Потаємні причини появи Шрі Чайтан'ї

У цій главі епосу «Чайтан'я-чарітамріти» Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі вказує на три головні цілі, заради яких з'явився Господь Чайтан'я. Його перша ціль була пізнати становище Шріматі Радгарані — найголовнішої з усіх, із ким Шрі Крішна підтримує взаємини трансцендентної любові. Господь Крішна — це океан трансцендентних любовних стосунків із Шріматі Радгарані. Предмет цього кохання — Сам Господь, а Радгарані — джерело. Отже, предмет цього кохання, Господь, забажав звідати його смак у становищі його джерела, Радгарані.Друга ціль Його появи була пізнати трансцендентний смак Себе Самого. Господь Крішна втілює в Собі весь солодкий чар. Потяг Радгарані до Крішни дуже піднесений, і тому Крішна, щоб звідати цей потяг і пізнати трансцендентний смак Себе Самого, перейняв настрій Радгарані.Третьою причиною появи Господа Чайтан'ї було бажання насолодитись блаженством, яким розкошує Радгарані. Господь замислився над тим, що, хоча Він насолоджувався товариством Радгарані так само, як Радгарані насолоджувалась Його товариством, поза сумнівом, цей духовний обмін смаком трансцендентного кохання більшу насолоду давав Шріматі Радгарані, а не Шрі Крішні. Радгарані відчувала в товаристві Крішни більшу трансцендентну насолоду, ніж Він міг збагнути, не ставши на Її місце. Але в ролі Шріматі Радгарані насолоджуватись Шрі Крішна був нездатний, тому що це повністю суперечило Його ролі. Крішна — трансцендентне чоловіче начало, а Радгарані — трансцендентне жіноче начало. Тому, для того щоб Самому звідати трансцендентну насолоду любові до Крішни, Господь Крішна з'явився як Господь Чайтан'я, перейнявши почуття й осяйний колір тіла Шріматі Радгарані.Господь Чайтан'я з'явився для того, щоб виконати ці потаємні бажання, а також для того, щоб, відгукнувшись на заклик Адвайти Прабгу, проповідувати важливість співу Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе. Такі були вторинні причини Його появи.Одна з найголовніших постатей серед довірених відданих Господа Чайтан'ї — це Шрі Сварупа Дамодара Ґосвамі. Потаємні причини приходу Господа розкрито саме в його щоденнику. I це одкровення Сварупи Дамодари Ґосвамі підтверджують різні молитви та вірші Шріли Рупи Ґосвамі.Ця глава також чітко визначає різницю між хіттю і любов'ю. Взаємини Крішни та Радги цілковито відмінні від матеріальної хтивості. Тому автор чітко розмежував ці дві емоції.ПОЯСНЕННЯ: Смисл цієї санскритської шлоки до снаги зрозуміти лише тому, на кого зійшла безпричинна милість Господа Чайтан'ї. Господь Шрі Крішна, як Абсолютний Бог- Особа, недоступний для матеріального зору. Він залишає за Собою право не відкриватись інтелектуальним зусиллям невідданих. Та попри це навіть мала дитина може легко зрозуміти Господа Шрі Крішну та Його трансцендентні розваги на землі Вріндавани, якщо отримає милість Господа Чайтан'ї Махапрабгу.

У четвертому вірші третьої глави проголошено, що Господь Чайтан'я прийшов поширювати любов до Крішни і спів Його трансцендентного святого імені, Харе Крішна. Це вторинна причина появи Господа Чайтан'ї. Головна причина інша, як ми побачимо з цієї глави.

З «Бгаґавад-ґіти» відомо, що Господь з'являється через певні проміжки часу, щоб відновити підупалу духовну культуру. Господь Шрі Крішна з'явився наприкінці Двапара-юґи, щоб відродити в суспільстві духовну культуру, а також проявити Свої трансцендентні ігри. Створений космос вповноважений підтримувати Господь Вішну. Саме Він — головне Божество, що за неправильного урядування у всесвіті наводить у ньому лад. Тимчасом Шрі Крішна, відначальний Господь, з'являється не впорядковувати врядування космосом, а тільки проявити Свої трансцендентні ігри і цим привабити впалі душі назад додому, до Бога.Однак, наприкінці останньої Двапара-юґи час дати лад нечестивим правителям збігся з часом появи Господа Шрі Крішни. Тому, коли з'явився Шрі Крішна, в Його тілі прийшов і Вішну, Господь-опікун, так само як і решта довершених часток Абсолютного Бога-Особи, що всі ввійшли у Нього в час Його появи.

Коли Господь Крішна перебував на Землі, безбожних асурів, як оце Камсу чи Джарасандгу, вбивав Вішну, що крився в тілі Шрі Крішни. Хоча демонів, здавалось, знищував Господь Шрі Крішна, це відбувалось само собою і було для Шрі Крішни чимось побіжним. Справжня мета Господа Крішни, задля якої Він прийшов, полягала в тому, щоб продемонструвати захопливу картину Його трансцендентних забав у Враджабгумі. Ці ігри явили світові найвищий трансцендентний смак любовних взаємин між живою істотою та Верховним Господом. Такі сповнені смаку взаємини називають раґа-бгакті, віддане служіння Господеві у трансцендентному захваті. Господь Шрі Крішна прагне, щоб усім зумовленим душам було відомо: Його більше приваблює раґа-бгакті, а не відгі-бгакті, реґламентоване віддане служіння. У Ведах сказано («Тайттірія Упанішада» 2.7): расо ваі саṭ, — Абсолютна Iстина вміщує в Собі всі різновиди любовних взаємин. До того ж Господь щедрий на безпричинну милість і хоче дарувати цей скарб раґа-бгакті нам, тому силою Своєї внутрішньої енерґії Він і зійшов на Землю. Його не змушувала до цього жодна зовнішня сила.

Господь за Своєю природою являє Себе відданим відповідно до того, яке віддане служіння найпритаманніше для них. Вріндаванські ігри Шрі Крішни виявили, що, хоча назагал Богу поклоняються з благоговінням, Йому приємніше, коли відданий вважає Його за улюбленого сина, близького друга чи найкоханішого судженого і служить Йому з такою природною любов'ю. У таких трансцендентних стосунках Господь підпорядковується любові Свого відданого. Така чиста любов до Верховного Бога вільна від найменшого сліду сторонніх, не пов'язаних із відданим служінням бажань і не змішана з жодними корисливими діями чи емпіричним філософствуванням. Це чиста і природна любов до Верховного Бога, що сама народжується на абсолютному рівні. Таке віддане служіння виконують у сприятливому середовищі, яке не заторкують матеріальні прив'язаності.

У четвертій главі «Бгаґавад-ґіти» Господь Крішна повідомляє, що колись (десь 120 мільйонів років до битви на Курукшетрі) Він пояснював містичну філософію «Ґіти» богові Сонця. Далі це знання передавали ланцюгом учнівської послідовності, але з часом цей ланцюг так чи інакше перервався, і Господь Шрі Крішна з'явився знову навчити істин «Бгаґавад-ґіти» Арджуну. Тоді Господь і повідав Своєму другові Арджуні цей вірш (Б.-ґ. 4.11).

У «Чайтан'я-чарітамріті» описано три типи відданого служіння, а саме: бгакті (звичайне віддане служіння), шуддга-бгакті (чисте віддане служіння) і віддга- бгакті (віддане служіння з домішками).Коли відданий служить Господеві задля якоїсь матеріальної цілі, вдаючись до корисливої діяльності, умоглядних філософствувань чи містичної йоґи, таке віддане служіння називають змішаним або розбавленим. Поряд з бгакті-йоґою «Бгаґавад-ґіта» описує також карма-йоґу, ґ'яна-йоґу та дг'яна- йоґу. Йоґа означає «зв'язок із Верховним Господом», і встановити цей зв'язок можна лише відданістю. Якщо корислива діяльність, умоглядні роздуми та містична практика приводять до відданого служіння, то вони називаються відповідно карма-йоґа, ґ'яна-йоґа та дг'яна-йоґа. Однак ці три різновиди матеріальної діяльності забруднюють віддане служіння.Тим, хто цілковито ототожнює себе з тілом, радять вдатись до доброчесної діяльності, карма-йоґи. Тим, хто вважає себе за розум, радять умоглядну філософію, ґ'яна-йоґу. Але віддані на духовному рівні не потребують таких матеріальних домішок, що забруднюють віддане служіння. Змішане віддане служіння не ставить за мету розвиток любові до Верховного Бога-Особи. Тому служіння, яке виконують строго за явленими писаннями, ліпше за таке віддга-бгакті, бо воно вільне від будь-якого матеріального забруднення. Єдина мета такого служіння, що його виконують в свідомості Крішни, — вдовольнити Верховного Бога-Особу.Якщо хтось віддається Господу спонтанно, без бажання матеріальної вигоди, його відданість називають привабленістю. Такого відданого мимоволі приваблює служити Господеві, і він ступає у слід свідомих своєї суті душ. Його чиста відданість (шуддга-бгакті), що плине з чистої любові до Верховного Бога, стоїть вище за реґулівні засади істинних писань. Iноді відданий у любовному екстазі переступає приписи, однак такий екстаз належить цілковито до реальності духовної, і його аж ніяк не можна наслідувати. Реґулівні засади призначені допомагати звичайним відданим піднятись до рівня досконалої любові до Верховного Бога. Чисту відданість вінчає чиста любов до Крішни, і чисте віддане служіння означає спонтанне віддане служіння.Бездоганне дотримання реґулівних засад можна побачити на планетах Вайкунтги. Неухильно дотримуючись цих засад, можливо піднятись до планет Вайкунтги. Але спонтанне любовне служіння можна знайти тільки на Крішналоці.

