ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ: Ремство Девахуті

Варто відзначити наведений тут приклад Бгавані. Бгава̄н означає «дружина Бгави, Господа Шіви». Бгавані, чи Парваті, дочка царя Гімалаїв, обрала за чоловіка Господа Шіву, що зовні схожий на жебрака. Незважаючи на своє царське походження, вона пішла на численні аскези, щоб здобути товариство Господа Шіви, який навіть не має дому і який просто сидить під деревом, проводячи свій час у медитації. Хоча Бгавані була дочкою дуже великого царя, вона слугувала Господу Шіві, наче бідна служниця. Так само й Девахуті була дочкою імператора, Сваямбгуви Ману, але вона з власної волі обрала за чоловіка Кардаму Муні. Вона слугувала йому з великою любов’ю та ніжністю, знаючи, як його задовольнити. Тому її названо в цьому вірші словом са̄дгві, що означає «доброчесна, вірна дружина». Її рідкісні достоїнства роблять її ідеалом ведичної жінки. Кожна жінка повинна бути так само вірною й доброчесною, як Девахуті чи Бгавані. Неодружені дівчата в індусському суспільстві й нині за звичаєм поклоняються Господу Шіві, сподіваючись отримати таких чоловіків, як він сам. Господь Шіва    —    це ідеальний чоловік, але не тому, що посідає найбільше багатство чи дає дружині найбільшу чуттєву насолоду, а тому, що він найбільший з усіх відданих. Ваішн̣ава̄на̄м̇ йатга̄ ш́амбгух̣    —    Шамбгу, чи Господь Шіва, являє собою ідеал вайшнави. Він постійно медитує на Господа Раму й повторює: Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе. Господь Шіва очолює одну з вайшнавських сампрадай,, що зветься Вішнусвамі-сампрадая. Незаміжні дівчата поклоняються Господу Шіві з надією вийти заміж за чоловіка, що буде таким самим чудовим вайшнавою, як Шіва. Їх вчать, що, обираючи чоловіка, треба шукати не того, хто дуже багатий чи має великі можливості для матеріальної чуттєвої насолоди. Найбільше щастить тій дівчині, яка виходить заміж за того, хто так само відданий Господу, як Господь Шіва, тому що тоді її життя стає досконалим. Дружина в усьому залежить від чоловіка, і якщо її чоловік    —    вайшнава, то вона природно отримує благо від його відданого служіння, тому що вона служить йому. Таке взаємне служіння й любов між чоловіком і жінкою являють собою ідеал сімейного життя.

Тут мають велике значення два слова: віш́рамбген̣а і ґауравен̣а. З такими двома почуттями Девахуті служила своєму чоловіку. Це важливі засади, які треба пам’ятати, служачи чоловікові чи служачи Верховному Богові-Особі. Віш́рамбген̣а означає «з почуттями інтимного друга», а ґауравен̣а означає «з глибокою повагою». Чоловік    —    це найближчий друг дружини, тому вона повинна служити йому з почуттям інтимної дружби, але разом з тим вона повинна усвідомлювати його вище становище і ставитися до нього з якнайглибшою повагою. Чоловіча психологія відрізняється від жіночої. В силу своєї конституції чоловік завжди прагне панувати над жінкою, а жінка в силу своєї тілесної конституції природно підпорядкована чоловікові. Отож, корячись природному інстинкту, чоловік бажає втвердити свою вищість над дружиною, і це потрібно визнавати. Навіть коли чоловік у чомусь неправий, дружина повинна стерпіти це,    —    тоді в родині не буде чвар. Віш́рамбген̣а означає «з почуттями інтимного друга», але це не повинно перетворюватися в фамільярність, що так часто межує зі зневагою. Згідно з ведичною культурою жінка не повинна звертатися до свого чоловіка на ім’я. В сучасному суспільстві жінка називає чоловіка на ім’я, але індуски ніколи цього не роблять. Це допомагає шанувати вище становище одних і визнавати залежність інших. Дамена ча    —    дружина повинна стримувати себе, навіть коли в неї виникають якісь непорозуміння з чоловіком. Саухр̣дена ва̄ча̄ мадгурайа̄ означає «завжди бажаючи чоловікові добра і розмовляючи з ним лагідно». Матеріальні стосунки з іншими людьми за межами сім’ї завдають чоловікові численних турбот, тому вдома дружина повинна втішати його своєю лагідною мовою.

Тут згадано деякі з достоїнств гідної дружини великого чоловіка. Наділений піднесеними духовними якостями, Кардама Муні належить до числа дуже великих особистостей. Такого чоловіка називають теджійа̄м̇сам. Навіть якщо дружина перебуває на такому самому рівні духовного розвитку, що й чоловік, їй не слід пишатися. Буває, що жінка походить з дуже багатої родини, як це було з Девахуті    —    вона була дочка імператора Сваямбгуви Ману. Вони могла дуже гордитися зі свого походження, однак для жінки це неприпустимо. Дружині не слід пишатися своїм родом. Вона повинна завжди коритися чоловікові й утримуватися від марнолюбства. Коли жінка пишається своїм походженням, це стає причиною незгоди з чоловіком і розладнує їхнє подружнє життя. Девахуті стереглася цього й тому, як тут сказано, повністю позбулася гордині. Девахуті була вірною дружиною. Найбільший гріх, який може вчинити жінка    —    це одружитися з іншим чоловіком чи знайти собі коханця. Чанак’я Пандіта описує чотирьох ворогів, які людина може мати у власній домівці. За ворога вважають батька, який зайшов у борги, матір, яка при дорослих дітях вибирає собі іншого чоловіка, дружину, яка не ладнає з чоловіком і грубо обходиться з ним, а також дурнуватого сина. Батька, матір, дружину і дітей вважають за багатство сімейної людини, але якщо дружина чи матір за живого чоловіка чи сина знаходить собі іншого чоловіка, у ведичному суспільстві її вважають за ворога своєї сім’ї. Доброчесна й вірна дружина ніколи не повинна зраджувати чоловікові, тому що це дуже тяжкий гріх.

