Текст 6
Шуддга-бгакті, тобто діяльність власне душі, іншими словами, трансцендентне любовне служіння Господеві, виконують ті, хто перебуває у звільненому стані. У «Бгаґавад- ґіті» (14.26) сказано:«Той, хто цілковито присвятив себе на віддане служіння і неухильно виконує його за будь-яких умов, одразу вивищується над впливом ґун матеріальної природи і так опиняється на рівні Брахмана».Слова авйабгічāріṇī бгакті означають «бездомісна відданість». Діяльність того, хто виконує віддане служіння, має бути вільна від матеріалістичних міркувань. У людини, яка приєдналася до Руху свідомости Крішни, свідомість не може не змінитися. Якщо свідомість зорієнтована на матеріальні втіхи, вона є матеріальною, а якщо свідомість зорієнтована на служіння Крішні, це — свідомість Крішни. Віддана Крішні душа служить Йому без ніяких матеріалістичних пожадань (анйāбгілāшітā-ṣūнйам). Джñāна-кармāдй- анāвṛтам: бездомісне віддане служіння, що трансцендентне до таких різновидів тілесної та розумової діяльности, як ґ'яна (будування філософських теорій) і карма (діяльність заради насолоди її плодами), називають чистою бгакті- йоґою. Бгакті-йоґа — це діяльність, що притаманна душі відначально, і на того, хто насправді присвятив себе на бездомісне, нічим не осквернене віддане служіння, слід дивитись як на вже звільнену особистість (са ґуṇāн саматīтйаітāн). На відданого Крішни не впливають матеріальні умови, хоча й може видаватися, що його тіло зумовлене матерією. Отже, чистого відданого не слід оцінювати з матеріалістичного погляду. Людина не зможе дати належної оцінки жодному відданому аж доки сама зробиться справжнім відданим. Як пояснено в попередньому вірші, є три групи відданих: каніштга-адгікарі, мадг'яма-адгікарі та уттама-адгікарі. Каніштга-адгікарі не вміє розрізняти між відданими та невідданими. У відданому служінні його насправді цікавить тільки відвідувати храм та поклонятися Божеству. Мадг'яма-адгікарі на відміну від нього вміє розрізняти, хто є відданий, а хто невідданий, а також розуміє різницю між відданим та Господом. Отже, він ставиться до Верховного Бога-Особи, до відданого та до невідданого по- різному.Ні в якому разі не можна критикувати тілесні вади чистого відданого. Навіть якщо тіло чистого відданого має якісь вади, на них не слід звертати уваги. Що справді варте уваги, так це покликання духовного вчителя, діло його життя, а саме віддане служіння, чисте служіння Верховному Господеві. У «Бгаґавад-ґіті» (9.30) сказано:Навіть якщо відданий часами робить начебто негідні речі, його однаково слід вважати за садгу, святого, бо справжня його сутність проявлена в його духовному служінні Господеві. Iншими словами, на нього не можна дивитися як на звичайну людину.До чистого відданого не можна ставитися зневажливо, навіть якщо він не походить з родини брахман чи ґосвамі. Насправді ґосвамі не стають з походження, за кастовою приналежністю чи за правом спадкування. Присвоїти титул ґосвамі можна тільки чистим відданим. Тому ми говоримо про шістьох ґосвамі з Рупою Ґосвамі й Санатаною Ґосвамі на чолі. Свого часу Рупа Ґосвамі та Санатана Ґосвамі фактично перетворилися на мусульман і навіть змінили свої імена, ставши Дабірою Кгасою та Сакарою Маллікою — але Шрі Чайтан'я Махапрабгу Сам назвав їх ґосвамі. Отже, титул ґосвамі не передається від батька синові. Словом ґосвамі позначають володаря своїх чуттів, тобто того, хто вміє владати ними. Не чуття владають відданим — це він владає своїми чуттями. А, значить, чистого відданого слід називати свамі або ґосвамі, навіть якщо йому і не трапилося народитися в родині ґосвамі.Згідно з даним визначенням ґосвамі нащадки Шрі Ніт'янанди Прабгу та Шрі Адвайти Прабгу безумовно є відданими, але це не дає підстави якось обмежувати права відданих, що походять з інших сімей; до всіх відданих слід ставитись однаково, не зважаючи на те, походять вони з родин попередніх ачарій чи із звичайних сімей. Не слід міркувати: «Але цей ґосвамі — американець» і через те зневажливо ставитися до нього або розмірковувати: «А це — ніт'янанда- вамша-ґосвамі». Коли ми в Русі свідомости Крішни почали надавати титул ґосвамі вайшнавам з Америки, піднялася хвиля прихованого протесту. Траплялося, люди просто у вічі казали відданим з Америки, що їхня санн'яса чи титул ґосвамі фіктивні. Однак ми, спираючись на те, що каже Шріла Рупа Ґосвамі у цьому вірші, з певністю проголошуємо, що ґосвамі з Америки нічим не гірший за ґосвамі з родини ачарій.