Шрі Чайтан'я Махапрабгу, Верховний Бог-Особа

Ця глава пояснює, що Господь Чайтан'я — це Сам Верховний Бог-Особа, Крішна. Отже, сяйво Брахмана — це сяйво тіла Господа Чайтан'ї, а Наддуша в серці кожної живої істоти — Його частковий прояв. У зв'язку з цим описано також пуруша-аватари. Вмістище всіх зумовлених душ — Маха-Вішну, але, як підтверджують достовірні писання, найвище начало всього сущого — це Господь Крішна. З Господа Крішни виходять численні довершені поширення, і Нараяна, що Його назагал визнають за Абсолютну Iстину філософи- майаваді, в їхній низці. Тут описано теж, як Господь проявляє Свої поширення прабгава та вайбгава, а також часткові втілення та вповноважені втілення. Крім того, у главі обговорено дитинство та юнацькі роки Господа Крішни, і пояснено, що вік Його вічної форми — це початок юності.У духовному небі безліч духовних планет, Вайкунтг, і вони є прояви внутрішньої енерґії Верховного Господа. Так само, незліченні матеріальні всесвіти проявляє зовнішня енерґія Господа, а живих істот — Його межова енерґія. Господь Крішна Чайтан'я невідмінний від Господа Крішни, а тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу — причина всіх причин; немає іншої причини, вищої за Нього. Він вічний, і форма Його духовна. Господь Чайтан'я — це Сам Верховний Господь, Крішна, і доказ тому є в достовірних писаннях. Ця глава наголошує, що відданий, який бажає розвиватись у свідомості Крішни, повинен володіти знанням про особистісну форму Крішни, Його три головних енерґії, Його ігри і Його зв'язок з живими істотами.ПОЯСНЕННЯ: З милості Верховного Бога-Особи Шрі Чайтан'ї Махапрабгу навіть недосвідчений хлопчак, що не має систематичної освіти, може врятуватись із океану невігластва, в якому, немов хижі водяні тварини, кишать різноманітні філософські вчення. Океан невігластва населяють такі небезпечні створіння, як філософія Будди, теорії охочих сперечатися ґ'яні, йоґічні системи Патанджалі та Ґаутами, філософські вчення Канади, Капіли чи Даттатреї та ін. Милість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу дає змогу уникнути цих сектантських поглядів і прийняти лотосові стопи Крішни за найвищу мету свого життя, проникнувши в істинну суть усього знання. Тож складаймо шану Господеві Шрі Чайтан'ї Махапрабгу за Його щедру ласку до зумовлених душ.

Наші язики постійно породжують марні звуки, що не допомагають нам досягти трансцендентного спокою. Язик порівняно тут до пустелі, бо пустеля, для того щоб зародити, потребує сталого допливу живлющої води. Вода являє собою речовину, яка потрібна в пустелі найбільше. Минущу насолоду від світських бесід на теми культури, мистецтва, політики, соціології, сухої філософії, поезії і т.ін. порівнюють до маленької краплинки, бо, хоча такі розмови й здатні давати трансцендентну насолоду, вони просякнуті якостями матеріальної природи. Тому ані якась одна з цих тем, ані всі разом вони не можуть утамувати жагу подібного до пустелі язика. Хоч скільки людина волає на всіляких конференціях, її язик-пустеля не знаходить жаданої розради. Отож людям усіх країн світу треба звернутися з воланням до відданих Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, схожих на лебедів, що плавають біля прекрасних лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, чи на бджіл, що гудуть навколо Його лотосових стіп, у трансцендентному щасті шукаючи меду. Сухе матеріальне щастя не зроблять соковитим так звані філософи, які закликають до пізнання Брахмана, звільнення й таких інших сухих умоглядних цілей. Власне душа жадає чогось іншого. Душа може знайти втіху лише з милості Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і Його численних істинних відданих. Такі віддані ніколи не залишають лотосових стіп Господа Чайтан'ї і не зображають із себе новоспечених «Махапрабгу» — всі вони горнуться до лотосових стіп Господа, наче бджоли, що не можуть відірватись від налитої медом лотосової квітки.Рух свідомості Крішни — рух Господа Чайтан'ї — дуже багатий на танці та співи про ігри Господа Крішни. Такий рух тут порівняно з чистими водами Ґанґи, вкритої лотосами. Цими лотосами, немов лебеді чи бджоли, розкошують чисті віддані. Їхні співи скидаються на плескіт хвиль Ґанґи, що тече небесним царством. Автор бажає, щоб ці солодкі хвилі котилися його язиком. Він смиренно ставить себе на місце матеріалістів, що завжди провадять сухі безживні розмови, які не дають їм вдоволення. Якби вони за прикладом Господа Чайтан'ї залучили свої пересохлі язики до повторення святого імені Господа — Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе, — вони б звідали солодкого смаку нектару і дізнались, що таке радість життя.

Укладачі Упанішад високо підносять славу безособистісного Брахмана. Упанішади, що їх вважають за найпіднесеніші з ведичних писань, призначені для тих, хто бажає звільнитися з пут матерії і тому звертається до істинного духовного вчителя за знанням. Префікс «упа» вказує на те, що знання Абсолютної Iстини можна отримати тільки від духовного вчителя. Учень, який вірить у духовного вчителя, глибоко розуміє його трансцендентні повчання і просувається вперед шляхом духовного поступу, чимдалі більше втрачаючи прив'язаність до матеріального життя. Трансцендентна наука Упанішад спроможна звільнити з рабства матеріального світу, а звільнившись від матеріального буття і розвиваючись далі в духовному житті, душа здатна досягти духовного царства Верховного Бога-Особи.Духовне просвітлення починається з усвідомлення безособистісного Брахмана. Такого усвідомлення досягають відкинувши поступово всі прояви матеріального розмаїття. Усвідомлення безособистісного Брахмана являє собою часткове, віддалене пізнання Абсолютної Iстини, яке можна здобути силою інтелекту. Воно схоже на враження людини, яка, побачивши вдалечині гору, вирішує, що гора — це темнувата хмара. Гора не хмара, але через недосконалість нашого зору здалеку може здатись нам хмарою. Таке недосконале, тьмяне усвідомлення Абсолютної Iстини не містить у собі знання про духовне розмаїття. Тому його називають адвайта-вада — пізнання єдиної, недвоїстої природи Абсолюту.Безособистісне сліпуче сяйво Брахмана становить собою не що інше, як проміння тіла Верховного Бога-Особи, Шрі Крішни. А що Шрі Ґаурасундара, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу, тотожний Шрі Крішні, то сяйво Брахмана — це проміння, що виходить з Його трансцендентного тіла.Що ж до Наддуші, або Параматми, то це повний прояв Чайтан'ї Махапрабгу. Антар'ямі, Наддуша в кожному серці, керує всіма живими істотами. Це підтверджено в «Бгаґавад- ґіті»(15.15), де Господь Крішна каже: сарвасйа чāхаṃ хṛді саннівішṭаṭ — «Я перебуваю в серці кожного». Окрім цього, «Бгаґавад-ґіта»(5.29) вказує: бгоктāраṃ йаджñа-тапасāṃ сарва-лока-махеṣварам — Верховний Господь, поширившись у Наддушу, повеліває всім. Те саме веде й «Брахма-самхіта»(5.35): аṇḍāнтара-стга-парамāṇу-чайāнтара-стгам. Господь присутній скрізь: і в серці кожної живої істоти, і в кожнісінькому атомі. Так в аспекті Наддуші Господь пронизує все.Мало того, Господь Чайтан'я — це ще й володар усього багатства, сили, слави, краси, знання та зреченості, тому що Він є Сам Шрі Крішна. Його охарактеризовано епітетом пūрṇа — довершений. У постаті Господа Чайтан'ї Господь явив взірець зреченості, як-от Шрі Рама явив взірець царських якостей. Господь Чайтан'я прийняв санн'ясу і Своїм життям дав дивовижний, неперевершений приклад неухильного дотримання її засад. Йому немає в цьому рівних. Хоча в Калі-юґу приймати санн'ясу назагал заборонено, Господь Чайтан'я довершений у Своїй зреченості і тому прийняв зречений стан життя. Повторити Його діяння неможливо, можна тільки старатись за змогою ступати Його слідами. Тим, хто не годен жити в зреченості, шастри суворо забороняють зрікатися світу. Однак Господь Чайтан'я довершений у Своїй зреченості, так само як і в усіх інших Своїх щедротах. Отож Він — найвище начало Абсолютної Iстини.З аналізу становища Господа Чайтан'ї випливає, що Він невідмінний від Верховного Бога-Особи Крішни. Немає нікого більшого за Господа Чайтан'ю чи навіть рівного Йому. У «Бгаґавад-ґіті»(7.7) Господь Крішна каже Арджуні: маттаṭ паратараṃ нāнйат кіñчід асті дганаñджайа — «Завойовнику багатств [Арджуно], немає істини, вищої за Мене». Отже, це доводить, що немає істини, вищої за Господа Шрі Крішну Чайтан'ю.Безособистісний Брахман — це мета тих, хто вивчає книги трансцендентної мудрості, а Наддуша — мета послідовників йоґи. Той, хто знає Верховного Бога-Особу, стоїть вище і за тих, хто усвідомив Брахман, і за тих, хто усвідомив Параматму, тому що Бгаґаван — це найвищий рівень абсолютного знання.Бог-Особа — це довершена форма сач-чід-ананди (повноти життя, знання та блаженства). Пізнавши сат, аспект безмежного існування в Довершеному Цілому, усвідомлюють Брахман, безособистісний аспект Господа. Пізнавши чіт, аспект безмежного знання в Довершеному Цілому, можна усвідомити локалізований аспект Господа, Параматму. Але ні одна, ні друга форма часткового усвідомлення Довершеного Цілого не дозволяє пізнати ананду, довершене блаженство. Без осягнення ананди пізнання Абсолютної Iстини неповне.Цей вірш «Чайтан'я-чарітамріти» Крішнадаси Кавіраджі Ґосвамі знаходить підтвердження в подібному вислові «Таттва-сандарбги» Шріли Джіви Ґосвамі. У дев'ятому розділі «Таттва-сандарбги» мовиться, що Абсолютну Iстину іноді усвідомлюють як безособистісний Брахман — духовний, та проте частковий прояв Абсолютної Iстини. Нараяна, панівне Божество на Вайкунтзі, — це, слід розуміти, поширення Шрі Крішни, однак Шрі Крішна — це Верховна Абсолютна Iстина, об'єкт трансцендентної любові для всіх живих істот.