Взірець чистого відданого служіння являють дії жителів Враджабгумі (Вріндавани). Коли під час сонячного затемнення Господь прийшов з Двараки у Саманта-панчаку, Він зустрів там жителів Вріндавани. Дівчатам Враджабгумі ця зустріч просто краяла серце, тому що виглядало так, наче Господь Крішна, оселившись у Двараці, покинув їх. Але Господь вдячно відзначив чисте віддане служіння дівчат Враджі, повідавши цього вірша (Бгаґ. 10.82.44).

За Упанішадами всі живі істоти підлеглі верховній живій істоті, Богові-Особі. Як сказано в «Катга Упанішаді»(5.3): нітйо нітйāнāṃ четанаṣ четанāнāм еко бахūнāṃ йо відадгāті кāмāн — всіх вічних живих істот підтримує одна вічна жива істота. А що всіх живих істот підтримує Верховний Бог-Особа, вони завжди підпорядковані Йому, навіть коли перебувають із Ним у любовних взаєминах.Проте у взаєминах найчистішої трансцендентної любові підлеглий відданий іноді намагається запанувати над своїм повелителем. Відданий, що ставиться до Верховного Господа наче Його мати чи батько, іноді прибирає становище, вище навіть за становище Верховного Бога-Особи. Так само іноді наречена або кохана Господа прибирає становище, вище за становище Господа. Але в цьому виявляється їхня найвища любов. Тільки з чистої любові підлегла Верховному Богові- Особі кохана картає Його. Але Господь цим задоволений і навіть насолоджується. Всі такі вчинки Його коханих слуг дарують Йому велику насолоду, тому що проявляють їхню щиру любов до Нього. У благоговійному поклонінні Верховному Господеві бракує таких виявів природної любові, тому що відданий вважає Господа за свого пана.Реґулівні засади відданого служіння призначені для тих, хто ще не пробудив природної любові до Верховного Бога. Коли відданий розвиває природну любов, усі приписи й обряди стають зайві і між Господом та відданим зав'язуються взаємини чистої любові. Хоча на цьому рівні любові іноді здається, що відданий верховодить Господом або переступає реґулівні засади, такі стосунки стоять на вищому рівні від звичайного благоговійного трепету перед Господом і покори приписам. Відданий, який у всепоглинальному коханні до Всевишнього звільнився від усіх позначень, діє зі спонтанною любов'ю до Верховного Бога, і така відданість завжди вище за реґламентовану.Невимушені розмови закоханих доводять їхню чисту прив'язаність одне до одного. А коли віддані поклоняються своєму улюбленому Господеві як найшанованішій особі, їхнім почуттям бракує спонтанної любові. Відданий-неофіт, що дотримується ведичних правил, які впорядковують поведінку людей без чистої любові до Верховного Бога, може на поверховий погляд видатись піднесенішим за відданого із спонтанним коханням до Верховного Бога. Однак насправді спонтанна чиста любов куди вища за реґламентоване віддане служіння. Така чиста любов до Верховного Бога славетна всіма сторонами і набагато перевершує благоговійне віддане служіння відданого із слабшим почуттям любові.

Господь Крішна в образі Господа Чайтан'ї вчить Своїх відданих, як вирости до рівня чистого відданого служіння. Тому Він часом приходить у подобі відданого і вершить різноманітні чудесні діяння, відображені в Його піднесеній філософії та повчаннях.Духовне небо сповнюють незліченні планети Вайкунтги, і на них усіх вічні віддані Господа служать Йому з благоговійним трепетом. Отож Господь Шрі Крішна показав Свої найпотаємніші розваги, якими Він насолоджується в трансцендентному царстві. Ці забави настільки привабливі, що принаджують навіть Господа. Тому Він приходить як Господь Чайтан'я і розкошує ними.

Йоґамайа — це ім'я внутрішньої енерґії, яка змушує Господа забуватись і ставати коханим Своїх чистих відданих у різних трансцендентних настроях. Йоґамайа створює в серці дівчат Враджі духовне почуття, яке змушує їх вважати Господа Крішну за свого коханця. Це почуття не можна ні в якому разі порівнювати з земними позашлюбними любощами. Воно не має нічого спільного із статевим потягом, дарма що чисте кохання таких відданих певною мірою скидається на нього. Треба зрозуміти, що в космічному прояві не може існувати нічого такого, що б не мало свого правдивого відповідника в духовній царині. Всі матеріальні явища походять із трансцендентного світу. Еротика кохання, відображена в нечистих матеріальних цінностях, являє собою спотворений відбиток духовної реальності, але цієї реальності не до снаги зрозуміти, поки немає достатньої духовної освіти й виховання.

На планетах Вайкунтги в духовному світі панує Нараяна. Його віддані виглядають так само, як Він, а їхнє ставлення до Господа й вияви відданості засновані на шанобливості. Але понад цими Вайкунтгами існує Ґолока, або Крішналока, і там відначальний Бог-Особа, Крішна, повністю проявляє Свою енерґію насолоди в невимушених любовних взаєминах. Віддані в матеріальному світі майже не відають про ці розваги, і тому Господь хоче їм їх явити.На Ґолоці Вріндавані деякі віддані перебувають з Господом у любовних стосунках паракія-раса. Ці стосунки скидаються на потяг заміжньої жінки до іншого чоловіка. У матеріальному світі такі стосунки — найогидніше явище, тому що це спотворене відображення паракія-раси в духовному світі, де такі стосунки являють собою найвищий вираз любові. Такі почуття між відданим і Господом виникають завдяки впливу йоґамайі. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що віддані найвищого рівня перебувають під опікою дайва-майі, чи інакше йоґамайі: махāтмāнас ту мāṃ пāртга даівīṃ пракṛтім āṣрітāṭ (Б.-ґ.9.13). Справді великі душі (махатми) повністю поринають у свідомість Крішни, безнастанно служачи Господеві. Вони перебувають під опікою дайві-пракріті, чи то йоґамайі. Йоґамайа створює таку ситуацію, що відданий заради любові до Крішни ладен порушити всі приписи. Відданий від природи не любить переступати закони шанобливого ставлення до Верховного Бога-Особи, однак під впливом йоґамайі він готовий на все, щоб збільшити своє любовне служіння Верховному Господеві.Люди під чарами матеріальної енерґії цілковито неспроможні оцінити діяльність йоґамайі, бо зумовлена душа мало чи й здатна зрозуміти чистий обмін почуттями між Господом та Його відданим. Але виконуючи віддане служіння відповідно до реґулівних засад, людина може піднятись на дуже високий рівень і наблизитись до розуміння стосунків чистого кохання, які влаштовує йоґамайа.Поринаючи під впливом йоґамайі в почуття духовної любові, Господь Шрі Крішна і дівчата Враджі забуваються в духовному захваті. У цьому забутті Господь відчуває трансцендентне задоволення від захопливої вроди ґопі, хоча матеріальний статевий потяг у Господа відсутній. Духовне кохання до Верховного Бога вище за все земне, і тому може видатись, ніби ґопі порушують норми світської моралі. Це вічно пантеличить світських моралістів. Тому йоґамайа приховує Господа та Його розваги від очей невтаємничених, як пояснено в «Бгаґавад-ґіті» (7.25), де Господь каже, що залишає за Собою право не відкриватись усім.Йоґамайа влаштовує так, що іноді Господь і ґопі в захваті кохання зустрічаються, а іноді розлучаються. Такі трансцендентні любовні ігри Господа недоступні розуму філософів-емпіриків, що розмірковують лише про безособистісний аспект Абсолютної Iстини. Тому Господь Сам являє Себе світським людям, щоб дарувати їм найвище духовне знання і щоб Самому насолодитись його сутністю. Господь настільки ласкавий, що Сам приходить, щоб забрати впалі душі назад додому, до царства Верховного Бога. Там вони вічно насолоджуються еротичними почуттями Верховного Бога в їхньому істинному вияві, одмінному від спотвореної плотської любові, якою так захоплюються впалі душі у своєму хворобливому стані. Господь проявляє раса-лілу передусім саме для того, щоб схилити всі зумовлені душі покинути свою хворобливу моральність і релігійність, а також щоб привабити їх до насолоди реальністю в царстві Бога. Той, хто зрозуміє справжню природу раса-ліли, безперечно гребуватиме земним статевим життям. Якщо свідома своєї духовної природи душа слухатиме від достойної особи про Господню раса-лілу, вона внаслідок того цілковито зречеться матеріальних сексуальних втіх.