Разом з тим відданому, який отримав титул ґосвамі, не бувши народженим від батька-брахмани або ґосвамі з родини нащадків Ніт'янанди або Адвайти Прабгу, не слід гордувати лише через те, що він став ґосвамі. Він повинен завжди пам'ятати, що, скоро він загордує, матеріальна скверна торкнеться його, і тоді він впаде зі свого рівня. Рух свідомости Крішни заснований на трансцендентній науці, в якій немає місця для заздрощів. Цей Рух — для парамахамс, людей, які повністю позбулися заздрощів (парамаṃ нірматсарāṇāм). Народилася людина в сім'ї ґосвамі чи цей титул був колись наданий їй, її серце має бути вільним від заздрощів, бо, щойно в серці з'являються заздрощі, вона падає з рівня парамахамси.Потрібно усвідомити, що, обговорюючи тілесні вади вайшнави, ми чинимо образу проти його лотосових стіп. Образа проти лотосових стіп вайшнави дуже серйозна — настільки серйозна, що Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу назвав її хаті-мата, «скажений слон». Скажений слон може наробити чимало лиха, особливо якщо увірветься в красивий, любовно виплеканий садочок. Ось чому кожному слід бути дуже пильному і старатися не чинити образ проти жодного з вайшнав. Кожен відданий повинен бути готовий звернутися по настанови до старшого вайшнави, а старший вайшнава має бути готовий завжди й у всьому допомагати молодшим вайшнавам. Хто старший, а хто молодший, визначають за рівнем духовного розвитку відданого у свідомості Крішни. Оцінювати діяльність чистого вайшнави з матеріалістичного погляду абсолютно неприпустимо. Особливо цей припис стосується до відданих-початківців, бо, якщо такий відданий оцінюватиме діяльність чистого відданого з матеріального погляду, це позначиться на духовному розвиткові початківця найвищою мірою згубно. Тому слід якомога уникати давати оцінку чистому відданому на підставі його зовнішности; натомість слід намагатися розпізнати його внутрішні якості та зрозуміти, як саме він виконує трансцендентне любовне служіння Господеві. Діючи так, можна уникнути небезпеки оцінювати чистого відданого з матеріалістичної точки зору, і це дасть змогу поступово очиститися.Ті, хто гадає, що свідомість Крішни існує тільки для певної обмеженої групи людей, нечисленної групи відданих або жителів певного терену, як правило, надають найбільшу увагу саме зовнішності відданого. Такі неофіти, бувши нездатні скласти належну ціну піднесеному служінню досконалого відданого, намагаються стягнути відданого маха-бгаґавату на свій рівень. Ми, поширюючи свідомість Крішни по всьому світі, не раз стикалися з такою проблемою. На жаль, наші духовні брати, з якими нам доводиться мати справу, перебувають на рівні неофітів і тому не можуть належно оцінити, наскільки важливою і винятковою є діяльність, скерована на поширення свідомости Крішни по всьому світі. Вони просто намагаються стягнути нас на свій рівень і піддають осуду будь-які наші дії. Їхня короткозорість та обмеженість знань викликають в нас почуття найглибшого жалю. На вповноважену особистість, яка справді залучена до сокровенного служіння Господу, ні в якому разі не слід дивитися як на звичайну людину. Сказано-бо, що поширити Рух свідомости Крішни по всьому світі під силу лише тому, хто безпосередньо уповноважений від Самого Крішни.Якщо людина отак засуджує дії чистого відданого, вона чинить образу (вайшнава-апарадгу), через котру перед нею виникають великі труднощі у розвитку свідомости Крішни. Тому, хто припустився образи проти лотосових стіп вайшнави, не варто сподіватись хоч якогось духовного блага. Кожному отож слід пильнувати, щоб в його серці не пустило коріння почуття заздрости до вповноваженого шуддга-вайшнави. Образою є також думати, що такого вповноваженого вайшнаву можна якось карати, вичитувати чи виправляти. Так само образою є намагатися давати йому поради. Треба вміти розрізняти між вайшнавою-неофітом і досконалим вайшнавою, причому за підставу для розрізнення треба брати їхню діяльність. Досконалий вайшнава завжди посідає становище духовного вчителя, а вайшнава- неофіт — становище учня такого вайшнави. Для духовного вчителя немає потреби вислуховувати поради своїх учнів, і так само він не зобов'язаний питатися ради в тих, хто не є його учнями. От такий смисл настанови, яку Шріла Рупа Ґосвамі дає в шостому вірші.