За приписами мистецтва слова у правильно збудованому вислові підмет має передувати присудку. Ведична література часто згадує Брахман, Параматму і Бгаґавана, тому ці три терміни багатьом відомі як предмет трансцендентного усвідомлення. Але небагатьом відомо, що, усвідомлюючи безособистісний Брахман, людина пізнає не що інше, як сяйво трансцендентного тіла Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Небагатьом відоме й те, що Наддуша, Параматма, — це лише частковий прояв Господа Чайтан'ї і що Господь Чайтан'я не хто інший, як Сам Бгаґаван. Тому, описавши Брахман як сяйво Господа Чайтан'ї, Параматму як Його частковий прояв, а Верховного Бога-Особу Крішну як тотожного Господу Чайтан'ї Махапрабгу, треба навести підтвердження цьому з достовірних ведичних писань.Насамперед автор хоче довести, що суть ведичного знання — це вішну-таттва, Абсолютна Iстина, Вішну, всюдисущий Бог-Особа. У вішну-таттві розрізняють різні категорії, і найвища з них — Господь Крішна, верховна вішну-таттва, як то підтверджено в «Бгаґавад-ґіті» та багатьох інших ведичних текстах. Цього Верховного Бога-Особу Крішну описано в «Шрімад-Бгаґаватам» як Нандасуту, сина царя Нанди. Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі каже, що Нандасута з'явився знову як Господь Шрі Крішна Чайтан'я Махапрабгу. Це твердження він засновує на відомих йому свідченнях ведичної літератури про тотожність Господа Крішни і Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Цей висновок автор обґрунтує. Якщо довести, що Шрі Крішна є джерело всіх таттв (істин), а саме Брахмана, Параматми й Бгаґавана, і що Шрі Крішна невідмінний від Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, то стане зрозуміло, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу теж є те саме джерело всіх таттв. Пізнаючи одну й ту саму Абсолютну Iстину на різних шляхах самоусвідомлення, шукачі називають Її Брахман, Параматма і Бгаґаван.

Слово бгаґавāн пояснює в «Бгаґават-сандарбзі» Шріла Джіва Ґосвамі. Бог-Особа, сповнений усіх мислимих і немислимих енерґій, є абсолютне Верховне Ціле. Безособистісний Брахман — це частковий прояв Абсолютної Iстини, який відкривається тим, хто не усвідомив Її довершених енерґій. Перший склад у слові бгаґавāн, бга, означає «підтримка» і «покровитель». Наступна санскритська літера, ґа, означає «провідник», «спонукач» і «творець». Ва означає «перебувати» (всі живі істоти перебувають у Верховному Господі і Верховний Господь перебуває в серці кожної живої істоти). Поєднуючи в собі всі ці поняття, слово бгаґавāн означає немислиму велич знання, енерґії, сили, багатства, могутності і влади, вільних від будь-яких проявів недосконалості. Без таких незбагненних енерґій неможливо досконало підтримувати чи захищати. Сучасна цивілізація спирається на досягнення цілої армії наділених неабияким розумом учених. Тож важко навіть уявити велич розуму, який породжує закони ґравітації, що підтримують безліч планет і супутників, і який створює безмежний простір, що в ньому вони плавають. Варто лише замислитись про обсяг інтелектуальної роботи, потрібної, щоб керувати польотом штучних супутників, і тоді стане очевидно, наскільки безглуздо гадати, що за рухом численних планетних систем немає велетенського інтелекту. Немає жодних підстав вірити тим, хто запевняє, що міріади величезних планет плавають у просторі без допомоги якогось вищого інтелекту. Рух планет виразно пояснено в «Бгаґавад- ґіті»(15.13), де Бог-Особа каже: «Я входжу в кожну планету, і під впливом Моєї енерґії вони тримаються своїх орбіт». Якби не долоні Бога-Особи, всі планети розсипалися б, як земля розсипається з розтиснутої жмені. Сучасні вчені пояснюють цю незбагненну силу Бога-Особи украй примітивно.Енерґії, що їх позначають склади бга, ґа і ва, можуть мати багато різних виявів. Через різних уповноважених представників Господь захищає і підтримує всіх і все, але особисто Він захищає і підтримує тільки Своїх відданих, так само як цар особисто підтримує і захищає тільки своїх дітей, захист і підтримку всієї країни доручивши різним урядовцям. Господь також провідник Своїх відданих. Це розкриває «Бгаґавад- ґіта», вказуючи, що Бог-Особа Сам вчить Своїх сповнених любові відданих, як просуватись уперед на шляху відданості і як непомильно наближатись до Божого царства. Крім того, Господь — об'єкт любові й поклоніння Його відданих, що для них Він становить остаточну мету. Господь створює для Своїх відданих умови, які допомагають їм розвивати трансцендентну любов до Верховного Бога. Iноді це виявляється в тому, що Він силою забирає об'єкти матеріальної прив'язаності відданого і руйнує всі його надії на матеріальних захисників, спонукаючи таким чином цілковито віддатися під захист Господа. Це все демонструє, що Господь — провідник Своїх відданих.Господь безпосередньо не зв'язує Себе творенням, підтриманням та знищенням матеріального світу, тому що вічно занурений у насолоду трансцендентним блаженством в оточенні, яке складають Його внутрішні енерґії. Проте, як першопричина енерґії матеріальної, а також межової (живих істот), Він поширює Себе в пуруша-аватар, наділених енерґіями, подібними до Його власних. Пуруша-аватари теж належать до категорії бгаґават-таттви, тому що кожен з них тотожний первинній формі Бога-Особи. Живі істоти — це Його безмежно малі частки, і вони якісно однакові з Ним. Їх послано до матеріального світу, щоб вони звідали матеріальної насолоди й задовольнили своє бажання діяти як незалежні особи, однак вони залишаються підпорядковані верховній волі Господа. Господь поширює Себе в формі Наддуші, щоб стежити за створенням цих матеріальних насолод. Це можна порівняти з тимчасовим ярмарком. Коли населення на якийсь час збирається на веселий ярмарок, органи влади виряджають правоохоронця стежити за порядком. Цього правоохоронця наділено всіма урядовими повноваженнями, і тому він на владі не поступається самому урядові. Коли ярмарок закінчується, потреба в такому представникові уряду відпадає, і він повертається додому. Параматму порівнюють до такого представника влади.Все суще не зводиться до самих тільки живих істот. Вони, поза сумнівом, являють собою частки Верховного Господа і якісно однакові з Ним, однак вони підвладні Його волі. Тому вони аж ніяк не рівні Господеві і не тотожні Йому. Господа, який завжди супроводжує живу істоту, називають Параматма — верховна жива істота. Крихітних живих істот і верховну живу істоту ніколи не слід вважати за рівних між собою.Всепронизуючу істину, яка існує вічно — під час творення матеріального світу і під час його підтримання та знищення — і в якій живі істоти спочивають у трансі, називають безособистісний Брахман.