Дружина повинна мати таку саму природу й світогляд, що й чоловік. Вона повинна бути готова дотримуватися тих самих засад, що й її чоловік. Якщо чоловік відданий, а дружина    —    матеріаліст, в родині не буде злагоди. Дружина повинна розуміти чоловікові нахили і бути готова йти за ним. В «Махабгараті» ми подибуємо приклад Ґандгарі, що, дізнавшись про сліпоту свого нареченого, Дгрітараштри, сама теж відразу ж стала жити, як сліпа. Зав’язавши собі очі, вона добровільно прийняла життя сліпої. Вона вирішила, що як дружина незрячого чоловіка, вона також повинна бути сліпою, бо інакше вона буде гордитися своїми очима і ставитися до чоловіка як до нижчого. Слово самануврата вказує на те, що обов’язок дружини    —    жити так само, як і її чоловік. Звичайно, якщо чоловік    —    така велика особистість, як Кардама Муні, то вірність йому дарує дивовижні плоди. Але навіть якщо чоловік не належить до числа таких великих відданих, як Кардама Муні, обов’язок дружини полягає в тому, щоб пристосуватися до напряму його думок. Тоді сімейне життя буде щасливе. Також тут сказано, що через суворі обітниці вірної дружини царівна Девахуті дуже схудла, і це викликало співчуття в її чоловіка. Він знав, що вона дочка великого царя, однак служить йому, мов звичайна жінка. Аскеза підірвала її здоров’я, і він, розчулений, звернувся до неї з наступними словами.

Тут сказано, що тіло дуже дороге для живої істоти, однак Девахуті була настільки віддана чоловікові, що, з якнайбільшою вірністю, любов’ю та повагою служачи йому, навіть забула про своє здоров’я. Це називається самовідданим служінням. Можна зрозуміти, що, навіть живучи з чоловіком, Девахуті не мала ніяких чуттєвих насолод, бо інакше її здоров’я не похитнулося б. Допомагаючи Кардамі Муні в його духовній практиці, вона постійно піклувалася про нього, не дбаючи про своє тіло. Обов’язок вірної доброчесної дружини    —    всебічно піклуватися про чоловіка, і особливо про такого чоловіка, який присвятив себе свідомості Крішни. В цьому випадку чоловік щедро винагородив дружину за всі її зусилля, однак дружині звичайної людини не варто на це розраховувати.

Девахуті присвятила себе виключно служінню Кардамі Муні. Вона не уславила себе якимись суворими аскезами, піднесеними екстатичними станами, особливо глибокою медитацією чи високим рівнем свідомості Крішни, однак непомітно розділяла з чоловіком його досягнення, хоча не бачила цього й не розуміла. Вона отримала ці Господні дари, не докладаючи до цього окремих зусиль.

Що являють собою Господні дари? Його дари названо тут словом абгайа. Це означає, що, отримуючи ці дари, людина стає вільною від страху. У матеріальному світі, якщо хтось назбирав мільйон доларів, його завжди мучить страх і думка: «Що буде, якщо я втрачу ці гроші?» Але благословення Господа, бгаґават-прасад, не втрачаються ніколи. Той, хто здобув їх, просто насолоджується ними. Про їхню втрату не може бути й мови    —    людина просто отримує милість і насолоджується нею. Те саме проголошує і «Бгаґавад-ґіта»: коли хтось здобуває милість Господа, він досягає сарва-дух̣кга̄на̄м̇ ха̄ніх̣    —    звільнення від усіх страждань. Піднявшись на трансцендентний рівень, людина позбувається двох матеріальних хвороб    —    прагнення і жалю. Це теж сказано і в «Бгаґавад-ґіті». Ставши на шлях відданого служіння, ми отримуємо змогу досягнути довершеної любові до Бога. Любов до Крішни    —    це найвищий прояв божественної милості, бгаґават-прасада. Це трансцендентне досягнення настільки цінне, що з ним не зрівняється жодне матеріальне щастя. Як сказав Прабодгананда Сарасваті, той, хто здобув милість Господа Чайтан’ї, стає такою великою особистістю, що не звертає ніякої уваги навіть на півбогів, злиття з Богом він вважає нічим не ліпшим за пекло, а досконале володіння чуттями стає для нього легшим за найлегше. До райських втіх така людина ставиться, як до безглуздої вигадки. Насправді матеріальне щастя і трансцендентне щастя неможливо навіть порівняти.

З милості Кардами Муні Девахуті, просто служачи йому, досягнула істинного духовного просвітлення. Схожий приклад ми бачимо в житті Наради Муні. У попередньому житті Нарада був сином служниці, але його матері випала нагода послужити великим відданим. Отримавши можливість служити цим відданим, доїдаючи рештки їхньої їжі і виконуючи їхні вказівки, він досягнув такого високого рівня духовного розвитку, що за наступного життя став славетним Нарадою. Найлегший шлях духовного розвитку    —    віддатися під притулок істинного духовного вчителя і служити йому серцем і душею. В цьому криється секрет успіху. Як проголошує Вішванатга Чакраварті Тгакура у восьми молитвах до духовного вчителя, йасйа праса̄да̄д бгаґават-праса̄дах̣    —    той, хто служить духовному вчителю чи хто здобуває милість духовного вчителя, отримує також милість Верховного Господа. Служачи своєму чоловіку, що був відданим, Девахуті розділила з ним усі його досягнення. Так само щирий учень, просто служачи істинному духовному вчителю, може здобути і милість духовного вчителя, і всю милість Господа.

