Треба завжди думати про Верховного Бога-Особу і розповідати про Нього, адже це радить і «Бгаґавад-ґіта», і «Бгаґавата Пурана» — два достовірні коментарі до Вед. Господь Чайтан'я зробив ці всі теми зрозумілішими й доступнішими для занепалих людей цієї епохи. Отож «Шрі Чайтан'я-чарітамріта» розкриває їх, щоб усі зацікавлені могли без труднощів у них розібратись.

Розлогі описи енерґій шрі, бгу та ніла можна знайти у літературі вайшнавів шкіл Рамануджі та Мадгви. В Бенґалії енерґію ніла іноді називають ліла. Ці три енерґії прислуговують чотирирукому Нараяні на Вайкунтзі. «Прапаннамріта», писання Шрі-сампрадаї, описує, як троє Альварів — Бгута-йоґі, Сара-йоґі та Бгранта-йоґі — у селищі Ґехалі навіч побачили Нараяну в домі брахмани, в якого зупинились. Ось як там змальований Нараяна:«Вони побачили лотосоокого Господа Вішну, Верховного Бога-Особу, що височів на Ґаруді, пригортаючи до грудей Лакшмі, богиню процвітання. Він був схожий на синю хмару, осяяну спалахами блискавок, а в двох руках із чотирьох Він тримав мушлю та диск. Його руки сягали аж до колін, і всі Його чудові члени були намащені сандаловою пастою і прикрашені блискучими оздобами. Він був вбраний у жовті шати, а обабіч Нього стояли Його енерґії Бгумі та Ніла».У «Сітопанішаді» є така згадка за енерґії шрі, бгу і ніла: махā-лакшмīр девеṣасйа бгіннāбгінна-рūпā четанāчетанāтмікā. сā девī трі-відгā бгаваті, ṣāктй-āтманā іччгā-ṣāктіṭ крійā-ṣāктіṭ сāкшāч-чгактір іті. іччгā-ṣактіс трі-відгā бгаваті, ṣрī-бгūмі-нīлāтмікā — «Маха-Лакшмі, верховна енерґія Господа, виявляє Себе по-різному. Вона розділяється на енерґії матеріальну та духовну, і в обох аспектах виконує функції енерґії бажання, твірної енерґії та внутрішньої енерґії. Енерґія бажання розділяється ще на три енерґії, а саме на шрі, бгу та ніла».Мадгвачар'я у своєму коментарі до «Бгаґавад-ґіти»(4.6), цитуючи явлені писання, зазначає, що Мати — матеріальна природа, яку сприймають як ілюзорну енерґію, Дурґу, має три окремі аспекти: шрі, бгу та ніла. Ці енерґії являють собою похідні енерґії Господа Вішну, і тому на тих, хто слабкий у духовному житті, діють як ілюзорна енерґія. Хоча не кожна енерґія має безпосередні стосунки з безмежним Господом, всі вони підпорядковані Йому, тому що Він повелитель усіх енерґій.У «Бгаґават-сандарбзі» (текст 23) Шріла Джіва Ґосвамі Прабгу пише: «У «Падма Пурані» згадано вічно щасливу обитель Верховного Бога, сповнену всіх багатств, серед яких є й енерґії шрі, бгу та ніла. «Маха-самхіта», обговорюючи трансцендентне ім'я та тіло Бога, також згадує Дурґу як енерґію Наддуші, пов'язану з живими істотами. Внутрішня енерґія проявляє свою діяльність у сфері особистих діянь Господа, а матеріальна енерґія проявляє три ґуни». Наводячи ще іншу цитату з явлених писань, Джіва Ґосвамі з'ясовує, що шрі — це енерґія Верховного Бога, яка підтримує космічний прояв, бгу — це енерґія, яка створює космічний прояв, а ніла, Дурґа, — це енерґія, яка творіння знищує. Діяльність усіх цих енерґій пов'язана з живими істотами, тому вони мають загальну назву джіва-майа.

Є дві категорії звільнених душ: ті, що звільнились з ласки Господа, і ті, що звільнились власними зусиллями. Тих, хто здобуває звільнення власними зусиллями, називають імперсоналістами. Вони зливаються з сліпучим сяйвом Господа, брахмаджйоті. Натомість відданим, що заслуговують звільнення відданим служінням, Господь пропонує чотири різновиди звільнення: салок'я (становище, рівне становищу Господа), саміп'я (постійне спілкування з Господом), саршті (багатства, рівні Господнім) і саруп'я (зовнішність, як у Господа).

Паравйома, область обителі Крішни, що поза планетами Вайкунтгами, являє собою сліпуче сяйво, яке випромінює тіло Крішни. Це сяйво називають брахмаджйоті. Трансцендентну область сяйва називають також Сіддгалока або Брахмалока. Коли імперсоналісти досягають звільнення, вони зливаються із сяйвом Брахмалоки. Ця трансцендентна область, поза сумнівом, духовна, але в ній немає ніякої духовної діяльності чи розмаїття. Її порівнюють до сонячного проміння, за яким криється сонячна куля, багата всілякого розмаїття.

Як осяйне сонце своїми могутніми променями здатне очистити будь-яку скверну, так цілковито духовний Бог-Особа на силі очистити від будь-яких матеріальних якостей кожного, кого Він приваблює. Навіть якщо хтось приваблюється до Верховного Бога через матеріальну хіть, з Господньої милості ця привабленість перетворюється в духовну любов до Бога. Так само, якщо хтось відчуває страх перед Господом чи ворожість до Нього, його теж очищує духовна привабленість до Господа. Хоча Бог великий, а жива істота мала, обоє вони духовні індивідуальності. Тому щойно між ними внаслідок вияву свободи вибору живої істоти виникають якісь взаємини, велика духовна істота приваблює крихітну живу істоту і таким чином цілковито звільняє її від пут матерії. Даний вірш узято із «Шрімад-Бгаґаватам» (7.1.30).

Цей вірш походить із «Бгакті-расамріта- сіндгу» (1.2.278) Шріли Рупи Ґосвамі. Цю саму тему Шріла Рупа Ґосвамі докладніше обговорює у «Лаґгу-бгаґаватамріті» («Пурва» 5.41). Там він посилається на «Вішну Пурану» (4.15.1), в якій Майтрея Муні запитує Парашару щодо Джаї та Віджаї. Майтрея Муні поцікавився, чому Хіран'якашіпу не досяг звільнення, хоча й став у наступному житті Раваною і втішався більшим матеріальним щастям, ніж півбоги, а ставши Шішупалою, який ганив Крішну, він після загибелі звільнився і злився з тілом Господа Крішни. Парашара відповів, що Хіран'якашіпу не визнав Господа Нрісімхадеву за Господа Вішну. Він подумав, що Нрісімхадева — це якась жива істота, що набула такої визначної сили всілякою праведною діяльністю. Охоплений пристрастю, він вирішив, що Господь Нрісімхадева — звичайна жива істота і не збагнув божественної природи Його тіла. Однак, загинувши від рук Господа Нрісімхадеви, у наступному житті він став Раваною, що володів безмежними багатствами. Як Равана, втішаючись безмежними матеріальними насолодами, він не зміг розпізнати в Господі Рамі Бога-Особу. Тому, навіть загинувши від Раминої руки, він таки не досягнув саюдж'ї, злиття з Господнім тілом. Бувши в тілі Равани, він надто привабився до Раминої дружини, Джанакі, і завдяки тому зумів побачити Господа Раму. Але Равана не зрозумів, що Господь Рама — це втілення, і натомість визнав Його за звичайну живу істоту. Однак, загинувши від Раминої руки, він отримав сприятливу нагоду народитись як Шішупала, який володів таким величезним багатством, що навіть міг вважати себе суперником Крішни. Хоча Шішупала завжди заздрив Крішні, він часто промовляв ім'я Крішни і повсякчасно думав про чарівний образ Крішни. Так, постійно думаючи про Крішну і говорячи про Нього, нехай навіть з ненавистю, він очистився від скверни своєї гріховної діяльності. Коли Шішупала як ворог загинув од Крішниної Сударшана-чакри, скверна його гріхів уже розтанула в постійному пам'ятуванні про Крішну і він досягнув звільнення, злившись із тілом Господа.З цієї історії стає зрозуміло, що навіть той, хто вважає Крішну за ворога і гине від Його руки, може звільнитись, злившись з тілом Крішни. Чого ж тоді досягають віддані, що завше з любов'ю думають про Крішну як про свого повелителя чи друга? Становище, якого досягають ці віддані, повинно бути ліпшим за Брахмалоку, безособистісне сяйво тіла Крішни. Віддані не можуть потрапляти в безособистісне сяйво Брахман, з яким прагнуть злитися імперсоналісти. Віддані дістають місце на Вайкунтгалоці або на Крішналоці.У бесіді між Майтреєю Муні та Парашарою Муні йшлося головно за те, чи сходять віддані — як оце Джая та Віджая, яких прокляли Кумари, — до матеріального світу щоепохи. Пояснюючи Майтреї історію Хіран'якашіпу, Равани та Шішупали, Парашара не сказав, що ці демони були раніше Джая й Віджая. Він просто описав три їхні послідовні перевтілення. Супутникам Верховного Бога-Особи на Вайкунтзі зовсім не конче приходити щоепохи, коли сходить Господь, щоб грати роль Його ворогів. «Падіння» Джаї й Віджаї сталося лише одної окремої епохи — Джая й Віджая не приходять як демони щодоби. Вважати, що деякі супутники Господа, щоб стати демонами, падають з Вайкунтги щоепохи, — груба помилка.Верховний Бог-Особа має всі нахили, які можна знайти в живої істоти, адже Він головна жива істота. Тому природно, що іноді Господь Вішну бажає поборотись. Як Він має нахили творити, насолоджуватись, дружити, мати матір та батька тощо, так само Він має нахил боротись. Iноді багаті пани та царі тримають борців, з якими вони влаштовують бої-розваги, і такі самі бої влаштовує Вішну. Демони, які воюють із Верховним Богом-Особою в матеріальному світі, — це, нерідко, Його супутники. Коли демонів обмаль, а Господеві кортить поборотися, Він спонукає когось із Своїх супутників на Вайкунтзі зійти й зіграти роль демона. У випадку, коли сказано, що Шішупала злився з тілом Крішни, треба розуміти, що цей Шішупала не був ні Джая, ні Віджая, це був справжній демон.У «Бріхад-бгаґаватамріті» Шріла Санатана Ґосвамі пояснює, що коли жива істота зливається із сяйвом Господа, Брахманом, таке звільнення не можна вважати за найвищий успіх у житті, тому що таке звільнення отримували навіть демони, як оце Камса, що прославився різнею брахманів та корів. У відданих таке звільнення викликає відразу. Віддані перебувають у справді трансцендентному стані, тоді як невіддані забезпечують собі пекельні умови життя. Життя відданого завжди відрізняється від життя демона, і усвідомлення відданого відрізняється від усвідомлення демона, як рай від пекла.Демонам властиво відчувати злобу проти відданих і вбивати брахманів та корів. Тому для демонів злитись із сяйвом Брахмана, можливо, й велика слава, але для відданих це пекло. Життєва мета відданого — розвинути досконалу любов до Верховного Бога-Особи. Ті, хто прагне злитися з сяйвом Брахмана, так само бридкі в своїх бажаннях, як демони. Віддані, що прагнуть спілкуватися з Верховним Господом і виконувати трансцендентне любовне служіння Йому, набагато за них вищі.

Тамас означає «темрява». Матеріальний світ занурений у темряву, тоді як поза його межами сяє світло. Це означає, що той, хто вийде за межі матеріального середовища, потрапить до світлосяйного духовного неба, безособистісне сяйво якого іменують Сіддгалокою. У це сяйво Брахмана входять філософи-майаваді, що прагнуть злитися з тілом Верховного Бога-Особи, а також демони, яких вбиває Крішна, наприклад Камса та Шішупала. Йоґи, що зливаються з Господом, медитуючи за методом йоґи Патанджалі, теж входять до Сіддгалоки. Цей вірш узято з «Брахманда Пурани».

У духовному небі проявляється друге поширення четверних форм Двараки в обителі Крішни. Серед цих форм — досконало духовних і не забруднених матеріальними якостями — Шрі Баладева представлений у подобі Маха- Санкаршани.Життєдіяльність духовного неба проходить у чистому духовному бутті під впливом внутрішньої енерґії. Ця діяльність виявляється в шістьох трансцендентних достоїнствах — проявах Маха-Санкаршани. Маха-Санкаршана являє Собою верховне джерело і мету діяльності всіх живих істот. Духовні іскри, що їх називають живими істотами, належать до межової енерґії, джіва-шакті, але підпадають під вплив матеріальної енерґії. Ці іскорки стикаються і з внутрішньою, і з зовнішньою енерґіями Господа, і саме тому їх називають частками межової енерґії.Аналізуючи четверні поширення Абсолютного Бога-Особи — Вāсудеву, Санкаршану, Прад'юмну та Аніруддгу, — імперсоналісти на чолі з Шріпадою Шанкарачар'єю витлумачили афоризми «Веданта-сутри» так, щоб вони узгоджувалися з ідеями школи імперсоналізму. Але Шріла Рупа Ґосвамі, що очолював шість Ґосвамі Вріндавани, розкриваючи глибинний смисл цих афоризмів, належно спростував твердження імперсоналістів у «Лаґгу-бгаґаватамріті» — природному коментарі на афоризми «Веданта-сутри».Як описано в «Падма Пурані», яку Шріла Рупа Ґосвамі цитує в «Лаґгу-бгаґаватамріті», в духовному небі є чотири сторони, що відповідають сходу, заходу, півночі та півдню, і в них перебувають Вāсудева, Санкаршана, Аніруддга і Прад'юмна. Такі самі Господні прояви розміщуються в чотирьох сторонах матеріального неба. «Падма Пурана» також описує Ведаваті-пуру — те місце духовного світу, в якому живе Вāсудева. Санкаршана живе на Вішнулоці, що розміщена понад Сат'ялокою. Маха-Санкаршана — це інше ім'я Санкаршани. Прад'юмна живе у Дварака-пурі, а Аніруддга лежить на вічному ложі, яке утворює Шеша (Його називають ще ананта-ṣаййā) на острові Шветадвіпа в молочному океані.