Цей санскритський вірш являє собою одинадцятий вірш другої глави у Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» і входить до відповіді Сути Ґосвамі на запитання мудреців на чолі з Шаунакою Ріші, а саме на їхнє запитання про суть усіх настанов у священних писаннях. Таттва-відаṭ стосується до тих, хто пізнав Абсолютну Iстину. Такі особи перебувають на духовному рівні і тому, безперечно, на силі збагнути недвоїсте знання. Абсолютну Iстину іноді описують як Брахман, іноді як Параматму, а іноді як Бгаґавана. Знайомі з істиною знають, що той, хто намагається наблизитись до Абсолюту через умоглядні роздуми, кінець кінцем пізнає безособистісний Брахман, той, хто намагається наблизитись до Абсолюту через йоґічну практику, зможе пізнати Параматму, натомість той, хто посідає всю повноту знання і духовного розуміння, пізнає духовну форму Бгаґавана, Бога-Особи.Віддані Бога-Особи знають, що Шрі Крішна, син царя Враджі, — це Абсолютна Iстина. Вони не проводять поділу між ім'ям Шрі Крішни, Його формою, якостями чи іграми. Той, хто намагається відокремити абсолютне ім'я, форму та якості Господа від Самого Господа, тим самим стверджує, що не здобув абсолютного знання. Чистий відданий знає, що, коли він повторює трансцендентне ім'я «Крішна», Шрі Крішна з'являється в постаті трансцендентного звуку. Тому відданий повторює імена Шрі Крішни з якнайглибшою шаною. Коли такий відданий споглядає форми Шрі Крішни, він бачить Господа, а не щось відмінне від Нього. Якщо людина бачить у Господніх формах щось відмінне від Нього, це свідчить про те, що вона не оволоділа абсолютним знанням. Такий брак абсолютного знання відомий як майа. Той, хто не має свідомості Крішни, перебуває під чарами майі і його знання обмежене двоїстістю. В Абсолюті всі прояви Верховного Господа недвоїсті, як недвоїсті всі різноманітні форми Вішну, повелителя майі. Філософи-емпірики, що пізнають безособистісний Брахман, визнають тільки те, що особистість живої істоти невідмінна від особистості Верховного Господа, а йоґи-містики, що намагаються знайти Параматму, визнають тільки те, що чиста душа невідмінна від Наддуші. Проте абсолютне розуміння чистого відданого охоплює усі інші. Хоч би що відданий бачив, він бачить зв'язок усього з Крішною, а тому його усвідомлення найдосконаліше з усіх.

Тілесне сяйво Верховного Бога-Особи описують три мантри в «Мундака Упанішаді»(2.2.9–11). Там сказано:«Духовне царство, що простягається поза матеріальним покровом, залите безмежним сяйвом Брахмана, вільним від матеріального забруднення. Це сліпуче біле світло трансценденталісти визнають за начало, що з нього походить світло всього світлоносного. У тому царстві не потрібне ні сонячне світло, ні місячне, ні вогонь, ні електрика. Насправді усе світло, яке тільки існує в матеріальному світі, — це лише відблиск того вишнього світла. Цей Брахман — спереду і ззаду, на півночі й на півдні, на сході й на заході, над головою й долі. Iнакше кажучи, вишнє сяйво Брахмана розливається всім матеріальним і духовним небом».

Цей вірш узято з «Брахма-самхіти»(5.40). Кожен із безлічі всесвітів заповнюють незліченні планети з найрізноманітнішими природними та атмосферними умовами на них. Усі вони походять із невичерпного недвоїстого Брахмана, Довершеного Цілого, що існує в абсолютному знанні. Джерело цього безмежного сяйва Брахмана — трансцендентне тіло Ґовінди, якому цей вірш підносить шану як предвічному, всевишньому Богові-Особі.

Хоча між Сонцем і планетами пролягає величезна відстань, сонячна енерґія підтримує всі планети. Сонце розливає своє тепло і світло всім усесвітом. Так само всевишнє Сонце, Ґовінда, скрізь розливає Своє тепло і світло у формі Своїх різноманітних енерґій. Сонячні тепло і світло невідмінні від Сонця. Аналогічно, безмежні енерґії Ґовінди невідмінні від Самого Ґовінди. Отже, всепронизуючий Брахман — це всепронизуючий Ґовінда. «Бгаґавад-ґіта»(14.27) ясно зазначає, що безособистісний Брахман підпорядкований Ґовінді. В цьому полягає істинне знання Абсолюту.

Вираз вāта-вāсанāṭ у цьому вірші з «Шрімад-Бгаґаватам»(11.6.47) стосується до мандрівних зречеників, яким байдуже до всього матеріального, навіть до одягу, і які натомість цілковито залежать від природи. Такі мудреці не прикривають тіла навіть за лютої зими чи палючого сонця. Вони ніколи не уникають тілесних страждань і готові до будь-яких злигоднів, а своє життя підтримують, жебраючи з дверей у двері. Вони ніколи не втрачають сімені, ані свідомо, ані несвідомо. Така цнота дає їм змогу підняти сім'я до мозку, внаслідок чого вони розвивають гостру пам'ять і набувають потужного інтелекту. Їхній розум не відає неспокою і ні на мить не перестає зосереджено споглядати Абсолютну Iстину. Скверна бажань матеріальної насолоди ніколи не торкається їх. Підкоривши своє життя суворим аскезам та обмеженням, такі зреченики приходять до стану рівноваги, трансцендентного до ґун природи, і зливаються з безособистісним Брахманом.

Верховний Бог-Особа природно сповнений радості. Його задоволення, розваги, цілковито трансцендентні. Він являє Собою четвертий вимір буття, бо, хоча матеріальний світ обмежений вимірами довжини, ширини та висоти, Верховний Господь посідає нічим не обмежені тіло, форму та існування. Він не має особистої прив'язаності до жодної події в матеріальному космосі. Матеріальний світ створюють Його поширення, пуруша-аватари, що керують сукупністю матеріальної енерґії та всіма зумовленими душами. Пізнавши ці три поширення пуруші, жива істота має змогу вийти поза сферу знання двадцяти чотирьох елементів матеріального світу.До поширень Маха-Вішну належить Кшіродакашаї Вішну, Наддуша в серці кожної живої істоти. В образі Наддуші загальної сукупності всіх живих істот, тобто другого пуруші, Він зветься Ґарбгодакашаї Вішну. Як творець, або першопричина незліченних усесвітів, перший пуруша, що лежить у Причиновому океані, Він має ім'я Маха-Вішну. Ці три пуруші керують життєдіяльністю матеріального світу.Достовірні писання дають індивідуальним душам настанову відродити свої стосунки з Наддушею. Система йоґи являє собою не що інше, як метод виходу з-під впливу матеріальних елементів, заснований на встановленні зв'язку з пурушею в особі Параматми. Той, хто ретельно дослідив складну будову творіння, легко може зрозуміти, що Параматма — це довершена частка Верховної Iстоти, Шрі Крішни.