Господь Чайтан’я вчив, що найвище досягнення людського життя,    —    це здобути милість Господа, любов до Бога. Він сказав: према̄ пумартго маха̄н    —    здобути любов до Бога    —    це найвища досконалість життя. Того самого вчить свою жінку Кардама Муні. Його жінка належала до дуже аристократичного царського роду. Загалом дуже матеріалістичні люди або володарі великих матеріальних статків нездатні оцінити велич трансцендентної любові до Бога. Хоча Девахуті була царівною з дуже високого роду, на її щастя про неї піклувався її піднесений чоловік, Кардама Муні. Він дарував їй найпрекрасніший дар, який тільки можна отримати в людському житті    —    милість Господа, або любов до Бога. Девахуті здобула цю милість завдяки тому, що зуміла задовольнити свого чоловіка й завоювати його прихильність. Вона служила своєму чоловікові, піднесеному відданому і святому, з великою любов’ю, самовідданістю, ніжністю й покорою, і Кардама Муні залишився задоволений нею. Він з радістю дарував їй любов до Бога, сказавши їй брати й насолоджуватися цим даром, тому що він уже здобув його.

Любов до Бога не належить до звичайних дарів. Рупа Ґосвамі прославляв Чайтан’ю Махапрабгу за те, що Господь роздавав любов до Бога, крішна-прему, всім і кожному. Рупа Харе Крішна назвав Господа Чайтан’ю маха-вадан’єю, найщедрішою особою, тому що Господь Чайтан’я вільно роздавав любов до Бога, якої досягають за багато життів лише великі мудреці. Крішна-према, свідомість Крішни,    —    це найвищий дар, який тільки можна дарувати всім, кого ми вважаємо дорогими нашому серцю.

Дуже важливими в цьому вірші є слова ніджа-дгарма-доха̄н. Девахуті, дружина Кардами Муні, отримала від нього безцінний дар завдяки своїй самовідданій вірності йому. Вірність чоловікові    —    це найперша релігійна заповідь для жінки. А якщо їй ще пощастило мати за чоловіка піднесену особистість, їхнє поєднаня стає досконалим і вони обидва досягають мети життя.

Сказано, що якщо людина розвинула свідомість Крішни і виконує трансцендентне любовне служіння Господу, то вона вже виконала всі рекомендовані аскези, покути, релігійні обряди, жертвопринесення, приписи містичної йоґи і досягнула досконалості в медитації. Чоловік Девахуті настільки досконало оволів трансцендентним знанням, що для нього не залишалося спірних запитань. Коли вона чула його слова, в неї не залишалося сумніву, що він досягнув дуже високого рівня відданого служіння і тому був уже вищим за будь-які методи пізнання трансцендентної науки. Вона не сумнівалася в чоловіковій здатності давати такі дари, і була дуже щаслива, зрозумівши, що він пропонує їй найбільший з дарів. Її огорнула хвиля екстатичної любові, і якусь мить вона не могла нічого сказати. Нарешті, з дрожем у голосі чарівна дружина Кардами Муні відповіла.

Слово бата показує щастя Девахуті. Вона знала, що її чоловік перебуває на дуже високому трансцендентному рівні, під опікою йоґамайі. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті», великі душі, махатми, непідвладні матеріальній енерґії. Верховний Господь має дві енерґії, матеріальну й духовну. Живі істоти належать до межової енерґії. Як межова енерґія, жива істота може перебувати або під впливом матеріальної енерґії, або під впливом духовної енерґії (йоґамайі). Кардама Муні був велика душа й перебував під впливом духовної енерґії, тобто був безпосередньо зв’язаний з Верховним Господом. Цей зв’язок проявляється в тому, що людина постійно пам’ятає про Крішну і віддано служить Йому. Девахуті це розуміла, однак дуже хотіла зачати сина від великого мудреця. Девахуті нагадала чоловікові його обіцянку, яку він дав її батькам: «Я житиму з Девахуті, лише доки вона завагітніє». Вона також нагадала йому, що для доброчесної жінки немає більшої слави, як народити сина від великої особистості. Вона хотіла завагітніти й прохала чоловіка про це. Слово стрі («жінка») означає «та, хто поширює». Внаслідку фізичного єднання поширюються особисті якості чоловіка й жінки, тому що діти хороших батьків являють собою продовження їхніх якостей. В даному випадку і Кардама Муні, і Девахуті володіли досконалим духовним знанням, тому Девахуті з самого початку хотіла спочатку зачати дитину, а після того здобути милість Бога і любов до Бога. Велика мрія кожної жінки    —    мати сина, рівного своїми якостями її піднесеному чоловікові. Девахуті пощастило вийти заміж за Кардаму Муні, і тому вона хотіла також зачати від нього сина.

Ведичні писання дають не лише досконалі духовні настанови, але й настанови про те, як найліпшим чином провадити матеріальне життя, щоб врешті-решт досягнути духовної досконалості. Тому Девахуті запитала чоловіка, як, згідно з Ведами, їй підготувати себе до статевих зносин. Статеве життя призначене для того, щоб зачинати хороших дітей. Умови, сприятливі для зачаття хороших дітей, описано в кама-шастрах, де пояснено, як зробити статеве життя справді піднесеним. В писаннях пояснено все, що для цього потрібне: яким повинен бути дім і як він повинен бути прикрашеним, як має вдягнутися дружина, які парфуми і масла їй вибрати і як їй сподобатися чоловікові. Якщо виконати всі ці поради, краса дружини привабить чоловіка і створить в його розумі сприятливий настрій. Під час статевих зносин правильний умонастрій подружжя перенесеться в лоно жінки, і вона зможе зачати хороших дітей. В цьому вірші Девахуті згадує про своє тіло, побоюючись, що її змарніле тіло не привабить Кардаму. Вона хотіла, щоб він сказав їй, як їй повернути красу своєму тілові і сподобатися йому. Коли чоловік вступає в статеві зносини, відчуваючи сильну пристрасть до жінки, від їхніх зносин неодмінно народиться син, натомість зносини, засновані на сильній пристрасті жінки до чоловіка, найчастіше приводять до народження дочки. Про це згадано в «Аюр-веді». Коли пристрасть жінки сильніша за пристрасть чоловіка, існує більша імовірність того, що народиться дочка. А коли сильніша пристрасть чоловіка, може народитися син. Девахуті хотіла виконати всі приписи кама-шастр, щоб сильніше розпалити пристрасть чоловіка. Вона попрохала Кардаму Муні сказати їй, що їй для цього треба робити, а також попрохала його подбати про відповідну оселю, бо відлюдницька хижа, в якій він жив, була дуже простою. Його хатина була просякнута ґуною добра, яка не сприяла зародженню в його серці пристрасті.