Почувши флейту Крішни, ґопі глухої ночі прибігли на побачення з Крішною. З цього приводу Шріла Рупа Ґосвамі склав гарного вірша (див. Аді 5.224). Цей вірш змальовує чарівного юнака на ім'я Ґовінда, що стоїть на березі Ямуни в місячному сяйві і притискає до вуст Свою флейту. Якщо хтось бажає насолоджуватись матеріалістичним життям — товариством, дружбою та любов'ю, — йому не слід наближатись до Ямуни й дивитись на постать Ґовінди. Звук флейти Господа Крішни такий чарівливий, що відбирає в ґопі пам'ять про всі їхні родинні зв'язки і штовхає посеред ночі бігти до Крішни.Втікши отак з дому, ґопі порушили ведичні заповіді щодо сімейного життя. З цього видно, що, коли природні почуття любові до Крішни досягають повноти свого вияву, відданий може знехтувати загальновизнаними суспільними правилами та звичаями. У матеріальному світі ми лише тримаємось різних позначень, але чисте віддане служіння починається саме тоді, коли людина стає вільною від усіх позначень. Коли пробуджується любов до Крішни, усі зовнішні позначення відпадають.Природний потяг Шрі Крішни до Своїх найдорожчих невід'ємних часток надихає Шрі Крішну та ґопі шукати зустрічі одне з одним. Щоб надати особливої святковості цьому трансцендентному натхненню, потрібне також почуття розлуки закоханих. Серед тих, хто знемагає від матеріальних злигоднів, ніхто не бажає мук розлуки. Однак у трансцендентній формі та сама розлука, абсолютна за природою, зміцнює любовний зв'язок і посилює бажання закоханих зустрітись. З трансцендентного погляду час розлуки сповнений більшої насолоди, аніж сама зустріч, якій через присутність обох, коханого й коханої, бракує почуттів дедалі нетерплячішого сподівання.

Багато свідомих своєї сутності душ, як оце Раґгунатга даса Ґосвамі та цар Кулашекгара, настійно радять розвивати цю спонтанну любов до Верховного Бога, нехай навіть важачи дотриманням усіх моральних та релігійних традицій. Шрі Раґгунатга даса Ґосвамі, один з шістьох Ґосвамі Вріндавани, написав у своїх молитвах «Манах-шікша», що треба просто якнайсумлінніше поклонятись Радзі та Крішні. На дгармаṃ нāдгармаṃ ṣруті-ґаṇа-ніруктаṃ кіла куру — не слід надміру захоплюватись ведичними обрядами чи простим дотриманням правил.Цар Кулашекгара написав схожого вірша у книжці «Мукунда-мала-стотра» (5):«Мене не приваблюють ні релігійні ритуали, ні яке завгодно царство на землі. Мені байдуже про чуттєві втіхи, нехай вони приходять і зникають згідно з моїми попередніми вчинками. Єдиного бажаю — міцно триматись відданого служіння лотосовим стопам Господа, навіть якщо мені випаде народжуватися знову й знову».

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам» (10.33.36). Верховний Бог-Особа поширюється в незліченні трансцендентні форми, що вічно існують у духовному світі. Матеріальний світ — лише спотворений відбиток духовного, в якому всі явища вільні від будь-якої скверни. Усе там існує в своєму первісному стані, поза владою часу. Час безсилий вичерпати чи якось затьмарити багатства духовного світу. Численні прояви Верховного Бога-Особи приймають там поклоніння різних живих істот, що перебувають у своєму природному духовному становищі. Все буття в духовному світі складене з бездомісного добра. Добро, яке можна бачити в матеріальному світі, забруднене ґунами страсті й невігластва.Твердження про те, що людська форма життя дає найліпші можливості для відданого служіння, заслуговує серйозної уваги. Адже тільки ця форма дає живій істоті нагоду відродити вічні стосунки з Верховним Богом-Особою. З усіх видів життя в круговороті матеріального світу людську форму життя вважають за найвищу. Скориставшись із цієї найвищої матеріальної форми, можна повернути собі становище відданого слуги Господа.Верховний Бог-Особа втілюється в усіх видах життя, хоча це й незбагненно для людського мозку. Залежно від розумових здібностей, якими наділені різні тіла живих істот, Господь проявляє різні ігри. Людське суспільство отримує від Верховного Господа найбільшу милість тоді, коли Він з'являється в людській подобі. Саме тоді люди отримують нагоду виконувати різні форми вічного служіння Господеві.Якщо живу істоту природно вабить до описів якоїсь одної гри Верховного Бога, це вказує на її відначальне становище. Є п'ять основних типів стосунків із Крішною: шаноба, служіння, дружба, батьківська любов та кохання. Найглибшим смаком відданий може насолоджуватись в стосунках кохання, збагачених великим розмаїттям почуттів. Це найвища досконалість стосунків з Господом.Господь втілюється в різних формах — як риба, черепаха, вепр, Парашурама, Господь Рама, Будда та інші — для того, щоб живити різні смаки живих істот на різних щаблях розвитку. Любов закоханих, що зветься паракія-раса, — це незрівнянна досконалість любовних стосунків між Господом Крішною та Його відданими.Певний розряд так званих відданих, сахаджії, намагаються імітувати розваги Господа, дарма що нічого не розуміють у коханні поширень Господньої енерґії насолоди. Таке поверхове наслідування може завдати величезної шкоди розвитку духовних стосунків з Господом. Плотські любощі годі рівняти до духовного кохання, що має природу незабрудненого добра. Діючи як сахаджія, людина просто ще глибше занурює чуття й розум у матеріальну скверну. У Крішниних розвагах проявляється вічне служіння Адгокшаджі, Верховному Господеві, недосяжному й незбагненному для матеріальних чуттів. Матеріалістичні зумовлені душі не розуміють трансцендентних любовних взаємин, зате їм до вподоби потурати своїм чуттям під маскою відданого служіння. Безвідповідальні особи, які вважають ігри Радги та Крішни за звичайні плотські стосунки, ніколи не зможуть збагнути діянь Верховного Господа. Танець раса влаштовує внутрішня енерґія Крішни, йоґамайа, і прив'язаним до матерії не зрозуміти його. Розбещені сахаджії, намагаючись облити брудом трансцендентне, викривляють значення слів тат-паратвена нірмалам і тат-паро бгавет. Перекручуючи смисл виразу тāдṛṣіṭ крīḍāṭ, вони хочуть виправдати свою розпусту діяннями Господа Крішни. Але треба зрозуміти справжній смисл цих слів, визнавши мудрість істинних ґосвамі. Шріла Нароттама даса Тгакура у своїх молитвах до Ґосвамі так пояснив причину нерозуміння таких духовних стосунків:«Коли я палатиму бажанням зрозуміти твори Ґосвамі, тоді я зможу усвідомити трансцендентні любовні стосунки Радги й Крішни». Iншими словами, не пройшовши науку в учнівській послідовності Ґосвамі, зрозуміти Радгу й Крішну не вдасться. Зумовлені душі почувають глибоку нехіть до пізнання духовної природи Господа, і якщо вони силкуватимуться проникнути в трансцендентну сутність розваг Господа, далі живучи життям матеріалістів, їм не уникнути грубої помилки сахаджій.

Цей наказ стосується до чистих відданих. Неофіти будуть здатні зрозуміти такі стосунки тільки після того, як піднімуться на вищий рівень, виконуючи під керівництвом досвідченого духовного вчителя реґламентоване віддане служіння. Тоді й вони зможуть слухати про любовні взаємини Радги та Крішни.Доки жива істота перебуває на матеріальному, зумовленому рівні, вона повинна дуже ретельно пильнувати всіх вимог моралі й ніколи їх не порушувати. Абсолютний світ трансцендентний і вільний від будь-якої можливої скверни, тому діяльність у ньому не поділяється на моральну й аморальну. Але в матеріальному світі з огляду на статевий потяг потрібно розрізняти між поведінкою моральною та аморальною. У духовному світі сексу немає. Взаємини закоханих у духовному світі являють собою чисту трансцендентну любов і незмішане блаженство.Той, хто не привабився трансцендентним чаром раси, буде неодмінно змушений відчувати ниций потяг до матерії. Це штовхатиме його до дій, осквернених матерією, і він скочуватиметься до найтемніших форм пекельного життя. Але пізнавши кохання Радги й Крішни, людина звільняється з лещат потягу до матеріальної «любові» між чоловіком та жінкою. Так само той, хто зрозуміє чисту батьківську любов Нанди і Яшоди до Крішни, врятується від матеріальної батьківської любові. Якщо хтось визнає Крішну за свого всевишнього друга, матеріальна дружба втратить для нього свою привабливість і йому вже не загрожуватиме розчарування від світських «приятелів»-сперечальників. Якщо людину привабить служіння Крішні, їй уже не доведеться служити матеріальному тілові в злиденних умовах матеріального буття, обманюючи себе надією на те, що в майбутньому вона стане паном. А той, хто усвідомить велич Крішни у нейтральних стосунках з Ним, уже ніколи не шукатиме гаданої розради в філософії імперсоналізму чи порожнечі. Проте, якщо людину не приваблює трансцендентна природа Крішни, вона неодмінно привабиться матеріальними втіхами і заплутається в липучій сіті доброчестя й гріха, знову й знову переселяючись в матеріальному світі з одного матеріального тіла до іншого. Тільки людина в свідомості Крішни може досягнути найвищої досконалості життя.