Сонце перебуває в одному конкретному місці, але відбивається в незліченних самоцвітах і з'являється в безлічі проявів, локалізованих в інших місцях. Так само Верховний Бог-Особа, дарма що вічно присутній у трансцендентній обителі, на Ґолоці Вріндавані, відображається в серці кожного як Наддуша. В Упанішадах сказано, що джіва (жива істота) і Параматма (Наддуша) схожі на двох птахів, що сидять на одному дереві. Наддуша залучає живу істоту до корисливої діяльності, яка випливає з минулих вчинків істоти, але сама Наддуша не має з цією діяльністю нічого спільного. Щойно жива істота припиняє діяти задля насолоди плодами своїх дій і, пізнавши вищість Господа (Параматми), візьметься Йому служити, вона одразу ж звільняється від усіх позначень і, очищена, входить у Боже царство, на Вайкунтгу.Параматма, або Наддуша, що направляє індивідуальну живу істоту, не виконує бажань істоти особисто, а влаштовує це через матеріальну природу. Коли ж індивідуальна душа усвідомлює свої вічні стосунки з Наддушею, Господом, і звертає до Нього лице, вона одразу ж звільняється від рабських пут матеріальної насолоди. Філософи-християни, які не вірять у закон карми, доводять, що вважати людину відповідальною за колишні вчинки, про які вона не пам'ятає, безглуздо. В суді злочинцеві спочатку нагадують за допомогою свідків про його злочини, і лише після того його карають. Якщо по смерті людина забуває все, як її можна карати за колишні злочини? Ці хисткі арґументи цілковито змітає поняття Параматми. Параматма — свідок колишніх вчинків індивідуальної живої істоти. Людина може забути, що коїла в дитинстві, але батько, який бачив усе її зростання, пам'ятає. Так само, протягом численних життів жива істота багато разів змінює тіло, але Наддуша завжди з нею поряд і пам'ятає всі її вчинки, незважаючи на величезну кількість сходинок її еволюції через різні тіла.

Цей вірш «Бгаґавад-ґіти»(10.42) Бог-Особа Шрі Крішна повідав Арджуні, описуючи йому Свої енерґії.

Цей вірш повідав у «Бгаґаватам» (1.9.42) Бгішмадева, дід Куру, лежачи на ложі зі стріл і готуючись покинути цей світ. До смертного ложа Бгішми прийшли Арджуна, Крішна і численні друзі, шанувальники, родичі та мудреці, і Бгішма дав моральні та релігійні настанови Махараджі Юдгіштгірі. А коли надійшла остання хвилина Бгішми, він, дивлячись на Господа Крішну, промовив цього вірша.Як Сонце різні люди сприймають по-різному, так само по- різному сприймають і Параматму, єдиний прояв Господа Крішни в серцях усіх живих істот. Той, хто встановлює з Господом Крішною тісний зв'язок, віддавшись вічному служінню Господеві, бачить у Наддуші локалізований частковий прояв Верховного Бога-Особи. Бгішма розумів, що Наддуша — часткове поширення Господа Крішни, а Господь Крішна — це верховна ненароджена трансцендентна форма.

З'ясувавши, що Брахман і Параматма — це аспекти Ґовінди, автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» тепер доводитиме, що Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу не хто інший, як Сам Ґовінда. Той самий Господь Шрі Крішна зійшов у подобі відданого Шрі Крішни до цього смертного світу, щоб рятувати пропащих людей, які не зрозуміли істини про Бога-Особу навіть після роз'яснень «Бгаґавад-ґіти». У «Бгаґавад-ґіті» Бог-Особа Шрі Крішна Сам вчив, що Всевишній — це особа, що безособистісний Брахман — це Його сліпуче сяйво, а Параматма — Його частковий прояв. Тому «Бгаґавад-ґіта» всьому людству радить відкинути всі світські «ізми» і стати послідовниками Шрі Крішни. Проте через обмеженість свого знання блюзніри хибно витлумачили цю настанову. Тому зі Своєї безпричинної, безмежної милості Шрі Крішна прийшов знову як Шрі Чайтан'я Ґосані.Автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» особливо підкреслює, що Господь Чайтан'я Махапрабгу — Сам Шрі Крішна. Господь Чайтан'я не належить до якоїсь із форм пракаша чи віласа, що в них поширює Себе Шрі Крішна; Він свайам-рупа, Ґовінда. Окрім відповідних свідчень, які наводить Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі, писання містять багато інших підтверджень того, що Господь Чайтан'я — Сам Верховний Господь. Можна навести хоча б такі приклади:1) З «Чайтан'я Упанішади»(5): ґаураṭ сарвāтмā махā-пурушо махāтмā махā-йоґī трі-ґуṇāтīтаṭ саттва-рūпо бгактіṃ локе кāṣйаті — «Господь Ґаура, всепронизуюча Наддуша, Верховний Бог-Особа, приходить у подобі великого святого і могутнього містика, який перебуває поза впливом трьох ґун природи і уособлює Собою ідеал трансцендентної діяльності. Він усім світом поширює вчення відданості».2) Iз «Шветашватара Упанішади»(6.7 і 3.12):«Верховний Господи, Ти — Всевишній Махешвара, Божество, якому поклоняються всі півбоги, Верховний Господь усіх богів. Ти найвищий повелитель усіх повелителів, Бог-Особа і Господь усієї святості».«Верховний Бог-Особа — це Махапрабгу, що поширює трансцендентне знання. Отримати Його товариство означає досягти незнищенного брахмаджйоті».3) З «Мундака Упанішади»(3.1.3):«Хто бачить цього Бога-Особу золотого кольору, Всевишнього Господа, найвищого вершителя всіх дій, джерело Верховного Брахмана, той уже звільнений».4) Iз «Шрімад-Бгаґаватам»(11.5.33–34 і 7.9.38):«Ми складаємо шанобливі поклони лотосовим стопам Його, Господа, що на Нього треба постійно медитувати. Він знищує всю кривду, якої терплять Його віддані, Він усуває страждання Своїх відданих і задовольняє їхні бажання. Йому, обителі всіх святих місць та притулкові всіх мудреців, поклоняються Господь Шіва та Господь Брахма. Він — корабель, на якому півбоги перепливають через океан народження та смерті».«Ми складаємо шанобливі поклони лотосовим стопам Господа, на якого треба завжди медитувати. Залишивши Свою вічну дружину, якій поклоняються навіть жителі небес, Він пішов у ліс. Він покинув сімейне життя, щоб рятувати пропащі душі, які ввела в оману матеріальна енерґія».Прахлада сказав:«Мій Господи, Ти знищуєш усіх ворогів світу, у Своїх численних втіленнях з'являючись серед людей, звірів, півбогів, ріші, водяних та інших істот. Так Ти просвітлюєш світи трансцендентним знанням. Iноді, за епохи Калі, Махапуруше, Ти з'являєшся як приховане втілення, і тому Тебе називають Трі-юґа [той, хто приходить тільки в три юґи]».5) З «Крішна-ямала-тантри»: пуṇйа-кшетре нава-двīпе бгавішйāмі ṣачī-сутаṭ — «Я з'явлюся в святій землі Навадвіпи як син Шачі-деві».6) З «Ваю Пурани»: калау саṇкīртāнāрамбге бгавішйāмі ṣачī-сутаṭ — «За доби Калі, коли почнеться рух санкіртани, Я зійду на землю як син Шачі-деві».7) З «Брахма-ямала-тантри»:«Iноді Я Сам сходжу на поверхню цього світу, в подобі відданого: Я приходжу в Калі-юґу як син Шачі, щоб започаткувати рух санкіртани».8) З «Ананта-самхіти»:«Всевишня Особа, Сам Шрі Крішна, життя Шрі Радгарані і Господь творення, підтримання та знищення всесвіту, приходить як Ґаура, о Махешварі».

Веди в численних місцях достовірно засвідчують особистісний аспект Абсолютної Iстини. Ось деякі з цих свідоцтв:1) З «Рік-самхіти»(1.22.20):«Бог-Особа Вішну — це Абсолютна Iстина, чиї лотосові стопи завжди прагнуть побачити усі півбоги. Подібно до бога Сонця Він пронизує все суще сяйвом Своєї енерґії. Недосконалим очам Він видається безособистісний».2) З «Нараянатгарва-шіра Упанішади»: нāрāйаṇāд ева самутпадйанте нāрāйаṇāт правартанте нāрāйаṇе пралīйанте... атга нітйо нāрāйаṇаṭ... нāрāйаṇа еведаṃ сарваṃ йад бгūтаṃ йач ча бгавйам... ṣуддго дева еко нāрāйаṇо на двітīйо 'сті каṣчіт — «Саме з Нараяни і тільки з Нього все постає, Він і тільки Він усе підтримує, і тільки в Ньому одному все знищується. Тому Нараяна існує вічно. Усе, що існує нині або буде створене в майбутньому, — це Нараяна і тільки Нараяна, непорочне Божество. Iснує тільки Нараяна, і нічого крім Нього».3) З «Нараяна Упанішади»: йатаṭ прасūтā джаґатаṭ прасūтī — «Нараяна — це джерело, з якого постають усі всесвіти».4) З «Хаяшірша-панчаратри»: парамāтмā харір деваṭ — «Харі — це Верховний Господь».5) Iз «Шрімад-Бгаґаватам»(11.3.34–35):«Найліпший з брахман, повідай нам ласкаво про становище Нараяни, що Його також знають як Брахман та Параматму».«О царю, пізнай же того, кому немає причини і хто водночас є причина творення, підтримання та знищення. Він існує у всіх трьох станах свідомості, а саме в пильнуванні, сні та глибокому сні, і поза ними також. Він оживляє тіло, чуття, дихання, життя та серце, і завдяки Йому все рухається. Знай, що Він — Всевишній».

