Текст 10
Нині практично всі виконують якусь діяльність лише для того, щоб потім насолоджуватися її плодами. Тих, хто працює, сподіваючись мати зі своєї роботи матеріальний зиск, називають кармі, або тими, хто працює заради насолоди плодами своєї праці. Всі живі істоти, які населяють цей матеріальний світ, колись скорилися чарові майі. Це описано у «Вішну Пурані» (6.7.61):Мудреці підрозділяють енерґії Верховного Бога-Особи на три категорії — духовну енерґію, межову енерґію та матеріальну енерґію. Матеріальну енерґію вважають за енерґію третього рівня (тṛтīйā-ṣактіṭ). Живі істоти, що перебувають у владі матеріальної енерґії, часами, наче ті собаки та свині, тяжко трудяться тільки задля того, щоб задовольнити свої чуття. Однак деякі з кармі вже за цього життя або, як наслідок доброчесної діяльности, за наступного життя всерйоз приваблюються до різного роду жертвопринесень, за які йдеться у Ведах. Так вони завдяки своїм заслугам та доброчесній діяльності отримують можливість піднестися на райські планети. Сказати конкретніше, ті, що виконують жертвопринесення строго в згоді з приписами Вед, досягають Місяця або й ще вищих планет. У «Бгаґавад-ґіті» (9.21) сказано: кшīṇе пуṇйе мартйа-локаṃ віṣанті — вичерпавши наслідки своєї так званої доброчесної діяльности, вони знову повертаються на Землю, яку називають мартйа- лока, місце, де панує смерть. Отож такі люди, навіть якщо внаслідку своєї доброчесної діяльности вони досягають райських планет і втішаються там життям впродовж тисяч років, колись — як вичерпається запас їхньої доброчесної діяльности — будуть змушені повернутися на цю планету.Такою є доля всіх кармі — і тих, хто діє доброчесно, і тих, хто свідомо грішить. На планеті живуть тисячі бізнесменів, політиків та подібних їм людей, кого цікавлять тільки матеріальний добробут та щастя. Заробляючи гроші, вони не гребують ніякими засобами, і їм геть байдуже про те, доброчесно чи недоброчесно вони чинять. Таких людей називають кармі, або зашкарублими матеріалістами. До кармі зараховують також і тих, чия діяльність геть не оперта на ведичне знання (їх називають вікармі). Ті ж, що діють, спираючись на ведичне знання, виконують жертвопринесення з метою задовольнити Господа Вішну та здобути Його благословення. Завдяки цьому вони підносяться на вищі планетні системи. Такі кармі вищі од вікармі, бо вони, діючи у згоді з настановами Вед, є, безумовно, любі Крішні. У «Бгаґавад- ґіті» (4.11) Крішна каже: йе йатгā мāṃ прападйанте тāṃс татгаіва бгаджāмй ахам — «Я винагороджую істоту відповідно до того, якою мірою вона віддається Мені». Крішна такий милостивий, що виконує бажання не тільки Своїх бгакт (відданих), а й кармі та ґ'яні. I хоча кармі іноді піднімаються на вищі планетні системи, вони, доки прив'язані до діяльности задля насолоди її плодами, будуть змушені знову і знову помирати та отримувати матеріальні тіла. Той, хто діє доброчесно, у наступному житті може народитися в тілі півбога на вищих планетних системах або досягнути ще якогось становища, котре даватиме йому ширші можливості втішатися матеріальним щастям. На відміну від них ті, хто діє гріховно, деґрадують і народжуються тваринами, деревами та рослинами. Тому святі мудреці засуджують тих кармі, які нехтують вказівками Вед (вікармі). В «Шрімад- Бгаґаватам» (5.5.4) сказано:«Матеріалісти, які, наче ті собаки та свині, працюють не шкодуючи сил тільки заради того, щоб добитися чуттєвої втіхи, по суті є божевільними. Прагнучи одного — задовольняти свої чуття, вони готові заради цього задоволення на будь-що. Матеріалістична діяльність аж ніяк не пасує розумній людині, бо внаслідку такої діяльности людина знову отримує матеріальне тіло, що з ним пов'язані безконечні страждання». Людині