Коли Рупа Ґосвамі зустрівся з Господом Шрі Чайтан'єю Махапрабгу в Праязі (нині Аллахабад), він вклонився Господу і підніс Йому молитви. У своїх молитвах Рупа Ґосвамі сказав, що Господь Чайтан'я милостивіший за будь- яку іншу аватару Крішни, тому що поширює любов до Крішни. Місія Господа Чайтан'ї полягала в тому, щоб наділяти палкою любов'ю до Верховного Бога. Найвище досягнення в людській формі життя — піднятись на рівень любові до Верховного Бога. Господь Чайтан'я, всупереч уявленням деяких людей, не винаходив ніякої релігії. Релігії призначені довести існування Бога, і їхні послідовники зазвичай звертаються до Господа, як до космічного виконавця бажань. Натомість трансцендентна мета Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — кожному дати любов до Верховного Бога. Кожен, хто визнає Бога за Всевишню Особу, може вдатись до повторення Харе Крішна і розвинути любов до Бога. Тому Господь Чайтан'я — наймилостивіший з милостивих. Так щедро роздаровувати віддане служіння на силі тільки Сам Крішна. Отже Господь Чайтан'я — це Крішна.У «Бгаґавад-ґіті» Крішна виклав філософію, яка вчить живих істот віддатись Верховному Богові-Особі. Але віддавшись Усевишньому, можна розвиватись ще далі, плекаючи любов до Господа. Отже, рух свідомості Крішни, який розгорнув Господь Чайтан'я, призначений передусім для тих, хто свідомий існування Верховного Бога, найвищого повелителя всього сущого. Місія Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — вчити людей, як використовувати свої можливості в трансцендентному любовному служінні. Господь Чайтан'я — це Крішна, що з позиції Свого відданого вчить служити Собі. Те, що Господь у вічній формі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу бере на Себе роль відданого, — ще один прояв дивовижної природи Господа. Зумовлена душа неспроможна досягти Абсолютного Бога- Особу своїми недосконалими зусиллями, тому Господь Шрі Крішна у формі Господа Ґауранґи зі Своєї гідної подиву великодушності всім дав можливість легко наблизитись до Себе.Сварупа Дамодара Ґосвамі сказав, що Господь Чайтан'я — це Сам Крішна в настрої Радгарані, тобто поєднана форма Радги та Крішни. Мета Господа Чайтан'ї — пізнати солодкий смак чарів Крішни у трансцендентному коханні. Господь Чайтан'я воліє не думати про Себе, як про Крішну, тому що прагне звідати становище Радгарані. Ми повинні це пам'ятати. Громада так званих відданих, які називаються надія-наґарі або ґаура-наґарі, вдають, що кохають Господа Чайтан'ю, як ґопі, однак їм не спадає на думку, що Він Сам прибрав постави не Крішни, що насолоджується, а Крішниного відданого, що вдовольняє Крішну. Господь Чайтан'я ніколи не приставав на вигадки профанів, що видавали себе за авторитетів. Вихватки ґаура-наґарі та подібних до них — це просто відхилення від щирого виконання місії Господа Чайтан'ї. Господь Чайтан'я, поза сумнівом, тотожний Крішні і, безперечно, невідмінний від Шріматі Радгарані. Але Господь із потаємних міркувань перейняв настрій віпраламбга-сева, і цей настрій не слід порушувати так званим служінням. Непосвяченому не слід втручатись у трансцендентні стосунки, щоб не завдавати Господу прикрощів. Таких відхилень у відданому служінні треба пильно стерегтись. Відданому не годиться завдавати Крішні прикрощів. Як пояснив Шріла Рупа Ґосвамі, віддане служіння має бути āнукūлйена, тобто мати на меті задоволення Крішни. Робити Крішні прикре — це не відданість. Камса ворогував з Крішною. Він завше думав про Крішну, але думав як про ворога. Такого прикрого «служіння» слід усіма силами уникати.Господь Чайтан'я прийняв роль Радгарані, і ми повинні підтримувати Його настрій, як це робив Сварупа Дамодара в Ґамбгірі (кімнаті Господа Чайтан'ї Махапрабгу в Пурі). Він завжди нагадував Господеві Чайтан'ї почуття Радгарані в розлуці, зображені в «Шрімад-Бгаґаватам», і Господь Чайтан'я був дуже вдячний йому за підтримку. Натомість ґаура-наґарі, відводячи Господу Чайтан'ї становище того, хто насолоджується, і зображаючи з себе тих, ким Він має насолоджуватись, не викликають схвали ні Господа Чайтан'ї, ні Його послідовників. Ці нерозумні імітатори не тільки не дістають благословень, а й взагалі залишаються поза межами руху Господа Чайтан'ї. Їхні вигадки суперечать настановам Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Настрій трансцендентної розваги Крішни не можна змішувати з трансцендентним настроєм розлуки з Крішною, в який занурена Радгарані.

У трансцендентних стосунках з Господом немає вищих і нижчих, тому що в абсолютному царстві панує рівність. Але попри абсолютність усіх цих взаємин, між ними існують і трансцендентні відмінності. Тому трансцендентні стосунки кохання вважають за найвищу досконалість.

Це вірш із «Бгакті-расамріта-сіндгу» (2.5.38) Шріли Рупи Ґосвамі.

З чотирьох різновидів обміну любовним служінням — дас'ї, сакг'ї, ватсал'ї та мадгур'ї — мадгур'ю вважають за найдовершенішу. Ці стосунки кохання розпадаються ще на два типи: свакія і паракія. Свакія — це стосунки з Крішною як із законним чоловіком, а паракія — це стосунки з Крішною як з коханцем. Вчені знавці прийшли до висновку, що трансцендентний екстаз настрою паракія палкіший, і тому вищий з цих двох. Цей різновид кохання проявлений в тих, хто віддався Господеві через гарячу пристрасть, навіть усвідомлюючи суспільну аморальність таких незаконних стосунків з коханцем. З такою любов'ю до Верховного Бога пов'язаний ризик, і тому вона вища за емоції, в яких бракує цієї ризиковності. Однак такий ризик прийнятний лише в царині трансцендентного. Кохання свакія і паракія в стосунках з Верховним Богом не трапляється в матеріальному світі, а паракії не знайти навіть на Вайкунтзі, вона існує лише у тій частині Ґолоки Вріндавани, що зветься Враджа.Деякі віддані вважають, що Крішна вічно насолоджується на Ґолоці Вріндавані і лише подеколи спускається до Враджі насолодитись паракія-расою. Шість Ґосвамі Вріндавани, проте, пояснили, що ігри Крішни у Враджі так само вічні, як і решта Його діянь на Ґолоці Вріндавані. Враджа становить потаємну частину Ґолоки Вріндавани. Крішна проявив Свої ігри, які Він проводить у Враджі, на Землі. Такі розваги вічно проявлені у Враджі на Ґолоці Вріндавані, і там паракія- раса існує завжди.У третій главі цього епічного твору Шріла Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі недвозначно ствердив, що наприкінці епохи Двапари двадцять восьмої чатур-юґи Вайвасвати Ману Крішна з'являється в матеріальному світі і приносить із Собою Враджадгаму, вічну обитель Своїх найвищих розваг. Як Самого Себе Господь проявляє внутрішньою енерґією, так і все Своє оточення Він приносить тою самою внутрішньою енерґією, без ніякої сторонньої сили. Як сказано далі в «Чайтан'я-чарітамріті», почуття паракія існують лише в тому трансцендентному царстві, і ніде більше. Цей найвищий екстаз може існувати тільки в найсокровеннішій частині трансцендентного світу, але з безпричинної ласки Господа ми маємо нагоду зазирнути до невидимого світу Враджі.Трансцендентний настрій ґопі, пастуŸшок Враджі, у всій красі втілений в особі Шріматі Радгарані. Шріматі Радгарані являє Собою взірець повністю розквітлих почуттів трансцендентного кохання, незбагненних для Самого Господа. Жагучість Її любовного служіння являє собою найвищу форму екстазу. Нікому не до снаги втішатись у цьому найвищому трансцендентному настрої якостями Господа більше за Шріматі Радгарані. Тому Господь Сам забажав у подобі Господа Шрі Ґауранґи стати на місце Радгарані. Так Він теж насолодився найпіднесенішими почуттями паракія-раси, які проявлені в трансцендентній обителі Враджі.

Цей і попередній вірші взято зі «Става-мали» Шріли Рупи Ґосвамі: вірш 51 — із «Пратгама Шрі Чайтан'яштаки» (2), а вірш 52 — із «Двітія Шрі Чайтан'яштаки»(3).

Це вірш із щоденника Шріли Сварупи Дамодари Ґосвамі. Він являє собою п'ятий із перших чотирнадцяти віршів «Шрі Чайтан'я-чарітамріти».