Верховний Бог-Особа має вічну форму, яку неможливо побачити за допомогою матеріальних очей чи філософських роздумів. Трансцендентну форму Господа можна збагнути лише трансцендентним відданим служінням. Аналогічно, як вказує цей вірш, для того щоб побачити особистість бога Сонця, потрібно мати певні якості. Бог Сонця — особа, і півбоги на вищих планетах бачать його, невидимого для наших очей, бо їхні очі спроможні бачити крізь сліпуче сонячне сяйво навколо нього. Кожна планета має свою атмосферу, яка відрізняється від атмосфери на інших планетах внаслідок різниці впливів матеріальної природи. Тому, щоб вступити на ту чи іншу планету, потрібно мати відповідно пристосоване тіло. Можливо, земляни спроможні ввійти в середовище Місяця, але жителі райських планет на силі ввійти навіть у середовище вогняної кулі, яку називають Сонцем. Те, на що неспроможні земляни, завиграшки можуть зробити небесні півбоги, які мають інакші тіла. Аналогічно, для того щоб побачити Верховного Господа, потрібен духовний зір відданого служіння. Бог-Особа недоступний для тих, хто вміє лише філософствувати про Абсолютну Iстину на підставі академічних гіпотез та свого досвіду, нехтуючи трансцендентну звукову вібрацію. Висхідний метод пізнання Абсолютної Iстини приводить до усвідомлення безособистісного Брахмана та локалізованої Параматми, але не дає змоги усвідомити Верховну Трансцендентну Особу.

Ті, хто прив'язаний до умоглядних розумувань (які називають джñāна-мāрґа) чи хто воліє шукати Абсолютну Iстину в медитації містичної йоґи, приходять до безособистісного сяйва Господа (в першому випадку) чи до Його часткового прояву (в другому випадку). Усвідомити вічну форму Господа такі особи нездатні.

Нараяна тотожний Шрі Крішні. По суті, Вони — одна особа, яка по-різному Себе проявляє, як суддя, що по-різному тримається в судовому залі і вдома. У постаті Нараяни Господь проявляє чотири руки, а в постаті Крішни — дві.

Ці слова в «Шрімад-Бгаґаватам»(10.14.14) промовив Господь Брахма, підносячи молитви Господу Крішні, після того як Господь проявив Свою містичну могутність і завдав Брахмі поразки. Брахма спробував було перевірити Господа Крішну, щоб переконатись, що роль цього пастушка справді грає Верховний Бог-Особа. Брахма вкрав з пасовища всіх пастушків, окрім Крішни, а також їхніх телят, але повернувшись за якийсь час, він побачив усіх хлопчиків і телят на тому самому місці, бо Господь Крішна створив їх усіх заново. Коли Брахма побачив містичне могуття Господа Крішни, він визнав свою поразку і звернувся до Крішни з молитвою, в якій назвав Господа володарем та свідком усього сущого в творінні, Наддушею в серці кожної живої істоти і найдорожчим для всіх. Цей Господь Крішна є Нараяна, батько Брахми, тому що Брахму створив із Свого тіла Ґарбгодакашаї Вішну, довершене поширення Господа Крішни, що лежить в океані Ґарбга. Маха-Вішну в Причиновому океані і Кшіродакашаї Вішну, Наддуша в кожному серці, — також трансцендентні поширення Верховної Iстини.

Проявлений космос породжує взаємодія трьох ґун матеріальної природи. Трансцендентний світ вільний від цих матеріальних ґун, хоча разом із тим він сповнений духовного розмаїття. У тому духовному світі також безліч живих істот — вічно звільнених душ, які з трансцендентною любов'ю служать Господу Крішні. Зумовлені душі, ув'язнені в матеріальному космічному творінні, підлягають троїстим нещастям та стражданням матеріальної природи. Вічно відкидаючи трансцендентне любовне служіння Верховному Господеві, вони знову й знову народжуються в різних видах життя.Першоджерело всіх живих істот — Санкаршана, тому що всі істоти походять з Його межової енерґії. Деякі з цих істот ідуть у полон причин та наслідків матеріальної природи, а інші віддаються під захист духовної природи. Матеріальна природа — це залежний прояв духовної природи, так само як дим — залежний прояв вогню. Дим залежить від вогню, але вогняне полум'я вільне від диму. Дим заважає, а вогонь служить. Служіння жителів трансцендентного світу виявляється в п'яти різновидах стосунків з Верховним Господом, осереддям і володарем насолоди. У матеріальному світі кожен має себе самого за володаря насолоди і зазнає матеріальних щастя й горя. Iстота в матеріальному світі вважає себе за владику всього, що бачить, і намагається насолоджуватись ілюзорною енерґією. Однак успіху вона ніколи не досягає, тому що не має незалежності: адже вона лише крихітна часточка енерґії Господа Санкаршани. Всі живі істоти перебувають під владою Верховного Господа, і тому Його звуть Нараяна.

Як оце безкрая земля являє собою джерело сировини для всіх глиняних горщиків, так і Верховна Душа являє собою сукупність усієї субстанції, з якої постають усі індивідуальні живі істоти. Причина всіх причин, Верховний Бог-Особа є причина живих істот. Це підтверджено в «Бгаґавад-ґіті»(7.10), де Господь каже: бīджаṃ мāṃ сарва-бгūтāнāм («Я — сіŸм'я всіх живих істот»), а також в Упанішадах, які проголошують: нітйо нітйāнāṃ четанаṣ четанāнāм («Господь — найвищий провідник усіх вічних живих істот»).Господь — пристановище всього космічного прояву, всієї живої й неживої природи. Послідовники філософії вішіштадвайта-вада пояснюють на підставі «Веданта-сутри», що, хоча жива істота має два типи тіл — тонке (складене з розуму, інтелекту й оманного его) та грубе (складене з п'яти першоелементів) — і живе, відповідно, у трьох тілесних вимірах (грубому, тонкому й духовному), вона при тому являє собою духовну душу. Так само, Верховний Бог-Особа, що з Нього походять матеріальні та духовні світи, являє Собою Верховний Дух. Як індивідуальна душа майже тотожна своїм грубому й тонкому тілам, так само Верховний Господь майже тотожний матеріальному й духовному світам. Матеріальний світ, сповнений зумовлених душ, які намагаються підкорювати собі матерію, — це прояв зовнішньої енерґії Верховного Господа, а духовний світ, сповнений досконалих слуг Господа, — прояв Його внутрішньої енерґії. Всі живі істоти — крихітні іскорки Верховного Бога-Особи, отже Господь — це Верховна Душа і матеріального, і духовного світів. Вайшнави — послідовники Господа Чайтан'ї — над усе ставлять вчення ачінт'я-бгедабгеда-таттва, яке проголошує, що Верховний Господь, як причина й наслідок усього сущого, незбагненно єдиний зі Своїми проявами і водночас відмінний від них.

Божества, які керують живими істотами в матеріальних світах, — це три пуруша-аватари. Однак могутність, яку явив Шрі Крішна, набагато переважає енерґію цих пуруш. Отож Шрі Крішна — предвічний батько і Господь, що захищає всі проявлені творіння через Свої різні довершені частки. Той факт, що Шрі Крішна підтримує навіть тих, хто дає притулок сукупності живих істот, не залишає сумніву, що Він первинний Нараяна.

Шрі Крішна в аспекті Параматми перебуває в серці всіх живих істот трансцендентного й матеріального творінь. Як Параматма Він споглядає всі дії живих істот, які вони чинять протягом усіх трьох відтинків часу: минулого, теперішнього й майбутнього. Шрі Крішна знає, що живі істоти робили протягом сотень і тисяч минулих життів, і бачить, що вони роблять тепер. Тому Він знає наслідки, до яких призведуть їхні нинішні дії в майбутньому. Як сказано в «Бгаґавад- ґіті», вся світобудова постає від Його погляду на матеріальну енерґію. Без Його нагляду не може існувати ніщо. Навіть місце спочинку сукупності живих істот існує під Його наглядом, тому Він — первинний Нараяна.