Тут треба відзначити слова йоґам а̄стгітах̣. Мудрець Кардама досягнув повної досконалості в йозі. Справжня практика йоґи приносить вісім проявів досконалості: йоґ дістає можливість ставати меншим за найменше, більшим за найбільше або легшим за найлегше, він може дістати все, чого забажає, він може створити навіть планету, і стає здатним будь-кого підкорити своїй волі. Таким чином він досягає досконалості в йозі, а тоді досягає досконалості в духовному житті. Тому для Кардами Муні не було великого чуда в тому, щоб для задоволення своєї коханої дружини просто своєю волею створити повітряний палац. Він в одну мить проявив палац, який змальовано далі.

Небесний палац, який створив Кардама Муні, може здатися «повітряним замком», але своєю містичною силою, яку Кардама Муні здобув за допомогою йоґи, він справді спорудив у повітрі велетенський замок. Нам, з нашою бідною уявою, такий небесний замок може видаватися вигадкою, але якщо подумати, то стає зрозуміло, що в цьому немає нічого неможливого. Якщо Верховний Бог-Особа може створити безліч планет, які на собі тримають у повітрі мільйони замків, то досконалий йоґ, як оце Кардама Муні, може завиграшки створити один замок у повітрі. У цьому вірші сказано, що замок був сарва-ка̄ма-дуґгам, тобто виконував усі бажання. Все в ньому було всипане самоцвітами. Навіть колони в ньому були зроблені з перлів та інших коштовних каменів, які не руйнувалися з часом. Вони були вічні, і їх ставало тільки більше. Як іноді можна почути, прикрашені самоцвітами замки існували й на землі. Палаци, які збудував Господь Крішна для Своїх 16 108 дружин, були так щедро прикрашені самоцвітами, що вечорами в них не потрібно було запалювати світильники.

З цього вірша видно, що замок мав багато поверхів. Слова упарй упарі вінйаста показують, що хмарочоси не являють собою сучасного винаходу. Ще за тих часів, мільйони років тому, були поширені багатоповерхові будинки. В них була не одна-дві кімнати, а багато окремих покоїв, належно споряджені подушками, ліжками, сидіннями та килимами.

Нині люди дуже пишаються своїм архітектурним вмінням, однак підлога в їхніх будинках зроблена, щонайбільше, з кольорового цементу. Однак в замку, спорудженому за допомогою містичних сил Кардами Муні, як можна прочитати, підлога була зроблена зі смарагдів, а помости    —    з коралів.

Ювелірні оздоби й витвори мистецтва, які скидаються на очі,    —    це не художня вигадка. Ще не так давно імператори з династії Моґолів прикрашали свої палаци ювелірними фігурками птахів з очима з самоцвітів. Самоцвіти з часом конфіскувала держава, але самі ювелірні зображення птахів можна побачити й нині в деяких палацах моґольських імператорів в Нью-Делі. Царські палаци прикрашали самоцвітами й рідкісними каменями, які були схожі на очі і вночі своїм мерехтінням розсіювали темряву.

Як годиться святій людині, Кардама Муні, жив у скромній відлюдницькій хатині, отож його вразив створений його ж власною йоґічною силою палац з покоями для відпочинку, кімнатами для любовних насолод та внутрішніми й зовнішніми дворами. Так звичайн трапляється з наділеними Божим даром людьми. Відданий Господа, Кардама Муні, на прохання дружини проявив це багатство силою своєї йоґічної могутності, але коли він побачив проявлені скарби, він сам не міг зрозуміти, як це сталося. Прояви йоґічної могутності можуть іноді здивувати навіть самого йоґа.

Девахуті провела у відлюдницькій хатині багато років, не дуже дбаючи про своє тіло. Її тіло стало брудним, а одяг зносився. Кардама Муні сам здивувався, побачивши, який палац йому вдалося створити, а його дружина, Девахуті, була приголомшена. Як вона буде жити в такому розкішному палаці? Зрозумівши її збентеженість, Кардама Муні звернувся до неї з наступними словами.

Нині теж дотримуються звичаю йти на прощу до святих місць і омиватися в тамтешніх водоймах. У Вріндавані прочани омиваються в Ямуні, в інших місцях, як оце Праяґ, вони омиваються в Ґанзі. Слова тіртгам а̄ш́іша̄м̇ йа̄пакам в цьому вірші вказують на той факт, що омовіння в святому місці виконує бажання людини. Кардама Муні порадив своїй доброчесній дружині омится в Бінду-сароварі, щоб повернути своєму тілу колишню вроду й блиск.

Схоже, що Девахуті не розчісувала волосся протягом багатьох років, і воно, заплутавшись, збилося в пацьорки. Іншими словами, за служінням своєму чоловікові вона перестала дбати про тіло, одяг і комфорт.

Поки Девахуті розмірковувала про те, що вона робитиме в тому казковому палаці у своєму брудному вбранні, звідки не візьмись, з’явилася тисяча служниць, проявлених йоґічними силами Кардами Муні і готових служити їй. Вони постали перед Девахуті, коли та увійшла в води озера, і сказали, що вони її служниці, які просто чекають її наказів.