Дві трансцендентні особи, Радга й Крішна, становлять для матеріалістів загадку. Попередній вірш, взятий із щоденника Шріли Сварупи Дамодари Ґосвамі, стисло пояснює Радгу й Крішну, але щоб збагнути таїну цих двох осіб, потрібне глибоке духовне прозріння. Один насолоджується у двох. Шрі Крішна — це володар енерґії, а Шріматі Радгарані — внутрішня енерґія. За філософією веданти між володарем енерґії та енерґією немає різниці, вони тотожні. Одне від другого не відокремити, як не відокремити вогонь від тепла.У відносному світі будь-які явища, пов'язані з Абсолютом, незбагненні. I для інтелекту, зумовленого відносністю, дуже важко осягнути істину єдності енерґії та володаря енерґії. Зрозуміти такі хитросплетіння трансцендентної дійсності можливо тільки за допомогою філософії незбагненної єдності й відмінності, якої навчав Господь Чайтан'я.Радгарані — це внутрішня енерґія Шрі Крішни. Вона вічно поглиблює насолоду Шрі Крішни. Iмперсоналістам цього не зрозуміти без допомоги відданого маха-бгаґавати. Саме ім'я «Радга» вказує на те, що Шріматі Радгарані споконвічно перевершує всіх у догоджанні Шрі Крішні. Це означає, що Вона являє собою посередницю, яка передає Шрі Крішні служіння живих істот. Тому віддані Вріндавани запобігають насамперед ласки Шріматі Радгарані, без якої Шрі Крішна нікого не визнає за Свого люблячого слугу.Господь Чайтан'я Махапрабгу особисто приходить до занепалих зумовлених душ цього залізного віку, щоб познайомити їх із найвищим принципом трансцендентних стосунків з Господом. Господь Чайтан'я діє переважно в ролі Своєї внутрішньої енерґії, а саме тієї її частини, яка дає насолоду.Абсолютний Бог-Особа, Шрі Крішна, — це всемогутня форма трансцендентного буття, знання і блаженства у всій їхній повноті. Його внутрішня енерґія проявляється насамперед як сат, тобто елемент, який розгортає Господній аспект буття. Коли та сама енерґія проявляє повне знання, вона зветься чіт, або самвіт, і саме вона поширює трансцендентні форми Господа. I, нарешті, коли та сама енерґія становить джерело насолоди, вона зветься хладіні, або трансцендентна енерґія блаженства. Отак Господь проявляє три трансцендентні складові Своєї внутрішньої енерґії.

Шріла Джіва Ґосвамі зусебіч розглянув енерґію хладіні у «Пріті-сандарбзі». Як він пише, Веди виразно проголошують: «Тільки віддане служіння може привести до Бога-Особи. Тільки віддане служіння допоможе відданому віч-на-віч побачити Верховного Господа. Верховний Бог-Особа приваблюється до відданого служіння, а отже вершини ведичного знання досягнув той, хто опанував науку відданого служіння».Якою ж особливою стороною віддане служіння принаджує Верховного Господа, і яка природа цього служіння? Ведичні писання повідомляють нам, що Верховний Бог-Особа, Абсолютна Iстина, самодостатній і що майа, невігластво, ніколи і ніяк не може на Нього вплинути. Отже, енерґія, яка завойовує Всевишнього, повинна бути абсолютно духовна. Вона аж ніяк не може бути проявом матерії. Блаженство, яким втішається Верховний Бог-Особа, не може мати матеріальну природу, на відміну від імперсональних уявлень про блаженство Брахмана. Віддане служіння являє собою взаємини між двома особами, тому його не вийде обмежити свідомістю однієї особи. Отже, блаженство самоусвідомлення, брахмананду, годі рівняти до відданого служіння.Верховний Бог-Особа посідає три роди внутрішньої енерґії, а саме хладіні-шакті, або енерґію насолоди, сандгіні-шакті, або енерґію буття, і самвіт-шакті, або енерґію пізнання. У «Вішну Пурані» (1.12.69) міститься такий вірш, звернений до Господа: «Господи, Ти опора всього. Три Твої невід'ємні прояви, хладіні, сандгіні і самвіт, існують у Тобі як одна духовна енерґія. Натомість матеріальні ґуни — причина щастя, нещастя та їхнього поєднання — в Тобі відсутні, бо Ти не маєш матеріальних якостей».Хладіні — це уособлення радісної природи Верховного Бога-Особи, в якій Він насолоджується. Енерґія насолоди повсякчас присутня в Верховному Господі, тому теорія імперсоналістів про те, що Господь втілюється в матеріальній ґуні добра, неприйнятна. Цей імперсональний погляд суперечить Ведам, які вказують, що Господь володіє трансцендентною енерґією насолоди. Коли з ласки Верховного Бога-Особи вона проявляється в особі відданого, її називають любов'ю до Бога. «Любов до Бога» — це інша назва Господньої енерґії насолоди. Отже, взаємини відданого служіння, що пов'язують Господа і Його відданого, становлять прояв трансцендентної енерґії насолоди Господа.Енерґія Верховного Бога-Особи, що постійно сповнює Його трансцендентним блаженством, не матеріальна. За матеріальну її вважають послідовники Шанкари, що не знають природи Верховного Господа і Його енерґії насолоди. Ці невігласи нездатні зрозуміти різницю між імперсональним духовним блаженством і розмаїттям духовної енерґії насолоди. Енерґія хладіні дарує Господу все трансцендентне щастя, і Господь наділяє цією енерґією Свого чистого відданого.

У трактаті «Бгаґават-сандарбга» (103) Шріла Джіва Ґосвамі так пояснює енерґії Господа: трансцендентна енерґія Верховного Бога-Особи, якою Він підтримує буття, називається сандгіні. Трансцендентна енерґія, якою Господь пізнає Себе і дає знання про Себе іншим, називається самвіт. Трансцендентна енерґія, завдяки якій Він відчуває трансцендентне блаженство і через яку Він дає відчуття блаженства відданим, називається хладіні.Сукупний прояв цих енерґій називається вішуддга-саттва. Цей рівень духовного розмаїття проявляється навіть у матеріальному світі, коли тут з'являється Господь. Тому ігри й прояви Господа в матеріальному світі зовсім не матеріальні — вони належать до суто трансцендентної реальності. У згоді з цим стоять і слова «Бгаґавад-ґіти», де сказано, що кожен, хто усвідомить трансцендентну природу появи Господа, Його діянь та відходу, гідний, покинувши теперішнє матеріальне тіло, здобути свободу від матеріальної неволі. Така особа має змогу ввійти в духовне царство і спілкуватись із Верховним Богом-Особою, обмінюючись із Ним енерґією хладіні. Матеріальну ґуну добра забруднюють сліди страсті й невігластва. Тому матеріальне, змішане, добро називають мішра-саттва. Але в трансцендентному розмаїтті вішуддга- саттви немає жодних матеріальних якостей. Тому для того, щоб пізнати Бога-Особу та Його трансцендентні ігри, потрібно ввійти в атмосферу вішуддга-саттви. Духовне розмаїття одвічно незалежне від будь-яких матеріальних обставин і невідмінне од Верховного Бога-Особи, тому що так само абсолютне, як і Він Сам. Завдяки енерґії самвіт Господь і разом з Ним Його віддані безпосередньо взаємодіють з енерґією хладіні.Матеріальні ґуни природи владні над зумовленими душами, але на Верховного Бога-Особу вони аж ніяк не здатні вплинути, що прямо й непрямо підтверджують усі ведичні писання. Господь Крішна Сам каже в Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (11.25.12): саттваṃ раджас тама іті ґуṇā джīвасйа наіва ме — «Матеріальні ґуни добра, страсті й невігластва пов'язані із зумовленими душами, але ніколи не пов'язані зі Мною, Верховним Богом-Особою». «Вішну Пурана» стверджує те саме:«Верховний Бог-Особа, Вішну, перебуває за межами трьох якостей — добра, страсті та невігластва. В Ньому немає жодних матеріальних якостей. Нехай ця первинна особа, Нараяна, що Його становище цілковито трансцендентне, змилується над нами». У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (10.27.4) Iндра так прославляє Крішну:«Любий Господи, Твоя обитель — це вішуддга-саттва, спокій якої ніколи не порушують матеріальні якості, і вся діяльність у ній — це трансцендентне любовне служіння Твоїм лотосовим стопам. Цю діяльність, ніколи не забруднену страстю й невіглаством, прикрашають доброта, зреченість та аскетичність відданих. Матеріальні якості за жодних умов не можуть зачепити».Коли ґуни матеріальної природи ще не проявлені, вважають, що вони перебувають у стані добра. Коли вони проявились і діяльно породжують різні форми матеріального існування, їх відносять до стану страсті. А коли їхня діяльність припиняється і створене з них розмаїття зникає, їхній стан вважають станом невігластва. Iншими словами, розважливість — це добро, діяльність — це страсть, а бездіяльність — невігластво. Вище за ці вияви матеріальних якостей стоїть вішуддга-саттва. Перебуваючи під владою енерґії сандгіні, вона проявляється як буття всього сущого. Під владою енерґії самвіт вона проявляється як трансцендентне знання. А під владою енерґії хладіні вона проявляється як найсокровенніша любов до Верховного Бога. Цей триєдиний прояв, вішуддга-саттва, становить сутність царства Бога.Отже, Абсолютна Iстина являє Собою дійсність, вічно проявлену в трьох енерґіях. Внутрішня енерґія Господа проявлена як повний незбагненного розмаїття духовний світ, межова енерґія охоплює в собі живих істот, а зовнішня енерґія проявляється як матеріальний космос. Так Абсолютна Iстина обіймає в Собі ці чотири начала: Самого Верховного Бога- Особу, Його внутрішню енерґію, Його межову енерґію та Його зовнішню енерґію. Господня форма і її поширення, сваям-рупа і вайбгава-пракаша, безпосередньо насолоджуються внутрішньою енерґією, яка вічно проявляє духовний світ, найпотаємніший із проявів енерґії Господа. Зовнішній прояв, матеріальна енерґія, постачає тілесні оболонки зумовленим живим істотам, від Брахми до крихітної мурахи. Ця покривна енерґія проявляється в трьох ґунах матеріальної природи, і її по-різному сприймають живі істоти у вищих і нижчих формах життя.Кожен із трьох елементів внутрішньої енерґії — сандгіні, самвіт і хладіні — впливає на якусь одну із трьох зовнішніх енерґій, що керують зумовленими душами. Цей троякий вплив проявляє три якості, ґуни матеріальної природи. Це не залишає сумнівів у тому, що живі істоти, межова енерґія, — це вічні слуги Господа і тому підпорядковані або внутрішній, або зовнішній Його енерґії.