життя дане на те, щоб вона звільнилася зі злиденних умов матеріального існування, яке завжди супроводжують страждання трьох різновидів. На жаль, кармі, наче божевільні, вганяють за грошима та тимчасовими матеріальними зручностями і заради них готові на все, наражаючи себе на ризик деґрадувати до нижчих видів життя. Немудрі матеріалісти будують безліч нерозсудливих планів, прагнучи зажити щастя в цьому світі. Їм геть ніколи застановитися над тим, що в запасі у них лишилось якихось кілька років, більшу частину з яких вони будуть змушені витратити, здобуваючи гроші на чуттєву втіху, аж врешті- решт смерть покладе край усій їхній діяльності. Матеріалісти і не задумуються, що, покинувши це тіло, вони можуть отримати тіла нижчих тварин, рослин або дерев. Отже, кожною своєю дією вони лише віддаляють себе від мети життя. Вони мало що народжуються невігласами — вони і діють у цілковитому невігластві, гадаючи, що хмарочоси, розкішні машини, високі посади тощо є істинними здобутками для людини. Матеріалістам невтямки, що в наступному житті вони народяться в тілах на нижчих щаблях еволюції і що вся їхня діяльність лише забезпечує парāбгаву, їхню поразку. Це — остаточний присуд «Шрімад-Бгаґаватам» (5.5.5): парāбгавас тāвад абодга-джāтаṭ.Тому людині слід палко прагнути зрозуміти науку про душу (атма-таттва). Не піднявшись до рівня атма- таттви — а тільки на ньому людина починає усвідомлювати, що вона є не тіло, а душа, — вона лишатиметься в невігластві. З-поміж тисяч, ба й мільйонів людей, які у невігластві марнують час на чуттєву втіху, лише поодиноким вдається набути знання й зрозуміти, що життя має вищий смисл. Таких людей називають ґ'яні. Ґ'яні знає, що діяльність заради насолоди її плодами неодмінно прив'яже його до матеріального існування і змусить переходити з одного тіла до іншого. В «Шрімад-Бгаґаватам» використаний термін ṣарīра-бандга («прив'язаний до тілесного існування»), який означає, що поки людина в тій чи іншій формі прив'язана до чуттєвої втіхи, поти її розум буде зосереджений на кармі — діяльності заради насолоди її плодами, і це змушуватиме її переселятися з одного тіла до іншого.Звідси випливає, що становище ґ'яні вище від становища кармі: адже ґ'яні принаймні не бере участи у сліпій гонитві за матеріальною втіхою. Так каже Верховний Бог-Особа. Однак доки ґ'яні, який позбувся притаманного кармі невігластва, не досягне рівня відданого служіння, він лишатиметься у невігластві (авід'я). I навіть якщо його вважають за ґ'яні, того, хто володіє мудрістю, його знання лишається нечистим, бо такому ґ'яні нічого не відомо про віддане служіння, через що він нехтує поклонятися безпосередньо лотосовим стопам Верховного Бога-Особи. Той із ґ'яні, хто вдається до відданого служіння, вивищується над рівнем звичайних мудреців. Таку піднесену особистість описують як ґ'яна-вімукта-бгакті-парама. Про те, як ґ'яні береться до відданого служіння Крішні, йдеться у «Бгаґавад-ґіті» (7.19). Крішна каже:«По численних народженнях та смертях той, хто посідає справжнє знання, віддається Мені, усвідомлюючи Мене як причину всіх причин і всього сущого. Зустріти такого махатму, велику душу, трапляється дуже рідко». Власне, назвати мудрим можна тільки того, хто цілковито віддався лотосовим стопам Крішни. Проте таких махатм (великих душ) дуже мало.Розпочавши віддане служіння Господеві у згоді з реґулівними засадами, людина, якщо наслідуватиме приклад великих відданих, як оце Нарада, Санака або Санатана, може досягнути рівня спонтанної любови до Бога. Така особистість стає найдорожчою для Верховного Бога-Особи. Становище відданих, які розвинули любов до Бога, безперечно, надзвичайно піднесене.