А̄савам    —    це не алкогольний напій, це аюрведичні ліки. Їх готують з особливо підібраних трав, настій з яких поліпшує обмін речовин і зміцнює здоров’я.

В цьому вірші вжито слова кр̣та-ш́ірах̣-сна̄нам. Згідно з вказівками смріті-шастри, які пояснюють щоденні обов’язки, жінкам дозволено робити щоденне омовіння, не миючи голови. Їм не обов’язково щодня мити голову, тому що від мокрого волосся можна захворіти. Тому на щодень жінкам рекомендовано митися тільки до шиї, а повністю митися лише у певні дні. В цьому випадку Девахуті скупалася повністю, старанно помивши волосся. Коли жінка робить звичайне омовіння, це називається мала-снана, а коли вона миється повністю, миючи також і голову, це називається шіра-снана. Для такого омовіння їй потрібно багато ароматичної олії, щоб умастити голову. Такі поради дають автори коментарів до смріті-шастр.

До сприятливих для тіла мазей належать шафран, кункума й сандалова паста. Перед омовінням усе тіло намащують іншими корисними для шкіри мазями, наприклад куркумою, змішаною з гірчичною олією. Девахуті вимили з голови до ніг, використовуючи всі корисні мазі.

Білосніжні зуби вважають за велике достоїнство у ведичному суспільстві. Білосніжні зуби Девахуті додавали краси її обличчю і робили схожим на лотос. Коли обличчя людини зачаровує своєю красою, його часто порівнюють до лотосової квітки, а її очі    —    до лотосових пелюсток.

Як нагадує цей вірш, спочатку Девахуті зніяковіла від думки про бруд на своєму тілі й нужденність свого одягу, і тоді чоловік попрохав її увійти в озеро. В озері вона побачила служниць, які належним чином подбали про неї. Все це відбувалося під водою, а коли вона подумала про свого коханого чоловіка, Кардаму, вона тої ж миті опинилася перед ним. Усе це являє собою приклад тої могутності, якої досягають досконалі йоґи    —    вони можуть миттєво виконати будь-яке бажання.

Девахуті бачила, як перед її очима відбуваються чудеса, а коли постала перед чоловіком, зрозуміла, що це все    —    прояв його містичних сил. Вона зрозуміла, що для такого йоґа, як Кардама Муні, немає нічого неможливого.

Коли батьки Девахуті ще перед одруженням привели її до мудреця Кардами, вона сяяла довершеною вродою царівни. Кардама Муні пам’ятав її колишню вроду. Проте після одруження, служачи Кардамі Муні, вона перестала дбати про своє тіло, як повинна про нього дбати царівна, тому що не мала для цього змоги. Її чоловік жив у хижі, а вона постійно слугувала йому. Отож її царська врода поступово зникла, і вона стала подібною до звичайної служниці. Однак після того, як дівчата-ґандгарви, проявлені містичною силою Кардами Муні, скупали її, до неї повернулася її врода, і Кардама Муні, побачивши її такою, якою вона була до заміжжя, був зачарований. Краса молодої жінки    —    це її груди. Коли Кардама Муні побачив чудово прикрашені груди своєї дружини, що підкреслювали її вроди ще більше, він привабився до неї, хоча й був великим мудрецем. Тому Шріпада Шанкарачар’я попереджає трансценденталістів, що людина, яка прагне пізнати трансцендентне, повинна стерегтися чару високих жіночих грудей, адже вони являють собою не що інше, як поєднання жиру й крові її тіла.

Палац також линув у небі, і від цього вжите в цьому вірші порівняння Кардами Муні та його дружини з місяцем та зірками набуває ще більої краси. Кардама Муні скидався на місяць уповні, а дівчата, які оточували його дружину, Девахуті, скидалися на зірки. В ніч повні місяць і зірки утворюють на небі чарівне видовище. Кардама Муні разом зі своєю прекрасною дружиною та її служницями в повітряному замку також виглядали, наче місяць та зорі в ніч повні.

Кувера    —    це один з восьми півбогів, які керують різними сторонами світу. Відомо, що Індра відповідає за східну частину всесвіту, де розташовані райські планети. Аґні відповідає за південно-східну частину всесвіту; Яма, півбог, який карає грішників, відповідає за південну частину; Нірріті відповідає за південно-західну частину; Варуна, півбога води, відповідає за західну частину; Ваю, повелитель повітря, що має крила і може літати, відповідає за північно-західну частину; а Кувера відповідає за північну частину всесвіту. Усі ці півбоги розважаються в долинах біля гори Меру, що здіймається посередині між Сонцем і Землею. У своєму летючому палаці Кардама Муні мандрував усіма вісьмома сторонами світу, за які відповідають згадані вище півбоги. Так само, як вони насолоджуються на горі Меру, він теж вдався туди насолоджуватися життям. Коли чоловіка оточують молоді гарні дівчата, в нього природно прокидається статеве бажання. Відчуваючи статеве бажання, Кардама Муні протягом багатьох, багатьох років насолоджувався товариством своєї жінки поряд з горою Меру. Однак його любовні втіхи оспівували численні сіддги, істоти, що досягли досконалості, тому що метою Кардами Муні було привести на світ хороших дітей на благо всього всесвіту.

Планети, на яких живуть півбоги, можуть рухатися тільки в межах своїх орбіт, але Кардама Муні за допомогою своєї йоґічної сили міг безборонно рухатися усім всесвітом. Живих істот, які мешкають у всесвіті, називають зумовленими, тому що вони нездатні вільно пересуватися де завгодно. Ми живемо на земній кули й не здатні безперешкодно перенестися на інші планети. Нині люди намагаються досягнути інших планет, але їм ще досі це не вдалося. Людям не вдасться досягнути інших планет, тому що згідно з природними законами навіть півбоги не можуть переноситися з одної планети на іншу. Однак Кардама Муні за допомогою своєї йоґічної сили перевершив півбогів, мандруючи всім космічним простором. В цьому вірші вжито дуже вдале порівняння. Слова йатга̄ анілах̣ означають, що, як вітер безперешкодно віє де завгодно, так і Кардама Муні безборонно мандрував усім всесвітом.