Всі три пуруші — Каранодакашаї Вішну, Ґарбгодакашаї Вішну і Кшіродакашаї Вішну — мають стосунки з матеріальною енерґією, майею, адже через майу Вони творять матеріальний космос. Ці три пуруші, що лежать на океанах Карана, Ґарбга та Кшіра, являють Собою Наддушу всього сущого: Каранодакашаї Вішну — Наддуша всієї сукупності всесвітів, Ґарбгодакашаї Вішну — Наддуша всієї сукупності живих істот, а Кшіродакашаї Вішну — Наддуша всіх індивідуальних живих істот. Усіх Їх тою чи тою мірою притягує діяльність матеріальної енерґії, і тому в Них можна знайти певну прив'язаність до майі. Але трансцендентного становища Самого Шрі Крішни не торкається навіть тінь майі. Його трансцендентне становище називають турія, рівень четвертого виміру.

Вірат (доступний сприйняттю прояв Верховного Цілого), хіран'яґарбга (недоступна сприйняттю душа всього сущого) і карана (причина, або каузальна природа) — це лише позначення пуруш, відповідальних за матеріальне творіння. Трансцендентний рівень вищий за такі позначення, і тому його називають рівнем четвертого виміру. Цей вірш зацитовано з пояснення Шрідгари Свамі до шістнадцятого вірша п'ятнадцятої глави Одинадцятої пісні «Шрімад-Бгаґаватам».

Цей вірш узято з «Бгаґаватам»(1.11.38). Ті, хто віддався під захист лотосових стіп Бога-Особи, не відносять себе до матеріального світу, навіть живучи в ньому. Чисті віддані можуть мати справу з трьома ґунами матеріальної природи, але завдяки трансцендентному інтелекту, наснаженому свідомістю Крішни, вони не влягають впливу матеріальних якостей. Чари матеріальної діяльності не ваблять таких відданих. Отже, Верховний Господь і Його віддані, що діють під Його опікою, завжди вільні від матеріальної скверни.

Брахма довів, що Господь Крішна — це Всевишній, джерело трьох проявів: Кшіродакашаї Вішну, Ґарбгодакашаї Вішну і Каранодакашаї Вішну (Маха-Вішну). Задля Своїх ігор Господь Крішна проявляє Себе в чотирьох первісних формах: Вāсудеви, Санкаршани, Прад'юмни та Аніруддги. Перший пуруша-аватара — Маха-Вішну, що лежить у Причиновому океані і творить сукупність матеріальної енерґії, — являє Собою поширення Санкаршани. Другий пуруша, Ґарбгодакашаї Вішну, — це поширення Прад'юмни; а третій пуруша, Кшіродакашаї Вішну, — це поширення Аніруддги. Усі Вони належать до категорії проявів Нараяни, а Нараяна — прояв Шрі Крішни.

Деякі вчені доводять, що, раз Нараяна має чотири руки, а Шрі Крішна — тільки дві, Нараяна є відначальний Бог-Особа, а Крішна — Його втілення. Такі нерозважливі вчені не знаються на різних аспектах Абсолюту.

Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(1.2.11).

У наведеному вище вірші з «Шрімад-Бгаґаватам»(1.2.11) ключове слово, бгаґавāн, вказує на Бога- Особу. Брахман і Параматма — це супутні прояви Абсолютної Особи, так само як уряд та міністри — це супровід голови виконавчої влади в державі. Iншими словами, є три ступені прояву найвищої істини. Абсолютна Iстина, Бог-Особа Шрі Крішна (Бгаґаван) проявляється також як Брахман та Параматма, хоча всі ці аспекти тотожні.

Це твердження з «Бгаґаватам» (1.3.28) недвозначно спростовує ідею того, що Шрі Крішна — це аватара Вішну чи Нараяни. Господь Шрі Крішна — первинний Бог-Особа, верховна причина всіх причин. Цей вірш чітко з'ясовує, що, хоча всі втілення Бога-Особи, як-от Шрі Рама, Нрісімха чи Вараха, безумовно належать до категорії Вішну, всі Вони являють Собою або довершені частки, або частки довершених часток первинного Бога-Особи, Господа Шрі Крішни.

ПОЯСНЕННЯ Це правило риторики взято з Тринадцятої пісні «Екадаші-таттви», з опису засобів образної мови. Невідомий іменний присудок не повинен передувати відомому вже підмету, тому що без наведеного спочатку підмета іменний присудок не має сенсу.

«Шрімад-Бгаґаватам», перераховуючи аватари, довершені поширення пуруші, згадує в Їхньому ряду і Господа Крішну. Однак далі «Бгаґаватам» пояснює особливість становища Господа Крішни, яка полягає в тому, що Він — Верховний Бог-Особа. З того, що Господь Крішна — первинний Бог-Особа, логічно випливає, що Його становище завжди верховне.Якби Крішна був довершене поширення Нараяни, первісний вірш «Шрімад-Бгаґаватам» було б збудовано інакше: порядок слів у ньому був би протилежний до теперішнього. Але в словах звільнених мудреців не може бути помилок, ілюзії, обману чи хибного сприйняття. Тому в цьому твердженні, яке проголошує, що Господь Крішна — Верховний Бог- Особа, помилки немає. Усі висловлені санскритом твердження «Шрімад-Бгаґаватам» являють собою трансцендентні звуки. Шріла В'ясадева відкрив світові ці твердження після того, як досягнув досконалого рівня самоусвідомлення, а отже вони досконалі, бо звільнені мудреці рівня В'ясадеви ніколи не помиляються в побудові своїх висловів. Якщо не визнати цієї істини, немає сенсу шукати допомоги в явлених писаннях.Бграма означає хибне розуміння або помилку. Це можна проілюструвати прикладом людини, яка сприймає мотузку за змію чи мушлю за золото. Прамāда означає неуважність або помилкове враження, а віпраліпсā стосується до схильності обманювати. Караṇāпāṭава — це недосконалість матеріальних чуттів. Є багато прикладів такої недосконалості. Очі не бачать того, що надто віддалене або надто крихітне. Людина не бачить навіть власної повіки, дарма що це найближча до її ока річ, а від деяких недуг, як оце жовтяниця, все виглядає жовте. Так само вуха не чують звуків на великій відстані. I Бог-Особа, і Його довершені частки, і свідомі своєї природи віддані перебувають на трансцендентному рівні, а тому такі хиби над ними влади не мають.

«Брахма-самхіта» (5.46) порівнює вішну- таттву, категорію Абсолютного Бога-Особи, до світильників, тому що всі поширення Господа всебічно рівні своєму началові. Світильник своїм полум'ям може запалити безліч інших, та хоча вони й не поступаються нічим першому, все ж таки світильник, від чийого вогню запалено решту, слід вважати за первинний. Так само Верховний Бог-Особа поширює Себе в довершені форми вішну-таттви, і хоча Вони всі рівні на силі, первинного всевладного Бога-Особу вважають за начало. Ця аналогія пояснює також природу втілень якостей матеріальної природи, як то Господь Шіва та Господь Брахма. За Шрілою Джівою Ґосвамі, ṣамбгос ту тамо-'дгішṭгāнатвāт каджджаламайа-сūкшма-дīпа-ṣікгā-стгāнīйасйа на татгā сāмйам — «Шамбгу-таттва, або принцип Господа Шіви, подібний до світильника, вкритого кіптявою, тому що він відповідає за ґуну невігластва. Світла такий світильник дає дуже небагато, тому могутності Господа Шіви не зрівняти з могутністю начала Вішну».