Коментуючи сорок другий афоризм другої глави другої кганди «Веданта-сутри» (утпаттй-асамбгавāт), Шріпада Шанкарачар'я дав облудне тлумачення природи четверного поширення (чатур-в'юхи). У віршах від 41 по 47 цієї глави «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» Шрі Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі спростовує облудні докази Шріпади Шанкарачар'ї, якими той намагається заперечити існування особистісного аспекту Абсолютної Iстини.Верховний Бог-Особа, Абсолютна Iстина, відмінний від будь-яких матеріальних об'єктів, які пізнають методом дослідів та чуттєвого сприйняття. Цю істину пояснює Господу Шіві Сам Нараяна, як то зафіксовано у «Нарада-панчаратрі». Однак Шанкарачар'я, втілення Шіви, з наказу Нараяни, свого повелителя, повинен був завести на манівці моністів, прихильників остаточного зникнення особи. У світі зумовленості всі живі істоти мають чотири основні вади, одна з яких — схильність обдурювати. Найвищою мірою цю схильність обдурювати проявив Шанкарачар'я, аби збити з пуття моністів.Насправді, зумовлена душа нездатна силою умоглядних роздумів усвідомити опис четверних поширень у ведичній літературі. Тому ці поширення треба визнати за такі, якими Їх описано. Веди по праву настільки авторитетні, що навіть якщо людина чогось не може охопити своїми обмеженими силами, їй треба визнати слова Вед і не створювати власних тлумачень на догоду своєму недосконалому розумінню. Проте в «Шарірака-бгаш'ї» Шанкарачар'я ще більше поглиблює непорозуміння моністів.Буття четверних поширень духовне і пізнати його можна тільки в стані васудева-саттви (шуддга-саттви), тобто нічим не зумовленого добра, яке відзначає того, хто цілковито занурився в усвідомлення Вāсудеви. Четверні поширення в усій повноті посідають усі шість щедрот Верховного Бога- Особи і сповна насолоджуються внутрішньою енерґією. Вважати, що Абсолютний Бог-Особа злидар чи що Йому бракує енерґії — тобто гадати, що Він безсилий, — просто ницо. Така ницість стала ремеслом зумовленої душі, дедалі отупляючи її. Той, хто не може розрізнити духовний світ і матеріальний, не володіє якостями, потрібними, щоб аналізувати чи пізнавати становище трансцендентних четверних поширень. У коментарі до «Веданта-сутри» (2.2.42–45) Його Святість Шріпада Шанкарачар'я зробив саме таку зухвалу спробу довести, що в духовному світі цих четверних поширень не існує.Шанкарачар'я каже (сутра 42), що віддані гадають: Верховний Бог-Особа, Шрі Крішна, — єдиний, вільний від матеріальних якостей і посідає трансцендентне тіло, повне блаженства і вічного буття. Він — найвища мета відданих, і вони гадають, що Верховний Бог-Особа поширюється ще в чотири трансцендентні форми: Вāсудеву, Санкаршану, Прад'юмну і Аніруддгу. З Вāсудеви, первинного поширення, походить Санкаршана, з Нього — Прад'юмна, а з Прад'юмни — Аніруддга (саме в такому порядку). Вāсудеву називають також Параматма, Санкаршану — джіва (жива істота), Прад'юмну — розум, а Аніруддгу — аханкара (оманне его). Серед цих поширень Вāсудеву вважають за джерело матеріальної природи. Отже, веде Шанкарачар'я, Санкаршану, Прад'юмну й Аніруддгу слід вважати за породження цієї первинної причини.Великі душі тримаються думки, що Нараяна, відомий також як Параматма, Наддуша, існує поза матеріальною природою, із чим згідна вся ведична література. Майаваді теж погоджуються, що Нараяна може поширюватись у різноманітні форми. Шанкара запевняє, що не збирається заперечувати цю частину переконань відданих, але він не може погодитися з уявленням про те, що Санкаршана походить із Вāсудеви, Прад'юмна походить із Санкаршани, а Аніруддга походить із Прад'юмни, бо, якщо визнати, що Санкаршана представляє живих істот, створених із тіла Вāсудеви, то тим самим живі істоти треба було б вважати невічними. Вважають, що живі істоти, щоб зрештою досягнути Верховного Господа, повинні звільнитись від матеріальної скверни, тривалий час поклоняючись у храмі Верховному Богові-Особі, читаючи ведичну літературу, практикуючи йоґу і роблячи праведні вчинки. Але якби живі істоти виникали якогось моменту з матеріальної природи, вони були б невічні і не мали б надії звільнитись і досягти товариства Верховного Бога-Особи. Якщо немає причини, немає й наслідків. У другій главі другої кганди «Веданта-сутри» Ачар'я Ведав'яса також спростував ідею про те, що живі істоти колись народились (нāтмā ṣрутер нітйатвāч ча тāбгйаṭ). А що живі істоти не створено, вони мають бути вічні.Шанкарачар'я каже (сутра 43): віддані гадають, що Прад'юмна, який, мовляв, представляє чуття, постав із Санкаршани, який, як вважають, представляє живих істот. Але неможливо зустріти, щоб особа породжувала чуття. Також віддані кажуть, що з Прад'юмни постав Аніруддга, який, як вважають, представляє его. Але, провадить Шанкарачар'я, якщо віддані не продемонструють, як его і засоби пізнання можуть постати з особи, таке пояснення «Веданта-сутри» неприйнятне, тому що більше ніхто з філософів так ці сутри не пояснює.Шанкарачар'я каже також (сутра 44), що не може погодитись із твердженням відданих про те, що Санкаршана, Прад'юмна й Аніруддга володіють такою самою могутністю, як Абсолютний Бог-Особа, сповнений шести щедрот: знання, багатства, сили, слави, краси та зреченості — і незаплямований народженням у якийсь певний момент часу. Навіть якщо Вони довершені поширення, Їх плямує факт народження. Вāсудева, Санкаршана, Прад'юмна й Аніруддга, окремі особи, не можуть бути чимось єдиним. Тому, якщо Їх визнати за абсолютних, довершених і рівних, це означало б, що існує багато Богів-Осіб. Але немає потреби вважати, що існує багато Богів-Осіб, бо визнати існування одного всемогутнього Бога достатньо, щоб пояснити все. Якщо визнати існування більш як одного Бога, це розходитиметься з твердженням про те, що Вāсудева, Абсолютний Бог-Особа, один і іншого немає. I навіть якщо пристати на те, що всі четверні поширення Верховного Бога тотожні, ми були б змушені погодитись із нелогічним висновком, що хтось із Них невічний. Якщо не визнати, що між цими особами є певні відмінності, то безглуздо обстоювати, що Санкаршана — це поширення Вāсудеви, Прад'юмна — поширення Санкаршани, а Аніруддга — поширення Прад'юмни. Між причиною і наслідком повинна бути якась різниця. Наприклад, горщик відрізняється від глини, з якої зроблений, і тому глину можна визнати за причину, а горщик — за наслідок. Без певної відмінності безглуздо розрізняти причину та наслідок. Мало того, послідовники засад Панчаратри обстоюють, що Вāсудева, Санкаршана, Прад'юмна та Аніруддга ніяк не відрізняються знанням чи якостями. Віддані вважають ці всі поширення за єдину сутність, але чому вони обмежують єдність цими чотирма поширеннями? Зрозуміло, що єдність не слід цим обмежувати, бо, як вказують усі шруті та смріті, всі живі істоти, від Брахми до крихітної мурахи, суть поширення Вāсудеви.Шанкарачар'я каже також (сутра 45): віддані — послідовники Панчаратри — проголошують, що якості Бога і Сам Бог, володар цих якостей, становлять одне й те саме. Але як школа бгаґавати може довести, що шість щедрот — мудрість, багатство, сила, слава, краса та зреченість — тотожні з Господом Вāсудевою? Це неможливо.У «Лаґгу-бгаґаватамріті» («Пурва» 5.165–193) Шріла Рупа Ґосвамі спростовує ці закиди Шріпади Шанкарачар'ї поглядам відданих на природу четверного поширення: Вāсудеви, Санкаршани, Прад'юмни та Аніруддги. Рупа Ґосвамі каже, що ці чотири поширення Нараяни перебувають у духовному небі, де Вони мають назву Махавастга. Серед цих поширень Вāсудеві поклоняються, медитуючи на Нього в своєму серці, тому що Він панівне Божество серця, як пояснено в «Шрімад- Бгаґаватам» (4.3.23).Санкаршана, друге поширення, — це особисте поширення Вāсудеви, проявлене для розваг. Санкаршана — вмістище всіх живих істот, і тому Його іноді іменують джіва. Санкаршана перевершує красою безліч повних місяців, що ллють променисте світло. Йому поклоняються як началові его. Він наділяє Анантадеву всіма енерґіями підтримувати світ. Крім того, для знищення всесвіту Він проявляється як Наддуша в серцях Рудри, Адгарми (уособлення безбожності), сарп (змій), Антаки (Ямараджі, повелителя смерті) і демонів.Прад'юмна, третій прояв, постає із Санкаршани. Ті, хто вирізняється інтелектом, поклоняються цьому поширенню Санкаршани, Прад'юмні, як началові інтелекту. В Iлавріта-варші богиня процвітання постійно оспівує славу Прад'юмни і служить Йому з великою відданістю. Його тіло іноді виглядає золотим, а іноді синім, як нові, налиті дощем мусонні хмари. Він — джерело матеріального творіння, і силою творчого начала наділяє Купідона теж Він. Лише з Його волі виникає завзяття, з яким усі люди, півбоги та інші живі істоти продовжують рід.Аніруддга, четвертий з четверного поширення, — це той, кому великі мудреці та знавці людських душ поклоняються як началові розуму. Його тіло синім кольором скидається на грозову хмару. Він піклується про підтримання проявленого космосу і являє Собою Наддушу Дгарми (божества релігійності), Ману (прародителів людства) і деват (півбогів). «Мокша- дгарма», одне з ведичних писань, називає Прад'юмну Божеством стихії розуму, а Аніруддгу — Божеством стихії его, але Панчаратра-тантри цілковито підтримують опис четверного поширення, який дає Шріла Рупа Ґосвамі.У «Лаґгу-бгаґаватамріті» («Пурва» 5.86–100) вичерпно з'ясовано природу незбагненних енерґій Верховного Бога- Особи. Спростовуючи докази Шанкарачар'ї, «Маха-вараха Пурана» проголошує:«Усі різноманітні поширення Бога-Особи трансцендентні і вічні, і всі вони періодично сходять у всі всесвіти матеріального творіння. Їхні тіла, що складаються з вічності, блаженства і знання, незнищенні. Для них неможливий розклад, адже вони не є утвори матеріального світу. Їхні тіла — це сконденсоване духовне буття, завжди сповнене всіх духовних якостей і вільне від бруду матерії».Збігається з цими словами і опис у «Нарада-панчаратрі»:«Несхибний Бог-Особа на силі по-різному проявляти Своє тіло відповідно до того, як Йому поклоняються, як оце коштовний камінь вайдур'я переливається синьою, жовтою та іншими барвами». Кожне втілення чимось відрізняється від решти. Це можливо завдяки незбагненній енерґії Господа, силою якої Він може одночасно проявляти Себе як єдиний, як різні часткові форми та як джерело цих часткових форм. Для незбагненних енерґій Господа немає нічого неможливого.Крішна один і іншого немає, але Він проявляється в різних тілах, як вказує Нарада в Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам»:«Воістину дивовижно, що єдиний Крішна одночасно став різними Крішнами в 16000 палаців, щоб одружитись з 16000 царівен» (Бгаґ.10.69.2). «Падма Пурана» також пояснює:«Той самий Бог-Особа, Пурушоттама, відначальна особа, завжди вільна від матеріальних якостей та скверни, на силі проявлятись у різноманітних формах, водночас в одній з них залишаючись лежати в одному місці».У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» сказано: йаджанті тван-майāс твāṃ ваі баху-мūртй-ека-мūртікам — «Мій Господи, хоча Ти проявляєшся в різноманітних образах, Ти один і іншого немає. Тому чисті віддані зосереджуються на Тобі одному і поклоняються тільки Тобі» (Бгаґ.10.40.7). У «Курма Пурані» сказано так:«Хоча Господь безособистісний, Він особа, хоча Він великий, Він менший за атом, хоча Він поза барвами, у Нього чорнувате тіло та червоні очі». З матеріального погляду ці описи здаються суперечливими, але якщо усвідомити, що Верховний Бог-Особа володіє незбагненними енерґіями, стає зрозуміло, що ці всі прояви можуть вічно суміщатись у Ньому. За нашого теперішнього стану нам не до снаги усвідомити духовну діяльність та її перебіг, але попри її незбагненність для зануреного в матеріальну дійсність розуму, нам не слід відкидати ці описи як суперечливі.Хоча це все здається незбагненним, для Абсолюта зовсім не важко погоджувати в Собі всі суперечливі елементи. «Шрімад-Бгаґаватам» засвідчує це в Шостій пісні (Бгаґ.6.9.34–37):«Господи, всі Твої трансцендентні ігри та розваги здаються незбагненними, тому що не вміщаються в рамки причинно- наслідкових зв'язків матеріальної думки. Ти здатний робити що завгодно, не вдаючись до фізичної дії. Веди кажуть, що Абсолютна Iстина має різноманітні енерґії і не мусить нічого робити особисто. Дорогий Господи, Ти цілковито вільний від матеріальних якостей. Ти можеш без нічиєї допомоги творити, підтримувати й знищувати весь прояв матеріальних якостей, але вся ця діяльність Тебе не змінює.Ти не пожинаєш плодів Своєї діяльності, на відміну від звичайних істот, демонів та півбогів, що мусять страждати або насолоджуватись внаслідку своїх вчинків у матеріальному світі. Тебе не заторкують наслідки Твоєї діяльності, і Ти вічно сповнений духовної енерґії. Нам важко це осягнути до кінця.Твої шість багатств безмежні, і тому нікому не злічити Твоїх трансцендентних якостей. Філософи та мислителі губляться в суперечливих явищах фізичного світу і заплутуються в мереживі логічних доказів та суджень. Спантеличені грою слів і збентежені розбіжними висновками писань, вони безсилі наблизитись у своїх теоріях до Тебе — владики й повелителя всіх істот, володаря незглибимої величі. Завдяки Своїй незбагненній енерґії Ти зберігаєш Свою непричетність до якостей цього світу. Ти невловимий для будь-яких матеріальних міркувань і завдяки Своєму чистому трансцендентному знанню залишаєшся недосяжний для будь-яких умоглядних методів пізнання. Завдяки Твоїй незбагненній енерґії в Тобі упогоджуються всі суперечності.Iноді Тебе вважають за безособистісного, іноді — за особу, але Ти один. Збентеженій людині линва може видатись якою- небудь змією. Задля таких збентежених людей, які не певні щодо Твоєї природи, Ти створюєш усілякі філософії, що відповідають їхньому спантеличеному стану».Ми повинні завжди пам'ятати про відмінність між діяльністю духовною та матеріальною. Верховний Господь — чистий дух і тому спроможний зробити що завгодно без сторонньої допомоги. В матеріальному світі, якщо ми хочемо зробити горщик, ми потребуємо глини, верстата і гончаря. Але ми не повинні поширювати свої матеріальні уявлення на діяльність Верховного Господа. Він на силі що завгодно створити в одну мить, незважаючи на брак умов, які нам здаються конче потрібними для цього. Коли Господь втілюється з якоюсь певною метою, це не означає, що Він не здатний досягти Свого, не з'являючись. Він може зробити все, просто побажавши цього, але з безпричинної милості приходить і ставить Себе в залежність від Своїх відданих. Він поводиться як син Яшодамати не тому, що залежить від її опіки, а тому, що бажає виявити Свою безпричинну милість. Коли Він приходить, щоб захистити Своїх відданих, Він приймає задля них пов'язані з цим труднощі та випробовування.У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що Господь до всіх живих істот ставиться однаково і нікого не має за ворога чи за друга, але до відданого, який постійно думає про Нього з любов'ю, Він відчуває особливу прихильність. З цього випливає, що до трансцендентних якостей Господа належить як безсторонність, так і вибіркова прихильність, які, проте, упогоджує Його незбагненна енерґія. Господь — це Парабрахман, джерело безособистісного Брахмана, всепронизуючого аспекту безсторонності. Однак в особистісному аспекті Господь володіє всіма трансцендентними багатствами і виявляє вибіркову прихильність до відданих. Бог проявляє і вибіркову прихильність, і безсторонність, і всі інші якості, бо якби їх не було в Ньому, їх би не було і в творінні. Бог вміщує в Собі все суще, тому в Ньому, як в Абсолюті, все досконало суміщається. У відносному світі такі якості проявляються спотворено і тому недвоїстість переломлюється в нашому сприйнятті як відразлива двоїстість. Перебіг життя в царині духу неможливо пояснити засобами логіки, і тому Господа іноді називають недосяжним для нашого розуміння. Але якщо просто визнати, що Господь незбагненний, то можна побачити, як у Ньому гармонійно поєднується все. Невіддані нездатні зрозуміти незбагненної енерґії Господа і для них сказано, що Господа не охопити звичайними засобами опису. Цю істину підтверджує автор «Брахма-сутр»: ṣрутес ту ṣабда-мūлатвāт — Верховний Бог-Особа незбагненний для звичайної людини і зрозуміти Його можна тільки за допомогою ведичних писань. «Сканда Пурана» каже те саме: ачінтйāṭ кгалу йе бгāвā на тāṃс таркеṇа йоджайет — «З приводу тем, які звичайній людині не збагнути, сперечатись не слід». Дивовижні якості ми подибуємо навіть у матеріальних речах, як-от коштовні камені та ліки. Часто їхні властивості важко витлумачити. Тому якщо не визнати незбагненної могутності за Верховним Богом-Особою, ми не зможемо обґрунтувати Його верховного становища. Велич Господа вважають незглибимою саме через Його незбагненну могутність.Невігластво і словоблуддя серед людей дуже поширені, але вони не допомагають зрозуміти незбагненних енерґій Верховного Бога-Особи. Доки ми будемо триматись за своє невігластво і гру словами, ми не визнаємо досконалості шести багатств Верховного Господа. Наприклад, одне з багатств Верховного Господа — це довершене знання. Тому як можна вбачати в Ньому якесь незнання? Ведичні повчання і розсудливі міркування доводять: в тому, що Господь підтримує космічний прояв і водночас залишається байдужим до нього, немає жодної суперечності, адже Господь володіє незбагненними енерґіями. Людині, в якої з думки не йдуть змії, мотузка ввижається змією, і так само людина, яка спантеличена матеріальними якостями і не має знання про Абсолют, бачить Верховного Бога-Особу через призму своїх ілюзій.Дехто може заперечити, мовляв, Абсолют хибував би на двоїстість, якби Він був одночасно всеохопна свідомість (Брахман) і Бог-Особа, сповнений шести багатств (Бгаґаван). Цей арґумент спростовує сутра: сварūпа-двайам īкшйате, проголошуючи, що попри зовнішнє враження в Абсолюті не може бути двоїстості, тому що Він один у всьому розмаїтті проявів. Якщо зрозуміти, що всі Свої різноманітні розваги Абсолют проявляє силою Своїх енерґій, це одразу ж усуває позірну несумісність Його незбагненно розбіжних енерґій. «Шрімад-Бгаґаватам» (3.4.16) так описує незбагненну могутність Господа:«Хоча Верховному Богові-Особі не треба нічого робити, Він таки діє, хоча Він вічно ненароджений, Він народжується, хоча Він найстрашніше для всіх — час, Він у страхові перед ворогом втікає з Матгури і ховається в фортеці, і хоча Він самодостатній, Він одружується з 16000 жінок. Ці розваги здаються вкрай суперечливими і спантеличують навіть наймудріших». Якби ці діяння Господа були проявом ілюзії, мудреці не ламали б над ними голову. Отже, ці діяння в жодному разі не слід брати за уявні. Коли в Господа виникають якісь бажання, Його незбагненна енерґія (йоґамайа) їх задовольняє, влаштовуючи всі ці розваги.Писання, що їх називають Панчаратра-шастрами, — це визнані ведичні писання, і їхню достовірність засвідчують великі ачар'ї. Ці писання не є плодом діяльності ґун страсті й невігластва. Знавці Вед та вчені брахмани називають їх іноді сатвата-самхіти. Як зазначає «Мокша-дгарма» (349.68), частина Шанті-парви у «Махабгараті», первісний автор цих писань — Нараяна, Верховний Бог-Особа. I проголошують ці писання звільнені мудреці, як ото Нарада чи В'яса, — вільні від чотирьох вад зумовленої душі. Першим Панчаратра- шастри уклав Шрі Нарада Муні. До сатвата-самхіт відносять і «Шрімад-Бгаґаватам». Шрі Чайтан'я Махапрабгу проголосив: ṣрīмад-бгāґаватам пурāṇам амалам — «Шрімад- Бгаґаватам» являє собою бездоганну Пурану». Криводушні коментатори та вчені, які спотворюють зміст Панчаратра- шастр, відкидаючи їхні приписи, чинять найогидніший злочин. За наших днів такі негідники-вчені навіть «Бгаґавад- ґіту», яку повідав Крішна, у своїх облудних коментарях витлумачують так, аби довести, ніби Крішни немає. Як майаваді перекручують панчаратріка-відгі, показано далі.1) У коментарі до «Веданта-сутри» 2.2.42 Шріпада Шанкарачар'я твердить, що Санкаршана — це джіва, або звичайна жива істота. Але в жодному ведичному писанні немає згадки про те, щоб хоч якийсь відданий назвав Господа Санкаршану звичайною живою істотою. Господь Санкаршана — це несхибне довершене поширення Верховного Бога-Особи і належить до категорії Вішну, Він існує поза творінням матеріальної природи. Він відначальне джерело живих істот. Упанішади виголошують: нітйо нітйāнāṃ четанаṣ четанāнāм — «Він найвища жива істота з усіх живих істот». Тому Він має ім'я вібгу-чайтан'я, «найбільший». Він безпосередня причина космічного прояву і безмежно малих живих істот. Господь Санкаршана — безмежна жива істота, а звичайні живі істоти — безмежно малі. Тому Його в жодному разі не слід зараховувати до числа звичайних живих істот, бо це розходилося б з висновком достовірних писань. Живі істоти теж не належать до світу народжень і смертей. Так запевняють Веди, і цього тримаються всі, хто стоїть на засадах писань і належить до ланцюга учнівської послідовності.2) Відповідаючи на коментар Шанкарачар'ї до «Веданта- сутри» 2.2.43, слід зауважити, що первинний Вішну, з якого походять усі категорії Вішну в різних їхніх проявах, — це Мула-Санкаршана. Мула означає «первинний». Санкаршана — це теж Вішну, але з Нього поширюються решта Вішну. Це засвідчує «Брахма-самхіта» (5.46), кажучи: як полум'я, запалене від іншого полум'я, світить і гріє незгірш первинного, так само Вішну, що походять із Мула-санкаршани, не поступаються первинному Вішну. Треба поклонятись Верховному Богові-Особі, Господу Ґовінді, що в такий спосіб поширює Себе.3) Відповідаючи на пояснення Шанкарачар'ї до сорок четвертої сутри, можна сказати, що жоден чистий відданий, твердий послідовник засад Панчаратри, ніколи не погодиться з твердженням, що всі поширення Вішну — різні особи, бо ця ідея цілковито хибна. Навіть Шріпада Шанкарачар'я у коментарі до сорок другої сутри визнає, що Бог-Особа природно здатний поширюватись у різні прояви. Отже, його коментар до сорок четвертої сутри суперечить його ж коментарю до сорок другої сутри. Ця хиба властива коментарям майаваді: в одному місці вони кажуть одне, а в іншому протилежне. Такими засобами вони намагаються спростувати вчення школи бгаґавати, не гребуючи навіть порушенням правил логіки. Потрібно з'ясувати, що хоча школа бгаґавати визнає четверні поширення Нараяни, це не означає, що вона визнає багатьох Богів. Віддані прекрасно знають, що Абсолютна Iстина, Верховний Бог-Особа, — один і іншого немає. Вони аж ніяк не пантеїсти, що поклоняються багатьом Богам, бо це суперечить ведичним настановам. Віддані цілковито й непохитно вірять, що Нараяна трансцендентний і що Він незбагненним чином володіє різноманітними трансцендентними енерґіями. Тому ми радимо вченим звернутись за довідкою до «Лаґгу- бгаґаватамріти» Шріли Рупи Ґосвамі, де ці ідеї чітко роз'яснено. Шріпада Шанкарачар'я спробував довести, що Вāсудева, Санкаршана, Прад'юмна та Аніруддга поширюються за принципом причинно-наслідкового зв'язку. Він порівняв Їх до глини і глиняних горщиків. Однак це вияв цілковитого невігластва, адже коли Господь поширюється, в цьому немає причин та наслідків (нāнйад йат сад-асат-парам). «Курма Пурана» теж зазначає: деха-дехі-вібгедо 'йаṃ неṣваре відйате квачіт — «Між тілом і душею Верховного Бога-Особи немає ніякої різниці». Причинно-наслідковий зв'язок чинний в сфері матеріального. Наприклад, можна бачити, що батькове тіло є причиною синового тіла, але душа не є ні причина, ні наслідок. На духовному рівні немає відмінностей, які відрізняють причину та наслідок. Всі форми Верховного Бога-Особи — верховний дух, і тому Вони однаковою мірою панують над матеріальною природою. Вони перебувають у четвертому вимірі і являють Собою панівні постаті трансцендентної царини. Їхні поширення вільні від найменшого сліду матеріальної скверни, тому що матеріальні закони не владні над Ними. А поза матеріальним світом закону причинно-наслідкового зв'язку не існує. Тому довершені, трансцендентні, досконалі поширення Верховного Бога-Особи не можна втиснути в рамки понять причини та наслідку. Доказ цьому ведична література:«Бог-Особа — досконалий і довершений. Він абсолютно досконалий, і тому все, що походить із Нього, як ось проявлений світ, — також довершене ціле і містить у собі все потрібне для його існування. Все, що походить із довершеного цілого, також цілком довершене. Господь — довершене ціле, і тому, дарма що з Нього постають незліченні довершені прояви, Він залишається довершено повний» («Бріхад-аран'яка Упанішада» 5.1). Цілком очевидно, що невіддані грубо спотворюють засади відданого служіння, ставлячи на один рівень космічний прояв — зовнішній аспект Вішну — і управителя майі, Верховного Бога-Особу, або Його четверне поширення. Рівняти майу і дух, або майу і Господа, — це ознака безбожності. Космічне творіння, що проявляє форми життя від Брахми до мурахи, — це зовнішній аспект Верховного Господа. Він обіймає одну чверть Господньої енерґії, як вказано в «Бгаґавад- ґіті» (екāṃṣеṇа стгіто джаґат). Космічний прояв ілюзорної енерґії — це матеріальна природа, і в ній усе створено з матерії. Тому не слід силувано порівнювати поширення матеріальної природи і чатур-в'юхи, четверні поширення Бога- Особи, що, на жаль, силкуються робити майаваді.4) Відповідаючи на пояснення Шанкарачар'ї до «Веданта- сутри» 2.2.45, «Лаґгу-бгаґаватамріта» («Пурва» 5.208-214) так описує трансцендентні якості та їхню духовну природу: «Дехто проголошує, що трансцендентне повинно бути порожнім, вільним від усіх якостей, бо, мовляв, якості проявляються тільки в матерії і скидаються на минущі, мерехтливі міражі. Але з цим не можна погодитись. Верховний Бог-Особа абсолютний, і тому Його якості невідмінні від Нього. Його форма, ім'я, якості і все інше, пов'язане з Ним, так само духовне, як і Він. Будь-який прояв якостей Абсолютного Бога- Особи тотожний Йому. Абсолютна Iстина, Бог-Особа, — це вмістище всієї насолоди, і тому всі трансцендентні якості, які Він проявляє, також сповнені насолоди. Це підтверджує писання «Брахма-тарка», де сказано, що Верховний Господь Харі Свої якості визначає Сам, тому трансцендентні якості Вішну та Його чистих відданих невідмінні від їхніх осіб. У «Вішну Пурані» до Господа Вішну звернена така молитва: «Нехай змилується над нами Верховний Бог-Особа, чиє буття ніколи не забруднюють матеріальні якості». У тій самій «Вішну Пурані» сказано також, що всі якості, які приписують Верховному Господеві, як ось знання, багатство, врода, сила та влада, невідмінні від Нього. Це підтверджує і «Падма Пурана», пояснюючи: коли сказано, що Верховний Господь не має якостей, такі описи слід розуміти як вказівку на те, що Він вільний від матеріальних якостей. У першій главі «Шрімад-Бгаґаватам» (1.16.29) сказано: ,,Дгармо, захиснику релігійних засад, в особі Крішни вічно проявлені всі шляхетні, високі якості. Ці трансцендентні якості прагнуть розвинути також і цілеспрямовані віддані та трансценденталісти"». З цього зрозуміло, що Господь Шрі Крішна, трансцендентна форма абсолютного блаженства, — це джерело всіх прекрасних трансцендентних якостей і незбагненних енерґій. На доказ цьому ми б радили прочитати «Шрімад-Бгаґаватам», Третю пісню, главу двадцять шосту, вірші 21, 25, 27 та 28.Арґументи Шанкари спростував також Шріпада Рамануджачар'я у «Шрі-бгаш'ї», своєму коментарі до «Веданта- сутри»: «Шріпада Шанкарачар'я спробував прирівняти філософію Панчаратр до філософії атеїста Капіли, щоб таким чином довести розбіжність Панчаратр і ведичних настанов. Панчаратри проголошують, що особа джіви, звана Санкаршана, постала з Вāсудеви, верховної причини всіх причин, що Прад'юмна, розум, постав із Санкаршани, і що Аніруддга, его, постав із Прад'юмни. Але не можна сказати, що жива істота (джіва) народжується чи що її створено, бо таке твердження розходилося б із словом Вед. Як сказано в «Катга Упанішаді» (2.18), для живих істот, як індивідуальних духовних душ, не існує ні народження, ні смерті. Всі ведичні писання проголошують, що живі істоти вічні. Тому, коли Санкаршану названо джіва, це означає, що Він панівне Божество живих істот. Аналогічно, Прад'юмна — панівне Божество розуму, а Аніруддга — панівне Божество его.Сказано, що Прад'юмна, розум, постав із Санкаршани. Але якби Санкаршана був звичайна жива істота, це було б неприйнятним, бо жива істота не може створити розум. Веди стверджують, що все — включно з життям, розумом та чуттями — походить з Верховного Бога-Особи. Розум ніяк не може виникнути з живої істоти, бо Веди засвідчують, що все походить із Абсолютної Iстини, Верховного Господа.Санкаршана, Прад'юмна та Аніруддга володіють всіма силами Абсолютного Бога-Особи, що узгоджується зі словами явлених писань, які містять незаперечні факти і які ніхто неспроможний спростувати. Тому цих членів четверного поширення аж ніяк не можна вважати за звичайних живих істот. Кожен з Них — довершене поширення Абсолютного Верховного Бога, і тому кожен рівний Верховному Господу знанням, багатством, енерґією, владою, звитяжністю та могутністю. Свідчення Панчаратр не можна відкидати. Тільки неосвічені люди, які не вивчали Панчаратр як годиться, гадають, що в питанні народження або появи живої істоти Панчаратри розходяться з шруті. У цьому питанні треба погодитись із присудом «Шрімад-Бгаґаватам», який вказує: «Абсолютний Бог-Особа, відомий як Вāсудева і дуже ласкавий до Своїх вірних відданих, поширюється в четверні форми, що підпорядковуються Йому і водночас всіма сторонами тотожні Йому». «Паушкара-самхіта» зазначає: «Писання, які рекомендують брахманам поклонятись четверному поширенню Верховного Бога-Особи, називаються аґами [визнані ведичні писання]». Вся вайшнавська література завіряє, що поклонятись цим четверним поширенням — все одно що поклонятись Верховному Богові-Особі Вāсудеві, який у Своїх різних поширеннях, сповнених шести багатств, може прийняти підношення Своїх відданих у формі плодів їхніх визначених обов'язків. Поклоніння поширенням, які Господь проявляє задля Своїх розваг, тобто Нрісімсі, Рамі, Шеші, Курмі та іншим, приводить людину до поклоніння четвірці Санкаршани. З цього рівня людина переходить до поклоніння Вāсудеві, Верховному Брахману. У «Паушкара-самхіті» сказано: «Поклоняючись Господеві за всіма приписами, можна досягти Верховного Бога-Особи, Вāсудеви». Санкаршану, Прад'юмну та Аніруддгу слід визнати за рівних Господу Вāсудеві, тому що всі Вони володіють незбагненною силою і здатні прибирати трансцендентного вигляду Вāсудеви. Санкаршана, Прад'юмна та Аніруддга ніколи не народжуються, але перед очима чистих відданих можуть втілюватись у різних проявах. Такий висновок усієї ведичної літератури. Те, що Господь Своєю незбагненною силою може проявлятись перед Своїми відданими, не суперечить вченню Панчаратр. Санкаршана, Прад'юмна та Аніруддга — це панівні Божества, відповідно, всіх живих істот, сукупного розуму та сукупного его, а тому називати Санкаршану, Прад'юмну та Аніруддгу джівою, «розумом» та «его» аж ніяк не суперечить писанням. Ці терміни позначають даних Божеств, як ось терміни «небо» чи «світло» іноді позначають Абсолютний Брахман.Писання повністю відкидають ідею про те, що жива істота створена. «Парама-самхіта» розповідає, що матеріальна природа, яку використовують для себе інші, насправді бездіяльна і мінлива. Царина матеріальної природи — це поле діяльності для корисливих трудівників. А що матеріальна царина вічно пов'язана з Верховним Богом-Особою, то сама вона також вічна. У всіх самхітах джіву (живу істоту) визнано вічною, а в Панчаратрах повністю відкинуто думку про те, що жива істота народжується. Все, що створене, мусить також загинути. Тож якщо визнати живу істоту народженою, доведеться також визнати, що вона гине. Але ведичні писання обстоюють, що жива істота вічна. Отже не слід вважати, що живу істоту колись створено. На початку «Парама-самхіти» виразно сказано, що постійно змінюється тільки обличчя матеріальної природи. Тож «початок», «знищення» і всі інші терміни цього ряду доречні тільки тоді, коли йдеться за матеріальну природу.Взявши це все до уваги, стає ясно, що твердження Шанкарачар'ї про те, що Санкаршана народжується як джіва, цілковито розходиться зі словами Вед. Наведеними вище доказами його твердження цілковито спростовано. Щодо цього дуже корисно прочитати коментар Шрідгари Свамі на «Шрімад- Бгаґаватам» (3.1.34)».Докладне спростування арґументів Шанкарачар'ї, який намагається довести, що Санкаршана — звичайна жива істота, можна знайти в коментарі Шрімат Сударшаначар'ї до «Шрі- бгаш'ї», який називають «Шрута-пракашіка».Відначальний четверний прояв — Крішна, Баладева, Прад'юмна та Аніруддга — поширюється в другу четвірку, що перебуває на планетах Вайкунтгах у духовному небі. Отже, четверні поширення в духовному небі являють Собою другий прояв первинної четвірки в Двараці. Як уже пояснено, і Вāсудева, і Санкаршана, і Прад'юмна, і Аніруддга — це незмінні, трансцендентні довершені поширення Верховного Господа, не пов'язані з матеріальними якостями. Форма Санкаршани в другому четверному поширенні не тільки представляє Собою Балараму, а й становить першопричину Причинового океану, де спить Каранодакашаї Вішну, видихаючи насінини незліченних усесвітів.У духовному небі діє духовна твірна енерґія, звана шуддга- саттва. Це чиста духовна енерґія, і вона підтримує усі планети Вайкунтги з усією пишнотою явлених там щедрот знання, багатства, звитяги та ін. У всіх цих діях шуддга-саттви проявляється могутність Маха-Санкаршани, місця остаточного спочинку всіх індивідуальних живих істот, які страждають у матеріальному світі. Коли настає час знищення космічного прояву, живі істоти, з природи незнищенні, спочивають у тілі Маха-Санкаршани. Тому Санкаршану іноді називають сукупною джівою. Як духовні іскри, живі істоти схильні поринати в бездіяльність, коли стикаються з матеріальною енерґією, як оце іскри вогню схильні згасати, щойно покидають полум'я. Однак духовна вогненність живих істот відроджується, якщо вони спілкуються з Верховною Iстотою. Жива істота може перебувати і в матерії, і в дусі, тому джіву називають межовою енерґією.Санкаршана — це джерело Карана Вішну, первинного втілення, що творить всесвіти. I цей Санкаршана — лише часткове поширення Шрі Ніт'янанди Рами.