Велике значення мають у цьому вірші слова йаір а̄ш́рітас тіртга-падаш́ чаран̣ах̣. Верховний Бог-Особа відомий як тіртга-пада. Ґанґу називають священною річкою тому, що вона тече від стіп Вішну. Ґанґа кладе край усім матеріальним стражданням зумовлених душ. Тому для живої істоти, яка віддалася під притулок лотосових стіп Господа, немає нічого неможливого. Особливість Кардами Муні полягає не в тому, що він великий містик, а в тому, що він великий відданий. Через це тут сказано, що для великого відданого, як оце Кардама Муні, немає нічого неможливого. Хоча йоґи здатні на всілякі чудеса, як Кардама Муні вже показав, Кардама був не просто йоґом    —    він був великий відданий Господа. Тому його слава перевершує славу звичайного йоґа. У «Бгаґавад-ґіті» також сказано: «З усіх йоґів найліпшим йоґом є відданий Господа». Такі особистості, як Кардама Муні, нічим не зумовлені, про це не може бути й мови. Кардама Муні був уже звільнена душа і тому був вищий за півбогів, які також належать до зумовлених істот. Хоча він насолоджувався товариством дружини й цілої плеяди інших жінок, вні залишався вищим за матеріальне життя зумовленої істоти. Тому тут вжито слово вйасана̄тйайах̣, яке вказує на те, що він піднявся над рівнем зумовлених душ. Він був трансцендентний до всіх матеріальних обмежень.

Всі планети всесвіту описані тут словом ґола, «круглі». Кожна з планет має круглу форму і становить окрему обитель, як окремий острів у великому океані. Іноді планети називають також двіпами або варшами. Земну планету називають Бгарата-варшею на честь її колишнього правителя царя Бгарати. Ще одне важливе слово, вжите в цьому вірші    —    це бахв-а̄ш́чарйам, що означає «численні чудеса». Це вказує на те, що у всіх восьми сторонах всесвіту розкидані різні планети, кожна з яких являє собою неповторне чудо. Кожна планета має свій особливий клімат, свій особливий тип істот і забезпечена всім потрібним для життя, включно зі своїм особливим циклом різних пір року з їхньою природною красою. У «Брахма-самхіті» (5.40) теж сказано: вібгӯті-бгіннам    —    кожна планета має свої неповторні багатства. Не слід гадати, що кожна планета в усьому подібна до інших. З милості Бога природні закони по-різному формують різні планети, кожну з них наділяючи неповторними дивовижними якостями. Кардама Муні на власні очі міг побачити всі ці чудеса світу, мандруючи разом з дружиною, але все таки врешті-решт повернувся до своєї скромної хатинки. Він показав своїй дружині-царівні, що, хоча він і живе в хижці, за допомогою містичної йоґи він здатний перенестися куди завгодно і зробити все, що забажає. Це справжня досконалість йоґи. Досконалий йоґ    —    це не той, хто просто демонструє якісь сидячі пози. Крім того, всупереч рекламним оголошенням, ніякі сидячі пози чи так звана медитація не допоможуть стати Богом. Нетямущі люди дозволяють себе обдурити й вірять, що за півроку практики якоїсь сміховинної медитації і сидячих поз можна стати Богом.

Приклад досконалого йоґа описано тут. Цей йоґ міг подорожувати усім всесвітом. Також існують описи Дурваси Муні, що також подорожував космосом. Така могутність досконалого йоґа. Але навіть коли хтось здатний подорожувати всім всесвітом і показувати всілякі чудеса, як Кардама Муні, його не можна навіть порівнювати з Верховним Богом-Особою, тому що Його могутність і незбагненні енерґії не доступні ні для зумовлених, ні для звільнених душ. З учинків Кардами Муні можна зрозуміти, що, незважаючи на свою надзвичайну містичну могутність, він завжди залишався відданим Господа. Це істинне становище кожної живої істоти.

Дочку Сваямбгуви Ману, Девахуті, в цьому вірші названо словом суратотсука. Після того, як вона облетіла з чоловіком весь усесвіт, відвідавши і гору Меру, і прекрасні сади райського царства, в неї природно прокинулося статеве бажання. Отож, щоб задовольнити її статеве бажання, Кардама Муні поширив себе в дев’ять форм. Замість одного з’явилося дев’ять мудреців, що протягом багатьох, багатьох років насолоджувалися статевими зносинами з Девахуті. Відомо, що статеве бажання жінки в дев’ять разів більше від бажання чоловіка. Це ясно показує даний вірш. Інакше Кардамі Муні не потрібно було б поширювати себе в дев’ять форм. Це ще один прояв йоґічної могутності. Як Верховний Бог-Особа може поширити Себе в мільйони форм, йоґ також може поширити себе в дев’ять, але це межа його здатності. Іншим прикладом цієї здатності був Саубгарі Муні, що поширив себе у вісім форм. Однак хоч би якою могутністю володів йоґ, він не здатний поширити себе більше як у вісім чи дев’ять форм. Натомість Верховний Бог-Особа здатний поширитися в мільйони форм, ананта-рупа    —    безліч форм, як сказано в «Брахма-самхіті». Ніхто не може зрівнятися з Верховним Богом-Особою, володарем незбагненних енерґій, в жодному прояві енерґій чи сил.

Статеві насолоди дають матеріалістичним людям стільки втіхи, що вони забувають про плин часу. Святий Кардама й Девахуті за любовними насолодами також не помічали, як пролітає час.