Шуддга-бгакті, тобто діяльність власне душі, іншими словами, трансцендентне любовне служіння Господеві, виконують ті, хто перебуває у звільненому стані. У «Бгаґавад- ґіті» (14.26) сказано:«Той, хто цілковито присвятив себе на віддане служіння і неухильно виконує його за будь-яких умов, одразу вивищується над впливом ґун матеріальної природи і так опиняється на рівні Брахмана».Слова авйабгічāріṇī бгакті означають «бездомісна відданість». Діяльність того, хто виконує віддане служіння, має бути вільна від матеріалістичних міркувань. У людини, яка приєдналася до Руху свідомости Крішни, свідомість не може не змінитися. Якщо свідомість зорієнтована на матеріальні втіхи, вона є матеріальною, а якщо свідомість зорієнтована на служіння Крішні, це — свідомість Крішни. Віддана Крішні душа служить Йому без ніяких матеріалістичних пожадань (анйāбгілāшітā-ṣūнйам). Джñāна-кармāдй- анāвṛтам: бездомісне віддане служіння, що трансцендентне до таких різновидів тілесної та розумової діяльности, як ґ'яна (будування філософських теорій) і карма (діяльність заради насолоди її плодами), називають чистою бгакті- йоґою. Бгакті-йоґа — це діяльність, що притаманна душі відначально, і на того, хто насправді присвятив себе на бездомісне, нічим не осквернене віддане служіння, слід дивитись як на вже звільнену особистість (са ґуṇāн саматīтйаітāн). На відданого Крішни не впливають матеріальні умови, хоча й може видаватися, що його тіло зумовлене матерією. Отже, чистого відданого не слід оцінювати з матеріалістичного погляду. Людина не зможе дати належної оцінки жодному відданому аж доки сама зробиться справжнім відданим. Як пояснено в попередньому вірші, є три групи відданих: каніштга-адгікарі, мадг'яма-адгікарі та уттама-адгікарі. Каніштга-адгікарі не вміє розрізняти між відданими та невідданими. У відданому служінні його насправді цікавить тільки відвідувати храм та поклонятися Божеству. Мадг'яма-адгікарі на відміну від нього вміє розрізняти, хто є відданий, а хто невідданий, а також розуміє різницю між відданим та Господом. Отже, він ставиться до Верховного Бога-Особи, до відданого та до невідданого по- різному.Ні в якому разі не можна критикувати тілесні вади чистого відданого. Навіть якщо тіло чистого відданого має якісь вади, на них не слід звертати уваги. Що справді варте уваги, так це покликання духовного вчителя, діло його життя, а саме віддане служіння, чисте служіння Верховному Господеві. У «Бгаґавад-ґіті» (9.30) сказано:Навіть якщо відданий часами робить начебто негідні речі, його однаково слід вважати за садгу, святого, бо справжня його сутність проявлена в його духовному служінні Господеві. Iншими словами, на нього не можна дивитися як на звичайну людину.До чистого відданого не можна ставитися зневажливо, навіть якщо він не походить з родини брахман чи ґосвамі. Насправді ґосвамі не стають з походження, за кастовою приналежністю чи за правом спадкування. Присвоїти титул ґосвамі можна тільки чистим відданим. Тому ми говоримо про шістьох ґосвамі з Рупою Ґосвамі й Санатаною Ґосвамі на чолі. Свого часу Рупа Ґосвамі та Санатана Ґосвамі фактично перетворилися на мусульман і навіть змінили свої імена, ставши Дабірою Кгасою та Сакарою Маллікою — але Шрі Чайтан'я Махапрабгу Сам назвав їх ґосвамі. Отже, титул ґосвамі не передається від батька синові. Словом ґосвамі позначають володаря своїх чуттів, тобто того, хто вміє владати ними. Не чуття владають відданим — це він владає своїми чуттями. А, значить, чистого відданого слід називати свамі або ґосвамі, навіть якщо йому і не трапилося народитися в родині ґосвамі.Згідно з даним визначенням ґосвамі нащадки Шрі Ніт'янанди Прабгу та Шрі Адвайти Прабгу безумовно є відданими, але це не дає підстави якось обмежувати права відданих, що походять з інших сімей; до всіх відданих слід ставитись однаково, не зважаючи на те, походять вони з родин попередніх ачарій чи із звичайних сімей. Не слід міркувати: «Але цей ґосвамі — американець» і через те зневажливо ставитися до нього або розмірковувати: «А це — ніт'янанда- вамша-ґосвамі». Коли ми в Русі свідомости Крішни почали надавати титул ґосвамі вайшнавам з Америки, піднялася хвиля прихованого протесту. Траплялося, люди просто у вічі казали відданим з Америки, що їхня санн'яса чи титул ґосвамі фіктивні. Однак ми, спираючись на те, що каже Шріла Рупа Ґосвамі у цьому вірші, з певністю проголошуємо, що ґосвамі з Америки нічим не гірший за ґосвамі з родини ачарій.