З-поміж усіх таких відданих найдорожчими для Господа є ґопі, бо вони мають на думці лише одне: як їм задовольнити Крішну. До того ж ґопі ніколи не ждуть від Крішни якоїсь винагороди. Буває Крішна змушує ґопі нестерпно страждати, влаштовуючи їм розлуку з Ним. Однак попри все ґопі не на силі забути Крішну. Коли Крішна покинув Вріндавану і переїхав до Матгури, ґопі занудились світом і збавили решту свого життя, просто оплакуючи розлуку з Крішною. Це означає, що насправді вони в певному розумінні ніколи не розлучалися з Крішною. Думати про Крішну — це фактично те саме, що безпосередньо спілкуватися з Ним. Ба більше, виконувати віпраламбга-севу, тобто думати про Крішну, бувши з Ним у розлуці, набагато ліпше, аніж безпосередньо служити Крішні. Отже, з усіх відданих, що розвинули в собі бездомісну самовіддану любов до Крішни, найпіднесенішими є ґопі, а серед цих піднесених ґопі найвищою є Шріматі Радгарані. Нікому не дано перевершити у відданому служінні Шріматі Радгарані. Навіть Крішна не може зрозуміти глибини почуттів, що їх має до Нього Шріматі Радгарані. Тому, щоб збагнути Її трансцендентні емоції, Він Сам став у Її становище і з'явився як Шрі Чайтан'я Махапрабгу.Отак Шріла Рупа Ґосвамі поступово підводить нас до висновку, що Шріматі Радгарані найпіднесеніша з-поміж усіх відданих, а Її кунда, озеро Шрі Радга-кунда, найпіднесеніше з усіх місць на Землі. Це підтверджує цитата з «Лаґгу-бгаґаватамріти» («Уттара-кганда» 45), яку наведено в «Чайтан'я-чарітамріті»:«Верховному Господу Крішні [Вішну] дуже дорога Шріматі Радгарані, і так само дороге Йому місце Її купелі [Радга- кунда]. Серед усіх ґопі Вона і тільки Вона найдорожча Господеві, і Її Він кохає найбільше».Тому кожний, хто небайдужий до свідомости Крішни, повинен врешті-решт оселитися на берегах Радга-кунди і, прийнявши у неї притулок, присвятити останок життя на віддане служіння. Ось що каже Рупа Ґосвамі у десятому вірші «Упадешамріти».
Нині практично всі виконують якусь діяльність лише для того, щоб потім насолоджуватися її плодами. Тих, хто працює, сподіваючись мати зі своєї роботи матеріальний зиск, називають кармі, або тими, хто працює заради насолоди плодами своєї праці. Всі живі істоти, які населяють цей матеріальний світ, колись скорилися чарові майі. Це описано у «Вішну Пурані» (6.7.61):Мудреці підрозділяють енерґії Верховного Бога-Особи на три категорії — духовну енерґію, межову енерґію та матеріальну енерґію. Матеріальну енерґію вважають за енерґію третього рівня (тṛтīйā-ṣактіṭ). Живі істоти, що перебувають у владі матеріальної енерґії, часами, наче ті собаки та свині, тяжко трудяться тільки задля того, щоб задовольнити свої чуття. Однак деякі з кармі вже за цього життя або, як наслідок доброчесної діяльности, за наступного життя всерйоз приваблюються до різного роду жертвопринесень, за які йдеться у Ведах. Так вони завдяки своїм заслугам та доброчесній діяльності отримують можливість піднестися на райські планети. Сказати конкретніше, ті, що виконують жертвопринесення строго в згоді з приписами Вед, досягають Місяця або й ще вищих планет. У «Бгаґавад-ґіті» (9.21) сказано: кшīṇе пуṇйе мартйа-локаṃ віṣанті — вичерпавши наслідки своєї так званої доброчесної діяльности, вони знову повертаються на Землю, яку називають мартйа- лока, місце, де панує смерть. Отож такі люди, навіть якщо внаслідку своєї доброчесної діяльности вони досягають райських планет і втішаються там життям впродовж тисяч років, колись — як вичерпається запас їхньої доброчесної діяльности — будуть змушені повернутися на цю планету.