Безособистісне сліпуче сяйво, Брахман, становить зовнішнє середовище, в якому плавають планети духовного неба, Вайкунтги. Поза тим безособистісним Брахманом простягається великий Причиновий океан, що розділяє матеріальне і духовне небеса. Матеріальна природа — це бічний утвір цього Причинового океану.Каранодакашаї Вішну, що лежить в Причиновому океані, створює всесвіти, просто скидаючи оком на матеріальну природу. Тож особисто Крішні не доводиться мати з матеріальним творінням жодної справи. Це засвідчує і «Бгаґавад-ґіта», вказуючи, що Господь кидає погляд на матеріальну природу і вона породжує численні матеріальні всесвіти. Безпосередньо з матеріальним творінням не стикаються ні Крішна на Ґолоці, ні Нараяна на Вайкунтзі. Вони стоять цілковито осторонь матеріальної енерґії.Кидати погляд на матеріальне творіння, що починається за межами Причинового океану, — це функція Маха-Санкаршани у формі Каранодакашаї Вішну. Матеріальну природу пов'язує з Богом-Особою тільки Його погляд, і більш нічого. Сказано, що енерґія цього погляду запліднює її. Матеріальна енерґія, майа, навіть ніколи не дотикається Причинового океану, тому що Господь кидає на неї Свій погляд з великої відстані.Сила Господнього погляду збуджує всю космічну енерґію, і вона одразу приходить у рух. З цього можна зрозуміти, що матерія, з усією її могутністю, сама по собі безсила. Вона починає діяти з милості Господа, і тоді злагоджено проявляється все космічне творіння. Певною мірою це можна пояснити, порівнявши з заплідненням жінки. Матір пасивна, але батько вкладає в неї свою енерґію, і вона зачинає дитину. У своєму лоні вона постачає все потрібне для того, щоб дитина народилась. Так само Господь приводить матеріальну природу в рух, і вона тоді постачає все потрібне для розвитку космосу.Проявлення матеріальної природи має дві стадії. Аспект, який зветься прадгана, постачає матеріальні складники для розвитку космосу, а прояв, який зветься майа, примушує ці складники, схожі своєю минущістю на морську піну, проявитись. Насправді, першопричина минущих проявів матеріальної природи — це духовний погляд Господа. Бог-Особа — це пряма, або віддалена, причина творіння, а матеріальна природа — непряма, або безпосередня, причина. Вчені-матеріалісти, горді своїми винаходами, які вони вважають за чудесні, не можуть побачити могутність Верховного Бога, яка лежить в основі матерії. Тому своїми фокусами така наука просто стягує людство до безбожництва, відвертаючи суспільство від мети людського життя. Втративши з ока мету життя, матеріалісти домагаються самодостатності і ніяк не збагнуть, що з Божої ласки матеріальна природа вже самодостатня. Отак, обдурюючи широкий загал міфом про поступ цивілізації, вони порушують гармонійну самодостатність матеріальної природи.Вважати, що все суще обмежується матеріальною природою, і не розуміти первинної причини всього — це невігластво. Господь Чайтан'я з'явився для того, щоб розсіяти цю темряву невігластва, запаливши іскру духовного життя, яке з Його безпричинної милості може осяяти весь світ.Пояснюючи, як діє під Крішниним впливом майа, автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» наводить приклад із залізним прутом у вогні: хоча прут не вогонь, розжарившись, він обпікає, наче вогонь. Так само, всі дії та наслідки матеріальної природи — це, насправді, діяльність не матеріальної природи, а енерґії Верховного Господа, проявленої через матерію. Електричний струм передається через мідний провідник, але це не означає, що мідь — це струм. Струм виникає на електростанції під наглядом досвідченої живої особи. Аналогічно, за всім хитросплетінням природних законів стоїть велика жива істота, так само особистісна, як інженер за пультом електростанції. Все космічне творіння злагоджено функціонує саме завдяки Його інтелекту.Ґуни природи, що безпосередньо спричинюють матеріальну діяльність, теж первісно створив Нараяна. Це можна пояснити на простому прикладі. Коли гончар виліплює з глини горщик, гончарне колесо, інструменти і глина — це безпосередні причини появи горщика, але головна причина — гончар. Так само, Нараяна — це головна причина всіх матеріальних творінь, а матеріальна енерґія постачає для них лише складові елементи. Отож без Нараяни всі інші причини самі по собі безсилі, як без гончаря безсилі гончарне колесо та знаряддя. Нехтуючи Богом-Особою, вчені-матеріалісти скидаються на людей, які турбуються про гончарне колесо та його обертання, про гончарські інструменти і сировину, але не знають про існування гончаря. Через це сучасна наука породила нездорову безбожну культуру, яка перебуває в глибокому невігластві щодо найвищої мети. Науковий проґрес треба скерувати на досягнення високої мети. Ця висока мета — Бог-Особа. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що по багатьох, багатьох життях пошуку люди великої мудрості, які найважливішим вважають розумовий досвід, можуть збагнути Бога-Особу, причину всіх причин. Коли людина досконало пізнає Господа, вона віддається Йому і стає махатмою.