Ці вірші з «Шрімад-Бгаґаватам»(2.10.1–2) перелічують десять тем, пояснених у «Бгаґаватам». Серед цих тем десята являє собою сутність, а решта дев'ять являють собою категорії, похідні від сутності. Ось перелік цих десяти тем:1) Сарґа. Первинне творення, за якого Вішну створює п'ять грубих матеріальних елементів, п'ять об'єктів чуттєвого сприйняття, десять чуттів, розум, інтелект, оманне его і сукупну матеріальну енерґію — всесвітню форму.2) Вісарґа. Вторинне творення, за якого у всесвіті (брахманді) внаслідок зусиль Брахми з'являються рухомі й нерухомі тіла.3) Стгана. Підтримання всесвіту ласкою Бога-Особи, Вішну. Роль Вішну важливіша, а Його велич більша, ніж у Брахми та Господа Шіви, бо, хоча Брахма творить усесвіт, а Господь Шіва його руйнує, підтримує все Вішну.4) Пошана. Особлива турбота й опіка Господа про відданих. Цар підтримує і царство, і підданих, але своїм рідним приділяє особливу увагу. Так само Бог-Особа особливо піклується про Своїх відданих — душ, які цілковито вручили себе Йому.5) Уті. Потреба творити, рушійна сила, яка спричинює появу всього нового відповідно до часу, місця й обставин.6) Манвантара. Періоди правлінь Ману, що навчають заповідей тих, хто хоче досягти досконалості людського життя. Закони Ману, записані в «Ману-самхіті», ведуть до цієї досконалості.7) Iшанукатга. Дане в священних текстах знання про Бога- Особу, Його прихід на землю та діяння Його відданих. Без писань, які це описують, поступ у людському житті неможливий.8) Ніродга. Згортання всіх енерґій, задіяних у творінні. Ці енерґії виходять із Бога-Особи, який вічно лежить на океані Карана, і належного часу всі створені з Його віддиху космоси знову йдуть в небуття.9) Мукті. Звільнення зумовленої душі з в'язниці грубої та тонкої оболонок — тіла й розуму. Звільнившись від усіх матеріальних прив'язаностей і покинувши грубе й тонке матеріальні тіла, душа може дістатися духовного неба в своєму первинному духовному тілі і з трансцендентною любов'ю служити Господу на Вайкунтгалоці чи Крішналоці. Коли душа перебуває в своєму первісному природному стані, її вважають за звільнену. Взятися до трансцендентного любовного служіння Господеві й стати джіван-муктою, звільненою душею, можна ще навіть перебуваючи в матеріальному тілі.10) Ашрая. Трансцендентність, суммум бонум, з якого все постає, на якому все спочиває і в кого все входить по знищенні. Він джерело й опора всього. Ашрая — це одне з імен Верховного Брахмана, як згадано у «Веданта-сутрі» (атгāто брахма-джіджñāсā, джанмāдй асйа йатаṭ). Основна увага «Шрімад-Бгаґаватам» присвячена описові Верховного Брахмана як ашраї. Цей ашрая — Шрі Крішна, і тому в житті немає нічого важливішого за вивчення науки про Крішну.«Шрімад-Бгаґаватам» визнає за пристановище всіх проявів Шрі Крішну, тому що Господь Крішна, Верховний Бог-Особа, — найвище джерело і верховне призначення всіх і всього.З цього приводу слід розглянути два принципи: ашрая, або те, що надає притулок, і ашріта, залежні істоти, які потребують притулку. Ашріта існують під опікою начального принципу, ашраї. Усі дев'ять перших категорій, описаних у перших дев'яти піснях «Шрімад-Бгаґаватам», від творення і до звільнення — що до них входять і пуруша-аватари, і втілення, і межова енерґія, або живі істоти, і зовнішня енерґія, або матеріальний світ, — належать до розряду ашріта. Однак «Шрімад-Бгаґаватам» підносить молитви ашрая-таттві, Верховному Богові-Особі, Шрі Крішні. Великі душі, досвідчені викладачі «Шрімад-Бгаґаватам», ретельно висвітлили решту дев'ять категорій, іноді роз'яснюючи їх прямо, а іноді з'ясовуючи їх непрямо, на різноманітних прикладах. Iстинна мета всіх цих пояснень — привести до досконалого розуміння Абсолютної Трансцендентності, Шрі Крішни, бо все творіння, так матеріальне, як і духовне, спочиває на тілі Шрі Крішни.

Це цитата із пояснення Шрідгари Свамі до першого вірша першої глави Десятої пісні «Шрімад-Бгаґаватам».

У «Бгаґават-сандарбзі» (16) Шріла Джіва Ґосвамі вказує, що Верховна Трансцендентність, суммум бонум, володіючи енерґіями, що діють самі собою і для людського розуму незбагненні, вічно й одночасно існує в чотирьох трансцендентних аспектах: як Особа, як Його безособистісне сяйво, як частки Його енерґії (живі істоти) і як основна причина всіх причин. Верховне Ціле порівнюють до Сонця, що теж існує в чотирьох аспектах: як особа бога Сонця, вогняне сяйво кулястого тіла цієї планети, промені сонячної енерґії всередині самої планети і відображення Сонця в численних інших об'єктах. Намоги осягнути буття трансцендентної Абсолютної Iстини зусиллями своєї обмеженої уяви приречені на поразку, тому що Господь вищий за наш обмежений спекулятивний розум. Якщо ми чесно шукаємо істини, ми повинні визнати, що Господня могутність незбагненна для нашого крихітного мозку. На дослідження космосу пішли зусилля найбільших учених світу, проте й дотепер навіть елементарні питання про будову матеріального всесвіту залишаються без відповіді й ставлять дослідників перед безліччю загадок. Але навіть повному матеріальному знанню дуже далеко до природи духовної, тому немає сумніву, що дії та задуми Абсолютної Iстини незбагненні.Перелічують три головні енерґії Абсолютної Iстини: внутрішня, зовнішня і межова. Діючи через Свою внутрішню енерґію, Бог-Особа у Своїй відначальній формі проявляє духовні світи, Вайкунтгалоки. Ці духовні космічні прояви існують вічно, залишаючись навіть після знищення матеріального космічного прояву. Через Свою межову енерґію Господь поширює Себе в живі істоти, Свої частки, подібно до того, як Сонце розливає всюди свої промені. Своєю зовнішньою енерґією Господь проявляє матеріальне творіння, так само як Сонце породжує своїми променями туман. Матеріальне творіння являє собою лише спотворене відображення вічної природи Вайкунтги.Ці три енерґії Абсолютної Iстини описані також у «Вішну Пурані». Там сказано, що живі істоти якісно однакові з внутрішньою енерґією, тоді як зовнішня енерґія непрямо перебуває під владою головної причини всіх причин. Майа, ілюзорна енерґія, збиває живі істоти на манівці, так само як туман, покриваючи сонячне світло, збиває на манівці подорожнього. Хоча енерґія майі за природою нижча від межової енерґії, складеної з живих істот, невід'ємних часток Господа, вона, однак, має над ними владу. Так само й туман на силі затримати частину сонячних променів, хоча й неспроможний покрити самого Сонця. Під покровом ілюзорної енерґії живі істоти проходять у своєму еволюційному розвитку через різні види життя, отримуючи різні тіла: від тіла незначної мурахи до тіла Брахми, будівничого космосу. Прадгана, головна причина всіх причин з погляду імперсоналіста, — це не що інше, як Сам Верховний Господь, і Його можна побачити віч-на-віч у царстві внутрішньої енерґії. Своєю незбагненною енерґією Він приймає цю матеріальну всепронизуючу форму. Хоча в кінцевому підсумку всі три енерґії — внутрішня, зовнішня і межова — за своєю суттю єдині, діють вони по-різному. Так само й електричний струм за різних умов може породжувати і холод, і тепло. За різних умов Господні енерґії набувають назв зовнішньої чи межової, але у первісних внутрішніх енерґіях такого умовного поділу немає. Мало того, межова енерґія не залежить від умовностей зовнішньої, і навпаки. Той, хто зуміє розібратися в тонкощах взаємодій усіх цих енерґій Верховного Господа, не зможе лишитись бідним на знання імперсоналістом-емпіриком.

Тепер автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» починає описувати незліченні поширення Бога-Особи Крішни. Всі поширення Господа поділяють загалом на дві категорії: прабгава та вайбгава. Форми прабгава посідають повну силу, рівну силі Шрі Крішни, а форми вайбгава посідають силу часткову. У формах прабгава Шрі Крішна проявляє Свої енерґії, а в формах вайбгава — Свої достоїнства. Володарі енерґій, прояви прабгава, також розпадаються на дві групи: тимчасові та вічні. Форми Мохіні, Хамса та Шукла проявляються лише на якийсь час, відповідно до потреб якоїсь певної епохи. До прабгав, які на матеріальний погляд не дуже відомі, належать разом з іншими Дганвантарі, Рішабга, В'яса, Даттатрея та Капіла. До форм вайбгава-пракаша належать Курма, Матс'я, Нара-Нараяна, Вараха, Хаяґріва, Прішніґарбга та Баладева, так само як манвантара-аватари Яґ'я, Вібгу, Сат'ясена, Харі, Вайкунтга, Аджіта, Вамана, Сарвабгаума, Рішабга, Вішваксена, Дгармасету, Судгама, Йоґешвара та Бріхадбгану.