Такою є доля всіх кармі — і тих, хто діє доброчесно, і тих, хто свідомо грішить. На планеті живуть тисячі бізнесменів, політиків та подібних їм людей, кого цікавлять тільки матеріальний добробут та щастя. Заробляючи гроші, вони не гребують ніякими засобами, і їм геть байдуже про те, доброчесно чи недоброчесно вони чинять. Таких людей називають кармі, або зашкарублими матеріалістами. До кармі зараховують також і тих, чия діяльність геть не оперта на ведичне знання (їх називають вікармі). Ті ж, що діють, спираючись на ведичне знання, виконують жертвопринесення з метою задовольнити Господа Вішну та здобути Його благословення. Завдяки цьому вони підносяться на вищі планетні системи. Такі кармі вищі од вікармі, бо вони, діючи у згоді з настановами Вед, є, безумовно, любі Крішні. У «Бгаґавад- ґіті» (4.11) Крішна каже: йе йатгā мāṃ прападйанте тāṃс татгаіва бгаджāмй ахам — «Я винагороджую істоту відповідно до того, якою мірою вона віддається Мені». Крішна такий милостивий, що виконує бажання не тільки Своїх бгакт (відданих), а й кармі та ґ'яні. I хоча кармі іноді піднімаються на вищі планетні системи, вони, доки прив'язані до діяльности задля насолоди її плодами, будуть змушені знову і знову помирати та отримувати матеріальні тіла. Той, хто діє доброчесно, у наступному житті може народитися в тілі півбога на вищих планетних системах або досягнути ще якогось становища, котре даватиме йому ширші можливості втішатися матеріальним щастям. На відміну від них ті, хто діє гріховно, деґрадують і народжуються тваринами, деревами та рослинами. Тому святі мудреці засуджують тих кармі, які нехтують вказівками Вед (вікармі). В «Шрімад- Бгаґаватам» (5.5.4) сказано:«Матеріалісти, які, наче ті собаки та свині, працюють не шкодуючи сил тільки заради того, щоб добитися чуттєвої втіхи, по суті є божевільними. Прагнучи одного — задовольняти свої чуття, вони готові заради цього задоволення на будь-що. Матеріалістична діяльність аж ніяк не пасує розумній людині, бо внаслідку такої діяльности людина знову отримує матеріальне тіло, що з ним пов'язані безконечні страждання». Людині життя дане на те, щоб вона звільнилася зі злиденних умов матеріального існування, яке завжди супроводжують страждання трьох різновидів. На жаль, кармі, наче божевільні, вганяють за грошима та тимчасовими матеріальними зручностями і заради них готові на все, наражаючи себе на ризик деґрадувати до нижчих видів життя. Немудрі матеріалісти будують безліч нерозсудливих планів, прагнучи зажити щастя в цьому світі. Їм геть ніколи застановитися над тим, що в запасі у них лишилось якихось кілька років, більшу частину з яких вони будуть змушені витратити, здобуваючи гроші на чуттєву втіху, аж врешті- решт смерть покладе край усій їхній діяльності. Матеріалісти і не задумуються, що, покинувши це тіло, вони можуть отримати тіла нижчих тварин, рослин або дерев. Отже, кожною своєю дією вони лише віддаляють себе від мети життя. Вони мало що народжуються невігласами — вони і діють у цілковитому невігластві, гадаючи, що хмарочоси, розкішні машини, високі посади тощо є істинними здобутками для людини. Матеріалістам невтямки, що в наступному житті вони народяться в тілах на нижчих щаблях еволюції і що вся їхня діяльність лише забезпечує парāбгаву, їхню поразку. Це — остаточний присуд «Шрімад-Бгаґаватам» (5.5.5): парāбгавас тāвад абодга-джāтаṭ.Тому людині слід палко прагнути зрозуміти науку про душу (атма-таттва). Не піднявшись до рівня атма- таттви — а тільки на ньому людина починає усвідомлювати, що вона є не тіло, а душа, — вона лишатиметься в невігластві. З-поміж тисяч, ба й мільйонів людей, які у невігластві марнують час на чуттєву втіху, лише поодиноким вдається набути знання й зрозуміти, що життя має вищий смисл. Таких людей називають ґ'яні. Ґ'яні знає, що діяльність заради насолоди її плодами неодмінно прив'яже його до матеріального існування і змусить переходити з одного тіла до іншого. В «Шрімад-Бгаґаватам» використаний термін ṣарīра-бандга («прив'язаний до тілесного існування»), який означає, що поки людина в тій чи іншій формі прив'язана до чуттєвої втіхи, поти її розум буде зосереджений на кармі — діяльності заради насолоди її плодами, і це змушуватиме її переселятися з одного тіла до іншого.