Майа, зовнішня енерґія Верховного Бога- Особи, поділяється на дві частини. Майа і спричинює космічний прояв, і постачає його складові частини. Як причина космічного прояву вона має назву майа, а як джерело його складових елементів вона має назву прадгана. Ці різні аспекти зовнішньої енерґії докладно описано в «Шрімад- Бгаґаватам» (11.24.1–4). В іншому місці «Шрімад-Бгаґаватам» (10.63.26) складові елементи і причину матеріального космічного прояву описано так:«Мій Господи! Час, діяльність, провидіння і природа становлять чотири частини причинового аспекту зовнішньої енерґії [майі]. Зумовлена життєва сила, тонкі матеріальні складники, що звуться драв'я, і матеріальна природа (поле діяльності, на якому замість душі діє оманне его), а також шістнадцять складників тіла: одинадцять чуттів та п'ять елементів (земля, вода, вогонь, повітря та ефір), — становлять аспект майі, який постачає складники творіння. Тіло постає з діяльності, а діяльність постає з тіла, як оце дерево росте з насінини, що виростає на дереві. Цей взаємозв'язок причин та наслідків називають майа. Мій дорогий Господи, Ти можеш врятувати мене з цієї круговерті причин та наслідків. Я поклоняюсь Твоїм лотосовим стопам».Хоча жива істота передусім зв'язана з причиновим аспектом майі, складники майі впливають на її дії. У причиновому аспекті майі є три діяльні чинники: знання, бажання та дія. Складники матеріального світу — це другий прояв майі, прадгана. Iншими словами, коли три якості майі існують у приспаному стані, їх окреслюють назвами пракріті, ав'якта або прадгана. Слово ав'якта, «непроявлене», — це інша назва прадгани. На стадії ав'якта матеріальна природа не проявляє розмаїття. Розмаїття проявляє інший аспект майі, прадгана. Тому назва прадгана важливіша за назви ав'якта чи пракріті.