Знаючи, що Девахуті хотіла мати багато дітей, Кардама Муні за першої ж нагоди зачав одразу дев’ятеро дочок. В цьому вірші його названо вібгу, володарем надзвичайної сили. Своєю йоґічною силою він зумів за один раз зачати в лоні Девахуті дев’ять дочок.

Девахуті відчувала таке сильне статеве бажання, що в неї виділилося дев’ять яйцеклітин, і тому народилося дев’ять дочок. У смріті-шастрах, а також в «Аюр-веді» сказано, що коли виділення чоловічого сім’я більше за жіноче виділення, народжуються хлопчики, а коли навпаки    —    народжуються дівчатка. З цих віршів можна зрозуміти, що Девахуті відчувала сильніше бажання, аніж її чоловік, і тому народила відразу дев’ять дочок. Однак усі дочки вирізнялися дивовижною красою і мали гарно сформовані тіла. Кожна з дівчаток була схожа на лотосову квітку й розливала навколо себе пахощі лотоса.

Скориставшись зі своїх містичних сил, Кардама Муні швидко виконав усі свої сімейні обов’язки. Він збудував повітряний замок, разом з дружиною і гуртом юних красунь облетів весь усесвіт, зачав дітей, і тепер це все було позаду. Тепер він, як і обіцяв зробити після того, зачне дітей, збирався покинути домівку й присвятити себе досягненню своєї справжньої мети    —    духовного самоусвідомлення. Побачивши, що її чоловік налаштувався йти геть, Девахуті була в розпачі, але, щоб чоловік був задоволений, вона примусила себе усміхнутися. Приклад Кардами Муні дуже повчальний: навіть якщо людина, яка ставить собі за мету розвинути свідомість Крішни, заплуталася в сітях сімейного життя, вона повинна завжди готувати себе до того, щоб якнайшвидше залишити радощі сімейного життя.

Девахуті була така прекрасна, що навіть нігті на її ногах скидалися на перлини, і коли вона водила ногою по землі, здавалося, що хтось розсипав перлини. Коли жінка малює пальцями ноги візерунки на землі, це показує, що її розум дуже стурбований. Іноді ці ознаки стурбованості проявляли ґопі, стоячи перед Крішною. Коли ґопі прийшли глухої ночі до Крішни, а Він попрохав їх повертатися додому, ґопі від хвилювання стали так само водити по землі пальцями ніг.

Девахуті попрохала чоловіка дати їй такий дар, володіючи яким вона не відчувала б страху. Як дружина Кардами Муні, вона була повністю віддана своєму чоловікові, а обов’язок чоловіка    —    допомагати жінці звільнитися від страху. Людина повинна дарувати тим, хто від неї залежить, свободу від страху, як згадано в П’ятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам». Там сказано, що той, хто не може звільнити своїй підопічних з лабет смерті, не повинен ставати духовним вчителем, чоловіком, родичем, батьком, матір’ю і т. д. Обов’язок старших    —    звільнити від страху підопічних. Тому кожен, хто бере на себе відповідальність за інших    —    чи як батько, чи як мати, чи як духовний вчитель, родич чи чоловік,    —    повинен взяти на себе також відповідальність за те, щоб захистити підопічних від страху матеріального існування. Матеріальне існування завжди пов’язане зі страхом і тривогою. Девахуті каже: «За допомогою своєї містичної сили ти дарував мені всі можливі матеріальні насолоди, але тепер, коли ти збираєшся покинути мене, ти повинен дати мені останній дар, який звільнить мене від матеріального, зумовленого життя».

Як кажуть, батько народжується в своєму сині. Батька й сина вважають за одне ціле. Вдова, в якої залишився син, не є вдовою в повному розумінні цього слова, тому що з нею залишається представник її чоловіка. Натякаючи на це, Девахуті просить залишити свого представника, щоб за його відсутності її міг втішити гідний син. Сімейний чоловік не повинен залишатися вдома до кінця своїх днів. Одруживши синів та дочок, чоловік може відійти від сімейного життя й залишити дружину під опікою дорослих синів. Такий звичай панував у ведичному суспільстві. Девахуті непрямо просить, щоб після того, як Кардама Муні покине домівку, з нею залишилася принаймні одна дитина чоловічої статі, яка б полегшувала її життя. Полегшити життя означає дати духовні настанови. Полегшити життя не означає забезпечити матеріальним комфортом. Матеріальному комфорту настане кінець разом з кінцем тіла, однак духовне знання ніколи не покидає людину. Воно супроводжує духовну душу завжди і всюди. Всі потребують духовних настанов, але, не маючи гідного сина, як Девахуті могла їх отримати? Обов’язок чоловіка    —    сплатити дружині свій борг. Дружина щиро служить чоловікові, і він стає її боржником, тому що не можна приймати служіння своїх підопічних і не давати їм нічого замість того. Духовний вчитель не має права приймати служіння від учня, не винагороджуючи його духовними настановами. В цьому полягає взаємобмін любов’ю і служінням. Отож Девахуті нагадує своєму чоловікові, Кардамі Муні, вона вірно служила йому. Навіть якщо розглядати це все з погляду його боргу перед дружиною, він повинен дати їй сина, перш ніж іти з дому. Тим самим Девахуті благає чоловіка залишитися вдома ще хоча б на кілька днів, або принаймні доти, доки народиться син.

Людина повинна цінувати своє життя й не марнувати його на задоволення чуттів, стаючи подібною до тварин. Тварини завжди намагаються задовольнити свої чуття    —    вони їдять, сплять, захищаються й паруються,    —    але таке життя не гідне людини, хоча вона й повинна задовольняти чуття згідно з реґулівними засадами, тому що має матеріальне тіло. Отож, суть слів Девахуті була така: «Ми маємо дочок, і ми насолодилися матеріальним життям, облетівши в повітряному палаці весь світ. Ці дари я отримала тільки з твоєї милості, але всі вони призначені тільки для того, щоб задовольнити чуття. Тепер мені потрібне щось таке, що допоможе мені піднятися вище в духовному житті».