Звідси випливає, що становище ґ'яні вище від становища кармі: адже ґ'яні принаймні не бере участи у сліпій гонитві за матеріальною втіхою. Так каже Верховний Бог-Особа. Однак доки ґ'яні, який позбувся притаманного кармі невігластва, не досягне рівня відданого служіння, він лишатиметься у невігластві (авід'я). I навіть якщо його вважають за ґ'яні, того, хто володіє мудрістю, його знання лишається нечистим, бо такому ґ'яні нічого не відомо про віддане служіння, через що він нехтує поклонятися безпосередньо лотосовим стопам Верховного Бога-Особи. Той із ґ'яні, хто вдається до відданого служіння, вивищується над рівнем звичайних мудреців. Таку піднесену особистість описують як ґ'яна-вімукта-бгакті-парама. Про те, як ґ'яні береться до відданого служіння Крішні, йдеться у «Бгаґавад-ґіті» (7.19). Крішна каже:«По численних народженнях та смертях той, хто посідає справжнє знання, віддається Мені, усвідомлюючи Мене як причину всіх причин і всього сущого. Зустріти такого махатму, велику душу, трапляється дуже рідко». Власне, назвати мудрим можна тільки того, хто цілковито віддався лотосовим стопам Крішни. Проте таких махатм (великих душ) дуже мало.Розпочавши віддане служіння Господеві у згоді з реґулівними засадами, людина, якщо наслідуватиме приклад великих відданих, як оце Нарада, Санака або Санатана, може досягнути рівня спонтанної любови до Бога. Така особистість стає найдорожчою для Верховного Бога-Особи. Становище відданих, які розвинули любов до Бога, безперечно, надзвичайно піднесене.З-поміж усіх таких відданих найдорожчими для Господа є ґопі, бо вони мають на думці лише одне: як їм задовольнити Крішну. До того ж ґопі ніколи не ждуть від Крішни якоїсь винагороди. Буває Крішна змушує ґопі нестерпно страждати, влаштовуючи їм розлуку з Ним. Однак попри все ґопі не на силі забути Крішну. Коли Крішна покинув Вріндавану і переїхав до Матгури, ґопі занудились світом і збавили решту свого життя, просто оплакуючи розлуку з Крішною. Це означає, що насправді вони в певному розумінні ніколи не розлучалися з Крішною. Думати про Крішну — це фактично те саме, що безпосередньо спілкуватися з Ним. Ба більше, виконувати віпраламбга-севу, тобто думати про Крішну, бувши з Ним у розлуці, набагато ліпше, аніж безпосередньо служити Крішні. Отже, з усіх відданих, що розвинули в собі бездомісну самовіддану любов до Крішни, найпіднесенішими є ґопі, а серед цих піднесених ґопі найвищою є Шріматі Радгарані. Нікому не дано перевершити у відданому служінні Шріматі Радгарані. Навіть Крішна не може зрозуміти глибини почуттів, що їх має до Нього Шріматі Радгарані. Тому, щоб збагнути Її трансцендентні емоції, Він Сам став у Її становище і з'явився як Шрі Чайтан'я Махапрабгу.Отак Шріла Рупа Ґосвамі поступово підводить нас до висновку, що Шріматі Радгарані найпіднесеніша з-поміж усіх відданих, а Її кунда, озеро Шрі Радга-кунда, найпіднесеніше з усіх місць на Землі. Це підтверджує цитата з «Лаґгу-бгаґаватамріти» («Уттара-кганда» 45), яку наведено в «Чайтан'я-чарітамріті»:«Верховному Господу Крішні [Вішну] дуже дорога Шріматі Радгарані, і так само дороге Йому місце Її купелі [Радга- кунда]. Серед усіх ґопі Вона і тільки Вона найдорожча Господеві, і Її Він кохає найбільше».Тому кожний, хто небайдужий до свідомости Крішни, повинен врешті-решт оселитися на берегах Радга-кунди і, прийнявши у неї притулок, присвятити останок життя на віддане служіння. Ось що каже Рупа Ґосвамі у десятому вірші «Упадешамріти».