Зовнішню енерґію, що складається з прадгани, або пракріті, — аспекту, який постачає складники, та з майі — причинового аспекту, називають майа-шакті. Бездіяльна матеріальна природа не є справжня причина матеріального прояву — всі складові частини космосу приводить у рух Каранарнавашаї, Маха-Вішну, довершене поширення Крішни. Свою силу постачати складові частини космосу матеріальна природа набуває саме від Нього. Її порівнюють до заліза, що саме по собі не здатне гріти чи обпікати, але, стикнувшись із вогнем, здатне розливати тепло та обпікати. Матеріальна природа — наче залізо, тому що самостійно, без дотику Вішну, якого порівнюють до вогню, вона діяти нездатна. Матеріальну природу приводить у рух силою Свого погляду Господь Вішну, і тоді подібна до заліза матеріальна природа стає джерелом складників космосу, як розпечене до червоного жару залізо стає джерелом вогню. Самостійно матеріальна природа стати джерелом матеріальних складників нездатна. Це роз'яснює Шрі Капіладева, втілення Верховного Бога, у «Шрімад-Бгаґаватам» (3.28.40):«Хоча дим, охоплені полум'ям дрова та іскри загалом відносять до складових частин вогню, охоплені полум'ям дрова таки відмінні від вогню, і дим відмінний від охоплених полум'ям дров». Матеріальні елементи (земля, вода, вогонь тощо) порівняно тут до диму, живих істот — до іскор, а матеріальну природу в аспекті прадгани — до охоплених полум'ям дров. Але всі вони черпають силу з Верховного Бога-Особи і тільки тому здатні проявити свої властивості. Iншими словами, Верховний Бог-Особа — це джерело всіх проявів. Матеріальна природа може постачати складники космосу тільки тоді, коли її наснажує погляд Верховного Бога-Особи.Як жінка може народити дитину тільки після того, як її запліднить сім'я чоловіка, так і матеріальна природа може постачати матеріальні елементи тільки після того, як на неї гляне Маха-Вішну. Отже, прадгана аж ніяк не може бути незалежна від нагляду Верховного Бога-Особи. Це підтверджено в «Бгаґавад-ґіті»(9.10): майāдгйакшеṇа пракṛтіṭ сūйате са-чарāчарам: пракріті, сукупна матеріальна енерґія, діє під наглядом Господа. Первинне джерело матеріальних елементів — це Крішна. Тому атеїстичні послідовники філософії санкг'ї, розглядаючи як джерело всіх елементів матеріальну природу і не беручи до уваги Крішни, чинять річ так само безглузду, як безглузді намоги надоїти молока з сосковидних шкіряних відростків, що звисають із козиної шиї.

Веди пояснюють, що космічний прояв, який розгортається перед очима зумовлених душ, спричинив Бог- Особа, Абсолютна Iстина, задіявши Свої відповідні енерґії, хоча атеїсти приходять до висновку, що космічне творіння проявляє матеріальна природа. Енерґія Абсолютної Iстини має три прояви: духовний, матеріальний та межовий. Абсолютна Iстина тотожна Своїй духовній енерґії. Тільки під впливом духовної енерґії матеріальна енерґія може діяти і тимчасові матеріальні прояви можуть набувати діяльного вигляду. У зумовленому стані живі істоти, що належать до межової енерґії, являють собою суміш духовної та матеріальної енерґій. Первісно межова енерґія підпорядкована духовній, але, підпорядкувавшись матеріальній енерґії і все забувши, живі істоти з непам'ятних часів блукають у матеріальному світі.Зумовлений стан — це наслідок неправильного використання особистої незалежності живої істоти на духовному рівні, що розлучило живу істоту з духовною енерґією. Але коли Верховний Господь чи Його чистий відданий милостиво просвітлюють живу істоту і вона бажає відродити свій предвічний стан любовного служіння, тоді вона стає на благословенний рівень вічного блаженства та знання. Межова енерґія, — джіва, жива істота, — зловживає своєю незалежністю і цурається свого стану вічного слуги тоді, коли починає на свій розсуд вважати себе не енерґією, а володарем енерґії. Це хибне уявлення про свою сутність розвиває в ній бажання орудувати матеріальною природою.Матеріальна природа являє собою протилежність духовної енерґії. Насправді матеріальна енерґія може діяти тільки разом із духовною. Первинна енерґія Крішни духовна, але діє вона по-різному. Отак електрична енерґія, по-різному проявляючись, може створювати як холод, так і тепло. Матеріальна енерґія — це духовна енерґія, покрита хмарою ілюзії, майі. Через це матеріальна енерґія сама по собі не самодостатня. Крішна наснажує матеріальну енерґію Своєю духовною енерґією, і тоді вона здатна до дії, як-от розпечене у вогні залізо здатне діяти, як вогонь. Матеріальна енерґія здатна до дії тільки тоді, коли Крішна наснажить її духовною енерґією.Коли живу істоту, що теж належить до духовної енерґії Верховного Бога-Особи, покриває хмара матеріальної енерґії, вона забуває про діяльність духовної енерґії і вважає всю діяльність матеріального прояву за чудо. Але той, хто у повній свідомості Крішни виконує віддане служіння і таким чином вже помістив себе у духовну енерґію, може зрозуміти, що матеріальна енерґія не може незалежно виявляти свою могутність: все, що відбувається, відбувається завдяки впливу духовної енерґії. Матеріальна енерґія являє собою спотворену видозміну духовної енерґії, і через те вона представляє все в спотвореній формі, породжуючи хибні уявлення і двоїстість. Матеріалістичні вчені та філософи, заворожені чарами матеріальної енерґії, гадають, що вона діє сама по собі, і тому зазнають у своїх починаннях поразки, як людина, яка в омані намагається доїти сосковидні шкіряні вирости на козячій шиї. Як не видоїти молока з цих шкіряних виростів, так і не пізнати відначальної причини творіння, висуваючи теорії, породжені з матеріальної енерґії. Такі спроби — прояв невігластва.Матеріальну енерґію Верховного Бога-Особи називають майа, тобто ілюзія, тому що у своїх двох аспектах (один з яких постачає матеріальні елементи, а другий спричинює матеріальний прояв) вона не дає зумовленій душі змоги пізнати істину щодо творіння. Однак, коли жива істота звільняється від життя, зумовленого матерією, вона може збагнути обидва впливи матеріальної природи: і той, що покриває, і той, що спантеличує.Джерело творіння — це Верховний Бог-Особа. Як підтверджує «Бгаґавад-ґіта»(9.10), космічний прояв діє під керівництвом Верховного Господа, що наділяє матеріальну енерґію трьома матеріальними якостями. Приведені в рух цими якостями, елементи, які постачає матеріальна енерґія, утворюють найрізноманітніші речі, так само як художник утворює найрізноманітніші картини, змішуючи три кольори: червоний, жовтий та синій. Жовтий колір уособлює якість добра, червоний — страсть, а синій — невігластво. Барвисте матеріальне творіння — це просто поєднання і взаємодія цих трьох якостей, що, змішуючись, утворюють 81 поєднання (3х3 дорівнює 9, 9х9 дорівнює 81). Під впливом ілюзорної матеріальної енерґії зумовлені душі, зачаровані цим вісімдесят одним різновидом виявів суміші матеріальних якостей, прагнуть орудувати матеріальною енерґією, так само як метелик прагне насолоджуватись полум'ям. Ця ілюзія — прямий результат того, що зумовлена душа забула свої вічні стосунки з Верховним Богом-Особою. Коли душу зумовлює матеріальна енерґія, вона шукає чуттєвої насолоди, а коли її осяває духовна енерґія, вона береться служити Верховному Господу в тих стосунках, які її вічно пов'язують з Ним.Крішна — це первинна причина духовного світу, а також прихована причина матеріального прояву. Крім того, Він первинна причина межової енерґії, живих істот. Він і провадить, і підтримує живі істоти, які називають межовою енерґією з огляду на те, що вони можуть діяти або під опікою духовної енерґії, або під покровом матеріальної. За допомогою духовної енерґії ми можемо зрозуміти, що незалежність відзначає тільки Крішну, що силою Своєї незбагненної енерґії здатний діяти, як тільки забажає.Верховний Бог-Особа — це Абсолютне Ціле, а живі істоти — це частки Абсолютного Цілого. Цей зв'язок між Верховним Богом-Особою та живими істотами вічний. Аж ніяк не слід погоджуватись із помилковою думкою, ніби незначна матеріальна енерґія може розбити духовне ціле на крихітні частки. Ця теорія майаваді не знаходить опертя в «Бгаґавад- ґіті». Навпаки, «Бгаґавад-ґіта» виразно вказує, що живі істоти вічно були і є крихітні частки верховного духовного цілого. Як частка ніколи не зрівняється з цілим, так і жива істота, крихітна часточка духовного цілого, ніколи не зрівняється з Верховним Цілим, Абсолютним Богом-Особою. Хоча кількісно Верховний Господь і живі істоти пов'язані як ціле й частки, за своїми якостями частки і ціле єдині. Отож живі істоти завжди якісно єдині з Верховним Господом, але перебувають в залежності від Нього. Верховний Бог-Особа орудує всім, а живі істоти завжди перебувають під орудою або духовної, або матеріальної енерґії. З цього видно, що живій істоті ніколи не стати повелителем матеріальної чи духовної енерґій. Природне становище живої істоти — завжди підпорядковуватись Верховному Богові-Особі. Коли вона погоджується діяти відповідно до цього становища, вона осягає досконалість життя, але якщо вона повстає проти цього закону, вона потрапляє в зумовлений стан.

У формі Каранодакашаї Вішну Господь Своїм поглядом запліднює матеріальну природу. Трансцендентні корпускули цього погляду являють собою частки духу, духовні атоми, що з'являються в різних видах життя відповідно до сімені своєї карми з попереднього космічного прояву. А Сам Господь Своїм частковим втіленням створює сукупність незліченних всесвітів і входить у кожен з них як Ґарбгодакашаї Вішну. Як Він стикається з майею, пояснює «Бгаґавад-ґіта», порівнюючи їхній зв'язок із зв'язком між повітрям та небом. Небо входить у кожну матеріальну річ, але залишається до всього далеким.

Цей опис твірної енерґії Господа походить із «Брахма-самхіти» (5.48), яку склав Господь Брахма, особисто все пізнавши. Під час видиху Маха-Вішну з Нього виходять духовні насінини всесвітів у подобі молекул, схожих на ті втричі більші за атом часточки, які видно в тонесенькому сонячному промені. У наші часи дослідження атому вченим- атомникам було б корисно опрацювати дану в цьому вірші інформацію про те, як усе творіння розвивається з духовних атомів, що виходять із тіла Господа.