Це вірш із «Вішну Пурани» (1.12.69).

Батько, матір і всі сімейні справи Господа Крішни проявлені в бутті тої самої вішуддга-саттви. Форму, якості та всі аспекти Верховного Бога-Особи здатна осягнути жива істота, яка перебуває в чистому добрі. Свідомість Крішни починається на щаблі чистого добра. Хоча з самого початку пізнання Крішни істота здобуває деяке слабке розуміння Крішни, повністю усвідомити Крішну означає усвідомити Його як Вāсудеву, абсолютного всемогутнього повелителя або головне панівне Божество всіх енерґій. Коли жива істота, втвердившись у вішуддга-саттві, стає трансцендентна до трьох ґун матеріальної природи, її готовність служити дає їй змогу осягнути форму, якості та інші прояви Верховного Бога-Особи. Шлях до такого розуміння відкриває рівень чистого добра, тому що духовне буття Верховного Господа завжди духовне.Крішна завжди цілковито духовний. Не тільки батьки Бога- Особи, а й усе, що супроводжує Його буття, теж за своєю суттю становить прояв сандгіні-шакті, тобто перетворення вішуддга-саттви. Для більшої повноти можна сказати, що ця сандгіні-шакті внутрішньої енерґії підтримує і проявляє геть усе розмаїття духовного світу. У царстві Бога і Його слуги, і служниці, і дружини, і батько, і матір, і все інше являють собою перетворене духовне буття сандгіні-шакті. У зовнішній енерґії все розмаїття матеріального космосу теж розгортає сандгіні-шакті, енерґія буття, і з цього ми можемо скласти собі деяке уявлення про багатство духовної царини.

Цей вірш із «Шрімад-Бгаґаватам» (4.3.23) промовляє Господь Шіва, засуджуючи Дакшу, батька Саті, за його ворожість до Вішну. Цей вірш не залишає сумнівів стосовно того, що Господь Крішна, Його ім'я, слава, якості і все з Ним пов'язане існують у сандгіні-шакті внутрішньої енерґії Господа.

Вплив самвіт-шакті виявляється в свідомості. I Господь, і живі істоти мають свідомість. Шрі Крішна, Верховний Бог-Особа, має повне знання про все і всюди, і від Його свідомості не може сховатись ніщо. Він здатний пізнати будь-яку річ, просто скинувши на неї оком, тимчасом як звичайним живим істотам, пізнаючи щось, доводиться долати незліченні перешкоди. Свідомість живих істот має три прояви: пряме знання, непряме знання і спотворене знання. Коли жива істота пізнає матеріальні об'єкти через матеріальні чуття, як ось очі, вуха, ніс чи руки, тоді знання, яке вона отримає, неодмінно буде спотворене. Таке ілюзорне знання породжує матеріальна енерґія під викривленим впливом самвіт-шакті. Усвідомлення того, чим не є недоступний чуттям об'єкт, — це непряме знання. Його не випадає визнати за цілком неправильне, але воно часткове і приводить до безособистісного усвідомлення духу і зрештою до монізму. А коли чинник самвіт, що керує пізнанням, просвітлює енерґія хладіні, що теж належить до внутрішньої енерґії, вони діють разом і створюють умови, за яких тільки й можливо пізнати Бога- Особу. Самвіт-шакті завжди слід поєднувати з хладіні. Матеріальне знання і непряме духовне знання — це побічні утвори самвіт-шакті.

Плід, який породжує хладіні-шакті, — це любов до Верховного Бога. Ця любов поділяється на дві відміни: на чисту любов до Верховного Бога і змішану. Лише коли хладіні-шакті дарує живій істоті Шрі Крішна, жива істота приваблює Господа, розвинувши чисту любов до Нього. Однак коли та сама хладіні-шакті осквернена зовнішньою, матеріальною енерґією і походить із самої живої істоти, вона не приваблює Крішну, навпаки, жива істота приваблюється до блиску матеріальної енерґії. Тоді, замість губити голову за Верховним Богом з любові до Нього, вона губить голову за матеріальними чуттєвими насолодами. Вступивши у зв'язок із ґунами, якостями матеріальної природи, вона стає бранцем створюваного з них плетива страждань і болючих почуттів.

Неосквернена дія хладіні-шакті виявляється в поведінці дівчат Враджі і Шріматі Радгарані — найвищої з цього трансцендентного гурту. Сутність хладіні-шакті — любов до Верховного Бога, сутність любові до Верховного Бога — бгава, трансцендентна емоція, а найвищий вияв бгави відомий як махабгава. Шріматі Радгарані уособлює в Собі ці три аспекти трансцендентної свідомості. Отже Вона — втілення найвищої любові до Верховного Бога і найвищий об'єкт кохання Шрі Крішни.

Це цитата з «Удджвала-ніламані» («Радга- пракарана» 3) Шріли Рупи Ґосвамі.

Шріматі Радгарані цілковито духовна, як і Сам Крішна. Її жодною мірою не вільно вважати за матеріальну постать. Вона, поза всяким сумнівом, цілком відмінна від зумовлених душ, що мають матеріальні тіла — грубе й тонке — і що покриті матеріальними чуттями. Вона цілковито духовна, і Її тіло, як і розум, тої самої духовної природи. А що тіло Її духовне, то й чуття Її так само духовні. Тому Її тіло, розум та чуття повністю осяяні любов'ю до Крішни. Вона уособлення хладіні-шакті (тої снаги внутрішньої енерґії, яка дає Господеві насолоду), а отже Вона єдине джерело насолоди для Шрі Крішни.Шрі Крішна не може насолоджуватись нічим, внутрішньо відмінним від Нього. Тому Радга невідмінна від Крішни. Елемент сандгіні внутрішньої енерґії Шрі Крішни проявляє всепривабливу форму Шрі Крішни, а та сама внутрішня енерґія в аспекті хладіні проявляє Шріматі Радгарані, що приваблює всепривабливого. У трансцендентних іграх Шрі Крішни нікому не зрівнятись із Шріматі Радгарані.

Це вірш із «Брахма-самхіти» (5.37).

Як уже пояснено, Крішна й Радга суть одне в двох. Вони невідмінні. Крішна поширює Себе в численні втілення та довершені частки, як-от пуруші. Так само Шріматі Радгарані поширює Себе в численні форми богинь процвітання, цариць і дівчат Враджі. Ці всі поширення Шріматі Радгарані — Її довершені частки. Всі такі жіночі форми, що супроводжують Крішну, — це різні поширення, що відповідають Його довершеним поширенням Вішну. Ці поширення порівнюють до відображень одної відначальної подоби. Між відначальною подобою і відображенням немає відмінності. Втілені в жіночих тілах відображення енерґії насолоди Крішни нічим не поступаються Самому Крішні.Довершені поширення особи Крішни називають вайбгава- віласа та вайбгава-пракаша, і поширення Радги позначають тими самими термінами. Богині процвітання — це Її форми вайбгава-віласа, а цариці — це вайбгава-пракаша Радгарані. Особисті супутниці Радгарані, дівчата Враджі, — це прямі поширення Її тіла. Як поширення Її тіла і трансцендентного настрою, вони під верховним наглядом Шріматі Радгарані слугують у різноманітних любовних іграх Господа Крішни. У трансцендентному царстві насолода постає у всій повноті її розмаїття. Буяння трансцендентних смаків збагачують своєю присутністю численні схожі до Радгарані дівчата — ґопі, чи сакгі, як їх називають. Безмежне розмаїття коханок стає джерелом втіхи для Шрі Крішни. Отже ці поширення Шріматі Радгарані вкрай потрібні, для того щоб поглиблювати насолоду Шрі Крішни. Їхній трансцендентний обмін любов'ю виявляється як найдовершеніші ігри у Вріндавані. Цими поширеннями Свого тіла Шріматі Радгарані посилює насолоду Господа Крішни від танцю раса та інших таких забав. Шріматі Радгарані — головну пелюстку у квітці раса-ліли — називають також іменами, наведеними в дальших віршах.

Це вірш із «Бріхад-ґаутамія-тантри».

Вираз кṛшṇа-майī має два значення. Кṛшṇа- майī називають особу, яка повсякчас думає про Крішну всередині себе та зовні і яка завжди пам'ятає тільки Крішну, хоч би куди йшла і хоч би що бачила. Це перше значення. Окрім того, особа Крішни сповнена любові, і тому Його енерґія любові, Радгарані, що від Нього невідмінна, називається кṛшṇа-майī.

Корінь імені «Радга» утворений від слова āрāдгана, що означає «поклоніння». Отже, Радгікою можна іменувати особу, яка перевершує всіх у поклонінні Крішні.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам» (10.30.28).