Разом з тим відданому, який отримав титул ґосвамі, не бувши народженим від батька-брахмани або ґосвамі з родини нащадків Ніт'янанди або Адвайти Прабгу, не слід гордувати лише через те, що він став ґосвамі. Він повинен завжди пам'ятати, що, скоро він загордує, матеріальна скверна торкнеться його, і тоді він впаде зі свого рівня. Рух свідомости Крішни заснований на трансцендентній науці, в якій немає місця для заздрощів. Цей Рух — для парамахамс, людей, які повністю позбулися заздрощів (парамаṃ нірматсарāṇāм). Народилася людина в сім'ї ґосвамі чи цей титул був колись наданий їй, її серце має бути вільним від заздрощів, бо, щойно в серці з'являються заздрощі, вона падає з рівня парамахамси.Потрібно усвідомити, що, обговорюючи тілесні вади вайшнави, ми чинимо образу проти його лотосових стіп. Образа проти лотосових стіп вайшнави дуже серйозна — настільки серйозна, що Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу назвав її хаті-мата, «скажений слон». Скажений слон може наробити чимало лиха, особливо якщо увірветься в красивий, любовно виплеканий садочок. Ось чому кожному слід бути дуже пильному і старатися не чинити образ проти жодного з вайшнав. Кожен відданий повинен бути готовий звернутися по настанови до старшого вайшнави, а старший вайшнава має бути готовий завжди й у всьому допомагати молодшим вайшнавам. Хто старший, а хто молодший, визначають за рівнем духовного розвитку відданого у свідомості Крішни. Оцінювати діяльність чистого вайшнави з матеріалістичного погляду абсолютно неприпустимо. Особливо цей припис стосується до відданих-початківців, бо, якщо такий відданий оцінюватиме діяльність чистого відданого з матеріального погляду, це позначиться на духовному розвиткові початківця найвищою мірою згубно. Тому слід якомога уникати давати оцінку чистому відданому на підставі його зовнішности; натомість слід намагатися розпізнати його внутрішні якості та зрозуміти, як саме він виконує трансцендентне любовне служіння Господеві. Діючи так, можна уникнути небезпеки оцінювати чистого відданого з матеріалістичної точки зору, і це дасть змогу поступово очиститися.Ті, хто гадає, що свідомість Крішни існує тільки для певної обмеженої групи людей, нечисленної групи відданих або жителів певного терену, як правило, надають найбільшу увагу саме зовнішності відданого. Такі неофіти, бувши нездатні скласти належну ціну піднесеному служінню досконалого відданого, намагаються стягнути відданого маха-бгаґавату на свій рівень. Ми, поширюючи свідомість Крішни по всьому світі, не раз стикалися з такою проблемою. На жаль, наші духовні брати, з якими нам доводиться мати справу, перебувають на рівні неофітів і тому не можуть належно оцінити, наскільки важливою і винятковою є діяльність, скерована на поширення свідомости Крішни по всьому світі. Вони просто намагаються стягнути нас на свій рівень і піддають осуду будь-які наші дії. Їхня короткозорість та обмеженість знань викликають в нас почуття найглибшого жалю. На вповноважену особистість, яка справді залучена до сокровенного служіння Господу, ні в якому разі не слід дивитися як на звичайну людину. Сказано-бо, що поширити Рух свідомости Крішни по всьому світі під силу лише тому, хто безпосередньо уповноважений від Самого Крішни.Якщо людина отак засуджує дії чистого відданого, вона чинить образу (вайшнава-апарадгу), через котру перед нею виникають великі труднощі у розвитку свідомости Крішни. Тому, хто припустився образи проти лотосових стіп вайшнави, не варто сподіватись хоч якогось духовного блага. Кожному отож слід пильнувати, щоб в його серці не пустило коріння почуття заздрости до вповноваженого шуддга-вайшнави. Образою є також думати, що такого вповноваженого вайшнаву можна якось карати, вичитувати чи виправляти. Так само образою є намагатися давати йому поради. Треба вміти розрізняти між вайшнавою-неофітом і досконалим вайшнавою, причому за підставу для розрізнення треба брати їхню діяльність. Досконалий вайшнава завжди посідає становище духовного вчителя, а вайшнава- неофіт — становище учня такого вайшнави. Для духовного вчителя немає потреби вислуховувати поради своїх учнів, і так само він не зобов'язаний питатися ради в тих, хто не є його учнями. От такий смисл настанови, яку Шріла Рупа Ґосвамі дає в шостому вірші.