Коли Господь Брахма, вкравши всіх Крішниних телят і друзів-пастушків, повернувся і побачив, що телята й хлопчики так само бавляться з Крішною, він на знак своєї поразки підніс цю молитву (Бгаґ.10.14.11). Зумовлена душа, навіть рівня самого Брахми, що порядкує цілим усесвітом, не йде ні в яке порівняння з Богом-Особою, здатним породжувати незліченні всесвіти просто духовними променями з пор Свого тіла. Вченим-матеріалістам варто повчитись у Шрі Брахми, слова якого змушують замислитись над нашою незначущістю порівняно з Богом. Ці молитви Брахми можуть багато чого навчити гордіїв, які безпідставно пишаються накопиченою силою.

Ознаки пуруші описано в «Лаґгу-бгаґаватамріті». Описуючи втілення Верховного Бога-Особи, автор наводить цитату з «Вішну Пурани» (6.8.59), де сказано: «Я складаю шанобливі поклони Пурушоттамі, Господу Крішні, що завжди вільний від скверни шести проявів матеріальної двоїстості; чиє довершене поширення, Маха-Вішну, скинувши оком на матерію, створює проявлений космос; що Він поширюється у всілякі трансцендентні форми, єдині й невідмінні між Собою; що Він — повелитель всіх живих істот; що Він завжди вільний від забруднення матеріальної енерґії; що Він, з'являючись у матеріальному світі, здається одним із нас, хоча має вічне, духовне, блаженне, трансцендентне тіло». Підсумовуючи цього вірша, Рупа Ґосвамі визначає, що пурушею називають довершене поширення Верховного Бога- Особи, діяльність якого пов'язана з матеріальною енерґією.

Цей вірш наведено у «Лаґгу-бгаґаватамріті» («Пурва» 2.9). Він являє собою цитату з «Сатвата-тантри».

Це цитата з «Шрімад-Бгаґаватам»(1.3.28).

Описуючи втілення та їхні ознаки, «Лаґгу- бгаґаватамріта» зазначає, що, коли Господь Крішна сходить опікуватись творенням матеріального прояву, Він діє як аватара, тобто втілення. Є дві категорії аватар: уповноважені віддані і тад-екатма-рупа (Сам Господь). За приклад тад- екатма-рупи може служити Шеша, а приклад втілення-відданого — це Васудева, батько Господа Крішни. Шріла Баладева Від'ябгушана щодо цього зауважує, що матеріальний космічний прояв — це ізольоване царство Бога, куди Богові іноді потрібно прийти і виконати якесь завдання. Довершена частка Господа, через яку Господь Крішна виконує такі завдання, — це Маха-Вішну, первоначало всіх утілень. Поверхові дослідники роблять незрілий висновок, що і причина, і джерело елементів космічного прояву — це матеріальна енерґія і що живі істоти покликані насолоджуватись матеріальною природою. Але віддані школи бгаґавати, філософської традиції, в якій вичерпно й докладно систематизовані всі такі речі, розуміють, що сама по собі матеріальна природа не може ні постачати матеріальні елементи, ні спричинювати матеріальний прояв. Силу постачати матеріальні елементи матеріальна природа дістає від погляду верховного пуруші, Маха-Вішну, і причиною матеріального прояву її можна назвати тільки після того, як Він її наснажить відповідною силою. Обидва прояви матеріальної природи — як причини матеріального творіння і як джерела його елементів — залежать від погляду Верховного Бога-Особи. Різні поширення Верховного Господа, які наснажують матеріальну енерґію, називаються довершеними поширеннями або втіленнями. Як пояснює аналогія багатьох світильників, запалених від одного, жодне з цих довершених поширень та втілень не поступаються Самому Вішну; однак з огляду на те, що їхня діяльність полягає в керуванні майею, їх іноді називають майіка, тобто «пов'язані з майею». Даний вірш походить із «Шрімад- Бгаґаватам»(2.6.42).

Цей вірш узято з «Бгаґаватам» (1.3.1). У поясненні Мадгви на «Шрімад-Бгаґаватам» згадано, що у духовному світі присутні такі шістнадцять духовних енерґій: 1) шрі, 2) бгу, 3) ліла, 4) канті, 5) кірті, 6) тушті, 7) ґір, 8) пушті, 9) сат'я, 10) ґ'янаґ'яна, 11) джая уткаршіні, 12) вімала, 13) йоґамайа, 14) прахві, 15) ішана та 16) ануґраха. У поясненні до «Лаґгу-бгаґаватамріти» Шріла Баладева Від'ябгушана сказав, що перелічені енерґії мають також такі дев'ять назв: 1) вімала, 2) уткаршіні, 3) ґ'яна, 4) крія, 5) йоґа, 6) прахві, 7) сат'я, 8) ішана та 9) ануґраха. У «Бгаґават-сандарбзі» Шріли Джіви Ґосвамі (вірш 103) вони описані як шрі, пушті, ґір, канті, кірті, тушті, іла, джая; від'явід'я, майа, самвіт, сандгіні, хладіні, бгакті, мурті, вімала, йоґа, прахві, ішана, ануґраха та інші. Усі ці енерґії проявляють свою дію в різних сферах верховної досконалості Господа.

У «Лаґгу-бгаґаватамріті» Шріла Рупа Ґосвамі, пояснюючи становище Господа, трансцендентного до матеріальних якостей, каже, що Вішну, повелитель і наглядач матеріальної природи, пов'язаний з матеріальними якостями певним чином. Його зв'язок з цими якостями називається йоґа. Однак начальник в'язниці сам не в'язень. Так само, хоча Верховний Бог-Особа Вішну керує складеною з ґун природою і наглядає за нею, з матеріальними ґунами Він не стикається. Поширення Господа Вішну завжди зберігають Своє верховне становище, Вони ніколи не стикаються з матеріальними якостями. Хтось може сказати, що Маха-Вішну не може мати взагалі ніякого зв'язку з матеріальними якостями, бо якби такий зв'язок існував, «Шрімад-Бгаґаватам» не оповідав би, що матеріальна природа, соромлячись свого невдячного завдання підбурювати живих істот проти Верховного Господа, ніяково ховається за Його спиною. Цей сумнів розвіюється, якщо з'ясувати, що слово ґуна в даному випадку означає «порядкування». Господь Вішну, Господь Брахма та Господь Шіва — це три повелителі в цьому всесвіті, які керують трьома ґунами, і їхній зв'язок з ґунами слід визначити як йоґу. Це зовсім не означає, що якості природи зв'язують цих осіб. I серед цих трьох повелителів Господь Вішну завжди керує всіма трьома якостями. Шкода й мови, щоб Він міг підпасти під їхню владу.Хоча матеріальна природа спроможна проявлятись у причиновому та постачальному аспектах тільки завдяки поглядові Верховного Бога-Особи, цей погляд на матеріальні якості ні за яких обставин на Господа не впливає. З волі Верховного Господа в матеріальному світі відбуваються всілякі якісні зміни й перетворення, але Сам Господь Вішну цілковито недоступний для будь-яких матеріальних прив'язаностей, змін та забруднень.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам» (1.11.38).

Ніщо не може існувати чи відбуватись без впливу енерґії бажання Господа. З цього випливає, що все проявлене творіння спочиває на енерґії Господа, але це не дає права висувати невиправданого припущення, що матеріальний прояв і Верховний Бог-Особа тотожні. Хмара може спочивати в небі, але це не означає, що небо і хмара — це одне й те саме. Аналогічно, складена з ґун матеріальна природа і її утвори аж ніяк не тотожні з Верховним Господом. Схильність орудувати матеріальною природою, майею, цілковито чужа єству Верховного Бога-Особи. Коли Він сходить до матеріального світу, Він зберігає Свою трансцендентну природу, непідвладний матеріальним якостям. I в духовному, і в матеріальному світах Він завжди повелитель усіх енерґій. Він завжди лишається вмістищем неоскверненої духовної природи. У матеріальному світі Господь задля Своїх розваг з'являється в різних втіленнях і зникає, але при тому Він — джерело всіх космічних проявів.Матеріальний прояв не може існувати окремо від Верховного Господа, але Господь Вішну, Верховний Бог-Особа, попри Свій зв'язок з матеріальною природою, в жодному разі не влягає її впливові. Його предвічне тіло вічного блаженства і знання ніколи не підпорядковується трьом якостям матеріальної природи. Це особлива сила незбагненних енерґій Верховного Господа.

У «Махабгараті» (Шанті-парва) сказано, що той, хто є Прад'юмною, є також Аніруддгою. Він також батько Брахми. Отож Ґарбгодакашаї Вішну та Кшіродакашаї Вішну — це тотожні довершені поширення Прад'юмни, відначального Божества, якому поклоняється Брахма, що народжений на лотосі. Як порядкувати космосом, радить Брахмі саме Прад'юмна. Як Брахма народився, докладно описано в «Шрімад-Бгаґаватам»(3.8.15–16).Описуючи, як проявляються три пуруші, «Лаґгу-бгаґаватамріта» вказує, що Ґарбгодакашаї Вішну має чотирируку форму; а коли Він входить усередину всесвіту і лягає на молочний океан, Він стає відомий як Кшіродакашаї Вішну, Наддуша всіх живих істот включно з півбогами. У «Сатвата- тантрі» сказано, що третє втілення пуруша, Кшіродакашаї Вішну, перебуває в кожному серці як Наддуша. Він — поширення Ґарбгодакашаї Вішну, проявлене для розваг.

Чотирнадцять світів перелічено у «Шрімад- Бгаґаватам», Другій пісні, п'ятій главі. Вищі планетні системи складають: 1) Бгур, 2) Бгувар, 3) Свар, 4) Махар, 5) Джанас, 6) Тапас та 7) Сат'я. Сім нижчих планетних систем це: 1) Тала, 2) Атала, 3) Вітала, 4) Нітала, 5) Талатала, 6) Махатала та 7) Сутала. Нижчі планети мають спільну назву Патала. З-поміж вищих планетних систем Бгур, Бгувар та Свар становлять Сварґалоку, а решту називають Март'ялока. Тому весь усесвіт відомий як Трілока.

Серед вод, породжених потом Ґарбгодакашаї Вішну, Господь лягає на Шешу, довершене поширення Вішну, описане в «Шрімад-Бгаґаватам» та в чотирьох Ведах таким чином:Прояв Вішну, званий Ананта-шаяна, має тисячі рук та ніг і тисячі очей. Він безпосередньо породжує всі втілення в матеріальному світі.

Шрі Баладева Від'ябгушана каже, що, хоча Вішну — панівне Божество якості добра в матеріальному світі, Він ніколи не підпадає під її вплив, тому що розподіляє цю якість просто Своєю верховною волею. Сказано, будь- яка жива істота може отримати від Господа все щастя, досить Йому забажати. У «Вамана Пурані» сказано, що один і той самий Вішну поширюється як Брахма та Шіва, щоб порядкувати різними якостями.Беручи до уваги те, що Господь Вішну поширює якість добра, Його іменують Саттватану. Iм'я Саттватану мають численні поширення Кшіродакашаї Вішну. Тому усі ведичні писання вказують, що Вішну вільний від будь-яких матеріальних якостей. У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» мовиться:«Верховний Бог-Особа, Харі, завжди вільний від скверни ґун матеріальної природи, тому що Він стоїть поза матеріальним проявом. Він джерело знання всіх півбогів на чолі з Господом Брахмою і очевидець усього. Тому кожен, хто поклоняється Верховному Господу Вішну, теж звільняється від скверни матеріальної природи» (Бгаґ.10.88.5). Свободи від забруднення матеріальної природи можна досягти, поклоняючись Вішну, і тому, як уже згадано, Його називають Саттватану.

Махешвара, Господь Шіва, — це не звичайна жива істота, але він і не рівний Господу Вішну. «Брахма-самхіта» пояснює різницю між Господом Вішну і Господом Шівою, влучно порівнюючи Вішну до молока, а Шіву до йоґурту. Йоґурт на один погляд зовсім не схожий на молоко, але з іншого погляду це те ж таки молоко.

У «Сіддганта-шіромані», астрологічному творі, так описано різні океани: 1) океан солоної води, 2) океан молока, 3) океан йоґурту, 4) океан очищеного масла, 5) океан соку цукрової тростини, 6) океан вина і 7) океан прісної води. На південь від океану солоної води розміщений океан молока, де живе Господь Кшіродакашаї Вішну. Там Йому поклоняються півбоги, як оце Брахма.

Ось як описано Вішнулоку в цьому всесвіті у цитаті з «Вішну-дгармоттари», яку наводить «Лаґгу- бгаґаватамріта» («Пурва» 2.36–24): «Понад Рудралокою, планетою Господа Шіви, розміщена планета Вішнулока, з окружністю близько 640 тис. кілометрів. Цієї планети не досягнути жодному смертному. Вище за цю Вішнулоку й на схід від гори Сумеру в океані солоної води лежить золотий острів Маха-Вішнулока. Iноді туди приходять Господь Брахма та інші півбоги, щоб зустрітися з Господом Вішну. Господь Вішну там лежить на ложі і Йому служить богиня щастя. Сказано, що під час чотирьох місяців дощового сезону Він насолоджується сном на ложі, за яке Йому править Шеша Наґа. На схід од Сумеру простягається молочний океан, в якому на білому острові стоїть біле місто, і там можна побачити Господа, що зі Своєю дружиною, Лакшміджі, сидить на троні з Шеші. Цей прояв Вішну також насолоджується сном під час чотирьох місяців дощового сезону. Шветадвіпа в молочному океані розміщена трохи південніше за океан солоної води. Підраховано, що площа Шветадвіпи становить близько 515тис. квадратних кілометрів. Цей острів трансцендентної краси для задоволення Господа Вішну та Його дружини прикрашають побажай-дерева». Про Шветадвіпу згадано у «Брахманда Пурані», «Вішну Пурані», «Махабгараті» і «Падма Пурані», а у «Шрімад-Бгаґаватам»(11.15.18) за неї сказано так:«Любий Уддгаво, знай, що Моя трансцендентна форма Вішну на Шветадвіпі так само божественна, як і Я. Кожен, хто помістить Господа Шветадвіпи у своєму серці, вирветься з пут шести матеріальних нещасть: голоду, спраги, народження, смерті, скорботи й ілюзії. Так можна повернути собі свою первинну, трансцендентну форму».