Ще до того, як Господь зрікся світу, Пурушоттама Бгаттачар'я, житель Навадвіпи, забажав прийняти зреченість. Тому він покинув дім і пішов до Бенареса, де став послушником-брахмачарі в одного санн'ясі-майаваді. Ставши брахмачарі, він отримав ім'я Шрі Дамодара Сварупа. Невдовзі по тому він залишив Бенарес, не прийнявши санн'яси, і прийшов до Нілачали, Джаґаннатга Пурі, де жив Господь Чайтан'я. Там він зустрівся з Чайтан'єю Махапрабгу і присвятив своє життя на служіння Господеві. Він став секретарем і невідлучним супутником Господа Чайтан'ї. Він часто поглиблював радість Господа, співаючи тих чи інших пісень відповідно до Його настрою, і Господь був йому глибоко вдячний. Сварупа Дамодара проникнув у таїну місії Господа Чайтан'ї, і лише з його ласки всі віддані Господа Чайтан'ї отримали змогу довідатись про справжні цілі Господа.Сварупа Дамодара, як встановлено, — це Лаліта-деві, друге поширення Радгарані. Однак вірш 160 у «Ґаура-ґаноддеша- діпіці» Каві-карнапури вказує, що Сварупа Дамодара не хто інший, як Вішакга-деві, яка служить Господу на Ґолоці Вріндавані. З цього зрозуміло, що Шрі Сварупа Дамодара — безпосереднє поширення Радгарані і він допомагає Господу пізнати настрій Радгарані.

Серце Господа Чайтан'ї сповнювали почуття Шріматі Радгарані, а Його зовнішність скидалась на Її. Як пояснив Сварупа Дамодара, Господь Чайтан'я перебував у настрої радга-бгава-мурті, настрої Радгарані. Людина, яка живе на матеріальному рівні й намагається задовольняти чуття, нездатна зрозуміти настрій радга-бгава. Його на силі зрозуміти тільки така людина, яка не шукає чуттєвого задоволення. А отже пізнавати радга-бгаву слід за допомогою Ґосвамі, що справді владають своїми чуттями. Вони є джерелами авторитетного знання, і від них відомо, що настрій Шріматі Радгарані — це найвища досконалість кохання, яке своєю чергою є найвищим із п'яти трансцендентних смаків і яке становить абсолютну досконалість любові до Крішни.Трансцендентні розваги можна розділити на два рівні. Один рівень називають піднесеним, а другий — якнайпіднесенішим. Любовні стосунки у Двараці — піднесений прояв цих розваг. А якнайпіднесеніший рівень цих розваг проявлений у Вріндавані. Настрій Господа Чайтан'ї, поза сумнівом, якнайпіднесеніший.Iз життя Шрі Чайтан'ї Махапрабгу розумна людина, яка виконує чисте віддане служіння, може зрозуміти, що серцем Він завше був занурений у почуття розлуки з Крішною. У розлуці з Крішною Йому подеколи здавалося, що Він знайшов Крішну і насолоджується зустріччю з Ним. Ця розлука і зустріч з Крішною мають дуже глибоке значення. Якщо їх не зрозуміти, то спроби збагнути високе становище Господа Чайтан'ї неодмінно приведуть до хибних уявлень. Перш як братись до таких спроб, треба себе цілковито усвідомити. Iнакше можна помилитись і вирішити, що Господь — це наґара, що насолоджується дівчатами Враджі, а це буде расабгаса, небажане поєднання суперечливих понять.

Господь Шрі Чайтан'я явив найвищий рівень емоцій відданого в розлуці з Господом. Його діяння були піднесені й вишукані, тому що Його почуття розлуки було цілковито досконалим. Однак матеріалісти неспроможні збагнути цього. Iноді вчені-матеріалісти вважають Шрі Чайтан'ю Махапрабгу хворим чи божевільним. Їхня проблема полягає в тому, що вони тільки те й роблять, що намагаються задовольняти матеріальні чуття, і через це ніяк не здатні зрозуміти почуттів відданого та Господа. Думки матеріалістів відразливі. Вони вважають, що можуть вдовольняти свої чуття безпосередньо доступними грубими об'єктами і що так само вони можуть підходити до трансцендентних якостей Господа Чайтан'ї. Але Господа вдасться пізнати тільки тому, хто дотримується засад, які виклали Ґосвамі на чолі з Сварупою Дамодарою. Авторитетні особи, як Сварупа Дамодара чи шість Ґосвамі, ніколи не висувають таких теорій, як вчення «відданих» громади надія-наґарі. Iдеї ґауранґа-наґарі — це просто фантазії, і самі ґауранґа-наґарі не сягають вище рівня вигадок.

Ті, хто обирає притулок лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, здатні усвідомити, що Він, явивши поклоніння Верховному Господеві Крішні в розлуці, показав, як насправді треба поклонятись Господеві. Коли почуття розлуки загострюються до краю, відданий досягає рівня зустрічі з Шрі Крішною.Сахаджії та інші так звані віддані вдаються до дешевого самонавіювання, уявляючи, що зустрічаються у Вріндавані з Крішною. Така свідомість, може, й корисна, але насправді, щоб зустрітись із Крішною, треба розвивати настрій розлуки, як цього вчив Шрі Чайтан'я Махапрабгу.

Це вірш із «Вішну Пурани» (5.13.60).

Цей вірш узято з «Бгакті-расамріта-сіндгу» (2.1.231) Шріли Рупи Ґосвамі.

Цей вірш промовляє Шрі Врінда-деві у «Відаґдга-мадгаві» (7.3) Шріли Рупи Ґосвамі.

Це вірш із «Ґовінда-ліламріти» (8.77) Крішнадаси Кавіраджі Ґосвамі.

Це вірш із «Дана-келі-каумуді» (2) Шріли Рупи Ґосвамі.

Вішая і ашрая — це дуже важливі терміни, що стосуються взаємин між Крішною та Його відданим. Відданого називають ашрая, а його коханого, Крішну, називають вішая. Любовні взаємини між ашраєю та вішаєю складаються з різних елементів, які звуться вібгава, анубгава, саттвіка та в'ябгічарі. Вібгаву підрозділяють на дві категорії: аламбана та уддіпана. Аламбану знову поділяють на ашраю та вішаю. У любовних стосунках Радги та Крішни ашрая — це Радгарані, а вішая — це Крішна. Трансцендентна свідомість Господа каже Йому: «Я Крішна і насолоджуюсь блаженством вішаї. Насолода Радгарані, ашраї, набагато перевершує Мою». Тому для того, щоб зазнати насолоди ашраї, Господь Крішна з'явився як Шрі Чайтан'я Махапрабгу.

Привабливість Крішни дивовижна й безмежна. Нікому не знайти її меж. Тільки Шріматі Радгарані в її становищі ашраї до снаги насолоджуватись привабливістю Крішни в усій повноті. Дзеркало трансцендентного кохання Шріматі Радгарані досконало чисте, але на шляху трансцендентного пізнання Крішни, яким Вона йде, воно виглядає чимраз яснішим і яснішим. У дзеркалі серця Радгарані трансцендентні якості Крішни відображаються чимдалі новішими й свіжішими. Iншими словами, чим глибше Шріматі Радгарані пізнає Крішну, тим більше зростає Його привабливість. Між любов'ю Радгарані і привабливістю Крішни точиться безнастанне змагання, і ніхто в цьому любовному змаганні не хоче здаватись. Забажавши збагнути кохання Радгарані, яке постійно зростає, Господь Крішна з'явився як Шрі Чайтан'я Махапрабгу.

Це вірш із «Лаліта-мадгави» (8.34) Шріли Рупи Ґосвамі. Його промовив Господь Крішна, коли побачив красу Свого відображення у викладеному самоцвітами фонтані в Двараці.

Цей вірш промовляють ґопі у «Шрімад- Бгаґаватам» (10.31.15).

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам» (10.82.39).

Той, кому пощастить, може, як ґопі, постійно бачити Крішну. У «Брахма-самхіті» сказано, що мудреці, чиї очі змащені чистою любов'ю, спроможні постійно бачити образ Ш'ямасундари (Крішни) в глибині своїх сердець. Цей вірш походить із «Шрімад-Бгаґаватам» (10.21.7) і його проспівали ґопі, коли надійшла пора шарат.

Цей вірш «Шрімад-Бгаґаватам» (10.44.14) промовили жінки Матгури, побачивши Крішну з Баларамою на борецькій арені поряд із Муштікою та Чанурою, потужними борцями царя Камси.

Як уже пояснено, любовні стосунки ґопі з Крішною трансцендентні. Їхні почуття називаються рудга- бгава. Хоча вони наче схожі на земний статевий потяг, їх в жодному разі не можна рівняти до матеріальної сексуальної любові. Вони являють собою чисту, незмішану любов до Верховного Бога.

Цього вірша взято з «Бгакті-расамріта-сіндгу» (1.2.285).

Треба старанно розрізняти статеву любов і чисту любов, тому що вони належать до окремих категорій і між ними величезна різниця. Вони відрізняються між собою так само, як залізо відрізняється від золота.