Девахуті ремствує на саму себе. Як жінка, вона не могла жити, не люблячи когось. Сталося так, що вона закохалася в Кардаму Муні, навіть не збагнувши його духовної величі. Кардама Муні зрозумів серце Девахуті. Назагал, жінки прагнуть матеріальної насолоди. Їх називають менш розумними саме тому, що вони переважно прагнуть матеріальних насолод. Девахуті побивається, тому що чоловік дарував їй найвишуканіші матеріальні насолоди, однак їй було невідомо, що він сягнув такого високого рівня духовного знання. Покликаючись на те, що вона віддалася під притулок свого великого чоловіка, нехай навіть не розуміючи його величі, вона благає звільнити її від матеріального рабства. Немає нічого важливішого за спілкування з великими особистостями. У «Чайтан’я-чарітамріті» Господь Чайтан’я пояснює, що садгу-санґа, спілкування з великими святими, настільки важливе, тому що дає змогу відразу ж піднятися на значно вищий ступінь духовного життя навіть тим, хто не має глибокого знання. Девахуті прив’язалася до Кардами Муні, як жінка і звичайна дружина, прагнучи чуттєвих насолод і задоволення всіх матеріальних потреб, але разом з тим вона спілкувалася з великою особистістю. Усвідомивши це, вона тепер прагнула скористатися з того блага, яке могло дати спілкування з таким великим чоловіком.

Різні люди по-різному спілкуються зі святими особистостями, однак результат такого спілкування завжди один. Наприклад, Господь Крішна зустрічав багато різних живих істот, і деякі ставилися до Нього, як до ворога, а деякі    —    як до засобу задовольнити свої чуття. Часто кажуть, що ґопі прив’язалися до Крішни з бажання задовольняти чуття з Ним, однак вони стали найпіднесенішими відданими Господа. Камса, Шішупала, Дантавакра й інші демони, натомість, ставилися до Крішни, як до ворога. Проте і ті, хто вважав Крішну за ворога, і ті, хто хотів від Нього задоволення чуттів, і ті, хто відчував перед Ним страх, і чисті віддані    —    всі, спілкуючись із Крішною, отримали звільнення. Такий результат спілкування з Господом. Навіть якщо хтось не розуміє становища Господа, результат буде такий самий. Спілкування з великими святими також завжди приводить до звільнення, так само як вогонь, чи до нього наближаються свідомо, чи несвідомо, завжди зігріває. Девахуті тут висловлює Кардамі Муні свою вдячність, бо, хоча вона прагнула від його товариства лише чуттєвого задоволення, його духовний рівень був такий високий, що завдяки його благословенням вона також неодмінно досягне звільнення.

Девахуті прив’язалась до чоловікового товариства через те, що хотіла чуттєвого задоволення, яке не приводить до звільнення від матеріального рабства, а тому життя її минуло марно    —    такий її висновок. Будь-яка діяльність, що не підносить людину до релігійності, являє собою марну витрату часу. Всі люди від природи схильні до тої чи іншої діяльності, і коли ця діяльність приводить людину до релігійності, релігійність    —    до зреченості, а зреченість    —    до відданого служіння, це являє собою досконалість діяльності. Як сказано в «Бгаґавад-ґітіі», будь-яка діяльність, що не вивершується відданим служінням, становить причину рабства в матеріальному світі. Йаджн̃а̄ртга̄т карман̣о ’нйатра локо ’йам̇ карма-бандганах̣. Якщо людина, починаючи з рівня своєї природної діяльності, не піднімається поступово до рівня відданого служіння, її можна вважати за мерця. Робота, яка не допомагає розвинути свідомість Крішни, являє собою марну втрату часу.

Мудра людина не повинна марнувати жодних нагод, які їй трапляються. Перша така нагода    —    це народитися в людській формі життя, друга нагода    —    народитися в достойній родині, де плекають духовність. Таке щастя випадає далеко не кожному. А найбільша удача    —    це нагода отримати товариство святої особи. Девахуті пам’ятала, що вона була дочка імператора. Вона отримала достатню освіту й виховання, і врешті-решт вийшла заміж за Кардаму Муні, святу особу й великого йоґа. Та попри це все, якщо їй не вдасться звільнитися з матеріального рабства, вона залишиться обдурена нездоланною ілюзорною енерґією. Насправді ілюзорна матеріальна енерґія обдурює всіх. Люди не розуміють, що вони роблять, коли поклоняються матеріальній енерґії в образі богині Калі чи Дурґи, прохаючи в неї матеріальних благ. Вони просять: «Мати, дай мені велике багатство, дай мені хорошу дружину, дай мені славу, дай мені перемогу». Але такі віддані богині Майі, чи Дурґи, не усвідомлюють, що богиня їх просто обдурює. Матеріальні здобутки не є чимось справжнім, тому підпавши під чар матеріальних дарів, людина дедалі більше заплутується в тенетах матеріального рабства і втрачає будь-яку можливість звільнитися. Треба мати досить розуму, щоб знати, як використовувати матеріальні багатства задля розвитку духовного знання. Це називається карма-йоґа, або ґ’яна-йоґа. Все, що ми маємо, треба використовувати в служінні Верховні Особі. «Бгаґавад-ґіта» радить: сва-карман̣а̄ там абгйарчйа    —    треба поклонятися Верховному Богові-Особі, використовуючи те, що в людини є. Служіння Верховному Господу має багато форм, і кожен може служити Йому згідно зі своїми можливостями.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до двадцять третьої глави Третьої пісні «Шрімад-Бгаґаватам», яка називається «Ремство Девахуті».