Господь Вішну, що лежить на молочному океані, втілюється у різних образах, щоб підтримувати закони космосу й усувати причини неспокою. Такі втілення з'являються кожної манвантари (тобто кожного правління Ману, що живуть по 71 х 4 320 000 років). За один день Брахми народжується й помирає, звільняючи місце для наступного, чотирнадцять таких Ману.

Навіть небесні жителі, які населяють планетні системи Сварлока та вищі, не здатні побачити Господа Вішну на Шветадвіпі. Не маючи змоги дістатись до острова, вони можуть тільки прийти на узбережжя молочного океану і піднести Господеві трансцендентні молитви, у якихось особливих випадках просячи Його з'явитись як втілення.

Господь Шветадвіпи посідає безмежну силу творити та знищувати. Шрі Ніт'янанда Прабгу, бувши Сам Баладева, первинна форма Санкаршани, являє Собою первинну форму Господа Шветадвіпи.

Господь Шветадвіпи поширює Себе в Шеша Наґу, що на Своїх незліченних каптурах тримає всі планети. Ці велетенські планетні сфери на духовних каптурах Шеша Наґи виглядають, наче гірчичні зернятка. Закон тяжіння, про який говорять науковці, лише частково пояснює дію енерґії Господа Санкаршани. Iм'я «Санкаршана» етимологічно пов'язане з поняттям тяжіння. Про Шеша Наґу згадано у «Шрімад-Бгаґаватам»(5.17.21), де сказано:«Мій Господи, ведичні гімни іменують Тебе дійовою причиною творення, підтримання та знищення всесвіту. Але насправді Ти трансцендентний щодо всіх обмежень і тому відомий як безмежний. На тисячах Твоїх каптурів спочивають незліченні планетні сфери, наче гірчичні зернятка, настільки крихітні, що Ти навіть не помічаєш їхньої ваги». Далі «Бгаґаватам»(5.25.2) каже:«У Господа Анантадеви тисячі каптурів. Кожен з них тримає планетну сферу, що здається гірчичним зернятком».

Шріла Джіва Ґосвамі у «Крішна-сандарбзі» змальовує Шеша Наґу так: «Шрі Анантадева має тисячі облич і цілковито незалежний. Завжди готовий служити Верховному Богові-Особі, Він повсякчасно Його супроводжує. Санкаршана — це перше поширення Вāсудеви. Він з'являється з власної волі, і тому Його називають сварат, цілковито незалежний. Отже, Він безмежний і трансцендентний щодо всіх обмежень часу й простору. Він же з'являється як тисячоголовий Шеша». У «Сканда Пурані», у главі «Айодг'я-махатм'я», півбог Iндра попрохав Господа Шешу, який стояв перед ним у подобі Лакшмани: «Будь ласка, йди до Своєї вічної обителі, Вішнулоки, де присутнє також Твоє поширення Шеша зі зміїними каптурами». Відіславши так Лакшману в область Патала, Господь Iндра повернувся до своєї обителі. З цієї цитати випливає, що, коли сходить Господь Рама, Санкаршана з четверного поширення приходить з Ним як Лакшмана. Коли Господь Рама зникає, Шеша знову відокремлюється від особи Лакшмани. Тоді Шеша повертається до Своєї обителі в області Патали, а Лакшмана повертається до Своєї обителі на Вайкунтзі.«Лаґгу-бгаґаватамріта» подає такий опис: «Санкаршана з другого ряду четверних форм приходить як Рама, разом з Собою беручи Шешу, який тримає планетні сфери. Шеша проявляється у двох постатях: в одній Він тримає планети, а в другій служить Господеві як ложе. Той Шеша, який тримає планети, є вповноваженим втіленням Санкаршани, і тому Його іноді називають Санкаршана. Прояв Шеші в подобі ложа завжди Себе держить як вічний слуга Господа».

Щодо цього можна пригадати випадок, який мав місце з двома нашими санн'ясі, коли ми проповідували про маха-мантру Харе Крішна в Гайдарабаді. Один з цих санн'ясі доводив, що «Харе Рама» стосується до Шрі Баларами, а другий заперечував, доводячи, що «Харе Рама» означає Господь Рама. Врешті їхня суперечка дійшла до мене і я розсудив так: якщо хтось каже, що «Рама» у «Харе Рама» — це Господь Рамачандра, а хтось інший каже, що «Рама» у «Харе Рама» — це Шрі Баларама, то вони обидва праві, тому що між Шрі Баларамою і Господом Рамою немає різниці. Тут, у «Шрі Чайтан'я-чарітамріті», ми бачимо, що Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі каже те саме:Якщо, промовляючи «Харе Рама», людина звертається до Господа Рамачандри, розуміючи «Харе Рама» як «Господи Рамачандро!», то вона цілковито права. А якщо хтось каже, що «Харе Рама» означає «Шрі Баларамо!», він теж правий. Ті, хто знають природу вішну-таттви, про ці деталі не сперечаються.У «Лаґгу-бгаґаватамріті» Шріла Рупа Ґосвамі пояснює, що Крішна — це і Кшіродакашаї Вішну, і Нараяна в духовному небі і що Він поширюється у четверні форми, відомі як Вāсудева, Санкаршана, Прад'юмна та Аніруддга. Він спростував думку, що Крішна — це втілення Нараяни. Деякі віддані думають, що Нараяна — це первинний Бог-Особа, а Крішна — це Його втілення. Навіть Шанкарачар'я у своєму коментарі до «Бгаґавад-ґіти» написав, що Нараяна — це трансцендентний Бог-Особа, який з'явився в подобі Крішни, сина Девакі та Васудеви. Тому розібратися в цьому, можливо, нелегко. Але Ґаудія-вайшнава-сампрадая, яку очолює Рупа Ґосвамі, стоїть на засадах «Бгаґавад-ґіти», де сказано, що все походить із Крішни. Господь Крішна Сам каже в «Бгаґавад-ґіті»: ахаṃ сарвасйа прабгаваṭ — «Я первинне джерело всього». «Все» означає також і Нараяну. Тому Рупа Ґосвамі в «Лаґгу-бгаґаватамріті» доводить, що первинний Бог- Особа — це Крішна, а не Нараяна. На доказ цього він цитує вірша з «Шрімад-Бгаґаватам»(3.2.15), де сказано:«Коли чистих відданих Господа, як оце Васудеву, турбують такі небезпечні демони, як Камса, Господь Крішна поєднується зі всіма Своїми ігровими поширеннями, як-от Господь Вайкунтги, і, дарма що ненароджений, проявляється, як під час тертя дерев'яної арані проявляється вогонь». Дерев'яну арані використовують для того, щоб запалювати жертовний вогонь без сірників і без допомоги іншого вогню. Як з дерев'яної арані з'являється вогонь, так, коли виникає тертя між відданими та невідданими, з'являється Верховний Господь. Коли з'являється Крішна, Він з'являється у всій повноті, вміщуючи в Собі всі Свої поширення, як оце Нараяна, Вāсудева, Санкаршана, Аніруддга та Прад'юмна. Крішна завжди становить одне ціле з усіма Своїми іншими втіленнями, як оце Нрісімхадева, Вараха, Вамана, Нара-Нараяна, Хаяґріва чи Аджіта. Iноді у Вріндавані Господь Крішна проявляє особливі якості цих втілень, виконуючи властиву для них діяльність.У «Брахманда Пурані» сказано: «Той самий Верховний Бог-Особа, що на Вайкунтзі відомий як чотирирукий Нараяна, друг усіх живих істот, а в молочному океані — як Господь Шветадвіпи, Він, найліпший з усіх пуруш, з'явився як син Нанди. У вогні є багато іскор різної величини: одні великі, інші маленькі. Маленькі іскри порівнюють з живими істотами, а великі — з Вішну, поширеннями Господа Крішни. Всі втілення виходять з Крішни, а закінчивши Свої ігри, входять назад у Крішну».Тому в різних Пуранах Крішну описано то як Нараяну, то як Кшіродакашаї Вішну, то як Ґарбгодакашаї Вішну, то як Вайкунтганатгу, Господа Вайкунтги. Крішна завжди довершений, і тому Мула-Санкаршана перебуває в Крішні. А що всі втілення проявляються з Мула-Санкаршани, то, слід зрозуміти, коли Крішна присутній особисто, на Його бажання Мула-Санкаршана в Ньому може проявляти будь-які втілення. Через це великі мудреці прославляють Господа різними іменами. Отже, коли первинну особу, джерело всіх втілень, іноді називають втіленням, у цьому немає ніякої суперечності.

Ця і наступна цитата взяті з «Шрімад-Бгаґаватам» (10.11.40 та 10.15.14).

Коли Господь Брахма спостерігав за пустотливими забавами Господа, в його розум закрався сумнів, тож, щоб перевірити божественність Крішни, Господь Брахма скористався зі своєї містичної сили і вкрав у Нього телят і пастушків. Однак Шрі Крішна у відповідь просто замінив усіх телят і пастушків, які були на пасовищі. У цьому вірші (Бгаґ.10.13.37) Господь Баларама висловлює Своє зачудування з приводу такої дивовижної дії Шрі Крішни.

Коли Каурави, лестощами намагаючись зробити з Баладеви Свого союзника, почали чорнити Шрі Крішну, Господь Баладева дуже розсердився і промовив цей вірш (Бгаґ.10.68.37).

Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу завжди вшановував Адвайту Прабгу, наче Він був батьком Шрі Чайтан'ї, тому що Адвайта Прабгу був навіть старший за батька Господа Чайтан'ї. Однак Адвайта Прабгу завжди вважав Себе за слугу Господа Чайтан'ї. Шрі Адвайта Прабгу та Iшвара Пурі, духовний вчитель Господа Чайтан'ї, були учні Мадгавендри Пурі, що був духовний вчитель також і для Ніт'янанди Прабгу. Отже Адвайта Прабгу, як духовний дядько Господа Чайтан'ї, гідний був всілякої шани, адже духовних братів свого духовного вчителя слід шанувати так само, як і самого духовного вчителя. Виходячи з цих міркувань, Шрі Адвайта Прабгу посідав щодо Господа Чайтан'ї становище старшого, але Сам Адвайта Прабгу вважав Себе за підлеглого слугу Господа Чайтан'ї.

Санн'ясі Шанкара-сампрадаї дають брахмачарі певні імена. Кожен санн'ясі має кількох помічників, брахмачарі, і вони отримують певні імена відповідно до імені санн'ясі, якому вони прислужують. Для таких брахмачарі є чотири імені: Сварупа, Ананда, Пракаша та Чайтан'я. Ніт'янанда Прабгу залишався брахмачарі, Він так і не прийняв санн'яси. Його ім'я як брахмачарі було Ніт'янанда Сварупа, отже санн'ясі, під чиєю опікою Він перебував, мав належати до санн'ясі або Тіртга, або Ашрама в Шанкара- сампрадаї: саме такі санн'ясі мають послушників-брахмачарі на ім'я Сварупа.

Посилаючись на «Вішну-дгармоттару», «Лаґгу-бгаґаватамріта» пояснює, що Рама — це втілення Вāсудеви, Лакшмана — Санкаршани, Бгарата — Прад'юмни, а Шатруґгна — Аніруддги. «Падма Пурана» пояснює, що Рамачандра — це Нараяна, а Лакшмана, Бгарата й Шатруґгна — це, відповідно, Шеша, Чакра і Шанкга (мушля в руці Нараяни). У «Рама-ґіті» «Сканда Пурани» Лакшмана, Бгарата та Шатруґгна названі трійкою супутників Господа Рами.

Це цитата з «Брахма-самхіти»(5.39).

Мінакетана Рамадаса був великий відданий Господа Ніт'янанди. Коли він прийшов до Крішнадаси Кавіраджі, Ґунарнава Мішра, священик, що поклонявся встановленому в домі Божеству, належно не привітав його. Схожий випадок трапився раніше з Ромахаршаною Сутою, що говорив перед великим зібранням мудреців у Наймішаран'ї. У це зібрання прийшов Господь Баларама, але Ромахаршана Сута сидів на в'ясасані і вирішив, що не повинен з неї сходити на знак пошани до Господа Баладеви. Поведінка Ґунарнави Мішри свідчила, що він не відчував глибокої шани до Господа Ніт'янанди, а таке ставлення до Господа Ніт'янанди зовсім не тішило Мінакетану Рамадасу. З огляду на це віддані зовсім не засуджують настрою Мінакетани Рамадаси.

Нині до Джгаматапури прокладено залізничну колію. Якщо хтось туди хоче дістатись, треба сісти на поїзд залізничної лінії на Катву і їхати без пересадок до станції Салара. Від тої станції можна доїхати прямо до Джгаматапури.

Кожен, хто хоче стати вмілим слугою Шрі Шрі Радги та Крішни, повинен завжди прагнути діяти під проводом Сварупи Дамодари Ґосвамі, Рупи Ґосвамі, Санатани Ґосвамі та Раґгунатги даси Ґосвамі. Щоб отримати захист Ґосвамі, треба здобути ласку й прихильність Ніт'янанди Прабгу. У даних двох віршах автор старається пояснити цю істину.