Ось як явлені писання визначають чисту любов:«Якщо любовні стосунки не рвуться навіть тоді, коли для розриву є багато причин, їх називають чистою любов'ю».Така чиста любов зв'язувала з Крішною покірних Йому ґопі. У їхньому ставленні годі й шукати статеву любов, засновану на задоволенні чуттів. Все своє життя вони присвятили Крішні, нітрохи не зважаючи на власне задоволення і дбаючи тільки про те, щоб Він був у всьому щасливий. Вони віддали свої душі на задоволення Бога-Особи, Шрі Крішни. У стосунках ґопі з Крішною не було навіть тіні статевої любові.Автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» вагомо запевняє, що статева любов скерована на вдоволення власних чуттів. Усі ведичні приписи, що вчать, як заживати слави, народжувати дітей, здобувати багатство й таке інше, являють собою не що, як різні форми задоволення чуттів. Задоволення чуттів можна прикривати добродійництвом, націоналізмом, релігією, альтруїзмом, дотриманням біблійних або моральних заповідей, турботою про здоров'я, кармічною діяльністю, соромливістю, терпимістю, піклуванням про власний комфорт, спробами звільнитись від пут матерії, проґресом, любов'ю до сім'ї, страхом громадського осуду чи кримінальної відповідальності, але все це лише різні прояви одної суті — чуттєвого задоволення. Вся ця добропорядність призначена головно задовольнити власні чуття, адже ніхто, виконуючи ці хвалені моральні та релігійні заповіді, не здатний пожертвувати власними інтересами. Але є вищий рівень, на якому людина вважає себе просто за вічного слугу Крішни, Абсолютного Бога-Особи. Будь-які дії, натхнені таким духом служіння, називають чистою любов'ю до Бога, тому що їхня мета — задовольнити абсолютні чуття Шрі Крішни. Натомість будь- яка дія задля насолоди її плодами чи наслідками — це чуттєве задоволення. Такі дії іноді мають грубий вияв, а іноді тонкий.

Автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» радить усім цілковито відмовитись від задоволення чуттів і, за прикладом ґопі, все своє єство погодити з волею Верховного Господа. Така завершальна вказівка Крішни в «Бгаґавад-ґіті». Ми повинні бути готові зробити все що завгодно, аби вдовольнити Господа, не боячись навіть порушити ведичні засади чи етичні норми. Ось що таке справжня любов до Верховного Бога. Така діяльність у чистій любові до Верховного Бога чиста, мов випране біле полотно.У зв'язку з цим Шріла Бгактівінода Тгакура застерігає нас від хибної думки про те, що зректись усього означає занедбати обов'язки, пов'язані з тілом та розумом. Навіть такі обов'язки не будуть чуттєвим задоволенням, якщо їх виконувати в настрої служіння Крішні.

Цей вірш із «Шрімад-Бгаґаватам» (10.31.19) промовили ґопі, коли Крішна покинув їх у самому розпалі раса-ліли.

Цей вірш у «Шрімад-Бгаґаватам» (10.32.21) повідав Господь Крішна, повернувшись на місце раса-ліли.

Крішна аж ніяк не був невдячний ґопі, бо, як Він проголошує Арджуні в цьому вірші «Бгаґавад-ґіти» (4.11), Він відповідає відданим тою мірою, якою вони Йому служать у трансцендентній любові. Кожен іде шляхом, що веде до Нього, але хтось просунувся по ньому більше, а хтось менше. Хто наскільки просунувся, той настільки і пізнає Крішну. Дорога одна, але різні істоти наблизились до кінцевої мети різною мірою, і тому їхнє розуміння цієї мети — Абсолютного Бога-Особи — також різне. Ґопі досягнули найвищої досконалості, і Господь Чайтан'я ствердив, що немає поклоніння Богу вищого за поклоніння ґопі.

Цей вірш із «Шрімад-Бгаґаватам» (10.32.22) промовив до ґопі Сам Шрі Крішна, коли, почувши їхні пісні розлуки, повернувся до них.

Безкорислива любов до Верховного Бога, яку проявили ґопі, не має собі рівних. Тому слід правильно розуміти ту дбайливість, з якою ґопі себе прикрашали. Ґопі вбирались якнайгарніше, щоб своїм виглядом задовольнити Крішну. В них не було ніяких прихованих бажань. Вони присвятили свої тіла і все, що мали, на служіння Шрі Крішні, завжди природно вважаючи, що їхні тіла призначені для Його втіхи. Вони вдягались, думаючи про те, що Крішні приємно буде дивитись на них і торкати їх.

Цей вірш каже Господь Крішна в «Аді Пурані».

Дивовижні якості ґопі виходять за межі уяви. Вони не прагнуть власного задоволення, але коли Крішна радий, бачачи їх, Його щастя наповнює ґопі щастям, у десять мільйонів разів більшим за Крішнине.

Почуття ґопі спантеличують, бо, хоча вони й не хотіли для себе щастя, воно їх переповнювало. Це диво можна роз'яснити так: щастя Шрі Крішни залежить від щастя ґопі. Тому вріндаванські віддані намагаються служити ґопі, а саме Радгарані та Її супутницям. Здобувши ласку ґопі, легко здобути ласку Крішни, бо за рекомендацією ґопі Крішна одразу приймає служіння відданого. З огляду на це Господь Чайтан'я прагнув задовольнити ґопі, а не Крішну. Але Його ровесники неправильно Його зрозуміли, і через це Господь Чайтан'я зрікся сімейного життя і став санн'ясі.

Дивлячись на вродливих ґопі, Крішна сповнюється радості, і це надихає радістю ґопі, від чого квітнуть їхні юні лиця й тіла. Це невпинне, безмежне змагання дедалі більшої краси між ґопі та Крішною відзначає така ніжність, що іноді світські моралісти помилково вважають ці стосунки за звичайні любовні ігри. Але ці розваги зовсім не матеріальні, тому що палке бажання ґопі задовольнити Крішну наснажує всі їхні взаємини чистою любов'ю до Верховного Бога, якої не плямує анінайменша домішка статевого потягу.

Цю фразу взято з «Кешаваштаки» (8) у «Става-малі», яку уклав Шріла Рупа Ґосвамі.

Як уже згадано, ґопі закохані і коряться Крішні, а Шрі Крішна — коханий і панує над ґопі. Кохання служанок живить любов повелителя. Ґопі не бажають власної насолоди. Їхнє щастя було непрямим, залежним від задоволення Крішни. Безпричинна любов до Верховного Бога завжди цим відзначається. Така чиста любов існує тільки тоді, коли слуга радіє щастям повелителя. Ця безкорислива любов знаходить вияв у тому, що закохана ганить своє щастя, коли воно заважає їй служити.

Це вірш із «Бгакті-расамріта-сіндгу» (3.2.62).

Цей вірш теж узято з «Бгакті-расамріта- сіндгу» (2.3.54).

Чистий відданий Крішни, який любить Його безкорисливою любов'ю, навідріз відмовиться від будь-якого звільнення: і від злиття з тілом Господа, і від інших його різновидів, як оце отримати однакові подобу, багатства чи обитель Господа чи щастя жити поряд з Ним.

Ці три вірші у «Бгаґаватам» (3.29.11-13) промовив Господь Крішна у Своїй формі Капіладеви.

Цей вірш у «Шрімад-Бгаґаватам» (9.4.67) промовив Господь, описуючи якості Махараджі Амбаріші. Зануритись у буття Абсолюту — річ так само тимчасова, як і життя в небесному царстві. I те, і те влягає часові. Жодне з цих становищ не є постійне.

Цей вірш промовляє Господь Крішна у «Ґопі- премамріті».

Цей вірш сказав Арджуні Господь Крішна в «Аді Пурані».

З-поміж усіх ґопі Шріматі Радгарані найпіднесеніша. Вона найвродливіша, найдостойніша і, що найголовніше, більш над усіх закохана в Крішну.

Це вірш із «Падма Пурани».

Цей вірш, який Господь Крішна промовив до Арджуни, взято з «Аді Пурани».

Ґопі підрозділяють на п'ять груп, а саме на сакгі, ніт'я-сакгі, прана-сакгі, прія-сакгі та парама-прештга- сакгі. Ці всі світлотілі супутниці Шріматі Радгарані, цариці Вріндавана-дгами, майстерно володіють мистецтвом збуджувати еротичні почуття Крішни. Парама-прештга-сакгі загалом є вісім, і в екстатичних забавах Крішни й Радги вони іноді стають на бік Крішни, а іноді на бік Радгарані, створюючи враження, ніби вони прихильні тільки до когось одного з Них, а до другого ні. Це збагачує цей обмін смаками ще більшим розмаїттям.

У цьому вірші з «Ґіта-ґовінди» (3.1) Джаядева Ґосвамі розповідає, як Шрі Крішна залишив раса-лілу, щоб знайти Шріматі Радгарані.

Це вірш із «Ґіта-ґовінди» (1.11).

Господь Чайтан'я — це Сам Шрі Крішна, абсолютний повелитель, що насолоджується коханням ґопі. Він Сам приймає роль ґопі, щоб насолодитись трансцендентними смаками щастя слуги. З'явившись у такому настрої, Він разом з тим найзахопливішим чином поширював метод релігії для цієї епохи. Цю трансцендентну таємницю здужають осягнути тільки довірені віддані Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

Автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» вчить нас, що, коли ми хочемо справді пізнати Господа Чайтан'ю, ми повинні шанобливо кланятись усім таким довіреним чистим відданим Господа Чайтан'ї.

За знавцями-сексологами, як оце Бгарата Муні, у земному статевому акті і чоловік, і жінка зазнають однакової втіхи. Але в духовному світі взаємини зовсім інакші, про що світським вченим нічого не відомо.

Цей вірш, що його підніс до Радгарані Господь Крішна, міститься у «Лаліта-мадгаві» (9.9) Шріли Рупи Ґосвамі.

Так Шріла Рупа Ґосвамі змальовує обличчя Радгарані.

Це третій вірш другої «Чайтан'яштаки» у «Става-малі» Шріли Рупи Ґосвамі.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Аді-ліли, четвертої глави, яка описує потаємні причини появи Господа Чайтан'ї.