Форм віласа нараховують шість. Втілення бувають двох типів: шактй-авеша (наділені силою) і амшавеша (часткові). Ці втілення також поділяють на категорії прабгава та вайбгава. Два особливих аспекти Бога-Особи Шрі Крішни, в яких Він може проявлятись, — це дитинство та отроцтво. Проте Його постійний аспект — це вічна форма юнака. Первинному Богові-Особі Шрі Крішні завжди поклоняються в цьому вічному образі юнака.

Бог-Особа проявляється у шести аспектах: 1)прабгава, 2)вайбгава, 3)вповноважені втілення, 4)часткові втілення, 5)втілення дитячого віку і 6)втілення отрочого віку. Бог-Особа Шрі Крішна, що постійно залишається юнаком, вдовольняє Свої трансцендентні бажання, розважаючись у цих шести формах. Ці шість проявів Бога-Особи вміщують безліч різновидів форм. Джіви, живі істоти, — це відокремлені складові частки Господа. Все це — розмаїті прояви єдиного недвоїстого Верховного Бога-Особи.

Внутрішня енерґія Господа, що зветься чіт- шакті, або антаранґа-шакті, проявляє розмаїття трансцендентного космосу Вайкунтги. Окрім нас існує безліч звільнених живих істот, які спілкуються з Богом-Особою в Його незліченних проявах. А матеріальний космос проявляє зовнішня енерґія, що надає зумовленим живим істотам усі можливості повернутися до Бога-Особи, залишивши цю матеріальну обитель. «Шветашватара Упанішада» повідомляє нам (6.8):«Верховний Господь один і іншого немає. Він нічого не мусить робити Сам, і Він не має матеріальних чуттів. Немає рівних Йому чи більших за Нього. Він володіє безліччю різноманітних енерґій, що мають різні назви. Вони існують у Ньому як самостійні сили і забезпечують Йому повне знання, могутність та розваги».

Це перший вірш п'ятої глави «Брахма- самхіти».

Людина вчена, яка ретельно простудіювала писання, без найменших вагань визнає Шрі Крішну як Верховного Бога-Особу. Якщо така людина з цього приводу сперечається, це можна пояснити тільки бажанням подражнити своїх опонентів.

Відданий може називати Верховного Господа будь-яким з імен Його довершених поширень, і в цьому не буде ніяких суперечностей, тому що первинний Бог-Особа вміщує в Собі всі ці форми. У первинній особі існують також усі довершені поширення, тому Його можна називати будь- яким з Їхніх імен. У «Шрі Чайтан'я-бгаґаваті»(Мадг'я6.95) Господь Чайтан'я каже: «Я спав на молочному океані, але Мене розбудив Своїм закликом Нада, Шрі Адвайта Прабгу». Тут Господь має на увазі Свою форму Кшіродакашаї Вішну.

«Лаґгу-бгāґаватāмріта»(5.383) вказує:«Відповідно до різниці в близьких стосунках Шрі Крішни, первинного Господа, та Його відданих, Пурани називають Його різними іменами. Iноді Його називають Нараяна; іноді — Упендра (Вамана), молодший брат Iндри, царя райських планет; іноді Його називають Кшіродакашаї Вішну. Часом Його звуть тисячоголовим Шеша Наґою, а інколи Господом Вайкунтги».

Падаючи до стіп своїх читачів, автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» якнайсмиренніше просить їх якнайуважніше вислухати висновок цих доказів щодо Абсолютної Iстини. Цими доказами не можна нехтувати, бо тільки їхнє знання дозволяє досконало усвідомити Крішну.

Є багато учнів, які читають «Бгаґавад-ґіту», але через недосконалість свого знання все одно розуміють Крішну неправильно і вважають Його за звичайну історичну постать. Це неприпустимо. Треба докласти всіх зусиль, щоб з'ясувати собі істинне становище Крішни. Той, хто полінується до кінця розібратись у природі Крішни, зіб'ється на манівці і створить собі хибне уявлення щодо вчення відданості, як ті, що проголошують себе піднесеними відданими й імітують трансцендентні ознаки, які іноді виявляють звільнені душі. Міркування й логічні докази — це найліпший засіб переконати непосвячену людину стати відданим. Разом з тим неофіти у відданому служінні повинні завжди пильнувати того, щоб шукати знання про Крішну в словах явлених писань, авторитетних відданих і духовного вчителя. Той, хто не слухає про Шрі Крішну від таких авторитетів, нездатний розвивати відданість Шрі Крішні. Явлені писання згадують дев'ять засобів розвивати віддане служіння Господу Крішні, і з них перший і найголовніший — це слухати від авторитетів. Насінина відданості не проросте, якщо її не поливати слухаючи й повторюючи. Треба смиренно приймати трансцендентне послання з піднесених духовних джерел і повторювати це саме послання для власного добра і для добра слухачів.Брахма, описуючи, як має діяти чистий відданий, вільний від намагань розвивати емпіричне знання чи працювати задля плодів, радив йому слухати тих, хто утвердився на шляху відданості. Ступаючи слідами таких звільнених душ, які на силі породжувати справді трансцендентний звук, можна піднятись до найвищого рівня відданості і стати маха-бгаґаватою. З повчань Господа Чайтан'ї Махапрабгу Санатані Ґосвамі (Ч.-ч.,Мадг'я22.65) ми дізнаємось:«Той, хто вміє визначати висновки явлених писань і хто повністю присвятив себе служінню Господеві, воістину спроможний звільняти інших з лабет матеріального існування». Охочим швидко проґресувати на шляху відданого служіння Шріла Рупа Ґосвамі в «Упадешамріті» (3) радить якнайдіяльніше і якнайнаполегливіше виконувати обов'язки, що їх визначають явлені писання і схвалює духовний вчитель. А якщо брати за взірець звільнені душі і спілкуватися з чистими відданими, це ще більше допоможе в такій діяльності.Підробних відданих, які рекламують себе за піднесених вайшнавів і через це наслідують попередніх ачарій, водночас нехтуючи їхніми засадами, «Шрімад-Бгаґаватам»(2.3.24) таврує як кам'яносердих. Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура так охарактеризував таких людей з кам'яним серцем: бахір аṣру-пулакайоṭ сатор апі йад дгṛдайаṃ на вікрійета тад аṣма-сāрам іті канішṭгāдгікāріṇāм ева аṣру-пулакāді-маттве 'пі аṣма-сāра-хṛдайатайā ніндаішā — «Ті, хто навчилися лити сльози, але не змінили свого серця, — це найнижчого розряду віддані з кам'яним серцем. Їхній підробний плач, викликаний штучно, гідний цілковитого осуду». Згадана зміна серця виявляється в небажанні робити все те, що не узгоджується з відданим служінням. Досягти такої зміни в серці неможливо без ретельного обговорення становища Шрі Крішни та Його енерґій. Псевдовіддані, можливо, гадають, що самих сліз достатньо для того, щоб піднятись до трансцендентного рівня, навіть якщо в серці не відбулось докорінних змін, але без усвідомлення трансцендентного їхня практика не має сенсу. Псевдовіддані, не знаючи істин трансцендентної науки, гадають, що їх приведуть до звільнення штучно вичавлені сльози. Iнші так само підробні віддані вважають, що вивчати книжки попередніх ачарій не варто, як не варто вивчати сухі теорії філософів-емпіриків. Але Шріла Джіва Ґосвамі, йдучи за прикладом попередніх ачарій, виклав висновки писань у шести наукових працях за назвою «Шат-сандарбги». Псевдовіддані, мавши надто слабке розуміння тих істин, нездатні розвинути чисту відданість. Їм бракує палкого бажання скористатися вказівками, що допомагають у відданому служінні і що їх дають свідомі своєї природи віддані. Такі псевдовіддані не відрізняються від імперсоналістів, що ставлять віддане служіння на один рівень із звичайною корисливою діяльністю.

Велич Шрі Чайтан'ї Махапрабгу можна осягнути лише свідомо прийшовши до остаточного висновку щодо становища Шрі Крішни. Силу для цього дають належні студії висновків ачарій.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», Аді-ліли, другої глави, що описує Шрі Чайтан'ю Махапрабгу як Верховного Бога-Особу.