Шрі Санатана Ґосвамі Прабгу, вчитель науки відданого служіння, написав кілька книжок, серед яких дуже популярна «Бріхад-бгаґаватамріта». Кожен, хто хоче зрозуміти предмет відданого служіння, відданих та Крішни, повинен читати цю книжку. Також Санатана Ґосвамі написав «Дашама-тіппані», особливий коментар до Десятої пісні «Шрімад-Бгаґаватам», — такий чудовий, що, читаючи його, можна дуже глибоко зрозуміти любовні взаємини в іграх Крішни. Ще одна відома книжка Санатани Ґосвамі — це «Харі-бгакті-віласа», яка визначає правила життя для всіх класів вайшнавів: вайшнавів-ґріхастг, вайшнавів-брахмачарі, вайшнавів-ванапрастг і вайшнавів-санн'ясі. Однак передусім ця книжка написана для сімейних вайшнавів. Шріла Раґгунатга даса Ґосвамі описав Санатану Ґосвамі у своїй молитві «Вілапа-кусуманджалі» (вірш шостий), де він висловлює свою вдячність Санатані Ґосвамі так:«Я не бажав пити насичений зреченістю нектар відданого служіння, але Санатана Ґосвамі зі своєї безпричинної ласки примусив мене його випити попри всю мою неспроможність зробити це самотужки. Тому він океан милості. Він дуже співчутливий до пропащих душ, до яких я належу, і мій обов'язок — складати шанобливі поклони його лотосовим стопам». Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі теж наприкінці «Чайтан'я-чарітамріти» окремо згадує імена Рупи Ґосвамі, Санатани Ґосвамі та Шріли Джіви Ґосвамі і складає шанобливі поклони лотосовим стопам цих трьох духовних вчителів, а також кланяється лотосовим стопам Раґгунатги даси. Шріла Раґгунатга даса Ґосвамі теж прийняв Санатану Ґосвамі наставником з науки відданого служіння. Шрілу Рупу Ґосвамі називають бгакті-расачар'я — знавець сутності відданого служіння. Його славетна книга «Бгакті-расамріта-сіндгу» викладає науку відданого служіння, і, читаючи її, можна усвідомити смисл відданого служіння. Iнша його відома книжка — це «Удджвала-ніламані». У ній докладно пояснено любовні взаємини і трансцендентні діяння Господа Крішни та Радгарані.

Шріла Нароттама даса Тгакура, відомий своїм поетичним твором «Прартгана», побивається в одній зі своїх молитов: «Коли Господь Ніт'янанда змилується наді мною і я забуду всі матеріальні бажання?» Шріла Нароттама даса Тгакура підтверджує, що не позбувшись матеріального бажання задовольняти вимоги тіла та чуттів, не вдасться пізнати трансцендентну обитель Господа Крішни, Вріндавану. Також він підтверджує, що любовних взаємин Радги й Крішни не збагнути, якщо не скоритися настановам шести Ґосвамі. В іншому вірші Нароттама даса Тгакура сказав, що, не здобувши безпричинної милості Ніт'янанди Прабгу, увійти в стосунки Радги і Крішни не може ніхто.

Це цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.32.2).

Господь Брахма на своїй планеті разом з жителями цієї планети поклоняється образу Господа Ґовінди, Крішни, мантрою з вісімнадцяти складів: клīṃ кṛшṇāйа ґовіндāйа ґопī-джана-валлабгāйа свāхā. Ця аштадашакшара (вісімнадцятискладова) мантра відома учням, які отримали посвяту від істинного духовного вчителя і які повторюють тричі на день ґаятрі-мантру. Жителі Брахмалоки та планет під Брахмалокою поклоняються Господу Ґовінді, занурюючись у думки про Нього за допомогою цієї мантри. Між медитацією і повторенням святих імен немає різниці, але за нинішньої епохи медитувати на цій планеті нікому не під силу. Тому радять голосно повторювати таку мантру, як маха-мантра, Харе Крішна, і подумки повторювати аштадашакшару, вісімнадцятискладову мантру.Господь Брахма живе на найвищій планетній системі, що має назву Брахмалока чи Сат'ялока. На кожній планеті є своє панівне божество. Панівне божество Сат'ялоки — це Господь Брахма. Відповідно, на райських планетах панівне божество — це Iндра, а на Сонці панівне божество — бог Сонця, Вівасван. I жителям кожної планети, і панівному божеству кожної планети рекомендовано поклонятись Ґовінді або у медитації, або повторюючи святі імена.

Шріла Рупа Ґосвамі у своїй «Лаґгу-бгаґаватамріті» наводить цитату з «Падма Пурани», де сказано, що Лакшмі-деві, богиня щастя, побачивши чарівну вроду Господа Крішни, привабилась до Нього і занурилась у медитацію, намагаючись завоювати Його прихильність. Коли Господь Крішна запитав Лакшмі-деві, навіщо вона наклала на себе аскези й вдалась до медитації, вона відповіла: «Я хочу бути однією з Твоїх супутниць, як ґопі Вріндавани». Почувши це, Господь Шрі Крішна сказав, що це ніяк неможливо. Тоді Лакшмі-деві сказала, що хоче завжди залишатись на грудях Господа хоча б у вигляді золотої лінії. Господь задовольнив це прохання, і відтоді Лакшмі завжди перебуває на грудях Господа Крішни у вигляді золотої лінії. Аскезу й медитацію Лакшмі-деві згадано теж у «Шрімад-Бгаґаватам»(10.16.36), де Наґа-патні, дружини змія Калії, молячись до Крішни, кажуть, що богиня щастя, Лакшмі, теж хотіла спілкуватися з Ним, як ґопі, і прагнула отримати пил з Його лотосових стіп.

Цей вірш узято з «Бгакті-расамріта-сіндгу» (1.2.239), де він описує практику відданого служіння. Загальна маса зумовлених людей шукають насолоди товариством, дружбою та любов'ю. Ця любов — це, насправді, не любов, а хіть. Але люди задовольняються таким хибним уявленням про любов. Вчений Від'япаті, великий поет Мітгіли, сказав, що насолода від дружби, товариства та сімейного життя в матеріальному світі схожі на краплину води, але наші серця прагнуть втіхи, схожої на океан. Серце порівнюють до сухої пустелі матеріального буття, яку зможе змочити й задовольнити тільки океан води. Якщо в пустелі знайти краплину води, вона таки буде водою, але така незначна її кількість не має ніякої цінності. Так само, в матеріальному світі товариські, дружні та любовні стосунки не задовольняють нікого. Той, хто хоче справжньої насолоди для серця, повинен шукати лотосові стопи Ґовінди. У цьому вірші Рупа Ґосвамі вказує, що тому, хто хоче обмежитись втіхою товариства, дружби й любові, ліпше не шукати притулку лотосових стіп Ґовінди, бо, віддавшись під їхній захист, всі мізерні «втіхи» людина забуде. Той, кого не задовольняють так звані матеріальні втіхи, повинен шукати лотосові стопи Ґовінди, що стоїть на березі Ямуни поблизу Кешітіртги, або Кешіґгати, у Вріндавані, і надихає всіх ґопі бажанням з трансцендентною любов'ю служити Йому.

У «Бгакті-сандарбзі» Шріла Джіва Ґосвамі сказав, що ті, хто серйозно налаштовані щодо відданого служіння, не розрізняють між первинною формою Господа і образом Господа, зробленим із глини, металу, каменя чи дерева. У матеріальному світі сама особа і її фотографія, зображення чи статуя — це різні речі. Але статуя Господа Крішни і Сам Крішна, Верховний Бог-Особа, невідмінні між Собою, адже Господь абсолютний. Те, що ми називаємо каменем, деревом чи металом, являє собою енерґію Верховного Господа, а енерґії завжди становлять одне ціле з джерелом енерґії. Як ми не раз пояснювали, сонячної енерґії не відокремити від її джерела, Сонця. Отож, хоча матеріальна енерґія здається відокремлена від Господа, з трансцендентного погляду вона від Нього невідмінна.Господь може проявитись де завгодно, тому що Його різноманітні енерґії поширені скрізь, як сонячне проміння. Тому нам треба все, що ми бачимо, сприймати як енерґію Верховного Господа і не розрізняти між Господом і Його формою арча, створеною з глини, металу, дерева чи зображеною фарбами. Навіть якщо людина ще не розвинула такої свідомості, вона принаймні повинна визнати це теоретично, на підставі повчань духовного вчителя, і поклонятись арча-мурті, образу Господа в храмі, як невідмінному від Господа.«Падма Пурана» конкретно каже, що всі, хто вважає Господній образ у храмі зробленим із дерева, каменю чи металу, безперечно, перебувають у пекельному стані. Проте імперсоналісти заперечують поклоніння Господньому образу в храмі. Також є певна громада людей, які називають себе індусами, але засуджують таке поклоніння. Їхня так звана вірність Ведам — це нісенітниця, тому що всі ачар'ї, навіть імперсоналіст Шанкарачар'я, рекомендували поклонятись трансцендентному образу Господа. Iмперсоналісти, як ось Шанкарачар'я, радять поклонятись п'яти формам (це зветься панчопасана), до яких входить і Господь Вішну. Однак вайшнави поклоняються тільки формі Господа Вішну в Його різних проявах, як оце Радга-Крішна, Лакшмі-Нараяна, Сіта- Рама та Рукміні-Крішна. Майаваді визнають, що поклонятись Господній формі на початку конче потрібно, але гадають, що в кінці все стає безособистісне. Тому, з огляду на те, що вони в кінцевому підсумку відкидають поклоніння Господній формі, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу назвав їх блюзнірами.«Шрімад-Бгаґаватам» засуджує людей, які вважають тіло за самих себе, називаючи їх бгаума іджйа-дгīṭ. Бгаума означає «земля», а іджйа-дгīṭ означає «той, хто поклоняється». Iснує два різновиди бгаума іджйа-дгīṭ: ті, хто поклоняються землі, на якій народились, як оце націоналісти, що йдуть задля батьківщини на великі жертви, і ті, хто засуджує поклоніння Господньому образу. Не слід поклонятись планеті Земля чи землі свого народження і не слід відкидати Господнього образу, проявленого задля нас в металі чи дереві. Матеріальні речі також являють собою енерґію Верховного Господа.

Всі жителі Вріндавани — вайшнави. Всі вони обдаровують усіма благословеннями, тому що так чи інакше вони завше повторюють святе ім'я Крішни. Навіть якщо дехто з них не дотримується неухильно приписів відданого служіння, загалом вони віддані Крішни і прямо чи непрямо повторюють Його ім'я. Умисне чи невмисне, навіть ідучи вулицею, вони мають щастя з усіма вітатись іменами Радги чи Крішни. Тому прямо чи посередньо їм дуже щастить.Сучасне місто Вріндавану заснували Ґаудія-вайшнави: на це місце прийшли шість Ґосвамі і подбали про спорудження тут різних храмів. З усіх храмів у Вріндавані дев'яносто відсотків належать громаді Ґаудія-вайшнавів, послідовників вчення Господа Чайтан'ї Махапрабгу та Ніт'янанди. Найбільшу славу мають сім храмів. Жителі Вріндавани не знають нічого іншого, крім поклоніння Радзі та Крішні. Нещодавно деякі безсовісні «священики», відомі як кастові ґосвамі, запровадили окреме поклоніння півбогам, але в цьому не бере участі жодний істинний і твердий вайшнава. У такому поклонінні півбогам не бере участі ніхто з тих, хто серйозно ставиться до вайшнавського методу відданого служіння.Ґаудія-вайшнави ніколи не проводять різниці між Радга- Крішною і Господом Чайтан'єю. Вони вказують, що Господь Чайтан'я — це поєднана форма Радга-Крішни, і тому Він невідмінний від Радги та Крішни. Але деякі заблукалі люди кажуть, що їм до вподоби замість імен Радги та Крішни повторювати святе ім'я Господа Ґаури. Цим вони намагаються довести, що піднялись на дуже високий рівень духовного життя. Отож вони обдумано розмежовують Господа Чайтан'ю і Радга-Крішну. Вони вважають, що поклонятись треба за методом надія-наґарі, нещодавно народженим у їхніх плодовитих мізках. На їхню думку, треба поклонятись Ґаурі, Господу Чайтан'ї, але їм не подобається поклонятись Радзі та Крішні. Свою позицію вони арґументують тим, що Господь Чайтан'я Сам поєднує в Собі Радгу та Крішну і тому Радзі та Крішні поклонятись немає потреби. Таке розмежування між Радга- Крішною і Ґауранґою, яке проводять так звані віддані Господа Чайтан'ї Махапрабгу, чисті віддані вважають руйнівним на шляху відданого служіння. Кожного, хто розрізняє між Радга- Крішною і Ґауранґою, слід вважати за іграшку в руках майі.Є й такі, що відкидають поклоніння Чайтан'ї Махапрабгу, маючи Його за матеріальну істоту. Але будь-яка школа, що розмежовує Господа Чайтан'ю Махапрабгу і Радга-Крішну — чи то поклоняючись Радга-Крішні як відмінним від Господа Чайтан'ї, чи то поклоняючись Господу Чайтан'ї, але не Радга- Крішні, — належить до пракріта-сахаджій.Шріла Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі, автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», у віршах 225 і 226 провіщає, що всі, хто в майбутньому вигадуватимуть недостовірні методи поклоніння, поступово облишать поклонятись Радга-Крішні, а тоді, дарма що називатимуть себе відданими Господа Чайтан'ї, облишать поклонятись і Чайтан'ї Махапрабгу, скотившись на рівень матеріальної діяльності. Для істинних шанувальників Господа Чайтан'ї найвищу мету життя становить поклоніння Радзі та Крішні.